--PAGE_BREAK--
1.3
.
Маржинальний аналіз в управлінні витратами та собівартістю продукції
Сутністьмаржинальногоаналізуполягаєваналізіспіввідношенняобсягупродажів(випускупродукції), собівартостііприбуткунаосновіпрогнозуваннярівняцихвеличинпризаданихобмеженнях. У його основі лежить розподіл витрат на змінні та постійні. На практиці набір критеріїв віднесення статті до змінної або постійної частини залежить від специфіки організації, прийнятої облікової політики, цілей аналізу і від професіоналізму відповідного фахівця.
Основною категорією маржинального аналізу є маржинальний прибуток. Маржинальний дохід (прибуток) — це різниця між виручкою від реалізації (без урахування ПДВ і акцизів) і змінними витратами. Іноді маржинальний дохід називають також сумою покриття — це та частина виручки, що залишається на покриття постійних витрат і формування прибутку. Чим вище рівень маржинального доходу, тим швидше відшкодовуються постійні витрати та організація має можливість отримувати прибуток [47, c.242].
Маржинальний дохід розраховується за формулою:
MД = S– V, (1.17)
де МД – маржинальний дохід;
S— виручка від реалізації;
V— сукупні змінні витрати.
Маржинальний дохід можна розрахувати не тільки на весь обсяг випуску в цілому, але й на одиницю продукції кожного виду (питомиймаржинальний дохід). Економічний зміст цього показника — приріст прибутку від випуску кожної додаткової одиниці продукції:
MДпит= (S-V) / Q = P-V, (1.18)
де MДпит– питомий маржинальний дохід;
Q — обсяг реалізації;
р — ціна одиниці продукції;
V — змінні витрати на одиницю продукції.
Знайдені значення питомих маржинальних доходів для кожного конкретного виду продукції важливі для менеджера. Якщоцей показниквід’ємний, це свідчить про те, що виручка від реалізації продукту не покриває навіть змінних витрат. Кожна наступна вироблена одиниця даного виду продукції буде збільшувати загальний збиток організації. Якщо можливості значного зниження змінних витрат сильно обмежені, то менеджеру слід розглянути питання про виведення даного товару з асортименту пропонованої організацією продукції.
На практиці виробляють більш глибоку деталізацію змінних витрат на групи змінних виробничих, загальновиробничих, загальногосподарськихта інших витрат. Звідси випливає необхідність обчислення кількох показників маржинального доходу, з аналізу яких виноситься рішення про те, вплив на які групи витрат може найбільш помітно відбитися на величині кінцевого фінансового результату.
Розподіл витрат на постійні і змінні, обчислення маржинального доходу дозволяють визначити вплив обсягу виробництва і збуту на величину прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг і той обсяг продажу, починаючи з якого підприємство одержує прибуток. Робиться це на основі аналізу моделі беззбитковості (системи «витрати-обсяг виробництва-прибуток»).
Модель беззбитковості спирається на ряд вихідних припущень:
поведінкавитратівиручкиможнаописатилінійноїфункцієюоднієїзмінної— об'ємувипуску;
змінні витрати і ціни залишаються незмінними протягом усього планового періоду;
структура продукції не змінюється протягом планованого періоду;
поведінка постійних і змінних витрат може бути точно обмірювана;
на кінець аналізованого періоду у підприємства не залишається запасів готової продукції (або вони несуттєві), тобто обсяг продажів відповідає об'єму виробництва.
Точка беззбитковості — це обсяг випуску, при якому прибуток підприємства дорівнює нулю, тобто обсяг, при якому виручка дорівнює сумарним витрат. Іноді її називають також критичним об'ємом: нижче цього обсягу виробництво стає нерентабельним.
Алгебраїчнимметодом точка нульового прибутку розраховується виходячи з наступної залежності:
I = S-V — F = (P * Q) — (V * Q) — F = 0, (1.19)
де I — величина прибутку;
S — виручка;
V — сукупні змінні витрати;
F — сукупні постійні витрати.
Звідси знаходимо критичний обсяг:
Q '= F / (P-V), (1.20)
де Q '- точка беззбитковості (критичний обсяг у натуральному вираженні).
Критичний обсяг виробництва та реалізації продукції можна розрахувати не тільки в натуральному, але й у вартісному вираженні:
S = F * P / (P — V) = Q '* P, (1.21)
де S — критичний обсяг виробництва та реалізації продукції, у вартісному вираженні..
Економічний зміст цього показника — виручка, при якій прибуток дорівнює нулю. Якщо фактична виручка підприємства більше критичного значення, воно одержує прибуток, в іншому випадку — збиток.
Наведенівищеформулирозрахункукритичногообсягувиробництватареалізаціївнатуральномуівартісномувираженнісправедливілише, коливипускаєтьсятількиодинвидпродукціїабоколиструктуравипускуфіксована, тобтопропорціїміжрізнимивидамипродукціїзалишаютьсянезмінними. Якщо випускається декілька видів товару з різними граничними витратами, тоді необхідно враховувати структуру виробництва (продажу) цих товарів, а також частку постійних витрат, що припадають на конкретний вид продукції.
Точка закриття підприємства — це обсяг випуску, при якому воно стає економічно неефективним, тобто при якому виручка дорівнює постійним витратам:
Q "= F / P, (1.22)
де Q "- точка закриття.
Якщо фактичний обсяг виробництва та реалізації продукції менше Q ", не виправдовує підприємство свого існування і його слід закрити. Якщо ж фактичний обсяг виробництва та реалізації продукції більше Q", йому слід продовжувати свою діяльність, навіть якщо воно одержує збиток.
Ще один аналітичний показник, призначений для оцінки ризику, — «межабезпеки», тобто різниця між фактичним і критичним обсягами випуску і реалізації (в натуральному вираженні):
Кб = Оф — Q ' , (1.23)
де Kб — межабезпеки;
Оф — фактичний обсяг випуску і реалізації продукції.
Корисно розрахувати відношення кромки безпеки до фактичного обсягу. Ця величина покаже, на скільки відсотків може знизитися обсяг випуску і реалізації, щоб уникнути збитків.
К% = Кб / Qф * 100% , (1.24)
де К% — відношення крайки безпеки до фактичного обсягу.
Межабезпеки характеризує ризик підприємства: чим вона менша, тим більший ризик того, що фактичний обсяг виробництва та реалізації продукції не досягне критичного рівня Q 'і підприємство опиниться в зоні збитків.
Дані про величину маржинального доходу та інших похідних показників отримали досить широке розповсюдження для прогнозування витрат, ціни реалізації продукції, допустимого подорожчання її собівартості, оцінки ефективності та доцільності збільшення обсягу виробництва, у вирішенні завдань типу «робити самим або купувати» і в інших розрахунках з оптимізації управлінських рішень.
Багато в чому це пояснюється порівняльною простотою, наочність та доступністю розрахунків точки беззбитковості. Разом з тим необхідно мати на увазі, що формули моделі беззбитковості годяться тільки для тих рішень, які приймаються в межах прийнятного діапазону цін, витрат і обсягів виробництва та продажу. Поза цього діапазону ціна реалізації одиниці продукції і змінні витрати на одиницю продукції вже не вважаються постійними, і будь-які результати, отримані без урахування таких обмежень, можуть привести до неправильних висновків. Поряд з безсумнівними перевагамимодель беззбитковості володіє певними недоліками, які пов'язані насамперед з допусками, закладеними в її основу.
При розрахунку точки беззбитковості виходять з принципу лінійного нарощування обсягів виробництва і продажів без урахування можливостей стрибка, наприклад, внаслідок сезонності випуску і збуту. При визначенні умов досягнення беззбитковості і побудові відповідних графіків важливо правильно поставити дані про ступінь використання виробничих потужностей.
Аналізточкибеззбитковості єоднимз важливих способів вирішення багатьохпроблемуправління,оскількиприкомбінованому застосуванні з іншимиметодамианалізу його точність цілком достатнядляобгрунтування управлінських рішеньв реальномужитті.
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ НА
ВАТ
«КЦЗ-ПУШКА»
2.1
.
Характеристика підприємства і задачі аналізу
ВАТ «КЦЗ-Пушка» - це підприємство промисловості будівельних матеріалів потужністю 580 тис. тонн цементу в рік. Цементне виробництво відноситься до масового типу, для якого характерні потокові форми організації технологічного процесу і високий рівень спеціалізації. Тут кожне робоче місце і агрегат спеціалізовані на одній або декількох однорідних операціях, робочі місця розташовані по ходу технологічного процесу, що сприяє максимальному скороченню транспортувань при передачі продукції від однієї операції до іншої, при цьому процес виробництва стає стабільним, строго нормованим і повторюваним. Для цементного виробництва характерні наявність спеціалізованого високопродуктивного обладнання, комплексна механізація і автоматизація виробничого процесу, безперервний процес виробництва, коротка тривалість технологічного циклу.
Все це дозволяє забезпечити високопродуктивну і ритмічну роботу підприємства, ефективно використовувати основні виробничі фонди, матеріальні і трудові ресурси, що сприяє досягненню високої продуктивності праці і низької собівартості продукції.
Основними структурними підрозділами підприємства є цехи. У своєму складі цементний завод має комплекс основних і допоміжних цехів. Основні цехи цементного заводу спеціалізуються по технологічній ознаці, тобто виконують окремі частини загального технологічного процесу (видобування, підготовку сировини, випалення, розмол). До них відносяться: сировинне, випалення клінкеру, розмол. Вони зв'язані в єдину потокову систему, розділену на паралельно працюючі технологічні лінії.
Основним переділом виробництва є випалення клінкеру, робота всієї решти переділів направлена до забезпечення високопродуктивної, ритмічної, безперебійної роботи печей, що обертаються.
Допоміжні цехи забезпечують основне виробництво енергетичними ресурсами, здійснюють ремонт всіх видів обладнання і інших основних фондів, транспортні роботи, обслуговування і ремонт контрольно-вимірювальних приладів, апаратів автоматичного регулювання виробничих процесів.
В цілях охорони навколишнього середовища технологічні агрегати підприємства оснащені ефективними пиловловлюючими пристроями (ектрофільтрами).
Сировинні матеріали, необхідні для виробництва цементу (крейда, глина), видобуваються в кар'єрах, що знаходяться поблизу заводу. Вони є крупними високомеханізованими підрозділами, добувними до 850 тис. тонн горної породи в рік. Сировинні матеріали з кар'єру за допомогою трубопровідного транспорту поступають на територію заводу в сировинний цех. З метою забезпечення безперебійної роботи на заводі є об'єднаний склад сировини, гіпсу і добавок. Склади обладнані механізмами для вивантаження прибуваючих вантажів і завантаження їх при передачі у виробництво на переробку.
Виробництво цементу на заводі організоване за мокрим способом, що дозволяє регулювати мінералогічний склад цементу шляхом введення в сировинну суміш коректуючих добавок. Виробництво цементу складається з наступних основних процесів: приготування сировинної суміші, її випалення і розмолу обпаленого продукту (клінкеру) в порошок.
На цементному заводі застосовується попередільний метод калькуляції собівартості цементу. Розрахунок собівартості цементу здійснюється підсумовуванням статей витрат по кожному переділу в наступній послідовності: визначається собівартість видобування сировини, потім продукції окремих переділів, і, нарешті — повна собівартість цементу. Розділивши суму витрат на об'єм випуску, визначають собівартість однієї тонни цементу.
При розрахунку собівартості сировини застосовують простий метод калькуляції, при якому всі витрати гуртуються по окремих статтях, а потім розподілом загальної суми на кількість сировини, що видобувається, визначають собівартість одиниці (т або м3). Процес видобування сировини складається з буропідривних, видобування і транспортних робіт, витрати по яких входять в загальну собівартість сировини. Таким чином виробництво цементу відноситься не тільки до оброблювальної, але і добувної галузі.
У звітному році завод планував виробити 580 000 тонн цементу, проте фактичний випуск склав 545 200 тонн,
Зниження об'єму виробництва на 6% пояснюється падінням останніми роками попиту на цемент з причини різкого скорочення будівельно-монтажних робіт через обмежене бюджетне фінансування, а також різким збільшенням вартості паливно-енергетичних ресурсів.
Собівартість однієї тонни цементу є показником, що характеризує рівень і динаміку витрат на його виробництво і реалізацію. Собівартість однієї тони цементу визначається на основі розробки планових і звітних калькуляцій.
Аналіз собівартості цементу здійснюється з метою дослідження резервів зниження витрат на його виробництво і реалізацію.
2.2. Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції та собівартості по калькуляційних статтях
При аналізі собівартості в першу чергу вивчається правильність її формування. На аналізованому підприємстві собівартість цементу формується відповідно до Положення про склад витрат, а також змінами і доповненнями до нього.
Після перевірки правильності формування собівартісті продукції розглядається динаміка загальної суми витрат як в цілому, так і в розрізі елементів і статей витрат, що дозволяє прослідити за зміною рівня окремих витрат, що відбулися в результаті зміни в технікі, технології і організації виробництва.
Для оцінки виконання плану по собівартості продукції розглянемо таблицю, складену на базі цементного заводу (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Витрати на виробництво цементу
Елементи витрат
Сума, тис. грн.
Структура витрат, % !
План
Факт ' І
+/-
План
І
Факт
І
+/-
Матеріальні витрати
29324
28987
-337
74,8
75,5
+0,7
Заробітна плата
1019
943
-76
2,6
2,5
-0,1
Відрахування на соціальне страхування
393
363
-30
1,0
0,9
-0,1
Амортизація основних засобів
5920
5913
-7
15,1
15,4
+0,3
Інші витрати
2547
2187
-360
6,5
5,7
-0,8
Повна собівартість
39203
38393
-810
100
100
-2
Зокрема:
— змінні витрати
— постійні витрати
32146
7057
30720
7673
-1426
+616
82,0
18,0
80,0
20,0
-2,0
+2,0
Дані табл. 2.1 покатують, що в цілому фактичні витрати підприємства на виробництво продукції склали 38393 тис. грн. Це нижче за суму повної собівартості, передбаченої планом на 810 тис. гри. або на 2,1% (810/38393*100).
Зниження відбулося по всіх видах і особливо по матеріальних витратах і інших витратах. Змінилася декілька і структура витрат: збільшилася частка матеріальних витрат і амортизації основних засобів, а частка зарплати та інших витрат зменшилася (рис. 2.1).
Приведена фактична структура витрат дозволяє зробити висновок, що дане виробництво є матеріаломістким. Отже, важливим напрямом зниження витрат на виробництво є пошук резервів по скороченню матеріальних витрат.
Рис. 2.1. Структура витрат на виробництво цементу за 2008 рік
Загальна сума витрат може змінитися через обсяг випуску продукції в цілому по підприємству (VBПобщ), її структури (Удi), рівня змінних витрат на одиницю продукції (b1) і суми постійних витрат на весь випуск продукції (А) та розраховується відповідно до формули (1.4).
Початкові дані для розрахунку впливу цих чинників наведені в табл. 2.2.
З табл. 2.2 видно, що у зв'язку зі зменшенням випуску продукції в умовно-натуральному вираженні на 6% (IВП= 0,94) сума витрат зменшилася на 1929тис.грн. (37 274-39 203).
Структура продукції залишилась незмінною.
Через підвищення рівня питомих змінних витрат загальна сума витрат збільшилася на 502тис. грн. (37 776-37 274).
Постійні витрати підвищилисьна 616 тис.грн. (38 392-37 776).
Таким чином, загальна сума витрат на виробництво продукції зменшилася за отчетгий період на 810тис.грн. (39203-38393).
Таблиця 2.2
Початкові дані для аналізу чинника загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції
Показник
Сума, тис, грн,
Чинники зміни витрат
Об’єм випуску продукції
Структура продукції
Змінні витрати
Постійні витрати
Планова собівартість:
39203
t0
t0
t0
t0
За планом, перерахованому або фактичний об'єм виробництва продукції звітнього періоду при зберіганні її базової структури:
37274
t1
t0
t0
t0
За базовим рівнем на фактичний випуск продукції при фактичній її структурі в звітному періоді:
37274
t1
t1
t0
t0
Звітного періоду при базовому рівні постійних витрат:
37776
t1
t1
t1
t0
Фактична собівартість:
38393
t1
t1
t1
t1
Таким чином, загальна сума витрат на виробництво продукції зменьшилася за звітний період порівняно з планом на 810 тис. грн. (39203-38393), або на –2,1 %, зокрема у зв'язку з невиконанням плану по випуску товарної продукції в умовно-натуральному виразі на 6% (IВП=0,94) сума витрат знизилася на 1929 тис. грн. або на 4,92% (1929/39203 * 100), а за рахунок підвищення рівня питомих змінних витрат допущена перевитрата витрат на виробництво продукції на суму 502тис. грн. або 1,28% (502/39203*100), а також підвищення постійних втрат в порівнянні з планом на суму 617 тис. грн. або на 1,57% (617/39203 * 100). Таким чином через підвищення собівартості продукції загальна сума витрат знизилася тільки на 2% (4,92-1,28-1,57).
Для глибшого вивчення причин відхилення фактичної собівартості від планової розглянемо постатейний аналіз витрат виробництва.
Ефективність використання матеріальних і трудових ресурсів з найбільшою повнотою розкривається при вивченні собівартості продукції по статтях витрат. Постатейна форма віддзеркалення витрат при калькулюванні собівартості підвищує аналітичні можливості цього показника і робить сам аналіз дієвим і цілеспрямованим, а також дозволяє аналізувати витрати не тільки по напрямах витрат, але і по місцях їх виникнення. Виділення місця винекнення витрат в аналізі дає можливість судити не тільки про економію або перевитрату при виробництві продукції, але і якості керівництва і організації оботи окремих ділянок.
В процесі аналізу слід перш за все вивчити динаміку собівартості однієї тонни цементу шляхом порівняння питомої ваги витрат в динаміці витрат за попередні роки. Таке зіставлення показує, як змінилася структура витрат і яка спостерігається тенденція — зростання або зниження питомої ваги витрат по окремих статтях витрат.
Приведені дані табл. 2.3 свідчать, що з року в рік структура витрат на виробництво цементу змінюється: підвищується питома вага витрат на паливо і енергію на технологічні потреби, а по решті статей собівартості питомі витрати знижуються.
Наступний етап аналізу — вивчення виконання плану і визначення впливу чинників на зміну собівартості однієї тони цементу.
Собівартість однієї тони цементу безпосередньо залежить від впливунаступних чинників першого порядку:
зміни об'сму випуску продукції;
зміни суми постійних витрат;
зміни рівня питомих змінних витрат. [47, с. 247]
Таблиця 2.3
Динаміка структури витрат на виробництво однієї тони цементу
Статті витрат
2006 р.%
2007 р.%
2008 р.%
Сировина і матеріали
25,9
24,8
22,8
Паливо на технологічні цілі
33,1
35,2
37,9
Енергія на технологічні цілі 1
8,4
10,5
12,8
Зарплата з відрахуваннями
на соціальні потреби
1,8
1,6
1,5
Витрати на утримання і експлуатацію обладнання
18,2
16,4
13,7
Загальновиробничі витрати
2,8
2,6
2,5
Адміністративні витрати
6,2
5,4
5Л
Витрати на збут
3,6
3,5 !
3,6
Повна собівартість
100
100 і
__… _. ;
100
Вплив чинників першого порядку на зміну рівня собівартості одиниці продукції вивчають за допомогою моделі чинника (1.8).
Залежність собівартості одиниці продукції від даних факторів показана на рис.1.3
Використовуючи цю модель та дані табл. 2.4, зробимо розрахунок впливучинників на зміну собівартості методом ланцюгової підстановки.
Початкові дані для аналізу чинника собівартості однієї тони цементу приведені в табл. 2.4.
Таблиця 2.4
Початкові дані для аналізу чинника собівартості цементу
Показник
За планом
Фактично
Відхилення від плану
Об'єм виробництва, тис. т
580
545,2
-34,8
Сума постійних витрат, тис. гра
7057
7673
+616
Сума змінних витрат на 1 т продукції, грн.
55,42
56,35
+0,93
Розрахунок впливу чинників першого порядку на одну тону цементу методом ланцюгової підстановки приведений в табл. 2.5
З табл. 2.5видно, що фактична собівартість однієї тони цементу нижча за планову на 2,83 грн. або на 4,2% (2,83/67,59*100%), зокрема за рахунок невиконання плану по випуску товарної продукції на 0,77 грн. або 1,1% (0,77/67,59 * 100), що є причиною зростання постійних витрат на одну тонну цементу на 0,29 грн. або на 0,42% (0,29/67,59 * 100), а також зростання змінних витрат на 0,96 грн. або на 1,4% (0,96/67,59 * 100).
Для глибшого вивчення причин зміни собівартості необхідно виробити аналіз звітної калькуляції однієї тони цементу. Аналіз калькуляційних статей, заснований на зіставленні планових і фактичних витрат і подальшому вивченні відхилень і причин в першу чергу по тих статтях, які займають найвищу питому вагу в структурі собівартості. Групування витрат на одну тону цементу в калькуляційному розрізі представлене в табл. 2.6.
Таблиця 2.5
Розрахунок впливу чинників першого порядку на одну тону цементу
Чинник
Алгоритм розрахунку
Розрахунок
Розмір впливу, грн
Обєм випуску продукції
С1 – Спл
68,36-67,59
+0,77
Постійні витрати
С2 – С1
68,65-68,36
+0,29
Змінні витрати
Сф – С2
70,42-68,65
+1,77
Разом:
Сф – Спл
70,42-67,59
+2,83
Як показують дані табл. 2.6 підприємство допустило перевищення фактичної собівартості над плановою на 2,83 грн. або на 4,2%. Причому перевитрата відбулася по матеріальних витратах на 3,2 грн., які вплинули на збільшення собівартості на 4,73% (3,2/67,59*100), зокрема по сировині і матеріалам на 0,48 грн. або на 0,71% (0,48/67,59*100%), паливу на технологічні цілі – на 2,42 грн. або на 3,58% (2,42/67,59*100%), енергії на технологічні цілі – на 0,3 грн. або на 0,44% (0,3/67,59*100%). Значна перевитрата допущена по статті паливо на технологічні цілі.
Загальна економія собівартості однієї тони цементу по окреміх статтях склала 0,61 грн. або 0,9% (0,61/67,59*100%), зокрема за рахунок економії витрат по основній заробітній платні виробничих робітників на 0,18грн. або на 0,27% (0,18/67,59*100%), додатковій заробітній платні виробничих робітників на 0,04 грн. або 0,06% (0,04/67,59*100%), відрахуванням на соціальні потреби на 0,06 грн. або на 0,09% (0,06/67,59*100%), витратам на зміст і експлуатацію обладнання на 0,31грн. або на 0,46% (0,31/67,59*100%), комерційним витратам на 0,02 грн. або 0,02% (0,02/67,59*100%).
--PAGE_BREAK--
2.3. Аналіз прямих матеріальних витрат та прямих трудових витрат
Витрати на матеріальні і паливно-енергетичні ресурси в структурі витрат на виробництво цементу складають 75,5%. Це визначає значення аналізу вказаної статті витрат як одного з найважливіших резервів зниження собівартості продукції.
Матеріальні витрати при калькуляції собівартості продукції виділяються у вигляді самостійної статі, а також включаються до складу такої комплексної статі витрат, як загальновиробничі, адміністративні та витрати на збут. В межах даного підрозділа буде розглянута методика аналізу прямих витрат. У їх склад входять наступні статті витрат: сировина і матеріали; паливо і енергія на технологічні цілі.
У статтю «сировина і матеріали» на аналізованому підприємстві включаються витрати на сировину власного видобування і купівельне, а також витрати на основні матеріали, які входять до складу продукції, що виробляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні.
До основних складових при виготовленні продукції на цементному заводі відносяться: крейда і глина, а також коректуючі добавки: гранульований шлак, гіпс-добавка, гіпс, колчеданові огарки, опока-добавка. При цьому глина і крейда є продуктами власного видобування. Інша сировина і основні матеріали отримуються зі сторони. Витрати на закуповані сировину і матеріали складаються з витрат на придбання, заготівлю і доставку сировини на склад підприємства. Собівартість сировини власного видобутку визначається за цеховою собівартістю кар'єрів.
У статтю «паливо на технологічні цілі» включаються витрати на паливо, яке використовується безпосередньо в технологічному процесі. Як паливо на заводі використовується природний газ.
У статті «енергія на технологічні цілі» враховуються витрати на енергію, використовувану безпосередньо в технологічному процесі. У вартість купованої енергії включається оплата її за встановленим тарифом, а також витрати, пов'язані із утриманням і ремонтом енергетичних мереж підприємства.
Загальна сума матеріальних витрат на виробництво однієї тонни цементу залежить від впливу двох чинників першого порядку: зміни норми витрати матеріалів (N); зміни собівартості однієї одиниці відповідного виду матеріальних ресурсів (Ц).
Розрахунок впливу чинників на зміну суми матеріальних витрат виробляється по моделі:
МЗ=N*Ц
Розрахувати вплив розглянутих чинників на зміну суми матеріальних витрат можна будь-яким способом: ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць. Розглянемо порядок розрахунку впливу вказаних чинників способом абсолютних різниць:
?МЗ = ?МЗ(И) + ?МЗ(ц); (2.1)
?МЗ(N)=(N1-N)*Ц0; (2.2)
?МЗ(ц)=N1*(Ц1-Ц0). (2.3)
Розрахунок впливу чинників на зміну питомих матеріальних витрат способом абсолютних різниць приведений в табл. 2.7. Дані табл. 2.7 показують, що на аналізованому підприємстві допущена перевитрата сировини і матеріалів на випуск однієї тони цементу на 3,2 грн. або на 6,7% (3,2/47,92 -100), зокрема за рахунок:
Зниження норми витрати матеріалів на одну тону цементу досягнута економія матеріальних витрат на суму 2,72 грн. або на 5,7% (2,72/47,92 * 100), зокрема по гранульованому шлаку – на 0,96 грн. або на 2% (0,96/47,92 * 100), гіпсу-добавці – на 0,06 грн. або на 0,1% (0,06/47,92*100), колчедановим огаркам – на 0,08 грн. або на 0,2% (0,08/47,92 * 100), паливу на технологічні цілі – на 1,22 грн. або на 2,6% (122/47,92 * 100), енергії на технологічні цілі – на 0,28 грн. або 0,6% (0,28/47,92 * 100). При цьому найбільша економія досягнута по паливу на технологічні цілі у зв'язку з вдосконаленням технологічного процесу.
За рахунок підвищення ціни заготівель сировини і матеріалів одержана перевитрата на суму 5,92 грн. або на 12,4% (5,92/47,92*100), зокрема по гранульованому шлаку – на суму 0,9 грн. або на 1,8% (0,9/47,92*100), гіпсу-добавці – на 0,04 грн. або на 0,1% (0,04/47,92 * 100), колчедановим огаркам – на 0,66 грн. або на 1,3% (0,66/47,92 * 100), гіпсу — з відсівом – на 0,12 грн. або на 0,2% (0,12/47,92 * 100).
Визначимо вплив розглянутих чинників на зміну собівартості фактичного випуску цементу (545 200тон).
Загальна сума матеріальних витрат на фактичний випуск цементу:
по плановій калькуляції 545200 * 47,92= 26 125 984 гри;
фактично 545200 * 51,12 = 27 870 624 грн.;
Отже фактична сума матеріальних витрат на 1 744 640 грн. (27870624 -26125984) вища за суму планових витрат.
Вплив чинників на зміну загальної суми матеріальних витрат на фактичний випуск цементу:
зниження норм витрат матеріалів на одну тону цементу:
545200 *(-2,72) = -1482944 грн.
підвищення собівартості заготівлі
545200 * (+5,92) = +3227584 грн.
Перевірка: +3227584- 1482944 = +1744000 грн.
Таким чином, значна перевитрата прямих матеріальних витрат відбулася з не залежних від підприємства причин, оскільки в звітному році ціни і тарифи на куповані зі сторони сировину і матеріали виявилися вище планових. Особливо останніми роками спостерігасться значне зростання цін на паливо (природній газ), а також на його транспортування.
Економне витрачання фонду заробітної платні є одним з найважливіших чинників зниження собівартості продукції і збільшення прибутку. Загальний фонд заробітної платні включає кошти на оплату праці, промислово-виробничого персоналу, непромислового складу і працівників необлікового складу. Основну питому вагу фонду на аналізованому підприємстві складає заробітна плата виробничих робітників. Тому аналіз розрахунку цієї частини загального фонду заробітної платні має найбільше значення. Заробітна плата інших категорій промислово-виробничого персоналу включається до складу комплексної статті собівартості.
--PAGE_BREAK--
Приведені дані (табл. 2.15) показують, що після коректування кошторису витрат на збут виявлена економія на суму 97,81 тис. грн, зокрема по витратах на завантаження на суму 65 тис. грн., оплаті спеціалізованим транспортним конторам на 13 тис. грн., іншим витратам на 19,81 тис. грн. Одержана економія витрат на збут є наслідком невиконання планового об'єму робіт на 6%.
Така економія була досягнута за рахунок підвищення рівня механізації і автоматизації вантажувально-розвантажувальних робіт. Крім того, транспортні тарифи за перевезення вантажів виявилися нижче, ніж планувалися. Таким чином, зниження витрат на збут позитивно характеризують організацію роботи відділу збуту аналізованого заводу.
Проведений постатейний аналіз показав, що на аналізованому заводі фактичні витрати по окремих статтях собівартості виявилися вище планових з незалежних від підприємства причин у зв'язку з дією зовнішніх чинників: зростання цін і тарифів на матеріальні ресурси, особливо на паливо, інфляція, зниження попиту на цемент. А за рахунок дії внутрішніх чинників по всіх статтях собівартості досягнута економія. Це позитивно характеризує діяльність підприємства і свідчить про його здатність ефективно функціонувати в ринкових умовах господарювання. Проте слід підсилити контроль за збереженням матеріальних цінностей на складі, щоб не допускати непродуктивних витрат у майбутньому.
РОЗДІЛ 3
РОЗРОБКА ЗАХОДІВ ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ
3.1
Резерви зниження собівартості продукції підприємства
Витрати на виробництво продукції визначають основні виробничі фактори: засоби праці, предмети праці, та сама праця.
У відповідності з цим аналіз шляхів зниження собівартості можна вести в розрізі основних економічних елементів витрат:
економія предметів праці, що призводить до зростання матеріалоотдачі та скорочення частки витрат предметів праці у вартості продукції;
раціональне використання техніки та основних виробничих фондів у цілому, що приводить, як правило, не тільки до росту фондоотдачі, але і до скорочення частки амортизації у вартості продукції.
На практиці аналіз за елементами витрат проводити важко із-за відсутності достатніх облікових та звітних даних: облік витрат і калькулювання собівартості ведуться за статтями витрат, у яких елементи можуть бути представлені в комплексі. Тому аналіз шляхів зниження собівартості зазвичай ведеться в розрізі окремих статей собівартості товарної продукції і окремих виробів або використовується групування статей.
Результати аналізу по підприємству показали,щоосновними резервами зниження собівартості цементу є:
скорочення витрат на паливо, яке використовується безпосередньо в технологічному процесі;
збільшення об'єму випуску цементу за рахунок повнішого використання виробничої потужності підприємства.
Економія палива має істотне значення в собівартості цементу у зв'язку з високою питомою вагою цих витрат в собівартості цементу (37,9%). Як паливо на технологічні цілі (випалення клінкеру) на аналізованому заводі використовується природній газ. Проте застосування спеціальних нагнітаючих форсунок надає велику економію, а також завдяки цьому поліпшується мінералогічний склад клінкеру і якість цементу, поліпшується режим роботи і подовжується термін служби обладнання, зростає його продуктивність, не потребує дорогих робіт, знижується питома витрата палива, що у результаті приводить до істотного зниження собівартості цементу.
Також одним з резервів зниження собівартості продукції є перехід від мокрого спосібу виробництва на сухий або комбінований. На данному етапі, виробництво цементу на КЦЗ «Пушка» проводиться мокрим спосібом.Порівняльна простота мокрого способу і можливість отримання високомарочной продукції на сировину зниженїякості зумовили його широке розповсюдження в цементній промисловості нашої країни. В даний час цим спосібом випускається близько 85% клінкеру. У той же час введення в шлам значної кількості води (30-50% маси шламу) зумовлює різке підвищення витрат теплоти на її випаровування. В результаті витрата теплоти при мокрому способі (5,8-6,7 МДж / кг) на 30-40% вище, ніж при сухому способі. Крім того, при мокрому способі зростають габарити і відповідно металоємність печей.
Найважливіша перевага сухого способу — більш високий винаймання клінкеру з 1 м3 пічного агрегату. Це дозволяє проектувати і будувати печі по сухому способу в 2-3 рази більш потужні, ніж по мокрому. В цілому по техніко-економічними показниками сухий спосіб перевершує мокрий. При використанні потужних печей він забезпечує зниження питомої витрати палива на випал клінкеру приблизно вдвічі, зростання річної виробітку на одного робітника приблизно на 40%, зменшення собівартості продукції на 10%.
Найбільш перспективна технологічна схема— схемакомбінованого способу виробництва. Така схема дозволяє використовувати переваги підготовки сировинної суміші по мокрому способу та одночасно знизити витрату теплоти на випал. При цьому майже на 30% зменшується витрата палива у порівнянні з мокрим способом. Така схема — найбільш реальний шлях зниження витрат палива підприємствами, що працюють на сировину високої вологості. При перекладі з мокрого способу виробництва на комбінований найбільш складним є створення та впровадження надійних і високопродуктивних апаратів для фільтрації шламу. Цей спосіб вимагає трохи більшого, ніж сухий, витрат теплоти, необхідної на випаровування введеної при грануляції води; не всяка сировинна суміш здатна давати міцні гранули, не руйнуються при випалі; складна конструкція використовуються пічні агрегатів. У той же час випал гранульованого сировини дозволяє стабілізувати режим роботи печей, покращити теплообмін, підвищити якість клінкеру.
В результаті застосування спеціальних форсунок цементним заводом скорочується питома норма витрати палива. Щоб встановити, як змінилися у зв'язку з цим виграти палива на одну тону цементу, потрібно різницю між нормою витрати з використаннямфорсунки (N1) і нормою витрати без форсунки (N0) помножити на ціну природнього газу (Ц0), а різницю витрат природнього газу — на норму витрати природного газу (N1), потім одержані результати підсумовувати:
?МЗт=?МЗТ(N)+?МЗТ(Ц); (3.1)
?МЗт(N)=(N1-N)*Ц0; (3.2)
?МЗт(Ц)=(Ц1-Ц0)*N1. (3.3)
Розрахунок впливу чинників при застосуванні спеціальної форсунки на суму витрат палива на одну тону цементу приведений в табл. 3.1.
Дані табл. 3.1 показують, що при застосування спеціальної форсунки на цементному заводі витрати палива на одну тону цементу скорочуються на 4,24 грн. або на 3,5% (4,24/121,3 х 100), зокрема за рахунок зниження питомої норми витрати на суму 2,18 грн. або на 1,8% (2,18/121,3 х 100), за рахунок зниження ціни на суму 2,06 грн. або на 1,7% (2,06/121,3*100).
Табдиця 3.1
Вплив чинників на суму паливних витрат на одну тону продукції
Матеріал
Витрати до застосування
Витрати після застосування
Відхилення
Питома витрата
Ціна одиниці, грн.
Сума на одиницю, грн.
Питома витрата
Ціна одиниці, грн.
Сума на одиницю, грн
Загальне (гр.7-гр.4)
За рахунок
Норми (гр.5-
-гр.2)?гр.3
Ціни (гр.6-
-гр.3)?гр.5
Природний газ (нова форсунка)
0,2
121,3
24,26
0,182
110
20,02
-4,24
-2,18
-2,06
Природний газ (перехід на ком-бінований спосіб вироб-ництва)
0,2
121,3
24,26
0,14
110
15,4
-8,86
-7,28
-1,58
Однак, якщо виробництво перевести на комбінований спосіб на цементному заводі витрати палива на одну тону цементу скорочуються на 8,86 грн. або на 7,3% (8,86/121,3*100), зокрема за рахунок зниження питомої норми витрат на суму 7,28 грн. або 6,01% (7,28/121,3*100), а також за рахунок зниження ціни на суму 1,58 грн. або 1,3% (1,58/121,3*100).
Проте загальна економія паливних витрат на одну тону цементу повинна бути зменшена на суму додаткових витрат, пов'язаних з амортизацією газопроводу:
Ем=?МЗт-Зд/V, (3.4)
де V— об'єм випуску продукції в натуральному виразі
Розрахунок додаткових витрат на амортизацію нагнітаючої форсунки та нового обладнання для виробництва комбінованим спосібом приведений в табл.3.2.
Таблиця3.2
Додаткові витрати на амортизаційні відрахування
Додаткові капітальні вкладення, тис.грн.
Норма амортизації (%)
Додаткові амортизаційні відрахування, тис.грн.
Нагнітаюча форсунка
37280
2,5
932
Нове обладнання для комбінованого спосібу виробництва
45000
10
4500
Таким чином при переході на новий режим спалюваня природного газу зниження собівартості складе:
Ем1 = 4,24 — 932000/545200 =2,53 грн.
При переході на новий режим виробництва зниження собівартості складе:
Ем2 =8,86 — 4500000/545200= 0,61 грн.
У зв'язку із зменшенням об'єму випуску продукції зростають тільки змінні витрати, сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, в результаті знижується собівартість продукції.
Економія на умовно-постіних витратах у зв'язку із зростанням об'єму виробництва визначається по формулі:
Еп = (УПВ/V-УПВ/Vі), (3.5)
де УПВ -.умовно-постійна частина накладних витрат, грн.
V1,V— об'єм випуску продукції відповідно фактичний і планований.
У зв'язку з планованим зростанням інвестицій в капітальне будівництво, попит на цемент повинен підвищитися. Отже, завод зможе збільшити об'єм випуску і довести його до максимально можливого — 580 000 тонн цементу в рік.
Економія на умовно-постійних витратах у зв'язку із зростанням об'єму виробництва складе:
Еп = (7673000/545200 — 7673000/580000) = 14,07 -13,23= 0,84 грн,
де сума умовно-постійних витрат приведена в табл. 2.4.
Зведений підрахунок резервів можливого зниження собівартості однієї тонни цементу приведений в табл.3.3.
Таблиця 3.3
Зведений підрахінок резервів зниження собівартості цементу
Вид резерву
Сума, грн.
Скорочення витрат на технолодічне паливо в результаті застосування спеціальної форсунки
2,53
Скорочення витрат на технологічне паливо за рахунок введення комбінованого спосібу виробництва
0,61
Економия на умовно-постійних витратах за рахунок найповнішого використовування виробничої потужності заводу
0,84
Ліквідація непродуктивних витрат по адміністративним витратам (500/545200)
9,17
Разом:
13,15
Таким чином, при використанні перелічених резервів собівартості однієї тони цементу складе 57,27 грн. (70,42 – 13,15), тобто знизиться на 18,67%, що дозволить підвищити конкурентноспроможність підприємства.
3.2. Оптимізація витрат на основі системи «директ-костінг»
Управлінню витратами на виробництво і реалізацію продукції до теперішнього часу приділялося недостатньо уваги, оскільки в цьому не було об’єктивної необхідності. Становлення ринкових відносин вимагає розробки змісту та методики управління собівартостю з урахуванням особливостейперехідного до ринкової економіки періоду і міжнародного досвіду. Рішення цієї задачі можливе на основі системи «директ-костінг», методика якого базується на вивченні співвідношення між трьома групами найважливіших економічних показників: витратами, об'ємом виробництва продукції і прибутком.
Проведення аналізу базується на сучасній системі обліку собівартості «директ — костінг», яку ще називають «системою управління собівартістю» або «системою управління підприємством». У цій системі собівартість промислової продукції враховується і планується тільки в частині змінних витрат. Постійні витрати збираються на окремому рахунку і із заданою періодичністю списуються безпосередньо на фінансовий результат підприємства. При цьому вони також знаходяться під постійним контролем, тобто здійснюється жорстка перевірка обгрунтованості їх рівня, контролюються кошториси по підприємству і цехах, оскільки економія або перевитрата в частині постійних витрат також впливає на формування прибутку.
Оптимізація прибутку підприємства в умовах ринкових відносин вимагає постійного притоку оперативної інформації не тільки зовнішнього характеру (про стан ринку, попиту на продукцію, цінах і т.п.),але і внутрішнього — про формування витрат на виробництво і собівартості продукції Ця інформація спирається на систему виробничого обліку витрат за місцями їх виникнення і видах виробів, на виявлені відхилення витрати ресурсів від стандартних норм і кошторисів, на дані про калькуляцію собівартості окремих видів продукції, облік результатів реалізації по видах виробів.
Система „директ — костінг'' є атрибутом ринкової економіки. Уній досягнутий високий ступінь інтеграції обліку, аналізу і ухвалення управлінських рішень. Головна увага в цій системі надається вивченню поведінки витрат ресурсів залежно від зміни об'ємів виробництва, що дозволяє гнучко і оперативно ухвалювати рішення з нормалізації фінансового стану підприємства.
Найважливіші аналітичні можливості системи «директ-костінг» полягають у визначенні дії операційного (виробничого) важеля; беззбиткового об'єму виробництва (порогу рентабельності, окупності витрат) при заданих співвідношеннях ціни, постійних і змінних витрат; запасу фінансової міцності підприємства; необхідного об'єму продажів для отримання заданої величини прибутку.
Проведення розрахунків по методиці «директ-костінг» вимагає дотримання ряду умов:
необхідності розподілу витрат на дві частини: змінні і постійні;
змінні витрати повинні змінюватися пропорційно об'єму виробництва (реалізації) продукції;
постійні витрати не змінюються в межах релевантного об'єму
виробництва (реалізації) продукції, тобто в діапазоні ділової активності
підприємства, який встановлений виходячі з виробничої потужності
підприємства і попиту на продукцію;
тотожність виробництва і реалізації продукції в рамках даного періоду часу, тобто запаси готової продукції істотно не змінюються;
ефективність виробництва, рівень цін на продукцію і споживані виробничі ресурси не піддаватимуться істотним коливанням впродовж аналізованого періоду;
пропорційнісгь надходження виручки об'єму реалізованої продукції.
Витрати класифікують по різних ознаках. У основу методики маржинального аналізу встановлений розподіл виробничих і збутових витрат залежно від зміни об'єму виробництва на змінні і постійні.
До змінних відносяться витрати, величина яких змінюється із зміною об'єму виробництва: витрати на сировину і матеріали, заробітна плата основних виробничих робітників, паливо і енергія на основні виробничі цілі та інші витрати. Окремі елементи змінних витрат в свою чергу залежно від темпів їх зміни підрозділяються на пропорційні, прогресивні і депресивні. Але в середньому змінні витрати змінюються пропорційно об'єму виробництва продукції. На практиці пропорційна залежність “виручка від реалізації — змінні витрати» має меньшу жорсткість. Наприклад, при збільшенні закупівель сировини постачальники його нерідко надають підприємству знижку з ціни, і ці витрати на сировині ростуть дещо повільніше за об'єми виробництва.
До постійних прийнято відносити такі витрати, величина яких не зміняється із зміною об'єму виробництва, наприклад, орендна плата, відсотки за користування кредитом, нарахована амортизація основних фондів, оклади управлінських працівників, адміністративні витрати і інші витрати.
Слід зазначити, що розподіл витрат на постійні і змінні дещо умовний, оскільки багато видів витрат носять напівзмінний (напівпостійний) характер. Проте недоліки умовності розподілу витрат багато разів перекриваються аналітичними перевагами системи «директ – костінг».
Найважливішим аспектом аналізу постійних витрат є розподіл їх на корисні і некорисні (порожні), таким чином, постійні витрати можна представити як суму корисних витрат і некорисних, не використованих в процесі виробництва.:
Zconst= Zкорисні + Zпорожні. (3.6)
Величину корисних і порожніх витрат можна визначити за формулою:
Zпорожні = (Nmax— Neф) * Zcons/Nmax,
Zкорисні = Nеф х Zconst/Nmax, (3.7)
де Nmax— максимально можливий випуск продукції;
Neф-фaктичний об'єм виробництва продукції;
За даними підприємства максимально можливий випуск продукції, тобто потужність цементного заводу складає 580 000 т цементу, а фактичний випуск 545200т.
Витрати постійні — 7673000 (табл. 2.4), зокрема:
Zпорожні = (580000 — 545200) * 7673000 / 580000= 460 380грн.
Zкорисні= 545200 * 7673000/580000 = 7 212 620 грн.
Ступінь реагування витрат виробництва на зміни об'єму продукції може бути оцінена за допомогою коефіцієнта реагування витрат. Цей коефіцієнт обчислюєтьсяпо формулі:
(3.8)
де Кi— коефіцієнт реагування витрат на зміни об'єму виробництва;
?Z— зміна витрат за період, в %;
?N— зміна об'єму виробництва, в %.
Цей коефіцієнт використовується як критерій віднесення витрат до тієї або іншої групи. Для постійних витрат коефіцієнт реагування витрат рівний нулю (К = 0). В решті випадків витрати вважатимуться змінними. Значення коефіцієнта реагування витрат наведені в табл. 3.4.
Таблиця 3.4
Значення коефіцієнта реагування витрат
Значення коефіціента
Характер проведення витрат
К=0
Постійні витрати
0K>1
Дегресивні витрати
К=1
Пропорційні витрати
К>1
Прогресивні витрати
У табл. 3.5 приведені варіанти поведінки витрат залежно від зміни об’єму виробництва за даними цементного заводу.
З табл. 3.5 видно, що загальні витрати для всіх варіантів при об’ємі виробництва 545 тис. т. співпадають і рівні 34918 тис. грн При зростанні об'єму виробництва до 580 тис. т. при пропорційному зростанні витрат (K=1) загальні витрати складуть 36894 тис. грн. (7,21 х 580000 + 56,4 х 580000). При прогресивному зростанні витрат (К=1,5) загальні витрати складуть 76659 тис.грн. (7,21 х 580000 + 124,96 х 580000). Дегресивна зміна витрат (К=0,8) дастьзагальні витрати усумі 24957 тис. грн, (7,21 х 580000 + 35,82 х 580000).
На рис. 3.1 надано графічне зображення поведінки витрат залежно від зміни об'єму виробництва.
Таблиця 3.5
Варіанти поведінки витрат залежно від зміни об’єму виробництва
Об’єм виробництва продукції, тис.т.
Варіанти зміни витрат з розрахунку на 1 тону цементу
Zconst
К=0
Z
К=1
Z2
К=0,8
Z3
К=1,5
545
7,67
56,4
56,4
56,4
550
7,6
56,4
51,9
64,86
555
7,53
56,4
48,15
73,61
560
7,46
56,4
44,95
82,88
565
7,4
56,4
42,19
92,43
570
7,33
56,4
39,79
102,3
575
7,27
56,4
37,67
112,56
580
7,21
56,4
35,82
124,96
Аналогічно будується графік поведінки витрат з розрахунку на одиницю продукції (рис 3.2).
Графічне зображення витрат свідчить, що постійні витрати на виробництво і реалізацію продукції в інтервалі від 545 тис. т. до 580 тис. т. не залежать від об'єму і зображаються горизонтальною лінією для кожного з релевантних (короткострокових, не вимагаючих нового скачка постійних витрат) періодів, а на одиницю продукції зменшуються із зростанням об'єму виробництва, що є одним з чинників можливого зниження повної собівартості одиниці продукції.
Z Z3(прогресивні витрати)
Витрати
на
виробництво, Z(пропорційні витрати)
тис.грн.
Z2(дегресивні витрати)
7,61 Zconst
545 580 Об’єм виробництва, тис.т
Рис.3.1 Поведінки витрат залежно від зміни об’єму виробництва
витрати
на вироб.
т.грн.
12
Zconst
1
545 580 Об’єм виробництва
Рис.3.2 Дінаміка постійних витрат на одиницю продукції
Дінаміка змінних витрат свідчить про те, щопрогресивні змінні витрати збільшуються вищими темпами в порівнянні із зростанням об'єму виробництва, що виражається в зростанні витрат на одиницю продукції.
Дегрессивні змінні витрати ростуть меншими темпами в порівнянні із зростанням об'єму виробництва, а з розрахунку на одиницю продукції зменшуються із зростанням об'єму виробництва.
Пропорційні, змінні виграти збільшуються пропорційно зростанню об'єму виробництва, зате в собівартості одиниці продукції вони мають постійну величину:
, (3.9)
де Zv— змінні витрати на одиницю продукції;
X— об'єм виробництва.
Слід зважити на те, що чим менше кут нахилу графіка витрат, тим вигіднїше бізнесу: невеликі змінні витрати на одиницю продукції зв'язують мєньше оборотного капіталу і обіцяють значніший прибуток. Ігнорування особливостей поведінки витрат може мати сумні наслідки для бізнесу. Таким чином з вищевикладеного виходить, що при управлінні формуванням витрат виробництва необхідно звертати увагу на характер їх зростання, щоб своєчасно вживати заходи по їх зниженню.
В умовах конкуренції, щоб вижити, важливо знати не тільки величину змішних витрат, але і об'єм загальних тобто валових витрат, які складаються з 2-х частин: постійної (Zcost) і змінної (Zv), що відображається рівнянням:
Z= Zconst+Zv. (3.10)
Або в розрахунку витрат на один виріб
Zод = (Zодсоnst+ ZодV)*q, (3.11)
де Z— загальні витрати на виробництво;
q— об'єм виробництва (кількість);
Zодсоnst— постійні витрати з розрахунку на одиницю продукції;
ZодV— змінні витрати на одиницю продукції.
Знання загальних (валових) витрат дозволяє судити про величину витратякі несе підприємство в результаті здійснення виробничо-господарськоїдіяльності.
Оскільки постійні витрати незмінні для кожного з релевантних періодів загальні витрати в своєму розвитку слідують за зміною змінних витрат.
Розглянемо характер зміни собівартості продукції під впливом об'єму виробництва на прикладі цементного заводу (табл.3.6).
Таблиця 3.6
Залежність загальної суми витрат і собівартості одиниці продукції від обєму виробництва
Об'єм виробництва продукції тис.т.
Собівартість всього випуску, тис. грн.
Собівартість одиниці продукції, грн.
постійні витрати
змінні витрати
всього
постійні витрати
змінні
витрати
всього
545
7673
30720
38393
14,07
56,4
70,42
550
7673
30924
38597
13,95
56,4
70,17
555
7673
31128
38801
13,83
56,4
69,91
560
7673
31332
39005
13,70
56,4
69,65
565
7673
31536
39209
13,58
56,4
69,39
570
7673
31740
39413
13,46
56,4
69,14
575
7673
31944
39617
13,34
56,4
68,89
580
7673
32146
39203
13,23
56,4
67,59
Дані табл. свідчать про те, що із збільшенням об'єму виробництва зростає сума змінних витрат, а при спаді виробництва відповідно зменшується, поступово наближаючись до постійних витрат. Загальнасума постійних витрат у розмірі 7,7 млн. грн. є фіксованою для всіх об'ємів виробництва.
Дуже важливе значення має точне визначення суми постійних і змінних витрат, оскільки від цього багато в чому залежать результати аналізу. Цінністьтакого розділення — спрощення обліку і підвищення оперативності.
Для цієї мети використовуються різні методи:
мінімаксний (метод вищої та нижчої точок);
графічний;
статистичний, заснований на корреляционно-регресійномуаналізу;
селективний, побудований на змістовномуаналізі кожної статті та елементамивитрат.
Для побудови рівняння загальних витрат і диференціації витрат методом максимальної і мінімальної крапки використовується наступний алгоритм:
З даних про об'єм виробництва і витрати за період вибираються мінімальні і максимальні значення відповідно об'єму і витрат.
Знаходяться різниці в рівнях об'єму виробництва і витрат таким чином:
?Х = Xmax-Xmin; ?Z= Zmax-Zmin. (3.12)
Визначається ставка змінних витрат на одиницю фізичного об'єму:
. (3.13)
Визначається загальна величина змінних витрат на максимальний і
мінімальїшй об'єм виробництва:
Zmaxv= Zoдv* Xmax
Zminv= Zoдv* Хmin
Визначається загальна величина постійних витрат як різниця між всіма: витратами і величиною змінних витрат:
Zconst = Zmax — Zvmaxv=Zmin — Zvmin
Складається рівняння поведінки сукупних витрат залежно від зміни об’єму, виробництва.
Розглянемо механізм-диференціації витрат методом максимальної і
мінімальної крапки на базі даних заводу. У табл. 3.7 приведені початкові дані про об'єм виробництва і витрати за аналізований період (по місяцях).
3 табл. 3.4 видно, що максимальний обсяг виробництва за період складає 61,8 тис. т. цементу, мінімальний — 36,36 тис. т., відповідно максимальні і мінімальні витрати на виробництво склали 2915 тис.грн. і 4348 тис.грн.
Таблиця 3.7.
Витрати та об'єми виробництва продукції
Звіт
Об'єми виробництва (тис.т.)
Витрати на виробництво тис.грн.
Січень
36,36
2915
Лютий
43,64
3025
Березень
40
3120
Квітень
47,27
3329
Травень
45,1
3006
Червень
44,0
3145
Липень
49,45
3252
Серпень
42,9
3084
Вересень
45,1
3382
Жовтень
43,64
3004
Листопад
61,8
4348
Грудень
50,2
3283
Разом в середньому за місяць
45,79
3444
Різниця в рівнях об'ємувиробництва складає 25,44 тис т. (61,8 — 36,36), а в
рівнях витрат 1433 тис. грн. (4348 — 2915). Ставка змінних витрат на один виріб
складе 56,4 грн. (1433/25,44). Загальна величина змінних витрат на
мінімальний об'єм виробництва складе 2050 тис.грн. (36,36 * 56,4), а на
максимальний об'єм 3485 тис. грн. (61,8* 56,4). Загальна величина постійних витрат складе 865 тис. грн. (2915 — 2050) або (4348 — 3485).
Рівняння витрат матиме наступний вигляд:
Z= 865000+ 56,4
Диференціація витрат графічним (статистичним) методом здійснюється шляхом побудови лінії загальних витрат виробництва На графік (рис.3.3) наносяться всі дані про сукупні витрати фірми. Без дотримання „міліметрової точності" проводиться лінія загальних витрат. Точка перетину з віссю витрат показує рівень постійних витрат: 865 тис.грн.
витрати на
виробництво
продукції
865
580 Об’єм виробництва
Рис. 3.3. Графічний метод знаходженяя суми постійних витрат
Ставка змінних витрат складе:
грн./т
Рівняння витрат по графічному методу має вигляд:
Z=865+56,4*X
Диференціація витрат методом найменших квадратів є найточнішій, оскільки в ній використовуються всі дані про сукупні витрати.
Алгоритм і результати розрахунків за даними підприємства приведені в табл.3.8.
Ставка змінних витрат складе:
Таблиця 3.8
Алгоритм і результати розрахунків за даними підприємства
Місяць
Об’єм вироб-ва Х (тис.грн)
Х-(тис.грн.)
Сумарне утримання Z(тис.грн)
Z-(тис.грн.)
(Х-)2
(Х-)* *(Z-)
Січень
36,36
9,43
2915
529
88,36
4972,6
Лютий
43,64
2,15
3325
119
5,375
297,5
Березень
40
5,79
3120
3132
33,52
11134,28
Квітень
47,27
1,57
3529
85
2,47
133,45
Травень
45,1
0,69
3406
38
0,48
26,22
Червень
44,0
1,79
3345
99
3,04
177,21
Липень
49,45
3,66
3652
208
13,4
761,28
Серпень
42,9
2,89
3284
169
7,84
488,41
Вересень
45,1
0,69
3382
62
0,48
42,78
Жовтень
43,64
2,15
3324
120
5,375
258
Листопад
61,8
16,01
4348
904
256,3
8473,04
Грудень
50,2
4,41
3693
249
19,49
1098,09
Середнє
45,79
3444
Разом
549,46
41323
506,13
28871,77
Змінні витрати з розрахунку на середньомісячний об'єм виробництва
складуть:
45709*57,04 =2607241,4 грн.
Тоді постійні витрати складуть:
3444 тис. грн. — 2607,24 тис. грн.= 836,76 тис.грн.
Рівняння загальних витрат по методу найменших квадратів матиме наступний вигляд:
Z= 836,76 +56,4Х продолжение
--PAGE_BREAK--
3.3. Визначення фінансової стійкості та порогу рентабельності підприємства на підставі зв’язку між витратами, об’ємом виробництва та прибутком.
За системою «директ–костінг» облік і звітність на підприємствах організовані таким чином, щоз'являється можливість регулярного контролю даних по схемі «витрати–об'єм – прибуток».
У системі «директ – костінг» окрім розділення витрат на постійні і змінні застосовується категорія маржинального доходу. Маржинальний дохід підприємства (валова маржа) це виручка мінус змінні витрати. Маржинальний дохід на одиницю продукції є різницею міжціною цієї одиниці і змінними витратами на неї. Він включає не тільки постійні витрати, але і прибуток.
Маржинальний аналіз (аналіз беззбитковості) широко застосовується в країнах з розвиненими ринковими відносинами. Це ефективний метод рішення взаємозв'язаних задач, вїдстежуючої залежність фінансових результатів бізнесу від витрат і об'ємів виробиицтва.
Аналіз «витрати — об'єм – прибуток», який ще називається операційним аналізом, є невід'ємною частиною управлінського обліку і служить для відповіді на найважливіші питання, що виникають перед економістами підприємства на всіх основних етапах його грошового обігу.
На відміну від зовнішнього фінансового аналізу, результати операційного (внутрішнього) аналізу можуть складати комерційну таємницю підприємства. Основна модель звіту для аналізу прибутку за даними підприємства виглядає таким чином: об'єм реалізації, 53593 тис. грн.; змінні витрати, 30720 тис. грн.; маржинальний дохід, 22873 тис. грн.; постійні витрати, 7673 тис. грн.; прибуток (чистий дохід), 15200 тис. грн.
Дія операційного важеля виявляється у тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації завжди породжує сильнішу зміну прибутку. У практичних розрахунках для визначення сили дії операційного важеля застосовують відносини валової маржі (маржинального доходу) до прибутку. Бажано, щоб валової маржі вистачало не тільки на покриття постійних витрат, але і на формування прибутку.
. (3.14)
Для аналізованого підприємства сила дії операційного важеля дорівнює 30720тис.грн./15200тис.грн.=2,0 (прибуток за 2008 рік склав 15200 тис. грн.). Це говорить про те, що при можливому збільшенні виручки від реалізації наприклад на 5%, прибуток зросте на 5%*2,0=10%; при зниженні виручки від реалізації на 7%, прибуток знизиться на 7%*2,0=14%.
Показник сили дії виробничого важеля визначає, в скільки разів зростає прибуток при одновідсотковом зростанні виручки від реалізації продукції. Таким чином, знаючи дані про зростання виручки від реалізації продукції і силу дії виробничого важеля, можна прямим способом визначити зростання прибутку при збільшенні об'єму випуску продукції. Чим більше частка постійних витрат в структурі загальних витрат, тим сильніша сила дії операційного важеля. Слід зазначити, що сила дії операційного важеля завжди розраховується для певного об'єму продажів, для даної виручки від реалізації. Змінюється виручка від реалізації — змінюється і сила дії операційного важеля. При зниженні виручки від реалізації сила дії операційного важеля зростає як при підвищенні, так і при пониженні питомої ваги постійних витрат в загальній сумі. Кожен відсоток зниження виручки дає все більший і більший відсоток зниження прибутку, причому грізна сила операційного важеля зростає швидше, ніж збільшуються постійні витрати.
При зростанні виручки від реалізації, якщо поріг рентабельності (точка окупності витрат) вже пройдений, сила дії операційного важеля убуває: кожен відсоток приросту виручки дає все менший відсоток приросту прибутку (при цьому частка постійних витрат в загальній їх сумі знижується). Але за стрибку гюстійних витрат, диктованому інтересами подальшого нарощування виручки або іншими обставинами, підприємству доводиться проходити новий поріг рентабельності. На гликому віддаленні від порогу рентабельності сила дії операційного важеля є максимальною, а потім знов почне убувати. Так відбувається аж до нового стрибку постійних витрат з подоланням нового порогу рентабельності.
Все це виявляється надзвичайно корисним для.
планування платежів податку на прибуток, зокрема, авансових;
вироблення деталей комерційної політики підприємства.
При песимістичних прогнозах динаміки від реалізації не можна збільшувати постійні витрати, так як втрата прибутку від кожного відсотка втрати виручки може виявитися на багато разів більшою через дуже сильний ефект (операційного важеля. Проте, якщо у довгостроковій перспективі очікується jпідвищення попиту на продукцію, то можна відмовитися від режиму жорсткої економії на постійних витратах, оскільки підприємство з більшою їх часткою одержуватиме більший приріст прибутку.
Таким чином, можна зробити наступні висновки:
сила дії операційного важеля залежить від структури активів
підприємства, частки позаобігових активів. Чим більше вартість основних фондів, тим більше частка постійних витрат;
висока питома вага постійних витрат звужує межі мобільного управління поточними витратами;
чим більшесила операційного важеля, тим більше підприємниціький ризик.
Ефективне управління поточними витратами неможливе без визначення порогу рентабельності (критичної точки, «мертвої точки», точки окупності).
Поріг рентабельності – це така виручка від реалізації, за якої
підприємство вже не має збитків, але ще не має і прибутків. Валової маржі в
точності вистачає на покриття постійних витрат, і прибуток дорівнює нулю.
Для побудови графіка (рис.3.4) і подальших розрахунків використаємо наступні початкові дані підприємства (таб. 3.9).
Таблиця 3.9
Початкові дані за звітній рік
Показники
Значення показника
Об’єм реалізації продукції, тис.грн.
545
Постійні витрати, грн.
7673
Змінні витрати
30720
Ціна за 1 тону цементу, грн.
100
Змінні витрати на 1 т цементу, грн.
56,4
Для визначення порогу рентабельності графічним способом використовується наступна послідовність:
Пряма виручки від реалізації будується за допомогою крапки А:
Виручка = ціна реалізації * об'єм реалізації =100*545000= 54,5 млн.грн
Пряма постійних витрат є горизонталлю на рівні 7673 тис.грн.
Пряма сумарних витрат будується за допомогою крапки Б:
Сумарні витрати = Змінні витрати + Постійні витрати = Змінні витрати на одиницю товару * Об'єм реалізації + Постійні витрати = 56,4 * 545200 ++7673000=38422,28 тис.грн.
Пряму змінних витрат можна спочатку побудувати і окремо, а потім просто підняти її на висоту постійних витрат.
На рис. 3.4наочно видно розташовані зони можливого прибутку і збитків. Об'єм реалізації 175 986 тон і виручка від реалізації 17598600 грн. відповідає порогу рентабельності. Саме при такому об'ємі реалізації виручка в точності покриває сумарні витрати і прибуток рівний нулю.
Кожна наступна тонна цементу, продана починаючи з 175986 тон, приноситиме прибуток. Таким чином, за допомогою порогу рентабельності визначається період окупності витрат. Чим меньше поріг рентабельності, тим швидше окупаються витрати і навпаки — високий поріг рентабельності уповільнює окупність витрат.
--PAGE_BREAK--