Вступ
Всімдобре відомо, що таке реклама. Її вплив на свідомість окремих осіб та суспільнусвідомість в цілому останнім часом стає все помітнішим. Не важко помітити, щореклама стосується речей. Пропаганда являє собою ту ж саму рекламу, але вона стосуєтьсяідей.
Очевидно,для того щоб ідея, зокрема і ідея охорони та раціонального використанняприроди, заволоділа масами необхідне застосування всіх останніх досягнень вгалузі пропаганди (реклами).
Пропагандав галузі екології повинна сприяти забезпеченню населення достовірноюінформацією стосовно стану довкілля. При цьому власники підприємств, органимісцевого самоврядування та центральні органи влади будуть змушені під тискомгромадськості приймати рішення про зменшення шкідливих викидів та скидів і прораціональне використання природних ресурсів.
Якщопідприємства та органи влади будуть змушені письмово гарантувати конкретнізаходи з захисту і раціонального використання навколишнього природногосередовища мільйонам «споживачів» довкілля, вони зроблять все, щоб діяти увідповідності зі своїми заявами.
Отже,проблема налагодження інформаційного сповіщення є надзвичайно актуальною. Аджебез такої інформації суспільство буде не в змозі визначити природоохоронніпріоритети. Необхідне відслідковування ситуації пресою. Від якості ісвоєчасності поданих пресою даних у великій мірі може залежати дієвість заходівз охорони природи і з раціонального природокористування. Сьогодні в нашійкраїні в більшості випадків кошти спрямовуються на ліквідацію наслідків екологічнихпроблем, і лише в дуже невеликій мірі на їх попередження. Таку ситуацію можнаподолати, якщо органи масової інформації своєчасно інформуватимутьгромадськість про пріоритети в галузі охорони природи і її раціональноговикористання.
Екологічнапропаганда здатна зробити життя мільйонів людей більш комфортним і приємним,якщо інформуватиме їх про те як необхідно відноситись до природи, якщо усуспільну свідомість буде впроваджене екологічне мислення. Коли кожний дбатимепро природу виграють всі.
Пропаганда«з вуст у вуста» (лекції, різноманітні екологічні курси в учбових закладах,короткотермінові заходи громадськості з охорони довкілля і т. п.), якашироко застосовувалась раніше і застосовується зараз є малоефективною.Необхідне залучення всіх засобів інформації, щоб якнайширше і якнайправдивішевисвітлювати екологічний стан в регіонах, країні в цілому, в світі.
Метоюкурсової роботи є дослідження проблем і перспектив розвитку екологічноїпропаганди в світі.
Длядосягнення зазначеної мети необхідно було вирішити наступні завдання:
· визначити поняття «екологічна пропаганда» та прослідити історіюйого виникнення;
· дослідити місце і роль екологічної пропаганди в світі на сучасномуетапі;
· охарактеризувати теоретичні аспекти і засоби природоохоронноїпропаганди.
· проаналізувати тенденції розвитку і останні розробки в галузіекологічної пропаганди в світі.
Об’єктдослідження – принципи і методи екологічної пропаганди.
Предметдослідження – тенденції розвитку і останні розробки в галузі екологічноїпропаганди.
1. Теоретичні аспекти природоохоронної пропаганди 1.1 Поняттяекологічної пропаганди 1.1.1 Загальні засади пропаганди
З пропагандою, як сферою людської діяльності, ми зустрічаємосяще в давнину. Войовничі греки і римляни чудово володіли цією зброєю. З часівпершої світової війни пропаганда все частіше стала вигравати битви,роззброювати флот, перетворювати нейтральні країни на воюючі. Пропаганда,подібно до бомб, скидалась на бойові зони, на міста і селища. Артилеріявимагала снарядів, пропаганда – паперу і чорнила, будучи все більш витонченою.На голодуючі японські війська в Північній Бірмі скидалися барвисті листівки, щозображають різні японські страви і делікатеси. Німці у війні з Францієюпосилали французьким солдатам фальшиві листи з рідних міст, що розповідають проте, що їх дружини нібито перелюбствують або що вони хворіють на венеричніхвороби; японці під час другої світової війни поширювали серед американських солдатівфотографії голих жінок, це приводило солдатів в таке сильне збудження, що вонибули готові втратити голову і здатися в полон.
Під час війни у В'єтнамі американці транслювали вночі напозиції в'єтнамців записані на плівку несамовиті стогони, крики, відчайдушнийплач матері і дитини, буддійську похоронну музику, гарчання диких звірів [1].
Цікавий пропагандистський досвід польської «Солідарності»,так швидко на початку 80-х такою, що оволоділа розумом і серцями поляків. 70%активістів «Солідарності» займалися пропагандою, 70% засобів йшло напропаганду. Була розроблена спеціальна програма – «Доступ до засобів масовоїінформації». Окрім цього використовувалися наступні ефективні пропагандистськіспособи:
1) пропаганда стереотипами (наші – не наші, СРСР – царськаРосія);
2) політичні мітинги були схожі на ярмарки, маскаради,карнавали;
3) використовувалися гасла, що не вимагають від аудиторіїрозумової напруги;
4) застосовувалися релігійні, робітники, національні символиз метою викликати у людей несвідому реакцію.
Пропагандистська робота з психологічної точки зору помітновідрізняється від просвітницької діяльності, направленої на отримання знання:вона більшою мірою пов'язана з вихованням [2].
Пропаганда має наступні види: усна пропаганда, наочнапропаганда, засоби масової інформації.
До засобів (формам) наочної пропаганди відносяться – плакат,листівка, гасло, фотогазета, стінгазета, карикатури, ілюмінація, парад,виставка, меморіальна кімната, ювілейне оформлення.
До засобів (формам) масової інформації відносяться: кіно,газети, журнали, радіо, телебачення, цирк, естрада, театр, магнітофон,програвач, народне свято, художня самодіяльність.
До засобів (формам) усної пропаганди – доповідь, виступ,лекція, звіт, повідомлення, бесіда, зустріч, дискусія, розмова, чутки,фольклорні форми (пісня, частушка).
Пропагандистську дію можна виразити формулою AIDA: 1)attention (увага), 2) interest (інтерес), 3) desire (збудження, бажаннящо-небудь зробити), 4) action (дія).
В цілому дію пропаганди можна звести до двох основнихзавдань:
1. Освіта і закріплення тих або інших бажаних і кориснихуявлень, понять, поглядів, звичок і переконань і т. п.
2. Руйнування, придушення і зміна небажаних уявлень, понятьпереконань.
Обидва ці завдання можуть виконуватися пропагандою як за допомогоюнавіювання, так і за допомогою переконання [3].
Ефективність пропагандистської дії складається з престижностіі сили джерела, цікавого змісту, інформації, захованої в привабливупропагандистську упаковку, вдало підібраного засобу інформації, знання потреб іпідготовленості аудиторії і вивчення успіху акції.
Успіх пропагандистської дії залежить і від багатьохпсихологічних чинників. Один з них – першість в повідомленні інформації.Причому людина в першу чергу сприймає інформацію, відповідну його думці. Іншуінформацію люди уникають одержувати.
Часто інформація, що йде із засобу комунікації, залишає людейбайдужими. Щоб цього уникнути, пропагандистська продукція повинна викликатидекілька ефектів. Один з них – утилітарний ефект, шуканий слухачем або читачемдля дозволу своїх особистих проблем. Далі, престижний ефект, який даєзадоволення при сприйнятті інформації, в якій з повагою мовиться про групу, доякої належить слухач або читач. Ефект посилення позиції задовольняє прагненнялюдей знайти підтримку в думці з якого-небудь спірного питання. Слід згадатитакож ефекти задоволення пізнавального інтересу, естетичного збагачення,розваги і емоційної розрядки [4].
Для успішності пропагандистської діяльності необхідно матидовіру до органу пропагандистських виступів, його авторитету і компетентності.Повторення одного і того ж пропагандистського повідомлення потрібно проводити врізних формах і за допомогою різних засобів. У певних умовах пропагандистськудіяльність слід планувати так, щоб аргументування безперервно посилювалося зперебіг деякого часу. Для ефективності пропаганди потрібне не тільки передаватиякісь відомості, але і активно залучати людей до пропагандистської діяльності[1].
Доведено, що люди з високим рівнем освіти віддають перевагугазетам, і навпаки, з низьким – телевізору. Що стосується міжособовогоспілкування, то жінки віддають перевагу бесідам в сім'ї, а чоловіки – зколегами на роботі. Більш того, бажання одержати інформацію підвищується зрівнем освіти, професійної кваліфікації і підготовки [5]. Чим вищий інтелект,тим більше критичне відношення до пропагандистського матеріалу.
На людей з високим інтелектуальним потенціалом логічний іаргументований пропагандистський матеріал надає набагато більш сильну дію, чимемоційно забарвлений. У аудиторії з низькими інтелектуальними можливостями, абобайдужої до даної теми, емоційний виклад матеріалу має більший ефект.
Пропагандистська дія посилюється: в кінці або на початкувиступу; з подачею нового; у престижному, значущому місці; при приємних переживаннях.І навпаки, неприємні переживання гальмують пропаганду. Якщо потрібно досягтишвидкого результату, краще діяти на емоції. Стабільна пропаганда більше діє нарозум. Причому нейтральні люди більш переконливі, ніж з крайніми поглядами [2].
На думку психолога В. Куніцина, засвоюється лише таінформація, що відповідає думці індивідуума. Всього лише близько 4% людей (зтих, хто мав до цього протилежний погляд), під впливом пропаганди можутьзмінити свій світогляд, і близько 14% з тих, хто займав нейтральну позицію.
Переконання потрібно використовувати в інтелігентнійаудиторії. Навіювання ж краще діє в неінтелігентній аудиторії і під часкризових ситуацій. Жіноча аудиторія краще піддається переконанню, ніж чоловіча.
Ідеї часто переходять від засобів масової інформації долідерів думок, а від них – до менш активних груп населення. Тому в США, в 20-іроки деякі сільськогосподарські коледжі, що займалися пропагандоюсільськогосподарських знань, мали справу не зі всіма фермерами, а тільки зфермерами – лідерами в певних питаннях сільського господарства.
В цілях підвищення ефективності пропаганди можнавикористовувати наступне: прийом новизни, коли в матеріал вводиться невідомааудиторії інформація; прийом здивування; прийом проблемної ситуації, коли передаудиторією ставиться проблема; прийом взаємодії інтересів, коли людиніпоказують, що його особисті інтереси пов'язані з даною темою.
Крім усього іншого, пропагандистський матеріал повиненвиділятися серед інших подразників, що діють зараз, наступним – володітидостатністю тривалості дії; достатньою інтенсивністю і новизною. Великий впливна запам'ятовування робить сам матеріал: чим він більш осмислений, логічний,емоційно забарвлений, тим краще закріплюється в пам'яті [3]. Проте немає сенсуперевищувати «природний об'єм інформації», тобто, максимальний об'ємінформації, який може засвоїти аудиторія.
Аналіз експериментальних даних, пов'язаних з інформаційноюстороною процесів ухвалення рішень показав, що для зміни ухваленого рішення,потрібно в п'ять разів більше інформації, ніж для формування первинноїконцепції. Неправильне рішення переглядається частіше в тих випадках, колиодержувана інформація свідчила про незначні помилки в позиції, і якщо пройшлонебагато часу з моменту ухвалення рішення [6].
При повідомленні певної інформації у слухачів найчастіше неміняються установки і орієнтації відносно якої-небудь теми. Єдиний ефект, окрімзагально просвітницького значення такий, що ця інформація підсилює установки іпереконання, що є у слухачів. Факти ж, що суперечать їх переконанням, аудиторіяабо ігнорує, або вважає тенденційними. Тому при пропаганді поглядів, що різковідрізняються від позиції аудиторії, пропагандист сам створює собі штучнітруднощі і перешкоди.1.1.2 Визначення поняття «екологічна пропаганда»
Охорона природи з чисто біологічної переросла в даний час всоціальну проблему і не може бути дозволена без природоохоронної пропаганди[7]. Тільки добре інформоване суспільство може зрозуміти і вирішувати питанняохорони природи.
Під природоохоронною пропагандою розуміється вплив на світогляд,орієнтацію, мотивацію, поведінку і настрій населення з метою ослаблення дій,направлених на знищення природи, а також формування і підтримкиприродоохоронних переконань, знань, навиків, соціальної активності людей длядій, направлених на захист природи.
Часто поняття «природоохоронна пропаганда» замінюють поняттям«екологічна пропаганда». Як синонім при популярному викладі це, напевно,можливо, проте при строгому науковому підході така заміна нерівноцінна.Пропаганда не може бути екологічною, як не буває біологічною, зоологічною і т.п.Якщо екологію розуміти як науку про взаємостосунки в природі, то екологічнимможе бути освіта, навчання, популяризація, освіта, тобто дія на розум людини,при яких відбувається передача знань і навиків.
Пропаганда ж, як рід діяльності, впливає більш на психікулюдини, викликаючи у нього бажання що-небудь робити, зокрема, особистоохороняти природу. (Якщо пропаганду назвати «екологічною», то в цьому випадкудовелося б, напевно, зрештою займатися зміцненням «взаємостосунків в природі»).
Природоохоронна пропаганда еволюціонувала в спеціальнийнапрям, що вимагає від практиків-пропагандистів професіоналізму. Цей напрямзнаходиться на стику охорони природи, філософії, соціології, психології,педагогіки, логіки, історії, журналістики, теорії масових комунікацій,етнографії, теології, філології і ін.
Природоохоронна пропаганда – самостійний спосіб захиступрироди, деколи економічно вигідніший і ефективніший, ніж інші. Буваютьвипадки, коли природоохоронна пропаганда стає єдиним способом охорони природи.
Згідно поглядам багатьох фахівців у області пропаганди,наприклад, авторитетного французького дослідника Жака Эллюля, пропаганда яктака розділяється на дві фази:
1) неінтенсивна попередня пропаганда (підпропаганда);
2) активна пропаганда (агітація) [7].
Активна, інтенсивна пропаганда не може бути постійною,оскільки для цього у неї не вистачає ресурсів. Інша справа – менш інтенсивнапідпропаганда, направлена на освіту і освіту людей. Ясно, що не можна примуситилюдину діяти без жодної підготовки, не мобілізувавши його психічно і незробивши його сприйнятливим.
Сутнісною метою підпропаганди є підготовка людини до певноїдії, тобто вироблення в ньому того стану, коли він, будучи схильним до якоїсьдії, готовий ефективно і без коливань брати участь у дії. Підпропаганда, щорозглядається з цієї точки зору, не має точної ідеологічної мети.
У її сферу входять психологічні маніпуляції, перетворенняхарактеру, створення відчуттів і стереотипів, корисних в потрібну годину.Підпропаганда є такою, що продовжується, поступовою, непомітною. Вона примушуєлюдину жити в певному психологічному кліматі. Тому підпропаганда повинна бутипостійною, тоді як активна пропаганда (агітація) може бути тимчасовою,недовгою, якщо метою є конкретна дія.
Сказане можна виразити наступною формулою:
Природоохоронна пропаганда = Екологічна освіта(підпропаганда) + Природоохоронна агітація (активна пропаганда).
З цієї точки зору екологічна освіта відповідає даній ідеїпідпропаганди. Ідея екологічної освіти – створення в людині нового екологічногосвітогляду, в межах якого активна пропаганда (агітація) буде дієвою. Дійсно, денемає екологічної культури, де не ведеться екологічна освіта, активнапропаганда (агітація) не діє.1.2 Історія виникнення «екологічної пропаганди» в нашій країні
Українськийдослідник історії природоохорони та природоохоронної пропаганди В.Є. Борейкозазначає [8], що «першою в Україні з 1959 року звернула увагу на природуреспубліканська «Робітнича газета», яка стала флагманом охорони природи вукраїнській пресі майже на 30 років. Екологічну тему в ній вів журналіст Н.В. Якименко.За три перші роки (1959–1961) він використав у статтях близько п'яти тисячлистів трудівників, яким було не байдуже торкалися теми охорони довкілля.
Зпочатку 60х років до природоохоронної теми долучаються журнал «Перець», газети «РадянськаУкраїна», «Правда Украины», «Киевская правда», деякі обласні партійні газети. Зпочатку 1960 року «Робітнича газета» перша в Україні почала випускати щомісяцяприродоохоронну сторінку (6 колонок). 29 жовтня 1960 року в ній виступив зістаттею «Боротьба за красоту» Максим Рильський».
У1971 році в Києві починає виходити науково-популярний бюлетень «Рідна природа»,який згодом отримав статус журналу. Для початку сімдесятих років окремі йоговиступи були досить сміливими. Але значного впливу на розвиток подій уприродоохоронній справі вони не мали. Сьогодні це «товстий» кольоровий журнал,проте з реальною періодичністю лише два рази на рік. Аналогічні тенденціїрозвитку можна простежити і в інших країнах СНД. Зокрема, дослідники з Росіївважають: «екологічну пресу Радянського Союзу до кінця 1980х років разом знатуралістичними, мисливськими та науковими виданнями царської Росії можнавіднести до предтечі екологічної преси. Справжній прорив у екологічнійгласності зробила не спеціальна екологічна, а саме звичайна преса, зчинившигалас з приводу перекиду північних річок, наслідків Чорнобилю, проблемзбереження Байкалу та деяких інших». Відлига в розвитку екопреси починаєтьсялише наприкінці 1980х років. Але сприяє цьому не поступова зміна свідомостілюдей і державних структур, а різка переоцінка цінностей після подій 26 квітня1986 року. Населення шукає правди. Та навіть головна газета тих часів «Правда» пропонувалалише спів «прип'ятських солов'їв» власного кореспондента Одинця. Проходить щекілька років після атомної трагедії, поки під час всезагальної екологізаціїгромадської думки настає пом'якшення секретного режиму щодо екологічноїінформації. Демократизація суспільства сприяє довгоочікуваним «пологам». Уберезні 1988 року науково-виробниче об'єднання «Прип'ять» створює газету «ВестникЧернобыля». Тематика її перших виступів мало чим відрізняється від публікаційзвичайної районної газети. «Спочатку ніхто не думав, що ми займатимемосьекологією, – стверджує редактор цього видання Микола Лябах, – але оскільки мибули в самісінькому пеклі, у нас не було іншого виходу. Наша газета на стовідсотків екологічна». На жаль, погодитися зараз із такою думкою важко. Бобільшість матеріалів газети нині має виключно проатомний характер і відбиваєінтереси атомного лобі в Україні. Хоча варто зазначити, що в перших випускахгазети досить об'єктивно висвітлювалися події в 30 кілометровій зоні відчуженнята за її межами. Конфедерація Спілок журналістів нагородила колектив редакціїпремією «За мужність і професіоналізм» [8].
Аналізуючипроцес екологізації преси, Микола Лябах в інтерв'ю газеті «Спасение» сказав: «Тутє прямий зв'язок між екологією і політикою. Якщо уряди в Україні, Білорусі,Росії визнають, що ці країни знаходяться в стані екологічної катастрофи, вониповинні турбуватися про екологічну пресу. І якщо говорити про премію, то цесимволічно, що наш колектив помітили. Справа врятування Землі виходить зараз наголовне місце, і добре, що це розуміють хоча б наші колеги з КонфедераціїСпілок журналістів». Першим демократичним виданням стає газета «Зелений Світ»,нульовий презентаційний номер якої виходить у 1989 році. Хоча офіційно вонапочинає своє літочислення з квітня 1990 року. Газета відображає історію «зеленого»руху й зміни, які відбуваються в ньому. Тому спочатку в ній переважалиматеріали, які стосувалися політичної екології, а зараз пріоритет надаєтьсязагально екологічним проблемам, моральним аспектам взаємодії людини й природи.Редакція «Зеленого Світу» випустила спеціальні номери, які присвяченіетнографії, народній медицині, репресованим за радянської доби діячамприродоохоронного руху, екологічним злочинам військових тощо. У газеті ведетьсярубрика з екологічного виховання дітей «Зелений клас». Зараз зроблено акцентина передрук інформаційних повідомлень інших ЗМК.
1990рік став роком народження багатьох екологічних видань. У березні у Львовівийшов перший номер вісника Товариства Лева, дружин охорони природи йекологічного відділу Львівського міськкому комсомолу «Зелений Дзвін» зперіодичністю один раз на місяць. Незважаючи на погане поліграфічне оформлення,матеріали газети були гострими, різноманітними й вельми актуальними. «ЗеленийДзвін» інформував про екологічні проблеми західного регіону України, вів хронікуакцій «зелених», висвітлював чорнобильську проблематику, знайомив зміжнародними природоохоронними організаціями. Спеціальна рубрика «Джерельце» булаприсвячена екологічному вихованню. Через невирішені економічні проблеми виданнязмушене було припинити своє існування. У березні ж виходить і тернопільськагазета «Екологічний сполох», яка висвітлює регіональні екологічні проблеми,діяльність Українського товариства охорони природі (УТОП) на місцях. Квітень –вийшов перший номер республіканського вісника УТОП під назвою «Голос товариства».Але така назва не була вдалою, тому надалі газета стала називатися «Трилисник».Видання, в основному, розповідає про роботу УТОП. У травні побачив світекологічний вісник Миколаївської області «Рідна природа», який присвячуєтьсямісцевим проблемам охорони довкілля. Нарівні з природоохоронним активомобласті, участь у роботі газети беруть і члени секції пропаганди екологічних знаньобласної організації журналістів. Червень – починає видаватися вісникВінницької обласної Ради УТОП «Природа і люди». Видання друкує звітиприродоохоронних організацій, інформує про екологічну ситуацію в області.
Зчервня 1990 року на базі газети профспілок Чернівецької області «Практика» видаваласьгазета «Джерела Буковини». Але нині вихід її припинено. Проте з'явилась газета «ЗеленаБуковина» Грудень – на базі газети «Радянська Україна» виходить газета «Екологіяі здоров'я», засновниками якої виступає Український державний акціонернийконсорціум «Екологія і здоров'я». Газета об'єднала зусилля вчених, медиків,фінансистів, забезпечила інформування роботи консорціуму, розповідала просорбенти, які він виробляє. Не дивлячись на те, що газета мала фінансування, їївидання було короткочасним. Аналогічну назву отримала дніпропетровська обласнагазета з щомісячною періодичністю та вдалим дизайном, газетою в газеті «Народнамедицина», матеріалами російською та українською мовами. За редакцією науково-технічноїРади Шацького національного парку, відділу екології й охорони природиЛюбомльської районної газети в 1990 році виходив екологічний альманах «Озернийкрай». Видання містило різноманітну інформацію, присвячену орнітології,дендрології, гідрології, фітології, іхтіології та іншим наукам. З 1991 рокуальманах перетворився на журнал. Однак при цьому дещо змінилася тематикавидання, після чого воно почало адресуватися рибалкам та мисливцям. Останнімчасом журнал не видається.
У1991 році починає виходити екологічний вісник Національної Академії наукУкраїни, Інституту клітинної біології й генетичної інженерії «Ойкумена».Видання публікує наукові статті, публіцистичні та інформаційні матеріали,вміщує резюме англійською мовою. Нині існування вісника припинено.
З вересня1991 і до кінця 1993 року виходить газета «Эхо Чернобыля». Видання розповідалопро реальні масштаби наслідків Чорнобильської катастрофи, уміщувало резюмеокремих матеріалів англійською мовою. У вересні 1992 року на базі газетистворено інформаційне агентство, яке зареєстроване як екологічний видавничийцентр «ЭхоВосток». Сьогодні його колектив випускає новий кольоровий журнал «Зеленаенергетика». Чорнобильську тематику висвітлював журнал «Заложники Чорнобиля»,що видавався в 1992 році в Житомирі й був заснований газетою «Житомирськийвісник». З грудня 1991 року виходить екологічний вісник Луганської області «Криница».Видання відзначається стабільною періодичністю й різноманітною тематикою,широкою читацькою аудиторією в Україні й Росії. У 1992 році видається першийномер газети «ДніпроСлавута». Але періодичний випуск її починається лише з 1993року. Із січня 1994 року – це екологічний вісник України. Виходив уДніпропетровську, а потім у Києві на базі Інституту журналістики. Зараз виданняприпинило своє існування.
З1993 року в Одесі видається популярний природоохоронний журнал «Все живое»,заснований Одеським державним зоологічним парком. Зараз виходить у світ чотирирізні журнали, які виникли на його базі: «Все живое», «Жизнь птиц», «О кошках»,«О собаках».
Злютого 1992 й до 1993 року під назвою «Все живое» двічі на місяць виходитьгазета Одеського зоопарку. З грудня 1993 року виходить бюлетень Товаристваохорони й вивчення птахів України під назвою «Crex crex». Екологічні видання єтакож у Сумах – «Джерела», у Карпатському біосферному заповіднику – «ЗеленіКарпати», у Вінниці – «Екологічний вісник Вінниччини», «Екологія – здоров'я –життя» – у Черкасах, «Еко – Сумщина» – у Сумах, «Свята справа» ДніпровськоОрільськогозаповідника, журнал «Технополіс» тощо. На жаль, немає природоохоронної газети вХаркові, хоча випуски «Озону», що видавався тут на базі обласної молодіжноїгазети з 1989 року, користувалися популярністю в читачів. Екологічний журналістМикола Морохін так змалював тоді ситуацію в Харкові: «Тут близько десяткадружин більше ніж у будь-кому іншому місті. Склався й обласний молодіжнийгоспрозрахунковий центр «Озон». А це цікаві міські виставки, проекти, пов'язаніз охороною природи. Це навіть своя газета – додаток до обласної молодіжки. Доречі, харків'яни одні з перших в Україні навчилися працювати з газетою, а отже,із сотнями тисяч людей, що її читають. У середині 80х тут випробували, так бимовити, екологічну «швидку допомогу»: зателефонувавши чи написавши в газету,можна було в будь-який кінець області викликати студентів біологів ХДУ, а вонистаралися розібратися в проблемі, знайти винуватого, виправити».
З1994 року свій бюлетень випускає неурядова екологічна організація «Екоправо».Зараз редакція значно поліпшила оформлення видання. Центр громадськоїекологічної адвокатури у Львові видає «Вісник екологічної адвокатури». УХаркові виходить «Экологоправовой вестник». У 1995 році в Києві почали виходитиодразу кілька нових журналів, необхідність яких давно відчувалась різнимикатегоріями читачів. Від масової аудиторії було здійснено перехід до конкретниходержувачів екологічної інформації. Виданням, що використовувало такий принцип,був журнал для неурядових організацій «Екологічний Експрес». Ураховуючи великийінтерес до розвитку природоохоронного руху в Україні з боку зарубіжнихпартнерів, «Екологічний Експрес» мав паралельний переклад своїх матеріаліванглійською мовою. На жаль, журнал виходив лише рік. Великий успіх маєкольоровий дитячий журнал «Паросток». З'явившись у 1995 році, він упевненотримається на ринку преси.
Зберезня 1995 року в Донецьку стала видаватися газета «Наш край». Вонарозрахована на широке коло читачів й пропонує найрізноманітнішу інформацію: відтелепрограми до серйозних аналітичних статей спеціалістів у галузі охоронидовкілля. З держав, що утворилися на пострадянському просторі, в Українунадходять видання «Белорусский климат», «Бумеранг», «Выживем вместе», «Заповедныйвестник», «Зеленый крест», «Зеленый Луч», «Зеленый мир», інформаційний бюлетеньЦентру охорони дикої природи СоЕС для державних заповідників та національнихпарків, «Набат», «Природа», «Свет», «Спасение», «Третий путь», «Хранителирадуги», «ЭкоХроника» та інші. В Україні є й видання міжнародних організацій. УЛьвові, зокрема, виходить друком дайджест екологічної інформації з питаньдовкілля міжнародної організації «World Information Transfer» (WIT) «Світовийекологічний журнал». У Києві за участі ЮНЕСКО видавався бюлетень ЮНЕП «Контакт».Екологічний видавничий центр «Юнікорн» випускав бюлетень Всесвітньоїінформаційної служби з енергетики «WISE Україна». Періодичні випуски про своюдіяльність з аналогічною назвою видавав «Грінпіс Україна». Відчутнуінформаційну підтримку екологічним організаціям надають «Последние Новости». Цеброшури, що видаються Європейським офісом «Friends of the Earth» («ДрузіЗемлі»). Вони розповсюджуються серед лідерів природоохоронного руху. Кожна зних присвячена актуальним для країн Центральної та Східної Європи проблемам і,крім інформаційної, виконують також методологічну функцію. Офіційнийінформаційний бюлетень «Рятування Чорного моря» видає Екологічна програма поЧорному морю при глобальному фонді з охорони довкілля (GEF). Виходить уСтамбулі й перекладається, крім інших, і українською мовою. Кольоровийекологічний бюлетень «Жива Україна» заснували УкрЮНЕПКОМ, Головне управліннянаціональних природних парків та заповідної справи Мінекобезпеки України,товариство «Зелена Україна» Національного екоцентру та редакційний колектив.Під рубрикою «Екополітика» вміщуються актуальні повідомлення про всеукраїнськіта міжнародні проекти, насамперед, з питань збереження біологічногорізноманіття. Цікавим явищем є поява політичних екологічних видань. ПартіяЗелених України видає інформаційний бюлетень «Зелений вісник». З екологічнихорганізацій України, що займаються не тільки екожурналістикою, але йпідготовкою майбутніх спеціалістів у цій галузі, варто відзначити київськустудію екологічної журналістики «Зелене досьє». Її завданням є виховання людей,що розповсюджують правдиву інформацію про стан природи та місце в ній людини.Благодійний інформаційно-видавничий центр «Зелене досьє», на базі якого дієстудія, видавав навчальну газету з однойменною назвою й бюлетень «Діти простонеба». Це був орган міжнародної конференції, яку організовано для здійсненняінформаційного зв'язку й координації дій у період між пленарними засіданнямиконференції. У рамках програми Тасіс, а зараз за підтримки Британської Ради,видається друкований та електронний «Екотиждень», в якому містяться екологічніповідомлення з України та світу. Національним екологічним центром Українизасновано інформаційно-видавниче агентство «Довкілля», що займається, крімуказаної діяльності, екологічною освітою й вихованням. Значний вплив наактивізацію громадськості має інформаційний бюлетень ISAR «Єднання». Йогодрукована версія надходить до близько тисячі адресатів, понад 300 ще отримуютьелектронний варіант. Видання вміщує інформацію про різноманітні екологічнізаходи, конкурси, дослідницькі та освітні програми, нові публікації, джерелаекологічної інформації в Інтернеті та по електронній пошті. У 1996 році вГорлівці почав виходити журнал «Экология промышленных регионов» російською таанглійською мовами. З метою пропаганди екологічно безпечних видів відпочинкустворено журнал «Туризм сільський зелений». «Вісник» – таку назву має бюлетень,який висвітлює діяльність нового регіонального екологічного центру в Україні.Київський еколого-культурний центр спільно з Центром охорони дикої природиСоціальноекологічного Союзу (Москва) видає науково-популярний бюлетень «Збереженнябіорізноманіття та заповідна справа в Україні» та «Экологический гуманитарныйжурнал». 1999 року в Києві засновано журнал «ЭСТА (энергосберегающие технологиии автоматизация)» російською та українською мовами. Він виходить за сприянняДержкомітету України з енергозбереження та Комітету промислової політикиУкраїни. Статті мають прикладний характер і сприяють практичним заходам зохорони довкілля. 1999 року видано перший номер бюлетеня «Системи якості тауправління навколишнім середовищем». У бюлетені подається інформація проостанні законодавчі акти й нормативні документи, прийняті державними установамиУкраїни, Російської Федерації (Президентом, урядом, Державним комітетом зохорони навколишнього середовища, Державним комітетом із стандартизації тасертифікації), виконавчими органами Європейського Співтовариства (Радою Європи,Європейською Комісією) у галузі управління навколишнім середовищем, зокрема усферах систем управління навколишнім середовищем, стану повітря, води таґрунту, екологічного маркування. У бюлетені також висвітлюються останніпублікації з обраної тематики офіційних міжнародних та європейських організацій(Міжнародної організації зі стандартизації ISO, Європейського комітету зістандартизації CEN, Європейського агентства з питань навколишнього середовищаEEA, Європейського бюро з питань навколишнього середовища EEB, Європейськоїорганізації із співпраці в галузі акредитації EA, Європейського партнерства знавколишнього середовища EPE, Ініціативи кліматичної технології СТІ,директоратів управління Європейської Комісії та інші), національних інститутівіз стандартизації та сертифікації та засобів масової комунікації України. Утравні 1999 року відбулася презентація журналу «Перехід IV. Український вибір вепоху планетарної кризи». На думку головного редактора Ігоря Каганця, цевидання можна вважати й екологічним, адже проблеми виживання та збереженнядовкілля посідають тут значне місце. Цікавою особливістю є поява різноманітнихпублікацій, котрі не відповідають ознакам класичної преси, але теж мають впливна громадськість. На широке коло читачів була розрахована популярна серіяброшур «Оповідання про воду». Тиражем 5 тисяч екземплярів її видав Комітетврятування Дніпра й малих річок України. Просвітницьку серію «Екологія іздоров'я» за підтримки посольства Королівства Нідерландів опубліковано протягом2000 та 2001 року громадською організацією «Екологія. Жінка. Світ». Серіявключає в себе брошури на такі теми: «Нітросполуки та їх попередники», «Радон»,«Поліциклічні ароматичні вуглеводні», «Електромагнітні поля (60 Гц)», «Мінеральніволокна», «Сонячне випромінення» тощо. За даними [8] в Україні нараховувалосяблизько 25 загальнодержавних видань екологічної тематики, 15 науковихспеціалізованих видань, близько 40 бюлетенів, вісників та інших одиницьперіодики локального характеру.1.3 Головні мета та завдання екологічної пропаганди
Екологічнапропаганда повинна сприяти підвищенню задоволення людини своїми діямиспрямованими на охорону довкілля. Люди повинні пишатись вчинками, спрямованимина збереження навколишнього природного середовища. Робота в галузі охоронидовкілля чи то професійна, чи то аматорська повинна бути престижною.
Очевиднимє те, що екологічна пропаганда сприятиме підвищенню попиту на екологічно чиступродукцію та технології.
Екологічнапропаганда повинна передбачати використання періодичних видань, засобів прямоїреклами (матеріали для розсилання поштою), масових засобів (плакати, агітаційніщити, реклама в кіно і т. п.), пропаганди по телебаченню, радіо, задопомогою публічних звертань з використанням гучномовців тощо.
Основноюметою екологічної пропаганди є прищеплення екологічного світогляду найширшимверствам населення. Саме тому, вона повинна проводитись як на локальному, так іна державному рівнях. Заходи з екологічної пропаганди повинні безпосередньоспрямовуватись на окремих людей та їх групи. При цьому треба враховуватирізницю у способі життя, звичках і смаках людей, що проживають в різнихрегіонах, мають різну освіту, стать, вік, фах тощо.
Екологічнапропаганда повинна загострювати увагу на безпосередній корисності екологічноїповедінки для індивіда. Пропагандистські матеріали повинні бути цікавими.
Локальніпропагандистські заходи в галузі охорони природи і раціональногоприродокористування повинні спрямовувати зусилля людей на конкретні дії наданій території. В пропагандистських заходах на локальному рівні повинні чітковказуватись ті позитивні зрушення в довкіллі, які настануть при проведенні тихчи інших екологічних заходів.
Загальнодержавнізаходи повинні переконувати громадянина в доцільності екологічної поведінки.Загальнодержавна екологічна пропаганда повинна виконувати функцію формуванняцілісного екологічного світогляду.
Алеекологічна пропаганда не є панацеєю від усіх екологічних негараздів. Вонаповинна враховувати також деякі обмеження, зокрема:
•вона не може примусити до дій зі збереження довкілля людей, які не хочуть церобити;
•вона повинна враховувати, що у людей є інші інтереси, крім інтересів, щостосуються боротьби за повноцінне довкілля;
•вона матиме успіх лише при постійному повторенні;
•вона повинна бути максимально об’єктивною.
Пропаганда(реклама) – справа дуже недешева. Тим більше пропаганда такого виду діяльності(мається на увазі охорона і раціональне використання довкілля), який часто недає відчутного ефекту, у розумінні такого, який можна перевести в грошовийеквівалент, чи помацати руками. Крім того, наслідки теперішньоїприродоохоронної активності можуть проявитись через десятки років.
Алеальтернативи немає. Якщо суспільство не витрачатиме гроші на екологічнупропаганду, охорону природи, раціоналізацію природокористування, то невдовзігроші просто стануть не потрібними, оскільки з обличчя планети зникнуть тіістоти, які їх винайшли.
Завдання природоохоронної пропаганди:
1) Рішення локальних питань природоохорони. Так, завдякироз'яснювальній роботі серед туристів в деяких штатах США спалах лісівзменшився на 50% [9].
2) В цілях широкої екологічної освіти і виховання.
3) Для активізації природоохоронних дій.
4) Зміна антиприродних установок, стереотипів, поглядів іуявлень.
Сама методика природоохоронної пропаганди змінюється залежновід того, яке завдання розв'язується.
Природоохоронна пропаганда посилюється у міру того, чимсильніше знищують природу. І якщо раніше перед нею в основному ставили завданняпопуляризації знань по охороні природи (спеціальний термін існував – «пропагандаприродоохоронних знань», то тепер головне її завдання – активізуватиприродоохоронну діяльність.
Таким чином, природоохоронна пропаганда необхідна в тихвипадках, коли потрібно добитися змін у використанні природних ресурсів. Цейпрактичний засіб для досягнення явних результатів. Програми природоохоронноїпропаганди нерідко ставлять зміну відношення людей до природи своєю кінцевоюметою. Проте нове відношення до навколишнього середовища не завжди приводить донової поведінки, що є насправді кінцевою метою природоохоронної пропаганди.
Ретельний відбір і організація змісту пропагандистськоїприродоохоронної програми – умови успіху. Проте часто її нелегко здійснитиіз-за великої кількості інформації. Тому необхідно відібрати лише туінформацію, яка сприяє зміні поведінки по відношенню до навколишньогосередовища. Причому у кожному випадку якась верства населення робить сильнішийвплив на природу в порівнянні з іншими групами, а значить, для успіху потрібноприділяти увагу саме цієї частини.
Із самого початку необхідно вести аудиторію від знання домотивації, щоб одержати позитивні результати. Марно закликати людей до рішенняекологічної проблеми, якщо вони не переконані, що проблема існує і впливає наних.
Екологічну проблему завжди слід співвідносити з конкретнимиінтересами аудиторії. Так, недолік дрів і затоплення населеної території можнапояснити сільським жителям як результат рубки лісів. Зникнення ж рідкіснихптахів або втрата краси ландшафту, теж в результаті зведення лісів, швидше завсе, менше торкнуться цих селян. Знання інтересів цільової групи деколивиявляється вирішальним.
Проте тільки викликати заклопотаність людей з приводуекологічної проблеми і залишити їх з цією проблемою – нераціонально. Це можепородити апатію і розлад. Потрібно показати їм рішення, як зробити краще.
Зрозуміло, людські інтереси не завжди утилітарні. Сильнимчинником мотивації може бути прагнення до високого статусу і пошани. Нерідко докорисних змін можна спонукати, апелюючи до національної гордості. Завідсутності безпосереднього інтересу до природи, людина може бути зацікавлена взбереженні заповідних територій, оскільки вони є унікальну національну спадщинуі викликають захоплення жителів даної країни і іноземців.
Звичайно, було б наївно сподіватися на створення навіть удалекому майбутньому незалежних каналів тільки для природоохоронної пропаганди.Вже наявні «зелені» газети, екомузєї, національні парки і інші екологічніпропагандистські інститути мали, мають і матимуть порівняно невелику аудиторію[10].
2. Сучасні напрямки природоохоронної пропаганди 2.1 Екологічнапропаганда сьогодні 2.1.1Зоопарки як засіб пропаганди збереження тваринного світу
У пропагандистській роботі велике значення має правильневикористання засобів і форм пропаганди. Розглянемо основні напрями екологічноїпропаганди, які вживаються сьогодні.
Цікавий досвід природоохоронної пропаганди накопичений взарубіжних природно-історичних і краєзнавчих музеях. У Румунії діє музей дельтиДунаю. Оскільки дельта Дунаю є «пташиним раєм», проблеми екології тутрозглядаються під кутом зору орнітології. У Данії існує спеціальна комісія поінтерпретації у області навколишнього середовища. Вона займається і музеями.Для кожної експозиції складаються набори програм навчання. По ним видаютьсяспеціальні листівки. Комісія розробляє також для музеїв спеціальні екологічніігри, завдання і вікторини. У Австрійському музеї природної історії з 1977 р.відкритий спеціальний зал для дітей у віці від 4 до 14 років. Морський музей іАкваріум в р. Штральзунде (Німеччина) за допомогою моделей, схем, графіків ідинамічних макетів показує захист моря і його мешканців. Англійські музеї зметою пожвавлення експозицій демонструють живі рослини і водні організми вакваріумах, влаштовують інсектарії і віварії, де містяться живі комахи, дрібніссавці, риби і амфібії [11].
Сучасні зоопарки мають декілька взаємозв'язаних цілей:вивчення, охорона і розведення рідкісних тварин, організація відпочинкунаселення (рекреація); природоохоронна пропаганда (екологічна освіта). Причомуостаннім часом проблема екологічної освіти, природоохоронної пропаганди сталаневіддільною частиною їх існування.
Чималий досвід природоохоронної пропаганди накопичений закордоном. У 1985 році зоопарки США і Канади відвідало 114 млн. чоловік. Фахівціз природоохоронної пропаганди на базі зоопарків вважають, що в їх установах, восновному, бувають дві групи відвідувачів: батьки з дітьми і вчителі зшколярами. Тому пропагандистська робота будується саме з потреб цих груп. Окрімцього, американські і канадські зоопарки завжди мають могутню підтримку загальнополітичноїпреси і гідів на громадських засадах [12].
Один з світових лідерів в пропагандистській роботі – Девонськийзоопарк (Англія). Він має колекцію звірів, теплиці для флори, екологічнубібліотеку для всіх віків (запити навіть робляться по телефону), системунаочної агітації, дві класні кімнати по 40 місць з аудіовізуальними засобами(більше 15 тис. слайдів).
Вашингтонський зоопарк в природоохоронній пропагандіспівробітничає з місцевим музеєм. У зоопарку міста Едінбургу (Шотландія) деякихтварин (козел, кінь) дозволяється чіпати, ляскати.
Берлінський зоопарк також веде велику пропагандистськуроботу: публікації в засобах масової інформації, велике листування (до 17 тисячлистів в рік), консультації по телефону, дитячі кухлі, лекції, бесіди. Путівникиносять характер невеликих підручників по зоології.
У Харківському зоопарку дуже професійно виготовлені івстановлені на пішохідних стежинах аншлаги. Одні з них присвячені червонокнижнимвидам, інші – викриттю неосвічених забобонів про сов, кажанів і ласок.
Талліннський зоопарк спільно з управлінням культури проводитьконкурс дитячих пісень про тварин, випущені спеціальна марка, листівка,конверт, значки і наклейки.
Одеський зоопарк організував виїзну госпрозрахункову бригаду,яка возить тварин на своєму автобусі, читає лекції. На виносних майданчикахвиступають ведмежа, левеня, мавпочка.
Деякі вітчизняні зоопарки застосовують такі способипропаганди і інформації: красиві вхідні квитки і пакувальні конверти,зоомагазин, відеокафе, автоклуб, участь в міських ярмарках, золото,виставки-продажи декоративних птахів, музей історії зоопарку, запрошувальнілисти в школи і на підприємства, рекламу в метро.2.1.2 Ботанічні сади як засіб пропаганди охорони рослинного світу
Одним з головних завдань діяльності ботанічних садів визнанаприродоохоронна освіта і пропаганда охорони рослин [13].
На нашу думку, природоохоронна пропаганда на базі ботанічногосаду може переслідувати наступні цілі:
1) Екологічне утворення відвідувачів.
2) Профілактика різних порушень природоохоронногозаконодавства. Це дуже важливий момент. Наприклад, ботанічні сади України дужечасто страждають від різних посягань. Так, в ботанічному саду їм. ФомінаКиївського держуніверситету, Центральному республіканському ботанічному садуНАН України під Новий рік вирубуються хвойні дерева, в дендропарку Сторожинецькоголісового технікуму на релігійні свята «Трійця» і «Батьківський день»обломлюється велика кількість кольорів і віток.
3) Пояснення значення ботанічного саду, підняття йогопрестижу в очах місцевого населення. Цей момент особливо важливий для невеликихабо знов відкритих ботанічних садів.
4) Популяризація науково-практичних розробок ботанічногосаду.
5) Сприяння в рішенні конкретних задач охорони природи вданому регіоні, активізація громадської думки.
6) Створення з місцевого населення (школярі,квітникарі-любителі), «груп допомоги» ботанічному саду. У цьому плані цікавийдосвід пропагандистської роботи ботанічних садів США. Там при багатьох садахорганізовуються спеціальні суспільства садівників-любителів, які надають їмусіляку допомогу. Для залучення школярів деякі ботанічні сади на своїйтериторії влаштовують спеціальні дитячі садові ділянки. Адміністраціяамериканських ботанічних садів умовно розбиває відвідувачів на чотири основнігрупи: професіонали, садівники-любителі, молодь, решта широкої публіки. Зурахуванням психологічних і інших особливостей цих категорій підготовленіспеціальні тексти лекцій, наочна агітація, роздаточний матеріал (буклети,листівки, календарі і т.д.), різна і тривалість екскурсій. У деяких ботанічнихсадах введені штатні посади організаторів пропагандистської роботи.2.1.3 Заповідника та національні парки як засіб пропаганди
Природоохоронна пропаганда на базі заповідників або нацпарківможе бути направлена і на рішення певних задач:
1) Профілактика порушень заповідного режиму; боротьба з браконьєрами;
2) Екологічне утворення відвідувачів. Причому тут необхіднопідкреслити, що найбільш часта помилка в змісті природоохоронної пропаганди набазі заповідників і національних парків в тому, що відвідувачам даєтьсяінформація не по охороні природи, не по екології, а чисто натуралістична, така,що стосується, наприклад, біології окремих звірів і птахів. Така практика створюєуявний ефект роботи і не стимулює природоохоронну діяльність;
3) Популяризація науково-практичних розробок нацпарку ізаповідника;
4) Створення особливих «груп підтримки» з місцевого населенняз метою боротьба з браконьєрами або проведення науково-дослідних робіт повиявленню і вивченню рідкісних видів фауни і флори;
5) Пояснення значення заповідного об'єкту як національногонадбання, підняття його престижу в очах місцевого населення і керівництварайоном. Так, в Канаді нацпарки займають, як символ країни, третє місце післяпрапора і гімну Канади.
6) Стимуляція дозволу конкретних інтересів нацпарку абозаповідника, наприклад, розширення території;
7) Пропагандистська діяльність може збільшувати дохід,завдяки продажу буклетів, вимпелів, значків, наклейок, екскурсійно-лекційноїроботи [14, 15].2.1.4 ЗМІ як засіб екологічної пропаганди
Радіо, телебачення і преса, за рахунок більшої гнучкості ішироти розповсюдження є найбільш ефективним засобом пропаганди з поглядуобхвату широкої і різноманітної аудиторії, а також проникнення в різнісоціальні групи, які з різних причин (географічна недосяжність, відмінність вмові і т.д.) залишаються поза традиційними формами екологічної освіти іприродоохоронної пропаганди. Практика показує, що найбільший пропагандистськийефект має взаємодію друку, радіо і телебачення. Серед засобів масовоїінформації радіо стоїть на другому місці по своїй доступності і ефективностіпісля газет. Явною перевагою радіо є можливість прослуховування його інформаціїпід час іншої, основної роботи. Радіо оперативно передає новини, поширюючиінформацію в 3 рази швидше за газети і в 12 разів швидше за журнали.
Порядз друкованими виданнями все більшого значення й популярності в екологічнихорганізаціях України набувають електронні бюлетені на базі комп'ютерних засобівзв'язку. Їх користувачі отримують набагато більший обсяг відомостей, ніж ізпреси. Суттєвою перевагою інформаційних мереж є оперативність розповсюдженняінформації. Фактично протягом декількох годин вона може надійти в Україну зіншого континенту. У багатьох випадках для підтримки екологічних акцій,допомоги активістам в інших ситуаціях це чи не єдиний можливий комунікаційнийзасіб. Крім того, комп'ютерна пам'ять дозволяє зберігати великі масивиінформації й оперативно користуватися ними в разі необхідності, що суттєворозширює можливості у створенні журналістського досьє. Комп'ютерна мережа «EnviNetУкраїна» була створена спеціально для екологічних неурядових організацій, атакож інших користувачів, що зацікавлені в отриманні інформації проприродоохоронний рух в усьому світі.2.1.5 Проведення конкурсів і конференцій
Проведення природоохоронного конкурсу – спосіб залученнянаселення, що добре зарекомендував себе, до охорони природи. Під нимрозуміється використання активістами або природоохоронними службами змагання зметою залучення громадськості до участі в конкретних природоохоронних справах зподальшим нагородженням переможців і широким сповіщенням його підсумків взасобах масової інформації [16, 17].
За допомогою подібних конкурсів можна збирати інформацію прорідкісні види тварин, привертати громадськість до конкретної роботи по охороніфауни, пропагувати ідеї охорони природи.
Багато цінної природоохоронної інформації можна одержати ірозповсюдити за допомогою різних нарад, конференцій, семінарів. Великийрозвиток одержали так звані школи-семінари, що оперативно скликаються, мають нетільки науковий, але і методичний, повчальний характер.
Вагому роль грає учбова функція таких зустрічей: учасникивчаться чітко і стисло висловлювати основні ідеї і результати свогодослідження, підбирати найбільш виразні форми для ілюстрації одержанихрезультатів, відповідати на питання. Семінари дозволяють винести на судфахівців результати своїх досліджень, сформувати практичну спрямованість,вислухати думки і критичні зауваження фахівців і колег. Hа конференціях ішколах у тих, що починають їсти можливість обговорити ті, що цікавлять проблемиз фахівцями, отримати їх поради і підтримку.2.1.6 Екологічна пропаганда засобами фотографії
Користуютьсяпослугами фотографії в просвітницьких цілях багато організацій, зокрема,Friends of the Earth («Друзі Землі»), Reclaim The Streets («Повернемо собівулиці») і Earth First («Земля – перш за все»). Але заклали основу екологічногофото, безумовно, активісти Greenpeace, які ще в 1970-го фіксували все свої діїна камеру, а також відображали свавілля, що твориться окремими людьми,корпораціями і навіть державами по відношенню до навколишнього середовища ідикої фауни. Сьогодні Greenpeace добре розвинув фотослужбу і співробітничає здорогими фотографами, що дозволяє продавати роботи за солідні суми євро.Виключення робляться тільки у разі зацікавленості в промоушн «зеленого» руху.2.2 Важливість екологічної пропаганди у сучасному житті
Аналіз вітчизняних і зарубіжних робіт дозволяє зробитивисновок про велику ефективність пропагандистських заходів, направлених наохорону тваринного світу. Так, завдяки виступам в пресі зоологів, Самари, іустановці в 1980 р. охото інспекцій біля штолень, де мешкали кажаниплакатів, що закликають охороняти рукокрилих, чисельність останніх за чотирироки зросла в 3–5 разів.
За даними нідерландських фахівців, смертність жаб під часміграцій через автостради від зіткнення з автомобілями, завдякиприродоохоронній пропагандистській кампанії серед місцевого населення, впала з50% до 5% (7). Проведення пропагандистом кампанії «Лелека» в 1985–1986 рр. вКиївській області дозволило за допомогою ентузіастів: школярів, вчителів,пенсіонерів побудувати більше 100 гніздовій для білих лелек.
Таких прикладів можна привести множину. Основне значенняекологічної пропаганди полягає в інформуванні населення у області екологічнихпроблем, що дозволяє на місцевому рівні, підвищуючи екологічну свідомістьсуспільства, підвищувати екологічну безпеку.
3. Проблеми і перспективи екологічної пропаганди 3.1 Тенденції розвиткуекологічної пропаганди в світі
Нині можна говорити про зростаючезначення екологічної комунікації в цілому та відповідної тематики вжурналістиці зокрема. Основним фактором, що призводить до цього, є перехідекології з власне наукової в соціальну сферу. У зв'язку з цим сьогодні науковці та практики говорять про формуванняекологічної журналістики.
Сьогодніекологічна пропаганда в світі набуває все більшого розвитку з використаннямсучасних інформаційних технологій. Але й досі існує декілька проблем і ілюзій,які гальмують процес екологічного інформування населенні.
Одназ таких ілюзій полягає в тому, що нібито випуск великого числа екологічнихпропагандистських повідомлень автоматично сприятиме поліпшенню охорони природи.Інша в тому, що нібито одне і те ж пропагандистське повідомлення однаковозрозуміє в різних вікових, соціальних і національних групах. Третьою помилкою єнадмірна залежність від традиційних «крупних засобів масової інформації».Насправді люди одержують значно більше інформації від спілкування між собою,ніж від преси або телебачення. Четвертою помилкою може бути думка, що нібитознання екологічної проблеми автоматично викликає поведінку, відповідну цьомузнанню. П'ятою помилкою стає бажання вести природоохоронну пропаганду надержавній базі (державу ніколи не буде повністю зацікавлено в охороні природи).Шосте – поширено невірну думку, що в природоохоронній пропаганді кожен єфахівцем. Сьома пастка полягає в тому, що не завжди творець інформації можедонести її до споживача. Якщо ця інформація перетинає межу (культурну,національну, академічну і т.п.) – потрібен перекладач. Восьма пастка єнебезпеку, пов'язану з перенесенням на природоохоронну пропаганду традиційнихмоделей політичної пропаганди.
Кібернетикаговорить: відсутність зворотного зв'язку приводить до руйнування системи. Діяприродоохоронної пропаганди повинна вивчатися. Без цього вона не має сенсу.Більш того, пропагандистська діяльність не дає «нульового» ефекту. Він можебути або позитивним, або негативним. Необхідно виявляти цільові шари громадськостідля розповсюдження природоохоронної інформації, проводити оцінку рівнів їхсприйняття, конкретних інтересів і проблем у області навколишнього середовища,знаходити найбільш дієві канали, методи спілкування, мови, технології іпроцедур для розповсюдження інформації серед кожної умовної аудиторії.
Вцілях посилення природоохоронної пропаганди можна рекомендувати наступне:розширення співпраці з соціологами, журналістами, письменниками, етнографами;організацію сучасної системи накопичення, переробки і розповсюдження інформаціїпо захисту природи; популяризацію екофільних народних традицій; використаннярелігії; дослідження антиприродних нахилів і стереотипів, поглядів і уявлень;географічне диференціювання природоохоронної пропаганди в місцях переплетеннярізних традицій і стереотипів; підготовку кваліфікованих пропагандистів;розробку теорії природоохоронної пропаганди; вивчення її ефективності(моніторинг пропаганди); управління пропагандою.3.2 Останні розробки в галузі екологічної пропаганди 3.2.1Екологічнийтуризм
Екологічний туризм (англ. ecotour,ecotourism) – порівняно нове поняття в туристичній діяльності. Основна причинавиникнення екологічного туризму знаходиться у невідрегульованості відносин усистемі «суспільство-природа», або в туристичній інтерпретації – «туризм-екологія».Саме орієнтацією на екологічну складову можна пояснити підвищену увагу востанні роки до відвідування місць з незміненим або мало зміненим природнимсередовищем. Численні опитування туристів свідчать, що серед провідних мотивівтуристських подорожей на перший план все більше виступає прагнення людей доспілкування з природою. Звідси походження близьких за змістом понять «м'якийтуризм» (soft tourism, або розширений варіант nature tourism with a soft touch –дослівно: природний туризм з м'яким дотиком до природи), «зелений туризм» тощо.
Екологічнийтуризм з його величезними рекреаційними і пізнавальними можливостями покликанийсформувати суспільну свідомість щодо охорони та раціонально використанняприродних багатств, донести до людей нагальність і важливість питань захистунавколишнього середовища. У багатьох країнах екологічний туризм стає супутникомі невід'ємною частиною всіх видів туризму, інтегрує їх у загальний процес, азавдяки своєму максимально доступному (наочному) просвітницькому та освітньомупотенціалу є чи не єдиним регулятивним та формуючим поведінку важелемуправління урбанізаційними процесами, раціонального природокористування таохорони природи. Він дозволяє пом'якшити удари, що завдає природі бездумнеставлення до неї людини, зберігає кутки незайманої природи і сприяє примноженнюприродних цінностей не тільки за допомогою екологічної просвіти, але і зарахунок коштів, що спрямовуються з прибутків від екологічного туризму навирішення цих завдань.3.2.2 Екологічна реклама і екомаркерування
Увагапрацівників рекламної галузі та сфери «паблік рілейшнз» постійно зростає доекологічного бізнесу, бо він стає абсолютно новим і перспективним напрямомдіяльності. На думку фахівців, ринок екологічних товарів і послуг у країнахСхідної Європи, включаючи СНД, оцінюється приблизно в 20 млрд. доларів, а йогосередньорічний приріст – майже в 1%. Експерти все частіше звертають увагу на посиленнятиску з боку зовнішнього ринку, що активізуватиме попит на екологічні товари тапослуги. «Вітчизняному бізнесу необхідно підготуватися до жорстких правилсвітової торгівлі, одним із яких є дотримання екологічних норм і вимог.Українські підприємства, які піклуються про свій імідж і хочуть експортувати продукцію,вже усвідомили (деякі реалізували) нагальну потребу сертифікації за системоюуправління якістю ISO серії 9 000. Також визнана в усіх країнах світу Міжнароднасистема управління навколишнім середовищем ISO серії 14 000» [18].
Зчервня 1997 р. в Україні діють Міжнародні стандарти екологічного менеджментуяк Державні стандарти України. Пряме застосування їх як добровільних дляорганізацій, органів, підприємств, незалежно від виду діяльності та формивласності, введене з 1998 року [19].
Особливуувагу доцільно звернути на те, як рекламні засоби з екологічною мотивацієювикористовують у пресі, наскільки об’єктивною є подача інформації тощо. Надумку експертів, «споживчий попит, особливо у розвинутих країнах, бурхливореагує на пропозицію «зелених», «органічних», «біологічних» і «екологічно чистих»товарів, породжуючи стрімкий розвиток відповідного бізнесу. Однак не тількиспоживачі, але часом і професіонали не мають чіткого уявлення про переваги такихтоварів. Останні можуть мати, наприклад, в Україні гігієнічний сертифікат, але щене мати маркування «екологічно чистий», «органічний» або «біологічний». Отже,попит випередив появу відповідного законодавчого забезпечення і розвиток екологічноїінфраструктури» [20].
Сьогодніз’являється все більше інформації про товари, які нібито є «екологічно безпечні»,«екологічно чисті». Проте виробник не повинен посилатися на екологічність своєїпродукції без проходження відповідної сертифікації на наявність чітко встановленогоекомаркування.
Запобігтипоширенню неперевірених даних має роз’яснювальна робота в ЗМІ. Цікавий досвідінших країн, де є спеціалізовані газети, журнали і довідники з визначенняекологічно безпечної продукції, розроблені науковцями для споживачів [21].Також там зовсім по-іншому виглядає і екологічна реклама. Для оскарження рекламив Україні спочатку необхідно довести, що була спроба ввести в оману, і виробникмав змогу пройти сертифікацію. Але можливості екологічної сертифікації в Україніпоки що обмежені, саме тому претензії треба звертати насамперед не до виробниківреклами, а до держави, яка має налагодити механізми сертифікації та подання їївисновків у зрозумілій для споживачів формі.
Іхоча в Україні зацікавленість споживачів екологічно безпечною продукцієюзростає, реакція на неї творчих працівників реклами має бути виваженою.Використання екологічних мотивацій потребує професіонального підходу з бокуфахівців. На жаль, є дуже мало професіоналів, здатних змінити ситуацію накраще. Досвідчених виробників екологічної реклами бракує. Журналісти танасамперед редактори засобів масової інформації оминають цю проблематику,оскільки вони зацікавлені у рекламі, що дає реальні гроші. Ситуація в Українімало чим відрізняється від світових тенденцій.
Визначитисяу складних питаннях стає легше, коли діє державна сертифікація продукції та їїчітке екологічне маркування. З одного боку, в Україні існує низка організацій,які проводять сертифікацію продукції, але з іншого – одиниці намагаютьсязробити її наочною та зрозумілою пересічному споживачеві, за допомогою знаківекологічного маркування.
Надумку фахівців, використання екологічної етикетки, яка свідчить про відповідністьякості продукту та безпечності його виробництва й утилізації екологічнимвимогам, є важливим елементом підтримання високого стандарту і створенняпозитивного іміджу торгової марки.
ВУкраїні наданням права на маркування продукції знаком з написом «екологічночистий» (рис. 1) займається, наприклад, орган добровільної сертифікації –підприємство «Екомедсервіс». Цей екологічний знак може бути присвоєним продуктамта послугам і означати відповідність продукту низці екологічних вимог. «Екомедсервіс»допомагає тим, хто вважає за потрібне використати знак «Екологічно чистий» наетикетці свого продукту і хоче показати офіційне підтвердження якості свогопродукту, і відповідності його національним та міжнародним вимогам якості.
/>
Рис. 1.Екологічно чистий
Правоотримання знака «Екологічно чисто та безпечно» (див. рис. 2) надаєтьсяпідприємствам та організаціям, які діють в галузі розвитку та впровадженнянаукових розробок, технологій та продукції, спрямованих на збереження тавідновлення навколишнього середовища, здоров’я населення та екологічну безпеку.
/>
Рис. 2.Екологічно чисто та безпечно
Але,незважаючи на наявність знаків, екологічне маркування становить незначнийінтерес для підприємців і менеджерів, які безпосередньо беруть участь у прийняттігосподарських рішень. Вони поки що мало приділяють уваги проблемам формуванняекологічної свідомості, заміні технократичного імперативу екологічним.
Цепідтверджують і статистичні дані. Наприклад, було проведено експертне опитуванняз проблем екологізації підприємницької діяльності й оцінки ефективності діючоїсистеми управління підприємством з точки зору врахування екологічних чинників.Дослідження проводилися серед підприємств-членів Донецької торгово-промисловоїпалати методом індивідуального і колективного інтерв’ювання.
Загальнечисло експертів – 280 чоловік.
Результатизасвідчили, що з усіх респондентів тільки 3,3% у повному обсязі маютьінформацію про екологічні вимоги до основних видів продукції і технологій,використовуваних для її виробництва, 59,2% володіють нею лише частково.Водночас 37,5% не змогли оцінити власну поінформованість, що свідчить про їхню необізнаністьу цьому питанні [22].
Окрімзнака «Екологічно чистий» «Екомедсервісом» в Україні впроваджено конкурс направо отримання знака «Екологічно чисто та безпечно», що проводиться засприянням Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики,природокористування та наслідків Чорнобильської катастрофи, Торгової промисловоїпалати України за ініціативою Всеукраїнської громадської організації «Жива планета».
Сьогодніважливим завданням є пошук нових підходів у екологічному маркетингу,організації екомаркування та екологічній рекламі. Оскільки ці теми почалирозроблятися в Україні лише в останні роки, перспективними для опрацюваннязалишаються всі ці напрями. Особливо малодосліджена екологічна реклама, певнікроки з розгляду якої зроблено лише за кордоном. Дальшого розроблення потребуєаналіз соціальної реклами, потенціал якої у справі охорони довкілля таформування екологічної свідомості поки що недооцінене.
Убагатьох країнах світу існує науково обґрунтоване та стандартизоване маркуванняекологічно чистої продукції. Наприклад, це квітка із зірочками в ЄвропейськомуСоюзі, «Блакитний янгол» у Німеччині, або «Білий лебідь» у Скандинавськихкраїнах, «Еко-знак» у Японії тощо.
/>
Рис. 3.Зразки екомаркування
У СШАекологічна відповідальність та «зелений маркетинг» – закон номер один дляроздрібних торговців і їх постачальників, які прагнуть забезпечити покупцівекологічно чистими продуктами. Принаймні так стверджують американськіпідручники з основ роздрібної торгівлі. Методи «зеленого» маркетингу вельмирізноманітні.
КомпаніяSafeway розміщує в місцевих газетах рекламні оголошення про програму «Чистоговибору», що включає в себе розробку спеціальних магазинних покажчиків, яківказують, де знаходяться екологічно чисті продукти та пояснюють їхні переваги.Safeway продає за собівартістю надійні полотняні сумки, з якими можна ходити запродуктами. Цей та інші каліфорнійські супермаркети стимулюють переробкувідходів, пропонуючи п'ять центів кожному покупцеві, який повторно скориставсясвоєю сумкою.
Wal-Martзакликає постачальників до збільшення виробництва екологічно чистих товарів.Наприклад, щоб скоротити відходи, компанія примусила Procter & Gambleупаковувати дезодоранти «Sure» та інші товари без додаткових коробок. Усе те,що відповідає нормам охорони довкілля, виділяється спеціальними знаками ітабличками. Крім того, щомісячні буклети Wal-Mart переповнені «зеленою» інформацією,а сама компанія реалізовує програму з переробки відходів.
Щобзменшити кількість ялинок, що вирубаються під Різдво й потім потрапляють назвалище, компанія Ikea пропонує живі ялинки напрокат. Вартість послуги – 10дол. США плюс аналогічна застава.
Разомз тим Америка після Німеччини та інших європейських країн ще не достатньовиглядає «екологічною». Хоча є окремі міста, наприклад, Портленд чи Сіетл, якібагато роблять для охорони довкілля, переважна більшість ще тільки збираєтьсящось зробити. Додатковою мотивацією виступає запровадження екологічного аудитута сертифікації.
Міжнародноюорганізацією зі стандартизації прийнято перші міжнародні стандарти ISO 14000 «Управлінняякістю навколишнього середовища». Підприємці в нашій країні також вжеорієнтуються на них. Але для декого причина не стільки в екологічнійсвідомості, а в прагненні бути конкурентоспроможним. Наявність сертифікованоїсистеми управління довкіллям є невід'ємною частиною вимог стратегічнихпартнерів України до придбання українських товарів.
Впровадженняекомаркування сприятиме розвитку екологічної освіти споживачів, суттєвим змінаму формуванні принципів вибору товарів та послуг. Існує потреба запровадженняєдиного всеукраїнського знака екологічної продукції, «паблік рілейшнз» тарекламна кампанія цього процесу. Цілком слушна думка фахівців, котрі вважають,що нам потрібні «цільові державні програми розвитку екологічних ринків іекологічного підприємництва» [23].
Екологічнеспоживання стає звичним явищем [24]. Зростання екологічної свідомостіспоживачів дає поштовх розширенню напрямків журналістики, і екологічноїзокрема, екологічним «паблік рілейшнз» та рекламі, які досліджуються автором [25].Ці напрямки дають змогу активно співпрацювати з населенням. Саме тому вонимають опинитися у центрі уваги науковців, котрі займаються питаннями формуванняекологічної культури, екологічного менеджменту тощо.
Висновки
Екологічна комунікаціяє важливим фактором підтримки політичної стабільностів країні і надійним інструментом превентивних заходів її збереження. Дляплідного розвитку екологічної журналістики в Україні варто залучати міжнароднийдосвід. Це важлива передумова посилення ефективності національної преси увисвітленні екологічних проблем, пропаганди Українияк рівноправного учасника процесів формування екологічної політики в Європі.
Під природоохоронною пропагандою розуміється вплив насвітогляд, орієнтацію, мотивацію, поведінку і настрій населення з метоюослаблення дій, направлених на знищення природи, а також формування і підтримкиприродоохоронних переконань, знань, навиків, соціальної активності людей длядій, направлених на захист природи.
Екологічнапропаганда повинна передбачати використання періодичних видань, засобів прямоїреклами (матеріали для розсилання поштою), масових засобів (плакати, агітаційніщити, реклама в кіно і т. п.), пропаганди по телебаченню, радіо, задопомогою публічних звертань з використанням гучномовців тощо.
Пропагандистсько-освітня робота не повинна бути вузькообмежена розглядом природних територій, що особливо охороняються, як основногомісця її проведення. Навпаки, до екологічної освіти і природоохоронноїпропаганди заповідні об'єкти повинні найчастіше залучатися опосередковано черездрук, радіо, телебачення, популярну літературу, буклети, кіно і т.д., де бобговорювалися завдання, способи охорони, конфлікти, результати, відбувалася бпопуляризація, ознайомлення населення з їх красою і культурно-історичноюзначущістю.
Серед перспективних засобів екологічної пропаганди насучасному етапі можна виділити такі напрямки, як розвиток екологічноїжурналістики, екологічної реклами і маркірування екобезпечної продукції, а такожекологічний туризм.
Список використаних джерел
1. Войтасик Л.,1981. Психология политической пропаганды, М.: Прогресс, 277 с.
2. Надирашвили Ш.А.,1978. Психология пропаганды. Тбилиси, Мецниереба, 120 стр.
3. Якушев В.М.,1967. Гносеологические и психологические основы агитации и пропаганды.Автореферат, Львов, 19 стр.
4. Шерковин Ю.А.,1969. Некоторые социально-психологические вопросы пропагандистскоговоздействия. Вопросы психологии, №4, стр. 131–139.
5. Социологияи пропаганда, 1986. М.: Наука, 205 стр.
6. Гуменюк Н.П.,Гончаров В.Д., Филиппов С.С., 1982. Информация в сфере физическойкультуры. К.: Здоровье, 107 стр.
7. В.Е.Боpейко. Пути и методы природоохранной пропаганды / Киевский эколого-культурныйцентр, 2002
8. Липин В.,Гаас А., 1988. Рекомендации по проведению лесопожарной пропаганды,Красноярск, ВНИИПОМлесхоз, 93 стр.
9. Борейко В.Е.,Грищенко В.Н., 1989. О пропаганде охраны животных, включенных в Краснуюкнигу. В кн.: Редкие и нуждающиеся в охране животные. Сборник научных трудов,М.: Главохота РСФСР, стр. 5–14.
10. Венгерова Э.В., Иксанова И.В.,1984. Экологические аспекты деятельности современных европейских музеевестественной истории // Музееведение: естественнонаучные музеи. – №128. – С. 119–143.
11. Цицин И.В., 1976.Роль ботанических садов в охране растительного мира // Бюлл. Гл. ботан.сада. – Вып. 100. – С. 6–13.