Утилізація відходів харчової промисловості

Утилізація відходів харчової промисловості
утилізація харчовий галузьсировина
Харчовапромисловість відноситься до найбільш матеріалоємних галузей, тому раціональневикористання сировини має особливо важливе значення. Утилізація відходіввиробництва поряд з комплексним використання сировини є найважливішиминапрямами зниження матеріалоємності.
Заступенем інтенсивності негативного впливу підприємств харчової промисловості наоб'єкти навколишнього середовища перше місце займають водні ресурси. По витратіводи на одиницю продукції, що випускається, харчова промисловість займає одне зперших місць серед галузей народного господарства. Високий рівень споживанняобумовлює великий обсяг стічних вод на підприємствах, при цьому вони маютьвисоку ступінь забруднення і становлять небезпеку для навколишнього середовища.
Напідприємствах цукрової, крохмале-патокової, консервної, виноробної галузейосновний обсяг стічних вод утворюється при гідротранспортуванні і миттісировини. Для стічних вод цих галузей характерний високий показник вмісту завислихорганічних речовин. Цей осад протягом багатьох років накопичується увідстійниках і на полях фільтрації, що призводить до переповнення карт полівфільтрації і потрапляння стічних вод у відкриті водойми. Рівень БПК (біологічноїпотреби в кисні) коливається від 5,3 тис. мг О2/л в цукровійпромисловості, до 1,4 тис. мг О2/л у консервній. Рівень ХПК(хімічної потреби в кисні) в цукровій промисловості становить 7,5, укрохмале-патоковому виробництві – 2,9, в пивоварінні – 1,2.
Основна маса відходів та побічних продуктів харчової промисловості– близько 70% – використовується безпосередньо на кормові цілі в тваринництві,близько 20% направляється на виробництво продуктів харчування та технічної продукції,решта використовується як добриво та паливо. Відходи харчових підприємств дужеоб’ємні, містять багато вологи, малотранспортабельні і не можуть довгозберігатися.
Багато продуктів виробляється з відходів. Це кормові тахлібопекарні дріжджі, спирт, господарське мило, молочна сироватка. Крім того, звідходів отримують тисячі тонн пектину та фруктового порошку, рослинного масла,лимонної та глютамінової кислоти.
Ум'ясній промисловості повторні продукти переробки становлять 25,0% маси туші,що можуть бути використані на корм худобі. Відходи м'ясної промисловостівикористовуються переважно для виробництва сухих і варених тваринних кормів.Більш перспективним і економічним є виробництво сухих тваринних кормів, якізручно зберігати, транспортувати і вводити в кормові ємності.
Значнукількість кормових відходів включають в раціон курчат і курей-несучок. Іноді цівідходи використовують як добавку до корму хутрових звірів, свиней. Раціональневикористання субпродуктів дозволить додатково отримати значну кількість варенихковбас, паштетів, збільшити виробництво сухого і вареного комбікорму.
Увідходи виробництва картопляного крохмалю переходить біля 40,0% сухих речовинкартоплі. Якщо використання картопляної мезги можна вважати задовільним, токлітинний сік і сокові води поки ще не знаходять застосування і забруднюютьатмосферу. Клітинний сік можна використати для кормових дріжджів.
Відходамихлібопекарського і макаронного виробництва є пил і крихта. Середній їх вихідстановить 0,15% до маси переробленої сировини – муки. Ці відходи в основномуреалізовуються на корми тваринам. З мірошницького пилу, витрясок і борошняногозмету, які використовуються нераціонально, можна отримати кислотний декстрин.
Основнимивідходами шоколадного виробництва кондитерської промисловості є оболонка,паростки і інші відходи бобів какао. Оболонка бобів какао можевикористовуватися у виробництві безалкогольних напоїв як харчовий барвник.
Основнимивідходами плодоовочевої промисловості при виробництві консервів і соків євижимки і витертки томатів, яблук, томатний м'якуш, вижимки моркви і буряка,відходи очищення різних плодів і овочів. В асортименті фруктової сировини біля70,0% припадає на яблука, вижимки яких складають до 35,0–40,0%. Яблучні вижимкиможуть застосовуватися як добавка при виробництві пюре, отриманні оцту, спирту,пектинових препаратів.
Рослинні відходи займають значне місце серед загальної кількостівідходів харчової промисловості. А серед таких морквяні відрізняються своїмхімічним складом, який дозволяє вважати відходи моркви цінним джереломклітковини, пектинових речовин, вітамінного комплексу, зокрема стосовнокаротину.
Незмінним етапом у переробці моркви є її очищення після відмиваннязабруднень. Видалення шкірки, некондиційних екземплярів передують розварюваннюморкви перед її протиранням у технології морквяних соків. Ця технологіянайбільш поширена з огляду на об’єми промисловості переробки моркви. Відходиморкви у значній кількості утворюються також при її нарізанні на шматочкиправильної геометричної форми при консервуванні.
Як і більшість відходів технологічного характеру, відходи морквишвидко псуються під впливом мікроорганізмів, що ускладнює їх подальшу переробкуз метою отримання харчових добавок, комбікормів для сільськогосподарськихтварин і птиці, медичних препаратів тощо. Високоефективним способомконсервування відходів моркви є сушіння. З урахуванням подальших напрямківпереробки відходів з метою їх повної утилізації сушіння є ще й найбільшдоцільним методом зберігання кондицій цінної сировини, який дозволяє залучатипотужності переробних заводів у міжсезонний період.
Пропонувалось застосовувати морквяні відходи у свіжому вигляді яккорм великій рогатій худобі або як сировину для виготовлення спирту, живильногосередовища для мікроорганізмів, зокрема плісеневих грибів і вітаміннихконцентратів каротину. Проблема утилізації подібних відходів з одночаснимвилученням цінних компонентів може бути успішно вирішена тільки за умовналежного запасу сировини.
Морква, яка доставляється на переробку без гички, миється,очищується від шкірки, вузької частини коренеплоду і залишків гички.Коренеплоди очищують на заводі механічним способом, який відрізняється, яквідомо, підвищеною кількістю відходів. Очищені коренеплоди нарізають кубиками.Така технолога властива виготовленню овочевих натуральних і закусочнихконсервів. При очищенні, митті та нарізанні відходи моркви досягають 10,5% відмаси вихідної сировини.
Аналіз морквяних відходів за загальновживаними методиками показавїх високу цінність. Так, при перерахунку на абсолютно сухі речовини вміст увідходах становить (%): сахаридів – 10,2; клітковини – 68; жирів – 3,9. Очисткиморкви мають у порівнянні із шкіркою більш високий вміст безазотистихекстрактивних речовин (до 65%), 8,5% протеїну. Середня проба сукупних морквянихвідходів містить 125 мг% каротину, що свідчить про їх перспективність дляотримання вітамінних концентратів. Уміст пектину у відходах складає 2–2,2% насиру масу, що також визначає їх як сировину для екстрагування цьогополісахариду.
Аналіз технології отримання морквяного соку показав, що миту,очищену та бланшовану моркву подрібнюють і потім протирають до пюреподібногостану. В цьому випадку у відходи потрапляє до 40% вихідної сировини.
Сушіння у завислому шарі з попередньою грануляцією відходів єперспективним напрямком утилізації рослинних відходів коренеплодів із подальшимїх використанням як сировини для комбікормів, мікробіологічної, фармацевтичноїта інших галузей народного господарства.
Зараз широко впроваджуються технології одержання фруктово-глюкознихпорошків з фруктових жмихів, які утворюються в процесі виробництва соків таекстрактів. Ця цінна сировина, яка містить багато білка, цукру, вітамінів, восновному йде на корм тваринам. Але з неї можна виробляти цукерки, мармелад таінші кондитерські вироби.
Зусіх галузей харчової промисловості найбільшу масу відходів отримують вцукровому виробництві. Відходами цукрової промисловості при переробці буряка єжом, меляса, дефекат, жомопресова і дифузійна води, рафінадна патока. Тількивідходи жому становлять 83,0% до маси переробленого буряка (65–70 млн. т врік). Жом є цінним кормовим продуктом, але в кислому вигляді він втрачає 50,0%сухих речовин. Сушці підлягає лише 10,0–12,0%. Збільшення питомої ваги сушеногожому дозволяє економити велику кількість грубих кормів і зерна.
Важлива утилізація бурякового жому – найбільшого за обсягомвідходу харчової промисловості. Жом має багато амінокислот та азотистихречовин. У свіжому вигляді худобі згодовується 84%, сушеному – 16%. Такаструктура споживання призводить до великих втрат (при зберіганні жомвтрачає до50% цінних речовин). 20–25% корисних речовин втрачається при транспортуванні.
Найбільш раціональним способом зберігання жому з найменшимивтратами цінних речовин є його сушіння. Для налагодження випуску сухого жомутреба здійснити перехід на комбінування цукрового виробництва з жомосушильним.
Зараз майже всі харчові виробництва мають комбінованіпідприємства, які випускають продукцію з відходів. В цукровій промисловості цесухий жом та добрива, в м’ясній – кормова мука та лікарські препарати, вмолочній – замінники незбираного молока та молочний цукор, у спиртовій – вуглекислота,харчові та кормові дріжджі, в крохмале-патоковій – сухі білкові корми тощо.
Проблемаутилізації стоків – одна з найважливіших, що постають перед підприємствамихарчової промисловості, зокрема спиртовими заводами. Серед ефективних засобіврозв'язання завдання – згущення рідких стоків методом випарювання з них води. Стічніводи спирто-дріжджових заводів – висококонцентровані й важкоокислювальнівідходи. Для ефективного їх очищення застосовують різні методи – анаеробні,аеробні та фізико-хімічні.
Упроцесі комплексної переробки цукрової меляси на спирт, хлібопекарські йкормові дріжджі утворюються стічні води з високим вмістом органічних речовин.Для очищення цих вод найбільш економічно й екологічно прийнятні анаеробніпроцеси з одержанням цінного енергоносія – метану. Анаеробне очищення порівняноз аеробним має ряд переваг: менше витрачається електроенергії; приблизно у десятьразів менший приріст біомаси, що обумовлює й менші витрати на обробкунадлишкового мулу, який до того ж не потрібно стабілізувати; концентраціяанаеробної біомаси лімітована лише її реологічними властивостями; анаеробніреактори стійкі до тривалих перерв у подачі стічної води, що дає змогуефективно їх використовувати для очищення стоків сезонних виробництв.
Однакв анаеробних системах швидкість окислення значно менша, ніж у аеробних, щопояснюється незначною швидкістю росту метаногенів. Тому робота сучасних анаеробнихреакторів базується на принципі утримання біомаси в споруді, завдяки чомузначно інтенсифікується процес очищення. Цьому сприяють великі дозимікроорганізмів.
Прианаеробному очищенні концентрованих стічних вод використовують різні типиочисних споруд, зокрема контактні метантенки. Ефективність анаеробного процесуоцінювалась за ступенем очищення, навантаженням, тривалістю перебування стоківу реакторі, температурою, об'ємною швидкістю виходу біогазу.
Дослідженотакож мезофільний і термофільний режими очищення. Так, при 53 °С очищеннявідбувалося гірше, ніж при 35°С. Анаеробне очищення здійснюють методомскладного біоценозу бактерій і з біохімічного погляду його проводять за 2 фази.Бактерії першої фази розщеплюють складні органічні речовини до більш простих(органічних кислот, спиртів тощо), бактерії ж другої фази перетворюють ціречовини в метан.
Встановлено,що граничний ступінь очищення стічних вод спиртових заводів в анаеробнихреакторах по БПК 2000–3000 міліграмів на літр, тому потрібне ще аеробне доочищенняметанової бражки. Подальші дослідження виявили, що стічну воду після анаеробноїобробки, яка містила неокислені органічні речовини (до 4000 міліграмів на літр)можна очистити, не розбавляючи в аеротенках-змішувачах за двоступінчастоюсхемою.
Існуючеанаеробне і аеробне очищення стічних вод недосконале. Разом з викидами доводойм потрапляє чимало сполук азоту, фосфору, зольних елементів, барвників.Доочищають такі води в біологічних ставках, але більшість їх працюєнеефективно. Тому стоїть завдання створити технологію додаткового очищеннястічних вод в біореакторах за допомогою спеціальнихмікроводоростей-ціанобактерій.
Практикапідтверджує доцільність і ефективність застосування мікроводоростей (переважнохлорели) при доочищенні різних промислових і побутових стоків. Використанняводоростей в різних типах очисних споруд (альготенки, біоставки тощо) свідчитьпро високу ефективність видалення стічних вод органо-мінеральних сполук,зменшення БПК і ХПК й одержання біомаси, придатної для кормових добавок. Ціанобактеріїпоєднують здатність до біоконверсії різних забруднювальних сполук з високоюзасвоюваністю і поживністю біомаси.
Насьому добу росту ціанобактерій амонійного азоту утилізовано 21–51%, нітратного– 90–97%, фосфору – 50–81%. Забарвленість стічних вод знижується (залежно відвиду культури) на 35–64% при доочищенні стоків. За час культивування ціанобактерійХПК знижувався на 45–71%, а БПК – на 75–92%. Адаптовані культури ціанобактерійздатні засвоювати із стічних вод спиртового виробництва сполуки азоту йфосфору, зменшувати їхню забарвленість, ХПК, БПК і водночас збагачуватикультивоване середовище киснем.
Такимчином, комбіноване анаеробно-аеробне очищення стічних вод спиртозаводів даєзмогу зменшити БПКП на 99,8%, ХПК – на 87,7%. Перед скиданням у водойми такістічні води бажано доочищувати в біологічних ставках.
Надійнийзахист водних джерел від забруднення стічними водами промислових виробництв, утому числі спиртових заводів, що переробляють мелясу – важлива умовафункціонування цих виробництв.
Основнінедоліки спиртодріжджових підприємств, які переробляють мелясу, – утвореннявеликої кількості після спиртової й після дріжджової барди для подальшоїутилізації. Це призводить утворення високоіонізованих стоків з рН 3,5–5; площісільгоспугідь під полями фільтрації перетворюються у відстійники барди йстічних вод; неповна утилізація органічних речовин меляси й мелясної барди.
Назаводах, що переробляють бурякоцукрову мелясу на етанол, хлібопекарські йкормові дріжджі, діоксид вуглецю, утворюється понад шість мільйонів тонн за рікстоків, які необхідно знешкодити чи утилізувати. Ці стічні води належать довисококонцентрованих і важкоокислюваних.
Існуючіспособи біологічного їх очищення мають недоліки. Це передусім проблемаутилізації надлишкової біомаси, якої утворюється з кілограма органічних речовинпри аеробному очищенні 0,4 кг, а при анаеробному – 0,05 кг.
Длятаких складних багатокомпонентних стічних вод найкраще підходить комбінованеочищення (біологічне й фізико-хімічне). Було випробувано вплив імпульсногоелектричного струму й озонування на органічні й неорганічні сполуки з метою їхдеструкції. Технологія очищення базується на використанні принципу електролізурідини із застосуванням розчинних електродів. Цей процес супроводжується рядомелектрохімічних явищ і реакцій. При цьому в оброблюваній рідині внаслідокелектрокоагуляції відбувається агрегація колоїдних і зважених частинокдисперсної системи, їх взаємодія з гідроксидами металів, одержанимиелектрохімічним шляхом. У цьому випадку рівновага дисперсної системизміщується, частинки випадають в осад і виводяться із системи. Очищену рідинупіддають озонуванню, завдяки чому можна одночасно досягти знебарвлення,усунення присмаку, запаху й знезараження (внаслідок окислювального впливу надеякі органічні й неорганічні сполуки).
Такимчином, за допомогою фізико-хімічних методів можна досягти високих показниківочищення концентрованих стічних вод спиртових заводів, причому ці методи можнавикористати для глибокого доочищення стічних вод після біологічного.
Післяспиртовубарду нині ферментують у технології кормових дріжджів або скидають увідстійники нагромаджувачі. Мелясна післяспиртова барда з вмістом сухих речовин5–7% непридатна для згодовування великій рогатій худобі, оскільки переповненазольними елементами, які порушують водно сольовий обмін в організмі.Використання такої барди для поливання сільськогосподарських угідь частопризводить до забруднення ґрунтів, а скидання її на поля фільтрації, де бардарозкладається, пов'язане із забрудненням біосфери Як переконує світовий досвід,очищення мелясної післяспиртової барди – дорогий і не досить ефективний процес.
Наявністьу барді гумінів, органічного азоту і всіх мікроелементів меляси зумовлює щеодин високо ефективний метод її використання при виробництві в'яжучих і бетонівДослідженнями встановлено високий технологічний ефект застосування упареноїпісляспиртової барди. Використання УПБ як розріджувача цементного сировинногошламу на Кам’янці-Подільському, Миколаївсіькому (Львівська область) та Ольшанськомуцементних заводах показало, що добавка УПБ дає змогу зменшити вологість шламуна 2–4% і таким чином скоротити витрату палива на виробництво цементу ДобавкуУПБ як інтенсифікатору помелу клінкеру застосовують епізодично. Такий жехарактер дії і порошкоподібної добавки. Додавання упареної після дріжджовоїбарди в бетон і будівельний розчин дає змогу на 4–9% зменшити витрату цементу.Перевага добавки УПБ порівняно з ЛСТ – прискорене тужавіння бетону на основіцементу 2 і 3 груп, підвищена марочність залізобетонних виробів.
Ціннийпобічний продукт спиртового виробництва – головна фракція етилового спирту.Нині її використовують для виробництва побутових хімічних засобів, технічнихцілей, піротехнічних виробів тощо.
Отже,найефективніший і реальний спосіб утилізації після спиртової й після дріжджовоїбарди – упарювання з наступним використанням: після спиртової упареної – накорм худобі й приготування комбікормів; після дріжджової – на виробництвіцементу та залізобетонних виробів. Організувати виробництво упареної бардиможна лише за умови, коли в високоефективне обладнання й оптимальна технологія.
Переробкаорганічних відходів молокозаводів та жировмісних стічних вод
Жировмісністічні води (ЖСВ) належать до висококонцентрованих промислових стоків, а деструкціяїх забруднень потребує будівництва складного комплексу очисних споруд.Застосування існуючих механічних та фізико-хімічних методів очищенняжировмісних стічних вод не є економічно доцільним, оскільки вони потребуютьзначних витрат, не дають достатнього ефекту очищення і призводять до утвореннянових відходів, що потребують додаткової утилізації.
Разомз тим підкреслюється, що для очищення висококонцентрованих стічних вод доцільновпроваджувати процес метанового зброджування. Для досягнення високої ефективностіпроцесу необхідно застосовувати технології двоступінчастого метанового бродінняз рециркуляцією активного мулу, а стабільність процесу підтримувати за рахунокмікрофлори, іммобілізованої на носіях. Економічність процесу залежить відглибини зброджування органічних сполук, тривалості оброблення стоків таутилізації корисних продуктів метанового бродіння – використання отриманогобіогазу як палива та застосування забродженої біомаси як сировини длявиробництва БВК.
Проведенимидослідженнями встановлено, що високий ступінь очищення стоків – 83,4% (з 11700до 1940 мгО2/л) та 85,1% за ХСК (з 11700 до 1746 мг О2/л)– може бути досягнутий за умов ведення процесу відповідно при 37 та 55 +2оС.Щодо збільшення концентрації активного мулу з метою інтенсифікації процесубіотрансформації органічних забруднень, наявних у ЖСВ, за температури 45 +2оСвстановлено, що оптимальною концентрацією активного мулу є 19 г./л, азбільшення завантаження не сприяє підвищенню ступеня очищення цих стоків.
Стічніводи молокопереробних підприємств, а також відходи їхнього очищення забруднюютьнавколишнє середовище і характеризуються високим вмістом органічних речовинмолока (молочного жиру, білка, лактози). Була розроблена технологія попереробці органічних відходів, що забруднюють стічні води молокопереробнихпідприємств. Створені технології утилізації відходів двох напрямків. Перший –це виробництво кормових добавок з органічних речовин молока, що потрапляють устічні води при переробці сировини. Другий – технологія переробки відходів, щоутворюються під час загального стоку.
Прирозробці згадуваних технологій досліджували виробничі стічні води (ВСВ) післяпереробки молока, а також відходи, що утворюються при очищенні ВСВ. Визначалиактивну кислотність (рН), масові частки сухих речовин, жиру (апарат Сокслета),білка (метод Кельдаля), амонійний азот, нітрати, нітрити, фосфати. Ступіньзабруднення ВСВ органічними речовинами характеризували показники хімічної табіологічної потреби кисню.
Дослідженняпроведено на ряді молокопереробних підприємств України. При розробці технологіївиробництва кормових добавок вивчали склад ВСВ, що утворюються при миттітехнологічного обладнання в цехах виготовлення продуктів з незбираного молока,вершкового масла, сиру та переробки вторинної сировини. Об'єм ВСВ визначализамірюванням витікання води, яку скидають на кожній технологічній операції взагальні стоки підприємства.
Цідослідження показали, що високе забруднення стоків молокопереробних підприємствспричиняє потрапляння у стічні води шламу молокоочисників та сепараторів, ВСВвід миття їх і танків для приймання молока і вершків. У маслоробних цехахнайбільша кількість забруднювачів спостерігається при скиданні ВСВ від миттятанків для дозрівання вершків, масловиготівників, автоматів для фасування масла;в цехах виготовлення продуктів із незбираного молока від миття танків длязаквашування сметани, кисломолочних продуктів, скидання в стоки сироватки; всироробних цехах спостерігається значне забруднення стоків білковими речовинамиза рахунок скидання розпилених частинок згустку молока, що утворюються приобробці сирного зерна.
Схемапереробки відходів ВСВ на кормові добавки складається з кількох технологічнихліній: очищення ВСВ з відділенням жиро-білкових речовин, регенерації розсолувід соління сирів і лінії виробництва кормових добавок. До них також уводятьнаповнювач, який містить необхідні макро – та мікроелементи. Добавки маютьбілок, незамінні амінокислоти, ліпіди, мінеральні солі та біологічно активніречовини. За фізико-хімічними показниками кормові добавки містять 3,6% жиру й 32%білка в сухій речовині. Передбачено випуск кормових добавок пастоподібноїконсистенції та в сухому вигляді.
Прирозробці другого напрямку технології вивчали склад відходів, що утворюються впроцесі первинного очищення стічних вод у відстійниках, та активного мулу, якийвиникає при доочищенні стічних вод в аеротенках. Нині жиро-білкові відходивідстійників, жировловлювачів та інші органічні відходи очищення стоків невикористовують, відсутня також технологія їх переробки. Основний метод знищенняцих відходів – захоронення їх у землю або спалювання, що призводить дозабруднення навколишнього середовища.
Дослідженнявідходів відстійників показали, що вміст жиру в них становить 77–95%, білка –2–5% в сухій речовині. Активний мул з аеротенків містить 34% жиру й 12 – білкав сухій речовині. За результатами досліджень розроблено технологію переробкиорганічних відходів від очищення стічних вод молокопереробних підприємств. Урезультаті переробки одержують екологічно чисті продукти – цінний кормовийбілок та інші важливі для сільського господарства продукти.
Такутехнологію можна застосовувати також при переробці відходів стічних водм'ясопереробних комбінатів, маргаринових заводів та відходів інших підприємствіз значним вмістом жиру та білка. Таким чином запобігають забрудненнюнавколишнього середовища, одержують прибуток завдяки реалізації продукції звідходів стічних вод, а також поповнюють кормові ресурси сільськогогосподарства.
Основнийзабруднювач стічних вод молокопереробних заводів, що інгібірує процесбіохімічного очищення, – казеїн. Нині найбільш ефективними вважаються дваспособи видалення казеїну із стічних вод: електрохімічний та біохімічний.
Біохімічнийспосіб може бути реалізований як у аеробних, так і в анаеробних умовах. Накопиченийпозитивний досвід використання анаеробного біохімічного очищення стічних водсвідчить, що цей процес більш стійкий до інгібіруючих речовин, ніж аеробний.Крім того, анаеробний процес придатний для очищення висококонцентрованихстічних вод без попереднього їх розбавлення і має такі переваги: мала витратаелектроенергії на очищення; низький приріст надлишкової біомаси; можливістьпідтримування у реакторі високої концентрації біомаси; мінімальний об'єманаеробних біореакторів не обмежений, на відміну від аеробних установок,експлуатація невеликих установок простіша.
Протеанаеробним установкам властиві а деякі недоліки: неможливість очищення стічнихвод довизначених норм скидання у водойми; для ефективного очищення бажанопідтримувати оптимальну температуру стічних вод; тривалий пусковий період.
Аналізуючипереваги й недоліки анаеробного та аеробного процесів, можна зробити висновок:для очищення стічних вод молокопереробних підприємств малої потужності найбільшдоцільна двоступенева схема з анаеробним очищенням на першому ступені тааеробним на другому.
Установкидля анаеробного очищення стічних вод поділяються на біореактори ззавислоседиментуючим біоценозом і біореактори з прикріпленим біоценозом, які, усвою чергу, можуть бути з рухомим та нерухомим завантаженням. Існують, також,комбіновані установки. Найбільш стійкі до коливань гідравлічного та органічногонавантаження установки з прикріпленим біоценозом. Біореактори з нерухомимзавантаженням мають простішу конструкцію, вони доступніші в експлуатації, ніжбіореактори з рухомим завантаженням. Важлива проблема при використанніанаеробного методу очищення стічних вод – вибір температурного режиму таспособу його підтримання. За сучасними даними швидкість анаеробного процесузростає із збільшенням температури. Оптимальна температура для очищення стічнихвод – 30–35 °С, для чого потрібно додатково їх підігрівати, що не завждиможливо й доцільно.
Утилізаціявідходів харчових виробництв у світі
Аналізпатентних матеріалів за останні п'ять років показує, що в розвинених зарубіжнихкраїнах ведеться інтенсивний пошук найбільш економічних і високоефективнихспособів очищення стічних вод харчових виробництв. Характерною рисою єпоєднання класичних методів очищення (механічний, фізико-хімічний, біологічнийі т.д.) з новими методами (зворотний осмос, ультрафільтрації, мікрофільтрація, електродіалізтощо), з використанням мікроорганізмів (дріжджі, бактерії).
Цедозволяє одержати добрива, додаткове паливо (біогаз), а також кормовий протеїнз використанням спеціально підібраних для цієї мети продуцентів (США, Японія,Великобританія, Німеччина, Франція). У Японії очищають стічні води харчовихвиробництв з використанням також поверхнево активних речовин (ПАР), аніонообміннихсмол, активної біомаси. У США очищають з застосування цеолітів, мембран,біотехнології.
Закордоном активно ведуться розробки по комплексному використанні сировини ібезвідходній переробці утворених вторинних ресурсів із застосуванняммікробіологічної біотрансформації сировини, головним чином у напрямкузбагачення його білком, що синтезуються бактеріями, дріжджами або грибами зметою отримання кормів, кормових і харчових добавок.
УЯпонії при виготовленні харчових продуктів використовують кістки риб, стеблаконопель, шкірку цитрусових, висівки, макуху, спиртову барду і пивну дробину.При одержанні кормів і удобрення в Японії використовують панцирі креветок ікрабів, рисове лушпиння, соєву макуху, барду і знежирені боби або залишкивіджатого соєвого сиру «тофу».
УСША при одержанні харчових продуктів використовують шкаралупу горіхів(мигдаль), цукрову мелясу, чайні залишки, макуху, залишки тіста і хліба, підсирноїсироватку. Великобританія у виробництві продуктів харчування раціонально використовуєлушпиння какао бобів та кормові білки з бурякового жому.
Проблемаутилізації останнім часом стає особливо актуальною закордоном, тому що великакількість відходів, вторинних матеріальних ресурсів створює не сприятливуобстановку в екологічному відношенні.