Фінанси як економічна категорія

ФІНАНСИ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ
Фінанси — це сукупність економічних відносин, що пов'я­зані з утворенням, розподілом і використанням грошових коштів у народному господарстві
До сфери фінансів належать такі грошові відносини, які, по-перше, виражають відносини між суспільством в особі держави, з одного боку, і підприємствами і організаціями — з іншого, а також грошові відносини підприємств і організацій між собою; по-друге, грошові відносини, які знаходяться під контролем центрального (в Україні — Національного) банку
Суб'єктами фінансових відносинє держава, підприємство, його структурні підрозділи, державні органи різних рівнів управління, громадські організації, члени суспільства.
Види фінансових відносинхарактеризують зміст грошових відносин між суб'єктами. Часто вони набувають форм платежів, відра­хувань до фондів, розподілу доходів, різноманітних податків, пільг тощо. Система суб'єктів і видів фінансових відносин в Україні досить складна (табл. 10).
Фінансова система в кожній країні має свої особливості. Вони визначаються економічними відносинами, що панують у країні, зміни в яких негайно відбиваються на фінансах.
Розрізняють розподільчу, регулюючу, контролюючу і стиму­люючу функції фінансів.
Розподільча функціяхарактеризує розподіл фінансових ресурсів між регіонами, галузями, різними напрямами видатків підприємств і організацій. За допомогою цієї функції здійснюється розподіл вало­вого внутрішнього продукту, національного доходу, грошової вируч­ки підприємств і організацій.
Регулююча функціяв основному діє тоді, коли треба внести відповідні зміни до розподілу грошових ресурсів. В одному випадку регулююча функція має характер коригування розподілу доходів. Припустімо, надання додаткових коштів регіонам для усунення наслідків стихійних лих, виправлення прорахунків, що виникли в про­цесі виконання бюджетних надходжень або видатків, подолання диспропорціональності в розвитку економіки, ліквідація відставання окремих галузей, забезпечення необхідних пріоритетів економічного розвитку. В інших випадках регулювання здійснюється для забезпечення стабілізації економіки, усунення кризових явищ. Система фінансових відносин в Україні Таблиця 10
№
пор

Суб'єкт фінансових відносин



Вид фінансових відносин


1


Між державою і підприємством


Платежі до державного бюджету
Відрахування до різних фондів державного, регіонального та галузевого рівня
Фінансова підтримка державних підприємств і організацій з державного бюджету
2


Між підприємствами


Платіжні зобов'язання постачальників і покупців
Штрафні санкції та неустойки за порушення договірної дисципліни
Фінансова винагорода за виконання особливих вимог замовника
3


Між підприємством і його струк­турними підрозділами, між під­приємством і його працівниками


Обслуговування господарських зв'язків Матеріальна винагорода працівникам


4


Між державними органами різних рівнів управління


Розподіл диференціальної ренти Фінансування природничо-охоронних заходів тощо
Фінансування регіонів, територіально-вироб­ничих комплексів
5


Між державою і кооперативни­ми, приватними підприємствами та організаціями


Система оподаткування, економічні пільги


6


Між державою і організаціями та установами


Бюджетне фінансування, система оподатку­вання


7


Між державою і населенням


Пенсії, допомоги, стипендії, виплати з суспільних фондів споживання
8


Між державою і населенням


Податки з населення, лотереї, вклади до Ощадного банку, споживчий кредит тощо
Контролююча функціяполягає в тому, що за допомогою фінансів можна перевірити стан розвитку народного господарства, ефек­тивність діяльності підприємств, використання грошових ресурсів.
Контролююча функція фінансів дає можливість забезпечувати гос­подарську діяльність в межах економічної доцільності та існуючих вимог правового законодавства.
Стимулююча функціяфінансів сьогодні ще не дістала визнан­ня серед певної частини економістів. Сутність цієї функції полягає в тому, що надходження фінансових ресурсів регіонам має певною мірою залежати від рівня господарювання регіону. Надмірна цент­ралізація вилучення грошових ресурсів нашою державою з регіонів призвела до того, що регіон майже втратив економічну ініціативу в розвитку господарства. Немає стимулів до створення власних доходів. Між тим стимулююча функція фінансів має сприяти підвищенню економічної ефективності господарювання, раціональному викори­станню резервів виробництва.
2. Провідне місце у фінансовій системі належить державно­му бюджету.
Бюджет є головним фінансовим планом створення і викори­стання фонду грошових коштів держави.
У державному бюджеті зосереджується значна частина національ­ного доходу країни.
Бюджетна система України складається з державного бюджету України, бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Киє­ва і Севастополя.
З переходом до ринкової економіки докорінно змінилася структура доходної частини бюджету України. Раніше вона складалась з таких платежів, як податок з обороту, плата за фонди, відрахування від при­бутків, частка податків у бюджеті була незначною (8-9 відсотків), Сьо­годні більшу частину доходів бюджету становлять податки з юридич­них і фізичних суб'єктів, тобто з підприємств та окремих громадян.
Видатки державного бюджету спрямовуються на розвиток народ­ного господарства, фінансування соціально-культурної сфери, забез­печення обороноздатності держави, утримання органів державного управління, у
Дефіцит бюджету— це та сума, на яку в цьому році видат­ки бюджету перевищують його доходи
Причин бюджетного дефіциту багато. Серед них: падіння суспіль­ного виробництва; зростання його граничних витрат, масовий випуск «порожніх» грошей; невиправдано роздуті соціальні програми, які не забезпечені фінансовими ресурсами; зростання витрат на фінан­сування воєнно-промислового комплексу; значні витрати на оборот «тіньового» капіталу; величезні непродуктивні видатки, приписки, крадіжки, втрати виробничої продукції тощо.
Для того щоб ліквідувати дефіцит бюджету, треба неухильно про­вадити лінію на випередження зростання доходів порівняно з видат­ками держави. У нашій країні ця лінія здійснюється за такими напря­мами:
• збільшення обсягів виробництва, зниження собівартості продукції;
• збільшення грошових надходжень завдяки випереджаючому зро­станню виробництва товарів народного споживання;
• подальше скорочення видатків на оборону і управління;
• обмеження зростання централізованих інвестицій у виробничу сферу;
• ліквідація збитковості у народному господарстві;
• проведення активної політики в галузі ресурсозберігання, по­силення боротьби з втратами, непродуктивними видатками і понад­нормативними запасами у народному господарстві.