Екологічні проблеми водоспоживання і водовідведення та шляхи їх подолання

Вступ
Кожна свідома людинаповинна обов'язково мати загальне уявлення про особливості сучасногоекологічного стану, а також про основні напрями державної політики в галузіохорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічноїбезпеки.
Екологізація економіки ісвідомості суспільства не є абсолютно новою проблемою. Практичне відображенняекологічності тісно пов'язане в першу чергу з державною регуляцією процесівприродокористування. Новою в даній проблемі є еквівалентність обміну міждержавою, природою і людиною, яка базується на законодавчих,організаційно-технічних рішеннях. Ця проблема на сучасному етапі є дужегострою. Вона була сформована впродовж двох століть і в даний час придбала своєкритичне значення. Тому існує об'єктивна необхідність втручання держави вприродно-екологічну сферу з метою досягнення збалансованого стану, державатакож повинна закласти основи глобального еколого-економічного партнерства міжсуб'єктами підприємництва, між іноземними партнерами, на рівні планетарноїспівпраці ради виживання і подальшого розвитку України, а також всієїцивілізації.
Україна повиннанамагатися відповідним чином реагувати на суспільні проблеми та підтримувати прогресивні світовіініціативи і рішення: вступати в різні міжнародні союзи, суспільства,підписувати угоди.
В Україні розроблено «Основні напрями державної екологічної політики». Цейдокумент визначає не лише мету і пріоритетні завдання охорони довкілля, але імеханізми їх реалізації, напрями гармонізації і інтеграції екологічної політикиУкраїни в рамках процесу «Довкілля для Європи» і світовому екологічномупроцесі. Саме на підставі цього документу, що сполучає стратегічні цілі зконкретними завданнями, розробляються програми Уряду у галузі охорони довкілляі екологічної безпеки. Після утворення цільового Міністерства охорониприродного довкілля і ядерної безпеки в Україні сформована цілісна системарегуляції і управління природокористуванням і охороною природи, екологічноюбезпекою, яка, за виводами міжнародних експертів, відповідає сучасним вимогам.У надзвичайно стислі терміни розроблено і оформлено правові принципи длявирішення екологічних проблем, упроваджено економічний механізмприродокористування, відповідно до міжнародних вимог створюється національнасистема стандартів відносно забезпечення екологічної безпеки іприродокористування.
Охорона природи сталаодним з основних пріоритетів молодої держави, оскільки збереження біологічногоі ландшафтного різноманіття є основою, яка забезпечує можливість будь-якогоприродокористування і розвитку суспільства.
У даній роботі висвітленотему водоспоживання та водовідведення в Україні. Розглянуто екологічні проблеминавколишнього середовища та шляхи їх подолання. Також у даній роботірозглядається закордонний досвід водовідведення та водоспоживання та екологічніпроблеми розвинутих держав і шляхи їх подолання.
Актуальність даної роботизумовлена, з одного боку, великим інтересом до теми водоспоживання таводовідведення в сучасній екологічній науці, з іншого боку, її недостатньоюрозробленістю. Розгляд питань пов'язаних з даною тематикою носить яктеоретичну, так і практичну значущість.
Результати можуть бутивикористані для розробки методики аналізу водоспоживання та водовідведення урізних регіонах України та всього світу.
Теоретичне значення вивченняпроблеми водоспоживання та водовідведення полягає в тому, що вибрана длярозгляду проблематика знаходиться на стику відразу декількох науковихдисциплін.
Об'єктом даногодослідження є аналіз умов водоспоживання та водовідведення в Україні в цілому таокремо по різних областях.
При цьому предметомдослідження є розгляд окремих питань, сформульованих як завдання даногодослідження.
Метою дослідження євивчення теми водоспоживання та водовідведення з точки зору новітніхвітчизняних і зарубіжних досліджень по схожій проблематиці.
В рамках досягненняпоставленої мети автором були поставлені і рішення наступні завдання:
1. Вивчититеоретичні аспекти і виявити природу водоспоживання та водовідведення в Українів цілому та по окремих регіонах.
2. Висвітлити актуальністьпроблеми водоспоживання та водовідведення в сучасних умовах.
3. Викластиможливості вирішення тематики водоспоживання та водовідведення, а такожзвернути увагу на правове забезпечення водоспоживання та водовідведення вУкраїні;
4. Позначити тенденціїрозвитку тематики водоспоживання та водовідведення, визначитися з подальшимицілями та пріоритетами розвитку даного напрямку.
Робота має традиційнуструктуру і включає введення, основну частину, що складається з трьох розділів, висновок і бібліографічнийсписок.
Таким чином, актуальністьданої проблеми визначила вибір теми роботи, пов’язаної з водоспоживанням таводовідведенням, круг питань і логічну схему її побудови.
Теоретичною іметодологічною основою проведення дослідження є законодавчі акти, нормативні документи по темі роботи.
Джерелами інформації длянаписання роботи послужили базова учбова література, фундаментальні теоретичніпраці найбільших мислителів в даної області, результати практичних дослідженьвидних вітчизняних і зарубіжних авторів, статті і огляди в спеціалізованих іперіодичних виданнях, присвячених тематиці водоспоживання та водовідведення,довідкова література, інші актуальні джерела інформації, що наведено в розділіописання використаних джерел інформації.
Розділ 1. Загальнівідомості про водоспоживання та водовідведення їх особливості та характерніриси
1.1 Водоспоживання, йогорізновиди і особливості
Водоспоживання –сукупність заходів щодо забезпечення водою різних споживачів. Інженерніспоруди, призначені для вирішення завдань водоспоживання, називають системоюводоспоживання, або водопроводом.
До цілей водоспоживанняслід віднести:
  питні;
  господарські;
  протипожежні;
  виробничі;
  іригаційні.
Підчас подачі води враховують її якість,наприклад, до питної води пред'являються вимоги СанПіН 2.1.4.1074-01«Питна вода. Гігієнічні вимоги до якості води централізованих системпитного водопостачання. Контроль якості». Для доведення якості води донеобхідних норм використовують водопідготовку.
Водопідготовка – обробкаводи, що поступає з природного вододжерела, для приведення її якості увідповідність з вимогами технологічних споживачів. Може вироблятися на спорудахабо установках водопідготовки для потреб комунального господарства,теплогенерирующих підприємств, транспорту, промислових підприємствах.
Водопідготовка полягає взвільненні води від дисперсних і колоїдних домішок і солей, що містяться в ній,тим самим запобігає відкладення накипу, віднесення солей пором, корозіяметалів, а також забруднення оброблюваних матеріалів при використанні води втехнологічних процессах.
Водопідготовка включаєнаступні основні методи обробки:
  освітлення (видалення з водикоагуляцією, відстоюванням і фільтруванням колоїдних забруднень, щосуспензують);
  зм'якшування (усунення жорсткості водиосадженням солей кальцію і магнію, вапном і содою або видалення їх з водикатіонує);
  знесолювання і обескремнивание(іонний обмін або дистиляцією у випарниках);
  видалення розчинених газів (термічнимабо хімічним методом) і оксидів заліза і міді (фільтруванням).
  поліпшення органолептичнихвластивостей води (видалення з води речовин, що додають воді запах(сірководень, хлор), і ряду органічних речовин).
Нижче приведені іохарактеризовані основні джерела водоспоживання:
1. Річка
Річка – природний водний потік (водоток), що протікає у виробленому їм поглибленні –постійному природному руслі і що харчується за рахунок поверхневого іпідземного стоку з його басейну.
Річки є предметомвивчення одного з розділів гідрології суші – річковій гідрології (потамологии).
У кожній річцірозрізняють місце її зародження – витік і місце (ділянка) впадання в морі,озеро або злиття з іншою річкою – гирло.
Річки, що безпосередньовпадають в океани, моря, озера або щовтрачаються в пісках і болотах, називаються головними; що впадають в головнірічки – притоками.
Головна річка зі всіма їїприпливами утворює річкову систему, яка характеризується густиною річковоїмережі.
Поверхня суші, з якоюрічкова система збирає свої води, називається водозбором, або водозбірноюплощею. Водозбірна площа разом з верхніми шарами земної кори, що включає данурічкову систему і відокремлена від інших річкових систем вододілами,називається річковим басейном.
2. Озеро
Озеро – замкнутеепоглиблення суші, в яке стікає і накопичується вода. Озера не є частиноюСвітового Океану.
Озера регулюють стікрічок, затримуючи в своїх улоговинах порожнисті води і віддаючи їх в іншіперіоди. У водах озер відбуваються хімічні і біологічні реакції. Одні елементипереходять з води в донні відкладення, інші – навпаки. У ряді озер, що головнимчином не мають стоку, у зв'язку з випаром води підвищується концентрація солей.Результатом є істотні зміни мінералізації і сольового складу озер.
Завдяки значній тепловійінерції водної маси крупні озера пом'якшують клімат прилеглих районів,зменшуючи річні і сезонні коливання метеорологічних елементів.
За походженням озераділяться на:
  тектонічні;
  льодовикові;
  річкові (стариці);
  приморські (лагуни і лимани);
  провальні (карстові, термокарстові);
  вулканічні (у кратерах вимерлихвулканів);
  завально-запрудні;
  штучні (водосховища, ставки).
За водним балансом озераділяться на:
  стічні (мають стік, переважно увигляді річки);
  безстічні (не мають поверхневогостоку або підземного відведення води в сусідні водозбори. Витрати води відбуваються за рахунок випару).
За хімічним складомводи озера діляться на:
  прісні;
  мінеральні (солоні).
Загальна площа озерземної кулі складає близько 1,8 % суші (приблизно 2,7 млн кв. км.).
3. Водосховище
Водосховище – штучневодоймище, утворене, як правило, в долині річки водопідпірними спорудами длянакопичення і зберігання води в цілях її використання в народному господарстві.
Водосховища діляться на 2типи: озерні і річкові. Для водосховищ озерного типа (наприклад, Рибінського)характерне формування водних мас, істотно відмінних по своїх фізичнихвластивостях від властивостей вод припливів. Течія в цих водосховищах пов'язанабільш всього з вітрами. Водосховища річкового (руслового) типа (наприклад,Дубоссарське) мають витягнуту форму, течії в них,зазвичай, стічні; водна маса по своїх характеристиках близька річковим водам.
Основними параметрамиводосховища є об'єм, площа дзеркала і амплітуда вагання рівнів води в умовахйого експлуатації.
4. Море (длягосподарських і питних потреб)
Море – частина Світовогоокеану, відособлена сушею або піднесеннями підводного рельєфу. Деякі моря єчастиною іншого моря (наприклад, море Егейськоє — частина Середземного).
По мірі відособленості іособливостям гідрологічного режиму моря підрозділяються на три групи:
  внутрішні моря (середземні моря інапівзамкнені моря);
  околичні моря;
  міжострівні моря[3, стор. 68].
За своїм географічнимположенням середземні моря інколи ділять наміжматерикові моря тавнутрішньоматерикові моря.
З геологічної точки зорусучасні моря є молодими утвореннями: всі вони визначилися в контурах, близькихдо сучасних, в неогеновий для палеогену час, і остаточно оформилися вантропогене. Найбільш глибокі моря утворилися в місцях крупних розломів земноїкори (наприклад, Середземне море). Дрібні моря виникли при затопленні водамиСвітового океану околичних частин материків при їх опусканні або при підвищеннірівня океану і розташовуються зазвичай на материковій мілині.
5. Підземні води
Підземні води – води, щознаходяться в товщі гірських порід верхньої частини земної кори в рідкому,твердому і газоподібному стані.
За умовами заляганняпідземні води підрозділяються на:
  грунтові;
  грунтові;
  міжпластові.
Грунтові води заповнюютьчастину проміжків між частками грунту; вони можуть бути вільними(гравітаційними), такими, що переміщаються під впливом сили тяжіння, абозв'язаними, утримуваними молекулярними силами[5].
Грунтові води утворюютьводоносний горизонт на першому від поверхні водотривкому шарі. У зв'язку знеглибоким заляганням від поверхні рівень грунтових вод випробовує значніколивання по сезонах року: він то підвищується після випадання опадів аботанення снігу, то знижується в посушливий час. У суворі зими грунтові водиможуть промерзати. Ці води більшою мірою схильні до забруднення.
Міжпластові води –водоносні горизонти, що пролягають нижче, ув'язнені між двома водотривкимишарами. На відміну від грунтових, рівень міжпластових вод більш постійний іменше змінюється в часі. Міжпластові води чистіші, ніж грунтові. Напірніміжпластові води повністю заповнюють водоносний горизонт і знаходяться підтиском. Натиском володіють всі води, ув'язнені в шарах, що залягають вувігнутих тектонічних структурах.
За умовами руху уводоносних шарах розрізняють підземні води, циркулюючі в рихлих (піщаних,гравієвих і галечникових) шарах і втріщинуватих скальних породах.
Залежно від характерупорожнеч водовміщаючих порід підземні води діляться на:
  порові – в пісках, галечниках і ін.уламкових породах;
  тріщини (жильні) – в скальних породах(гранітах, піщаниках);
  карстові (карстові для тріщини) – врозчинних породах (вапняках, доломітах, гіпсі і ін.).
Підземні води – частинаводних ресурсів Землі; загальні запаси підземних вод складають понад 60 млн км3. Підземні води розглядаються як кориснакопалина. На відміну від інших видів корисних копалини, запаси підземних вод можуть бути відтворені в процесі експлуатації.
Для визначення наявності підземної води проводиться розвідка:
  буряться опорні свердловини звідбором керна
  вивчається керн і визначаєтьсявідносний геологічний вік порід їх потужність (товщина)
  проводяться дослідні відкачування,визначаються характеристики водоносного горизонту, оформляєтьсяінженерно-геологічний звіт;
  по декількох опорних свердловинахскладаються карти, розрізи, проводиться попередня оцінка запасів кориснихкопалини (у даному випадки води);
До використовуваних наданому етапі розвитку водопостачання і водоспоживання системам слід віднести:
  водопровід;
  водозабірні споруди — інженерніспоруди для відбору води з підземних і поверхневих джерел;
  насосні станції;
  водопідготовку – очищення води з тим,аби довести її до необхідної якості, наприклад, до якості питної води, щодистилює і тому подібне
1. Водопровід – системабезперервного водопостачання споживачів, призначена для проведення води дляпиття і технічних цілей з одного місця (звичайно водозабірних споруд) в інше, — до водокористувача (міські і заводск. приміщення) переважно по підземних трубахабо каналах; у кінцевому пункті, часто очищена від механічних домішок в системіфільтрів, вода збирається на деякій висоті в так званих водопідіймальнихбаштах, звідки вже розподіляється по міських водопровідних трубах. Об'ємводозабору визначається водомірними приладами (т.з. водомірами,водолічильниками). Водонапірною силою водопроводу користуються і длягідравлічних цілей.
Прокладка трубопроводу
Є декілька способівпрокладки трубопроводу:
  наземна по опорах і естакадах, зутепленням або без;
  підземна прокладка:
—   траншейна за допомогою спецтехніки:екскаватора, різного роду приспособ для тракторів; на невеликі відстанівикористовують ручну силу;
—   безтраншейна технологія прокладки,яка можлива при горизонтальному бурінні (сокр. ГНБ);
—   колекторна, вополняется способомщитової проходки.
Внутрішній трубопровідбудівель прокладається:
  у стояках, технічних шахтах;
  у штробах;
  по стінах;
  під плінтусами (труби з полімернихорганічних матеріалів);
  у стягуванні підлоги.
Водопроводи буваютьвнутрішні, такі, що знаходяться усередині будівель і споруд, і зовнішні – щопрокладаються поза будівлями і спорудами, як правило під землею.
Внутрішній водопровід
Внутрішній водопровідрегламентують СНіП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід і каналізація будівель»;ГЕСН 2001-16.
Трубопроводи внутрішні:
  водорозбірна колонка;
  водомірний вузол складається зводолічильників (наначе називають витратомір, водомір) встановлюється дляобліку забору води з системи. Зазвичай встановлюють в підвальному приміщеннібагатоквартирного будинку, або в технічному приміщенні підприємства;
  трубопровідна арматура: засувка,кран, клапан, зворотний клапан, компенсатор
  гидробак
  санітарний вузол
  станція пожежогасінні
  станція підкочування для підвищеннятиску в системі.
  труби
  фитинги, і інше.
Зовнішній водопровід
Зовнішній водопровід(регламентують СНіП 2.04.02-84 Водопостачання зовнішні мережі і споруди; СНіП3.05.04-85 Зовнішні мережі і каналізація. Водопостачання і каналізація):
  водозабірні споруди — інженернаспоруда для забору води з джерела.
  пожежний гідрант на лінії пожежноговодопроводу, для гасіння пожеж, забору води пожежними автоцистернами.
  оглядовий колодязь на лініїводопроводу.
  насосна станція для підвищення тискув системі водопроводу до потрібного.
  водопідготовка — система очищенняводи, доведення якості води до якості питної води, і інше.
Мережі зовнішньоговодопроводу можна розділити на декілька видів за призначенням:
  господарчо-побутової дляперекачування води питної якості;
  пожежник (або протипожежний) длязапобігання пожежам;
  виробничий (або технологічний) — дляперекачування води технічного призначення: санітарно-технічна меті;охолоджування агрегатів, механізмів, машин; різні виробничі цілі;
  зрошувально/поливний водопровід для зрошення/поливу сільськогосподарських або декоративних рослин;
  оборотний водопровід також можеіснувати для зниження (раціоналізації) витрати води на підприємстві;
  комбінований водопровід, як спосібпонизити капітальні вкладення у водопровід, наприклад, незрідка поєднуютьпожежник і хаз.-битові водопроводи в малих населених пунктах, підприємствах[9,стор. 43].
2. Водозабірні споруди
Водозабірні споруди(також відомі як водозабірний вузол — ВЗУ) — споруди для забору води з джерела,що складаються з ряду основних інженерних об'єктів:
  водозабірного пристрою із станцією першогопідйому (звичайно це погружнінасоси);
  вузол обліку води з водолічильників — витратомірів;
  водопідготовки для доведення якостіводи до норм питної води;
  резервуару чистої води (РЧВ);
  резервуару пожежного запасу (пожежнийрезервуар);
  насосній станції другого підйому дляпідтримки тиску і подачі води споживачеві в необхідному об'ємі;
  водонапірної башти (альтернативанасосної станції другого підйому);
  станція пожежогасінні (пожежнінасоси);
  дренажна система виконує відведеннявод при аварійному переповнюванні резервуарів, підтопленні водозабірних споруд;
  контрольно-вимірювальні прилади іавтоматика (скор. КВПіА або КИПіС) стежать за працездатністю устаткування,регулюють витрати води, ведуть журнали змін характеристик: рівнів, витрати води,аварійних ситуація і тому подібне, виконує автоматичне обслуговуванняустаткування, наприклад, автоматичне промивання станції водопідготовки. Повнийперелік виконуваних автоматично дій залежить від конкретних вимог технічногозавдання Замовника до об'єкту водозабірного вузла[11, стор. 17].
Великі (що перекачуютьпонад 10 000 куб.м/доб.) водозабірніспоруди можуть мати власну інфраструктуру: електричну підстанцію,газорозподільну підстанцію (ГРП), котельну, диспетчерський пункт з можливістюнести вахту, лабораторію для контролю якості води і інше.
Місце для розміщенняводозабірної споруди, так зване землевідведення, повинно бути погоджено здержавним органом санітарно-епідеміологічного нагляду і відповідатисанітарно-епідеміологічним (СанПіН) і будівельним нормам (СНіПам) і ін.
По характеристикахджерела водозабори розділяють на підземних і поверхневих. Підземні джерелаводопостачання, як правило, відрізняються стабільнішими характеристиками якостіводи і відносною захищеністю від забруднення з поверхні. Поверхневі джерелаводопостачання відрізняються високою продуктивністю, але вимагають постійногонагляду за дотриманням санітарно-технічного стану території поверхневогоджерела: озера, річки[8].
Підземні джерелаводопостачання
Підземні води, згідноп.5.3. СНіП 2.04.02-84 «Водопостачання. Зовнішні мережі і каналізація.»,водоприймальні споруди (підземне джерело водопостачання) підрозділяються на:
  водозабірні свердловини (частішевикористаємо термін: артезіанська свердловина) для видобутку артезіанської води;
  шахтні колодязі для видобуткуздебільше грунтових вод;
  горизонтальні водозабори, які у своючергу підрозділяються на:
—   траншейні споруди використовуютьсядля порівняно невеликого водоспоживання при малій глибині залягання підземнихвод;
—   галерейні (власне галереї і штольні),які застосовуються для постійного водопостачання відносно крупнихводоспоживачів, споруджувані при значній глибині залягання водоноснихгоризонтів;
—   кяризи — примітивно влаштовані водозабірні споруди, вживані длясільсько-господарського водопостачання і зрошування невеликих земельних ділянокв напівпустинних районах з невитриманим заляганням водоносних горизонтів;
  комбіновані водозабори;
  променеві водозабори застосовуютьсядля повнішого захвату підземної води — комбінація шахтного колодязя згоризонтальними буровими свердловинами, закладеними в різні боки водоносногопласта;
  каптажі джерел.
Поверхневі джерелаводопостачання
Поверхневі джерела дляводопостачання підрозділяються на:
  річкові — водовідбір з річки;
  водосховища — водовідбір зводосховища;
  озерні — водовідбір з озера;
  морські — водовідбір з моря.
Для поверхневих джерелвиділяють, наступні види водозабірних споруд:
  берегові водозабірні спорудженняприменяемяется при відносно крутих берегах річки, є бетонний або залізобетоннийколодязь великого діаметру, винесений передньою стінкою в річку. Вода поступаєв нього через отвори, захищені гратами, а потім проходить через сітки, щоздійснюють грубе механічне очищення води;
  руслові водозабірні споруди застосовуютьсязазвичай при пологому березі, мають оголовок, винесений в русло річки.Конструкції оголовков вельми всілякі. З оголовка вода подається по самотічним трубах до берегового колодязя; останній часто поєднаний знасосною станцією першого підйому;
  плавучі водозабірні споруди — цепонтон або баржа, на яких встановлюються насоси, що забирають водубезпосередньо з річки. На берег вода подається по трубах (з рухливими стиками),укладених на сполучному містку;
  ковшові водозабірні споруди. Водапоступає з річки спочатку в розташований біля берега ківш (штучна затока), вкінці якого розміщується власне Ст с. Ківш використовується для осадженнянаносів, а також для боротьби з льодовими перешкодами – шугою і глибиннимльодом.
Зона санітарної охорони(ЗСО) джерела водопостачання
Зони санітарної охорони(ЗСО) – територія, що включає джерело водопостачання і водопровід, іншийоб'єкт. ЗСО складається з поясів, на яких встановлюються особливі режимигосподарської діяльності і охорони, наприклад, для артезіанських свердловинохорони підземних вод від забруднення.
ЗСО організовуються ускладі трьох поясів:
  перший пояс (строгого режиму) включаєтериторію розташування водозабірних споруд, майданчиків всіх водопровіднихспоруд і водопровідного каналу. Його призначення – захист місця водозабору іводозабірних споруд від випадкового або умисного забруднення і пошкодження.Перший пояс призначається.
  другий пояс (пояси обмежень або зонамікробного забруднення) визначається гідродинамічною розрахунковою дорогою івключає територію, призначену для попередження забруднення води джерелводопостачання. Другий пояс враховує час просування мікробного забруднення водидо водозабору, що приймається залежно від кліматичних районів і захищеностіпідземних вод від 100 до 400 діб – часу, протягомякого забруднення подія на поверхні за межами другого поясу досягне водоносногогоризонту.
  третій пояс (зона хімічногозабруднення) визначається гідродинамічними розрахунками, виходячи з умови, щоякщо за її межами поступають стабільні хімічні забруднення, то вони виявлятьсяпоза областю живлення водозабору або досягнуть її не раніше закінченнярозрахункового терміну експлуатації. Мінімальний розрахунковий термінексплуатації свердловини – 25 років. Зазвичай для розрахунків використовують 10000 діб, що приблизно на 10% більше, ніж 25 років, тобто 9125 діб[9, стор. 81].
Пояси є колами, центряких знаходиться в джерелі водопостачання. Якщо таких джерел декілька (декількасвердловин), то слід виділяти декілька кіл з центром в кожній зі свердловин.
Основною метою створенняі забезпечення режиму в ЗСО є санітарна охорона від забруднення джерелводопостачання і водопровідних споруд, а також територій, на яких вонирозташовані.
У кожному з трьох поясів,а також в межах санітарно-захисної смуги (СЗП), відповідно їх призначенню,встановлюється спеціальний режим і визначається комплекс заходів, направленихна попередження погіршення якості води.
Нижче приведені етапипроектування водозабірних споруд:
  розрахунок водоспоживання
  технологічна схема. Технологічнасхема водозабірної споруди представляє схематичне представлення роботи об'єкту,тобто показує як вода рухається в системі, як очищається, як працюватимесистема при аварийях і ін. Технологічні схеми сильно залежать від потребЗамовника в об'ємі води, якості, рівні автоматики і інших вимог. Хоч принциповотехнологічні схеми схожі, але важко знайти дві однакові. Розробка технологічноїсхеми роботи водозабірного вузла (водозабірних споруд) виконується виходячи зтехнічного завдання, виданого Замовником або розробленого спільно ізЗамовником;
  підбір устаткування. Підбір іузгодження переліку устаткування, вузлів устаткування;
  передпроектна підготовка. Проведенняпередпроектної підготовки: натурне обстеження майданчика, узгодження виборуділянки з державними органами нагляду, інженерно-геологічні дослідження;
  розробка проектної документаціїстадія «П». Розробка проекту водозабірного вузла (водозабірнихспоруд);
  узгодження проекту. Узгодження ізатвердження проекту.
  розробка проектної документації стадія«РД». Після проходження затвердження проекту і виконання стадії«РД» (робоча документація), за проектом можна виконувати роботи — будувати водозабірний вузол.
3. Насосні станції
Насосна станція –комплексна система для перекачування рідин з одного місця в інше, включаєбудівлю і устаткування: насосні агрегати (робочі і резервні) – насоси,трубопроводи і допоміжні пристрої, у тому числі насоси. Використовуються якінфраструктура для потреб водопостачання, каналізації, на родовищах нафти і такдалі Також використовуються для видалення води на територіях в низовині, щообводнюють в результаті прориву води або повені.
Насосні станції частозустрічаються в країнах з розвиненою системою каналів. Із-за роботи системишлюзів на каналі, рівень води падає на верхній частині каналу при кожномупроходженні судів через шлюзи. Крім того, багато шлюзів не герметичні, і водапросочується з верхньої частини каналу в нижнюю.
Вочевидь, що рівень водиу верхній частині каналу потрібно підняти (компенсувати), інакше, зрештою,рівня води перед шлюзом не вистачить для судноплавства. Зазвичай каналамвимагається додаткові об'єми води, які поступають шляхом направлення води зрічок і струмків у верхню частину каналу. Проте, за відсутності таких джерелдля підтримки рівня використовується насосна станція.
У системі каналізаціїнасосні станції використовуються для піднімання стічних вод на піднесення,наприклад, для подолання горбистої місцевості на дороги трубопроводу, ведучогодо станції очищення стічних вод. У системі водопроводу насосні станції частовикористовуються для підвищення тиску води в системі.
На родовищах нафтивикористовуються дожимні насосні станції.Дані станції здійснюють вступ нафти зі свердловин в товарний парк. Вони можутьвиробляти лише дожим насосами рідини або, окрім цього, проводити початковупідготовку свердловинної продукції (сепарацію води і нафти).
4. Водопідготовка
Водопідготовка – обробкаводи, що поступає з природного вододжерела, для приведення її якості увідповідність з вимогами технологічних споживачів. Може вироблятися на спорудахабо установках водопідготовки для потреб комунального господарства,теплогенерирующих підприємств, транспорту, промислових підприємствах.
Водопідготовка полягає взвільненні води від дисперсних і колоїдних домішок і солей, що містяться в ній,тим самим запобігає відкладення накипу, віднесення солей пором, корозіяметалів, а також забруднення оброблюваних матеріалів при використанні води втехнологічних процессах[8, стор. 47].
Водопідготовка включаєнаступні основні методи обробки:
  освітлення (видалення з водикоагуляцією, відстоюванням і фільтруванням колоїдних забруднень, щосуспензують);
  зм'якшування (усунення жорсткостіводи осадженням солей кальцію і магнію, вапном і содою або видалення їх з водикатіонує);
  знесолювання і обескремнивание(іонний обмін або дистиляцією у випарниках);
  видалення розчинених газів (термічнимабо хімічним методом) і оксидів заліза і міді (фільтруванням).
  поліпшення органолептичнихвластивостей води (видалення з води речовин, що додають воді запах(сірководень, хлор), і ряду органічних речовин).
До іригаційноговикористання водних ресурсів слід віднести зрошування.
Зрошування (іригація) –підведення води на поля, що відчувають нестачу вологи, і збільшення її запасівв корнеобитаемом шарі грунту в цілях збільшення родючості грунту. Зрошування єодним з видів меліорації. Зрошування покращує постачання коріння рослин вологоюі живильними речовинами, знижує температуру приземного шару повітря і збільшуєйого вологість.
До основних способів зрошуваннявідноситься:
  полив по борознах водою, що подаєтьсянасосом або із зрошувального каналу;
  розбризкуванням води із спеціальнопрокладених труб;
  аерозольне зрошування – зрошуваннянайдрібнішими краплями води для регулювання температури і вологості приземногошару атмосфери;
  зрошування підгрунтя (внутрігрунтове)– зрошування земель шляхом подачі води безпосередньо в корнеобитаемую зону;
  лиманове зрошування – глибокеодноразове весняне зволоження грунту водами місцевого стоку;
  дощування – зрошування звикористанням самохідних систем кругового або фронтального типа.
Зрошувальне землеробствовикликає цілий ланцюг негативних екологічних наслідків. Головними з них є:
  іригаційна ерозія;
  накопичення агроіригаційного горизонту грунтів;
  вторинне засолення грунтів і грунтів;
  заболочування грунтів і грунтів;
  забруднення поверхневих і підземнихвод;
  обміління річок;
  осідання рельєфу місцевості.
Вторинне засолення –головний наслідок зрошування земель в умовах аридного клімату. Воно пов'язане зпідйомом мінералізованих грунтових вод до земної поверхні. Грунтові води, щомістять солі, починають при цьому інтенсивно випаровуватися, внаслідок чогогрунт насичується надлишковою кількістю солей. Гостра екологічна проблемазрошуваного землеробства – забруднення поверхневих і грунтових вод. Церезультат поливу угідь і використання води для рассоления грунтів. Більшістьрічок, води яких використовуються для зрошування мають мінералізацію 0,2-0,5г/л. В даний час їх мінералізація зросла в 10 разів, що привело до зростаннявторинного засолення. Проблеми засолення грунтів і вод посилюються вживанняммінеральних добрив[9, стор. 402].
Висновок
У даній главі розглянуто загальнівідомості про водоспоживання у світі, його різновиди та особливості,класифіковано основні джерела води та методики водоспоживання, що є найбільшдоцільними та розповсюдженними.
1.2Водовідведення, його види і особливості
Системи,що водовідводять, і споруди – це один з видів інженерного устаткування іблагоустрою населених пунктів, житлових, суспільних і виробничих будівель, щозабезпечують необхідний санітарно-гігієнічні умови праці, побуту і відпочинкунаселення. Системи водовідведення і очищення складаються з комплексуустаткування, мереж і споруд, призначених для прийому і видалення потрубопроводах побутових виробничих і атмосферних стічних вод, а також для їхочищення і знешкодження перед скиданням у водоймище або утилізацією[7, стор. 14].
Об'єктамиводовідведення є будівлі різного призначення, а також міста, що знов будуються,існуючі і такі, що реконструюються, селища, промислові підприємства,санітарно-курортні комплекси і тому подібне
Стічніводи – це води, використані на побутових, виробничих або інші потреби ізабруднені різними домішками, що змінили їх первинний хімічний склад і фізичнівластивості, а також води, що стікають з території населених пунктів іпромислових підприємств в результаті випадання атмосферних опадів або поливаннявулиць[2, стор. 13].
Залежновід походження вигляду і складу стічні води підрозділяються на три основнікатегорії: побутові (від туалетних кімнат, душових, кухонь, лазень, пралень,їдалень, лікарень; вони поступають від житлових і суспільних будівель, а такожвід побутових приміщень і промислових підприємств); виробничі (води,використані в технологічних процесах, не відповідають більш вимогам, щопред'являються до їх якості; до цієї категорії вод відносять води, щовідкачуються на поверхню землі при видобутку корисних копалин); атмосферні(дощові і талі; разом з атмосферними відводяться води від поливу вулиць, відфонтанів і дренажів) .
Упрактиці використовується також поняття міські стічні води, які є сумішшюпобутових і виробничих стічних вод. Побутові, виробничі і атмосферні стічніводи відводяться як спільно, так і окремо. Найбільш широкого поширення набулизагальносплавні і роздільні системи водовідведення. При загальносплавнійсистемі всі три категорії стічних вод відводяться по одній загальній мережітруб і каналів за межі міської території на очисні споруди. Роздільні системискладаються з декількох мереж труб і каналів: по одній з них відводяться дощовіі незабруднені виробничі стічні води, а по іншій або по декількох мережах — побутові і забруднені виробничі стічні води[3, стор. 143].
Стічніводи є складними гетерогенними сумішами, що містять домішки органічне імінеральне походження, які знаходяться в нерозчиненому, колоїдному ірозчиненому стані. Міра забруднення стічних вод оцінюється концентрацією, тобтомасою домішок в одиницю об'єму мг/л або г/куб. м. Склад стічних вод регулярноаналізується. Проводяться санітарно-хімічні аналізи за визначенням: величиниХПК (загальна концентрація органічних речовин); БПК (концентрація органічнихсполук, окислюваних біологічною дорогою); концентрація зважених речовин;активній реакції середовища; інтенсивності забарвлення; міри мінералізації;концентрації біогенних елементів (азоту, фосфору, калія) і ін. Найбільш складнізаскладом стічні води промисловихпідприємств. На формування виробничих стічних вод впливає вигляд сировини, щопереробляється, технологічний процес виробництва, вживані реагенти, проміжнівироби і продукти, склад вихідної води, місцеві умови і ін. Для розробкираціональної схеми водовідведення і оцінки можливості повторного використаннястічних вод вивчається склад і режим водовідведення не лише загального стокупромислового підприємства, але також стічних вод від окремих цехів і апаратів.Окрім визначення основних санітарно-хімічних показників у виробничих стічнихводах визначаються концентрації специфічних компонентів, вміст якихзумовлюється технологічним регламентом виробництва і номенклатурою вживанихречовин. Оскільки виробничі стічні води є найбільшою небезпекою для водоймищ,ми розглянемо їх детальніше[7, стор. 162].
Виробничістічні води діляться на дві основні категорії: забруднені і незабруднені(умовно чисті). Забруднені виробничі стічні води підрозділяються на три групи:
 забрудненіпереважно мінеральними домішками (підприємства металургійної, машинобудівної,рудо- і вуглевидобувної промисловості; заводи по виробництву кислот,будівельних виробів і матеріалів, мінеральних добрив і ін.);
 забрудненіпереважно органічними домішками (підприємства м'ясної, рибної, молочної,харчової, целюлозно-паперової, мікробіологічної, хімічної промисловості; заводипо виробництву каучуку, пластмас і ін.);
  забруднені мінеральними іорганічними домішками (підприємства нафтовидобувної, нафтопереробної,текстильної, легкої, фармацевтичної промисловості; заводи по виробництву цукру,консервів, продуктів органічного синтезу і ін.)[1, стор. 129].
Окрімвищезгаданих 3 груп забруднених виробничих стічних вод має місце скиданнянагрітих вод у водоймище, що є причиною так званих теплових забруднень.
Виробничістічні води можуть розрізнятися по концентрації забруднюючих речовин, по міріагресивності і так далі
Складвиробничих стічних вод вагається в значних межах, що викликає необхідністьретельного обгрунтування вибору надійного і ефективного методу очищення укожному конкретному випадку. Здобуття розрахункових параметрів і технологічнихрегламентів обробки стічних вод і осаду вимагають вельми тривалих науковихдосліджень як в лабораторних, так і напіввиробничих умовах.
Кількістьвиробничих стічних вод визначається залежно від продуктивності підприємства поукрупнених нормах водоспоживання і водовідведення для різних галузейпромисловості. Норма водоспоживання –це доцільна кількість води, необхідного для виробничого процесу, встановлена напідставі науковий обгрунтованого розрахунку або передового досвіду. У укрупненунорму водоспоживання входять всі витрати води на підприємстві. Норми витративиробничих стічних вод застосовують при проектуванні тих, що знов будуються іреконструкції систем водовідведення промислових підприємств, що діють.Укрупнені норми дозволяють дати оцінку раціональності використання води набудь-якому підприємстві, що діє.
Ускладі інженерних комунікацій промислового підприємства, як правило, є декількамереж, що водовідводять. Незабруднені нагріті стічні води поступають наохолоджувальні установки (басейни, що бризкають, градирни, охолоджувальніставки), а потім повертаються в систему оборотного водозабезпечення. Забрудненістічні води поступають на очисні споруди, а після очищення частина обробленихстічних вод подається в систему оборотного водозабезпечення в ті цехи, де їїсклад задовольняє нормативним вимогам.
Ефективністьвикористання води на промислових підприємствах оцінюється такими показниками,як кількість використаної оборотної води, коефіцієнтом її використання івідсотком її втрат.
Дляпромислових підприємств складається баланс води, що включає витрати на різнівиди втрат, скидання і додавання компенсуючих витрат води в систему.
Проектуваннясистем водовідведення населених пунктів і промислових підприємств, що зновбудуються і реконструюються, повинне здійснюватися на основі затверджених вустановленому порядку схем розвитку і розміщення галузі народного господарства,галузей промисловості і схем розвитку і розміщення продуктивних сил поекономічних районах. При виборі систем і схем водовідведення повинна враховуватисятехнічна, економічна і санітарна оцінки існуючих мереж і споруд, передбачатисяможливість інтенсифікації їх роботи.
Привиборі системи і схеми водовідведення промислових підприємств необхідновраховувати:
  вимоги до якості води,використовуваної в різних технологічних процесах;
  кількість, склад і властивостістічних вод окремих виробничих цехів і підприємства в цілому, а також режимиводовідведення;
  можливість скорочення кількостізабруднених виробничих стічних вод шляхом раціоналізації технологічних процесіввиробництва;
  можливість повторного використаннявиробничих стічних вод в системі оборотного водозабезпечення або длятехнологічних потреб іншого виробництва, де допустимо застосовувати води нижчоїякості;
  доцільність витягання і використанняречовин, що містяться в стічних водах;
  можливість і доцільність спільноговідведення і очищення стічних вод декількох близько розташованих промисловихпідприємств, а також можливість комплексного вирішення очищення стічних водпромислових підприємств і населених пунктів;
  можливість використання втехнологічному процесі очищених побутових стічних вод;
  можливість і доцільність використанняпобутових і виробничих стічних вод для зрошування сільськогосподарських ітехнічних культур;
  доцільність локального очищеннястічних вод окремих цехів підприємства;
  самоочищающую здатність водоймища,умови скидання в нього стічних вод і необхідну міру їх очищення;
  доцільність вживання того або іншогометоду очищення.
Приваріантному проектуванні систем, що водовідводять, і очисних споруд на підставітехніко-економічних показників приймається оптимальний варіант.
До основних способівводовідведення в міській смузі слід віднести каналізацію.
Каналізація – складовачастина системи водопостачання і водовідведення, призначена для видаленнятвердих і рідких продуктів життєдіяльності людини, господарчо-побутових ідощових стічних вод, з метою їх очищення від забруднень, і подальшоїексплуатації або повернення у водоймище. Необхідний елемент сучасного міськогогосподарства. Порушення його роботи може погіршити санітарно-епідеміологічнуситуацію в місті.
Також каналізацієюназивають будь-яку систему каналів, наприклад, кабельна каналізація служить дляпрокладки під землею кабелів[2, стор. 182].
По цілях імісцерозташуванні систему каналізації можна розділити на три великі розділи:
  внутрішня каналізація – система зборустоків усередині будівель і споруд і доставки їх в систему зовнішньоїканалізації;
  зовнішня каналізація – система зборустоків від будівель і споруд і доставки їх до споруджень очищення або до місцяскидання у водоприймальник;
  система очищення стоків.
По збираних стокахканалізація підрозділяється на:
  господарчо-побутову каналізацію(позначення К1);
  зливову каналізацію (позначення К2);
  виробничу каналізацію (позначенняК3).
Господарчо-побутоваканалізація буває:
  централізована;
  автономна.
Внутрішня каналізаціябудівель, як правило, має наступні елементи:
  водоприймальні прилади:
—   раковини;
—   миття;
—   унітази;
—   пісуари;
—   трапи;
—   душові піддони;
—   водозбірні воронки;
—   виробниче устаткування.
  система трубопроводів:
—   вентиляційні стояки, що виводяться накрівлю або вакуумні клапани;
—   підведення і колектора –горизонтальні трубопроводи;
—   стояки – вертикальні трубопроводи;
—   ревізії і прочищення;
—   випуски в зовнішню каналізацію;
—   замочна арматура на випусках;
—   звукова ізоляція.
  додаткові елементи:
—   системи підкочування стоків;
—   локальні системи очищення.
Зовнішні каналізаційнімережі, як правило, є самотічними, прокладаються з ухилом по ходустоків.
Зовнішня каналізація можебути організована по наступних системах:
  загальносплавна – колектори приймаютьі дощові і господарчо-побутові стоки;
  роздільна – існують окремі колекторидля прийняття дощових і господарчо-побутових стоків;
  напівроздільна – мережі окремозбирають дощові і господарчо-побутові стоки, доставляючи їх в загальносплавнийколектор.
Зовнішня каналізаціяпідрозділяється на:
  внутрішньодворові мережі;
  вуличні мережі;
  колектори.
Елементами зовнішніхмереж є:
  трубопроводи;
  колодязі (оглядові, поворотні,перепадні і так далі). Як правило, колодязізабезпечені люками з кришками і скобами для спуску в них обслуговуючогоперсоналу;
  насосні станції підкочування;
  локальні очисні споруди;
  випуски у водоприймальники.
Висновок
У даній главі розглянутозагальні відомості про водовідведення, його різновиди та найбільш характерні особливості.Основну увагу приділено класифікації стічних вод та каналізації, як основномушляху водовідведення в умовах міста. Приведено типи каналізаційних систем, їхосновні частини та методи ефективного використання.
1.3 Норматівно-правовеобгрунтування водоспоживання та водовідведення
Водні відносини в Українірегулюються Воднім Кодексом, Законом Україні «Про охорону навколишнього природногосередовища» та іншими актами законодавства, зокрема Законом Україні «Прорибу інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них».
Усі води (водні об'єкти)на території Україні становлять її водний фонд.
До водного фонду Україніналежать:
  поверхневі води:
—   природні водойми (озера);
—   водотоки (річки, струмки);
—   штучні водойми (водосховища, ставки)і канали;
—   інші водні об'єкти;
  підземні води та джерела;
  внутрішні морські води татериторіальне море.
До воднихоб'єктів загальнодержавного значення належать:
  внутрішні морські води татериторіальне море;
  підземні води, які є джерелом централізованоговодопостачання;
  поверхневі води (озера, водосховища, річки,канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієїобласті, а також їх припливи всіх порядків;
  водні об'єкти в межах територійприродно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категоріїлікувальних.
До воднихоб'єктів місцевого значення належать:
  поверхневі води, що знаходяться івикористовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктівзагальнодержавного значення;
  підземні води, які не можуть бути джереломцентралізованого водопостачання.
Води (водні об'єкти)є виключно власністю народові Україні і надаються тільки в користування.
Народ Україні здійснюєправо власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду Україні, Верховну РадуАвтономної Республіки Крім і місцеві Ради. Окремі повноваження щодо розпорядженняводами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам державноївиконавчої влади.
До віданняВерховної Ради Україні в галузі регулювання водних відносин належить:
  законодавче регулювання водних відносинта визначення основних напрямів державної політики в цій галузі;
  розпорядження водним фондом Україні;
  затвердження загальнодержавних, міждержавнихпрограм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
  встановлення правового режимувикористання і охорони вод
  та відтворення водних ресурсів в зонахнадзвичайних екологічних ситуацій;
  регулювання розподілу зборів за спеціальневодокористування;
  визначення повноважень місцевих Рад іорганів державної виконавчої влади щодо використання і охорони вод тавідтворення водних ресурсів;
 вирішення іншихпитань в галузі законодавчого регулювання водних відносин[4, ст. 8].
Громадяні та їх об'єднанняінші громадські формування у встановленому порядку мають право:
  брати участь в розгляді місцевими Радамі та іншими державними органамипитань, пов'язаних з використанням і охороною вод та відтворенням воднихресурсів;
  за погодженням з місцевими Радамі таіншими державними органами виконувати роботи по використанню і охороні вод тавідтворенню водних ресурсів за власні кошти та за добровільною участю членівоб'єднань громадян;
  брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органамиуправління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів перевіроквиконання водокористувачами водоохоронних правив і заходів та вноситипропозиції з цих питань;
  проводити громадську екологічну експертизу,обнародувати її результати і передавати їх органам, уповноваженим прийматирішення щодо розміщення, проектування та будівництва нових і реконструкції діючихпідприємств, споруд та інших об'єктів
  пов'язаних з використанням вод, в порядку,що визначається законодавством;
  здійснювати громадський контроль за використаннямі охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
  одержувати у встановленому порядку інформаціюпро стан водних об'єктів, джерела забруднення та використання вод, про плани ізаходь щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
  подавати до суду поклич про відшкодуваннязбитків, заподіяних державі і громадянам внаслідок забруднення, засмічення тавичерпання вод;
 здійснювати іншіфункції щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсіввідповідно до законодавства[4, ст. 9].
Контроль завикористанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів полягає взабезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водногозаконодавства. Державній контроль за використанням і охороною вод та відтвореннямводних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів Україні, державними органами охоронинавколишнього природного середовища іншими спеціально уповноваженими державнимиорганами відповідно до законодавства Україні. Порядок здійснення державного контролюза використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів визначаєтьсяВоднім Кодексом та іншими актами законодавства.
Громадський контрольза використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється громадськимиінспекторами охорони навколишнього природного середовища, повноваження яких визначаютьсяположенням, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органомвиконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Державній облік водокористуванняздійснюється з метою систематизації даних про забір та використання вод, скиданнязворотних вод та забруднюючих речовин, наявність систем оборотноговодопостачання та їх потужність, а також діючих систем очищення стічних вод таїх ефективність.
Державній облікта аналіз стану водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачамизвітів про водокористування до державних органів водного господарства завстановленою формою.
Форма звітів проводокористування, порядок їх заповнення та періодичність подання затверджуютьсяспеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань статистикиза поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади зпитань водного господарства та за погодженням із спеціально уповноваженим центральниморганом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.
Організаційно-економічнізаходь щодо забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворенняводних ресурсів передбачають:
  видачу дозволів на спеціальневодокористування;
  встановлення нормативів збору і розмірівзборів за спеціальне водокористування та скидання забруднюючих речовин;
  надання водокористувачам податкових, кредитнихта інших пільг в разі впровадження ними маловідхідних, безвідхідних, енерго- іресурсозберігаючих технологій, здійснення відповідно до законодавства іншихзаходів, що зменшують негативний вплив на води;
 відшкодування увстановленому порядку збитків, заподіяних водним об'єктам в разі порушеннявимог законодавства.
В галузівикористання і охорони вод та відтворення водних ресурсів встановлюються такінормативи:
  нормативи екологічної безпекиводокористування;
  екологічний норматив якості водиводних об'єктів;
  нормативи гранично допустимого скиданнязабруднюючих речовин;
  галузеві технологічні нормативи утворенняречовин, що скидаються у водні об'єкти;
 технологічнінормативи використання води.
Законодавством Україніможуть бути встановлені й інші нормативи в галузі використання і охорони вод тавідтворення водних ресурсів.
Для оцінкиможливостей використання води з водних об'єктів для потреб населення та галузейекономіки встановлюються нормативи, які забезпечують безпечні умови водокористування,а саме:
  гранично допустимі концентраціїречовин у водних об'єктах, вода яких використовується для задоволення питних,господарсько-побутових та інших потреб населення;
  гранично допустимі концентраціїречовин у водних об'єктах, вода яких використовується для потреб рибногогосподарства;
  допустимі концентрації радіоактивнихречовин у водних об'єктах, вода яких використовується для задоволення питних,господарсько-побутових та інших потреб населення.
В разі необхідностідля вод водних об'єктів, які використовуються для лікувальних, курортних,оздоровчих, рекреаційних та інших цілей, можуть встановлюватись більш суворінормативи екологічної безпеки водокористування[4, ст. 10].
Норматівіекологічної безпеки водокористування розробляються і затверджуються:
  спеціально уповноваженим центральниморганом виконавчої влади з питань охорони здоров'я та Національною комісією зрадіаційного захисту населення Україні – для водних об'єктів, вода якихвикористовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потребнаселення;
 спеціальноуповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань рибногогосподарства – для водних об'єктів, вода яких використовується для потребрибного господарства.
Норматівіекологічної безпеки водокористування вводяться в дію за погодженням із спеціальноуповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології таприродних ресурсів.
Для оцінкиекологічного благополуччя водних об'єктів та визначення комплексу водоохороннихзаходів встановлюється екологічний норматив якості води, який містить науковообгрунтовані значення концентрацій забруднюючих речовин та показники якостіводи (загальнофізичні, біологічні, хімічні, радіаційні). При цьому ступіньзабрудненості водних об'єктів визначається відповідними категоріями якості води[4, ст. 21].
Екологічнійнорматив та категорії якості води водних об'єктів розробляються ізатверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади зпитань екології та природних ресурсів і спеціально уповноваженим центральниморганом виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Норматіві граничнодопустимого скидання забруднюючих речовин встановлюються з метою поетапногодосягнення екологічного нормативу якості води водних об'єктів.
Порядок розробкита затвердження нормативів гранично допустимого скидання та перелікзабруднюючих речовин, що нормуються, встановлюються Кабінетом МіністрівУкраїні.
Водокорістувачамів Україні можуть бути підприємства, встанови, організації і громадяни Україні,а також іноземні юридичні і фізичні особини та особини без громадянства[4, ст.20].
Водокорістувачіможуть бути первинними і вторинними.
Первінніводокористувачі – це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповіднеобладнання для забору води. Вторінні водокористувачі (абоненти) – це ті, що немають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних спорудпервинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, щовстановлюються між ними.
Вторінніводокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти такожна підставі дозволів на спеціальне водокористування.
Водокорістувачімають право:
  здійснювати загальне та спеціальневодокористування;
  використовувати водні об'єкти наумовах оренди;
  вимагати від власника водного об'єктаабо водопровідної системи підтримання належної якості води за умовамиводокористування;
  споруджувати гідротехнічні та іншіводогосподарські об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт;
  передавати для використання водуіншим водокористувачам на визначених умовах;
  здійснювати й інші функції щодо водокористуванняв порядку, встановленому законодавством.
Прававодокористувачів охороняються законом. Порушені права водокористувачівпідлягають поновленню в порядку, встановленому законодавством[4, ст. 13].
Водокорістувачізобов'язані:
  економно використовувати водніресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод;
  використовувати воду (водні об'єкти)відповідно до цілей та розумів їх надання;
  дотримувати встановлених нормативівгранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітівзабору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючихречовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;
  використовувати ефективні сучаснітехнічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, атакож здійснювати заходь щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними(дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї;
  не допускати порушення прав, наданихіншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам таоб'єктам навколишнього природного середовища;
  утримувати в належному стані зонисанітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання,прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисніта інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;
  здійснювати облік забору та використаннявод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотнихвод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів в контрольних створах,а також подавати відповідним органам звіти в порядку,визначеному Воднім Кодексом та іншими законодавчими актами;
  здійснювати погоджені у встановленомупорядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарніта інші заходь щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а такожприпинення скидання забруднених стічних вод;
  здійснювати спеціальневодокористування лише за наявності дозволу;
  безперешкодно допускати на своїоб'єкти державних інспекторів спеціально уповноважених державних органів вгалузі використання, охорони та відтворення водних ресурсів, а такожгромадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, якіздійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства і надавати їм безкоштовно необхідну інформацію;
  своєчасно сплачувати збори заспеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства;
  своєчасно інформувати місцеві Ради,державні органи охорони навколишнього природного середовища та санітарногонагляду про виникнення аварійних забруднень;
  здійснювати невідкладні роботи,пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршенняякості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій наоб'єктах інших водокористувачів в порядку, встановленому законодавством;
 виконувати іншіобов'язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідноіз законодавством[4, ст. 14].
Загальневодокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання,плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забірводи з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та зкриниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами табез надання відповідних дозволів.
З метою охоронижиття і здоров'я громадян, охорони навколишнього природного середовища та зінших передбачених законодавством підстав районні і міські Ради за поданнямдержавних органів охорони навколишнього природного середовища, водногогосподарства, санітарного нагляду та інших спеціально уповноважених державнихорганів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забірводи для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підставвизначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на воднихоб'єктах, розташованих на їх території.
Місцеві Радизобов'язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежуютьзагальне водокористування. На водних об'єктах, наданих в оренду, загальневодокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, запогодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду. Водокорістувач, якийузяв водний об'єкт в користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити довідома населення умови водокористування, а також про заборону загальноговодокористування на водному об'єкті, наданому в оренду[4, ст. 18].
Якщоводокористувачем або відповідною Радою не встановлено таких розумів, загальневодокористування визнається дозволеним без обмежень. Спеціальне водокористування– це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічнихпристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти,включаючи забір
води та скидання забруднюючихречовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальневодокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволенняпитних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних,оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних,рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Не належать доспеціального водокористування:
  пропуск води через гідровузли (крімгідроенергетичних);
  подача (перекачування) води водокористувачамв маловодні регіони;
  усунення шкідливої дії вод (підтоплення,засолення, заболочення);
  використання підземних вод длявилучення корисних компонентів;
  вилучення води з надр разом звидобуванням корисних копалин;
  виконання будівельних,днопоглиблювальних і вибухових робіт;
  видобування корисних копалин і воднихрослин;
  прокладання трубопроводів і кабелів;
  проведення бурових,геологорозвідувальних робіт;
 інші роботи, яківиконуються без забору води та скидання зворотних вод.
Спеціальневодокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальневодокористування видається:
  державними органами охоронинавколишнього природного середовища – в разі використання води водних об'єктівзагальнодержавного значення;
 Верховною РадоюАвтономної Республіки Крім, обласними, Київською та Севастопольською міськимиРадамі за погодженням з державними органами охорони навколишнього природногосередовища – в разі використання води водних об'єктів місцевого значення[4, ст. 14].
Відача дозволу наспеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача зобгрунтуванням споживи у воді, погодженим з державними органами водногогосподарства, — в разі використання поверхневих вод, державними органамигеології – в разі використання підземних вод та державними органами охорониздоров'я – в разі використання водних об'єктів, віднесених до категоріїлікувальних.
Порядокпогодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджуєтьсяКабінетом Міністрів Україні[4, ст. 14].
В дозволі наспеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, лімітвикористання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. В разі настаннямаловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державнимиорганами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Під годиназдійснення спеціального водокористування для задоволення питних і побутовихпотреб населення в порядку централізованого водопостачання підприємства, встановита організації, у віданні яких перебувають питні та господарсько-побутовіводопроводи, здійснюють забір води безпосередньо з водних об'єктів відповідно дозатверджених у встановленому порядку проектів водозабірних споруд, нормативівякості води і дозволів на спеціальне водокористування.
Ці підприємства,встанови та організації зобов'язані здійснювати постійне спостереження заякістю води у водних об'єктах, підтримувати в належному стані зону санітарноїохорони водозабору та повідомляти державні органи санітарного нагляду, охорони навколишньогоприродного середовища, водного господарства і місцеві Ради про відхилення відвстановлених стандартів і нормативів якості води.
Нацентралізованих водозаборах підземних вод в межах їх родовищ та на прилеглихтериторіях водокористувачі повинні облаштовувати локальну ятір спостережнихсвердловин[4, ст. 14].
Ськидання стічнихвод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів граничнодопустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимогоскидання забруднюючих речовин.
Водокорістувачізобов'язані здійснювати заходь щодо запобігання скиданню стічних вод чи йогоприпинення, якщо смороду:
  можуть бути використані в системаоборотного, повторного і послідовного водопостачання;
  містять цінні відходи, що можуть бутивилучені;
  містять промислову сировину,реагенти, напівпродукти та кінцеві продукти підприємств в кількості, щоперевищує встановлені нормативи технологічних відходів;
  містять речовини, щодо яких невстановлено гранично допустимі концентрації;
  перевищують гранично допустимі скидитоксичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань;
  за обсягом скидання забруднюючихречовин перевищують гранично допустимі нормативи;
  призводять до підвищення температуриводи водного об'єкта більш ніж на 3 градуси за Цельсієм порівняно з її природноютемпературою в літній період;
 є кубовими залишками,шламами, що утворюються в результаті їх очищення і знезараження.
Скидаті стічніводи, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри), забороняється.
Підпріємства,встанови і організації, які експлуатують дренажні системи для ліквідаціїпідтоплення, заболочення чи вторинного засолення зрошуваних земель, зобов'язанівпроваджувати ефективні технології для зниження рівня природного і техногенногозабруднення дренажних вод перед скиданням їх у водні об'єкти. Умові скидання цихвод у водні об'єкти встановлюються державними органами охорони навколишньогоприродного середовища.
Висновки
Третю главупершого розділу даної роботи присвячено нормативно-правовому обґрунтуваннюводоспоживання та водовідведення. Розглянуто загальні положеня Водного КодексуУкраїни, висвітлено заходи по забезпеченню раціонального водоспоживання таводовідведення. Також приділено увагу відповідальності за порушення існуючихзаконів України, що стосуються регулювання водоспоживання та водовідведення.

Висновки розділу
У першому розділіданої роботі розглянуто основні аспекти водоспоживання та водовідведення,головні джерела водопостачання, їх детальна класифікація та характерніособливості. Також увагу приділено класифікації стічних вод та каналізації, якосновному шляху водовідведення в умовах міста. Приведено типи каналізаційнихсистем, їх основні частини та методи ефективного використання.

Розділ 2. Аналізстану водопостачання та водовідведення Дніпропетровської області
2.1 Аналіз стануводопостачання Дніпропетровської області
Водні ресурсиДніпропетровської області, яка займає площу 31,9 кв.км, складаються з річковогостоку її території (місцевий стік), і припливу води по Дніпру з Полтавськоїобласті і його припливам – Інгульцю з Кіровоградської області, Орелі зХарківської, Самарі з Донецької, Харківської і Запорізької областей. Прогнозніресурси підземних вод оцінюються в кількості 320 млн.куб.м, з яких 100млн.куб.м гідравлічно не пов'язано з поверхневим стоком.
Середнібагатолітні запаси водних ресурсів області, сформовані запасами поверхневих іпідземних вод, складають 53,3куб.км (млрд.куб.м), у тому числі:
· місцевийстік – 0,87 куб.км (1,6%);
· підземніводи – 0,3 куб.км (0,6%);
· припливводи з суміжних областей по річках Самара, Вовча, Солона, Бик, Орель, Інгулец –1,53 куб.км (2,9%);
· припливпо річці Дніпро – 50,6 куб.км (94,9%).
Транзитний стікоб'ємом (51 куб.км розпадається на санітарний стік не менше, чим 15 куб.км, а36 куб.км йдуть на постійне поповнення водосховищ і водоспоживанняпромисловими, комунальними і сільськогосподарськими підприємствамиДніпропетровською і суміжних з нею областей.
По запасах місцевихводних ресурсів область віднесена до найменш забезпеченим в Україні.Водозабезпеченість області складає 0,57 тис.куб.м води на душу населення в рік. Цей показник по Україні складає 1,3тис.куб.м, а по європейських нормах 15тис.куб.м.
Паспортизацією іінвентаризацією річок і водоймищ області встановлено, що кількість водоймищ –1560 із загальним об'ємом 1129 млн.куб.м.
Головною річкоюмережі гідрографії Дніпропетровщини є річка Дніпро, яка протікає по територіїРосії, України і Білорусі. Свій початок Дніпро бере біля д. КльовцовоСмоленської області Росії в межах піднесеності Валдайськой на висоті 220 м над рівнем моря. Впадає Дніпро впівнічно-західну частину Чорного моря; у своєму гирлі він разом з р. ПівденнийБуг утворює просторий лиман Днепро-бугський. Довжина Дніпра в межах областіскладає 261 км., і відповідно до розподілу головних припливів по всій системіДніпра ця частина річки від м. Києва ка м. Запоріжжя відноситься до середньогоДніпра. [13, стор.129]
Найкрупнішими припливамиДніпра є Орель, Самара з Вовчою і Інгулец, які беруть свій початок за межамиобласті: Самара – на Донецькій піднесеності, Інгулец –– на Придніпровськійпіднесеності. (Орель, Самара, Вовча, – ліві припливи, Інгулец – правий).Найбільшими припливами Дніпра, басейни яких повністю розташовані в межахобласті (на правобережжі), є Мокра Сура і Базавлук.
Загальна довжина 146малих і середніх річок і річки Дніпро в межах області складає 4926 км. (4916 або 4623 за іншими джерелами). З них 9 – середні річки, площею водозбору до 50 тис.кв. км., останні – малі, площею водозбору до 2 тис. кв. км. [14, стор. 87]
В результатіантропогенного впливу на водні джерела сучасний стан річок областіхарактеризується таким чином:
– 26 річок загальноюдовжиною 385 км. майже повністю змулені, перетворилися на сухі балки і втратилисвоє значення, як водні джерела. Серед них річки Омельник, Водяна, Любімовка,Тернівка, Ворона, Солона та інші. Стік цих річок не зарегульований іспостерігається лише в період повені і дощів, в народному господарствіпрактично не використовуються (тобто ці річки не виконують своїх функцій зборуі транспортування поверхневого стоку і підземних вод);
– 88 річок загальноюдовжиною 1873 км. повністю зарегульовані системою водосховищ. Це такі річки якБерестова, Татарка, Чаплінка, Трітузная, Прядовка та інші. Русла цих річоквелику частину року залишаються сухими, постійного перебігу води в них неспостерігається. Вода з водоймищ використовується для зрошування, риборазведенияі інших народно-господарських потреб;
– 3 річки (Гніздка, Коцюба, Грушоватка) загальною довжиною 41 км. використовуються як колектори стічних вод м. Павлограду і як ємкості для складування «хвостів»гірничо-збагачувальних комбінатів Крівбасса;
– річки Широка і Мокра Суравикористовуються як водоймища – накопичувачі стічних вод Кривого Рогу іДніпродзержинська, вода яких йде на зрошування земель Каменськой і Баглейськойзрошувальних систем;
– останні річки (Орель,Самара, Вовча, Базавлук, Кам'янка, Інгулець, Саксагань і ін.) мають постійний перебіг води і є основнимиджерелами водопостачання. Але і ці річки поступово втрачають своє призначенняунаслідок високої мінералізації.
В межах області розміщенічастини Дніпродзержинського, Дніпровського і Каховського водосховищ. Длярегулювання стоку в області споруджено 121 водосховище загальною ємкістю 944,9млн.куб.м а також 1242 ставки загальною ємкістю 155,1 млн.куб.м. (Названайбільших водосховищ: Карачуновськоє, Макортовськоє, Південне, Кресовськоє іін.).
У водопостачанні області(Апостоловського, Криворізького і частково Широковського районів) значну рольвиконує канал – Кривий для Дніпра ріг, розрахований на подачу води 41 куб.м/с.На півночі області (Царічанський, Магдаліновський, Новомоськовський,Павлоградський райони) проходит траса каналу Дніпро-Донбас, розрахованого наподачу води 120 куб.м/с. Для цілей зрошування земель і оздоровлення р. Інгулецспоруджений канал Дніпро — Інгулец, де об'єм перекачування води досягає 50млн.куб.м.
На Дніпропетровщині озермало, вони невеликі за розміром і грають незначну роль у водоспоживанніобласті. Розташовані вони в долинах Дніпра, Самари, Орелі. Більшість озерзнаходяться на території Магдаліновського і Царічанського районів. Найбільшвідомі з них: Холодне, Криве, Орлово, Далекий Лиман та інші.
Найбільшим озером областіє Солоний Лиман, розташований на території району Новомоськовського біля с.Знаменовка. Само назва озера говорить про те, що вода в нім солона порівняно зіншими озерами області. Деякі озера, наприклад, оз. Лебедине (Магдаліновськийрайон), є пам'ятниками природи зі всілякою водною і болотяною рослинністю, збагаточисельними місцями гніздування диких водоплавних птахів. (Пасiчній,Булава, Горб та iн., 1992).
Всі галузі господарствапо відношенню до водних ресурсів розділяють на дві групи: споживачі ікористувачі води. Споживачі забирають воду з джерела, використовують її длявиробництва промислової і сільськогосподарської продукції, а потім повертають,але вже у іншому місці, в меншій кількості і іншої якості. Користувачі воду зджерела не забирають, а використовують її як середовище (водний транспорт,рибальство, спорт) або як джерело енергії (ГЕС). Але і вони можуть змінюватиякість води (наприклад, водний транспорт забруднює воду). Вода можевикористовуватися в різних цілях: для потреб промисловості, сільського,комунального господарства, транспорту і для господарсько-питних потреб.
Так, річний об'ємвикористання води на промислові, сільськогосподарські і господарські потребиДніпропетровської області навіть з врахуванням спаду виробництва, складає від2,2 до 2,5 куб.км. Тоді як сумарний об'єм місцевого стоку і запасів підземнихвод, в середній по водності рік, складає 1,2 куб.км.
В цілому по областіналічується більше 9 тис. водокористувачів, у тому числі, більше 500 первиннихводокористувачів, діяльність яких зв'язана, як із забором з підземних, так іповерхневих водних об'єктів.
Існує спеціальнакласифікація водокористувань за декількома критеріями:
· по цілях використання вод (промисловіпотреби, зрошування, потреби гідроенергетики і так далі);
· по об'єктах водокористування(поверхневими, підземними водами і так далі);
· за технічними умовами водокористування(із застосуванням споруд і пристроїв або без них);
· за умовами надання водних об'єктів вкористування (спільне або відособлене);
· по характеру використання води(використання води як речовини з певними властивостями, як місця існування ітак далі);
· за способом використання водних об'єктів(з вилученням води або без);
· по дії водокористувань на водні об'єкти(на кількісні характеристики водного об'єкту, на якісних, без дії).
Зростання міст,бурхливий розвиток промисловості, інтенсифікація сільського господарства,значне розширення площ зрошуваних земель, поліпшення культурно-побутових умов –все це свідчить, що в майбутньому водокористування лише збільшуватиметься.
У Дніпропетровськоїобласті в 2007 році для потреб населення і народного господарства було узято зводних об'єктів 2719,8 млн.куб.м води, з яких використано, – 2160,0 млн.куб.мводи.
Використання свіжої водипо області в 2007 році в порівнянні з 2006 роком зменшилося на 332,2 млн.куб.м(13,3%), у тому числі використання на виробничі потреби скоротилося на 260млн.куб.м (15,8%) і склало 1382,0 млн.куб.м.
Скоротили вжиток свіжоїводи на виробничі потреби, в основному, за рахунок спаду промисловоговиробництва: Придніпровська ТЕС, м. Дніпропетровськ; ВАТ «Дніпропетровськийметалургійний завод ім. Петровського», м. Дніпропетровськ; комбінат «Криворіжсталь»,р. Кривий ріг і ін.
Погіршала ефективністьвикористання води у виробництві на 31 підприємстві (43%). Таке погіршення уводокористуванні склалося через те, що більшість промислових підприємствпрацювали не на повну потужність. Особливо незадовільний стан відмічений напідприємствах з безперервним виробничим циклом (металургійні підприємства –доменні, сталеплавильні, коксохімічні і інші виробництва), які були вимушенівиробниче устаткування експлуатувати майже на неодруженому ходу для запобіганняі ліквідації аварійних ситуацій.
Використання води на господарчо-побутовіпотреби зменшилося на 46,0 млн.куб.м (7,7 %) і склало 553,4 млн.куб.м. На мал.1 зображено забірпитної води та води на господарчо-побутові потреби у Дніпропетровськійобласті.
/>
Мал. 1. Забірпитної води та води на господарчо-побутові потреби у Дніпропетровськійобласті
Використання назрошування скоротилося на 12,3 млн.куб.м (9%) і склало 123,9 млн.куб.м, напотребі сільськогосподарського водопостачання скоротилося на 13,9 млн.куб.м(12%) і склало 100,7 млн.куб.м води.
Кількість води воборотному і повторному водозабезпеченні скоротилася на 261,0 млн.куб.м (4,3%)і склала 5850,0 млн.куб.м. Одній з причин зниження раціонального використанняводи у виробництві за рахунок оборотного водоспоживання став дефіцителектроенергії, яка використовується для роботи насосного устаткування всистемах оборотного водопостачання.
Безповоротневодопостачання і витрати води зменшилися на 40,1 млн.куб.м (4,1%) за рахунокзменшення використання води на зрошування і зменшення води на поповнення витратводи в системах оборотного водопостачання і склало 932,1 млн.куб.м води.
Слід зауважити, що забірводи з водних об'єктів за цих 10 років знизився в цілому на 1580,2 млн.куб.м(що складає 36,7% від забору води в 1988г.). При цьому використання водизнизилося на 1550,4 млн.куб.м (42%).
Таким чином, структуравикористання води на різні потреби в 1997 році мала наступний вигляд (мал. 2):
- виробництво –64%;
- господарчо-побутовіцілі – 26%;
- зрошування –5,7%;
- сільськегосподарство – 4,3%.[12, стор. 116]
Графік сезонних коливань водовідбіру на зрошення та господарчо побутові потреби за 2008 рік наведено на мал. 2.

/>
Мал. 2. Графік сезонних коливань водовідбіруна зрошення тагосподарчо-побутові потреби за 2008 рік
Все вищепереліченевідносилося до водозабору і використання води загалом, по всій сукупностіводних джерел Дніпропетровщини. У водозаборі Дніпропетровської області провіднемісце займає р. Дніпро, слідом за нею йдуть річки Орель, Інгулець, Самара, Вовча, Базавлук, Саксагань,Мокра Сура.
Структура використанняводи на різні потреби на різних річках неоднакова. Основна маса води, узятої зр. Дніпро, в 1996 г була використана на потреби виробництва (65,9%). Така жситуація на р. Орель (78,7%). Переважно на господарсько-питні і виробничі цілібула витрачена в 1996г. вода річки Інгулец (відповідно 46,8 і 43,4%). РічкиВовча і Базавлук можна назвати річками переважно сільськогосподарськогопризначення. Река Самара має більш менш рівномірну структуру використання.
Таким чином, вДніпропетровської області за останніх 10 років намітилася тенденція до зниженнярозмірів забору води з водних джерел і відповідно до зниження об'єміввикористовуваної води. Це значною мірою пов'язано з погіршеннямсоціально-економічної ситуації в регіоні, а саме, із зниженням темпів розвиткувиробництва, обуславливающим зменшення об'єму промислового використання вод.
Висновок
У даній главірозглянуто водоспоживання Дніпропетровської області. Наведено статистичні даніта необхідні цифри та розрахунки, пов’язані з даним напрямком дослідження. Виявлено основні тенденції тааспекти розвитку дослідження у даному напрямку.
2.2 Аналіз стануводовідведення Царичанського району Дніпропетровської області.
2.2.1 Забрудненняводи
ОскількиДніпропетровська область має дуже розвинуту структуру промислових підприємств,то підчас водовідведення водні ресурси є дуже забрудненими.
Під забрудненнямводних ресурсів розуміють будь-які зміни фізичних, хімічних і біологічнихвластивостей води у водоймищах у зв'язку із скиданням в них рідких, твердих ігазоподібних речовин, які заподіюють або можуть створити незручності, роблячиводу даних водоймищ небезпечною для використання, завдаючи збитку народномугосподарству, здоров'ю або безпеці населення.
Забруднення поверхневих іпідземних вод можна розподілити на такі типи:
· механічне –підвищення вмісту механічних домішок, властиве в основному поверхневим видамзабруднень;
· хімічне –наявність у воді органічних і неорганічних речовин токсичної і нетоксичної дії;
· бактерійне ібіологічне – наявність у воді всіляких патогенних мікроорганізмів, грибів і дрібнихводоростей;
· радіоактивне –присутність радіоактивних речовин в поверхневих або підземних водах;
· теплове – випуску водоймища підігрітих вод теплових або атомних електростанцій.
Головнимиджерелами забруднення і засмічення водоймищ є недостатньо очищені стічні водипромислових і комунальних підприємств, крупних тваринницьких комплексів,відходи виробництва при розробці рудних і нерудних копалин; води шахт,копалень, нафтопромислів; відходи деревини при заготівці, обробці і сплавілісоматеріалів, скидання водного і залізничного транспорту; відходи первинноїобробки льону, пестициди і так далі
Учені підрахували, щоякщо місто споживає в день 600 тис. куб. м води, то він дає близько 500 тис.куб.м стічних вод.
Так, Дніпропетровськскидає більше 6 млн. куб. м в добу стічних вод, у тому числі 224 тис. куб. мзабруднених. Дніпродзержинськ — 640 тис. куб. м недостатньо очищених і 120 тис.куб. м неочищених стоків. Щоріклише один металургійний завод ім. Г.І. Петровського скидає 5 млн. куб. мзабруднених стічних вод — в середньому по 5т на кожного жителяДніпропетровська, включаючи дітей і людей похилого віку.
На мал. 3позначено викиди небезпечних речовин у Дніпропетровській області у порівнянні зусією Україною

/>
Мал. 3. Викидишкідливих речовин у воду від стаціонарних джерел забруднення уДніпропетровській області
Дніпропетровська область,займаючи одне з перших місць в країні по економічному потенціалу і чисельностінаселення, лідирує і в частині об'ємів водовідведення поворотних вод. Взагалі, у 2007 році підприємствами області було скинуто 1776,0 млн.куб. м поворотних вод, з них 724,2 млн. куб. м забруднених стічних вод.
Забрудненняповерхневих вод області здійснюється за рахунок скидання забруднених стічнихвод без очищення і у зв'язку з неефективною роботою очисних споруд — недостатньо очищених стічних вод.
Скидання очищених стічнихвод у 2007 році в порівнянні з 2006 роком скоротилося на 5,1 млн.куб.м ( 3,3 % ),неочищених зріс на 13,5 млн. куб.м ( 8,4 % ), скидання недостатньо очищених водзменшився на 30,2 млн. куб. м ( 5,2 % ), скидання нормативно чистих безочищення знизився на 193,7 млн. куб. м ( 19 % ) (% по відношенню до 1996г.).
Згідно структурі скиданнястічних вод у водні об'єкти області в 1997 році 50 % вод, що скидаються,припадає на частку нормативний чистих без очищення вод, 31 % — це недостатньоочищені, 10 % — стічні води без очищення і, нарешті, 9 % припадає на часткуочищених вод. [18,стор. 237]
Основними забрудниками воднихоб'єктів басейну Дніпра є комунальне господарство (скидання в 2007 році склало 438,8 млн.куб.м, в 1996 році – 454,6 млн.куб.м), чорна металургія(скидання в 2007 році склало 367,7 млн.куб.м, а в 2006 р. – 366,9 млн.куб.м), хімічна інафтохімічна промисловість (скидання в 2007 році склало 19,26 млн.куб.м, в 1996году – 19,81 млн.куб.м),машинобудування (скидання в 2007році склало 7,356 млн.куб.м, в 1996 році – 10,41 млн.куб.м).
Найбільш крупнимипромисловими об'єктами – забрудниками є: АТ «Південниймашинобудівний завод», ВАТ «Дніпрошина»(м. Дніпропетровськ), ВАТ «Ніжнеднепровський трубопрокатний завод», ВАТ «Металургійнийзавод ім. Петровського» (м. Дніпропетровськ), меткомбінат ім. Дзержінського (м. Дніпродзержинськ), Південнотрубнийзавод (р. Никополь) та інші. Список основних водокористувачів і водоспоживачів,що скидають забруднені стічні води в поверхневі джерела Дніпропетровськоїобласті приведено в таблиці 1.
Проблемним залишаєтьсяочищення каналізаційних стічних вод. Частково із-за перевантаження очиснихспоруд, частково із-за неефективності вживаних методів очищення.
У 2007 році за даними 2-тп (водхоз) об'єм скидання стічнихвод, які прошли очищення на 23 підприємствах комунального господарства області,склав 438,8 млн.куб.м, або 24,6% від сумарного водовідведення області. Прицьому більше 50% об'єму скидання не відповідають технічним і екологічнимвимогам якості очищення. Проекти по розширенню і реконструкції каналізаційнихочисних споруджень міст Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Кривого Рогу,Павлограду не реалізуються. Очисні споруди переобтяжені, методи очищення ідоочистки поворотних вод не відповідають екологічним нормативам скиданнязабруднюючих речовин в поверхневі водоймища. У області потужність водопровіднихмереж практично в 2 рази перевищує потужність очисних споруджень каналізації.Технічний стан 30% водопровідно-каналізаційних комунікацій населених пунктівнезадовільне, останні також зношені на 60%, що не відповідає вимогам надійноїексплуатації і є причиною аварійних ситуацій з великими витратами питної води ізабрудненням довкілля. Заходи щодо оновлення водопровідно-каналізаційних мережчерез відсутність засобів проводяться дуже повільно, що веде до подальшогопогіршення екологічного стану басейну р. Дніпро. Окрім перерахованих джерелзабруднення, значна кількість забруднюючих речовин поступає у водні об'єкти зтериторії населених пунктів, з поверхневим стоком з сільськогосподарських угідьі тваринницьких комплексів, із забрудненими підземними водами. Дренажні водизрошувальних систем є потужним джерелом забруднення водних об'єктівпестицидами, гербіцидами, мінеральними солями. Сільське господарство є одним зосновних джерел попадання у водні об'єкти біогенних елементів. Значнарозораність земель, їх меліоративне освоєння, ерозія наводять до збільшенняводного стоку з сільгоспугідь. Значна шкода водним об'єктам наносить вимушенескидання з накопичувачів, хвостохранилищ забруднених стічних вод, у тому числісільськогосподарських.
Аналіз головних джерелзабруднень поверхневих вод був би не повним без інформації про якісний ікількісний склад шкідливих речовин в стічних водах. До характерних дляДніпропетровської області відносяться такі забруднюючі речовини: біогенніречовини, важкі метали, синтетичні поверхнево-активні речовини (СПАР), надзвичайно високий мінеральнийсклад, крім того, неорганічні і органічні речовини токсичної групи(бенз-а-пирен, пестициди і ін.). Слід зауважити, що у 2007 році зменшилося скидання зважених речовин, сульфатів,фосфору загального (4,4 рази),нітратів, заліза, фтору, кальцію (у 79 разів), магнію (у 739 разів), нітриту,але в той же час збільшилося скидання наступних речовин: нафтопродуктів,хлоридів, азоту, фенолів, міді, цинку (у 1,6 разів), нікелю, хрому, фосфатів,алюмінію, свинцю, кадмію, кобальту, марганцю (у 4,8 рази).
Загальна діаграмаджерел забруднення водних ресурсів Дніпропетровщини наведена на мал. 4.
/>
Мал. 4. Джерелазабруднення водних ресурсів Дніпропетровської області
Неорганізовані джерелазабруднення поверхневих водних об'єктів наносять не менший, а інколи і більшашкода водним об'єктам, чим організоване скидання.
Таким чином, вДніпропетровської області водозабір і використання води з року в рікзменшується, водовідведення також знижується через економічні причини, протескидання забруднених стічних вод залишається приблизно на тому ж рівні.
За період з 1990 по 2007 рр. величина забору води зменшилася на 36,7% (у 2007 р. в порівнянні з 1988г.), використання– 42%, водовідведення 42%, в той час, як показник скидання забруднених стічнихвод знизився всього на 22%. Тобто можна зробити вивід, що на тлі зниження заборуі скидання вод, забруднення стічних вод зростає

Таблиця 1. Списокосновних водокористувачів і водоспоживачів, що скидають забруднені стічні водив поверхневі джерела Дніпропетровської області на 01.01.08 Скинуто забруднених стічних вод № Найменування підприємства Всього у тому числі тис.куб.м п/п тис.куб.м НО НДО Дніпропетровський регіон 1. ВАТ «Дніпротяжмаш» 767,6 532,0 235,6 2. ВАТ «Дніпропресс» 357,0 -- 357,0 3. АТ «Стрілочний завод» 126,1 -- 126,1 4. ПО»Південний машинобудівний завод» 7225,6 1604,7 5620,9 5. ВАТ «Дніпрошина» 9320,4 9320,4 -- 6. ВАТ «Трубний завод» 6402,4 -- 6402,0 7. ВАТ «Ніжньодніпровський трубопрокатний завод» 1164,0 -- 1164,0 8. ВАТ «Металургійний завод ім. Петровського» 86363,0 85283,8 1079,2 9. Металургійний завод ім. Комінтерну 1425,8 -- 1425,8 10. Комбайновий завод 6,8 6,8 -- 11. Придніпровська ТЕС 7811,0 -- 7811,0 12. ВАТ «Дніпропетровський м'ясокомбінат» 417,9 -- 417,9 13. ВАТ «Завод металоконструкцій ім. Бабусіна» 492,2 465,2 27,0 14. ЗАТ «Верстатобудівний завод» 28,4 28,4 -- 15. КП «Завод гірничошахтного устаткування» 150,7 150,7 -- 16. Дніпродзержинська птахофабрика 85,2 -- 85,2 Західно-донбасівський регіон 1. ПО «Павлоградський хімзавод» 2851,3 -- 2851,3 Дніпродзержинський регіон 1. ВАТ «Дніпро Азот» 9901,0 7091,0 2810,0 2. ВАТ «Дніпровагонмаш» 340,2 340,2 -- 3. ПО «Придніпровський химзавод» 284,6 284,6 -- 4. Меткомбінат ім. Дзержінського 128797,8 3085,2 125712,6 5. АТ «Завод Метиз» 64,5 64,5 -- 6.
Аульний водопровід
Криничанський район 1500,0 1500,0 -- Верхньодніпровський регіон 1. Державне Желтоводське енергетичне підприємство 699,2 -- 699,2 2. Енерговодоканал р. Жовті Води 11169,2 -- 11169,2 3. Державний гірничометаллургійний комбінат, р. Вільногорськ 1600,4 -- 1600,4 Нікопольський регіон 1. Південнотрубний завод, р. Нікополь 36950,6 591,3 36359,3 2. ВАТ «Завод феросплавів» р. Нікополь 359,4 359,4 -- Апостоловський район 1. Криворізька ТЕС, р. Зеленодольськ Апостоловського району 11663,0 -- 11663,0 2. ВАТ «Цементно-гірський комбінат» 13,3 2,4 10,9 Криворізький регіон 1. Інгулецький ГОК 3030,2 3030,2 -- 2. Меткомбінат «Криворіжсталь» 53283,0 22415,0 30868,0 3. Завод гірського машинобудування 110,0 110,0 -- 4. ВАТ «Північний ГОК» 18797,2 14526,2 4271,0 5. ВАТ «Південний ГОК» 5128,5 5128,5 -- 6. ВАТ «Центральний рудоремонтний завод» 1379,1 -- 1379,1 7. АТ «Криворізький турбінний завод «Констар» 300,0 -- 300,0 8. Електрозавод 22,0 22,0 -- 9. ВАТ «Суха балка» 29,0 29,0 -- 10. Шахта «Гігант» 349,0 349,0 -- /> /> /> /> /> />
Висновок
Дану главуприсвячено оцінці та класифікації об’єктів забруднення водних ресурсівДніпропетровської області. Наведено необхідні статистичні дані та актуальнірозрахунки.
2.2.2 Оцінка якостіводи
Останніми роками особливосильно загострилася проблема забезпечення народного господарства водою належноїякості. В зв'язку з цим багато уваги приділяється чистоті природних вод і їхзбереженню. У природній воді завжди є домішки. Їх склад і концентрація –головне, що визначає придатність води у кожному конкретному випадку, тобтовідповідність її цільовому призначенню.
З урахуванням основних показників якості води, визначуваних їїорганічними, мінеральними домішками, природну води умовно розділяють на чотиригрупи стосовно подальшого використання: 1 — для господарсько-питногопризначення; 2- для рибогосподарських цілей; 3 — іригаційну, тобтовикористовувану для зрошування сільськогосподарських полів; 4 — технічну, тобтовживану в промисловості. Деякі мікродомішки в хлорованих водах (такі яктетрахлорди-бензодиоксіни) володіють мутагенною іканцерогенною дією.
Якість природних водвизначається загальнофізичними показниками, концентрацією неорганічних іорганічних речовин, а також біологічними чинниками.
Більшість водоймищ, завинятком ставків рибоводів і деяких технічних водних об'єктів, використовуютьсядля вирішення комплексу водогосподарських завдань і задоволення потреб різнихводокористувачів (енергетики, транспорту, питного і технічного водопостачання,рекреації, рибогосподарського і іригаційного використання). Вимоги, щопред'являються до якості води цих основних водокористувачів, різні, але єзагальна умова – вода в джерелах має бути доброякісною, тобто допустимою довикористання людиною.
Більш за третинувсіх стічних вод, які скидають підприємства Дніпропетровської області вповерхневі водоймища, складають забруднені стічні води.
У 2007 р.контролювалися 8 річок (Дніпро, Самара, Орель, М.Сура, Інгулец, Вовча,Саксагань, Жовта) і 5 водосховищ (Дніпродзержинське, Дніпровське,Карачуновськоє, Іськровськоє, Кресовськоє).
Багатолітніспостереження показали, що найбільш поширеними забруднюючими речовинами річокбасейну є нітрит, азот амонійний, біогенні і органічні речовини, важкі метали,нафтопродукти і феноли. Виявленіїх концентрації у воді свідчать про порушення норм її якості.
За результатамианалітичного контролю якість води в Дніпрі лише по деяких інгредієнтах (сухомузалишку, хлоридам, сульфатам, фосфатам, азотній групі) відповідає вимогам Сан ПІН4630-88 і ГДК для води рибогосподарських водоймищ (ГДК риб). Рівень забрудненнязваженими речовинами перевищує допустимий від Мішуріного Рогу каДніпропетровська, нижче за течією він залишається в допустимих межах. Убільшості створів Дніпра вміст БПКп в 2-3 рази перевищує рівень ГДК для водирибогосподарських водоймищ. Наголошується досить високий рівень вмісту заліза(1,5-3,5 ГДК риб) і важких металів – цинку, марганцю, кобальту, кадмію, яківизначалися у межах Дніпропетровська (1,5-8 ГДК риб). Кількість нафтопродуктівпрактично у всіх створах (у 1,5-4 рази) перевищують навіть культурно-побутовіГДК.
Вмістзабруднюючих речовин за течією Дніпра змінюється: по сухому залишку, хлоридам,сульфатам, нітриту, залізу, нафтопродуктам воно зростає від Мішуріного Рогу доВолосського, а по БПК і зважених речовинах зменшується. У зоні спостереженнявмісту важких металів (Дніпропетровськ) наголошується збільшення за течієюхрому, нікелю, кобальту, марганцю, практично не змінюється вміст свинцю ікадмію. Найбільший вкладдо забруднення Дніпра вносять ВАТ «Металургійний завод ім. Петровського», ВАТ «Дніпротяжмаш», ВАТ «Трубний завод», ПО «Південниймашинобудівний завод», які скидають свої неочищені поворотні води вище зазалізничний міст; Придніпровська ТЕС, ПУВКХ (виробниче управлінняводно-каналізаційним господарством), недостатньо очищені поворотні води якихпотрапляють в річку в районі гирла р. М.Сура.
У м.Дніпродзержинську спостерігається підвищене забруднення Дніпра з'єднаннямиазоту, фенолом, нафтопродуктами, іонами міді і цинку, сульфатами, хлоридами,хлороорганическими пестицидами.
В результаті такогоінтенсивного забруднення змінюється гидрохимический і гідробіологічний режимДніпра і інших водоймищ. Хімічні речовини і компоненти, які знаходяться у водіі накопичуються в донних відкладеннях, включаються в харчові ланцюги і цимвикликають відхилення в нормальному розвитку гідробіонтів. В результатіпорушується їх природна структура, знижується їх видова різноманітність і впершу чергу, за рахунок коштовних видів, що веде до зниження продуктивностіводоймищ.
Погіршується якість водималих річок в результаті обмеження можливостей розбавлення і самоочищення. Так,концентрація нітратів у воді р. Вовча перевищує ГДК до 2 разів. Джерелом вступунітратів є розміщення в басейнах малих річок тваринницьких комплексів іпідприємств по переробці сільськогосподарської продукції.
Відведення через малірічки високомінералізованих вод найбільш загрожує річкам Саксагань, Інгулец,Самара, Вовча.
За результатамианалітичного контролю високий рівень забруднення спостерігається в Самаре, водаякої із-за постійного скидання високомінералізованих шахтних вод, що поступаютьз Донецької області і скидаються шахтами ГХК «Павлоград-вугілля» від 16 до 20млн.кум.м/год по балках Косьмінная і Свідовок, характеризується високим вмістомхлоридів (200-800 мг/л при ГДК – 350 мг/л), сульфатів (550-1600 мг/л при ГДК –500 мг/л) і сухого залишку (1500-4200 мг/л при ГДК – 1000мг/л). Вміст солі врічці досягає 3-5 г/л при найбільш допустимій концентрації для прісних водоймищ1г/л.
У всіх контрольованихстворах річки вміст зважених речовин, нафтопродуктів, залоза в 1,5-4 разиперевищує навіть культурно-побутові ГДК.
Дуже забрудненимзалишається р. М. Сура, куди скидають неочищені стічні води багато підприємствДніпропетровська. Вмістосновних речовин, що характеризують якість поверхневих вод, (БПК, зваженіречовини, нафтопродукти, залізо) в 2-7 разів перевищує культурно-побутові ГДК ісвідчить про нездатність водоймища до самоочищення.
Інгулець – основна водна артерія Крівбасса,яка приймає високомінералізовані води хвостохранилищ ВАТ «СЕВГОК», ВАТ «Інгулецький ГОК» і накопичувача ПО «Крівбассруда»і недостатньо очищені стічні води ряду підприємств. Скидання забрудненихстічних вод в рр. Інгулец і Саксагань до 16 млн.куб.м/год наводить до різкогопогіршення якості води в межах пограничних створів від Кіровоградської (с.Іськровка) до Миколаївської (с. Андрєєвка) області, де спостерігаєтьсязростання сухого залишку в середньому від 800-4200мг/л, хлоридів від 90 до1470мг/л, сульфатів від 240 до 790мг/л, БПК-5 від 1,2 до 5,7мг/л, заліза інафтопродуктів від 0,1 до 0,4 мг/л. Таким чином, щорік в малі річки областіскидається до 400млн.куб.м забруднених вод (близько 50% від об'єму цих вод пообласті). Найбільш забрудненими річками області є Мокра Сура, Саксагань,Інгулець, Самара.
Унаслідок значноготехногенного навантаження екосистема водотоков і водоймищ області знаходиться уважкому положенні, вичерпуються її природні можливості до самоочищення і існуєперспектива якісного вичерпання водних ресурсів.
Висновок
Дана главадругого розділу висвітлює аспекти проблеми оцінки якості води. Розглянуто стандарти,що прийнято при вивчені даної проблеми, а також наведено необхідні статистичнідані та розрахунки.
2.2.3 Мікробіологічнаоцінка якості води
Мікробіологічнаоцінка якості води проводилася згідно вимог Госту 2874-82 «Вода питна».Підвищені рівні бактерійного забруднення водопровідної води зареєстровані в рр.Марганці (2,45%), Жовті Води (4,67%), Новомоськовське (5,85%), Криворізькому(22,53%), Синельниковськом (6,47%), Новомоськовськом (5,85%), Томаковськом(5,55%), Петриківському (9%) районах. Зростання показників бактерійного забруднення питної води навиході в розподільну мережу зареєстроване в рр. Кривому Рогу, Павлограді,Новомоськовськом і Покровськом районах. Особливу тривогу викликає збільшенняпитомої ваги проб з колі-індексом близько 20 у воді рр. Кривого Рогу, Марганцю,Новомоськовська, Криворізького, Покровського, Солонянського, Петриківськогорайонів.
Коліфаги (непрямийпоказник вірусного забруднення води) найчастіше були відмічені в питній водірр. Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Кривого Рогу, Марганцю, Криворізького,Новомоськовського районів, а збудник вірусного гепатиту А – в питній воді рр.Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Марганцю, Синельниково, Новомоськовська,Никополя.
Таким чином, одним зосновних проблемних питань залишається епідеміологічна безпека водопровідноїводи у вірусному відношенні, що вимагає подальшого удосконалення технологіїводопідготовки.
В даний час відомімеханічні, хімічні, физико-хімічні і біологічні методи очищення стічних вод.Якщо вони застосовуються разом, то метод очищення і знешкодження стічних водназивається комбінованим. Очищення може вироблятися як в штучних умовах (наспеціально створених спорудах, установках), так і в природних (на поляхзрошування, фільтрації, біологічних ставках і так далі).
Для ліквідаціїбактерійного забруднення стічних вод проводять їх знезараження (дезинфекцію).Вибір методу або методів визначається характером і мірою забруднення стічнихвод.
При механічному способідомішки віддаляються із стічних вод через систему відстійників і різного родупасток. Для цього використовують сита, грати, пісколовки, септики,навозоуловители, жироловки, бензомаслоуловители, відстійники і так далі Гратислужать для затримання крупних забруднень в стічній воді. Пісколовки призначенідля осадження піску, дрібного гравію і інших мінеральних домішок на днорезервуару.
У пісколовках і гратахзатримується близько 80 % мінеральних забруднень стічних вод. Жироловкипризначені для відділення жирових домішок від стічних вод. Відстійникизастосовують для виділення із стічних вод нерозчинених механічних домішок ічастково колоїдних забруднень мінерального і органічного походження.Відстійники залежно від свого призначення підрозділяються на первинних івторинних. Первинні відстійники встановлюють до споруджень біологічної обробкистічних вод, вторинні – після цих споруд. У септиках відбувається освітлення(відстоювання) і тривале зберігання (від 6 до 12 місяців) осаду, що випав ізстічних вод, до повного його перегнивання. Механічним методом можна добитисявиділення з побутових стічних вод до 60-75% нерозчинних домішок, з виробничих –до 95%, багато з яких як коштовні домішки використовуються у виробництві.
Хімічний методполягає в тому, що в стічні води додають різні хімічні реагенти, які вступаютьв реакцію із забрудниками і облягають їх у вигляді нерозчинних опадів.
Прифизико-хімічному методі обробки із стічних вод віддаляються тонкодисперсні ірозчинені неорганічні домішки і руйнуються органічні неокислювані і поганоокислювані речовини. Зфизико-механических методів очищення застосовуються коагуляція, окислення,сорбція, екстракція і так далі
Схожий з цим методом спосібелектролізу стічних вод. Суть його в тому, що через стічні води пропускаютьелектричний струм, що наводить до випадання більшості забруднюючих речовин восад. Цей спосіб особливо ефективний при очищенні стічних вод від фенольнихречовин. Для очищення стоків від токсичних домішок (ртуті, нікелю, цинку і ін.)їх фільтрують через спеціальні іонообмінні смоли. Физико-хімічний методочищення дає можливість зменшити якість забруднень стічних вод: нерозчинних –до 95%, розчинних – до 25%.
При очищенні побутовихвод найкращі результати дає біологічний метод. В даному випадку длямінералізації органічних забрудників використовують аеробні біологічні процеси,які здійснюються за допомогою мікроорганізмів. Так, на цукрових заводах стічніводи очищають, застосовуючи одноклітинну водорость хлорелу. Біологічний методвикористовують як в природних умовах на спеціально підготовлених ділянках землі– полях зрошування, фільтрації, в біологічних ставках, так і в спеціальнихспорудах – біологічних фільтрах (біофільтрах), або аеротенках.
Слід додати, що деякі особливотоксичні стічні води хімічних підприємств взагалі не можна очистити сучасними методами.Їх доводиться направляти на поховання, закачувавши в підземні сховища. Такимчином створюються небезпечні об'єкти, оскільки завжди існує загроза проривутаких вод в підземні водоносні горизонти. У деяких країнах світу води, якінеможливо очистити, випаровують у відстійниках, значно зменшуючи об'єм і масувідходів, які підлягають похованню.
Той або інший методзастосовується залежно від характеру технологічного процесу, в якомувикористовується вода, характеру і небезпеки забруднюючих речовин в стічнихводах, об'єму цих вод і так далі
Дніпропетровська область,займаючи одне з перших місць на Україні по економічному потенціалу ічисельності населення, лідирує і в частині об'ємів водовідведення поворотнихвод.
Не дивлячись на сталуостанніми роками тенденцію до зниження об'ємів водовідведення, викликану, першза все, спадом виробництва, якість води водотоков і водоймищ області продовжуєзалишатися в критичному стані. У 2007році сумарний об'єм водовідведення Днепропетровськолй області склав 1776млн.куб.м.
У Дніпропетровськоїобласті представлені всі види поворотних вод, а саме: стічні, шахтні, кар'єрніі дренажні води.
Стічні води утворені впроцесі господарчо-побутової і виробничої діяльності, а також в результатівідведення із забудованих територій, на яких вони утворилися унаслідок випаданьатмосферних опадів.
Каналізаційні мережі вДніпропетровської області мають 19 міст і 29 селищ міського типа (таблиця. 2).Місто Приміське і 25 селищ міського типа області каналізації не мають.
З 63 очисних спорудженьбіологічного очищення 15 належить об'єднанню «Днепроводоканал»: — 1 -Г.Дніпропетровськ: Центральна станція аерації (ЦСА), Південна станція аерації(ЮСА), Лівобережна станція аерації (ЛСА); 2 — М. Дніпродзержинськ: очисніспорудження правого берега, очисні спорудження лівого берега; 3 — Очисніспоруди м. Орджонікідзе; 4 — Г.Крівой Ріг: загальноміські очисні споруди,очисні спорудження селища ЮГОКа, очисні спорудження селища СевГОКа; 5 — Очисніспорудження р. Верхнеднепровськ; 6 — Очисні спорудження р. Марганець; 7 — Очисні спорудження р. Новомоськовськ; 8 — Очисні споруди м. Павлоград; 9 — Очисні спорудження р. Жовті Води; 10 — Очисні спорудження пгт. Перещепіно.
Що стосується промисловихстічних вод, то частина з них після локального очищення поступає у відкритеводоймище, частина в системи зливової каналізації, частину в мережігорканализации. Якість промстока характеризується високим вмістомнафтопродуктів, залоза, у ряді випадків важких металів, що свідчить про низькуефективність локального очищення споруд по очищенню промстоков.
На територіїДніпропетровської області сконцентрована значна кількість підприємств приборо-і машинобудівною, металообробною галузей промисловості. Невід'ємною частиноюцих виробництв є гальванічні і травильні відділення, які дають велику кількістьвідходів у вигляді відпрацьованих електролітів, промивальних вод і іншихтоксичних розчинів.
Екологічна небезпекагальванічного виробництва полягає в тих, що містяться в розчиненому вигляді абов зваженому стані з'єднань нікелю, хрому, ртуті, цинку, свинцю, які володіютьвисоким токсичним, канцерогенним і мутагенним впливом на живі організми. Набільшості підприємств області установки знешкодження стічних вод засновані нареагентном методі (м. Дніпропетровськ – «Продмаш», завод фурнітури, метиз ПО іін.). Його використання наводить до 2-3 кратної додаткової витрати хімікатів іскидання в каналізацію канцерогенних розчинів.
Таблиця 2
Список міст і селищ міського типа, що маютьканалізацію№ п/п Міста № п/п Селища міського типа
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
Дніпропетровськ
Дніпродзержинськ
Кривий ріг
Інгулец
Марганець
Нікополь
Орджонікідзе
Павлоград
Первомайськ
Тернівка
Вільногорськ
Апостолово
Верхньодніпровськ
Верховцево
П’ятіхатки
Жовті Води
Синельниково
Новомоськовськ
Зеленодольськ
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
20.
21.
Таромськоє
Залізнічноє
Муровськоє
Рахмановка
Зелене
Марьевка
Васильковка
Дніпровське
Новомиколаївка
Ювілейний
Привітне
Кринички
Межова
Гвардійське
Губіниха
Перещепино
Меліоративне
Черкаське
Червоногрігоровка
Петропавлівка
Покровськоє
Просяна
Вишневе
Ілларіоново
Солоне
Софіївка
Петриківка
Царичанка
Широке
Аналогічний ефектдосягається при використанні электро- і гальванокоагуляційних методів (заводи «Днепрополімермаш», «Електропобутприлад»,електротехнічного устаткування, завод медоборудования). Здобуття шламів увигляді змішаних відходів різних технологічних процесів представляєнеможливість їх утилізації. [13, стор. 54]
Одним з джерелзабруднення водних об'єктів є дощові і снігові стічні води, що відводяться зтериторії населених місць і промпредприятий. За станом на 01.01.08 р. зливова каналізаціяексплуатується в містах: Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Никополь(частково), Новомоськовськ, Верхнеднепровськ, Кривий ріг, Павлоград, Марганець,Орджонікідзе і ін.
Там, де вона відсутня (р.Синельниково, Томаковський, Никопольський райони і ін.) зливові води скидаютьсяу водні об'єкти по рельєфу місцевості. Служби експлуатації зливовихканалізаційних систем існують лише в рр. Дніпропетровську і Дніпродзержинську.
Результати перевіркипідприємства по експлуатації зливової каналізації м. Дніпропетровська показали,що робота організована без врахування вимог водного законодавства України,зокрема, не розроблений механізм взаємодії з підприємствами в частинінормування отримуваних зливових вод в системі зливової каналізації закількісними і якісними показниками.
В той же час, виконанийвідділом аналітичного контролю Держуправління екологічної безпеки вДніпропетровської області аналіз якості зливових вод показує, що воно у багаторазів перевищує ГДК рибогосподарського водоймища.
Основними«постачальниками» шахтно-копальневих вод в Дніпропетровської області є наступніпідприємства:
1. Шахта«Дніпровська», м. Павлоград.
2. Шахта«Гвардійська», р. Кривий ріг.
3. Шахта«Саксагань», р. Кривий ріг.
4. Шахта ім. Леніна,р. Кривий ріг.
5. Шахта «Жовтнева»,р. Кривий ріг.
6. Шахта«Батьківщина», р. Кривий ріг.
7. Шахта «Гігант»,р. Кривий ріг.
8. Шахта ім.Орджонікідзе, р. Кривий ріг.
9. Шахта«Першотравнева — 1», р. Кривий ріг.
10.  Криворізьке кар'єрне управління.
11.  Шахта «Благодатна», с. Благодатне.
12.   Шахта ім. Сташкова, р. Тернівка таінші.
Відкачуванівисокомінералізовані шахтні води після відстою в накопичувачах використовують воборотній системі водопостачання, в технології пилоподавлення, а також для «мокрих» пилогазоочисток.
Проте значні надлишки цихвод скупчуються в ставках-накопичувачах і хвостохранилищах, що наводить доаварійних ситуацій і, як наслідок, до необхідності скидання їх в річки Інгулець, Саксагань, Самару.
В період 2006-2007 рр. скинуто високомінералізованих вод:
з Свідовок в р. Самару – 2,314 млн. куб. м;
з Косьминної в р.Самару – 7,545 млн. куб. м;
з Свістунова в р. Інгулец — 1,387 млн. куб. м;
з хранилища ІнГОКа в р. Інгулець – 2,597 млн. куб. м;
з хранилища СевГОКа в р. Саксагань – 16,914 млн. куб. м.
При регламентованихаварійних скиданнях йде інтенсивне забруднення (мінералізація) цих річок.
На сьогоднішній деньочищення високомінералізованих вод відсутнє. Перед скиданням стічні водивідстоюються в спеціальних накопичувачах. Єдиним заходом на даний момент єзбільшення часу відстою шляхом введення додаткових накопичувачів.
Ще один вигляд поворотнихвод, представлених в Дніпропетровської області, — це колекторно-дренажні. Прицьому основними забрудниками є:
1. Меткомбінат«Криворіжсталь», р. Кривий ріг.
2. Меткомбінат ім.Дзержінського, м. Дніпродзержинськ.
3. Гидрогеологичеськаямеліоративна експедиція, м. Дніпропетровськ.
4. ВАТ «Ніжньодніпровський трубопрокатний завод», м.Дніпропетровськ.
5. ІНГОК, р. Кривийріг.
6. ЮГОК, р. Кривийріг.
7. Вовнопрядильна фабрика,р. Кривий ріг.
8. Заводферосплавів, р. Нікополь.
9. ПО«Днепросельстройіндустрія», м. Дніпропетровськ та інші.
Частину підприємствскидають дренажні стоки на очисні спорудження зливових вод (ПО «Дніпросельстройіндустрія»).
Більшість підприємств скидаютьдренажні стоки у відкриті водоймища (ВАТ «Ніжнеднепровський трубопрокатнийзавод» і ін.).
Стан експлуатаціїфільтрації як метод очищення господарчо-побутових стічних вод довелонеприйнятність даного методу в подальшому проектуванні і впровадженні. Так,безгоспні поля фільтрації, що знаходяться на території смт. Васильковка, практично виведені з буд, не відповідаютьсучасним вимогам до очищення стічних вод. Аналогічна картина і на поляхфільтрації, що знаходяться в р. Синельниково.Як правило, фільтраційними водами підгодовуються довколишні території, або відбувається забрудненняпідземного водоносного горизонту. Прикладом може служити п. ОпполоновкаСолонянського району, де виникла загроза підтоплення селища і попаданнянеочищених стічних вод в р. Мокра Сура в результаті експлуатації полийфільтрації з порушенням водозахисного законодавства.
Аналіз перевірок роботиочисних споруджень біологічної системи показує, що існують три основні групипричин, що наводять до низької ефективності очищення.
До першої причинислід віднести проектні недоробки, низьку якість будівельних робіт і здачаоб'єктів в експлуатацію із значними недоробками і плюс до цього украй низькийрівень експлуатації.
Наступною причиноюнизької ефективності очищення є подача стічних вод на очисні споруди в об'ємах,що значно перевищують проектну потужність цих споруд.
Невідповідність проектнихможливостей фактичному навантаженню ускладнює експлуатацію очисних споруд івикликає збій в технологічному процесі. З року в рік зриваються заходи щодореконструкції і розширення очисних споруд в містах: Дніпропетровськ, Кривийріг, Дніпродзержинськ, Павлоград і Никополь.
До останньої причини слідвіднести грубі порушення субабонентами правил прийому стічних вод. Низькаефективність роботи локальних очисних споруд, а у ряді випадків несанкціонованіскидання неочищених промстоков в мережі горканализации частенько паралізують івиводять з ладу технологічні процеси біологічного очищення стічних вод.Висновки
У даній главі наведенозагальні показники мікробіологічного стану водних ресурсів, що класифікуютьсязгідно ДСТУ.Висвітлено проблему забруднення водних ресурсів шахтними водами, переліченонайбільш небезпечні у даному відношені об’єкти, а також наведено статистичні дані та необхідні розрахунки.
Висновки розділу
У другому розділі буловисвітлено загальні аспекти водоспоживання та водовідведення Дніпропетровськоїобласті. Розкрито шляхи подолання існуючих екологічних проблем цього регіону тапріоритети майбутнього удосконалення систем водоспоживання та водовідведення.
Розділ 3.Екологічні проблеми водоспоживання та водовідведення та шляхи їх подолання3.1 Методикифільтрації води та їх використання при водоспоживанні та водовідведенні
3.1.1Фільтрування
Фільтрування – це процесрозділення неоднорідних систем за допомогою пористих перегородок, проникнихдисперсійне середовище і що затримують дисперсну тверду фазу. Всі сучасніспособи очищення можна розділити укрупнено на дві групи: механічні фільтри, щоє перфорованою перегородкою тієї або іншої конструкції, і очисники в силовихполях (гравітаційні, відцентрові, магнітні, електростатичні) Недоліком перших ємала грязеемкость, збільшення перепаду тиску у міру забивання отворів або пір вперегородці, наявність байпасного клапана, що перепускає без очищення частинурідини з лінії забрудненої рідини в лінію очищеної рідини, обмеження по мірізабрудненості, що подається на очищення рідин, великі габаритні розміри, щозбільшуються у міру збільшення пропускної спроможності або тонкості очищення, іін.
Все це наводитьдо необхідності періодичної заміни або регенерації елементу, що фільтрує,встройки сигнальних пристроїв і тому подібне Слід попутно відзначити, щозапилена довкілля частенько настільки велика, що проста заміна фильтроэлементовв гідросистемах вносить забруднень більше, ніж зношування за весь часексплуатації. Очищення всилових полях при чималий грязеемкость має свої недоліки. До них відносятьсядля гравітаційного очищення (осадження) великий час на очищення, великі площіочисних ванн, мала продуктивність, залежність від щільності часток,температурних і інших умов; для центрифуг – складність конструкції,неможливість встройки безпосередньо в технологічний цикл, необхідністьперіодичного розбирання для очищення з подальшим балансуванням, величезні енергетичнівитрати на очищення і др.; для магнітного очищення – відбір в основномуферомагнітних часток, необхідність в малій швидкості обтікання (до 0,01м/с),тонкість шару рідині, в якому магнітна дія ефективна, неможливість утримуванняна магніті великої маси уловлених часток, залежність від температури, ударів(для постійних магнітів) і др; для електростатичного очищення – можливістьроботи лише в токонепроводящих рідинах, низька продуктивність. Виходом з цьогоположення в області очищення різних рідин з'явився принцип гідродинамічногоочищення. У її основі лежить створення біля кожного вічка фильтроэлементапотоків, які дозволяють проникнути через отвір лише часткам, розмір якихсвідомо (у 10 разів) менше розміру отвору. Крупнішічастки скидаються з фільтру або складуються в бункері. Реалізується основнийпринцип: завдання фільтру не в тому, аби затримати на поверхні фильтроэлементанедопустимо крупні частки, а в забезпеченні чистоти рідини, що пройшла черезфільтр. Завдяки такому принциповому рішенню фильтроэлемент не засмічується і невимагає технічного обслуговування протягом довгого часу роботи, не потребуєзмінних елементів або періодичної регенерації має менший і постійний перепадтиску, велику пропускну спроможність.
Фільтр для води —пристрій для очищення води від шкідливих субстанцій або мікроорганізмів.
Різновиди фільтрів дляводи:
1.  Механічні
2.  Іонообмінні
3.  Зворотного осмосу
4.  Біологічні
5.  Физико-хімічні
6.  Нановуглецеві
7.  Акваріумні фільтри
8.  Туристичні – як альтернативавідварюванню води.
9.  Електричні
Промислові фільтрувальніустановки для очищення стічних вод від важких металів створені на основііонообмінних смол з макропористою полістирольною матрицею і иминодиуксусными хелатотворними групами.Іонообмінні фільтри призначені для видалення іонів важких металів з промисловихстоків. Ці іони можуть бути виділені з розчинів, що містять високі концентраціїодновалентних іонів (як правило, натрію), а також двовалентні катіони (такі яккальцій). Смоли можуть працювати як в слабокислих, так і в слабкоосновни розчинах. Фільтри із завантаженнямданих смол знаходять вживання в процесах витягання металів з руд, стоківгальванічних виробництв і виробництв друкарських плат, різних промисловихрассолов і стоків навіть у присутності лужноземельних металів (кальцію імагнію).
Інша важливасфера застосування полягає в рафінуванні соляних розчинів перехідних іблагородних металів, а також в очищенні різних органічних і неорганічниххімічних продуктів видаленням слідів важких металів (зазвичай з воднихрозчинів).
Іонообмінніфільтри можуть бути використані для зниження вмісту важких металів до рівнянижче за максимально допустиму концентрацію, який часто значно нижчеотримуваного методом осадження. Дане устаткування може бути використане длявидалення важких металламов із знесолених промивних вод гальванічноговиробництва в замкнутих циклах оборотного водопостачання підприємств(безвідходна технологія).
Висновки
Дана главависвітлює питання фільтрації води. Наведено найбільш розповсюджені, а також специфічніметоди фільтрації води, приведено загальні методики фільтрації.

3.1.2 Питна вода
Питна вода – цевода, яка призначена для вжитку людьми і іншими істотами.
Хоча багатоджерел прісної води придатні для пиття людьми, вони можуть служити поширенню хворобабо викликати довгострокові проблеми із здоров'ям, якщо вони не відповідаютьпевним стандартам якості води. Вода, яка не шкодить здоров'ю людини,називається питною водою або незабрудненою водою, аби вода відповідаласанітарно-епідеміологічним нормам її очищають або, як часто говорять,«готують» за допомогою установок водопідготовки.
Серед основнихпоказників якості питної води виділяються:
· органолептичні;
· хімічні;
· бактеріологічні;
· радіологічні.
Нижче приведенийперелік нормативно-технічних документів, які регламентують якість питної води.
1.  СП 2.1.5.1059«Гігієнічних вимог до охорони підземних вод від забруднення»
2.  СанПіН 2.1.4.1074-01«Питна вода. Гігієнічні вимоги до якості води централізованих системпитного водопостачання. Контроль якості»
3.  ГН 2.1.5.1315-03«Гранично допустимі концентрації (ГДК) хімічних речовин у воді воднихоб'єктів господарсько-питного і культурно-побутового водокористування.»
4.  ГН 2.1.5.2280-07«Гранично допустимі концентрації (ГДК) хімічних речовин у воді водних об'єктівгосподарсько-питного і культурно-побутового водокористування. Доповнення ізміни №1 до ГН 2.1.5.1315-03.»
5.  ГН 2.1.5.2307-07 Орієнтовнихдопустимих рівнів (ОДР) хімічних речовин у воді водних об'єктівгосподарсько-питного і культурно-побутового водокористування.
В більшостівипадків забруднення прісних вод залишається невидимим, оскільки забрудникирозчинені у воді. Але є і виключення: пінисті миючі засоби, а також плаваючі наповерхні нафтопродукти і неочищені стоки. Є декілька природних забрудників.З'єднання алюмінію, що знаходяться в землі, потрапляють в систему пріснихводоймищ в результаті хімічних реакцій. Паводки вимивають з грунту лугівз'єднання магнію, які завдають величезного збитку рибним запасам. Проте об'ємприродних забруднюючих речовин нікчемний в порівнянні з вироблюваними людиною.Фермери використовують різні хімікати, що потрапляють зрештою в прісну воду:гербіциди, інсектициди, акаріциди, фунгіциди і дезинфікуючий розчин для овець,що містять в цілому 450 активних інгредієнтів — биоцидов. До землі вносятьсястимулюючі зростання рослин фосфати і нітрати, а силосні бурти, свинарськіферми і птахоферми є джерелом великої кількості отруйних стоків. Окрімдезинфікуючих засобів прісну воду заражають і фармацевтичні препарати (антибіотики,гормони і інгібітори зростання). Для дезинфікування питної водивикористовуються хімічні реагенти, сліди яких залишаються у воді. Що вважаєтьсяканцерогенним тригалометан — побічний продукт хлорування води. У 1988 році впресі широко освітлювало вживання сульфату алюмінію при очищенні води: тодідекілька тонн цієї речовини було скинуто в систему водопостачання одногоанглійського містечка і викликали масове захворювання серед місцевих жителів.
Найбільшнебезпечними забрудниками промислового походження є важкі метали: кадмій,свинець і цинк. Інше серйозне джерело забруднення прісних вод — кислотні дощі,що викликаються транспортно-промисловими викидами.
Серед тих, щозалишилися у воді після фільтрування бактерій можуть бути хвороботворні. Знищенняїх може бути досягнуто:
· введенняму воду сильних окислювачів, здатних вбивати ферменти бактерійних кліток;
· нагріваннямводи до температури 80 °С (пастеризація) — 100 °С
· (стерилізація);опроміненням води ультрафіолетовими променями; озонуванням;
· дією ультразвуком;введенням у воду срібла або інших металів
· щоволодіють олігодинамічною дією на мікроорганізми.
Як окислювачіможна використовувати хлор, йод, марганцево-кислий калій, перекис водню,гіпохлорит натрію і кальцію. Найчастіше застосовують рідкий хлор і хлорневапно. Газоподібний хлор зріджують під тиском 0,6...0,8 Па і в рідкому виглядідоставляють на водопровідну станцію в сталевих балонах вагою 25 кг За допомогою особливих приладів — хлораторів хлор дозують і змішують з водою. Отримана вустановці для знезараження 7 хлорна вода (мал. 11.1) поступає в резервуарчистої води 8. Звичайна доза хлору 1,0...1,5 мг/л в разі попередньогохлорування до очисних споруд і 0,3...0,5 мг/л при хлоруванні після фільтрів. Умалих установках застосовують хлорне вапно. Для усунення запаху хлору до оброблюваноїводи додають одночасно з хлором в невеликих кількостях аміак (аммонизацияводи). Хлор, введений у воду, утворює хлорнуватисту кислоту і соляну кислоту.Хлорнуватиста кислота — з'єднання нестійке, диссоціююче з утвореннямгіпохлоритного іона ОС1. При цьому окислювальна дія на органічніречовини, у тому числі і бактерії, проявляють як хлорнуватиста кислота, так ігіпохлоритний іон. Соляна кислота з'єднується з карбонатами, що знаходяться уводі.
Установка длядезодорації води проектується перед фільтрами. Присмаки і запахи природних водбувають природного і штучного походження, що обумовлює відмінність їх хімічногоскладу і різноманіття методів обробки води для їх локалізації.
Для видалення зводи речовин, що викликають небажані присмаки і запахи, застосовують наступніметоди її обробки: аерацію, окислення хлором, озоном, перманганатом калія ііншими окислювачами; сорбцію активним вугіллям. Аерація води є найбільш простимспособом її дезодорації, заснованим на летючість більшості речовин,обуславливающих присмаки і запахи.
Аерацію водиздійснюють на градирнях, в басейнах, що бризкають, до введення в неїокислювачів щоб уникнути їх втрат. Для видалення з води запахів, обумовленихжиттєдіяльністю мікроорганізмів і водоростей, успішно застосовують хлор і озон.В цілях запобігання появі хлорфенольного запаху при хлоруванні водирекомендується застосовувати: перхлорирование води (для окислення фенолів),преаммонизацию (введення солей аміаку для скріплення хлору) і комбіновануобробку води спільно з марганцевокислим калієм.
Активне вугілля єнайбільш універсальним засобом для дезодорації води.
Висновки
У даній главірозглянуто питання, пов’язані з питною водою. Головну увагу приділено нормативно-технічнимдокументам, які регламентують якість питної води, а також основним показникамякості питної води.
У першій главітретього розділу приділено увагу методикам фільтрації води та якості питноїводи, що є необхідною для процесу життєдіяльності. Розглянуто шляхи поліпшенняякості води та технічні засоби реалізації наведених методик на практиці.
3.2 Використаннязакордонного досвіду водоспоживання та водовідведення при аналізі екологічногостану водного середовища України
Щоб найбільш яснота чітко встановити шляхи вирішення проблем екології, а також сучасного стануводоспоживаня та водовідведення в Україні, звернемося до закордонного досвідурозвинутих країн з наведених питань. Розглянемо порівняльну характеристикуводоспоживання та водовідведення США та Росії, а також найбільш суттєвіекологічні проблеми Німеччини.
3.2.1 Водокористування і водовідведення ВСША і Росії
На початку жовтняц.р. НДА-Природа завершило підготовку проекту Державної доповіді «Про поляганняі використання водних ресурсів в Російській Федерації у 2008 році». У доповідідетально і комплексно розглянутий стан водних об'єктів, підсумкиводокористування і охорони вод. В той же час, через звітний характер іконкретику даних питань, а також обмежені можливості обхвату всіх проблемгалузі, ряд аспектів не були включені в доповідь. Це стосується, зокрема,міжнародних порівнянь, деякі результати яких розглядаються в даній статті.
Можливостістатистичного зіставлення водокористування в Російській Федерації і СШАобмежені мінімальним числом показників. Причинами цього єорганізаційно-методологічні відмінності обліку використання води в кожнійкраїні. Загальновизнані міжнародні стандарти і методи статистичних порівнянь дотеперішнього часу не вироблені.
У США інформаціяпро окремі елементи водоспоживання збирається і узагальнюється вже тривалий час– по ряду індикаторів зведення накопичені з початку ХХ ст В той же час, порівню організації збору і обробки даних, а також по деталізації показників цяінформація в даний час значно поступається російській статистиці. (Слідзазначити, що вітчизняна обліково-звітна система, створена в 70-80 рр. минулогостоліття, є крупним досягненням не лише нашій, але і світової статистичноїтеорії і практики).
Організаціястатистики використання води в США, на відміну від російської статистики,базується не на річній, а на п'ятирічній основі збору даних.
Державноюструктурою, відповідальною за збір, перевірку, узагальнення і представленнязвідній інформації, є Геологічна служба США. Останні офіційні відомостіопубліковані за результатами статистичного спостереження в 2000 р.
Використання водив США традиційно враховується в галонах з розрахунку на день. Такий підхідпредставляється анахронізмом, причому не лише із-за вживання неметричниходиниць. Відсутня можливість точної оцінки сумарного річного використання води,оскільки невідома кількість днів, по яких фіксується водокористування (зокрема,період поливу в рослинництві). За даними офіційної статистики США загальнийзабір води з природних водних джерел в 2000 р. склав 408 млрд. галлонов/день,що в перекладі на метричні одиниці і з розрахунку на повний календарний рік(365 днів) складає понад 560 млрд. м3.
Проте по оцінкахекспертів ЮНЕП і ряду інших міжнародних організацій об'єм водозабору в США вкінці 90-х рр. знаходився на рівні зразковий 450 млрд. м3/год.Розбіжність між приведеними цифрами – більш ніж на 100 млрд. м3 –перевищує весь російський забір води для використання (близько 80 млрд. м3/годв кінці ХХ ст). Тому прямі міждержавні зіставлення є приблизними імалоінформативними. Можна лише стверджувати, що абсолютні показникивикористання води в США у декілька разів перевищують відповідні російськіоб'єми.
Американськастатистика не публікує багато показників водогосподарського балансу, наприклад,«загальний забір води», «міжбасейнове перекидання води», «водовідлив»,«водоспоживання (використання води)», «втрати води при транспортуванні» і ін.Вельми слабо представлені характеристики водовідведення, оборотного і повторно послідовноговодокористування, скидання забруднюючих речовин із стічними водами. Недивлячись на великий досвід збору даних, в США відсутня стійкістьвикористовуваного понятійного апарату і методології розрахунків, які постійнокоректуються.
Все це додатковоскорочує можливість порівнянь, ускладнює порівнянність отриманої інформації вдинаміці.
Як для статистикинашої країни, так і США характерна загальна і досить гостра проблема –забезпечення достовірності первинних і звідних даних, що характеризуютьвикористання води.
У Росії це завданнявирішується, судячи з усього, більш продуктивно, хоча і у нас продовжуютьзберігатися певні недоліки.
Виходячи звищевикладеного, при міждержавних зіставленнях практичне значення може мативикористання не абсолютних, а відносних величин по обмеженому числу показників.
Довідково. США неє найкрупнішими споживачами води в світі. Як вже наголошувалося, по оцінкахміжнародних експертів водозабір в цій країні складає приблизно 450 млрд. м3/год.
У Китаї данийпоказник по тих же оцінках знаходиться на рівні 520-530 млрд. м3/год,Індії 500 млрд. м3/год.
Об'єм російськоговодозабору (70-80 млрд. м3/год) менше аналогічного показника вПакистані (понад 150 млрд. м3/год) і Японії (90); близькийводозабору в Мексиці (близько 80), Індонезії (приблизно 75) і Ірані (70 млрд. м3/год).
У 2008 р. забірводи з природних джерел скоротився в Росії в порівнянні з 1980 р. майже на 40%,а по США – на 7%.
Слід враховувати,що щорічний забір води з природних джерел по відношенню до поновлюваних воднихресурсів в Росії складав в останні десятиліття порядка 2-3%, а в США понад 15%.
Структура якводозабору, так і використання води в Росії і США змінилася трохи (таблиця. 3).

Джерело водозабору 1995р. 2004р. 2008р. Росія США Росія США Росія США
Всього, в тому числі з поверхневих водоймищ,
підземних джерел
100
87,9
12,1
100
80,2
19,8
100
86,6
13,4
100
79,3
20,7
100
86,9
13,1 100
Таблиця 3.Структура забору води з природних джерел для використання в РосійськійФедерації і США* (у % до підсумку)

За останнімиданими Росстата порівнянний об'єм валового внутрішнього продукту (ВВП) країни,розрахований по паритету купівельної спроможності валют в доларовому численні,складав в 2002 р. 1164 млрд. дол., а в США – 10435 млрд. дол. Об'єм водозаборуз природних джерел для використання цього року дорівнював відповідно 73 млрд. м3і близько 450 млрд. м3 (остання цифра – за версією міжнароднихекспертів). З розрахунку на 1000 дол. ВВП в Російській Федерації було забрано 63 м3, а в США – 43 м3 води. Таким чином, питома водоємність ВВП в нашій країніна початку ХХ ст була приблизно в 1,5 разу вище, ніж в США. Якщо ж прийняти заоснову водозабір в США в об'ємі 560 млрд. м3/рік (див. раніше), топеревищення складе лише 1,2 разу.
Довідково. Питомаводоємність ВВП в Російській Федерації значно (у 2,5 і більше разів) перевищуєвідповідні показники у Великобританії, Німеччині, Франції, Японії. Безперечнийінтерес представляють результати зіставлень з КНР, проте адекватне порівнянняВВП по Росії і Китаю відсутнє.
Низькаводоємність ВВП визначається не лише раціональністю вжитку води – наявністюводозберігаючих технологій, невеликими втратами води при транспортуванні і томуподібне, – але і структурою економіки, що історично склалася, питомою вагоюгалузей з високим рівнем доданої вартості і відносно малим використанням води.Вплив роблять також інші об'єктивні (наприклад, кліматичні) і суб'єктивнічинники. В зв'язку з цим радикальне зменшення водоємності ВВП в нашій країні неможе бути досягнуте лише за рахунок поліпшення нормування вжитку води наоб'єктах, що діють, введення договірних стосунків на водокористування аборізкого підвищення ставок водних платежів (податків). Необхідні серйознішідержавні дії з поступового структурного реформування економіки, які б одночасноне наводили до загального згортання виробництва, зниження зайнятості, зростанняцін на вироблювані водокористувачами товари і послуги, іншим негативнимнаслідкам.
Проведенезіставлення дозволяє зробити ще один висновок. Потрібно зберегти і поліпшитинапрацювання вітчизняного інформаційного забезпечення водокористування,поглибити аналіз і розширити вживання відповідних даних. В той же час,положення нового Водного кодексу країни акцентують увагу головним чином не наобліку використання води, а на обліку водних і зв'язаних з ними об'єктів, атакож різних документів в рамках державного водного реєстру. Кінцева мета данихоблікових новацій, не дивлячись на завуалированность, сповна очевидна. Вонаполягає в документальному забезпеченні ринково-спекулятивних операцій з воднимиоб'єктами і водними ресурсами аналогічно забезпеченню операцій з традиційнимиоб'єктами нерухомості і земельними ділянками, де формуються аналогічні реєстри.У проекті нового Лісового кодексу також зроблена спроба узаконити лісовийреєстр. Практика останніх років свідчить про наявність розбіжностей міжзавданнями раціоналізації природокористування в рамках стійкого розвитку країниі вказаними операціями.
Висновки
У данійглаві розповідається про водоспоживання та водовідведення у таких розвинутихкраїнах, як США та Росія. Висвітлено проблеми та шляхи їх подолання, а такожхарактерні особливості і статистичні дані водовідведення та водоспоживання уСША та Росії.
3.2.2Екологічні проблеми Німеччини
Німеччина
Загальнівідомості про країну
Офіційнаназва країни — Федеральна Республіка Німеччина. Столиця — Берлін.
Німеччинарозташована в центрі Європи і має вигідне економіко-географічне положення. Вонаграничить з 9 державами. Площа країни складає 357021 км., з яких на сушу доводиться 349223 км… Німеччина граничить з Австрією, Бельгією, Чехією,Данією, Францією, Люксембургом, Нідерландами, Польщею, Швейцарією. Загальнадовжина кордонів складає 3621 км., береговій лінії — 800 км.
Німеччинає членом ООН (з 1973г.), НАТО (з 1955г.), ЄС.
Німеччинамає потужний природно-ресурсний потенціал для розвитку промисловості ісільського господарства.
Рельєфкраїни складається з гірських і рівнинних територій: на півночі -низменности(Північнонімецька), на півдні — гірські території (Альпи, Рейнські сланцевігори, Шварцвальд, Гарц, Саксонські рудні гори і так далі).
Кліматкраїни — помірно-континентальний і помірно морський, із загальною західноюциркуляцією атмосфери. Взимку середня температура вагається від -1°С унизовинах до -6 З в горах. Влітку середні температури досягають від +18°С унизовинах до +20°С у долинах на півдні. Середньорічна кількість опадів складає 700ммна рівнинах і 1000-2000мм в горах.
Всікрупні річки несуть свої води з півдня на північний схід (за винятком Дунаю).Найбільшими річками Німеччини є Рейн (завдовжки 865 км.) і Дунай (647 км.), а також Ельба, Одер.
Німеччинабагата всілякими мінеральними ресурсами. Найбільше значення мають запасивисокоякісного кам'яного (Рурський і Саарський басейни) і буроговугілля(Лаузіцкий, Ніжнерейнський басейни), калійній солі (поблизу Гарца). Єтакож родовища природного газу (на півночі країни), кам'яної солі (Північнонімецьканизовина), залізняку будівельних матеріалів.
Природніліси в країні були вирубані і замінені лісонасадженнями: природна рослинністьпрактично не збереглася. Ніжнегорья в центрі країни покриті лісами з буку іялини, а також сосни. Альпи покриті буковими та дубовими лісами.
Рекреаційніресурси Німеччини відрізняються багатством і різноманітністю: морське побережжяі острови, живописні долини Рейну, Мозеля і Неккара, Тевтобургський ліс,Шварцвальд, Гарц, озеро Боденськоє і так далі. Є величезна кількість природних заповідників. [36, стор. 19]
Чисельністьнаселення Німеччини — 82,4 млн. чол.(2004). Спостерігається низька народжуваність (8,45 %0) і досить високасмертність (10,44 %0). Проте за рахунок емігрантів населення країни повільнозростає (на 0,5% щорік). Середня тривалість життя в Германії складає 78,54років (для чоловіків — 75,56, для жінок — 81,68). Жіноче населення кількіснопереважає. Середня щільність населення — 230 чол/км, проте розміщено його нерівномірно. Майже 90% населенняФРН проживає в містах і прилеглих урбанізованних районах.
Характеристикагосподарства. Швидкими темпами розвиваються галузі промисловості, яківиробляють інвестиційні товари: хімічна і нафтохімічна промисловість,машинобудування, електротехніка, авіабудування, точна механіка, а також новігалузі — виробництво пластмас, синтетичного волокна, електронних приладів.Німеччина займає 5 місце в світі по виробництву сталі. Головні райониконцентрації чорної металургії — захід кам'яновугільного басейну Рурського.Рівень забезпеченості сільськогосподарськими продуктами складає 85%. Провідноюгалуззю є скотарство (4/5 вартостей продукції). Рослинництво розвинене врайонах з високою родючістю грунтів. Вирощують в основному зернові: пшеницю,ячмінь, жито, а також кукурудзу і цукровий буряк. [36, стор. 42]
Екологічніпроблеми Німеччини
Найбільшзагрозливі розміри прийняло забруднення атмосфери, пов'язане зі вступом в неїдіоксиду вуглецю, діоксиду сірки, оксидів азоту, різних аерозолів. Щорік викидидіоксиду вуглецю (СОг) в Германії складали в кінці 90-х рр. близько 860 млн. т,а викиди вуглецю з розрахунку на одного жителя досягали 5-10 т/год. Забрудненняатмосфери діоксидом сірки (8С>2) і оксидом азоту (N0) в кількісномувідношенні значно менше, ніж СОг. Емісія 8Ог складала — 5 млн. т/год. По емісіїN0 Німеччина є лідером в Європі. Проте, поширеннявикидів також значно. Джерелами викидів діоксиду сірки є ТЕС, різні промисловіпідприємства, об'єкти комунально-побутового господарства, а головним джереломвикидів діоксиду азоту — автотранспорт.
Негативнінаслідки емісії з'єднань сірки і азоту виражається в першу чергу у виникненнітаких негативних явищ як зміг і кислотні осідання. Так, наприклад, зимовий абочорний зміг часто можна спостерігати в Берліні, Штутгарті, Лейпцігу. Кислотніосідання випадають у вигляді дощу і снігу і викликають підкислення водоймищ,грунтового покриву, пригноблення лісової рослинності, руйнування будівель іспоруд. [36,стор. 108]
Шумовезабруднення — понад усе пов'язано з атмосферою. У Німкччині мільйони людей живуть в умовахпостійного перевищення допустимих норм шуму і в умовах, коли шум замовкаєтільки в нічний час.
Забрудненнягідросфери під дією промислової сільськогосподарської і комунально-побутовоїдіяльності досягло крупних розмірів. Це відноситься і до фізичних, і до хімічних забрудненьсередовища, причому як річковий, так і морський. Головною загрозою для воднихресурсів річок служать стічні води (перше місце займають промислові стоки,друге – коммунально-побутові, третє –сільськогосподарські). Як вже було відмічено, підкислення в результатівипадання кислотних опадів також негативно позначається на якості річкових іозерних вод. Найбільш забрудненими є, так звані, міжнародні річки – Дунай, Рейн Ельба, Одер. Для таких річок дуже характернетрансграничне перенесення забруднень. Так, наприклад, забруднення Ельби уверхній течії в найбільшій мірі позначається саме у ФРН.
Рейнвважався до останнього часу найзабрудненішою річкою Європи. На його берегахживе близько 25 млн. чіл. і знаходиться основна частина важкої промисловостіФРН, ведеться активне землеробство, плодівництво, виноградарство. Міжнароднийрейнський флот налічує більше 10 тис. вантажних судів. В результаті до Рейнупоступає безпосередньо або з припливами комунально-побутові стоки від населенихпунктів з 50 млн. жителів. Спеціальна комісія ООН, яка обстежувала Рейн в 70-хрр., визнала цю річку придатною лише для судноплавства. Воду з Рейну булозаборонено вживати не лише для пиття, але і для поливання садів і городів.
Антропогеннезабруднення морського середовища відбувається в основному двома шляхами: з суші(перш за все стоки річок) і в результаті діяльності в морських акваторіях(експлуатаційні сливи і аварійні викиди з морських судів, наслідку аварій набурових платформах, підводних трубопроводах). Джерелами забруднення Північного і Балтійського моря є інтенсивне судноплавство,нафтовидобування і особливо річкові виноси. Річки щорік виносять сотні тоннхлоридів, фосфатів і нітратів. В результаті, в прибережних ділянках морів почастішали випадки бурхливого розростання отруйнихводоростей, що викликають так звані «червоні приливи». Вперше такі «приливи»були виявлені за допомогою космічних знімків ще в 1970 р. Вони є смугою забруднень що протягнулася уздовж південногоберега Північного і Балтійського моря,ширина її вагалася від 7-10 до 100-120 км. поблизу найбільш крупних джерел забруднених стоків суші. Для Північноморського побережжя Європи характерні також«чорні приливи», які викликаються катастрофами супертанкерів в берегів. [36, стор. 68]
Забрудненнягрунтових покривів великою кількістю промислових, гірничопромислових,сільськогосподарських і побутових відходів, постійно зростаючою металізацією іхімізацією довкілля. Лише міські відходи щорік в Німеччині складають більше 20 млн. тонн. Такийнегативний вплив наводить до значної деградації грунтів.
Заходи зохорони довкілля
Погіршенняекологічної ситуації в регіоні Західна Європа привело до того, що вже в 60—70-хрр. XX ст в багатьох країнах почалися пошуки нових концепційприродокористування, доріг вдосконалення екологічної політики. Діяльністьдержави виразилася перш за все в ухваленні нових природоохоронних законів, якзагальних законів про охорону природи, так і вод, що відносяться до охорони,повітря, земляних, лісових і інших ресурсів. Засадничий принцип цих законів:«Платить той, хто забруднює». Були збільшені також державні витрати на НІОКР вобласті охорони довкілля. Поступово стали зростати і витрати приватногокапіталу — перш за все на створення очисних споруд.
Надзвичайноактивізувалися і різні суспільні рухи. Велике значення в багатьох країнах придбали партії «зелених»,що орієнтуються в першу чергу на деяку міську агломерацію і університетськіміста. Ці партії завоювали досить міцні позиції і в бундестагу ФРН.
У Німеччині була прийнята спеціальна програмазахисту клімату, що передбачає скорочення до 2005 р. викидів СО2 на 25% впорівнянні з 1990 р. Вже до 2000 р. ці викиди (джерелами їх на 36% служитьспалювання нафти і нафтопродуктів, на 21 — бурого вугілля, на 20 — кам'яноговугілля і на 23% природного газу) були зменшені на 15%. Очищенню піддаютьсямайже всі стічні води. Утилізувалося 90% сільськогосподарських відходів, 98%корпусів автомобілів, що викидаються. Такі успіхи були досягнуті в результатідвох основних напрямів природоохоронній діяльності.
По-перше,це законодавчий напрям. Воно виражається в тому, що конституція ФРН захищаєправа громадян «на здорову природну основу життя». У 1999 р. був введений в діюзакон про екологічну податкову реформу, єство якого полягає в установі новогоподатку на вжиток електроенергії і підвищеного податку на використання нафтопродуктів.
По-друге,це технологічний напрям. За останній час Німеччина створила найбільшу в Європі«экоиндустрию», в якій зайнято близько 1 млн чоловік. Країна перетворилася напровідного світового експортера очисного устаткування. Це дозволило їй такожшироко упровадити у виробництво екологічно чисті технології, доступні не лишекрупним, але і середнім, і дрібним фірмам. Крім того, ФРН має в своємурозпорядженні кращих експертів в області захисту довкілля.
Природоохороннізаходи у ФРН проводять і регулюють на трьох рівнях: федеральному, земляному імісцевому. На федеральному рівні ними відає Міністерство довкілля, захиступрироди і безпеки ядерних реакторів (до речі, створене в 1986 р. післячорнобильської аварії в СРСР). Кожна федеральна земля також має власневідомство по питаннях довкілля, яке в основному і відповідає за виконанняобщегерманского природоохоронного законодавства. Деякі виконавчі функції(наприклад, обробка і утилізація твердих відходів) входять в компетенціюмісцевих органів влади.
Німеччинабере активну участь в різних міжнародних природоохоронних програмах, таких якохорона морських акваторій, міжнародних річках Європи і ін. Так, ще в 1976 р.було поміщено міжнародну угоду про захист Рейну від хімічних забруднень. У 1987р. була прийнята розрахована до 2000 р. «Програма дій – Рейн», мета якої полягала в тому, аби зменшити забрудненнярічки, понизити загрозу аварій на ній, поліпшити її гідрологічні, біологічні іморфологічні умови. Багатолітні зусилля по попередженню забруднення Рейну вжедали сповна відчутний ефект. Якість рейнської води значно покращала, в нійзнову з'явилися різні види прісноводих риб, навіть лососевих. У 1956 р. буластворена Міжнародна організація по дослідженню Дунаю, яка проводить роботу по йогокомплексному, у тому числі природоохоронному, вивченню. У 1990 р. створенаМіжнародна комісія з охорони Ельби.
Природоохороннітериторії.
У Німеччині найбільш поширені так звані народніпарки. Прикладами їх можуть служити Тевтобургськнй Ліс в північно-західній,Гессенський Шпессарт і Франконський Ліс – в середній, Швабсько-франконський Ліс – в південній частині країни. Перший національний парк – Баварський Ліс – тут був виділений лише в 1971 р. Тепер в цю систему входятьще декілька національних парків і прирівняних до них територій, а такожбіосферних резерватів. [36, стор. 183]
Висновки
Уданій главі наведено проблеми водоспоживання та водовідведення таких Німеччини.Наведено загальні відомості про країну, а також характерні особливостіздійснення водовідведення та водоспоживання. Також увагу приділено проблемамводоспоживання та водовідведення та шляхам їх подолання.
Удругій главі третього розділу було розглянуто методики водоспоживання таводовідведення розвинутих країн, а також їх екологічні проблеми. Було зробленовисновки щодо аналогічних проблем України, а також шляхи їх передбачення і усунення.
3.3Екологічні проблеми водного середовища України та шляхи їх подолання
3.3.1 Водні ресурси і екосистеми України.
Основні джерелапрісної води на території України — стоки річок Дніпра, Дністра, ПівденногоБуга, Сіверського Дінця, Дунаю з припливами, а також малих річок північного побережжяЧорного і Азовського морів. Порушення норм якостей води досягло рівнів, які ведуть до деградаціїводних екосистем, зниження продуктивності водоймищ. Значна частина населенняУкраїни використовує для своїх життєвих потреб недоброякісну воду, що загрожуєздоров'ю нації.
Сумарна величина стоківрічок України без Дунаю в середній за водністю рік складає 87,1 млрд. куб.метрів, знижуючись в маловодий рік до 55,9 млрд. куб. метрів. Безпосередньо натериторії держави формується відповідно 52,4 і 29,7 млрд. куб. метрів води,останні поступають з суміжних територій. Водні ресурси Дунаю складають всередніх 123 млрд. куб. метрів води на рік.
Прогнозні ресурсипідземних вод питних якостей розподілені на території України украйнерівномірно і складають 22,5 млрд. куб. метрів на рік (61,7 млн. куб. метрівна добу), з яких 8,9 млрд. куб. метрів (24,4 млн. куб. метрів на добу)гідравлічно не пов'язані з поверхневим стоком і складають додаткову складову доповерхневого стоку. Водозабір підземних вод у складі прогнозних ресурсівскладає 21 відсоток, що свідчить про можливість ширшого використання їх вбагатьох областях.
З метою забезпеченнянаселення і народного господарства необхідною кількістю води в Україніпобудовано 1087 водосховищ загальним об'ємом понад 55 млрд. куб. метрів, 7великих каналів завдовжки близько 2000 кілометрів з подачею на них понад 1000кубометрів води за секунду, 10 великих водоводов великого діаметру, по якихвода поступає в маловоді регіони України.
Витрати свіжої води вУкраїні на одиницю виробленої продукції значно перевищують такі показники врозвинених країнах Європи: Франції – у 2,5 рази, ФРН – у 4,3, Великобританії і Швеції – у 4,2 рази.
Забезпечення водоюнаселення України в повному об'ємі ускладнюється через незадовільні якості водиводних об'єктів. Якості води більшості з них за станом хімічного і бактерійногозабруднення класифікуються як забруднена і брудна (IV — V клас якостей).Щонайгостріший екологічний стан спостерігається в басейнах річок Дніпра,Сіверського Дінця, річках Приазов'я, окремих припливах Дністра, Західного Буга,де якість води класифікується як дуже брудна (VI клас). Для екосистем більшостіводних об'єктів України властиві елементи екологічного і метаболічного регресу.
До основних забруднюючихречовин належать нафтопродукти, феноли, азот амонійний і нітратний, важкіметали і тому подібне.
Для переважної більшостіпідприємств промисловості і комунального господарства скидання забруднюючихречовин істотно перевищує встановлений рівень гранично допустимого скидання(далі – ГДС). Це наводить до забруднення водних об'єктів, порушення нормякостей води.
Основними причинамизабруднення поверхневих вод України є:
· скиданнянеочищених і не досить очищених комунально-побутових і промислових стічних водбезпосередньо у водні об'єкти і через систему міської каналізації;
· вступ до воднихоб'єктів забруднюючих речовин в процесі поверхневого стоку води із забудованихтериторій і сільгоспугідь;
· ерозія грунтів наводозабірній площі.
Якісний стан підземнихвод в результаті господарської діяльності також постійно погіршується. Цепов'язано з існуванням на території України близько 3 тис. накопичувачівстічних вод, що фільтрують, а також з широким використанням мінеральних добриві пестицидів. Найбільш незадовільне якісне полягання підземних вод в Донбасі іКрівбассе. Значну небезпеку в експлуатаційних свердловинах Західної Українискладає наявність фенолів (до 5 — 10 гранично допустимих концентрацій – далі заГДК), а також підвищення мінералізації і зростання вмісту важких металів впідземних водах Криму.
Проблема екологічногостану водних об'єктів є актуальної для всіх водних басейнів України. Що ж доДніпра, водні ресурси якого складають близько 80 відсотків водних ресурсівУкраїни і забезпечують водою 32 млн. населення і 2/3 господарського потенціалукраїни, то це одне з найважливіших завдань економічного і соціального розвиткуі природоохоронної політики держави. Це зумовлено складною екологічноюситуацією на території басейну, оскільки 60 відсотків її розорано, на 35відсотках земля сильно еродована, на 80 відсотках — трансформований первиннийприродний ландшафт. Водосховища на Дніпрі сталі акумуляторами забруднюючихречовин. Значної шкоди завдана північній частині басейну в результаті катастрофина Чорнобильській АЕС; у критичному стані знаходяться малі річки басейну,значна частина яких втратила природну здібність до самоочищення. Укатастрофічному стані знаходяться річки Нижнього Дніпра, де щорік має місцеускладнення санітарно-епідеміологічної ситуації, знижується вилов риби, біднієбіологічне різноманіття. [33, стор. 172]
Значної шкоди екосистеміДніпра поряд з щорічним забрудненням басейну органічними речовинами (40 тис.тонн), нафтопродуктами (745 тонн),хлоридами, сульфатами (по 400 тис.тонн),солями важких металів (65 — 70 тонн) наносить забруднення біогенними речовинамив результаті використання відсталих технологій сільськогосподарськоговиробництва, низької ефективності комунальних очисних споруд.
Екологічне оздоровленнябасейну Дніпра є одним з найважливіших пріоритетів державної політики у галузіохорони і відтворення водних ресурсів. 27 лютого 1997 року Верховною РадоюУкраїни затверджена Національна програма екологічного оздоровлення басейнуДніпра і поліпшення якостей питної води. Основною метою Національної програми євідновлення і забезпечення постійного функціонування Дніпровської екосистеми,якісного водопостачання, екологічно безпечних умов життєдіяльності населення ігосподарської діяльності і захисту водних ресурсів від забруднення івиснаження.
Не у кращому, аподекуди і в гіршому стані знаходяться басейни інших річок України (СіверськогоДінця, Дністра, Західного Буга, Південного Буга, басейни річок Приазовської іПричорноморської низовин). Тому мета і стратегічні напрями, визначені Національною програмою дляДніпра, є аналогічними і для інших водних басейнів України.
Висновки
У даній главі приділеноувагу водним ресурсам України, їх класифікації та характерним особливостям,притаманни лише їм. Також розглянуто поверхньо стан водних ресурсів нашоїкраїни.
3.3.2 Проблеми водних ресурсів України.
Системний аналізсучасного екологічного стану басейнів річок України і організації управлінняохороною і використанням водних ресурсів дав можливість обкреслити кругнайбільш актуальних проблем, які потребують рішення, а саме:
· надлишковеантропогенне навантаження на водні об'єкти в результаті екстенсивного способуведення водного господарства привело до кризисного зменшення самовідтворюючихможливостей річок і виснаження водноресурсного потенціалу;
· стала тенденціядо значного забруднення водних об'єктів в результаті неврегульованоговідведення стічних вод від населених пунктів, господарських об'єктів ісільськогосподарських угідь;
· широкомасштабнерадіаційне забруднення басейнів багатьох річок в результаті катастрофи наЧорнобильській АЕС;
· погіршенняякостей питної води в результаті незадовільного екологічного стану джерелпитного водопостачання;
· недосконалістьекономічного механізму водокористування і реалізації водозахисних заходів;
· недостатняефективність існуючої системи управління охороною і використанням воднихресурсів в результаті недосконалості нормативно-правової бази і організаційноїструктури управління;
· відсутністьавтоматизованої постійно системи моніторингу екологічного стану водних басейнівакваторії Чорного і Азовського Морея, що діє, якості питної води і стічних водв системах водопостачання і водовідводу населених пунктів і господарськихоб'єктів. Довгостроковими цілями політики раціональноговикористання і відтворення водних ресурсів і екосистем є:
- зменшенняантропогенного навантаження на водні об'єкти;
- досягненняекологічно безпечного використання водних об'єктів і водних ресурсів длязадоволення господарських потреб суспільства;
- забезпечення екологічностійкого функціонування водного об'єкту як елементу природного середовища іззбереженням властивості водних екосистем відновлювати якості води;
- створенняефективної структури управління і механізмів економічної регуляції охорони івикористання водних ресурсів.
Для поетапного виконаннявідмічених цілей необхідно здійснити комплекс заходів за такими пріоритетниминапрямами:
- охоронаповерхневих і підземних вод від забруднення;
- екологічнобезпечне використання водних ресурсів;
- відродження іпідтримка сприятливого гідрологічного стану річок і заходу боротьби з шкідливоюдією вод;
- удосконаленнясистеми управління охороною і використанням водних ресурсів;
- зменшення впливурадіоактивного забруднення.
Реалізація відміченої водно-екологічної політики повинназдійснюватися на основі розробки і поетапного впровадження природоохороннихзаходів, визначених Державною і регіональними програмами екологічногооздоровлення водних басейнів. Важливою умовоюреалізації політики раціонального використання і відновлення водних ресурсів іекосистем на найближчі роки є необхідність виконання в першу чергу заходів, якіне потребують значних капітальних витрат, а саме:
- підвищеннязагальної культури виробництва;
- суворе дотриманнятехнологічних норм вжитку і використання водних ресурсів;
- підтримка вналежному стані очисних споруд, що діють, і устаткування;
- запобіганняаварійним ситуаціям;
- забезпеченнясвоєчасного прибирання сміття і очищення забудованих територій, суворогоконтролю з боку природоохоронних органів за станом забудованих територій міст;
- дотриманнязаконодавства відносно режиму використання прибережних смуг і водозахисних зон;
- контрольза зберіганням і використанням органічних і мінеральних добрив,отрутохімікатів, нафтопродуктів і тому подібне з метою запобігання їх винесеннюу воду.
Висновки
У третьому розділітретьої глави було висвітлено головні проблеми водного середовища України,шляхи їх подолання та запобігання у майбутньому. Визначено основні ціліполітики та фінансування у сфері екології та аспекти політики раціональноговикористання і відтворення водних ресурсів і екосистем.
У третьму розділіданої роботи було розглянуто методики фільтрації води, елементи технічнихзасобів та методик створення питної води, закордонний досвід водоспоживання таводовідведення, сучасні екологічні проблеми розвинутих країн, а також проблемиУкраїни у сфері охорони екосистем та водного середовища. Визначено пріоритетніцілі політики та соціальної сфери при формуванні ефективної системи захистунавколишнього середовища.

Загальні висновки
У даній роботірозглядалось водоспоживання та водовідведення в Україні та світі, визначалисьосновні екологічні проблеми та шляхи їх подолання та запобігання у майбутньому.
Аналізуючи цювелику сукупність проблем, ми можемо зробити дуже важливі виводи відносноекологічної дійсності нашої держави, виявити чинники і особливостіжиттєдіяльності і природокористування.
Базовиминедоліками України на сучасному етапі є складні, багатогранні чинники, якіздійснюють комплексний, тотальний вплив на всі галузі економіки, діють в різнихсферах, на різних рівнях господарювання, і тому вони потребують особливоїуваги, особливих рішень, тобто системного рішення з боку держави. Цимичинниками є:
- макроекономічнаполітика, яка змушує суб'єктів господарювання до екстенсивного використанняприродних ресурсів;
- інвестиційна політика, яка орієнтована на розвиток ресурсоємних секторівекономіки;
- помилкова секторна політика (паливно-енергетичний комплекс, сільськегосподарство, лісове господарство і інше);
- нестабільне законодавство;
- відсутність прав власності на природні ресурси;
- відсутність эколого-сбалансированной довгострокової економічноїстратегії;
- на регіональному і локальному рівнях недолік прямого і не прямого ефектуохорони довкілля від (економічного і соціального) «глобальних прибутків « ;
- інфляція, економічна криза і нестабільність економіки заважаютьздійсненню довготривалих проектів, до яких належать більшість екологічнихпроектів;
- природно-ресурсні властивості експорту;
- існування дійсно великої стимул-реакції до здобуття значних і швидкихприбутків від продажу природних ресурсів ( ліс, руди );
- відсутність екологічного мислення, екологічної свідомості.
Для вирішення цих питань12 травня 1997 року Кабінет Міністрів України постановою N 439 затвердивКонцепцію (стратегію) збереження біологічного різноманіття України, длявтілення якої розробляється Національна програма дій на 1998-2015 роки.Основними завданнями діяльності в цій сфері є:
- збереження,поліпшення стану і відновлення природних і порушених екосистем, середовищіснування окремих біологічних видів і компонентів ландшафтів;
- сприяння переходудо збалансованого використання природних ресурсів; мінімізація прямого інепрямого негативного впливу на екосистеми, їх компоненти і комплекси;
- підвищення рівняінформованості населення по питаннях біологічного різноманіття, а такожактивізація участі громадян в діяльності відносно його збереження; посиленнявідповідальності підприємств, організацій, установ і громадян, діяльність якихзв'язана з використанням природних ресурсів або впливає на стан довкілля, зазбереження біологічного різноманіття.
У відмічених ціляхпередбачається застосовувати і розвивати відповідні правові, фінансові, організаційні,науково-методичні і інформаційно-освітні засоби. При цьому основними напрямамидіяльності відносно збереження біологічного різноманіття є: досягненняекономіко-екологічної збалансованості, структурна перебудова економіки,поглиблення удосконалення законодавства і культури природокористування,збереження і відновлення екосистем, а саме:
- збереження івідновлення прибережно-морських і морських, річкових і заплавних, озерних іболотяних, лугових і степових, лісових і гірських екосистем ;
- збереження видіві популяцій; екологічне оздоровлення урболандшафтов і інших територійінтенсивного ведення господарської діяльності;
- екологізаціяагроландшафтов і агротехнологий, методів діяльності в лісовому, рибному,мисливському, водному і земельному господарствах;
- створеннянаціональної екологічної мережі (системи «зелених» коридорів) як складовійчастині європейської екологічної мережі.
Фінансовими ресурсами дляпрограми будуть засоби від плати за використання природних ресурсів, засобупідприємств, установ і організацій, державний бюджет України, місцеві бюджетніфонди, міжнародні програми і інші джерела. Організаційною основою відноснореалізації Концепції і виконання заходів, планів дій є система органівМіністерства охорони природного довкілля і ядерної безпеки України, іншіміністерства і відомства, діяльність яких пов'язана з охороною і використаннямприродних ресурсів. Розгалужена мережа наукових установ, природних і біосфернихзаповідників, національних парків, ботанічних садів, факультетів і кафедрекологічного профілю в учбових закладах і школи формують наукові і освітніпередумови втілення програми.
Виконання наміченихзаходів дасть можливість зупинити руйнівну тенденцію до знищення живоїкомпоненти довкілля і сприятиме практичномувтіленню принципів збалансованого розвитку і невиснажливогоприродокористування, а також реформування економічної системи і перехід доринку повинен не лише підвищити ефективність національної економіки, але ісприяти ліквідації субсидій на використання таких природних ресурсів якенергія, корисні копалини і вода і поліпшенню стану довкілля завдяки вживаннюжорстких заходів щодо відповідальності за масове нераціональне використанняприродних ресурсів.

Висновки тапропозиції
Для обліку екологічнихвимог в ході розгортання приватизаційних процесів все більшого значення повиненнабувати екологічного аудиту. Впровадження екологічного аудиту в практикусприятиме здобуттю основних даних про несприятливі з точки зору екологіїпідприємства для приватизаційної діяльності, визначенню завдань вкороткостроковий період. Вдосконалення економічного механізмуприродокористування і природоохоронної діяльності і формування стабільнихджерел фінансування природоохоронних заходів, що діє, в умовах переходу доринкових стосунків повинне стати органічної складової системи управління ірегуляції економіки, стимулювати охорону і відтворення природно-ресурсногопотенціалу країни шляхом створення відповідних економічних умов (інвестиційних,податкових, кредитових і тому подібне).
Система фінансуванняприродоохоронних заходів в умовах переходу до ринкової економіки формується наоснові таких головних джерел:
- Державногобюджету України і місцевих бюджетів;
- бюджетуАвтономної Республіки Криму;
- фондів охорониприродного довкілля всіх рівнів;
- власних засобівпідприємств;
- іноземних вступіві інвестицій;
- іншихпозабюджетних засобів.
Для забезпеченнястабільного вступу засобів для здійснення природоохоронних заходів пріоритетнезначення повинне надаватися розвитку економічного механізмуприродокористування. Головними складовими елементами економічного механізмуприродокористування мають бути:
- плата заспеціальне використання природних ресурсів;
- плата зазабруднення природного довкілля і інші види шкідливого впливу на довкілля;
- системафінансування і кредитування природоохоронних заходів (державний і місцевібюджети, природоохоронні фонди, банки, засоби підприємств, іноземні вступи іінвестиції і тому подібне);
- екологізаціяподаткової і цінової систем;
- підтримка становленняі розвитку экоиндустрии.
Залученню іноземнихінвестицій для здійснення природоохоронних програм і проектів в Україні повинносприяти:
- активнаінтеграція України в європейські і світові природоохоронні процеси;
- формуваннясприятливих умов і ефективної системи залучення іноземних інвестицій як векономіку України в цілому, так і в охорону довкілля і використання природнихресурсів.
Важливе значення дляздійснення механізму залучення іноземних інвестицій має щорічний збірЄвропейського банку реконструкції і розвитку на якому Україна має дійснуможливість отримати статус повноцінного партнера, брати участь в глобальнихпроектах, а також реалізувати свої можливості. На цьому зборі буде представленавелика кількість соціально економічних проектів, значну частину якихскладатимуть екологічні. Найважливішим і першочерговим серед них є проектфінансування ліквідації следствий катастрофи на ЧАЕС і подальше припинення їїфункціонування.
На межі третьоготисячоліття екологічну ситуацію на Україні можна розглядати як кризисну. Для їївирішення потрібні дуже значні фінансові, кваліфікаційні ресурси, значнийвідрізок часу. Все це повинно прискорюватися ефективними державнимимеханізмами. Але всі ці властивості властиві економічно розвиненим країнам,якою Україна не є.
Проаналізувавшивсю складність проблеми, виявивши чинники, а також враховуючи що питома вагабюджетних витрат на природоохоронні проекти має тенденцію до скорочення, миможемо зробити прогноз з великим рівнем вірогідності, що стан довкілля наступні10-15 років не стане краще.

Списоквикористаних джерел інформації
1.  Арустамова Э. А.Экологические основы природопользования: Учебник / Под ред. Э. А. Арустамова. —3-е изд. перераб. и доп. — М.: ИТК «Дашков и К°», 2003.
2.  Снакин В. В. Экология и охранаприроды: Словарь-справочник. — М.: Академия, 2000.
3.  Правила охраны поверхностныхвод (Основные положения). М., 1991.
4.  Водний Кодекс України
5.  К.К.Рихтер. Водопользование иводоотведение: Учебник вузов. — СПб.: Издательство С.-Петербургскогоун-та, 1999.— 488 с.
6.  Абрамов Н.Н. Водоснабжение.М.: Стройздат, 1983.
7.  Соков М.А. Водопроводные сетии сооружения. М.: Стройздат, 1983.
8.  Шабалин А.Ф. Оборотноеводоснабжение промышленных предприятий. М.: Металлургия, 1972.
9.  Московитин А.С. Оборудованиеводопроводно-канализационных сооружений: справочник монтажника под редакциейМосковитин А.С. М.: стройздат, 1979.
10.  Турк В.Н., Минаев А.В., Карелин В.Я.Насосы и насосные станции. М.: стройздат, 1990.
11.  Душкин С.С., Краев И.О. Эксплуатацияводоснабжения и водоотведения. Киев.: ГСДО, 1993.
12.  Білявський Г.О., Падун М.М., ФурдуйР.С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1995. – 368 с.
13.  Водные ресурсы УССР: проблемы иперспективы / В.Л.Максимчук, А.Б. Кордюш, Т.С. Николаенко и др. – К.: АН УССР,1988. – 153 с.
14.  Даценко И.И. Живая вода. – Львов:Выща школа, 1984. – 112 с.
15.  Капинос П.И., Панасенко Н.А. Охрана природы.– К.: Выща школа, 1984. 255 с.
16.  Никитин Д.П., Новиков Ю.В. Окружающаясреда и человек. – М.: Высш. Школа, 1980. – 424 с.
17.  Новиков Ю.В. Вода как факторздоровья. – М.: Знание, 1982. – 96 с.
18.  Фізична та економічна географіяДніпропетровської області / Г.В. Пасічний, Л.М. Булава, А.С. Горб та ін. –Дніпропетровськ: Вид – во ДДУ, 1992. – 188 с.
19.  Хмельницкий Р.А., Бродский Е.С. Масс– спектрометрия загрязнений окружающей среды. – М.: Химия, 1990. — 1984 с.
20.  Экология и безопасность / Н.Г.Рыбальский, М.А. Малярова, В.В. Горбатовский и др. – М.: ВНИИПИ, 1993. – 320 с.
21.  Білявський Г.О., Падун М.М., ФурдуйР.С. Основі загальної екології. – До.: Либідь, 1995. – 368 с.
22.  Водні ресурси УРСР: проблеми і перспективи / В.Л.Максимчук,А.Б. Кордюш, Т.С. Николаєнко і ін. – До.: АН УРСР, 1988. – 153 с.
23.  Даценко І.І. Жива вода. – Львів: Вищашкола, 1984. – 112 с.
24.  Капінос П.І., Панасенко Н.А. Охоронаприроди. – К.: Вища школа, 1984. – 255 с.
25.  Койлов В.Г. За рисою милосердя. –Дніпропетровськ: Промінь, 1990. – 190 с.
26.  Никітін Д.П., Новіков Ю.В. довкілля ілюдина. – М.: Высш. Школа, 1980. 424 с.
27.  Новіков Ю.В. Вода як чинник здоров'я.– М.: Знання, 1982. – 96 с.
28.  Фізічна та економічна географіяДніпропетровської області / Г.В. Пасічній, Л.М. Булава, А.С. Горб та ін. –Дніпропетровськ: Вигляд – в ДДУ, 1992. – 188 с.
29.  Хмельніцкий Р.А., Бродський е.с. Мас– спектрометрія забруднень довкілля. – М.: Хімія, 1990. — 1984 с.
30.  Екологія і безпека / Н.Г.Рибальський, М.А. Малярова, В.В. Горбатовський і ін. – М.: ВНІЇПІ, 1993. – 320с.
31.  Чернова Н.М., Билова А.М., Екологія.Навчальний посібник для педагогічних інститутів, М., Освіта, 1988;
32.  Кріксунов Е.А., Пасечник В.В.,Сидорін А.П., Екологія, М., Видавничий будинок «Дрохва», 1995;
33.  Льовковський С. С. Водниє ресурсиУкраїни. – До.: Віща школа, 1979
34.  Основні напрями державної політикиУкраїні в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів тазабезпечення екологічної безпеки. – student.km.ru
35.  Безуглий В.В. Економічна і соціальнагеографія зарубіжних країн.
— К.: ВЦ «Академія», 2005. -704 с.
36.  Максаковский В.П. Географическаякартина мира. В 2-х книгах. Книга
2: Региональная характеристика мира. — М.: Дрофа, 2004. — 480с.
37.  Лемешев М.А. Экологические проблемыЕвропы и пути их решения
Экономические науки ,1992, №2, с.62-71.
38.  «Основи загальної екології» Г.О. Білявський.
39.  «Екологічна експертиза, право тапрактика» Андрейцев Ю.І.
40.  «Постанова Верховної Ради України ПроОсновні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля,використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки».
41.  «Національна доповідь України «Про збереженняБіологічного Різноманіття».
42.  «Навколишнє середовище та розвиток» Ворнов А. К.
43.  Екологія: Навч.-метод. посібник длясамостійн. вивчення дисциплін Дорогунцов С.І. та ін.: Київ. нац. екон. ун-т. — К., 1999. — 152с.
44.  Ивченко Б.П., Мартыщенко Л.А.Информационная экология. — Ч.1. — СПб.: Нормед-Издат, 1998. — 201с.    
45.  Стадницкий Г.В., Родионов А. Й. Экология-М.: Высшая школа, 1988.
46.  Родионов А.И. Техника защитыокружающей среды.- М.: Химия, 1989.
47.  Одум ІО. Основи зкологии. — М.: Мир,1998.
48.  Білявський Г.О., Падун М.М., ФурдуйР.С. Основи загальної екології. — Київ: Либідь, 1993.
49.  Вронский В.А. Прикладная зкология /Учебное пособие. -Ростов-на-Дону: Феникс,1996.
50.  Демченко Н.С., Куценко Н.В. Практикумпо рациональному природопользовапию. — Киев: УМКВО, 1991ю
51.  Глухов В.В., Лисочкина Т.В.,Некрасова Т.П. Зкономические основи зкологии. — Санкт-Петербург: Специальнаялитература, 1995.
52.  Фізико-хімічні основи технологіїочищення стічних вод / За ред. Запольського А.К. — Київ: Лібра, 2000.
53.  Березуцкий В. В. Выбор средств йметодов предотвращения загрязнения биосферы промишленными сточними водами. -Киев: УМКВО, 1992.
54.  Економіка і екологія водних ресурсівДніпра / За ред. Шевчука В.Я. — Київ: Вища школа, 1996.
55.  Радкевич В. А. Зкология. — Минск:Вьішейшая школа, 1997.
56.  ІІовиков В.Ю. Зколопія, окружающаясреда й человек. — М.: Торговий дом «Гранд», 1998.
57.  Вшіон ПА, Им М.-С. Зкологическийриск. — Санкт-Петербург, 1999.
58.  Боков В.А., Лущик А.В. Основизкологической безопасности. — Симферополь: Сонат, 1998.
59.  Хоружая Т. Методы оценкизкологической опасности. — М.: ЗБТ-Контур, 1999.
60.  Реймерс Н.Ф. Особо охраняемые природныетерритории.- М.: Мир, 1988.-298с.
61.  24. Лосев А.В., Провадкин Г.П.Социальная зкология. — М.: Владос, 1998.-312с.
62.  Протасов В.Ф., Молчанов А. В. Зкология,здоровье и природопользование России. — М.: Финансы н статистика, 1995. -315с.