АНОТАЦІЯ
Аналіз та оцінка впливутрубопрокатного виробництва на природне середовище та розробка практичнихшляхів його зменшення (на прикладі мартенівського цеху).
Магістерська робота наздобуття кваліфікаційного рівня магістр за фахом 8.000010 – «Економіка довкілляі природних ресурсів». Дніпропетровськ, ДВНЗ «Національний гірничийуніверситет», 2011.
Визначені теоретичні основита зміст поняття «навколишнє природне середовище». Досліджені сучасні підходидо оцінки рівня забруднення навколишнього природного середовища та напрямкийого зменшення.Проаналізовані виробництво продукції, використання виробничихпотужностей та фінансові результати ВАТ «Інтерпайп НТЗ». Виконані аналіз та оцінка викидівзабруднюючих речовин а атмосферне повітря, скидів зі стічними водами тарозміщення відходів у навколишньому середовищі. Теоретично обґрунтована організаціяекологічного моніторингу, його завдання та принципи реалізації. Визначені шляхизменшення негативного впливу трубопрокатного виробництва на довкілля таобґрунтована послідовність їх реалізації.
Ключові слова: навколишнє природне середовище, викиди забруднюючих речовин,скиди, трубопрокатне виробництво, екологічний моніторинг.
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ ВПЛИВУ ПРОМИСЛОВИХПІДПРИЄМСТВ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
1.1 Теоретичні основи та зміст поняття «навколишнє природнесередовище»
1.2 Сучасні підходи до оцінки рівня забрудненнянавколишнього природного середовища та напрямки його зменшення
1.3 Мета, наукові завдання та методи їх вирішення
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ВПЛИВУ ВАТ «ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙЗАВОД» НА НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
2.1 Характеристика ВАТ «Інтерпайп НТЗ» та його природоохоронної діяльності
2.2 Аналіз виробництва продукції та використання виробничих потужностей
2.3 Аналіз фінансових результатів ВАТ “Інтерпайп НТЗ”
2.4 Аналіз та оцінка викидів, скидів та розміщеннявідходів у навколишньому середовищі
РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА І ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ШЛЯХІВЗМЕНШЕННЯ НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ ТРУБОПРОКАТНОГО ВИРОБНИЦТВА НА ДОВКІЛЛЯ
3.1 Теоретичне обґрунтування організації екологічного моніторингу,його завдань та принципів реалізації
3.2 Шляхи зменшення негативного впливу трубопрокатноговиробництва на довкілля та обґрунтування послідовності їх реалізації
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність теми. Сучасний стан економікиУкраїни обумовлює факт нестачі у підприємств необхідних фінансових ресурсів дляздійснення повноцінної природоохоронної діяльності. Але і за умови виходу зкризового становища промислове виробництво не можливе без негативного впливу наякісний стан довкілля. Тому природоохоронна діяльність є невід’ємною складовоючастиною промислового виробництва і життєдіяльності людини взагалі. Крім того,незаперечним є той факт, що людина разом із навколишнім природним середовищемстановить єдине ціле і більшість екологічних проблем зумовлені прямим або жопосередкованим антропогенним впливом на довкілля. До того ж, зрозуміло, щопроекти, які не відповідають законам природи, порушують безпеку суспільногорозвитку. Враховуючи те, що помилки у прийнятті рішень коштують суспільствудорого, особливо у випадку, коли йдеться про аналіз ризику, адекватнаекономіко-екологічна оцінка господарських рішень, проектів освоєння природнихресурсів, за якої вони всебічно аналізуються з точки зору їх впливу надовкілля, є необхідною.
В період виходу з економічноїкризи, який супроводжується нарощуванням обсягів виробництва, необхідноздійснювати аналіз та оцінку впливу виробничо-господарської діяльностіпідприємства на навколишнє природне середовище, а також розробляти і теоретичнообґрунтувати шляхи зменшення негативного впливу виробництва на довкілля.
Науковазадача – розробкатеоретичних засад з обґрунтування та реалізації природоохоронних заходів напідставі організації системи екологічного моніторингу.
Мета роботи – теоретичне обґрунтуванняможливостей і розробка практичних рекомендацій з оцінки впливу трубопрокатноговиробництва на природне середовище та шляхів зменшення зазначеного впливу, щопозитивно вплине на якість довкілля та зменшить зальну суму екологічних платежів.
Для досягнення метипоставлені такі наукові завдання:
- проаналізувати теоретичні основи та зміст поняття«навколишнє природне середовище»;
- проаналізуватисучасні підходи до оцінки рівня забрудненості навколишнього природногосередовища промисловими підприємствами;
- проаналізувати вплив ВАТ «Нижньодніпровськоготрубопрокатного заводу» на навколишнє природне середовище;
- обґрунтуватитеоретичні положення та розробити практичні рекомендації щодо зниженнянегативного впливу трубопрокатного виробництва на природне середовище.
Об’єкт дослідження – процес природоохоронноїдіяльності промислових підприємств.
Предмет дослідження – теоретичні, практичніаспекти та економічні засади природоохоронної діяльності трубопрокатнихпідприємств.
Методи дослідження: узагальнення тасистематизації — для визначення принципів бюджетної системи та удосконалення,аналітичний – для розрахунку обсягу платежів ВАТ «Інтерпайп НТЗ» за лімітні та понадлімітнівикиди, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів у навколишньому середовищі;математичної статистики – для оцінки впливу трубопрокатного виробництва надовкілля та аналізу виробництва продукції й використання виробничихпотужностей; методдинамічного програмування – для обґрунтування послідовності реалізаціїприродоохоронних заходів.
Наукова новизна отриманих результатів:
· дісталиподальшого розвитку принципи організації та здійснення екологічногомоніторингу, які на відміну від відомих: об’єктивності, достовірності,систематичності, узгодженості, комплексності та оперативності включаютьконкретність, дійсність та науковість;
· удосконаленийзміст завдань екологічного моніторингу на трубопрокатних виробництвах, які, навідміну від існуючих, полягають не тільки в складанні планів природоохоронних заходів, алей у визначення оптимальної послідовності їх реалізації;
· удосконаленіметодичні засади обґрунтування та визначення оптимальної послідовностіреалізації природоохоронних заходів з урахуванням можливості їх кредитування.
Практична цінність результатів дослідженняполягає в розробці практичних рекомендацій з обґрунтування послідовностіреалізації заходів ВАТ «Інтерпайп НТЗ», спрямованих на зменшення негативного впливутрубопрокатного виробництва на навколишнє природне середовище.
Сфера використання – результати магістерськоїроботи можуть бути використані трубопрокатними підприємствами при розробці йобґрунтуванні шляхів зменшення їх негативного впливу на навколишнє природнесередовище.
екологічний трубопрокатний довкіллямоніторинг
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИОЦІНКИ ВПЛИВУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
1.1 Теоретичні основи тазміст поняття «навколишнє природне середовище»
Однією ізцентральних категорій сталого розвитку країни є «навколишнє середовище», якамає системний і багатоаспектний характер. Його аспектами є різні видисередовища, наприклад, «природне середовище», «антропогенне середовище»,«техногенне середовище», «соціальне середовище», «культурне середовище»,«просторове середовище», «тимчасове середовище» та ін. Кожне із цих середовищявляє собою певну підсистему стосовно категорії «навколишнє середовище». У тойже час «навколишнє середовище» входить до складу систем більш високого порядку– «космос», «природа», «здоровий спосіб життя», «сталий розвиток» тощо.
Визначимо змістпоняття «природне середовище». Згідно словнику Вікіпєдії природне середовище (рос. природная среда, англ.natural enviponment, нім. natürliche Umwelt f) — це сукупність абіотичнихта біотичнихфакторів, природних та змінених в результаті діяльності людини, які впливаютьна живий світ планети.Відрізняється від інших складових навколишнього середовища властивістю само підтриманняі саморегуляціїбез корекції з боку людини [1]. Білявський Г.О. визначає природне середовище якзовнішню природу, що оточує суспільство і відносно якої встановлено певнийправовий режим: порядок обов'язкової поведінки людей щодо природи як об'єктаправа виключної власності однієї держави, кількох держав або людства планети[2]. В ширшому розумінні навколишнє природне середовище – це космічний простір,а в вужчому — біосфера, зовнішня оболонка Землі, яка охоплює частину атмосфери,гідросферу і верхню частину літосфери, що взаємозв'язані складнимибіогеохімічними циклами міграції речовин і енергії [3].
Зміст категорії«навколишнє природне середовище» становлять наступні знання [4]:
1. Знання про природнесередовище на різних рівнях його організації (від локального до глобального).
2. Знання про локальні,регіональні й глобальні екологічні проблеми, про вплив природних і соціальнихфакторів на виникнення й розвиток екологічних криз.
3. Знання про наявністьальтернативних підходів до вирішення екологічних проблем.
4. Знання про ціннісні системи,що детермінують ставлення особистості й суспільства до екологічних проблем іприродного середовища.
Поняття «навколишнєсередовище» має не тільки власне природний, але й соціальний, культурний,етичний зміст. Разом з тим воно характеризується не тільки строго науковимзмістом, але і яскраво вираженим соціальним, етичним і культурно-історичнимзвучанням. Правове регулювання впливу підприємств на природне середовищеполягає у прийнятті законів про охорону природи від виснаження, руйнування,забруднення, які визначають основні принципи охорони навколишнього природногосередовища [5]:
а) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;
/>б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;
/>в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
/>г) екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;
/>д) збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів;
/>е) науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;
/>є) обов'язковість екологічної експертизи;
/>ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;
/>з) науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;
/>и) безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;
/>і) компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
/>ї) вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної змінності територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку;
/>й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;
/>к) вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міждержавного співробітництва;
/>л) встановлення екологічногоподатку, збору за спеціальне використання води, збору за спеціальневикористання лісових ресурсів, плати за користування надрами відповідно доПодаткового кодексу України.
Середовище, яке оточуєлюдину, формувалось мільйони років. Воно складається із штучного середовища,створеного людьми в процесі розвитку (господарсько-побутової, промислової, транспортної,енергетичної та інших інфраструктур); природного середовища, яке утворилось впроцесі еволюційного формування Землі й життя на ній; природних ресурсів, безяких неможливе існування та розвиток суспільства (рис. 1.1).
Природна сфера включає в себеземлю, ґрунти, надра, гідросферу, атмосферу, флору, фауну, ландшафти.
/>
Рис. 1.1. Взаємозв’язоклюдини, природного та штучного середовища
Ландшафт представляє собою територіальну систему, якаскладається з природних або природно-антропогенних компонентів і комплексівбільш низького таксономічного рангу, котрі взаємодіють між собою [6]. Природнийландшафт формується під впливом природних процесів. Під впливом антропогеннихдій структура і зовнішній вид ландшафтів зазнають змін. Часто порушеніландшафти відновлювати надзвичайно важко, а деколи і просто неможливо.
Атмосферне повітря є одним з головних джерелжиття на Землі Людина не може прожити без повітря більше 5 хв. Потреба людини вповітрі залежить від його стану, умов роботи і лежить в межах від 15 до 150тис. л на добу [7]. Повітря використовується і в багатьох виробничих процесах,оскільки є окислювачем при горінні. Атмосфера є не лише життєдайним«буфером» між Космосом і поверхнею нашої планети, носієм тепла тавологи, через неї відбуваються також фотосинтез і обмін енергії — головніпроцеси біосфери.
Найбільше людина впливає наземну кору — тонку верхню оболонку Землі, яка має товщину на континентах 40—80км, під океанами 5—10 км і становить всього близько 1 % маси Землі. Вісімелементів — кисень, кремній, водень, алюміній, залізо, магній, кальцій, натрій— утворюють 99,5 % земної кори [7]. У верхній частині континентальної земноїкори розвинені ґрунти, значення яких для людини важко переоцінити. Основна масаорганізмів і мікроорганізмів літосфери зосереджена в ґрунтах на глибині небільше кількох метрів. З різними породами земної кори, як і з її тектонічнимиструктурами, пов'язані різні корисні копалини.
Сукупність, видів рослин, щоісторично склалась, які ростуть в будь-якій місцевості або на Землі в ціломуназиваються флорою [6]. Кожен вид має свою територію поширення. Забрудненняприродного середовища викидами, стоками, відходами призводить до зникненняокремих видів та загибелі флори в цілому. Фауна — цесукупність видів живих організмів, котрі мешкають у певній місцевості або наЗемлі в цілому. За даними ботаніків, в Україні росте понад 450 видів квітковихі вищих спорових рослин, що становить четверту частину флори всієї Європи. Томупроблема охорони генофонду флори України має не лише національне, але йзагальноєвропейське значення. Флористично найбагатші райони — це Крим (2200 видів), Карпати (2012 видів), Полісся (1403 види), Кременецькігори на Поділлі, Донецький кряж у степовій зоні. Незважаючи на багатий видовийсклад, лісові ресурси України обмежені. Площа лісового фонду складає близько 10млн. га. Лісистість усього 14,3 % (проти 37 % у колишньому Союзі та 29 % усвіті). На одного жителя держави припадає всього 0,2 га лісу. У флорі Українивідомо понад 100 видів (крім родини злакових) квіткових рослин, плоди і насінняяких споживаються людиною [8].
Фауна в процесі еволюціїпостійно зазнає змін. Вона характеризується кількістю видів тварин, якіоб'єднані спільною територією поширення (ареалом), ступенем її своєрідності(ендемізмом). На жаль, антропогенний вплив на фауну призводить до зникненняокремих видів живих організмів. Види, які зникають, заносяться в Червону книгуі для них створюються особливі умови існування.
До природних ресурсівналежать компоненти і сили природи, які на даному етапі розвитку продуктивнихсил та вивченості використовуються або можуть бути використані як засобивиробництва і предмет споживання, для задоволення матеріальних та духовнихпотреб суспільства [8]. За своєю матеріальною сутністю природні ресурси — частина географічного середовища, сукупність природних умов існування та діяльностілюдини.
У процесі впливу людськогосуспільства на природу збільшуються масштаби оволодіння компонентами і силамиприроди, розширюється сфера застосування їх, відбувається зміна пріоритетів увикористанні природних ресурсів та їхнього впливу на економіку держав,світового господарства. До них належать, крім первинних (природних), вторинніресурси, які є відходами виробництва або наслідками життєдіяльності людини. Упроцесі взаємодії людського суспільства та природи, життєво важливою, особливоактуальною стає якість використовуваних компонентів природи — чисте повітря,чиста вода, екологічно чисті продукти харчування тощо.
Декларацією про державнийсуверенітет України, прийнятою Верховною Радою України в 1991 році,встановлено, що земля, її надра, повітряний простір, водні та інші ресурси, якізнаходяться в межах території України, природні ресурси її континентальногошельфу та морської економічної зони включно є власністю українського народу,матеріальною основою суверенітету республіки і використовуються з метоюзабезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян [9].
Існує декілька класифікаційприродних ресурсів. Згідно з природничою класифікацією, ресурси поділяються наприродні групи: водні, повітряні, ґрунтові, рослинні, тваринні, мінеральні,кліматичні тощо. За природно-економічною класифікацією розрізняють ресурси, яківикористовуються в матеріальному виробництві і ті, що використовуються вневиробничій сфері. За іншою класифікацією природні ресурси поділяються наневичерпні та вичерпні, а останні — на відновлювані, важко відновлювані та невідновлювані [10].
Одними з найбільшуніверсальних природних ресурсів, які необхідні для всіх галузей господарства єземельні ресурси. Їх особливість полягають у тому, що земельні ресурси неможуть замінити жодні інші і вони повинні використовуватися там, дезнаходяться. Територія України (603,7 тис. кв. км) становить усього лише 0,4 %загальної поверхні суші, але в Європі це друга за площею країна після Росії,вона займає 6 % Європейського субконтиненту. Крім того, Україна має дуже зручнеекономіко-географічне положення і практично вся її територія придатна дляпромислового, транспортного та сільськогосподарського освоєння. Майже 95 % їїтериторії займають низовини і височини і лише 5 % — гори. Переважно високо родючіґрунти і сприятливі кліматичні умови зумовили високу господарську освоєністьтериторії — 92 %. При цьому сільськогосподарське освоєння земель перевищує 70%, і це один з найвищих показників у світі [7]. Дуже важливою особливістюземельних ресурсів є те, що верхній тонкий шар Землі — ґрунт має природнуродючість, тобто здатність забезпечувати рослини компонентами, необхідними дляїхнього життя. Цю особливість здавна використовує людина, вирощуючирізноманітні сільськогосподарські культури.
Термічний режим повітря іґрунту в поєднанні з кількістю атмосферних опадів і запасами вологи у ґрунтістановлять агрокліматичні ресурси території. Незважаючи на відноснуоднорідність клімату на території України, співвідношення тепла і вологи врізних її районах сильно відрізняється. Проте цього достатньо для вирощуваннябільшості культур помірного поясу.
Мінерально-сировинна базаУкраїни є багатством її народу, вона забезпечує незалежність і національнубезпеку. За різноманітністю і багатством мінерально-сировинної бази Українавигідно відрізняється від багатьох держав, займаючи 0,5 % суші й переробляючиблизько б % світового обсягу мінеральної сировини. На території Українирозвідано близько 8 тис. родовищ, майже 90 видів корисних копалин, з яких 20мають важливе економічне значення. Серед них — нафта, газ, залізні, марганцеві,титанові, уранові руди, вугілля, сірка, ртуть, каолін, графіт, вогнетривкіглини, питні мінеральні води та інше [2]. Це обумовило створення на територіїУкраїни великої кількості промислових підприємств, гірничо-видобувних тазбагачувальних комбінатів, які є основними забруднювачами навколишньогоприродного середовища.
Сьогодні людина давно живе нев «природі», а мешкає в середовищі, антропогенні зміненому, трансформованомупід впливом своєї діяльності. В життєвому циклі людина і навколишнє середовищеутворюють постійно діючу систему «людина — довкілля». Довкілля — навколишнєсередовище людини, зумовлене в даний момент сукупністю факторів, здатних чинитипряму або непряму, негайну або віддалену дію на людину, її здоров'я і життя[1].
Людство, чисельнозбільшуючись і розповсюджуючись на планеті, автоматично і неминуче відтіснилоінших мешканців природи. Та і саму природу воно відкинуло на задвірки біосфери,замінюючи останню вже не ноосферою Вернадського, а техносферою, абобіотехносферою. Техносфера — це регіон біосфери в минулому, перетворенийлюдиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метоюнайкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам[11].
Створюючи техносферу, людинапрагнула до підвищення комфортності довкілля, до зростання комунікабельності,до забезпечення захисту від природних негативних впливів. Усе це позитивновплинуло на умови життя і в сукупності з іншими факторами (поліпшення медичногообслуговування тощо) на тривалість життя людей. Але створення руками і розумомлюдини техносфери, призначеної максимально задовольняти її потреби в комфорті ібезпеці, далеко не виправдувала надії людей. Нераціональна господарська діяльність,багаторазово підсилена здобутками науково-технічного прогресу, призвела допошкодження і вичерпання природних ресурсів, зміни регенераційних механізмівбіосфери, деформації сформованого протягом багатьох мільйонів років природногокругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті, порушення динамічноїрівноваги глобальної земної соціоекосистеми.
Техносфера включає в себерегіони міста, промислової зони, виробничого і побутового середовищ. До нових,техносферних, належать умови проживання людини в містах і промислових центрах,виробничі, транспортні і побутові умови життєдіяльності. Щоб жити, людина маєзабезпечити своє життя, насамперед матеріально. Матеріальне виробництво — передусім це діяльність, спрямована на освоєння навколишнього природного середовища[1]. Воно включає в себе промисловість і сільськогосподарську діяльність.Матеріальне виробництво є основою суспільного розвитку, тому що саме вонозадовольняє найрізноманітніші людські потреби. Провідну роль у системіматеріального виробництва відіграли:
1) аграрне виробництво, щодомінувало в Європі практично до початку XVIII ст.;
2) промислове виробництво,яке розпочалося з того моменту, коли пара й машина здійснили революцію впромисловості;
3) інформаційне виробництво — виробництво знань, що все більше перетворюється на визначальну форму праці. Натретьому етапі виробництво ідей, знань, інформації виходить на перший план.
У глобальній екосистемі,біосфері, яка є єдиним цілим, ніщо не може бути виграно або втрачено, не можебути об'єктом загального поліпшення. Усе, що добуто з неї людською працею,повинно бути повернене. Негативно впливаючи на навколишнє природне середовище,людство змінює його та погіршує умови життя. Саме тому сьогодні одним з пріоритетнихнапрямків національної безпеки України є забезпечення екологічно та техногеннобезпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишньогоприродного середовища та розробка практичних шляхів зниження негативного впливупідприємств на нього, раціональне використання природних ресурсів.
1.2 Сучасні підходи до оцінкирівня забруднення навколишнього природного середовища та напрямки йогозменшення
Втручання людини в природніпроцеси в біосфері, маючи на увазі небажані для екосистем антропогенні зміни,можна згрупувати за такими видами забруднень:
— інгредієнтнезабруднення як сукупність речовин, кількісно чи якісно ворожих природнимбіогеоценозам (інгредієнт — складова частина складної сполуки або суміші);
— параметричне забруднення,пов'язане зі зміною якісних параметрів навколишнього середовища (параметрнавколишнього середовища — одна з його властивостей, наприклад, рівень шуму,радіації, освітленості тощо);
— біоценотичнезабруднення, що полягає у впливі на склад та структуру популяції живихорганізмів;
— стаціально-деструкційнезабруднення (стація — місце існування популяції, деструкція — руйнування) являє собою зміну ландшафтів та екологічних систем в процесіприродокористування [12].
Детальніше ці види забрудненьнавели Г.В. Стадницький та А.І. Родіонов (рис. 1.2) [13]
.