Розробка програмного забезпечення вирішення задачі формування портфеля цінних паперів

Зміст
Перелік позначень та скорочень
Вступ
1. Огляд літературних джерел з питань процесу інвестування уцінні папери
1.1 Поняття інвестування і його види
1.2 Процес інвестування
1.3 Інвестиційні ризики
1.4 Поняття цінних паперів і їх види
1.5 Фондовий ринок
1.6 Процес формування портфеля цінних паперів
1.7 Постановка задачі
2. Математичне та алгоритмічне забезпечення задачі формуванняпортфеля цінних паперів
2.1 Математичні моделі процесу формуванняпортфеля цінних паперів
2.1.1 Загальна модельпроцесу формування портфеля цінних паперів
2.1.2 Класична модель Марковіца задачіпортфельної оптимізації
2.1.3 Модель прибутковості портфеля в нечіткійпостановці
2.2 Алгоритм розв’язання задачі формуванняпортфеля цінних паперів
2.2.1 Алгоритм методаштрафних функцій
2.2.2 Алгоритм метода Хука-Дживса
3. Розробка програмногозабезпечення вирішення задачі формування портфеля цінних паперів
3.1 Загальні відомості про програмнезабезпечення
3.2 Визначення архітектури програмногозабезпечення
3.3 Використовуванітехнології при розробці програмного забезпечення
3.4 Інформаційно-логічна схема програмногозабезпечення
3.5 Взаємодія користувача з програмнимзабезпеченням
4. Контрольний приклад вирішення задачі формування портфеляцінних паперів
4.1 Опис контрольногоприкладу
4.2 Результати чисельних розрахунків
4.3 Аналіз та порівняння результатів, отриманихза допомогою моделі Марковіца та нечіткої моделі
5. Охорона праці й навколишнього середовища
5.1 Загальніположення охорони праці
5.2 Небезпечній шкідливі виробничі фактори
5.3 Виробничасанітарія
5.3.1 Мікроклімат
5.3.2 Освітлення
5.3.3 Іонізаціяповітря
5.3.4 Шумта вібрація
5.3.5 Випромінювання
5.4 Електробезпека
5.5 Пожежнабезпека
5.6 Ергономічнабезпека
5.7 Охоронанавколишнього природного середовища
6. Цивільнаоборона
Висновки
Список джерел інформації
Додатки

Перелік позначень таскорочень
АТ – акціонернетовариство;
БД –база даних;
ЕПТ –електронно-променеві трубки;
ЛПР – лице, приймаючерішення;
ПЕОМ– персональна електронно-обчислювальнамашина;
РЦП – ринок цінних паперів;
СУБД– система управління базою даних;
ФР – фондовий ринок;
ЦО– цивільна оборона;
ЦП –цінний папір.

/>Вступ
Діяльність всіх сфер економіки івиробничо-господарська діяльність будь-якого підприємства, організації в тій абоіншій ступені, в тому або іншому вигляді обов'язково пов'язана із здійсненнямними інвестиційних вкладень. У зв'язку з цим фахівці в області менеджменту,економіки і управління банківсько-фінансовою діяльністю повинні володітиосновами економіки і організації інвестування і інвестиційної діяльності.
Оптимізація структури портфеля коштовнихпаперів — одне з найбільш важливих завдань ухвалення рішень в інвестиційнійдіяльності на фондовому ринку. У спільному вигляді портфельна оптимізаціявідноситься не лише до формування портфеля коштовних паперів, а включає такожзавдання формування портфеля інвестиційних проектів, кредитного портфеля і такдалі.
Вирішення задачі портфельної оптимізаціїдозволяє фінансовим інститутам якнайкраще розподілити наявні фінансові кошти вцінні папери та зменшити ризик від помилкових рішень.
Актуальність даної роботи диктується умовамирозвитку сучасної України. У економіці процес ухвалення рішень на всіх рівняхуправління відбувається в умовах постійної невизначеності кінцевих результатівдіяльності. Часткова або невизначеність пояснюються тим, що економічні проблемизводяться до вибору з безлічі альтернатив, при цьому економічні агенти не маютьу своєму розпорядженні повного знання ситуації для вироблення оптимальногорішення, а також не мають достатніх можливостей для адекватного обліку всієїдоступної їм інформації.
В цих умовах доводиться діяти лише виходячи здеяких припущень про можливості розвитку ситуації, заснованих на минулому .
Проблема управління ризиками існує вбудь-якому секторі економіки — від сільського господарства і промисловості доторгівлі і фінансів, що і пояснює її постійну актуальність. Оскільки всі галузіекономіки зв'язані в єдиний механізм завдяки фінансовій сфері, саме фінансовимризикам приділяється найбільша увага.
У даній роботі розглядається проблемамоделювання та оптимізації структури портфеля паперів.
Розвиток методів оцінки портфелів дозволивдати якнайповнішу інформацію про портфель і його якість.
Тому дипломна робота присвячена проблеміпошуку оптимальної структури портфеля цінних паперів.

/>1. Огляд літературних джерел з питань процесу інвестування у цінніпапери/>/>1.1Поняття інвестування і його види
У перекладі з латині "інвестиція"означає «вкладення». У сучасній економіці поняття "інвестиції"є одним з базових понять. Існує безліч різних визначень цього терміну,наприклад:
Інвестиції – це грошові кошти, цінні папери,інше майно, зокрема майнові права, інші права, що мають грошову оцінку,вкладаються в об'єкти підприємницькою і (або) іншій діяльності в цілях отриманняприбутку та (або) досягнення іншого корисного ефекту.
Інвестиції – це довгострокові вкладеннякапіталу в підприємства різних галузей, підприємницькі проекти,соціально-економічні програми або інноваційні проекти. Інвестиції приносятьприбуток через значний термін після вкладення.
Інвестиції – це вкладення грошей, здійснюванена тривалий термін, отриманням дивідендів після якогось часу. Інвестиції можназдійснювати як в своїй країні, так і за кордоном. Зазвичай інвестуютьсяпідприємства різних галузей, підприємницькі і інноваційні проекти,соціально-економічні програми.
Інвестиції – це пов'язане з ризиком розміщеннякапіталу з метою отримання доходу. При капіталізмі інвестиції є невід'ємноюскладовою частиною економіки. Від кредитів інвестиції відрізняються саменаявністю риски – кредит необхідно повертати незалежно від успішності бізнесу,інвестиції повертаються і приносять дохід тільки при розміщенні в прибутковіпроекти. З позиції теорії грошей інвестування – процедура, зворотназаощадженню, оскільки інвестування збільшує кількість грошей в обігу, вилучаючиїх із заощаджень. В той же час, разом із заощадженням коштів інвестування –протилежність марнотратному споживачеві, оскільки в разі успішного інвестуваннягрошові кошти повертаються власникові.
Однак, в будь-якому разі, спільним моментом увсіх цих визначеннях виступає те, що під "інвестиціями" розумієтьсявкладення капіталу з метою його подальшого примноження.
Мета інвестування полягає в пошуку івизначенні такого способу вкладення інвестицій, при якому забезпечуєтьсянеобхідний рівень прибутковості і мінімальний ризик [1].
За об'єктами вкладення коштів виділяютьреальні і фінансові інвестиції.
Оскільки в економічній літературі існуютьрізні підходи до визначення суті і структури даних економічних форм, їхспіввідношення з іншими класифікаційними групами інвестицій, необхідно уточнитизміст реальних і фінансових інвестицій, визначити їх об'єкти.
Реальні інвестиції виступають як сукупністьвкладень в реальні економічні активи: матеріальні ресурси (елементи фізичногокапіталу, інші матеріальні активи) і нематеріальні активи (науково-технічна,інтелектуальна продукція і так далі).
Найважливішою складовою реальних інвестицій єінвестиції, здійснювані у формі капітальних вкладень, які в економічнійлітературі називають також реальними інвестиціями у вузькому сенсі слова, абокапіталоформуючими інвестиціями.
Фінансові інвестиції включають вкладеннякоштів в різні фінансові активи — цінні папери, паї та пайові участі,банківські депозити і тому подібне.
За метою інвестування виділяють прямі іпортфельні (непрямі) інвестиції.
Прямі інвестиції виступають як вкладення встатутні капітали підприємств (фірм, компаній) з метою встановленнябезпосереднього контролю і управління об'єктом інвестування. Вони спрямовані нарозширення сфери впливу, забезпечення майбутніх фінансових інтересів, а не лишена здобуття доходу.
Портфельними інвестиціями є кошти, вкладені векономічні активи з метою отримання доходу (у формі приросту ринкової вартостіінвестиційних об'єктів, дивідендів, відсотків, інших грошових виплат) ідиверсифікації ризиків. Як правило, портфельні інвестиції є вкладеннями впридбання тих, що належать різним емітентам цінних паперів, інших активів.
Доволі часто реальні і фінансові інвестиціїрозглядають як відповідно прямі і портфельні. Зокрема, прямі інвестиції, що євкладеннями, спрямованими на встановлення безпосереднього контролю і управлінняоб'єктом інвестування, можуть здійснюватися не лише в реальні економічніактиви, але і у фінансові інструменти. Можливість управління об'єктомінвестування досягається через придбання контрольного пакету акцій, інші формиконтрольної участі. Портфельними інвестиціями є вкладення, орієнтовані на поточногодоходу [2].
За терміном вкладень виділяютькороткострокові, середньострокові і довгострокові інвестиції.
Під короткостроковими інвестиціями розуміютьсязазвичай вкладення коштів на період до одного року. Дані інвестиції носять, якправило, спекулятивний характер. Середньостроковими інвестиціями є вкладеннякоштів на термін від одного року до трьох років, довгострокові інвестиції — натермін понад три роки.
За формами власності на інвестиційні ресурсивиділяють приватні, державні, іноземні і спільні (змішані) інвестиції.
Під приватними (недержавними) інвестиціямирозуміють вкладення коштів приватних інвесторів: громадян і підприємствнедержавної форми власності.
Державні інвестиції – це вкладення,здійснювані державними органами влади і управління, а також підприємствамидержавної форми власності.
До іноземних інвестицій відносять вкладеннякоштів іноземних громадян, фірм, організацій, держав.
Під спільними (змішаними) інвестиціямирозуміють вкладення, здійснювані вітчизняними і зарубіжними економічнимисуб'єктами.
За регіональною ознакою розрізняють інвестиціїу межах країни і за кордоном.
Внутрішні (національні) інвестиції включаютьвкладення коштів в об'єкти інвестування в межах даної країни.
Інвестиції за кордоном (зарубіжні інвестиції)розуміються як вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені позатериторіальними межами даної країни.
Важливість задачі з'ясування ролі інвестицій увідтворювальному процесі обумовлює необхідність введення такогокласифікаційного критерію, як сфера вкладень, відповідно до якого можнавиділити виробничі і невиробничі інвестиції. Визначальне значення дляекономічної системи мають виробничі інвестиції, забезпечуючи відтворення іприріст індивідуального і суспільного капіталу.
Класифікація інвестицій, здійснюваних у формі капітальнихвкладень. У економічній літературі є і інші класифікації інвестицій, щовідображають, як правило, деталізацію їх основних форм. Зокрема, інвестиції,здійснювані у формі капітальних вкладень, підрозділяють на наступні види:
1) оборонніінвестиції, спрямовані на зниження риски з придбання сировини, комплектуючихвиробів, на утримання рівня цін, на захист від конкурентів і т.д.;
2) наступальніінвестиції, обумовлені пошуком нових технологій і розробок, з метою підтримкивисокого науково-технічного рівня вироблюваної продукції;
3) соціальніінвестиції, метою яких є поліпшення умов праці персоналу;
4) обов'язковіінвестиції, необхідність в яких пов'язана із задоволенням державних вимог вчастині екологічних стандартів, безпеки продукції, інших умов діяльності, якіне можуть бути забезпечені за рахунок лише вдосконалення менеджменту;
5) представницькіінвестиції, спрямовані на підтримку престижу підприємства.
Залежно від спрямованості дій виділяють:
1) початковіінвестиції (нетто-інвестиції), які здійснюються при придбанні або заснованіпідприємства;
2) екстенсивніінвестиції, які спрямовані на розширення виробничого потенціалу;
3) реінвестиції,під якими розуміють вкладення інвестиційних коштів, що вивільняються, впридбання або виготовлення нових засобів виробництва;
4) брутто-інвестиції,що включають нетто-інвестицію і реінвестиції.
У економічному аналізі застосовується і іншеугрупування інвестицій, які здійснюються у формі капітальних вкладень:
1) інвестиції,що направлені на заміну устаткування, зношеного фізично або морально;
2) інвестиціїна модернізацію устаткування, їх метою є перш за все скорочення витратвиробництва або поліпшення якості продукції, що випускається;
3) інвестиціїв розширення виробництва (задачею такого інвестування є збільшення можливостейвипуску товарів для ринків, що раніше сформувалися, в рамках вже існуючихвиробництв при розширенні попиту на продукцію або перехід на випуск нових видівпродукції);
4) інвестиціїна диверсифікацію, пов'язані із зміною номенклатури продукції, виробництвомнових видів продукції, організацією нових ринків збуту;
5) стратегічніінвестиції, спрямовані на впровадження досягнень науково-технічного прогресу,підвищення рівня конкурентоспроможності продукції, зниження господарськихризиків.
За допомогою стратегічних інвестиційреалізуються структурні зміни в економіці, розвиваються ключовіімпортозаміщюючі виробництва або конкурентноздатні експортно-орієнтованігалузі./>/>1.2 Процес інвестування
Інвестиційному процесу притаманні всі ознакисистеми: у ньому завжди присутній суб'єкт (інвестор), об'єкт (об'єктінвестицій), зв'язок між ними (інвестування з метою отримання інвестиційногодоходу) і середовище, в якому вони існують (інвестиційне середовище). При цьомузв'язок виступає системоутворюючим чинником, оскільки об'єднує решту всіхелементів в одне ціле. Системний підхід дозволяє вичерпно описати сутьінвестиційного процесу і дати дієві визначення основних понять[3].
Інвестиційний процес – специфічний для певногоінвестиційного середовища процес залучення інвестора до об'єкту інвестицій,здійснюваний з метою отримання керованого інвестиційного доходу за допомогоюінвестування.
Інвестиційне середовище – одинична абомножинна сфера діяльності, що переважно визначає специфіку та наочний змістиінвестиційного процесу.
Інвестиція – вкладення інвестора в об'єктінвестицій, що робить його учасником цього процесу, при цьому наочнанаповненість вкладення визначає характер зв'язку інвестора з об'єктомінвестицій і можливі засоби дії на цей об'єкт. Інвестиції можуть бути не тількифінансовими, але, наприклад, управлінськими або науковими.
Інвестування – процес безпосередньої абоопосередкованої дії інвестора на об'єкт інвестицій, здійснюваний з метою змінийого властивостей.
Інвестор – суб'єкт, орієнтований на змінувластивостей об'єкту інвестицій, що дозволяє при мінімальних вкладеннях в цейоб'єкт заповнити дефіцит необхідних для власного розвитку ресурсів і змінитивласні властивості в потрібному для себе напрямі.
Інвестиційний об'єкт – об'єкт, що потребує залученняінвестицій для забезпечення подальшого існування або розвитку і готовийрозділити з інвестором інвестиційний дохід.
Об'єкт інвестицій – об'єкт, властивості якогодозволяють інвесторові за допомогою участі в ньому отримати інвестиційнийдохід.
Інвестиційний дохід – змінені властивостіоб'єкту інвестицій, що призводять до зміни властивостей інвестора.
Приведені вище визначення основних понятьзначно розширюють дієву сферу інвестиційних процесів і, що саме головне, даютьключ до розуміння суті управління інвестиціями. І одних тільки визначень вжедостатньо, аби поглянути на інвестування не просто як на елементарне вкладеннякоштів, але й сприйняти його як активний спосіб участі інвестора в процесі зметою зміни його властивостей.
Фінансові ринки — механізм, що зводить«продавців» і «покупців», за допомогою посередників(фондові біржі). Є декілька видів фінансових ринків — ринок акцій, облігацій,ринок ф'ючерсів і опціонів [4].
Інвестори беруть участь у фінансових операціяхна ринках як безпосередньо, так і через «фінансові інститути» — банки, страхові і пенсійні компанії (фонди), інвестиційні фонди.
Найважливішим учасником фінансових ринків, якправило, є держава – як продавець державних облігацій, як інвестор (розміщуючитимчасово вільні кошти) і як регулюючий орган.
Компанії – як правило, виступають в ролінетто-позичальники.
Приватні особи – постачають на ринок значнучастину вільних коштів, з метою отримання доходу.
Типи інвесторів – індивідуальні інвестори(приватні особи) і інституційні інвестори (професійні інвестори, що оперуютькоштами клієнтів, привернутих фінансовими інститутами)./>1.3 Інвестиційніризики
Інвестиційна діяльність у всіх її формах івидах пов’язана з ризиком, рівень якого посилюється з переходом до ринковихстосунків в економіці.
Під інвестиційним ризиком розумієтьсявірогідність виникнення фінансових втрат (зниження прибули, доходів, втратикапіталу і тому подібне) в ситуації невизначеності умов інвестиційноїдіяльності [5].
Види інвестиційних ризиків доволірізноманітні. Їх можна класифікувати за наступними ознаками:
За формами інвестування прийнято розрізнятинаступні види ризиків:
1) реальногоінвестування (пов'язаний з невдалим вибором місце розташування об'єкту, щобудується);
2) істотнимзростанням цін на інвестиційні товари і др.;
3) фінансовогоінвестування (ризик пов'язаний з необміркованим підбором фінансовихінструментів для інвестування).
4) Заджерелами виникнення виділяють два основні види рисок:
5) систематичний(або ринковий) (виникає для учасників інвестиційної діяльності і формінвестування);
6) несистематичний(властивий конкретному об'єкту інвестування або інвесторові).
Інвестиційні ризики вимірюються різнимиметодами — шляхом розрахунку середньоквадратичного відхилення, коефіцієнтаваріації а також експертним шляхом. Середньоквадратичне відхилення є найбільшпоширеним показником оцінки рівня інвестиційних ризиків. Розрахунок цьогопоказника дозволяє врахувати коливання очікуваних доходів від різнихінвестицій. Коефіцієнт варіації дозволяє визначити рівень ризиків, якщопоказники середніх очікуваних доходів відрізняються між собою. Експертний методоцінки ризиків здійснюється в тому випадку, якщо у інвестора відсутні необхіднінормативні дані для розрахунків вищевикладених показників або якщо наміченийпроект не має аналогів.
Результати оцінки ризиків за окремимиінвестиційними проектами дозволяють кількісно оцінити їх рівні. У цих ціляхвикористовують наступні критерії оцінки [6].
1 Безризиковіінвестиції. До них відносять, як правило, короткострокові державні облігації.
2 Інвестиціїз рівнем допустимого ризику. Критерієм рівня допустимого ризику виступаєможливість втрати всієї суми розрахункового чистого прибутку за данимінвестиційним проектом.
3 Інвестиціїз рівнем критичного ризику. В цьому випадку критерієм рівня ризику виступаєможливість втрати не тільки прибутку, але і всієї суми розрахункового валовогодоходу за даним інвестиційним проектом.
4 Інвестиціїз рівнем катастрофічного ризику. Критерієм цього рівня ризику виступаєможливість втрати всіх активів інвестора в результаті банкрутства./>1.4 Поняттяцінних паперів і їх види
Цінним папером (ЦП) є документ, що засвідчуємайнові, позикові і деякі інші права і зобов'язання, реалізація яких можливатільки за його пред'явленням, а передавання – при зміні права власності на цейдокумент. Цінний папір має свою вартість, що виражається в грошах.
До «класичних» цінних паперів можнавіднести:
— акції;
— облігації;
— векселі.
— Деякі дослідники виділяютьгрупу похідних цінних паперів:
— варранти;
— стріпи;
— ф'ючерси;
— опціони.
— До інших цінних паперіввідносять:
— чеки;
— депозитні, ощадні іінвестиційні сертифікати;
— банківські ощадні книжки напред'явника;
— коносаменти і складськісвідоцтва;
— паї пайових інвестиційнихфондів.
Виникнення цінних паперів пов'язане зрозвитком товарно-грошових стосунків в людському суспільстві. Прототипи ціннихпаперів з'явилися ще в Стародавньому світі. Сам термін «цінний папір»виник завдяки тому, що ці документи набули широкого поширення саме в паперовійформі [7].
Будь-який цінний папір може продаватися ікупуватися. З продажем цінного паперу всі права, зобов'язання і стосункипереходять до його нового власника. До такого ж результату приводять акти міни,дарування або заповіту (після того, як заповіт набуде чинності). Частковапередача прав, позначених в цінному папері не допускається.
Цінний папір можна також вкласти в те або іншепідприємство, проте, в цьому випадку особа, що здійснює вкладення втрачає своїправа і зобов'язання. Всі ЦП діляться на три основні групи.
Пайові ЦП, за якими емітент не несе обов'язківповернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які свідчать про участь встатутному фонді, наділяють їх власників правом на участь в управліннівиробництвом і отриманні частини прибутку у вигляді дивідендів і частини майнапри ліквідації емітента.
Боргові ЦП, за якими емітент несевідповідальність повернути в призначити термін кошти інвестовані в йогодіяльність або які не наділяють їх власників правом на участь в управліннівиробництвом.
Похідні ЦП, механізм обігу яких пов'язаний зпайовими, борговими ЦП і іншими фінансовими інструментами або правами відносноїх.
В Україні випускаються і приймають участь впроцесі обігу наступні види ЦП: акції, облігації внутрішніх республіканських(державних) і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язанняпідприємств, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні сертифікати,інвестиційні сертифікати .
Цінні папери з фіксованим доходом – це борговізобов'язання, в яких емітент зобов'язується виконати відповідні дії. Якправило, це оборотна виплата грошової суми і процентної винагороди.
Існують такі різновиди цінних паперів зфіксованим доходом:
1) державнапозика (позика уряду на створення спеціальних фондів);
2) комунальнапозика (за для збалансування державних фінансів місцевих органів управління);
3) комунальніоблігації і заставні листи (іпотечні банки дають довгострокові кредити підзаставу земельних ділянок або під боргове зобов'язання товариств);
4) промисловаоблігація (боргові зобов'язання з|із| фіксованим доходом промислової компанії).
Дещо подібні до промислових облігацій борговізобов'язання і опціоні позики. Це перехідні до акцій форми цінних паперів з фіксованимдоходом (їх купівля пов'язана з можливістю придбання акції в майбутньому).Опціоні позики і конверсійні зобов'язання, як і промислові облігації,котируються на біржі, їх курс публікується щодня [8].
Акція є ЦП без встановленого терміну обігу,яка засвідчує пайову участь її утримувача в статутному фонді акціонерноготовариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві і дає право їївласникові на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також врозділі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Номінал (номінальна вартість) акції – цегрошова сума, що позначена на акції і відображає частку статутного фондуакціонерного товариства, що доводиться на одну акцію.
Дивіденд – частина чистого прибуткуакціонерного товариства, що розподіляється серед акціонерів пропорційно числуакцій, які знаходяться в їх власності.
Акції широко використовувалися не тільки пристворенні, але і при реорганізації акціонерних товариств, а також при їх злиттіі поглинанні. Якщо засновники хочуть збільшити статутний капітал, то вонивипускають нову серію акцій. При зменшенні статутного капіталу, навпаки, акціїскуповуються у колишніх власників. Іноді за бажаннямзасновників акції роздрібнюються, тобто одна акція перетворюється, наприклад, вдві (їх номінал також зменшується в два рази), або навпаки, консолідуються. Ціоперації проводяться, в основному, для спрощення розрахунків між акціонерами.
При утворенні великих компаній акціївипускаються крупними серіями. Тому акціями торгують як будь-яким іншимтоваром. Ціна, за якою акція продається на ринку, називається ринковою ціною.Ринкова ціна, як правило, відрізняється від номінальної. Якщо ринкова цінабільше номінальної, то їх різниця називається ажіо, якщо навпаки, то дизажіо.
Дуже часто говорять також і про балансовувартість акції. Балансова вартість акції – це відношення вартості активівакціонерного суспільства до кількості випущених акцій.
У законі України «Про ЦП і фондову біржу»виділяють наступні види акцій: іменні, на пред'явника, привілейовані та прості.
Іменними є акції, оборот яких, а також деякідодаткові реквізити фіксуються в спеціальній книзі реєстрації акцій, якаведеться АТ.
Привілейовані акції дають право акціонерові напереважне отримання дивідендів і пріоритетну участь в розділі майна АТ при йоголіквідації.
Існують також акції без номінальної вартості,які при ліквідації акціонерного товариства гарантують акціонерам поверненнялише певної частини наявних коштів акціонерного товариства, а не всієїномінальної вартості.
Варранти – спеціальні гарантії, що дають правоакціонерові на покупку акцій нового випуску [9].
Першим кроком емісії ЦП є реєстраціяінформації про випуск ЦП. Загальний реєстр випуску ЦП в Україні ведетьсядержкомісією по ЦП і фондовому ринку. Інформація про випуск ЦП має бути підписанаемітентом і торговцем ЦП. Емітент також надає заяву про реєстрацію акцій ікопію статуту акціонерного товариства. Протягом 30 днів з дня подачі цихдокументів орган реєстрації видає свідоцтво про реєстрацію ЦП, яке є підставоюдля отримання бланків ЦП або розміщення замовлення на їх виготовлення.
У відповідності до закону «Про ЦП іфондові біржі» не менш, ніж за 10 днів до початку підписки на акції, ворганах друку Верховної ради, кабінету міністрів і офіційному виданні фондовоїбіржі має бути опублікована інформація про випуск акцій.
Звичайні акції привертають інвесторів з різнихпричин: це і можливість добре заробити, якщо курс «злетить», длявласників крупних пакетів дивіденди можуть служити джерелом постійного доходу[10]. Враховуючи різноманіття акцій, що продаються та покупаються на фондовомуринку (у США більше 20000 паперів), — можна стверджувати, що яка б не була метаінвестора, він завжди може підібрати папери, відповідні його інвестиційнимстратегіям.
Звичайні акції класифікуються за наступнимиознаками.
Першокласні акції (блакитні фішки, «bluechips») — акції бездоганної якості, ризик значних фінансових втратмінімальний. Ці компанії займають ключові позиції в своїх галузях (Макдоналдс,Майкрософт, Дженерал електрик) (Газпром, Ощадбанк). Проте інвестування тільки в«блакитні фішки» має певний недолік — на розвиненому ринку акційкапіталізація цих компаній (добуток ціни акцій на їх загальну кількість)зазвичай на стільки велика, що наприклад, зростання ціни акцій в 2 рази вимагаєвеличезних коштів — і тому стрімке зростання цін — не для цих паперів.
Відносно невеликі компанії, що мають видатнідосягнення в динаміці прибутків і зростанні об'ємів продажу — акції зростання.Всі теперішні «блакитні фішки» пройшли колись цей етап. По данихакціях практично не виплачуються дивіденди, основний дохід — зростання курсовоївартості.
Спекулятивні акції – акції, що не маютьстабільних успіхів, але які демонструють високу ліквідність і значні коливанняціни.
Оборонні акції – акції, курс яких малосхильний до зниження у разі погіршення стану економіки, або навіть зростає вумовах спаду.
Основні стратегії на ринку акцій.
Стратегія довгострокового утримання позицій(«бай энд холд») — проста але ефективна стратегія. Припускаєпридбання першокласних акцій. В кращому разі вимагає можливості регулярногодокуповування паперів протягом тривалого періоду. Результат (прибутковість)істотно зростає, якщо проводити «додавання» у разі істотних (20 ібільш %) зниження ринку. Мінуси очевидні — можлива над тривала затримка в позиціяху разі невдалої точки первинного входу.
Стратегія інвестування «в індекс» — різновид попередньої стратегії, причому акції стримуються відповідно до їхчастки в загальноприйняті індекси (США — Доу Джонс, S&P500).
Стратегія портфеля зростання — в портфельпридбаються акції, що мають (з погляду керівника) високий потенціал зростання.Плюс даної стратегії — висока прибутковість на зростаючому ринку.
Стратегія агресивного управління портфелем — стратегія, направлена на додаткову прибутковість, отриману за рахунок високогопрофесіоналізму керівника. Достатньо критична до поведінки ринку.
Інвестиційний сертифікат – це частина вспеціальному фонді цінних паперів (інвестиційному фонді), якою керуєінвестиційна компанія. Інвестиційний фонд може бути за різними принципами: можевключати тільки акції крупних компаній або тільки облігації [11]. Основноюметою формування такого фонду є мінімізація курсових дивідендів і відповіднопроцентних ризиків на основі широкої диференціації внесків і виплат власникамінвестиційних сертифікатів максимальних доходів.
У сфері діяльності сучасних фондових біржз'являється ряд нових цінних паперів, причиною в основному є необхідністьудосконалення організаційної структури фондових ринків. До цих нових ціннихпаперів відносяться конвертовані акції і облігації, ф'ючерси, опціони.
Ф'ючерси – це стандартні строкові контракти,укладені між продавцем (емітентом) і покупцем на здійснення купівлі-продажувідповідного цінного паперу за заздалегідь зафіксованою ціною. Опціонивідрізняються від ф'ючерсів тим, що вони припускають право, а не зобов'язанняпроведення тієї або іншої операції, якою керується покупець опціону. Вінобмежує вплив на свої активи і пасиви негативного руху ринкових показниківсумою, сплаченою за контракт.
Одним з різновидів опціонів є варранти, якідають їх власникові право на придбання відповідних фондових цінностей [12]. Їхвідрізняє від опціонів довший термін, а також факт, що опціон, природно,випускається на існуючий актив.
Облігація — цінний папір, що засвідчує внесенняїї власником грошових коштів і яка підтверджує зобов'язання відшкодувати йомуномінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ній термін із сплатоюфіксованого відсотка (якщо інше не передбачене правилами випуску).
Основні відмінності облігації від акції:
1) облігаціяприносить дохід тільки протягом строгого визначеного, вказаного на ній терміну;
2) навідміну від нічим не гарантованого дивіденду по простій акції облігаціязазвичай приносить її власникові дохід у вигляді заздалегідь встановленоговідсотка від номінальної вартості;
3) облігаціяакціонерного товариства не дає права виступати її власникові як акціонеровіданого товариства.
Дохід по облігаціях зазвичай нижче за дохід поакціях, але він надійніший, оскільки у меншій мірі залежить від ситуації наринку і циклічних коливань в економіці [13].
Номінальна ціна облігації служить базою приподальших перерахунках і при нарахуванні відсотків. Окрім неї облігації маютьвикупну ціну, яка може збігатися, а може і відрізнятися від номінальної залежновід умов позики. Окрім цього, облігація має ринкову ціну, визначувану умовамипозики і ситуацією, що склалася у нинішній момент на ринку облігацій. Курсоблігації — це значення ринкової ціни, виражене у відсотках до номіналу. Якщооблігації продаються нижче за номінал, а погашаються за номіналом, говорять щопродаж проводиться «з дисконтом». Якщо облігації продаються заноміналом, а погашаються з нарахуванням додаткових відсотків, говорять, щооблігації погашаються «з премією». Іноді щорічні нарахуваннявідсотків комбінуються з дисконтом або премією.
Останніми роками варранти все частішевипускаються з облігаціями, що зробило останні привабливішими в очахінвесторів. Купуючи облігацію, власник, фактично, видає кредит, який повиненпринести прибуток, достатній для сплати відсотків і дивідендів.
Конвертовані облігації відрізняються відоблігацій з варрантами тим, що їх власник не може продати право отримання акціїза фіксованою ціною на ринку окремо від облігації [14].
Казначейські зобов'язання — це вид ЦП напред'явника, які розміщуватися виключно на добровільній основі серед населенняі свідчать про внесення їх власником грошових коштів до бюджету і дають правона отримання фінансового доходу.
Ще одним цінним папером, без якого неможливоуявити собі нормальне функціонування економіки, є вексель.
Вексель – це цінний папір, що становитьзобов'язання однієї сторони заплатити деяку суму грошей іншій стороні післядосягнення певної дати в майбутньому.
Векселі поділяються на дві основні групи:прості і перекладні.
Простий вексель (вексель соло) — це такийвексель, по якому платить сторона, що його виписала.
Перевідний вексель (тратта) – це такийвексель, який виписує одна особа, а платить по ньому інша.
Похідні цінні папери або деривативи – це такіцінні папери, права та зобов'язання за якими пов'язані з цінними паперами [15].
Слово «дериватів» походить віданглійського терміну «derivative» – похідна функція.
Похідні цінні папери можна розглядати також якдокументальне оформлення різноманітних контрактів і договорів, пов'язаних з «класичними»цінними паперами, такими як акція і облігація.
Нижче приведені цінні папери, не дивлячись надостатньо широке розповсюдження, грають в світі економіки і фінансів службовуроль.
Банківський депозитний сертифікат – це ціннийпапір, письмове свідоцтво банку про внесок грошових коштів, що засвідчує правовкладника або його правонаступника на отримання у встановлений термін сумидепозиту (внеску і відсотків по ньому) для юридичних осіб.
Банківський ощадний сертифікат – це банківськийдепозитний сертифікат але вже для фізичних осіб.
Банківська ощадна книжка на пред'явника – цецінний папір, який підтверджує внесення до банківської установи грошової суми іяка задовольняє право книжки власника на її отримання відповідно до умовгрошового внеску. Права вкладника можуть вільно передаватися іншим особамшляхом простого вручення книжки.
Інвестиційний сертифікат – це цінний папір, щозасвідчує частку участі в інвестиційному фонді, право на управління ірозпорядження яким належить інвестиційній компанії.
Банківський чек – це цінний папір, що міститьнічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж вказаної внім суми чековласникові.
Коносамент – це цінний папір,товаророзпорядчий документ, що засвідчує право власника розпоряджатися вказанимв коносаменті вантажем і отримати вантаж після морського перевезення. Одночасноконосамент наділяється властивістю, яка покладає на перевізника нічим необумовлений обов'язок по видачі вантажу пред'явникові коносамента.
Пай пайового інвестиційного фонду – це, посуті, акція пайового інвестиційного фонду, яку купує інвестор./>1.5 Фондовийринок
Більшість підприємств самостійно стягаютьматеріальні, трудові і грошові ресурси на різних видах ринків, через якірозповсюджується переважна частина суспільного продукту, вираженого внатуральній або у вартісній формі. Це ринок реальних активів (де продаються ікупуються матеріальні ресурси), ринок праці, фінансовий ринок (розподілгрошових коштів між учасниками економічних стосунків).
Оскільки на цих ринках реалізуються різніформи фінансових зв'язків і стосунків, то з цих позицій розрізняють такіфінансові ринки, як кредитовий, грошовий, валютний, ринок цінних паперів (РЦП)або фондовий ринок, страховий та ін.
Ринок цінних паперів (фондовий ринок) – цесистема, усередині якої відбувається купівля-продаж цінних паперів.
Ринок цінних паперів (фондовий ринок — ФР)охоплює як кредитні стосунки, так і стосунки співволодіння, що виражаютьсячерез випуск спеціальних документів (цінних паперів), які мають власну вартістьі можуть продаватися, купуватися або погашатися.
Структуру фондового ринку України можнапредставити у вигляді наступних блоків:
1) емітенти(підприємства, що приватизуються та корпоратизуються):
— юридичні особи — суб'єктипідприємницької діяльності;
— держава (НБУ, Мінфін, місцевіоргани влади).
— інвестори (громадяни держави,юридичні особи і інституційні інвестори — страхові компанії, пенсійні іінвестиційні фонди).
2) спеціалізованіоргани по обліку, збереженню і розрахункам по ЦП:
— національний депозитарій;
— кліринговий банк.
3) державніоргани, регулюючі РЦП:
— державна комісія з ЦП і ФР;
— Міністерство фінансів і НБУ;
— Міністерство економіки;
— Фонд державного майна;
— Антимонопольний комітет.
4) фінансовіпосередники:
— торговці ЦП;
— інвестиційні фонди;
— банки і фондові біржі;
— страхові компанії.
5) саморегульовані організації учасників РЦП :
— українська асоціаціяторговців ЦП;
— українська асоціація довірчихтовариств, інвестиційних фондів.
6) цінніпапери (акції, облігації, казначейські зобов'язання, векселі, інвестиційнісертифікати, сертифікати на компенсацію внесків населення, земельнісертифікати).
Ринок цінних паперів може бути умовнороздільний на окремі сегменти (ринки у вужчому значенні). Можливі наступнікласифікації РЦП за наступними основними ознаками:
1) заемітентами (держава, приватний сектор, іноземні суб'єкти); відповідно всі ЦПможуть бути умовно віднесені до державних, приватних або міжнародних;
2) заекономічною природою ЦП (ЦП, що виказують стосунки співволодіння — акції; ЦП,що опосередковують кредитні стосунки, — різні фірми боргових зобов'язань:облігації, казначейські векселі і ноти; похідні фондові цінності — оборотніоблігації, спеціальні ЦП банків, має права і обов'язки по опійних контрактах);
3) зазв’язком ЦП з їх первинним розміщенням і подальшим обігом (первинні ЦП — забезпечують надходження фондової цінності на ринок; вторинні ЦП — перепродажінструменту, що вже поступив на ринок, іншим суб'єктам);
4) затривалістю періодів залучення тимчасово вільних коштів.
5) за способомвиплати доходів — ЦП з фіксованим доходом і ЦП з доходом, що змінюється;
6) потериторіях, на яких обігаються ЦП. Виділяють: регіональні (місцеві),національні і світові РЦП;
7) зарівнем ризику, пов'язаного з володінням ЦП.
Зважаючи на різноманіття операцій з фондовимицінностями і багатогранності функцій, що виконуються різними учасниками РЦП, непредставляється можливим дати їм єдину, вичерпну класифікацію. Вона може бутиздійснена, наприклад, за наступними ознаками:
1) захарактером економічної поведінки учасників ринку (держава, населення ікомерційні організації).
зарівнем професіоналізму і видам діяльності по ЦП (професійні, такі, що маютьліцензію, і непрофесійні учасники РЦП;
2) завідношенням до громадянства конкретної країни. Можна сказати, що на ринкуцінних паперів відбувається реалізація цінних паперів.
Ринок цінних паперів ділиться на первинний івторинний.
Первинний ринок цінних паперів – це такийринок, де відбувається розміщення щойно випущених цінних паперів.
Розміщення щойно випущених цінних паперівназивається первинним розміщенням або емісією, а організація, що проводитьпервинне розміщення, – емітентом. Покупець щойно випущених цінних паперівназивається інвестором.
Учасник первинного ринку може виступати як вролі емітента, так і в ролі інвестора.
Вторинний ринок цінних паперів – це такийринок, де відбувається торгівля раніше випущеними цінними паперами.
Первинний ринок цінних паперів – поняття,загалом, абстрактне: не існує такого місця в просторі, де б він розташовувався.Щодня сотні підприємств проводять розміщення нових цінних паперів [16]. Томуможна говорити про те, що первинний ринок існує в розподіленій формі. Як вжераніше мовилося, на первинний ринок цінні папери поступають великими серіямиабо траншами.
Суб'єкти (учасники) первинного ринку ціннихпаперів.
1 Фізичніособи.
2 Юридичніособи – промислові компанії, фірми комерційні банки, страхові товариства,пенсійні фонди, пайові інвестиційні фонди.
3 Держава,органи регіонального і муніципального управління.
На первинному ринку розміщуються в основномуакції і облігації. Про первинний ринок векселів не говорять, оскільки в данийчас вони практично не випускаються серійно [17]. Винятокстановлять фінансові векселі, що розміщуються комерційними банками, державою,регіонами і органами муніципального управління; ці векселі, по суті, безкупонніоблігації.
Юридичні особи розміщують на первинному ринкуакції для:
— формування статутного фонду;
— збільшення статутного фонду;
— реорганізації.
Пайові інвестиційні фонди розміщують своїакції (паї) серед інвесторів, привертаючи, таким чином, необхідний капітал.
Інвестори діляться на два великі класи:
— індивідуальні;
— інституційні.
Індивідуальні інвестори вкладають свої грошовікошти на ринок цінних паперів самостійно або через інституційних інвесторів,які виступають в ролі посередників.
Держава, органи регіонального і муніципальногоуправління також виходять на первинний ринок облігацій як емітенти [18]. Первинний ринок державних облігацій дуже тісно пов'язаний з вториннимринком, разом з ним він утворює єдину систему, що грає вжитті суспільства величезну роль.
Інвесторами на первинному ринку можутьвиступати всі учасники ринку. З погляду інвестора облігація – це інструмент:
— отримання доходу;
— розміщення тимчасово вільнихгрошових коштів;
— планування фінансовоїдіяльності підприємства;
— страхування від пониженнявідсоткової ставки.
Мета емітента акцій на первинному ринку ціннихпаперів – розміщення запланованого траншу за максимально можливою ціною.Різниця між фактичною сукупною ціною розміщення серії нових акцій і їх сукупноюномінальною вартістю називається засновницьким прибутком.
Мета емітента облігацій на первинному ринкуцінних паперів – розміщення запланованого траншу за максимально можливою ціною.Чим вище буде ціна покупки облігацій інвесторами, тим дешевше обійдеться позикаемітенту. Розміщуючи облігації, емітент зобов'язаний передбачити конкретниймеханізм виплати відсотків ним і їх погашення. Обсяг випуску треба зробитиоптимальним: на облігації повинен зберігатися попит з боку інвесторів, отже,об'єм емісії не має бути великим.
Мета покупця акцій (інвестора) на первинномуринку – купити дешевше надійні акції найбільш перспективних підприємств, щоб потімотримати великі дивіденди і виграти надалі від зростання вартості ранішекуплених цінних паперів.
Мета покупця облігацій (інвестора) напервинному ринку – купити дешевше надійні облігації найбільш перспективнихемітентів, щоб потім отримати дохід у вигляді різниці між ціною покупки іпродажу (погашення) облігації, а також у вигляді купонних відсотків.
Цілі емітентів і інвесторів на первинномуринку цінних паперів протилежні: між емітентами і інвесторами існуєсуперечність. Конкретна ціна розміщення акцій або облігацій – плід компромісуміж ними.
Крім того, кожен конкретний емітент і інвесторпо-різному оцінюють ціну акції або облігації. Тому на ринку цінних паперів маємісце також конфлікт уявлень./>1.6 Процесформування портфеля цінних паперів
Вкладення юридичних і фізичних осіб в цінніпапери вимагають ефективного управління. В зв'язку з цим існує поняттяуправління портфелем цінних паперів.
У світовій практиці фондового ринку, щосклалася, під інвестиційним портфелем розуміється якась сукупність ціннихпаперів, що належать фізичній або юридичній особі, виступаюча як ціліснийоб'єкт управління. Сенс портфеля – поліпшити умови інвестування, додавшисукупності цінних паперів такі інвестиційні характеристики, які недосяжні зпозиції окремо узятого цінного паперу і можливі тільки при їх комбінації [19].
Зміст управління портфелем цінних паперів – цепланування, аналіз і регулювання складу портфеля, здійснення діяльності по йогоформуванню і підтримці в цілях досягнення поставлених задач забезпечення йогоприбутковості, ефективності при збереженні необхідного рівня ліквідності імінімізації витрат на обслуговування. Портфель цінних паперів є інструментом,за допомогою якого інвесторові забезпечується необхідна стійкість доходу примінімальному ризику.
Найбільш важливими параметрами планування іконтролю в рамках управління портфелем цінних паперів є: прибутковістьпортфеля, ризик портфеля, визначення стратегії в управлінні портфелем.
Портфель цінних паперів може складатися зпоєднання різних цінних паперів і містити звичайні і привілейовані акції,короткострокові папери з фіксованим доходом, облігації, похідні інструменти. Уідеалі портфель повинен складатися з цінних паперів широкого спектру галузей.
У портфель можуть входити інвестиції в однуабо безліч компаній.
В процесі формування портфеля цінних паперівінвестор повинен визначитися із структурою портфеля, тобто вибрати оптимальнеспіввідношення конкретних видів цінних паперів в портфелі.
Процес формування портфеля цінних паперіввключає три етапи.
На першому етапі інвестором або за йогодорученням брокером аналізується інформація про стан економіки в цілому, проокремі галузі економіки, інвестиційні компанії, банки, пайові фонди. Такоюінформацією може бути статистична звітність, що публікується в різних засобахмасової інформації, і інші джерела. На її підставі робляться припущення зприводу зростання або зниження цін на ті або інші папери, спроба оцінити рівеньінфляції в країні, зміни в грошовому обігу, вірогідні потреби держави уфінансуванні, вплив на курс валюти та ін.
Підсумком першого етапу є список ціннихпаперів, найбільш прибуткових і найменш ризикованих для включення в портфель впевний період часу.
На другому етапі проводиться аналіз окремихсегментів ринку цінних паперів для виявлення найбільш сприятливих дляінвестування на даний момент, аналізується стан емітентів, в чиї фінансовіінструменти інвестується капітал. При аналізі компаній вивчаються фінансовіаспекти і майбутня комерційна життєздатність самої компанії, рахунок прибутківі збитків, баланс, аналіз грошових потоків, результати діяльності компанії уминулому і прогнози на майбутнє. Для оцінки якості цінних паперів дляінвестування можуть використовуватися методи фундаментального і технічногоаналізу.
Фундаментальний аналіз включає методи оцінкивпливу мікро- і макроекономічних показників на курс цінних паперів певнихкомпаній в майбутньому. В рамках фундаментального аналізу для оцінкиефективності роботи компанії розглядаються показники рентабельності, фінансовоїстійкості, темпу зростання компанії та ін. Фундаментальний аналіззастосовується при включенні в портфель цінних паперів, в основному акцій іоблігацій.
Технічний аналіз включає всі методи прогнозукороткострокового руху ринкових цін, які спираються тільки на статистикуминулих операцій, об'ємів торгівлі, числа укладених операцій, тимчасових рядівринкових цін. Всі технічні прогнози використовують рух цін у минулому дляпрогнозу їх майбутніх рухів в цілях визначення найбільш сприятливого часувисновку операцій з цінними паперами.
Такі прогнози припускають наявність кореляціїміж минулим і майбутнім.
Методи технічного аналізу в основномувикористовуються для регульованих біржових ринків.
На відміну від фундаментального аналізу при використаннітехнічного аналізу прагнуть встановити не цінність або привабливість паперівпевної компанії, а загальні тенденції на ринку і, виходячи з цього,рекомендувати інвесторам загальний курс дій.
Результатом цього етапу є остаточний списокпортфеля.
На третьому етапі на основі отриманогоосновного списку формується той або інший тип портфеля.
1 Фіксованийпортфель зберігає свою структуру протягом встановленого терміну погашення. Цеможуть бути портфелі з державних і муніципальних облігацій, а також паї. Дохідпо ним виходить від різниці між номіналом і купувальною ціною по ним. Ризикневеликий.
2 Зміннийпортфель — це керований портфель, склад якого постійно оновлюється з метоюотримання максимального економічного ефекту.
3 Спеціалізованийпортфель — це портфель на один вид цінних паперів — вітчизняних (галузеві ітериторіальні, короткострокові, середньострокові або довгострокові) абоіноземних (ноти Турецькі, Бразильські та ін.).
4 Безсистемнийпортфель формується по волі випадку, без усякої системи. У нього можуть входитияк надійні, та менш прибуткові, так і ризиковані, та більш прибуткові паперирізних емітентів, галузей, видів.
Портфель, що формується інвестором,складається з декількох активів, кожен з яких має свою очікувану прибутковість.Вказана очікувана прибутковість по кожному окремому активу визначається такимчином. Спочатку розглядається вірогідність отримання доходу і визначаються напідставі аналізу даних фондового ринку їх значення. Очікувана прибутковістьконкретного активу визначається як середня арифметична, де вагами виступаєвірогідність кожного результату події. Очікувана прибутковість портфеля dnрозраховується як середньозважена величина очікуваних доходностей різнихактивів, тобто вона розраховується за формулою:

/>, (1.1)
де di – очікувана прибутковість по i-му активу; yi – питома вагавартості i-го активу в загальній вартості всіх активів, що входять в портфель[20].
При покупці якого-небудь активу інвесторвраховує не тільки значення очікуваної прибутковості, але і рівень його ризику.Розрахована викладеним вище способом очікувана прибутковість виступає яксередня її величина відповідно до тієї, що мала місце динамічного активу нафондовому ринку. Вказані показники враховують відхилення фактичноїприбутковості від очікуваної, як у бік зменшення, так і у бік збільшення.
Величина дисперсії активу s2розраховується за формулою:
/> , (1.2)
де /> - середняприбутковість активу; ri – прибутковість активу в i-ом періоді; n – число періодів спостереження.
Середня прибутковість активу визначається яксередня арифметична прибутковостей активу за періоди спостереження :
/> , (1.3)
Стандартне відхилення прибутковості активів(визначається як корінь квадратний з дисперсії [21].
Стандартне відхилення характеризує величину івірогідність відхилення прибутковості активу від її середньої величини завизначений період.
Очікуваний ризик портфелю цінних паперівзалежить від поєднання стандартних відхилень (дисперсій) активів, що входять вйого склад. Але його не можна визначати як середньозважену величину вказанихстандартних відхилень, оскільки частина значень відхилень взаємнопогашатиметься і фактичний ризик портфелю буде менший. Тому для визначенняступеня взаємозв'язку і напряму зміни прибутковостей двох активіввикористовують такі показники математичної статистики, як коваріація ікоефіцієнт кореляції.
Показник коваріації визначається за формулою:
/> (1.4)
де СА-Б – коваріація прибутковості активів А і Б; />, /> -прибутковість активів А і Б у i-ому періоді; />, /> – середня прибутковість активів Аі Б за n періодів; n – число періодів, за які розглядалася прибутковістьактивів А і Б [22].
Позитивне значення коваріації говорить про те,що прибутковість активів змінюється в одному напрямі, а негативне – у різнихнапрямах. Нульове значення коваріації означає, що взаємозв'язку міжприбутковостями активів немає.
Іншим вживаним показником ступенявзаємозв'язку зміни прибутковостей двох активів є коефіцієнт кореляції, щорозраховується за формулою:

/> (1.5)
де СА-Б – коваріація прибутковості активів А і Б; sА, sБи – стандартні відхилення прибутковості активів А і Б.
Коефіцієнт кореляції змінюється в межах від –1до +1. Позитивне значення коефіцієнта вказує на те, що прибутковість активівзмінюється в одному напрямі, а негативне – в протилежному напрямі. Принульовому значенні коефіцієнта кореляції взаємозв'язок між змінамиприбутковостей активів відсутній.
Ризик (дисперсія) портфелю, що складається здекількох активів, /> розраховуєтьсяза формулою:
/> (1.6)
де Сi-j – коваріація прибутковості активів, що входять впортфель; yi, yj – питомі ваги активів в загальнійвартості портфелю.
Знак подвійної суми в цій формулі означає, щопри обчисленнях дисперсії спочатку для розрахунку величини yi yjCi-j питома вага першого активу yi помножується надобуток yj Ci-j для всіх видів активів, потім беретьсяпитома вага другого активу і помножується на той же добуток для всіх активів,починаючи з першого. Вказані добутки сумуються і таким чином знаходитьсязначення дисперсії по сукупності активів, що входять в портфель.
1.7 Постановка задачі
Проблема управління ризиками існує вбудь-якому секторі економіки — від сільського господарства і промисловості доторгівлі і фінансів, що і пояснює її постійну актуальність. Оскільки всі галузіекономіки зв'язані в єдиний механізм завдяки фінансовій сфері, саме фінансовимризикам приділяється найбільша увага.
/>Вирішеннязадачі портфельної оптимізації дозволяє фінансовим інститутам якнайкращерозподілити наявні фінансові кошти в цінні папери та зменшити ризик їх втрати.
Тому дипломна робота присвячена проблеміпошуку оптимальної структури портфеля цінних паперів.
Для цього у роботі необхідно розглянути такіпоняття як інвестування, його види та особливість інвестування у цінні папери.
Проаналізувати існуючі моделі формуванняструктури портфеля цінних паперів та обрати ті математичні моделі, які вподальшому буде розглянуто та описано.
Обрати метод вирішення задачі оптимізаціїструктури портфеля цінних паперів та розробити алгоритмічне забезпечення.
Для обробки та зберігання інформації про цінніпапери необхідно розробити базу даних та програмне забезпечення.
Використовуючи розроблене програмнезабезпечення, провести розрахунок контрольного прикладу задачі формуванняпортфеля цінних паперів за офіційними даними Української фондової біржі.
Результати чисельних розрахунків порівняти міжсобою./> 
2. Математичне таалгоритмічне забезпечення задачі формування портфеля цінних паперів/> 2.1Математичні моделі процесу формування портфеля цінних паперів/> 2.1.1Загальна модель процесу формування портфеля цінних паперів
Одним з дієвих методів оцінки при складанніінвестиційного портфеля служить моделювання. Моделювання дозволяє в короткітерміни отримати необхідні інвестиційні характеристики майбутнього портфелязалежно від кон'юнктури ринку, що складається. Розглянемо наступу оптимізаційнумодель.
Припустимо, що задача оптимізації портфеляцінних паперів має вигляд. Вважатимемо, що портфель складається з N ціннихпаперів, тоді дохідність портфеля /> описується функцією />, та функціяпоказника ризику портфеля цінних паперів /> має вигляд />. 
де /> —процентна частка цінного паперу в портфелі; /> — показник ризику даногоцінного паперу (середнє квадратичне відхилення прибутковості цінного паперу); /> —прибутковість цінного паперу.
Вирішення цієї задачі має декілька обмежень:
— кількість акцій не може бутинегативною:
/>, (2.1)
— сума відносних часток ціннихпаперів в загальному об'ємі портфеля повинна дорівнювати одиниці:

/>, (2.2)
Це двокритерійна задача, де для оптимізаціїпортфеля необхідно отримати максимальну прибутковість при мінімальному ризику:
/>, (2.3)
Ця задача не має однозначного вирішення томунеобхідно ввести обмеження на один з критеріїв. Для цього введемо максимальнодопустиму величину ризику />. Тоді завдання оптимізаціїзводиться до вибору такої структури портфеля, де ризик портфеля не перевищуєзаданого значення, а прибутковість портфеля є максимальною.
/> (2.4)/>2.1.2 Класичнамодель Марковіца задачі портфельної оптимізації
За моделлю Марковіца визначаються показники,що характеризують об'єм інвестицій і ризик що дозволяє порівнювати між собоюрізні альтернативи вкладення капіталу з погляду поставлених цілей і тим самимстворити масштаб для оцінки різних комбінацій .
Як масштаб очікуваного доходу з ряду можливихдоходів на практиці використовують найбільш вірогідне значення, яке в разінормального розподілу збігається з математичним очікуванням.
Модель базується на тому, що показники прибутковості різнихцінних паперів взаємопов'язані: із зростанням доходності одних паперівспостерігається одночасне зростання і по іншим паперам, треті залишаються беззмін, а в четвертих, навпаки доходність знижується. Такий вид залежності недетермінований, тобто однозначно визначений, а є стохастичним, і називаєтьсякореляцією.
Класична задача портфельної оптимізації,вперше, розглянута Г. Марковіцем, базується на припущеннях про нормальністьрозподілу доходностей акцій і стаціонарності фінансових процесів[23].
Математичне очікування доходу по i-ому цінномупаперу (ri) розраховується таким чином:
/>, (2.5)
де />– можливий дохід по i-омуцінному паперу; />– вірогідністьотримання доходу; />– кількістьцінних паперів; />–розраховуєтьсяза формулою.
Для визначення ризику служать показникирозсіювання, тому чим більше розкид величин можливих доходів, тим більшенебезпека, що очікуваний дохід не буде отриманий. Мірою розсіювання є середньоквадратичневідхилення:
/>, (2.6)
У моделі Марковіца для визначення ризикузамість середньоквадратичного відхилення використовується дисперсія Di,рівна квадрату /> .
Прибутковість портфеля цінних паперів(середньовзвішеність прибутковостей паперів, що його складають) можна визначитиза формулою:
/> ( 2.7)
де />— кількість цінних паперівв портфелі; /> —відсоткова частка даногопаперу в портфелі; /> — прибутковість даногопаперу.
Ризик портфеля цінних паперів визначаєтьсясереднім квадратичним відхиленням прибутковості портфеля:
/>, (2.8)
де /> — процентні частки данихпаперів в портфелі; />, /> — ризик даних паперів(середньоквадратичне відхилення); /> —коефіцієнт лінійної кореляції,де /> розраховуєтьсяза формулою:
/> (2.9)
З використанням моделі Марковіца длярозрахунку характеристик портфеля пряма задача набуває вигляд [24]:

/> (2.10)
Доходність цінних паперів розраховується заформулою:
/> (2.11)
де />— кількість мину лихспостережень доходності даних цінних паперів.
Ризик цінного паперу розраховується за формулою:
/> (2.12)
де rkt, rlt — доходністьцінних паперів k та l в період t.
Зрозуміло, що для N цінних паперів необхіднорозрахувати /> коефіцієнтівкореляції.
Проблема полягає в чисельному визначеннівідносних часток акцій і облігацій в портфелі, які найбільш вигідні длявласника. Марковіц обмежує вирішення моделі тим, що зі всієї безлічі «допустимих»портфелів, тобто що задовольняють обмеженням, необхідно виділити ті, якіризикованіші, ніж інші. Це портфелі, що містять при однаковому доході більшийризик (дисперсію) в порівнянні з іншими, або портфелі, що приносять меншийдохід при однаковому рівні ризику [25].
За допомогою розробленого Марковіцем методукритичних ліній можна виділити неперспективні портфелі, що не задовольняютьобмеженням. Тим самим залишаються тільки ефективні портфелі, тобто портфелі, щомістять мінімальний ризик при заданому доході або приносять максимальноможливий дохід при заданому максимальному рівні ризику, на який може пітиінвестор.
Даний факт має дуже велике значення в сучаснійтеорії портфелів цінних паперів. Відібрані таким чином портфелі об'єднують всписок, що містить зведення про відсотковий склад портфеля з окремих ціннихпаперів, а також про дохід і ризик портфелів. Вибір конкретного портфелязалежить від максимального ризику, на який готовий піти інвестор.
Для вирішення цієї задачі було застосованометод штрафних функцій./>/>2.1.3 Модель прибутковості портфеля в нечіткій постановці
Нечіткий метод оптимізації фондового портфеля,що розглядається нижче, базується на наступних положеннях.
1 Ризик портфеля — це можливість того, щоочікувана прибутковість портфеля виявиться нижчою за деяку планову величину.
2 Кореляція активів в портфелі нерозглядається і не враховується.
3 Прибутковість кожного активу — ценевипадкове нечітке число (наприклад, трикутного вигляду або інтервальноговигляду). Аналогічно, обмеження на гранично низький рівень прибутковості можебути як звичайним скалярним, так і нечітким числом довільного вигляду.
4 Тому оптимізувати портфель в такій постановціможе означати, в окремому випадку, вимогу максимізувати очікувану прибутковістьпортфеля в точці часу T при фіксованому рівні ризику портфеля [26].
Допустимо, що є фондовий портфель з N активівна інтервалі [0,T]. Прогнозний зміна кожної з компонент портфеля i = 1...,N намомент T характеризується своєю фінальною розрахунковою прибутковістю ri (оціненою в точці T як відноснийприріст ціни активу за період). Оскільки дохід по ЦБ випадковий, його точнезначення в майбутньому невідоме, як опис прибутковості доречно використовуватитрикутні нечіткі числа, моделюючи експертний висновок наступного вигляду: «ПрибутковістьЦБ після закінчення терміну володіння очікувано рівна /> і знаходиться в розрахунковомудіапазоні [r1;r2]».
Таким чином, для i -го цінного паперу маємо:
— очікувана прибутковість по i–ому цінному паперу (/>);
— нижня границя прибутковості i -го цінного паперу (/>);
— верхня границя прибутковостіi -го цінного паперу (/>).
/> — прибутковістьпо i -у коштовномупаперу, трикутне нечітке число.
/> (2.13)
Тоді прибутковість портфелю />, також є трикутним нечітким числом (як лінійнакомбінація трикутних нечітких чисел), де />— вага i-гo активу в портфелі, причому:
/> (2.14)
Також визначимося з критичним рівнемприбутковості портфеля r * на момент T. Це може бути нечітке число трикутного вигляду/>.
Далі розглянемо оцінки власне ризикупортфельних інвестицій [27].
На рисунку 2.1 представлені функції приналежності /> і крітерійногозначення />.

/>
Рисунок2.1 — Функції приналежності r і r *
Точкою пересіченняцих двох функцій приналежності є крапка з ординатою />. Виберемо довільний рівень приналежності /> і визначимо відповідніінтервали /> и />. При /> , />, інтервали неперетинаються, і упевненість втому, що портфель ефективний, стовідсоткова, тому міра риски неефективностідорівнює нулю. Рівень /> доречно назвати верхнім кордоном зони риски. При /> інтервали перетинаються.На рисунку 2.2 зображена заштрихована зона неефективного розподілу активів впортфелі, обмежена прямими r =r1*,r*=r2*, r =r1, r =r2 ібісектрисою координатного кута r = r*, яка визначає зону ризику.
/>
Рисунок2.2– Фазовий простір (r, r * )
Взаємні співвідношення параметрів r*1,2 и r1,2 даютьнаступний розрахунок для площі заштрихованої плоскої фігури.

/> (2.15)
Оскільки всіреалізації /> при заданому рівні приналежності /> рівноможливі, то міраризику, неефективності />є геометричнавірогідність події попадання точки />у зонунеефективного розподілу капіталу
/> (2.16)
де /> — оцінюється по формулі(2.15).
Тоді підсумкове значення міри ризикунеефективності портфеля
/> (2.17)
Коликритерій ефективності визначений чітко рівнем />, то граничний перехід />; /> дає
/> (2.18)
Для того, щоб зібрати всі необхідні вихіднідані для оцінки ризику, потрібно два значення зворотної функції /> Перше значення r* (за визначенням верхньої границі зони ризику1), друге значення позначимо/>.Аналогічним чином позначимо rmin та rmax— два значення зворотної функції />. Також введемо позначення />—найбільш очікуванезначення r. Тоді вираз для міриризику портфеля/>, з урахуванням(2.16 та 2.17) має вигляд
/> (2. 19)
/> (2.20)
/>
Рисунок2.3 –Приклад чіткого рівня критеріюефективності
/> (2.21)
Таким чином, міра ризику набуває значень від 0до 1. Для того, щоб визначити структуру портфеля, який забезпечить максимальнуприбутковість при заданому рівні ризику, потрібно вирішити наступне завдання[28]:

/> (2.22)
інвестування фондовий математичний програмний
Де /> і /> визначаються з формул (2.19)-(2.21), компоненти вектора /> задовольняють(2.19). Вираз (2.21) можна записати в наступному вигляді:
/> (2.23)
Прибутковість портфеля:
/>
де />— прибутковість i-го цінного паперу. Отримуємо наступну задачуоптимізації (2.24) —(2.26):
/> (2.24)
/> (2.25)
/>/> (2.26)
При варіюванні рівня ризику /> можливі 3 випадки. Розглянемо детально кожен з них [29]. Перший випадок, />=0. У (2.19) видно, що цей випадок можливий якщо /> Отримуємонаступну задачу лінійного програмування (2.27) —(2.29):

/> (2.27)
/> (2.28)
/>/> (2.29)
Знайдений в результаті рішення задачі (2.27) —(2.29) вектор />, /> є шукана структураоптимального для даного рівня ризику портфеля.
Другий випадок, />=1. З (2.19) витікає, що цей можливо коли/>
Отримуємо наступну задачу лінійногопрограмування:
/> (2.30)
/> (2.31)
/>/> (2.32)
Знайдений в результаті рішення задачі (2.30) —(2.32) вектор />, /> є шукана структураоптимального для даного рівня ризику портфеля.
Третій випадок 1 або коли />
Для виразу />,використовуючи (2.19) -(2.21) задачі (2.24) -(2.26)зводяться до наступної задачі нелінійного програмування:

/> (2.33)
/> (2.34)
/> (2.35)
/> (2.36)
/>/> (2.37)
Аналогічні вирази у випадку />.
Для вирішення задачі (2.33) — (2.37)застосований метод штрафних функцій, який описано нижче [30]./>/>/>2.2 Алгоритм розв’язання задачі формуванняпортфеля цінних паперів/> 2.2.1Алгоритм метода штрафних функцій
Розглянувши вищевказані методи розв’язаннязадач умовної оптимізації було обрано метод штрафних функцій, як найбільшвідповідний даній задачі. Тому що він відповідає умові мінімізації цільовоїфункції при наявності обмежень рівності та нерівності. Далі буде розглянутийалгоритм методу штрафних функцій [30].
На першому кроці необхідно задати початковізначення:
— кількість змінних />;
— кількість обмежень типунерівностей />;
— кількість обмежень типурівності />;
— параметр закінчення процедурибезумовної мінімізації />;
— параметр закінчення роботиалгоритму />;
— початкове наближення для />– />;
— початковий вектор штрафнихпараметрів />.
На другому кроці необхідно побудувати штрафнуфункцію:
Р(/>,/>)=/>(/>)+/>(R, />(/>),/>(/>)). (2.38)
На третьому кроці необхідно визначити />, який доставляє мінімумфункції: Р(/>,/>) при фіксованому />. Як початкове наближеннявикористовувати вектор />, а як параметрзакінчення безумовної мінімізації використовувати константу />.
На четвертому кроці необхідно перевірити чивиконується умова:
Р(/>,/>)-Р(/>,/>)//>/>.(2.39)
В разі виконання умови покласти />=/> і процес зупиняється.Інакше йти до кроку 5.
На п’ятому кроці здійснюється обчислити />=/>+/>/> відповіднодо використовуваного правила перерахунку штрафного параметра. Після чогоперейти до кроку 2. Блок-схема алгоритму наведена нижче.

/>
Рисунок2.4–Алгоритм штрафних функцій
Вирішення задачі безумовної оптимізації Р(/>,/>)=/>(/>)+/>(R, />(/>),/>(/>)). виконується задопомогою методу Хука-Дживса, алгоритм якого наведен нижче./>2.2.2 Алгоритмметода Хука-Дживса
Вибрати координатні направляючі d1...,dn, в якості направляючих. Вибрати/>— критерійзупинки, х1 – початкова точка [31].
Покладемо, що y1 = х1, k = j = 1. На першому кроці розрахуємо/>. Якщо/>токрок вдалий, припустимо, що /> та перейдемо до другого кроку. Якщо /> то крок невдалий,розрахуємо />.
Якщо />припустимо/>,інакше/>,перейдемо до другого кроку. Надругому кроці, якщо jn, порівняємо/>з/>. Якщо/> перейдемодо третього кроку, інакше, до четвертого. На третьому кроці покладемо /> , />. Покладемо k=k+1, j = 1, перейдемо до кроку 1. Начетвертому кроці, якщо />, то зупинимося –це рішення. Інакше замінено /> на />/2.Покладемо />,/>, k=k+1, j=1 та повернемосядо першого кроку. Блок-схема алгоритму приведена нижче.
/>
Рисунок2.4–Алгоритм Хука-Дживса
3. Розробка програмного забезпечення вирішення задачі формуванняпортфеля цінних паперів/> 3.1Загальні відомості про програмне забезпечення
Розроблене програмне забезпечення призначенедля автоматизації процесу формування портфелем цінних паперів. Основною метоюавтоматизації формування портфеля цінних паперів є підвищення ефективностіінвестування, за рахунок зниження ризику втрати вкладень і оперативностіаналізу.
На підставі статистичної інформації продохідність і волотильності індексів формується портфель цінних паперів. Напідставі аналізу основних економічних показників цінних паперів портфельнаповнюється реальними активами.
Задаючи допустимий рівень ризику портфеля (длямоделі Марковіца), та рівні ризику та критерію ефективності портфеля (длянечітко-множинної моделі) у відсотках річних інвестор може скласти такийфондовий портфель, який би задовольняв його інвестиційним потребам.
Програмне забезпечення дозволяє користувачевіпрацювати з портфелем цінних паперів завдяки наступним функціональним модулями.
Управління цінними паперами:
— забезпечує табличний режимперегляду інформації о цінних паперах, що відображає назву цінного паперу, йоготікер та котирування за певний час;
— надає можливість фільтраціїкотирувань акції за певний період, та обчислення дохідності та ризику цінногопаперу за цей період;
— сформувати портфель ціннихпаперів для подальшої його оптимізації.
Оптимізація портфеля цінних паперів
— оптимізувати портфель,задавши необхідний рівень ризику(для моделі Марковіца);
— оптимізувати портфель,задавши необхідний рівень ризику та рівень критерію ефективності (для нечіткоїмоделі);
— зберегти отриманий портфель.
Основні можливості програмного забезпеченнявідображені на діаграмі варіантів використання, яка показана на рисунку 3.1.
/>
Рисунок3.1 – Діаграма варіантів використання/>3.2 Визначенняархітектури програмного забезпечення
Під архітектурою можна розуміти самувисокорівневу концепцію системи в її оточенні [32].Архітектура програмного забезпечення може бути визначена як структура істотнихкомпонентів системи, що взаємодіють через інтерфейси між собою та утвореними зменших компонентів, що взаємодіють через свої інтерфейси.
Вона описується з точок зору варіантіввикористання, логічною, реалізації, процесів і розгортання.
Інформаційні системи, що забезпечують обробкубізнес інформації, можуть будуватися з використанням декількох типівархітектури [33].
Залежно від того, де організована переробкаінформації, розрізняють дворівневу і трирівневу архітектуру побудови інформаційнихсистем.
Якщо обробка відбувається у рамках об'єктівінтерфейсу користувача, то така архітектура називається дворівневою (two-tierarchitecture). При цьому відбувається об'єднання рівня представлення даних ізрівнем логіки застосування. На основі цієї архітектури побудована великакількість інформаційних систем. Проте вона не позбавлена недоліків.
До основних із них відносяться складністьповторного використання логіки застосування за допомогою компонент, а такожвеличезні витрати часу на супровід таких застосувань (внесення змін до логікивимагає переустановлення застосування на всіх клієнтських робочих місцях).
Існує декілька моделей клієнт-серверноївзаємодії [34].
«Товстий» клієнт (fat client) – варіантреалізації архітектури, який часто зустрічається, клієнт-сервер у вжеупроваджених і активно використовуваних системах. Така модель має на увазіоб'єднання в клієнтському застосуванні як рівня уявлення, так і рівня логікизастосування, таким чином, забезпечується цілковита децентралізація управліннябізнес-логікою.
Проте у разі потреби виконання яких-небудьзмін в клієнтському застосуванні доведеться міняти початковий код. Серверначастина при описаному підході є сервером баз даних, що реалізовує рівень даних.Основна гідність моделі товстого клієнта полягає у використанні всієїпотужності настільної системи і перенесенні обчислень з сервера, що робить йогороботу ефективнішої (не дозволяючи йому стати вузьким місцем в роботісередовища).
До недоліків даного виду архітектури можнавіднести наступні:
Збільшення функціональності викликає зайвезавантаження призначених для користувача машин, що приводить до необхідностідорогого оновлення всієї клієнтської техніки.
При збільшенні кількості користувачів компаніїдоводиться переходити на високошвидкісну мережу, яка зможе витримати інтенсивніпотоки даних між сервером і товстими клієнтами.
Легше і дешевше оновлювати застосування на одномусервері, чим на десятках або сотнях призначених для користувача машин.
«Тонкий» клієнт (thin client). Данамодель є перехідною, тобто частина або вся логіка переноситься на рівеньзберігання даних.
Вона набуває популярності в корпоративномусередовищі у зв'язку з розповсюдженням Internet-технологій і, насамперед,Web-браузерів. В цьому випадку клієнтське застосування забезпечує реалізаціюрівня уявлення, тому клієнт може задовольнятися досить скромною апаратноюплатформою, а сервер об'єднує рівень логіки застосування і рівень даних.
В даній роботі для розробки програмногозабезпечення було використано варіант реалізації архітектури — «Товстий» клієнт/>/>/>3.3 Використовувані технології при розробці програмного забезпечення
Дане програмне забезпечення було розроблене намові програмування C++ в середі Borland C++ Builder Дана мова і середапрограмування підтримують об'єктно-орієнтований підхід до розробки програмногозабезпечення [35].
Для даного програмного забезпечення булавикористана СУБД MS Access 2003 — реляційна СУБД корпорації Microsoft.
MS Office Access 2003 —це повно-функціональна система управління базами даних (СУБД). У нійпередбачені всі необхідні засоби для визначення і обробки даних, а також дляуправління ними при роботі з великими об'ємами інформації [36]. Система управління базами данихзабезпечує повний контроль над процесом визначення даних,їх обробкою і спільним використанням. СУБД також істотно полегшує структуризацію і обробку великих об'ємівінформації, що зберігається в багаточисельних таблицях. Всілякі засоби СУБД забезпечують виконання трьох основнихфункцій: визначення даних, обробка даних і управління даними.
1 Визначення даних. Можливість визначити,які відомості зберігатимуться у базі даних, їх типи (наприклад, числа абосимволи) і як вони зв'язані між собою. В деяких випадках можна також задатиформати і умови для перевірки даних.
2 Обробка даних. Дані можна оброблятирізними способами. Можна вибирати будь-які поля, фільтрувати і сортувати дані.Можна об'єднувати дані з пов'язаною з ними інформацією і обчислювати підсумкові значення. Також можна відібрати деякідані і потім змінити,видалити, скопіювати їх в іншу таблицю або створити дляних нову таблицю.
3 Управління даними. Можна вказати, якимкористувачам дозволено переглядати, змінюватиабо вставляти дані. У багатьох випадках можна акож визначити правила спільного використання даних. Всі ці функціональні можливості повною мірою реалізовані в Microsoft Access./>/>3.4 Інформаційно-логічна схемапрограмного забезпечення
При розробці концептуальної моделі буловикористано CASE — засіб Erwin. Цедозволило створити модель бази даних відповідно до IDEF1X [37].
Елементами IDEF1X моделі є сутності системи ізв'язки між ними. Кожна сутність при розробці бази даних перетвориться втаблицю, кожному атрибуту сутності буде відповідати поле в таблиці бази даних.На малюнку 3.2 представлена інформаційно-логічна схема, яка використовуєтьсядля оптимізації портфеля цінних паперів.

/>
Рисунок3.2– Інформаційно-логічна схема/>/>/>3.5 Взаємодія користувача з програмним забезпеченням
Дане програмне забезпечення призначено дляоптимізації портфеля цінних паперів. Першаекранна форма (рисунок 3.3) відображає інформацію о цінних паперах їх назву,тікер, вид цінного паперу та дохідність за останній період. За допомогою кнопки«Котировки» можна продивитись котирування по кожному цінному паперу.
/>
Рисунок3.3 –Цінні папери

Вікно показане на рисунку 3.4 відображаєінформацію про котирування цінних паперів, також, користувач можевідфільтрувати та розрахувати середні дохідність та ризик паперів, за вказанийперіод по кожному паперу.
/>
Рисунок3.5 – Котирування
Також у цьому вікні додати обрані папери допортфелю, який далі буде оптимізовано. У вікні «Портфель ЦБ» користувач може створити портфель якийдалі буде оптимізовано, праворуч відображаються папери, які були додані доцього портфелю. За допомогою кнопки «Оптимизация» користувач викликаєформу «Оптимизация портфелей ценных бумаг»
/>
Рисунок3.6 – Обраний портфель цінних паперів

Форма «Оптимизация портфелейценных бума» зображена на рисунках 3.7та 3.8, дозволяє користувачу оптимізувати портфель цінних паперів з обранихраніше активів, та отримати результат. Оптимізацію можливо провести за моделлюМарковіца або за використанням нечітко-множинної моделі. В таблицівідображається розрахунок, у вигляді часток цінних паперів які складаютьпортфель.
У полі «Доходность» відображуєтьсярозрахована дохідність оптимізованого портфеля, в полі «Риск»відображується розрахований ризик оптимізованого портфеля.
/>
Рисунок3.7 –Оптимізація портфеля за моделлю Марковіца
/>
Рисунок3.8 –Оптимізація портфеля за нечітко-множинною моделлю
4. Контрольний приклад вирішення задачі формуванняпортфеля цінних паперів 4.1Опис контрольного прикладу
Доходність цінних паперів приймається як відноснакурсова різниця. Як вихідні дані використані щомісячні котирування десяти акційвзятих за період з січня 2009 р. по січень 2010 р. Обрані цінні папери наведеніу таблиці 4.1.
Таблиця4.1– Назв та тікер цінних паперів№ Назва цінного паперу Тікер 1 Укргазбанк UGZB 2 Укртелеком UTLM 3 АвтоКраз KRAZ 4 ЕвроГазБанк EGZB 5 Западэнерго ZPEN 6 Азовсталь AZST 7 МоторСич MSICH 8 Житомироблэнерго ZHEN 9 Центрэнерго CEEN 10 Азовобщемаш AZGM
У таблиці 4.2 приведені котирування акцій зсічня 2009 р. по січень 2010 р.
Таблиця4.2 – Котирування акцій UGZB ZPEN MSICH AZGM LTPL DTRZ SMASH EXPN ALMK ENUG січ 09 4.78 0.5 6.64 2.8 0.43 97.9 6.98 0.27 5.9 28.2 лют 09 4.8 0.48 6.98 2.9 0.42 99.6 7.12 0.29 6.5 33.1 бер 09 5 0.46 7.12 3.6 0.47 99.99 7.3 0.28 7.1 36.5 квіт 09 5.2 0.48 7.3 5.8 0.46 101 7.63 0.24 6.8 35 трав 09 6.3 0.49 7.63 6.2 0.49 101.3 7.4 0.29 6.2 32.7 черв 09 6.5 0.52 7.4 6.9 0.51 99.8 7.2 0.24 5.3 35.1 лип 09 6.69 0.51 7.2 5.8 0.56 100.5 7.56 0.26 6.8 37.5 серп 09 6.8 0.56 7.56 6.7 0.69 101.9 7.8 0.25 7.6 43.7 вер 09 7.46 0.54 7.47 6.8 0.55 102 7.5 0.23 9.8 52.4 жовт 09 7.48 0.55 7.41 7.1 0.56 101 7.91 0.29 12.6 47.6 лист 09 7.52 0.5 7.3 7.6 0.74 106.9 8.43 0.27 11.9 45 груд 09 7.5 0.56 6.75 8.2 0.58 108.2 8.2 0.29 12.5 48.7 січ 10 7.72 0.57 6.52 8.6 0.65 107.9 8.5 0.32 12 55.9
Для оптимізації портфеля за моделлю Марковіцанеобхідно розрахувати коефіцієнти цільової функції />, та коефіцієнти обмежень />.
Для цього, використовуючи дані, з таблиці 4.2розраховані доходність кожного паперу за формулою />,де /> - ціна акції на момент t. Результати розрахунків представлені у таблиці 4.3
Таблиця4.3– Доходність цінних паперів за кожен місяць UGZB ZPEN MSICH AZGM LTPL DTRZ SMASH EXPN ALMK ENUG січ 09 0.013 0.042 0.015 0.077 0.049 0.017 0.020 0.038 0.093 -0.004 лют 09 0.004 -0.040 0.051 0.036 -0.023 0.017 0.020 0.074 0.102 0.174 бер 09 0.042 -0.042 0.020 0.241 0.119 0.004 0.025 -0.034 0.092 0.103 квіт 09 0.040 0.043 0.025 0.611 -0.021 0.010 0.045 -0.143 -0.042 -0.041 трав 09 0.212 0.021 0.045 0.069 0.065 0.003 -0.030 0.208 -0.088 -0.066 черв 09 0.032 0.061 -0.030 0.113 0.041 -0.015 -0.027 -0.172 -0.145 0.073 лип 09 0.029 -0.019 -0.027 -0.159 0.098 0.007 0.050 0.083 0.283 0.068 серп 09 0.016 0.098 0.050 0.155 0.232 0.014 0.032 -0.038 0.118 0.165 вер 09 0.097 -0.036 -0.012 0.015 -0.203 0.001 -0.038 -0.080 0.289 0.199 жовт 09 0.003 0.019 -0.008 0.044 0.018 -0.010 0.055 0.261 0.286 -0.092 лист 09 0.005 -0.091 -0.015 0.070 0.321 0.058 0.066 -0.069 -0.056 -0.055 груд 09 -0.003 0.120 -0.075 0.079 -0.216 0.012 -0.027 0.074 0.050 0.082 січ 10 0.029 0.018 -0.034 0.049 0.121 -0.003 0.037 0.103 -0.040 0.148

Після розрахунку дохідності за кожний місяць,за допомогою формули /> розраховуємосередню дохідність (математичне очікування) цінного паперу. Після чогорозраховуємо ризик (середньоквадратичне відхилення) кожного цінного паперу задопомогою формули />.
Результати розрахунку доходності та ризикуцінних паперів представлені в таблиці 4.4.
Таблиця4.4– Доходність та ризик цінних паперів№ Цінні папери Дохідність  Ризик 1 UGZB 0.0399 0.0577 2 ZPEN 0.0149 0.0597 3 MSICH 0.0004 0.038 4 AZGM 0.1077 0.1758 5 LTPL 0.0462 0.1487 6 DTRZ 0.0089 0.0178 7 SMASH 0.0174 0.036 8 EXPN 0.0235 0.1286 9 ALMK 0.0724 0.1462 10 ENUG 0.0582 0.0999
В таблиці 4.5 розраховані коефіцієнти лінійноїкореляції між доходністю цінних паперів.
Таблиця4.5 – Коефіцієнти кореляції між доходністю цінних паперівАкції UGZB ZPEN MSICH AZGM LTPL DTRZ SMASH EXPN ALMK ENUG UGZB 1 -0.09 0.33 -0.01 -0.11 -0.24 -0.53  0.19 -0.19 — 0.16 ZPEN 1 -0.17  0.22 -0.31 -0.41 -0.34 0.03 -0.18 0.03 MSICH 1 0.32 0.32 0.11 0.15 0.02 -0.03 -0.03 AZGM 1 -0.02 0.02 0.13 -0.48 — 0.42 0.25 LTPL 1 0.45 0.65 -0.06 -0.28 -0.23 DTRZ 1 0.41 -0.19 -0.15 -0.18 SMASH 1 0.10 0.16 -0.31 EXPN 1 0.32 -0.29 ALMK 1 0.23 ENUG   1
Для оптимізації портфеля за нечітко-множинноюмоделлю необхідно розрахувати коефіцієнти цільової функції />, та коефіцієнти обмеження
/>.
Використовуючи дані, з таблиці 4.3 длянечітко-логічної моделі дохідності цінних паперів знаходяться в діапазоні />. Результати розрахункупредставлені в таблиці 4.6.
Таблиця4.6 –Дохідність цінних паперів№ Цінні папери Min Дохідність Av Дохідність Max Дохідність 1 UGZB -0.003 0.0399 0.212 2 ZPEN -0.091 0.0149 0.12 3 MSICH -0.075 0.0004 0.051 4 AZGM -0.159 0.1077 0.611 5 LTPL -0.216 0.0462 0.321 6 DTRZ -0.015 0.0089 0.058 7 SMASH -0.038 0.0174 0.066 8 EXPN -0.172 0.0235 0.261 9 ALMK -0.145 0.0724 0.289 10 ENUG -0.092 0.0582 0.199
Припустимо, що критична прибутковість портфеля/>, складає 3,5%, тобтопортфельні інвестиції, що приносять дохід нижче 3,5%, вважаються неефективними.
Задаючи різне значення ризику портфеля,оптимізуємо структуру портфелів, використовуючи модель Марковіца танечітко-логічну модель.4.2 Результати чисельних розрахунків
Використовуючи розраховані вище показники длямоделі Марковіца були отримані наступні чисельні результати, представлені утаблиці 4.7.
Таблиця4.7 –Результати розрахунків оптимізації портфеля
/>Портфель Цінні папери Частка Дохідність Ризик Портфель 1 EXPN 0.10 0.0638978 0.055 SMASH 0.22 LTPL 0.35 AZGM 0.34 Портфель 2 AZGM 0.29 0.057578 0.04 SMASH 0.23 LTPL 0.27 ENUG 0.05 EXPN 0.16 Портфель 3 SMASH 0.26 0.051599 0.03 AZGM 0.23 LTPL 0.24 EXPN 0.18 ENUG 0.09
Для нечіткої моделі були отримані наступнічисельні результати, представлені у таблиці 4.8.
Таблиця4.8 –Результати розрахунків оптимізації портфеля Цінні папери Частка Min Дохідність Av Дохідність Max Дохідність Заданий ризик Портфель 1 UGZB 0.1345 -0.126343  0.596729 0.08067 0.03 ZPEN 0.0409 EXPN 0.0499 ENUG 0.2443 LTPL 0.2448 AZGM 0.2448 DTRZ 0.0409 Портфель 2 UGZB 0.0161 -0.109481 0.053511 0.135936 0.04 ENUG 0.3735 LTPL 0.1314 AZGM 0.4501 EXPN 0.0282 Портфель 3 ENUG 0.3849 -0.100923  0.471920 0.196939 0.55 AZGM 0.5852 LTPL 0.0286
Змінюючи заданий рівень ризику ми можемопобачити, як змінюється рівень дохідності портфеля та його структура.4.3 Аналіз та порівняння результатів, отриманих задопомогою моделі Марковіца та нечіткої моделі       
Як видно, прибутковості надзвичайно малі. Цеобумовлено тим, що дані по курсах акцій бралися за дуже короткий період,протягом якої зміни в ціні були незначними. Тому для більшої наглядності, візьмемо котирування самих дохідних акційза період з 2006 по 2010 роки.
Задаючись різними рівнями ризику отриманінаступні дані для двох моделей. Утаблиці 4.5 приведені дохідності портфелів при різному рівні ризику.
Таблиця4.5 –Результати розрахунків оптимізації портфеля моделі МарковіцаПортфель Дохідність Ризик Портфель 1 0.485944 0.40 Портфель 2 0.403530 0.35 Портфель 3 0.396499 0.30 Портфель 4 0.268116 0.25 Портфель 5 0.146049 0.10

У таблиці 4.6 приведені результати длянечітко-множинної моделі оптимізації портфелів.
Таблиця4.6 –Результати розрахунків оптимізації портфеля нечітко-множинної моделі.Портфель Min Дохідність Av Дохідність Max Дохідність Заданий ризик Портфель 1 -0.065252 0.168870 0.254167 0.40 Портфель 2 -0.084760 0.216664 0.328722 0.35 Портфель 3 -0.153634 0.352959 0.392412 0.30 Портфель 4 -0.218066 0.381757 0.427554 0.25 Портфель 5 -0.238552 0.454634 0.495060 0.10
Тому порівнявши результати отримані задопомогою двох моделей, можна зробити висновок, що очікувана дохідністьоптимальних портфелів, отриманих за допомогою моделі Марковіца, вища ніж,дохідність оптимальних портфелів отриманих за допомогою нечітко-множинноїмоделі. Це пояснюється тим, що нечітка модель враховує нечіткість вхіднихданих, враховуючи як найкращі так і найгірші значення дохідності за обраний період.
Залежності очікуваної прибутковості від міриризику портфелів, отриманих вказаними вище методами, практично протилежні.Причиною такого результату є різне розуміння рівня ризику портфеля.
У нечітко-множинному методі під ризикомрозуміється ситуація, коли очікувана прибутковість портфеля нижча за заданийкритичний рівень. Із зниженням очікуваної прибутковості зростає ризик того, щодохід від портфельних інвестицій виявиться нижчим критичного значення.
У моделі Марковіца ризик розглядається як міраколивання очікуваного доходу по портфелю, причому як в меншу, так і в більшусторону.

5. Охорона праці й навколишнього середовища/> 5.1 Загальніположення охорони праці
Питання охорони праці й навколишньогоприродного середовища розглянуті для етапу проектування й розробки програмногота інформаційного забезпечення вибору портфеля цінних паперів. Охорона праці — це система законодавчих актів,соціально-економічних, організаційно-технічних, гігієнічних ілікувально-профілактичних заходів і засобів, що забезпечують безпеку,збереження здоров'я й працездатності людини в процесі праці. Повністю безпечнихі нешкідливих виробництв не існує. Завдання охорони праці — звести домінімальної ймовірності поразки й захворювання працюючого з одночаснимзабезпеченням комфорту при максимальній продуктивності праці. Основних цілейохорони праці є формування в майбутніх фахівців необхідних знань і практичнихнавичок по правових і організаційних питаннях охорони праці, виробничоїсанітарії, техніку безпеки, пожежної безпеки. Тому що умови праці, підвищенняйого безпеки впливає на продуктивність праці, якість випускається продукції,що, а також приводить до зниження виробничого травматизму, професійних захворюваньтрудящих і одночасно приводить до зменшення витрат на оплату пільг ікомпенсацій за роботу в несприятливих умовах, на лікування, питання охоронипраці є загальнодержавним. Основними законодавчими документами є: КонституціяУкраїни, Кодекс Законів про Працю, Закон України «Про охорону праці»від 2002 р. У дипломній роботі натему: «Розробка інформаційного та програмного забезпечення оцінкиефективності реклами підприємства будівельної галузі» питання охоронипраці розглядаються стосовно до роботи користувача ПЕОМ. Приміщення, у якому проводяться розрахункові роботи має наступніхарактеристики:
— кабінет розташований начетвертому поверсі дев`ятиповерхового будинку;
— оснащений ЕОМ (1 шт.),принтером (1 шт.), сканером (1 шт.);
— розміри: довжина – 6 м,ширина – 5 м, висота – 3 м;
— загальна площа приміщеннястановить 30 м2, обсяг – 90 м3.
Згідно НАОП 0.00-1.31-99 [39], норма площі повинна бути не менш 6 м2 і обсяг не менш 20м3 на одне робоче місце. У приміщенні розташовано 1 робоче місце, що відповідає необхіднимнормам [39]./>5.2 Небезпечні йшкідливі виробничі фактори
Реальні виробничі процеси характеризуютьсянаявністю небезпечних і шкідливих виробничих факторів.
Перелік шкідливих і небезпечних виробничихфакторів відповідно до ГОСТ 12.0.003-74* [40] і джерела їхнього виникнення привиконанні розрахунків на ПЕОМ наведені в додатку Д/>5.3 Виробничасанітарія/> 5.3.1Мікроклімат
Мікроклімат у виробничих приміщенняхвизначається наступними параметрами: температурою повітря (t,0C),відносною вологістю (j,%) і швидкістю руху повітря (v, м/с). Метеорологічніумови роботи на обчислювальному центрі вибираються відповідно до вимог ГОСТ12.1.005-88 [41] з урахуванням категорії робіт за енерговитратами для теплого йхолодного періодів року. У таблиці 5.1 представлені оптимальні значенняметеорологічних умов роботи оператора ПЕОМ з урахуванням категорії важкостіробіт — Iа (енерговитрати організму до 139 Вт, здійснюється сидячи й непотребуючої систематичної фізичної напруги або підняття й перенесення ваг).

Таблиця5.1 – Значення оптимальних параметрів метеорологічних умовПеріод року Категорія ваги робіт Температура, °С Відносна вологість, % Швидкість руху повітря, м/с, не більше Холодний
Легка, Іа 22-24 40-60 0,1 Теплий
Легка, Іа 23-25 40-60 0,1
Для забезпечення оптимальних параметрівмікроклімату в холодний період року здійснюються опалення від центральноїтепломережі, кондиціонування приміщення місцевими кондиціонерами, у теплийперіод року використовуються вентилятори, кондиціонери та проводиться постійнепровітрювання. Для підтриманняоптимальних умов мікроклімату в робочому приміщенні у відповідності зі СНиП2.04. 05-91 [42] встановлені системи опалення йвентиляції./>5.3.2 Освітлення
У приміщенні передбачено освітлення: у світлийчас доби – бокове одностороннє природне освітлення, у темний час — загальнерівномірне штучне. Як нормованавеличина для природної освітленості прийнята відносна величина — коефіцієнтприродної освітленості (КПО) [43].
Норми освітлення виробничих приміщень наведеніу таблиці 5.2.
Таблиця5.2 – Норми освітлення виробничих приміщеньХарактеристика зорової роботи Найменший розмір об’єкту, мм Розряд зорової роботи Контраст об’єкта розрізнення із фоном Характеристика фона Штучне освітлення Суміщене освітлення Вид освітлення Мінімальна освітленість Вид освітлення
/>, % Висока точність Від 0,3 до 0,5 IV, г Середній Світлий ЛБ-40 300 Бокове 1,5
Нормоване значення коефіцієнта природноїосвітленості згідно ДБН В.2.5-28-2006 [43] />= 1,5%. Для найменшого розміру об'єкта розрізнення мінімальне значенняосвітленості робочої поверхні при штучному загальному освітленні становить 300 лк,штучному комбінованому освітленні – 750 лк згідно ДБН В.2.5-28-006[43].
Для освітлення приміщення застосовуються лампитипу ЛБ-40.
Для захисту від влучення прямих сонячнихпроменів у даному приміщенні застосовуються жалюзі та щільні штори.
Коефіцієнт природної освітленості — цевідсоткове відношення освітленості горизонтальної поверхні всередині приміщеннядо освітленості розсіяним світлом подібної горизонтальної поверхні підвідкритим небом.
Всі виробничі приміщення, з постійнимзнаходженням у них людей, відповідно до санітарних норм і правилами, повиннімати природне освітлення.
У нашому випадку використається боковеодностороннє природне освітлення. Природне освітлення нормується коефіцієнтомприродної освітленості.
Нормовані значення КПО (ен) длябудинків, розташованих в І, II, III, IV, V поясах світлового клімату визначаютьсяза формулою:
еНIV= еНIII×m×c, (5.0)
де      еНIII – значення КПО для IIIпояса світлового клімату становить 1,5%; m – коефіцієнт світлового клімату (длям. Харкова m = 0,9%); с – коефіцієнт сонячності клімату, рівняється 0,75, томущо вікна виходять на південь.
Нормативний коефіцієнт для IV пояса вибираєморівним 2%, що відповідає III розряду, підрозряд «в» зорових робітвисокої точності з найменшим розміром об'єкта розрізнення 0,3 — 0,5 мм.
Для міста Харкова, що перебуває в IV поясісвітлового клімату, значення m і c буде наступним: т=0,9; 0,10 Знайдемозначення КПО:

еНIV=1,5∙0,9∙0,75=1,01 %.
Застосовується в лабораторії комбінованештучне освітлення, тобто загальне й місцеве освітлення, а також сполучене.
Для робіт високої точності, розмір об'єктарозрізнення 0,3 — 0,5 мм, приймаємо мінімальну освітленість Е min=300 лк./>5.3.3 Іонізаціяповітря
НПАОП 0.00-1.31-99 [39] регламентує рівнііонізації повітря в приміщенні при роботі на ПЕОМ. Рівні іонізації повітря ОЦпри роботі з ПЕОМ наведені в таблиці 5.3.
Таблиця5.3 – Рівні іонізації повітря в приміщенні при роботі з ПЕОМРівні
Число іонів в 1 см/>повітря
/>
/> Мінімально необхідні 400 600 Оптимальні 1500-3000 3000-5000 Максимально припустимі 50000 50000
Необхідні концентрації позитивних і негативнихіонів у повітрі робочих зон, можна забезпечити застосуванням генераторів негативнихіонів, установок штучного зволоження, примусової вентиляції та захиснихекранів, які заземлені./>5.3.4 Шум та вібрація
Шум є одним з найпоширеніших шкідливихфакторів. У приміщенні, де працює оператор ПЕОМ, він створюєтьсякондиціонерами, принтерами, сканерами й іншим устаткуванням. Інтенсивний шумвикликає головний біль, під його впливом розвивається дратівливість, знижуєтьсяувага, уповільнюються сенсомоторні реакції, підвищуються, а при надмірно-інтенсивнійдії знижуються збуджувальні процеси у корі головного мозку.
Відповідно до ГОСТ 12.1.003-89* [44] уприміщеннях, де працює оператор ПЕОМ, рівні звуку й еквівалентні рівні звуку неперевищують 50 дБА. Відповідно до ГОСТ 12.1.012-90 [45] рівеньвібрації для категорії ІІІ, тип «В», в умовах «комфорту» неперевищує 75дБ. Для зменшення рівня звуку й вібрації застосовуються матеріали,що демпфірують (гумова прокладка під принтер)./>5.3.5 Випромінювання
Джерелами випромінювання, у тому числірентгенівського, є електронно-променеві трубки. Потужність дози рентгенівськоговипромінювання трубки в будь-якій точці перед екраном на відстані 5 см від його поверхні не перевищує 100 мкР/год, що відповідає нормам НПАОП 0.00-1.31-99 [39].Допустимі рівні напруженості електромагнітного поля приведені в таблиці 5.4.
Таблиця5.4 – Допустимі рівні напруженості електромагнітного поляДіапазон частот, Гц Допустимі рівні напруженості електромагнітного поля
Допустима поверхнева щільність потоку енергії, Вт/м/> За електричною складовою (Е), В/м За магнітною складовою (Н), А/м 60кГц – 3МГц 50 5 - 3МГц — 30МГц 20 - - 30МГц — 50МГц 10 0,3 - 50МГц — 300МГц 5 - - 300МГц – 300ГГц - - 10
Для захисту від електромагнітноговипромінювання застосовується спеціальне покриття екрана монітора.
Відповідно до ГОСТ 12.1.045-84 [46], напруженість електричного поля на робочому місці при роботі звідеотерміналом не більше 20 кВ/м.
Допустимий рівень оптичного випромінюваннянаведений у таблиці 5.6.
Таблиця5.5 – Допустима поверхнева кількість потоку енергії врізних областях оптичного випромінюванняВиди оптичного випромінювання (діапазон довжини хвиль)
Допустима поверхнева кількість потоку енергії (інтенсивність потоку енергії) Вт/м/> Ультрафіолетові випромінювання УФ-С (220-280 нм) 0,001 УФ-В (280-320 нм) 0,01 УФ-А (320-400 нм) 10 Видимі випромінювання 460-700 нм 10 Інфрачервоні випромінювання 0,76-10 мкм 35-70
Приміщення відповідає вказаним вимогам, якізатверджені ДСанПіН 3.3.2-007-98 [47]./>5.4 Електробезпека
Згідно НПАОП 0.00-1.31-99 [39] припроектуванні систем електропостачання, при монтажі силового електроустаткуванняй електричного висвітлення в будинках і приміщеннях для ПЕОМ необхіднодотримуватися вимог нормативно технічної документації.
Згідно ПУЕ-2008 [48] всі міриелектробезпечності поділяють на технічні й організаційні. У свою чергу, утехнічні міри захисту входять: конструктивні, схемно-конструктивні йексплуатаційні.
Схемно-конструктивні міри захищають людину віддотику до металевих корпусів ЕП, які у випадку аварії перебувають під напругою:за рахунок подвійної ізоляції, малої напруги (менше 42В), захисний поділ мережіз метою зменшення їхньої ємності, і радіус трансформаторної будки ≤ 500м,захисне відключення як міра УЗО, захисне заземлення (використовується в мережахпонад 1000В и в мережах з менш 1000В с ізольованої нейтралью), і занулення вмережах менш 1000В, заземленої нейтралью.
Занулення — це навмисне електричне з'єднанняметалевого корпуса, що у випадку аварії перебуває під напругою, з нейтралью.
Здійснимо розрахунок занулення.
Дано: Р1=370Вт,Р2=15кВт, Uл =380В, Uф=220В, l1 =50м, l2 =150м. На ділянці 1 кабель пролягає у металевій трубі, а на ділянці 2 – у землі. Матеріал проводів – алюміній(ρ = 0,028 Ом*мм2/м).
Для початку виберемо запобіжник. Для цьоговизначимо струм I1, що підпитує електроустановку потужністю Р1,Вт:
/> (5.1)
/>
Далі визначимо пусковий струм IпускР1, Вт:
/> (5.2)
/>
Тепер виберемо апарат захисту (АЗ).
Номінальний струм, при якому спрацьовує АЗ,повинен перевищувати Iпуск, інакше АЗ буде спрацьовувати при кожномувключенні ЕП. Апарат захисту (АЗ) дивимось у методичці:

/>.
Отже, вибираємо ВПБ 6-11.Тепер необхідно визначити струм короткого замикання фазина корпус ЕП (Iк):
/> (5.2)
Для цього спочатку визначимо повний опіртрансформатора. Потужність трансформатора визначається по формулі:
/> (5.3)
/>
З таблиці відомо, що zтр = 1,237Ом. Визначимо повний опір петлі фаза-нуль:
/> (5.4)
Причому х = хф + хнз + хвз.
Для алюмінієвих провідників хф і хнздуже малі, як і хвз, таким чином, ними можна зневажити. Отже,формула прийме наступний вид:
/> (5.5)
Отже, формула розрахунку струму короткогозамикання фази на корпус ЕП прийме наступний вид:

/>. (5.6)
Визначимо активний опір фазового провідника:
/>. (5.7)
З таблиці беремо значення />, />.
/>. (5.8)
/>
/>. (5.9)
/>
/>.
/>. (5.10)
/>
Визначимо опір нульового захисного провідника,Ом:
/>. (5.11)
Згідно НПАОП 0.00-1.31-99[39], площа перетинунульових робочих і нульового захисного провідників у груповий трипроводноймережі повинна бути не менше площі фазового провідника, тобто: Sнз1= Sф1, Sнз2 = Sф2, відповідно Rнз =Rф .

Тоді Iк приймає вид:
/>. (5.12)
/>
Здійснимо перевірку.
Повинне виконуватися умова: Iк ≥К* Iном; 82,95 ≥3*3,15; 82,95 ≥9,45.
Втрати напруги не повинні перевищувати 22 В,тобто повинне виконуватися умова: Uп1 + Uп1 ≤ 22В,де:
/>. (5.13)
/>. (5.14)
Підставивши наші значення, маємо: Uп1 =1,68*0,7= 1,176 В и Uп2 = 68,18*0,42 ≈ 28,64 В.
Перевіримо виконання умови: 1,295+ 28,64> 22В; 29,82> 22В.
З рівняння видно, що умови не виконуються,тому ми маємо право взяти S2 більшого діаметру. Візьмемо S2 = 16 мм2.
Таким чином, перераховуємо активний опірфазового провідника.
/>
/>.
/>.

Iк буде рівно:
/>.
Здійснимо перевірку.
Повинне виконуватися умова: Iк ≥К* Iном; 94,12 ≥3*3,15; 94,12 ≥9,45.
Втрати напруги не повинні перевищувати 22 В,тобто повинне виконуватися умова: Uп1 + Uп1 ≤ 22В.
Підставивши наші значення, маємо: Uп1 =1,85*0,7=1,176В и Uп2 = 68,18*0,2625≈ 17,88 В.
Перевіримо виконання умови: 1,176 + 17,88 ≤ 22В; 19,056/> 22В.
Таким чином, для надійного конструктивноговиконання занулення необхідно встановити запобіжник типу ВПШ 6-11 зі струмом спрацьовування 1,68А и прокласти фазнепроведення, а також нульовий захисний і нульовий робітник проведення зматеріалу – алюміній, причому алюмінієві проведення на ділянці l1(металева труба) повинні мати перетину площею 2 мм2, а на ділянці l2(у землі) –16мм2 ./>5.5 Пожежна безпека
За категорією вибухопожежної та пожежноїнебезпеки згідно НПАОП Б.03.002-2007 [49] дане приміщення відноситься докатегорії В – пожежонебезпечне через тверді горючі матеріали. Виходячи зкатегорії пожежної безпеки й поверховості будинку, ступінь вогнестійкостібудинку II згідно ДБН В 1.1-07-2002 [50].
Відповідно до ГОСТ 12.1.004-91* [51]передбачені наступні міри захисту від пожежі: система запобігання пожежі;система пожежної безпеки; організаційні міри захисту.
З можливих елементів системи пожежного захистуобов'язковими є первинні засоби пожежогасіння.
Таблиця5.6 – Перелікпервинних засобів пожежогасінняПриміщення
Площа приміщення, м/> Первинні засоби пожежогасіння (тип, назва) Кількість Обчислювальний центр 30 ВВК-2 1
Існуюча система запобігання пожежі наступна:
— контроль і профілактикапожежі;
— наявність плавких вставок ізапобіжників в устаткуванні;
— для захисту від статичноїнапруги використовується захисне заземлення;
— блискавкозахист будинкузгідно РД 34.122-87 [52].
Система пожежної безпеки:
— система автоматичної пожежноїсигналізації оснащена димовими сигналізаторами;
— приміщення оснащене однимвуглекислотним вогнегасником ВВК-2.
Організаційні міри захисту:
— навчання персоналу правилампожежної безпеки;
— план евакуації у випадкупожежі./>5.6 Ергономічнабезпека
Робота програміста ПЕОМ жадає від людинипідвищеної уваги й пов'язана з нервово-емоційними навантаженнями, значне місцев розробці його робочого місця займають питання ергономіки.
Правильна організація робочих місць запобігаєпередчасної стомлюваності користувача й сприяє збереженню здоров'я.
Організація робочого місця передбачає:
— правильне розміщення робочогомісця у виробничому приміщенні;
— вибір ергономічно обумовленого робітника положення, виробничихмеблів з урахуванням характеристик людини;
— раціональне компонування встаткуванняна робочому місці;
— облік характеру йособливостей трудової діяльності.
Організація робочих місць користувачів ПЕОМ вобчислювальному центрі здійснюється згідно НПАОП 0.00.1.31-99 [39] і ГОСТ 12.2.032-78 [53].
Конструкцією робочого місця забезпечуєтьсявиконання трудових операцій у межах зони досяжності моторного поля. Зонидосяжності моторного поля у вертикальній і горизонтальній (при висоті робочоїповерхні над підлогою 725 мм) площинах для середніх розмірів тіла людининаведені на малюнку 6.1 відповідно до ГОСТ 12.2.032-78 [53].
Конструкцією ПЕОМ і робочого місцязабезпечується оптимальне положення працюючого, котре досягається регулюванням:висоти робочої поверхні, сидіння й простори для ніг, кута нахилу дисплея.
Крісло, що входить до складу робочого місця,надає можливості регулювання залежно від росту людини й розміщення іншихелементів робочого місця. Його конструкція відповідає вимогам ГОСТ 21889-76 [54].
/>/>
Рисунок5.1 – Зона досяжності моторного поля у вертикальній і горизонтальній площині

Клавіатура розміщена на столі або підставцітак, що висота клавіатури стосовно підлоги становить 650-750 мм.
Конструкція дисплея дозволяє регулювати кутнахилу залежно від росту оператора і його положення за столом. Крім того, світло-технічніхарактеристики дисплея дозволяють надавати інформацію в найбільш зручній дляпрограміста формі.
Робоче місце програміста обладнане спеціальноютак званою ергономічною клавіатурою, розташування й конструкція клавіш на якійзнижує навантаження на суглоби пальців.
При організації робочого місця оператора задисплеєм були отримані наступні дані:
— відстань від підлоги досидіння крісла рівняється 440 мм ;
— відстань від сидіння крісладо нижнього краю робочої поверхні 330 мм;
— висота підставки під ногиоператора мінімальних розмірів 190 мм;
— відстань від очей операторадо дисплея 550 мм;
— простір для ніг 770 мм;
— відстань від ніжки стола докраю робочої поверхні стола 640 мм;
— відстань між передньоюповерхнею тіла оператора й краєм робочої поверхні стола рівняється 80 мм;
— відстань від очей операторадо документації 500 мм;
— оптимальна зона моторногополя 360 мм;
— висота робочої поверхні 800 мм;
— висота сидіння для операторамаксимального росту – 440 мм, мінімального росту – 540мм;
— кут огляду документів 30o.
/>5.7 Охоронанавколишнього природного середовища
Правові, економічні, соціальні основи охоронинавколишнього природного середовища в Україні визначаються Законом України «Проохорону навколишнього природного середовища», прийнятим 25 червня 1991року [55]. Завдання Закону полягає в регулюванні відносин в області охорониприроди, використанні й відтворенні природних ресурсів, забезпеченніекологічної безпеки, попередженні й ліквідації наслідків негативного впливу нанавколишнє природне середовище господарської діяльності людини, збереженняприродних ресурсів, генофонду націй, ландшафтів і природних об'єктів.
При масовому використанні ПЕОМ вартовраховувати їхній вплив на навколишнє природне середовище при виготовленні,експлуатації й після закінчення терміну служби. Сьогодні діють екологічністандарти, які визначають вимоги до виробництва й матеріалів, використовуваниму конструкції приладів. Вони не повинні містити фреонів, хлоридів, бромідів(TCO '95). У стандартах TCO '99 закладене обмеження по кадмії у світлочутливомушарі екрана дисплея й ртуті в батарейках. Апарати й тара повинні допускатинетоксичну переробку після використання.
ПЕОМ складається з безлічі компонентів, якістановлять істотні труднощі при їхній утилізації.
Навколишньому природному середовищу роботаобчислювального центра шкоди не приносить. Вся техніка, використовувана на ОЦ,відповідає необхідним вимогам охорони навколишнього природного середовища./> 
6. Цивільна оборона
Цивільна оборона України – це державна системаорганів управління, сил і засобів для організації і забезпечення захистунаселення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного,природного та воєнного характеру [56].
У даному розділі дипломного проекту розглядаєтьсяпитання «Особливості проведення рятувальних і інших невідкладних робіт приліквідації насадків великих виробничих аварій i катастроф на об’єктахгосподарювання».
Актуальність теми та її зв’язок з ЦО полягає втому, що великі виробничі аварії i катастрофи (далі — аварії) можуть призвестидо загибелі людей i завдати відчутної шкоди народному господарству. Томузабезпечення безаварійної роботи на підприємстві слід розглядати як важливудержавну справу, що вимагає повсякденної уваги міністерств, відомств,керівників та інженерно-технічного персоналу ОГ. Аварії можуть відбутися набудь-яких промислових підприємствах і на транспорті, Однак найбільшу небезпекустановлять об'єкти, які виробляють чи застосовують у технології СДОР, вибухо- іпожежонебезпечні матеріали й продукти. Небезпечними, об’єктами є також склади,бази, залізничні станції і порти, де зберігаються чи знаходяться запаси цихматеріалів і продуктів.
Аварії можуть відбутися в результаті стихійнихлих, допущених прорахунків у проектуванні, будівництві й устаткуванніпідприємств; введення в експлуатацію промислових об’єктів з великиминедоробками і відступами від проектів; прийняття в експлуатацію вентиляційних;систем без випробування їх на ефективність роботи; незабезпечення вибухо- іпожежонебезпечних виробництв необхідною промисловою вентиляцією і захистом відпилу; недоробок з техніки безпеки й охорони праці; незадовільного оснащенняконтрольно-вимірювальною, захисною, блокуючою апаратурою і недостатньоїгерметичності технологічного устаткування. Вони можуть бути також наслідкомтехнологічних процесів, несправності електропроводки і відсутності надійнихсистем пожежегасіння.
Кожна конкретна аварія викликається сукупністюряду причин і несприятливих факторів, головним чином, у результаті слабкоїнавченості персоналу, допущеної недбалості, порушенні технологічного процесувиробництва і правил техніки безпеки. Вивчення причин аварій і всебічна оцінкаступеня небезпеки дозволяють правильно визначити заходи щодо їх попередження,передбачити необхідні заходи захисту людей і зниження збитків.
Основними заходами щодо ліквідації наслідківвеликих аварій є: оповіщення про небезпеку робітників та службовців, формуваньЦО і населення, що проживає поблизу об'єкта; комплексна розвідка об'єкта, наякому відбулася аварія; порятунок людей з-під завалів, зі зруйнованих іпошкоджених будинків та споруд, надання медичної допомоги постраждалим іевакуація їх у лікувальні установи; гасіння пожеж; локалізація аварій накомунально-енергетичних мережах, які перешкоджають веденню рятувальних робіт;улаштування проїздів і проходів до місць аварії; обвалування нестійкихконструкцій, розбирання завалів, демонтаж збереженого устаткування, якомузагрожує небезпека; організація комендантської служби.
Швидке проведення рятувальних робіт іоперативна ліквідація наслідків аварії вимагають значних сил і засобів, для цихцілей залучаються спеціальні (об'єктові) і територіальні формування загальногопризначення і служб.
При ліквідації наслідків виробничих аварійзастосовуються інженерна й інша спеціальна техніка: крани, бульдозери. екскаватори,компресорні станції, самоскиди. Використовуються також засоби малоїмеханізації: домкрати, лебідки, мотопилки, гасорізи, електронасоси й ін.
Рятувальні роботи в місцях аварії, як правило.проводяться в умовах загазованості, а при пожежах – задимленості і високихтемператур; щоб забезпечити безперервність роботи з наростаючим темпом, сили ЦОподіляють на зміни і виділяють резерви.
У залежності від характеру і масштабу аваріїкерівництво ліквідацією наслідків здійснює або керівник даного підприємства,який є одночасно і начальником ЦО, або голова спеціально створюваноїнадзвичайної комісії. На кожну ділянку призначається керівник з числавідповідальних посадових осіб об'єкта або керівників ЦО і фахівців служб ЦО.Він повинен поставити завдання формуванням, вказати терміни і способи їхвиконанням, визнати порядок матеріального, технічного й інших видівзабезпечення. організувати роботи, своєчасну зміну, відпочинок і харчуванняособового складу.
Рятувальні роботи і допомога потерпілиморганізовуються негайно після виникнення аварії. Ухваленню рішення напроведення РІНР передує ретельна розвідка. Основні її завдання — виявитиобстановку, що склалася, визначити характер руйнувань і обсяг невідкладних робіт,умови, у яких потрібно вести ці роботи. У ході розвідки визначаютьсямісцезнаходження постраждалих людей, намічаються способи їх порятунку і шляхиевакуації. Розвідку організовує керівник — начальник ЦО об'єкта (або голованадзвичайної комісії) за допомогою розвідувальних формувань і при обов’язковійучасті провідних спеціалістів.
До місця виробничої аварії першими повинніприбувати протипожежні команди, підрозділи міліції, машини швидкої медичноїдопомоги.
Ліквідація наслідків аварії може здійснюватисяодночасно на всьому об'єкті чи, на окремих ділянках у тих випадках, колимається достатня кількість сил і засобів, роботи проводяться відразу на всійплощі. Якщо сил недостатньо, роботи доводиться проводити послідовно, в першучергу їх починають там, де необхідно надати допомогу людям, і на ділянках, якістановлять найбільшу небезпеку [57].
Перша медична і лікарська допомога надаєтьсяпостраждалим, які знаходяться в стані шоку, а також звільненим з-під завалів іуламків. Витягування людей з-під, великих завалів здійснюється з дотриманнямзаходів безпеки, їм надається невідкладна медична допомога з наступноюевакуацію в лікувальні установи.
Для організації робіт з ліквідації наслідківаварій і катастроф на об'єкті господарювання створюється постійно діючанадзвичайна оперативна група під керівництвом головного інженера. Унадзвичайних умовах вона працює під загальною координацією районної (міської)надзвичайної комісії.
На надзвичайну оперативну групу покладені такізавдання:
— приведення в готовність підлеглихсил і засобів і керівництво їх діями в надзвичайних умовах;
— оцінка обстановки, масштабівподії, наслідків аварій;
— вживання екстрених заходів позахисту населення від наслідків аварій;
— вживання екстрених заходів позахисту населення від наслідків аварій на закріпленій, території.
Дії надзвичайної оперативної групи покерівництву РІНР організовуються відповідно до плану ЦО ОГ на мирний час.
Ліквідація наслідків аварії проводиться вчотири етапи:
Перший етап. Вживання екстрених заходів:
— оповіщення і збір НОГ;
— попередня оцінка обстановки;
— вживання екстрених заходів позахисту робітників, службовців, населення;
— надання допомоги потерпілим;
— локалізація аварії таорганізація розвідки;
— організація комендантськоїслужби і підтримка громадського порядку в районі аварії.
Другий етап. Оперативне планування:
— розвідка;
— уточнення обстановки;
— прогнозування обстановки;
— розрахунок необхідних сил ізасобів, оцінка масштабів збитку;
— вироблення рішення;
— планування робіт з ліквідаціїнаслідків аварії (катастрофи).
Третій етап. РІНР. Рятувальні роботи:
— розшук потерпілих;
— витягування потерпілих з-підзавалів, з палаючих будинків;
— евакуація (винесення,вивезення, виведення) людей із зони аварії (зони зараження).
— надання першої медичної й іншихвидів допомоги постраждалим.
Інші невідкладні роботи:
— локалізація аварії, гасінняпожеж;
— зміцнення конструкції споруд,які загрожують обвалом, їх розбирання;
— відновлення енергетичних чикомунальних мереж, ліній зв'язку;
— проведення санітарної обробкилюдей, дегазації, дезактивації, дезінфекції техніки, споруд, території.
Четвертий етап. Ліквідація наслідків.
Заходи щодо створення умов для забезпеченняжиттєдіяльності населення в районі аварії (катастрофи), відновленняфункціонування ОГ:
— короткострокове відновленнядля забезпечення експлуатації об'єкта на короткий термін;
— тимчасове відновлення длязабезпечення роботи об’єкта на більш тривалий термін шляхом частковоговідновлення пошкоджених споруд;
— капітальне відновлення длязабезпечення постійної експлуатації об'єкта з реконструкцією (модернізацією)споруд [58].
Таким чином, розглянуто питання «Особливостіпроведення рятувальних і інших невідкладних робіт при ліквідації насадківвеликих виробничих аварій i катастроф на об’єктах господарювання», в якомубули наведені основні причини виникнення великих виробничих аварій i катастрофна об’єктах господарювання та розглянуті заходи щодо ліквідації цих наслідків.
/>Висновки
В ході виконання дипломної роботи булирозглянуті такі поняття як інвестування, його види, процес інвестування та йогоструктура. Були виділені та описані основні види цінних паперів та їх роль уформуванні фондового ринку.
Далі було описано процес формування портфелюцінних паперів та його основні показники. Були розглянуті основні видипортфелів цінних паперів в залежності від активів які його складають.
Були розглянуті декілька моделей формуванняпортфелю цінних паперів. Які були проаналізовані та порівняні між собою. Наоснові даного аналізу було обрано дві моделі формування портфелю цінних паперів: класична модель Марковіца та альтернативна модель нечітко-множинноїоптимізації інвестиційного портфеля цінних паперів. У нечіткій моделі дохідрозглядається як нечітке число з функцією приналежності трикутного типу. Прицьому ризик портфеля трактується як вірогідність того, що реальна збіжністьвиявиться нижчою за деяке критерійне значення.
Обидві моделі оптимізації інвестиційногопортфеля: модель Марковіца та нечітко-логічна модель є задачами нелінійногопрограмування, які вирішуються за допомогою метода штрафних функцій. Для цьогобуло розроблено алгоритмічне та програмне забезпечення. Для обробки тазберігання інформації про цінні папери була розроблена база даних.
Використовуючи розроблене програмнезабезпечення, було розраховано контрольний приклад задачі формування портфеляцінних паперів.
Було розраховано контрольний приклад,результати котрого було проаналізовано та порівняно між собою.
Список джерел інформації
Перелік джерел, на якінадані посилання в тексті
1 Серов В.М. Інвестиційний менеджмент.–М.:ІНФРА-К. 2000.
2 Галанов В.А., Басов А.И. Рынок ценных бумаг.–М.:Финансы и статистика, 1998 .
3 Савчук В.П. Бюджет капитала и финансовоеобеспечение инвестиционного проекта.–М.: Бином, 2005.
4 Колесников В.И., Торкановский В.С. Ценныебумаги.–М.: Финансы и статистика, 1998.
5Шарп У., Александер Г., Бэйли Дж. Инвестиции. –М.:Инфра-М, 1997.
6 Базовый курс по рынку ценных бумаг.–М.: Федеральная комиссия по рынку ценных бумаг,1998.
7 Кныш М.И., ПерекатовБ.А., Тютиков Ю.П.Стратегическое планирование инвестиционной деятельности .–М.: БИЗНЕС-ПРЕССА,2000.
8 Четыркин Е.М. Финансовый анализ производственныхинвестиций.–М.: ДЕЛО, 2003.
9 Пересада А.А. Основы инвестиционнойдеятельности. — К.: Либра, 1994.
10 Балабанов И.Т. Финансовый менеджмент. – М., 2003.
11 Семенкова Е.В. Операции с ценными бумагами. –М., 1997.
12 Есипов Е.В. Ипотечно-инвестиционный анализ:учебное пособие.–СПб.: Санкт-Петербургского государственногоуниверситета экономики и финансов, 1999.
13 Идрисов А. Планирование и анализ эффективностиинвестиций.–М.: 1995.
14 Миркина Я.М.Ценные бумаги и биржевое дело.–М.:Наука, 2007.
15 Балабушкин А. Н. Опционы и фьючерсы.Методическое пособие.–М.: Фондовая биржа РТС, 2004.
16Алексеев В. М., Тихомиров В. М., Фомин С. В. Оптимальноеуправление. — М.: Наука, 1979.
17Жуков Е.Ф., Максимова Л.М., Маркова О.М. Банки и банковскиеоперации: учебник для вузов. – М.: Банки и биржи; ЮНИТИ, 1997.
18 Кравцова Г.И., Кузьменко Г.С., Кравцов Е.И.Деньги, кредит, банки. – Мн.: БГЭУ, 2003.
19 Рузавина Г.Н. Курс рыночной экономики.- М.: Менеджмент, 1994.
20Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы иполитика. В 2 т.: Пер. с англ. 11-го изд. Т.1. – М.: Республика, 1992.
21Мэнкью Н.Г. Принципы экономикс. 2-е изд., сокращ. – СПб: Питер,2000.
22Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика: Пер. с англ. Со 2-гоизд. – М.: «Дело ЛТД», 1993.
23 Markowitz H.Portfolio Selection: Efficient Diversificaton of Investments. –New York, Wiley, 1959.
24Долан Э. Дж. Макроэкономика.- СПб: Питер, 1994.
25Бригхем Ю., Гапенски Л. Финансовый менеджмент. В 2-х т. Том 1. –СПб:Экономическая школа, 1997.
26Недосекин А.О. Методологические основы моделированияфинансовой деятельности с использованием нечетко-множественных описаний:Автореф. дис. докт. эконом. наук. — СПб., 2003.
27 Buckley, J.The Fuzzy Mathematics ofFinance//Fuzzy Sets & Systems,1987,N21.
28Недосекин А.О. Система оптимизации фондового портфеля отСименс Бизнес Сервисез // Банковские технологии. — 2003.– № 5. –С. 58-71.
29 Недосекин А.О. Применение теориинечетких множеств к задачам управления финансами. Разд. 3//Аудит и финансовыйанализ.– 2000, № 2.–С.28-34.
30Шенен П., Коснар М. Математика и САПР. –М: Мир, 1988.
31 Банда Б. Методы оптимизации. Вводный курс: Пер.с англ. – М.: Радио и связь, 1988.
32 Дунаев С. Доступ к базам данных и техника работы в сети.Практические приемы современного программирования. – М.: ДИАЛОГ МИФИ, 2000.
33 Карпова Т.С. Базы данных: модели, разработка,реализация. – СПб.: Питер, 2001.
34 Плескач В.Л.,Рогушина Ю.В., Кустова Н.П. Інформаційні технології та системи. Підручник.– К.:КНИГА, 2004.
35 Бобровский С.И. Технологии C++Builder. Разработка приложений для бизнеса. – СПб.: Питер, 2007.
36 Гурвиц Г.А. Microsoft Access 2003. Разработка приложений на реальном примере –СПб.:Питер, 2003.
37 Маклаков С.В. BpWinи ErWin: CASE – средства разработки информационных систем.– М.: Диалог-МиФи,2000.
38 Закон України «Про охорону праці» від21.11.2002.
39 НПАОП 0.00-1.31–99.Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин.–Діє від. 17.06.1999.
40 ГОСТ 12.0.003-74*. ССБТ. Опасные и вредныепроизводственные факторы. Классификация.– Введен 01.01.76.
41 ГОСТ 12.1.005-88.ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны.– Введен01.01.89.
42 СНиП 2.04.05-91.Строительные нормы и правила. Отопление, вентиляция, кондиционирование.– М.:Стройиздат, 1992.
43 ДБН В.2.5-28-2006Державні будівельні норми України. Інженерне обладнання будинків і споруд.Природне і штучне освітлення.- Діє від 01.10.2006.
44 ГОСТ 12.1.003-83*.ССБТ. Шум. Общие требования безопасности.– Введен 01.07.84.
45 ГОСТ 12.1.012-90.ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования.– Введен 01.07.91.
46 ГОСТ 12.1.045-84.ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требованияк проведению контроля.– Введен 01.07.85.
/>47 ДСанПіН 3.3.2-007-98 Державні санітарні правила і норми роботи звізуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин.- Діє 01.01.99.
48 ПУЕ-2008. Правилаулаштування електроустановок.– К., 2009.
49 НАПБ Б.03.002-2007.Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок звибухопожежною та пожежною небезпекою//Наказ МНС від 03.12.07 №833.
50 ДБН В.1.1.7-2002.Державні будівельні норми України. Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктівбудівництва.– />Ведені в діюз 01.05.2003.
51 ГОСТ 12.1.004-91*. ССБТ. Пожарная безопасность.Общие требования.– Введен 01.07.92.
52 РД 34.21.122-87.Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений.– М: Энергоатомиздат,1989.
/>53 ГОСТ 12.2.032-78. ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общиеэргономические требования.– Введен 01.01.79.
54 ГОСТ 21889-76. Система«Человек-машина». Кресло человека оператора. Общие эргономическиетребования.– Введен 01.07.77.
55 Закон України «Проохорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. Із замінами2004-2006 р.
56 Закон України «Процивільну оборону України» від 24.03.99
57 Кулаков М.А., ЛяпунВ.О., М’який В.О. та ін. Цивільна оборона: навчальний посібник.-. Харківв:Факт, 2008./>
58 Шоботов В.М. Цивільна оборона: навчальнийпосібник.- К.: Центр навчальної літератури, 2004.
Перелік джерел, на які нема посилань в тексті
59 Демкин И.В, Стрельцов А.В, Галетов И.Д. Оценкариска инвестиционных проектов фармацевтического предприятия. – М.: ТОРА, 2004.
60Жижилев В. И. Оптимальные стратегии извлечения прибыли на рынкеFOREX и рынке ценных бумаг. – М.: Финансовый консультант, 2002
61Глазунов В.Н. Финансовый анализ и оценка риска реальных инвестиций. – М.:Финстатинформ, 1997.
62Макаров И.М., Виноградская Т.М., Рубчинский А.А., Соколов В.В. Теория выбора ипринятия решений. – М.: Наука, 1982.
63Петраков Н.Я. Инвестиционно-финансовый портфель. – М.: Соминтэк, 1993.
64Бояршинов А. М. Математическое моделирование оценки рыночногориска в условиях российского фондо-вого рынка //Вестник ПГТУ. Прикладнаяматематика и механика – Перм. гос. тех. ун-т., 2006. –С. 48-51.
65Шапиро В.Д. Управление проектами. –СПб.: «Два Три», 1993.
66Бейко И. В., Бейко М. Ф. Численные методы решения задач оптимальногоуправления. — К.: Знання, 1970.
67Мазманишвили А.С., Шкварко Ю.В. Практикум по численным методам.—К.: ИСДО, 1994.
68Антонов А.В., Кишинский И.Ю. Направление развитияинформационно-поисковых и аналитических систем— М.: НТИ, 2002.
69 Баркалов П.С., Буркова И.В., Глаголев А.В.,Колпачев В.Н. Задачи распределения ресурсов в управлении проектами.— М.: ИПУРАН, 2002.
70 Новиков Д.А., Суханов А.Л. Модели и методыуправления научными проектами. – М.: ИУО РАО, 2005.
71 Новиков Д.А., Цветков А.В. Механизмыстимулирования в многоэлементных организационных системах. – М.: Апостроф,2000.
72 Ахьюджа Д. Методы сетевого планирования впроизводстве и проектировании. – М: Мир,1976.
73 Зайченко Ю.П… Малихех Есфандиярфард. ЗаикаА.И. Анализ инвестиционного портфеля на основе прогнозирования курсов акций//Вісник національного технічного університету України «КПІ», 2007. –№47. –С.114-117.
74 Шор Н.З. Методы минимизации недифференцируемыхфункций и их приложения. – К.: Наукова думка, 1979.
75 Еремин И.И. О методе «штрафов» ввыпуклом программировании// Кибернетика.– 1966. – №4. –С.13-18.
76 Шор Н.З. Использование операций растяженияпространства в задачах минимизации выпуклых функций // Кибернетика, 1970. – №1.–С.27-34.
77 Зайченко Ю.П. Исследование операций: нечеткаяоптимизация: Учеб. пособие.- Киев: Выща школа, 1991.
78 Недосекин А.О. Методологические основы моделированияфинансовой деятельности с использованием нечетко-множественных описаний:Дис. докт. экон. наук. -СПб., 2003.–280с.
79 Кофман А., Хил Алуха X. Введение теориинечетких множеств в управлении предприятиями.– Мн.: Высшая школа, 1992.
80 Недосекин А.О. Нечетко-множественный анализриска фондовых инвестиций.- СПб: Изд-во Сезам, 2002.
81 Недосекин А.О. Применение теории нечеткихмножеств к задачам управления финансами. // Аудит и финансовый анализ,2000.-№3.–С.16-21.
82 Шарп У. Бэйли Д. Инвестиции. М.: ИНФРА-М, 2001.
83 Путеводитель в мир управления проектами: пер. сангл. Екатеринбург: УГТУ, 1998.
84 Новиков Д.А. Смирнов И.М… Шохина Т.Е.Механизмы управления динамическими активными системами. М.: ИПУ РАН, 2002.
/> 
Додаток ААлгоритм штрафних функцій
/>
Рисунок А.1
Додаток БАлгоритм Хука-Дживса
/>
Рисунок Б.1
Додаток ВКотирування цінних паперів
/>
РисунокВ.1
Додаток ГНазва цінного паперу та його тикер
ТаблицяГ.1– Назва цінного паперу та його тикер№ Назва цінного паперу Тікер 1 Укргазбанк UGZB 2 Укртелеком UTLM 3 АвтоКраз KRAZ 4 ЕвроГазБанк EGZB 5 Западэнерго ZPEN 6 Азовсталь AZST 7 МоторСич MSICH 8 Житомироблэнерго ZHEN 9 Центрэнерго CEEN 11 Азовобщемаш AZGM 12 Северный ГОК SGOK 13 Лугансктепловоз LTPL 14 Полтавский ГОК PGOK 15 Днепропетровский трубный завод DTRZ 16 Днепроэнерго DNEN 17 Донбассэнерго DOEN 18 Сумское НПО им. Фрунзе SMASH 19 Експо Нафта Продукт EXPN 20 Алчевский металлургический комбинат ALMK 21  ПЭС-Энергоуголь ENUG />/>/> 

Додаток ДПерелік небезпечних, шкідливих виробничихфакторів на робочому місці користувача ПК
ТаблицяД.1 – Перелік небезпечних, шкідливих виробничих факторів на робочому місцікористувача ПКНебезпечні й шкідливі виробничі фактори Джерело виникнення Величини факторів Література Несприятливе висвітлення Нераціональна організація висвітлення й робочих місць
/>=1,5%
Emin=300лк ДБН В.2.5-28-2006 [43] Несприятливі параметри мікроклімату Незадовільний стан системи вентиляції й опалення
t =22-25°С
φ =40-60%
V
ГОСТ12.1.005-88 [41]
СНиП 2.04.05-91[42] Підвищений рівень шуму Пристрої вентиляції, кондиціонери, перетворювачі напруги, друкувальні пристрої (ксерокс, принтер), сканер Lp=50 дБ(А) ГОСТ 12.1.003-89*[44] Вібрація Вібрація створюється технічними засобами, такими, як друкувальні пристрої й пристрої читання компакт дисків
La=33дБ
Lv=75 дБ ГОСТ 12.1.012-90 [45] Електромагнітне випромінювання Електронно-променева трубка, ПЕОМ B=30 нТл ГОСТ 12.1.045-84 [46] Ультрафіолетове й інфрачервоне випромінювання Електронно-променева трубка монітора ПЕОМ W=10 Вт/м2 ГОСТ 12.1.045-84 [46] Несприятливе висвітлення Нераціональна організація висвітлення й робочих місць
/>=1,5%
Emin=300лк ДБН В.2.5-28-2006 [43] Несприятливі параметри мікроклімату Незадовільний стан системи вентиляції й опалення
t =22-25°С
φ =40-60%
V ГОСТ 12.1.005-88 [41], СНиП2.04.05-91 [42] Підвищений рівень шуму Пристрої вентиляції, кондиціонери, перетворювачі напруги, друкувальні пристрої (ксерокс, принтер), сканер Lp=50 дБ(А) ГОСТ 12.1.003-89*[44] Небезпечні й шкідливі виробничі фактори Джерело виникнення Величини факторів Література Вібрація Вібрація створюється технічними засобами, такими, як друкувальні пристрої й пристрої читання компакт дисків
La=33дБ
Lv=75 дБ ГОСТ 12.1.012-90 [45] Рентгенівське випромінювання Електронно-променева трубка монітора ПЕОМ Ф=100 мкР/год НПАОП 0.00-1.31-99 [39] Електромагнітне випромінювання Електронно-променева трубка, ПЕОМ B=30 нТл ГОСТ 12.1.045-84 [46] Ультрафіолетове й інфрачервоне випромінювання Електронно-променева трубка монітора ПЕОМ W=10 Вт/м2 ГОСТ 12.1.045-84 [46] Електростатичні поля Висока напруга на електронно-променевій трубці монітора ПЕОМ, діелектричні поверхні Ф=20 кВ/м ГОСТ 12.1.045-84 [46] Небезпечні й шкідливі виробничі фактори Джерело виникнення Величини факторів Література Фізичні перевантаження статичної й динамічної дії Монотонність праці, статичність пози, багаторазове повторення одноманітних дій, перенапруга зору Раціональна
ГОСТ 12.2.032-78 [53]
ГОСТ 21889-76 [54] Нервово-психічні перевантаження Велика кількість інформації, постійна відповідальність за результати роботи Раціональна НПАОП 0.00-1.31-99 [39]