Захист навколишнього середовища, підвищення конкурентноздатності продукції

ВСТУП
Екологічнийфактор в останні роки став здобувати важливе значення в забезпеченніміжнародної конкурентноздатності підприємств. При придбанні продукції й послуг,установленні партнерських відносин у різних сферах бізнесу перевага (за іншихрівних умов) в усі більшому ступені віддасться тим компаніям, які орієнтуютьсяна екологічні пріоритети. При цьому в умовах глобалізації інформаційних потоківнайважливіше значення має не стільки сама діяльність по забезпеченнюекологічної безпеки виробництва, скільки поширення інформації проприродоохоронну діяльність, і тим більше в широкому плані – про готовністькомпанії вирішувати насущні екологічні проблеми.
Очевидно, що цепов'язане з необхідністю формування сприятливого екологічного іміджу, оскількисаме репутація значною мірою визначає успіх компанії на світовому ринку.Погіршення репутації будь-якої компанії, у тому числі й пов'язане з її зневагоюдо екологічних пріоритетів, неминуче грозить фінансовими втратами.
Зростаючіекологічні вимоги й одночасно гостра конкуренція на світових ринках змушуютькомпанії займатися охороною навколишнього середовища й вишукувати шляхи длядемонстрації своєї прихильності екологічним цінностям.
Саме потребибізнесу в досягненні економічних цілей з обліком природоохоронних вимог йформування сприятливого екологічного іміджу на основі загальновизнаних підходівдо оцінки діяльності в області охорони навколишнього середовища визначилидоцільність підготовки міжнародних стандартів спеціальної серії ISO 14000, щопропонують до використання уніфіковані процедури управління охороноюнавколишнього середовища, які можуть бути інтегровані в загальну діяльність поадміністративному керуванню підприємством і гарантувати певний, не перевищуючийприпустимих меж рівень споживання природних ресурсів і впливу на навколишнєсередовище.
У дійснійбакалаврській роботі проводиться огляд нормативної бази екологічногоменеджменту. Розглядається модель системи управління навколишнім середовищем.Особлива увага приділяється опису розробки й впровадженню системи управліннянавколишнім середовищем на підприємстві з виробництва питних напоїв.
Дається оцінкаточності й вірогідності сертифікаційних випробувань і контролю. Розглядаютьсязасоби використання методів статистичного аналізу в керуванні якістюсертифікації й проведена обробка багаторазових вимірів при оцінці якості води.

РЕФЕРАТ
Отчет о ДРС: 80с., 6 рис., 14 табл., 45 источников.
Объектисследования – система управления окружающей средой.
Цель работы –защита окружающей среды, повышение конкурентоспособности продукции.
В работеосуществлен обзор нормативной базы экологического менеджмента. Произведенанализ модели системы управления окружающей средой. Предложены этапы разработкии внедрения системы управления окружающей средой на предприятии по производствупитьевых напитков. Рассмотрен порядок проведения сертификации системыуправления окружающей средой.
Проведенсравнительный анализ нормативных документов по оценке качества воды. Выполненастатистическая обработка результатов многократных измерений водородногопоказателя pH.
Ключевые слова:СЕРТИФИКАЦИЯ, СИСТЕМА УПРАВЛЕНИЯ ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДОЙ, ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ МЕНЕДЖМЕНТ,КАЧЕСТВО ПРОДУКЦИИ, ВОДОРОДНЫЙ ПОКАЗАТЕЛЬ.

реферат
Звіт проДРС: 80 с., 6 рис., 14 табл., 45 джерел.
Об'єктдослідження – система управління навколишнім середовищем.
Ціль роботи –захист навколишнього середовища, підвищення конкурентноздатності продукції.
У роботіздійснений огляд нормативної бази екологічного менеджменту. Зроблено аналізмоделі системи управління навколишнім середовищем. Запропоновано етапи розробкий впровадження системи управління навколишнім середовищем на підприємство звиробництва питних напоїв. Розглянуто порядок проведення сертифікації системиуправління навколишнім середовищем.
Проведенопорівняльний аналіз нормативних документів з оцінки якості води. Виконаностатистичну обробку результатів багаторазових вимірів водневого показника pН.
Ключові слова:СЕРТИФІКАЦІЯ, СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ НАВКОЛИШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ, ЕКОЛОГІЧНИЙМЕНЕДЖМЕНТ, ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ, ВОДНЕВИЙ ПОКАЗНИК.

THEABSTRACT
The report aboutDWS: 80 with., 6 fig., 14 tab., 45 sources.
Object ofresearch – control system of an environment.
The purpose ofjob – protection of an environment, increase of competitiveness of production.
In job the reviewof normative base of ecological management is carried out. The analysis of modelof a control system of an environment is made. The development cycles andintroductions of a control system of an environment at the enterprise formanufacture of drinking drinks are offered. The order of realization ofcertification of a control system of an environment is considered.
The comparativeanalysis of the normative documents is carried out according to quality ofwater. The statistical processing of results of repeated measurements of ahydrogen parameter pH is executed.
Key words:CERTIFICATION, CONTROL SYSTEM of an ENVIRONMENT, ECOLOGICAL MANAGEMENT, QUALITYof PRODUCTION, HYDROGEN PARAMETER.

ЗМІСТ
Вступ
1.      Огляднормативної бази екологічного менеджменту
1.1   Міжнародністандарти ISО серії 14000
1.2   СтандартиУкраїни в області екологічного менеджменту
2.      Процеснийпідхід до побудови системи управління навколишнім середовищем
3.      Розробкай впровадження системи управління навколишнім середовищем
4.      Порядокпроведення сертифікації системи управління навколишнім середовищем
4.1   Загальнівідомості про екологічну сертифікацію
4.2   Проведеннясертифікації СУНС
5.      Сертифікаціясистеми управління навколишнім середовищем на підприємстві «Біола»
5.1   Гармонізаціянормативних документів з якості води
5.2   Статистичнаобробка результатів прямих багаторазових вимірів з незалежними рівноточнимиспостереженнями
6.      Техніко-економічнеобґрунтування проведення НДР
6.1   Мета йпризначення розробки
6.2   Розрахуноккошторисної вартості й ціни НДР
6.3   Економічнаефективність НДР
7.      Охоронапраці і навколишнього середовища
7.1 Загальні питання охорони праці
7.2 Характеристика виробничого середовища в приміщенні
7.3 Промислова санітарія
7.4 Виробниче освітлення
7.5 Шум і вібрація
7.6 Пожежна безпека
7.7 Охорона навколишнього середовища
Висновки
Перелік джерел інформації

1 ОГЛЯДНОРМАТИВНОЇ БАЗИ ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
 
1.1Міжнародні стандарти ISО серії 14000
Появу ISO 14000серії міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту на підприємствах ів компаніях — називають однієї з найбільш значних міжнародних природоохороннихініціатив. Система стандартів ISO 14000 орієнтована не на кількісні параметри(обсяг викидів, концентрації речовин і т.п.) і не на технології (вимогавикористати або не використати певні технології, вимогу використати «найкращудоступну технологію»).  Основним предметом ISO 14000 є система екологічногоменеджменту. Типові положення цих стандартів полягають у тому, що в організаціїповинні дотримуватися певні процедури, підготовлені певні документи, призначенівідповідальні за певні області екологічно значимої діяльності.
Стандарти серіїISO 14000 не містять ніяких «абсолютних» вимог до впливу організації нанавколишнє середовище,  за винятком того, що організація в спеціальномудокументі (екологічній політиці) повинна оголосити про своє прагненнявідповідати національному природоохоронному законодавству й національнимстандартам.
Такий характерстандартів обумовлений, з одного боку, тим, що ISO 14000 як міжнародні стандарти не повинні вторгатися в сферудій національних нормативів. З іншого боку, попередником ISO є «організаційні»підходи до якості продукції, (наприклад, концепція «загального управлінняякістю»), згідно яким, ключем до досягнення якості є вибудовування належноїорганізаційної структури й розподіл відповідальності за якість продукції йпослуг.
Базовимстандартом ISO серії 14000 є стандарт ISO 14001:2004 [1]. Він є єдинимофіційним міжнародним документом, що встановлює вимоги до системи управліннянавколишнім середовищем (СУНС), і може використатися для створення йсертифікації СУНС на підприємстві.
Успіх системизалежить від обставин, прийнятих всіма рівнями організації, особливо вищимкерівництвом. Такий підхід дає організації можливість установити екологічнуполітику, мети й процеси для досягнення відповідності стандарту, скласти планреалізації своєї екологічної політики. Для ефективного впровадження СУНС організація повинна створити відповідні можливості й кошти забезпечення. Вонаповинна вимірювати, здійснювати моніторинг і оцінювати свої екологічні характеристики.Керівництво повинне періодично аналізувати СУНС, ухвалювати рішення щодо їївдосконалення. Кожний працівник організації повинен усвідомлювати своювідповідальність за поліпшення екологічних характеристик.
Перша версіястандарту ISO 14001 була опублікована в 1996 році. Його метою була заявленапідтримка мер в області охорони навколишнього середовища й запобігання їїзабруднення при збереженні балансу із соціально-економічними потребами.
У цей часстандарт ISO 14001:1996 [2] переглянутий і замінений другою версією ISO14001:2004 [1], опублікованої 15 листопада 2004 року. Міжнародний Форум поАкредитації IAF визначив 18-місячний перехід на нову версію стандарту до 15травня 2006 року.
Друге видання ISO14001 спрямоване на розвиток першого, більше докладне роз'яснення вимогстандарту й збільшення сумісності з ISO9001:2001 [3].
Стандарт ISO14001:2004 [1] заснований на методології, відомої як “Плануй — Роби — Контролюй- Впливай” (ПРКВ). На рисунку 1.1 продемонстрована модель стандарту ISO 14001із циклом ПРКВ.
Коротко ПРКВ можебути описана в такий спосіб.
Плануй:установити мети й процеси, які повинні дати результат відповідно до екологічноїполітики організації.
Роби: впровадитипроцеси.
Контроль:здійснювати моніторинг і вимірювати процеси стосовно політики, цілям,завданням, законодавчим і іншим вимогам, і повідомляти результати.
/>
Рисунок 1.1 — Структура ISO 14001 із циклом ПРКВ.
Впровадження:уживати дії по постійному вдосконалюванню результативності системи менеджментунавколишнього середовища.
Багатоорганізацій управляють своїми операціями за допомогою  системи процесів і їхніхвзаємодій, що називається “процесний підхід”, що відповідає вимогам ISO 9001[3]. Оскільки ПРКВ застосовуємо до всіх процесів, обидві методології сумісні.
Нижче наведеніособливості нової версії стандарту ISO 14001.
Навколишнєсередовище — середовище, у якій функціонує організація, включаючи повітря,воду, ґрунт, природні ресурси, флору, фауну, людей, а також взаємозв'язку міжними.
Екологічнийаспект — елемент діяльності, продукції або послуг організації, що можевзаємодіяти з навколишнім середовищем.
Вплив нанавколишнє середовище — будь-яка зміна в навколишнім середовищі, шкідливе абокорисне, котре повністю або частково викликано екологічними аспектамиорганізації.
Системауправління навколишнім середовищем (СУНС) — частина загальної системиуправління організації, використовувана для розробки й впровадження їїекологічної політики й управління її екологічними аспектами.
Екологічна мета — загальна екологічна мета діяльності, що погодиться з екологічною політикою, щоорганізація сама встановлює для досягнення.
Екологічнарезультативність — вимірні результати управління організацією своїмиекологічними аспектами.
Екологічнаполітика — загальні наміри й напрямок діяльності організації в області їїекологічної результативності, офіційно сформульовані вищим керівництвом.
Екологічнезавдання — деталізована вимога, що випливає з екологічних цілей, дорезультативності, застосовне до організації або до її частини, яких необхідновстановити й виконати для досягнення цих цілей.
 Внутрішній аудит- систематичний, незалежний і документований процес одержання свідоцтв аудита йоб'єктивного їхнього оцінювання з метою встановлення ступеня виконаннявстановлених організацією критеріїв аудита системи управління навколишнімсередовищем.
Відповідно дозмін, що знайшли своє відбиття в ISO 14001:2004 [1], організація повиннавизначити й документувати області поширення СУНС. Екологічна політикаорганізації не повинна перевищувати область поширення. Вона тепер повинна бутиширше чисто екологічного законодавства й може включати, наприклад,законодавство по охороні праці й інші вимоги, прийняті організацією, якщо вонипов'язані з екологічними аспектами.
ISO 14001:2004[1] установлює, що екологічні аспекти повинні бути документовані й охоплювативиди діяльності, послуги й продукти з обліком планованих або нових розробок,нових або модифікованих видів діяльності, продуктів і послуг.
Згідно ISO14001:2004 [1], організація повинна забезпечити компетентність будь-якої особи,що працює для організації або з її доручення, а не тільки персоналу. Новавимога передбачає навчання субпідрядників, фахівців із продажу, співробітників,що працюють удома, якщо вони ще не навчені.
Відповідно до ISO14001:2004 [1] потрібно більше документів СУНС, але менше документируємихпроцедур, необхідних тільки відносно операційного контролю, коли їхнявідсутність може привести до відхилення. Тепер потрібні наступні новідокументи: “Область застосування”, “Екологічні аспекти”, ”Рішення про зовнішніповідомлення”, документування інформації для відстеження результативності, щовідповідають мір управління операціями й відповідності екологічним цілям і завданняморганізації. Документи повинні обновлятися в міру необхідності. Тепер необов'язково періодично переглядати їх. Зміни в документах повинні бутиідентифіковані.
В ISO 14001:2004[1] відзначається, що організація повинна періодично аналізувати свою готовністьдо аварійних ситуацій, реагувати на них і попереджати або зм'якшувати пов'язаніз ними шкідливі впливи на навколишнє середовище.
Організаціяповинна також установити й виконувати процедури періодичного оцінюваннявідповідності не тільки законодавчим, але й іншим вимогам, які вона прийняла, івести запис результатів оцінки.
ISO 14001:2004[1] формулює нові вимоги по розробці й впровадженню процедур для дослідженняпричин невідповідності й аналізу результативності прийнятих коригувальних іпопереджуючих дій. Через із сумісність з ISO 9001:2000 [3], зазначеназміна забезпечує чіткі послідовні вимоги.
За аналогією зISO 9001:2000 [3] нова версія ISO 14001 [1] вносить вимоги до зберігання,захисту, пошуку й вказівці строку зберігання записів, необхідних для доказувідповідності СУНС даному стандарту.
ISO 14001:2004[1] відзначає, що вибір аудиторів і виконання внутрішніх аудитів повиннізабезпечити об'єктивність і неупередженість процесу аудита.
Сумісність із ISO9001:2000 [3] виражається також у докладному списку вхідних даних для аналізуСУНС із боку керівництва. До них ставляться: оцінка відповідності законодавчимі іншим вимогам; повідомлення від зацікавлених сторін; екологічнарезультативність організації; статус коригувальних і попереджуючих дій; дії, щопішли за попередніми аналізами з боку керівництва.
Збільшеннявипадків проведення комплексних аудитів, при яких одночасно оцінюєтьсяфункціонування різних систем менеджменту, говорять про необхідність зближеннявимог відповідних стандартів.
Поява стандартуISО 19011 [4] версії 2002 р., що формулює узагальнені вимоги до аудитів яксистем управління якості, так і систем управління навколишнього середовища,стало підтвердженням процесів інтеграції цих систем.
Керуваннядіяльністю процесом при забезпеченні якості й підвищенні задоволеностізовнішніх і внутрішніх споживачів створює основу для керування всією діяльністюорганізації на базі цієї методології. Як правило, розширення процесного підходувідбувається як по вертикалі, так і по горизонталі. По вертикалі відбуваєтьсябільше глибоке проникнення процессної логіки аж до рівня працівників. Погоризонталі розгортання починає охоплювати види діяльності, які не єобов'язковими при плануванні СУЯ але вимогам стандарту ISО 9001. Наприклад,менеджмент охорони здоров'я й безпеки праці, екологічний менеджмент і т.д.
Як правило,інтеграція систем менеджменту проводиться на базі першої впровадженої СУЯ. Убільшості випадків це виправдано, але вимагає зустрічного руху систем друг додруга. Інакше кажучи, впровадження нової системи менеджменту провокує зміни віснуючій системі. На рисунку 1.2 представлена логічна послідовність понарощуванню систем менеджменту в організації.
Від системи набазі стандарту ISО 9001 [3] рух іде убік системи управління навколишнього середовищана базі ISО 14001 [1], потім система менеджменту охорони здоров'я й безпекипраці і система менеджменту соціальної відповідальності з поступальним рухом унапрямку до TQM. Послідовність може бути й інший, може базуватися на іншихстандартах.
/>
Рисунок 1.2 –Підхід до розвитку менеджменту
Процеси, щопронизують і перетинають звичні функціональні зв'язки, стають центральнимпунктом систем керування.
Процесний підхідє інтегруючою ланкою у взаєминах між підрозділами. На базі процесів буде надаліпроходити інтеграція систем менеджменту. Інтеграція систем з використаннямпроцесного підходу стане пріоритетним напрямком при розвитку менеджментупідприємств.
Аналіз розглянутихзмін стандарту ISO 14001:2004 [1] говорить про те, що нова версія враховуєінтереси компаній із впровадженою системою управління якістю по ISO 9001:2000[3], особливо малих і середніх організацій.
Поряд зперерахованими вище міжнародними стандартами ТС 207 розробив ще ряд стандартівекологічного менеджменту, у тому числі:
— ISO 14015.Екологічна оцінка цехів і підрозділів [5];
— ISO 14031.Оцінювання екологічної ефективності. Загальні вимоги [6];
— ISO 14040.Оцінка життєвого циклу. Принципи й структура [7];
— ISO 14041.Оцінка життєвого циклу. Мети, сфера й аналіз [8];
— ISO 14042.Оцінка життєвого циклу. Оцінка впливу [9];
— ISO 14043.Оцінка життєвого циклу. Інтерпретація [10];
— ISO 14050.Терміни й визначення [11];
— ISO Guide 64.Посібник із включення екологічних аспектів у стандарти продукції [12].
Міжнародністандарти ISO серії 14000 повністю враховують потреби промисловості, уряди йсуспільства.
Підприємствазацікавлені в збільшенні прибутку й ринкової вартості акцій, у підвищеннідовіри з боку клієнтів, партнерів, інвесторів і акціонерів.
Основні завданняуряду пов'язані з охороною навколишнього середовища, дотриманням законів,запобіганням негативних наслідків для торгівлі, розширенням ринків збуту, упідвищенні довіри з боку інших держав. Суспільство хвилює такі питання, якохорона навколишнього середовища, достовірні екологічні звіти й безпекапродукції.
Сертифікація навідповідність вимогам міжнародних стандартів серії 14000 — це кошти підвищенняконкурентноздатності на зовнішньому ринку й зміцнення ринкових позицій.
Проведенідослідження показують, що до головних стимулів для впровадження системуправління навколишнім середовищем ставляться дотримання законодавства щодонавколишнього середовища, виконання експортних вимог, відповідність обов'язковимвимогам стандартів і задоволення вимог міжнародних домовленостей в областіприродоохоронної діяльності, бажання зберегти конкурентноздатність назагальному ринку.
Стандарти ISOсерії 14000 забезпечують організаціям всіх типів — як у державному, так і вприватному секторі — структуру, методологію й кошти для управління наслідкамиїхньої діяльності для навколишнього середовища.  Вони призначені дляініціативних керівників, які не задоволені лише простим дотриманнямзаконодавства й мають досить широкий кругозір, щоб розуміти, що застосуваннястратегічного підходу може принести прибуток на капітал, інвестований у заходи,пов'язані з охороною навколишнього середовища. Перевагами цього системногопідходу є:
— мінімізаціявпливу на навколишнє середовище;
— економіяенергії й матеріалів;
— зниженнявитрат, пов'язаних з управлінням відходами;
— зниженняризиків виникнення аварійних ситуацій;
— більше високакорпоративна репутація  серед органів регулювання, споживачів і громадськості;
— усуненнябар'єрів у торгівлі, у тому числі з іншими країнами.
Передумовою дорозробки СУНС можуть стати вже функціонуючі на багатьох підприємствах системиуправління якістю, оскільки між системами існує структурний, термінологічний іінший взаємозв'язок.
Сертифікаціясистеми на відповідність вимогам стандарту ISO 14001 забезпечує впевненість утім, що ця організація контролює й виконує всі аспекти впливу її виробничихпроцесів на навколишнє середовище, і що вона зобов'язалася дотримуватисявідповідних екологічних законів і норм, і має намір безперервно поліпшуватисвої  екологічні характеристики.
 
1.2 Стандарти України в області екологічного менеджменту
 
Екологічнінорми й вимоги стають сьогодні одним з найбільш важливих інструментів взаєминміж країнами, загострення боротьби за ринки збуту продукції, екологічнимибар'єрами для обмеження ввозу в країну багатьох видів промислової йсільськогосподарської продукції.
З метоюпідготовки національних підприємств і організацій до твердих правил світовоїторгівлі, розуміючи, що наявність сертифікованої системи управління навколишнімсередовищем може стати невід'ємною частиною вимог торговельних партнерів,Україна першої серед країн СНД підготувала для безпосереднього впровадженняміжнародні стандарти ISO серії 14000.
До 15 травня 2006року в Україні діють у якості національних наступні стандарти, які встановлюютьвимоги й вказівки по керуванню навколишнім середовищем:
– ДСТУ ISO14001-97. Системи управління навколишнім середовищем. Склад і опис елементів,провідних вказівок по їхньому застосуванню [13];
– ДСТУ ISO14004-97. Системи управління навколишнім середовищем. Загальні провіднівказівки по принципах управління, системам і коштам забезпечення [14];
– ДСТУ ISO14020:2003. Екологічні маркування й декларації. Загальні принципи [15];
– ДСТУ ISO14021:2002. Екологічні маркування й декларації. Екологічні само декларації.(Екологічне маркування типу II) [16];
– ДСТУ ISO14024:2002. Екологічні маркування й декларації. Екологічне маркування типу I.Принципи й методи [17];
– ДСТУ ISO/TR14025:2002. Екологічні маркування й декларації. Екологічні декларації типу III[18];
– ДСТУ 2195-99.Охорона природи. Обіг з відходами. Технічний паспорт відходу. Склад, зміст,виклад і правила внесення змін [19];
– ДСТУ3910-99. Охорона природи. Обіг з відходами. Класифікація відходів. Порядокзастосування відходів по генетичному принципі й віднесення їх докласифікаційних категорій [20];
– ДСТУ3911-99. Охорона природи. Обіг з відходами. Виявлення відходів і наданняінформаційних даних про відходи. Загальні вимоги [21].
Підпоняттям “екологічне маркування”, “екологічна декларація”, відповідно достандартів ISO серії 14020, мається на увазі затвердження, у якому зазначеніекологічні аспекти певної продукції або послуги. Ці затвердження можуть бутипредставлені у вигляді формулювань, символу або зображення на етикетці, щоприкріплює до продукції або впакування, а також можуть утримуватися вдокументації на продукцію, технічних бюлетенях, у рекламних матеріалах і т.п.
Метоюекологічних маркувань і декларацій є сприяння, шляхом передачі інформації проекологічні аспекти продукції або послуги, розширенню попиту на ту продукцію абопослугу, що найменшим образом впливає на навколишнє середовище.
Рішенняпро застосування екологічного маркування приймається товаровиробникомдобровільно.
Введенняекологічного маркування, як показує світова практика, є одним з інструментівекологічної споживчої політики. Покупець, при певному рівні, що сформувався,добробуту й екологічної свідомості, реально одержує можливість вибирати той абоінший товар, віддаючи перевагу “екологічно чистому”. При цьому сам фактіснування на ринку товарів з екологічним маркуванням уже є потужним елементоммотивації, переконання, підвищення екологічної свідомості суспільства, стимуломдля споживачів — купувати, а виробників — провадити таку продукцію.
У рядікраїн екологічне маркування є одним з об'єктів підтвердження відповідності. Урезультаті споживач одержує з боку держави додаткову позитивну інформацію пропродукцію.
Крімрозглянутих стандартів Україна прийняла в якості національний стандарт ДСТУ ISO19011:2003 [22], що об'єднав аудита систем управління якістю (СУЯ) іекологічний аудит. Рекомендації стандарту необхідні для проведення аудитів СУЯабо СУНС незалежно від того, інтегровані вони чи ні. Цей стандартзастосовується для проведення комбінованих аудитів — одночасно по СУЯ і СУНС.

2 ПРОЦЕСНИЙ ПІДХІД ДО ПОБУДОВИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯНАВКОЛИШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ
Тільки після ознайомлення керівництва й фахівцівпідприємства з вимогами ISО 14001 [1] і попередньої оцінки екологічного станупідприємства можна приступати до розробки системи менеджменту охоронинавколишнього середовища.
Модельцієї системи представлена й описана в ISО 14001 [1]. Модель має форму спіралі,що символізує вимогу до поліпшення стану навколишнього середовища й постійнийпідйом на більше високу ступінь (рис. 2.1).
/>
Рисунок2.1 — Модель системи екологічного менеджменту охорони навколишнього середовища
Вимоги,що втримуються в ISО 14001 [1], призначені для застосування у всіх організаціяхнезалежно від їхньої галузевої специфіки, розміру, географічних, соціальних ікультурних умов, а також форм власності.
Стандартне встановлює твердих вимог до екологічної ефективності, крім зобов'язаньвідповідати застосовуваним законодавчим актам і регламентам і постійнополіпшувати систему. Швидкість і розмахцього процесу визначає сама організація з обліком технічних, економічних іінших можливостей [23].
Перший «блок» моделі — Екологічна політика (тобтопідприємство повинне усвідомлювати — до чого воно прагне, які його стратегічніцілі й пріоритети).
Відповідальністьза визначення й реалізацію Екологічної політики лягає на вище керівництво.
Відповідно до ISО 14001 [1] Екологічна політика повинна:
– відповідати характеру, масштабу йвпливам на навколишнє середовище діяльності організації, її продукції абопослуг;
– включати зобов'язання відносно постійного поліпшеннянавколишнього середовища й запобігання її забруднення;
– включати зобов'язання відносно відповідності належномуприродоохоронному законодавству й регламентам, а також іншим вимогам, якіпоширюються па організацію;
– створювати основи для встановленняцільових і планових екологічних показників і їхнього аналізу;
– бути документально оформленої,доведеної до відомості персоналу організації й зрозумілої йому;
– періодично аналізуватися напридатність;
–бути доступної громадськості.
ВЕкологічній політиці вище керівництво повинне підтвердити свою прихильність справіохорони навколишнього середовища й обов'язково забезпечувати адекватнимиресурсами досягнення поставлених цілей.
Утексті Екологічної політики варто уникати декларацій і нездійсненних цілей.
Другий«блок» моделі — Планування (тобто визначення, «як домогтися результатів»).
Ціль планування — створення умов для реалізаціїЕкологічної політики.
Для розробки плану варто почати наступні дії:
–     ідентифікуватиекологічні аспекти й оцінити їхній вплив на навколишнє середовище;
–     ідентифікувати вимоги законодавчих актів і іншівимоги, що поширюються на підприємство;
–     розробити цільові й планові екологічні показники;
–     розробитипрограму (програми) менеджменту охорони навколишнього середовища.
При плануванні необхідно встановити (згідно ізЕкологічною політикою) систему пріоритетів і черговість виконання завданьвідповідно до гостроти проблем. Плани повинні бути конкретними, а результати — вимірними.
Ідентифікаціяекологічних аспектів є постійним процесом, що визначає минуле, дійсне йпотенційно можливе (позитивний або негативне) вплив діяльності організації нанавколишнє середовище. Цей процес може охоплювати також ідентифікацію впливу наздоров'я, безпеку й оцінку екологічного ризику.
Доцільнооцінювати розміри впливу кількісно, наприклад:
–     масштабвпливу,
–     тривалістьвпливу,
–     інтенсивність (твердість) впливу,
–     імовірність події та ін.
Визначенняаспектів взаємодії з навколишнім середовищем повинне здійснюватися зурахуванням результатів внутрішніх і зовнішніх перевірок і «попередньоїісторії» організації. При цьому необхідновраховувати:
–     нормальний стан виробництва;
–     ненормальний стан виробництва;
–     екстрені ситуації, аварії.
Прикладивпливу на навколишнє середовище:
–     контрольованій неконтрольовані викиди в атмосферу;
–     контрольоване й неконтрольоване скиданнязабруднених вод;
–     відходи;
–     забруднені землі;
–     шум, запахи, пил;
–     використання сировини й природних ресурсів;
–     територіальніособливості впливу;
–     зміналандшафтів;
–     рекультиваціяземель і ін.
Організаціяповинна встановити й скласти перелік обов'язкова законодавчих актів і вимог,які на неї поширюються, і визначити потенційні можливості для поліпшення своєїдіяльності й розвитку, оцінювати стан і відповідні досягнення конкурентів.
Організаціїповинні відслідковувати вимоги законодавчих актів і інші, стосовні до нихвимоги, а також зміни в зазначених документах. Ці відомості необхідно вчасноповідомляти відповідним службам і окремим працівникам.
Увипадках, коли зовнішні нормативи не відповідають потребам організації або їх неіснує, варто розробити внутрішні критерії результативності (ефективності),наприклад в областях:
–     передачаінформації про навколишнє середовище;
–     готовність до аварійних ситуацій у навколишнімсередовищі й реагування на них;
–     поінформованість і навчання в області охоронинавколишнього середовища;
–     вимір іполіпшення стану навколишнього середовища;
–     зменшенняступеня ризику при здійсненні процесів;
–     запобіганнязабруднення й ресурсозбереження;
–     зміна впроцесах;
–     управліннянебезпечними матеріалами;
–     організація збору й утилізація відходів;
–     водокористування (наприклад стічні води, зливові, ґрунтові);
–     управлінняякістю повітря;
–     раціональневикористання енергії;
–     транспортуваннята ін.
Цільовій планові екологічні показники розробляються керівництвом вищої ланки приучасті відповідних служб, але вони повинні бути доведені до персоналу всіхпідрозділів.
Вониформуються відповідно до Екологічної політики й зобов'язаннями по запобіганнюзавдання збитків навколишньому середовищу.
Привизначенні цільових і планових показників необхідно враховувати законодавчі йінші вимоги, можливі впливи на навколишнє середовище, технології, виробничіумови, фінансові можливості організації, наміру зацікавлених партнерів.
Програмаменеджменту охорони навколишнього середовища повинні передбачати ресурси дляїхнього виконання й періодично переглядатися (бажано щорічно). Після досягненнячергового результату й планування нового необхідно оцінювати, наскількизмінилися вимоги, економічні можливості підприємства, ресурси й ін.
Третій «блок» – Впровадження й функціонування системи менеджменту охорони навколишнього середовища–передбачає гармонізацію різних видів діяльності (див. рис. 2.1 і2.2).
Прицьому передбачається:
–     розподілобов'язків;
–     забезпечення необхідними ресурсами;
–     забезпечення погодженої участі всіх працівників організації;
–     підвищеннярівня компетентності персоналу;
–     підтримка в робочому стані внутрішніх і зовнішніхзв'язків;
–     документування системи й управління документацією;
–     забезпеченняуправління операціями (процесами);
–     забезпеченняготовності до аварійних ситуацій.
Успішневпровадження й функціонування системи можливо тільки при участі всіхспівробітників організації.
Помилкововважати, що вся відповідальність за охорону навколишнього середовища лягаєтільки на екологічну службу
Четвертий«блок» — Проведення перевірок і коригувальної дії.
Необхідно підтверджувати результативність системи, длячого проводяться моніторинг і відповідні виміри.
Місця проведення перевірок і строки включаються в планиперевірок.
Використовуванівимірювальні кошти піддаються спеціальному контролю й перевіркам.
У системі передбачені коригувальні й попереджуючі дії,пропорційні важливості проблем і розмірні виявленим впливам на навколишнєсередовище.
Всіневідповідності повинні бути ідентифіковані й зареєстровані. Необхідно мати коло осіб, що володіютьповноваженнями й несуть відповідальністю за роботу з невідповідностями.При цьому можуть бути ухвалені рішення:
–     зупинитивиробничий процес;
–     початидії по усуненню невідповідностей;
–     одержати особливі дозволи у відповіднихрегіональних служб;
–     сповіститимісцеві влади (при аварійних випадках);
–     увести вдію аварійний план;
–     увести в дію коригувальні заходи щодо конкретнихневідповідностей.
Кожне ухвалене рішення реєструється.

/>
Рисунок2.2 — Модель системи екологічного менеджменту, побудована на базі моделі ISO9001:2001
Організаціяповинна вести реєстрацію даних, дотичних:
–     виконання законодавчих вимог;
–     ліцензій і дозволів;
–     екологічнихаспектів і пов'язаних з ними впливів;
–     підготовкикадрів;
–     експлуатації,контролю й перевірок вимірювального встаткування;
–     експлуатації, контролю роботи виробничоговстаткування;
–     аварій,особливо з наслідками для навколишнього середовища, і мер, початих для їхньоїліквідації;
–     скарг громадськості й прийнятих по них мер;
–     результатіввнутрішніх і зовнішніх перевірок;
–     данихмоніторингу.
Всі види реєстрації повинні заноситися до реєстру«Реєстрація даних з питань охорони навколишнього середовища» з конкретнимивідомостями по кожному внесеному до реєстру документу.
Необхідноперіодично проводити внутрішні аудити системи управління навколишнімсередовищем.
П'ятий «блок» — Аналіз із боку керівництва.
Періодичновище керівництво повинне аналізувати систему менеджменту охорони навколишньогосередовища для визначення:
–     результативностісистеми;
–     можливих потреб у зміні політики, цілей і іншихелементів системи у зв'язку зі змінами економічних, соціальних, екологічних іінших факторів.
Доцієї роботи не можна ставитися формально або, що ще гірше, — приховуватифактичний стан справ. Адже екологічнізлочини вже завдали страшної шкоди багатьом регіонам [24].

3 РОЗРОБКА Й ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ НАВКОЛИШНІМСЕРЕДОВИЩЕМ
Відповідно довимог стандарту ISO 14001 [1] для розробки й впровадження системи управліннянавколишнім середовищем організація повинна:
–   визначити відповідну екологічнуполітику;
–   ідентифікувати екологічні аспекти,що випливають із результатів минулих, дійсних або планованих видів діяльності,продукції або послуг з метою визначення впливу на навколишнє середовище;
–   ідентифікувати відповідні вимогизаконодавчих актів і норм;
–   ідентифікувати пріоритети йустановити відповідні цільові й планові екологічні показники;
–   розробити організаційну схему йпрограму для реалізації політики й досягнення цільових і планових екологічнихпоказників;
–   сприяти плануванню, керуванню,моніторингу, що коректують діям, аудитові й аналізу для забезпечення виконаннязобов'язань політики й підтримки відповідності системи менеджментунавколишнього середовища;
–   забезпечити здатність адаптуватисядо обставин, що змінюються.
Виконанняперерахованих видів діяльності доцільно вести поетапно. Етап 1.Організаційна робота
Призначитивідповідальних за розробку системи управління навколишнім середовищем:
–   фахівця (для підприємств ізчисельністю до 50 чіл.);
–   робочу групу (для підприємств ізчисельністю до 1000 чіл.);
–   координаційна рада (для підприємствіз чисельністю понад 1000 чіл.), також можливе створення робочих груп поокремих видах виробництв або структурних підрозділів;
–   визначити повноваженнявідповідальних і встановити строки по виконанню робіт і завдання по підготовціплану розробки системи управління навколишнім середовищем.
Провестинавчання координаційної групи, можливо, із залученням консультантів.
Визначитизавдання по проведенню первинного екологічного аналізу підприємства йпорівняльного аналізу діючої системи з вимогами до системи управліннянавколишнім середовищем по ДСТУ ISO 14001 [13].
Аналізохоплює наступні області:
–   вимоги законодавчих актів і регламентів і інших вимог, прийнятихорганізацією;
–   ідентифікацію важливих екологічних аспектів;
–   вивчення існуючих екологічних практичних підходів і процедур,включаючи ті, які пов'язані із закупівлями й підрядом;
–   оцінку попередніх надзвичайних ситуацій і аварій.
Аналізможе також включати контрольні переліки, інтерв'ю, безпосередні перевірки йвиміри, результати попередніх аудитів або інших аналізів залежно від характерудіяльності організації.
У процесіідентифікації важливих екологічних аспектів, пов'язаних з діяльністюфункціональних одиниць, розглядаються:
–   викиди в повітря;
–   скидання у воду;
–   скидання в ґрунт;
–   використання сировини й природних ресурсів;
–   використання енергії;
–   виділення енергії, наприклад, тепло, радіація, вібрація;
–   відходи й побічні продукти;
–   фізичні характеристики, наприклад, розмір, форма, кольори, зовнішнійвигляд.
Необхідновідкоригувати структуру підприємства відповідно до мети по впровадженню системиуправління навколишнім середовищем.
Організуватипроведення зборів (нарад) у колективі (колективах) для роз'яснення цілей ізавдань по розробці системи управління навколишнім середовищем.
Призначитивідповідального (відповідальних) за проведення навчання з питань экоменеджментай вивченню вимог стандартів ISO серії 14000.
Наказомкерівника підприємства призначити вповноваженого представника керівництва,відповідального за розробку й функціонування системи управління навколишнімсередовищем. У наказі визначити його повноваження й відповідальність.Етап 2.Підготовча робота
На цьому етапі,як правило, робочою групою виконується наступне.
Проводитьсяпервинний екологічний аналіз, основною метою якого є виявлення невідповідностейнаціональному природоохоронному законодавству. Допомогою для цієї роботислужить стандарт ДСТУ ISO 14004 [14].
Організуєтьсянавчання (за участю компетентних консультантів) по застосуванню й впровадженнюстандартів ISO серії 14000 у групах, у якому можуть входити:
–   керівники підприємства, головніфахівці й начальники структурних підрозділів;
–   лінійний адміністративний персонал(майстри, технологи й т.п.);
–   працівники структурних підрозділів;
–   обслуговуючий персонал.
Складаєтьсяплан розробки й впровадження системи управління навколишнім середовищем увідповідності зі стандартами ISO серії 14000. Проект плану повинен бутиобговорений у колективах підприємства, дороблений по зауваженнях і пропозиціямпрацівників і затверджений керівником підприємства. План повинен містити в собістроки й ресурси (фінансові, людські, технологічні). План уводиться в діюнаказом керівника підприємства.
Розробляютьсяй обговорюються в колективах положення екологічної політики, основні цілі.Документується й підписується вищим керівництвом екологічна політикапідприємства.
Складаєтьсяперелік і план розробки документації системи управління навколишнімсередовищем.
Переглядаютьсяабо розробляються положення про структурні підрозділи.
Розробляються(уточнюються) схеми одержання внутрішньої й зовнішньої інформації.
Етап 3.Розробка документації системи управління навколишнім середовищем
Якправило, система управління навколишнім середовищем торкається всіх видівдіяльності, пов'язані з виробничими процесами, послугами й продукцією, івзаємодіє з ними. Вона охоплює всі стадії життєвого циклу продукції й процесів,починаючи із вхідних продуктів (сировина, енергія, транспорт, вода, повітря йт.д.) і закінчуючи вихідними (продукція, включаючи впакування, відходивиробництва й т.д.). На цій підставі й розробляється документація системиуправління навколишнім середовищем. При цьому склад і обсяг документації вартообмежувати лише необхідними документами.
Дійснийетап завершується обговоренням документів (по приналежності) у колективах.Вносяться зміни, доповнення.
Документисогласовуються з усіма зацікавленими особами, після чого затверджуютьсякерівництвом підприємства.
Документація,необхідна відповідно до ISO 14001 [1], може бути розділена на чотири рівні(рис. 3.1):
Розглянемозазначені рівні докладніше.Рівень1: Посібник із системи управління навколишнім середовищем
Основнимпризначенням посібника із системи управління навколишнім середовищем є загальнийопис системи управління навколишнім середовищем.
Керівництвомістить екологічну політику, що встановлює напрямок і визначає принципидіяльності організації, визначає загальну мету щодо необхідного рівнявідповідальності організації за стан навколишнього середовища. Екологічнаполітика доводить до відомості всіх працівників підприємства.
/>
Рисунок 3.1 — Рівні документації системи управління навколишнімсередовищем
Посібник ізсистеми управління навколишнім середовищем виконує роль довідника по змісту йфункціонуванню системи, підтримці її в робочому стані й удосконалюванню.Посібник з СУНС повинне описувати зміст і перелік всієї документації, включаючипроцедури й, якщо необхідно, ( посадові інструкції. Посібник з СУНС пишетьсявищим керівництвом і менеджерами з питань екології.
Типова схемапосібника з СУНС:
–   екологічна політика;
–   організаційна структура;
–   опис діяльності в рамках системиуправління навколишнім середовищем;
–   опис відповідальності й повноважень;
–   список поширення контрольнихекземплярів;
–   опис системи управління навколишнімсередовищем;
–   перелік методик;
–   перелік форм (повністю включений абопосилання на нього).
Рівень 2: Документовані методики системи управліннянавколишнім середовищем
Це основна частина документації системи управліннянавколишнім середовищем, що охоплює всі застосовні елементи системи управліннянавколишнім середовищем по ДСТУ ISO 14001 [13].
Методики доцільно будувати й оформляти зауніфікованими правилами. Завдяки цьому користувачі будуть здобувати досвідпогодженого підходу до регламентації кожної вимоги, збільшивши тим самимімовірність відповідності цих вимог стандарту на систему управління навколишнімсередовищем.
Методики розробляються керівниками підрозділів і/абоменеджерами з питань екології. Методики звичайно описують діяльність на рівніпідрозділів і їхній зв'язок з діяльністю організації в цілому. У деякихвипадках методики (2-й рівень) і посадові інструкції (3-й рівень) можуть бутискомбіновані.
Типова схема викладу (змісту) методик:
–  ціль/завдання методики;
–  опис/областьзастосування (що охоплює методика, а що ні);
–  визначення основнихтермінів і скорочень;
–  посилання (на всідокументи, вказані методикою);
–  відповідальність (хтовідповідає за певні завдання й дії);
–  процедури (опис дій ізавдань, які повинні бути виконані, хто буде їх виконувати й у якійпослідовності);
–  документація (якінеобхідні документи й записи).
Основні методики, наявність яких вимагає стандартДСТУ ISO 14001 [13], перераховані нижче:
–  ідентифікація значимихекологічних аспектів і пов'язаних з ними впливів;
–  визначення законодавчихі інших вимог;
–  підготовка,поінформованість і компетентність персоналу;
–  координація внутрішніхвзаємодій;
–  підтримка зв'язків іззацікавленими сторонами;
–  моніторинг значимихекологічних аспектів;
–  ідентифікація аварійнихситуацій і схеми реагування на них;
–  коригувальні йпопереджуючі дії;
–  планування й проведеннявнутрішнього аудита;
–  управліннядокументацією.
Рівень 3: Робочі й посадові інструкції.
Робочі й посадові інструкції описують, як виконуєтьсяробота. Можливо, на підприємстві вже є інструкції для більшості видівдіяльності. Їх необхідно лише відкоригувати й доповнити. Для розробки даногорівня документації рекомендується:
–  розглянути наявні/новіробочі інструкції на відповідність установленим вимогам по керуваннюнавколишнім середовищем;
–  переконатися, що наявніробітники інструкції дійсно описують відповідну діяльність, якщо ні,відкоригувати їх;
–  оцінити й відкоригуватипосадові інструкції;
–  використатиробітничі/посадові інструкції як основу для навчання.
Рівень 4: Інша документація.
До даного рівня документації відносять всі форми абоконтрольні документи (у друкованому й/або електронному виді), що є«інформаційними документами» згідно ISO 14001 [1]. Збором використовуваних формзаймаються керівники середньої ланки й менеджери з питань екології.
Інформаційні документи несуть у собі зареєстрованіекологічні дані. До таких документів можуть ставитися:
–  звіти й протоколиаварійних ситуацій;
–  запису про претензії йрекламації;
–  відомості пропрофілактичне обслуговування;
–  протоколи екологічнихнарад;
–  перелік заходів,спрямованих на недопущення аварійних ситуацій;
–  протоколи внутрішніхаудитів;
–  інформація пропостачальників і підрядників;
–  інформація про продукціюй т.п.
Документація повинна легко читатися, бути датованої(із вказівкою дати перегляду), легко ідентифіцируємой, підтримуватися належнимчином і зберігатися протягом установленого строку.
Етап 4. Впровадження системи управління навколишнімсередовищем
Для впровадження розробленої системи управліннянавколишнім середовищем на підприємстві можна запропонувати наступний порядокдій:
–  перевірити повноту йнаявність робочої документації системи управління навколишнім середовищем (поприналежності) у всіх працівників, у т.ч. екологічної політики;
–  провести інструктажівсіх працівників підприємства;
–  призначити й навчитипризначених працівників для проведення внутрішніх аудитів;
–  скласти графік іпрограму внутрішніх аудитів на рік. Програма аудитів повинна охоплювати: видидіяльності й ділянки, що підлягають аудитові; частоту проведення аудита;обов'язку, пов'язані з управлінням і проведенням аудита; передачу відомостейпро результати аудита; компетенцію аудитора; способи проведення аудита;
–  провести внутрішнійаудит (по підрозділах). Виявити наявні невідповідності;
–  розробити й здійснитикоригувальні заходи;
–  скласти акт впровадженняСУНС;
–  вибрати орган посертифікації, подати заявку. Налагодити інформаційний зв'язок з органом посертифікації для проведення аудитів системи управління навколишнім середовищем.Погодити план і програму здійснення сертифікаційних аудитів.
Порядок проведеннясертифікації системи управління навколишнім середовищем аналогічний процесусертифікації систем управління якістю на відповідність стандартам ISO серії9000.
Основнимиоб'єктами перевірки при сертифікації СУНС є:
–   діяльність по забезпеченню, керуванню й поліпшенню охоронинавколишнього середовища в організації (на підприємстві) відповідно до вимогДСТУ ISO 14001 [13];
–   технологічні етапи виробництва, при яких можлива поява продуктів, щовикликають забруднення або шкідливі впливи, що роблять, на навколишнєсередовище безпосередньо своєю появою або за рахунок збільшення концентраціївикидів (скидань) за певний інтервал часу;
–   экологичність продукції на етапах маркетингу, розробки, виготовлення,споживання й утилізації.

4 ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ СЕРТИФІКАЦІЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯНАВКОЛИШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ
 
4.1 Загальні відомості про сертифікації системиуправління навколишнім середовищем
Екологічнасертифікація – це незалежна підтвердження відповідності об'єкта (продукції,процесу, послуги) належним екологічним вимогам, установленим у законодавстві йу нормативно-правових документах.
Екологічнасертифікація сприяє рішенню ряду найважливіших проблем у сфері забезпеченняраціонального використання природних багатств, охорони навколишнього середовищавід шкідливого впливу екологічно потенційно небезпечної продукції (виробництв,послуг) [25]:
–     розробці, впровадженню виробництв (робіт, послуг)і технологічних процесів, що задовольняють установленим екологічним вимогам;
–     виробництву продукції, що робить найменшийнегативний вплив на навколишнє середовище, підвищенню її якості йконкурентноздатності;
–     ощадливому використанню матеріально-сировинних іенергетичних ресурсів;
–     екологічно безпечному обігу з відходами;
–     попередженню ввозу в країну екологічно небезпечнихтехнологій, продукції, відходів;
–     попередженню забруднення;
–     захисту споживача від несумлінності виготовлювача(продавця, виконавця).
Екологічнасертифікація може проводитися в обов'язковій і добровільній областях.Обов'язкової сертифікації в Системі УкрCЕПРО підлягають об'єкти, які відповіднодо діючого законодавства повинні відповідати вимогам по охороні навколишньогосередовища, забезпеченню екологічної безпеки й збереженню біологічноїрозмаїтості. Добровільної сертифікації можуть бути піддані інші об'єкти  зобліком сформованої міжнародної й закордонної практики у відповідності зі ст.16, 17 Закону України “Про підтвердження відповідності”.
Об'єктиобов'язкової екологічної сертифікації:
–     системи управління охороною навколишнього середовища,регламентовані міжнародними стандартами, розроблювальні в ISO/TС207 “Управлінняохороною навколишнього середовища”, у якому Україна бере участь;
–     продукція, шкідлива для навколишнього середовища,включаючи озоноруйнівні речовини й утримуючу їхню продукцію, передбачувані доввозу  в Україну й вивіз із України, а також товари, увезені на митну територіюУкраїни;
–     екологічно шкідливі технології, включаючи ввезеніна митну територію України й використовувані на промислових ідослідно-експериментальних об'єктах підприємств і організацій оборонних галузейпромисловості;
–     відходи виробництва й споживання, включаючинебезпечні й інші відходи, що є об'єктом трансграничного перевезення, ідіяльність у сфері обігу з відходами;
–     види тварин і рослин, їхньої частини або деривати,що попадають під дію Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни йфлори, що перебувають під погрозою зникнення, добуті у відкритому морі судами,що плавають під прапорами України.
Зростаючіекологічні вимоги й одночасно гостра конкуренція на світових ринках змушуютькомпанії займатися охороною навколишнього середовища й вишукувати шляхи длядемонстрації своєї прихильності екологічним цінностям. Саме потреби бізнесу вдосягненні економічних цілей з урахуванням природоохоронних вимог і формуваннясприятливого екологічного іміджу па основі загальновизнаних підходів до оцінкидіяльності в області охорони навколишнього середовища визначили доцільністьпідготовки міжнародних стандартів спеціальної серії, що пропонують до використанняуніфіковані процедури управління охороною навколишнього середовища, які можутьбути інтегровані в загальну діяльність по адміністративному керуваннюпідприємством і гарантувати певний, не перевищуючих припустимих меж рівеньспоживанні природних ресурсів і впливу на навколишнє середовище [26].
Існує думка, щосертифікація як самоціль впровадження систем екологічного менеджментухарактерна тільки для нашої країни й визначається особливостями взаємин нашихпідприємств із закордонними партнерами але приводу експорту товарів,інвестиції, кредитів, придбання ліцензій і т.зв. Однак проведені дослідженняпоказують, що швидко розвинуті процеси сертифікації систем екологічногоменеджменту в усьому світі визначаються в основному зовнішньоекономічнимипередумовами. При цьому в європейських країнах певне значення мають правовапідтримка й урядові міри, але практично повсюдно найважливішим фактором єзабезпечення міжнародної довіри до стану екологічного управлінняпідприємства-товаровиробників.
Оскількисертифікація систем екологічного менеджменту обумовлена зовнішньоекономічнимипередумовами, її актуальність істотно розрізняється по галузях. Найбільшзатребувана вона в галузях із твердою конкуренцією: у виробництві металу йметалопрокату, хімічної продукції, електричного й оптичного встаткування, машині будівельної продукції. У той же час, наприклад, у газовій промисловостісертифікація систем екологічного менеджменту має обмежене поширення.
Хоча сам стандартISO 14001:2004 [1] указує, що він не призначений для використання з метоюстворення нетарифних бар'єрів у торгівлі, формально ніхто не забороняєкомпаніям жадати від своїх постачальників сертифікати на відповідність цьомустандарту. Більше того, це вимога може бути частиною їх корпоративноїекологічної політики й заохочуватися суспільною думкою в їхніх країнах (зекологічної точки зору), а заодно й захищати своїх товаровиробників відзовнішньої конкуренції з товаровиробниками з інших країн, де екологічнийменеджмент не має широкого поширення.
Звикладеного вище видно, що поняття екологічної сертифікації охоплює як аспектиекологічного аудита, так і екологічного маркування. Екологічна сертифікаціяфункціонує в багатьох країнах миру, що говорить про її ефективність у справізабезпечення охорони навколишнього середовища.
У цей часіз ініціативи Госпотребстандарта ведуться роботи зі створення системиекологічної сертифікації в Україні. У зв'язку із цим розглядаються питанняреформування законодавства України (природоохоронного, підтвердженнявідповідності, санітарно-епідеміологічного), підготовки переліку продукції(процесів, послуг), що повинна підлягати екологічній сертифікації вобов'язковому порядку, розробки технічних регламентів, що встановлюютьекологічні вимоги, розробки правил акредитації органів по екологічнійсертифікації, підготовки аудиторів по сертифікації СУНС.
4.2 Порядок проведення сертифікації системиуправління навколишнім середовищем
Сертифікаціюсистеми управління навколишнім середовищем в Системі проводять органи посертифікації систем якості (далі — органи по сертифікації), акредитовані направо проведення цих робіт, а у випадку їхньої відсутності — організації, якимдоручене виконання функцій органа по сертифікації за рішенням національногооргана України по сертифікації.
Порядокпроведення сертифікації системи управління навколишнім середовищемрегламентується ДСТУ 3419-96 [27].
Виготовлювач, щопретендує на сертифікацію СУНС в Системі, подає в акредитований у Системі органпо сертифікації заявку.
Орган посертифікації СУНС розглядає заявку й посилає підприємству-заявникові:
-     опитнуанкету для проведення попереднього обстеження системи якостіпідприємства-заявника;
-     переліквихідних матеріалів, які повинне подати підприємство в орган по сертифікаціїдля проведення попередньої (заочної) оцінки системи управління навколишнімсередовищем й стани виробництва.
Підприємство-заявникзаповнює опитну анкету, готовить всі необхідні вихідні матеріали й подає їх ворган по сертифікації.
Процессертифікації систем управління навколишнім середовищем складається з такихетапів (рис. 4.1)
-    попередня(заочна) оцінка системи управління навколишнім середовищем;
-     заключнаперевірка й оцінка системи управління навколишнім середовищем;
-     оформленнярезультатів перевірки;
-    технічнийнагляд за сертифікованою системою управління навколишнім середовищем протягомтерміну дії сертифіката.
Попередня(заочна) оцінка системи управління навколишнім середовищем здійснюється з метоювизначення доцільності продовження робіт із сертифікації системи управліннянавколишнім середовищем підприємства й, у випадку встановлення такоїдоцільності, розробки, програми перевірки.
Попередня оцінказдійснюється комісією органа по сертифікації шляхом проведення аналізудокументів і вихідних матеріалів, отриманих від підприємства. До складу комісіїповинен бути включений хоча б один аудитор, атестований у Системі.
Орган посертифікації призначає головного аудитора, що формує комісію з компетентнихфахівців для проведення аналізу отриманих матеріалів і підготовки попередніхвисновків. Головний аудитор призначається навіть тоді, коли аналіз проводитьсяоднією особою. До складу комісії не включають співробітниківпідприємства-заявника, а також представників інших підприємств, зацікавлених урезультатах сертифікації СУНС підприємства-заявника. Склад комісіїзатверджується керівником органа по сертифікації.
Попередня(заочна) оцінка системи управління навколишнім середовищем завершуєтьсяпідготовкою письмового висновку  про доцільність або недоцільність проведеннязаключної перевірки й оцінки системи управління навколишнім середовищем.
У випадкупозитивного рішення орган по сертифікації посилає заявникові висновок і проситьгосподарського договору на проведення заключної перевірки й оцінки системиуправління навколишнім середовищем. У випадку негативного рішення зарезультатами оцінки у висновку приводять причини такого рішення й всіневідповідності перевіряємої системи вимогам відповідних нормативнихдокументів. Всі невідповідності повинні бути усунуті до відвідуваннявиготовлювача комісією. Після обліку всіх зауважень комісії підприємство можеподавати документи на повторну попередню оцінку системи управління навколишнімсередовищем. Повторну попередню оцінку підприємство оплачує окремо.
Заключнаперевірка й оцінка системи управління навколишнім середовищем.
Перевірказдійснюється комісією, що проводила попередню оцінку, або іншою комісією, доскладу якої обов'язково входять експерти, що виконували попередню оцінку. Доскладу комісії обов'язково включають експерта-фахівця по розробці й (або) технологіївиробництва відповідної продукції. Склад комісії затверджується керівникоморгана по сертифікації, з ним також знайомлять виготовлювача. Виготовлювач можевідхилити запропонований склад комісії, якщо він уважаю, що здійснення(проведення) перевірки цим складом може викликати конфліктні ситуації.
/>
Рисунок 4.1 –Процес проведення сертифікації системи управління навколишнім середовищем

На основірезультатів аналізу матеріалів, що надійшли від підприємства-заявника на етапіпопередньої оцінки, комісія розробляє програму (план) заключної перевіркисистеми управління навколишнім середовищем (з урахуванням специфікипідприємства, що випускає продукції, вимог споживачів і ін.), програми йметодики перевірки й оцінки стану виробництва й готовить необхідні робочідокументи.
Програма (план)перевіркив загальному випадку повинна містити: мета й областьперевірки; склад комісії з перевірки; дату й місце проведення перевірки; перелікдокументів, на відповідність яким здійснюється перевірка; перелік структурнихпідрозділів, що перевіряють; назва елементів системи управління навколишнімсередовищем й виробництва, що підлягають перевірці, розподіл перевіркиелементів системи управління навколишнім середовищем й стани виробництва;орієнтовні строки проведення кожного з основних заходів програми: вимоги щодозабезпечення конфіденційності інформації, що є комерційною таємницею; перелікорганізацій і осіб, якою представляється звіт про перевірку.
Для реалізаціїпрограми (плану) перевірки й відображення її результатів щодо конкретнихрозділів програми якщо буде потреба розробляють форми таких робочих документів:
-    перелікиконтрольних питань, які використаються для оцінки елементів системи управліннянавколишнім середовищем;
-    форми дляреєстрації спостереження під час перевірки;
-    форми длядокументування допоміжних даних, що підтверджують висновки аудиторів.
Робочі документирозробляють аудитори під керівництвом головного аудитора й цих документів неповинні обмежувати проведення додаткових заходів щодо перевірки, необхідність уякі може бути виявлена на основі інформації, отриманої під час перевірки.
Перевірка включаєтакі процедури:
-     проведенняпопередньої наради;
-     проведенняобстеження;
-     проведеннязаключної наради;
-     підготовказвіту про перевірку.
Попередню нарадуорганізовують і проводять підприємства й головний аудитор. У ньому берутьучасть члени комісії й персонал підприємства-заявника, призначений для участі впроведенні перевірки. Під час попередньої наради:
-    рекомендуютьчленів комісії керівництву підприємства-заявника;
-    інформуютьучасників наради про мету й завдання перевірки, програмі, методах і процедурахперевірки;
-    установлюютьофіційні способи спілкування між аудиторами й персоналом підприємства;
-    погоджуютьдату проведення заключної наради й проміжних нарад (у випадку виникненнянеобхідності їхнього проведення);
-    становлятьграфік перевірки підрозділів і виробництв підприємства;
-    з'ясовуютьвсі незрозумілі питання програми перевірки.
За результатамипопередньої наради складається й підписується головним аудитором протокол, атакож розподіл обов'язків між аудиторами, що є додатком до протоколу.
Обстеженнявключає роботи з оцінки стану виробництва, аналізу фактичного матеріалу йпідготовки попередніх висновків для заключної наради.
Оцінка здатностівиробництва забезпечує стабільний випуск продукції необхідного рівня якості,здійснюється на основі аналізу відповідної інформації про якість продукції йспостережень за станом виробництва відповідно до програми й методиці,розробленими комісією для даного підприємства або діючими на підприємстві йпогодженими з органом по сертифікації систем системи управління навколишнімсередовищем.
У випадкунаявності на підприємстві атестованого у встановленому порядку виробництваоцінка стану виробництва за рішенням комісії може не проводитися.
Аналіз фактичногоматеріалу здійснюється з метою встановлення відповідності або невідповідностіелементів системи управління навколишнім середовищем підприємства-заявникавимогам стандарту на системи управління навколишнім середовищем, а такожздатності виробництва забезпечувати стабільний випуск продукції необхідногоекологічного рівня. Аналіз проводиться відповідно до програми й контрольних питаньпо перевірці й оцінці системи управління навколишнім середовищем.
На основірезультатів аналізу фактичного матеріалу підготовляють попередні висновки провідповідність або невідповідність:
-    системиуправління навколишнім середовищем в цілому, вимоги нормативних документів насистеми управління навколишнім середовищем;
-    виробництвовимогам стабільного забезпечення необхідного екологічного рівня продукції.
Після обстеженнякомісія повинна провести заключну нараду з керівництвом підприємства й особами,відповідальними за об'єкти перевірки. Основна мета наради  — надати керівництвупідприємства зауваження, складені за результатами перевірки й оцінки, а такожзробити попередні висновки щодо можливості (або неможливості) видачісертифіката відповідності системи управління навколишнім середовищемпідприємства вимогам нормативним документам. Зауваження пред'являються головнимекспертом в усній формі й викладаються в протоколі залежно від їхньої вагомостій у формі, що забезпечує підприємству розуміння результатів перевірки.
Звіт проперевірку підготовляє комісія під керівництвом головного аудитора.
Звіт повиненмістити:
-   загальні відомості пропідприємство-заявника (назва, адреса, банківські реквізити) і про орган посертифікації (назва, адреса, банківські реквізити, реєстраційний номер атестатаакредитації органа);
-   відомості про експертів, пропідстави для проведення перевірки, мета, завдання й масштаби перевірки;
-   перелік основних документів,на відповідність яким здійснювалася перевірка;
-   відомість про програмуперевірки;
-   результати попередньоїоцінки й висновок по них;
-   характеристика фактичногостану об'єктів перевірки;
-   зауваження щодоневідповідностей;
-   висновки комісії провідповідність або невідповідність системи  якості вимогам нормативнихдокументів;
-   вказівки проконфіденційність інформації, використаної у звіті;
-   висновок про можливість абонеможливість видачі сертифіката;
-   відомості про організації йосіб, яким надається звіт.
Строк підготовкизвіту — протягом місяця після заключної наради.
Орган посертифікації передає заявникові два екземпляри звіту. Заявник сам вирішує, комувідіслати звіт.
Оформленнярезультатів перевірки
У результатіперевірки й оцінки системи управління навколишнім середовищем можливі такіосновні висновки:
-  система повністю відповідаєнормативним документам на системи управління навколишнім середовищем, навідповідність яким здійснювалася перевірка (варіант);
-  система в цілому відповідаєнормативним документам на системи управління навколишнім середовищем, навідповідність яким здійснювалася перевірка, але виявлені деякі незначніневідповідності щодо окремих елементів системи, які можуть бути усунуті доситьшвидко (у строк до шести місяців) (варіант 2);
-  система має серйозніневідповідності, які можна усунути лише в результаті доробки протягом доситьдовгостроково тривалого часу (варіант 3).
У випадкупозитивного висновку комісії орган по сертифікації оформляє сертифікатустановленого зразка, реєструє його в Реєстрі Системи, видаєпідприємству-заявникові й відправляє копію органу по сертифікації продукції.Термін дії сертифіката визначає орган по сертифікації, але він не можеперевищувати п'ять років.
У випадкуваріанта 2, якщо підприємство в строк, установлений органом по сертифікації,усуне зауваження й звернеться з повторною заявкою на сертифікацію, робота ізсертифікації може здійснюватися по повній або скороченій схемі, колиперевіряються лише ті елементи системи управління навколишнім середовищем, щодояких були зроблені зауваження. У випадку позитивного рішення за результатамицієї роботи виготовлювачеві видається сертифікат.
У випадкуваріанта 3 оцінка системи якості підприємства здійснюється повторно в обсязівсіх робіт і етапів, установлених цим розділом за повною схемою.
Продовженнятерміну дії сертифіката на систему якості
Термін діїсертифіката не продляє. Для одержання сертифіката на новий строк підприємствоне пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку його дії посилає в орган  посертифікації системи управління навколишнім середовищем заявку.
Порядок повторноїперевірки й оцінювання системи управління навколишнім середовищем визначаєорган по сертифікації в кожному конкретному випадку з урахуванням результатівтехнічного нагляду за сертифікованою системи управління навколишнім середовищем.

5 СЕРТИФІКАЦІЯ СИСТЕМИ УПРАВЛННЯ НАВКОЛИШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ НАПІДПРИЄМСТВІ «БІОЛА»
 
5.1 Гармонізація нормативних документів з якості води
На Україні, дезначними темпами розвивається сертифікація систем управління якості  застандартами ISO сери 9000, у Реєстрі Державної системи сертифікації – УкрСЕПРОстаном на 01.01.2005 зареєстровано лише 16 сертифікованих систем СУНС. Серед,них підприємства, на яких системи були сертифіковані ДП «Укрметртестстандартом»(м. Київ) — акредитованим органом з сертифікації систем управління навколишнімсередовищем. Компанія «Біола» одна з перших підприємств на якому буласертифікована СУНС.
Однією з основнихпроблем при розробці СУНС на підприємстві по виготовленню питних напоїв єконтроль якості води. На підприємстві «Біола» вода, яку завод споживає натехнологічні потреби, після біологічної очистки та лабораторних тестів,частково використовується знову. У наповненому очищеними стічними водамиозерці, що розташоване на території заводу, розводять рибу. Всі відходи виробництва(картон, папір, пластик, метал тощо) уважно сортуються, пресуються тавідвозяться до компанії, що займається утилізацією відходів. Спеціальне сучаснеобладнання використовується для абсорбції продуктів згоряння природного газу,які надалі стають сировиною для виробництва вуглекислоти.
У цей часконтроль якості води проводиться на відповідність стандарту колишньогоРадянського Союзу й має потребу в подальшому розвитку. Одним з принципів державної політики є наближення вимогнаціональних стандартів на питну воду, технологій виробництва, а також засобіввимірювання i методів оцінки до стандартів,технологій, засобів i методів, прийнятих в ЄС.
Упроцесі розроблення та переглядання стандартів на питну воду враховуютьпоказники державних санітарних правил i норм, а також європейські норматививимоги щодо якості питної води.
Повноваженнястосовно організації розроблення державних,міждержавних i рeгіoнальних програм у сфері питної води та питноговодопостачання покладено на Кабінет МіністрівУкраїни.
Основнимирегулювальними документами є [28,29] та інші законодавчі акти. Розроблено такожряд нових нормативних документів з питань водопостачання, але вони за своїмипараметрами не відповідають тим вимогам, які встановлено аналогічниминормативними документами ЄC та Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ).Слід зазначити, що у Російській Федерації з 1 липня 1997 року діє документ[30], який за кількістю та якістю нормованих показників максимально наближенодо міжнародних НД аналогічного призначення.
Утаблиці 5.1 показано порівняльну характеристику нормування показників якостіводи.
Таблиця5.1 Порівняльна характеристика нормуванняпоказників якості питної води
Нормативні
документи Категорії показників Разом Хі-мічні Органо-лептичні Мікро-біологічні Радіо-логічні Органіч-ні речо-вини Неорга-нічні речо-вини Кількість показників за категоріями НД Всесвітньої організації охорони здоров'я 1 2 2 2 26 61 94 НД Європейського Союзу 6 2 6 2 28 11 55 СанПиН РФ [30] 4 5 6 2 43 37 97 ДСанПіН України [31] 4 4 6 2 15 5 36 ГОСТ 2874-82 [32] 3 4 2 17 1 27
Начасі в Україні є чинні нормативні документи ДСанПіН України [31] та ГОСТ 2874-82 [32].Якщо їх проаналізувати, то легко побачити, що вони нормують набагатоменше параметрів якості питної води, ніжаналогічні міжнародні документи.
Яквидно з таблиці, у ДСанПіН [31] України та ГОСТ2874-82 [32] нормовано приблизнооднакову кількість показників якості води, тобто прийняття ДСанПіН [31] України не спричинило суттєвих змін у нормуванніпоказників якості води: їх кількість є набагато меншою за кількість показниківу документах ВООЗ, ЄC та РФ.
Томудоцільно в Україні розробити i ввести в дію новий національний стандарт, котрийза кількістю нормованих параметрів та заїхніми числовими значеннями максимально наблизити до аналогічних НД, чинних в ЄC, врахувавши існуючу в Україні загостренуекологічну ситуацію.
5.2Статистична обробка результатів прямих багаторазових вимірів з незалежнимирівноточними спостереженнями
На підприємстві звиробництва питних напоїв «Біола» постійно контролюють якість води відповіднодо ГОСТ 2874-82 [32].
Одним зконтрольованих параметрів є водневий показник рН. Водневий показник виміряєтьсяпри рН метрі будь-якої моделі зі скляним електродом з похибкою вимірів неперевищуючої 0,1 рН.
Скляний електроду більшості випадків являє собою трубку з горлового скла, на кінці якої напаяначутлива мембрана зі спеціального електродного скла [33]. Мембрана виконуєфункцію одночасно двох водневих електродів: зовнішнього, дотичного зконтрольованим розчином, і внутрішнього, дотичного із приелектродній рідиною,що має відому сполуку й певне значення рН. Контакт між обома електродамиздійснюється через скляну мембрану, що  володіє електричним опором.
Для зняттяпотенціалу із внутрішньої поверхні скляного електрода служить допоміжнийелектрод контактної системи.
Таким чином,потенціал скляного електрода є алгебраїчною сумою потенціалів внутрішньої йзовнішньої поверхні вимірювальної мембрани. За умови сталості величини рНприелектродній рідині результуюча э.д.с. скляного електрода буде функцієювеличини рН контрольованого розчину.
Для вимірупоказника рН води проводять багаторазові виміри експериментальним шляхом. Даннізанесемо у таблицю 5.2.
Таблиця 5.2 ‑Експериментальні результати вимірювань№
/>
/>
/> №
/> 1 6,888 -0,0106 0,00011342 1 6,881 2 6,910 0,0114 0,00012882 2 6,884 3 6,901 0,0024 0,00000552 3 6,886 4 6,904 0,0054 0,00002862 4 6,888 5 6,913 0,0144 0,00020592 5 6,889 6 6,900 0,0014 0,00000182 6 6,891 7 6,906 0,0074 0,00005402 7 6,891 8 6,894 -0,0046 0,00002162 8 6,894 9 6,886 -0,0126 0,00016002 9 6,896 10 6,902 0,0034 0,00001122 10 6,900 11 6,881 -0,0176 0,00031152 11 6,901 12 6,903 0,0044 0,00001892 12 6,902 13 6,884 -0,0146 0,00021462 13 6,903 14 6,889 -0,0096 0,00009312 14 6,904 15 6,909 0,0104 0,00010712 15 6,906 16 6,919 0,0204 0,00041412 16 6,906 17 6,906 0,0074 0,00005402 17 6,909 18 6,891 -0,0076 0,00005852 18 6,910 19 6,896 -0,0026 0,00000702 19 6,913 20 6,891 -0,0076 0,00005852 20 6,919
Результативважаються незалежними й рівноточними. У загальному випадку вони можуть міститисистематичні й випадкову складові погрішності вимірів. Зазначено довірчуймовірність P=0,95; />=3,42 –поправковий коефіцієнт.
За результатамибагаторазових спостережень визначити найбільш достовірне значення рН і йогодовірчі границі.
З результатівспостережень виключити систематичні погрішності не вдається, тому ми їхвідносимо до невиключених систематичних погрішностей або до невиключенихзалишків систематичних погрішностей.
Перевіримовідповідність експериментального закону розподілу результатів спостережень нормальному.
Для цьоговикористаємо 2 критерії згоди.
a)    дляперевірки гіпотези про нормальність розподілу вихідної серії результатівспостережень за критерієм 1 обчислимо параметр (показник) d, обумовленийспіввідношенням
/>,  (5.1)
де /> – середнє арифметичнерезультатів спостережень X, />
/>,  (5.2)
/>/>,
/> – зміщена оцінка СКВрезультатів спостережень Xi
/>,  (5.3)
/>,
/>.
Результатиспостережень />, вважаються розподіленимиза нормальним законом, якщо виконується умова:
/>.                                             (5.4)
Значення -процентних точок розподілу показника(статистики) d
/>,  (5.5)
/>.
Одержав квантілірозподілу параметра />= 0,025 знайдемопоказник /> (див. таб. 5.3).
Таблиця 5.3 ‑Значення показника />
x1 x
x2
/> a 0.01 0.025 0.05 d 0.9001 d 0.8768
/>,  (5.6)
/>.
Одержав квантілірозподілу параметра /> знайдемопоказник /> (див. таб. 5.4).

Таблиця 5.4 ‑Значення показника />
X1 X
X2
/> d 0.95 0.975 0.99 a 0.7304 d 0.6950
Тому щорозрахункове значення d не виходить за межі теоретичних значень, /> можна вважати, що запершим критерієм розподіл отриманих результатів підкоряється нормальномузакону;
б) визначимоприналежність результатів спостережень до нормального розподілу по 2 критерію.Відповідно до  критерію 2.
Визначаємо числоm різностей />, які перевершують деякетеоретичне значення />,
де /> – незміщена оцінка СКОрезультатів спостережень />
/>,  (5.7)
/>,
/>– верхня квантiль розподілуінтегральної функції нормованого нормального розподілу, що відповідає довірчоїймовірності P2. Значення m=1 і P2=0.975 знаходимо почислу спостережень n=20 і рівню значимості /> длякритерію 2. Потім обчислюємо /> і потабл. П.3 [34] додатка інтегральної функції нормованого нормального розподілузнаходимо />, відповідне вичисленомузначенню функції
/>.
/>.
Аналізуючизначення модулів відхилення /> результатуспостережень, ми бачимо, що не один з їх не перевищує значення />, при m=1, що підтверджуєтеоретичне допущення.
Проведемоперевірку грубих погрішностей результатів спостережень.
Для цього: а)складемо впорядкований ряд результатів спостережень, розташувавши вихідніелементи в порядку зростання й виконавши їхню перенумерацію (див. таблицю 5.2);
б) для крайніх членів (результатівспостережень) упорядкованого ряду, які найбільш вилучені від центра розподілу(обумовленого як середнє арифметичне /> цього ряду) і тому з найбільшою ймовірністю можутьмістити грубі похибки, знаходимо модулі різностей />, /> і для більшого з них обчислюємопараметр:
/>,  (5.8)
де /> – найбільше значення /> при />
/>,
/>,
/>;
в) по таблиці tT (табл. П.7додатка [34]), входом якої є число елементів вибірки /> і задана довірчаймовірність /> (або рівень значимості a), знаходимо теоретичне абограничне значення параметра /> і порівнюємо його з обчисленим фактичнимзначенням параметра.
Критерієм анормальності результатуспостережень є умова />.
Одержуємо, що умова не виконалася />, значить результативимірів грубих похибок не містять.
Обчислюємо незміщену оцінку СКВ результатувиміру відповідно до  вираження:
/>,  (5.9)
/>,
де значення незміщеної оцінки СКВ /> результатів спостережень Xi,обчислено для обсягу вибірки />, неутримуючої аномальних (грубих) результатів спостережень. Визначаємо довірчіграниці /> випадкової складової погрішності вимірів з багаторазовими спостереженнямизалежно від числа спостережень n у вибірці, що не містить анормальнихрезультатів, границі /> довірчогоінтервалу обчислюємо по формулі при n
/>,  (5.10)
де ts=2,09 – коефіцієнтСтьюдента, обумовлений на підставі розподілу Стьюдента по заданій довірчійімовірності Р=0.95 або рівню значимості а й числу ступенів волі Кs=n – 1=19.
/> 
Визначаємо довірчі границі /> сумарної невиключеноїсистематичної складової погрішності результату вимірів з багаторазовимиспостереженнями.
Вихідними даними на цьому етапі обробки єграниці невиключених залишків систематичних погрішностей, отримані в процесіпопереднього аналізу умов проведення експерименту.
/>,  (5.11)
де />=3,42 – числовий коефіцієнт, що залежить від довірчої ймовірності Р.
/>.
Визначаємо довірчі границі /> сумарної (повної)погрішності вимірів з багаторазовими спостереженнями.
Обчислення /> заснованона співвідношенні між СКВ /> випадковоюскладовою й довірчими границями /> невиключеноїсистематичної складової погрішності вимірів з багаторазовими спостереженнями.При цьому можливі три випадки з яких ми вибираємо случай при якому />.
Для знаходження повної похибки необхідно побудувати композиціюрозподілу випадкових і невилучених систематичних похибок вимірювань. Протепобудова композиції утруднена, тому використовують емпіричну формулу розрахункудовірчої повної похибки результату вимірювань
/>, (5.12)
/>.
Записуємо результат вимірів з багаторазовимиспостереженнями. Його представляємо у вигляді:
/>.

6 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕОБҐРУНТУВАННЯ ПРОВЕДЕННЯ НДР
 
6.1 Мета й призначення розробки
Метою даної роботи є підвищення екологічної безпекивиробництва продукції – питних напоїв.
У результаті проведення НДР була розглянута модельсертифікації системи управління навколишнім середовищем і методи впровадженняїї на підприємстві.
Результати НДР можуть бути використані для підвищенняекологічної безпеки виробництва продукції на підприємствах у будь-якій галузівиробництва.
6.2 Розрахунок кошторисної вартості йціни НДР
Виробничасобівартість промислової продукції (робіт, послуг)- це виражені в грошовійформі поточні витрати підприємства на її виробництво. Це один з основнихекономічних показників підприємства, і це спричиняється необхідністьоднозначного визначення методики його розрахунку не залежно від того, де будевикористатися показник виробничої собівартості. Як така методика є «Методичнівказівки по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості»,затвердженої наказом №7 Держкомітету промислової політики України від2.02.2002р.
Ціль плануваннясобівартості є економічно обґрунтоване визначення величини витрат необхідних упланованому періоді для виробництва кожного виду й всієї промислової продукціїпідприємства, що відповідає вимогам по її якості.
Метою облікусобівартості продукції є своєчасне, повне й достовірне визначення фактичнихвитрат, пов'язаних з виробництвом продукції, вирахування фактичної собівартостіокремих видів і всієї продукції, а так само контроль за використаннямматеріальних, трудових і грошових ресурсів.
Витрати, щовключають у собівартість продукції (робіт, послуг) групуються по наступнихекономічних елементах
¾    матеріальнівитрати
¾    витратина оплату праці
¾    відрахуванняна соціальні заходи
¾    амортизація
¾    іншіопераційні витрати
Статтікалькуляції показують, як формуються ці витрати для визначення собівартостіпродукції — одні витрати показуються по їхніх видах (елементам), інші — покомплексних статтях (включаючи кілька елементів). При цьому один елемент витратможе бути присутнім у декількох статтях калькуляції.
 Матеріальнівитрати.
Доскладу елемента «Матеріальні витрати» включаються витрати:
На сировину йматеріали у виробничій діяльності підприємства. При виготовленні продукції(робіт, послуг) або для господарських потреб, технічних цілей і сприяння увиробничому процесі.
Розрахунокведеться по формулі:
/>,                                              (6.1)
де /> – норма витрати />-го матеріалу на одиницю продукції;
/> – ціна одиниці />-го матеріалу;
/> — кількість видів матеріалу.
Розрахункивартості сировини й матеріалів наведені в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1 — Розрахунок вартості сировини й матеріалівПерелік матеріалів і покупних виробів Кількість Ціна одиниці, грн. Вартість  грн. 1. Дискети 3шт. 2.00 6.00 2. Картридж для принтера 1шт. 41.50 41.50 3. Папір А-4 500 аркушів 16.00 4. CD-RW-диск 1шт. 8.50 8.50 Разом: 72.50
Транспортно-заготівельні витрати включають витрати назаготівлю матеріалів, оплату за вантажно-розвантажувальні роботи,транспортування матеріальних цінностей, а так само враховують витрати, пострахуванню ризиків транспортировки.
У даній роботі транспортно-заготівельні витрати приймають 12% вартості сировини, матеріалів і покупних комплектуючих виробів.
/> ,                                            (6.2)
/>.
Витрати на оплатупраці.
До складуелемента включається: заробітна плата по окладах і тарифам, надбавки та доплатидо тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбаченим чиннимзаконодавством; премії й заохочення матеріальна допомога, компенсаційнівиплати, оплату відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати наоплату праці персоналу, зайнятого безпосередньо на виконанні конкретної теми(науковці, науково-технічний, науково-допоміжний персонал і виробничіробітники). Розрахунок витрат на основну заробітну плату по темі наведеної втаблиці 6.2.

Таблиця 6.2 –Розрахунок витрат на основну заробітну плату.Посада Оклад, грн. /міс. Кількість місяців Участі на паях, % Сума, грн. Керівник теми 650,00 4 15 390,00 Інженер 332,00 4 85 1128,80 Разом                                                                                                                                1518,80
Додатковазаробітна плата. Вона включаєдоплати й надбавки до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах передбаченихчинним законодавством; премії й заохочення робітником, керівникам, фахівцям йіншому службовцям за виробничі результати; і інші витрати на оплату праці.Додаткову заробітну плату приймаємо в розмірі 10% від />.
/>,                                             (6.3)
/>.
Відрахування насоціальні заходи.
До складуелемента “Відрахування на соціальні заходи” включаються:
– відрахування наобов'язкове державне пенсійне страхування – 32% від/> ;
/>,                                    (6.4)
/>/>;
– відрахування наобов'язкове соціальне страхування – 2,5% від />;
/>,                                  (6.5)
/>грн;
– відрахування назагальнообов'язкове державне соціальне страхування на фонд зайнятості – 2,5%від />;
/>,                                  (6.6)
/>грн;
– відрахування наіндивідуальне страхування персоналу підприємства – 1% від />.
/>,                                  (6.7)
/>грн.
Витрати на орендуостаткування
Витрати на орендувстаткування наведені в таблиці 6.3
Таблиця 6.3 — Витрати на оренду встаткуванняВид обладнання Кількість
Вартість
оренди, грн. Тривалість оренди, міс. Сума, грн. Примітка ПЕВМ 1 60 3,5 210 Для обробки результатів вимірювань Принтер 1 40 1 40 Для документування Пишучий CD-ROM 1 30 1 30 Для перезапису великих об’ємів інформації та статистичних даних на CD-диски. Разом: 290
Витрати намашинний час розраховуються по формулі:
 
/>,                                      (6.8)
де /> – кількість днів у місяці;
/> – години роботи на ПК;
/> – вартість машино-години,грн.
 
/>грн.
Накладні витрати.Допоміжні витрати по керуваннюпідприємством, амортизаційні відрахування по діючих нормах, витрати на охоронупраці, опалення, освітлення, послуги сторонніх організацій. Накладні витратирозраховуються як 25% />.
/>,                                          (6.9)
/>грн.
За результатамизроблених розрахунків становимо калькуляцію собівартості, що наведена в таблиці6.4
Таблиця 6.4 –Калькуляція на проведення НДР Найменування статей калькуляції Сума 1. Сировина й матеріали 72,00 2. Транспортно — заготівельні витрати 8,64 3. Основна заробітна плата 1518,80 4. Додаткова заробітна плата 151,88
5. Відрахування на соціальні заходи:
– відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування;
– відрахування на обов'язкове соціальне страхування;
– відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на фонд зайнятості;
– відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства
534,62
41,77
41,77
16,71 6. Витрати на аренду 290,00 7. Витрати на машинний час 176,00 8. Накладні витрати 379,70 9. Собівартість 3231,89 10. Прибуток 25% 807,97 11. Ціна продажу 4039,86

6.3 Економічна ефективність НДР
Специфічною особливістю проведення розрахунківекономічної ефективності НДР є їхній прогнозний характер, а також наявністьневизначеності в галузі застосування й об'ємах використання результатів НДР, урівні витрат на виробництво, в оцінці впливу приладів на характеристики більшескладних систем.
Економічну ефективність даної НДР розрахуватинеможливо через наявність великої кількості невизначеностей. Тому приведемоякісний опис соціально-економічної ефективності НДР.
Визначимо коефіцієнт науково-технічного ефекту НДР поформулі:
/>,  (6.10)
де ri – вагарні коефіцієнт i-го ознакинауково-технічного ефекту;
ki – кількісна оцінка i-го ознакинауково-технічного ефекту.
Кількістні характеристики вагомості та класифікаторознак наукової новизни ознак наведені в таблиці 6.5 та 6.6 відповідно.
Таблиця 6.5 — Коефіцієнти вагомості ознакОзнака науково-технічного ефекту НДР Значення вагового коефіцієнта Рівень новизни 0,6 Теоретичний рівень 0,4 Можливість реалізації 0,2
Таблиця 6.6 – Класифікатор ознак наукової новизниРівень новизни Розробки Характеристика новизни Бали Відносно нова Результати досліджень систематизують і узагальнюють наявні відомості, визначають шляхи подальших досліджень, уперше знайдений зв'язок (або знайдений новий зв’язок) між відомими фактами, відомими об'єктами, в результаті чого знайдено ефективне рішення; розроблені більше прості способи для досягнення колишніх результатів; проведена часткова раціональна модифікація 4

По таблиці 6.7 визначаємо ознаку теоретичного рівнярозробки.
Таблиця 6.7 – Класифікатор ознак теоретичного рівняТеоретичний рівень отриманих результатів Бали Элементарный анализ связей между фактами с наличием гипотезы, симплексного прогноза, классификация, объясняющей версии, или практических рекомендаций частного характера. 2
У таблиці 6.8 наведено термін реалізації розробки.
Таблиця 6.8 – Класифікатор ознак часових реалізаційЧас реалізації Бали Протягом перших п’яти років 10
Коефіцієнт науково-технічного ефектуНДР дорівнює:
/> бали.
Максимальне значення узагальнюючого показниканауково-технічного ефекту — 12 балів.
Розрахуємо економічний ефект НДР по формулі:
Э/> %,  (6.11)
Э/>.
Э = 60%. Таким чином, коефіцієнт показує, щопроведення НДР по даній тематиці доцільно.

7ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
 
7.1Загальні питання
Охорона праці –система правових актів, соціально-економічних, організаційно — технічних,санітарно — гігієнічних і лікувально — профілактичних мір і засобів, щозабезпечують безпеку, збереження здоров'я, життя і працездатності людини впроцесі праці.
Завдання охоронипраці – звести до мінімуму імовірність поразки або захворювання працюючих зодночасним забезпеченням комфорту при максимальній продуктивності праці.
Реальні виробничіумови характеризуються наявністю технічних або інших шкідливих, небезпечнихвиробничих факторів .
Основа охоронипраці – нормативна дисципліна, вона вивчає виробничі небезпеки і професійнішкідливості і розробляє методи їхнього запобігання або ослаблення з метоюусунення нещасних випадків, професійних захворювань, аварій, пожеж.
Тема даноїбакалаврської роботи – «Сертифікація систем управління навколишнім середовищемна підприємстві з виробництва питних напоїв». У даному розділі розглянемоохорону праці стосовно дослідницької роботи, яка була виконана на персональномукомп'ютері в навчальній лабораторії.
7.2Характеристика виробничого середовища в приміщенні
Приміщення, уяких проводиться розробка, повинні відповідати нормам, які розглядаються нижче.У даному розділі розглядаються питання охорони праці для співробітників, щопрацюють у навчальній лабораторії площею 15 м2, розташованої надругому поверсі триповерхового будинку електротехнічного корпусу НТУ «ХПІ»
Санітарні нормидо навчальної лабораторії на одну людину становлять: площа – 6 м2 іобсяг повітря – 20 м3. У нашій навчальній лабораторії всі ці нормивиконуються.
У дослідницькійроботі була розроблена сертифікація системи управління навколишнім середовищем.Дана розробка проводилась в навчальному кабінеті – лабораторії НТУ «ХПІ» задопомогою роботи за комп'ютером і включав етапи як власне самого аналізу: оглядлітератури (електронний варіант), пошук нової інформації (ресурси Інтернету)так і оформлення, приведення до відповідного виду (створення таблиць, малюнківі т.д.).
Лабораторія – цеприміщення без виділення шкідливих парів, газу і пилу.
Попожежовибуховій і пожежній небезпеці приміщення лабораторії характеризуєтьсянаступними показниками:
1)   категорія В –пожежонебезпечна, тому що характеризується наявністю твердих спалених речовин иматеріалів [35];
2)   клас П-ІІ, П-ІІа, тому щоприміщення містить тверді або волокнисті речовини ;
3)   дослідження проводилися вприміщенні, виконаному переважно із залізобетону, які належать до неспаленихматеріалів, по ступеню вогнестійкості відносяться до ІІІ ступеня увідповідності із ДБН В.1.1-7-02 [36]
По ступенюураження електричним струмом приміщення лабораторії згідно ПУЕ – 87 [37]відноситься до приміщень з підвищеною небезпекою, тому що існує можливістьодночасного дотику людини до існуючих з’єднань із землею металоконструкційбудинків і тому подібного, з одного боку, і до металевих корпусів – з іншогобоку.
Похарактеру навколишнього середовища, приміщення лабораторії відноситься до класунормальних, тому що в ньому відсутні ознаки властиві приміщенням спекотним,пильним й з хімічно активним середовищем.
Вимірювальніприлади відносяться до електроустановок до 1000 В, закрите виконання.
Персональніелектронно-обчислювальні машини (ПЕОМ), за способом захисту людини від поразкиелектричним струмом мають робочу ізоляцію, елемент заземлення і дріт беззаземлюючої жили для приєднання до джерела згідно ПУЕ-87 [37].
Джерелом живленняПЕОМ є трифазна чотирьохпровідна мережа з глухо — заземленою нейтралью,напругою 220 В, частотою 50 Гц, потужністю 2 кВт. Електроживлення здійснюєтьсявід електроустановки (трансформатора) з регульованою напругою піднавантаженням. Напруга від мережі подається в розподільні шафи.
Відповідно доГОСТ 12.0.003-74* [38] при проведенні аналізу, що виконується на комп'ютері, налюдину впливають шкідливі і небезпечні фактори. Перелік небезпечних і шкідливихвиробничих факторів наведені у таблиці 7.1
Таблиця 7.1 –Перелік небезпечних і шкідливих факторівНайменування небезпечного і шкідливого виробничого фактора Джерело утворення фактора Характер впливу на людину Нормоване значення фактора Нормативний документ 1 2 3 4 5
Фізичні:
Підвищений рівень іонізуючих випромінювань у робочій зоні Екрани й інші поверхні ЕОМ Мутагенні процеси, що виникають усередині організму
Кількість у 1 см3 повітря: позитивних іонів Ф=1500-3000, негативних іонів Ф=3000-5000
ДНАОП
0.00-3.06-80
[39] Пряма і відбита блесткість Неправильне розташування ПК Перевтома зорового аналізатора Показник засліпленості Р=20
ДНАОП
0.00-1.31-91
[40] Підвищений рівень шуму на робочому місці Друкована техніка, системний блок ЕОМ Загальне стомлення організму
Рівень шуму
/> дБА
ДНАОП
0.00-1.31-91
[40] Вібрація (технологічна 3 “в” (комфорт)) Друкована техніка, системний блок ЕОМ Загальне стомлення організму
Віброшвидкість, м/с;
віброприскорення, м/с2;
або їх рівні.
/>дБА
ДНАОП
0.00-1.31-91
[40] Підвищене значення напруги в електричному ланцюзі Електрична мережа, електроапаратура Термічна, електролітична, механічна дія
I=0,6 мА
(U=220 В)
ГОСТ
12.1.002-84
[41] Рівень електромагнітних випромінювань Монітор ЕОМ і неекранований корпус Головний біль, запаморочення, сонливість, стомлюваність
Напруженість електричного поля
Е/> 5 кВ/м, напруженість маггнітного поля Н/> 8 кА/м
ГОСТ
12.1.002-84*
[41] Виробничий пил Статична електрика, накопичена на поверхні комп’ютера Роздратування слизової оболонки
ПДК=4 мг/м3
ГОСТ
12.1.002-84
[41]
Психологічні:
Статичні 1С Постійна поза сидіння М’язова утома Зниження статичної витривалості на 40%
ДНАОП
0.00-1.31-91
[40] Розумова напруга Складність завдання Загальна утома
ДНАОП
0.00-1.31-91
[40] Емоційні перевантаження Процес роботи Перенапруга центральної нервової системи
ДНАОП
0.00-1.31-91
[40] Перенапруга очних аналізаторів Монітор ЕОМ Головний біль
ДНАОП
0.00-1.31-91
[40]
7.3Промислова санітарія
Продуктивністьпраці багато в чому залежить від умов праці на виробництві. До них відносяться:освітлення, склад повітря, шуми, шкідливі випромінювання. Ці параметри окремо йу комплексі впливають на організм людини, впливаючи його самопочуття.
Внутрішнє середовищеприміщення визначається діючої на організм людини сполученням температури,відносній вологості і швидкості руху повітря.
Дослідницькаробота відноситься до категорії легкої 1а, фізичні витрати – 90-120 ккал/год,метеорологічні умови повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 [42],приведеним у таблиці 7.2.
Таблиця 7.2 –Оптимальні параметри мікрокліматуКатегорія робіт Період року
Температура t, /> Відносна вологість, % Швидкість руху повітря не більш, м/с Легка — Iа холодний 22-24 40-60 0,1 Легка — Iа теплий 23-25 40-60 0,1
Для підтримкипараметрів на необхідному рівні застосовуються кондиціонування, вентиляція іцентральне опалення в холодну пору року згідно СНиП 2.04.05-92 [43].
У лабораторії, депроводиться розробка системи передбачена природна і штучна (загально-обміннаприливно-витяжна) вентиляція.
Характер опалення– центральне, водяне й відповідає вимогам санітарних норм.
7.4Виробниче освітлення
Характеристиказорової роботи з урахуванням найменшого об`єкта розрізнення в цьому випадку євисокої точності, тому що об’єктом розрізнення є розмір цифр та букв намоніторі.
Раціональне освітленняє одним з найважливіших факторів у боротьбі з виробничим травматизмом.Правильна організація освітлення створює сприятливі умови праці, підвищуєпрацездатність.
Освітленняповинне забезпечувати необхідний спектральний склад світла для правильної світлопередачі. Правильну світло передачу створює природне освітлення й штучніджерела світла зі спектральною характеристикою, близької до природногоосвітлення.
Для забезпеченнянормального освітлення в залежності від точності виконуваних робіт комп'ютернийклас повинний оснащуватися природним і штучним освітленням, а такожкомбінованим, з огляду на напруженість очного аналізатора, згідно СНиП II-4-79[44].
Навчальналабораторія має природне освітлення, а планування навчального кабінету ірозміщення в ньому устаткування забезпечують також бічне освітлення робочогомісця природним світлом ліворуч. Віконні плетіння в приміщенні – зі стулками,що відкриваються, кватирками у верхній зоні вікна.
Природневисвітлення нормується коефіцієнтом природної освітленості (КПО) по СНиПII-4-79 [44]. Нормовані значення КПО (/>,%) для будинків, розташованих у IV поясі світлового клімату визначається поформулі:
/>,  (7.1)
де /> - значення КЕО для IIIсвітлового клімату, складає 2 % ( для ІІІ розряду зорових робіт);
m – коефіцієнтсвітлового клімату (для міста Харкова m=0,9);
с – коефіцієнтсонячності клімату, дорівнює 1,0.
Таким чиномзначення КПО для природного освітлення (IV пояс):
/>%
У лабораторіїзастосовується загальне та комбіноване освітлення, як штучне джерело світларекомендується використати люмінесцентні лампи типу ЛБ40-4 тип світильника ЛСП012/>40.

7.5Шум і вібрація
Шум – цебезладне неритмічне змішання звуків різної сили й частоти. Рівень звуку вприміщенні лабораторії не перевищує 50 дБА, що є нормою для даного видутрудової діяльності.
Робота будь-якихприладів, у тому числі й електровимірювальна апаратура, супроводжуєтьсявиникненням електромагнітного поля. Рівень електромагнітних полів не перевищує1,4 кА/м – магнітне поле, 5 кВ/м – електричне поле, що відповідає ГОСТ12.1.002 – 84.
7.6Пожежна безпека
Поняття пожежнабезпека означає стан об’єкта, при якому виключається можливість пожежі, а увипадках його виникнення запобігає вплив на людей небезпечних факторів пожежі йзабезпечується захист матеріальних цінностей.
Причини, якіможуть викликати пожену в розглянутому приміщенні, є: несправністьелектропроводки й приладів; коротке замикання електричних ланцюгів; перегрівапаратури й електропроводки; розряд статичної електрики; блискавка.
Відповідно ГОСТ12.1.004-91* [45] пожежна безпека в лабораторії забезпечується системамипротипожежного захисту запобігання пожежі й організаційно-технічних заходів.
Заходи системипротипожежного захисту є:
1)   наявність засобівповідомлення про пожежу (електрична пожежна сигналізація, телефонний зв’язок іт. п.);
2)   застосування засобівпожежегасіння (зовнішній водопровід, внутрішній водопровід);
3)   первинні засобипожежегасіння:
— вуглекислотнівогнегасники ВВК – 2А, 2 шт. (на площі 20 м2);
— повітрянно-пінні вогнегасники ППВ – 10, 1 шт.;
— ящик з піском;
— войлок.
7.7Охорона навколишнього середовища
Питання охорониздоров’я населення від впливу електромагнітних випромінювань має важливемедичне и соціально-економічне значення.
Джереламиелектромагнітного випромінювання є передавальні радіотелевізійні йрадіолокаційні станції, радіотелефонний стаціонарний і мобільний зв’язок,комп’ютери, а також високовольтні лінії електропередачі. Результати науковихдосліджень показали, що електромагнітне випромінювання, створюване цимиджерелами, впливає на стан здоров’я окремих людей.

ВИСНОВКИ
У роботі наведеноогляд нормативної бази екологічного менеджменту. Розглянута модель системиуправління навколишнім середовищем. Особлива увага приділяється опису розробкий впровадженню системи управління навколишнім середовищем на підприємстві звиробництва питних напоїв.
Дана оцінкаточності й вірогідності сертифікаційних випробувань і контролю. Проведенсравнительный анализ нормативных документов по оценке качества воды. Розглянутізасоби використання методів статистичного аналізу в керуванні якістюсертифікації й проведена обробка багаторазових вимірів при оцінці якості води.
Отриманірезультати можуть бути використані при виробництві та сертифікації продукції вбудь-яких галузях промисловості.
ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ
1.  ISO14001:2004. Системы менеджмента окружающей среды. Требования и руководство поприменению. Введен с 01.09.04.
2.  ISO14001:1996. Системы менеджмента окружающей среды. Требования и руководство поприменению. Введен с 15.04.96.
3.  ISO9001:2000. Системы управления качеством. Основныеположения. Введен с 01.10.00.
4.  ISO19011:2002. Указания относительно осуществления аудитов системы управлениякачеством и экологического управления. Введен с 01.04.02.
5.  ISO 14015Екологічна оцінка цехів і підрозділів. У розробці
6.  ISO14031:1996. Оцінювання екологічної ефективності. Загальні вимоги. Чинний від15.06.96.
7.  ISO14040:1997. Оцінка життєвого циклу. Принципи й структура. Чинний від 01.10.97.
8.  ISO14041:1998. Оцінка життєвого циклу. Мети, сфера й аналіз. Чинний від 01.01.98.
9.  ISO14042:2000. Оцінка життєвого циклу. Оцінка впливу. Чинний від 01.11.00.
10.            ISO14043:2000. Оцінка життєвого циклу. Інтерпретація. Чинний від 01.11.00.
11.             ISO14050:1998. Терміни й визначення. Чинний від 01.01.98.
12.             ISO Guide64. Посібник із включення екологічних аспектів у стандарти продукції. Чинний від 01.01.98.
13.             ДСТУ ISO14001-97. Системи управління навколишнім середовищем. Склад і опис елементів,провідних вказівок по їхньому застосуванню. Чинний від 01.01.98.
14.             ДСТУ ISO14004-97. Системи управління навколишнім середовищем. Загальні провіднівказівки по принципах управління, системам і коштам забезпечення. Чинний від01.01.98.
15.             ДСТУ ISO14020:2003. Екологічні маркування й декларації. Загальні принципи. Чинний з01.11.04.
16.             ДСТУ ISO14021:2002. Екологічні маркування й декларації. Екологічні само декларації.(Екологічне маркування типу II). Чинний з 01.11.04.
17.             ДСТУ ISO14024:2002. Екологічні маркування й декларації. Екологічне маркування типу I.Принципи й методи. Чинний з 01.10.04.
18.             ДСТУISO/TR 14025:2002. Екологічні маркування й декларації. Екологічні деклараціїтипу III. Чинний з 01.10.04.
19.             ДСТУ2195-99. Охорона природи. Обіг з відходами. Технічний паспорт відходу. Склад,зміст, виклад і правила внесення змін. Чинний з 01.11.99.
20.             ДСТУ3910-99. Охорона природи. Обіг з відходами. Класифікація відходів. Порядокзастосування відходів по генетичному принципі й віднесення їх докласифікаційних категорій. Чинний з 01.11.99.
21.             ДСТУ 3911-99.Охорона природи. Обіг з відходами. Виявлення відходів і надання інформаційнихданих про відходи. Загальні вимоги. Чинний з 01.11.99.
22.            ДСТУ ISO19011:2003. Настанови щодо здійснення аудитів системи управління якістю таекологічного управління. Чинний з 01.01.04.
23.             БабинаЮ.В. Экологический менеджмент/ Ю.В. Бабина, Э.А Варфоломеева. М.: ИД«Социальные отношения»: Изд-во «Перспектива», 2002
24.             ЕгоровнаЛ.Г. Проблемы и перспективы интеграции систем менеджмента// Сертификация. 2004.№2
25.             КріловаГ.Д. Основы стандартизации, сертификации, метрологии. Учебное пособие для вузов/Г.Д.Крылова. ‑ 3-е изд. перераб. и доп. ‑ М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. ‑671с
26.             БичківськийР.В. та ін. «Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація:Підручник /Р.В.Бичківський, П.Г.Столярчук, П.Р.Гамула. ‑ Львів: Видавн.нац. університету „Львівська політехніка“, 2004.-506с.
27.             ДСТУ3419-96.Система сертифікації УкрСЕПРО. Сертифікація систем якості. Порядокпроведення. Чинний від 01.04.97
28.             Воднийкодекс України від 06 червня 1995 року.
29.             Закон«Про питну воду та питне водопостачання» від 10 січня 2002 року, № 2918-ІІІ
30.             Сан ПиН2.1.4.599-96. Питьевая вода. Гигиенические требования к качеству водыцентрализованных систем питьевого водоснабжения. Контроль качества. Введен с01.07.97.
31.             ДСан ПіН.Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого водопостачання.1996.
32.             ГОСТ2874-82. Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством.Введен с 01.01.85.
33.             КантереВ.М и др. Потенциометрические и титрометрические приборы. – М., Машиностроение,1970
34.             ЧинковВ.М. Основи метрології та вимірювальної техніки: Навч.посібн.–2-ге вид.,перероб. і доп.–Харків: НТУ «ХПІ», 2005.
35.             НАПБ Б.07.005‑86 Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной ипожарной опасности. ‑ Действует с 01.10.87.
36.             ДБНВ.1.1-7-02. Пожежна безпека об’єктів будівництва. – Чинний з 01.01.03.
37.             ПУЭ-87.Правила устройства электроустановок. – Москва: Энергоатомиздат, 1987.
38.             ГОСТ12.0.003-74*. ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы.Классификация. Введен с 01.01.76.
39.            ДНАОП0.03-3.06-80. Санітарно-гігієнічні нормі допустимих рівнів іонізації повітрявиробничих та громадських приміщень.
40.             ДНАОП0.00‑1.31‑99. Правила охорони праці під час експлуатації ЕОМ.Чинний з 01.01.00.
41.             ГОСТ12.1.002-84. Электрические поля промышленной частоты. Введен 01.01.85.
42.             ГОСТ12.1.005–88. ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочейзоны. Введен 01.01.89.
43.             СНиП2.04.05–92. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха. – М.:Стройиздат, 1992.
44.             СНиПII–4–79. Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования. –Изменения и дополнения № 205 от 04.12.85. – М.: Стройиздат, 1985.
45.             ГОСТ12.1.004-91. ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования. Введен 01.07.95.