Аналіз управління інвестиційною діяльністю підприємства

Зміст
Вступ
1. Теоретичніоснови управління інвестиціями підприємства та їх економічна сутність
1.1 Eкономічна сутністьінвестицій та їх класифікація
1.2 Теоретичні аспекти управлінняінвестиційною діяльності на підприємстві
1.3 Характеристика напрямівінвестування на підприємстві
2.Аналіз управлінняінвестиційною діяльністю підприємства
2.1 Аналіз управління фінансовими інвестиція підприємства
2.2 Аналіз управління реальнимиінвестиціями підприємства
2.3 Аналіз управління альтернативнимиінвестиційними проектами на підприємстві
3. Шляхивдосконалення процесу управління інвестиційною діяльністю підприємства
3.1 Основнінапрямки оптимізації процесу управління інвестиціями підприємства
3.2 Основні проблеми управліннямінвестиційною діяльністю підприємства та шляхи їх вирішення
Висновки
Список використаних джерел
Додатки

Вступ
На сучасному етапі розвитку економікиодним з перспективних напрямків господарсько-фінансової діяльності підприємств,держави, фізичних осіб є інвестиційна діяльність.
Вона полягає у вкладанні майнових таінтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності,в результаті чого створюється прибуток (доход) або досягається соціальнийефект.
При цьому інвестори — суб'єктиінвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних,позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єктиінвестування, для того, щоб уникнути збитків, повинні чітко визначатидоцільність інвестицій саме в те чи інше підприємство.
Відповідно до закону України«Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991р., під інвестиціямирозуміються усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються воб'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чогостворюється прибуток, або досягається соціальний ефект.
Інвестиції торкаються самих глибиннихоснов господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому.У сучасній ситуації інвестиції виступають найважливішим засобом забезпеченняумов виходу України зі стану економічної кризи, здійснення структурних зрушеньу народному господарстві, упровадження сучасних досягнень технічного прогресу,підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макрорівнях.Активізація інвестиційного процесу є одним з найбільш діючих механізмівподальших соціально-економічних перетворень.
Враховуючи наявніінфляційні процеси, стабілізувати розвиток економіки в нині діючих ринковихумовах без залучення фінансових інвестицій практично неможливо. Умови залученняі використання фінансових інвестицій мають бути такими, які б задовольняли якінтереси інвесторів, так і підприємців-виробників, які беруть фінансовіінвестиції під розвиток того чи іншого виробництва.
В умовах ринкової економікиможливостей для інвестування досить багато. Разом з тим будь-яке підприємствомає обмежені вільні фінансові ресурси, доступні для інвестування. Тому встаєзадача оптимізації інвестиційного портфеля.
Інвестиційна діяльність завждиздійснюється в умовах невизначеності, ступінь якої може значно мінятися. Так, умомент придбання нових основних засобів ніколи не можна точно передбачитиекономічний ефект цієї операції. Тому нерідко рішення приймаються наінтуїтивній основі.
Прийняття рішень інвестиційногохарактеру, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, ґрунтується навикористанні різних формалізованих і неформалізованих методів. Ступінь їхньогосполучення визначається різними обставинами, у тому числі і тим з них,наскільки менеджер знайомий з наявним апаратом, застосованим у тім чи іншомуконкретному випадку. У вітчизняній і закордонній практиці відомий цілий рядформалізованих методів, розрахунки за допомогою яких можуть бути основою дляприйняття рішень в області інвестиційної політики. Якогось універсальногометоду, придатного для усіх випадків життя, не існує. Проте, маючи деякіоцінки, отримані формалізованими методами, нехай навіть певною мірою умовні,легше приймати остаточні рішення.
Актуальність даної теми полягає втому що, в Україні зараз економічна криза, тому сьогодні як ніколи необхіднізусилля для пожвавлення господарчого життя з метою забезпечення стабілізаціїекономіки й економічного зростання. Такого результату можна досягти на основібільш точного управління інвестиційною діяльністю на підприємстві.
Об’єктом даної роботи є особливостіуправління інвестиційною діяльністю на підприємстві.
Предметом даної роботи є основні аспектиуправління інвестиційноюдіяльністю на підприємстві.
Мета курсової роботи дослідититеоретичні основи інвестиційних ресурсів підприємства, та на практицідосліджуваного підприємства розробити проект інвестиційної діяльності.
Завданням даної роботи є:
— розгляд теоретичних основ управління інвестиційноюдіяльністю на підприємстві.
оцінка процесу управлінняінвестиційною діяльністю на підприємстві.
— визначення основних шляхів оптимізації управлінняінвестиційною діяльністю на підприємстві.
Метою даної роботи є розкриттяособливостей та вдосконалення управління інвестиційною діяльністю напідприємстві. Задачі, які сприяють досягненню даної мети полягають в розглядіта визначенні суті та значення інвестиційної діяльності підприємства.
Дослідженням даного питання займалисьяк, вітчизняні так і зарубіжні науковці, серед яких можна виділити: ПилипенкоО.І., Гриньова В.М., Щабельська І.В., Шевченко І В.

1. Теоретичніоснови управління інвестиціями підприємства та їх
економічна сутність

1.1 Eкономічна сутність інвестицій та їхкласифікація

Економічна діяльність суб’єктівгосподарювання значною мірою характеризується обсягами та формами інвестицій.
Термін „інвестиція” походить від лат.Invest, що означає вкладати. Ниніінвестиції – це вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення. Прирісткапіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат відінфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу .
Інвестиціями є всі види майнових таінтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та іншихвидів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) абодосягається соціальний ефект.
Такими цінностями можуть бути:
— кошти, цільові банківські вклади,паї, акції та інші цінні папери;
— рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди,устаткування та інші матеріальні цінності);
— майнові права інтелектуальної власності;
— сукупність технічних, технологічних,комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації,навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого видувиробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);
— права користування землею, водою, ресурсами,будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;
— інші цінності.
У сучасній зарубіжній літературі термін "інвестування"часто трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). В Україніцей термін ідентифікується з терміном «капітальні вкладення».Інвестиції в цьому разі розглядаються як вкладання у відтворення основнихфондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Водночас інвестиціїможуть спрямовуватись на поповнення обігових коштів, придбання нематеріальнихактивів (патентів, ліцензій, ноу-хау).[4, ст.34 ]
Окреміавтори, визначаючи термін "інвестиції", вважають, що останні існуютьтільки у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійснюватися також убудь-якій іншій майновій формі або у формі немайнових активів (досвіду роботи,пакетів програм, інших форм інтелектуальної власності); сукупності технічних,технологічних, комерційних та інших знань; виробничого досвіду; прававикористання землі, води, ресурсів, споруд, а також інших майнових прав.
Джерелом приросту капіталу, основниммотивом інвестування є одержуваний прибуток. Обидва процеси – вкладаннякапіталу і одержання прибутку – відбуваються в певному поточному часі, а саме:можна поступово вкладати капітал, а потім одержати прибуток; паралельновкладати капітал й отримувати прибуток; вкладати капітал з інтервалами, а черездеякий час отримати прибуток. У першому випадку прибуток буде одержано одразупісля завершення інвестування в повному обсязі; у другому випадку прибутокможливий за умови повного завершення процесу інвестування; у третьому випадкуміж періодом інвестування та одержанням прибутку минає певний час, що залежитьвід форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту.
Усучасній зарубіжній літературі термін "інвестування" часто трактуєтьсяяк придбання цінних паперів (акцій, облігацій). В Україні цей термінідентифікується з терміном «капітальні вкладення». Інвестиції в цьомуразі розглядаються як вкладання у відтворення основних фондів (споруд,обладнання, транспортних засобів). Водночас інвестиції можуть спрямовуватись напоповнення обігових коштів, придбання нематеріальних активів (патентів,ліцензій, ноу-хау). [8, ст. 35]
Окреміавтори, визначаючи термін "інвестиції", вважають, що останні існуютьтільки у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійснюватися також убудь-якій іншій майновій формі або у формі немайнових активів (досвіду роботи,пакетів програм, інших форм інтелектуальної власності); сукупності технічних,технологічних, комерційних та інших знань; виробничого досвіду; прававикористання землі, води, ресурсів, споруд, а також інших майнових прав.
Законом України «Про інвестиційнудіяльність» інвестиції визначаються як усі види майнових та інтелектуальнихцінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності,у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект[1, ст.24].
Це визначення в основному відповідаєміжнародному підходу до уявлень про інвестиційну діяльність як процесувкладання ресурсів (благ, майнових й інтелектуальних цінностей) з метоюодержання прибутку в майбутньому.
Дещо неточною є та частина визначення,де йдеться про здійснення інвестицій з метою досягнення соціального ефекту. Цейефект може досягатись не тільки від прямих інвестицій у підприємництво, а череззбільшення доходів від інвестиційної діяльності і відповідних надходжень додержбюджету, що використовуються на фінансування соціальних програм. Такимчином, прийнятнішим терміном для вкладання коштів буде фінансування, а неінвестування.
Слід звернути увагу, що інвестиціїспрямовуються не тільки на створення прибутку (доходу) або досягнення соціальногоефекту, а і на інші форми забезпечення розвитку і підаищення ринкової вартостіпідприємства, що знаходить відбиття у зростанні суми вкладеного капіталу.
Інвестиції, у першу чергу реальніінвестиції, грають винятково важливу роль в економіці країни і будь-якогопідприємства, тому що вони виступають основою для:
— систематичного відновлення основних виробничих фондівпідприємства і здійснення політики розширеного відтворення;
— прискорення НТП і поліпшення якостіпродукції;
— структурної перебудови суспільноговиробництва і збалансованого розвитку всіх галузей народного господарства;
— створення необхідної сировинноїбази промисловості;
— вирішення чи пом'якшення проблемибезробіття;
Таким чином, інвестиції потрібні дляоздоровлення економіки країни і на цій основі вирішення багатьох соціальнихпроблем, насамперед — підйому життєвого рівня населення.
Під час економічної кризиінвестиційна діяльність в Україні значно знизилася. Попит на інвестиції падавзначно швидше чим виробництво валового продукту. Однієї з причин цього, було тещо інфляція значно знецінювала інвестиційні засоби. Протягом останніх років,незважаючи на значне уповільнення темпів інфляції, зменшується частинадовгострокових кредитів, наданих суб'єктам господарювання усіх форм власності взагальному обсязі кредитів в економіці країни.[14, ст. 45]
Пріоритетними напрямками длязалучення і підтримки стратегічних інвесторів можуть бути визначені ті, деУкраїна має традиційні виробництва, володіє необхідним ресурсним потенціалом іформує значну потребу ринку у відповідній продукції, а саме: виробництволегкових і вантажних автомобілів; тракторо- і комбайнобудування; авіа- іракетобудування; суднобудування; замкнутий цикл виробництва палива для АЕС;розвиток енергогенерируючих потужностей; нафтогазовидобуток, зокрема наЧорноморському шельфі; упровадження енергозберігаючих технологій; переробкасільгосппродукції; транспортна інфраструктура .
Інвестиції у відтворення основнихфондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формікапітальних вкладень.
Інвестиціїв об'єкти підприємницької діяльності класифікуються за певними ознаками.(див. Додатлк 1)
Заоб'єктами вкладання коштів (майна) розрізняють інвестиції реальні та фінансові. Під реальнимиінвестиціями розуміють вкладання коштів (майна) у реальні активи — матеріальніта нематеріальні (іноді інвестиції в нематеріальні активи, що пов'язані знауково-технічним прогресом, характеризують як інноваційні). Фінансовіінвестиції — це вкладання коштів у фінансові інструменти (активи), серед якихпревалюють цінні папери.
Захарактером участі в інвестуванні розрізняють інвестиції прямі та непрямі. Прямеінвестування здійснюють інвестори, які безпосередньо добирають об'єктиінвестування та вкладають в них кошти (майно, активи). Як правило, інвесторидобре обізнані з об'єктом інвестування і знають механізми інвестування. Непряміінвестиції здійснюють інвестиційні чи фінансові посередники. Оскільки не всіінвестори мають необхідну кваліфікацію для ефективного добору об'єктівінвестування та управління інвестиціями, то певна їх частина купує цінніпапери, які випускають інвестиційні та фінансові посередники. Зібрані коштипосередники вкладають у найефективніші, на їхній погляд, об'єкти інвестування,керують ними, а потім розподіляють одержаний прибуток між своїми клієнтами —інвесторами. [9, ст. 34]
Заперіодом інвестування інвестиції поділяють на коротко- та довгострокові. Короткостроковіінвестиції здійснюють на період до одного року. До них належатькороткострокові депозитні вклади, придбання короткострокових ощаднихсертифікатів. Довгострокові інвестиції здійснюють на період понад рік. Великіінвестиційні компанії розподіляють їх на чотири види: до двох років; від двохдо трьох років; від трьох до п'яти років; понад п'ять років.
Заформами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні, державні, іноземні таспільні. Приватні інвестиції здійснюють фізичні особи, а також юридичні особи зприватним капіталом, державні — державні та місцеві органи влади, державні(казенні) підприємства з бюджетних і позабюджетних фондів, власних і позичковихкоштів, іноземні— фізичні та юридичні особи іноземних держав, спільні—суб'єкти певної держави та іноземних держав.
Зарегіональною ознакою розрізняють інвестиції в державі та поза її межами. Внутрішніінвестиції здійснюють в об'єкти інвестування в межах держави, а іноземні — позаїї межами. До іноземних інвестицій належить також придбання різних фінансовихінструментів інших держав — акцій іноземних компаній, облігацій інших державтощо.
1.2 Теоретичніаспекти управління інвестиційною діяльності на підприємстві
Поточний стан економіки визначається діяльністю господарюючихсуб'єктів, майбутній — обсягами інвестицій у виробництво.
Упроцесі виготовлення продукції та надання послуг зношуються основні фондипідприємств: будівлі, споруди, машини, обладнання. Для їх відновленнянагромаджується амортизаційний фонд. Обсяг амортизаційних фондів підприємств,нарахований за певний період часу, визначає обсяг коштів, необхідних дляпростого відновлення зношених основних фондів. Основні фонди підприємстввідновлюються у процесі інвестиційної діяльності. Якщо обсяг інвестиційдорівнює обсягу амортизаційного фонду, відбувається просте відновлення.
Інвестиційна діяльність являє собою сукупністьпрактичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій.Нинішня правова система України складається з більше ніж 100 законів та іншихнормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність. [21, ст. 137]
Інвестиційна діяльність здійснюєтьсяна основі:
1. Івестування, здійснюваногогромадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілкамиі товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншимиюридичними особами, заснованими на колективній власності;
2. Државногоінвестування, здійснюваного органами влади і управління України, КримськоїАРСР, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетнихфондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами зарахунок власних і позичкових коштів;
3. Іноземного інвестування, здійснюваногоіноземними громадянами, юридичними особами та державами;
4. Спільного інвестування, здійснюваногогромадянами та юридичними особами України, іноземних держав.
Об'єктами інвестиційної діяльності в Україні є:
— новоутворювані та ті, що реконструюються,основні фонди, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;
— цінні папери (акції, облігації таін.);
— цільові грошові внески;
— науково-технічна продукція та іншіоб'єкти власності; майнові права та права на інтелектуальну власність.
Забороняється інвестування в об'єкти,створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних,радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановленихзаконодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичнихосіб і держави, що охороняються законом. [3, ст.13 ]
Об'єктами інвестиційної діяльності неможуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження якихздійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних таюридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансуваннябудівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансуваннябудівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування,недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, атакож через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаромвиступає одиниця такої нерухомості.
Суб'єктами інвестиційної діяльності є:
— інвестори (замовники);
— виконавці робіт (підрядники);
— користувачі об'єктів інвестиційноїдіяльності;
— постачальники товарно-матеріальнихцінностей, обладнання та проектної продукції;
— юридичні особи (банківські, страховіта посередницькі організації, інвестиційні фонди та компанії та ін.);
— громадяни України;
— іноземні юридичні та фізичні особи,держави та міжнародні організації.
Суб'єкти інвестиційної діяльностізобов'язані:
— додержувати державних норм і стандартів, порядоквстановлення яких визначається законодавством України;
— виконувати вимоги державних органів і посадових осіб,що пред'являються в межах їх компетенції;
— подавати в установленому порядку бухгалтерську істатистичну звітність;
— не допускати недобросовісної конкуренції і виконувативимоги законодавства про захист економічної конкуренції;
— сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі) врозмірах та у порядку, визначених законами України.
Інвестиційна діяльність можездійснюватись за рахунок:
- власнихфінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування,відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження ізаощадження громадян, юридичних осіб тощо);
- позичковихфінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);
- залученихфінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та іншівнески громадян і юридичних осіб);
- бюджетнихінвестиційних асигнувань;
- безоплатних таблагодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян
Інвестори — суб'єкти інвестиційноїдіяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залученихмайнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.
Інвестори можуть виступати в ролівкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якогоучасника інвестиційної діяльності.
Інвестиційна діяльність суб'єктівУкраїни за її межами регулюється законодавством іноземної держави, на територіїякої ця діяльність здійснюється, відповідними договорами України, а також спеціальнимзаконодавством України. [12, ст.102 ]
За рішенням інвестора прававолодіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їхздійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку,встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються нимисамостійно на основі договорів.
Для інвестування можуть бути залученіфінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавствомпорядку цінних паперів і позик.
Майно інвестора може бути використаноним для забезпечення його зобов'язань. У заставу приймається тільки таке майно,яке перебуває у власності позичальника або належить йому на праві повногогосподарського відання, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.Заставлене майно при порушенні заставних зобов'язань може бути реалізовановідповідно до чинного законодавства.
Інвестор має право володіти,користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючиреінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно дозаконодавчих актів України.
Для державних підприємств, щовиступають інвесторами за межами України та яким відкрито іпотечний кредит,встановлюється гарантія по цих інвестиціях з боку держави. [17, ст.95]
Інвестор має право на придбаннянеобхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або черезпосередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін,якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом іноменклатурою.
Інвестор у випадках і порядку,встановлених законодавством України, зобов'язаний:
- подати фінансовиморганам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій;
- одержатинеобхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальнихслужб на капітальне будівництво;
- одержатипозитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання вінвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питаньсанітарного і епідемічного благополуччя населення, екології, охорони праці,енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідноїдовговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог.
Для проведення господарськоїдіяльності, яка підлягає ліцензуванню, учасники інвестиційної діяльності повинніодержати відповідну ліцензію, що видається в порядку, встановленомузаконодавством. [15, ст.38 ]
Основним правовим документом, якийрегулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір(угода).
Укладання договорів, вибір партнерів,визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, щоне суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктівінвестиційної діяльності.
Втручання державних органів тапосадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційноїдіяльності зверх своєї компетенції не допускається.
1.3Характеристика напрямів інвестування напідприємстві
Існує два види інвестування – пряме іпортфельне, об’єктом вкладання коштів яких є проект.
Різноманітність визначень поняттяпроект пояснюється передусім різними методологічними підходами, і тому проект –це:
- будь-якевелике починання, що планується або замислюється;
- певнепідприємство із початково встановленими цілями, досягнення яких означаєзавершення проекту;
- окремепідприємство з конкретними цілями, які часто включають вимоги до часу, вартостіта якості результатів, що досягаються;
- певнезавдання з визначеними вихідними даними й встановленими результатами (цілями),що обумовлюють спосіб його вирішення.
Чітка орієнтація на результативністьзаходів, необхідність їх досягнення у визначений проміжок часу в умовахобмеженості ресурсного забезпечення – це найважливіші складові тлумаченняпроекту, а прив’язка його до засобів і суб’єктів фінансування, а також чіткевизначення фінансових результатів, породжує якісно нове поняття – інвестиційнийпроект. [2, ст. 45]
На основі аналізу наведених визначеньта ознак бізнес-проекту можна сформулювати визначення поняття інвестиційногобізнес-проекту. Інвестиційний проект — це обмежена за часом цілеспрямованазміна системи зі встановленими вимогами до якості результатів, можливими межамивитрат коштів та ресурсів і специфічною організацією з його розробки тареалізиції.
Цілями проекту можуть бути економічніі соціальні результати, наприклад, збільшення виробничих потужностейпідприємства, створення чи реконструкція інфраструктури, вирішення екологічнихі соціальних проблем тощо.
Необхідно розуміти відмінності міжпоняттями «план», «програма», «проект».
План – це фіксація системи цілей, задач ізасобів, які передбачають спрямовану зміну ситуації при передбаченому станісередовища .
Програма – це запланований комплексекономіко-соціальних, науково-дослідних заходів, спрямованих на досягненнягенеральних цілей або реалізацію певного напряму розвитку .
Під інвестиційним проектом розуміютьпакет інвестицій і пов’язаних з ними видів діяльності. Відмінними рисамипроекту є:
1) Виникнення,існування та закінчення проекту у певному оточенні.
2) Змінаструктури проекту протягом його життєвого циклу.
3) Наявністьпевних зв’язків між елементами проекту як системи.
4) Можливістьвідміни вхідних ресурсів проекту.
Виходячи з визначення проекту,виділяють такі головні ознаки проекту (рис.1.1):
/> ПРОЕКТ

1.Системне функціонування проекту.
2.Обмеженість у часі.
3. Обмеженість ресурсів.
4. Кількісне вимірювання.
5. Неповторність.
6.Наявність певних зовнішніх умов.
Рисунок 1.1 — Основні ознаки інвестиційного проекту
Системне функціонування проекту означає, що елементи проектувзаємопов’язані. Однак склад проекту не завжди залишається незмінним:реалізація проекту завжди пов’язана зі змінами у системі і є цілеспрямованим їїперетворенням з існуючого стану на бажаний, який визначається метою проекту.
Обмеженість у часі означає, що будь-який пректмає термін початку і термін завершення.
Обмеженість ресурсів означає, що будь-який проектмає свій обсяг матеріальних, людських та фінансових ресурсів, яківикористовуються за встановленим і лімітованим бюджетом.
Кількісне вимірювання –це визначення конкретнихкількісних витрат і прибутків від проекту, оскільки аналітик дає оцінкупроекту, спираючись на цифри. [21, ст.45 ]
Неповторність означає, що проект повиненвідрізнятися від іншого (або від програми чи плану) рівнем інновацій,комплексності та структурованості.
Наявність певних зовнішніх умов. Проект існує в певномузовнішньому середовищі, елементи якого впливають на проект. Тому требааналізувати проект з урахуванням умов середовища, в якому він здійснюється.Життєздатність проекту значною мірою залежить від точного опису оточенняпроекту з позиції його взаємодії з середовищем. Оточення проекту –це чинникивпливу на його підготовку і реалізацію.
Зовнішні чинники поділяються наполітичні, економічні, суспільні, правові, науково-технічні, культурні таприродні.
До внутрішніх чинників належатьчинники, пов’язані з організацією проекту. Організація проекту є розподіломправ, відповідальності та обов’язків між учасниками проекту.
Серед головних учасників проектувиділяють ініціаторів, замовників, інвесторів, керуючих та контракторівпроекту.
Ініціатор проекту – сторона, яка є автором ідеїпроекту, його попереднього обґрунтування та пропозицій щодо здійснення проекту.Ним може бути будь-який учасник проекту, але ділова ініціатива щодо здійсненняпроекту може виходити від замовника проекту.
Замовник проекту – головна сторона, яка зацікавлена уздійсненні проекту та досягненні його мети і буде користуватися йогорезультатами. Замовник висуває основнівимоги до проекту, його масштабу, здійснює фінансування за власні коштиінвесторів, укладає угоди щодо забезпечення його реалізації, керує процесомвзаємодії між всіма учасниками проекту.
Інвестор(и) – сторона(и), що вкладає інвестиції впроект і зацікавлена у максимізації вигод від своїх вкладень. Якщо інвестор і замовник не одна іта сама особа, то інвесторами частіше всього виступають банки, інвестиційнікомпанії та інші організації. Інвестори вступають у ділові відносини іззамовником, контролюють виконання контрактів і здійснюють розрахунки з іншимисторонами під час виконання проекту. [8, ст.93 ]
Керуючий проектом –юридична або фізична особа,якій замовник та інвестор делегують повноваження щодо управління проектом:планування, контроль та координація дій учасників проекту. Склад функцій іповноважень керуючого проектом визначається контрактом із замовником. Керуючийдля виконання своїх функцій утворює команду проекту у складі виконавців, якіреалізують ці функції.
Контрактор проекту(генеральнийконтрактор) – сторона чи учасник проекту,що за угодою із замовником бере на себе відповідальність за виконання певнихробіт, пов’язаних з проектом. До функцій генерального контрактора алежатьукладання контракту із замовником або інвестором, добір та укладання угод ізсубконтракторами, забезпечення координації їх робіт та прийняття виконаногообсягу, оплата праці співвиконавців. Контрактором може виступати керівникпроекту чи інші активні учасники проекту.
До учасників проекту відносять такожсубконтракторів, постачальників, органи влади, споживачів продукції проектутощо.
Результатом будь-якого інвестиційногопроекту є одержання прибутку(доходу) чи зростання вкладеного капіталу. Інакшекажучи, усі учасники проекту повинні бути зацікавлені в його організації таефективному завершенні. Саме таким чином реалізуються індивідуальні інтересиучасників інвестиційної діяльності:
- інвесториповертають вкладені капітали та одержують передбачені дивіденди;
- замовникиодержують реалізований інвестиційний проект та доходи від його використання;
- керівник проектута його команда одержують плату за контрактом, додаткову винагороду зарезультатами роботи та формування прибутку, а також підвищення професійногорейтингу;
- органивлади одержують податки з усіх учасників, а отже, задоволення громадських,соціальних та екологічних потреб і вимог у довіреній їм сфері;
- споживачімають необхідні їм товари, продукти, послуги, плата за які відшкодовує витратина здійснення інвестиційної діяльності та формує прибуток;
- іншізацікавлені сторони отримують задоволення своїх інтересів .
Для досягнення найбільшого ефекту відздійснення інвестування необхідно зважити на такі внутрішні та зовнішніфактори, які притаманні нашій економіці:
- нестабільність;
- дефіцитта обмеженість коштів і ресурсів;
- поява тапосилення конкуренції;
- соціальніпроблеми та вимоги;
- екологічнізміни та вимоги;
- проблемиспоживчого ринку;
- зростаючівимоги до якості робіт .
Якщо ж ці зміни не аналізуються та невраховуються при управлінні інвестиційною діяльністю, це може призвести донегативних результатів, а саме:
- зниженнядоходів і прибутків учасників;
- перевищеннявстановлених за контрактом вартостей, тривалості та строків завершенняінвестиційного проекту;
- підвищеннявстановлених лімітів та спожиті трудові та матеріально-технічні ресурси;
- збільшенняштрафів за порушення зобов’язань;
- запізненняз введенням нових технологій, відставання з впровадженням і практичнимвикористанням результатів наукових досягнень і дослідно-конструкторськихрозробок;
- відставанняпояви нової продукції на споживчому ринку;
- непродуманостіприйнятих рішень;
- низькоїефективності інвестицій та збільшення строків окупності проектів
Оскільки існують фінансові і реальніінвестиції, то, відповідно, і проекти можуть розрізнятися залежно відзасобів(коштів) інвестування.
Фінансові проекти передбачаютьодержання прибутків від вкладень капіталу в інвестиційні(фондові) інструменти –акції, облігації, паї, внески тощо.
З боку інвестора як власника активівпроекти можуть бути споживчі, паперові та підприємницькі (за об’єктамиінвестицій).
Споживчі – це плани вкладеннязаощаджень(нагромаджень) у предмети особистого або сімейного довгостроковоговикористання – житло, засоби транспорту та ін. Ці вкладення безпосередньо непов’язані з одержанням прибутку, проте в окремих випадках вони можутьвикористовуватись для цих цілей або брати участь в інвестиційному проекті якгарантія, застава або як засіб захисту від інфляції в періоди спадуінвестиційної активності.
Паперові проекти – це плани придбання активів увигляді цінних паперів, як майнових, так і боргових(кредитних), які будуть нетільки приносити інвестору прибуток(дохід), але й гарантувати йому певнийрівень безпеки вкладених коштів. [15, ст.37 ]
Підприємницькі проекти –це плани вкладення капіталу вбудь-який вид підприємницької(виробничої або комерційної) діяльності.
За напрямами інвестуваннярозрізняють, у першу чергу: інвестиції прямі, тобто безпосередньо спрямовані настворення виробничих потужностей, і портфельні, тобто зумовлені сукупністюпаперових представників(документів), що віддзеркалюють, як правило, прававласності на активи, або прибуток, який вони приносять.
Інноваційні проекти – це вкладення капіталів унаукомісткі, високотехнологічні виробництва, які одночасно є високоризиковими іпотребують захисту з боку держави. За допомогою ризикового капіталу можутьстворюватися мегаполіси, вільні економічні зони, де на пільгових умовахкапітали спрямовуються в новітні високі технології, тобто інновації.
За мотивацією, тобто з точки зоруприбутковості проектів, їх можна ранжувати від таких, де інвестиції не дадутьприбутків(вимушені проекти), до таких, де очікують надприбутки.
За рівнем ризику проекти також можутьбути ранжовані від поза ризикових (придбання державних цінних паперів) доавантюрних.
Нарешті, проекти можна класифікуватиза рівнем технологічної готовності і формами відтворення. Так, зародкові тапопередні проекти належать до передінвестиційних досліджень і не потребуютьглибоких обґрунтувань, інші потребують всебічних техніко-економічнихобґрунтувань.

2.Аналіз управління інвестиційною діяльністю підприємства

2.1 Аналіз управлінняфінансовими інвестиція підприємства
Фінансовіінвестиції передбачають одержання прибутків від вкладення капіталу вінвестиційні цінні папери — облігації, акції, паї, внески тощо. У процесіформування портфеля фінансових інвестицій підприємству необхідно насампередпроаналізувати співвідношення таких основних характеристик, як дохідність тарівень ризику.
Дохідність цінних паперівзалежить від двох чинників:
• очікуваної нормидохідності;
• норм та правилоподаткування доходів від операцій з цінними паперами.
Ризик вкладення капіталув цінні папери не однорідний за своїм змістом, тому його треба визначати яксукупність основних ризиків, на які наражається інвестор у процесі придбання тазберігання цінних паперів, а саме: ризик ліквідності цінних паперів; ризик їхдострокового відкликання; інфляційний ризик; відсотковий, кредитний та діловийризик; ризик, пов'язаний із тривалістю періоду обігу цінного паперу.
Рішення щодо купівлі чипродажу певних фінансових інструментів необхідно приймати після ретельногоаналізу та обчислення як рівня їх дохідності, так і рівня ризиковості. Миспочатку розглянемо методику аналізу дохідності фінансових інвестицій, а вжепотім — основні підходи до аналізу ризиків. [19, ст.103]
Фінансові інвестиціїхарактеризуються такими показниками, як ринкова ціна (Р), внутрішня (теоретичнаабо розрахункова) вартість (F), рівень дохідності (норма прибутку). Значенняринкової ціни та внутрішньої вартості часто не збігаються, оскільки коженінвестор має власні міркування щодо внутрішньої вартості цінного паперу,покладаючись на свої суб'єктивні очікування та на результати проведеного ниманалізу.
Ринкова ціна — цезадекларований показник, що об'єктивно існує на ринку. Ціна цінного паперувідображається у відповідних котируваннях і називається курсовою ціною. Убудь-який момент часу на ринку існує тільки одна ціна для певного фінансовогоінструменту.
Внутрішня вартістьфінансової інвестиції — це розрахунковий показник, а тому він залежить від тієїаналітичної моделі, на базі якої проводяться обчислення. Унаслідок цього вбудь-який момент часу цінний папір може мати кілька значень внутрішньоївартості, причому теоретично їх кількість дорівнює кількості учасників ринку,які користуються різними моделями. Отже, оцінка внутрішньої вартості є допевної міри суб'єктивною.
У процесі аналізуспіввідношення ринкової ціни та внутрішньої вартості визначається доцільністьтих чи інших управлінських рішень щодо конкретного цінного паперу. Якщовнутрішня вартість цінного паперу, що її розраховано потенційним інвестором, євищою за поточну ринкову ціну, то такий папір вигідно в цей момент придбати,оскільки його недооцінили на ринку. Якщо на думку конкретного учасника ринковаціна цінного паперу перевищує його внутрішню вартість, то немає сенсу купуватитакий папір, оскільки його ціну завищено. Водночас таке співвідношення ціни тавартості вказує на те, що його вигідно продати, коли він уже є в портфеліінвестора. Якщо ринкова ціна та внутрішня вартість цінного паперу збігаються,то це означає, що операції спекулятивного характеру (з метою одержання доходувід різниці між ціною продажу та купівлі) навряд чи можливі.
У сучасній економічнійлітературі існують різні підходи до визначення внутрішньої вартості фінансовихінструментів, але на практиці найпоширенішою є фундаменталістська теорія,згідно з якою внутрішня вартість цінних паперів розраховується за формулою,запропонованою Дж. Вільямсом ще 1938 року:

/>
де V(f) — внутрішня вартістьцінних паперів у момент t;
CFt, — очікуваний потіквідсоткових виплат за цінним папером в n-й період
(ζ = 1, ...,n);d—прийнятна або очікувана дохідність цінного паперу (норма прибутку).
Як випливає з формули,яку надалі називатимемо базовою моделлю, внутрішня вартість цінного паперузалежить від трьох чинників:
• з очікуваних грошовихнадходжень;
• тривалості періодуобігу цінного паперу (або періоду прогнозування для безстрокових інструментів);
• норми прибутку.
Наведену модель можнавикористати для розв'язання різних задач, що постають під час прийняттяінвестиційних рішень. Спираючись на модель, інвестор може розрахувати внутрішнювартість інвестиції за різних значень вихідних параметрів (грошових потоків танорми прибутку) у процесі імітаційного моделювання. Знаючи поточну ринкову цінута узявши її за таку, що дорівнює внутрішній вартості, можна обчислити нормуприбутку цього цінного паперу та порівняти одержане значення з альтернативнимиваріантами інвестування коштів. Методику аналізу дохідності фінансовихінвестицій розглянемо на прикладі двох найпоширеніших видів цінних паперів:облігацій та акцій. [7, ст.256 ]
Облігації належать докласу боргових цінних паперів, які є зобов'язаннями емітента, розміщеними нафондовому ринку з метою запозичення грошей на певних умовах. Облігаціїрізняться за умовами емісії, характером і термінами обігу, способамизабезпечення та виплати доходу.
Залежно від циххарактеристик виділяють облігації з нульовим купоном, облігації з фіксованоюабо змінною купонною ставкою, безвідкличні та відкличні облігації. Відповіднодо виду облігації модифікується й аналітична модель, за якою проводитьсярозрахунок внутрішньої вартості та норми прибутку.
Умовами емісії виплатувідсотків за такими цінними паперами не передбачено. Дохід інвестора формуєтьсяяк різниця між номінальною вартістю та емісійним курсом облігації, встановленимна дисконтній основі (тобто нижче за номінал). Отже, облігації з нульовимкупоном належать до дисконтних цінних паперів. Така облігація генерує грошовийпотік лише один раз, дохід інвестор одержує в момент погашення, тому формула(11.4) набирає вигляду
/>
де N— номінальна сума облігації, яка виплачується за її погашення; η — тривалість періоду до погашення облігації (роки).
Приклад1
Проаналізуємо доцільність придбання облігації з нульовим купоном номінальною сумою 1000 грн, яка продається за ціною 750 грн і яку буде погашеночерез 2 роки. Зважимо, що підприємство має можливість альтернативногорозміщення коштів із нормою прибутку 14 %. Аналіз проведемо двома способами.
1. Розрахуємо теоретичнувартість облігації, спираючись на норму прибутку альтернативного варіантарозміщення коштів, та порівняємо її з поточною ринковою ціною.
2. Обчислимо дохідністьоблігації за формулою, похідною від
/>

Порівняємо цю формулу знормою прибутку альтернативного проекту, що дасть можливість вибратиприбутковіший напрям інвестування коштів. За першим способом
V(f) = 1000: (1 +0,14)2= 769,5 грн.
Як показав розрахунок,теоретична вартість облігації (769,5 грн) вища за її поточну ціну (750 грн), щодає підстави розглядати її як вигідний об'єкт інвестування.
За другим способом:
/>
Оскільки одержанезначення дохідності облігації вище, ніж в альтернативному варіанті на 1,4 %, топридбання такого цінного паперу також слід визнати доцільним.
Облігації з фіксованоюкупонною ставкою. Облігації, умовами емісії яких передбачено виплату відсотківу розрахунку на номінальну суму інвестиції, називаються купонними. Виплати тутздійснюються за купонами — відрізними талонами з указаною на них величиноюкупонної ставки. Розрізняють облігації з фіксованою купонною ставкою та зплаваючою, тобто такою, яка може змінюватися упродовж періоду обігу. Купонніоблігації можуть продаватися як за номінальною вартістю, так і з дисконтом абопремією — залежно від кон'юнктури ринку та їх привабливості для інвесторів.Тому за облігаціями з фіксованою купонною ставкою очікуваний дохід інвестораскладається з двох частин:
• рівномірних заперіодами надходжень відсоткових виплат, обіцяних емітентом;
• імовірних капітальнихприрощень (збитків) унаслідок зміни ринкової ціни облігації.
Базова модель у такомуразі має вигляд:

/>
де А: — купонна ставкаоблігації.
Приклад 2
Проаналізуємо доцільністьпридбання підприємством дворічної облігації номіналом 1000 грн зі щорічноювиплатою купонної ставки 15 %. Облігацію можна придбати за ціною 950 грн; середньорин-кованорма дохідності становить 17 %.
Як і в попередньомуприкладі, аналіз можна провести двома способами. Перший спосіб полягає врозрахунку теоретичної вартості на основі середньоринкової дохідності та їїпорівнянні з ринковою ціною. Другий спосіб — це розрахунок очікуваної нормидохідності облігації (d), як невідомої величини рівняння, за умови, щовнутрішня вартість дорівнює ринковій ціні. Порівняння одержаної нормидохідності із середньоринковою уможливить прийняття обґрунтованого рішення щодопридбання цього виду цінних паперів. Скористаємося цим способом і розрахуємоочікувану норму дохідності облігації. [18, ст.59 ]
Отже, формула — церівняння з одним невідомим d— дохідністю облігації. Для визначення невідомоївеличини знову вдамося до способу послідовних ітерацій, описаного. Нехайдохідність цінного паперу до моменту погашення дорівнює 4=18 %, тоді:
/>
Ця сума (953 грн) вища запоточну ціну облігації, тому реальна норма дохідності має бути вищою за 18 %.Виконаємо обчислення за умови, що d2 = 20 %:
/>
Сума 923,2 грн нижча запоточну ціну облігації 950 грн, тому значення невідомої величини й? міститься вмежах від 18 до 20 % і становить 18,2%:
/>
Отже, дворічна облігаціяз купоном 15 %, придбана з дисконтом 50 грн, має очікуваний рівень дохідностідо моменту погашення 18,2%. Оскільки отримане значення перевищуєсередньо-ринкову норму дохідності (17 %), то придбання такої облігації можнавизнати доцільним.
Якщо умовами емісіїоблігації рівень купонної ставки не зафіксовано і вона змінюється залежно відрівня інфляції чи ставки відсотка за кредитами, то такі цінні папериназиваються облігаціями з плаваючою купонною ставкою. Внутрішня вартість такихоблігацій обчислюється за формулою:
/>
де CFt — грошові потоки,що їх генерує облігація в г'-му періоді.
Процедура аналізуоблігацій з плаваючою купонною ставкою не відрізняється від описаних вище, завинятком того, що грошовий потік у кожному із періодів може змінюватися.
Облігації, умови випускуяких передбачають право емітента погасити їх до закінчення періоду обігу,називаються відкличними. У процесі аналізу дохідності відкличних облігацій доуваги береться не номінал облігації, а її викупна ціна (ціна достроковоговідкликання), тобто ціна, за якою емітент викупає облігацію до настання строкупогашення. Як правило, за дострокового відкликання викупна ціна облігацій незбігається з їх номіналом. Іноді щодо відкличних облігацій встановлюється ще йтермін захисту від дострокового погашення, тривалість якого теж впливає нарівень дохідності такої облігації. [9, ст. 134]
Така сама ситуаціявиникає також і за умови продажу цінного паперу до настання строку погашення.Підприємство може вдатися до дострокового продажу цінних паперів з різнихпричин, наприклад у разі активного підходу до управління портфелем ціннихпаперів. Іноді цінні папери продають достроково для підтримування ліквідності,а іноді через необхідність реструктуризації активів.
За умови достроковоговідкликання (або продажу) дохідність цінного паперу за період зберіганняобчислюється за формулою
/>
де η — кількість періодів, упродовж яких облігація була в обігу; Ρ — викупна ціна або поточна ринкова ціна, за якою облігацію можна продати;d—дохідність цінногопаперу до моменту відкликання або за період зберігання (невідома величина). Отже, формула (11.8) є рівнянням з одним невідомим а, адже всі інші величини, у тому числі й викупна ціна Р, є відомими. Аналіз дохідності таких облігацій проводять так само, як і впопередніх прикладах.
Крім зазначених, на ринкуможуть обертатися безстрокові облігації, які передбачають невизначено тривалийчас виплати доходів за фіксованою чи плаваючою ставкою. У такому разі методиобчислення внутрішньої вартості облігації не відрізняються від аналогічнихрозрахунків щодо акцій.
2.2 Аналізуправління реальними інвестиціями на підприємстві

Реальні інвестиції(капіталовкладення) можуть здійснюватись в декількох основних формах:

/>
Рисунок 2.1 — Форми реальних інвестицій
До нового будівництвавідноситься зведення підприємств, споруд на нових будівничих майданчиках згідноіз затвердженими проектами.
Під реконструкцієюдіючого підприємства розуміється здійснюване за єдиним проектом повне абочасткове переобладнання виробництва без будівництва нових та розширення діючихцехів основного виробничого призначення. Реконструкція може супроводжуватися будівництвомнових і розширенням діючих об’єктів допоміжного та обслуговуючого призначення,заміною морально застарілого та фізично зношеного обладнання, механізацією таавтоматизацією виробництва, усуненням диспропорцій в технологічних ланках ідопоміжних службах. [12, ст. 54]
Технічне переозброєння діючого підприємства включає виконання у відповідності до плану технічного розвитку підприємства комплексу заходів по підвищенню технічного рівня окремих ділянок виробництва, агрегатів, установок шляхом впровадження нової техніки та технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації і заміни застарілого і фізично зношеного обладнання новим, більш продуктивним, а також інші організаційні та технічні заходи, що покращують показники роботи підприємства.
Вибір конкретної форми реального інвестування залежить від багатьох факторів: завдань галузевої, товарної та регіональної диверсифікації діяльності підприємства; можливостей впровадження нових технологій; наявності власних інвестиційних ресурсів і/або можливості використання позикових або залучених ресурсів.
Процес реальногоінвестування включає в себе ряд етапів і стадій (рис.2.2.).

/>
Рисунок 2.2. — Етапи реального інвестування
Процес здійснення реального інвестування починається з пошуку і вибору інвестиційної ідеї з врахуванням цілей розвитку підприємства. Рішення про здійсненняреальних інвестицій може прийматися на підставі наступних цільових установокпідприємства:
- стриманняабо стимулювання частини ринку товару, що виробляється, або послуг, щонадаються;
- необхідністьвипуску нового товару або послуги;
- формуванняабо підтримка іміджу підприємства;
- досягненнямаксимального використання ресурсів підприємства.
Також при визначенніінвестиційної ідеї підприємство враховує досвід проведення реальних інвестицій,галузеві особливості своєї діяльності, кваліфікацію персоналу, наявністьфінансових ресурсів для інвестування тощо.
На підставі наведенихможливостей підприємство може сформулювати ідею тільки укрупненогоінвестиційного проекту, тобто обрати напрямок здійснення реальногоінвестування. В тому випадку, якщо обрана ідея відповідає концепції розвитку,вона опрацьовується більш ретельно, що передбачає збір та аналіз додатковоїінформації і розробку конкретного інвестиційного проекту. [11, ст.136 ]
В подальшому, залежновід конкретного виду реального інвестування, підприємство деталізує вимоги докапіталовкладення в інвестиційному проекті. Він має особливо важливе значенняпри залученні зовнішнього фінансування. Інвестиційний проект дозволяє, в першучергу, підприємству, а потім й іншим інвесторам всебічно оцінити очікувануефективність і доцільність здійснення конкретних реальних інвестицій.
/>
Рисунок 2.3 — Складові інвестиційного проекту
Головним критерієм оцінки інвестицій є окупність, тобто швидкість повернення інвестору вкладених коштів у формі грошових потоків, які генеруються втіленням у життя фінансованих проектів. Це можуть бути прибутки від реалізації продукції, якщо інвестиційний проект пов’язаний з виробництвом продукції (товарів, робіт, послуг), дивіденди і проценти на вкладений капітал в акції інших підприємств, прибуток від вкладення коштів у торгівлю, інші посередницькі організації, проценти на депозити в комерційних банках тощо.
Головним питанням при здійсненні оцінки співвідношення величини інвестованих фінансових ресурсів з одержаними за їх рахунок грошовими потоками (саме на цьому ґрунтуються розрахунки окупності інвестицій) є проблема зіставності суми інвестицій з одержаними доходами з урахуванням усіх факторів зміни цінностей грошей у часі, в тому числі такого фактора, як середньоринкові (або інші прийнятні для інвестора) норми доходності (рентабельності) вкладеного капіталу.
Для вирішення цієїпроблеми у фінансовому менеджменті оперують такими поняттями, як вартістьпочаткових грошових вкладень і склад інвестиційних витрат на проекти. [10, ст.56 ]
Вартість початковихгрошових вкладень у проект, без яких він не може здійснюватися, тобто такзваних капітальних вкладень, представляє собою суму інвестицій. Такі вкладеннямають довгостроковий характер, причому, якщо за їх рахунок створені новіосновні засоби і нематеріальні активи, вартість цих активів протягом тривалогочасу (більше року) поступово зменшується, переноситься на продукцію, щовиробляється. Протягом “життєвого циклу” проекту капітал, вкладений у такіактиви, повертається інвесторові у вигляді амортизаційних відрахувань якчастина грошового потоку, а капітал, вкладений у оборотні активи (в тому числі,грошові), по закінченні “життєвого циклу” проекту має залишатися у інвестора унезмінному вигляді і розмірі. Сума інвестицій у фінансові активи представляєсобою номінальну суму витрат на створення цих активів.
Склад інвестиційнихвитрат на проекти, пов’язані з виробництвом товарів і послуг, посередництвом,торгівлею, включає витрати на будівництво будівель і споруд, у тому числі і наїх проектування, на придбання устаткування, його монтаж і налагодження, нареконструкцію виробництва, на удосконалення технологічних процесів. Длявизначення суми інвестицій у такі проекти обов’язково треба врахувати такожсуму авансування в оборотні активи для створення мінімальних запасів сировини,матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів дляздійснення розрахунків та інших оборотних активів, без яких здійснення проектує неможливим.
При визначенні сумипочаткових витрат на інвестиції треба враховувати (у бік зменшення) так звануліквідаційну вартість основних засобів, якщо капітальний проект пов’язаний звпровадженням нових об’єктів (наприклад, устаткування) замість застарілих. Уразі реалізації об’єктів основних засобів, які підлягають заміні, сумапочаткових витрат на проект зменшується на продажну вартість об’єкта (остання жприймається за мінусом податку на прибуток, сплаченого від операцій з продажу).
Правильне визначенняобсягу початкових витрат на проект, тобто суми інвестицій, – запорука якостірозрахунків окупності інвестицій, бо саме вони і є об’єктом оцінки окупності. [8, ст. 254]
Методи, яківикористовуються при аналізі управління інвестиційною діяльністю підприємств,можна поділити на дві групи в залежності від того, враховується чи невраховується параметр часу:
а) засновані надисконтованих оцінках;
б) засновані наоблікових оцінках.
Перша група методів
Метод розрахунку чистоїтеперішньої вартості (Net Present Value – NPV). В основу даного методупокладено завдання основної цільової установки, яка визначається власникамикомпанії, – підвищення цінності фірми, кількісною оцінкою якої є її ринковавартість. Метод заснований на зіставленні величини інвестиції (IC) із загальноюсумою дисконтованих чистих грошових надходжень, які генеруються протягомпланового терміну. Оскільки приплив грошових коштів розподілений в часі, віндисконтується за допомогою коефіцієнту r. Цей коефіцієнт інвестор встановлюєсамостійно, виходячи з щорічного проценту повернення, який він бажає (або може)отримати на інвестований ним капітал.
Якщо існує прогноз, щоінвестиція (ІС) буде генерувати протягом n років річні доходи в розмірі P1, P2, …Pn., то відповідно загальна накопичена величина дисконтованих доходів(Present Value – PV) та чиста теперішня вартість розраховуються за формулами:
/>
/>
Якщо:
NPV > 0, то проектможна прийняти;
NPV
NPV = 0, то проект неприбутковий і не збитковий.
Метод розрахункукоефіцієнту рентабельності інвестиції (Рrofitability Index – Pl). Коефіцієнтрентабельності (РІ) розраховується за формулою:
/>
Якщо:
РІ > 1, то проектпотрібно прийняти;
РІ
РІ = 1, то проект неприбутковий і не збитковий.
На відміну від чистоїтеперішньої вартості індекс рентабельності – це відносний показник, якийхарактеризує рівень доходів на одиницю витрат, тобто показує ефективністьвкладень: чим більше значення цього показника, тим вища віддача кожної гривні,інвестованої в даний проект. Завдяки цьому, критерій РІ дуже зручний при виборіодного проекту із ряду альтернативних, які мають приблизно однакові значеннячистої теперішньої вартості (у випадку, якщо два проекти мають однаковізначення NPV, але різні обсяги необхідних інвестицій, то очевидно, щовигідніший той з них, який забезпечує більшу ефективність вкладень), або прикомплектуванні портфелю інвестицій з метою максимізації сумарного значення NPV. [6, ст. 64]
Метод розрахункувнутрішньої ставки доходу (Internal Rate of IRR). Під внутрішньою ставкоюдоходу інвестиції (синоніми: внутрішня норма прибутку, внутрішня окупність)розуміють значення коефіцієнту дисконтування r, при якому чиста теперішнявартість (NPV) проекту дорівнює нулю:
IRR = r, при якому NPV= f (r) = 0.
Іншими словами, якщопозначити IC = Р0, то IRR знаходять з рівняння:
/>
Зміст розрахунку внутрішньої ставки доходу при аналізі ефективності інвестицій, що плануються, як правило, полягає в наступному: IRR показує очікувану доходність проекту і відповідний, максимально допустимий, відносний рівень витрат, які можуть бути пов’язані з даним проектом. Наприклад, якщо проектповністю фінансується за рахунок позики комерційного банку, то значеннявнутрішньої ставки доходу (IRR) показує верхню межу рівня банківськоїпроцентної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.
Економічний змісткритерію внутрішньої ставки доходу (IRR) полягає в наступному: підприємствоможе приймати будь-які інвестиційні рішення, рівень рентабельності яких ненижчий поточного значення показника ціни капіталу (Cost of Capital – CC), підяким розуміється або WACC, якщо джерело коштів точно не ідентифіковане, абоціна цільового джерела, якщо таке є. Саме з показником ціни капіталу (СС)порівнюють внутрішню ставку доходу (IRR), розраховану для контролю проекту, прицьому зв’язок між ними такий:
якщо
ІRR > СС, то проектпотрібно прийняти;
ІRR
ІRR = СС, то проект неприбутковий і не збитковий.
Незалежно від того, зчим порівнюють внутрішню ставку доходу (IRR), зрозуміло, що проект приймають,якщо його IRR більша деякої граничної величини. Тому при стійких рівних умовахбільше значення IRR, як правило, вважається переважаючим критерієм аналізу.Розрахунок IRR здійснюють або на спеціалізованому фінансовому калькуляторі, абометодом послідовного підбору. В останньому випадку можливі два варіантирозрахунку, що залежать від виду грошового потоку. [5, ст.53 ]
Метод визначеннятерміну окупності і дисконтованого терміну окупності інвестицій (DiscountedPayback Period – DPP). Цей метод є одним з найпростіших і широко розповсюдженихв світовій обліково-аналітичній практиці, не передбачає упорядкованостігрошових надходжень в часі. Алгоритм розрахунку терміну окупності інвестицій(РР) залежить від рівноваги розподілу прогнозованих доходів від інвестиції.Якщо дохід розподілений по роках рівномірно, то термін окупності розраховуютьшляхом ділення одночасних затрат на величину річного доходу, обумовленого ними.При отриманні дробового числа його округлюють в сторону збільшення донайближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то термінокупності знаходять прямим підрахунком кількості років, протягом якихінвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показникатерміну окупності інвестицій (РР) має вигляд:
РР = min n, при якому
/>

Нерідко показник терміну окупності інвестицій (РР) розраховують точніше, тобто розглядають і дрібнішу частину року; при цьому передбачають, що грошові потоки розподілені рівномірно протягом кожного року.
Деякі спеціалісти під час розрахунків показника терміну окупності інвестицій (РР) рекомендують враховувати часовий аспект. В цьому випадку дорозрахунку включають грошові потоки, дисконтовані за показникомсередньозваженої ціни капіталу (WACC), а відповідна формула для розрахункудисконтованого терміну окупності (DPP) має вигляд:
DPP = min n, при якому
/>
Для зручностірозрахунків можна користуватися дисконтуючим множником FM2 (r %, n). Очевидно,що у випадку дисконтування термін окупності збільшується, тобто завжди DPP
В оцінці інвестиційнихпроектів критерії РР і DPP можна використовувати двояко:
а) проект приймається,якщо окупність має місце;
б) проект приймаєтьсятільки в тому випадку, коли термін окупності не перевищує деякої межі,встановленої фірмою.
В нашій країні критерійтерміну окупності інвестицій (РР) протягом багатьох років був одним з основнихкритеріїв оцінки. Не зважаючи на суттєві недоліки, він популярний середпрактичних працівників і в економічно розвинутих країнах Заходу. В.В. Ковальовзазначає, що близько 70 % найбільших британських компаній використовують цейкритерій, а серед компаній, які орієнтуються на декілька критеріїв, 90 %розраховують і значення РР. [2, ст.54 ]
Існує ряд ситуацій, вяких використання методу, заснованого на розрахунку терміну окупності затрат, єдоцільним. Це, наприклад, ситуація, коли керівництво компанії в більшій мірізаклопотане вирішенням проблеми ліквідності, а не прибутковості проекту, –головне, щоб інвестиції окупилися і якнайшвидше. Метод також прийнятний вситуації, коли інвестиції пов’язані з високим ступенем ризику: відомо, що чимкоротший термін окупності, тим менш ризикований проект. Така ситуаціяхарактерна для галузей або видів діяльності, де велика ймовірність достатньошвидких технологічних змін. Таким чином, на відміну від критеріїв NPV, IRR і РІкритерій РР дозволяє отримати оцінки ліквідності і ризику проекту, хоча і дещонеточні. Поняття ліквідності проекту тут умовне – з двох проектів більшліквідний той, у якого менший термін окупності. Порівняльна оцінка ризикупроектів за допомогою критерію РР полягає в тому, що грошові надходженнявіддалених від початку реалізації проекту років важко прогнозуються, тобто єбільш ризиковими в порівнянні з надходженнями перших років, тому з двохпроектів менш ризикований той, у якого менший термін окупності.
Метод розрахунку середньої ставки доходу (AccountingRate of Return – ARR). Цей метод має дві характерні риси: по-перше, він не передбачаєдисконтування показників доходу; по-друге, доход характеризується показникомчистого прибутку PN (прибуток за мінусом відрахувань до бюджету). Коефіцієнтефективності інвестиції, який називається також обліковою нормою прибутку(ARR), розраховується діленням середньорічного прибутку (PN) на середнювеличину інвестиції (коефіцієнт береться в процентах). Середню величинуінвестиції знаходять діленням вихідної суми капітальних вкладень на 2, якщопередбачається, що після закінчення терміну реалізації проекту, якийаналізується, всі капітальні затрати будуть списані. Якщо допускаєтьсянаявність залишкової або ліквідаційної вартості (RV), то її оцінка повинна бутиврахована в обчисленнях. Алгоритм обчислення показника ARR наведено нижче:
ARR = />
Методика визначеннячистої теперішньої вартості має три основні переваги. Перша – всі розрахункиведуться, виходячи з грошових потоків, а не з чистих доходів. Грошові потоки(чисті доходи + амортизація) враховують амортизаційні відрахування як джерелокоштів. Це важливо тому, що амортизаційні відрахування не є витратами “готівки”того року, в якому нараховується знос. [9, ст. 445]
Друга – методика NPVвраховує зміну вартості грошей з часом. Чим більше впливає час на вартістьгрошей, тим вищою є дисконтна ставка. Тобто, зміна вартості грошей з часом дляпроекту віддзеркалюється в дисконтній ставці, яку дуже ретельно має обиратифінансист. Загалом дисконтна ставка має тенденцію до зростання, якщо можливістьдодаткового залучення фінансування обмежена і очікується підвищення процентівза позикові кошти.
Третя – ухвалюючипроекти лише з позитивним значенням NPV, підприємство буде нарощувати свійкапітал за рахунок цих проектів. Приріст капіталу фірми – це, фактично,підвищення ціни її акцій, і, відповідно, добробуту власників. З огляду на те,що завданням сучасних фінансів є постійне збільшення добробуту власників,методику NPV слід вважати основним засобом оцінки доцільності інвестицій.

2.3 Аналізуправління альтернативними інвестиційними проектами на підприємстві

Цілі створенняпідприємства власниками є не стільки обмежувальним фактором, скільки факторомрозвитку. Обмеженість фінансових ресурсів – головна причина обрання одногоінвестиційного проекту замість кількох. Лімітування фінансових коштів дляінвестицій є фіксована межа річного обсягу капітальних вкладень, які можедозволити собі фірма виходячи із свого фінансового стану. За наявностіфінансових обмежень на інвестиції підприємство повинно приймати рішення проінвестиційні проекти, у такій комбінації, що забезпечить найбільший ефект.
Наприклад, упідприємства є наступні пропозиції (табл. 2.1) для інвестування коштів,виставлені у спадному порядку за коефіцієнтом рентабельності (PI):
Таблиця 2.1 — Характеристикиінвестиційних проектівІнвестиційні пропозиції 3 7 4 2 6 1 Індекс рентабельності 1,22 1,2 1,9 1,13 1,08 1,04 Первісні затрати, тис. грн. 8000 2000 3500 2500 4000 2000
Зважаючи на свійфінансовий стан підприємство планує вкласти в інвестиції 20000 грн. Тодіпідприємство вибере з запропонованих проектів ті, які обіцяють найбільшурентабельність, а сума стартових капіталів дорівнює 20000 грн.(8000+2000+3500+2500+4000). В наведеному прикладі – це пропозиції 3, 7, 4, 2 і6.
Підприємство не будеприймати пропозицію 1, хоча первісні затрати значно поступаються іншимпроектам, а його індекс рентабельності хоча і перевищує одиницю, алепоступається за розміром іншим проектам.
Аналізуючи рядальтернативних інвестиційних проектів в залежності від обраного методу йогоекономічної оцінки, можна отримати далеко неоднозначні результати, які, якправило, суперечать один одному. Разом з тим між розглянутими показникамиефективності інвестицій (NPV, PI, IRR) існує певний взаємозв’язок.
Так, якщо NPV>0, тоодночасно IRR>CC і РІ>1;
при NPV=0, одночасноIRR>CC і РІ=1.
Для підтвердженнявисновків про те, яким критерієм краще скористатися в спірних ситуаціях,розглянемо приклад.
Як зазначалося, приоцінці інвестицій віддається перевага показнику NPV, що пояснюється наступнимифакторами:
— даний показник характеризує величинуприросту капіталу підприємства у випадку реалізації пропонованогоінвестиційного проекту;
— проектуючи використання декількохінвестиційних проектів, можна додавати показники NPV кожного з них, що дає вагрегованому вигляді величину приросту капіталу.
При аналізіальтернативних інвестиційних проектів використання показника внутрішньої нормидоходності – IRR в силу ряду притаманних йому недоліків повинно носитиобмежений характер.
Розглянемо деякі з них.
1. У зв’язку з тим, щоIRR є відносним показником, то безпосередньо з його величини неможливо зробитивисновок про розмір збільшення капіталу підприємства при розглядіальтернативних проектів.
Наприклад, візьмемо дваальтернативних інвестиційних проекти, які наведені в таблиці 2.2

Таблиця 2.2 — Характеристикиальтернативних інвестиційних проектівПроект Розмір інвестицій, грн. Грошовий поток за роками IRR, %
NPV при доходності
15 %, грн. 1-й 2-й 3-й 1 79500 45000 57000 65000 45 45512 2 194900 80000 110000 150000 30 56460
Якщо робити висновки попроектах тільки за показником IRR, то проект 1 кращий. Разом з тим прирісткапіталу він забезпечує в меншому розмірі, ніж проект 2.
Якщо підприємство маєможливість реалізувати проект Б без залучення позикових коштів, тоді він стаєбільш привабливим для фірми.
2. З визначеннясутності показника IRR випливає, що він показує максимальний відносний рівеньвитрат, пов’язаних з реалізацією інвестиційних проектів. Отже, якщо данийпоказник однаковий для двох інвестиційного проекту і він перевищує цінуінвестицій (наприклад, банківського відсотку на позичковий капітал, призначенийдля реалізації проекту), то для вибору проекту потрібно використовувати іншікритерії.
3. Показник IRR непридатний для аналізу проектів, в яких грошовий потік чергується притоком івідтоком капіталу. В цьому випадку висновки, зроблені на підставі показникаIRR, можуть бути некоректні.
При порівнянні проектіврізної тривалості доцільно використовувати наступний алгоритм.
1) Визначити загальнекратне для числа років реалізації кожного проекту. Наприклад проект А маєтривалість 2 роки, а проект Б – 3 роки, отже загальне кратне для цих проектівскладе 6 років. Тому можна зробити припущення, що протягом 6 років проект Аможе бути здійснений тричі (три цикли), а проект Б– два рази (два цикли)
Отже, проект А будемати три потоки річних платежів: 1–2-й роки, 3–4-й роки і 5–6-й роки, а проект– два потоки: 1–3-й роки і 3–6-й роки.
2) Вважаючи, що кожнийз проектів буде повторюватися декілька циклів, необхідно розрахувати сумарнезначення показника NPV проектів, що повторюються.
3) Вибрати той проект,у якого сумарне значення NPV потоку, що буде повторюватися найбільше.
Сумарне значення NPVпотоку, що повторюється розраховується за формулою:
NPV(j; n) = NPV(j)(1+/>,
де NPV(j) – чистаприведена вартість стартового проекту, що повторюється;
j – тривалість даногопроекту;
n – кількість повторів(циклів) стартового проекту;
і – відсоткова ставка,що використовується при дисконтуванні (необхідний рівень доходності).
Інфляція спотворюєрезультати аналізу ефективності довгострокових інвестицій. Основна причинаполягає в тому, що амортизаційні відрахування розраховуються виходячи зпервісної вартості об’єкту, а не його вартості при заміні.
В результаті призростанні доходу одночасно із зростанням інфляції збільшується база оподаткування,тому що стримуючий фактор – амортизаційні відрахування залишаються незмінними,в наслідок чого реальні грошові потоки відстають від інфляції. [4, ст.53 ]
Реальні грошові потокипісля оподаткування поступаються номінальним потокам, і вони стабільнозменшуються з часом. Це пояснюється тим, що амортизаційні відрахування незмінюються в залежності від інфляції, тому все зростаюча частина прибутку стаєоб’єктом оподаткування.
В той же часрозглянутий приклад носить досить умовний характер, так як індекси інфляції напродукцію підприємства і сировину, що ним використовується, можуть суттєвовідрізнятися від загального рівня інфляції. Найбільш коректною є методика, якапередбачає коригування всіх факторів, що впливають на грошові потокиінвестиційних проектів.
При наявності виборудекількох привабливих інвестиційних проектів і відсутності необхідних грошовихресурсів для участі в кожному виникає завдання оптимального розміщенняінвестицій. Нижче наводиться ряд ситуацій, що потребують використання методівоптимального розміщення інвестицій.
Під просторовоюоптимізацією слід розуміти розв’язання задачі, направленої на отриманнямаксимального сумарного приросту капіталу, при реалізації декількох незалежнихінвестиційних проектів, вартість яких перевищує фінансові ресурси, що є уінвестора.
Дана задача передбачаєрізні методи розв’язку в залежності від того, можливий чи ні розподіл проектів,що розглядаються.
Проекти, що піддаютьсяподілу. При можливості поділу проектів передбачається реалізація кількох з нихв повному обсязі, а деяких тільки – частково. По відношенню до останніхприймається до розгляду частина інвестицій і грошових надходжень. [13, ст.95 ]
Загальна сума,направлена на реалізацію проектів, не повинна перевищувати ліміт грошовихресурсів, призначених інвестором для цих цілей.
Розглянута задачавирішується в наступній послідовності:
Для кожного проектурозраховується індекс рентабельності – РІ.
Проекти ранжируються заступенем зменшення РІ.
До реалізаціїприймаються перші k проектів, вартість яких в сумі не перевищує ліміту коштів,призначених на інвестиції.
При наявності залишкуінвестиційних коштів вони вкладаються в черговий проект, але не в повному йогообсязі, а лише в тій його частині, в якій він може бути профінансований.
Приклад 3
Фірма плануєінвестувати в основні фонди 72 тис. грн.; ціна джерел фінансування складає 10 %.Розглядаються чотири інвестиційні проекти із наступними потоками платежів (тис.грн.):
проект А: – 42; 13,2;19,2; 21,6; 20,4;
проект Б: – 30; 10,8;15,6; 20,4; 12;
проект В: – 54; 20,4;24; 24; 24;
проект Г: – 24; 10,8;12; 13,2; 13,2.
Необхідно скластиоптимальний план розміщення інвестицій.
Розрахуємо чистийприведений ефект (NPV) та індекс рентабельності (РІ) для кожного проекту.
Проект А: NPV = 16,01;РІ = 1,38.
Проект Б: NPV = 16,22;РІ = 1,54.
Проект В: NPV = 18,78;РІ = 1,35.
Проект Г: NPV = 14,66;РІ = 1,61.
Проекти, проранжованіза ступенем зменшення РІ, розміщуються в наступному порядку: Г, Б, А, В.
Таблиця 2.3 — Виходячиз результатів, визначимо інвестиційну стратегіюПроект Обсяг інвестицій, тис. грн. Частка інвестицій, що включається в інвестиційний портфель, % NPV, тис. грн. Г 24 100,0 14,66 Б 30 100,0 16,22 А 72–(24+30)=18 (18 / 42) 100=42,86 16,01*0,4286=6,86 РАЗОМ: 72,0 37,74

У випадку, колиінвестиційний проект може бути прийнятий тільки в повному обсязі, длязнаходження оптимальних варіантів проводять розгляд поєднань проектів зрозрахунком їх сумарного NPV. Комбінація, яка забезпечує максимальне значеннясумарного NPV. Комбінація, що забезпечує максимальне значення сумарного NPV,вважається оптимальною.

3. Шляхи вдосконалення процесу управління інвестиційноюдіяльністю підприємства

3.1 Основні напрямки оптимізації процесу управлінняінвестиціями підприємства
Аналіз вітчизняного ізарубіжного досвіду управління інвестиційним процесом дозволяє зробити висновокпро те, що багато аспектів інвестиційної діяльності і оцінки її ефективностідосить повно відображені в роборах вітчизняних і зарубіжних учених. Їїгносеологічними джерелами є положення економічної теорії, що розглядаютьвзаємозв'язки ресурсних і результативних параметрів економічного розвитку:теорії накопичення, теорії відтворення, теорії економічної динаміки, теоріїекономічного зростання. Недостатня теоретична опрацьованість цих проблем не дозволяєпідприємствам ефективно вирішувати цілий ряд управлінських завдань. Томупроблеми зростання ефективності управління інвестиційним процесом необхіднорозглядати і вирішувати в тісному взаємозв'язку між макро- і мікрорівнями, щовимагає створення ефективних механізмів управління інвестиційною діяльністю натранспортних підприємствах. [6, ст.87 ]
Сучасна системауправління інвестиційною діяльністю в Україні, її функціонування вимагаютьмоделювання як бізнес-процесів, так і бізнес-систем на основі досвідупрактичної роботи по управлінню інвестиційною діяльністю, його науковогоузагальнення, переходу від методу «проб і помилок» до стрункої методології аналізуі проектування процедур управління інвестиційною діяльністю.
Одним з основних напрямівпідвищення ефективності управління інвестиційними процесами на мікрорівні євикористання комплексного підходу до інвестування. Комплексне інвестиційнепроектування — системно інтегрований процес управління сукупністю інвестиційнихпроектів, які підпорядковані єдиному стратегічному задуму, орієнтованому науспішну реалізацію інвестиційної програми підприємства. Взаємодія елементнихпроектів в раціонально складеному комплексному проекті носить синергетичнийхарактер.
В умовах обмеженихвласних фінансових ресурсів комплексне інвестиційне проектування можерозглядатися як один з прийнятних підходів до управління інвестиційноюдіяльністю на транспортному підприємстві. Застосування даної концепції приреалізації інвестиційної програми підприємства може сприяти оптимізаціїуправлінських рішень в інвестиційній сфері, ефективнішому використаннюобмежених інвестиційних ресурсів підприємства, зниженню потреби в ресурсах, що залучаються,позитивній динаміці основних показників фінансово-господарської діяльності.
Сьогодні ефективністьінвестиційної діяльності підприємства в значній мірі залежить від організаціїуправління інвестиційною діяльністю в компанії. Ухвалення рішень про інвестиціїє найбільш складним і важливим завданням управління, у зв'язку з чим виникаєнеобхідність інтеграції діяльності всіх учасників процесу управлінняінвестиційною діяльністю компанії, яку можливо реалізувати тільки через єдинуструктуру управління інвестиціями в рамках існуючої організаційної структуриуправління.
Для забезпеченняпідвищення ефективності управління інвестиційною|діяльністю підприємства на наш погляд необхідно сконцентрувати увагу намаркетинговій технології управління інвестиційною діяльністю, активізуючоювнутрішні резерви підприємства і сприяючою ефективному залученню зовнішніх.
Мобілізацію внутрішніхресурсів підприємства доцільно проводити по наступних напрямах:
— реструктуризаціяпідприємства;
— вдосконалення структуриакціонерного капіталу;
— амортизаційна політика;
— реалізаціяінвестиційних кадрових проектів і так далі
Одним з найважливішихвнутрішніх ресурсів підприємства, тісно пов'язаних з реалізацією маркетингу, єреструктуризація, під якою нами розуміється оптимізація структури підприємстваз метою підвищення ефективності і стійкості фінансово-господарської діяльностіі інвестиційної привабливості.
Реструктуризація можеполягати як в розділенні підприємства на юридично самостійні господарюючисуб’єкти, що пов’зв'язані або не повв'язані між собою, так і в зміні внутрішньоїструктури підприємства у вигляді організації нових служб, підрозділів абовпорядкуванні функцій тих, що діють.
Проведені дослідження напідприємствах показали необхідність в серйозному коректуванні існуючоїамортизаційної політики.
По-перше, амортизаційнаполітика повинна бути пов'язана із загальною стратегією інвестиційноїдіяльності. Для цього необхідно з'єднати в єдину систему податкові відрахуваннявід прибутку підприємства, прискорену амортизацію, пільги по інвестиційномукредиту і витрати на НІОКР. Тільки в цьому випадку амортизаційні відрахуваннядійсно стимулюватимуть модернізацію виробництва і сприятимуть підвищеннюэфективності інвестиційних вкладень. [5, ст.77 ]
По-друге, необхідно чітковизначити об'єкти, застосування прискореної амортизації. Доцільно застосовуватиприскорену амортизацію тільки на високотехнологічне устаткування.
Підвищення ефективностіінвестиційної діяльності на стадії розробки інвестиційного проекту може бутидосягнуте за рахунок скорочення терміну проектування; закладення в проектпрогресивних форм реалізації проекту; широкого застосування там, де це можливоі доцільно, хороших типових проектів, які вже виправдали себе на практиці, щодозволяє значною мірою понизити витрати на проектування, а також різко зменшитиризики; застосування в проекті самих передових технологій з урахуваннямвітчизняних і зарубіжних досягнень; оснащення проектного відділу компанії — системами автоматизованого проектування (САПР); підвищення загальноготехнічного рівня проектування і ін.
Структурувати іоптимізувати процес управління дозволяє система бюджетування. При цьомуосновний акцент робиться на тому, що система бюджетування повинна будуватися запроектним принципом. Управління інвестиційною діяльністю на підприємстві, надумку автора, повинне бути побудоване на чіткому регламенті і корпоративномупорядку.
Проведені дослідженняпоказали, що господарська і інвестиційна діяльність на підприємствах Українизараз протікає в умовах дії цілого ряду несприятливих чинників, 80 – 90 % якихмають інформаційну природу. У зв'язку з цим, на думку автора, найбільшефективним способом управління інвестиційною діяльністю є впровадження заходівпо зниженню негативної дії ризиків на діяльність підприємства, черезвпровадження сучасної системи фінансового планування. Якщо зовнішні ризики(політичні, економічні, правового регулювання і так далі) можуть піддаватисялише прогнозуванню, то боротьба з внутрішніми ризиками може бути дуже успішноюза допомогою системи бюджетного планування діяльності підприємства. При цьомунедопущення збитку основної діяльності підприємства можна розглядати як джерелододаткових доходів. [4, ст. 64]
У сучасній системіуправління інвестиціями автором пропонується виділяти два основні компоненти –прогнозування для вироблення рішень і ухвалення рішень, при цьому, якщопрогнозування реалізується спеціальними алгоритмами: методами, методиками,регуляторами і процедурами на варіантній основі, то ухвалення рішень – цевольовий процес.
На нашу думку,внутрішньофірмове планування і саме управління інвестиційною діяльністю, всучасних умовах через специфіку української дійсності зіткнулося з серйознимитруднощами із-за наявного розриву в ієрархії управління, оскільки обґрунтуватирізні варіанти господарювання, адекватні відповідним прогнозним сценаріямрозвитку, неможливо без планування своєчасних рішень.
В управлінніінвестиційною діяльністю підприємства сьогодні все частіше використовуєтьсяінвестиційний бюджет, який включає доходи і витрати від інвестиційноїдіяльності, а також потребі в інвестиційних ресурсах по всіх вибраних напрямахі інвестиційним проектам. При цьому для управління окремим інвестиційнимпроектом використовується бюджет інвестиційного проекту, який включає якопераційний, так і фінансовий бюджет і є детально розробленим фінансовим планомінвестиційного проекту, що охоплює всі сторони його реалізації.
Проходження всіх етапівбюджетування при розробці і ухваленні управлінських рішень забезпечує:по-перше, детальне опрацьовування самих інвестиційних проектів, по-друге,комплексний розгляд інвестиційної діяльності в рамках всієїфінансово-господарської діяльності підприємства і аналіз її впливу нафінансовий стан підприємства, по-третє, організацію контролю над подальшоюреалізацією кожного окремого проекту і виконанням інвестиційного бюджету вцілому.
На наш погляд, ще одним зметодів підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю, євикористання принципів крізного планування при формуванні і реалізаціїінвестиційних проектів. Це дозволить підвищити ефективність інвестиційноїдіяльності і забезпечити системний взаємозв'язок інвестиційної програми ізстратегічною програмою інвестиційної політики, а так само прозорий контроль заступенем досягнення цільових інвестиційних завдань.[3, ст.53 ]
Сьогодні ефективністьінвестиційної діяльності підприємства в значній мірі залежить від організаціїуправління інвестиційною діяльністю в компанії. Ухвалення рішень про інвестиціїє найбільш складним і важливим завданням управління, у зв'язку з чим виникаєнеобхідність інтеграції діяльності всіх учасників процесу управлінняінвестиційною діяльністю компанії, яку можливо реалізувати тільки через єдинуструктуру управління інвестиціями в рамках існуючої організаційної структуриуправління. В умовах швидкоплинної кон'юнктури ринку, коли стоїть завданнянарощування конкурентних переваг, ефективніший, на наш погляд, дивізійний типструктури управління інвестиційною діяльністю, де здійснюється делегуваннячастини управлінських функцій (ціноутворення, маркетинг, персонал, економіка,бізнес-планування) в нижчі структурні ланки що дозволяє підрозділам частковоабо повністю узяти відповідальність за реалізацію інвестиційної діяльності. Врезультаті управлінські ресурси верхнього ешелону організації вивільняються длявирішення стратегічних завдань.
Підвищення ефективностіуправління інвестиційною діяльністю з урахуванням чинника невизначеностізалежить від:
— оптимального поєднання централізації ідецентралізації управління інвестиційною діяльністю;
— науковості процесу організаціїаналітичного забезпечення управління інвестиційною діяльністю;
— вироблення нових цілей і завдань повдосконаленню організації аналітичного забезпечення методичного апаратууправління інвестиційною діяльністю;
— безперервне вдосконалення управлінняінвестиційною діяльністю;
— взаємодія і розумна регламентація;
— постійність аналітичного забезпечення іінформаційної достатності управління інвестиційною діяльністю;
— відповідність характеру роботи потенційнимможливостям виконавця|;
— безперервність підвищення кваліфікаціїменеджерів по управлінню інвестиційною діяльністю.
Для підвищення якостіроботи по управлінню інвестиційною діяльністю на транспортних підприємствахдоцільно автоматизувати процеси інвестиційної діяльності.
Впровадженняавтоматизації здатне вирішити ряд проблем, пов'язаних із спрощенням системиуправління фінансово-господарською діяльністю підприємства в цілому, а також ізспрощенням процесу управління інвестиційною діяльністю зокрема. Стратегічноюметою проекту автоматизації є| підвищенняефективності інвестиційної діяльності за рахунок вдосконалення системиуправління і впровадження сучасних інформаційних технологій управлінняінвестиціями.
Впровадження в практикугосподарської діяльності підприємств України пропонованих рекомендаційдозволять підвищити їх конкурентноздатність і зайняти гідне місце в світовійекономічній системі.

3.2 Основні проблеми управлінням інвестиційною діяльністюпідприємства та шляхи їх вирішення.
Сучасний станукраїнської економіки після 18 років трансформаційного періоду свідчить пропевні реформаційні перетворенняй позитивні практичні зрушення. Дані результати ми маємо внаслідок суспільно-економічних змін вдержаві, а саме: лібералізаціїторгівлі, реформування власності, поступового розширення приватного сектора в економіці,деякого «потепління інвестиційногоклімату».
Разом з тимрозвитку української економіки значною мірою має сприяти ефективна інвестиційнадіяльність усіх суб’єктів господарювання, оскільки за будь-яких умов вона створює матеріальну базу для суспільства і сприяє покращеннюдобробуту населення. [4, ст.46 ]
Отже, зрозвитком ринкових відносин та посилення чинників ризику, управління та оцінкаефективності інвестиційних проектів значно ускладнилася. Розрахунки обсягів реалізації, доходу, прибуткуна перспективу стали більшскладними внаслідок лібералізації цін.1, 2009
Розрахункикоефіцієнтів економічної ефективності інвестиційних проектів ьу разі відсутностінормативів для порівняння також втратили сенс. Тому на сьогоднішнійдень актуальність та необхідність поглиблення теоретичних і методичних основуправління інвестиційноюдіяльністю (інвестиційними проектами) на підприємстві,а також достовірна оцінка ефективності проектів посідають важливе місце впроцесі обгрунтування вибору альтернативних варіантів вкладення коштів.
Існуючипідходи до оцінки ефективності інвестиційних проектів базуються на дисконтнійметодиці, усі показники якої розраховуються на основі грошових потоків,приведених до теперішньої вартості шляхом дисконтування. Дана методикареалізується через розрахунок широковідомих показників: чиста приведенавартість(NPV), внутрішня норма прибутковості (IRR), індекс рентабельності (PI). Протепідходи мають принциповий недолік: значна трудомісткість процесу оцінкиекономічної ефективності інвестиційних проектів (значна кількість обчислень).
Метою статті є сформуватитеоретико-методологічну базу та розробити практичні рекомендації щодо удосконалення процесу управління інвестиційною діяльністюна підприємстві.
Викладосновного матеріалу дослідження. На сьогоднішній день оцінка економічноїефективності проектів є чи не найбільш трудомістким і відповідальним аспектомінвестиційного аналізу. У зв’язку з тим, що цей етап обов’язково пов’язаний із виконанням математичнихрозрахунків,особливуувагу слід приділяти не лише правильності і точності їх виконання, а йадекватності методів і критеріїв оцінки, що застосовуються при цьому. Тому, виходячиз цього, серед низки проблем, які існують при управлінні інвестиційною діяльністю напідприємстві є недосконалість та неефективність існуючих методик, а також відсутністьзастосуванняновітніхметодологічних підходів до оцінки ефективності інвестиційних проектів в умовахрозвитку ринкових перетворень в Україні. [23, ст.452 ]
Також однієюз проблем управління інвестиційною діяльністю є те, що сучасний фінансовий таінвестиційний менеджмент налічує істотну кількість традиційних показників і критеріїв для оцінкиінвестиційнихпроектів(NPV, PP, IRR, PI тощо), яким властиві певні досить суттєві недоліки, а саме:
1)неоднозначність у визначенні строків для розрахунку показників (NPV, IRR, PI), внаслідокчого один і той самий проект може бути представлений в більш або менш привабливому вигляді;
2)відсутність врахування повного економічного ефекту від реалізації проекту, особливо вперіод, що виходить за рамки розрахункового;
3) неможливість враховувати вплив ринкових чинників на прибутковість проектів.
Оцінкаекономічної ефективності інвестиційних проектів – досить складне завдання, якепотребує комплексного проблемно-орієнтованого підходу до його рішення. Проблемно-орієнтованийпідхід управління інвестиціямивимагає вибір найбільш ефективних інвестиційних проектів і забезпечення реалізаціїокремих інвестиційних програм. Особлива увага при цьому має приділятися саме виборуінвестиційних проектів, що здійснюються на основі оцінки їх ефективності при забезпеченні послідовності проведенняаналізу.
Головнимкритерієм оцінки інвестицій є їх окупність, тобто швидкість повернення інвестору вкладенихкоштів у формі грошових потоків, які генеруються втіленням у життя фінансових проектів.
Аналізтеоретико-економічної сутності поняття “інвестиційний проект”, проведений наоснові узагальнення наявних його трактувань (табл.3.1), дозволяє виділити його основні змістовніелементи:
1) визначеннярозміру інвестованого капіталу на основі показника грошового потоку, якийформується за рахунок сум чистого прибутку та амортизаційних відрахувань у процесі експлуатаціїінвестиційних проектів;
2)обов’язкове приведення до теперішньої вартості як інвестованого капіталу, так ісумгрошового потоку;
3) вибірдиференційованої ставки процента у процесі дисконтування грошового потоку длярізних інвестиційних проектів.
№22/1, 2009
Таблиця 3.1 — Тлумачення сутностіінвестиційного проекту
Автор та
Джерело Тлумачення І. Бланка [5] завдання з певними вихідними даними і бажаними результатами цілями), які обумовлюють спосіб його вирішення Я. Єлейко [9] розроблений план споруд, устаткування, обладнання будь-чого; попередній текст будь-якого документу А. Пересада [12] комплекс взаємопов’язаних заходів, розроблених для досягнення евних цілей протягом заданого часу при встановлених ресурсних бмеженнях Г. Бірман [4] спеціальним способом підготовлена документація, що містить максимально повний опис і обгрунтування всіх особливостей майбутнього інвестування Д. Норткотт [11] комплекс заходів, що здійснюються інвестором з метою реалізації свого плану нарощування капіталу
Отже,розглянувши різноманітні підходи до тлумачення сутності інвестиційного проекту,можна запропонувати новий підхід, до його визначення: інвестиційний проект – цесистема організаційно-правових та розрахунково-фінансових документів, яківизначають систему взаємо- пов’язаних у часі й просторі та узгоджених з ресурсамиорганізаційних заходів і дій, спрямованих на розвиток підприємства.
Досліджуючимеханізм оцінки економічної ефективності інвестицій- них проектів, слідзвернути увагу на значну кількість показників і методів визначення ефекту тавитрат за інвестиційними проектами різних видів.
Використанняцих показників і методів передбачає, що в процесі розробки інвестиційногопроекту вже проведено необхідні технологічні, маркетингові, організаційні таінші дослідження і складено капітальний бюджет за ними, який включає всі видинеобхідних інвестиційних витрат у кожному інтервалі часу.
Методи оцінкипроектів, які використовуються в аналізі інвестиційної діяльності, можнаподілити на дві групи:
1) методи,які засновані на дисконтованих оцінках (NPV, PI, IRR);
2) методи, щозасновані на облікових оцінках (РР, ARR).
З огляду нате, що дисконтна методика оцінки економічної ефективності інвестиційнихпроектів не завжди є адекватною реальності, автором підтримується принциповоновий методологічний підхід до оцінки ефективності інвестиційних проектів, що ґрунтується навикористанніальтернативногопоказника ефективності інвестування (IEI), який
розраховуєтьсяза наступною формулою:
/>/>
де Tj – фінансовий ефект (віддача) від об’єкта інвестицій у j-ий період часу, грош. од.;
Rj – вивільнення,повернення інвестованих коштів у j-ий період часу, грош;
MVp – ринкова(оцінна) вартість об’єкта інвестицій на кінець розрахункового періоду р, грош.од.;
Ij – сумаінвестиційних вкладень в об’єкт інвестицій у j-ий період часу, грош. од.;
dj – коефіцієнтдисконтування в j-ий період часу, %.
Підвивільненням, або поверненням, інвестованих коштів (R) може розумітися якповернення коштів у разі закінчення терміну вкладення, так і реалізація об’єктаінвестицій (цінних паперів, устаткування тощо).
Елемент MVp єринковою вартістю об’єкта інвестицій на кінець розрахункового періоду цьогопроекту. Даний показник матиме місце лише в тому разі, якщо об’єкт інвестицій,як і раніше, перебуває у власності підприємства, тобто якщо до моменту часу рне відбулося повного вибуття об’єкта інвестицій (R) з проекту.
Показник IEIє відношенням суми всіх можливих надходжень, пов’язаних з експлуатацією об’єктаінвестицій протягом розрахункового періоду, а також його ринкової вартості накінець розрахункового періоду до суми інвестиційних вкладень в нього зурахуванням графіка розподілу всіх фінансових потоків у часі. [9, ст.53 ]
Длядемонстрації можливості і практичної доцільності використання запропонованогопідходу розглянемо розрахунок показника IEI на основі інвестиційних проектів підприємства«ЛУКОЙЛ- Нафтохім»:
1)інвестиційний проект “Установка гідрування фракцій С4, С5” (проект А);
2)інвестиційний проект “Установка діафрагмового електролізу з використанняммембранної технології”(проект Б).
Вихідні дані,для розрахунку показника IEI подані в табл. 3.2.
22/1, 2009
Таблиця 3.2 — Вихідні дані за проектами А і Б для розрахунку показника IEI, млн. грн.Показники Інвестиційні проекти Проект А Проект Б Фінансовий ефект (віддача) від об’єкта інвестицій(Tj) 36000 24000 Вивільнення, повернення інвестованих коштів (Rj) 15000 13000 Ринкова вартість об’єкта інвестицій (MVp) 470 480 Сума інвестованих вкладень в об’єкт інвестицій (Ij) 57000 58000 Коефіцієнт дисконтування (dj), 10 12 Розрахунковий період (dp), роки 2 4
Виходячи зданої таблиці, показник ефективності інвестування IEI за проектом А становить:
/>;
за проектомБ:
/>
Отже, згідноз проведеними розрахунками можна зробити наступний висновок:
1) обидвапроекти передбачають майже однаковий обсяг первинних інвестицій, однак віддачавід проектів Tj та залишкова вартість MVp об’єктів інвестування досить істотновідрізняються, а саме: так, за проектом А рівень рентабельності операційноїдіяльності є значно вищим (Tj=36000 млн. грн.), ніж за проектом Б (Tj =24000млн. грн.), що зумовлено низькими поточними витратами;
2) виконуючиоцінку запропонованих альтернативних проектів підпри- ємстіва «ЛУКОЙЛ-Нафтохім» за допомогою традиційних показників, можна дійти висновку, що проектА є привабливішим, за проект Б, оскільки забезпечує інвесторові більший обсяггрошових потоків в рамках розрахункового періоду (NPVA=14919 млн. грн., запроектом Б становить тільки – NPVБ=13858 млн. грн.) та коротший періодокупності (PРA=1,4 роки, PРБ =2,9 років);
3) цьомутакож свідчить значення показника IEI, тобто з урахуванням вартості проектів накінець розрахункового періоду та перспективи їх подальшого функціонування,доцільнішим є здійснення проекта А (установка гідрування фракцій С4, С5),оскільки саме цей проект може вважатися більш ефективним (так як IEI > 1) іпривабливішим з економічної точки зору, ніж проект Б (установка діафрагмовогоелектролізу з використанням мембранної технології.

Висновки
Великезначення в ефективному функціонуванні та розвитку підприємства має інвестиційнезабезпечення, що базується на реалізації інвестиційних програм. При цьомурезультати інвестиційної діяльності, впровадження окремих інвестиційнихпроектів доцільно розглядати з позицій отримання соціального ефекту.
Глибокийспад в інвестиційній сфері, котрий серйозно перевищує зниження обсягіввиробництва, обумовлений тим, що інвестиції в промислові підприємства незабезпечують простого відтворення капіталу. Інвестиційна діяльність напідприємстві повинна розглядатися як єдність процесів вкладення ресурсів іотримання доходів у майбутньому, що відбуваються в різній часовійпослідовності. У трансформаційній економіці якісно змінивсясоціально-економічний механізм інвестування: економічний зміст категоріїінвестиції наповнюється новими сучасними формами залучення і руху ресурсів, атакож відносинами між учасниками інвестиційного процесу.
Оцінкаефективності інвестиційних проектів повинна засновуватися на додержанніосновних принципів, які включають розгляд усіх стадій життєвого циклу,моделювання грошових потоків, можливість порівняння умов реалізації різнихпроектів, позитивність і максимум ефекту, врахування фактора часу та найбільшістотних наслідків, а також врахування впливу інфляції, невизначеності йризиків. Інвестиційна привабливість підприємства залежить від моделі йогоінвестиційної поведінки, що включає систему мотивації, яка спонукала б його доактивізації інвестиційної діяльності.
Головноюметою управління інвестиційною діяльністю підприємства є отримання можливогомаксимального прибутку не тільки в поточному, а й у перспективному періодах. Цевимагає розробки таких задач управління, які забезпечують реалізацію головноїмети інноваційної діяльності, що полягає у забезпеченні: достатньоїінвестиційної підтримки необхідних темпів розвитку поточної діяльностіпідприємства; балансу максимальної прибутковості з урахуванням прийнятногоступеня ризику; ліквідності інвестицій, можливостей швидкого реінвестуваннякапіталу при змінах факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ; можливостіреалізації програм соціального розвитку колективу.
Одниміз важливих напрямків стратегічного управління інвестиційною діяльністю напідприємстві є розробка стратегії з метою зайняття на ринку сильних позицій ірозробки підходів до її успішної реалізації в умовах невизначеності зовнішньогосередовища, сильної конкуренції та внутрішніх проблем. Розробка такої стратегіїповинна базуватися на принципах системного підходу, врахуванні загальноїбазової стратегії розвитку підприємства тощо та сполученні зі стратегієюсоціального розвитку підприємства.
Трансформаційніперетворення характеризуються значним зростанням інвестицій у людський капітал,який включає знання, навички, мотивацію, що використовуються в процесівиробництва економічних благ. Людський капітал у сучасних умовах розглядаєтьсяяк джерело високого доходу в майбутньому. Вкладення в цей вид капіталупов’язані як з економічною, так і з соціальною стороною діяльностіпідприємства, тому важливим є визначення соціально-економічної ефективностіінвестиційної діяльності, пов’язаної з інтересами працівників підприємства ійого власників. При цьому необхідно враховувати той факт, що в сучасних умовахпріоритетним є отримання соціальних результатів, а економічні результатирозглядаються як засіб їх досягнення. Підвищення соціально-економічноїефективності інвестиційної діяльності передбачає необхідність розробкивідповідної організаційно-економічної моделі, яка включає також розробкунапрямків соціальної захищеності персоналу підприємства.

Списоквикористаних джерел
1. Закон України „Про інвестиційнудіяльність” від 18 вересня 1991 року N 1560-XII //Інфодиск: Законодавство України..
2. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року N 3480-IV // Інфодиск: Законодавство України
3. Закон України«Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 року N40-IV// Інфодиск: ЗаконодавствоУкраїни.
4. Глазунов В.Н.Финансовый анализ и оценка риска реальных инвестиций. — М.: Финстатинформ, 2007. — 135 с.
5. Губський Б.Проблеми міжнародного інвестування в Україні. // Економіка України. – 2006. — №1. – С.34.
6. Данілов О.Д.,Івашина Г.М., Чумаченко О.Г. Інвестування: Навчальний посібник. – К, 2001, 364с.
7. Дацій О.І.Фінансування інвестиційної діяльності підприємств // Економіка тапідприємництво, 2006р. — №4. – С.117-121.
8. Жураховська Л.Глобальні стандарти результативності інвестування // Фінансовий ринок України.– 2006. — №12. – С.18-25.
9. Ковалев В.В. Методыоценки инвестиционных проектов — М.: Финансы и статистика, 2000. – 257с.
10. Коваль Р.Г.Формування умов інвестування соціально-економічного розвитку підприємства //Економіка та держава. — №12. – 2006. – С.49-51.
11. Савчук А.В. Анализ эффективности инвестиционныхпроектов и экономических условий их реализации / НАН Украины; Институт проблемрынка и экономико-экологических исследований. — О., 2007. — 176с.: рис. — Библиогр.: с. 140-144.
12. Старик Д.Э. Как рассчитать эффективностьинвестиций? Монография. М.: АО “Финансстатинформ”, 2004. – 192с.
13. Шевчук В. Я., Рогожин П. С. Основи інвестиційної діяльності. – К.:Генеза, 1997. – 384 с.
14. Щербак А.В.Інформаційне забезпечення інвестиційної діяльності на підприємстві // Актуальніпроблеми економіки. 2006р. — №3. – С.103-107.
15. Майорова Т.В.Інвекстиційна діяльність: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальноїлітератури, 2004. – 376.
16. Селіверстова Л.С.Шляхи формування ефективної стратегії підприємства//Актуальні проблемиекономіки. – 2008. — №7.
17. Хрущ Н.А.Стратегія компанії: механізм формування й адаптації в сучасному інвестиційномусередовищі. – 2008. — №8.
18. Гриньова В.М.,Щабельська І.В. Методичні рекомендації по розробці інвестиційної політикипідприємства.//Вісник ХДЕУ.–2001 – №3(19). –С. 49-51.
19. Щабельська І.В.Оцінка сталості й ефективності інвестиційного проекту. // Управління розвитком.– ХДЕУ. – 2002. – №2. – С. 23-26.
20. Щабельська І.В.Соціальніаспекти управління інвестиційною діяльністю на підприємстві. Економіка:проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць №143. – Дніпропетровськ.ДНУ – 2002. – С. 135-140.
21. ЩабельськаІ.В.Управління інвестиційною діяльністю підприємства.// Материалы 6-йМеждународной научно-технической конференции ”Физические и компьютерныетехнологии в народном хозяйстве” – Харків. – 2002. – С.227-229.
22. ШевченкоІ В. Методичні засади реалізації інвестиційного проекту.// Материалы 7-йМеждународной научно-технической конференции ”Физические и компьютерныетехнологии в народном хозяйстве” – Харків. – 2003. – С. 182-184.

Додатки
ДодатокА
/>

Додаток Б

/>

Не сдавайте скачаную работу преподавателю!

Данный реферат Вы можете использовать для подготовки курсовых проектов.

Доработать Узнать цену написания по вашей теме

Поделись с друзьями, за репост + 100 мильонов к студенческой карме :

Заказать работу:

!	Курсовая работа
!	Дипломная работа
!	Реферат
!	Решение задач
!	Отчет по практике
!	Контрольная работа

Пишем реферат самостоятельно:

!	Как писать рефераты Практические рекомендации по написанию студенческих рефератов.
!	План реферата Краткий список разделов, отражающий структура и порядок работы над будующим рефератом.
!	Введение реферата Вводная часть работы, в которой отражается цель и обозначается список задач.
!	Заключение реферата В заключении подводятся итоги, описывается была ли достигнута поставленная цель, каковы результаты.
!	Оформление рефератов Методические рекомендации по грамотному оформлению работы по ГОСТ.

Читайте также:

→	Виды рефератов Какими бывают рефераты по своему назначению и структуре.

Другие популярные рефераты:

Реферат	Механические волны
Реферат	Обратная матрица
Реферат	Инверсия и ее применение
Реферат	Социокультурная динамика межпоколенных взаимодействий
Реферат	Расследование преступлений в сфере компьютерной информации
Реферат	Туристско-краеведческая характеристика Калининградской области
Реферат	Организация административно-хозяйственной службы гостиницы
Реферат	Диагностика психологической готовности ребенка к школе 2
Реферат	Модель современного менеджера
Реферат	Условия формирования военно-административной системы Южного Зауралья в XVII - первой половине XIX века

Сейчас смотрят :

Реферат	Понятие нравственного идеала
Реферат	Память. Направленность личности
Реферат	Анализ произведения ИАБунина по рассказу Несрочная весна
Реферат	Проблемы наркомании среди молодежи и способы её профилактики
Реферат	Национализм и его истоки
Реферат	Использование карт на уроках истории
Реферат	Лексикографічна структура семантичного словника в моделях класу Смисл - текст
Реферат	договір міни
Реферат	Дедуктивные умозаключения
Реферат	Догвор аренды
Реферат	Демократия
Реферат	Детективная деятельность
Реферат	Ділові і особисті якості секретаря у галузі діловодства
Реферат	Договор оценки объекта недвижимости. Отчет об оценке.
Реферат	Договор проката

Реферат по предмету "Экономика"

Аналіз управління інвестиційною діяльністю підприємства

Другие популярные рефераты:

Сейчас смотрят :