МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
ІНСТИТУТ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕСУ
Кафедра економіки
КУРСОВА РОБОТА
З навчальної дисципліни «Економічна теорія»
на тему «Інфляція: причини виникнення таметоди регулювання»
Київ 2009р.
План
Вступ
1. Інфляція як багатофакторний процес
1.1 Форми та типи інфляції
1.2 Причини виникнення інфляції
2. Вплив інфляції на перерозподіл
2.1 Форми прояву та соціально-економічні наслідкиінфляції
2.2 Проблеми інфляційних процесів в Україні
3. Антиінфляційна політика та основні засоби боротьби з інфляцією
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Важливоюскладовою макроекономічної рівноваги є цінова стабільність, яка, в свою чергу,значною мірою залежить від стійкості грошової системи.
Інфляція— багатогранний, складний процес, який чітко відображає основні проблеми йсуперечності економіки. Найбільш очевидно вона проявляє себе в систематичномупереповненні каналів грошового обігу масою надлишкових грошей, що веде до їхзнецінення та додаткового перерозподілу національного доходу й національногобагатства на шкоду більшості населення.
Інфляціявідноситься до основних індикаторів, які характеризують макроекономічнунестабільність. Вона характеризує несприятливі зміни в цінах, які свідчать провиникнення певних змін у товарно-грошових відносинах і розподілі сукупногодоходу.
Інфляція —це приріст цін, викликаний надлишком грошей стосовно до випуску товарів тапослуг. Отже, інфляція передусім характеризує приріст цін в економіці. Вонавимірюється за допомогою індексу цін. Підвищення індексу цін у поточному роціпорівняно з попереднім указує на інфляцію, а зменшення індексу цін — надефляцію. Показником інфляції є темп інфляції.
Єрізні погляди на природу і причини інфляції, але переважають два напрями:перший розглядає інфляцію як суто грошове явище, спричинене порушенням законівгрошового обігу; другий – як макроекономічне явище, спричинене порушеннямпропорцій суспільного відтворення, і насамперед між виробництвом і споживанням,попитом і пропозицією товарів.
Отже,інфляція — надзвичайно складне, багатофакторне соціально-економічне явище, щонегативно впливає на всі сторони життя суспільства. Серед чинників йогорозвитку — внутрішні та зовнішні, економічні та неекономічні, монетарні танемонетарні.
1. Інфляція як багатофакторний процес
1.1 Формита типи інфляції
Інфляція зовні виглядає як знеціненнягрошей внаслідок їхньої надмірної емісії, яка супроводжується зростанням цін натовари та послуги.
В економiчнiйнауцiрозрізняють такі форми інфляції: iнфляцiяпопиту, iнфляцiявитрат та структурна інфляція.
Інфляція попиту – це порушення рівновагиміж попитом і пропозицією з боку попиту.
Інфляція попиту виникає внаслідок надмірногозростання грошових доходів населення, підприємств і держави, і зростання на ційоснові сукупного попиту. Внаслідок цього покупцi конкурують за обмеженупропозицiю товарiв.
Слiд зазначити, що покриття дефiциту державногобюджету за рахунок кредитно-грошовоi емiсii є одним з найважливiших чинникiвiнфляцii попиту, оскiльки зростання пропозицii грошей збiльшує сукупний попитна товари та послуги, який, у свою чергу, пiдвищус рiвень цiн.
Iнфляцiя витрат, або iнфляцiя пропозицii,викликається зростанням вартості виробничих факторів, тобто зростанням витратвиробництва, завдяки підвищенню цін їх елементів.
Зростання витрат підвищує ціни товарів і послуг.Вироблений товар може стати ресурсом для виробництва інших товарів, на якінакопичується хвиля зростаючих витрат. В результаті витрати у взаємопов’язанихвиробництвах зростають разом із цінами товарів, що випускаються.
Інфляція витрат викликає зростання цін будь – якогоіз виробничих факторів – землі, капіталу чи праці. Зростаючі витративиробництва переносяться на ціну продукції, яка оплачується споживачем. Якщо йдля нього цей товар є ресурсом виробництва, то витрати зростуть і тут, щозмушує підприємця компенсувати втрати підвищенням цін. Виникає своєрідниймеханізм передачі інфляції, яка розповсюджується у економіці як епідемія.
Найважливішими джерелами, що живлять інфляціювитрат, є, по-перше, зростання номінальної заробітної плати, по – друге,підвищення цін на сировину, паливо і енергію. Тобто йдеться, насамперед прозмінні витрати виробництва.
Зокрема, надмірне зростання заробітної платипороджує інфляцію. „Накручування” цін веде до раптового, непередбачуваногозростання вартості сировинних ресурсів і енергоносіїв.
Найгіршеу інфляції витрат є те, що вона породжує інфляційні очікування, а згодом – іінфляційну психологію. Це явище виникає тоді, коли у масовій свідомості людейіснує впевненість, що інфляція буде зростати й надалі. Тому працівникивимагають підвищення заробітної плати „під майбутнє зростання цін”, апідприємці завчасно „закладають” у ціну своїх товарів очікуване зростаннявитрат на сировину, енергію, працю й кредит.
Структурна інфляція викликається макроекономічноюміжгалузевою незбалансованістю, що веде до хронічного незадоволеного попиту напродукцію певних галузей і зумовлює зростання цін.
Поряд з формами, необхідно виділити ітипи інфляції:
— відкрита інфляція, розгортаєтьсяна ринках, де відбувається вільне ціноутворення. Саме відкрита інфляція здійснюєтьсяу формах інфляції попиту і інфляції витрат. Вона, хоча й деформує ринокнерівномірністю підвищення цін, але не знищує повністю ринковий механізмціноутворення.
— затамована (прихована) інфляціярозгортається інакше. Вона виникає завдяки державному регулюванню рівня ціншляхом їх блокування.
Затамована інфляція зумовлюється неправильними діямидержавних органів, які борються не з деформацією ринку, а з його наслідками –зростанням цін. Тому причини інфляції зберігаються, вона стає затамованою.
Однією з форм затамованої інфляції є прихованепідвищення цін, що виявляється в погіршенні якості товару при незмінній ціні,«вимиванні» товарів дешевого асотрименту, продажі старих товарів підновою маркировкою і, відповідно, за більш високими цінами.
Затамована інфляція руйнує ринковий механізм. Ринокне виконує регулюючу функцію, адже не одержує цінових сигналів (зміна цін –основний важіль дії ринкового механізму). Заморожені ціни роблять невигіднимиприкладення капіталу та інших ресурсів в галузях, де високі витративиробництва. Із тих галузей відбувається „втеча” капіталів, що породжує дефіцитпевних товарів. У саморегульованій економіці дефіцит швидко ліквідовуєтьсябільш високими цінами, а потім і розширенням виробництва. Тут же дефіцит стаєхронічним, затамована інфляція породжує ажіотажний попит і товарний дефіцитдедалі збільшується. Тотальний товарний дефіцит – ознака затамованої інфляції.Її неминучим супутником стає чорний (нелегальний) ринок. Виробництво не працює,або працює повільно, зменшуються доходи, бідніє населення і держава.
Така інфляція є незмінною супутницею плановоїекономіки (в колишньому СРСР в кінці 80-х роках товарне забезпечення кожногокарбованця отриманої зарплати коливалося в межах 40-60 коп., а в 1991 роцітоварна конвертованість знизилася до 28 коп.)
Iнфляцiя має рiзнi ступенi тяжкостi. Згiдно з цимекономiчна наука видiляє такi три ii види: помiрна iнфляцiя, галопуюча iнфляцiяi гiперiнфляцiя.
Помiрна інфляція (до 10% на рік) у західнійекономічній літературі не розглядається як соціальне зло. Навпаки, вважається,що вона певною мірою „підхльостує” економіку, надає їй необхідного динамізму.
Дійсно, при зростанні цін населення більше купує,адже передбачає, що у майбутньому купівлі обійдуться ще дороще. Це стимулюєвиробників збільшити пропозицію товарів і послуг і ринок швидше насичується.Варто врахувати, що при інфляції ціни зростають у різних галузях різнимитемпами. Стан різновигідності виробництва зберігається, що дозволяє вирівнюватиекономічні диспропорції і оздоровити ринкове господарство.
Галопуюча iнфляцiя вимiрюється двозначними читризначними числами – 20, 100 чи 200% за рiк.
Гіперінфляція: цей рiзновидiнфляцiiмає мiсце,коли цiнизростають на тисячу, мiльйон чи мiльярдпроцентiвза рiк.Аналiзвиявляє декiлька харакерних рис гiперiнфляцii.
По–перше, реальний попит на грошi,вимiрюванийяк вiдношеннязапасу грошей до рiвня цiн,падає дуже рiзко.
По-друге, вiдноснi цiни стають дуже нестабiльними.За нормальних умов зарплата робiтника майже не змiнюсться (менш нiж на 1% вмiсяць). В умовах гiперiнфляцii реальна заробiтна плата може знижуватись всередньому на третину протягом одного мiсяця.
Дуже вiдчутнимє вплив гiперiнфляцiiна розподiл багатства. Знецiненнягрошей руйнує заощадження населення, пiдриваючи економiчну свободу суспiльства.Цi iнтенсивнi коливання у вiдносних цiнах i реальнiй зарплатi, збiдненнянаселення, iлюструють головну втрату вiд iнфляцii. На щастя, гiперiнфляцiятраплясться досить рiдко. Вона мас мiсце переважно пiд час вiйн чи в перiоди,що йдуть за вiйнами i революцiями. Гiперiнфляцiя сучасного перiоду характернадля країн, що здiйснювали революцiйний перехiд вiд соцiалiзму до ринковоїекономiки. Прикладом може бути Польща, коли цiни в ній зростали бiльш як на1000% щороку в 1989-1990 рр.
Також інфляція може бути збалансованою інезбалансованою.
При збалансованій інфляції ціни піднімаютьсявідносно помірно і одночасно на більшість товарів і послуг. В цьому випадку порезультатах середньорічного росту цін піднімається процентна ставка державногобанку і таким чином ситуація стає рівносильна стабільним цінам.
У випадку незбалансованої інфляції ціни на різнітовари і послуги піднімаються неодночасно і по-різному на кожний тип товару.
Існує також очікувана і неочікувана інфляція.
Очікувану інфляцію можна спрогнозувати на якийнебудь — період часу і вона, як правило, є прямим результатом діяльностівлади. В якості прикладу можна навести лібералізацію цін в Росії в 1992 році івідповідний прогноз росту цін напередодні — в грудні 1991р.
Неочікувана інфляція характеризується неочікуванимскачком цін, що негативно відбивається на податковій системі і грошовому обігу.У випадку присутності у населення інфляційних очікувань така ситуація викличерізке збільшення попиту, що само по собі створює труднощі в економіці і змінюєреальну картину суспільного попиту. Це веде до збою в прогностичних тенденціяхв економіці і при деякій нерішучості уряду ще сильніше збільшує інфляційніочікування, які будуть збільшувати ріст цін. Але у випадку, коли раптовийскачок цін відбувається в економіці не “зараженій” інфляційними очікуваннями,то виникає так званий «ефект Пігу»- різке падіння попиту у населення в надії нашвидке зниження цін. В наслідок зниження попиту виробник змушений знизити ціну,все повертається в становище рівноваги.
Рівень (темп) інфляції обчислюють заформулою: (1)
/>
Де Iц — індекс зростання цін за рік; Pi0і Pі1– ціни однакових товарів, виражені відповідно в цінах базового і поточногороків; Qі1– обсяг виробництва певного продукту в поточному році.
1.2 Причини виникнення інфляції
Розрізняютьпричини інфляції щодо товарів (інфляція пропозиції) і щодо грошей (інфляціяпопиту).
Причини інфляціїпропозиції формуються в самому процесі виробництва (наприклад, монополізаціявиробництва, диспропорції в економіці та ін.). Конкретнішими причинами цієїінфляції є зростання цін на сировину та електроенергію, а також випереджаючезростання реальної зарплати порівняно з продуктивністю праці. При незначнійінфляції (до 10% на рік) ціни зростають швидше заробітної плати. У підприємцівз'являється додатковий стимул нарощувати виробництво товарів. Водночаснаселення намагається придбати більше товарів, оскільки очікує ще швидшогозростання цін. Але це не означає, що інфляції притаманні позитивні сторони.Поява у підприємців додаткового стимулу діяльності (як позитивна сторонаінфляції) нівелюється іншими негативними чинниками, про які йтиметься далі.
Причини інфляціїпопиту — це насамперед надлишкова емісія грошової маси. Конкретнішими причинамицієї інфляції є випереджаюче зростання сукупного платоспроможного попиту(формується, як відомо з попередніх тем, переважно із сукупних грошових витратдомогосподарств, держави, підприємців), його відрив від зростання обсягів — ВВП.
Інфляція може бутизумовлена такими причинами: надлишковим сукупним попитом; зростанням витратвиробництва або зменшенням сукупної пропозиції; підвищенням зарплати:порушенням механізму пропозиції.
Незалежно від стану грошової сфери, товарні ціни можуть змінюватисявнаслідок зростання продуктивності праці, циклічних і сезонних коливань,структурних зрушень в системі відтворення, монополiзації ринку, державногорегулювання економіки, введення нових ставок податків, девальвації і ревальваціїгрошової одиниці, зміни кон'юнктури ринку, впливу зовнішньоекономічнихзв'язків, стихійних лих і т. і. Очевидно, що не всяке зростання цін — єінфляцією.
Таким чином, зростання цін, пов’язане із циклічними коливаннямикон’юнктури, не можна вважати iнфляційним. По мірі проходження фаз циклу — особливо при іноді маючій місце їх «нестандартної» розтягнутостiпомітно буде змінюватися і динаміка цін. Ціни будуть підвищуватися в фазах бумаі падати в фазах кризи, а після цього знову зростати в наступних фазах виходуіз кризи.
Підвищення продуктивності праці при інших рівних умовах призводить дозниження цін. Проте можливі випадки, коли підвищення продуктивності праціпризводить до підвищення заробітної плати. В цьому випадку — т. з. інфляціявитрат підвищення заробітної плати в будь-якій галузі насправді супроводжуєтьсяпідвищенням загального рівня цін.
Інфляціяхарактеризується тим, що економіка намагається витрачати більше, ніж воназдатна виробляти, тобто з часом досягає такої точки, яка знаходиться поза кривоювиробничих можливостей. Виробничий сектор не в змозі відповісти на цейнадлишковий попит збільшенням реального обсягу продукції, бо всі наявні ресурсивже повністю використані. Тому цей надлишковий попит веде до завищених цін напостійний реальний обсяг продукції. Іншими словами, це означає, що надто багатогрошей полює за надто малою кількістю товарів.
Із збільшеннямпопиту на ринку робочої сили деякі категорії часткових робітників починаютьвикористовуватися повністю і їхня зарплата у грошовому вираженні зростає. Урезультаті збільшуються виробничі витрати і підприємства змушені підвищуватиціни. Звуження ринків робочої сили розширює можливості профспілок при укладенніколективних договорів і допомагає їм добиватися значного збільшення заробітної платні.Підприємства готові поступитися вимогам профспілок про підвищення зарплати, бопрагнуть уникнути страйків, особливо в той час, коли економіка ступає. на шляхвсе більшого розквіту.
Крім того, іззбільшенням загальних видатків більш високі витрати можна легко перекласти наспоживача, піднявши ціни. Коли ж досягнуто повної зайнятості, підприємствазмушені наймати менш кваліфікованих робітників, що призводить до зростаннявитрат і цін. Інфляцію, яка виникла на другому відрізку, іноді називаютьпередчасною, бо вона починається до появи повної зайнятості у країні.
Повна зайнятістьпоширюється на всі сектори економіки, коли загальні видатки досягають третьоговідрізку. Усі галузі промисловості більше не можуть відповідати на збільшенняпопиту збільшенням обсягу продукції. Реальний обсяг національного продуктудосягає свого максимуму і подальше збільшення попиту веде до інфляції. Сукупнийпопит, що перевищує виробничі можливості суспільства, викликає підвищення рівняцін.
Інфляція можетакож виникнути в результаті зміни витрат і пропозиції на ринку. Термін«інфляція, обумовлена зростанням витрат», пояснює зростання цін такимичинниками, які призводять до збільшення витрат на одиницю продукції. Витрати наодиницю продукції — це середні витрати за даного обсягу виробництва. Таківитрати можна отримати, розділивши загальні затрати на ресурси на кількістьвиготовленої продукції.
Зростання витратна одиницю продукції в економіці скорочує прибутки і обсяг продукції, якийпідприємства можуть пропонувати за існуючого рівня цін. У результатізменшується пропозиція товарів і послуг у масштабі всієї економіки. Цезменшення пропозиції, у свою чергу, підвищує рівень цін. Тобто за цією схемоювитрати, а не попит роздувають ціни, як це відбувається за інфляції попиту.
До найважливішихджерел інфляції, обумовлених зростанням витрат, належать збільшення номінальноїзаробітної плати і підвищення цін на сировину та енергію. Якщо підвищеннязарплати в масштабі всієї країни не супроводжується зростанням суспільноїпраці, то збільшуються витрати на одиницю продукції. Виробники відповідають наце скороченням виробництва товарів і послуг, які поступають на ринок. Занезмінного попиту це зменшення пропозиції призведе до підвищення рівня цін.Оскільки винуватцем є надмірне підвищення номінальної заробітної плати, цей типінфляції називається «інфляцією, викликаною підвищенням заробітної плати», якаявляє собою різновид інфляції, обумовленої зростанням витрат.
Різновид інфляції,обумовленої зростанням витрат, називається «інфляцією, викликаною порушенняммеханізму пропозиції». Вона є наслідком збільшення витрат виробництва, а отже,і цін, пов'язаних із раптовим, непередбаченим зростанням вартості сировини абозатрат на енергію. Переконливим прикладом для України на початку 90-х років єзначне підвищення цін на імпортовані нафту і газ. Оскільки протягом 1991—1993рр. ціни на ці енергетичні ресурси зросли в сотні разів, то це вплинуло назначне збільшення витрат виробництва і транспортування всієї продукції векономіці. Все це в значній мірі поглибило інфляційні процеси в Україні.
В умовах Україниситуація значно складніша, ніж викладений вище простий розподіл інфляції наокремі види — інфляцію, викликану збільшенням попиту, і інфляцію, обумовленузростанням затрат.
Гіперінфляція вУкраїні є результат всієї сукупності надзвичайно складних економічних,політичних, соціальних і міжнародних відносин, що склалися після розпаду СРСР.
Значний вплив наінфляцію мас фінансування бюджетного дефіциту. Якщо значна частина державногобюджетного дефіциту фінансується за рахунок позик Національного банку України,тобто за рахунок того, що просто друкується більше грошей, то це стає значнимджерелом інфляції. Коли дефіцит фінансується за допомогою «друкарськоговерстата», то, природно, збільшується грошова маса. З часом це призводить дознецінення грошей, іншими словами, ціни підвищуються.
Ключовим пунктоммонетарної стратегії с встановлення центральним банком певного визначеноготемпу приросту грошової маси, якого він буде послідовно і твердо дотримуватися.Тим самим інфляція спрямовується у спокійніше русло, і одночасно з'являєтьсянадія, що різкого підвищення цін у перспективі не очікується.
Якщо обсягвиробництва не може бути збільшений і швидкість обороту постійна, то зростаннягрошової маси, безперечно, призведе до незабезпеченого виробництвом підвищеннярівня цін. Таким чином, зміна грошової маси — кількості грошей — керуєінфляцією. Саме так твердять монетаристи і так звана «кількісна теорія».
Коли ж обсягвиробництва змінюється внаслідок того, що суспільство не завжди повністювикористовує потужності, і коли швидкість обороту змінюється тому, що попит нагроші міняється з розвитком нових форм платіжних засобів, тоді зв'язок міжгрошовою масою і інфляцією буде менш очевидним — надто, якщо важко визначити розмірсамої грошової маси.
2. Вплив інфляції на перерозподіл
2.1 Формипрояву та соціально-економічні наслідки інфляції
Інфляція масглибокі соціально-економічні наслідки. Вона передусім відбивається на обсязінаціонального виробництва і перерозподілі доходів. Звичайно реальний обсягнаціонального виробництва і рівень цін підвищуються або знижуються одночасно.Одначе бувають і випадки, коли реальний обсяг національного виробництваскорочується, тоді як ціни продовжують зростати.
Для з'ясуванняцього питання надзвичайно важливо зрозуміти різницю між грошовим, абономінальним, доходом і реальним доходом.
Грошовий, абономінальний, доход — це кількість гривен, які людина отримує у виглядізаробітної плати, ренти, відсотка або прибутку. Реальний доход визначаєтьсякількістю товарів і послуг, які можна купити на суму номінального доходу. Отже,якщо номінальний доход зростає швидшими темпами, ніж рівень цін, то реальнийдоход підвищується. І навпаки, якщо рівень цін зростає швидше, ніж номінальнийдоход, то реальний доход зменшується.
Важливовідзначити, що інфляція по-різному впливає на перерозподіл залежно від того. чиє вона очікуваною. чи непередбаченою. В разі очікуваної інфляції покупецьдоходу може вжити заходи, щоб попередити або зменшити негативні наслідкиінфляції, які можуть позначитися на його реальному доходові.
Інфляція передусімкарає людей, які отримують фіксовані номінальні доходи. Тобто вонаперерозподіляє доходи, зменшуючи їх в одержувачів фіксованих доходів ізбільшуючи їх в інших груп населення. Інфляція також погіршує становищеземлевласників, які отримують фіксовану ренту, бо з часом вони отримуватимутьгроші, які мають меншу вартість.
Люди, що живуть нанефіксовані доходи, можуть виграти від інфляції. Номінальні доходи таких сімейможуть випереджати рівень цін, або вартість життя, внаслідок чого їхні реальнідоходи зростуть. Робітники, зайняті у галузях промисловості, що розвиваються, іпредставлені сильними профспілками, можуть домогтися, щоб їхня номінальназарплата зростала пропорційно до рівня інфляції або й випереджала його.
Інфляція особливонегативно відбивається на власниках заощаджень. Із зростанням цін реальнавартість, або купівельна спроможність, заощаджень, відкладених на «чорнийдень», зменшиться. Це, зокрема, видно на прикладі власників заощаджень України.Якщо сума їхніх вкладів збільшена на 40%, то ціни за цей період зросли вдесятки разів.
Інфляція, особливоколи вона сягає рівня галопуючої або гіперінфляції, негативно позначається навсіх сторонах суспільного життя країни. І соціально-економічні наслідкипроявляються у наступному:
- Знижуються реальні доходи населення. Це стосуєтьсянасамперед осіб, які отримують фіксовані номінальні доходи (працівникибюджетних організацій, пенсіонери та ін.). При зростанні цін їхні реальні доходизменшуються. І навпаки, реальні доходи збільшуються у тих осіб, у якихномінальна заробітна плата зростає швидше, ніж рівень інфляції.
Стосовно першихможна стверджувати, що вони обкладаються інфляційним податком; інші, навпаки,отримують інфляційну субсидію.
- Знецінюються фінансові активи із сталим доходом.Інфляція знижує їхню реальну вартість. У цьому випадку скорочуються також іреальні доходи, що їх отримують власники таких фінансових активів.
- Порушується нормальний розподіл доходів між дебіторамита кредиторами. Від інфляції виграють дебітори, тобто позичальники кредиту, іпрограють кредитори. Це обумовлено тим, що в умовах інфляції кредит надаєтьсяза однієї купівельної спроможності грошей, а повертається за іншої, нижчої.
Найбільшу загрозудля кредитних відносин має неочікувана інфляція. Очікувану інфляцію можнаврахувати і пристосуватися до неї. Наприклад, кредитори можуть індексувативідсоткову ставку з урахуванням очікуваної інфляції.
- Знижується мотивація до інвестування довгостроковихпрограм. Довгострокові інвестиції стають ризикованими, тому що прибуток, якийочікують отримати при поточних цінах, у майбутньому внаслідок інфляції можесуттєво зменшитися в реальному вимірі.
- Прискорюється матеріалізація грошей. Під часінфляції зростають ціни на товарно-матеріальні ресурси і нерухомість. Томудомашні господарства і підприємства намагаються позбутися грошей і вкласти їх узапаси товарно-матеріальних цінностей та в нерухомість. Гроші стають«гарячими», від них намагаються якнайшвидше звільнитися.
- Інфляція як фактор зайнятості та безробіття. Вумовах неповної зайнятості інфляція може виконувати й позитивну функцію, якщовона набуває вигляду інфляції попиту. В цих умовах держава, збільшуючи сукупнівитрати, може ціною помірної інфляції стимулювати збільшення виробництва тазниження безробіття.
Але помірна інфляція попиту може також самопримножуватися, якщо стаєзатяжною. За цих умов до неї звикають продавці і тому автоматично напередпідвищують ціни на свої товари та послуги. До неї звикають і покупці, томунамагаються робити закупки заздалегідь, що збільшує попит і породжує нову хвилюінфляції. Робітники теж вимагають врахувати майбутню інфляцію у своїйзаробітній платі, що породжує інфляцію витрат. Остання становить особливузагрозу для економіки країни. Така інфляція свідчить про зростання цін навиробничі ресурси, що при незмінній кількості ресурсів скорочує виробництво ізбільшує безробіття.
- Знижується мотивація до праці. Падіння життєвогорівня населення внаслідок інфляції, а також спотворення структури ідиференціації доходів негативно впливають на мотивацію підприємницької татрудової діяльності. Це пов'язано з великою диференціацією міжгалузевоїзаробітної плати, розривом у рівні оплати праці в державному і недержавномусекторах економіки, великим відставанням мінімальної заробітної плати відсередньої, значною різницею у співвідношенні низько- і високооплачуванихкатегорій працівників у межах окремих галузей та ін. Зрозуміло, що впливзаробітної плати на зміну цін та інфляційні процеси не можна заперечувати.Разом з тим нинішня заробітна плата, питома вага якої в структурі витрат навиробництво продукції промисловості є не дуже великою, не може бути головнимчинником інфляції.
- Інфляція підриває управлінський механізм економіки.В ринковій економіці держава використовує в основному економічні важелірегулювання. Зрозуміло, що таке регулювання може дати бажані результати лише заумови, коли грошова система досить стійка. Дестабілізуючи її, інфляціяавтоматично знижує ефективність економічних регуляторів, часом навіть робитьнедоцільним саме їхнє застосування, підштовхує державу до використання інших,адміністративних методів впливу. Інакше кажучи, інфляція знецінює не тількигроші, а й усю систему регулювання економіки.
Те, що нині в українській економіцівідбувається бурхливий стихійний розвиток бартерних відносин, інфляційнепоходження яких є безсумнівним, демонструє це з усією очевидністю.
Головниминаслiдками iнфляцiї є: перерозподiл доходiв, прихована державна конфiскацiягрошей у населення через податки, прискорена матерiалiзацiя грошей, падiнняреальної процентної ставки на капiтал, падіння рівня життя народу.
Основнийрозподiльчий вплив iнфляцiї виникає через вiдмiнностi у активах (все, що маєгрошову вартість) i пасивах (борги), якими володiють люди. Для iндивiда, щоотримав позику i має вносити по нiй щорiчний (або щомiсячний) платiж згiдно зiставкою проценту, iнфляцiя фактично є моментом позитивним. Наприклад, позичено100 000 грн. для купiвлi будинку, i щорiчнi платежi по закладнiй становлять 10000 грн. У разi пiдвищення цiн у 2 рази, тобто наявностi iнфляцiї, платежi позакладнiй нiяк не змiняться i будуть становити тi ж самi 10 000 грн. за рiк,хоча кiлькiсть благ, що можна придбати на цю суму зменшиться вдвiчi. Боржник прицьому тiльки виграє, оскiльки реальний процент за використання капiталузменшився наполовину.
В цiломунепередбачена iнфляцiя перерозподiляє багатство вiд кредиторiв до боржникiв, анепередбачене зниження темпiв iнфляцiї дає протилежний ефект.
Iнфляцiя є головнимчинником, що впливає на вiдсотковi ставки, оскiльки пiд iї дiєю змiнюєтьсякупiвельна спроможнiсть грошових одиниць i зменшусться реальна прибутковiстьiнвестицiй.
Окрiмперерозподiлу доходiв,iнфляцiявпливає на економiку череззагальний обсяг виробництва. Такий вплив справляється на рiвеньобсягу виробництва в цiлому. Тут слiдзауважити, що безпосереднього зв'язку мiжцiнамиiобсягом виробництва немає. Збiльшеннясукупного попиту збiльшує iцiни,і обсяг виробництва.
Загальні негативні наслідки інфляційнихпроцесів є:
1. Посилення диспропорцій в економіці,дезорганізація господарських зв’язків, виникнення кризи фінансів, значнаактивізація спекуляцій, посилення злочинності;
2. Зниження життєвого рівня трудящих, знеціненнятрудових заощаджень, поглиблення майнової нерівності. У США, наприклад,монополісти внаслідок інфляції щорічно привласнюють до 70 млрд. долл., а вУкраїні лише в 1992-1993рр. ціни зросли в 2569 разів, а грошові доходинаселення — тільки в 559 разів. У 610 разів знецінилися вклади громадян вощадбанку;
3. Зниження стимулів до продуктивної діяльності,гальмування науково- технічного процессу;
4. Відкрита інфляція призводить до зростання витратна одиницю продукції; скорочення прибутків; зменшення випуску товарів, щокінець-кінцем спричиняє зростання цін.
5. Притамована інфляція супроводжується розривом міжадміністративно встановленими цінами і ринковими (як правило, вищими);відпливом товарів у тіньову економіку, посиленням її; зростанням дефіциту,збільшенням черг; збагаченням ділків тіньової економіки.
Серйознiзагрози для нацiональної економiки,що створює iнфляцiя,мають як внутрiшнiй,так iзовнiшнiйпрояв. У разi iнфляцiївитрат, країни, економiка яких залежитьв основному вiд зовнiшньоiторгiвлiпромисловими, легкозамiнюванимитоварами, можуть втратити експортнiринки, якщо цiни та витрати в цихкраїнах зростають швидше, нiжв iншихкраїнах. Таким чином, проблема стабiлiзацiї цiн тiснопов'язана з питаннями збереження конкурентоспроможностiдержави на зовнiшних ринках.
2.2.Проблемиінфляційних процесів в Україні
Найбiльшiстотнимнегативним явищем в економiцiУкраїни на етапi її ринковогореформування виявилася iнфляцiя.
До числа iнфляцiйних факторiв, що мали мiсцепротягом останнiх рокiв, належать:
а) надвисоке пiдняття цiн на енергоносii та основнiвиди сировини й матерiалiв;
б) збiльшення наявної грошовоi маси за рахунокдодаткової емiсiї грошей;
г) зростання безготiвкового обiгу, як наслiдоккредитування низькорентабельних та збиткових пiдприємств;
д) монопольне цiноутворення в умовах монополiзацiїбiльшостi видiв промислового виробництва, що веде до диктативного пiдвищенняцiн виробниками, оскiльки споживачi позбавленi вибору i вiдсутнiй стримуючийконтроль за цiнами.
Спочатку нашiй економiцi була властива iнфляцiявитрат, оскiльки випереджаючими темпами зростали цiни енергоносiїв й первинноїсировини, й кожна наступна хвиля пiдвищення цiн починалася з палива тасировини. Перiодичне випереджаюче пiдвищення цiн на енергоносii було iмпульсомдля загального зростання цiн й iнфляцiї.
Пiдвищення пiдприємствами цiн на власну продукцiю, зметою покриття зростаючих витрат, дало поштовх до подальшого розвиткуiнфляцiйних процесiв. При цьому типi iнфляцiї зростання грошової маси єнаслiдком пiдвищення цiн. Незважаючи на дедалi зростаючу грошову емiсiю,виникла нестача оборотних засобiв пiдприємств для розрахункiв з своїмипостачальниками (криза неплатежiв) i для видачi зарплати. В результатi склаласятипова iнфляцiйна спiраль: зростання цiн веде до збiльшення витрат (i в томучислi зарплати), яке вимагає збiльшення грошової маси, а останнє, в свою чергу,веде до нового витка зростання цiн. Таким чином iнфляцiя в Українi являє собоюпоєднання iнфляцiї попиту та iнфляцiї витрат, що значно ускладнює здiйсненняантиiнфляцiйної полiтики.
У 1992-1994 рр. вУкраїнi проводилася помилкова економiчна полiтика, що фактично мала неантиiнфляцiйний, а проiнфляцiйний вплив на економiчну систему країни.
Починаючи з 1996 року,приборкування високих темпів інфляції стало основним завданням макроекономічноїполітики держави. Було обрано курс на поступове зниження дефіциту державногобюджету, як одного з головних джерел інфляції в Україні.
Найуспішнішим періодом у боротьбі з інфляцією стали1996 – 1997 роки. За цей час було проведено цілу низку заходів щодо зміцненняпозиції національної грошової одиниці. Стримуюча фіксальна політика уряду далазмогу зменшити державні витрати та скоротити державний дефіцит. Покриттядефіциту бюджету відбувалося уже не лише через кредити НБУ уряду, а також черезпродаж державних облігацій та частково через іноземні кредити. Більш жорсткагрошово — кредитна політика центрального банку зменшила можливість спекуляціїна валютному ринку. Успішна грошова реформа, під час якої тимчасовийкарбованець був замінений на постійну гривню, значно збільшила довіру донаціональних грошей. Рівень інфляції в цей період склав найбільш низький за всіроки незалежності рівень 10,1%.
Не менш успішним роком для національної валюти став2001 рік. Протягом січня – жовтня 2001 року інфляція в Україні була меншапрогнозованого рівня і склала 103,9%, що значно нижче ніж в 2000 році(123,3%).Сьогодні в Україні відзначається один з найнижчих темпів інфляції серед країнСНД.
Основними факторами, що сприяли зміцненню позиціїнаціональної грошової одиниці стали нарощування випуску продукції у промисловихгалузях, і які орієнтовані на споживчий попит, збільшення обсягівсільськогосподарського виробництва в результаті прискорення структурних реформв аграрному секторі, здешевлення кредитних ресурсів для виробників, зниженнярівня бартерних операцій. Ріст національної економіки збільшив попит на гривню,що значно покращило її позиції на валютному ринку.
Нагадаємо, наприкінці 2007 року на постпрем'єр-міністра була призначена Юлія Тимошенко. Новий уряд розробив бюджет на2008 рік, у якому було закладено виконання певних передвиборчих обіцянок,зокрема, підвищення рівня соціальних виплат, а також збільшення мінімальноїзаробітної плати, виплату компенсацій на внесками Ощадбанку СРСР.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) поліпшив прогноззростання ВВП України у 2008 році з 5,4% до 5,6%, а також погіршив прогнозінфляції (грудень до грудня) з 10,6% до 17,1%.
МВФ також погіршив прогноз середньорічної інфляції з10,8% до 21,9% на 2008 рік.
У квітні Світовий банк погіршив прогноз показникаінфляції в Україні на 2008 рік з 13,8% до 17,2%. При цьому Світовий банк зберігпрогноз зростання ВВП у 2008 році на рівні 5,5%.
За прогнозами Європейського банку реконструкції ірозвитку, середньорічна інфляція в Україні у 2008 році склала11,7%, зростання ВВП — 6%.
За даними Держкомстату, в Україні інфляція у березніпроти лютого 2008 року склала 3,8%. З початку поточного року зростанняспоживчих цін склало 9,7%.
У той же час у березні 2008 р. до березня минулогороку інфляція склала 26,2%, у січні-березні до аналогічного періоду 2007 рік –22,5%.
Бюджет-2008 розрахований з урахуванням наступнихмакропоказників: номінальний ВВП — 889,4 млрд. грн. (в середині лютого 2008року Кабмін збільшив прогнозний показник ВВП України на 2008 рік до 921 млрд.грн.); зростання ВВП — 6,8%; інфляція — 9,6%.
На сьогоднішній деньрівень інфляції набув загрозливого характеру.Різке збільшення бюджетних витрат при незабезпеченості товарною пропозицієюспровокувало посилення зростання інфляції.
Про це заявив голова Національного банку УкраїниВолодимир Стельмах у своєму виступі у Верховній Раді 11червня 2009р. щодо стану грошово-кредитного ринку. За йогословами, в українській економіці спостерігається таке явище як рефляція –інтенсивне стимулювання бюджетними коштами внутрішнього попиту. За даними НБУ,якщо у першому кварталі 2007 року порівняно з першим кварталом 2006 рокубюджетні витрати збільшилися на 15,5%, то у першому кварталі 2008 рокупорівняно з першим кварталом 2007 року зростання витрат склало 45%. «Цесвідчить про надзвичайну інтенсивність бюджетних витрат, але економіка нестворювала такими ж темпами товарну пропозицію і пропозицію послуг, — сказавСтельмах. — Доходи населення виросли на 47%. Ви розумієте, що це дисонанс, якийстав причиною інфляційного вибуху», передає «УНІАН».
Голова НБУ підкреслює, що рівень інфляції в Українінабув загрозливого характеру. За підсумками першого кварталу 2008 року рівеньінфляції склав 9,7%, що вже перевищує прогноз рівня річної інфляції на 0,1%.
Стримування інфляції у майбутньому багато в чомузалежить від правильної та виваженої грошово – кредитної політики НБУ. При чомудана політика не повинна іти в розріз із політикою уряду що до подальшоїоптимізації умов діяльності виробників. Усі інструментарії грошово – кредитноїполітики центрального банку повинні бути в першу чергу спрямовані наздешевлення кредитних ресурсів.
Зменшення норми обов’язкових резервір та дисконтноїставки за прогнозами НБУ повинна стимулювати комерційні банки до зменшеннявідсотків по кредитам і зробити їх більш дешевшими для виробників.
Грошово – кредитна політика НБУ спрямована наздешевлення кредитних ресурсів, поряд із діяльністю уряду що до продовженняпроцесу приватизації, проведення податкової реформи – є ті заходи держави, щоповинні забезпечити подальше економічне зростання в Україні. Збереженняпозитивних змін у вітчизняній економіці дасть можливість зміцнити позиціїгривні на валютному ринку. Стабільність національної грошової одиниці єосновною передумовою мінімізації інфляції в Україні та тих негативнихнаслідків, до яких вона може призвести.
інфляціяекономічний наслідки антиінфляційний
3. Антиінфляційна політика та основні засоби боротьби з інфляцією
Розвинутікраїни світу нагромадили значний досвід проведення антиінфляційної політики.Основними заходами держави у боротьбі з інфляцією, передусім з голопуючою тагіперінфляцією, є:
1)регулювання попиту та пропозиції;
2) індексаціядоходів;
3) контроль зацінами та заробітною платою.
Найтиповішідії держави за розбіжності попиту і пропозиції такі: якщо платоспроможний попитперевищує пропозицію за умов виробництва ВНП нижче від оптимальної величини,держава повинна привести в дію три основних методи регулювання:
1) знизити податокна прибуток, щоб стимулювати інвестиції компаній і фірм;
2) збільшитивитрати державного бюджету і насамперед державні закупівлі товарів і послуг;
3) зменшитивідсоткову ставку за кредит і, отже, збільшити грошову масу в економіці.
Крім цих заходівслід провадити активну амортизаційну політику, збільшувати обсягкапіталовкладень у державному секторі тощо.
Якщо пропозиціявища від платоспроможного попиту, а виробництво ВНП перевищує оптимальнувеличину, держава повинна домагатися зниження сукупного попиту. Для цього їйнеобхідно збільшити податки на прибуток, скоротити державні витрати, збільшитиплату за надання кредитів і, отже, зменшити грошову масу.
Застосуваннянаведених важелів економічного регулювання не дає миттєвого ефекту. Наприклад,перші позитивні результати від збільшення чи зменшення податків на прибуток,подорожчання чи здешевлення кредиту з'являться не раніше, ніж через півроку.
Індексація доходівздійснюється залежно від темпів інфляції. Вона застосовується в усіх розвинутихкраїнах і визначається рівнем прожиткового мінімуму (або типовим споживчимкошиком) і узгоджується з динамікою індексу цін. За постійної інфляціїіндексацію через певні проміжки часу повторюють.
Контроль за цінамиі заробітною платою здійснюють протягом нетривалого проміжку часу, оскільки віншому разі відкритий тип інфляції трансформується у закритий і руйнуєтьсямеханізм ринкового саморегулювання. Крім того, держава впливає на інфляціюздебільшого опосередковано, через механізм очікувань.
Загалом боротьбу зінфляцією необхідно вести шляхом використання комплексу заходів, передусімскорочення бюджетного дефіциту, поступового усунення диспропорцій в економіці,проведення раціональної податкової політики, посилення конкурентоспроможностівітчизняного виробництва, підвищення курсу національної валюти, стимулювання інвестиційноїдіяльності та ін.
Шляхи стабілізаціїгрошового обігу. З'ясування основних причин (внутрішніх і зовнішніх) інфляціївказує і найважливіші шляхи стабілізації грошового обігу. Розрізняють такі триметоди стабілізації грошового обігу:
1) нуліфікація,
2) ревалоризація,
3) девальвація.
Нуліфікація грошей— різновид грошової реформи, коли знецінені грошові знаки анулюються, тобтооголошуються недійсними.
Ревалоризація —повернення до попередньої купівельної сили грошових знаків.
Для цього з обігутреба вилучити зайві гроші. Цей метод застосовується при невеликих масштабахінфляції.
Девальвація —зниження обмінного курсу (ціни) валюти порівняно з іноземною.
Першочергові антиiнфляційні засоби.
Збивати темпи інфляції — то скорочувати різницю між грошовою і товарноюмасою в господарстві. Для цього підходять всі ті засоби, що ведуть економіку дорівноваги. До першочергових мір відносяться ось такі:
1. Забезпечення країни у достатній кількостіпродовольством. Це найперша умова будь-яких реформаторських зусиль. Дляналагоджування продовольчої справи в країні слід оказати державну фінансовудопомогу сільськогосподарським підприємствам всіх видів власності і провестим'яку реформу колгоспів і радгоспів:
а) встановлення порядкунадавання кредитів сільськогосподарським підприємствам під векселя з погашеннямїх за рахунок прийдешнього врожаю;
б) встановлення державнихзакупівельних цін, а також цін на ресурси, що споживаються всільськогосподарському виробництві на рівні, що забезпечує рентабельну роботутоваровиробників і утворення системи контрактної торгівлі промисловими товарамив обмін на сільськогосподарську продукцію.
2. Відтворення зруйнованого інвестиційного полянародного господарства, без якого функціонування економіки стає неможливим. Вцих цілях слід передусім відтворити шляхом iндексування на банківських рахункахпідприємств амортизаційні суми і власних оборотні грошові кошти загублені черезрізке зростання цін і знецінювання карбованця.
3. Налагоджування постачально-збутових зв'язківміж підприємствами. Господарські зв'язки підприємств в ринковому режимінайбільш ефективні в основному через систему великих оптових купців-синдикатів.Ці структури можуть функціонувати як в рамках окремих регіонів, так і взагальноукраїнському і міждержавному масштабі.
4. Замість податку на додаткову вартість, щостимулює в сучасних умовах господарювання в Україні зростання інфляції і вкрайважко контролюється податковими інспекціями, визначити основним платежем вбюджет податок на прибуток, диференціюючи його ставки залежно від зростаннярентабельності і зростання обсягу виробництва, що буде націлювати виробників назростання маси, а не тільки норми прибутку.
5. На час кризи необхідно централізуватибанківську систему країни, маючи на увазі обов'язкове виконання комерційними іінвестиційними банками директив Центрального банку по пріоритетностi іпільговості кредитування регіонів, галузей, підприємств, додержання нормативнихтермінів документообігу.
6. Для стабiлiзації споживчого ринку доцільно:
а) створити системустимулювання розвитку дрібного бізнесу в сфері виробництва і послуг. Ввестидержавні кредити на оренду виробничих приміщень і лiзинговий кредит на орендуустаткування (з можливістю послідовного викупу), а також ввести обов'язковестрахування малих підприємств на перші 3-5 років діяльності, коли ризикруйнування особливо великий;
б) створити умови дляширокого розповсюдження паралельно з існуючою системою торгівлі споживчихкооперативів на підприємствах, в закладах і по місцю проживання для закупки іреалізації продовольчих і промислових товарів членами кооперативу (по наявномуі безготівковому розрахунку) по безприбутковим роздрібним цінам. Такого родукооперативний рух широко розвинений в багатьох iндустрiальних країнах. Безнього неможливо уявити їх економіку. Споживкооперація буде сприяти нормалізаціїцін і поза кооперативного сектору.
7. Протягом кризового періоду треба такожпроводити раціональну державну політику захисту внутрішнього ринку і суворогоконтролю приватної експортної діяльності. Всі експортні операції повинніздійснюватись через кілька великих фірм і синдикатів, що контролюються державоюі виконують експортні операції на комiсiйних податках.
Висновки
Інфляція — складне і багатофакторне явище, сутність якого полягає узнеціненні грошей, зниженні їх купівельної спроможності стосовно товарів,іноземної валюти і золота. Як правило, таке знецінення відбувається внаслідокперевищення кількістю грошових знаків, які перебувають в обігу, суми товарнихцін і виявляється у їх зростанні.
Основнимитипами інфляції є інфляція пропозиції (коли зростання цін зумовленевиробництвом досконаліших і якісніших товарів і надання кращих послуг);інфляція попиту (зростання цін здійснюється внаслідок надлишкової емісії грошейпри виготовленні тих самих або гірших за якістю товарів та наданих послуг);відкрита (виявляється у зростанні цін); закрита (виявляється у дефіцитітоварів, погіршенні їх якості). Основними видами інфляції є повзуча, галопуючаі гіперінфляція.
В економічній науці розрізняють такі форми інфляції:інфляція попиту, інфляція витрат та структурна інфляція.
Поряд з формами виділяють такі типи інфляції: відкритата затамована інфляція. Інфляція має також різні ступені тяжкості: помірна,галопуюча та гіперінфляція. Також інфляція може бути збалансованою і незбалансованою.
Основнимивнутрішніми причинами інфляції є наявність диспропорцій в економіці (щопороджує структурну інфляцію), монополізція економіки, надмірне зростаннядефіциту державного бюджету і державного боргу, інфляційні очікування населеннята ін.
Найважливішиминегативними наслідками інфляції є зниження темпів економічного розвитку;гальмування науково-технічного прогресу; послаблення стимулів до продуктивноїдіяльності; посилення тіньової економіки; криза фінансової системи та ін.Основними негативними соціальними наслідками є зниження життєвого рівняпрацівників, знецінення трудових заощаджень, поглиблення майнової нерівностітощо.
Інфляція – це знецінення паперових грошей, якепроявляється як процес зростання загального рівня цін на споживі товари іпослуги.
Iнфляцiя властива бiльшостi економiчно розвинутихкраiн свiту i є основною проблемою в тих країнах, що розвиваються.
Причинами її виникнення може бути: незбалансованістьдержавних витрат і доходів, мілітаризація економіки, використання „друкарськоговерстата” для фінансування інвестицій, зростання „відкритості” економіки тієїчи іншої країни, все більшим втягуванням її в світові господарські зв’язки іт.д.
Інфляція майже завжди приводить до важких наслідків.Головні з них: перерозподіл доходів, прихована державна конфіскація грошей унаселення через податки, прискорена матеріалізація грошей, падіння реальноїпроцентної ставки на капітал, падіння рівня життя народу.
Щодо України, то можна сказати, що рівень інфляції в Україні набув загрозливого характеру. За підсумкамипершого кварталу 2008 року рівень інфляції склав 9,7%, що вже перевищує прогнозрівня річної інфляції на 0,1%.
Основнимиантиінфляційними заходами держави є регулювання попиту та пропозиції,індексація доходів, контроль за цінами і заробітною платою. Основними методамистабілізації грошового обігу є нуліфікація, ревалоризація і девальвація.
Список використаної літератури
1. Економічна теорія: Політичнаекономія: Підручник. – 7-е вид. /за ред… В.Д.Базилевича – К.: Знання-Прес,2008.
2. Уразов А.У., Маслак П.В., Саух І.В., Основиекономічної теорії – 3-е вид., К.: Персонал,2008.
3. І.В.Буян,П.Д. Гуменюк та ін., Загальнаекономічна теорія –Тернопіль:
4.Кравченко С., Теленик С. Інфляція в ринковій економіці: сутність, причини івзаємозв’язок з макроекономічними показниками // Економіка, фінанси, право. –2002. — №7.
6.Кемпбелл Р., Макконел і ін., Макроекономіка. Політична економія: принципи,проблеми і політика. – Львів: Просвіта, 1997.
7.МельникО. Антиінфляційна політика, як фактор економічного зростання в Україні //Банківська справа. – 2000. — №3.
8.ОводА. Інфляційні процеси в Україні: минуле й сьогодення // Наукові записки. –Чортків. – 2002. – Випуск 2. „Україна в умовах ринкової трансформації економікиі сучасних реформ господарювання”.
9.РимарГ., Аналіз наслідків інфляції, її впливна перерозподіл фондів та на об’єм національного продукту// Наукові записки. –Тернопіль. – Економічна думка. – 1999.
10.СавчукВ.П., Москаленко О.В., Вплив інфляціїна оцінку показників прибутковості підприємств // Фінанси України. – 2002. — №1.
11.ТомашикА.С. Основні приципи антиінфляційної економічної політики // Фінанси Україні. –1999. -№20.