КИЇВСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Т. Г. ШЕВЧЕНКА
Діоксинита біфеніли
Робота
студентки IV курсу
кафедри аналітичної хімії
Пилипюк Наталії
КИЇВ2007
Зміст
1. Загальні відомості
1.1 Структура
1.2 Фізичні властивості
2. Вплив на організм
3. Поведінка у навколишньому середовищі
4. Джерела надходження
5. Токсичність
6. Методи визначення
6.1 Сучасні методи пробопідготовки
6.2. Методи аналізу
7. Методи детоксикації
8. Висновок
1. Загальнівідомості
1.1 Структура
Діоксином ворганічній хімії називають шестичленний цикл, в якому два атоми Карбонузв’язані двома етиленовими містками. В токсикології під терміном «діоксин»розуміють 2,3,7,8-тетрахлордибензо-п-діоксин(2,3,7,8-ТХДД), який є найбільш токсичним представником групи надзвичайнонебезпечних ксенобіотиків із числа поліхлорованих поліциклічних сполук, до якихвідносяться дибензо-п-діоксини (ПХДД), дибензофурани (ПХДФ) и біфенили(ПХБ).
/>
Рис. 1.Структурні формули найбільш токсичних діоксиноподібних речовин.
Дибензо-n-діоксини відносяться догетероциклічних полі хлорованих сполук, в структурі яких присутні дваароматичних кільця, зв’язаних між собою двома кисневими містками
/>
Дибензофуранимістять один атом кисню
/>
Всього відомо 210таких сполук, з яких 75 відноситься до полі хлорованим діоксинам, а 135 – дофуранів.
1.2Фізичні властивості
Це безбарвнікристалічні речовини, температура плавлення яких залежить від числа атомів Хлорув структурі. Вони добре розчинні в органічних розчинниках і практично нерозчинні у воді (10-2 – 10-6мг/ л), причому зізбільшенням числа атомів Хлору розчинність зменшується. Ці сполуки характеризуютьсявисокою хімічною стійкістю, навіть при високій температурі. В присутностідомішок кислот під впливом сонячного випромінювання, вони порівняно легковтрачають атоми хлору і при цьому стають нетоксичними.
Крім високоїліофільності (здатності розчинятися в органічних розчинниках та утримуватись вжироподібних матрицях), діоксини характеризуються високою адгезією до частинокгрунту, золи, донних відкладень, що сприяє їх накопиченню та міграції у виглядізависей та комплексів з органічними речовинами в поверхневих водах.
2. Вплив наорганізм
Діоксин –надзвичайно сильна отрута (за рівнем токсичності перевищує кураре і синильнукислоту), оскільки навіть при малих концентраціях вражає практично всі формиживої матерії – від бактерій до теплокровних. Для людини мінімальна токсичнадоза складає 0,5-1 мкг/кг.
Табл.1. Гранично допустимі концентрації чи рівні деякихтоксичних речовин в різноманітних об’єктах.Речовина Вода, мг/л
Повітря, мг/м3 Грунт, мг/кг рухома форма загальний вміст Діоксини (ДЕ)*
5∙10-8
5∙10-10 -
110-8 Бенз(а)пірен
5∙10-6
1∙10-6 - 0,02 Трихлорбифенили 0,001 - - 0,03 Пентахлорбифенили 0,001 - - 0,1 ДДТ 0,1
5∙10-4 - 0,1 Гексахлорциклогексан 0,02 0,03 - 0,1 N-нітрозодиметиламін -
5∙10-5 - - 1-Нафтиламін - 0,003 - - Ртуть
5∙10-4
3∙10-4 - 2,1 Кадмій 0,001
3∙10-4 3,0 - Свинець 0,03
3∙10-4 6,0 32
*ДЕ – діоксиновий еквівалент.
Токсичність діоксинудля найпростіших організмів, очевидно, зумовлена порушенням функцій металоферментів,з якими він утворює міцні комплекси.
В організмітеплокровних діоксин спочатку потрапляє в жирові тканини, а потімперерозподіляється, накопичуючись переважно у печінці. Його розклад всерединіорганізму незначний: діоксин виводиться в основному незмінним, у виглядікомплексів до цих пір не встановленої природи. Період напіввиведенняколивається від кількох десятків днів (миші) до року і більше (примати) і зазвичай зростає при повільному потраплянні до організму.
При гостромуотруєнні спостерігаються ознаки загальнотоксичної дії діоксину:
ü втратаапетиту;
ü фізична істатева слабкість;
ü хронічнавтомлюваність;
ü депресія;
ü різка втратаваги.
У цьому випадулетальний кінець настає за кілька днів, в залежності від дози отрути ішвидкості її потрапляння до організму.
У випадку несмертельнихдоз діоксин викликає важкі специфічні захворювання.
У високочутливихосіб спочатку з’являється ураження шкіри – хлоракне (пошкодження сальнихзалоз, яке супроводжується дерматитами і утворенням виразок, що довго незагоюються), причому у людей хлоракне може виявлятися знову і знову навітьпісля багатьох років після одужання. Більш сильне ураження діоксином призводитьдо порушення обміну порфіринів – важливих складових гемоглобіну і простатичнихгруп залізовмісних ферментів (цитохромів).
Порфірія – так називається ця хвороба– проявляється в підвищенні фоточутливості шкіри: вона стає крихкою,вкривається численними мікро пухирцями. При хронічному отруєнні розвиваютьсятакож різноманітні хвороби, пов’язані з ураженням печінки, імунних систем іцентральної нервової системи.
Діоксинипотрапляють в організм людини в основному з їжею, водою і повітрям. Причому дляцієї отрути не існує так званого «порогу дії»: навіть одна молекулаздатна спровокувати аномальну клітинну діяльність і викликати ланцюг реакцій,котрі порушують діяльність організму.
Крім того, діоксиниповолі вражають на клітини, що відповідають за роботу гормональних систем.Зростає ризик захворювання діабетом, порушується статеве дозрівання; організмвтрачає опір інфекціям, зростають алергічні реакції і онкологічні захворювання;виникають ендокринні і гормональні розлади, змінюється вміст статевих гормонів,гормонів щитовидної і підшлункової залози.
3. Поведінка унавколишньому середовищі
В біосферідіоксин швидко поглинається рослинами, сорбується грунтом, де практично незмінюється під впливом фізичних, хімічних і біологічних факторів середовища.Завдяки здатності до утворення комплексів, він міцно зв’язується з органічнимиречовинами грунту. Період напіврозпаду діоксину в природі перевищує 10років. Таким чином, різноманітні об’єкти навколишнього середовища є надійними сховищамидля цієї отрути.
Подальшаповедінка діоксину визначається властивостями об’єктів, з якими вінзв’язується. Його вертикальна і горизонтальна міграції у грунтах можливі лишедля ряду тропічних районів, де у грунтах переважають нерозчинні у водіорганічні речовини. У грунтах інших типів він міцно зв’язується у верхніх шарах(низька розчинність у воді робить неможливим проникнення вглиб) і поступовонакопичується у змертвілих рештках організмів. Багаторічний моніторинг натериторіях, які піддавалися сильному забрудненню пестицидами 2,4,5-Т і 2,4-Д вСША і Канаді, показав, що 2,3,7,8-ТХДД неможливо виявити на глибині більше 5-20см.
Виводяться діоксиниіз грунтів переважно механічним шляхом. Комплекси діоксину з органічнимиречовинами, які мають малу густину, а також рештки організмів видуваютьсявітром з поверхні грунту, вимиваються дощовими потоками і в результатипотрапляють до низин, створюючи нові центри зараження (місця накопиченнядощової води, озера, придонні відклади річок, каналів).
4. Джереланадходження
Промисловість
Джереломнадходження діоксинів до оточуючого середавища є підприємства майже всіхгалузей, де використовують у виробництві хлор, однак хімічні, нафтохімічні іцелюлозно-паперові заводи лідирують у цьому списку. Максимальні викидидіоксинів в екосферу у всьому світі спостерігався у 60-70х роках череззбільшення виробництва вибіленого паперу.
Особлива роль належатьі сміттєспалювальним заводам, де процеси відбувається при температурі 800-9500С.Саме тоді утворюється максимальна кількість діоксинів. Спалюючи один кілограмполівінілхлоридів – а це лінолеум, деякі види шпалер, пластикових пляшок – миотримуємо до 50 мкг діоксинів. Ефективна їх руйнація можлива лише при 1150-12000С.Більше того, кожне підвищення цін на бензин теж певний час супроводжуєтьсяпосиленням викидів діоксинів у повітря: міські комунальні служби економлять навивозі сміття, і двірники палять його прямо на місці, а у міському сміттіповно, зокрема, пластикових пляшок.
Озброєнняармії
Це джерелодіоксинів пов’язане із озброєнням ще Радянської армії і прямим використаннямбойового гербіциду на основі американської суміші «Agent Orange», яку використовували уВ’єтнамській війні. Військовим тоді планували мати два гербіциди, які склалиоснову суміші (гербіциди 2.4.5-Т і 2.4-Д, відповідно, три- ідихлорфеноксиоцтові кислоти) і які планувалося використовувати для знищеннярослинності «потенційного ворога». І вони отримали в середині 1960-х роківтаку суміш – більше 4000 тон. Причому досліджували ефективність дії цієї сумішібезпосередньо на теренах Радянського Союзу.
Очевидно, щопотужне джерело діоксинових забруднень – знищення хімічної зброї.
Їжа
Чим жирнішістрави на столі, тим більша ймовірність, що діоксини «оселяться» унашому організмі. Як відомо, діоксини добре розчиняються в жирах і зовсім нелюблять воду. В рослинних жирах діоксинів практично немає, так як рослини нездатні засвоювати ліпофільні речовини. Допустима добова норма діоксинів длялюдини, котра важить 70 кг — 700пкг. З’ївши півкілограма морської риби, в якій5% жиру, він отримає вдвічі більше.
З-під крану
Хлор, якийвикористовують для знезараження води, сам містить діоксини. Випивши 2-3 літриводи, людина вживає 60 пкг діоксинів. Тому в усьому світі розгортаютьсякампанії щодо заміни метода хлорування озонуванням води.
Таблица 6. Основні джерела утворенняПХДД и ПХДФ в США.Джерело емісії Розмірність Всього, г/рік 2005 1987 Спалювання побутового сміття нг/кг 1100 7915 Спалювання небезпечних відходів нг/кг 5,7 5,0 Спалювання медичних відходів нг/кг 461 2440 Крематорії мкг/тіло 9,1 5,5 Спалювання стічних вод нг/кг сухого осаду 14,6 6,0 Спалювання покришок нг/кг гуми 0,11 0,11
Автотранспорт
– етильований бензин пг/км пробігу 1,7 31,9 – неетильований бензин пг/км пробігу 5,6 3,3 – дизельне паливо пг/км пробігу 33,5 26,3
Опалення деревиною
– побутове нг/кг 62,8 89,6 — промислове нг/кг 26,2 25,1 Промислове спалювання масел нг/л масла 9,3 15,5
Виробництво цементу
– при спалюванні небезпечних відходів нг/кг цементу 145,3 109,6 – без спалювання небезпечних відходів нг/кг цемента 16,6 12,7 Регенерація катализаторів нефтепереробки нг/баррель продукта (159 л) 2,11 2,14 Ре активування вугілля нг/кг угля 0,08 0,06 Куріння пг/сигарета 0,8 1,0 Печі для знищення картону нг/кг отходов 2,3 2,0 Природні пожежі нг/кг биомассы 208 170 Чорна металургія (агломерат) нг/кг агломерата 25,1 29,3 Производство дихлорметана и винилхлорида нг/кг 12,76 Отбеливание древесной и бумажной пульпы 20,9 370,1 Осадки бытовых стоков 76,6 76,6 Осад побутових стоків 2,6 2,6
Табл.7. Викидидіоксанів в атмосферу (г ДЕ/ рік)
/>
Так, можна прослідкуватиосновний шлях переміщення діоксинів в природі:
джерело →повітряне середовище → вода → грунт → рослини → молочнахудоба → різноманітні продукти → людина → грудне молокоматері → новонароджена дитина.
Саме дитинавиявляється основним «споживачем» цих суперекотоксикантів, оскількина кожному етапі харчового ланцюга відбувається багатократне зростанняконцентрації отрути.
Отже, в середині60-х років в продуктах хімічних виробництв були знайдені чужорідні для живихорганізмів речовини, які нині об’єднують під загальною назвою – діоксини. Ценайбільш ефективна отрута, яку поки що знає людство, котра має надзвичайновисоку кумулятивну токсичність, що пов’язано із наявністю в нашому організміособливих біоакцепторів, котрі збільшують час ви ходу діоксину із організму до10 років. Але найбільш небезпечними є діоксани для молодого організму на стадіїформування. Це означає, що виробляючи діоксини ми не лише отруюємо себе, а йвбиваємо майбутнє своєї нації.
Єдиний шляхвирішення цієї проблеми – створення контролю діоксинового фону оточуючогосередовища (моніторингу): виявлення джерел генерації діоксинів, організаціїзаходів, направлених на усунення джерел (зміна технологій, очистка зараженоїтериторії).
5. Токсичність
Длятоксикологічних досліджень не менш важливим є структурна різноманітність яксамих визначуваних речовин, так і принципова відмінність у токсичності окремихізомерів. Небезпеку складають лише 17 похідних поліхлорованих бибензо-п-діоксинів(ПХДД) та поліхлорованих дибензофуранів (ПХДФ), які мають заміщений галоїд вположеннях 2, 3, 7, 8. Інші, з врахуванням тих кількостей, які можутьзустрічатися в об’єктах оточуючого середовища, не являють серйозної небезпеки.Для цих 17 сполук введена система коефіцієнтів токсичності, яка дозволяєзводити до єдиного токсичного еквіваленту (діоксиновий еквівалент – ДЕ)токсичні характеристики любої реальної суміші. Тобто, токсичність любої сумішіПХДД і ПХДФ може бути виражена через токсичність 2,3,7,8-ТХДД, взятого веквівентній за токсичністю кількості. Система коефіцієнтів токсичності дляПХДД, ПХДФ і диоксиноподібних ПХБ приведена в табл.2 і 3.
Табл.2.Коефіцієнти токсичності для ПХДД і ПХДФ відносно 2,3,7,8-ТХДД.
/>
Табл.3.Коефіцієнти токсичності для діоксиноподобних ПХБ відносно 2,3,7,8-ТХДД.Ізомер, номер IUPAC WHO, 1994 WHO, 1998 для: ссавців риб птахів Не ортозаміщені ПХБ 3,3',4,4'-TХБ (77) 0,0005 0,0001 0,0005 0,0001 3,4,4',5-TХБ (81) 0,0001 0,0001 0,0001 3,3',4,4',5-ПеХБ (126) 0,1 0,1 0,005 0,00001 3,3',4,4',5,5'-ГеХБ (169) 0,01 0,01 0,00005 0,00001 Моно-ортозаміщені ПХБ 2,3,3',4,4'-ПеХБ (105) 0,0001 0,0001 Т- тетра-, Пе-пента-, Гк- гекса-, Гп- гепта-, О- окта-.
6. Методи визначення
Визначення діоксиніву навколишньому середовищі і в біологічних об’єктах є однією із найважчихзадач. В першу чергу це пов’язано з високою токсичністю цих сполук, що вимагає,аби межі виявлення їх в різноманітних матрицях були суттєво нижчі від характернихдля багатьох задач органічного аналізу.
Вирішення цієїзадачі вимагало розробки і введення до аналітичної практики методів розділенняі детектування, які забезпечують визначення пікограмових кількостей діоксинівна фоні речовин, які присутні в матриці в значно більш високих концентраціях.Такі методи включають багатостадійну пробопідготовку, яка дозволяє видалитиосновну кількість заважаючи речовин, з наступним розділенням методом капілярноїгазо-рідинної хроматографії і детектуванням за допомогою мас-спектрометріввисокої роздільної здатності. Незважаючи на значні досягнення в областіультраслідового аналізу, визначення діоксанів є однією із самих дорогиханалітичних задач, які виконуються серійно – вартість аналізу однієї пробиперевищує 1000 доларів.
6.1 Сучасніметоди пробопідготовки
Стандартніметодики для визначення діоксинів, розраховані на високу відтворюваність єнадто трудоємними і на практиці рідко використовуються в повному обсязі. Длятого, аби задовільнити потребу на проведення екологічних досліджень, існуючіметодики вдосконалюються і створюються нові методи аналізу.
Одним із такихвдосконалень стало створення автоматичної системи пробоочистки (Power-Prep, Fluid Management Systems, Inc.). ця система значно понижує впливлюдського фактору на якісь результатів, а використання фабричних одноразовихколонок із сорбентами практично повінстю нівелює артефакти і підвищуєвідтворюваність. На жаль, система на п’ять проб має вартість близько $70000, щопоряд з її низькою надійністю практично повність виключає її використання натеренах СНД.
Найбільш значнимвдосконаленням процедури пробопідготовки при аналізі ПХДД/ПХДФ в СНД сталовикористання у лабораторній практиці вугільних мікро колонок ФАС-МД російськоговиробництва. Це дозволило вирішити проблему відділення планарних речовин віджиру та інших компонентів матриці і позбавитися стадії упарювання толуолу.
Іншим великимдосягненням аналітичної хімії стало створення метода екстракції в субкритичнихумовах, тобто в інтервалі температур між температурою кипіння розчинника ікритичною температурою при тиску не менше тиску рівноважної пари розчинника.
Відомо, щозбільшенню ефективності рідинної екстракції з твердих матриць сприяє підвищеннятемператури і високий градієнт концентрації, для чого на практицівикористовують кип’ятіння з оберненим холодильником, екстракція кількомапорціями розчинника чи екстракція в апараті Сокслета. Метод екстракції всубкритичних умовах дозволив скоротити тривалість екстракції від кількох діб докількох хвилин.
В загальномувипадку, установка для субкритичної екстракції є ВЕРХ системою, в якій колонказ нерухомою фазою замінена картриджем зі зразком, вміщеннм в термостат газовогохроматографа. Тиск в системі регулюється вихідним краном, для охолодженняперегрітого розчинника достатньо використовувати сталевий капіляр довжиною 50см, вміщений у холодну воду. Постійна подача чистого розчинника створює високийградієнт концентрацій речовин, які відокремлюємо. Відносна простота обладнання(для роботи можна використовувати частини морально застарілих приладів) івисока перспективність стали причиною швидкого розвитку цього методу.
6.2 Методианалізу
На сьогодніосновними методами визначення діоксини залишаються газо-різинна хроматографія іхромато-мас-спектрометрія.
/>
Рис.5. Загальна схема аналізу пробиПХДД/Ф
7. Методидетоксикації
Як було зазначеновище специфіка токсичності діоксинів полягає в тому, що серйозну небезпекуявляють лише заміщені галогеном в положенні 2,3,7,8 похідні ПХДД/ПХДФ. Всіінші, з врахуванням концентрацій, в яких вони можуть знаходитись в оточуючомусередовищі, не являють серйозної небезпеки, тобто для детоксикації достатньовидалити один із чотирьох латеральних атомів галогену.
Звичним методомзнищення особливо шкідливих речовин є їх руйнація під дією високих температур(спалювання чи піроліз). Але у випадку хлорованих органічних речовинвисокотемпературні процеси є основними джерелами забруднення оточуючогосередовища діоксинами.
Сьогоднізапропоновано ряд низькотемпературних матодів деструкції. Всі вони відомідостатньо давно, але, з різних причин, поки що жоден з них не знайшовпрактичного використання, тому нижче наведені лише короткі описи.
Табл. 9.Нетермічні методи детоксикації ПХДД/ПХДФПроцес Ступінь розкладу, % Вплив на оточуюче середовище Фотоліз >99,8 Не впливає Радиоліз 97 Радіація, утворення малохлорованих діоксинів Гідродехлорування >99 Утворення токсичних побічних продуктів Дехлорування >99 Не впливає Каталітичне окиснення >99 Потребує високих температур і тиску Озонування 97 Залишки продуктів реакції Розклад йодидом хлора 92 Утворення хлорорганічних залишків
Найбільшефективним і безпечним із цих методів можна вважати фотоліз, якийє основним шляхом деградації ПХДД і ПХДФ в оточуючому середовищі. Діоксинипоглинають електромагнітні хвилі довжиною більше 290 нм і можуть піддаватисяфотолізу. Найшвидше (кілька хвилин) фотоліз діоксинів відбувається в органічнихрозчинниках. В чистій воді фотоліз значно понижується. Період напіврозпаду піддією сонячного світла складає 6-8 годин. Фотолізу у водному середовищі сприяютьдобавки апротонних розчинників. Також фотоліз можливий у газовій фазі, наповерхні твердих часток і у воді.
Механізм фотолізута його продукти до кінця не вивчені. Вказують на вплив матриці та агрегатногостану, що не дає можливості повного використання лабораторних результатів дляопису процесів у навколишньому середовищі. Процес фотодехлорування в розчинах,в тому числі і водних, описується кінетичним рівнянням першого порядку іприводить переважно до відщеплення атома хлору з латерального положення.
Лужнедегідруваннясубстратів,забруднених ПХДД/ПХДФ, вважається найбільш перспективним серед хімічних методівяк для рідких, так і для твердих матеріалів. Де галогенування можна здійснюватиза допомогою сумішей водних розчинів солей лужних металів і поліспиртів.Реакційну суміш витримують при температурі 140-2200С, ступіньдеструкції діоксину сягає 99,95%. Високаефективність дегазації ПХДД/ПХДФ помічена при використанніполіетиленгліколяту калію, який дозволяє провести дехлорування до утворення KCl та інших відносно нетоксичнихпродуктів. В залежності від температурного режиму і часу реакцій ефективністьдеструкції ПХДД і ПХДФ може сягати 99,9%.
Радіоліз– метод базується на розкладаннідіоксинів під дією -випромінювання. Радіолізпризводить до часткового видалення атомів галогену з молекули ПХДД/ПХДФ, не руйнуючи основну «діоксинову»структуру.
Озоноліз– полягає в пропусканні озону черезсуспензію, яка містить ПХДД/ПХДФ. Розклад відбувається лише влужних умовах (рН=10). Через 48 годин при кімнатній температурі відбуваєтьсяруйнація 93% 2,3,7,8-ТХДД,а при 50 °С за 30 хв – 94%.
Метод хлорйодидногорозкладу передбачає використання солей четвертинних амонієвих основ.Такі хлор йодиди призводять до розриву кисневих зв’язків в молекулі діоксину зам’яких умов при 200С з утворенням хлорфенолів, фенолів і2-феноксифенілу. Для дегазації використовують рочзин, що містить 5-10 г/л хлорйодидів четвертинних амонієвих солей. Ефективність методу – 70% за 24 години.
Гідразиновийметодзаснований на взаємодії діоксинів з водними розчином гідразину, який має вструктурі молекули етильну групу чи утворює її в процесі реакції. Обробкаматеріалів. Забруднених діоксанами, здійснюється при 20-200°С під тиском 15 атмосфер протягом15-480 хвилин. В якості каталізаторів використовують метали VIII групи чи випромінювання УФ.Одноразова обробка дає 90-98% ефект.
Біотичнийта абіотичний розклад. Цей напрямок є порівняно новим, але напрочуд перспективним.В основному роботи проводили з 2,3,7,8-ТХДД. Залишається суперечливим питаннящодо вкладу мікроорганізмів в біорозклад і видалення ТХДД з оточуючогосередовища. Вважають, що відбувається або кометаболізм цієї сполуки, або йоговикористовують в якості джерела вуглецю. Доведений мікробіологічний розклад2,3,7,8-ТХДД чистими бактеріальними культурами з періодом напіврозкладу 1 рік.Останнім часом в серії експериментів з культурою псевдо монад Alcaligenesdenitrificansбув встановлений швидкий розклад2-МХДФ, повільний – 2,8-ДХДФ і відсутність розкладу 1,3,7,8-ТХДФ.
Зрозуміло, щонайкращим засобом боротьби з діоксиновими забрудненнями є зниження ймовірностіутворення діоксанів у відповідних технологічних стадіях і видалити діоксани зпродукції. Так, колективом професора Іпполітова Є.Г. при РАН були розробленінові без хлорні дезинфікуючі суміші широкого спекру дії на основі пер оцтовоїкислоти та перексоду водню, нові технології безхлорного пероксидноговідбілювання текстильних виробів тощо.
Висновок
Як бачимо, діоксинивідносяться до когорти стійких органічних забруднювачів, а це значить, що вонидуже повільно детоксикуються у природі, тим самим збільшуючи ризик потраплянняїх до організму людини. Тому, з метою попередження, слід розробити низкузаходів направлених на постійний моніторинг середовища на вміст цих сполук.
Література
1. Диоксин. Медико-экологически аспекты. Под редакцией проф. П.Е. Шкодича, Москва, 1997 г.
2. Румак В.С., Поздняков С.П., Умнова Н.В. и др. Диоксины-супертоксиканты XXI века.М.:1998
3. Гибс Л.М. Правда о диоксинах. Иркутск, 1998 г.
4. Веб-сайт екологічного проекта «Экологическая геохимия», ecology.icm.ac.ru/.
5. Клюев Н.А. Контрольсуперэкотоксикантов в окружающей среде и источники их появления // ЖАХ. — 1996.- Т.51, №2. — C.163-172.
6. Experiments on the mobility of 2,3,7,8-tetrachlorodibenzo-p-dioxinat Times Beach, Missouri / R.A. Freeman, F.D. Hileman, R.W. Noble, J.M. SchroyIn: J.H. Exner ed. // Solving Hazardous Waste Problems, ACS Symposium SeriesNum. 338. — 1987.
7. Федоров Л.А., Мясоедов Б.Ф. Диоксины как экологическая опасность:ретроспектива и перспективы // Успехи химии. — 1990. — т.59, №11. — С. 1818-1823.діоксинпробопідготовка хроматографія детоксикація
8. Федоров Л.А. Диоксины как экологическая опасность: ретроспектива иперспектива. — М.: Наука, 1993. — 265 с.
9. Майстренко В.Н., Хамитов Р.З., Будников Г.К. Эколого-аналитическиймониторинг супертоксикантов. — М.: Химия, 1996. — 319 с.
10. АнтонюкВ.В., Позняков С.П., Ермаков С.П. Современные подходы к интегральной оценкеизменений состояния здоровья населения под воздействием неблагоприятныхфакторов внешней среды. М., 1998. – 324 с.
11. Медицинская экотоксикология и экологическая химия диоксинсодержащих эко-токсикантов.Книга 2, часть III / Под. ред. В.С. Румака и Н.А. Клюева. — Б.м., 1997. — 372с.