Тема: СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА ТА МІЖНАРОДНІ
РОЗРАХУНКИ.
План.
1.Визначення суті міжнародних валютних відносин.
Загальні відомості про валюту.
2.Світова валютна система.
3.Валютні ринки світу.Світовий ринок золота.
4.Міжнародні валютні розрахунки.
Література:
І.М.Школа В.М.Козменко“Міжнародні економічні відносини “ Чернівці “Рута” ст.47--64
А.А.Мазаракі Є.М.Воронова “Міжнародні валютно-фінансові та валютно-кредитні відносини” Конспект лекцій Київ 1995 1.Визначення суті міжнародних валютних відносин
Міжнародні валютні відносини – являють собою систему відносин, що виникають з приводу проведення різноманітних обмінних операцій з грошима різних країн, здійснюваних з метою міжнародних розрахунків за продукцію.
Саме валюта – як грошова одиниця оремих країн, виступає у вигляді об”єкту даних відносин. Під іноземною валютою розуміють – грошові знаки іноземних держав, а також кредитні засоби обігу і платежу виражених в іноземних грошових одиницях(векселях, чеках), які використовуються в міжнародних розрахунках.
При проведенні валютних операцій- укладають валютні угоди, котрі являють собою домовленості про обмін грошей однієї країни на гроші іншої.
Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, вираженої в грошовій одиниці іншої країни.
Валютний паритет – це співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється законодавчо. Валютні паритети знаходяться в основі валютних курсів, які інколи відхиляються від паритетів.
Котирування валют – це встановлення курсів іноземних валют у відповідності з діючими законодавчими нормами і практикою.
Конвертованість валюти – це здатність валюти обмінюватись на інші валюти:
а)вільноконвертовані валюти– це валюти, які вільно і необмежено обмінюються на інші валюти.
б)частковоконвертовані валюти– це валюти, які обмінюються на деякі інші валюти.
в)неконвертовані валюти– це валюти, які діють у межах однієї країни і не обмінюються на інші валюти.
У межах поняття конвертованості валют лежить поняття:
Резервна валюта – це валюта, яка використовується длч обслуговування міжнародних розрахунків при зовнішньоторговельних операціях, іноземних інвестиціях і при визначенні світових цін. Роль резервних валют виконують: долар США, фунт стерлінгів, німецька марка, швейцарський франк, японська єна.
Формою існування валютного курсу є валютний режим. Фіксований режим –передбачає здійснення обміну однієї валюти на іншу на основі чітко визначеного валютного паритету.
Плаваючий режим– передбачає обмін однієї валюти на іншу в залежності від попиту та пропозиції.
2.Світова валютна система.
Світова валютна система – це організаційна форма грошово-кредитних відносин у міжнародному обігу, яка склалася на основі розвитку світового ринку, закріплена міждержавними угодами і обслуговує взаємний обмін результатами діяльності національних господарств.
1.Перша світова валютна система — Паризька (1867р)склалася ще в 19 столітті — у вигляді “золотого стандарту”– при якому міжнародними грошима було золото, не існувало ніяких угод, що регулювали би валютні відносини.
2.На Генуезькій конференції в 1922році – було укладено міжнародну угоду, яка документально оформила світову валютну систему, ввівши “золотодевізний стандарт”— який передбачав обмін провідних валют світу на золото за фіксованими співвідношеннями. Проіснувала ця система до років “великої депресії” (1930роки).
3.У місті Бреттон-Вудс(США) 1944рік – були узгодженні основні принципи валютно-фінансового устрою, відомого як Бреттон-Вудськавалютна система– при якій була введена взаємна оборотність валют основних капіталістичних країн, поряд із золотом як світові резервні та розрахункові валюти використовується долар США (в основному) та фунт стерлінгів Великобританія (менше).
4.Четверта валютна система вступила в дію з квітня 1978 року і отримала назву Ямайська валютна система, яка була прийнята на Ямайці в місті Кінгстоун. Особливістю її – переважаюче становище долара США на світовому ринку; ця світова валютна система грунтується не на золоті, а на обігу паперових і кредитних грошей.
У Європі створено регіональну валютну систему – Європейську валютнусистему, яка була створена країнами – членами Європейської співдружності, щоб протистояти гегемонії долара США у світовій валютний системі, а також для забезпечення чіткого співвідношення курсів національних валют країн ЄС для підтримки інтеграційних процесів. Механізм дії Європейської валютної системи включає три основні елементи:
1.Європейська валлютна одиниця – ЄВРО.
2.Режим сумісного коливання валютних курсів.
3.Європейський фонд валютного співробітництва.
3.Валютні ринки світу.
Валютний ринок – це система соціально-економічних та організаційних відносин купівлі- продажу різних іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах.
Валютні ринки забезпечують міжнародні розрахунки по зовнішній торгівлі, туризму, послугам, приватним переказам, руху капіталів.
Найбільші міжнародні валютні ринки діють у: Лондоні, Франкфурті- на Майні, Парижі, Нью-Йорку, Токіо, гонконзі, Сингапурі, Бахрейні.
Валютні ринки запезпечують своєчасне здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків, диверсифікацію валютних резервів, валютну інтервенцію, одержання спекулятивного прибутку учасниками угод у вигляді різниці курсів валют.
Інституціями валютних ринків є: великі банки і фінансові компанії, спеціалізовані брокерські фірми, які здійснюють валютні операції.
Світовий ринок золота.
Світовиї ринок золота – це система відносин купівлі-продажу золота і сукупність центрів, де здійснюються купівельно-продажні операції із золотом для промислових цілей, придбання необхідної іноземної валюти, приватного нагромадження, спекуляції.
Суб”єктами світового ринку золота виступають комерційні банки, фірми, приватні особи, виконавчі валютні органи.
У світі функціонує понад 40 міжнародних ринків золота. Найбільші з них знаходяться в Лондоні і Цюриху. В залежності від режиму торгівлі, який встановлює держава, розрізняють такі ринки золота:
1.Вільні міжнародні- Лондон, Цюрих, Нью-Йорк, Гонконг, Дубаї.
2.Вільні місцеві- Париж, Мілан, Стамбул, Ріо-де-Жанейро.
3.Конрольовані місцеві- Афіни, Каїр.
4.”Чорні ринки”- Бомбей, Тайбей.
На ринках Лондона та Цюриха реалізується золото ПАР – головної золотодобувної країни світу.Майже половина проданого тут металу надходить для подальшого перепродажу на інші ринки золота. Лондонський ринок монополізований п”ятьма фірмами(членами золотого ринку) які виступають посередниками між продавцями та покупцями золота.
Представники цих фірм двічі на день збираються разом для встановленя ціни золота в доларах США – ця процедура називається фіксінг. В Цюриху угоди із золотом здійснюються трьоиа швейцарським “гросбанками”.
4.Міжнародні валютні розрахунки.
Міжнародні розрахунки – являють собою систему регулювання платежів за грошовими вимогами, які виникають між державами, організаціями, громадянами різних країн. Міжнародні валютні розрахунки здійснюються в основному через банки.
Форми міжнародних розрахунків:
100% аванс(авансові платежі, передоплата)–дуже рідкісне явище у нормальних міжнародних відносинах.
Акредитивні розрахунки– це доручення банку(клієнтом якого є імпортер) одному або декільком банкам здійснити платежі фізичній або юридичній особі в межах визначеної суми на умовах, указаних в акредитиві.
Акредитив – це платіжний документ за яким банк дає розпорядження іншому банку за рахунок спеціально заброньованих коштів оплатити товарно- транспортні документи за відвантажений товар або виплатити пред”явнику акредитива визначену суму грошей.
Акредитив є вигідним для експортера, бо забезпечує надійність платежу і швидке його отримання, захищаючи експортера від валютних і політичних ризиків.
Інкасо– це банківська операція, коли банк за дорученням свого клієнта і на основі розрахункових документів отримує грошові суми від покупця з подальшим зарахуванням цих сум на рахунок свого клієнта. Для експортера все-таки інкасо є вигідною формою розрахунків, так як такі операції до певної міри гарантують до того моменту, як імпортер отримає товар.
Розрахунки при відкритому рахунку– це форма розрахунків, при якій відсутні надійні гарантії для експортера, котрий направляє на адресу покупця товар і товарні документи, а імпортер протягом обумовленого терміну повинен переказати на рахунок експортера гроші. Відкритий рахунок використовують при розрахунках між: фірмами пов”язаними традиційними торговими відносинами; транснаціональними корпораціями та їхніми закордонними філіями приекспортному постачанні.
Розрахунки з використанням векселів і чеків– застосовують розрахунки чеками і переказними векселями.
Баланси міжнародних розрахунків – це співвідношення грошових зобов”язань, надходжень і платежів між країнами за певний проміжок часу. До балансів міжнародних розрахунків відносять:
А) Платіжний баланс– який включає в себе три основні розділи:
торговельний баланс– це різниця вартості експорту і імпорту, або так званий чистий експорт.
баланс послуг та некомерційних платежів(“невидимі операції”)– включає платежі та надходження від транспорту, страхування, зв”язку, туризму, споживчі перекази грошових коштів(зарплата, спадщина, пенсії).
баланс руху капіталів та кредитів– показує надходження закордонних інвестицій та позик, а також надання крадитів та здійснення капіталовкладень в інших країнах.
Б) Розрахунковий баланс – це співвідношення вимог та зобов”язань країни по відношенню до інших країн на певну дату(наприклад: на початок року).
Відмінність платіжного балансу від розрахункового полягає в тому, що він характеризується фактичними надходженнями, а розрахунковий – обсягом вимог та зобов”язань.
В) Баланс міжнародної заборгованості країни – це сума боргових та майнових зобов”язань країни іноземним кредиторам, яку необхідно сплатити в установлений термін з виплатою відсотків.