Міністерство освіти і науки України
Національний гірничий університет
Інститут економіки
факультет Менеджменту
Кафедра економічної кібернетики таінформаційних технологій
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ
на тему: “Оптимальне використанняскладських приміщень на ТД ДП „Сандора”.
_____________спеціаліста_____________
(освітньо-кваліфікаційний рівень)
спеціальності 7.050102 Економічна кібернетика
Виконавець: ________ Громова О.В.
(підпис)Керівники Прізвище, ініціали Оцінка Підпис роботи Пістунов І.М. розділів: 1, 2, 3, 5 Пістунов І.М. 4 Нецветаєв В.А. Рецензент Іванов М.Ю. Нормоконтроль Пістунов І.М.
Дніпропетровськ
2009
ЗАТВЕРДЖЕНО:
завідувач кафедри
Економічної кібернетики та інформаційнихтехнологій
___________ Кочура Є.В.
(підпис) (прізвище, ініціали)
___________
(дата)
ЗАВДАННЯ
на дипломну роботу
______________спеціаліста_____________
(освітньо-кваліфікаційний рівень)
студентки групи ЕК-05-1 Громової Олени Віктрівни
Тема дипломної роботи“Оптимальне використання складських приміщень на ТДДП „Сандора”
затверджена наказом ректора НГУ від __________________№___Розділ Зміст виконання Термін виконання 1 Загальна організаційно-економічна характеристика ДП ТД «Сандора» 27.04-03.05 2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ДП ТД «Сандора» 04.05-17.05 3 оптимізація формування запасу товарів з урахуванням обмеження складських приміщень з метою максимізації прибутку компанії на підставі методів Економіко-математичного моделювання 18.05-24.05 4 Проектування і розробка інформаційного, програмного, технічного і організаційного забезпечення інформаційної системи 25.05-31.05 5 ОХОРОНА ПРАЦІ 01.06-07.06
Завдання видав ___________ Пістунов І.М.
Завдання прийняв до виконання ___________ Громова О.В.
Дата видачі завдання:__26.04.09
Термін подання дипломного проекту до ДЕК__22.06.09
Реферат
Пояснювальна записка: 105 с., 9 рис., 10 табл., 5 додатків, 31 джерело.
Об’єкт дослідження: дочірне підприємство торговий дім «Сандора».
Мета дипломного проекту: розрахунок оптимального запасу продукції дляотримання максимального прибутку з урахуванням обмеження площі складськихприміщень.
У вступі описано сучасний стан розвитку проблеми керування запасамипідприємства в умовах обмеженості площ складських приміщень, особливостіфункціонування об’єкта дослідження, актуальність описаного питання,конкретизоване завдання до дипломного проекту.
В першому розділі зроблена загальна характеристика підприємства,проведений економічний аналіз результатів його діяльності та поставленапроблема оптимального управління запасами при сучасному стані нестачіскладських площ та прагненням фірми до максимізації прибутку.
У другому розділі виконано огляд теоретичних методів математичногомоделювання для застосування при практичному вирішенні даної проблеми. Описанірізні види моделей їх особливості та недоліки.
У третьому розділі показана формалізація задачі оптимального управляннязапасами, наведені результати іх вирішення за допомогою створення унікальноїнелінійної оптимізаційної моделі. Визнапчені рекомендовані кількісні міризапасів продукції по кожній асортиментній позиції та визначений економічнийефект від впровадження даних заходів на практиці.
У четвертому розділі розроблена автоматизована інформаційна система “Оптимальнийзапас.xls”.
У розділі «Охорони праці» описуються проблеми пов’язані з використаннямкомп’ютерів та шляхи їх розв’язання.
Розроблена методика управління запасами при обмежених складських площахбула впроваджена у торговий процес ДП ТД «Сандора».
ЕКОНОМІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ, ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ, ОПТИМІЗАЦІЯ, НЕЛІНІЙНЕПРОГРАМУВАННЯ, ОБМЕЖЕННЯ, ЛІНІЯ ТРЕНДУ, ВИБІРКА ДАНИХ, ЗАКОН РОЗПОДІЛУ,ЛОГАРИФМІЧНА АПРОКСИМАЦІЯ.
Вступ
Традиційно наукою керування називають побудову докладно розробленихмоделей, після аналізу яких приймаються управлінські рішення.
Наука як процес (тобто як наукова діяльність) складається зі збору йнагромадження емпіричних спостережень і даних, виявлення закономірностей наоснові аналізу накопичених даних і побудови наукових теорій або моделейконкретної предметної області, що дають відповіді на поставлені дослідникомпитання. Такий підхід (можливо, без етапу побудови наукових теорій) широкозастосовується й у інших сферах практичної діяльності людини, зокрема вгосподарській діяльності й керуванні.
Усі бізнес-процеси деякою мірою залежать від інформації, що необхіднадля зниження ризику при прийнятті рішень і розробці стратегії. Керуванняінформацією є основною функцією керуючих у більшості фірм, особливо у великихкомпаніях і транснаціональних корпораціях. Керування інформацією визначають якодержання своєчасної, точної і необхідної інформації і передача її працівникамусіх рівнів. Керування, таким чином, включає збір, інтерпретацію і збереженняінформації в логічній системі. Системи керування інформацією, побудовані, якправило, на базі якої-небудь комп'ютерної програми, допомагають привестиінформацію в більш струнку систему, прискорити процес доступу до неї ізбільшити швидкість передачі даних. Незважаючи на це, треба знати, що від цихсистем не буде користі, якщо компанія спочатку не визначить, які саме видиінформації вона хоче одержувати, а також не позначить пріоритетні напрямки її використання.
Однак так вийшло, що в менеджерів досить довго було двоїсте відношеннядо застосування моделювання в процесі прийняття рішень. Визнаючи певні перевагимоделей, вони найчастіше сприймали сам процес моделювання як «чорнумагію», що володіють тільки математики, високооплачувані консультанти абоспеіалісти–комп’ютерники. На жаль, коли моделювання поручалося фахівцям,менеджер практично відсторонявся від даного процесу, що, як правило, привело донеправильного застосування або відмови від використання результатівмоделювання. А це, у свою чергу, вело до посилення скептичних настроїв усередовищі менеджерів щодо реальної користі моделювання (крім створеннястереотипних звітів про результати моделювання, які часто так і залишалисянепрочитаними). Таким чином, гроші й зусилля витрачалися на ритуальні дії помоделюванню, які в підсумку практично ніяк не впливали ні на менеджера, ні наорганізацію, для якої призначаюся модель, оскільки ця модель нікого нічому невчила, а процес моделювання нічого не міняв у роботі організації.
В процесі виробництва перед підприємством постають багато питань, щодооптимізації різних сторін її діяльності.
Одним заходів щодо поліпшення діяльності підприємства в дипломнійроботі пропонується вдосконалювання планування торгівлі.
Україна вже тривалий час знаходиться в стані ефективного економічногоросту. Об’єктивно в таких умовах найбільш вигідні галузі, в яких період оборотукапіталу мінімальний. Торгівля відноситься саме до таких галузей і є дужепривабливою в ситуації, що склалася, завдяки високому рівню рентабельності.
Багато уваги в літературі займають питання присвячені роздрібнійторгівлі, а оптова торгівля висвітлена значно менше. Але це не свідчить про те,що дослідження останньої не є важливою, навпаки воно спонукає займатися цієютематикою, особливо в Україні.
Фірма розробляє місячні, квартальні й річні плани. При підготовціпланів повинні бути відбиті способи найкращого використання наявних ресурсів:торговельних і складських приміщень, чисельності персоналу, торговельноговстаткування й т.д. План повинен забезпечувати економічну ефективністьфункціонування підприємства та збалансований план розвитку на майбутнє.
Сутність та призначення підприємництва ставлять собі за мету отриманняприбутку за рахунок діяльності, але на практиці фірми досить часто стикаються знедоотриманням прибутку через нераціональне використання своїх ресурсів.
Для підприємств посередницької торгівля одним з найактуальніших питаньє скорочення витрат на оренду складських приміщень, та оптимальне співвідношенняпо асортиментним позиціям товарів на складі.
Це завдання особливо актуальне в умовах експлуатації власного складупідприємства, оскільки правильний вибір системи складування дозволяє домогтисямаксимального використання складських потужностей, а виходить, зробитифункціонування складу рентабельним. З таким завданням керівництво фірмизіштовхується не тільки в момент будівництва складу, але й у процесі йогоексплуатації.
Загальна концепція рішення складської системи в першу чергу повиннабути економічної. Економічний успіх забезпечується у випадку, якщо планування йреалізація складської системи розглядаються з погляду інтересів всієї фірми,будучи лише частиною загальної концепції складу.
Склади готової продукції й розподільні склади виробників у різнихрегіонах збуту (філіальні склади) займаються обробкою тарних і штучних вантажіводнорідної номенклатури зі швидкою оборотністю, реалізованих великими партіями.Це дає можливість здійснювати автоматизовану й високомеханізовану обробкувантажу.
Оптова торгівля стала центром зосередження і передачі інформації зпитань дослідження ринку, тобто виконувати так звану інформаційну функцію. Самеопт, використовуючи своє положення пункту пересічення інформаційних потоків,здатний в повному обсязі забезпечити збір, накопичування і обробку комерційноїінформації і, узагальнивши і проаналізувавши її, передати контрагенту.
Вітчизняні оптові підприємства мають освоїти нову інформаційну функцію,без якої їхня діяльність в умовах ринкової економіки буде якщо не неможлива,то, в всякому випадку, буде втрачений додатковий прибуток.
В даній роботі пропонується розглянути досить унікальну подвійну модельоптимізації величини доходу фірми від оптимального використання складськихприміщень з метою найбільш повного задоволення потреб споживачів.
Глава 1. Загальна характеристика ДП ТД “Сандора”
1.1 Історія створення та характеристика ДП ТД „Сандора”
Дочірне підприємство «Торговий дім «Сандора» створено юридичною особоюУкраїни — Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандора» на засадахколективної власності. Є також юридичною особою, керується у своїй діяльностізаконодавством України. Однак ДП «ТД «Сандора» не має власного балансу, але маєсвій фірмовий бланк, печатку з повним найменуванням державною мовою, необхідніштампи, діє на принципах господарського розрахунку.
Найменування підприємства:
Повна назва українською мовою: Дочірнє підприємство»Торговий дім«Сандора».
Скорочена назва: ДП «ТД «Сандора»
Місцезнаходження:
Юридична адреса: 57262, Україна, Миколаївська область, Жовтневий район,с. Миколаївське, тел. /0562/ 58-10-51, 58-10-80.
Фактична адреса: 49127, м. Дніпропетровськ, вул… Автопаркова, буд. 7,тел /056/ 366-844, 366-744.
Основною метою створення ДП ТД «Сандора» є ведення торгівельноїдіяльності та одержання від неї доходу, а також надання економічно правових таінших послуг, проведення маркетингових та інших досліджень, пов’язаних зефективністю ведення господарської діяльності.
ДП «ТД «Сандора» здійснює такі види діяльності:
Реалізація шляхом оптової, роздрібної, комісійної та іншої, в томучислі посередницької торгівлі соків, алкогольних та безалкогольних напоїв;
Виробництво соків, алкогольних та безалкогольних напоїв;
Здійснення операцій з товарного кредитування, залучення та наданнякоштів у позику, отримання коштів у кредит;
Здійснення купівлі та продажу транспортних засобів, представленнятранспортних послуг;
Послуги в сфері діяльності, маркетингу, вивчення ринкової конюктури,організація рекламних, маркетингових та інших заходів, спрямованих напросування товарів на ринку;
Здійснення інших видів діяльності, прямо не заборонених законодавствомУкраїни.
ДП «ТД «Сандора» володіє, користується, та за погодженням з засновникомрозпоряджується майном, переданим засновником у вигляді векселів до статутногофонду, а також виготовленими та придбаними товарами та іншим майном, набутим ДП«ТД «Сандора» на законних правах, на праві повного господарського володіння.
Фінансовий рік ДП «ТД «Сандора» співпадає з календарним роком.
Фінансова діяльність здійснюється на підставі виробничих та іншихпланів і програм, що затверджується директором за погодженням з засновником.
Вищим органом управління є Збори учасників ТОВ «Сандора», що діютьвідповідно до Статуту ТОВ «Сандора». У період між проведенням зборів усіпитання, які не віднесені до виключної компетенції Зборів, вирішує Генеральнийдиректор ТОВ «Сандора».
Трудовий колектив ДП «ТД «Сандора» становлять усі фізичні особи, якісвоєю працею беруть участь у її діяльності на підставі трудового договору (контракту),при укладенні якого ДП «ТД «Сандора» гарантує забезпечення належних умов праціта її оплату не нижче встановленого Законом мінімального рівня, пенсійне,соціальне і медичне страхування.
Підприємство має право:
1 Реалізовувати шляхом оптової, роздрібної, комісійної та іншої, в томучислі посередницької торгівлі соки, алкогольні та безалкогольні напоїв;
2) Купувати, продавати іншим підприємствам і організаціям, здавати юридичнимі фізичним особам в оренду, надавати в тимчасове користування будинки, спорудження,транспортні засоби, інвентар і інші матеріальні цінності, а також списуватинаявне на балансі майно.
3) Передавати на договірних засадах матеріально-грошові ресурси іншим підприємствам,організаціям і громадянам, що роблять продукцію та виконують для підприємствароботи й послуги.
Це дозволяє зробити фірму стійкою – прибутковою й конкурентоздатною, атакож забезпечити її подальший розвиток.
Проведення систематичних аналізів діяльності фірми дозволяє:
— швидко, якісно й персонально оцінювати результати діяльності фірми іїї структурних підрозділів;
— точно й вчасно знаходити й враховувати фактори, що впливають наодержуваний прибуток;
— визначити витрати й тенденцію їхніх змін, що необхідно для визначенняпродажної ціни й розрахунку рентабельності;
— знаходити оптимальні шляхи рішення різних проблем і одержаннядостатнього прибутку.
Для всебічної оцінки ефективності діяльності фірми використовуютьсярізні показники: товарообіг, прибуток, рентабельність, витрати звертання йвиробництва й ін.
При плануванні прибутку виявляється вплив на розмір прибутку рядуфакторів: визначається відсоток прибутку в базовому році й збільшення прибуткувнаслідок збільшення обсягу наданих послуг; збільшення прибутку за рахунокзміни цін і ряду інших факторів.
Інформаційною основою аналізу господарської діяльності фірми є данібухгалтерської й статистичної звітності.
Місія ДП «ТД «Сандора» визначається його основними завданнями — здійснення комерційної (торгівельної) діяльності по представленню та в торгівельніймережі Дніпропетровського регіону продукції виробленої ООО «Сандора», якавключає в себе такі торгові марки:
ТМ «Сандора Голд»
ТМ «Сандора Класик»
ТМ «Сандорик»
ТМ «Фрукти Світу»
ТМ «Садочок»
ТМ «Дар»
ТМ «Українська класика»
ТМ «Вина «Ольвія»
ТМ «Вина «Святкова колекція».
Загальна структура підприємства створюється або проектується в першучергу, а потім уже формулюються завдання, визначається вплив економічнихобставин, політика й тактика організації та взаємовідносини влади.
Ціллю кожного підприємства є завойовування організацією лідируючихпозицій на ринку в найближчій перспективі. Сандорі не потрібно «завойовувати»тому, що підприємство уже є безперечним лідером на ринку України, про щосвідчать багато численні нагороди, яки підприємство одержало за роки свогоіснування. Так наприкінці 2005 року підприємство стало безперечним переможцемпрестижного конкурсу «Вибір року 2005» в номінації «Сок року», обійшовши звеликим відривом своїх конкурентів. Частка ринку компанії «Сандора» складаєблизько 35 %.
Компанія «Сандора» є компанією яка постійно росте та розвивається.Асортиментна лінія на сьогоднішній день налічує близько 72 видів соків. В 2005році підприємство почало виробництво морсів з перетертих ягід. Споживачі гіднооцінила якість нової продукції із лютого 2006 року морси потрапили вторгівельну мережу, а вже в березні почалися активні продажі. Цим «Сандора» вдекілька разів збільшила ринок морсів в Україні. Крім того, компанія перша вУкраїні приступила к розливу в нову упаковку об’ємом 2 літри (ТМ «СандораКласик»). Обновилася і лінія ТМ «Дар», яка пропонує лінію цікавих соковихсполук 11 двійних смаків. Треба віддати належне також новій упаковці, яка,завдяки оригінальному дизайну, стала більш динамічною.
Розвиток підприємства відбувається настільки стрімко, що виникає гостранестача виробничих площ. Тільки за останні неповні два роки виробничіпотужності в селище Миколаївському, збільшилися у два рази. А у 2005 році буловстановлено 6 технологічних ліній загальною номінальною потужністю близько 50000упак/час. Станом на 01.01.2006 року сумарна номінальна потужність технологічнихліній виробництва напоїв ПК №1 склала близько 150000 пак/час. Також у 2005 році«Сандора» випустила міліардну упаковку соку!
Кажучи о цифрах динаміки заготовки сировини, переробки та заготовкиготової продукції, то можна з упевненістю сказати що підприємство лише нарощуєсвої потужності і не на шаг не відступає від з позицій лідера виробника соковоїпродукції на Україні. Так динаміка заготовки сировини за останні 5 років маєтакий вигляд:
2001 рік – 10015 тон;
2002 рік – 30010 тон;
2003 рік – 45000 тон;
2004 рок – 58000тон;
Динаміка переробки сировини за минулі чотири роки дорівнює динаміцізаготовки сировини.
Якщо казати про динаміку випуску готової продукції можна, то її можнаохарактеризувати такими числами:
2001 рік – 120 млн. пакетів;
2002 рік – 170 млн. пакетів;
2003 рік – 230 млн. пакетів;
2004 рік – 300 млн. пакетів;
Приймаючи до уваги 40% середньорічного зростання виробництва, можна зупевненістю сказати що у 2006 році збільшиться не тільки поставки сировини таматеріалів, але і штат. компанії.
Організаційна структура управління ДП «ТД «Сандора»
Організаційна структура спрямована насамперед на встановлення чіткихвзаємозв'язків між окремими підрозділами організації, розподілу між ними прав івідповідальності. У ній реалізуються різні вимоги до удосконалювання системуправління, що знаходять вираження в тих чи інших принципах управління.
Організаційна структура організації і її управління не є чимосьзастиглим, вони постійно змінюються, удосконалюються відповідно до мінливогоумовами. Організаційні структури управління промисловими організаціямивідрізняються великою різноманітністю і визначаються багатьма об'єктивнимифакторами й умовами. До них можуть бути віднесені, зокрема, розміри виробничоїдіяльності організації (велика, середня, дрібна);
Виробничий профіль організації (спеціалізація на випуску одного видупродукції чи продукції широкої номенклатури виробів різних галузей); характерпродукції, що випускається; сфера діяльності організації.
На чолі усього підприємства стоїть начальник відділу продаж у м.Дніпропетровську. Він вирішує самостійно всі питання діяльності фірми, безособливого на те доручення діє від імені фірми, представляє її інтереси у всіхвітчизняних підприємствах, фірмах і організаціях. Також він розпоряджається вмежах наданому йому права майном, укладає договори, у тому числі по найманнюпрацівників. (див. Додаток 3 — Організаційна схема ДТ ТД «Сандора»).
Видає накази й розпорядження, обов'язкові до виконання всімапрацівниками підприємства. Начальник відділу продаж в м. Дніпропетровську несев межах своїх повноважень повну відповідальність за діяльність фірми,забезпечення зберігання товарно-матеріальних цінностей, коштів і іншого майнапідприємства. Видає доручення, відкриває в банках рахунки, користається правомрозпорядження засобами.
У підпорядкуванні начальника відділу продаж в м. Дніпропетровськузнаходяться замісник начальника, старший бухгалтер, начальник бюро логістики,юристконсульт, економіст та менеджер з інформації.
Старший бухгалтер – здійснює організацію бухгалтерського облікугосподарсько-фінансової діяльності підприємства й контроль за ощадливимвикористанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Організує облікгрошових засобів, що надходять, товарно-матеріальних цінностей і основнихзасобів, облік витрат виробництва й звертання, виконання робіт, а такожфінансових, розрахункових і кредитних операцій.
У підпорядкуванні в старшого бухгалтера знаходяться бухгалтер,бухгалтер-касир, економіст. Вони виконують роботу з різним ділянкамбухгалтерського обліку (облік основних засобів, витрат на виробництво послуг іремонтів машин, розрахунки з постачальниками й замовниками). Здійснюють прийомі контроль первинної документації по відповідним ділянках обліку і підготовляєїх до рахункової обробки. Відбивають в бухгалтерському обліку операції,зв'язані з рухом коштів.
У підпорядкуванні начальника відділу продаж в м. Дніпропетровськузнаходяться замісник начальника, який організовує роботу комерційного(торгівельного) відділу. В підпорядкуванні замісник начальника знаходятьсяначальник відділу по просуванню продукції на товарному ринку та начальники бюропрямих продаж, які здійснюють керування торгівельними агентами з виконаннямобов’язків касира, та спеціалісти по викладці товару.
Торгівельні агентами з виконанням обов’язків касира відповідають:
за насамперед просування товару на торгівельному ринкуДніпропетровського регіону;
за якісне складання замовлень на поставку товару;
за виконання плану по продажу товару;
Також у підпорядкуванні Начальника дніпропетровського відділу продажзнаходиться начальник бюро логістики, який відповідає за якість та своєчасністьдоставки замовленого товару в торгівельну мережу. Йому підпорядковуються:
логіст (формує маршрути експедиторів);
старший експедитор (керує експедиторами з виконанням обов’язківкасира);
завідуючий складом (керує товаровідом, комірниками,комплектувальниками, водіями погрузчиків).
У підпорядкуванні директора знаходиться менеджер по інформації, вобов’язки якого також входить обов’язки інспектора по кадрах вона роботу позабезпеченню підприємства кадрами робітників та службовців необхідних професій,спеціальностей і кваліфікації відповідно до рівня й профілю отриманої нимипідготовки і ділових якостей. Приймає трудящих із питань наймання, звільнення,перекладу, контролює розміщення й правильність використання працівників упідрозділах підприємства. Забезпечує прийом, розміщення молодих фахівців імолодого робітників відповідно до отриманого в навчальному закладі професією йспеціальністю.
При пошуку та прийманні на роботу нових працівників менеджер поінформації керується робочою інструкцією (РІ), яка має назву «Положення пропорядок підбору та відбору персоналу в ДП «ТД «Сандора», який чітко регламентуєпитання прийняття нових співробітників.
При прийманні на роботу робітники заповнюють пакет документів, якийскладається з заяви, автобіографії, особистої картки, договору про особистуматеріальну відповідальність, договору про нерозголошення комерційної таємниці.
Після прийому на роботу новий працівник проходить адаптацію, за шляхомпротікання якої також слідкує менеджер по інформації, керуючись корпоративнимстандартом (КС) «Порядок адаптації нових робітників, а також робітниківпереведених на нові посади»
Також підлеглим у начальника Дніпропетровського відділу продажзнаходиться й економіст. Він здійснює організацію й удосконалювання економічноїдіяльності підприємства, спрямованої на підвищення продуктивності праці,ефективності й рентабельності виробництва, якості продукції, що випускається,зниження її собівартості, забезпечення правильних співвідношень темпів роступродуктивності праці і заробітної плати, досягнення найбільших результатів при найменшихвитратах матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Проводить роботу поудосконалюванню планування економічних показників діяльності підприємства,досягненню високого рівня їхньої обґрунтованості, по створенню й поліпшеннюнормативної бази планування.
1.2 Економічний аналіз результатів діяльності ДП ТД «Сандора»
Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства єдані: — балансу (форма № 1); — звіту про фінансові результати (форма № 2); — звіту про рух грошових коштів (форма № 3); — звіту про власний капітал (форма №4); — дані статистичної звітності та оперативні дані.
Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового станупідприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну).Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходитьза межі підприємства, а отже є відкритою.
Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники,норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансовоїдіяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й«ноу-хау». Відповідно до чинного законодавства України підприємствомає право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівникпідприємства
В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансовадіяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасністьта повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності тарозвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою таіншими суб'єктами господарювання.
Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї йоговиробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можнаоб'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки задопомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризуютьгосподарське становище підприємства.
Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щобусі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, моглиодержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер уфінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільністьпродовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного зпартнерів підприємства — акціонерів, банків, податкових адміністрацій — свійкритерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового станумають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власнихінтересів.
Ясна річ, що в доброму фінансовому стані заінтересоване передовсім самепідприємство. Однак добрий фінансовий стан будь-якого підприємства формується впроцесі його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами, банкамита іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо відпідприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цихюридичних осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами,спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.
Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізуватифінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємствазалежить його економічна перспектива.
Фінансова діяльність — це система використання різних форм і методівдля фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення нимипоставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечуєжиттєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.
Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення такихосновних завдань:
— фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;
— пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищеннярентабельності та платоспроможності;
— виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання,бюджетом, банками;
— мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному дляфінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;
— контроль за ефективним, цільовим розподілом та використаннямфінансових ресурсів.
Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основниминапрямками:
— фінансове прогнозування та планування;
— аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;
— оперативна, поточна фінансово-економічна робота.
Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянокфінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначаєтьсязагальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальноївиробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.
Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства — це діагноз йогофінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявленнята мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів таприбутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшенняфінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізувикористовуються в процесі фінансового планування та прогнозування.
Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допомогою якоївоно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливостіпідприємства.
Аналітичну роботу підприємства можна поділити на два блоки:
1) аналіз фінансових результатів та рентабельності;
2) аналіз фінансового стану підприємства.
Аналіз фінансових результатів підприємства здійснюється за такимиосновними напрямками:
— аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторнийаналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг;
— аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареалізаційноїта фінансової інвестиційної діяльності;
— аналіз та оцінка використання чистого прибутку;
— аналіз взаємозв'язку витрат, обсягів виробництва продукції таприбутку;
— аналіз взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошовихпотоків;
— аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати;
— факторний аналіз показників рентабельності.
Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:
— аналіз та оцінка складу та динаміки майна;
— аналіз фінансової стійкості підприємства;
— аналіз ліквідності балансу;
— комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства.
Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується напрактичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності,постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.
Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає втакому:
— постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізованупродукцію, роботи, послуги;
— своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності тапослуги з постачальниками;
— забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежіву бюджет та цільові фонди;
— своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі;
— своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків;
— здійснення платежів за фінансовими операціями.
В силу специфічності функціонування ДП ТП «Сандора» (роздрібна та оптоваторгівля) увагу треба приділяти аналізу наявності готової продукції на складіта дебіторській заборгованості, платоспроможності та ліквідності фірми.
Реалізована продукція характеризує вартість обсягу продукції, щонадійшла в даному періоді на ринок і підлягаючій оплаті споживачами.
Основною формою фінансової звітності є баланс. Зміст і форма балансу, атакож загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
БАЛАНС
На__________________20___м.
Форма №1код за ДКУДАктив Код рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду 1 2 3 4 I.Необоротні активи Нематеріальні активи: 300 330 Залишкова вартість 010 300 330 Первісна вартість 011 400 450 Знос 012 100 120 Незавершене виробництво 020 Основні засоби: 1400 1450 Залишкова вартість 030 1400 1450 Первісна вартість 031 1500 1600 Знос 032 100 150 Довгострокові фінансові інвестиції: Інвестиції зв'язаним сторонам по методу обліку участі в капіталі інших підприємств 040 Інші фінансові інвестиції 045 Довгострокова дебіторська заборгованість 050 Відстрочені податкові активи 060 Інші необоротні активи 070 Усього за розділом I 080 1700 1780 II. Оборотні активи 300 3550 Запаси: Виробничі запаси 100 Тварини на вирощуванні і відгодівлі 110 Незавершене виробництво 120 Готова продукція 130 3000 3550 Товари 140 Векселі отримані 150 Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: Чиста реалізована ціна 160 2800 3100 Первісна ціна 161 Резерв сумнівних боргів 162 Дебіторська заборгованість по розрахунках: З бюджетом 170 100 120 По виданими авансами 180 100 120 З нарахованих доходів 190 Внутрішніх розрахунків 200 Інша поточна дебіторська заборгованість 210 Поточні фінансові інвестиції 220 Грошові кошти і їхні еквіваленти: У національній валюті 230 1 500 2 100 В іноземній валюті 240 Інші оборотні активи 250 Усього за розділом II 260 7400 88710 III. Витрати майбутніх періодів 270 Баланс 280 9100 10650 Пасив Код рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду 1 2 3 4 I. Власний капітал Статутний капітал 300 2390 2390 Пайовий капітал 310 Додатковий вкладений капітал 320 Інший доданий капітал 330 Резервний капітал 340 Нерозподілений прибуток 350 910 1030 Неоплачений капітал 360 Витягнутий капітал 370 Усього за розділом I 380 3 300 3 420 II. Забезпечення наступних витрат і платежів Забезпечення виплат персоналові 400 Інші забезпечення 410 Цільове фінансування 420 Усього за розділом II 430 III. Довгострокові зобов'язання Довгострокові кредити банків 440 Довгострокові фінансові зобов'язання 450 Відстрочені податкові зобов'язання 460 Інші довгострокові зобов'язання 470 Усього за розділом III 480 IV. Поточні зобов'язання Короткострокові кредити банків 500 Поточна заборгованість за довгострокові зобов'язання 510 Векселі видані 520 Кредиторська заборгованість за товари, роботові, послуги 530 4 000 5 500 Поточні зобов'язання за розрахунки: Зі здобутих авансів 540 З бюджету 550 1 580 1 450 З позабюджетных платежів 560 По страхуванню 570 70 90 З оплати праці 580 150 190 З учасниками 590 З внутрішніми розрахунками 600 Інші поточні зобов'язання 610 Усього за розділом IV 620 5 800 7 230 V. Доходи майбутніх періодів 630 Баланс 640 9 100 10 650
З метою одержання інформації, необхідної для керування і контролю,статті активу балансу згруповані в три розділи, пасиву – у п'ять розділів.
Розділ I «Необоротні активи» характеризується такими статтями.
У статті «Нематеріальні активи» відбиває вартість об'єктів, що входятьдо складу нематеріальних активів. У цій статті відбивають окремо: первинну ізалишкову вартість нематеріальних активів, а також нараховану суму зносу.
Залишкова вартість нематеріальних активів визначається як різниця міжпервинною вартістю і сумою нарахованого зносу. У підсумок балансу нематеріальніактиви включаються по залишковій вартості.
У статті «Незавершене будівництво» відбиває вартість незавершеногобудівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власнихнестатків підприємства, а також авансові платежі для фінансування такогобудівництва.
У статті «Основні засоби» відбиває вартість власній і отриманих наумові фінансового лізингу об'єктів і цілісних майнових комплексів. У цій статтіприводяться окремо: первинна вартість, сума нарахованого зносу і залишковавартість основних засобів. У підсумок балансу основні засоби включаються позалишковій вартості.
У статті «Довгострокові фінансові інвестиції» відбивають фінансовіінвестиції на період більш одного року, а також всі інвестиції, що не можутьбути вільно реалізовані в будь-який час.
Оборотні активи в розділі II балансу відбивають статтями: «Запаси»,«Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги», «Дебіторськазаборгованість по розрахунках» (з бюджетом, по виданих авансах, нарахованихдоходах і т.д.), «Поточні фінансові інвестиції», «Грошові кошти і їхні еквіваленти»(у касі, на поточних і інших рахунках у банках, що можуть бути використані дляпоточних операцій, а також еквіваленти коштів).
Витрати, що мали місце в звітному або попередніх звітних періодах, алене належать до наступних звітних періодів, відбивають у розділі III «Витратимайбутніх періодів» активу балансу.
Статті пасиву балансу об'єднані відповідно в п'ять розділів: I «Власнийкапітал», II «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», III «Довгостроковізобов'язання», IV «Поточні зобов'язання», V «Доходи майбутніх періодів».
Власний капітал розділу I пасиву балансу характеризується такимистаттями: «Статутний капітал», «Пайовий капітал», «Додатковий капітал»,«Резервний капітал», «Нерозподілений капітал», «Витягнутий капітал»,«Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)».
У статті «Статутний капітал» відбиває зафіксована в статутнихдокументах загальна вартість активів, що є внеском власників (учасників) укапітал підприємства.
Додатковий капітал характеризується двома статтями. У статті«Додатковий вкладений капітал» акціонерні товариства відбивають суму, на якувартість реалізованих випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість(аналогічно розумінню «Емісійний доход»).
У статті «Інший додатковий капітал» відбивають суми дооценкинеоборотних активів; вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством відінших юридичних і фізичних осіб, і інший додатковий капітал.
У статті «Резервний капітал» відбивають суму резервів, створених згіднодіючого законодавства або статутних документів нерозподіленого прибуткупідприємства.
У статті «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)» показують сумуприбутку, що реінвестований у підприємство (або суму непокритого збитку). Прицьому суму непокритого збитку приводять у дужках і віднімають при визначенніпідсумку балансу.
У статті «Неоплачений капітал» відбивають суму заборгованості власників(учасників) по вкладеннях у статутний капітал. Цю суму показують у дужках івіднімають при визначенні власного капіталу.
У статті «Вилучений капітал» господарчі товариства відбивають вартістьакцій власної емісії (або паїв), викуплених суспільством у його учасників. Сумувилученого капіталу приводять у дужках і віднімають при визначенні підсумкувласного капіталу.
Таким чином, сума власного капіталу підприємства на звітну дату заданими роздягнула I пасиву балансу визначається шляхом додатка до сумистатутного капіталу сум резервного і додаткового капіталу і нерозподіленогоприбутку і відніманням з отриманої суми непокритого збитку, неоплаченого івилученого капіталу.
У розділі II «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» пасиву балансувідбивають нараховані в звітному періоді майбутні витрати і платежі (витрати наоплату майбутніх відпусток працівникам, гарантійні зобов'язання і т.д.),величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхомпопередніх (прогнозних) оцінок, а також цільового фінансування і цільовихнадходжень, отриманих з бюджету й інших джерел.
Розділ III «Довгострокові зобов'язання» пасиву балансу поєднує статті:
«Довгострокові кредити банків» — відбиває сума заборгованості банкам заотримані довгострокові кредити (які не є поточними зобов'язаннями);
«Інші довгострокові фінансові зобов'язання» — відбиває сумадовгострокової заборгованості підприємства на рахунок зобов'язань по залученнюпозикових засобів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки;
«Відстрочені податкові зобов'язання» — показують суму податків наприбуток, які необхідно сплатити в майбутніх періодах у результаті тимчасовоїрізниці між обліковим і податковим базисом оцінки;
«Інші довгострокові зобов'язання» — показують суму довгостроковихзобов'язань, що не можуть бути включені в зазначені статті даного розділу.
Розділ IV «Поточні зобов'язання» пасиву балансу поєднує статті поточнихзобов'язань, що будуть погашені протягом операційного циклу, тобто проміжкучасу між придбання запасів для здійсненні діяльності й одержання засобів відреалізації зробленої з них продукції (товарів) і послуг: «Короткостроковікредити банків», «Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги»,«Поточні зобов'язання по розрахунках з бюджетом», «Поточні зобов'язання попозабюджетним платежах», «Поточні зобов'язання по страхуванню», «Поточнізобов'язання по розрахунках з учасниками», «Векселі видані» і ін.
До складу розділу V «Доходи майбутніх періодів» пасиву балансупідприємства входять доходи, отримані в плині поточного і попереднього звітногоперіодів, але які відносять до майбутніх звітних періодів. Вони підлягаютьзарахуванню до доходів того звітного періоду, до якого вони належать. Такимчином, статті активу і пасиву балансу згруповані у визначені розділи, щобпоказати взаємозв'язок між складом і розміщенням господарських засобів в активиі джерелами їхнього формування – у пасиві. Це забезпечує можливість контролю йаналізу по наявності майна підприємства, його станові і розміщенню і джереламиформування (власних, притягнутих); контролю за станом зобов'язань порозрахунках, фінансовій стійкості, платоспроможності підприємства й одержанняіншої ділової інформації.
Звіт про фінансові результати складається згідно з вимогами Положення(стандарту) бухгалтерського обліку. Метою складання звіту є наданнякористувачам повної і правдивої інформації про доходи, витрати, прибутків(збитків) від діяльності підприємства. З цією метою звіт складений згіднофункціональним групуванням доходів і витрат (виробництва, керування, збутпродукції і т.д.) і складається з трьох розділів: I «Фінансові результати», II«Елементи операційних витрат», III «Розрахунки показників прибутковості акцій».
Доходи і витрати приводяться в звіті з метою визначення чистогоприбутку. Фінансові результати в звіті визначаються і відбивають у розрізізвичайної діяльності і надзвичайних випадків. Звичайна діяльність складається зоперацій основної діяльності (тобто операцій, зв'язаних з виробництвом абореалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створенняпідприємства і забезпечують основну частину його доходу) і інших операцій(продаж і оренда основних засобів, нематеріальних активів, продажів і покупка ціннихпаперів і т.д.), що безпосередньо не зв'язані с основною діяльністю.
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності визначається як алгебраїчнасума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових і інших доходів(прибутків), фінансових і інших витрат (збитків) і суми податку з прибутку.
Звіт про фінансові результати
За_____________________20__м.
Форма № 2Код за ДКУД
1. Фінансові результатиСтаття Код рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду 1 2 3 4 Доход (виторг) від реалізації продукції (товарів, робот, послуг) 010 6 000 6 890 Податок на додану вартість 015 1 000 1 150 Акцизний збір 020 025 Інші розрахунки з доходу 030 Чистий доход (виторг) від реалізації продукції (товарів, робот, послуг) 035 5 000 5 740 Собівартість реалізованої продукції(товарів, робіт, послуг) 040 3 500 4 000 Валовий: Прибуток 050 1 500 1 740 Збиток 055 Інші операції доходів 060 Адміністративні витрати 070 50 70 Витрати на збут 080 150 200 Інші операції витрат 090 Фінансові результати вид операційної діяльності: Прибуток 100 1 300 1470 Збиток 105 Доход від участі в капіталі 110 Інші фінансові доходи 120 Інші доходи 130 Фінансові витрати 140 Витрати від участі в капіталі 150 Інші витрати 160 Фінансові результати від звичайної діяльності до оподатковування: Прибуток 170 1 300 1 470 Збиток 175 Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 390 440 Фінансові результати від звичайної діяльності: 910 1 030 Прибуток 190 Збиток 195 Надзвичайні: Доходи 200 Витрати 205 Податок з незвичайного прибутку 210 Чистий: Прибуток 220 Збиток 225
II. Елементи операційних витратНайменування показника Код рядка За звітний період За попередній період 1 2 3 4 Матеріальні витрати 230 200 270 Витрати на оплату праці 240 150 190 Відрахування на соціальні заходи 250 Амортизація 260 Інші операційні витрати 270 Разом 280 380 460
III. Розрахунки показників прибутку акційНазва статті Код рядка За звітний період За попередній період 1 2 3 4 Середньорічна кількість простих акцій 300 Скоректована середньорічна кількість простих акцій Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію 320 Скоректований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію 330 Дивіденди на одну просту акцію 340
Основні фінансові коефіцієнти приведені в Додатку 4 — Основні фінансовікоефіцієнти роботи ДП ТД “Сандора”
1. Аналіз майнового стану підприємства.
1.1 Коефіцієнт зносу основних засобів показує співвідношення величинузносу до первинної вартості основних засобів. Так як в данному випадку йогозначення становить 0,07 – 0,09 відповідно у попередній і звітній періоди, томожна зробити висновок про те, що підприємство не потребує оновлення основнихзасобів.
100/1500=0,07 150/1600=0,09
2. Аналіз ліквідності підприємства.
Коефіцієнти ліквідності характеризують платоспроможність підприємстваяк здатність підприємства розраховуватися за своїми зобов'язаннями; ліквідністьвизначається покриттям зобов'язань підприємства його активами, термінперетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань
2.1 Коефіцієнт покриття Кпокр — співвідношення оборотного капіталу ікороткострокових боргових зобов'язань. Кпокр — показує межу кредитування,достатність усіх видів засобів клієнта, щоб сплатити борг. Якщо Кпокр менш 1,то границі кредитування порушені, позичальникові більше не можна давати кредит:він є некредитоспроможним. В даному випадку значення цього коефіцієнтаперевищує 1 і становить 1,28 та 1,23 відповідно у попередній та звітнійперіоди, що свідчить про достатність оборотного капіталу.
7400/5800=1,28 8870/7230=1,23
Зниження коефіцієнту зумовлено тим, що темп росту поточних зобов’язаньвипереджає темп росту оборотних активів підприємства.
2.2 Коефіцієнт термінової ліквідності розкриває співвідношення найбільшліквідної частини оборотних активів до короткострокових зобов'язань і становить0,76-0,74, що є достатнім значенням, оскільки нормативний рівень складає0,6-0,8, тобто 60 – 80% від короткострокових зобов’язань повинні складатиліквідна частина оборотних активів.
3500/5800=0,76 3500/7230=0,74
Спостерігається зниження що темп росту поточних зобов’язань випереджаєтемп росту найбільш ліквідної частини росту оборотних активів.
2.3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності дає уявлення про можливість фірмив стислий термін погасити наявні зобов'язання. Показує, яку частинукороткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом.Значення цього показника складає 0,26-0,28 відповідно у попередньому тазвітному періоді і свідчить про те, що на початку періоду фірма може погаситинайближчим часом тільки 26% та 28% короткострокової заборгованості відповіднона початок та кінець періоду.
1500/5800=0,26 2100/7230=0,28
2.4 Чистий оборотний капітал показує різницю між оборотними активами тапоточними зобов’язаннями.
7400-5800=1600 8870-7230=1640.
Позитивне значення 1600 – 1640 зумовлене достатнім значенням оборотнихактивів та меншим значенням цієї цифри поточними зобов’язаннями. Цей коефіцієнтдля нормального функціонування підприємства повинен бути позитивним та складатибільше 0. У звітному році відбулося зростання чистого оборотного капіталу упорівнянні з попереднім періодом на 2,5%.
3. Аналіз платоспроможності.
3.1 Коефіцієнт платоспроможності показує частку власного капіталу впасиві. Тобто власний капітал складає 36,26 -32,11% у загальному обсязі коштівпідприємства. Це достатнє значення показника (мінімально нормативне значенняскладає 30%), але разом з тим спостерігається його зменшення майже на 11% узвітному році в порівнянні з попереднім роком.
330/9100=36,26% 3420/10650=32,11%
Зниження значення коефіцієнта зумовлене перевищенням темпу росту валютибалансу над темпом росту власного капіталу, що є цілком логічним та природнімдля підприємств.
3.2 Коефіцієнт фінансування — це відношення власного капіталу дозалишившихся розділів пасиву. Нормативне значення “> 1”. Цей показник складає 1,75 та 2,11 відповідно у попередньому та звітному роках., тобтоспостерігаються позитивні тенденції його збільшення на 20%.
3300/5800=1,75 3420/7230=2,11
3.3 Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами — маєпозитивне значення в силу позитивного значення чистого оборотного капіталу.Позитивні тенденції спостерігаються при збільшенні даного значення.
7400-5800)/5800=0,28 (8870-7230)/7230=0,23
4. Показники оборотності капіталу відбивають якість оборотних активів іможуть використовуватися для оцінки росту Кпокр. Наприклад, при збільшеннізначення цього коефіцієнта за рахунок росту запасів і одночасному уповільненніїхньої оборотності не можна робити висновок про підвищення кредитоспроможностіПозичальника. Що має місце в данному випадку.
4.1 Коефіцієнти оборотності характеризують швидкість обороту (тобтоперетворення в грошову форму) засобів. Чим вище швидкість обороту, тим вищеплатоспроможність проектові (підприємства) і тім більше високий йоговиробничо-технічний потенціал. Ці коефіцієнти також характеризують достатністьпродажів з погляду задіяних у проекті засобів.
4.2 Коефіцієнт оборотність активів характеризує, скільки разів заобраний інтервал планування відбувається повний цикл виробництва і звертання.
Визначається відношенням чистого доходу до середнього значення валютибалансу. Позитивні тенденції спостерігаються при зростанні даного коефіцієнта.На даному підприємстві можна говорити про незначне його зростання. Це зумовленеяк зростання чистого доходу.
5000/9875=0,51 5740/9875=0,58
4.3 Оборотність дебіторської заборгованості показує середня кількістьднів, необхідну для стягнення заборгованостей. Чим менше це число, тім швидшедебіторська заборгованість звертається в кошти, а отже підвищується ліквідністьоборотних коштів підприємства. Високе значення коефіцієнта може свідчити протруднощів зі стягненням засобів по рахунках дебіторів.
5000/((2800+100+100)/2)=0,39 5740/((3100+120+120)/2)=0,86
4.4. Термін погашення дебіторської заборгованості зменшився в 2 рази,що є дуже сприятливим для підприємства, адже за рахунок цього фірма можедодатково використовувати ці кошти через недостатність оборотного капіталу.
360/0,39=912 360/0,86=418
4.6.Оборотність ТМЗ Показує, на скільки ефективно компаній використовуєінвестиції й оборотний капітал і як це впливає на зростання продаж.
Чим вище значення цього коефіцієнта, тім більше ефективно використовуєтьсяпідприємством чистий оборотний капітал.
3500/3000=1,07 4000/3550=1,22
Ефективність використання чистого оборотного капіталу фірмою виросла.
4.7. Коефіцієнт оборотності основних засобів.
Фондовіддача. Характеризує ефективність використання підприємствомнаявних у його розпорядженні основних засобів. Чим вище значення коефіцієнта,тім більше ефективне підприємство використовує основні засоби.
Рівень фондовіддачі збільшився на незначну величину за рахунок збільшенняоборотних активів та зменшення виручки від реалізації.
5000/((1500+1600)/2)=3,23 5740/((1500+1600)/2)=3,70
5.1. Рентабельність активів характеризує рівень віддачі загальнихкапіталовкладень у проект. Нормативне значення спостерігається при значенні>0 та підвищенні цього показника. Його значення становлять 0,09-0,1відповідно на початок та кінець періоду, що свідчить про досить високу віддачукапіталовкладень.
5000/9875=0,09=9% 5740/9875=0,10=10%
5.2.Рентабельність власного капіталу дозволяє визначити ефективністьвикористання капіталу, інвестованого власниками проектові (підприємства). Наданому підприємстві спостерігається незначне його збільшення (0,27-0,31) зарахунок збільшення величини чистого прибутку.
910/((3300+3420)/2)=0,27 1030/((3300+3420)/2)=0,31
5.4.Рентабельність продажів дозволяє визначити питому ваги чистогоприбутку в обсязі реалізованої продукції. Він складає 35% та 34 % відповідно напочаток та кінець періоду, що свідчить про дуже високе значення чистогоприбутку від основної діяльності навіть для посередницької діяльності цієїгалузі виробництва.
(1300+0-0)/(3500+50+150)=35% (1400+0-0)/(4000+70+200)=34%
1.3 Постановка задачі
З самого визначення підприємства випливає основна мета йогофункціонування – отримання прибутку. Для підприємства оптово-роздрібноїторгівлі життєво-важливим аспектом функціонування є швидкість обороту товару таоптимальний (з точки зору асортименту та кількості ) запас готової продукції наскладі.
Для здійснення безперервного процесу товарного обігу необхідні певнізапаси товарів. Товарний запас – це сукупність товарної маси, що знаходиться всфері обігу і призначена для продажу. Товарні запаси виконують певні функції:забезпечують безперервність розширеного виробництва і обігу, в процесі якихвідбуваються їхнє систематичне утворення і витрачання; задовольняютьплатоспроможний попит населення, оскільки є формою товарної пропозиції;характеризують співвідношення між обсягом і структурою попиту і товарноїпропозиції.
З функцією зберігання продукції тісно пов'язана функція перетворенняасортименту. В перелік операцій, об'єднаних в даній функції, входять:сортування товарів і їхня комплектація, дрібнення і укрупнення партійпродукції, її стандартизація. Іншими словами, оптові підприємства перетворюютьпромислову пропозицію товару в асортиментні групи, відповідні попиту окремихпокупців. Потреба в виконанні даної функції особливо актуальна в сучаснихумовах, коли із-за розвитку спеціалізації виробництво ефективно лише привипуску масових партій товарів, а споживання все в більшому ступеніхарактеризується зростанням номенклатури при невеликих обсягах закупок окремихтоварів.
Так як асортиментний ряд продукції ДП ТД «Сандора» нараховує близько 19позицій продукції і постійно розширяється, то, беручи до уваги різнурентабельність та попит на продукцію, процес управління оптимальними запасамина складі набуває все більш актуального значення з метою максимізації прибутку.
Час обігу товарів складного асортименту, як правило, набагато перевищуєчас обігу товарів простого асортименту.
Перетворення виробничих асортиментів у споживчий у відповідності зпопитом – створення необхідних асортиментів для виконання замовлень клієнтів.Особливе значення дана функція здобуває в розподільній логістиці, деторговельні асортименти включає величезний перелік товарів різних виробників,що відрізняються функціонально, по конструктивності, розміру, кольорам і т.д.Створення потрібних асортиментів на складі сприяє ефективному виконаннюзамовлень споживачів і здійсненню більше частих поставок й у тім обсязі, щопотрібно клієнтові.
Але в той же час існує доволі серйозне обмеження з боку недостатностіскладських приміщень, що, при неправильному підборі співвідношень видів товарівна складі, може привести до недоотримання значних сум прибутку підприємством.
На підприємстві жодного разу не вирішувалась проблема оптимальногорозподілу запасу товарів різних асортиментних позицій з урахуванням обмеженостіскладських приміщень з метою недопущення втрати прибутків від неповного задовольняннявиникаючого попиту з боку клієнтів.
У минулому при прийнятті рішень менеджери звикли покладатися головнимчином на свою інтуїцію. Хоча інтуїція, особливо досвідчених менеджерів, маєвелике значення, вона по визначенню позбавлена раціонального аналітичногопочатку. Керуючись при прийнятті рішень винятково інтуїцією, менеджер можеробити висновки тільки з кінцевих результатів раніше ухвалених рішень, а такенавчання занадто дорого обходиться.
Процес моделювання рекомендує набір дій, які повинні доповнити (незамінити!) інтуїцію при прийнятті рішень. При цьому створюється формалізованакількісна модель проблемних аспектів управлінської ситуації, що представляєсутність проблеми. Побудована кількісна модель аналізується з метою одержанняпевних результатів або висновків, що випливають винятково з моделі, незалежновід того, які припущення й абстрактні побудови лежали в її основі. Після цьогоотримані результати інтерпретуються для існуючої реальної ситуації зурахуванням тих факторів, які не враховувалися раніше в процесі формалізаціїзадачі. Процес моделювання, доповнений досвідом й інтуїцією менеджера, дозволяєприйняти більше вдале рішення й багато чому навчитися.
Першим етапом розробки прогнозу розміру товарних запасів є всебічнийекономічний аналіз попередньої діяльності. Результати аналізу, виявленітенденції і висновки служать основою укладання прогнозів.
Поглиблене вивчення ринку дозволить максимально оптимізувати структурутоварних запасів.
Цю проблему треба вивчити більш детально та уважно з метою оптимізаціїроботи компанії.
Таким чином перед нами постає задача оптимального розподілу запасупродукції на підприємстві ДП ТД “Сандора” при обмеженні складських приміщень напідставі статистичних даних про об’єми продаж в минулому році.
Оптимізувати цей аспект роботи підприємства можна побудувавшиматематичну модель, яка б містила данні про оптимальних запас продукції, таводночас дозволяла б максимізувати прибуток компанії. Таким чином постаєзадача розробки багатокритеріальної оптимізаційної моделі, де враховується яквідхилення від оптимального попиту (отриманого на підставі спостереження запопитом та побудови емпіричної функції його розподілу) так і максимізаціїприбутку від продажів. На все це налигається основне обмеження у вигляді недостатностіскладських приміщень.
2. Теоретичні основи оптимальних розрахунків
2.1 Моделювання як процес управління
Моделі — це обмежене подання реальності, тому результати аналізу моделіне обов'язково є рішенням вихідної управлінської задачі. Зокрема, поняття«оптимальне» є математичною концепцією, а не концепцією реальногосвіту.
Оптимальне рішення дає найкраща відповідь для абстрактної задачі,сформульованої в моделі. Але чи буде це рішення кращою відповіддю в реальнійситуації, для якої створювалася модель? На це питання необхідно відповісти дотого, як реалізувати рекомендації моделі. Завжди доводиться ухвалювати рішеннящодо тім, чи варто реалізовувати конкретну рекомендацію, але якість цьогорішення значною мірою буде залежати від того, наскільки чітко менеджер бачитьвзаємозв'язок між моделлю й реальною ситуацією, що вона відбиває. Однак, якщомодель правильно побудована, а її результати ретельно інтерпретуються, вонаможе надати менеджерові багато коштовної інформації для прийняття рішень.
Діаграма процесу моделювання рис. 2.1 складається з верхньої й нижньоїчастин, розділених пунктирною лінією. Нижче пунктирної лінії перебуває реальниймир, з яким щодня зіштовхуються менеджери, покликані приймати рішення вскладних ситуаціях (наприклад, розподіляти ресурси між конкуруючими задачамивиробництва, становити розклад дій або розробляти маркетингову стратегію).Процес моделювання починається з дослідження ситуації, що вимагає рішення (улівому нижньому куті діаграми).
Процес моделювання сам по собі не є конкретним науковим методом,реалізацією якого повинні займатися винятково фахівці.
Міркування оперативного керування впливають на всі аспекти процесу,тому безпосереднє залучення менеджера до процесу моделювання є запорукоюуспішного застосування результатів моделювання в реальному світі.
/>/>Аналіз/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
/>
Формальний світ/> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Реальний світ
/>/>/>Інтуіція
Рис. 2.1. Процес моделювання
Найбільш абстрактної є символічна модель, у якій всі поняття виводятьсяза допомогою кількісно певних змінних, а всі зв'язки представляються вматематичному, а не фізичному або аналоговому виді.
Роль думки менеджера в процесі моделювання показана на рис. 2.2./> /> /> /> /> /> />
/>/>Аналіз
/>/>/>/>/>Формальний світ/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Реальний світ
/>/>Інтуіція
/>
Рис. 2.2. Роль думки менеджера в процесі моделювання
Наприклад, фізики створюють кількісні моделі вселеної, економісти —кількісні моделі економіки. Оскільки в символічних моделях використаютьсякількісно певними змінними, зв'язаними рівняннями, їх часто також називаютьматематичними моделями, кількісними моделями або, як у нашому випадку,табличними моделями (тобто моделями на основі електронних таблиць).
Менеджерам доводиться працювати з усіма трьома типами моделей,найчастіше — з аналоговими моделями у формі діаграм і графіків, а також ізсимволічними моделями у вигляді електронної таблиці або звітівінформаційно-керуючої системи.
Незважаючи на їхні розходження, всі моделі мають одну загальнувластивість.
Будь-яка модель є ретельно обраною абстракцією реальності, щовідображає бачення її творця про причинні зв'язки в реальному світі.
2.2 Використання моделей на різних рівнях керування
Моделі відіграють різну роль на різних рівнях керування компанією. Наверхньому рівні моделі, як правило, пропонують інформацію й допомагаютьзрозуміти проблему, прирахував не обов'язково у формі рішень, що рекомендують.Вони використаються як засоби стратегічного планування: щоб передбачатимайбутнє, досліджувати альтернативи, розробити кілька планів на випадокнепередбаченого розвитку подій, підвищити гнучкість виробництва й скоротити часреакції на вимоги часу. На більше низькому рівні моделі частіше використаютьсядля того, щоб припустити рекомендовані рішення. Наприклад, на багатьох заводахоперації на конвеєрі повністю автоматизовані. Аналогічно в деяких випадкахрішення приймаються винятково на підставі моделі конкретної операції й післяреалізації вимагають втручання менеджера тільки у виняткових ситуаціях. Однакчастіше внесок автоматизації в моделювання складається в зборі й підготовціпотрібних даних. Ці дані потім використаються менеджерами для періодичноговідновлення табличних моделей, побудованих в електронних таблицях. Переглянутамодель повторно аналізується, рекомендуються нові рішення, які зновуінтерпретуються й реалізуються.
Моделі по-різному використаються на різних рівнях керування компанією зряду причин. Чим нижче рівень організації, тим простіше задачі й альтернативи.Взаємодії легше описати кількісно, найчастіше більше доступні точні дані,більше певної є й майбутнє середовище реалізації рішення. Крім того, доситьчасто повторюються ситуації прийняття рішень, що дозволяє амортизувати витратина збір даних і розробку моделі за рахунок її багаторазового використання.
2.3 Формалізація моделі
Формалізація уявлення про ситуації, полягає в концептуальному аналізі,під час якого необхідно прийняти певні припущення й спрощення. Оскількирозглянута управлінська ситуація містить у собі мети й рішення, їх необхідноявно вказати й визначити. Може існувати кілька способів визначити зміннірішення, і не завжди відразу вдається знайти найбільш підходяще визначення.Цілі також можуть бути не цілком ясні. Навіть самі здатні менеджери можуть немати точного подання про те. які результати вони хочуть одержати. Проблемивиникають й у тому випадку, коли цілей занадто багато й необхідно вибрати однуз них. (Як буде показано, звичайно неможливо одночасно оптимізувати дві різні цілі.Тому, як правило, безглуздо намагатися одержати «найбільший прибуток примінімальних вкладеннях» або «максимальні благами більшостілюдей».)
На рис. 2.3. представлений перший (найчастіше найбільш важливий) етапформалізації управлінського рішення для формулювання задачі — виявленняосновних концептуальних складові моделі. На даному етапі деталі роботи моделіне розглядаються. Основна увага приділяється визначенню 1) входів, тобто того,що модель повинна обробляти, і 2) виходів— того, що модель робить. Модель наданому етапі називається «чорним ящиком», оскільки ще не відомо, якалогіка буде реалізована в моделі.
Після визначення входів і виходів моделі необхідно розбити їх на двікатегорії. Входи, іменовані зовнішніми змінними, діляться на рішення— змінним,контрольованим менеджером, і параметри — змінні, котрими менеджер управляти неможе. Прикладами змінні рішення можуть служити сума, у яку менеджер оцінює свійпродукт, розміщення виробничого встаткування або рішення, продавати чи філіюні. Приклади параметрів: ціни, призначувані конкурентами на аналогічні товариабо послуги, фізичні обмеження об'єму складського приміщення, вартість одиницісировини або прогнозована кількість опадів. Багато неконтрольованих вхіднихвеличин можуть бути невідомі заздалегідь. Трактуючи їх як параметри, можнабудувати модель так, ніби вони були відомі. Пізніше можна конкретизуватичисельні значення даних величин, проаналізувавши дані й оцінивши ці значення,або просто задати передбачувані значення величин при аналізі моделі.
Виходи, називані внутрішніми змінними, діляться на показникиефективності (або критерії) — змінні, які визначають ступінь наближення домети, і результуючі змінні, які відбивають інші наслідки моделювання йдопомагають розуміти й інтерпретувати результати роботи моделі. Критеріїособливо важливі, тому що саме вони використаються, щоб визначити, наскількивдалося наблизитися до кінцевої мети. Тому критерії часто називають цільовимифункціями. Прикладами цільових функцій, є доход, частка ринку, сукупні витрати,дисципліна працівників, задоволення клієнта, доходи від інвестицій.
2.4 Перевірка вірогідності моделі
Сам по собі здоровий глузд навряд чи можна вважати науковим способомперевірки вірогідності моделі. На жаль, інші методи перевірки вірогідностітакож мають свої недоліки. Наприклад, часто у висновку про перевірку моделіговориться, що організація заощадила X засобів на витратах або одержала Yдодаткового прибутку в результаті використання моделі прийняття рішень, Прицьому виникає питання: раптом такого ж (або навіть більше значного) підвищенняприбутковості можна домогтися безданої моделі?
Оскільки у реальному світі бізнесу контрольовані експерименти, якправило, неможливі, одним з досить недосконалих способів перевірки правильностімоделі є її ретроспективне використання: дані про рішення, параметри йрезультати для аналогічної ситуації, що мала місце в минулому, збожеволіють умодель. Потім результати, отримані за допомогою моделі, рівняються з відомимиреальними результатами. Нарешті, модель аналізується, і будь-яке додатковеполіпшення рекомендацій з ухвалення рішення стає доказом того, що модельзаслуговує довіри.
На етапі заключного аналізу варто пам'ятати, що робота менеджерасуб'єктивно оцінюється щодня, причому умови прийняття рішень постійно міняються.Оскільки методи підтримки прийняття рішень призначені для тих же самихменеджерів, нема рації підганяти моделі під більше високі, практично недосяжнінаукові стандарти. При заключному аналізі судження про правильність моделі, таксамо як і про її корисність, викоситься на підставі здорового глузду. Якпоказує досвід, менеджери, не залучені безпосередньо в процес моделювання, неутрудняються при винесенні таких суджень.
2.5 Оптимізаційні моделі
Кількісні моделі прийняття рішеньзадають зв'язки між змінними рішення іпараметрами і обчислює показник ефективності (прибуток), а також результуючізмінні (значення обмежених ресурсів).
Модель являє типовий приклад задачі умовної оптимізації: необхідномаксимізувати (мінімізувати) якийсь показник ефективності, що залежить відзмінних рішень, які, у свою чергу, підкоряються ряду обмежень. Обмеженнязвужують діапазон припустимих рішень. У даному конкретному випадку обмеження — це кількість різних деталей, з яких можна виготовляти стільці, однак існуєбагато інших типів обмежень. Як правило, менеджерові доводиться приймати більшучастину рішень в умовах, коли припустимі рішення тим або іншим способомобмежені. У своєму приватному житті ми також часто зіштовхуємося з обмеженнями- з недостачею часу, грошей, простору або сил. Менеджер повинен брати до увагивимоги до капіталовкладень, наявність персоналу, графік поставок комплектуючих,квоти на імпорт, вимоги профспілок виробничі можливості заводу, вимоги поохороні навколишнього середовища, витрати на зберігання, вимоги законодавства ймножина інших факторів. Тому немає нічого дивного в тому, що умовна оптимізаціядосягнення найкращого можливого результату при наявності існуючих обмежень єодним з найбільше що активно розвиваються напрямків досліджень у науці керування.
2.5.1 Чисельні методи безумовної оптимізації
Безумовною оптимізацією називається рішення задачі нелінійногопрограмування, що не містить обмеження:
f (x1,x2,…,xn)®extr (2.1)
У певних випадках для рішення подібних задач доцільно використатичисельні методи. Чисельні методи мають наступні особливості:
вони орієнтовані на застосування ЕВМ і допускають великий об'ємоднотипних обчислень;
дозволяють одержати наближене рішення з наперед заданою точністю;
містять ітераційні співвідношення.
f(Х0) > f (Х1) >…>f (Хk) >… (2.2)
Процес рішення задачі (2.1) чисельним методом виконується поетапно.Кожен такий етап (або ітерація) дозволяє перейти в нову крапку в n-мірномупросторі Х= (x1, x2,…,xn)… Для такого ітераційного процесу необхідне виконанняспіввідношень:
при пошуку мінімуму функції f (Х). Тут k — номер ітерації.Далі для визначеності будемо розглядати задачі на пошук мінімуму функції.
2.5.1.1 Градієнтний метод із дробленням кроку
Вихідні дані: f (x1, x2,…,xn)–функція n змінних;
Х0 (x10, x20,…,xn0)– координати початкової крапки;
a — початкове значення кроку;
e-точність обчислень.
Обчислення виконуються по кроках:
Обчислюється значення функції в черговій крапці f (xC).
Обчислюються координати наступної крапки:
/> (2.3)
Якщо f (Х i+1)> f (Х i ), то треба зменшивши вдвічі a,повторити обчислення п. 2.
Перевіряється умова досягнення точності:
/> (2.4)
Якщо точність не досягнута, переходять до п. 2.
2.5.1.2 Метод найшвидшого спуска
/> У цьому методі на кожній ітерації значення крокувибирається з умови мінімуму функції в напрямку градієнта, тобто вирішуєтьсязадача:
f (Хi+1)= f [ Х i – agrad f (Х i )]O (2.5)
Незважаючи на додаткові обчислення на кожній ітерації цей методзабезпечує швидкий вихід в область екстремуму.
Вихідні дані: f (x1, x2,…,xn)–функція n змінних;
Х0 (x10, x20,…,xn0)– координати початкової крапки;
e- точністьобчислень.
Кожна ітерація включає наступні дії:
Обчислюються складового вектора градієнта в черговій i-ої крапці.
/> Для відомих Х i и grad f( Х i)складається функція f [ Х i – agrad f (Х i )]однієї змінної a. Вирішується задача f [ Х i – agrad f (Хi )]O і визначається оптимальний крок aj0.
Визначаються координати чергової крапки:
/> (2.6)
Якщо умова
/>
не виконується, то переходять до п. 2.
2.6 Лінійне програмування
Існують ефективні методи пошуку рішень для моделей оптимізації злінійними обмеженнями. Моделі з лінійними обмеженнями називаються моделямилінійного програмування (ЛП). Однак, перш ніж перейти безпосередньо до процесуоптимізації моделей, варто приділити увага поданню моделей ЛП в електроннихтаблицях. У цій главі ми розглянемо: 1) методику формалізації моделей ЛП; 2)правила подання моделей ЛП в електронних таблицях, які спростять застосуваннязасобу Excel Пошук рішення; 3) використання засобу Пошук рішення дляоптимізації моделей ЛП.
2.6.1 Обмеження
Першим етапом формалізації моделі лінійного програмування (ЛП) повиннестати виявлення обмежень на змінні рішення. Обмеження звужують множинаприпустимих рішень. Приведемо конкретні приклади обмежень, що виникають узадачах керування.
Менеджер по інвестиціях має у своєму розпорядженні певний капітал. Інвестиційнірішення обмежені сумою даного капіталу й розпорядження мі таких урядовихорганів, як Комісія з коштовних паперів і бірж.
Рішення директора заводу обмежені виробничою потужністю заводу йресурсами, які є.
Плани польотів авіакомпанії обмежені необхідністю обслуговуваннясамольотів і числом співробітників.
Рішення нафтової компанії використати певний тип нафти для виробництва бензинудиктується характеристиками бензину, що користується попитом на ринку.
У моделюванні обмеження на припустимі значення змінні рішення є дужеважливим поняттям. Обмеження в реальних управлінських моделях виражаються вчисловому виді, але у своїй основі мають фізичну, економічну або навітьполітичну природу.
2.6.2 Цільова функція
Всі моделі лінійного програмування мають дві загальних основнихвластивості. Перше — це наявність обмежень. Друга властивість полягає в тім, щов кожній моделі лінійного програмування існує єдиний показник ефективності,якому необхідно максимізувати або мінімізувати.
У наведені вище прикладах менеджер по інвестиціях, швидше за все, будепрагнути максимізувати прибуток від портфельних інвестицій; директор заводузахоче задовольнити попит при мінімальних виробничих витратах. Аналогічно авіакомпаніябуде прагнути реалізувати заданий розклад з мінімальними витратами, анафтопереробна компанія — використати наявну сиру нафту з максимальнимприбутком.
Таким чином, у кожному із цих прикладів існує якийсь показникефективності, що при ухваленні рішення бажано максимізувати (як правило, цеприбуток, ефективність або продуктивність) або мінімізувати (звичайно цевитрати або час). У моделях оптимізації показник ефективності, якому требаоптимізувати, називається цільовою функцією.
Кожна модель лінійного програмування має цільову функцію, яку необхідномаксимізувати або мінімізувати, і обмеження.
Моделі лінійного програмування являють приклад більше широкого класумоделей — моделей прийняття рішень при наявності обмежень, які такожназиваються моделями умовної оптимізації. Ці моделі можна охарактеризувати втакий спосіб.
Модель умовної оптимізації покликана так розподілити обмежені ресурси,щоб оптимізувати цільову функцію.
В цьому визначенні під «обмеженими ресурсами» маються наувазі ресурси, на які поширюються обмеження.
Хоча існують моделі прийняття рішень при наявності обмежень більшезагального виду, у багатьох додатках найбільш корисними є моделі лінійногопрограмування. Ці моделі успішно застосовувалися для рішення тисяч різних задачприйняття рішень, тому ми приділяємо даній темі значна увага.
Умова, що вимагає, щоб змінні приймали ненегативні значення,називається умовою незаперечності. Варто пам'ятати, що незаперечність не та жсаме, що позитивність. Незаперечність допускає значення 0, у той час, якпозитивність не допускає нульового значення.
Завданнями лінійного програмування називають оптимізаційні завдання,які мають наступні особливості:
— показник ефективності (критерій оптимізації ) являє собою лінійнуфункцію від невідомих задач:
обмеження, що накладають на можливі рішення, мають вигляд лінійнихрівностей або нерівностей.
2.7 Оптимізація управління товарними запасами
В розвинених країнах управління товарними запасами базується навикористанні потужних інформаційних технологій, що дозволяють практично щодняспостерігати їхній стан і динаміку, автоматично здійснювати розміщеннязамовлень через комп'ютерну мережу і поповнювати запаси до оптимального рівня.Найбільш розповсюджені системи управління запасами, що засновані навикористанні моделі EOQ, засобу червоної лінії, двохсекторного засобу. Востанній час отримав розповсюдження метод управління запасами по принципуJust-In-Time. При цьому повнота і вірогідність інформаційної базизабезпечується за рахунок автоматизації обліку і використання міжнародноїсистеми кодування товарів.
В теорії і практиці планування товарних запасів використовуєтьсядекілька засобів: досвід-статистичний, експертних оцінок, техніко-економічнихрозрахунків, економіко-математичні.
У будь-якому завданні керування запасами вирішуються питання виборурозмірів і строків розміщення замовлень на продукцію, що запасається. На жаль,загальне рішення цього завдання не можна одержати на основі однієї моделі. Томурозроблені найрізноманітніші моделі, що описують різні частки випадки. Одним звирішальних факторів при розробці моделі керування запасами є характер попиту.У найбільш простих моделях передбачається, що попит є статичним детермінованим./> />
Загальний принцип, на якому засновані всі системи управліннязапасами — це взаємозв'язок вхідних і вихідних параметрів, що зазначені насхемі 1.
Схема 2.1 – Принцип систем управління запасами.
У більшості моделей керування запасами здійснюється оптимізацієюфункції витрат, що включає витрати на оформлення замовлень, закупівлю йзберігання продукції, а також втрати від дефіциту. Втрати від дефіциту звичайнонайбільше складно оцінити тому що вони можуть бути обумовлені такиминематеріальними факторами, як, наприклад, погіршення репутації. З іншого боку,хоча оцінку витрат на оформлення замовлення одержати неважко, включення вмодель цієї статті витрат істотно ускладнює математичний опис завдання.
Відомі моделі керування запасами рідко точно описують реальну систему.Тому рішення, одержуване на основі моделей цього класу, варто розглядатискоріше як принципові висновки, а не конкретні рекомендації. У ряді складнихвипадків доводиться прибігати до методів імітаційного моделювання системи, щободержати досить надійне рішення.
Нехай ? — ринковий попит на продукт торгової фірми для фіксованогоперіоду (день, тиждень, місяць),
а — запас продукту на деякий період,
k1 прибуток, що отримує фірма з продажу одиниці продукції;
k2 — утрата прибутку на одиницю продукту, зумовлена відсутністю товару,попит на який перевищив замовлену кількість,
F(?) — функція апріорного спостереження розподілу попиту,
f(a) — щільність в точці а апостеріорного розподілу попиту,
F(a0) — функція апостеріорного розподілу попиту ? на продукт.
Продукт, що продається, оцінюється, наприклад, в кілограмах і можезамовлятися в будь-якій кількості. Нереалізований у даний термін продукт неможе бути проданий в наступному періоді, оскільки втрачає за час зберіганнясвої споживчі якості.
Тоді оптимальний запас товару на складі буде знайдено з формули
F(a0) = k1 / ( k1+ k2) (2.8)
Для обчислення оптимального запасу a0 даного продукту на певний періодчасу треба: 1) знати параметри k1 і k2), 2) на основі статистичних спостереженьотримати апостеріорний розподіл попиту на товар, 3) за допомогою функції цьогорозподілу визначити квантиль порядку k2 / ( k2+ k2).
Якщо, зокрема, k1 = k2, то оптимальний рівень запасу a0 будевідповідати рівності F(a0) = 0,5. Іншими словами, оптимальний рівень запасуявляє собою медіану в апостеріорному розподілі попиту. Якщо розподіл близькийдо нормального N(M, ?), де М — математичне сподівання, ? — середнєквадратичне відхилення, то значення a0 (або квантиль порядку k2 /( k2+ k2) можнавизначити по таблиці нормованого нормального розподілу.
Іноді розподіл не відноситься ні до одного з відомих дослідникамзаконів розподілу, тоді за допомогою графіка функції розподілу попиту требавизначити квантиль порядку k2 / ( k2+ k2).
А для того, щоб їх визначити, треба проводити дуже великіспостереження, що пов`язано зі значними матеріальними затратами. Тому, замістьчисельних спостережень за випадковою величиною використовується якась відносноневелика їх кількість, яка називається “вибіркою”.
Нехай ми маємо вибірку значень випадкової величини Х= x1, x2, …. xn, зкількістю спостережень – N. Розіб`ємо весь діапазон можливих значеньспостережень випадкової величини на d ділянок. Знайдемо значення випадковоївеличини на правій межі кожної ділянки як
dmax(i) =xmin +(xmax – xmin)i/d, (2.9)
де, i – номер ділянки [1, d]; xmax, xmin – відповідно найбільше танайменше значення випадкової величини у вибірці. Права межа і-ї ділянкиводночас є лівою межею і+1 – ї ділянки. Ліва межа для 1-ї ділянки – це xmin. Аправа межа d–ї ділянки – це xmax.
Орієнтовно, кількість цих ділянок може бути визначена як
/>,(2.10)
Визначимо кількість значень випадкової величини, що попали в ту чи іншуділянку як Кі. Це число називається “частотою”. “Відносною частотою”називається число
kі= Кі / N., (2.11)
Відкладемо по осі абсцис значення випадкової величини Х, розділивши цізначення на діапазони згідно (2.10). По осі ординат відкладемо для кожногодіапазону значення частоти або відносної частоти у вигляді горизонтальної лініїдля кожного діапазону. Ми отримаємо графік, що називається “гістограма”. Цейграфік має широке застосування в математичній статистиці і частково заміняєсобою функцію щільності розподілу, але не є її повним еквівалентом.
3. Вирішення проблеми
3.1 Формулювання оптимальної задачі
Оптимальний план розподілу співвідношень продукції може бути складенийза допомогою методів економіко-математичного моделювання.
Уведемо умовні позначення:
Xi — вид товарної групи (асортиментна позиція);
N — Число всіх видів товарних груп;
m- кількість місяців;
Q1, Q2 — нижня й верхня межі обсягів товарообігу для складу;
Р1і — ціна покупки одиниці товару ДП ТД «Сандора»;
Р2і — ціна реалізації одиниці товару ДП ТД «Сандора»;
k1 –прибуток, що отримує підприємтсво з одиниці прдукції;
k2 — утрата прибутку на 1 шт продукту, зумовлена відсутністю товару,попит на який перевищив замовлену кількість;
S — загальна площа складських приміщень;
S і – площа на складі, що займає і-тий вид продукції;
Параметри ящика: l — довжина; h –висота; w – ширина.
Sод –площа, що займає одиниця продукції (ящик);
Хзаг.ск. – загальна кількість ящиків, що можуть розміщатись на складіодночасно;
Хопт – оптимальний (розрахункова) кількість товару і-того виду наскладі;
Сзбі – вартість зберігання товару і –того виду;
Сзб/оді -вартість зберігання одиниці товару і –того виду;
Статистичний метод розрахунку оптимального запасу продукції базуєтьсяна спостереженнях за попитом товару протягом певного часу.
На підставі цього спостереження будується емпірична функція розподілувигляду
/>,(3.1)
де Р – імовірність того, що попит – х – буде менше наперед заданогозначення Х.
Тоді оптимальний попит (Хопт) буде знайдено за оптимальним значеннямцієї функції, який розраховується за
F(Хопт) = k1 / ( k1+ k2), (3.2)
Потрібне вирішення (2) відносно (Хопт). Оскільки, частіше всьогоемпірична функція розподілу описується функцією виду />
/>,(3.3)
де а, b – константи, рішення має вигляд
/>.(3.4)
Торгове підприємство має обмежену площу складу (S) і номенклатурупродукції з n найменувань, які представлені на складі у кількості хі. Длякожного найменування відомо площу, яку займає одиниця продукції si(1
В цих умовах задача стає багатокритеріальною. З одного боку потрібно,щоб прибуток
/>,(3.5)
був максимальним. З іншого боку бажано, щоб різниця між оптимальнимзначенням запасу продукції і реальним
/>,(3.6)
була б мінімальною. Знак „по модулю” означає, що відхилення хі відоптимального запасу може бути в обидва боки. Обмеженням тут виступає загальнаплоща складу
/>.(3.7)
Для вирішення цієї задачі пропонується функціонал виду
/>,(3.8)
або
/> (3.9)
з обмеженнями на площу (загальна площа складських приміщень в цьомуобмеженні множиться на 5, так як, піддони з ящиками можна ставити один на одину висоту, але не більше 5 штук.)
/>,(3.10)
та на ненегативні значення кількості кожного виду продукту.
/>.(3.11)
Введемо додаткові обмеження на верхні та нижні межі товарообігу наскладі:
/> (3.12)
В дипломній роботі наведено вирішення подібної задачі для торговогопідприємства „Сандора”, яке має номенклатуру з 19 продуктів і обмежений склад.Емпіричні функції розподілу було розраховано за спостереженнями попиту продуктупротягом 1 року.
Треба знайти оптимальне співвідношення товарів на складі по видампродукції та визначити економічний ефект від цієї оптимізації.
3.2 Визначення оптимальних співвідношень розподілу різних видів товарівна складі
На практиці, спостерігаючи за зміною значень випадкової величини,практично неможливо визначити ані закон розподілу, ані основні числовіхарактеристики, бо невідомі ймовірності появи., того чи іншого значення. А длятого, щоб їх визначити, треба проводити дуже великі спостереження, що пов`язанозі значними матеріальними затратами. Тому, замість чисельних спостережень завипадковою величиною використовується якась відносно невелика їх кількість, яканазивається “вибіркою”.
Статистичні спостереження за попитом на товар кожного виду протягомодного року були зібрані шляхом відстеження заявок клієнтів на замовленнятовару. З першу, початкові данні для оптимальності розрахунків та масштабуваннямоделі були переведені з одиниць розмірності «штуки/пляшки» в «ящики». Первиннідані були отримані з даних програмного комплексу «1С підприємство»
Треба зауважити, що кожен ящик товару (незалежно від його виду) маєоднакові габарити, а різниться лише по кількості упаковок у ньому. Таким чином,щоб перевести кількість товару в залежності від ємності в ящики треба кількістьупаковок поділити на кількість їх у ящику. Дані про кількість упаковок в ящикув залежності від виду соку наведені в табл. 3.1
Таблиця 3.1. Дані про кількість упаковок в ящику в залежності від видусокуЄмність упаковки, л 0,2 0,5 1 1,5 Кількість в ящику, шт 18 18 12 8
Таким чином ми маємо вибірку значень випадкової величини Х= x1, x2, ….xn, з кількістю спостережень – m.