Львівський регіональний інститут державного управління
Національна академія державного управління
при Президентові України
Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників
органів державної влади, органів місцевого самоврядування
та керівників державних підприємств, установ й організацій
Звіт
про виконанняіндивідуального завдання
на тему: „ Актуальні проблеми поводженняз твердими побутовими відходами на території Львівської області ”
Автор:Моспан Ростислава Михайлівна,
радниквідділу з питань земельних відносин та адміністративно-територіального устрою Львівськоїобласної ради
Науковийкерівник: Серант Андрій Йосипович, кандидат державного управління, доцент ЛРІДУНАНУ
Львів 2010 рік
Зміст
Вступ
1. Загосподрювання комунальними відходами на територіїльвівської області
2. Моніторинг біогазу полігонів твердих побутових відходіву Львівській області
3. Вплив львівського полігону твердих побутових відходів нанавколишнє середовище
4. Кіотський протокол: механізмита заходи щодо зменшення парникових газів
Висновки та пропозиції
Список використаних джерел
Вступ
Сучасна історія місцевого самоврядування в Україніхарактеризується тим, що перейшла від бюрократичної радянської “піраміди" владидо сучасних принципів територіальної організації влади та розвитку місцевої демократії.
Насамперед, слід зазначити, що інститут місцевогосамоврядування отримав конституційно-правове закріплення. Так, Конституція Україниу повній відповідності з вимогами Європейської хартії місцевого самоврядування декларувалапринцип визнання та гарантованості місцевого самоврядування. Багато зроблено і вплані формування законодавчої бази місцевого самоврядування, зокрема, крім базовогоЗакону “Про місцеве самоврядування в Україні" прийнято ряд інших важливих зточки зору формування правових основ місцевого самоврядування законодавчих актів- закони України про місцеві вибори, про органи самоорганізації населення, про столицюУкраїни — місто-герой Київ, бюджетний та земельний кодекси України, Указ ПрезидентаУкраїни “Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування в Україні"тощо.
Важливі кроки здійснені і в напрямку формуванняматеріальної та фінансової основ місцевого самоврядування.
Але, сьогодні існує складна економічна ситуаціяу переважній більшості сіл, селищ та міст України, передкризовий стан розвитку територіальнихгромад, напівзруйноване житлово-комунальне господарство, жебрацькі місцеві бюджети,низький рівень кваліфікації значної частки управлінських кадрів, екологічні проблеми- це типова картина, яку, на жаль, можна спостерігати в переважній більшості нашихсіл, селищ та міст.
Прикладом може слугувати кризова ситуація, щосклалася в житлово-комунальній галузі. Так, кожний третій будинок в Україні потребуєкапітального або поточного ремонту.
Технологічна відсталість житлово-комунальнихпідприємств призводить до втрати половини виробленої продукції та спричиняє збільшенняу 2-3 рази порівняно з країнами ЄС витрат на надання послуг. Збитки і прорахункикомунальників часто продовжують перекладатися на власників і користувачів житла,що збільшує борги населення за житлово-комунальні послуги. Нині сума цих боргівсягнула 7,6 млрд. грн.
Болючою проблемою залишається формування тарифів на житлово-комунальніпослуги.
У містах і селищах не сформована сучасна системаповодження з побутовими відходами, що вкрай негативно впливає на їх санітарно-епідеміологічнийстан. Більшість сміттєзвалищ є екологічно небезпечними об’єктами.
1. Загосподрювання комунальнимивідходами на території львівської області
У Львівській області нараховується 572 сміттєзвалища,з яких 52 — міські і 519 — сільські, які займають близько 350 га площі. Більшість полігонів експлуатуються з порушенням технології захоронення відходів і без запобіжнихзаходів проти забруднення оточуючого природного середовища. Для виправлення ситуаціїЛьвівською облдержадміністрацією введено в дію Обласну програму поводження з твердимипобутовими відходами на період 2006-2015 років, основною метою якої є втілення впрактику нової концепції, суть якої полягає в тому, що відходи необхідно контролюватина всіх етапах їх життєвого циклу.
Територія Львівської області поділена на 20 районів,у 43 містах, 34 селищах міського типу та в 1854 селах мешкає понад 2,7 млн. осіб,або 5,4% від загальної кількості населення України. Густина населення області становить125 осіб на 1 км2. За кількістю населення область посідає четверте місцепісля Донецької, Дніпропетровської та Харківської областей; за густиною населення- друге після Донецької. Територія займає площу 21,8 тис. км. кв.
Через територію області проходить Головний Європейськийвододіл між басейнами Балтійського і Чорного морів, зокрема у Балтійське море несесвої води Західний Буг, у Чорне море Дністер. На території області знаходиться 400об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі 18 державного значення і 382- місцевого значення. Львівщина багата курортними, оздоровчими, спортивними та екскурсійно-туристичнимирекреаційними ресурсами (природні умови, архітектурні, етнографічні пам'ятки). Площасільськогосподарських угідь становить 1263,2 тис. га у т. ч. орні землі 864,8 тис.га, сіножаті і пасовища — 375,3 тис. га, площа лісів — 545,2 тис. га.
побутовий відход твердий кіотський
Основним фактором забруднення навколишнього природногосередовища у Львівській області є досить потужний промислово-аграрний комплекс.Активізація транскордонного співробітництва призвела до збільшення потоків і інтенсивностіруху транзитного автотранспорту, що є ще одним джерелом забруднення довкілля.
Житлово-комунальне господарство мас також значнийвплив на стан природного середовища. Розвиток населених пунктів, де на обмеженихтериторіях зосереджено більшість населення та центрів активної господарської діяльності,перетворив санітарну очистку у значну, з екологічної точки зору, проблему комунальногогосподарства. Дуже гострою в області є проблема утилізації відходів. Майже 80% звалищпобутових відходів експлуатуються без запобіжних заходів проти забруднення оточуючогоприродного середовища. Накопичені тверді побутові відходи (ТПВ) при неправильномуі несвоєчасному вивезенні і обеззараженні забруднюють довкілля, підземні води іатмосферу.
За даними державного управління з охорони навколишньогоприродного середовища у Львівській області нараховується 572 сміттєзвалища, з яких52 — міські і 519 — сільські. При цьому рішення про надання ділянок надано лише366 сміттєзвалищам. Господарювання комунальними відходами на території Львівщиниобмежено їх частковим збиранням та вивезенням за межі населеного пункту. Такий спрощенийваріант є неефективним, свідченням чого є наявність 521 «дикого» звалища.11полігонів твердих побутових відходів великих міст Львівщини є перевантаженими іпідлягають рекультивації.
Як під санкціоновані, так і «дикі» сміттєзвалищаЛьвівщини зайнято близько 350 гектарів землі. Площа території полігонів твердихпобутових відходів міст області становить приблизно 124 га, з яких площа одного Львівського полігону ТПВ 37 га. Сміттєзвалища сіл області займають площу приблизно 203 га. Звичайно найнебезпечнішими можуть вважатися великі полігони ТПВ великихміст Львівщини, але зважаючи на більшу площу сільських сміттєзвалищ, вони такожпотребують уваги. Як одні, так і другі не були і не є належним чином ізольованівід довкілля і є екологічними бомбами сповільненої дії, що в недалекому майбутньомуможе призвести до екологічної катастрофи. Потрібно невідкладно знаходити засобиі механізми розв'язання цієї далеко не локальної проблеми.
Найбільші площі сміттєзвалищ у Стрийському районі,Жовківському (сюди входить Львівський полігон твердих побутових відходів у с. Грибовичі),Миколаївському. Яворівському, Дрогобицькому районах. Аналізуючи розподіл районівЛьвівської області за середнім річним об'ємом твердих побутових відходів, заскладованихв період з 1999 по 2006 рік.61,7% об'єму ТПВ, який складується у Львівській областіналежить Жовківському району, в який входить Львівський полігон ТПВ. Великі об'ємиТПВ складуються в Дрогобицькому, Сокальському, Стрийському, Яворівському та ін.районах.
Ситуація із загосподарюванням сміттєзвалищами Львівськоїобласті ускладнюється і тим, що для будівництва нових звалищ немає зарезервованихземельних ділянок. Одним із способів розв'язання цієї проблеми є будівництво таексплуатація з дотриманням технології складування полігонів ТПВ. Для будівництватаких полігонів, які б відповідали усім вимогам санітарної і екологічної безпекинеобхідні чималі кошти і земельні ресурси. Львівщина належить до числа найменш землезабезпеченихрегіонів України. На одного жителя області припадає в середньому 0,46 га сільгоспугідь та 0,31 га ріллі. Цей факт, а також тенденція до збільшення площі земель, що відводитьсядля несільськогосподарських потреб, актуалізують проблему раціонального використанняземельних ресурсів.
Для вирішення проблем господарювання сміттєзвалищамиЛьвівської області розроблена Обласна програма поводження з твердими побутовимивідходами на період 2006 — 2015 років, в розробці якої також брали участь співробітникиІГГГК HAH України. Програма побудована на інтенсивних роботах над втіленням у практикугосподарювання відходами нової концепції, суть якої полягає в тому, що відходи необхідноконтролювати нас всіх етапах їх життєвого циклу. При цьому відходи повинні бутизалучені до господарського обігу.
Кінцевою метою цієї програми не є розробка планубудівництва чергових полігонів за значні кошти, а накреслення поступового системногоплану господарювання відходами, за яким на захоронення буде скеровуватись якнайменшаїх частка, а більша у повторне використання, і що дозволить збільшити терміни експлуатаціїполігонів.
Господарювання відходам виключно шляхом їх вивезеннямі складування є не лише екологічно обтяжливим, але й економічно нераціональним.
Зменшення побутових відходів може бути досягнутеабо зменшенням обсягів утворення відходів біля джерел їх виникнення або рециклінгомвторинної сировини, що знаходиться у відходах. Рециклінг окрім створення можливостейповторного використання сировини створює також економічну вигоду у зв'язку зі збільшеннямщонайменше у 1,5-2 рази термін експлуатації полігону ТПВ порівняно із складуваннямусієї, нерозділюваної маси утворених відходів. Беручи до уваги той факт, що вартістьбудівництва нових полігонів є великою і постійно зростає у зв'язку з посиленнямвимог охорони довкілля, продовження часу експлуатації полігону дає значні заощадженнякоштів.
2. Моніторинг біогазу полігонівтвердих побутових відходів у Львівській області
Проведено аналіз складування твердих побутовихвідходів на полігонах Львівської області. Теоретично розраховано газовий потенціалполігонів. Наведено результати практичних замірів складу біогазу на вибраних 13полігонах.
На сьогодні найбільш економічним методом утилізаціїтвердих побутових відходів (ТПВ), хоч і небезпечним з екологічної точки зору, єскладування їх на полігонах. На одного мешканця м. Львова в середньому припадає250-300 кг відходів в рік, збільшуючись при цьому за рік в середньому на 3-6%. Об'ємищорічно заскладованих ТПВ на полігонах міст Львівської області також щорічно зростають.На Львівському полігоні ТПВ у 2006 році було за складовано 1301 тис. м3ТПВ, що на 40% відсотків більше, ніж у 1999 році. За цей же період щорічне складуванняна полігоні м. Борислава зросло на 46%, м. Трускавця — на 24%, м. Стрия — на 30%,Самбора — на 6%. Об'єми заскладованих відходів на Дрогобицькому полігон ТПВ у 2006р. зменшились порівняно з 1999 року через часткове закриття полігону.
Масив ТПВ складається з різновікових відходів змішаноїморфології: харчові відходи, папір, скло, текстиль, дерево, будівельне сміття, пластмаси,пластик, метал та ін. На полігонах ТПВ протягом тривалого часу відбуваються складніфізико-хімічні та біохімічні процеси розкладу відходів, які супроводжуються виділеннямбіогазу. За морфологічним складом визначається вміст органіки як основного джерелабіогазу. На процеси біодеструкції ТПВ (час, швидкість і обсяги утворення метану)суттєво впливають такі фактори, як кліматичні і геологічні умови розташування полігонуТПВ; параметри самого полігону площа, висота складування; морфологічний, хімічнийі фракційний компоненти заскладованих ТПВ та умови метаноутворення: вологість ТПВ,їх густина, кислотність масиву pH, температура, а також технології дегазації масивів(пасивна чи активна).
Особливістю полігонів міст Львівської області,як і інших полігонів українських міст, де немає сортування і роздільного збору відходів,є наявність в них великої частки інертних матеріалів — 44%, які практично не підлягаютьбіорозкладу. Це пластмаса, метал, скло, кераміка, будівельне сміття, тощо. Фракціявідходів, яка підлягає біорозкладу, становить 56% і складається з харчових відходів(28%, тобто половина складових, що підлягають біодеструкції), паперу, текстилю,шкіри, шерсті, деревини та тирси.
На основі аналізу інформації від комунальних службрайонів можна зробити такі узагальнення щодо стану полігонів ТПВ міст Львівськоїобласті:
- Більшість полігонів експлуатується понад 20 років і вичерпали свій потенціал.
- Система обліку кількості заскладованих відходів відсутня: ваги нема на жодномуз полігонів, облік є приблизним.
- Системи відводу біогазу нема.
- Контроль за газовими виділеннями з полігону не проводиться. Інформація пронаявність виділень біогазу у більшості випадків відсутня.
- Сортування відходів перед видаленням не проводиться.
- Компостування та утрамбовування також відсутнє.
- З технологій складування застосовується на більшості полігонів міст ТПВЛьвівської області тільки присипка грунтово-глиниста.
На основі опрацювання анкетних даних для моніторингубули вибрані полігони ТПВ таких міст Львівської області: м. Львів, м. Дрогобич,м. Борислав, м. Трускавець, м. Самбір, м. Старий Самбір, м. Мостиська, м. Городок,м. Новояворівськ, м. Рава-Руська, м. Сокаль, м. Стрий, м. Жидачів.
На вибраних полігонах складуються тверді побутовівідходи домогосподарств 43% населення області. Слід зауважити, що близько 30% всіхза складованих твердих побутових відходів домогосподарств області припадає на Львівськийполігон ТПВ. На полігоні ТПВ м. Дрогобич (с. Брониця) складуються ТПВ домогосподарствта установ і організацій, які обслуговують 4% населення області. Далі за кількістюнаселення, ТПВ від життєдіяльності якого складуються на міських полігонах, йдутьСтрийський, Бориславський, Самбірський, Трускавецький, Новояворівеький, Сокальськийполігони ТПВ. Щодо вибору для моніторингу полігону ТПВ м. Жидачева, то він базувавсяна інформації про складування на полігоні окрім побутових відходів домогосподарстврайонного центру також промислових відходів целюлозо-наперового виробництва, тобтов морфології цього полігону є значна частина органіки. Решта полігонів ТПВ вибираласяз міркувань близькості до західного кордону України з Польщею.
Станом на 01.01.2007 на вибраних полігонах сумарнозаскладовано 11, 8 млн. т. твердих побутових відходів, з яких 9,3 млн — на Львівськомуполігоні, більш як 100 тис. т заскладовано на полігонах міст Дрогобича, Борислава,Трускавця, Стрия, Самбора, Сокаля, Новояворівська.
Для розрахунку емісії біогазу полігонів ТПВ використовуютьсярізноманітні математичні моделі. Математичні моделі набагато спрощують опис складногопроцесу розкладу ТПВ і не завжди враховують особливості того чи іншого полігону,однак через тривалість і складність отримання експериментальних даних вони залишаютьсянайбільш перспективним інструментом прогнозу утворення біогазу.3. Вплив львівського полігону твердихпобутових відходів на навколишнє середовище
Великіполігони твердих побутових відходів за рівнем шкідливого впливу на навколишнє середовищавважаються об'єктами екологічного ризику. Вони є потенційними джерелами забрудненнядовкілля у разі порушення норм і правил їх експлуатації.
Об'єктомдослідження впливу полігонів на об'єкти навколишнього природного середовища, зокремана ґрунт, вибрано Львівський полігон твердих побутових відходів.
Полігонбуло створено у 1957 році. Він розташований в 3-х кілометрах північніше межі м.Львова. Полігон має подібну до прямокутника форму, довга вісь якого витягнута упівденно-східному напрямку. Загальна його площа становить 33,6 га. Товщина шару сміття у його південно-східній частині досягає 50 м, у північно-західній вододільній коливається від 1-3 до 10 м. Загальний його об'єм за орієнтовними підрахунками перевищує 10 млн тон.
До1990 року на полігоні складувалися не лише побутові, але й токсичні промислові відходи.Їх кількість за орієнтовними оцінками досягає 2 млн тон. З 1990 р. на полігон вивозятьсяпромислові відходи лише 3 та 4 класів небезпеки.
Навколосмітника облаштовано обвідну дренажну канаву, яка збирає і транспортує дренажніі дощові води до двох грунтових збірників фільтрату об'ємом близько 4000 м3, облаштованих біля його південно-східного підніжжя. Частина накопиченого тут фільтратупостійно вивозиться на очисні споруди біологічної очистки м. Львова.
Поданена полігон сміття ущільнюється важкими бульдозерами. Після ущільнення воно ізолюєтьсяінертним матеріалом (грунт, будівельні відходи, тощо). До 1992 року сміття на полігонімайже постійно горіло, викидаючи в атмосферу значну кількість токсичних сполук.Останніх 15 років цей процес практично припинено. Лише на окремих, невеликих заплощею, ділянках періодично виникають аварійні займання, які швидко ліквідовуються.
Наводячизагальну характеристику полігону окремо, слід зупинитися на збірниках кислих гудронівЛьвіського нафтомаслозаводу. З формальних позицій вони не мають безпосередньоговідношення до сміттєзвалища, але знаходяться практично у його межах і розглядаютьсямешканцями прилеглих населених пунктів як один об'єкт.
Всьогоу районі сміттєзвалища розташовано 3 накопичувачі гудрону. Загальна площа гудроносховищстановить 6,8 га. Всі вони утворені шляхом влаштування дамб у верхів’ях глибокихярів, що беруть свій початок поблизу полігону. Загалом у цих земляних ємностях нагромадженоблизько 300 тис. тон кислих гудронів.
Внаслідококисно-відновних реакцій, що проходять внаслідок взаємодії гудронів з атмосфернимиагентами відбувається процес розділення їх на три шари: верхній — нейтральні нафтопродуктиз густиною 0,925-0,947 т/м3, середній — вода з невеликою кількістю розведеноїсірчаної кислоти, нижній — важка високов'язка органічна маса.
У2004 році глиняні замки накопичувачів кислих гудронів дали тріщину. Внаслідок чогокисла вода витікає на поверхню грунту за 1 км на південний-захід від цих накопичувачів.
Полігонитвердих побутових відходів, загалом і Львівського зокрема, створюють значний впливпрактично на усі компоненти довкілля. При цьому базовими складовими, на які вонибезпосередньо впливають: ґрунти, поверхневі, і підземні води та атмосферне повітря.Опосередкованому впливу піддається і рослинний покрив.
Основним джерелом забруднення підземних вод є фільтрат,який накопичується у грунтових збірниках. Вони являють собою досить глибокі (до 3 м) канави довжиною до 150 м. За рахунок значного гідростатичного тиску фільтратилегко проникають у грунтові води. Певна частина фільтрату поглинається поза межамизбірників, безпосередньо під тілом звалища. Поверхневих вод, як таких, у безпосереднійблизькості від полігону немає. Їх роль у даному випадку відіграють меліоративніканави, що дренують поблизу звалища забруднені грунтові води. Періодично у них надходитьтакож невелика кількість фільтрату, що проникає з обвідної дренажної канави та умісцях його переливу із збірників.
Атмосфернеповітря найбільше забруднюється при горінні сміття, надходженні забруднюючих речовин,що утворюються внаслідок розкладання органіки, а також випаровування з поверхнісміттєзвалища і гудронових ставків.
Грунтовийпокрив є одним із депонуючих середовищ. Його екологічний стан великою мірою залежитьвід різних факторів. Основними джерелами його забруднення в межах впливу полігонує: фільтратні стоки, кислі гудрони, присутні в атмосфері забруднюючі речовини надходятьу ґрунти, а наявні в ньому рухомі форми токсичних речовин частково поглинаютьсярослинами, частково з дощовими і талими водами проникають у підземні водоносні горизонти.
Полігонитвердих побутових відходів — типовий приклад антропогенної діяльності. Для них характернінизка ознак хімічного забруднення ґрунтів, поверхневих, ґрунтових та підземних вод,рослинних груп, атмосферного повітря, які є об'єктами різноманітних еколого-геологічнихдосліджень.4. Кіотський протокол: механізми тазаходи щодо зменшення парникових газів
Кіотськийпротокол є міжнародною угодою про зміну клімату щодо зменшення «парниковихгазів». Описано програми спільного впровадження та механізми чистого розвиткудля зменшення емісії «парникових газів» згідно Кіотського протоколу. Програмифокусуються на можливих механізмах співпраці і включають: забезпечення зменшенняемісії газів шляхом отримання кредитів. Фінансування різноманітних консалтинговихпослуг, а також проведення базових навчань забезпечуються у програмах.
Кіотськийпротокол є першою міжнародною екологічною угодою, яка передбачає застосування ринковихмеханізмів міжнародної співпраці для розв’язання глобальних екологічних проблем.Вони ґрунтуються на визнанні того, що вияви і наслідки зміни клімату не залежатьвід місця викидів парникових газів і загальні витрати на скорочення цих викидівможуть бути мінімізовані в глобальному контексті.
Кіотський протокол — міжнароднаугода про обмеження викиду в атмосферу парникових газів. Це додатковий документдо Рамкової конвенції ООН зі змін клімату, підписаний 1992 р. на міжнародній конференціїв Ріо-де-Жанейро. Конвенція набрала силу у 1994 р. Сьогодні її підписали 189 країн,в тому числі більшість промислово розвинутих країн. Сам протокол прийнято в Кіото11 грудня 1997 р. Протоколом було узгоджено, що країни-учасниці зобов’язані до 2010року зменшити викиди «парникових газів» в середньому на 5,2 % (у порівнянніз 1990 р.).
Окремезобов'язання щодо їх зниження взяли Японія — на 6 %, США — на 7 % та ЄС — на 8 %.В межах ЄС на окремі країни були накладені різні обмеження. Зокрема, в червні 1998року Міністри навколишнього середовища країн ЄС своєю постановою зобов’язали Австріюзменшити їх викиди на 13 % (для порівняння: північні країни ЄС зобов'язались досягтимаксимального їх пониження, на 28 %).
Головнамета Кіотського протоколу: всі розвинуті держави та країни з перехідною економікою,які ратифікували цей документ, беруть на себе зобов'язання обмежити та знизити викидипарникових газів у 2008-2012 р. р. Протокол діє саме у ці терміни, а в 2013-му будерозроблено новий документ. До речі, саме тому США, після жорсткої критики з бокуЄС, пообіцяли з 2013 р. приєднатися до світового руху зі зміни клімату. На першийпогляд, обмеження на викиди досить незначні. Україні дозволяється викидати 100%парникових газів від рівня 1990р., державам ЄС — 92%, Японії — 94%. Але Велика Британіята Німеччина повинні знизити їх майже на 15%. Австралія, Греція, Ірландія, Ісландіята Португалія можуть навіть збільшити. Долю України розділятимуть Фінляндія, Франціята Росія (якщо остання все-таки ратифікує договір) — цим країнам не потрібно перевищуватирівень 1990 р. Для США пропонували майже 93% викидів рівня 1990 р., що коштуватимеблизько 750 млрд. дол.
Яквідомо, для вступу в дію Протоколу, із 35 індустріальних країн цей документ зобов’язанібули стільки країн ратифікувати, щоб на них, як мінімум, припадало 55 % викидівдвоокису вуглецю. Після того, як приєдналася Росія в кінці 2004 року (17,4 % світовихвикидів СО2), зазначений документ набув чинності 16 лютого 2005 року.Доля країн, які приєдналися до нього, складає на даний момент 62 %. Україна ратифікувалаКіотський протокол 4 лютого 2004.
Зменшеннявикидів кожна країна може здійснювати за допомогою зменшення виробництва, раціональнішоговикористання тепла та енергії комунального сектору, в т. ч. за рахунок дегазаціїполігонів твердих побутових відходів (ТПВ), а також проведення проектів в іншихкраїнах. Як відомо, Кіотським протоколом передбачаються гнучкі механізми щодо зменшення«парникових газів» шляхом закупівлі відповідних сертифікатів за кордоном.Заходи щодо зменшення газів в інших країнах поділяються на групи спільного здійсненнявідповідних проектів між двома країнами, які належать до категорії групи країн додатку1 («Joint Implementation») та здійснення відповідних проектів в країнах,які не включені до зазначеної групи країн додатку І цієї Конвенції («CleanDevelopment Mechanism»).
Починаючиз 2005р., кожне європейське промислове підприємство отримує певну кількість такихсертифікатів. Якщо деякі підприємства в стані зменшувати шкідливі викиди, наприклад,шляхом технологічних новацій, то вони зможуть продавати залишкові сертифікати іншимфірмам, які перевищують норми наданого їм ліміту. Таким чином, ініціюється національний,а згодом, і європейський ринок сертифікатів, який з точки зору економічної теоріїстановить один із найкращих методів регулювання ринку шляхом штучно сформованогоринку. Внаслідок цього, ціни не утворюються вільно, оскільки пропозиція формуєтьсядержавою.
Існують6 основних «парникових газів», які входять до хімічного складу атмосфери:водяна пара; вуглекислий газ, метан, озон, закис азоту і останнім часом хлорофторо-вуглеці.Крім них, всі гази зустрічаються в природі.
Врезультаті діяльності людини концентрація цих газів збільшується, через що зростаєпарниковий ефект. CO2 — найзначніший з антропогенних парникових газів.Хоча цей газ природного походження, завдяки діяльності людини він створюється унайбільшій кількості. Серед причин збільшення концентрації метану — утилізація відходів,видобування вугілля, тваринництво, видобування та транспортування природного газу.В результаті цих видів діяльності метан потрапляє в атмосферу, їх темпи постійнозростають. Об’єми викидів метану втричі менші ніж викиди вуглекислого газу. Однак,метан є дуже потужним «парниковим газом», його потенціал у 21 раз перевищуєСО2. Протягом останніх двох століть концентрація метану в атмосфері збільшиласябільше ніж удвічі. Озон — це речовина, що захищає людство від шкідливого ультрафіолетовогопроміння. Його найбільша концентрація у верхніх шарах атмосфери, де формується такзваний озоновий шар. Озон також є «парниковим газом». Завдяки складнимхімічним реакціям в щільних шарах атмосфери деякі речовини, переважно створені людиною,з’єднуються і виникає озон. Кількість озону в багатьох випадках залежить від погоднихумов та наявності сонячного світла. Його кількість також зростає. Рослинний світстворює закис азоту, але підвищення концентрації цього газу пов’язують з сільськогосподарськоюдіяльністю та спалюванням біомаси, наприклад деревини. Хлорофторовуглеці виникаютьвиключно в результаті діяльності людини. Вони нетоксичні та інертні, що робить їхнєвикористання безпечним та корисним при виготовленні аерозолів, холодильних газівта ізоляційних матеріалів. Вони також використовуються при виготовленні штучноїгуми та очищенні електронних механізмів. Ці гази відомі, як руйнівники озоновогошару. Вони значно підсилюють парниковий ефект і дуже важливі, оскільки поглинаютьінфрачервоне випромінювання, яке не поглинули інші гази. Водяна пара— одинз найважливіших «парникових газів». Хоча ми його таким не сприймаємо,він усюди зустрічається в природі. Він невидимий. Потепління, що відбувається черездію інших парникових газів, збільшує випарювання та призводить до підвищення кількостіводяної пари в атмосфері. Це також може збільшити потепління. Деякі гази в атмосферібільш стабільні, ніж інші. Важлива не тільки їхня кількість. Кількість будь-якогогазу в атмосфері визначає баланс між кількістю викидів і розміром та інтенсивністюпоглиначів.
Економічнийрозвиток призвів до збільшення використання видів палива, що видобувається з надрЗемлі: вугілля, нафта, газ (органічне паливо). При їхньому спалюванні у великійкількості викидається CO2. Причиною 45% викидів CO2 є транспортта виробництво електроенергії та тепла. За оцінками вчених за останні 200 роківконцентрація CO2 в атмосфері збільшилася на 26 відсотків. Це — найвищийрівень за всю історію людства. Вуглекислий газ становить 55 відсотків антропогенногопарникового ефекту. Ці дані, а також сучасні спостереження виявляють значне збільшенняконцентрації вуглекислого газу, метану та інших парникових газів.
Такимчином існує можливість для налагодження міжнародної співпраці у сфері скороченнявикидів СО2. Підставою для цього є можливість купівлі країнами викидівСО2 в інших державах. Як відомо, для встановлення емісійних викидів дляокремих країн за базовий було обрано 1990 р. З урахуванням економічних процесівв економіці України кількість викидів СО2 вітчизняною промисловістю заперіод 1990-2004 р. р. суттєво скоротилися. У цьому зв'язку, Україна може продаватисвої емісійні викиди іншим країнам. Потреба і бажання підприємств, зокрема, ЄС придбатитакі викиди є і, з часом, буде зростати.
Незалежновід Кіотського протоколу існує також європейське законодавство в галузі захистуякості повітря, зміни клімату та озонового шару. Відповідно до постанови ЄвропейськоїКомісії (№ 2037/2000) щодо захисту навколишнього середовища і, зокрема, озоновогошару країни-члени ЄС повинні інформувати про вжиті заходи стосовно повторного використання(«Recycling»), обновлення та знищення шкідливих речовин, типу фторхлорвуглеводневих(ФХВВ) та інших газів з подібним негативним впливом на озон. На сьогоднішній день,як і було погоджено Монреальским протоколом 1987 року, замість ФХВВ використовуютьсяфторовуглеводневі гази (ФВВ), які не впливають на озон в атмосфері. Але за рахунокцього вирішується тільки питання озонових дір, а проблема парникового ефекту залишається.Об'єм викидів парникових газів — розрахункова величина. Вихідні дані для розрахунків- об'єми спожитих енергоносіїв. Наприклад, знаючи об'єм спаленого природного газу,легко підрахувати об'єм утвореного СО2. Також здійснення подібних проектівможе відбуватися за рахунок кредитів міжнародних організацій. Так, Європейськийбанк реконструкції та розвитку готовий виділяти 2-4,6 млрд доларів на рік країнамз перехідною економікою для реалізації проектів спільного інвестування, серед якихУкраїна займає одне з провідних місць.
Дляотримання права застосовувати механізми Кіотського протоколу, Сторони повинні відповідативимогам, визначеним рішеннями Сьомої конференції Сторін рамкової конвенції ООН прозміну клімату, затвердженим Першою зустріччю сторін Кіотського протоколу (м. Монреаль,Канада, 2005 р.).
Длядосягнення поставленої мети Кіотський протокол пропонує кілька механізмів. Перший- торгівля квотами. Міжнародна торгівля викидами дозволяє передачу частини національнихдозволів на викиди — «одиниць встановлених обсягів» іншим країнам. Цеможе здійснюватись через національні системи торгівлі, що дозволяють приватним фірмам,або державам вести міжнародну торгівлю дозволами на викиди з метою виконання ниминаціональних зобов'язань. Ідея запровадження систем торгівлі викидами парниковогогазу полягає у такому: законодавчо встановлюється гранична межа зовнішнього впливуна довкілля викидів парникових газів, розробляється ефективний механізм розподілута торгівлі дозволами на викиди між учасниками системи торгівлі, які, виходячи ізвласних міркувань прибутковості, виконують свої природоохоронні зобов'язання.
Якщокраїна не використовує на 100% дозвіл на викид парникових газів (квоту), вона можепродати його іншій державі. При цьому розробники документа наголошують, що грошівід продажу квот мають витрачатися на зниження викидів парникових газів. Слід зазначити,що у даному випадку мова йде не про аналог розміщення «брудних» виробництву бідних країнах. Вуглекислий газ — це сполука, наявність якої в атмосфері є життєвонеобхідною.
Наступниймеханізм для досягнення зниження викидів — це так звані проекти спільного впровадження(СВ). Спільне впровадження дозволяє країнам брати собі у залік скорочення викидів,які утворилися в результаті їх інвестування у скорочення викидів у інших країнахі можуть бути предметом передачі еквівалентної кількості «одиниць скороченнявикидів» між двома країнами. Фінансують такі заходи зазвичай міжнародні інститути.Для України вже розроблено програму з 36 проектів спільного впровадження загальноювартістю понад $700 млн. Програма в основному орієнтована на металургійні підприємства,шахти, комунальні господарства і розрахована на скорочення викидів СО2до 65 млн т., проте постійні кадрові ротації у Кабміні дестабілізують роботу урядовоїКомісії з питань змін клімату. Згідно з Кіотським протоколом розвинуті держави разомз країнами з перехідною економікою можуть здійснювати спільні проекти зі зниженнявикидів на територіях цих країн. Це дозволить ділити отримане між цими державами.Така можливість кооперування дуже важлива для розвинутих країн. Справа у тому, щоза сучасного розвитку технологій вони майже повністю використали потенціал енергозбереженнята енергоефективності. А, скажімо, в України такий потенціал гігантський.
Убазовому 1990 році Україна займала п'яте місце серед країн з Додатку I, за кількістювикидів парникових газів. У 1998 році завдяки зменшенню викидів Україна перемістиласяна 10 місце, їй передували Сполучені Штати Америки, Росія, Японія, Німеччина, Канада,Великобританія, Франція, Італія та Австралія. Україна займає восьме місце в світіза обсягами викидів парникових газів (близько 2% світових викидів цього типу) післяСША, Росії, Китаю, Німеччини, Японії, Австралії та Індії. Слід окремо відзначитискорочення кількості викидів у нашій країні в період з 1990 по 1998 рік як результатекономічних перетворень. За прогнозами вчених, ці показники в Україні не перевищатьрівень 1990 року і в період з 2012 по 2020 рік. У цьому сенсі Україна має доситьсерйозні переваги: за всіма ознаками ми належимо до категорії країн-продавців. Адже1990 року (у протоколі цей рік визначено як базовий) Україна посідала шосте місце,«викидаючи» 880,5 млн СО2-еквівалента, а упродовж 1990-1998 років цейпоказник скоротився до 315,9 млн. Відтак, за прогнозами Мінекономіки, навіть за«оптимістичного сценарію розвитку вітчизняної економіки» Україна не сягнерівня викидів 1990 року. За різними оцінками, торгівля квотами на шкідливі викидидаватиме непоганий зиск — від $740 млн до $1,5 млрд щороку. Міністерство охоронинавколишнього природного середовища України повідомляє про успішне здійснення об’єднанняз Міжнародним журналом трансакцій і проходження тестування Національного реєструзгідно з міжнародними вимогами. Таким чином, Україна усунула останню перешкоду дляотримання права застосування механізмів Кіотського протоколу.
Рядкраїн, що підписали Кіотський протокол, вже цікавляться питаннями продажу квот навикиди парникових газів з боку України, зокрема найбільший інтерес до цього проявляютьДанія і Голландія. Датчани протягом 2004 року проводили підготовчу роботу, розсилалианкети містам і підприємствам і вже отримали попередню згоду на продаж квот від12 міст. Координатором від України з оформлення продажу квот виступає Міністерствоекології та охорони навколишнього середовища, де створена спеціальна комісія, якабуде давати відповідні постанови. При цьому кожна країна також буде створювати своюструктуру в Україні для оформлення подібних договорів. Зокрема Данія вже створилавідповідне агентство, а Голландія ще займається цим.
Також здійснення подібних проектів може відбуватисяза рахунок кредитів міжнародних організацій. Так, Європейський банк реконструкціїта розвитку готовий виділяти 2-4,6 млрд доларів на рік країнам з перехідною економікоюдля реалізації проектів спільного інвестування, серед яких Україна займає одне зпровідних місць.
Позатим уряд Канади через Канадське агентство міжнародного розвитку (КАМР) надавав фінансовудопомогу для виконання канадсько-української програми екологічного співробітництва(КУПЕС) у 1999 — 2002 рр. Ця Програма ґрунтувалася на положеннях Меморандуму міжУрядом України та Урядом Канади про співробітництво з питань зміни клімату, включаючизаходи, що проводяться спільно, підписаного 28 січня 1999 року. Метою Програми єпідтримка і сприяння процесу переходу України до ринкової економіки шляхом поліпшеннядіяльності з охорони навколишнього природного середовища. Програма спрямована напідсилення потенціалу в Україні у вирішенні питань, пов’язаних із зміною клімату.Діяльність за Програмою включає такі основні напрямки:
допомогау розробці Національної системи інвентаризації викидів парникових газів в Україні;
допомогау розробці адміністративної та управлінської структури з питань зміни клімату вУкраїні;
допомогау розробці адміністративних та законодавчих норм для реалізації проектів спільноговпровадження і визначення галузей та окремих підприємств української промисловості,які можуть представляти особливий інтерес для канадських компаній щодо розробкита реалізації проектів спільного впровадження.
Зметою зменшення антропогенного тиску на навколишнє середовище у всьому світі уживаютьсязаходи щодо пом'якшення антропогенного впливу на зміну клімату. Секторами, якимприділяється найбільша увага в Україні, є:
- енергетика,
- утилізація шахтного метану,
- централізоване теплопостачання,
- транспорт,
- комунальне господарство.
Відповіднодо вимог Конвенції ООН Україна має надавати до Секретаріату РКЗК свої щорічні інвентаризаціївикидів та поглинання парникових газів та національні повідомлення з питань зміниклімату. Одним з перших кроків у цьому напрямі стало виконання проекту «Дослідженняз питань зміни клімату в Україні» в рамках Програми допомоги уряду США країнам,що розвиваються, та країнам перехідного періоду в проведенні досліджень щодо зміниклімату. Результати цієї діяльності стали основою Першогонаціонального повідомлення України з питань зміни клімату. Перше НаціональнеПовідомлення України з питань зміни клімату, розроблене під керівництвом Міністерстваохорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та за участюряду міністерств, відомств, закладів та організацій, було надане до СекретаріатуРКЗК у лютому 1998 р. Щорічні інвентаризації викидівта поглинання парникових газів за період 1990-1998 рр. Україна надала доСекретаріату РКЗК на початку 2000 р. Відносно реальний претендент на CO2 в Україні- Німеччина. Представники Німеччини пропонують своєрідний бартер: німецька сторонаінвестує у проекти, які дають можливість скоротити шкідливі викиди на українськихпідприємствах, зокрема на ТЕЦ. Отриманий надлишок викидів «експортується»до Німеччини. Німці готові інвестувати в ці проекти близько $2 млрд".
ЄвропейськийСоюз видав попереднє керівництво для країн (членів ЄС) щодо процедури видачі дозволівфірмам, які братимуть участь у європейській схемі торгівлі викидами, що розпочнетьсядо 2005 року.
Першийраунд видачі дозволів вважається вирішальним для успіху роботи схеми. Кількістьдозволів, виданих урядом, та схема їх розподілу впливатимуть на ринкову вартістьвикидів та, можливо, на конкурентоспроможність компаній, які беруть участь у схемі.Нові члени ЄС на момент підписання Кіотської угоди ще не входили до складу союзу,у зв'язку з чим для них немає єдиної норми зниження викидів. Проте, всі діючі 25країн — членів ЄС понизять загальний викид парникових газів більш ніж на 11%.
Такимчином, введення еколого-економічних механізмів дозволить не тільки стимулювати виконанняКіотського протоколу, а і значно підвищити ефективність національного виробництва,та якість життя громадян країни.
Відкраїн, які готуються до вступу в ЄС, потрібні розробки й впровадження організаційнихструктур, які б відповідали вимогам ЄС щодо екологічних норм. Для проведення такоїроботи на основі положень регламенту 761/2001 була розроблена «Програма управліннянавколишнім середовищем і аудитом» для країн Центральної й Східної Європи,впровадження якого є добровільним. За даними доповіді комісараЄС по навколишньому середовищу Ставроса Дімоса, 15 «старих» членів ЄСмають намір понизити загальний викид в атмосферу так званих парникових газів на9,3% в порівнянні з рівнем 1990 р. притому, що і норми Кіотського протоколу дляЄС передбачають зниження до 2008-2012 рр. емісії на 8% в порівнянні з рівнем 1990р.
Відповіднодо цієї програми кожна держава при розробці власної програми завжди може враховуватиспецифічні умови, які діють у цій країні. Через специфіку свого становища та зважаючина гнучкі механізми Кіотського протоколу Україна має змогу використовувати скороченнявикидів парникових газів не тільки з метою покращання екологічної ситуації, а йдля поліпшення свого економічного стану.
Отже,Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН визначено три гнучкі механізми, асаме:
торгівля квотами на викиди парникових газів,
спільне впровадження та
механізм чистого розвитку.
Умовита інструменти реалізації цих механізмів залежать від рішення певної країни. Тривагомих причини для використання можливостей СВ в Україні:
1.Україна пропонує великий вибір потенційних проектів зі скорочення викидів
2.Схвалення проектів СВ є детально визначеним процесом в Україні
3.Україна стала першою державою, проект якої отримав схвалення в органах ООН зі зміниклімату.
ВУкраїні розроблені чіткі інструкції, що пояснюють проектний цикл, те, яким чиномготується до подання проектна документація і, особливо, як вона оцінюється. Розробкапроектів СВ в Україні має додержуватись прийнятих міжнародних процедур, а такожвідповідати специфічним українським вимогам. Необхідно здійснити чотири кроки длятого, щоб ОСВ (одиниця скорочення викидів — дозвіл на викиди, що утворюється в результатіпроекту СВ. Одна ОСВ дорівнює одній тонні еквіваленту двоокису вуглецю) від проектноїдіяльності в Україні могли б бути утворені та продані власником проекту.
Схемаповного проектного циклу представлена далі.
Крок1. Попередня розробка: Підготовка попередньої заявки таотримання листа підтримки. Для попередньої заявки: в середньому протягом періодузобов’язань проект скорочує не менше, ніж 20 тис. тонн CO2-еквівалентуна рік.
Крок2. Повна розробка: Підготовка повної проектно-технічноїдокументації та отримання листа схвалення. Для повної проектно-технічної документації:загальна вартість ОСВ від проекту покриває принаймні 10% повної вартості проекту;проект є додатковим відповідно до одного з трьох прийнятих критеріїв, а саме, безврахування надходжень від передачі ОСВ:
1)внутрішня ставка рентабельності проекту не є більшою ставки дисконтування, або 2)існує більш фінансово приваблива інвестиційна альтернатива, або 3) існують організаційні,технологічні або фінансові бар’єри, які перешкоджають реалізації проекту; для проектівз внутрішньою ставкою рентабельності, близькою до ставки дисконтування, ціна ОСВне повинна бути меншою половини ціни дозволів у системі торгівлі викидами ЄвропейськогоСоюзу.
Крок3. Міжнародне схвалення (здійснюється КНСВ лише для Варіанту2 СВ).
Крок4. Реалізація проекту та платежі. Вимагає затвердження результатівпроекту: Мінприроди; КНСВ для Варіанту 2 СВ.
Ґрунтуючисьна тому, що регіони України мають поряд з іншими галузеві особливості, слід підходитидиференційовано до вибору тих чи інших засобів реалізації позначених механізмівКіотського протоколу.
Висновки та пропозиції
Тверді побутові відходи вносять вагомий внесоку забруднення навколишнього природного середовища. Це найбільша за обсягами накопиченнягрупа відходів споживання, яка відрізняється від усіх інших відходів за своїм походженнямта складом.
Тверді побутові відходи, при їх накопиченні, єджерелом суттєвої екологічної небезпеки та соціальної напруги. Побутові відходимістять велику кількість вологих органічних речовин, які розкладаються і виділяютьгнильні запахи та фільтрат. При висиханні продукти неповного розкладу утворюютьнасичений забруднювачами та мікроорганізмами пил. У результаті відбувається інтенсивнезабруднення повітря, ґрунту, поверхневих і ґрунтових вод.
Одним із проблемних питань будь-якого населеногопункту є проблема збирання, накопичення, переробки, утилізації, видалення, знешкодженнята захоронення ТПВ. Відходи споживання населенням області, продукції в тарі (упаковці),в основному, не вилучаються і не переробляються, і потрапляють на полігони та сміттєзвалища,що створює додаткові навантаження на ці об’єкти та зменшує економічний потенціалтериторії.
На мою думку, проблеми у Львівській області, якімають місце у сфері поводження з побутовими відходами, потребують невідкладногорозв’язання та фінансування заходів.
Питання інвестування цієї сфери повинно вирішуватисякомплексно за рахунок усіх можливих джерел фінансування (державний і місцеві бюджети,кошти підприємств (за їх згодою).
Світовий досвід показує, що відходи цивілізаціїта життєдіяльності — це не тільки сміття, а й сировина, яку необхідно сортувати,організувати її переробку та ввести в рециклінг. Тільки так можна вирішити проблемузменшення навантаження на полігони та сміттєзвалища ТПВ області.
Список використаних джерел
1. Матеріали науково-практичної конференції на тему:«Полігони твердих побутових відходів як джерела газу», Краків, 2007
2. Матеріали науково-практичної конференції на тему:«Полігони твердих побутових відходів: проектування і експлуатація за стандартамиЄС та Кіотського протоколу», Львів, 2008