МОНУ
ІФНТУНГ
Кафедраекології
Гідрологічнийнарис басейну річки Дністер
Виконав: Грималюк О.В.
Перевірила: КонсевичЛ.М.
Івано-Франківськ
20010 р.
Зміст
Вступ
1. Фізико-географічнахарактеристика
2. Морфометричні характеристикибасейну
3. Водний режим
4. Термічний і льодовий режим
5. Режим наносів
6. Гідрохімічний режим
7. Гідробіологічнухарактеристику
8. Антропогенний вплив на стікДністра
9. Екологічні проблеми Дністра
10. Водоохоронні заходи
Висновки
Перелікпосилань на джерела
Вступ
Вода є джерелом життя на Землі. Ріки і озера дають воду длязрошення та обводнення земель, служать цілям транспорту, водопостачання таджерелом утримання енергії. Окрім того, що вода – велике багатство, вона можезавдавати великої шкоди при проходженні високих паводків і повеней. Втручаннялюдини веде до зміни режиму водних об’єктів і водних систем в цілому. Вмайбутньому активне втручання людини в гідрологічні процеси буде безперервнозростати.
Гідрологічний опис річки Дністер визначає фізико-географічні,морфо- метричні характеристики басейну Дністра, водний, термічний і льодовий,гідрохімічний режими, гідробіологічну характеристику, антропогенний вплив наДністер, екологічні проблеми та водоохоронні заходи.
1. Фізико–географічнахарактеристика басейну ріки
Басейн річки Дністер займає південно-західну частину України ісхідну частину Молдови. Охоплює значну частину територій семи областей України(Львівська, Івано–Франківська, Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька,Вінницька та Одеська) і більшу частину (59%) території Республіки Молдова. Натериторії басейну Дністра розташовані 69 міст, 127 смт., з них 62 міста і 95смт. в межах України.
Україні належить верхів'я Дністра і його пригирлова частина.Ділянка ріки, довжиною 225 км, є суміжною для України та Молдови, а частинарічки, довжиною 475 км, знаходиться на території Молдови. Тільки незначнаділянка р. Ств’яж, верхів’я лівої притоки Дністра, належить Польщі.
Виток р. Дністер знаходиться біля кордону України з Польщею, насхилі Карпатських гір (г. Розлуч, Львівська обл.). Абсолютна висота витоку –760 м. На перших декількох кілометрах річка є невеликим струмком, який в’єтьсяпо лісу. На ділянці біля в/п Стрілки (першого на річці) – це вже значний потікшириною 10 – 15 м та глибиною 0,5 м. Нижче м. Старий Самбір Дністер виходить зрайону гір та набуває риси напівгірської річки. Ширина русла збільшується до 30м, глибина — 0,8 – 1 м.
Загальна довжина р. Дністер 1352 км, в межах України вонастановить 912 км (67%) і впадає в Дністровський лиман, який має довжину 40 км іширину до 12 км. Водозбірна площа басейну р. Дністер становить 72900 км2,з них в межах України розташовано 53490 км2 або 73%. Це друга заводністю річка, яка має площу водозбору, що складає 9% від загальної територіїУкраїни. Середній похил складає 56 см/км [1]
2. Морфометричні характеристикибасейну ріки
У верхів'ях р.Дністер— гірська, з V-подібною глибокою (80-100 м)долиною. Ширина річища до 40 м. Нижче, у передгір'ї, долина заболочена, шириноюдо 13 км. У нижній течії ріка має рівнинний характер.
Згини долини Дністра, не дивлячись на його більшу водність єкороткими та крутими. Великий радіус розвороту долини говорить про значно вищукінетичну енергію потоків, що сформувала долина річоки в межах схилів Карпат.Висока кінетично енергія досягалася за рахунок більшої швидкості та значноговмісту валунно-галечникового матеріалу. Такий потік характеризувавсянадзвичайною еродуючою здатністю, яка і стала причиною формування долини з великимрадіусом кривизни згинів.
Заплава Дністра розчленована численними протоками і старицями, у гирлізаросла очеретом (Дністровські плавні), ширина долини біля гирла — 16-22 км.
Гірська й передгірська частини басейну Дністра займають 9 % йогоплощі. Тут найгустіша річкова мережа з переважанням правих приток (Бистриця, Стрий,Свіча, Лімниця тощо)/
Швидкість течії у верхів’ї Дністра — 4 м/сек., нахил річища — від100 до 20 м/км. Середній похил річкистановить 0,37 м/км.
Величини локальних похилів р.Дністер значно перевищують середнєпадіння річки у верхів’ях. Від 0,2 довжини локальні похили суттєво незмінюються і Дністер тече з однаковим падінням, лише із деякими флуктуаціями,зумовленими переважно геологічними особливостями території [1;2]
3. Водний режим ріки
Правобережні притоки Дністра відносять до річок змішаного живленняз переважанням дощового. Значні коливання зимових і літніх опадів зумовлюютьсвоєрідний нестійкий гідрологічний режим. Характерні весняна повінь і осіннідощові паводки.
Середня річна витрата води 330 м3/сек, гідрологічнийрежим непостійний. Весняна повінь починається на Дністрі в лютому ізакінчується в червні. Рівень води в річці піднімається на 3-4 м. Витрата водидосягає 180-260 м3/сек. Дощові паводки бувають з середини липня досередини вересня, вони досить швидко наростають. За добу вода в річціпіднімається в окремі роки на 3 м. Рівень води встановлюється на висоті до 5 м.Льодостав на Дністрі короткий. В окремі зими його немає зовсім.
Яскраво виражена сезонність у розподілі стоку, висока повторюваністьпаводків (5–12 впродовж року), приуроченість максимальних витрат до літньогоперіоду, інтенсивне підняття рівня води (0,5 – 1,5 м/добу і більше) і значноповільніше його спадання. Характерне зменшення максимальних витрат та об’єміввесняного водопілля, збільшення витрат літньої та зимової межені. Як наслідоквнутрішньорічний розподіл стоку річки став рівномірнішим.
Модуль стоку сягає значних величин: 10-15 л/с з 1 км2 –у приток високогір’я, на середньогірських ділянках – у середньому 5 л/с з 1 км2,змінюються від 2,7 – 6,5 л/сз 1 км2 налівобережжі до 10,0 – 35,5 л/сз 1 км2 на правобережжі.
Багаторічний шар стоку в середній частині басейну р.Дністерстановить 300-700 мм. В верхів’ях правобережних притоків р.Дністер йогозначення складають 800-1000 мм, на лівобережних притоках – шар стоку дорівнює150-200 мм.
Середні багаторічні коефіцієнти стоку річок коливаються від0,17–0,23 (Подільська височина) до 0,4–0,7 (Передкарпаття і Карпати). Під часекстремальних паводків (1–5% забезпеченості) коефіцієнти стоку правобережнихприток сягають 0,74 – 0,92 [3]
4. Термічний і льодовий режим
Термічний і льодовий режим рік формується піддією трьох основних груп факторів: термічних, які обумовлюють тепловий балансрічки в різні пори року; морфометричних (зміна похилів, глибин та ширинирусел), які впливають на зміни умов формування термічного і особливо льодовогорежимів річок або їх окремих ділянок; антропогенних, тобто різних видівгосподарського використання річок.
Перехідтемператури води на Дністрі зменшується до 10% від 0,2°С восени. Найвищізначення температури води спостерігаються найчастіше в липні і становлять26-28°С. На Дністрі відмічена вертикальна зональність температури води. Термічний режим Дністра зумовлюється його великою глибиною, якасягає 54 м. Це спричинює утворення термострибка, який звичайно формується наглибинах 18-25 м. За цих обставин вода у придонному шарі найбільшепрогрівається у вересні–жовтні, коли на поверхні води її температура вжезнижується.
Середні дати початку стійких льодових явищ наДністрі 16-25 листопада. Ранні терміни початку стійких льодових явищвипереджають середні на два-три тижні, а пізні – запізнюються на місяць ібільше. Льодостав протягом зими часто порушується скресом під час відлиг.Стійким вважається льодостав тривалістю 20 і більше діб.
Навесні льодовий покрив руйнується під впливомтепла і механічної дії води. Середні строки скресу – на початку березня [3]
5. Режим наносів
Найбільший стік наносів у Дністрі (Стрілки, Розділ) складає 300%. Середнібагаторічні модулі стоку наносів у сточищі становлять 10,0 – 634,5 т/км2 *рік, стосовносезонного прояву флювіальних процесів та його багаторічних змін встановлено, щонайбільше збільшився стік наносів в осінні місяці (15 – 30 %). Найбільштрансформованим внутрішньорічний розподіл витрат наносів є для річок Дністер(Самбір) і Тисьмениця (Дрогобич). Виконаний аналіз багаторічної динаміки стокунаносів у сточищі верхнього Дністра дав змогу виділити три групи річок: 1) звідносно стабільним режимом витрат наносів і незначними їх змінами з 1950 до2000 року; 2) з нестабільним режимом і помітними змінами витрат наносів убагаторічному аспекті; 3) з дуже нестабіль-ним режимом і сильними змінамисезонних та багаторічних витрат наносів.
Під доннимивідкладами розуміють донні наноси і тверді частинки, що осіли на дно водногооб`єкту внаслідок внутріводоймних фізико-хімічних і біохімічних процесів, щовідбуваються з речовинами як природного, так і техногенного походження.
У донних відкладах р. Дністер переважають алевритові різновиди(82%) з незначними домішками псамітового (14%) та пелітового компонентів (4%).Донні осади представлені чотирма основними типами – мул піщаний (71%), мулглинистий (17%), пісок замулений (10%) та пісок (2%). Вниз за течією вмістпіщаних та крупноалевритових частинок спадає і, відповідно, зростає вмістпелітової (
Головними глинистимимінералами пелітової фракції донних відкладів є гідрослюда (26%),змішаношарувата монтморилоніт-хлоритова фаза (19%), каолініт (4%,) і хлорит(2%). Специфікою мінерального складу пелітової фракції донних відкладівгідроекосистеми Дністра є незначне переважання гідрослюди над змішаношаруватиммонтморилоніт-хлоритовим утворенням. За вмістом породотвірних мінералів удонних відкладах верхньо-середня частина Дністра належить домонтморилоніт-гідрослюдисто-кварцової мінералогічної провінції [4]
6. Гідрохімічний режим
Вода в малих річках України має різний хімічнийсклад і неоднакову мінералізацію, що зумовлено природними умовами формуваннястоку. Головною особливістю територіального розподілу показників сольовогоскладу є чітка гідрохімічна зональність із північного заходу на південний схід.Ця зональність не залежить від напрямку течії річок і добре узгоджується зфізико-географічними зонами.
У воді р. Дністер вміст нікелю, кобальту, свинцю та кадміюперевищував фонові показники у 8, 1,5, 12 та 2 рази відповідно.Електронно-мікроскопічні дослідження та результати рентгенівськоїдифрактометрії засвідчили, що головними осадо-твірними глинистими мінералами доннихвідкладів Дністра є гідрослюда, змішано-шарувата фаза монтморилоніт-хлоритовогоскладу, каолініт і хлорит. Серед неглинистих мінералів наявні кварц, кальцит,польові шпати, іноді гіпс. Склад донних відкладів р. Дністер та Дністровськоговодосховища залежить від низки чинників, серед яких визначальними є геохімічніособливості порід і ґрунтів району, в якому розташована водойма, таантропогенна діяльність людини (промислові й побутові стічні води, внесеннямінеральних добрив тощо).
Головними чинниками, які контролюють поведінку мікроелементів удонних відкладах, є природні процеси осадо-накопичення, які зумовлюютьпрактично рівномірний розподіл усіх мікроелементів і визначають геохімічнуспеціалізацію Дністра. За вмістом макро компонентів водорозчинна складовадонних відкладів р. Дністер і Дністровського водосховища є незмінною і належитьдо НСО3-Са-Мg групи гідро-карбонатно-кальцієвого типу при мінералізаціїв межах 300 -1250 мг/л [1]
В цілому розподіл рухомихвмістів макро- і мікрокомпонентів свідчить про задовільний стан Дністра, провідсутність на даному етапі регіонального забруднення донних відкладів басейнуДністра; незначний вплив забруднення зафіксовано лише на декількох локальнихділянках [5]
Спостерігається значний вміст розчиненого кисню (від 94 до 119%),водневий показник (рН) становив 7,70-8,23 одиниць рН, вміст двоокису вуглецю –не перевищував 15%. Підвищений вміст кисню в ківшевих просторах вказує надостатній водообмін в межах межківшевих зон.
В умовах хорошого водообміну русловиправні споруди (напівзагати)не мають негативного впливу на гідрохімічний режим.
Вище руслового кар'єру, де режим близький до непорушеного,спостерігається незначна зміна гідрохімічних параметрів по ширині і глибиніпотоку. Осереднені по перетину значення склали: кисню –55%, рН – 7,8, мінералізації– 0,45 г/л, сірководень в пробах не був виявлений.
В зоні кар'єру середня насиченість киснем в придонних областяхвиявилася рівною 18%, а осереднена по перетину – 49,2% (мінімальна на досліджуванійдільниці). При цьому в застійних зонах вміст кисню був на 10% менше, ніж настрижні. Концентрація сірководню в придонних областях знаходилася в межах0,3-1,37 мг/л, що пояснюється наявністю в цих місцях високодисперсноїорганічної фази.
На ділянці, що знаходиться нижче кар'єру мінімальний вміст кисню впридонній області становив 27%, а осереднений по перетину – 52,2%. Відмічено,що градієнт падіння концентрації кисню на даному перерізі виявився меншсприятливим, в порівнянні з ділянкою непорушеного режиму, що є наслідкомутворення наносів і продуцювання сірководню (до 0,16 мг/л).
За результатами лабораторного аналізу, проведеного Державноюекологічною інспекцією у Львівській області 11 серпня для контролю за якістюводи річок басейну Дністер, виявлено, що мінералізація (загальний вміст солей)не перевищує граничнодопустимої концентрації (згідно з рибогосподарськиминормами водокористування).
Виявлено забруднення річки Дністер амонієм сольовим (1,7 ГДК) вдеяких районах. Нітрити в річках басейну Дністра містяться в межах норми.Зафіксовано забруднення завислими речовинами річки Дністер в районі мостаРозвадів, річки Дністер на території Самбора та річки Стрв'яж на території с.Луки.
7.Гідробіологічна характеристика
Агрофлора Дністрапредставлена 75 видами водоростей, з яких діатомові становлять 50%, зелені –40%, синьозелені – 6%, евгленові – 2% від загальної кількості видів.
Протягом вегетаційного періоду основу фітопланктону формують діатомові(38 видів) і зелені (30 видів) водорості.
Дещо бідніша видова різноманітність фітопланктону, порівняно зіншими ділянками Дністра, характерна для угруповань з околиць м.Новий Розділ,що пояснюється значним антропогенним навантаженням, зокрема скиданням стічнихвод підприємств хімічної та нафтопереробної промисловості.
Сезонна динаміка фітопланктону безпосередньо залежить відскладного комплексу гідрологічних і гідрохімічних умов водойми. В усі сезонидосліджуваного періоду домінантною групою водоростей на Дністрі були зелені –із загальної чисельності фітопланктону (4530 тис. кл./л) понад 50% становитьчастка саме зелених водоростей. Улітку видова різноманітність водоростейзростала.
Порівняно з весняним періодом, улітку чисельність фітопланктонузнижувалася до 1369,6 тис.кл./л з біомасою 1140,0 мг/м3. Восени рівень розвиткуфітопланктону у Дністрі (біля м.Новий Розділ) залишався ще достатньо високим.
Униз за течією Дністра, у міру віддалення від джерел забруднення, атакож надходження до нього вод великих правобережних приток (річок Стрий,Свіча, Лімниця) якісний і кількісний склад фітопланктону збагачується. Так, нагідростворі м.Галич у весняний період виявлено 41 вид водоростей.
На розвиток альгофлори Дністра значно впливають паводкові води,які транспортують значну кількість завислих речовин. З підвищенням мутностіводи кількість видів фітопланктону зменшувалася до 10, серед яких переважалидіатомові. Їх чисельність становила 59,9 тис.кл./л за біомаси 105,0 мг/м3.
Загалом, чисельність фітопланктону в літній період була дещонижчою, ніж навесні й становила 1457,4 тис. кл./л з біомасою 1474,3 мг/м3.Восени видова різноманітність планктонних водоростей на створі біля м.Галичзменшилася до 36 видів, що, безперечно, пов’язане з низькою температурою води.Пересічно, за осінній сезон загальна чисельність фітопланктону становила 753,3тис. кл./л з біомасою 652,0 мг/м3.
Таким чином, фітопланктон Дністра характеризується бідним видовимскладом і низьким кількісним розвитком і складається, переважно, з донних формдіатомових водоростей. Основними екологічними факторами, які лімітують розвитокфітопланктону у верхів’ї Дністра є низька температура води, висока швидкістьтечії, інтенсивна турбулентність, нестійкість гідрологічного режиму, щозумовлено випаданням атмосферних опадів. У сезонній динаміці фітопланктонувиявлено два максимуми: весняний та літній.
В Дністрі зоопланктон характеризуєтьсяся незначною видовоюрізноманітністю: всього було знайдено 18 видів (коловертки – 9, гіллястовусі тавеслоногі ракоподібні 4 та 5 відповідно). Пізніше формується зріле угруповання,видова представленість основних груп зростає. За період досліджень (1984 – 1987рр.) вчені відмітили близько 50 видів та форм. У водоймі та притоках визначено64 таксона. Найбільш багато представлені коловертки – 35 видів, а такожвелігери дрейсени, вперше знайдені в середній течії Дністра [4]
8. Антропогенний вплив наДністер
Водпостами, які найбільш придатні для визначення антропогенноговпливу на стік Дністра, є Заліщики (площа басейну – 24600 км2) і Бендер (66100км2).
Наявний ряд за стоком води на в/п Заліщики охоплює період з 1895р. За фактичним рядом, в якому є кілька пропусків, середня багаторічна витратаводи по 1999 р. включно становить 228 м3/с. Таким же залишаєтьсязначення при відновленні пропусків у спостереженнях.
У верхній частині басейну Дністра вода забирається дляводопостачання Львова, Івано-Франківська, ще кількох міст. Серед промисловихоб’єктів виділяється Бурштинська ТЕС.
За даними Держводгоспу України, безповоротний забір вище в/пЗаліщики у 1999 р. становив 62,7 млн м3, або 2,0 м3/с. У 1991 р., коли ставсярозпад СРСР, безповоротний водозабір був істотно більшим: 179 млн м3, або 5,7м3/с.
Певну вплив на стік річки зумовлює забір води при заповненніставів і водосховищ, а також додаткові втрати на випаровування. В цілому, рользазначених чинників у верхній течії Дністра порівняно невелика. Об’ємводосховищ до в/п Заліщики становить 121 млн м3, що відповідає 1,7% стоку річкиза один рік. У верхній течії Дністра існує приблизна відповідність між втратамина випаровування і кількістю опадів на водну поверхню. Практично антропогеннийвплив відповідає безповоротному водозабору. Для наявного періоду спостереженьвін становить 1 м3/с. Отже, норма природного стоку на в/п Заліщики дорівнює 229м3/с, що майже збігається з фактичним значенням водності.
Значно складнішим є питання встановлення стоку на в/п Бендер(Бендери), на якому відомості про середній річний стік є з 1881 р. Насампередце зумовлено помилковістю даних за останні 10-15 років. Упродовж цього періодувитрати води на в/п Бендер є істотно меншими за дані на Дубосарській ГЕС, або жна водпостах Оланешть і Незавертайлівка. Виправлені, а також відновлені данідозволяють отримати значення середнього багаторічного стоку – 309 м3/с.
Антропогенний вплив Дністра до в/п Бендер є істотно більшим, ніждо в/п Заліщики, що передусім зумовлено значно більшим безповоротнимводозабором. У межах України річковий стік використовується для водопостачанняміст Чернівці, Кам’янець-Подільський. Окрім цього, доволі великим є забір умежах Молдови (у цьому разі виділяється м.Кишинів). У порівнянні з верхів’ямрічки значно більше води забирається для потреб зрошення.
Окрім безповоротного водозабору, на річковий стік впливаєзарегулювання. На річці створено Дністровське (повний об’єм – 3000 млн м3),Дубосарське (485 млн м3), а також ще кілька водосховищ. Ще один чинник –додаткове випаровування з поверхні штучно створених водойм. Зокрема, з поверхніДністровського водосховища (142 км2) щороку додатково випаровується 35-40 млнм3, що відповідає витраті 1,1-1,3 м3/с.
Врахування усіх перелічених факторів дає змогу отримати природнийстік Дністра на в/п Бендер, який би спостерігався у природних умовах, – 314м3/с [2;4]
9. Екологічні проблеми Дністра
Протягом тривалого часу країна розвивалась на основі екстенсивногопідходу до використання власного природоресурсного потенціалу, що й відбилосьна показниках використання водних ресурсів у всіх сферах господарювання.Структурна криза в перехідний період позначилась і на зменшенні забору івикористанні водних ресурсів в басейні Дністра. У 2005р. забрано 692 млн. м3води, що становить 4,9% від загального забору води в Україні. Відповідно об’ємвикористання свіжої води в басейні Дністра до 2004р. зменшувався і у 2005р.становив 535млн.м3. Ця тенденція пояснюється значним скороченнямвиробничих водопотреб у промисловому секторі, а також значним зменшенням витратводи в сільському господарстві, частковим переходом на оборотне таповторно-послідовне водокористування.
Основними компонентами Дністровського водогосподарського комплексує водопостачання населених пунктів, промисловості, сільськогосподарськоговиробництва, зрошення земель та обводнення посушливих районів, гідроенергетика,водний транспорт, рибне господарство і рекреація.
Аналізуючи господарську структуру водокористування в басейніДністра за період 1986–2004рр. слід акцентувати на чітких тенденціях ізакономірностях у використанні водних ресурсів на різні потреби.
Порушення нормативів якості води досягло рівнів, які свідчать пронаявні тенденції деградації водних екосистем, зниження продуктивності водойм.Значна частина населення Дністровського басейну використовує для своїх життєвихпотреб недоброякісну воду, що загрожує їх здоров’ю.
Найбільшими забруднювачами басейну Дністра являються промисловіпідприємства та об’єкти житлово-комунального господарства. Особливозабруднюються водні об’єкти басейну солями амонію, нафтопродуктами, важкимиметалами.
Основними причинами забруднення поверхневих вод Дністровськогобасейну є:
— скиди неочищених та недостатньо очищених комунально-побутових іпромислових стічних вод безпосередньо у водні об’єкти та через систему міськоїканалізації;
— надходження до водних об’єктів забруднюючих речовин зповерхневим стоком води з забудованих територій та сільгоспугідь;
— ерозія ґрунтів на водозабірній площі.
Нераціональне використання води у всіх сферах людської діяльностіпризвело до значних наслідків в даному регіоні, паводки і повені набуликатастрофічного характеру, що призводить до значних пошкоджень та руйнуваннягідротехнічних споруд.
На сьогодні залишається актуальною проблема екологічного стануводних об’єктів басейну Дністра. Системний аналіз сучасної екологічної ситуаціїв басейні Дністра та організації управління охороною і використанням воднихресурсів дав змогу окреслити коло найбільш актуальних проблем, які потребуютьрозв’язання, а саме:
› надмірне антропогенне навантаження на водні об’єкти внаслідокекстенсивного способу ведення водного господарства призвело до кризовогозменшення самовідтворюючих можливостей річок та виснаження водноресурсногопотенціалу;
› стала тенденція до значного забруднення водних об’єктіввнаслідок неупорядкованого відведення стічних вод від населених пунктів,господарських об’єктів і сільськогосподарських угідь.
› використання відсталих технологій сільськогосподарськоговиробництва, низької ефективності комунальних очисних споруд, що призводять дозабруднення води органічними та біогенними речовинами;
› погіршення якості питної води внаслідок незадовільногоекологічного стану джерел питного водопостачання;
› недосконалість економічного механізму водокористування іреалізації водоохоронних заходів;
› недостатня ефективність існуючої системи управління охороною тавикористанням водних ресурсів внаслідок недосконалості нормативно-правової базиі організаційної структури управління;
› відсутність автоматизованої постійно діючої системи моніторингуекологічного стану водних басейну Дністра, якості питної води і стічних вод усистемах водопостачання і водовідведення населених пунктів і господарськихоб’єктів.
Екологічне оздоровлення річкових басейнів повинно бути одним ізнайважливіших пріоритетів державної водної політики, основною метою якої маєбути відновлення і забезпечення сталого функціонування річкових екосистем,якісного водопостачання, екологічно безпечних умов життєдіяльності населення ігосподарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення йвиснаження.
Вирішення зазначених проблем можливе при виконанні Закону України“Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства України”, якдокументу, який включає ряд галузевих програм і пріоритетні заходи, реалізаціяяких забезпечить подальший соціально-економічний розвиток регіону [5]
10. Водоохоронні заходи Дністра
З метою досягнення доброї якості води, забезпечення раціональногоі безпечного водокористування як фактора стійкого розвитку регіону в межахтериторії України із урахуванням транскордонних аспектів, збереженнябіологічного різноманіття і стійкого екологічного стану у басейні в 2008 роцібуло складено угоду про співробітництво у галузі використання і охорони воднихресурсів басейну річки Дністер між містами: Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль,Хмельницький, Чернівці, Вінниця, Одеса. Дія даної Угоди розповсюджується наводні ресурси і водні екосистеми річки Дністер на території України, включаючиповерхневі і пов’язані з ними підземні води.
Для досягнення мети угоди, сторони зобов’язуються:
· сприяти розробці івпровадженню моделі басейнового управління водними ресурсами річки Дністер;
· сприяти створенню таефективній роботі Басейнової Ради Дністра;
· сприяти розробці і виконаннюпрограми екологічного оздоровлення басейну і покращення якості води, щорозроблятиметься на підставі загально-басейнових цілей і стратегії, визначениху Плані управління річковим басейном;
· сприяти співробітництву вуправлінні водними ресурсами між державними органами та органами місцевогосамоврядування у областях басейну, водокористувачами та громадськимиорганізаціями;
· здійснювати обмінінформацією екологічного, гідрологічного, метеорологічного таводогосподарського характеру;
· координувати зусилля щодозалучення міжнародної технічної та економічної допомоги для досягненнястратегічної мети Угоди;
· здійснювати спільні дії щодорозвитку співробітництва з відповідними органами управління водними ресурсамирічки Дністер у Республіці Молдова.
Висновки
Басейн Дністра (8,7% від площі України) охоплює малі річки східнихсхилів Українських Карпат і річки південно-західної частини Подільськоївисочини. Значні коливання зимових ілітніх опадів зумовлюють своєрідний нестійкий гідрологічний режим. Термічний режим Дністра зумовлюється його великою глибиною, якасягає 54 м. Це спричинює утворення термострибка, який звичайно формується наглибинах 18-25 м. Найбільший стік наносіву Дністрі (Стрілки, Розділ) складає 300%.
За результатами лабораторного аналізу виявлено, що мінералізація(загальний вміст солей) не перевищує граничнодопустимої концентрації.
Водпостами, які найбільш придатні для визначення антропогенноговпливу на стік Дністра, є Заліщики (площа басейну – 24600 км2) і Бендер (66100км2).
На сьогодні залишається актуальною проблема екологічного стануводних об’єктів басейну Дністра. Системний аналіз сучасної екологічної ситуаціїв басейні Дністра та організації управління охороною і використанням воднихресурсів дав змогу окреслити коло найбільш актуальних проблем, які потребуютьрозв’язання.
З метою досягнення доброї якості води, забезпечення раціонального ібезпечного водокористування, збереження біологічного різноманіття і стійкогоекологічного стану у басейні в 2008 році було складено угоду проспівробітництво у галузі використання і охорони водних ресурсів басейну річкиДністер.
Перелік посилань на джерела
1. Вишневський В.І. Річки та водоймиУкраїни. Стан і використання. К., 2000.
2. Географічна енциклопедія України. – К.: “Українська радянськаенциклопедія”, 3 томи. – 1989-1993. – 416, 480, 480 с.
3. Малі річки України: Довідник/ За ред. А.В. Яцика. – К.: Урожай, 1991. – 296 с.
4. Паламарчук М.М… ЗакорчевнаН.Б. Водний фонд України (Довідковий посібник): — Київ: Ніка-Центр, 2001. – 388с.
5. Водне господарство в Україні / За ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва. –К.: Генеза, 2000. – 456 с.