Суть та види податків
Податкова система відіграє провідну роль у формуванні державних доходів, відчутно впливає на доходи юридичних та фізичних осіб.
Історичними передумовами виникнення в суспільстві податків були переважно, перехід від натурального господарства до грошового, зародження й формування інституту держави.
Сучасна форма податків є відносно новою, хоча основні елементи механізму оподаткування зародилися ще в давнину.
Першим в історії людства поняття податку розкрив Адам Сміт у роботі «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776 р.), який написав: «Податок — це тягар, який накладається державою у формі закону, що передбачає і його розмір, і порядок сплати».
Економічна природа податку полягає у з'ясуванні його призначення об'єкта оподаткування й джерела сплати, а також визначенні впливу на суб'єктів оподаткування і на економіку в цілому. За економічним змістом податки — це форма фінансових відносин між державою й членами суспільства.
Законом України «Про систему оподаткування» визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем)до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються встановленими законами України порядку, становить систему оподаткування.
Система оподаткування — це нормативно визначені платники податків, їхні обов'язки та права, об'єкти оподаткування, види податків; зборів і платежів, а також порядок їх стягнення.
Система оподаткування характеризується її елементами — суб'єкт, об'єкт оподаткування, податкова ставка, джерело сплати (схема 1).
Суб'єкти оподаткування — це платники (фізичні чи юридичні особи), які безпосередньо сплачують податки.
Об'єкт оподаткування — це доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб, інші об'єкти, визначені законодавством про оподаткування.
Податкова ставка — розмір податку з одиниці об'єкта оподаткування.
Джерело сплати — дохід (заробітна плата, прибуток тощо), із якого сплачується податок; собівартість; частина виручки від реалізації продукції.
За методами обчислення податки можна поділити таким чином:
1. Кадастровий (від слова кадастр — таблиця, довідник) коли об'єкти оподаткування розділені на групи за певною ознакою. Перелік цих груп і їх ознаки заносяться у відповідні довідники. Для кожної групи встановлена індивідуальна ставка податку. Такий метод характеризується тим, що розмір податку не залежить від прибутковості об'єкта. Прикладом такого податку є податок з власників транспортних засобів. Він утримується за встановленою ставкою в залежності від об'єму двигуна транспортного засобу і не залежить від того, використовується транспортний засіб чи простоює.
2. На підставі декларації. Декларація — документ, в якому платники податку наводять розрахунок доходу і податок із нього. Характерною рисою цього методу є те, що сплата податку відбувається після отримання доходу особою, яка цей доход отримує. Наприклад, податок на прибуток підприємств.
3. З джерела виплати доходу, що зменшується на суму податку. Наприклад, прибутковий податок з громадян, який сплачується підприємством або організацією, де працює фізична особа. До виплати заробітної плати з неї утримується прибутковий податок і перераховується до бюджету, решта сплачується робітнику.
Схема1
Структурно логічна схема елементів податкової системи України
/>
/>
/>
/>/>
/>
Поєднання в єдиній системі оподаткування різноманітних за об'єктами оподаткування й методами обчислення податків дозволяє державі реалізувати на практиці основні функції податків: фіскальну, регулюючу, розподільчу, стимулюючу, контрольну.
Фіскальна функція — є найважливішою, оскільки згідно з цією функцією податки виконують своє головне призначення — наповнення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. Основна ознака цієї функції — її стабільність, що дозволяє формувати надходження податків до бюджету на постійній, стабільній засаді.
Регулююча функція виявляється в наданні пільг з оподаткування окремим галузям та виробникам, враховуючи їх перспективи, діяльність, рівень прибутковості та інше.
Розподільча функція — своєрідне відображення фіскальної функції — наповнити скарбницю держави, щоб потім розподілити одержані кошти. Ця функція дуже щільно переплітається з регулюючою; наприклад, через непрямі податки створюються умови для перерозподілу коштів одних платників іншим (акцизи).
Стимулююча функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва, діяльності. Як і регулююча, ця функція може бути пов'язана із застосуванням пільг, зміною об'єкта оподаткування, зменшенням бази оподаткування.
Контрольна функція забезпечує нагляд та контроль за своєчасністю, повнотою сплати податків платниками в Україні.
Кожний вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його приналежністю до певної групи у відповідності з існуючою класифікацією податків.
Класифікація податків проводиться за кількома ознаками (схема 2): за формою оподаткування, за економічнимзмістом об'єкта оподаткування, залежно від рівня державних структур, які їх установлюють.
Схема2
Структурно – логічна схема
класифікації податків
/>
За формою оподаткування податки поділяються на дві групи: прямі і непрямі (схема 3).
Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку безпосередньо залежить від розмірів об'єкта оподаткування.
Непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг і сплачуються за рахунок цінової надбавки, а їх, розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.
За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання й майно.
Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств.
Податки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків.
Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна.
Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.--PAGE_BREAK--
Загальнодержавні податки (схема 3) установлюють вищі органи влади, їх стягнення є обов'язковим на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету (центрального чи місцевого) вони зараховуються.
Місцеві податки (схема 4) установлюються місцевими радами народних депутатів, їхня особливість полягає в тому, що на відміну від інших податків, чинним законодавством визначаються тільки види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри, платників та порядок обчислення. Конкретні ж види податків для кожної місцевості, їхні ставки, порядок сплати встановлюють і визначають органи місцевого самоврядування відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів.
Податки повинні бути основним інструментом держави для:
— регулювання економіки;
— стимулювання науково-технічного прогресу;
— формування доходів бюджету;
— обмеження росту цін та інфляції, тощо.
У сучасному підприємницькому механізмі основним призначенням податків повинен стати захист майнових прав та інтересів платників податків — юридичних і фізичних осіб, а також стимулювання та підвищення ефективності виробництва.
Структурно – логічна схема загальнодержавних податків і зборів
Податки
Збори
/>/>/>/>
Прямі податки
Збори за ресурси та інші обов’язкові платежі
/>/>
/>/>
— збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету
— збір за спеціальне використання природних ресурсів
— збір за забруднення навколишнього природного середовища
— рентні платежі
— збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків ЧАЕС
— плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності
— збір за використання радіочастотного ресурсу
— єдиний збір,, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України
— збір за розвиток виноградарства. садівництва і хмелярства
— збір до фонду гарантування вкладів фізичних осіб
— державне мито
— податок на прибуток підприємств
— податок на доходи фізичних осіб
— податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів
— податок на нерухоме майно (нерухомість)
— плата (податок) за землю
— податок на помисел
— фіксований сільськогосподарський податок
Непрямі податки
/>/>
— податок на додану вартість
— акцизний збір
— мито />
Збори до цільових фондів />
/>
— збір на обов’язкове соціальне страхування
— збір на обов’язкове державне пенсійне страхування
— збір до Державного інноваційного фонду
Структурно – логічна схема місцевих податків і зборів
Місцеві податки і збори />/>/>/>
Податки
Збори
/>/>
— податок з реклами
— комунальний податок
— готельний збір
— збір з паркування автотранспорту
— ринковий збір
— збір за видачу ордера за квартиру
— курортний збір
— збір за участь у бігах на іподромі
— збір за виграш у бігах на іподромі
— збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі
— збір за використання місцевої символіки
— збір за право на проведення кіно – і телезйомок
— збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей
— збір на проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон
— збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі і сфери послуг
— збір з власників собак
Принципи побудови системи оподаткування в Україні
Податкова система в кожній країні є основою економічної системи. Жодна держава світу не може існувати без податкової системи, отже податки — це плата суспільства за цивілізацію.
Формування уособленої самостійної системи оподаткування в Україні почалося ще в рамках колишнього СРСР, коли у 1991 році був прийнятий Закон Української РСР «Про систему оподаткування», в якому були вперше сформульовані принципи побудови податкової системи України, властиві економікам ринкового типу. З розвитком податкових відносин в Україні відбувались зміни принципів побудови та призначення системи оподаткування, які були викладені в новій редакції закону (схема 5), та передбачають:
Схема5
Структурно – логічна схема принципів побудови системи попдаткування
Принципи побудови системи оподаткування
/>
Стабільність
Стимулювання науково – технічного прогресу продолжение
--PAGE_BREAK--
/>
Стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності
Економічна обґрунтованість
/>
Обов’язковість
Рівномірність сплати
/>
/>
Рівнозначність та пропорційність
Компетенція />
/>
Рівність, недопущення будь – яких проявів податкової дискримінації
Єдиний підхід />
Соціальна несправедливість
Доступність
/>
— стимулювання науково — технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
— стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності — введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
— обов'язковість — впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
— рівнозначність і пропорційність — справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутків і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) — на більші доходи;
-рівність, недопущення будь- яких проявів податкової дискримінації забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
— соціальну справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
— стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
— економічну обґрунтованість — установлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;
— рівномірність сплати — встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;
— компетенція — встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх, платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;
— єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку й збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;
— доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).
Загальновідомо, що для ефективного функціонування системи оподаткування обов'язковими є також зручність і простота розрахунку податків, а отже, і легке розуміння платниками.
Новий якісний етап у розвитку податкової системи України почався в 1997 р. і в теперішній час проводиться розробка Податкового кодексу України, яким будуть відрегульовані принципи оподаткування, визначені податкові критерії, які мають першочергове значення для податкової системи.