Вступ
1. Земля як об'єкт правової охорони
2. Організаційно-правові заходи охорони земель
3. Юридична відповідальність за порушення земельногозаконодавства
Висновок
Список використаної літератури
У наш час захист навколишнього середовищависувається на перший план. Наслідки недостатньої уваги до проблеми можуть бутикатастрофічними. Мова йде не тільки про добробут людства, а про його виживання.Особливо тривожно ті, що деградація природного середовища може виявитисянеоборотною.
Забруднення вод завдає шкоди здоров'ю людини ірибних запасів. Деградація сільськогосподарських угідь призвела до посухи йерозії грунтів у багатьох районах. Звідси недоїдання, голод, хвороби.Забруднення повітря завдає вусі більш суттєвий збиток здоров'ю людей. Масовезнищення лісів негативно позначається на кліматі і скорочує біологічнерозмаіття, генофонд. Серйозною загрозою здоров'ю є виснаження озоновогопротоці, що захищає від шкідливих випромінювань Сонця. До катастрофічних змін укліматі Землі веде «парниковий ефект», тобто глобальне потеплення врезультаті викидів вуглекислого газу, що зростає, в атмосферу. Нераціональневикористання мінеральних і живих ресурсів веде до їхнього виснаження, що зновуставити проблему виживання людства. Нарешті, аварії на підприємствах, пов'язанііз радіоактивними й отруйними речовинами, не говорячи вже про іспит ядерноїзброї, заподіюють величезну шкоду здоров'ю людей і природі. Достатньо пригадатипро аварію на Чорнобильській АЕС і на американському хімічному заводі в Індії.Великий збиток навколишньому середовищу приносять збройні конфлікти, про щосвідчить досвід війн у В'єтнамі, Кампучії, Перській затоці, у Югославії й ін.
Враховуючи високіенергоємність та ресурсоємність промислового виробництва в Україні, низькийрівень культури виробництва та нехтування екологічним законодавством, необхіднобільше привертати уваги до екологічного права в Україні, державної політики вгалузі екології, прийняття невідкладних заходів економічного, технічного,політичного, соціального та організаційного характеру, серед яких першочерговезначення в екологічній політиці держави має створення національноїекологічно-правової системи.
Ст. 16. Забезпеченняекологічної безпеки та підтримка екологічної рівноваги на території України,подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарногомасштабу, збереження генофонду українського народу є обов’язком держави(Конституція України).
1. Земляяк об’єкт правової охорони
У життібудь-якої людини і товариства земля відіграє важливу екологічну, економічну іполітичну роль. Земля — це територія держави. Як об'єкт господарськоїдіяльності людини вона існує без усякого сприяння з його сторони — як загальнийпредмет людської праці, як основний засіб виробництва в сільському і лісовомугосподарстві. Земля використовується також як фундамент, як просторовийопераційний базис для розвитку всіх галузей народного господарства.
Що являє собою «земля» якюридична категорія? За законодавством поняття «земля» означає поверхню Земноїкулі, що знаходиться в межах державних меж України. У цьому змісті землявимірюється квадратними метрами, кілометрами, гектарами.
Очевидно, що прихарактеристиці юридичної категорії «земля» як об'єкта правової охорони відшкідливих впливів до змісту повинні включатися інші елементи, що стосуються, насамперед,якісного стану землі. Щодо охорони земель від забруднення й інших чинниківдеградації говориться про охорону грунтів. «Грунт» являє собою родючийповерхневий прошарок землі, що утворився в результаті тривалої взаємодіїорганічних і неорганічних природних чинників. Його товщина коливається віддекількох і сантиметрів до 2 метрів. У зв'язку з цим варто особливопідкреслити, що ціллю правової охорони землі є не зберігання її загальної площі(вона в основному залишається незмінною), а зберігання, відновлення, поліпшенняякісного стану земель.
Юридично значимоюхарактеристикою землі є те, що на відміну від «грунту» земля не можебути відділена від поверхні земної кулі. Не випадково ще з часів римськогоправа земля вважається нерухомістю. При характеристиці поняття «земля»,приміром, як об'єкта права власності, основна увага приділяється просторовиммежам землі або земельної ділянки.
Розходження в якісниххарактеристиках грунтів — фізичних, хімічних, фізико-географічних,господарсько-економічних, історичних і навіть естетичних, а також особливостігрунтів як нерухомості є основою для установлення видів і категорій земель,передбачених чинним законодавством.
Стаття 1. Земельнезаконодавство України і його завдання
Земельні відносини вУкраїні регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України іРеспубліки Крим, що видаються відповідно до нього.
Завданням земельногозаконодавства є регулювання земельних відносин з метою створення розумів дляраціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку усіх формвласності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючостігрунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств,установ і організацій на землю.
Гірничі, лісові та воднівідносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу,атмосферного повітря регулюються спеціальним законодавством України іРеспубліки Крим.
Стаття 2. Склад земельУкраїни, віднесення їх до категорій і переведення з однієї категорії до іншої
Відповідно до цільовогопризначення всі землі України поділяються на:
1) землісільськогосподарського призначення;
2) землі населенихпунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);
3) землі промисловості,транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;
4) земліприродоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурногопризначення;
5) землі лісового фонду;
6) землі водяного фонду;
7) землі запасу.
Віднесення земель докатегорій провадиться відповідно до їх цільового призначення.
Переведення земель зоднієї категорії до іншої здійснюється в разі зміни цільового призначення цихземель.
Віднесення земель довідповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадитьсяорганами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або наданняїх у користування, а в інших випадках — органами, які затверджують проектиземлеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного,оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.
Віднесення земель дозазначених категорій і переведення з однієї категорії в іншу провадиться взв'язку зі зміною цільового призначення земель у випадках, передбачених узаконодавстві, уповноваженими органами відповідно до їх компетенції привилученні і наданні земель у користування або оренду. Поділ земель на категоріїмає суттєве екологічне значення. Екологічно значимі й особливо цінні землівиділені в окремі категорії. У земельному законодавстві визначається їхнійправовий режим.
При рішенні питань пронадання земель у користування або оренду відповідно враховується, до якоїкатегорії вони відносяться, якими якісними й іншими особливостями володіють.
Стаття 3. Формивласності на землю. Розпорядження землею
Власність наземлю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі формивласності є рівноправними.
Розпоряджаютьсяземлею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі увласність або надають у користування та вилучають їх.
Повноваження щодопередачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народнихдепутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади абовиконавчим органам місцевого самоврядування.
Стаття 4. Праводержавної власності на землю
У державнійвласності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих уколективну і приватну власність.
Суб'єктами правадержавної власності на землю виступають:
Верховна РадаУкраїни — на землі загальнодержавної власності України;
Верховна РадаРеспубліки Крим — на землі в межах території республіки, за винятком земельзагальнодержавної власності;
обласні, районні,міські, селищні, сільські Ради народних депутатів — на землі в межах їхтериторій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.
Землі, що перебуваютьу державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власністьі надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків,передбачених законодавством України і Республіки Крим.
Не можутьпередаватись у колективну та приватну власність:
землі загальногокористування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища,сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місцязнешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщеннябудинків органів державної влади та державної виконавчої влади;
землігірничодобувної промисловості, єдиної енергетичної та космічної систем,транспорту, зв'язку, оборони;
земліприродоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурногопризначення;
землі лісовогофонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять доскладу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських)господарств;
землі водногофонду, за винятком невеликих (до 3 гектарів) ділянок водойм і боліт, що входятьдо складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських)господарств;
землісільськогосподарських науково-дослідних установ і навчальних закладів та їхдослідних господарств, учбових господарств навчальних закладів, державнихсортовипробувальних станцій і сортодільниць, елітно-насінницьких і насінницькихгосподарств, племінних заводів, племінних радгоспів і конезаводів,
господарств повирощуванню хмелю, ефіроолійних, лікарських рослин, фруктів і винограду.
2.Організаційно-правові заходи охорони земель
Поряд із КонституцієюУкраїни, Законом «Про охорону навколишнього природного середовища», іншимизаконами, що містять деякі загальні норми щодо землекористування й охорониземель як частини природи, відношення по використанню земель і їхньої охоронірегулюються в рамках земельного законодавства.
Регулюючи порядок наданняземель у користування або оренду, закони України встановлюють права й обов'язкиприродокористувачів і орендарів по забезпеченню раціонального використанняземельних ресурсів і їхньої охорони. Одним з основних принципівземлекористування є принцип використання земель строго відповідно до цілей, дляяких землі були надані.
У земельномузаконодавстві визначені задачі і конкретні вимоги, адресовані власникам землі,землевласникам, землекористувачам і орендарям по охороні земель. Під охороноюземель розуміється система правових, організаційних, економічних і іншихзаходів, спрямованих на їхнє раціональне використання, запобіганнянеобгрунтованих вилучень земель із сільськогосподарського обороту, деградації,а також на відновлення продуктивності земель і підвищення родючості грунтів.
Зміст охорони земельскладають закріплені в законодавстві правові заходи заходи попереджувального,заборонного, відбудовного й іншого характеру, спрямовані на:
• раціональнуорганізацію території;
• відновленняі підвищення родючості грунтів, а також інших корисних властивостей землі;
• захист земель відводяної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, повторногозасолення, висушування, ущільнення, забруднення відходами виробництва,хімічними радіоактивними речовинами, від інших процесів руйнації;
• захист від зараженнясільськогосподарських угідь і інших земель карантинними шкідниками і хворобамирослин, заростання бур'янами, чагарником і дрібноліссям, інших процесівпогіршення культуртехнічного стану земель;
• рекультивацію порушенихземель, відновлення їхньої родючості й інших корисних властивостей землі ісвоєчасне залучення в господарський оборот;
• зняття, використання ізберігання родючого прошарку грунту при проведенні робіт, пов'язаних ізпорушенням земель.
Основне призначенняпопереджувальних правових мір полягає в тому, щоб запобігти в процесіземлекористування можливість виникнення негативних наслідків, шкідливих длястана грунтів, забезпечити раціональне використання земель. Такі міриреалізуються шляхом установлення правил ведення державного земельного кадастру,моніторингу земель, подання і вилучення земель, розробки і здійснення проектівземлевпорядження, використання земель підприємствами, установами, організаціямиі громадянами.
З урахуванням особливоїекологічної й економічної цінності сільськогосподарських земель принциповим єпитання про екологічно доцільні методи ведення сільського господарства. Методи,що зберігають і покращують грунт, такі, як тестування, контурна оранка,компостування і вирощування покривних культур, використання полікультур ісівозміни застосовуються у світі протягом сторіч.
Мільйони фермерів в усіхкраїнах світу уже впроваджують обгрунтовані сільськогосподарські технології, щоохороняють грунти і екологічно. Задача складається в тому, щоб усі фермеридізналися про неї і навчилися ними користуватися, і це скоріше соціальна, чимтехнічна проблема. В Україні роботу з формування агрокультури і впровадженнютаких методів може і повинно проводити Міністерство сільського господарства іпродовольства України. Цьому може сприяти також упровадження спеціальних мірекономічного стимулювання...
З урахуванням існуючих вУкраїні масштабів деградації землі особливе місце в системі земельногозаконодавства займає Закон України «ПРО меліорацію земель». Меліорація земельявляє собою корінне поліпшення земель шляхом проведення гідротехнічних,культуртехчних, хімічних, протиерозійних, агролісомеліоративних, агротехнічнихй інших меліоративних заходів.
У залежності відхарактеру меліоративних заходів Закон передбачає проведення таких типівмеліорації земель: гідромеліорація; агролісомеліорація; культуртехнічнамеліорація; хімічна меліорація.
Гідромеліорація земельполягає в проведенні комплексу меліоративних заходів, що забезпечують коріннеполіпшення заболочених, зайво зволожених, посушливих, еродованих, змитих йінших земель, стан яких залежить від впливу води. Гідромеліорація земельспрямована на регулювання водяного, повітряного, теплового і живильного режимівгрунтів на землях за допомогою здійснення заходів для підйому, подачі,розподілу і відводові вод за допомогою меліоративних систем, а також окреморозташованих гідротехнічних споруджень. До цього типу меліорації земельвідносяться зрошувальна, осушувальна, протипаводкова, протиселєва,протиерозійна, протиповзнева й інші види гідромеліорації земель.
Агролісомеліорація земельскладається в проведенні комплексу меліоративних заходів, що забезпечуютькорінне поліпшення земель за допомогою використання грунтозахисних й іншихвластивостей захисних лісових насаджень. До цього типу меліорації земельвідносяться такі її види:
• протиерозійна — захистземель від ерозії шляхом створення лісових насаджень на ярах, балках, пісках,берегах рік і інших територій;
• полезахисна — захистземель від впливу несприятливих явищ природного, антропогенного і техногенногопоходження шляхом створення захисних лісових насаджень на межах земельсільськогосподарського призначення;
• пасовищезахисна — запобігання деградації земель пасовищ шляхом створення захисних лісовихнасаджень.
· Культуртехнічнамеліорація земель спрямована на проведення комплексу меліоративних заходів щодокорінного поліпшення земель.
Хімічна меліорація земельскладається в проведенні комплексу меліоративних заходів щодо поліпшенняхімічних фізичних властивостей грунтів. Хімічна меліорація земель містить усобі вапнування грунтів, фосфорування грунтів і гіпсування грунтів.
Регульований ЗакономУкраїни порядок проведення меліорації земель включає планування меліораціїземель, розробку, узгодження, затвердження і реалізацію проектів меліорації.При цьому планування меліорації земель проводиться державним органом виконавчоївлади, що здійснює управління сільським господарством, відповідно державнимизагальними і регіональними (територіального) програмами в області меліораціїземель, а також по замовленнях власників, власників, користувачів земельнихділянок.
Порядок розробки,узгодження і затвердження проектів меліорації земель також установлюєтьсямісцевим органом виконавчої влади, що здійснює управління сільськимгосподарством. Таким органом є Міністерство сільського господарства іпродовольства України.
Відповідно до закону промеліорацію земель, проекти меліорації повинні враховувати будівельні,екологічні, санітарні й інші стандарти, норми і правила. Проводиться меліораціягромадянами й організаціями, що мають ліцензії на здійснення відповідних видівдіяльності.
Одна зі специфічнихзаходів охорони земель стосується консервації деградованих земель. Їїздійснення регулюється положенням про порядок консервації деградованихсільськогосподарських угідь і земель, забруднених токсичними промисловимивідходами і радіоактивними речовинами.
Консерваціяземель, або тимчасовий виняток їх із господарського використання, здійснюєтьсяз метою запобігання розвитку й усунення процесів деградації грунтів,відновлення їхньої родючості і реабілітації забруднених територій. Виявленнядеградованих земель провадиться шляхом обстежень, проведених по затвердженихметодиках підприємствами й організаціями, а також громадянами, що одержали увстановленому порядку ліцензії на ці обстеження. У ході проведення обстеженьустановлюється місце розташування деградованих і забруднених земель, їхняплоща, склад угідь, якісний стан земель, динаміка його зміни в останні 5-10років, причини, що призвели до деградації. За результатами обстеженьскладаються карти і таблиці по видах і ступеню деградації, а такожпідготовляється висновок по їхньому подальшому використанню.
Землі, виведені згосподарського обороту в результаті консервації, зберігаються за власникамиземлі, землевласниками, землекористувачами (при створенні ними необхідних умовдля відновлення деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель)або перекладаються в земельний запас. Збитки, заподіяні погіршенням якостіземель або обмеженням їхній використання, включаючи упущену вигоду на періодконсервації, відшкодовуються власникам землі, землевласникам і землекористувачаму повному обсязі тими підприємствами, по чиїй провині відбулася деградаціяземель.
Одночасно земельнимзаконодавством передбачені міри економічного характеру по стимулюваннюземлекористувачів до раціонального використання й охорони эемель. Економічнестимулювання включає:
• виділення засобівбюджету для відновлення земель, зруйнованих не з вини осіб, що використовуютьці землі;
• звільнення від плати заземельні ділянки, що знаходять у стадії сільськогосподарського освоєння;
• часткову компенсацію(із засобів бюджету) зниження витрати в результаті тимчасовий консерваціїземель;
• заохоченняземлекористувачів за підвищення родючості грунтів;
•установлення підвищених цін на екологічно чисту продукцію.
Стаття 93. Завданнядержавного контролю за використанням і охороною земель
Завдання державногоконтролю за використанням і охороною земель полягають у забезпеченні додержаннявсіма державними та громадськими органами, а також підприємствами, установами,організаціями і громадянами вимог земельного законодавства з метою ефективноговикористання та охорони земель.
Стаття 94. Органи, якіздійснюють державний контроль за використанням і охороною земель
Державний контроль завикористанням і охороною земель здійснюється Радами народних депутатів, а такожДержавним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством охоронинавколишнього природного середовища України та іншими спеціально уповноваженимина ті державними органами.
Порядок здійсненнядержавного контролю за використанням і охороною земель установлюєтьсязаконодавством України.
Стаття 95. Моніторингземель
Моніторинг земель являєсобою систему спостереження за станом земельного фонду, у тому числі земель,розташованих у зонах радіоактивного забруднення, з метою своєчасного виявленнязмін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.
Структура, зміст іпорядок здійснення моніторингу земель встановлюються Кабінетом МіністрівУкраїни.
3. Юридичнавідповідальність за порушення земельного законодавства
Правоверегулювання здійснення в Україні земельної реформи та приватизації землівизначено як у Земельному кодексі України, так і в інших нормативно-правовихактах. Зокрема, в постанові Верховної Ради України від 18 грудня 1990 р.«Про земельну реформу» зазначено, що починаючи з 15 березня 1991 р.всі землі України оголошуються об'єктом земельної реформи, а також повноваженьмісцевих рад та Кабінету Міністрів України. З метою прискорення земельноїреформи (ураховуючи введення колективної і приватної власності на землю)Верховна Рада України прийняла постанову від 13 березня 1992 р. «Проприскорення земельної реформи і приватизації землі».
Купівля-продаж,дарування, застава, самовільний обмін земельних ділянок землекористувачами, утому числі орендарями, а також догоди, укладені власниками землі з порушеннямустановленого для них порядку придбання або відчуження земельних ділянок, єнедійсними.
Земельна ділянка можебути вилучена в особи, якщо судом буде встановлено придбання її за рахунокдоходів, одержаних від злочинної діяльності.
Стаття 115.Відповідальність за порушення земельного законодавства
Особа, винні в:
укладенні угод,зазначених у статті 114 цього Кодексу;
самовільному зайняттіземельних ділянок;
псуваннісільськогосподарських та інших земель, забрудненні їх хімічними тарадіоактивними речовинами, виробничими відходами і стічними водами;
розміщенні,проектуванні, будівництві, введенні в дію об'єктів, що негативно впливають настан земель;
невиконанні вимогприродоохоронного режиму використання земель;
порушенні строківповернення тимчасово займаних земель або невиконанні обов'язків щодо приведенняїх у стан, придатний для використання за призначенням;
знищенні межових знаків;
невжитті заходів щодоборотьби з бур'янами та шкідниками сільськогосподарських культур;
неправильній експлуатації, знищенні або пошкодженніпротиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень;
приховуванні абоперекрученні відомостей про стан екологічної, у тому числі радіаційноїобстановки, пов'язаної з забрудненням землі;
порушенні строківрозгляду заяв громадян і вирішення питань про передачу та надання земельнихділянок;
перекрученні данихдержавному земельного кадастру і приховуванні інформації про наявність земельзапасу;
невиконанні розумівзнімання, зберігання і нанесення родючого шару грунту;
самовільному відхиленнівід проектів внутрігосподарського землеустрою,-
несуть цивільну,адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавствомУкраїни.
Законодавством Україниможе бути встановлено відповідальність і за інші види порушень земельногозаконодавства.
Стаття 116. Поверненнясамовільно зайнятих земельних ділянок
Самовільно зайнятіземельні ділянки повертаються за їх належністю без відшкодування витрат,проведених за час незаконного користування. Приведення земельних ділянок упридатний для використання стан, включаючи знесення будівель і споруд,провадиться підприємствами, установами, організаціями та громадянами, якісамовільно зайняли земельні ділянки, або за їх рахунок.
Повернення самовільнозайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду або арбітражного суду.
Стаття 117.Відшкодування збитків, заподіяних порушенням земельного законодавства
Підприємства, установи,організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, заподіяні ними врезультаті порушення земельного законодавства.
Список використаної літератури
1. КонституціяУкраїни. – Просвіта. – К., 1996
2. ЗаконУкраїни “Про охорону навколишнього середовища”. – Відомості Верховної РадиУкраїни. – 1991. — №41.
3. Земельнийкодекс України. – Відомості Верховної Ради України. – 1992. — №25.
4. Кримінальнийкодекс України.
5. БринчукМ.М. Экологическое право. – М. Юристь, 1999.
6. ДмитренкоІ.А. Екологічне право України. – К., 1996.
7. МалишкоМ.І. Основи екологічного права України: Навч. посібник. – К., МАУП, 1999.
8. ШемчушенкоЮ.С. Правовые проблеми екології. — К.: Наукова думка, 1989.