Фінансовий стан підприємства та шляхи його поліпшення

Міжнародний Соломонів університет
Факультет економічний
Кафедра фінансів
Зав. кафедри д. е. н. Розенфельд О.І.
Протокол № засідання кафедри
від “_____________" 2009 р.
„Фінансовий стан підприємства та шляхи його поліпшення”
Випускна кваліфікаційна робота магістра
студентки 5-го курсу
денної форми навчання
Кирилюк Ганни Сергіївни
Науковий керівник
канд. фіз. — мат. наук, доцент Богаєнко О.В.
Робота захищена „_____________" 2009р
з оцінкою
Київ-2009
Зміст
Вступ
1. Визначення фінансового стану підприємства та його оцінка
1.1 Фінансовий стан підприємства як економічна категорія та об’єкт управління
1.2 Майновий стан підприємства та методика його оцінки
1.3 Характеристика ліквідності та платоспроможності підприємства, розрахунок їх показників
1.4 Фінансова стійкість підприємства та методика її оцінки
Розділ 2. Аналіз та оцінка показників фінансового стану УМГ „ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ”
2.1 Організаційно — економічна характеристика підприємства
2.2 Аналіз майна підприємства
2.3 Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства
2.4 Аналіз фінансової стійкості підприємства
2.5 Оцінка ділової активності
Розділ 3. Шляхи покращення фінансового стану УМГ „ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ"
3.1 Напрямки і резерви покращення фінансового стану підприємства
Висновки та пропозиції
Список використаної літератури
Додатки
Додаток А
Вступ
Актуальність темидипломної роботи обумовлена необхідністю ефективного управління діяльністю підприємств в умовах сучасного стану економіки, недосконалістю теоретичного, методичного та законодавчого забезпечення ефективного функціонування підприємств, а також антикризового управління, необхідністю проведення системних досліджень з питань формування цілісної наукової парадигми антикризового управління фінансами підприємств; удосконалення політики держави в галузі оздоровлення реального сектору економіки, що сприятиме підвищенню фінансової безпеки, як окремих вітчизняних підприємств, так і економіки в цілому.
Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є вивчення теоретичних основ і економічної сутності фінансового стану підприємства, дослідження сучасних методів проведення даного аналізу на підприємствах України, а також розробка шляхів покращення фінансового стану підприємства.
Завданням магістерської роботи є теоретичний опис, а також практичне застосування методів аналізу фінансового стану підприємства у виробничій практиці підприємств України, на прикладі УМГ „Прикарпаттрансгаз”, а саме:
теоретичні основи аналізу фінансового стану підприємства;
здійснення аналізу фінансового стану УМГ „Прикарпаттрансгаз” та розрахунок основних показників фінансового стану досліджуваного підприємства;
визначення шляхів поліпшення фінансового стану досліджуваного підприємства.
Об’єктом дослідженняє система показників фінансового стану підприємства та їх аналіз на прикладі УМГ „Прикарпаттрансгаз”.
Предметом дослідженняє фінансовий стан підприємства, що формується в результаті взаємодії всіх елементів його фінансової системи.
Методи дослідження. Здійснення дослідження роботи спирається на наукові концепції та теоретичні досягнення вітчизняних вчених. У роботі застосовано цілий ряд спеціальних методів, які дозволяють одержати кількісну оцінку окремих аспектів фінансової діяльності підприємства: горизонтальний аналіз — в процесі порівняння кожної позиції звітності підприємства з попереднім періодом; вертикальний аналіз — при визначенні структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат; трендовий аналіз — при порівнянні кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначенні тренду, тобто основної тенденції динаміки показників (за допомогою тренду, здійснюється перспективний прогнозний аналіз фінансового стану); метод фінансових коефіцієнтів (відносних показників) — при розрахунку відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначенні взаємозв’язків показників; порівняльний аналіз — при аналізі показників підприємства порівняно з середніми показниками; факторний аналіз — при аналізі впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих (розділених у часі) чи стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження, використовуючи при цьому методи аналізу та синтезу (при прямому факторному аналізі використовується власне метод аналізу, тобто роздроблення результативного показника на складові частини, при зворотному — метод синтезу, коли його окремі елементи з’єднуються у загальний результативний показник).
Інформаційною базою дослідження стали: законодавчі акти України, нормативно-правові акти, наукові праці провідних вітчизняних економістів, публікації з періодичних видань, а також матеріали фінансової звітності підприємства „Прикарпаттрансгаз".
Суб’єктом дослідженняє УМГ „Прикарпаттрансгаз".
В першому розділі досліджуються теоретичні аспекти фінансового стану підприємства, розглядаються поняття платоспроможності та ліквідності підприємства. Другий розділ роботи присвячено аналізу та оцінці діяльності УМГ „Прикарпаттрансгаз”, що дозволяє відповісти на питання: наскільки ефективно підприємство здійснювало управління фінансовими ресурсами протягом досліджуваного періоду. У третьому розділі описуються шляхи покращення фінансового стану досліджуваного підприємства.
1. Визначення фінансового стану підприємства та його оцінка
1.1 Фінансовий стан підприємства як економічна категорія та об’єкт управління
Підприємства, здійснюючи свою діяльність, несуть повну відповідальність за своїми зобов’язаннями перед ланками фінансово-кредитної системи, постачальниками, власними працівниками, а також за результатами виробничо-фінансової діяльності. Це зумовлює необхідність ефективного управління підприємством та підтримки його фінансового стану.
Існують різні наукові визначення поняття фінансового стану підприємства, серед яких можна виділити формулювання: Поддєрьогіна А.М., Філімоненкова О.С., Онисько С.М. та Марича П.М., Мошенського С.З. та Олійника О.В.
„Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів” [47, с.323].
За визначенням Філімоненкова О.С.: „Під фінансовим станом підприємства розуміють рівень його забезпеченості відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями” [48, с.275].
Онисько С.М. та Марич П.М. сформулювали таке визначення: „Фінансовий стан підприємства характеризується забезпеченістю його фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю" [39, с.311].
„Однією із складових економічного потенціалу є його фінансовий стан (потенціал). Щодо фінансової сторони діяльності суб’єкта господарювання необхідно вирішувати два основних завдання:
підтримання здатності відповідати за поточними фінансовими зобов’язаннями — характеристика фінансового стану підприємства з позиції короткострокової перспективи;
забезпечення довгострокового фінансування в бажаних обсягах і здатності підтримувати існуючу або бажану структуру капіталу — оцінка фінансового стану підприємства з позиції довгострокової перспективи", — визначили Мошенський С.З. та Олійник О.В. [34, с.438].
Таким чином, фінансовий стан є результатом взаємодії усіх елементів фінансових відносин, що виникають у підприємства в процесі його господарської діяльності, і характеризується як розміщенням і використанням активів, так і джерелами їх формування. .
Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) підприємства, які можна виявити тільки на підставі аналізу фінансового стану підприємств. Тому виникає необхідність в систематичному аналізі фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості.--PAGE_BREAK--
Кожне підприємство намагається досягти стійкого фінансового стану, тобто забезпечити ефективне використання фінансових ресурсів, що є гарантом своєчасності розрахунків з постачальниками, бюджетом та іншими ланками фінансової системи, подальшого економічного та соціального розвитку підприємства. Тому фінансова діяльність підприємства повинна бути спрямована на забезпечення систематичного надходження та ефективного використання фінансових ресурсів, досягнення оптимального співвідношення власних, позичених і залучених фінансових ресурсів.
Таким чином виникає об’єктивна необхідність оцінки фінансового стану суб’єктів господарювання з метою раціонального використання їх фінансових ресурсів.
Отже, метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів збільшення його прибутковості та платоспроможності.
Фінансовий стан підприємства необхідно систематично й всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці — за ряд періодів, дасть змогу визначити негативні тенденції у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Метою аналізу фінансового стану підприємства є оцінка напрямів його розвитку та вивчення його реального фінансового стану і з’ясування можливостей підвищення ефективності функціонування за допомогою проведення раціональної фінансової політики. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції, до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства.
При оцінці фінансового стану підприємства та виявленні потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів можуть застосовуватися різні методи аналізу.
Методи аналізу фінансового стану підприємства — це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства. Можна назвати шість основних методів аналізу: горизонтальний (часовий) аналіз, вертикальний (структурний) аналіз, трендовий аналіз, аналіз відносних показників (коефіцієнтів), порівняльний, факторний аналіз.
Фінансовий аналіз підрозділяється на окремі види в залежності від наступних ознак:
1) за організаційними формами проведення виділяють внутрішній і зовнішній фінансовий аналіз підприємства:
а) внутрішній аналіз здійснюється фінансистами підприємства на основі нормативів, що застосовуються на підприємстві і є комерційною таємницею, виконується він шляхом порівняння їх з плановими параметрами фінансової діяльності підприємства. Основним змістом внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства є:
аналіз майна (капіталу) підприємства;
аналіз фінансової стійкості підприємства;
оцінка ділової активності підприємства;
оцінка використання майна та вкладеного капіталу;
аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства.
Суб’єктами внутрішнього аналізу є тільки керівництво і залучені ними аудитори і консультанти. Інформаційною базою управлінського аналізу є вся система інформації про діяльність підприємства — про технічну підготовку виробництва, нормативна і планова інформація, господарський облік, у тому числі дані оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку, зовнішня публічна фінансова і вся система внутрішньогосподарської звітності, інші види інформації, у тому числі опитування фахівців, інформація виробничих нарад, преса тощо;
б) зовнішній аналіз здійснюється за даними бухгалтерської звітності зацікавленими організаціями — податковою інспекцією, банками, страховими компаніями, а також аудиторськими фірмами, іншими структурами з метою вивчення правильності відображення фінансових результатів діяльності підприємства, його фінансової стійкості і кредитоспроможності. Бухгалтерська звітність, яка застосовується при цьому, містить обмежену інформацію про діяльність підприємства, однак дозволяє досить об’єктивно оцінити фінансовий стан підприємства, не користуючись при цьому інформацією, яка є комерційною таємницею. Основним змістом зовнішнього аналізу є:
аналіз фінансового стану, фінансової стійкості підприємства, його платоспроможності та ліквідності;
економічна діагностика фінансового стану підприємства.
До річного бухгалтерського звіту обов’язково додається пояснювальна записка, в якій викладаються основні фактори, що вплинули в звітному році на підсумки діяльності підприємства, і висвітлюється фінансовий та майновий стан.
Бухгалтерські звіти — баланси та інші форми фінансового звіту складаються та подаються у відповідному складі та у встановлені строки в органи, які визначено законодавством.
Бухгалтерський баланс діяльності підприємства є узагальненим документом (форма №1), форма його затверджується Міністерством фінансів і Мінстатом. Форма балансу наведена у додатку №…… В активі балансу показується склад засобів господарства та їх розміщення, у пасиві — джерела утворення засобів господарства. У балансі відображаються також результати господарської діяльності.
Бухгалтерський баланс складається на підставі бухгалтерських записів, підтверджених виправдовувальними документами. Вихідними для складання бухгалтерського балансу є головна книга, данні оборотних відомостей за синтетичними та аналітичними рахунками.
Бухгалтерська звітність має бути подана підприємством не пізніше встановленого строку наступного за звітним періодом місяця, а річна — не пізніше встановленого строку наступного за звітним року. Склад та порядок складання бухгалтерських фінансових звітів затверджується Міністерством фінансів України. Датою подання бухгалтерського балансу вважається для іногородніх підприємств день відправлення за штампелем поштового підприємства. Керівник підприємства несе відповідальність за порушення термінів подання звітності.
Розгляд і затвердження балансів (звітів) виконуються відповідно до діючого законодавства. [7, 15-33].
Організація, яка приймає баланс, виявляє помилки і вносить правки з повідомленням. Правки вносяться в баланс за грудень звітного року. Виявлення помилки після затвердження балансу коректуються в бухгалтерському балансі за січень наступного року.
Всі суб’єкти зовнішнього аналізу можуть використовувати, як правило, тільки дані публічної фінансової звітності про діяльність підприємства. Стандартизація фінансового обліку і публічної фінансової звітності покликана оберігати інтереси всіх партнерів (кореспондентів) підприємства, у той же час зберігаючи комерційну таємницю підприємства;
2) за обсягами дослідження виділяють повний і тематичний фінансовий аналіз підприємства:
а) повний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства в комплексі;
б) тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом тематичного фінансового аналізу може бути: ефективність використання активів підприємства, оптимальність фінансування різних активів з окремих джерел, стан фінансової стійкості і платоспроможності підприємства, оптимальність інвестиційного портфеля, оптимальність фінансової структури капіталу і ряд інших аспектів фінансової діяльності підприємства;
3) за об’єктом аналізу виділяють наступні його види:
а) аналіз фінансової діяльності підприємства в цілому. У процесі такого аналізу об’єктом вивчення є фінансова діяльність підприємства без виділення окремих його структурних одиниць і підрозділів;
б) аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць і підрозділів (центрів економічної відповідальності). Такий аналіз базується в основному на результатах управлінського обліку підприємства;
в) аналіз окремих фінансових операцій. Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, зв’язані з короткостроковими чи довгостроковими фінансовими вкладеннями, з фінансуванням окремих реальних проектів та інші;
4) за періодом проведення виділяють попередній, поточний і наступний фінансовий аналіз:
а) попередній фінансовий аналіз зв’язаний з вивченням умов фінансової діяльності в цілому чи здійсненням окремих фінансових операцій підприємства (наприклад, оцінка власної платоспроможності при необхідності одержання великого банківського кредиту);
б) поточний (чи оперативний) фінансовий аналіз проводиться в процесі реалізації окремих фінансових операцій чи планів їх здійснення з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як правило, він обмежується коротким періодом часу;
в) наступний (чи ретроспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за звітний період (місяць, квартал, рік). Він дозволяє глибше і повніше проаналізувати фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства в порівнянні з попереднім і поточним аналізом, тому що базується на завершених звітних матеріалах статистичного і бухгалтерського обліку.
Оцінка фінансового стану підприємства має здійснюватись шляхом обчислення системи економічних показників, які характеризують фінансово-господарське становище суб’єктів господарювання, основними з яких є: показники прибутковості, показники оцінки майнового стану, показники ліквідності та платоспроможності, показники фінансової стійкості та стабільності, показники рентабельності.
Оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу показників, з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники. Залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний саме для цього випадку комплекс показників (Додаток А).
Прибутковість — це окупність вкладених витрат і використаного майна, кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризується сумою отриманого прибутку на одиницю відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства. Розраховуються такі основні показники прибутковості: прибутковість активів, прибутковість інвестицій у фірму, обертання необоротних активів, прибутковість операційної діяльності. Аналіз прибутковості підприємства за зазначеними показниками дозволяє зробити висновки щодо резервів зростання прибутковості.
Аналіз майнового стану підприємства, реальна оцінка змін, що відбулися в складі та структурі його майна, є важливим етапом у характеристиці фінансового стану підприємства. Майновий стан підприємства характеризують такі показники: вартість та структура майна, що має підприємство у своєму розпорядженні (господарські засоби), коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення основних засобів, коефіцієнт вибуття основних засобів.
Одним з найважливіших показників фінансового стану підприємства є ліквідність, сутність якої полягає в можливості підприємства в будь-який момент розрахуватися за своїми зобов’язаннями (пасивам) за допомогою майна (активів), яке є на балансі. Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати. До основних показників ліквідності належать: загальний коефіцієнт покриття, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт маневреності, співвідношення короткострокової дебіторської і кредиторської заборгованості. Основними показниками платоспроможності є: коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансової стабільності, коефіцієнт забезпеченості власними коштами, коефіцієнт фінансового левериджу, коефіцієнт покриття.
Всебічний аналіз показників ліквідності та платоспроможності підприємства дозволяє здійснити в динаміці оцінку стану і тенденції ліквідності, платоспроможності й кредитоспроможності підприємства, визначити вузькі місця, ліквідація яких сприятиме підвищенню цих показників.
Аналіз фінансової стійкості підприємства має на меті аналіз фінансової стабільності та незалежності в напрямку відповідності джерел коштів для формування запасів і затрат. Отже, фінансова стійкість — це такий стан підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов’язань, тобто підприємство платоспроможне. Визначається фінансова стійкість відношенням вартості матеріальних оборотних активів (запасів та витрат) до величини власних та позикових джерел коштів для їх формування. Основними показниками, які характеризують фінансову стійкість підприємства, його незалежність від позикових коштів, є коефіцієнти: автономії, фінансової стабільності (власних та позикових коштів), фінансового левериджу (залежно від довгострокових зобов’язань), забезпеченості власними коштами, фінансової залежності, маневреності власних коштів. Аналіз динаміки фінансової стійкості й стабільності підприємств дозволяє оцінити стан і тенденції зміни фінансової стійкості будь-якої діяльності, а також потенційні резерви підвищення фінансової стабільності.
Рентабельність — це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства. У практиці господарювання обчислюються такі основні показники рентабельності: рентабельність продажу, рентабельність основної діяльності, рентабельність власного капіталу, рентабельність усього капіталу підприємства, період окупності власного капіталу. Оцінка рентабельності дозволяє скласти характеристику основних показників рентабельності та зробити загальні висновки.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Оцінка рентабельності за переліченими показниками характеризує такі складові рентабельності, як рентабельність продажу, основної діяльності, основного, власного та перманентного й усього капіталу підприємства. Динаміка цих показників дасть змогу визначити конкретні резерви її підвищення.
Узагальнювальними показниками оцінки фінансового стану підприємств є показники ділової активності, яку доцільно оцінювати за коефіцієнтами: (Додаток Б)
Коефіцієнт оборотності активів характеризує ефективність використання підприємством всіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх залучення.
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, який аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, який аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, яке надається підприємству.
Строк погашення дебіторської і кредиторської заборгованостей показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства.
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) показує ефективність використання основних засобів підприємства.
Коефіцієнт оборотності власного показує ефективність використання власного капіталу підприємства.
1.2 Майновий стан підприємства та методика його оцінки
Оцінка змін, що відбулися в складі та структурі майна підприємства є важливим етапом у характеристиці фінансового стану підприємства.
Стабільність майнового стану підприємства залежить від правильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для його оцінки необхідно вивчити передусім склад, структуру майна та джерела його утворення, а також причини їх зміни. Особлива увага при цьому приділяється вивченню причин, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства.
Основні напрямки оцінки майнового стану підприємства полягають у наступному: за даними балансу визначається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу — валюта балансу) і сума джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату [48, с.289]. Далі визначається відхилення за кожним видом майна і джерел його утворення порівнянням даних на кінець і на початок звітного періоду.
Для вивчення структурних змін необхідно додатково визначити питому вагу кожного виду майна в загальній валюті балансу і вивчити причини змін структури майна і джерел його утворення, що надасть можливість установити, якою мірою підприємство може спиратися на власні кошти і скільки треба позичити, а також наскільки ефективно використовуються власні й позичені кошти.
Отже, менеджер матиме змогу вирішити, наскільки надійними є джерела засобів і що треба зробити в майбутньому для забезпечення грошових надходжень. Оцінка майна підприємства уможливлює також визначення відповідності стратегії підприємства напрямкам використання коштів з тим, щоб у разі необхідності вжити заходів для виправлення ситуації.
Далі вивчають співвідношення динаміки оборотних і необоротних активів, а також показники мобільності всього майна підприємства та оборотних коштів:
а) якщо оборотні кошти збільшилися, а необоротні активи зменшилися, це означає, що на підприємстві спостерігається тенденція прискорення оборотності всього майна підприємства. Результатом може бути вивільнення частини коштів і короткострокових вкладень (якщо відсоток за цими статтями зріс);
б) для характеристики майна розраховується коефіцієнт мобільності майна: відношення вартості оборотних активів до вартості всього майна;
в) коефіцієнт мобільності оборотних активів розраховується як відношення найбільш мобільної їх частини (коштів і фінансових вкладень) до вартості оборотних активів.
Збільшення коефіцієнтів мобільності всього майна і оборотних активів підтверджує тенденцію прискорення оборотності майнових засобів підприємства.
Слід зазначити, що низька мобільність оборотних активів не завжди є негативною. За високої рентабельності продукції підприємства здебільшого спрямовують вільні кошти на розширення виробництва.
Відомо, що фінансовий стан підприємства значною мірою обумовлюється його операційною діяльністю. Тому, при оцінці фінансового стану підприємства, необхідно оцінити його виробничий потенціал.
До виробничого потенціалу відносять:
основні засоби;
виробничі запаси;
незавершене виробництво;
витрати майбутніх періодів.
Ці статті складаються з реальних активів, що характеризують виробничу потужність підприємства.
Для характеристики виробничого потенціалу використовують такі показники:
наявність, динаміка і питома вага виробничих активів у загальній вартості майна;
наявність, динаміка і питома вага основних засобів у реальній вартості майна;
коефіцієнт зносу основних засобів;
середня норма амортизації;
наявність, динаміка і питома вага капітальних вкладень і їх співвідношення з фінансовими вкладеннями.
Збільшення виробничих активів на кінець року і більша питома вага цих активів у загальній сумі коштів підприємства свідчитиме, як правило, про підвищення виробничих можливостей.
Цей показник не повинен бути нижчим за 50%. За основу для порівняння беруть галузеві стандартні показники.
Показник питомої ваги вартості основних фондів у загальній вартості коштів підприємства розраховують як відношення залишкової вартості основних засобів до валюти балансу. Такий розрахунок здійснюється на початок року і на кінець звітного періоду. Одержані показники порівнюють зі стандартними значеннями для підприємств галузі, а також з показниками високорентабельних підприємств.
Коефіцієнт зносу (амортизації) розраховується, і дається якісна характеристика його змін. Для оцінки інтенсивності накопичення зносу (амортизації) основних засобів використовується показник середньої норми амортизації, що обчислюється як відношення суми амортизаційних відрахувань за звітний період до первісної вартості основних засобів. Цей показник порівнюється з показниками інших підприємств і стандартними значеннями даного показника.
Виробничий потенціал підприємства характеризується також відношенням капітальних вкладень і довгострокових фінансових вкладень: незавершене виробництво, довгострокові фінансові інвестиції.
Високі темпи зростання фінансових вкладень можуть знизити виробничі можливості підприємства.
На основі аналізу структури оборотних коштів вивчають зміни, що відбулися в складі оборотних коштів у цілому, а після цього — в розрізі окремих статей.
Причинами зміни оборотних коштів можуть бути:
прибуток (після сплати податків);
амортизаційні відрахування;
приріст власних засобів;
збільшення заборгованості за кредитами й позиками;
збільшення зобов'язань з кредиторської заборгованості.
Причини зменшення оборотних коштів:
витрати за рахунок прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства;
капітальні вкладення;
довгострокові фінансові вкладення;
зменшення кредиторської заборгованості.
Необхідно також порівняти за даними балансу розмір зміни іммобілізованих активів (необоротні активи) з оборотними коштами. Якщо темп приросту оборотних коштів вищий, ніж необоротних іммобілізованих коштів, це означає, що на підприємстві існує тенденція прискорення оборотності всієї сукупності коштів підприємства.
Далі необхідно проаналізувати складові іммобілізованих активів. Якщо в складі цих коштів значну частину становлять довгострокові фінансові вкладення в інші підприємства, то виробничий потенціал даного підприємства зменшуватиметься.
Надходження, набуття, створення майна підприємства здійснюється за власні та позичені кошти, співвідношення яких розкриває його фінансовий стан.
Розрахувавши наявність власних оборотних коштів, слід проаналізувати власний і позичений капітал у розрізі окремих статей, установити причини збільшення чи зменшення короткострокових позик, кредиторської заборгованості.
Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Значення аналізу дебіторської заборгованості особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною.
Інформаційною базою при проведенні аналізу майна підприємства є баланс, для внутрішнього аналізу застосовуються також дані аналітичного обліку. У найзагальнішому вигляді зміни в обсязі дебіторської та кредиторської заборгованості за звітний період можуть бути охарактеризовані даними горизонтального та вертикального аналізу балансу.
Особливу увагу в процесі аналізу дебіторської заборгованості приділяють статті «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги», яка має найбільшу питому вагу в загальній сумі дебіторської заборгованості. Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку ця дебіторська заборгованість включається в валюту балансу за чистою реалізаційною вартістю, тобто як сума дебіторської заборгованості за мінусом сумнівних та безнадійних боргів.
Методика оцінки показників оборотності дебіторської заборгованості полягає у наступному: дані за звітний період порівнюють з даними за минулий рік (або інший звітний період), визначають зміни і вивчають причини цих змін, їхню якісну характеристику. Деякі показники за минулий період (оборотність дебіторської заборгованості, або відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації) переносяться з розрахунку, складеного за підсумками минулого року чи іншого виробничого періоду.
Якщо порівняти показники дебіторської заборгованості, можна зробити висновок щодо того, поліпшився чи погіршав стан розрахунків з покупцями проти минулого року. Якщо на підприємстві зросла сумнівна дебіторська заборгованість, а також загальна частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних коштів, то можна зробити висновок про зниження ліквідності поточних активів у цілому, а отже, про погіршання фінансового стану підприємства.
Майновий стан підприємства характеризують такі показники, як:
вартість та структура майна, що має підприємство у своєму розпорядженні (господарські засоби);
коефіцієнт зносу основних засобів;
коефіцієнт оновлення основних засобів;
коефіцієнт вибуття основних засобів.
Коефіцієнт зносу основних засобівхарактеризує їх зношеність і визначається як співвідношення суми їх зносу до первісної вартості.
Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує показує частку нових основних засобів в загальній їх структурі.
Коефіцієнт вибуття основних засобів характеризує рівень інтенсивності їх вибуття зі сфери виробництва, показує частку вибулих основних засобів до їх загальної первісної вартості.
Сума господарських засобів, що має підприємство у своєму розпорядженні, дає загальну вартісну оцінку активів, що перебувають на балансі підприємства. Для більш глибокого аналізу вартісного стану активів дається оцінка змінам, що відбулися в складі господарських засобів в напрямку співвідношення оборотних і необоротних активів, динаміки виробничих запасів, незавершеного виробництва, основних засобів, витрат майбутніх періодів.
Збільшення питомої ваги необоротних активів в загальній вартості господарських засобів може вказувати на заморожування капіталу в основних засобах або на його втрату у зв’язку із фізичним і моральним зносом, що в кінцевому результаті підвищує ризик неліквідності підприємства. Зміна структури активів підприємства в напрямку збільшення частки оборотних активів може вказувати на створення надлишкових виробничих запасів.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Кожне підприємство для забезпечення нормального процесу виробництва повинно мати відповідну суму оборотних активів. Розмір цих активів на конкретному підприємстві пов’язаний як з обсягом виробництва, так і з структурою. Тому при проведенні внутрішнього аналізу стану оборотних активів важливо зробити аналіз їх структури за категоріями ризику при їх ліквідності.
Фінансовий стан підприємства значною мірою також залежить від стану грошових коштів. Збільшення грошових коштів, як правило, свідчить про зміцнення фінансового стану підприємства. Проте якщо значні залишки грошових коштів тривалий час не використовується, то це свідчить про неефективне їх використання.
В умовах сучасної фінансової кризи суттєво зростає дебіторська заборгованість. Відвертання коштів в дебіторську заборгованість призводить до фінансових ускладнень. В результаті підприємство може відчувати нестачу грошових коштів на придбання
Результати оцінки майнового стану дадуть змогу визначити ступень ефективності використання майна підприємства, проаналізувати процес оновлення основних засобів та устаткування, а також виявити потенційні можливості підвищення ефективності використання майна підприємства.
1.3 Характеристика ліквідності та платоспроможності підприємства, розрахунок їх показників
В умовах ринкових відносин питанню платоспроможності суб'єктів господарської діяльності приділяється особлива увага.
Показником платоспроможності підприємства на визначену дату є відсутність прострочених боргів банку, бюджету, постачальникам, робітникам та службовцям. Оцінка платоспроможності проводиться на основі характеристики ліквідності поточних активів.
Ліквідність — термін, який характеризує здатність окремих видів майнових цінностей швидко і без значних втрат своєї вартості перетворюватися у грошові кошти.
Ліквідність підприємства — це його спроможність швидко реалізувати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань, тобто це співвідношення величини його високоліквідних активів (кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.
Ліквідність балансу — це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань.
Мошенський С.З. та Олійник О.В. відмітили: „Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками платоспроможності та ліквідності" [34, с.438].
„Ліквідність підприємства — це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань ” [48, с.278].
Онисько С.М. та Марич П.М. визначили термін „ліквідність” як відношення вартості ліквідних активів до його заборгованості [39, с.319].
Отже, ліквідність підприємства полягає в тому, як швидко воно може продати свої активи, отримати грошові кошти і погасити заборгованість перед постачальниками і банком щодо повернення кредитів, перед бюджетом та позабюджетними централізованими фондами із сплати податків та платежів, перед працівниками з виплати заробітної плати тощо.
Ліквідність підприємства оцінюється відношенням величини його високоліквідних активів, а саме чистої реалізованої вартості грошових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, дебіторської заборгованості за розрахунками та іншої поточної дебіторської заборгованості до короткострокової заборгованості.
Ліквідність же балансу визначається рівнем покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на грошові кошти відповідає строку погашення зобов’язань. Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу [30].
Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяються на такі групи:
найліквідніші активи (грошові кошти та їх еквіваленти і поточні фінансові інвестиції) — мають дорівнювати кредиторській заборгованості (тобто найтерміновішим зобов’язанням) або перевищувати її;
швидко реалізовувані активи (дебіторська заборгованість та інші оборотні активи) — мають дорівнювати або перевищувати короткострокові пасиви;
повільно реалізовувані активи (запаси) — мають дорівнювати або перевищувати довгострокові зобов’язання (кредити та інші зобов’язання);
важко реалізовувані активи (нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції та інші необоротні активи) — мають дорівнювати джерелам власних коштів або перевищувати їх.
Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства, то обов’язково виконується й остання умова, оскільки це свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, що забезпечує його фінансову стійкість. Невиконання однієї з перших трьох умов вказує на те, що фактична ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.
Отже, аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні активів, які згруповані за ступенем їх ліквідності і розміщені у порядку зменшення ліквідності, із зобов’язаннями за пасивом, які згруповані за термінами їх погашення і розміщені в порядку зростання цих термінів [23].
Пасиви балансу відповідно до зростання строків погашення зобов’язань групуються так [45]:
негайні пасиви — це кредиторська заборгованість, розрахунки за дивідендами;
короткострокові пасиви — це короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, векселі видані;
довгострокові пасиви — це довгострокові зобов’язання;
постійні пасиви — це власний капітал.
Баланс буде ліквідним, якщо задовольнятиме такі умови:
найбільш ліквідні активи перевищують негайні пасиви або дорівнюють їм;
активи, що швидко реалізуються, дорівнюють короткостроковим пасивам або більші за них;
активи, що реалізуються повільно, дорівнюють довгостроковим пасивам або більші за них;
активи, що важко реалізуються, менші за постійні пасиви.
На основі порівняння активів та пасивів підприємства, визначається тип його ліквідності (табл.1.2).
Таблиця 1.2
Типи ліквідності підприємства
абсолютно ліквідностей
ліквідне
неліквідне
Відносно неліквідне
Абсолютно неліквідне
А1 >П1
А1
А1
А1
А1
А2 > П2
А2 > П2
А2
А2
А2
А3 > П3
А3 >П3
А3 >П3
А3> П3
А3
А4
А4 >П4
А4 > П4
А4 > П4
А4> П4
Аналіз ліквідності доповнюється оцінкою платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати. Проте слід зазначити, що ліквідність підприємства зовсім не тотожна його платоспроможності. Так, коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансовий стан як задовільний, однак, по суті, ця оцінка буде помилковою, якщо в поточних активах значну питому вагу матимуть неліквідні активи й короткострокова дебіторська заборгованість [37].
Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують поточні. Нездатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів з оплати товарів, сплати платежів у бюджет, позабюджетні фонди, тощо у зв’язку з перевищенням зобов’язань над вартістю майна та інших активів характеризує його неплатоспроможність або неспроможність.
Підприємство визнається неплатоспроможним у разі виявлення незадовільної структури балансу.
Незадовільна структура балансу — це такий стан майна і зобов’язань боржника, коли не може бути забезпечене виконання зобов’язань перед кредиторами через недостатній рівень ліквідності майна [30].
Ознаками платоспроможності є:
наявність грошей у касі, на поточних рахунках;
відсутність простроченої кредиторської заборгованості.
Однак наявність тільки незначних залишків грошей на поточних рахунках не означає неплатоспроможності підприємства, бо кошти на поточні рахунки можуть надійти протягом кількох днів. Загалом, можна сказати, що головне завдання фінансового менеджера підприємства виявляється в тому, щоб на розрахунковому рахунку та в касі грошей було не менше (але й не більше), ніж потрібно для виконання поточних платежів, а решта їх має бути вкладена в матеріальні та інші ліквідні активи. Досягненню такого стану, крім усього іншого, сприяє грамотне складання платіжних календарів.
Наявність різних показників ліквідності пояснюється різними інтересами споживачів аналітичної інформації:
коефіцієнт абсолютної ліквідності є важливим для постачальників сировини і матеріалів;
коефіцієнт швидкої ліквідності — для банків;
коефіцієнт поточної ліквідності — для покупців і власників акцій та облігацій підприємства.
Залежно від того, якими платіжними коштами підприємство може погасити свої зобов’язання, розраховують кілька показників ліквідності [22].    продолжение
--PAGE_BREAK--
Найважливішим показником ліквідності та платоспроможності підприємства є коефіцієнт покриття, що характеризує рівень покриття активами підприємства своїх зобов’язань. Коефіцієнт покриття (Кп) визначається відношенням усіх поточних активів підприємства до його поточних зобов’язань.
Якщо Кп> 1, підприємство може своєчасно погасити свої зобов’язання, а якщо Кп
За цим коефіцієнтом одержують загальну оцінку ліквідності активів. Він показує, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Логіка даного показника полягає в тому, що підприємство погашає короткострокові зобов’язання в основному за рахунок поточних активів, отже, якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов’язання, підприємство вважається ліквідним. Розмір перевищення задається коефіцієнтом покриття. Значення цього показника залежить і від галузі і від виду діяльності. В західній обліково-аналітичній практиці наводиться критичне нижнє значення цього показника. Визнано, що поточні активи повинні вдвічі перевищувати короткострокові зобов’язання.
Якщо ж на підприємстві відношення поточних активів і короткострокових зобов’язань нижче ніж 1: 1, це свідчить про високий фінансовий ризик, оскільки підприємство не в змозі оплатити свої рахунки. Співвідношення 1: 1 припускає рівність поточних активів і короткострокових зобов’язань. Але, зважаючи на різний ступінь ліквідності активів, можна припустити, що не всі активи будуть негайно реалізовані, а тому виникає загроза для фінансової стабільності підприємства. Якщо ж значення коефіцієнта покриття значно перевищує співвідношення 1: 1, то можна зробити висновок про те, що підприємство володіє значним обсягом вільних ресурсів, які сформувалися завдяки власним джерелам. З позиції кредиторів підприємства такий варіант формування оборотних коштів є найбільш прийнятним. Водночас, з точки зору менеджера, значне накопичення запасів на підприємстві, відтягування грошей у дебіторську заборгованість може бути пов’язане з невмілим управлінням активами. Скорочення величини коефіцієнта покриття може статися під впливом двох факторів:
збільшення поточних активів;
значного зростання короткострокових зобов’язань.
Для з’ясування причин модифікації цього показника необхідно проаналізувати зміни в складі джерел коштів і їх розміщенні в порівнянні з початком року.
Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кш. л) за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, тільки він обчислюється по вужчому колу поточних активів, коли з розрахунку виключена найменш ліквідна їх частина — виробничі запаси. Середнє значення коефіцієнта Кш. л. = 0,5.
Виключаються матеріальні запаси не тільки через те, що вони менш ліквідні, а в основному через те, що грошові кошти, які можна одержати у випадку вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижчими за затрати на їх закупку. В умовах ринкової економіки типовою є ситуація, коли при ліквідації підприємства одержують 40% і менше від облікової вартості запасів. «Розумним» коефіцієнтом швидкої ліквідності є співвідношення 1:1.
На практиці багато підприємств мають більш низький коефіцієнт швидкої ліквідності (наприклад, 0,5:1), тому для оцінки їх ліквідності необхідно проаналізувати тенденції зміни цього показника за певний період часу. Так, якщо зростання коефіцієнта швидкої ліквідності було пов’язане в основному зі зростанням невиправданої дебіторської заборгованості, то це свідчитиме про серйозні фінансові проблеми підприємства. В західній економічній літературі цей коефіцієнт називають коефіцієнтом миттєвої оцінки.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Каб. л) характеризується рівнем покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строку погашення зобов’язань. Визначається коефіцієнт абсолютної ліквідності як відношення суми грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми короткострокових (поточних) зобов’язань.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, що частина короткострокових позикових зобов’язань може бути при необхідності погашена негайно. Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності Каб. л. > 0,2 достатнє, щоб підприємство своєчасно розрахувалось за своїми боргами з кредиторами. Зменшення цього коефіцієнта відображає зовнішню причину неплатоспроможності підприємства. Якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності Каб. л.
В практиці фактичні середні значення коефіцієнтів ліквідності бувають висновки щодо можливості підприємства негайно погасити свої борги, бо малоймовірно, щоб усі кредитори підприємства водночас пред’являли йому свої боргові вимоги.
Ліквідність підприємств характеризує також показник маневреності власного капіталу (капіталу, що функціонує — Км). Цей показник показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто характеризує ту частину власних обігових коштів, які знаходяться в формі грошових коштів, що мають абсолютну ліквідність.
Нормативне значення показника Км > 0,1. Прийнятне орієнтовне значення показника встановлюється підприємством самостійно і залежить, наприклад, від того, наскільки висока щоденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах.
Основними показниками, на основі яких можна визначити платоспроможність підприємства є: коефіцієнт автономії (фінансової незалежності), коефіцієнт фінансової стабільності, коефіцієнт забезпеченості власними коштами, коефіцієнт фінансового левериджу.
Коефіцієнт автономії (Ка) — показник, який характеризує частку власних активів у загальній сумі всіх активів підприємства, розраховується діленням суми власного капіталу на вартість майна підприємства.
Мінімальне (нормативне) значення коефіцієнта автономії Ка > 0,5. Таке значення цього показника дає змогу припустити, що всі зобов’язання підприємства можуть бути покриті власними активами. Збільшення коефіцієнта автономії свідчить про більшу фінансову незалежність, підвищення гарантії погашення підприємством своїх зобов’язань. Отже, що більший коефіцієнт автономії, то кращий фінансовий стан підприємства.
Коефіцієнт фінансової стабільності (Кф. с) — показник, який характеризується відношенням власних і позикових коштів підприємства, тобто він показує, скільки позикових коштів залучило підприємство в розрахунку на 1 грн, вкладених в активи власних коштів.
Значення показника Кф. с. > 1 є нормативним. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел.
Коефіцієнт забезпеченості власними коштами (Квл. к) — показник, який характеризує рівень забезпеченості підприємства власними джерелами формування оборотних активів, тобто показує скільки власних джерел формування оборотних активів підприємства припадає на одиницю цих активів. Розраховується цей коефіцієнт за даними балансу підприємства за відповідний звітний період в такому порядку: від підсумку за першим розділом пасиву балансу віднімається підсумок за першим розділом активу і отримана різниця ділиться на суму підсумку другого розділу активу балансу, тобто розрахована фактична наявність власних джерел формування обігових коштів ділиться на фактичну вартість наявних обігових коштів.
Значення показника Квл. к. > 0,1 визначає достатній рівень забезпеченості підприємства власними коштами. Це свідчить про те, що наявні оборотні активи підприємства покриваються власними джерелами. Збільшення коефіцієнта забезпеченості означатиме, що у підприємства є надлишкові джерела формування оборотних активів, а його зниження свідчить про нестачу цих джерел. В обох випадках фінансовий стан підприємства буде нестійким.
Коефіцієнт фінансового левериджу (Кф. л) характеризується відношенням довгострокових зобов’язань і джерел власних коштів підприємства, тобто показує, скільки довгострокових зобов’язань припадає на одиницю джерел власних коштів. Нормативне значення показника: Кф. л.
Підвищення рівня платоспроможності підприємства залежить від поліпшення результатів його виробничої і комерційної діяльності. Разом з цим надійний фінансовий стан, а отже і його ліквідність та платоспроможність залежить також від раціональної організації використання фінансових ресурсів. Тому в умовах ринкової економіки доцільно здійснювати не тільки оцінку активів і пасивів балансу, а також і поглиблений щоденний аналіз стану і використання господарських засобів. Інформаційною базою для такого аналізу є дані управлінського обліку.
Для встановлення платоспроможності підприємства перш за все вивчається структура балансу [32]. Вона може бути визнана незадовільною, а підприємство неплатоспроможним, якщо:
загальний коефіцієнт ліквідності на кінець звітного періоду має значення нижче нормативного (1,5);
коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами на кінець звітного періоду має значення нижче нормативного (0,3).
Загальний коефіцієнт ліквідності розраховується за формулою:
/>, (1.1)
де: ПА — поточні активи;
Р — витрати майбутніх періодів;
ПП — поточні пасиви;
Д — доходи майбутніх періодів.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами розраховується за формулою:
/> (1.2)
У кожного підприємства для забезпечення нормального процессу виробництва має бути відповідна кількість оборотних активів. Розмір цих активів на певному підприємстві пов’язаний як з обсягом виробництва, так і зі швидкістю їх обороту. Розширення обсягів виробництва потребує збільшення обігових коштів. Прискорення ж оборотності оборотних активів, навпаки, призводить до зменшення їх кількості, що необхідна для забезпечення нормального процесу виробництва. В останньому випадку підвищується ефективність використання оборотних активів, які вкладаються у виробництво. Тому аналіз забезпеченості підприємства обіговими коштами і ефективності їх використання має суттєве значення для оцінки фінансового стану підприємства.
Забезпеченість підприємства власними оборотними активами визначається порівнянням їх фактичної наявності, що визначається за балансом на відповідну звітну дату, зі встановленим нормативом (плановою потребою). При перевищенні фактичної наявності над встановленим нормативом у підприємства утворюється надлишок власних оборотних активів, а при перевищенні встановлених нормативів над фактичною наявністю оборотних активів, навпаки, утворюється їх нестача. Наявність як надлишку, так і нестачі оборотних активів негативно впливає на фінансову діяльність підприємства, його фінансовий стан. Тому чітка організація оборотних активів, дотримання відповідності фактичної їх наявності встановленому нормативу сприяють стабілізації фінансового стану підприємства.
1.4 Фінансова стійкість підприємства та методика її оцінки
Однією з найважливіших характеристик фінансового стану будь-якого підприємства є його фінансова стійкість. Вона пов’язана із ступенем залежності від кредиторів і інвесторів та характеризується співвідношенням власних і позикових коштів, тобто під фінансовою стійкістю підприємства розуміють забезпечення запасів і витрат джерелами коштів для їх формування.
Фінансова стійкість підприємства — це таке його становище, коли вкладені в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів. Визначається фінансова стійкість відношенням вартості матеріальних оборотних активів (запасів та витрат) до величини власних та позикових джерел коштів для їх формування [48, с.283].
Отже, на нашу думку, фінансова стійкість — це такий стан підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов’язань, тобто підприємство платоспроможне.
Фінансова стійкість передбачає здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. Вона може розглядатися як результативна категорія, що характеризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищі. Рівень фінансової стійкості впливає і на можливості підприємства. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви.
Фінансова стійкість має характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку, а їхній розподіл і використання мають забезпечувати розвиток підприємства на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Зміна ж стану ресурсів у фінансово стійкого підприємства не повинно призвести до зміни обраної ним стратегії.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Із ефективністю виробничо-господарської діяльності підприємства пов'язана його фінансова стійкість. Однак необхідно зазначити, що стійкість того чи іншого підприємства не завжди є наслідком недостатньої ефективності його діяльності. У хиткому стані може опинитися й ефективно функціонуюче підприємство. Криза може бути результатом недостатньо високого рівня менеджменту, прояву впливу яких-небудь несприятливих факторів (наприклад, неплатоспроможність замовника). Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової й вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.
У свою чергу, зовнішню щодо суб’єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.
Можливе й виділення так званої спадкової стійкості, яка визначається наявністю певного запасу міцності, досягнутого підприємством за період його попередньої діяльності, і яка захищає від впливу несприятливих дестабілізуючих факторів.
Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов’язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Іншими словами, загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами. Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом (умовою) загальної стійкості підприємства.
Фінансова стійкість відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення.
Значний практичний інтерес мають кількісні характеристики фінансової стійкості підприємства, тобто питання — при яких саме показниках фінансовий стан підприємства можна вважати стійким. Фінансовий стан підприємства можна вважати стійким, власні оборотними засобами покривають не менш як 50% фінансових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, ефективно й цілеспрямовано використовує фінансові ресурси, дотримується фінансової, кредитної й розрахункової дисципліни, тобто платоспроможне.
У підприємства, що має низький рівень фінансової стійкості, спостерігається спад ділової активності, рентабельності й віддачі наявних активів. Збитковість фінансово-господарської діяльності свідчить про те, що підприємство перебуває під загрозою банкрутства. Однак це не означає, що будь-яке збиткове підприємство негайно збанкрутує. Збитковість може бути тимчасовою, і не виключено, що керівництво й менеджери підприємства знайдуть ефективні рішення й виведуть підприємство з фінансової кризи. Проте і наявність високої фінансової стійкості не гарантує захист від банкрутства.
Отже, фінансова стійкість — комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності на основі зростання прибутку й активів, при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності.
Для характеристики фінансової стійкості підприємства використовується система абсолютних та відносних показників.
Найбільш узагальнюючими абсолютними показниками фінансової стійкості є відповідність або невідповідність (надлишок або нестача) джерел коштів для формування запасів і витрат, тобто різниця між сумою джерел коштів і сумою запасів та витрат.
За рівнем покриття різних видів джерел суми запасів і витрат розрізняють такі види фінансової стійкості підприємства:
абсолютна стійкість фінансового стану — коли власні джерела формування оборотних активів покривають запаси і витрати. При цьому наявність власних джерел формування оборотних активів визначається за балансом підприємства як різниця між сумою джерел власних та прирівняних до них коштів і вартістю основних фондів та інших необоротних активів;
нормальний стійкий фінансовий стан — коли запаси і витрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів і довгостроковими позиченими джерелами;
нестійкий фінансовий стан — коли запаси і витрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів, довгострокових позикових джерел, короткострокових кредитів і позик;
кризовий фінансовий стан — коли запаси і витрати не покриваються всіма видами можливих джерел їх забезпечення (власних, позикових та ін), підприємство перебуває на межі банкрутства.
Важливого значення для функціонування підприємств в умовах ринкової економіки набуває їх фінансова незалежність від зовнішніх позикових джерел. Запас джерел власних коштів означає запас фінансової стійкості підприємства за умови, що його власні кошти перевищують позикові.
Стійкість фінансового стану підприємства оцінюється щодо власних і позикових коштів, за темпами накопичення власних коштів у результаті поточної фінансової діяльності, достатнім забезпеченням матеріальних оборотних активів власними джерелами.
Фінансова стійкість підприємства характеризується системою фінансових коефіцієнтів, які розраховуються як відношення абсолютних показників активу і пасиву балансу. Порівняння цих коефіцієнтів з базисними величинами (середньогалузевими, показниками фінансово стійкіших підприємств, оптимально розрахованими) дає можливість встановити рівень фінансової стійкості аналізованого підприємства.
Основними показниками, які характеризують фінансову стійкість підприємства, його незалежність від позикових коштів є коефіцієнти: автономії, забезпеченості власними коштами, фінансової залежності, відношення позикових і власних коштів, маневреності робочого та власного капіталу.
Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) характеризує ринкову стійкість підприємства. Він характеризується відношенням власних джерел до валюти балансу. Теоретичне значення коефіцієнта автономії повинно бути не менше 0,5. Збільшення показника свідчить про зростання фінансової незалежності та підвищення підприємством гарантії погашення своїх зобов’язань.
Коефіцієнт забезпеченості власними коштами характеризує рівень забезпечення підприємства власними коштами і розраховується як відношення суми фактичної наявності джерел власних і прирівняних до них коштів (за винятком сум заборгованостей за розрахунками з учасниками, доходів майбутніх періодів, резерву майбутніх витрат і платежів, реструктуризованого боргу) до суми наявних оборотних активів підприємства. Фінансовий стан підприємства вважається нормальним, якщо коефіцієнт забезпеченості власними коштами більше за 1.
Для визначення частки активів, що належить до власного капіталу, розраховується коефіцієнт фінансової залежності. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансування підприємства. Якщо його значення наближається до 1 (або 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.
Важливим показником, який характеризує фінансову стійкість підприємства, є коефіцієнт маневреності власних коштів. Він показує, скільки довгострокових позикових коштів використано для фінансування активів підприємства поряд з власними коштами. Що менше позикових коштів залучає підприємство для здійснення своєї статутної діяльності, то вища його фінансова стійкість. Тобто, цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства (норматив — 0,4 — 0,6).
Щоб визначити фінансову стійкість підприємства, можна додатково розраховувати й показники: концентрації залученого капіталу, фінансування, довгострокового залучення позикових коштів, забезпеченості запасів, забезпеченості оборотних засобів, короткострокової заборгованості.
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу показує частку залучених коштів у формуванні активів. Оптимальне значення коефіцієнту концентрації залученого капіталу
Коефіцієнт фінансування показує, скільки власних коштів підприємства припадає на одну гривню позикових. Нормативне значення коефіцієнту фінансування >1.
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу.
Коефіцієнт забезпеченості запасів показує, яка частка матеріальних обігових засобів фінансується за рахунок власного обігового капіталу, має оптимальне значення ≥ 0,8.
Коефіцієнт забезпеченості обігових засобів показує, яка частка власних коштів підприємства вкладена в обіговий капітал. Оптимальне значення коефіцієнту забезпеченості обігових засобів ≥ 0,5.
Коефіцієнт короткострокової заборгованості виражає частку поточних зобов’язань підприємства в загальній сумі зобов’язань.
Розділ 2. Аналіз та оцінка показників фінансового стану УМГ „ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ”
2.1 Організаційно — економічна характеристика підприємства
Управління магістральних газопроводів (УМГ) „Прикарпаттрансгаз” є структурним підрозділом дочірної компанії (ДК) „Укртрансгаз", національної акціонерної компанії (НАК) „Нафтогаз Україна", найстаріше і найпотужніше підприємство газової промисловості України на території Івано-Франківської області.
На правах відділень в структуру УМГ „Прикарпаттрансгаз” входять:
п’ять лінійно-виробничих управлінь магістральних газопроводів (ЛВУМГ): Богородчанське, Долинське, Закарпатське, Хустське, Одеське;
Богородчанське виробниче управління підземного зберігання газу;
пересувна механізована колона (ПМК);
відділення виробничого постачання (ВРП);
Богородчанське тепличне господарство;
база відпочинку „Карпати”.
Головним предметом діяльності підприємства є транспортування природного газу з Росії через територію України в країни Європи, Одеської, Чернівецької, Івано-Франківської, Закарпатської, Тернопільської областей. В систему магістральних газопроводів підприємства входять 24 газопроводи.
Питома вага поставок газу в країни Західної Європи в загальному балансі транспорту газу по підприємству складає 93,8%.
Безперебійне постачання газу населенню та промисловим підприємствам здійснюється за допомогою 168 газорозподільних станцій (ГРС).
Надійність та довговічність роботи газотранспортної системи досягнуто за рахунок впровадження у виробництво передових технологій та методів проведення діагностичних та ремонтних робіт на газопроводах великого діаметру.
З ростом об’ємів подачі газу споживачам в УМГ „Прикарпаттрансгаз” в системі газопроводів експлуатуються три установки підготовки газу в Долинському, Богородчанському і Одеському УМГ, які забезпечують якісні показники газу контрактної та договірної кондиції.
Система газопроводів УМГ „Прикарпаттрансгаз” обладнана діючими газовимірювальними станціями (ГВС): Ужгород — на кордоні з Словаччиною, Берегове (Закарпатська обл.) — на кордоні з Угорщиною, Орлівка (Одеська обл.) — на кордоні з Румунією, Олексіївка (Чернівецька обл.) — на кордоні з Молдовою. В стадії будівництва знаходяться ще дві станції Теково (Закарпатська обл.) на кордоні з Румунією та Гребінники (Одеська обл.) на кордоні з Молдовою. Дані станції забезпечують заміри і облік газу при транспортуванні через територію України в країни Європи.
УМГ „Прикарпаттрансгаз” здійснює господарську діяльність по підземному зберіганню газу.
УМГ „Прикарпаттрансгаз” надаються і можуть надаватися послуги по заповненню зберігання і відбору газу споживачам в Україні, а також зарубіжним газовим компаніям.
В УМГ „Прикарпаттрансгаз” експлуатуються вісім автомобільних газонаповнюючих компресорних станцій (АГНКС).    продолжение
--PAGE_BREAK--
Крім об’єктів виробничого призначення, підприємство має солідну соціально-побутову інфраструктуру, а саме: цілий ряд житлових будинків, бази відпочинку у м. Яремчі та на Чорному морі, медико-санітарну частину, об’єкти торгівлі та громадського харчування, що в значній мірі сприяє виконанню виробничих завдань, поставлених перед колективом УМГ „Прикарпаттрансгаз".
Газотранспортна система підприємства постійно розширюється, збільшуються обсяги експортних поставок. У 1995 році вони перевершили 100-мільярдний рубіж, а в 2000 році досягнули 125 млрд. м³ газу. Проектна продуктивність експортних газопроводів складає 140 млрд. м³газу на рік.
В підпорядкуванні підприємства знаходяться значні виробничі потужності, 18 компресорних станцій, три установки підготовки газу. Крім експорту газу в європейські країни підприємство транспортує газ споживачам Молдови, Одеської, Чернівецької, Івано-Франківської, Закарпатської та частково Тернопільської областей.
До структури керівництва підприємства належать:
директор;
головний інженер;
заступники директора з виробництва, соціальних питань,
заступник директора з економіки;
заступник директора з охорони праці.
Основні техніко-економічні показники діяльності „Прикарпаттрансгаз" за 2006-2008 роки представлені в таблиці 2.1
Як видно з таблиці, власний капітал УМГ „Прикарпаттрансгаз” у 2006 році складав 1529421,7 тис. грн. За рахунок чистого прибутку, отриманого за звітній період власний капітал зріс на відповідну суму і став складати 1807144,7 тис. грн. Відповідно до вище викладеного, власний капітал на кінець 2008 року став складати 1807144,7 тис. грн. За три звітних періоди не відбувалося ніяких змін у статутному капіталі, тобто як на початок 2006 року так і на кінець 2008 року він складає 1182,5 тис. грн.
За рахунок отримання за 2006 рік чистого доходу від реалізації у розмірі 820125,2 тис. грн., при значенні собівартості 562056,2 тис. грн., валовий прибуток підприємства складав 245222,2тис. грн. В результаті фінансової діяльності за 2007 рік валовий прибуток збільшився до 374877,2 тис. грн. Це відбулося за рахунок збільшення чистого доходу від реалізації до 970496,4 тис. грн., при збільшенні собівартості реалізованої продукції до 582085,4 тис. грн. На кінець 2008року валовий прибуток підприємства складав 212543,2тис. грн. Він був сформований в результаті отримання чистого доходу від реалізації у розмірі 785248,9тис. грн. при собівартості реалізованої продукції у 572705,7 тис. грн.
Таблиця 2.1
Основні техніко-економічні показники діяльності „Прикарпаттрансгаз” за 2006-2008 роки
Показники
Роки


2006
2007
2008
1
3
4
5
Статутний капітал, тис. грн.
1182,5
1182,5
1182,5
Власний капітал, тис. грн.
1529421,7
1755399,1
1807144,7
Фінансові результати
Чистий доход від реалізації, тис. грн.
820125,2
970496,4
785248,9
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.
562056,2
582085,4
572705,7
Валовий прибуток, тис. грн.
245222,2
374877,2
212543,2
Капіталовіддача
1,27
1,45
2,15
Рівень витрат на одну гривню реалізованої продукції
0,77
0,89
0,83
Рентабельність реалізації,%
23,46
10,82
17,17
Показник капіталовіддачі на кінець 2006 року дорівнював 1,27. За наступні два звітні періоди він збільшився до 2,15. Збільшення цього показника у динаміці відбувалося на рахунок того, що сукупний капітал підприємства зменшувався інтенсивніше ніж чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
На кінець 2006 року рівень собівартості на одну гривню реалізованої продукції складав 0,77 грн. За 2007 рік рівень собівартості зріс, а за 2008 рік зменшився. За рахунок зменшення (збільшення) рівня собівартості продукції відповідно збільшується (зменшується) валовий прибуток підприємства.
Значення показників рентабельності реалізації знаходяться на дуже низькому рівні. На кінець 2006 року вона дорівнювала 23,46%, за 2007 рік зменшилася до 10,82%, а за 2008 рік підвищилася до 17,17%. Збільшення (зменшення) рентабельності реалізації відбувається за рахунок двох факторів: збільшення (зменшення) валового прибутку підприємства та збільшення (зменшення) чистого доходу від реалізації продукції. Тобто рентабельність реалізації залежить від збільшення (зменшення) собівартості реалізованої продукції.
2.2 Аналіз майна підприємства
Оцінка майнового стану підприємства дає можливість визначити абсолютні і відносні зміни статей балансу за певний період, відстежити тенденції їх зміни і визначити структуру фінансових ресурсів підприємства.
Аналіз майна підприємства передбачає проведення аналізу складу майна та його структури, вивчення джерел формування майна, зміни складових майна і джерел його формування.
Основними методами аналізу майна є вертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансових коефіцієнтів.
За даними балансу (Форма №1) визначається вартість усього майна підприємства (валюта балансу) на певну звітну дату.
Доцільним є проведення горизонтального та вертикального аналізу структури активів УМГ „Прикарпаттрансгаз” за 2006 — 2007 роки (табл.2.2).
З даних вищенаведеної таблиці слід відмітити, що на кінець 2007 року спостерігалося зменшення майна УМГ „Прикарпаттрансгаз” на 97559,3 тис. грн. Це є негативним моментом, бо свідчить про згортання виробничої діяльності. Але на кінець 2008 року майно підприємства збільшилось на 296790,1 тис. грн. Це говорить про розширення фінансової діяльності і в цілому являється позитивною характеристикою діяльності підприємства.
Вартість запасів підприємства у 2006 року складала в абсолютних величинах 21416,9 тис. грн. За звітний період вони збільшились на 36354,0 тис. грн., і на кінець 2008 року склали 57770,9 тис. грн. Збільшення вартості запасів має позитивний характер тільки у тому випадку, якщо не відбувалося зниження оборотності запасів. У протилежному випадку це є негативним явищем.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Таблиця 2.2
Аналіз активу балансу УМГ „Прикарпаттрансгаз” (тис. грн)
№
Актив
2006
2007
2008
Відхилення 2007-2006рр.
Відхилен ня 2008-2007рр.
1
Необоротні активи
Основні засоби і нематеріальні активи
1426685,2
1383249,0
1386062,3
-43436,2
+2813,3
Довгострокові фінансові інвестиції
81079,9
96987,4
134982,5
+15907,5
+37995,1














Всього за розділом 1
1509211,5
1504031,8
1564452,1
-5179,7
+60420,3
2
Оборотні активи
виробничі запаси та незав. вир-во
21416,9
30008,2
57770,9
+8591,3
+27762,7














готова продукція
2,2
2,3
2,3
+0,1
0,0
товари
37803,3
35484,5
33457,1
-2318,8
-2027,4
інші запаси і витрати
2014,8
3863,5
3376,3
+1848,7
-487,2
грошові кошти
440,4
942,0
855,9
+501,6
-86,1
короткострокові фінансові вкладення     продолжение
--PAGE_BREAK--


Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
37919,8
35746,1
33573,8
-2173,7
-2172,3
Дебіторська заборг-ть за рахунками
274064,1
233403,8
548384,5
-40660,3
+314980,7
















Інша поточна дебіторська заборгованість
258320,9
78085,9
38969,8
-180235,0
-39116,1
інші активи
261118,5
200776,3
97004,0
-60342,2
-103772,3
Всього за розділом 2
596860,2
504480,6
74085,1
-92379,6
-430395,5
БАЛАНС
2106071,7
2008512,4
2305302,5
-97559,3
+296790,1
Стаття грошові кошти та поточні інвестиції на протязі трьох звітних періодів має найменшу питому вагу у складі валюти балансу. Структура активів з високою питомою вагою заборгованості та низькою вагою грошових коштів свідчить о проблемах, які пов’язані з маркетинговою політикою підприємства, а також про не грошовий характер розрахунків.
У 2007 року найбільший внесок у формування оборотних активів підприємства внесли кошти у розрахунках, а саме дебіторська заборгованість. На кінець звітного періоду при зменшенні абсолютного значення на 40660,3 тис. грн., зменшення дебіторської заборгованості свідкує про поліпшення розрахунків підприємства з покупцями та іншими дебіторами. Але на протязі 2008 року вона збільшилась на 314980,7 т. грн і складає в абсолютних величинах 548384,5 тис. грн.
Для більш повного аналізу майна „Прикарпаттрансгаз” необхідно також оцінити стан основних засобів за допомогою показників оцінки майнового стану підприємства (табл.2.3).
Таблиця 2.3
Показники оцінки майнового стану „Прикарпаттрансгаз" за 2006 — 2008 роки
№ з/п
Показник
2006
2007
2008
Відхилення 2007-2006
Відхилення 2008-2007
1
Частка основних засобів в активах
0,67
0,68
0,60
+0,01
-0,08
2
Коефіцієнт зносу основних засобів
0,69
0,70
0,70
-0,01
0,00
3
Коефіцієнт оновлення основних засобів
0,00
0,01
0,04
+0,01
+0,03
4
Коефіцієнт вибуття основних засобів
0,03
0,02
0,01
-0,01
-0,01
Відповідно до розрахунку коефіцієнту зносу основних засобів можна побачити, що за рахунок того, що первісна вартість основних засобів за три звітних періоди постійно зменшувалась, то їх знос за час експлуатації теж зменшувався. Це призвело до зростання рівня зносу на кінець 2007 року на 0,01, що свідчить про погіршення їх технічного стану. При значенні коефіцієнту зносу більше ніж 0,5 є негативним моментом.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Технічний стан і відповідальність основних засобів науково-технічним досягненням формується у процесі їх оновлення. Коефіцієнт вибуття основних засобів залежить від темпів оновлення основних засобів: що більше коефіцієнт вибуття основних засобів наближається до коефіцієнту оновлення, то нижчим є рівень зносу засобів і ліпшим є технічний стан. Це стосується і УМГ „Прикарпаттрансгаз”, де на кінець 2007 року коефіцієнт оновлення збільшився на 0,01, а коефіцієнт вибуття зменшився на 0,01. За період 2008 року відбулися такі зміни: коефіцієнт оновлення збільшився на 0,03, а коефіцієнт вибуття зменшився на 0,01.
Отже, для підвищення ефективності основних засобів потрібно провести заміну і модернізацію застарілого обладнання, використовуючи нові види верстатів і машин (автоматичні, напівавтоматичні, а також з програмним управлінням), які забезпечують високу досконалість та економічність технологічних процесів.
На графічному відображенні динаміки показників оцінки майнового стану УМГ „Прикарпаттрансгаз” можна побачити негативну тенденцію збільшення на протязі 2006 — 2008 років коефіцієнту зносу основних засобів, а також тенденцію зростання частки основних засобів в активах станом на 2007 рік та її зменшення у 2008 році (рис.2.1).
/>
Рис.2.1 Динаміка показників оцінки майнового стану УМГ „Прикарпаттрансгаз” протягом 2006-2008 рр.
Фінансовий стан підприємства безпосередньо залежить від того, наскільки засоби, що вкладені в активи підприємства, трансформуються в реальні грошові кошти, а також залежить від того, як ефективно на підприємстві використовують його активи. Тому доцільним є розрахунок показників ефективності використання майна наведені (табл.2.4).
Аналіз ефективності використання майна підприємства показав, що середній термін обороту поточних активів у 2006 році складав 188 діб. За наступні два періоди спостерігається зменшення в динаміці цього показника: за 2007 рік на 32 доби; за 2008 рік на 65 діб. Тобто на кінець 2008 року середній термін обороту поточних активів став дорівнювати 91 добу. Ці зміни привели до збільшення в динаміці коефіцієнта оборотності поточних активів з 1,94 до 4,02. Це відбулося за рахунок двох факторів: зміни обсягу чистого доходу від реалізації та зміни середніх залишків оборотних активів. Основною причиною прискорення було зростання середніх залишків з усіх видів оборотних засобів.
Таблиця 2.4
Показники ефективності використання майна УМГ „Прикарпаттрансгаз” за 2006-2008 роки
Показники
2006
2007
2008
Відхилення 2007-2006рр.
Відхилення 2008-2007 рр.
Коефіцієнт оборотності активів
1,27
1,45
2,15
+0,18
+0,70
Тривалість одного обороту активів, дні


287,40


251,72


169,77


35,68


81,95
Коефіцієнт оборотності поточних активів


1,94


2,34


4,02


+0,40


+1,68
Період обороту поточних активів, дні


188,14


155,98


90,80


32,16


65,18
Рентабельність всіх активів,%
11,88
-23,79
-30,71
-35,67
-54,50
Рентабельність поточних активів,%


18,12


38,39


57,40


56,51


95,79
Рентабельність основних засобів,%


12,97


22,33


20,08


35,30


42,41
Аналогічна ситуація відбувається і з коефіцієнтом оборотності активів, який за три звітних періоду збільшився з 1,27 до 2,15. Тривалість одного обороту цих активів на початок 2006 року була 287 діб. За 2007 рік тривалість обороту зменшилась на 36 діб, а за 2008 рік на 82 доби. На кінець 2008 року стала дорівнювати 170 діб. Тривалість обороту загального капіталу залежить від його органічної будови — співвідношення основного та оборотного капіталу. Чим більша частка основного капіталу в загальній величині, тим повільніше він обертається, та навпаки, за умов збільшення питомої ваги оборотних активів прискорюється загальне обертання капіталу. Тобто за звітний період 2006 року повний цикл виробництва та оборотності підприємства дорівнював 1,27 раз або 287 діб на один цикл. За рахунок збільшення цих коефіцієнтів повний цикл виробництва та оборотності став 2,15 раз або 170 діб на один цикл. Економічний ефект в результаті прискорення обертання виражається у відносному вивільненні коштів з обороту, а також у збільшенні суми прибутку. Однак, слід мати на увазі, що показник оборотності активів буде тим вище, чим швидше будуть зношені основні засоби підприємства.
Загальну структуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів (табл.2.5).
Таблиця 2.5
Підсумок розрахунку коефіцієнта співвідношення оборотних і необоротних активів „Прикарпаттрансгаз” за 2006-2008 роки    продолжение
--PAGE_BREAK--
Показник
Абсолютна величина
Зміни в абсолютних величинах


2006
2007
2008
Відхилення
2007
2006рр.
Відхилення 2007
2008рр.
Співвідношення оборотних і необоротних активів
0,040
0,046
0,061
0,005
0,014
Спостерігається тенденція збільшення коефіцієнту співвідношення оборотних і необоротних активів на протязі 2006 — 2008 років. Зростання валюти балансу „Прикарпаттрансгаз” зв’язане по-перше з ростом оборотних активів, також спостерігається зріст необоротних активів станом на 2007 рік. Збільшення необоротних активів — позитивна тенденція в діяльності підприємства, але з іншого боку це може вказувати на заморожування капіталу в основних засобах або на його втрату у зв’язку із фізичним і моральним зносом, що в кінцевому результаті підвищує ризик неліквідності підприємства. Зміна структури активів підприємства в напрямку збільшення частки оборотних активів може вказувати на створення надлишкових виробничих запасів.
Можна зробити висновок, що у структурі активів підприємства станом на 2007 рік відбулися позитивні зміни, внаслідок яких активи підприємства збільшились на 296790,1 тис. грн.
Проаналізувавши актив балансу, необхідно проаналізувати пасив балансу, а саме провести аналіз структури і динаміки капіталу (табл.2.6).
Аналізуючи дані пасиву балансу досліджуваного підприємства, можна зробити такі висновки: статутний капітал протягом трьох років не змінювався і склав 1182,5 тис. грн. Проте зростає протягом всіх трьох років сума додаткового вкладеного капіталу, у 2007 році поповнено резервний капітал, який у 2008 році збільшився на 131687,4 тис. грн., що є позитивною тенденцією в діяльності підприємства.
Значне місце займає зменшення довгострокових фінансових зобов’язань у 2007 році (на 1505,3 тис. грн..), але у 2008 році ця сума дещо збільшилась.
У 2006 — 2008 роках була тенденція до зменшення поточних зобов’язань, яку спричинило насамперед зменшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги та зниження поточних зобов’язань за рахунками. Проте у 2008 р. відбулося збільшення поточних зобов’язань до відмітки 396409,4 тис. грн., яке насамперед спричинило значне зростання
Таблиця 2.6
Аналіз структури та динаміки капіталу (тис. грн)
Пасив
2006
2007
2008
Відхилення 2006-2005рр.
Відхилення 2007-2006рр.
Власний капітал
Статутний капітал
1182,5
1182,5
1182,5
0,0
0,0
Додатковий вкладений капітал
1442121,2
1471105,2
1511785,1
+28984,0
+40679,9
Резервний капітал
157352,9
289039,3
+157351,9
+131687,4
Нерозприділений прибуток
86118,0
125759,5
5137,8
+39641,5
-120621,7
1529421,7
1755399,1
1807144,7
+225977,4
+51745,6
Забезпечення виплат персоналу
34100.7
45011.9
46123.9
+10911,2
+1112,0
Цільове фінансування
36713.2
11202.6
15201.5
-25510,6,6
+3998,9
70813.9    продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--
П 1
19787,2
191794,6
391128,7
А 2
20578,2
249636,4
695596,3
П 2
557,4
600,0
1800,0
А 3
26577,5
30684,6
57931,3
П 3
4434,4
4511,9
40433,9
А 4
47564,5
504031,8
1564452,1
П 4
1798997,7
1811613,6
1868478,1
Результати розрахунків свідчать, що на підприємстві при співставленні підсумків груп по активам та пасивам досліджуване підприємство у 2006 і 2007 роках є абсолютно ліквідне, у 2008 році — ліквідне.
Для деталізації вище проведеного аналізу доцільно провести аналіз ліквідності за допомогою фінансових коефіцієнтів. Вони застосовуються для оцінки здатності підприємства виконувати свої короткострокові зобов’язання. Показники ліквідності дають уявлення не тільки про платоспроможність підприємства на конкретну дату, а й у випадках надзвичайних ситуацій.
Доцільним є розрахунок таких показників ліквідності досліджуваного підприємства: загальний коефіцієнт покриття, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт маневреності, співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості (табл.2.8).
Таблиця 2.8
Основні показники ліквідності УМГ „Прикарпаттрансаз" за 2006-2008 роки
№ з/п
Показник
2006 р.
2007 р.
2008 р.
1
Загальний коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності)
1, 19
2,62
2,37
2
Коефіцієнт швидкої ліквідності
1,07
2,26
1,63
3
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
0, 19
0,05
0,00
4
Коефіцієнт маневреності
0,05
0,16
0,13
5
Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості
1,9
2,0
2,1
Як видно з приведеного розрахунку, коефіцієнти загальної та швидкої ліквідності на кінець 2007 року вище признаного нормативного значення. Це вважається негативним явищем, оскільки може свідчити про порушення структури капіталу. Але на кінець 2008 року ліквідність балансу знизилась. Коефіцієнт загальної ліквідності став дорівнювати 2,37. Це, по-перше, у короткостроковій перспективі не повинно погіршити фінансової позиції підприємства, а по-друге свідчить про більш раціональне використання коштів та оптимізації структури балансу. У той же час керівництву УМГ „Прикарпаттрансаз" необхідно слідкувати за тим, щоб значення цього коефіцієнту не знизилось нижче 1,0.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності за аналізований період жодного разу не досягав рівня нормативного значення. Це говорить про те, що підприємству не вистачає грошових коштів для розрахунку за поточними зобов’язаннями і воно користується комерційним кредитом. Як видно із наведеного розрахунку коефіцієнт абсолютної ліквідності значно нижче нормативного мінімуму (0,25), так як становить 0,001 в 2006 році, 0,005 в 2007 та 0,002 в 2008р. Це свідчить про те, що на початок періоду підприємство лише на 0,1% могло погасити всі свої борги, а в 2007 р. — 0,5%. Зріст коефіцієнту пояснюється збільшенням грошових коштів на рахунках підприємства. У 2008 році коефіцієнт знизився до значення 0,002 за рахунок значного збільшення короткострокових кредитів банку.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу у 2006 р. дещо збільшився з 0,05 до 0,16. У 2007 р. показник знизився до 0, 13. Так як нормативне значення показника маневреності К > 0,1, а за розрахунками можна відмітити, що показник маневреності „Прикарпаттрансгаз” коливається в малих значеннях, то можна зробити висновок, що на підприємстві відбувається значне інвестування в основні засоби. Але, як видно, значення показника у 2006 — 2007 роках знаходиться у межах норми.
Розрахунок співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості показав, що підприємство спроможне розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом року.
За результатами аналізу динаміки показників ліквідності УМГ „Прикарпаттрансгаз” (Додаток В):
загальний коефіцієнт покриття коливається в межах норми, станом на 2007 рік можна побачити його збільшення на 1,43 відсоткові пункта, у 2008 році відбувається зменшення на 0,25 відсоткові пункта;
з 2006 на 2007 рік спостерігається позитивна тенденція росту коефіцієнту швидкої ліквідності на 1,19 відсоткові пункти та інша ситуація склалася станом на 2008 рік — показник знизився на 0,63 відсоткові пункта;
коливання коефіцієнту абсолютної ліквідності відбувається у дуже низьких значеннях;
позитивна тенденція збільшення показника маневреності на 0,11 відсоткові пункта спостерігається з 2006 на 2007 рік, але дещо знизився показник у 2008 році — на 0,03 відсоткові пункта;
співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості на протязі аналізованих років (2006-2008 рр) коливається в межах норми, спостерігається стійка тенденція збільшення коефіцієнта на 0,1 відсоткові пункта.
На графічному відображенні динаміки показників ліквідності УМГ „Прикарпаттрансгаз” (рис.2.2 — 2.6) можна побачити тенденцію збільшення показників: покриття, швидкої ліквідності, маневреності станом на 2007 рік та їх зменшення — у 2008 році, але спостерігається інша — позитивна тенденція збільшення показника співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості на протязі 2006 — 2008 років, а також негативна тенденція зниження протягом 2006 — 2007 років коефіцієнту абсолютної ліквідності.    продолжение
--PAGE_BREAK--
/>
Рис.2.2 Динаміка показників загальної ліквідності УМГ „Прикарпаттрансгаз” протягом 2006-2008 рр
/>
Рис.2.3 Динаміка показників швидкої ліквідності УМГ „Прикарпаттрансгаз” протягом 2006-2008 рр.
/>
Рис.2.4Динаміка показників абсолютної ліквідності УМГ „Прикарпаттрансгаз” протягом 2006-2008 рр.
/>
Рис.2.5Динаміка показників маневреності власного капіталу УМГ „Прикарпаттрансгаз” протягом 2006-2008 рр
/>
Рис.2.6Динаміка показників співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості УМГ „Прикарпаттрансгаз” протягом 2006-2008 рр.
Для оцінки показників платоспроможності досліджуваного підприємства доцільно провести розрахунок показників: автономії, фінансової стабільності, фінансового левериджу, забезпечення оборотних активів власними коштами (табл.2.9).
Дані вищенаведеної таблиці свідчать, що існує недостатня динаміка збільшення коефіцієнту автономії (фінансової незалежності), яка пояснюється суттєвим зростом залучених коштів. Всі зобов’язання підприємства можуть бути покриті власними активами, так як значення
Таблиця 2.9
Основні показники платоспроможності УМГ „Прикарпаттрансаз" за 2006-2008 роки
№ з/п
Показник
2006 р.
2007 р.
2008р.
1
Коефіцієнт автономії
0,72
0,87
0,78
2
Коефіцієнт фінансової стабільності
1,17
2,5
1,69
3
Коефіцієнт фінансового левериджу
0,01
0,008
0,05
4
Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами
0,03
0,49
0,32
показника автономії знаходиться в межах норми. Збільшення коефіцієнта автономії на кінець 2007 р. свідчить про більшу фінансову незалежність, підвищення гарантії погашення підприємством своїх зобов’язань.
За розрахунками коефіцієнту фінансової стабільності, значення показника знаходиться в межах норми, можна зробити висновок, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел.
За коефіцієнтом фінансового левериджу досліджуваного підприємства спостерігаються позитивні тенденції за рахунок збільшення власних коштів.
Коефіцієнт забезпеченості власними коштами у 2006 р. нижче за норму, тобто власних джерел не вистачало для покриття оборотних активів. Але у 2007 р. даний показник зріс до 0,49, отже, наявні оборотні активи підприємства покриваються власними джерелами.
За результатами аналізу динаміки показників платоспроможності УМГ „Прикарпаттрансгаз” (Додаток Д):
динаміка збільшення коефіцієнту автономії відбувається з 2006 на 2007 рік — на 0,15 відсоткові пункта, у 2008 році відбувається зменшення на 0,09 відсоткові пункта;
спостерігається позитивна тенденція росту з 2006 на 2007 рік коефіцієнту фінансової стабільності на 1,33 відсоткові пункти, але станом на 2008 рік показник знизився на 0,81 відсоткові пункта;
коливання коефіцієнту фінансового левериджу станом на 2007 рік відбувається в напрямку зменшення — на 0,002 відсоткові пункта, але показник збільшився на 0,042 відсоткові пункта у 2008 році;
позитивна тенденція збільшення показника забезпеченості власними коштами на 0,46 відсоткові пункта відбувається з 2006 на 2007 рік, але у 2008 році відбувається його зменшення на 0,17 відсоткові пункта.
Для спостереження динаміки аналізованих показників доцільно побудувати графічне відображення їх змін на протязі аналізованого періоду (2006 — 2008 роки).
На графічному відображенні динаміки показників платоспроможності УМГ „Прикарпаттрансгаз” можна побачити (рис.2.7 — 2.10):
/>
Рис.2.7 Динаміка показників автономії (фінансової незалежності) УМГ „Прикарпаттрансгаз” протягом 2006-2008 рр.
/>
Рис.2.8 Динаміка показників фінансової стабільності УМГ „Прикарпаттрансгаз” протягом 2006-2008 рр
/>
Рис.2.9 Динаміка показників забезпеченості власними коштами УМГ „Прикарпаттрансгаз” протягом 2006-2008 рр.
/>
Рис.2.10 Динаміка показників фінансового левериджу УМГ „Прикарпаттрансгаз” протягом 2006-2008 рр.
Спостереження динаміки показників автономії, забезпечення оборотних активів власними коштами та фінансового левериджу показало:
позитивну тенденцію збільшення коефіцієнтів: автономії, забезпечення оборотних активів власними коштами, фінансової стабільності станом на 2007 рік та їх значне зниження у 2008 році, що є негативною тенденцією у діяльності досліджуваного підприємства;
тенденцію зменшення у 2007 році показника фінансового левериджу та його збільшення станом на 2008 рік.
Проведений аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства „Прикарпаттрансгаз” свідчить, що динаміка вищезазначених показників станом на 2008 рік змінюється в напрямку їх погіршення, що насамперед є результатом впливу світової фінансової кризи.
2.4 Аналіз фінансової стійкості підприємства
Фінансова стійкість характеризує рівень ризику діяльності компанії і її залежності від позикового капіталу.
За результатами розрахунків фінансової стійкості можна зробити висновки:
про інтенсивність використання позикових засобів;
про ступінь залежності від короткострокових зобов'язань;
про рівень довгострокової стійкості компанії без позикових засобів.
Аналіз фінансової стійкості підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.
В таблиці 2.10 представлені абсолютні показники фінансової стійкості досліджуваного підприємства.
Таблиця 2.10
Абсолютні показники фінансової стійкості УМГ „Прикарпаттрансгаз” у 2007 — 2008 роках
Показник
2006
2007
2008
1. Постійні пасиви
1600235,6
1811613,6
1868470,1
2. Активи, що важко реалізуються
1509211,5
1504031,8    продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--
5.
податки
1,0
1,0
0,7
-0,3
6.
Інші витрати
6,5
6,6
11,4
-0,1
4,8
Графічно структуру витрат зображено на рисунку 3.1.
/>
Рис 3.1 Структура витрат підприємства УМГ „Прикарпаттрансгаз”
Витрати на 1 гривню виконаного обсягу робіт у 2007 році склали 90 коп., в 2006 році вони рівнялися 88 коп., тобто збільшилися на 4 коп, а у 2008 році — 92 коп., ще зросли на 2 коп.
Збільшення відбулося:
по матеріальних витратах — на 3 коп.
по іншим витратах — на 5 коп.
Знизилися витрати:
по енергоносіях — на 2 коп.
по амортизаційних відрахуваннях — на 1 коп.
по адміністративних витратах — на 5 коп.
Збільшення матеріальних витрат викликано ростом цін на основні матеріали.
Зниження витрат по енергоносіях пов'язане з тим, що у всіх ЕРП установлені лічильники з обліку енергоносіїв, а також посилений контроль з їх використання.
Протягом 2008 року мало місце збільшення тарифів на споживання енергоносіїв. У порівнянні з 2007 роком середня ціна на споживані енергоносії зросла: тепло — на 48,3%, електроенергія — на 38,5%, природний газ — 17,5%, вода питна — 16,8%, комунальні стоки — 16,4%.
Загалом по „Прикарпаттрансгаз” витрати на енергоносії у звітному році збільшилися на 311,6 тис. грн. (або 29,8%) і склали 1357,5 тис. грн. По видах енергоносіїв:
електроенергія — 1071,4 тис. грн., збільшення на 254,2 тис. грн. (31,1%);
тепло — 174,4 тис. грн., збільшення на 30,8 тис. грн. (21,5%);
природний газ — 34,8 тис. грн., збільшення на 6,8 тис. грн. (24,3%);
вода питна — 30,2 тис. грн., збільшення на 9,1 тис. грн. (43,1%);
комунальні стоки — 33,7 тис. грн., збільшення на 9,8 тис. грн. (41,0%);
стиснене повітря — 13 тис. грн., збільшення на 0,8 тис. грн. (6,6%).
Найбільше збільшення спостерігається по споживанню електроенергії й тепла.
Для зниження собівартості продукції проведені заходи щодо економії енергоресурсів всіма цехами УМГ „Прикарпаттрансгаз” Загальна економія енергоресурсів по УМГ „Прикарпаттрансгаз” склала 36,1 тис. грн.
Збільшення вартості енергоресурсів відбулося за рахунок збільшення тарифів на питну воду, стоки, теплову енергію й природний газ.
Щомісяця виставляються ліміти на споживання енергоресурсів структурними підрозділами, які прикріпленні до конкретно виконуємої програми й номенклатури.
Також необхідно знизити витрати на сировину і матеріали, які використовуються для ремонтів обладнання; направити на освоєння нових, більш економних та енергозберігаючих видів ремонту роботу конструкторсько-технічного відділу УМГ „Прикарпаттрансгаз".
Якщо прибуток розрахований на гривню продукції, сума резерву її зростання за рахунок збільшення об'єму реалізації визначається за формулою:
/>, (3.1)
де />─ потенційно можливе збільшення об'єму реалізованої продукції, грн.;
/>─ фактичний прибуток від реалізації, грн.;
/>─ фактичний об'єм реалізованої продукції, грн. .
Розрахунок можливого об'єму робіт, встановленого за результатами маркетингових досліджень відповідними органами підприємства з урахуванням існуючого темпу приросту та можливостей підприємства дозволив спрогнозувати збільшення доходу УМГ „Прикарпаттрансгаз” на 15% в наступному році.
Розрахуємо резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення об'єму реалізації робіт УМГ „Прикарпаттрансгаз” за формулою (3.2).
/>,
/>
Як показують дані таблиці 3.2, існують резерви зниження собівартості продукції за рахунок зменшення матеріальних затрат, зарплати з нарахуваннями та інших операційних витрат. Всі перелічені показники затрат на 1 грн. товарної продукції збільшились порівняно з попереднім періодом, і являють собою негативні відхилення від досягнутих у попередньому періоді, які можна розглядати як потенційно можливі.
Можливе зниження витрат на гривню товарної продукції дорівнює — 0,015 грн
Витрати на гривню товарної продукції в 2008 році склали 0,92 грн., зниження цієї суми на 0,015 грн. дозволить збільшити суму прибутку. Розрахуємо резерв збільшення суми прибутку:
/>
А це у свою чергу підвищить рентабельність продажів.
Фактична рентабельність продажів у 2008 році склала:
/>
Можлива рентабельність продажів при зниженні на 0,015 грн. витрат на 1 гривню продукції складе:
/>
Узагальнимо всі виявлені резерви зростання прибутку в таблиці 3.3
Таблиця 3.3
Загальні резерви збільшення суми прибутку УМГ „Прикарпаттрансгаз”
Джерело резервів
Резерв збільшення прибутку, грн.
Збільшення об'єму продажів
188244,28
Зниження собівартості продукції
12301,88
Разом
189446,16
Питома вага кожного резерву в загальній сумі резервів зображено на рисунку 3.2
/>
Рис.3.2 Структура джерел резервів збільшення прибутку
Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продукції є збільшення суми прибутку від реалізації продукції, зниження собівартості товарної продукції. Для підрахунку резервів збільшення рентабельності продажів може бути використана наступна формула:
/>, (3.3)
де />─ резерв зростання рентабельності;
/>─ рентабельність можлива;
/>─ рентабельність фактична;
/>─ фактична сума прибутку;
/>─ резерв зростання прибутку від реалізації продукції;
/>─ можлива собівартість продукції з урахуванням виявлених резервів;
/>─ фактична сума витрат по реалізованій продукції.
Можлива сума витрат на 1 гривню товарної продукції:
/>
Помножимо цю суму витрат на можливий об'єм товарної продукції виражений в цінах реалізації (820125,2 грн), отримаємо значення суми можливої собівартості:
/>
Підставивши всі відомі дані у формулу (3.8) обчислимо резерв збільшення рентабельності продажів УМГ „Прикарпаттрансгаз” за рахунок названих вище чинників:
/>1,88%    продолжение
--PAGE_BREAK--
Таким чином, при збільшенні об'єму виробництва і реалізації продукції на 15%, зниженні на 0,015 грн. витрат на 1 гривню продукції УМГ „Прикарпаттрансгаз” одержить додатковий прибуток в сумі 189446,16 грн. і збільшить рентабельність продажів на 1,88%.
Другим можливим моментом зниження витрат на виробництво на підприємстві є заощадження за рахунок утилізації газу. Його суть полягає у наступному: при роботі газоперекачуваних агрегатів газокомпресорної станції (в основу взята газоперекачувальна станція „Богородчани”) в повітря викидаються димові гази з температурою 450-500°С загальною тепловою потужністю від 100 до 250 МВт (в залежності від режиму роботи). З них реально можна використати за різними оцінками від 50 до 100 МВт, частково безпосередньо у вигляді тепла, а частково — перетворивши тепло в електроенергію. Позитивний момент від впровадження проекту: повне забезпечення потреб компресорної станції теплом і електроенергією, а також можливість продажу електроенергії стороннім споживачам. Тобто за рахунок основної діяльності підприємство може суттєво зменшити витрати на виробництво, що в свою чергу призведе до росту прибутку.
То ж аналізуючи витрати на виробництво продукції, знаходимо резерви її зниження, які водночас є і резервами збільшення прибутку.
Також важливим резервом для покращення фінансового стану підприємства є скорочення дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства.
На підприємстві „Прикарпаттрансгаз” відбувається зростання дебіторської та кредиторської заборгованості. Основною з причин росту кредиторської заборгованості є відсутність коштів по оплаті своїх зобов’язань. Проте підприємство може штучно збільшити свою заборгованість. Це відбувається при умові, якщо в країні намітилась ситуація, що спричиняє ріст інфляції. При такій умові підприємство може завідома збільшити свою кредиторську заборгованість з метою віддати через деякий час ту ж саму суму заборгованості. Цей варіант можливий лише при умові, що ціни за надані підприємством послуги зросли, а сума заборгованості не змінилась (або зросла в незначній мірі).
Інша ситуація складається з дебіторською заборгованістю. В основному, ріст дебіторської заборгованості відбувається з причин взаємних неплатежів між підприємствами, тобто через неефективні методи розрахунків між підприємствами. Розглядаючи питання скорочення дебіторської заборгованості (розрахунку з покупців і замовників), слід ознайомитися з одним із методів розрахунку з покупцями, що широко використовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами. Це метод надання знижок при достроковій оплаті. Відомо, що в умовах інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство реально одержує лише частину вартості реалізованої продукції. Тому підприємству інколи вигідніше зробити знижку на товар за умови оплати рахунка (наприклад, у десятиденний строк), ніж втратити певну суму в результаті інфляції. Цей метод суперечить умовам господарювання державних підприємств даної галузі, оскільки ціни за транспорт газу УМГ „Прикарпаттрансгаз” встановлює держава, а не підприємство. Проте, на нашу думку, саме такі нетрадиційні методи дозволять скоротити обсяги заборгованостей між підприємствами. Це можна певним чином прив’язати до діяльності УМГ „Прикарпаттрансгаз”. Підприємство може надати певні знижки підприємствам-споживачам при достроковій оплаті за надані послуги, товари, роботу. Проте це стосується розрахунків за надані послуги допоміжного виробництва (Богородчанське тепличне господарство, база відпочинку „Карпати”).
Висновки та пропозиції
У дипломній роботі розглянуті теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства та проведено практичне застосування методів аналізу фінансового стану підприємства на прикладі УМГ „Прикарпаттрансгаз”, а також розроблено рекомендації щодо покращення фінансового стану досліджуваного підприємства.
Сукупний капітал УМГ „Прикарпаттрансгаз” на початок 2006 року складав 1426521,7 тис. грн. За рахунок чистого прибутку, отриманого за звітній період сукупний капітал зріс на відповідну суму і став складати 1807144,7 тис. грн. .
Відповідно до вище викладеного, власний капітал кінець 2008 року став складати 1807144,7 тис. грн. За три звітних періоди не відбувалося ні яких змін у статутному капіталі, тобто як на початок 2006 року так і на кінець 2008 року він складає 1182.5 тис. грн.
За рахунок отримання за 2006 рік чистого доходу від реалізації у розмірі 820125,2 тис. грн., при значенні собівартості 562056,2 тис. грн., валовий прибуток підприємства складав 245222,2 тис. грн. В результаті фінансової діяльності за 2007 рік валовий прибуток збільшився до 374877,2 тис. грн. Це відбулося за рахунок збільшення чистого доходу від реалізації до 970496,4 тис. грн. ., при збільшенні собівартості реалізованої продукції до 582085,4 тис. грн. На кінець 2008 року валовий прибуток підприємства складав 212543,2 тис. грн. Він був сформований в результаті отримання чистого доходу від реалізації у розмірі 785248,9 тис. грн. при собівартості реалізованої продукції у 572705,7 тис. грн. .
Первісна вартість основних виробничих засобів на початок 2006 року була 2345765.2 тис. грн. За рахунок зносу, який дорівнює 979513.2 тис. грн., основні засоби за залишковою вартістю стали складати 1426664.0 тис. грн. Так як первісна вартість основних засобів зменшується на протязі трьох звітних періодів, то їх знос за час експлуатації теж зменшується. І на кінець 2008 року основні засоби за залишковою вартістю дорівнюють 1386030.7 тис. грн.
Розраховані коефіцієнти зносу та придатності дають необхідні дані про стан основних засобів підприємства. Низьке значення коефіцієнту придатності (0,30) та високе значення коефіцієнту зносу (0,70), говорить про поганий технічний стан основних засобів. Спрацьовані (застарілі) основні засоби зумовлюють і необхідність застосування застарілих технологічних процесів, що призводить до не конкурентоспроможності продукції підприємства.
Оборотні активи підприємства на початок 2006 року дорівнювали 596860.2 тис. грн., а на кінець 2008 року вони збільшилися до рівня 740851,0 тис. грн. Це збільшення відобразилося і на збільшенні середніх залишків оборотних активів.
Випереджальне зменшення середніх залишків оборотних активів проти зменшення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) характеризує відносне зниження фондовіддачі та збільшення фондомісткості. Тобто в результаті отримання чистого доходу від реалізації за 2006 рік, на суму 820125,2 тис. грн. підприємство використовувало основних виробничих засобів на суму 0,72 грн. з кожної гривні реалізованої продукції та на кожну гривню основних засобів реалізовувало продукції на суму 1,38 грн. На кінець 2008 року спостерігається підвищення фондовіддачі та відповідне зниження фондомісткості. Збільшення обсягу реалізації продукції та скорочення середньорічної вартості основних виробничих засобів — це резерви підвищення фондовіддачі.
Оборотність обігових активів на початок 2006 року складала 186 діб, а на кінець 2003 року вона збільшилась і стала дорівнювати 90 діб. Це привело до збільшення коефіцієнта обіговості оборотних активів з 1,94 до 4,02. Це відбулося за рахунок двох факторів: зміни обсягу чистого доходу від реалізації продукції та зміни середніх залишків оборотних активів (у більшій мірі). Однак, слід мати на увазі, що показник обіговості активів буде тим вище, чим швидше будуть зношені основні засоби підприємства.
Показник капіталовіддачі на кінець 2006 року дорівнював 1,27. За наступні два звітні періоди він збільшився до 2,15. Збільшення цього показника у динаміці відбувалося на рахунок того, що сукупний капітал підприємства зменшувався інтенсивніше ніж чистий дохід від реалізації робіт (товарів, послуг).
На кінець 2006 року рівень собівартості на одну гривню реалізованої продукції складав 0,77 грн. За 2007 рік рівень собівартості зріс до 0,89 грн., а за 2008 рік зменшився до 0,83 грн. За рахунок зменшення (збільшення) рівня собівартості продукції відповідно збільшується (зменшується) валовий прибуток підприємства.
Значення показників рентабельності реалізації знаходяться на дуже низькому рівні. На кінець 2006 року вона дорівнювала 23,46%, за 2007 рік зменшилася до 10,82%, а за 2008 рік підвищилася до 17,17%. Збільшення (зменшення) рентабельності реалізації відбувається за рахунок двох факторів: збільшення (зменшення) валового прибутку підприємства та збільшення (зменшення) чистого доходу від реалізації продукції. Тобто рентабельність реалізації залежить від збільшення (зменшення) собівартості реалізованої продукції.
Рентабельність капітальних фондів підприємства на кінець 2006 року складала 29,79%. За 2007 рік її значення зменшилося до 15,69% та за 2008 рік збільшилося до 36,92%. Рентабельність капітальних фондів залежить від валового прибутку та середньої величини сукупного капіталу. Тобто випереджальне зменшення сукупного капіталу проти зменшення валового прибутку привило до збільшення величини рентабельності капітальних фондів на кінець 2008 року.
Одним з основних і найбільш радикальних напрямів фінансового оздоровлення підприємства є пошук внутрішніх резервів збільшення прибутковості виробництва і досягнення беззбиткової роботи за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства, підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, зниження її собівартості, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, скорочення непродуктивних витрат і втрат.
Основну увагу при цьому необхідно приділити питанням ресурсозбереження: впровадженню прогресивних норм, нормативів і ресурсозберігаючих технологій, використанню вторинної сировини, організації діючого обліку і контролю за використанням ресурсів, вивченню і впровадженню передового досвіду в здійсненні режиму економії, матеріального і морального стимулювання працівників за економію ресурсів і скорочення непродуктивних витрат і втрат.
Збільшити обсяг власних фінансових ресурсів можна також шляхом:
зменшення суми постійних витрат на утримання управлінського персоналу, ремонт основних засобів;
зниження рівня змінних витрат за рахунок скорочення чисельності виробничого персоналу і зростання продуктивності праці;
прискореної амортизації машин і обладнання;
реалізації не використовуваного майна;
відмови від зовнішніх соціальних та інших програм, зниження інвестиційної активності підприємства.
Список використаної літератури
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року №435-IV.
Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року №436-IV.
Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року N 2343-XII-ВР.
Закон України „Про підприємництво” від 7 лютого 1991 року N 698-XII.
Закон України №697-XII „Про власність" від 07 лютого 1991 року.
Указ Президента України „Про реформування нафтогазового комплексу" від 25 лютого 1998 року № 151/98.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів) ” № 1548 від 25 грудня 1996 року.
Програма „Створення та організація виготовлення бурового, нафтогазопромислового, нафтопереробного устаткування та техніки для будівництва нафто- і газопроводів з науковою частиною на період до 2010 року”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2245.
Національна програма „Нафта і газ України до 2010 року", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1141.
Концепція функціонування та розвитку Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", схвалена спостережною радою НАК „Нафтогаз України" (протокол засідання від 13 серпня 2001 року № 8 та надання до Кабінету Міністрів України листом від 01 вересня 2001 року № 36/4-94.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”, затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати", затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 „Звіт про рух грошових коштів”, затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 „Звіт про власний капітал”, затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 „Виправлення помилок і зміни уфінансових звітах”, затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 1999 р. N 137.
Антикризисное управление: Учебник / Под ред. Э.М. Короткова. — М.: ИНФРА-М, 2000.
Балабанов И.Т. Финансовий анализ и планирование хозяйственного субъекта — 2-е изд, доп. — М: финансы и статистика, 2000. — 365 с.
Білик М.Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємства. Навчальний посібник. — К: КНЕУ, 2000. — 325 с.
Бланк И.А. Управление активами. — К.: Ника — Центр — Эльга, 2000 — (Биб — ка финансового менеджмента). — 245 с.
Боголіб Т.М. Система і методи фінансового аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства: Журнал „Фінанси України" 5/2006, -.
Болюх М.А., Бурчевський В.З., Горбаток М.І. Економічний аналіз: Навч. посібник/ за ред. Чумаченка М.Г. — К.: — 2003. — 540 с.
Бандурка О.М. та ін. Фінансова діяльність підприємств: Навч. посіб. для самостійного вивчення дисципліни. — К.: Либідь, 2004. — 227 с.
Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. — К., 2000. — 158 с.
Василенко В.0. Теорія та практика розробки управлінських рішень. Навчальний посібник. — Київ: ЦУЛ, 2003. — 420 с.
Василенко В.О., Ткаченко T.I. Стратегічний менеджмент: Навчальний посібник. — Киів: ЦУЛ, 2005. — 396 с.
Василенко В.О. Антикризисне управління підприємством: Навчальний посібник. — Київ: ЦУЛ, 2005. — 428 с.
Дж.К. Ван Хорн, „Основы управления финансами”, Москва, „Финансы и статистика”, 2002 г.
Журавльова Ю.Ю. Сутність платоспроможності підприємства: Журнал „Фінанси України" 01/2006, — с.116
Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. — 3-тє вид-К.: Т-во „Знання", КОО. — 2000. — 261 с.
Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. — 2-ге видання, стереотипне. — К.: Міжрегіональна Академія Управління Персоналом, 2001. — 148 с.
Кислиця О.Я. Мягких І.М. Економічний аналіз. Курс лекцій. — К.: Європейский университет, 2003.
Лигоненко Л.О. Методологія діагностики банкрутства підприємств та напрямки її вдосконалення. Навчальний посібник, К: Вища школа, 2000.
Мошенський С.З., Олійник О.В. Економічний аналіз: Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. / За ред. д. е. н., проф., Заслуженого діяча науки і техніки України Ф.Ф. Бутинця. — 2-ге вид., доп. і перероб. — Житомир: ПП ”Рута", 2007. — 704 с.
Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. Навчальний посібник: — К: Вища школа, 2003. — 130 с.
Міщенко А.П. Стратегічне управління: Навчальний посіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 208 с.
Моцак О.В. Ліквідність як елемент фінансового управління діяльністю підприємства: Журнал „Фінанси України" 10/2003, — с.62
Осмоловський В.В. Теория анализа хозяйственной деятельности: Учебник для студентов экономической специальности. — Минск: Новое знание, 2001. — 430 с.
Онисько С.М., Марич П.М. Фінанси підприємств: Підручник для студентів вищих закладів освіти. — 2-ге видання, виправлене і доповнене. — Львів: „Магнолія Плюс", 2006. — 367 с.
Пересада А.А., Коваленко Ю.М., Онікієнко С.В. Інвестиційний аналіз: Підруч. — К.: КНЕУ, 2003.
Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Петряєва З.Ф. Курс економічного аналізу: підручник для студентів вищих навчальних закладів, Вища школа, 2004.
Ряховской А.Н. Антикризисное управление предприятиями: Учебное пос.: под ред. — М., 2000. — 425 с.
Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности: учетное пособие. — М: ИНФРА — М, 2003. — 355 с.
Савчук В.П. Практическая энциклопедия. Финансовый менеджмент., К: ЗАТ ВБ „Максимум”, 2005. — 321 с.
Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник, — К.: Каравела, 2003. — 364 с.
Терещенко О.О. та ін. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 326 с.
Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. Поддєрьогін А.М. — 5-те вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2006. — 546 с.
Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К.: МАУП, 2004. — 328 с.: іл. — Бібліогр.: с.318-321.
Фінансовий словник — довідник (Дем’яненко М.Я., Лузан Ю.Я., Саблук П.Т., Скупий В.М., за ред. Дем’яненка М. Я). — К: ІАЕУААН, 2003.
Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: начальний посібник — 2-е вид., перероб. І доп. — К: ЦУЛ, 2002.
Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С., Негашев Е.В. Методика финансового анализа.3-е издание. — К: ЦУЛ, 2003. — 352 с.
Шило В.П., Верхоглядова Н.І., Ільїна С.Б., Темченок А.Г., Брадуло О.М. Аналіз фінансового стану підприємства. Навчальний посібник. — К: ЦУЛ, 2005. — 425 с.
Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. — К.: А.С.К., 2005, — 240 с.
Додатки
Додаток А
Класифікація та порядок розрахунку основних показників фінансового стану підприємства
№
п/п
Показники оцінки
Порядок розрахунку показників або джерело одержання вихідних даних
1
Показники прибутковості
1.1
Прибутковість активів
Прибуток після сплати податків
та дивідендів на привілейовані акції
Усього активів — Нематеріальні активи
100%
1.2
Прибутковість інвестицій у фірму
Прибуток після сплати податків
Інвестиції
100%
1.3
Обертання необоротних активів
Обсяг реалізації
Необоротні активи
1.4
Прибутковість операційної діяльності
Фінансовий результат
від операційної діяльності
Обсяг випуску продукції
100%
2
Показники оцінки майнового стану підприємства
2.1
Сума господарських коштів у розпорядженні підприємства
Валюта балансу
2.2
Частка основних засобів в активах
Залишкова вартість основних засобів
Активи
2.3
Коефіцієнт зносу основних засобів
Знос
Первинна вартість основних засобів за балансом
2.4
Коефіцієнт оновлення основних засобів    продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--




1979944,1
Додаток Г
Аналіз динаміки показників ліквідності УМГ „Прикарпаттрансгаз"
протягом 2006-2008 рр.
№ з/п
Показник
2006
2007
2008
Відхилення 2007-2008
Відхилення 2008-2007
Зміни показників
1
Загальний коефіцієнт покриття
1, 19
2,62
1,86
+1,43
-0,25
Підприємство має ліквідний баланс. Хоча показник знизився, але він поки достатньо високий.














2
Коефіцієнт швидкої ліквідності
1,07
2,26
1,63
+1, 19
-0,63
Перевищує норму за рахунок зростання короткострокової дебіторської заборгованості в порівнянні з кредиторською. На 2008р. показник знизився за рахунок накопичення певних виробничих запасів.
3
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
0, 19
0,05
0,00
-0,14
-0,05
Значення нижчі за норму, на 2007 р. значення знижується через зниження грошових коштів на рахунках підприємства, на 2008р. показник знизився за рахунок збільшення короткострокових кредитів банку.












4
Коефіцієнт маневреності
0,05
0,16
0,13
+0,11
-0,03
Показники коливаються в низьких значеннях в результаті значного інвестування в основні засоби.
5
Співвідношення короткострок. дебіторської та кредиторської заборгованості
1,9
2
2,1
+0,1
+0,1
В межах норми.
Додаток Д
Аналіз динаміки показників платоспроможності
УМГ „Прикарпаттрансгаз” протягом 2006-2008 рр.
№ з/п
Показник
2006
2007
2008
Відхилен
ня 2007-2006
Відхилення 2008-2007
Зміни показників
1
Коефіцієнт автономії
0,72
0,87
0,78
+0,15
-0,09
Підприємство має високу фінансову незалежність. Недостатня динаміка збільшення пояснюється суттєвим зростом залучених коштів.
















2
Коефіцієнт фінансової стабільності
1,17
2,5
1,69
+1,33
-0,81
В межах норми.
3
Коефіцієнт фінансового левериджу
0,01
0,008
0,05
-0,002
+0,042
Позитивні тенденції за рахунок збільшення власних коштів.
4
Коефіцієнт забезпеченності власними коштами
0,03
0,49
0,32
+0,46
-0,17
Значення у 2006р. нижче за норму. Зменшення на 2008р. за рахунок збільшення власного капіталу.