Чек —грошовий документ встановленої форми,що містить беззаперечне письмове розпорядження власника рахунка (клієнта)банкові, який обслуговує його, сплатити певну суму грошей пред'явникові чекаабо іншій вказаній у чеку особі. Чек є інструментом розпоряджання коштами, що єна розрахунковому рахунку.
При розрахунках чеками виникають економічні відносиниміж трьома суб'єктами. Це:
— чекодавець — юридична або фізична особа, власникрахунка, який здійснює платіж за допомогою чека та підписує його;
— чекодержатель — юридична або фізична особа, якаотримує кошти за чеком;
— банк-емітент — банк, що видає чекову книжку(розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі і веде їхні рахунки.
Усфері безготівкових розрахунків використовуються розрахункові чеки. Чеки, яківикористовуються для одержання готівки з рахунків, відкритпх у банках, називаютьсягрошовими чеками. Розрахунковий чек містить письмове розпорядженнячекодавця банку-емітенту сплатптн чеко-держателю зазначену в чеку суму коштів.
Власник рахунку виписує чекії в межах залишку коштівна рахунку в установі банку (або понад цей залишок, якщо є домовленість щодоовердрафта).
Банківська практика здійснення безготівковихрозрахунків чеками утвердила такі їх обов'язкові реквізити: 1) назва банку; 2)наказ про сплату грошової суми; 3) отримувач грошей;
4)дата і місце виписки чека; 5) підпис чекодавця. В Україні використовуєтьсястрого фіксована уніфікована форма розрахункового чека.
Бланки чеків брошуруються в спеціальні чекові книжки.Чекові книжки (розрахункові чеки) виготовляються на спеціальному папері набанкнотній фабриці НБУ за зразком, затвердженим НБУ. Чекові книжкиброшуруються по 10, 20 та 25 аркушів.
З дозволу НБУ чекові книжки (розрахункові чеки) можутьбути виготовлені комерційними банками самостійно з дотриманням усіхобов'язкових вимог і мати фірмову позначку банку.
Чек є цінним папером. Чекові книжки (розрахунковічеки) є бланками суворої звітності.
Розрахункові чеки, які використовуються фізичними особамипри здійсненні разових операцій, виготовляються окремими бланками. Облік їхведеться окремо від чекових книжок.
Залежно від того, на чию користь виписаний чек,розрізняють три Їх види:
— іменні — виписані лише певній особі;
— ордерні — виписані на певну особу з обов'язковимзастереженням про наказ оплатити чек;
— пред'явницькі — в чеку не зазначене найменуванняодержувача; гроші видаються пред'явнику.
Строк дії чекової книжки — один рік. Строк діїрозрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній
особі,— три місяці. За погодженням з установою банку, строк дії невикористаноїчекової книжки може бути продовжений.
Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банкчекодержателя протягом 10 (десяти) календарних днів (день виписки чека невраховується).
Будь-які виправлення і помарки в чеку не допускаються.Забороняється передача чекової книжки її власником будь-якій іншій юридичнійабо фізичній особі, а також підписання позаповнених бланків чеків та завіренняїх відбитком печатки. Одночасно з виписуванням чека на його корінці зазначаєтьсяназва отримувача коштів, номери документів, що оплачуються, сума і залишокліміту. Ліміт чекової книжки — це загальна гранична сума, на яку чекодавецьможе виписати чек з цією книжкою.
Головні бухгалтери підприємств, які ведуть розрахункичеками, зобов'язані періодично перевіряти: правильність використання чеківособою, яку уповноважено на їх підписання:
правильністьвиведення залишків ліміту на корінцях чеків;
звірятисуми на корінцях чеків із записами у виписках з рахунка в банку. Напідприємстві чекові книжки повинні зберігатися під замком у безпечному відпожежі і крадіжки приміщенні.
Для отримання чекової книжки підприємство подає до банку-емітентазаяву. На основі поданої заяви банк-емітент виписує чекодавцю чекову книжку.Операційний працівник банку перевіряє наявність усіх чеків у чековій книжці(кожний чек має свій номер), заповнює внутрішній бік обкладинки книжки, вписуєу кожний чек його основні реквізити. Банк веде облік номерів чеків у спеціальнійреєстраційній картці, де вказується номер рахунка, з якого сплачуватимутьсячеки, дата видачі книжки, номери чеків, строк дії книжки, для яких розрахунківвидається книжка.
Гарантованаоплата чеків забезпечується депонуванням коштів на окремому балансовому рахунку№ 722 «Розрахункові чекові книжки та розрахункові чеки» вбанку-емітенті (у сумі ліміту).Депонування коштів— цевнесення певних грошових сум на зберігання до банку: у даному разі — для.іабезпечення банківської гарантії вчасності платежу. Для цього разом іззаявою на видачу чекової книжки в банк подається платіжне доручення дляперерахування коштів на рахунок N 722.
При розрахунках чеками чеки з чекової книжки виписуютьсяв момент здійснення платежу і видаються чекодавцем за отримані ним товари танадані послуги. Виписуючії чек, чекодавець переносить залишок ліміту з корінцяпопереднього чека на корінець виписаного чека і виводить новий залишок ліміту.
Приймаючи чек до оплати за товари (виконані роботи, наданіпослуги), чекодержатель перевіряє: відповідність чека встановленому зразку;правильність заповнення чека; відсутність виправлень; відповідність суми накорінці чека сумі, вказаній у самому чеку; строк дії чека; наявність на ньомучіткого відбитка штампа або печатки банку та назви чекодавця (у фізичної особи— прізвище, ім'я, по батькові, дані його паспорта або документа, що йогозамінює).
Приймаючи чек із чекової книжки до оплати, чекодержательвідділяє його від корінця, проставляє на звороті розрахункового чека та накорінці календарний штемпель, підписує чек і робить відповідні відмітки увідомості про прийняті до оплати розрахункові чеки. Чекодержатель здає в банкчеки разом із трьома примірниками реєстру. Реєстр вміщує повну інформацію прочеки, що надходять до установи банку.
При оплаті чека кошти списуються з відповідногорахунка чекодавця та зараховуються на рахунок чекодержателя. Оплата чеків —відповідальна банківська операція. Чеки можуть бути недійсними, мати різнідефекти і навіть бути підробленими. Ризик, пов'язаний з видачею і оплатоючеків, для банків є досить суттєвим.
Клієнт може поповнити ліміт чекової книжки у разі йоговичерпання. Для поповнення ліміту чекодавець подає в банк доручення (фізичнаособа подає заяву або заповнює спеціальний ордер) разом з відповідною чековоюкнижкою. У дорученні в рядку «Призначення платежу» вказується''Поповнення ліміту за чековою книжкою".
Отже,розрахунки за допомогою чеків проводяться так:
1)покупець на основі заяви отримує в своєму банку чекову книжку, для чого банк-емітентдепонує певні грошові кошти (ліміт чекової книжки); 2) покупець, одержавширахунок постачальника на товар або послуги, виписує і передає постачальниковічек; 3) постачальник здає чек в установу банку, яка його обслуговує; банкзараховує суму, вказану в чеку, на рахунок постачальника. Одночасно ця сумасписується з рахунка покупця, на якому вона була депонована (принципово сутьсправи не змінюється від того, обслуговуються чекодавець і чекодержатель водній чи різних установах банків).
В Україні розрахунки чеками зараз не дуже поширені, особливопорівняно із західними країнами, де чек є основною формою безготівковихрозрахунків. Чеки не отримують поширення у вітчизняному господарському оборотівнаслідок недостатності коштів на рахунках клієнтів і обмеженої платоспроможностібільшості комерційних банків.
Порядокздійснення розрахунків векселями
Вексель— цінний папір, якийзасвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити післянастання строку визначену суму грошей власникові векселя (векселе-держателю).Вексель є одночасно розрахунковим документом (засобом платежу) і ціннимпапером, що може купуватися і продаватися на фондовому ринку.
В Україні використання векселів у господарському оборотіпочалося з 1992 р. Вексельний обіг у вітчизняному народному господарстві єзнаряддям комерційного кредиту та поліпшення розрахункових відносин міжсуб'єктами господарської діяльності. Важливою є роль векселів для покриттявзаємної заборгованості господарських суб'єктів. Однак обсяги вексельногообігу в Україні майже не зростають, а якість самих векселів знижується.
Випускаються два види векселів: простий і переказний. Простийвексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатитивласникові векселя після вказаного терміну певну суму грошей. Переказнийвексель, або трата, містить письмовий наказ векселетримача (трасанта),адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) певнусуму грошей у певний термін. Ремітент — одержувач грошей, який володієвекселем, пред'являє його до оплати трасату і одержує гроші.
Основними суб'єктами економічних відносин при розрахункахвекселями є:
— векселедавець (трасант, перший набувач векселя);
— векселедержатель (ремітент);
— платник (трасат).
Основноювідмінністю простого векселя від переказного є те, що при розрахунках задопомогою простого векселя векселедавець і платник є однією особою.Трасат (платник) стає боржником за векселем тільки після того, як акцептуєвексель, тобто дасть згоду на його оплату, поставившії на ньому свій підпис.Лише після акцепту вексель стає повноцінним виконавчим документом. Вексельможе виписати як платнир;, так і постачальник. Якщо вексель виписуєтьсяпостачальником, то платник повинен обов'язково акцептувати такий вексель. Отже,головним вексельним боржником за переказним векселем є акцептант (за простимвекселем — векселедавець).
Строкплатежу за векселем встановлюється за взаємною домовленістю між постачальникомі покупцем. При настанні строку платежу за векселем він оплачується за рахуноккоштів платника з його розрахункового рахунку.
Вексельнийобіг, таким чином, пов'язаний з виникненням боргу (боргових зобов'язань) увідносинах між постачальниками і покупцями (споживачами). Схема взаємозв'язківу найпростішому вигляді тут така: підприємство, отримавши вексель від свогопокупця, використовує цей вексель для розрахунків уже зі своїм постачальником.
Невиконанняумов вексельного обігу, несплата векселя у визначений строк призводить добанкрутства боржника на основі реалізації принципу повної матеріальноївідповідальності.
Вумовах кризи платежів і фінансового незабезпечення міжгосподарських зв'язківвексельний обіг може стати ефективною формою безготівкових розрахунків.
Важливезначення сьогодні має формування надійного механізму регулювання вексельногообігу. Інституціональну основу такого механізму могла б скластизагальнодержавна вексельна палата, яка могла б організувати реєстровийконтроль векселів за єдиними правилами, а також взяти на себе ведення зведеногореєстру вексельних випусків. Реєстрація векселів, відстежування шляхів їх рухудозволяє відраз'у ж розпізнати фальшиві векселі, підробки, виявити фактинедобросовісного придбання векселів.
Вексельє абстрактним борговим зобов'язанням, тобто у ньому не вказується матеріальнапідстава боргу на відміну
відінших розрахункових документів, у яких чітко засріксова-110, за якітоварно-матеріальні цінності (посл\-гіі, роботи! здійснюються розрахунки.
Вексель— це документ, складений у письмовій формі на папері, який містить строговизначену кількість обов'язкових реквізитів. У цьому зв'язку малоперспектнвшімє розвиток розрахункових операцііі з бездокументарними векселями, тобтовикористання електронної форми векселів. Бездокументар-ний обіг не може забезпечити,наприклад, такого реквізиту векселя, як підпис того, хто його видає, щопозбавляє вексель законної сили. Відсутність підпису векселедавця у векселіробить цей цінний папір беззмістовним. Без підпису немає письмовогозобов'язання.
Будь-якийпереказний вексель може бути переданий за допомогою здійснення особливогопередатного надпису на звороті векселя — індосаменту. Особа, яка при цьомупоступається своїми правами, називається "індосант", а яка набуваєїх — "індосат". Здійснюючи індосамент, індосант бере на себе абстрактнізобов'язання, подібно до того, як це робить векселедер-жатель за видачівекселя.
Особа,у якої знаходиться переказшгй вексель, розглядається як законнийвекселедержатель, якщо вона засновує своє право на неперервному ряді індосаментів.Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними.
Платіжза переказним векселем може бути забезпечений повністю або в частині вексельноїсуми за допомогоюаваля — вексельного поручительства. Аваліст,тобто особа, яка здійснила аваль, приймає на себе відповідальність за виконаннязобов'язання щодо оплати векселя. Аваль збільшує надійність векселя і, такимчином, сприяє ширшому застосуванню цієї форми безготівкових розрахунків.Аваліст несе відповідальність так само, як і той, за кого він дав аваль.
Принастанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений, векселедержатель можеобернути свій позов проти індосантів, векселедавця та інших зобов'язаних осіб.Відмова у акцепті або у платежі має бути засвідчена актом, складеним упублічному порядку (протест у неакцепті або у неплатежі). У разі оголошеннянеспроможним платника або векселедавця для здійснення векселедержателемналежних йому прав достатньо пред'явлення судового визначення щодо оголошеннянеспроможності.