Охорона і раціональне використання поверхневих та підземних вод

Міністерство освіти і науки України






РЕФЕРАТ
на тему:
“Охорона і раціональне використання поверхневих та підземних вод”
Виконала:
м. Івано-Франківськ
2003 р.
ПЛАН
Антропогенний вплив на гідросферу та його негативні наслідки
Стадії, види та джерела забруднення поверхневих і підземних вод
Самоочищення води в природі
Принципи раціонального використання водних ресурсів
Очищення стічних вод
Контроль за станом водного середовища і організація його охорони
Правова охорона водних ресурсів
Список використаної літератури
1. Антропогенний вплив на гідросферу та його
негативні наслідки
Господарська діяльність людського суспільства, що посилюється з кожним роком, різко негативно впливає на гідросферу нашої пла­нети. Цей негативний вплив проявляється у вигляді виснаження ненормованими водовідборами джерел водопостачання; порушен­ня гідрологічного та гідрогеологічного режимів на значних тери­торіях; забруднення і засмічення поверхневих та підземних вод.
Розвиток людської цивілізації потребує все більшої й більшої кількості прісної води. У містах та інших населених пунктах залеж­но від ступеня благоустрою добові витрати води на побутові по­треби досягають від 125 до 400 л на одну особу. Крім того, внаслідок неякісної водогінної системи губиться на шляху від водозаборів до споживачів величезна кіль­кість води.
Дуже велика кількість води іде на промислові потреби. Близько 50-80 % води, яка подається на зрошення, або надто швидко профільтровується через ґрунт, або стікає з полів, не зволожуючи коріння рослин, тобто використовується вкрай не­ефективно.
Щоб вийти з скрутного становища, слід встановити режим суво­рої економії для споживання води, запровадити у виробництво та іригаційні роботи низьководоємкі технології, ввести замкнуті цикли водоспоживання — циркуляційне закриті системи, більш широко ви­користовувати стічні води. Однак людство здебільшого іде шляхом найменшого опору, безоглядно збільшуючи відбір води з навколиш­нього середовища. Зовсім не береться до уваги, що, хоч вода на­лежить до відновлюваних ресурсів, але якщо водовідбори переви­щують здатність до відновлення поверхневих або підземних вод, це спричинює обміління й пересихання водотоків та водоймищ і до виснаження підземних водоносних горизонтів. Суттєво порушує гідрологічний режим водотоків видобуток з їхніх русел піску.
До погіршення гідрологічного, гідрогеологічного та кліматично­го режиму цілих регіонів призводить також нераціональне екстен­сивне ведення сільського господарства. Прагнучи розорати і використати під сільськогосподарські угіддя якомога більше площ, здійснюють спрямлення русел річок, проводять широкомасштабні осушувальні меліоративні роботи, які супроводжуються значним пониженням рівня підґрунтових вод, осушуванням річкових зап­лав та боліт. При цьому забувають, що болота виконують незамін­ну роль у природній рівновазі, є регуляторами річкового стоку, на­копичуючи надлишок вологи під час повеней і віддаючи його поступово під час посушливого періоду.
Бездумне осушення боліт порушує динамічну рівновагу екосис­тем на величезних площах, призводить до обезводнювання цілих районів, заливні луки перетворюються на безплідні солончаки, ви­сохлі торфовища розвіюються вітрами, позбавляються ґрунтової вологи орні землі, погіршується стан і родючість ґрунтів, гинуть молоді лісонасадження, зріджується трав'яний покрив, погіршуєть­ся стан водотоків та водоймищ, скорочується кількість цінних видів місцевої фауни. Особливо погано впливає подібна осушу­вальна меліорація на водність малих річок. Осушення боліт і за­болочених земель на водозаборах малих річок веде до зменшення їхнього стоку на 30-40 % і більше, що зумовлює обміління і навіть повне пересихання їх.
Так само до негативних наслідків призводить і надмірне зрошу­вання полів у посушливих зонах, що обумовлює розчинення у під­ґрунті солей лужних металів, які внаслідок інсоляції поступають у ґрунт і засолюють його при інтенсивному випаровуванні ґрунто­вої вологи.
Багато шкоди завдають навколишньому середовищу і людсько­му суспільству численні водоймища, які необачно були створені на рівнинних річках, зокрема в Україні (на Дніпрі, Дністрі, Півден­ному Бузі тощо). Внаслідок цього були затоплені величезні площі родючих земель, на місці яких виникли мілководні басейни з гни­лою водою, переповненою мікроскопічними синьозеленими водо­ростями. Відмираючи у колосальних кількостях, ці водорості отру­юють воду шкідливими продуктами свого розкладу, риба гине, вода у водоймищах стає непридатною не лише для пиття, але й для технічних потреб. Створення Дніпровського каскаду водо­сховищ викликало підняття рівня підґрунтових вод у широких при­бережних смугах і призвело до підтоплення сотень й тисяч населе­них пунктів та промислових об'єктів. У зонах водосховищ активі­зувалися зсуви та обвали берегів, засмічуються ґрунти, забрудню­ються підземні води, погіршуються санітарні умови.
До найбільш небезпечних видів негативного антропогенного впливу на гідросферу Землі належить забруднення та засмічення поверхневих і підземних вод відходами господарської діяльності. Під забрудненням води розуміють викликані антропогенною діяль­ністю зміни її фізичних, хімічних та біохімічних властивостей у по­рівнянні з природним станом, які роблять воду частково або цілком непридатною для використання. Забруднення підземних вод відбувається внаслідок просочування вглиб гірських по­рід з поверхні землі рідких відходів виробництва та забруднених атмосферних опадів. У підземні водоносні горизонти полютанти надходять шляхом: а) фільтрації рідких стоків підприємств та атмосферних опадів, що промивають тверді відходи; б) фільтрації з полів, зрошуваних забрудненими стічними водами та оброблюва­них отрутохімікатами і хімдобривами; в) проникнення через коло­дязі, свердловини та карстові порожнини; г) бокової та вертикаль­ної фільтрації забруднених річкових і озерних вод; д) інфільтрації забруднених атмосферних опадів.
2.Стадії, види та джерела забруднення поверхневих
і підземних вод.
Розрізняють три стадії забруднення природних вод.
Початкова стадія. Концентрація полютантів (забруднювачів) у воді вища за фонову, але менша за ГДК (гранично допустимої концентрації). Властивості води в ме­жах норми. Зміни, що спостерігаються, не є перепоною для вико­ристання води для господарсько-питних потреб, але вказують на наявність джерела забруднення.
Небезпечна стадія.Концентрація полютантів досягає ГДК або трохи перевищує її. Площа забрудненої ділянки (для підземних вод) становить 0,02-0,5 км2.
Дуже небезпечна стадія.Вміст полютантів значно (на порядок) перевищує ГДК. Площа забрудненої ділянки (для підземних вод) становить 0,5-1,0 км2і більше.
До основних видів забруднення поверхневих та підземних вод належать: хімічне, бактеріальне, теплове і радіоактивне.
Хімічне забруднення. Проявляється у збільшенні загальної міне­ралізації й концентрації макро- та мікрокомпонентів, появі у водах невластивих їм мінеральних сполук. Часто супроводжується поя­вою запаху, забарвлення та підвищення температури.
Бактеріальне (мікробне) забруднення.Полягає в появі у воді патогенних організмів, зокрема бактерій групи кишкової палички. Бактерії живуть від 30 до 400 діб, тому таке забруднення локалізу­ється на порівняно невеликій ділянці і є тимчасовим.
Теплове забруднення.Виявляється у підвищенні температури води. Його супроводжує зміна хімічного та газового складу води, зменшення кількості кисню, “цвітіння” води, збільшення вмісту в ній мікроорганізмів.
Радіоактивне забруднення.Пов'язане з підвищенням у воді вміс­ту радіоактивних речовин. Через те що час напіврозпаду різних радіонуклідів триває від кількох годин до тисяч років, радіоактивне забруднення води є дуже стійким і може зберігатися тривалий час. Багато радіонуклідів сорбується гірськими породами і тому лока­лізуються. У відкритих водоймах вони осідають на дно.
Потужним джерелом хімічного (як неорганічного, так і органіч­ного) забруднення гідросфери є промислові підприємства Рідкі неочищені або погано очищені промислові стоки підприємств за­бруднюють поверхневі, а відтак і підземні води. Крім того, газопи­лові викиди промислових підприємств та ТЕС в атмосферу забруд­нюють дощову воду або осідають на рослинно-грунтовому пок­риві й також стають причиною забруднення поверхневих та під­земних вод. Забруднюються і води, що фільтрується крізь товщу промислових відходів. Щорічно при спалюванні вуглецевого пали­ва в атмосферу надходить до 150 млн т оксиду сірки (IV). Сполу­чаючись з водою атмосфери, ця сполука утворює сірчану кислоту і зумовлює появу кислотних дощів, які не лише згубно впливають на наземну рослинність, а й суттєво погіршують стан водоймищ та водотоків.
При рН = 7,0 зменшується вміст кальцію у воді, гинуть ікринки окремих земноводних; при рН = 6,0 — гинуть молюски, прісновод­ні креветки, ікра всіх земноводних; при рН = 6,0-5,5 з донних від­кладів починається вилуговування отруйних металів: алюмінію, ртуті, свинцю, кадмію, олова, берилію, нікелю тощо і внаслідок цьо­го швидко зменшуються видовий склад та кількість водних орга­нізмів. Коли рН досягає 4,5, в озері чи річці не залишається нічого живого, крім анаеробних бактерій, які виділяють вуглекислий газ, метан та сірководень.--PAGE_BREAK--
Інтенсивно забруднюються поверхневі та підземні води при розвідці та збагачуванні корисних копалин. Свердловини та гірничі ви­робки нерідко порушують суцільність водотривких шарів і внаслі­док цього – ізольованість водоносних горизонтів. Шахтні, рудничні води й супутні води нафтових та газових родовищ часто мають під­вищену мінералізацію і містять великі кількості полютантів. Ски­дання таких вод на земну поверхню призводить до забруднення поверхневих, підґрунтових та близьких до поверхні міжпластових вод. Крім того, в свердловинах може відбуватися перетікання мінералізованих вод і нафти в горизонти з чистою питною водою. При розробці уранових родовищ крім хімічного відбувається радіо­активне забруднення навколишніх поверхневих та підземних вод. Джерелами радіоактивного забруднення води виступають також атомні електростанції, небезпечний вплив яких різко зростає при аваріях.
У місцях видобутку та збагачення корисних копалин часто накопичуються потужні відвали гірських порід, збагачених піднятими з глибин Землі і шкідливими для живих організмів хімічними еле­ментами та сполуками, які згодом розмиваються атмосферними опадами і потрапляють у поверхневі, а згодом і у приповерхневі підземні води. Особливо небезпечними для людини є важкі метали.
До головних джерел хімічного та бактеріологічного забруднен­ня гідросфери належить також сучасне сільське господарство, в якому широкомасштабно застосовуються отрутохімікати (пес­тициди) для боротьби з шкідниками та мінеральні добрива. Особ­ливо небезпечною виявляється хімізація сільського господарства при порушеннях технологічних норм зберігання та застосування хімічних речовин. Найбільш поширеними групами пестицидів є гербіциди, що вживаються для боротьби з бур'янами, інсектициди — препара­ти для знищення шкідливих комах у сільськогосподарських куль­турах та фунгіциди — засоби проти грибних захворювань рослин. Ще більше поступає в ґрунт мінеральних добрив. При розми­ванні дощовими водами шкідливі хімічні речовини інфільтруються у ґрунт і підґрунтя, забруднюють підґрунтові води, змиваються у поверхневі водоймища та водотоки. Деякі пестициди дуже стій­кі і зберігаються у ґрунті понад 10 років.
Забруднення отрутохімікатами та мінеральними добривами п­верхневих вод відбувається кількома шляхами. Вони потрапляють у воду при змиві з рослинно-грунтового покриву, при обприскуван­ні та обпиленні ланів отрутохімікатами та при надходженні у водой­мища забруднених підґрунтових вод. Забруднення вод добрива­ми та пестицидами особливо небезпечне своєю повсюдністю. Забруднення води пестицидами понад гранично допустимі норми особливо поширене в районах з постійним застосуванням зрошування.
Крім хімічного неорганічного забруднення природних вод, сіль­ське господарство сприяє їхньому органічному та бактеріальному забрудненню. Збагачені органікою та хвороботворними бактеріями тваринницькі стоки безперешкодно потрапляють у по­верхневі та підземні води. Евтрофікація водоймищ, коли збільшення у водоймищах біогенних речовин, зо­крема тих, що містять багато азоту і фосфору, порушує в них нор­мальний біологічний кругообіг, викликає загнивання їх, зменшення вмісту кисню і зрештою – загибель водних організмів. Бактеріаль­не забруднення поверхневих та підземних вод спричинює спалахи епідемій важких інфекційних хвороб.
Не менш небезпечними є побутові комунальні стоки, які в недостатньо очищеному або й зовсім неочищенному стані поступають з населених пунктів у річки, озера, моря та на поля фільтрації. Крім різноманітних хімічних шкідливих речовин ці стоки містять збуд­ників різноманітних інфекційних захворювань, таких як паратиф, дизентерія, вірусний гепатит, туляремія тощо.
Останнім часом у побутові стоки все більше потрапляє дуже шкідливих синтетичних мийних речовин. Навіть незначна кількість їхніх домішок викликає неприємний смак і запах води, а утворення піни на поверхні відкритих водоймищ утруднює доступ атмосфер­ного кисню і веде до замору і загибелі водяних організмів.
Одним із суттєвих джерел забруднення гідросфери є водний (й частково наземний) транспорт. Особливо великої шкоди завда­ють їй танкери, що доставляють нафту водним шляхом у різні пун­кти земної кулі. При аваріях, ремонтах та очистці їх величезна кіль­кість нафтопродуктів потрапляє у воду морів та океанів, викликаю­чи справжні екологічні катастрофи й масову загибель морських мешканців. Крім того, у воду в значних кількостях потрапляє бен­зин, гас, мазут, мастильні речовини і різне сміття з кораблів та моторних човнів, щoзаполонили весь Світовий океан, стан за­брудненості якого погіршується з кожним роком.
Велику небезпеку для річок становить сплав лісу розсипом, особливо заздалегідь обробленого сильнодіючими отрутохіміка­тами, що застосовуються в лісовій промисловості для обробки необкорованої деревини. Вода стає непридатною для споживання і життя у ній. Крім того, при сплаві розсипом багато деревини тоне і загниває на дні, що також призводить до пригнічення життєдіяль­ності і вимирання водяних організмів. 3. Самоочищення води в природі
Забрудненню поверхневих та підземних вод протидіють здат­ність водних екосистем до самоочищення та процеси природного очищення води під час її кругообігу в атмосфері, літосфері та гід­росфері. У водних екосистемах самоочищення відбувається голов­ним чином завдяки життєдіяльності бактерій, водяних рослин та безхребетних тварин. Серед численних факторів самоочищення водойм виділяють фізичні, хімічні та біологічні. До перших відносять розчинення, розведення, перемішування, осідання забруднень, що надходять у водойму. Знезаражування води відбувається під дією ульт­рафіолетових променів, що згубно діють на бактерії, спори і віруси. До хімічних факторів належить окислення органічних і мінеральних речовин. Про ступінь хімічного самоочищення води свідчать зміни вмісту легкоокислювальних органічних речовин, які визначаються за біохімічною потребою кисню, або зміною загального вмісту ор­ганіки, що визначаються за хімічною потребою кисню.
Очищенню води від мікрофлори сприяють деякі хімічні речовини, які крім патогенних бактерій і вірусів можуть згубно вплинути і на ті мікроорганізми, які сприяють самоочищенню водойм. У процесах самоочищення беруть участь водорості та представники тваринно­го світу — молюски, амеби тощо.
Хімічне забруднення водойм несприятливе для процесів самоочищення, бо гальмує процеси окислення, викликає відмирання мікроорганізмів. Негативний вплив на здатність водойм до само­очищення мають біогенні хімічні сполуки, що надходять з добри­вами, скидання термальних вод теплоелектростанцій. Розклад нафтопродуктів у водоймах сприяє зростанню бактеріальної фло­ри, збільшенню вмісту розчинних органічних речовин, зокрема та­ких токсичних, як феноли, нафтоли, ароматичні сполуки.
Швидкість самоочищення водних екосистем залежить як від характеру самої екосистеми, так і від особливостей і вмісту полютантів. Якщо забруднення води перевищує гранично допустиму межу, регенераційні механізми екосистеми руйнуються, самоочи­щення припиняється і екосистема гине.
4. Принципи раціонального використання водних ресурсів
Для того щоб уберегти гідросферу нашої планети від остаточ­ного забруднення і вичерпання, необхідно повсюдно перейти до ра­ціонального використання водних ресурсів. Раціональне водоко­ристування повинне базуватися на трьох основних принципах: су­ворій економії водовитрат; ефективному очищенні стічних вод; санітарній охороні поверхневих та підземних вод від забруднення та виснаження.
Широко­масштабне застосування на виробництвах замкнених циклів водо­користування, заміна на підприємствах існуючих водоємких тех­нологій на більш прогресивні маловодоємкі, вдосконалення техно­логії іригаційних робіт, ефективне очищення і широке використан­ня для зрошування та для виробництва стічних вод, заміна старої аварійної водогінної системи водопостачання населених пунктів на сучасну більш надійну, повсюдне встановлення у водокористу­вачів лічильників, заміна дотеперішньої суто номінальної плати заводу досить високою платою, що відповідає її реальній цінності, все це дасть змогу різко скоротити обсяги викори­стання води для господарських та побутових потреб.
У багатьох розвинутих країнах очищені стічні води широко використовуються для господарських потреб. Отже, дуже перспек­тивним є створення в територіально-виробничих комплексах замк­нених систем водокористування.
5. Очищення стічних вод
Стічні води є головним джерелом забруднення гідросфери. Тому одним з основних напрямів боротьби з забрудненням поверх­невих та підземних вод є очищення стічних вод. Методи, що засто­совуються для цього, поділяються на три групи: механічні, фізико-хімічні та біологічні.
Методи механічного очищення полягають у механічному вилученні із стічних вод грубодисперсних нерозчинних домішок шляхом проціджування, відстоювання та фільтрування. Використовуючи фізико-хімічні методи, у забруднену воду вводять реагенти, які сприяють більш повному виділенню нерозчинних сполук, переводу розчинних сполук у нерозчинні або перетворенню шкідливих спо­лук у нешкідливі. Біологічні методи очищення базуються на життє­діяльності мікроорганізмів, які сприяють окисленню або відновлен­ню органічних речовин, що перебувають у стічних водах у вигляді суспензій, колоїдів та розчинів і є для мікроорганізмів джерелом харчування. Механічне очищення забезпечує розділення рідкої і твердої фаз. Рідка фаза стічних вод піддається біологічному очи­щенню, природному або штучному. Перше здійснюється на полях фільтрації, полях зрошення, біологічних ставках тощо. Друге пов'я­зане із застосуванням біологічних фільтрів, аеротенків (великих ре­зервуарів, у яких стічні води продувають потоком повітряних буль­башок і очищають активним, штучно створеним мулом). Такі сис­теми здатні очищати сотні тисяч кубічних метрів стічних вод за до­бу. Ця вода може повторно використовуватись для промислового водопостачання, зрошення.
Специфічні властивості радіоактивних відходів вимагають зас­тосування спеціальних методів переробки (концентрування від­ходів або максимального розсіювання їх у навколишньому середо­вищі так, щоб не перевищити при цьому ГДК радіоактивних ізото­пів). Концентрування можна застосовувати до стічних вод з висо­ким рівнем радіоактивності і з великим періодом напіврозпаду радіонуклідів. Після концентрування радіоактивні відходи зберіга­ють у спеціальних резервуарах або переводять у твердий стан.
Засоби очищення радіоактивних стічних вод поділяються на фізико-хімічні (осадження, коагулювання, сорбція, іонообмін, екст­рагування, випаровування, дистиляція), електролітичні (електроліз, електродіаліз) та біологічні. Під час очищення радіоактивних стоків методом осаджування до них додають у достатній кількості нерадіоактивний ізотоп цього елемента Метод коагулювання з наступним осадженням застосовують при наявності у воді радіоактивних колоїдів.
Методи біологічної очистки використовують для обробки побутових стічних вод, що містять невеликі кількості радіоактивних ре­човин. Цей метод базується на здатності радіоізотопів сорбуватися на завислих частинках речовин і вибірково біологічно засвоюва­тися біоценозами.
При очищенні природних та стічних вод особливу увагу приділяють знешкодженню пестицидів, що є дуже токсичними речовинами. Для цього застосовують методи коагулювання, окислення хлором, озонування та сорбції активованим вугіллям.
З евтрофікацією водойм борються шляхом видалення з води азоту й фосфору, що викликають біологічну активність водних ор­ганізмів, а також збільшенням у воді кисню за допомогою аерацій­них пристроїв.    продолжение
--PAGE_BREAK--
6. Контроль за станом водного середовища і організація його охорони
Турбота про стан прісних вод на планеті стимулювала започаткування в 1977 р. робіт за міжнародною програмою UNEP/Water(UnitedNationEnvironmentProtection— Охорона навколишнього середовища ООН), яка передбачає моніторинг забруднень води в системі глобального моніторингу навколишнього середовища — GEMS(GlobalEnvironmentMonitoringSystem). Система базується на 344 станціях, з яких 240 — на ріках, 43 — на озерах і 61 — на дже­релах підземних вод. Якість води визначається характеристикою 50 замірів води, включаючи фенольні колі-форми, біохімічну по­требу кисню (ВПК), нітрати, фосфор, зважені у воді частинки, важкі метали, органічні мікрозабруднювачі, кислотність (рН), солоність.
Станції розташовано так, щоб збирати дані з незабрудненого гід­рохімічного фону і біля промислових та урбанізованих територій, де води забруднені. Ці дані акумулюються в Канадському центрі континентальних вод (м. Барлінгтон, провінція Онтаріо) з метою вивчення стану забруднень і розробки світових стандартів чистої води. До системи UNEP/Waterвходять не всі великі озера і ріки світу.
Встановлено, що якість води за рівнем забруднень у різних краї­нах неоднакова.
Система UNEP/Waterповинна допомогти слаборозвинутим країнам і країнам, що розвиваються, уникнути в процесі їх індустріалізації тих негативних явищ, що супроводжували науково-техніч­ний прогрес у країнах Північної Америки і Західної Європи. Україна не входить до числа країн-учасниць програми GEMS/Water, тому потрібно або розробити власну державну комп­лексну програму охорони поверхневих та підземних вод, або під­ключитися до міжнародної.
7. Правова охорона водних ресурсів
Відповідно до Водного кодексу України, водні об'єкти (води) становлять водний фонд, до якого входять ріки, озера, водосховища інші поверхневі водойми і водні джерела, води каналів і ставків; підземні води; внутрішні моря та інші внутрішні морські води; те­риторіальні води.
Оскільки один і той же водний об'єкт може використовуватись для різноманітних потреб промисловості, сільського, рибного гос­подарства, транспорту, в законодавстві встановлений принцип npіоритету питтєвого і побутового водокористування. Це означає, що питтєві і побутові потреби задовольняються в першу чергу, для цих потреб надаються водні об'єкти, якість яких відповідає встановле­ним санітарним вимогам. Водні об'єкти надаються у користування при дотриманні встановлених законом вимог і умов для задово­лення питтєвих, побутових, лікувальних, курортних, оздоровчих та інших потреб населення.
З метою охорони вод законодавство обмежує скидання у вод­ні об'єкти виробничих і побутових відходів, забороняє забруднення вод отрутохімікатами та мінеральними добривами, передбачає необхідність встановлення округів і зон санітарної охорони та проведення інших водоохоронних міроприємств.
На водокористувачів покладається обов'язок дбати про економ­не використання вод, відновлення та поліпшення їхньої якості. Вони повинні вживати заходи до повного припинення скидання у водні об'єкти неочищених і незнешкоджених стічних вод, ефек­тивно використовувати очисні споруди.
Всі води підлягають охороні від забруднення, засмічення і виснаження, бо ці процеси можуть заподіяти шкоду здоров'ю насе­лення, зумовити зменшення рибних запасів, погіршення умов во­докористування та інші шкідливі наслідки. 3 цією метою встанов­люються зони (смуги) санітарної оборони зі спеціальним режимом, тобто території, на яких суворо обмежена господарська діяльність, що може шкідливо впливати на стан водних об'єктів.
Водне законодавство забороняє введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств та інших об'єктів, не забезпечених очисними пристроями, які попереджають забруднення і засмічення вод та шкідливу дію їх.
За забруднення, засмічення вод та інші порушення водного законодавства може наступати адміністративна, кримінальна абоцивільна відповідальність. За самовільне поступання правом наводокористування, а також укладання інших угод, які в прямій абоприхованій формі порушують право державної власності на води;самовільне захоплення водних об'єктів або самовільне водокористування; забруднення і засмічення вод; пошкодження водогосподарських споруд громадяни і службові особи караються штрафом.Кримінальна відповідальність, що передбачає позбавлення волітерміном до 5 років, встановлена за забруднення річок, озер таінших водних об'єктів неочищеними і незнешкодженими стічнимиводами, покидьками та відходами промислових і комунальних під­приємств, що може, заподіяти шкоду здоров'ю людей, сільськогос­подарському виробництву або рибним запасам, а також за забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров'я людей чи для живих ресурсів моря або іншими відходами і матеріалами. Цивільна відповідальність полягає у відшкодуванні збитків, заподіяннях порушенням водного законодавства, які визначаються заспеціальною методикою. Список використаної літератури
1. Г.О. Бачинський. Основи соціо-екології. Київ “Вища школа”, 1995р.