МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. І. ФРАНКА
ІНСТИТУТПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
ФАКУЛЬТЕТОБЛІКУ І ПІДПРИЄМНИЦТВА
КУРСОВАРОБОТА
натему
«Управлінняантимонопольною діяльністю підприємства»
Виконала: слухачгрупи МО 201/08
Гаріна Н. Ю.
Перевірив: проф…Яцура
ЛЬВІВ2010
Зміст:
Вступ
Сутність та зміни антимонопольної діяльностіпідприємства
Аналіз та оцінка механізму управління антимонопольноюдіяльністю підприємства
Шляхи вдосконалення управління антимонопольноюдіяльністю підприємства
Висновки
Вступ
Функціонуванняринкових відносин, в основі яких лежить багатоукладна економіка, передбачаєстворення рівних можливостей для суб'єктів господарської діяльності, а також їхконкуренцію, під якою розуміється змагальність суб'єктів господарювання, колиїхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальніумови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, якихпотребує споживач.
З конкуренції, щоіснує в умовах розвинених товарно-грошових відносин, виростає класичнамонополія. На відміну від неї «соціалістичний» монополізм народився вумовах досить специфічних форм економіко-організаційного розвитку нашої державиу складі СРСР. Він є наслідком свідомої економічної політики соціалістичноїдержави (як носія політичної влади і власника основних засобів виробництва)щодо планового ведення народного господарства на основі застосування переважноадміністративно-командних методів керівництва економікою, що призвело, зрештою,до перетворення її на єдиний народногосподарський комплекс.
Монополізм у нашійдержаві є також породженням політики концентрації і спеціалізації виробництвата інших сфер життєдіяльності. Саме тому, визначивши в Законі України «Проекономічну самостійність України» від 3 серпня 1990 р. зміст, мету таосновні принципи економічної самостійності України як суверенної держави,механізм господарювання, регулювання економіки і соціальної сфери, організаціїфінансово-бюджетної, кредитної та грошової системи України, Верховна Рада впостанові про реалізацію зазначеного закону включила до переліку законодавчихактів, які б забезпечували дію Закону України «Про економічнусамостійність України», антимонопольне законодавство. За час, що минув,зроблено вагомі кроки на шляху формування антимонопольного законодавства. Актуальнимина даний час крім перелічених вище нормативно — правових документів є
· ПостановаКабінету Міністрів України № 1336 від 8 грудня 2009 року. Закон України «Проборотьбу з корупцією»;
· ЗаконУкраїни «Про засади запобігання та протидії корупції»;
· ЗаконУкраїни «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційнихправопорушень»;
· ЗаконУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодовідповідальності за корупційні правопорушення».
Таким чином, насьогодні законодавство про захист економічної конкуренції, яке ґрунтується нанормах, установлених Конституцією України і складається з законів України«Про захист економічної конкуренції», «Про Антимонопольнийкомітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції»,інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів, можнавважати сформованим.
Проте будь-якадіяльність, особливо фінансова діяльність підприємств, яка не підлягає добрепродуманій системі оцінки і контролю. Швидко зводиться нанівець і стаєкорумпованою саме тому існує Антимонопольний комітет, який слідкує задіяльністю українських підприємств і вчасно вживає певних заходів для усуненняпроявів недобросовісної конкуренції.
В курсовій роботірозглянуто основи Антимонопольного Законодавства України, наведено прикладийого порушення та надано стислий огляд антимонопольної діяльності в нашійдержаві.
Сутність тазміни антимонопольної діяльності підприємства
Згідно з ЗакономУкраїни «Про господарські товариства» господарськими товариствамивизнаються підприємства, організації, установи, створені на засадах угодиюридичними особами і громадянами з об'єднанням майна для підприємницькоїдіяльності з метою одержання прибутку. Проте, до кола господарських товариствпоки що не входять державні підприємства, організації та установи.
Підприємство, якосновна організаційно-правова форма підприємницької діяльності, являє собоюстатутний суб'єкт самостійного господарювання, що має права юридичної особи іздійснює виробничу, науково-дослідну й комерційну діяльність з метою одержанняприбутку (доходу). У своєму складі підприємство не має інших юридичних осіб.
Відповідно доЗакону України «Про власність» можуть утворюватися такі видипідприємств:
а) індивідуальне підприємство,основане на особистій власності фізичної особи і виключно на його праці;
б) сімейне підприємство,основане на власності й праці громадян України і членів однієї родини, щопроживають разом;
в) приватне підприємство,основане на власності окремого громадянина України, з правом наймання робочоїсили;
г) колективне підприємство,основане на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншогостатутного товариства, громадської та релігійної організації;
д) державне комунальнепідприємство, основане на власності адміністративно-територіальної одиниці;
е) державне підприємство,основане на загальнодержавній (республіканській) власності;
ж) спільне підприємство, основане набазі об'єднання майна різних володарів (змішана форма власності);
з) підприємство, основане навласності юридичних осіб і громадян країн Співдружності та інших держав;
и) малі підприємства.
Підприємстваможуть об'єднуватись в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни. Можутьбути й інші об'єднання за галузевою, територіальною чи іншою ознакою.
Організації такожможуть здійснювати підприємницьку діяльність. Відмінність підприємства відорганізації полягає в тому, що підприємства виробляють певну продукцію (товар).Організації зазвичай виконують певні роботи (скажімо, будівельні,науково-дослідні, проектні тощо), надають послуги.
Установивиконують спеціальні роботи, надають спеціальні послуги у сфері культури,освіти, в медицині тощо (наприклад, приватні школи й вузи, приватні медичнізаклади).
Підприємницькіутворення (господарські товариства) можуть бути акціонерними, товариствами зобмеженою відповідальністю, товариствами з додатковою відповідальністю, повнимитовариствами, командитними товариствами.
Набуває поширенняще одна організаційно-правова форма підприємницької діяльності — інноваційніпідприємства (впроваджувальні), діяльність яких спрямована на створення йвикористання інтелектуального продукту, доведення нових оригінальних ідей-дореалізації їх у вигляді товарів і послуг, а також на організацію ефективногозадоволення громадських потреб у цих товарах і послугах, які є одним із видівінтелектуальної власності.
Своєрідноюорганізаційно-правовою формою підприємницької діяльності є орендніпідприємства, що утворюються відповідно до Закону України «Про орендумайна державних підприємств та організацій» від 10 квітня 1992 р. За цим Закономоренда — засноване на договорі строкове платне володіння й користування майном,що належить державним підприємствам і організаціям, необхідним орендареві дляздійснення підприємницької та іншої діяльності. Об'єктами оренди можуть бутицілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій або їх структурніпідрозділи (філіали, цехи, дільниці).
Однією знайважливіших проблем є обмеження монополізму в підприємницькій діяльності.
Монополізм упідприємницькій діяльності — це домінуюче становище підприємця, яке дає йому можливістьсамостійно чи разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринкупевного товару.
Конкуренція — змагальність підприємців,коли їхні самостійні дії обмежують можливість кожного з них впливати назагальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво товарів,потрібних споживачеві.
Монопольнимвизнається таке становище підприємця, коли його частка на ринку певного товаруперевищує 35%.
РішеннямАнтимонопольного комітету України може визнаватися монопольним становищепідприємця, частка якого на ринку певного товару менша 35%.
Зловживанняммонопольним становищем закон уважає:
· нав'язуваннятаких умов договору, які ставлять контрагента у нерівне становище, абододаткових умов, що не належать до предмета договору, в тому числі нав'язуваннятовару, не потрібного контрагентові;
· обмеженнячи припинення виробництва, а також вилучення з обігу товарів задля створенняабо підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
· інші діїз метою створення перешкод доступу на ринок (вихід із ринку) інших підприємців.
Зазначені аспектирегулюються з допомогою Закону України «Про обмеження монополізму танедопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»,який визначає правові основи обмеження й попередження монополізму, недопущеннянедобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійсненнядержавного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства.
Цей закон має 6розділів:
1. Загальніположення.
2. Зловживаннямонопольним становищем на ринку.
3. Недобросовіснаконкуренція.
4. Державнийконтроль за дотриманням антимонопольного законодавства.
5.Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства.
6. Розгляд справАнтимонопольним комітетом.
ДіяльністьАнтимонопольного комітету регламентується Законом. України «ПроАнтимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993р. Антимонопольнийкомітет України є державним органом, покликаним забезпечувати відповідно дойого компетенції державний контроль за дотриманням антимонопольногозаконодавства, захист інтересів підприємців і споживачів від його порушень.
Антимонопольнийкомітет України утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених.Станом на 2010 рік Антимонопольний комітет очолює Олексій Костусєв.
До компетенціїАнтимонопольного комітету відносять:
- контрольза дотриманням антимонопольного законодавства під час створення, реорганізації,ліквідації суб'єктів господарювання;
- розглядсправ про порушення антимонопольного законодавства та винесення рішень у межахйого повноважень за результатами розгляду;
- зверненнядо суду чи арбітражного суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушеннямантимонопольного законодавства, подання правоохоронним органам матеріалів пропорушення законодавства, що містять ознаки злочину;
- наданнярекомендацій державним органам щодо вжиття заходів, спрямованих на розвитокпідприємництва і конкуренції;
- здійсненняінших дій з метою контролю за дотриманням антимонопольного законодавства.
Закон визначаєгрупи порушень законодавства про захист економічної конкуренції, однією з якихє антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання.
Узгодженими діямивідповідно до ст. 5 Закону є укладення суб'єктами господарювання угод убудь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а такожбудь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність)суб'єктів господарювання.
Узгодженими діямиє також створення суб'єкта господарювання, метою чи наслідком створення якого єкоординація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створилизазначений суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктомгосподарювання.
Особи, які чинятьабо мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.
Стаття 6 Законувизначає антиконкурентні узгоджені дії як узгоджені дії, які призвели чи можутьпризвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
Антиконкурентнимиузгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:
1) встановленняцін чи інших умов придбання або реалізації товарів;
2) обмеженнявиробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій абовстановлення контролю над ними;
3) розподілуринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів,обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачівчи за іншими ознаками;
4) спотвореннярезультатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;
5) усунення зринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктівгосподарювання, покупців, продавців;
6) застосуваннярізних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставитьостанніх у невигідне становище в конкуренції;
7) укладення угодза умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, якіза своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями впідприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;
8) істотногообмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку безоб'єктивно виправданих на те причин.
Вчинення антиконкурентнихузгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно Законом.Тому підприємства в своїй діяльності повинні ретельно зважати на дані обмеженнята не допускати фактів порушення Законодавства.
Разом з тимзазначені вище узгоджені дії можуть бути дозволені відповідними органамиАнтимонопольного комітету України, якщо їх учасники доведуть, що ці діїсприяють:
· вдосконаленнювиробництва, придбанню або реалізації товару;
· техніко-технологічному,економічному розвитку;
· розвиткумалих або середніх підприємців;
· оптимізаціїекспорту чи імпорту товарів;
· розробленнюта застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари;
· раціоналізаціївиробництва.
Проте, зазначеніузгоджені дії не можуть бути дозволені органами Антимонопольного комітетуУкраїни, якщо конкуренція істотно обмежується на всьому ринку чи в значній йогочастині.
Вчиненняузгоджених дій забороняється до отримання у встановленому порядку дозволуорганів Антимонопольного комітету.
Особа, якавчинила антиконкурентні узгоджені дії, але раніше за інших учасників цих дійдобровільно повідомила про це Антимонопольний комітет України чи йоготериторіальне відділення та надала інформацію, що має істотне значення дляприйняття рішення у справі, звільняється від відповідальності за вчиненняантиконкурентних узгоджених дій, передбаченої ст. 52 Закону.
Разом зтим така особа не може бути звільнена від відповідальності, якщо вона:
- не вжилаефективних заходів щодо припинення нею антиконкурентних узгоджених дій після повідомленняпро них Антимонопольному комітету України;
- булаініціатором чи забезпечувала керівництво антиконкурентними узгодженими діями;не надала всіх доказів або інформації стосовно вчинення нею порушення, про якіїй було відомо та які вона могла безперешкодно отримати.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єктгосподарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:
· на цьомуринку у нього немає жодного конкурента;
· не зазнаєзначної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктівгосподарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявностібар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільгчи інших обставин.
Вважається, що коженіз двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче)становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немаєконкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконуєтьсяодна з умов, передбачених ч. 1 ст. 12 Закону, тобто на цьому ринку у них немаєжодного конкурента або вони не зазнають значної конкуренції.
Монопольним(домінуючим)вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщостосовно них виконуються такі умови:
- сукупначастка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринкуналежать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;
- сукупначастка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринкуналежать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків і при цьому вони недоведуть, що стосовно них не виконуються умови ч. 4 ст. 12 Закону.
Аналіз таоцінка механізму управління антимонопольною діяльністю підприємства
Саме по собімонопольне становище того або іншого суб'єкта господарювання не визнаєтьсяпорушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Таким порушеннямЗакон України «Про захист економічної конкуренції» визнає зловживаннямонопольним становищем на ринку. Відповідно до ст. 13 зазначеного Законузловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чибездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче)становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усуненнячи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності іншихсуб'єктів господарювання або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарюваннячи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції наринку.
Зловживанняммонопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:
1) встановленнятаких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було бвстановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
2) застосуваннярізних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання,продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;
3) обумовленняукладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, якіза своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями упідприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;
4) обмеженнявиробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкодиіншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;
5) часткова абоповна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативнихджерел реалізації чи придбання;
6) істотнеобмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку безоб'єктивно виправданих на те причин;
7) створенняперешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців,покупців, інших суб'єктів господарювання.
Зловживаннямонопольним становищем на ринку становлять другу групу порушеньантимонопольного законодавства.
До третьої групипорушень входять антиконкурентні дії органів влади, органів місцевогосамоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.Такими діями ст. 15 Закону України «Про захист економічноїконкуренції» визнає прийняття будь-яких актів (рішень, наказів,розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладенняугод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевогосамоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю(колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести донедопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
Антиконкурентнимидіями органів влади, органів місцевого самоврядування, органівадміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються:
— заборона абоперешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в іншихорганізаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановленняобмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чиреалізацію певних видів товарів;
— пряме або опосередкованепримушення суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни,міжгалузеві, регіональні чи інші форми об'єднань або здійснення концентраціїсуб'єктів господарювання в інших формах;
— пряме абоопосередковане примушення суб'єктів господарювання до пріоритетного укладеннядоговорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чипершочергового їх придбання у певних продавців;
— будь-яка дія,спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків міжсуб'єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів,обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;
— встановленнязаборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в іншому абонадання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певномуобсязі чи за виконання певних умов;
— надання окремимсуб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи іншихпереваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводитьабо може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворенняконкуренції;
— дія, внаслідокякої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарюваннястворюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;
— дія, якоювстановлюються не передбачені законами України заборони та обмеженнясамостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів,ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядженняприбутком.
Четверту групупорушень законодавства про захист економічної конкуренції становитьобмежувальна та дискримінаційна діяльність суб'єктів господарювання, об'єднань,яка полягає у тому, що суб'єктам господарювання, об'єднанням забороняєтьсясхиляти інших суб'єктів господарювання до вчинення порушень законодавства прозахист економічної конкуренції чи сприяти вчиненню таких порушень, а такожпримушувати інших суб'єктів господарювання до:
— антиконкурентних узгоджених дій, визначених ст. 6 Закону;
— узгоджених дій,визначених статтями 7, 8, 9 та 10 Закону;
— участі уконцентрації суб'єктів господарювання, визначеної ст. 22 Закону (ст. 18 ЗаконуУкраїни «Про захист економічної конкуренції»).
Суб'єктамгосподарювання, які отримали дозвіл відповідних органів Антимонопольногокомітету України на узгоджені дії, забороняється встановлювати щодогосподарської діяльності суб'єктів господарювання обмеження, які, як правило,не застосовуються до інших суб'єктів господарювання, або застосовувати безоб'єктивно виправданих причин різний підхід до різних суб'єктів господарювання.Статтею 19 Закону встановлено й інші заборони неправомірного використаннясуб'єктами господарювання ринкового становища.
Суб'єктамгосподарювання, що мають значно більший ринковий вплив порівняно з малими абосередніми підприємцями, які є їх конкурентами, забороняється створюватиперешкоди у господарській діяльності малим або середнім підприємцям(дискримінація конкурентів суб'єктами господарювання), зокрема вчиняти дії,заборонені згідно з частинами 1 та 3 ст. 19 Закону.
Значної шкодирозвиткові конкуренції в економіці України завдає недобросовісна конкуренція — будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чеснимзвичаям у підприємницькій діяльності (ч. 1 ст. 1 Закону України «Прозахист від недобросовісної конкуренції»).
Закон України«Про захист від недобросовісної конкуренції» визнає недобросовісноюконкуренцією, зокрема, такі дії:
— неправомірневикористання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки;
— неправомірневикористання товару іншого виробника;
— копіюваннязовнішнього вигляду виробу;
— порівняльнурекламу;
— дискредитаціюгосподарюючого суб'єкта (підприємця);
— купівлю-продажтоварів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом;
— схилення добойкоту господарюючого суб'єкта (підприємця);
— схиленняпостачальника до дискримінації покупця (замовника);
— схиленнягосподарюючого суб'єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом;
— підкуппрацівника постачальника;
— підкуппрацівника покупця (замовника);
— досягненнянеправомірних переваг у конкуренції;
— неправомірнезбирання комерційної таємниці;
— розголошеннякомерційної таємниці;
— схилення дорозголошення комерційної таємниці;
— неправомірне використаннякомерційної таємниці.
Механізми захистута підтримки конкуренції
Контроль задотриманням антимонопольного законодавства та законодавства про захистекономічної конкуренції здійснюється Антмонопольним комітетом України. Йогоправове становище визначене законами «Про обмеження монополізму та недопущеннянедобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», «Прозахист економічної конкуренції» та «Про Антимонопольний комітетУкраїни».
До основнихфункцій Антимонопольного комітету входять:
1.Контроль задотриманням антимонопольного законодавства при створенні, реорганізації,ліквідації господарюючих суб'єктів; при перетворенні органів управління воб'єднання підприємців, придбанні часток (акцій, паїв), активів господарськихтовариств та підприємств; при здійсненні господарської діяльності підприємцямита при реалізації повноважень центральних і місцевих органів державноївиконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування щодо підприємців;
2.Розгляд справпро порушення антимонопольного законодавства та приймає рішення за результатамирозгляду в межах своїх повноважень;
3. Звернення досуду чи господарського суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушеннямиантимонопольного законодавства, в тому числі:
а) про визнаннянедійсними актів центральних та місцевих органів державної виконавчої влади,органів місцевого й регіонального самоврядування та припинення ними дій, щообмежують конкуренцію, в разі невиконання ними у встановлені строкирозпорядження Антимонопольного комітету про скасування неправомірних актів,припинення правопорушень тощо;
б) провідшкодування збитків, заподіяних порушенням антимонопольного законодавства;
в) про вилученняприбутку, незаконно одержаного суб'єктами підприємницької діяльності врезультаті порушення антимонопольного законодавства;
Законом України«Про захист економічної конкуренції» визначається відповідальністьсуб'єктів господарювання за порушення антимонопольного законодаства шляхомзастосування наступних видів санкцій:
1.Майновавідповідальність як санкція за порушення антимонопольного законодавства та еконмоічноїконкуренції (у тому числі за зловживання монопольним становищем на ринку,укладення неправомірних угод між підприємцями, дискримінацію підприємціворганами влади і управління та недобросовісну конкуренцію), що передбачена ст.20 Закону «Про озахист економічної конкуренції» та ст. 19 Закону«Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції упідприєм-ницькій діяльності», у формі штрафу, який накладається напідприємців — юридичних осіб у розмірі до п'яти відсотків виручки підприємцявід реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, щопередував року, в якому накладається штраф.
За неподання,несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформаціїАнтимонопольному комітету України і його територіальним відділеннямнакладається штраф у розмірі до 0,5% виручки підприємця від реалізаціїпродукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний що передував року, вякому накладається штраф.
У випадкунеможливості обчислення виручку підприємця або при її відсутності, штрафи,зазначені в абзаці другому зазначеної статті, накладаються у розмірі до десятинеоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2.Оперативно-господарськавідпоівдальність може застосовуватись як самим Антимонопольним комітетом так івідпоівдними органами влади і управління. При цьому Антимонопольним комітетомздійснюється примусовий поділ монопльних утворень. Найбільш поширеним видомоперативно-господарських санкцій, яґкі застосовуються владиними органами є:скасування ліцензій та припинення зовнішньекономічних операцій.
У випадках колипідприємці зловживають монопольним становищем на ринку, Антимонопольний комітетмає право прийняти постанову про примусовий поділ монопольних утоврень.Зазначена санкція не застосовується у випадках:
o при неможливостіорганізаційного або територіального відокремлення підприємств, структурнихпідрозділів чи структурних одиниць;
o за наявностітісного технологічного зв'язку підприємств, їх структурних підрозділів чиструктурних одиниць, якщо частка внутрішнього обороту в загальному обсязівалової продукції підприємства (об'єднання тощо) не перевищує 30%.
Скасуванняліцензій здійснюється органами, зазначеними в Законі України «Проліцензування окремих видів господарської діяльності» за поданням, внесенимАнтимонопольним комітетом.
Основною функцієюорганів, що здійснюють державний контроль за дотриманням антимонопольногозаконодавства та економічної конкуренції, є розгляд справ про його порушення.Така діяльність Антимонопольного комітету здійснюється відповідно до Тимчасовихправил розгляду справ про порушення антимонополь-ного законодавства України,затверджених Антимонопольним комітетом України 19 квітня 1994 р. Ці Правилавизначають порядок розгляду Антимонопольним комітетом України та йоготериторіальними відділеннями справ про порушення положень законів України«Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції упідприємницькій діяльності», «Про захист економічноїконкуренції» та «Про Антимонопольний комітет України». Коментар до статті 230. Порушення антимонопольногозаконодавства
Умисненеподання або подання завідомо неправдивих документів чи іншої інформаціїАнтимонопольному комітетові України або його територіальному відділенню, атакож ухилення від виконання законних рішень цих органів, вчинене службовоюособою органу державної влади, органу місцевого самоврядування, органуадміністративно-господарського управління і контролю, підприємства, установи,організації, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, караютьсяштрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян абопозбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю настрок до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років.
Примітка.Великим розміром отримання доходу вважається такий, що у п'ятсот і більше;разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
1.Об'єктом злочину є порядок здійснення господарської діяльності в частинідержавного контролю за дотриманням умов чесної конкуренції.
2.Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) неподанням документів чи іншоїінформації Антимонопольному комітетові України або його територіальномувідділенню; 2) поданням йому завідомо неправдивих документів чи іншоїінформації; 3) ухиленням від виконання законних рішень зазначеного комітету абойого територіального відділення.
Длявиконання покладених на нього завдань Антимонопольний комітет України та йоготериторіальні відділення наділені широкими повноваженнями і, зокрема, правомодержувати від господарюючих суб'єктів, інших органів державної влади, органівмісцевого самоврядування певну інформацію та приймати у передбачених закономвипадках рішення, які є обов'язковими для виконання. Такі рішення мають формурозпоряджень або постанов.
Умисненеподання або подання свідомо неправдивих документів чи іншої інформаціїАнтимонопольному комітетові України чи його територіальному відділенню можевважатись злочинним діянням, передбаченим ст. 230, лише у разі, коли поданнявідповідних документів передбачується законом або нормативно-правовим актомАнтимонопольного комітету України, виданим у межах передбачених закономповноважень цього органу. Зокрема, обов'язковим є безкоштовне надання на вимогудержавного уповноваженого, голови територіального відділення Антимонопольногокомітету України документів, статистичної та іншої інформації, необхідної дляздійснення контролю за дотриманням антимонопольного законодавства та розглядусправ про його порушення, а також надання службовими (посадовими) особами навимогу державного уповноваженого чи голови територіального відділенняАнтимонопольного комітету України письмових пояснень, які також слід вважатидокументами. Вимога 'про надання (подання) документів має бути викладена уписьмовій формі і підписана службовою особою, якій законом надано правовимагати надання документів.
Піднеподанням документів чи іншої інформації Антимонопольному комітетові Україниабо його територіальному відділенню слід розуміти ненадання відповіднихдокументів чи інформації безпосередньо цим органам, а також ненадання їхдержавному уповноваженому чи голові територіального відділення Антимонопольногокомітету України на їх вимогу за умови, що ці документи чи інформаціяперебувають у розпорядженні відповідного органу державної влади, органумісцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління іконтролю, підприємства, установи, організації і реально можуть бути надані утерміни, визначені у вимозі про їх надання. Неподання може виразитися як увідмові надати документи чи інформацію, так і в умисному невиконанні вимоги пронадання документів чи інформації. Неподанням слід вважати і подання у відповідьна законну вимогу лише частини із тих документів чи інформації, які зазначені увимозі. Водночас не утворює складу цього злочину подання усіх чи деякихдокументів (інформації) із затримкою.
Поданнямзавідомо неправдивих документів чи іншої інформації слід вважати поданнядокументів чи інформації, в яких містяться недостовірні відомості, за умови, щоособа, яка направила документ чи інформацію Антимонопольному комітетовіУкраїни, його територіальному відділенню, а також державному уповноваженому чиголові територіального відділення, знала про їх недостовірність.
Підіншою інформацією розуміється, зокрема, статистична інформація, яка не охоплюєтьсяпоняттям «документ» тощо.
Підухиленням від виконання законних рішень Антимонопольного комітету України абойого територіального відділення слід розуміти невчинення дій, що вимагаються увідповідному рішенні, або ж вчинення (продовження вчинення) дій, які такимрішенням вчиняти заборонено.
Кримінальнавідповідальність за ст. 230 може настати лише за невиконання рішеньАнтимонопольного комітету України або його територіального відділення, які увстановленому законом порядку доведені до відома особи, котрої стосуються.
Дочисла законних рішень Антимонопольного комітету України або його органів, щопідлягають обов'язковому виконанню, слід відносити, зокрема, рішення (у т.ч. іпопередні) у справах порушення законодавства про захист економічної конкуренціїчи про недобросовісну конкуренцію, суть яких може полягати у приписі проприпинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції,примусовий поділ суб'єкта господарювання, що посідає монопольне (домінуюче)становище на ринку, припинення дій, що є недобросовісною конкуренцією, офіційнеспростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних абонеповних відомостей, що дискредитують іншого господарюючого суб'єкта,накладення штрафу, блокування цінних паперів тощо. У процесі розгляду справ пронедобросовісну конкуренцію Антимонопольний комітет України, його територіальнівідділення можутьвинести розпорядження про заборону особі, в діях якоївбачаються ознаки порушення (відповідачеві), вчиняти певні дії та пронакладення арешту на майно або грошові суми, що належать такій особі.
Рішення(у вигляді постанов, розпоряджень, попередніх рішень), винесені Антимонопольнимкомітетом України, його територіальними відділеннями, можуть бути оскаржені догосподарського суду. З огляду на це не утворює складу даного злочинуневиконання відповідного рішення у терміни, встановлені законом для поданняскарги до господарського суду, якщо відповідно до положень закону подання цієїскарги (або ж апеляційної, касаційної скарги) зупиняє виконання відповідногорішення. Не може вважатись злочином, передбаченим ст. 230, невиконаннярекомендацій та інших документів Антимонопольного комітету України, йоготериторіальних відділень, які не підлягають обов'язковому виконанню.
Описаніу ст. 230 діяння утворюють склад цього злочину, якщо вони були пов'язані зотриманням доходу у великих розмірах (500 і більше неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян). Отримання доходу може мати місце як до вчинення відповіднихдіянь (у цьому разі протизаконні дії чи бездіяльність стають, окрім іншого, ісвоєрідним приховуванням цього факту), так і після їх вчинення. Порушенняантимонопольного законодавства є закінченим злочином з моменту отриманнявідповідним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, органомадміністративно-господарського управління і контролю, підприємством, установою,організацією доходу у великих розмірах.
Підорганами адміністративно-господарського управління та контролю у ст. 230розуміються суб'єкти господарювання, об'єднання, інші юридичні особи, якимделеговано повноваження органів влади чи органів місцевого самоврядування щодотакого управління або контролю.
3.Суб'єктом злочину може бути службова особа органу державної влади, органумісцевого самоврядування, органу адміністративно-госгодарського управління іконтролю, підприємства, установи, організації, до компетенції якої входитьвіддання розпоряджень про підготовку та направлення документів та іншоїінформації. Антимонопольному комітетові України чи його територіальномувідділенню, підписання таких документів, а також віддання розпоряджень провчинення чи припинення певних дій на виконання законних рішень Антимонопольногокомітету України чи його територіального відділення.
4.Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Для прикладудіяльності Антимонопольного комітету наведемо результати огляду показових справ,розглянутих Комітетом у I кварталі 2010 року:
ВАТ «ЕКОдесаобленерго» займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послугз видачі ТУ на приєднання нових чи реконструйованих електроустановок доелектричної мережі електропередавальної організації, які є обов’язковоюскладовою отримання послуги з постачання електричної енергії віделектропередавальної організації для потенційних споживачів електричної енергії.
ВАТ „ЕКОдесаобленерго” безпідставно відмовило ТОВ „Білдінг групп” в продовженні строкудії технічних умов, посилаючись на зміни підходу до оформлення технічних умов,та повідомило про необхідність отримання нових ТУ на електропостачання.
Одеське обласнетериторіальне відділення Комітету визнало такі дії ВАТ „ЕК Одесаобленерго”зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді повноївідмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.
На порушниканакладено штраф.
ЗАТ “Котюжанизерно”, правонаступником якого є ТОВ “Котюжани зерно” (Вінницька обл.) займаємонопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із зберігання зерна в 30кілометровій зоні від Товариства за період 2008-2009 маркетинговий рік ізчасткою 100 відсотків.
ТОВ “Котюжанизерно” встановило економічно необґрунтований п’ятикратний розмір вартостіпослуг із зберігання зерна у разі його зберігання після закінченнявстановленого Договором строку.
Вінницьке обласнетериторіальне відділення Комітету визнало такі дії порушенням законодавства прозахист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим)становищем на ринку послуг із зберігання зерна, що призвело до ущемленняінтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значноїконкуренції на ринку.
На порушниканакладено штраф.
ТОВ«Укрмолпродукт» спільно з ВАТ «Дубномолоко» займає монопольне (домінуюче)становище на ринку молока для промислової переробки, що закуповується унаселення, в межах Демидівського та Дубенського районів Рівненської області.
ТОВ«Укрмолпродукт» і ВАТ «Дубномолоко» протягом січня — березня 2009 рокувстановили різні закупівельні ціни на молоко для населення Демидівського таДубенського районів Рівненської області без об'єктивно виправданих на те причин.
Рівненськеобласне територіальне відділення Комітету такі дії визнало зловживанняммонопольним (домінуючим) становищем на ринку молока для промислової переробки,що закуповується у населення.
На порушниканакладено штраф.
ВАТ «Закарпатгаз»(м.Ужгород) займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання платнихпослуг по обслуговуванню аварійних викликів споживачів природного, скрапленогогазу з використанням проводового зв'язку «104», право користування яким натериторії Закарпатської області належить виключно Товариству, в межахЗакарпатської області.
ВАТ «Закарпатгаз»безпідставно відмовило в укладенні з ТОВ «Альфа-Сервіс Груп» договору пронадання платних послуг по обслуговуванню аварійних викликів споживачівскрапленого газу з використанням проводового зв'язку «104», що могло призвестидо припинення ТОВ «Альфа-Сервіс Груп» реалізації скрапленого газу для побутовихпотреб населення.
Закарпатськеобласне територіальне відділення Комітету визнало такі дії зловживанняммонопольним (домінуючим) становищем, що могли призвести до ущемлення інтересівінших суб’єктів господарювання, і були б неможливими за умов існування значноїконкуренції на ринку.
На порушниканакладено штраф.
За результатамидіяльності в 2008 р. ТзОВ «Золочівагро» займає монопольне (домінуюче)становище на ринку заготівлі цукрових буряків в географічних межахПустомитівського, Золочівського та Перемишлянського районів.
ТзОВ«Золочівагро» встановило для здавальників цукросировини різні умовирозрахунків за її переробку без об’єктивно виправданих на те причин.
Аналіз укладенихдоговорів показав, що Товариство встановлювало ціни на цукрові буряки в різнихрозмірах, що складали від 170 до 230 грн/т з ПДВ.
Львівське обласнетериторіальне відділення Комітету визнало такі дії зловживанням монопольним(домінуючим) становищем на ринку, що могло призвести до ущемлення інтересівспоживачів.
На порушниканакладено штраф.
ТзОВ „Агат Авто”на ринку послуг з технічного (сервісного) обслуговування автомобілів в періодїх гарантійного строку експлуатації автомобілів марки Toyota в межахРівненської області у 2008 та 2009 році займає монопольне (домінуюче) становищеіз часткою 100%.
ТзОВ „Агат Авто”(м.Рівне) встановило різну вартість на одні і ті ж види технічногообслуговування автомобілів марки Toyota в період їх гарантійного строкуексплуатації та нав’язувало споживачам плату за послуги, які не є обов’язковимипри технічному обслуговуванні автомобілів в період їх гарантійного строкуексплуатації
Рівненськеобласне територіальне відділення Комітету визнало такі дії зловживанняммонопольним (домінуючим) становищем на ринку, що могло призвести до ущемленняінтересів споживачів.
На порушниканакладено штраф.
ТОВ«Закарпат-Авто» (м.Мукачево) та ТОВ «Автоцентр-Ужгород» (Ужгородський р-н) зарезультатами діяльності 2008 р. та 2009 р. займали монопольне (домінуюче)становище на ринку послуг з технічного обслуговування автомобілів «Mitsubishi»в період гарантійного строку їх експлуатації в територіальних межахЗакарпатської області з частками відповідно 81,4 та 97,5 відсотків
ТОВ«Закарпат-Авто» встановило необґрунтовані торгівельні надбавки на запаснічастини та матеріали, що призвело до завищення вартості послуги з технічногообслуговування автомобілів «Mitsubishi» в період гарантійного строку їхексплуатації .
Крім тогоТовариство застосовувало різну вартість однієї нормо-години та різні витратичасу при виконанні однакових видів робіт без об’єктивно виправданих на тепричин.
Закарпатськеобласне територіальне відділення Комітету визнало такі дії зловживанням монопольним(домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізаціїтовару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренціїна ринку.
На порушниканакладено штраф.
Ці даніщоквартально оприлюднюються на сайті Антимонопольного комітету і є доступнимидля огляду. Крім того, в пресі регулярно з’являються повідомлення про порушенняАнтимонопольного Законодавства. Наприклад:
Підприємствовизнало порушення та сплатило штраф до державного бюджету.
Закарпатськеобласне відділення АМКУ оштрафувало ВАТ «Закарпаттяобленерго» на 7тис. грн за зловживання монопольним становищем. Як встановило відділення,підприємство неправомірно провело розрахунок збитків за користуванняелектричною енергією, що призвело до ущемлення інтересів споживачів.Підприємство визнало та усунуло порушення в процесі розгляду справи.
Крім того,відділення АМКУ оштрафувало «Закарпаттяобленерго» на 1 тис. грн занеподання інформації у встановлений законодавством термін.
Цікава інформаціящодо сфери освіти і послуг з освіти наведено нижче.
Антимонопольнийкомітет України виявив низку проблемних питань у сфері надання вищиминавчальними закладами платних послуг з освітянської діяльності, зокрема і фактистягування економічно необґрунтованої плати за навчання студентів. З метоюврегулювання ситуації вирішено зібрати на спеціальні слухання з даного приводуректорів освітянських закладів, представників Верховної Ради, КабінетуМіністрів та галузевих відомств, яким будуть представлені результатидослідження Комітету.
За результатамислухань Комітет має намір прийняти рішення, націлені на вирішення проблем,виявлених в діяльності навчальних закладів. Для цього, передусім, буде залученоМіністерство освіти та науки, яке забезпечує реалізацію державної політики усфері освіти.
Адже, як з’ясувавКомітет, впродовж останніх навчальних років мало місце встановлення закладамиосвіти необґрунтованої плати за послуги з підготовки студентів за напрямами«Право» та «Медицина».
Крім того,дослідження показало, що через брак належної методичної бази вищі навчальнізаклади включали неправомірні вимоги до договорів щодо надання освітянськихпослуг тощо.
«Кожна українськародина, яка виховала для України дітей, повинна бути впевненою, що державнівідомства, як учасники державно-правового механізму, створили всі умови длядуховно-професійного розвитку цих дітей. Вища школа несе особливувідповідальність за те, щоб ринок освітянських послуг відрізнявся прозорістю інормативним забезпеченням підходів до формування ціни на платні послуги з освітянськоїдіяльності. І студенти та їх батьки повинні мати право перевірити економічнуобґрунтованість ціни на ці послуги аж до однієї гривні. Вважаю, ми простозобов’язанні сьогодні об’єднати зусилля влади і науковців та націлити їх напідтримку ладу в цій сфері й захист інтересів споживачів. Тому ми проведемонайближчим часом спеціальні слухання в Комітеті з метою зібрати думки сторін,обговорити й вирішити виявлені проблеми. Впевнений, що з рішучістю, притаманнійорганам влади в умовах кризи, і мудрістю, якою наділені наші поважні керівникинавчальних закладів, ми швидко врегулюємо ситуацію на користь майбутньогоУкраїни», – наголосив Голови Комітету Олексій Костусєв.
Шляхивдосконалення управління антимонопольною діяльністю підприємства
Вдосконалюючи контрольза антимонопольною діяльністю Україні, в першу чергу, слід укласти чіткий планзаходів щодо вдосконалення діяльності в цьому напрямку.
Крім того,орієнтація на розвинуті країни Заходу, аналіз і дослідження механізмівуправління антимонопольною діяльністю підприємств в розвинутих країнах,кооперація з іншими державами та використання досвіду, адаптованого до ринковихумов України є основними шляхами вдосконалення управління антимонопольноюдіяльністю підприємств.
На 2010 рікАнтимонопольним комітетом розроблено план і окреслено шляхи вдосконаленняантимонопольного контролю та діяльності. Ось який вигляд має цей план.
План заходів
Антимонопольного комітету України на 2010 рік
відповідно до «Плану заходів щодо реалізації Концепції подолання корупції в Україні
«На шляху до доброчесності» та державної антикорупційної політики на період до 2011 року»
на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2007 року № 657-р № п/п Найменування заходу Шляхи виконання Виконавці
Термін
виконання 1 2 3 4 5 1.
Забезпечення супроводження розгляду у Верховній Раді України:
законопроекту:
Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти (реєстраційний номер 2263)
Взяти участь у супроводженні у Верховній Раді України законопроекту:
Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти (реєстраційний номер 2263)
Стефановський С.С.
Шимко А.І.
Харченко П.Г.
Ляшенко Л.Ф. постійно 2.
Здійснення комплексу заходів, спрямованих на підвищення рівня знань різних верств населення щодо розвитку інститутів громадянського суспільства та їх ролі у формуванні негативного ставлення до корупції, протидії чинникам, що її зумовлюють, про особисту участь громадян у запобіганні та викритті фактів корупційних діянь та організація:
проведення прямих телефонних ліній на тему: «Суспільство проти корупції» за участю керівників державних органів влади з метою забезпечення відкритості та прозорості діяльності установ, які вони представляють
Здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення рівня знань різних верств населення щодо розвитку інститутів громадянського суспільства та їх ролі у формуванні негативного ставлення до корупції, протидії чинникам, що її зумовлюють, про особисту участь громадян у запобіганні та викритті фактів корупційних діянь, зокрема:
забезпечити проведення прямих телефонних ліній на тему: «Суспільство проти корупції» за участю керівників державних органів влади з метою забезпечення відкритості та прозорості діяльності установ, які вони представляють
Стефановський С.С. Кравченко Ю.Г.
Якимюк Б.М.
Ястремська Н.В.
Шимко А.І.
голови територіальних відділень
постійно
щотижня 3.
Здійснення заходів щодо співпраці України з Групою держав проти корупції (GRECO):
підготовка та надання Урядовому уповноваженому з питань антикорупційної політики інформації про виконання рекомендацій GRECO, наданих Україні за результатами спільних першого та другого раундів оцінювання на 32-му пленарному засіданні (березень 2007 р.)
підготовка Звіту України щодо виконання рекомендацій GRECO, стан виконання яких GRECO на 42-ому планерному засіданні (травень 2009 р.) оцінено як виконані частково Підготувати та надати Урядовому уповноваженому з питань антикорупційної політики інформацію про виконання рекомендацій GRECO, наданих Україні за результатами спільних першого та другого раундів оцінювання на 32-му пленарному засіданні (березень 2007 р.)
Стефановський С.С.
Ястремська Н.В.
голови територіальних відділень
квітень
2010 р.
травень
2010 р. 4. Подання інформації Урядовому уповноваженому з питань антикорупційної політики про здійснення заходів з реалізації держаної антикорупційної політики Подавати інформацію Урядовому уповноваженому з питань антикорупційної політики про здійснення заходів з реалізації держаної антикорупційної політики
Стефановський С.С.
Ястремська Н.В. щороку до 30 липня та до 15 лютого наступно-го за звітним року
ТакожАнтимонопольний комітет сформував програму «На шляху до доброчесності» метоюякої є інформування підприємств щодо конкурентної діяльності і розвиток упідприємств лояльного ставлення до дій Антимонопольного комітету. Стосовно цієїпрограми розроблено наступний план дій на 2010 рік.
ПЛАН
заходів щодореалізації Концепції подолання корупції в Україні
«На шляху додоброчесності» на період до 2010 року
в Антимонопольномукомітеті України№ п/п Найменування заходу Шляхи виконання Виконавці
Термін
виконання 1.
Підготовка та подання на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо:
визначення нової структури центральних та місцевих органів виконавчої влади за результатами функціонального обстеження таких органів за результатами функціонального обстеження таких органів відповідно до рекомендацій та стандартів держав–членів ЄС з метою запобігання дублювання функцій, зменшення кількості контролюючих і наглядових інстанцій; За результатами функціонального обстеження відповідно до рекомендацій та стандартів держав–членів ЄС, при необхідності, визначення нової структури Антимонопольного комітету України;
Лисицький М.Ф.
Кравченко Ю.Г.
Мороз С.М. 2008-2009 рр. 2. удосконалення законодавства про державні закупівлі з метою приведення його у відповідність з європейськими нормами і стандартами щодо політики підзвітності і прозорості та забезпечення доступу широкої громадськості до інформації про умови конкурсів із закупівлі товарів і послуг за державні кошти.
1. Взяти участь у розробці законопроектів та проектів рішень Уряду, у разі надходження відповідних доручень Уряду.
2. Погодити законопроекти та проекти рішень Уряду згідно порядку, встановленого Регламентом Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950, у разі їх надходження. Стефановський С.С.
друге півріччя 2007 — 2008
в місячний термін після надходження матеріалів; 3. Вивчення питання доцільності надання прав організаціям (фірмам, агентствам тощо) провадити діяльність, пов’язану з виконанням за відповідну плату функцій органів державної влади. Взяти участь у вивченні питання доцільності надання прав організаціям (фірмам, агентствам тощо) провадити діяльність, пов’язану з виконанням за відповідну плату функцій органів державної влади. Кравченко Ю.Г. 2008 р. 4. Вивчення питання створення єдиного державного банку даних про юридичних осіб, причетних до корупції, з метою недопущення їх до участі в здійсненні державних закупівель та внесення в разі необхідності проектів відповідних законодавчих актів. Взяти участь у вивченні питання щодо створення єдиного державного банку даних про юридичних осіб, причетних до корупції, з метою недопущення їх до участі в здійсненні державних закупівель та внесення в разі необхідності проектів відповідних законодавчих актів. Стефановський С.С.
2009-
2010 рр. 5. Забезпечення широкого інформування громадськості про розроблені законопроекти щодо боротьби з корупцією та запобігання її виникненню, зокрема із запрошенням громадян і представників громадських організацій до участі в обговоренні таких проектів. Забезпечувати широке інформування громадськості про розроблені законопроекти щодо боротьби з корупцією та запобігання її виникненню, зокрема із запрошенням громадян і представників громадських організацій до участі в обговоренні таких проектів.
Якимюк Б.М.
Лисицький М.Ф.
Мороз С.М. постійно 6. Запровадження на офіційних веб-сайтах рубрики «Запобігання проявам корупції» з метою посилення відомчого контролю за додержанням принципів прозорості та відкритості діяльності органів виконавчої влади. На веб-сайті Комітету запровадити рубрику «Запобігання проявам корупції».
Якимюк Б.М.
Лисицький М.Ф.
Кравченко Ю.Г. постійно 7. Посилення кадрового забезпечення підрозділів внутрішнього контролю в центральних органах виконавчої влади або їх створення (у разі їх відсутності) у межах граничної чисельності працівників таких органів з метою забезпечення додержання вимог антикорупційного законодавства, ефективної взаємодії з відповідними підрозділами правоохоронних органів та зв’язків із громадськістю; затвердження положення про зазначені підрозділи Вивчення питання щодо створення підрозділів внутрішнього контролю в інших центральних органах виконавчої влади у межах граничної чисельності працівників таких органів, ефективної взаємодії з відповідними підрозділами правоохоронних органів та зв’язків із громадськістю. Лисицький М.Ф. постійно
Взаємодія зміжнародними організаціями, які займаються питаннями розвитку і захистуконкуренції, посідає значне місце у міжнародній діяльності Комітету.
Вона має на метіотримання консалтингової допомоги, ознайомлення з новими тенденціями таметодиками впровадження конкурентного законодавства, поширення інформації проздобутки української конкурентної політики, проведення дво- та багатосторонніхконсультацій щодо розслідування справ, а також підвищення професійного рівняукраїнського персоналу, зокрема, через участь у спеціалізованих конференціях ісемінарах.
У першу чергу,слід зазначити плідне співробітництво Антимонопольного комітету з КонференцієюООН з питань торгівлі та розвитку (ЮНКТАД). Починаючи з 1998 року офіційнимпредставником України у Міжурядовій групі експертів з питань законодавства таполітики у галузі конкуренції (МГЕ) є Голова Антимонопольного комітету України.
Завданням МГЕ єаналіз та удосконалення міжнародних засад щодо впровадження конкурентноїполітики та законодавства, питання узгодження конкурентної та торгівельноїполітики, зближення національних правил конкуренції з Комплексом узгоджених набагатосторонній основі справедливих принципів і правил контролю заобмежувальною діловою практикою (з 2000 року – Комплекс принципів та правил ООНз питань конкуренції), який був ухвалений Конференцією ООН. Рішення МГЕ,знаходять своє відображення у програмних та правових документах, щорозробляються за участю Антимонопольного комітету України.
Участь України уроботі органів ЮНКТАД, що опікуються питаннями розвитку конкуренції, маєважливе значення, оскільки без посилення ролі конкурентної політики, як засобурегулювання економічних відносин не тільки всередині окремих країн, а й наміждержавному рівні, не вбачаються можливими підвищення ефективності економіки,успішний розвиток міжнародної торгівлі і поліпшення загального економічногодобробуту споживачів товарів та послуг.
З метоюреалізації багатостороннього Договору про проведення узгодженої антимонопольноїполітики та на його підставі уже у 1993 році була утворена Міждержавна рада зантимонопольної політики (МРАП або Антимонопольна рада) країн-учасниць СНД.Відповідно до Положення про Антимонопольну раду, яке є невід'ємною частиноюзазначеного Договору, МРАП вирішує наступні основні завдання:
- координаціяспільної діяльності сторін щодо створення правових засад попередження обмеженьта припинення монополістичної діяльності та недобросовісної конкуренції натериторії країн СНД;
- сприянняу розробці та удосконалення національного законодавства з питань конкуренції;
- розробкаправил та механізмів реалізації конкретних аспектів попередження обмеження таприпинення монополістичної діяльності та недобросовісної конкуренції натериторії країн СНД;
- сприяннясторонам в обміні нормативно-правовою, методичною та іншою інформацією в галузіантимонопольної політики і конкуренції;
- розгляд івирішення спорів між господарюючими суб'єктами сторін з питань, що є предметомДоговору;
- розробкаі внесення пропозицій щодо вирішення спірних питань між сторонами з предметуДоговору з метою розгляду на засіданнях Ради голів держав;
- організаціяекспертиз проектів документів, пов'язаних з реалізацією Договору;
- зверненняз поданнями та запитами про вирішення спорів в економічний суд СНД.
Держави-учасниціДоговору мають представництво у МРАП у кількості 2 осіб, періодичністьпроведення засідань Ради — двічі на рік, місце проведення — по черзі у кожній зкраїн-членів. Членами МРАП є, як правило, керівники та інші працівникиконкурентних/антимонопольних органів (підрозділів) країн СНД. Із числапредставників сторін обираються Голова і два його заступники терміном на 2роки. Голова керує роботою Антимонопольної ради і, при необхідності,представляє її на засіданнях Ради глав держав та глав урядів, проводитьзасідання Антимонопольної ради, від її імені підписує документи, а такожкоординує діяльність Антимонопольної ради в період між засіданнями.
ДіяльністьМіждержавної ради з антимонопольної політики країн-учасниць СНД протягом 2009року була направлена на розвиток механізмів взаємодії щодо недопущення іприпинення дій, що чинять негативний вплив на конкуренцію на ринках сторін, атакож забезпечення умов для ефективного функціонування товарних ринків. Дляорганізації зазначеної роботи та з метою проведення спільних розслідувань надеяких ринках в межах СНД щодо виявлення та припинення транснаціональнихантиконкурентних практик, в рамках Штабу зі спільних розслідувань порушеньантимонопольного законодавства в державах – учасницях СНД було створено вісімробочих Підгруп за наступними напрямками досліджень:
- на ринкуавіаперевезень;
- втелекомунікаційній сфері;
- на ринкузерна;
- з питаньрозслідування діяльності картелів;
- з питань«рітейлу»;
- на ринкупаливно-мастильних матеріалів;
- на ринкулікарським засобів;
- на ринкуелектроенергетики.
Окрема увагаучасників МРАП протягом звітного періоду була приділена питанню удосконаленнярозслідувань діяльності картелів. Актуальність виявлення антиконкурентнихузгоджених дій суб’єктів господарювання (картелів) на сьогоднішній деньобумовлена тим, що в період рецесії економіки низка виробників завдяки змовінамагається компенсувати зменшення попиту на їх продукцію шляхом утримання цінна до кризовому рівні, а то й шляхом безпідставного завищення цін на продукцію.Антимонопольний комітет України, за рішенням МСАП, очолює роботу Підгрупи Штабуз удосконалення розслідуванню діяльності картелів (антиконкурентні узгодженідії). Протягом звітного періоду українською стороною були розроблені підходищодо дослідження певних ринків, на яких може діяти картель, та розробленімеханізми щодо проведення паралельних розслідувань.
Таким чином,участь у діяльності МРАП та роботі Підгруп Штабу сприяло виконанню рішеньзасідань Міждержавної ради з антимонопольної політики та Штабу зі спільнихрозслідувань порушень антимонопольного законодавства держав-учасниць СНД врамках Договору про проведення узгодженої антимонопольної політики.
В рамках участі удіяльності МРАП протягом 2009 року представники Антимонопольного комітету взялиучасть у наступних заходах:
· засіданняхШтабу зі спільних розслідувань порушень антимонопольного законодавства вдержавах–учасницях СНД у рамках зазначеного Договору (м. Санкт-Петербург,Російська Федерація, 19.05.2009; м. Бішкек, Киргизька Республіка, 16.06.2009,м. Казань, Російська Федерація, 01.09.2009; м. Єреван, Республіка Вірменія,06.10.2009). На засіданнях було проаналізовано хід спільних розслідувань наринках авіаперевезень, зерна та в телекомунікаційній сфері в межах СНД з метоювиявлення та припинення транснаціональних антиконкурентних практик;
· черговому,ХХІХ засіданні Міждержавної ради з антимонопольної політики держав-учасниць СНД(МРАП) (м. Бішкек, Киргизька Республіка, 18.06.2009 – 19.06.2009).
· черговому,ХХХ засіданні Міждержавної ради з антимонопольної політики держав-учасниць СНД(МРАП) (м. Єреван, Республіка Вірменія, 07.10.2009 – 09.10.2009).
Починаючи з 1994року, Антимонопольний комітет України підтримує зв'язки з ОрганізацієюЕкономічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР), яка поряд з іншим, опікуєтьсяпроблемами розвитку конкуренції, розширення співпраці між національнимивідомствами, які слідкують за дотриманням законів про конкуренцію, а такожпідтримує політику, спрямовану на захист прав споживачів і поширення інформаціїщодо товарів та послуг.
На теперішній частриває робота, спрямована на набуття Антимонопольним комітетом України статусуспостерігача у Комітеті ОЕСР з питань конкуренції і його робочих групах. Докомпетенції зазначеного Комітету входять, зокрема, такі напрямки діяльності, якобговорення поточних проблем, що виникають у національних конкурентнихвідомствах, покращення правозастосовчої діяльності у сфері захисту економічноїконкуренції та розвиток міжнародного співробітництва. Така діяльність Комітетуспрямована на стимулювання аналітичної роботи національних конкурентнихвідомств та укріплення їхньої взаємодії під час здійснення правозастосовчоїдіяльності.
Завдяки підтримціОЕСР співробітники Комітету отримали можливість систематично підвищувати свійкваліфікаційний рівень, беручи участь у роботі щорічних семінарів, яківідбуваються під егідою ОЕСР. Ці семінари, починаючи з 1994 року відбувалися ум. Відень, а з 2000 р. у м. Будапешт (Угорщина) було відкрито Регіональнийцентр з питань конкуренції для країн центральної та східної Європи. Під чассемінарів наші працівники мають унікальну нагоду ознайомитись з досвідомзастосування конкурентного законодавства у різних країнах, обмінятися думками зколегами стосовно принципів і критеріїв впровадження законів про конкуренцію.
З 2001 року вищіпосадові особи Антимонопольного комітету України беруть участь у сесіяхГлобального форуму з питань конкуренції, який проходить під егідою ОЕСР уПарижі. Глобальний форум з питань конкуренції ініційовано ОЕСР під впливомзагальної сучасної тенденції до об’єднання зусиль конкурентних відомств іміжнародних організацій в умовах глобалізації та інтернаціоналізації світовоїекономіки. ОЕСР, надаючи урядам країн-членів широкі можливості щодо підвищенняпоінформованості з усього спектру національних політик та їхнього впливу наміжнародну спільноту, на сучасному етапі розширює коло учасників своїх дискусій,залучаючи до них представників країн, які не є членами Організації.
У 2006 роціСекретаріатом ОЕСР було прийнято рішення щодо проведення за фінансовогосприяння Європейської Комісії огляду стану конкурентного законодавства,конкурентної політики та її інституційного забезпечення в Україні (peerreview). Такий огляд проводиться ОЕСР на замовлення країни-члена ОЕСР з метоюпідвищення ролі конкурентного відомства, забезпечення незалежності тапрозорості його діяльності. Починаючи з 2002 року ОЕСР провадить подібні оглядидля країн, що не є членами ОЕСР.
Процес підготовкиогляду складається з детального вивчення діяльності конкурентного відомства вкраїні, яка його замовляє. Цей процес відбувається за участі фахівців ОЕСР такерівників європейських конкурентних відомств. Одночасно провадяться зустрічі зпосадовими особами державних органів влади та недержавних інституцій з метоюотримання інформації, необхідної для запитальника на основі якого готуєтьсязвіт. Заключною фазою цього огляду є його обговорення на черговому ГлобальномуФорумі ОЕСР у присутності представників конкурентних відомств з усього світу.За результатами обговорення Секретаріат готує остаточну версію звіту, яка потімпублікується на веб-сайті ОЕСР та в країні, яка замовила peer review.
З лютого 2007року розпочато роботу над таким оглядом в Україні. Його обговорення плануєтьсяздійснити на черговому Глобальному Форумі з питань конкуренції ОЕСР у жовтні2007 року.
Його проведення вУкраїні сприятиме підвищенню іміджу конкурентного відомства, забезпеченнюбільшій прозорості у його діяльності, поглибленні міжнародного авторитету,удосконаленні інституційної моделі та механізмів впровадження конкурентногозаконодавства.
З 2002 рокуАнтимонопольний комітет України є членом Міжнародної мережі з питаньконкуренції (ММК) – єдиної міжнародної організації, сфера діяльності якоїполягає виключно в правозастосуванні конкурентних правил. Вона об’єднує надобровільних засадах близько 100 конкурентних відомств розвинених країн такраїн, що розвиваються. Діяльність Мережі спрямована на поширення найкращогодосвіду у сфері запровадження конкуренції, зближення процедурних та базиснихправових норм країн-членів, створення найбільш сприятливих умов для подальшогорозвитку конкурентної політики кожної з країн та міжнародного співробітництва уцій сфері. Основна функція ММК полягає в створенні міжнародної мережі длязабезпечення конкурентних відомств розвинутих країн та країн, що розвиваються,практичними матеріалами з застосування антимонопольної політики. Головною метоюцієї організації є зміцнення співробітництва та поступове зближенняправозастосовчої діяльності різних конкурентних відомств – членів Мережі.
Діяльність ММКзорієнтована на конкретних проектах, що розподіляються між робочими групами,члени яких спілкуються один з одним за допомогою Інтернету, телефону, телефаксуабо беручи участь у відео конференціях.
Антимонопольнийкомітет є членом спеціалізованих робочих груп з питань формуванняпроконкурентної свідомості та з питань злиттів. Діяльність в рамках робочихгруп відбувається на регулярній основі шляхом заповнення анкет та іншихзапитальників, інформація за якими з урахуванням вимог конфіденційностівикористовується для аналітичних робіт та дослідницьких проектів, щопоширюються серед учасників мережі. Представники Комітету також беруть участь вщорічних практичних семінарах. Такі семінари мають суто практичнуспрямованість. На прикладі практичних та гіпотетичних справ послідовно крок закроком відпрацьовуються техніки розслідування, збору та використання доказів усправах про порушення законодавства про захист конкуренції, відбувається обміндосвідом. Так, АМКУ був учасником Міжнародного Семінару на тему “Технологіїрозслідування під час здійснення контролю за злиттям”, що проходив в Вашингтонів листопаді 2002 року та Міжнародного Семінару з питань технологій розслідуваньв Брюсселі в жовтні 2004 року.
Діяльність ММКорганізовано навколо щорічних конференцій, в яких беруть участь головиконкурентних відомств – членів організації. Так, Голова АМКУ О. О. Костусєвпредставляв українське відомство на установчій Конференції в Ніаполі в вересні2002 року. А в квітні 2004 року АМКУ брав участь в щорічній конференції ММК вм. Сеул (Корея).
Висновки
В мінливих,жорстких ринкових умовах немає місця корупції. Антимонопольне управління єфундаментом чесної та прозорої конкуренції. Дії підприємств, які порушуютьАнтимонопольне законодавство бувають умисними (що особливо неприємно, адже єсвого роду шахрайством не лише по відношенню до конкурентів, але й по відношеннюдо Держави) і неумисними, що також часто зустрічається в практиці управлінняантимонопольною діяльністю і виникає через низьку інформованість та правовуграмотність суб’єктів підприємницької діяльності.
Тому значну увагуслід приділити інформуванню та навчанню персоналу підприємств щодо чиннихнормативно-правових актів, пропонувати альтернативні шляхи задля уникненнявчинення неправомірних дій.
Найбільшпоширеними категоріями порушень у вигляді недобросовісної конкуренції є дії,пов'язані з неправомірним використанням знаків для товарів і послуг та іншихпозначень, фірмових найменувань, дискредитацією господарюючого суб'єкта, тобтодії, спрямовані на неправомірне використання ділової репутації господарюючихсуб'єктів, створення перешкод господарюючим суб'єктам у процесі конкуренції.
Україна повиннадотримуватись курсу на європейську інтеграцію, яка ставить перед нашою державоюкомплексне завдання здійснення глибоких економічних реформ, створення реальнодіючої ринкової економіки. Вирішення цього завдання знаходиться у прямійзалежності від впровадження ефективної конкурентної політики, спрямованої настворення конкурентного середовища, захист законних інтересів підприємців іспоживачів, підвищення конкурентноспроможностітоваровиробника на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Головнамета інтеграції України до ЄС в сфері конкурентної політики та законодавства — це створення відповідних економічних передумов для набуття Україноюповноправного членства у ЄС. Базовим документом, що визначає засади економічноїінтеграції України до ЄС є Угода про партнерство та співробітництво міжЄвропейськими Співтовариствами та Україною (УПС). Згідно зі своєю компетенцієюАнтимонопольний комітет вживає заходів щодо виконання пунктів 49.2.1., 49.2.2та 49.2.3 УПС.
Участь України у роботі органів ЮНКТАД, що опікуютьсяпитаннями розвитку конкуренції, має важливе значення, оскільки без посиленняролі конкурентної політики, як засобу регулювання економічних відносин нетільки всередині окремих країн, а й на міждержавному рівні, не вбачаютьсяможливими підвищення ефективності економіки, успішний розвиток міжнародноїторгівлі і поліпшення загального економічного добробуту споживачів товарів тапослуг.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України «ПроАнтимонопольний комітет України»
2. Закон України «Про захист віднедобросовісної конкуренції»
3. Г.І.Башнянин, П.Ю.Лазур,В.С.Медедів. Політична економія. – Підручник для студентів вузів. – Київ: Ніка– Центр Ельга 2000р.
4. А.Барановский. Что такое монополияи как с ней бороться? //Фінансова Україна. – 26 грудня 1995р. № 52.
5. В.Я.Бобров. Основи ринковоїекономіки. – Київ: Либідь,1995р.
6. А.В.Калина, В.В.Осокіна –Економічна теорія і практика господарювання: Навч. посібник. – Київ: МАУП,1998р.
7. С.В.Мочерний — Економічна теорія.– Посібник для студентів вищих закладів освіти, Київ “Видавничий центр“Академія””,1999р.
8. Р.М. Нуреев. – Типы рыночныхструктур: конкуренция и монополия // Вопросы экономики. – 1994г. № 6.
9. М.Портер – Международнаяконкуренция, Москва,1994г
10. Інформаційний портал: zik.com.ua
11. Офіційний сайт Антимонопольногокомітету України www.amc.gov.ua