Тема: Еволюція взаємин людини і природи.
Найперші глобальні екологічні кризи.
План
1. Розвиток першої глобальноїекологічної кризи.
2. Розвиток другої глобальноїекологічної кризи.
1. Розвиток першої глобальноїекологічної кризи.
З появою на планеті Земля біологічного видунайвищої організації – людини, з її розвитком розмноженням, міграціями,адаптацією й небаченою активізацією діяльності в біосфері почали розвиватисяпроцеси особливого, антропогенного характеру. Із самого початку поведінкалюдини в довкіллі стала відрізнятися від поведінки інших вищих істотагресивністю. Людина була не рівноправним співмешканцем у середовищі існування, а підкорювачем, насильником, жадібним споживачем, не здатним досамообмеження.
У далеку давнину, коли кількість людей на Землібула порівняно невеликою, а їхній інтелектуальний і технічний потенціал – дужеслабким, природа практично не відчувала на собі тиску людини: вона легко само - очищувалася й самовідновлювалася. Але минули тисячоліття, народонаселенняпочало зростати такими темпами, досягло таких адаптацій і поширення на планеті,яких не знала жодна інша популяція. З часом людська діяльність обернулася намогутню силу, здатну впливати на природу не лише в межах окремих районів іконтинентів, а й на планеті в цілому. Проте свого ставлення до природи, їїресурсів людина за тисячоліття не змінила, і це призвело до виникненняглобальних кризових екологічних ситуацій.
Сотні тисяч років тому, в епохи палеоліту,мезоліту, для людської спільноти характерним було пристосування до природи,велика повага до неї, схиляння перед її силами та явищами. Люди збирали дариприроди, виготовляли примітивні знаряддя праці, полювали, рибалили. Пізніше, вперіод неоліту (8 – 3-тє тисячоліття до н. е.), зародилися примітивнеземлеробство, скотарство, почалося виготовлення досконаліших знарядь праці тавиробів із кістки, рогу, каменю, дерева, глини (гачки, сітки, пастки, сокири,човни, посуд), будівництво перших жител і святилищ. Людина використовувала лишесилу своїх м’язів, її вплив на довкілля був мінімальним і практично непозначався на функціонуванні екосистем суші. На екосистему Світового океанулюдина не впливала взагалі.
Першого удару природі люди завдали, почавшиінтенсивно розвивати землеробство, особливо коли для підготовки площ підсільськогосподарські угіддя стали випалювати тисячі гектарів лісів ( пізнійнеоліт ) .
За допомогою вогню люди полювали на диких звірів,завдаючи відчутних збитків природі. А розвиток скотарства супроводжувавсявиданням худобою трав’янистих масивів на великих площах аж до їх повноїдеградації.
Ще на початку неоліту, коли людина винайшла лук,спис та інші ефективні знаряддя вбивства, дуже швидко, можливо, закілька тисячоліть, майже на всій планеті були винищені мамонти, шаблезубітигри та інші великі тварини – вичерпалося основне джерело харчування.
Почалася перша глобальна екологічнакриза.
Та освоївши землеробство й приручивши тварин (розвиток скотарства), люди створили собі нову екологічну нішу. Це буланеолітична революція свідомості й буття людства: населення земної куліскоротилось у 8 – 10 разів, стали швидко розвиватися сільське господарство,тваринництво, а потім — почались інтенсивне використання мінеральних таенергетичних ресурсів літосфери, розвиток промисловості.
2. Розвиток другоїглобальної екологічної кризи.
З розвитком землеробства й скотарства пов’язаніперші локальні й регіональні екологічні кризи, спричинені різкою зміноюмікроклімату, складу й стану флори, фауни, ґрунтів, зменшенням природних біологічних ресурсів. Приклад цього – пустелі Північної й Центральної Африки,Близького Сходу, центральної частини Північної Америки, що утворилися під впливомдіяльності людини лише кілька тисяч років тому.
Наступний етап збільшення тиску людини на природупов'язаний із розвитком промисловості в 15-17 ст., коли кількість населенняперевищила 500 млн чоловік і були досягнуті значні успіхи в будівництві,техніці, хімії, почалося вивчення й освоєння Світового океану.
Концентрування великої кількості людей у першихмістах супроводжувалось активним винищенням лісів навколо них ( деревина йшлана будівництво, опалення, випалювання цегли, виготовлення меблів і знарядьпраці, транспортних засобів тощо ), спустошення луків , пасовиськ, виснаженнямсільськогосподарських угідь. Міста поступово ставали районами екологічнихнапружень, а процес урбанізації обернуся на негативний екологічний фактор.
Від кінця 18 і до першої половини 20 ст., вперіод бурхливого розвитку фізики, хімії, техніки, винайдення парового йелектричного двигунів, освоєння атомної енергії, розвитку авіації, коликількість населення перевищила 3,5 млрд чоловік, негативні екологічні процесипочали набувати глобального характеру, хоча ще не досягли масштабів кризи.Особливості ставлення людини до природи в цей період полягали в активному«підкоренні» її, в боротьбі з нею, хижацькому споживанні всіх її ресурсів зупевненістю в тому, що вони невичерпні.
Останні 35-40 років 20 ст. – це був періодатомної енергетики й комп’ютеризації, на який припадав активний розвиток другоїглобальної екологічної кризи. Вона проявлялась у пере виснаженні природнихресурсів, часом – у вичерпанні їх, у перезабрудненні довкілля, деградаціїбіосфери, до чого призвели суперіндустріалізація, суперхімізація,супермілітаризація та суперспоживання.
Важлива особливість сучасного періоду –появаспочатку окремих учених і «друзів природи», а потім – колективів учених ібагатьох громадських «зелених» організацій і рухів у всьому світі (лише вУкраїні в 2002 р. офіційно зареєстровано понад 450), які, усвідомивши значенняприроди для життя людини, необхідність зберігати її, раціональновикористовувати й відновлювати, визначивши безпосередню залежність міждобробутом людей, їхнім здоров’ям та різноманітністю природи, почали активнуборотьбу за збереження й охорону довкілля. Зміцнюється міжнароднеспівробітництво в галузі охорони природи, укладено важливі екологічні угоди, більшістьдержав прийняли природоохоронні закони. Широко розвивається екологічна освіта.
Незважаючи на певні досягнення в природоохороннійдіяльності в окремих країнах ( Німеччина, США, Велика Британія, Китай, Японія,Нідерланди), на зростання занепокоєності людей станом природи своїх регіонів табіосфери в цілому, сьогодення характеризується поглибленням глобальної екологічноїкризи, надзвичайно низьким рівнем екологічної освіти й свідомості більшостінаселення, дальшим нарощуванням промислових та сільськогосподарськихпотужностей, нещадною експлуатацією всіх видів природних ресурсів, збільшеннямзабруднень геосфер і накопиченням шкідливих відходів.
Екологічна криза другої половини 20 ст. в історіїлюдства була найбільш глибокою й трагічною, і подолати її надзвичайно важко.Відбувається процес її активізації, що призводить до значних міграцій народів,провокує війни, інші соціальні потрясіння локального, регіонального й навітьглобального масштабу, передусім через дефіцит прісної питної води йенергоресурсів.
Література:
Основи екології. Г.О. Білявський, Р.С. Фурдуй, І.Ю.Костіков., Київ «Либідь» 2004р., Міністерство освіти і науки України.