Футбол

Мінстерство освіти України Донецький державний інститут здоровя, фізичного виховання та спорту Реферат з предмету Введення до спеціальності на тему Мій вид спорту - футбол Виконав студент гр. 15-М Добродомов І. Б. Викладач Котов В. Г. Донецьк 1998р. Зміст Розділ 1 Історія розвитку гри у футбол 1.1 Чемпіонат світу з футболу 6 1.2

З історії олімпійського футболу 1.3 Чемпіонат Європи з футболу 10 1.4 Розіграші Кубка чемпіонів країн Європи 11 1.5 Розіграші Кубка володарів Кубків країн Європи 12 1.6 Розігріш Міжконтинентальних кубків 1.7 Розвиток футболу в Україні 14 Розділ 2 Правила гри у футбол 2.1 Еволюція правил гри у футбол 18 2.2

Поле для гри у футбол правило І 19 2.3 Мяч правило ІІ 2.4 Учасники змагань правило ІІІ 2.5 Одяг футболістів правило ІV 2.6 Суддя правило V 2.7 Асистенти судді правило VІ 2.8 Тривалість гри правило VІІ 2.9 Початок гри правило VІІІ 25 2.10 Мяч у грі та поза грою правило ІХ 26 2.11

Мяч забитий у ворота правило Х 2.12 Положення поза грою правило ХІ 2.13 Неспортивна поведінка і недозволена гра правило ХІІ 27 2.14 Вільний та штрафний удари правило ХІІІ 29 Вільний удар 29 Штрафний удар 30 2.15 11-метровий штрафний удар правило ХІ2.16 Укидання мяча в гру з-за бічної лінії поля правило

ХV .2.17 Удар від ворот правило ХVІ 2.18 Кутовий удар правило ХVІІ 33 Список літератури 35 Розділ 1 Історія розвитку гри у футбол Футбол - одна з найдавших ігор людства. Невщомо, де і коли він з явився. Архівні джерела, знайдені в Китаї та Єгипті, зокрема зображення гравців з м ячем, окремо м ячі, дають вченим підстави стверджувати, що футбол

був відомий людству задовго до нашої ери. Так, англійський професор Барканс Англія переконаний, що навіть первісні люди грали в футбол кам яним м ячем. Китайцям гра з м ячем була відома ще понад 5000 років тому. Імператори вважали, що така гра є важливим засобом військової під-готовки. На футбольних майданчиках воїни намагалися застосовувати тактику, якої вони дотримувалися на полі битви,

тож і вдосконалювали основні принципи атаки та захисту. М яч тоді був набитим кінським волосом і обшитий шкурою. А надувними м ячами почали грати вже у XVIII столітті. В правилах навчання воїнів, виданих в Китаї понад 2000 років тому, досить докладно описано гру в футбол. Архівні дані свідчать, що змагалися між собою дві команди, завданням яких було потрапити м ячем у отвір

в сітці, натягнутій між двома бамбуковими жердинами. Переможців нагороджували щедрими подарунками. Деякі популярні гравці навіть призначались на високі державні або військові посади. Згодом під назвою Кемарі футбол із Китаю перекочував до Японії. Тут ця гра стала частиною чисельних религійних обрядів, але широкого розповсюдження серед населения не здобула. Археологічні розкопки, проведені в

Єгипті та стародавній Греції, а також архівні джерела, засвідчують, що там футбол був досить поширений. Так, він згадується у всесвітньо відомій Одіссеї Гомера. Ця гра була складовою частиною спартанського виховання юнаків, оскільки вимагала від її учасників прояву сили та елементів боротьби. У стародавній Греції гра з м ячем мала три назви Файнінда , Гарпаціон ,

Єпіскурос . Однак тільки у перших двох видах завданням гравців що складали дві команди по 15 чоловік у кожній було оволодіти м ячем, зберегти його під контролем своєї команди і провести у визначене місце або ворота ногами, Із літературних джерел відомо, що Софокл, Александр Македонський, Діонісій також були знайомі з грою у футбол, існує чимало згадок, що в стародавній Греції в гімназіонах

існували спеціальні майданчики для гри, яку організовував і проводив ок-ремий вчитель. Це був дійовий засіб фізичного загартування не лише воїнів, але й оздоровления усієї нації. К.Гален - римський лікар і природодослідник, писав, що гра з м ячем забезпечувала фізичну, психічну підготовку найширших мас. Вона, на його думку, є могутнім засобом лікування хворих. Хоч сам Гален мав міцне здоров я, багато часу віддавав цій грі,

оскільки, власне, таким способом вів боротьбу зі стараниям. Після занепаду стародавньої Греції, футбол під назвою Гарпастум , стрімко завойовує римлян і особливо захисників імперії. 3міст гри полягав у перекидані м яча один одному так, щоб занести його за основні лінії половини майданчика суперників. Ті лінії вважалися голевими.

Існувала ще и центральна лінія. Правила гри забороняли одному і тому самому гравцеві володіти м ячем двічі до взяття воріт. За їх порушення м яч передавався суперникам. Гравці тоді мали взуття, яке римляни називали кальцеус . Корінь цього слова зберігся в Італії до наших днів, де кальчіо означає футбол. Завойовуючи дедалі нові території, римські воїни просувалися вглиб

Європи - до Франції, Німеччини, Англії і впроваджували свої звичаї та ігри. Легіонери весь вільний час віддавали футболу. У Франції ця гра називалася Soule або Choule . Завдання гравців тут зводилося до того, щоб переміщувати м яч від однієї лінії до другої. Боротьба за м яч була безкомпромісною і навіть небезпечною. Тож і з явилися королівські та парламенські укази про заборону гри, що призвело

до тимчасового занепаду футболу. В Англії найпопулярнішим видом розваги був футбол натовпу . Ігри неорганізованих гуртів проводилися на майданах і вулицях міст, що паралізувало життя населения, завдавало великих збитків ремісникам, торговцям. Усе це викликало невдоволення королів, і в 1314 р. Едуард ІІ видав указ, де зазначалося У зв язку з тим, що гра у м яч призводить до великого безладдя,

а це само собою є велике зло, ми іменем короля під страхом ув язнення забороняємо грати в футбол у великих містах . Його послідовники Едуард III, Річард II та Генріх IV ще неодноразово повторюватимуть цей указ. 3амість гри у футбол мешканцям міст пропонувалося зайнятися метанням списа чи стрільбою з лука. Не зважаючи на суворі заборони популярність футболу серед населения зростала.

На зображення гри з м ячем різьба по дереву натрапляємо в кафедральному соборі м. Ланкастер, який побудовано в XIV ст. і є найстарійшим у світі. Про нехтування забороною королівськими указами цієї гри згадує В.Шекспир у Комеди помилок та Королі Лірі . В Італії в часи Середньовіччя у саlcio грали переважно у местах Флоренції та

Падуї, але там уже існували деякі правила гри. Так, визначалася кількість учасників в команді, юнували ворота, ставилися певні вимоги до розташування гравців, що вважається витоками тактичних систем гри. Існує думка, що ігри з м ячем в середні віки були відомі також і в країнах Африки та Південної Америки, але там вони мали релігійно-культовий характер. Отож фахівці та більшість істориків вважають, що футбол постав на традиціях

ігор з м ячами, якими користувалися за давніх часів та в Середньовіччі, а батьківщиною його є, безперечно, Англія. У першій половині XIX ст. футбол натовпу вже мав два різновиди Ё з м ячем тільки ногами футбол Ё гра з м ячем руками та ногами регбі . Останній вид спорту здобув назву від міста Регбі, в коледжі якого ця гра культивувалася.

Якщо в цьому місті грали руками і ногами, то в містечку Херроу - тільки ногами. Шанувальники одного способу гри домоглися, щоб м яч був овальної форми, а іншого - щоб м яч був лише круглий. Велику популярність футбол мав серед учнівської молоді. Досить сказати, що вже на початку XIX ст. він був включений до навчальних програм шкіл і проводились змагання. Трохи пізніше почали створюватися футбольні клуби.

Перший - Форест клаб - з явився у 1859 р. у містечку Єпінг, поблизу Лондона. Найстарішими вважаються також клуби Барнс , Блек-хед , Кристал Палас , Кільбурн , Крузейдер тощо. У 1823 р. було дозволено гравцям бігти з м ячем. Саме тоді було покладено початок розвитку сучасних правил футболу та регбі, історія яких, в ті далекі часи тісно перепліталась.

Оскільки у кожній місцевості існували свої правила, то, певна річ, під час матчів постійно виникали непорозуміння. Це змусило представників усіх створених до того часу клубів зібратися в 1863 р. у Лондоні, щоб розробити єдині правила гри, але досягти згоди не вдалося, зате було створено Англійську футбольну асоціацію. А перші єдині правила гри були ухвалено в 1863 р. У них передбачено чисельний склад команд, розміри футбольного поля та воріт, гравцям заборонялося грати

руками в межах штрафного майданчика за винятком воротаря . Вони складалися з 13 пунктів. У перші правила постійно вносилися доповнення, поправки, нові параграфи. Однак в основному вони збереглися до наших днів. Створення Футбольной асоціацій сприяло переходу від стихійного до організованого футболу. На другому засіданні Футбольної асоціації, 6 грудня 1863 р було вирішено вважати футбол

і регбі різними видами спорту. Це і є дата народження сучасного футболу. Переворот у тактику футболу внесли дві команди міста Глазго, їх гравцями у 1870 р. під час гри вперше в історії було застосовано передачу м яча. 3 тих пір футбол став командною грою. На жаль, прізвище футболиста, який вперше здійснив передачу м яча,

історії не відоме. Цей гравець, власне, і дав поштовх для розвитку і подальшого вдосконалення сучасної тактики гри. Ігри на Кубок Англії проводяться з 1871 р. Вони надзвичайно популярні у глядачів і сьогодні. У 1873 р. було проведено перший Міжнародний матч між командами Англії і Шотландії. У 1888 р. було створено Англійську, а у 1890 р.

Шотландську футбольні ліги. Завдяки англійцям футбол став улюбленою грою і в інших країнах Європи. Під час стоянок кораблів у портах вони організовували матчі між членами команд, до складів яких залучалась місцева молодь. Французькі студента, що навчалися в Англії в 1872 р. у портовому Micтi Гавр створили першу футбольну команду, а Перший футбольний клуб у Парижі з явився в 1879 р.

Англійці, що навчалися в Швейцарії організовували там футбольні команди. Так, у 1879 р. у Женеві заявив про себе футбольний клуб Сент Гал , а в 1886 р. у Цюріху - Грасхоперс . У 1875 р. виник Швейцарський футбольний союз . Згодом футбольні клуби було утворено також i в інших країнах Європи, зокрема в Данії, Голландії, Бельгії,

Німеччині, Aвстрiї та Угорщині. Швидкий i динамічний розвиток футболу, що спостерігався в Європі на початку XX ст. спонукав до створення міжнародної організації. І вже у 1904 р. у Парижі відбулася конференція за участю Бельгії, Данії, Франції, Голландії, Іспанії, Швейцарії та Швеції, де i було засновано Міжнародну федерацію футбольних асоціацій

ФІФА - Federation Intemacional Football Association . Першим головою ФІФА було обрано француза Р.Гірена. До речі, англійці спочатку ігнорували ФІФА, а через piк, переконавшись у її швидкому організаційному зростанні, стали її членами. 1.1. Чемпіонати світу з футболу Створення Міжнародної федерації сприяло поширенню i зміцненню контактів

як між футбольними клубами різних кpaїн, так i між національними збірними командами, що порушило питания про організацію i проведения чемпіонатів світу i включения футболу до програми Олімпійських iгop. Перший чемпіонат світу Кубок світу вздбувся в Уругваю у 1930 р в якому взяло участь із національних збірних команд. У фінальному матчі збірна Уругваю перемогла збірну

Аргентини з рахунком 4 2 i стала першим чемпіоном світу. Другий чемпіонат проводився в Італії у 1934 р. до нього залучено було вже 32 національні з6ipнi команди. У фіналі господарі поля в додатковий час узяли гору над збірною Чехословаччини 2 1 . У матчі за третє місце німецькі футболісти здобули премогу над австрійцями 3 2 i стали бронзовими призерами. У чемпіонаті світу, що розігрувався у 1938 р у фіналі

італійська збірна з рахунком 4 2 виграла в угорщв. А в матчі за третє місце з таким самим рахунком бразильці перемогли шведів. У зв язку з початком Другої світової війни в розіграшах чемпіонатів cвiту наступила вимушена перерва. У післявоєнні роки черговий чемпіонат світу відбувся в Бразилії 1950р У фіналі на стадіоні Маракана в присутності 200 000 глядачів господарі поля зазнали поразки

з рахунком 2 1 від збірної команди Уругваю. А в матчі за бронзові медалі шведи перемогли італійців 3 1 . П ятий чемпіонат світу проводився в Швейцарії у 1954 р. Угорці, які вважалися фаворитами чемпіонату, в фіналі програли збірній команді Федеративної Республіки Німеччини 3 2 . Бронзові медалі завоювали австрійці, які з рахунком 3 1 перемогли уругвайців. Черговий, шостий, чемпіонат світу було розіграно в

Швеції в 1958 р. У фінальному матчі бразильці виграли у шведів 5 2 . У зустрічі за бронзові медалі збірна французів перемогла німців з рахунком 6 3. Сьомий чемпіонат світу було проведено в Чилі у 1962 р. Тут у фінальному матчі збірна команда Бразилії перемогла чехословацьких гравців 3 1 , а в зустрічі за бронзові медалі чілійські футболісти взяли гору над югославами 1 0 .

В 1966 р. восьмий чемпіонат світу розігрувався в Англії. У фіналі господарі поля здобули перемогу над збірною командою Федеративної Республіки Німеччини 4 2 . Бронзовими призерами тоді стали португальці, які випередили збірну Радянського Союзу 2 1 . В Мексиці у 1970 р. переможцями дев ятого чемпіонату світу виявилися бразильці, перемогли у фіналі збірну Італії 4 1 . В матчі з уругвайцями за третє місце збірна команда

Федеративної Республіки Німеччини обійшла суперників з рахунком 1 0. Важливо підкреслити, що до 1970 р. в фіналі чемпіонатів світу брало участь 16 команд, але, враховуючи велику популярність футболу та в зв язку з підвищенням рівня якості гри в ycix країнах cвiту, ФІФА ухвалила довести кількість фіналістів до 24 команд. У черговому, десятому, чемпіонаті світу, який проводився в 1974 р. у

Федеративній Республіці Німеччині, у фіналі господарі поля перемогли голландців 2 1 , а бронзовим призером стала збірна команда Польщі. Одинадцятий чемпіонат розігрувався в Аргентині в 1978 р. Тут у фіналі господарі поля перемогли збірну команду Голландії 3 1 , а бронзові медалі здобули бразильці, які виграли у збірної Італії 2 1 . У дванадцятому чемпіонаті в Іспанії 1982 , у фіналі збірна

Італії виборола перемогу в команди Федеративної Республіки Німеччини 3 1 . Тоді бронзовими призерами нарекли поляків, які випередили французів з рахунком 3 1. У 1986 р. в Мексиці збірна команда Аргентини у фіналі виграла у збірнoї Федеративної Республіки Німеччини 3 2 i стала переможцем тринадцятого чемпіонату світу. У 1990 р. в Італії на чотирнадцятому чемпіонаті світу у фінальному матчі грали німецька та аргентинська

збірні команди, де останні зазнали поразки 2 0 . Пятнадцятий чемпіонат світу відбувся у США в 1994 р. У фіналі зустрілися команди Бразилії та Італії. Гра з додатковим часом закінчилася з рахунком 0 0. В одинадцятиметрових ударах перемогли бразильці 3 1 . В матчі за третє місце шведи виграли у болгар з рахунком 4 0. 1.2.

З Іcтоpiї оліміпійського футболу Як повноправний вид спорту футбол заявив про себе в 1900 р коли увійшов до програми Олімпійський iгop. Тоді в Парижі англійці, перемогли господарів поля і стали першими в icтоpiї чемпіонами Олімпійських iгop. На III Олімпійських iгpax в Сент-Луїсі 1904 р. футболісти Канади виграли у збірної команди США и здобули золоті медалі.

В Лондоні у 1908 р. англійці у фіналі обійшли збірні команди Данії та Голландії i теж одержали золоті медалі. Свій ycnix вони повторили i на наступних V Олімпійських iгpax в Стокгольмі 1912 р де побороли датчан з рахунком 4 2, а бронзовими призерами стала команда Голландяї, яка взяла гору над збірною Фінляндії. Чepгoвi Ол1мпійські ігри відбулися тільки у 1920 р.

Тривалу перерву спричинила Перша світова війна. В Антверпені у фіналі господарі поля зустрілися з футболістами Чехословаччини, але матч не закінчився, оскільки гocтi, не погодившись з рішенням судді, покинули поле i, певна річ, втратили олімпійські нагороди. Тоді cpiбнi медалі повезли додому футболісти Іспанії, а бронзові - Голландії. У 1924 р. олімшйським чемпіоном стала команда

Уругваю, яка у фіналі перемогла команду Швейцарії з рахунком 3 0, а третє місце посіли футболісти Швеції. В Амстердамі у 1928 р. уругвайці, які перемогли команду Аргентини 2 1 , захистили титул чемпіонів, здобутий ними на попередній Олімпіаді. Бронзові нагороди одержали футболісти Італії, які виграли у команди египту з рахунком 11 3. 1932 р. з програми Олімпійських iгop футбол був вилучений, i тому переможець не визначався.

У 1936 р. Олімпійські ігри проводились у Берліні. У фінальній гpi італійців та австралійців перші здобули перемогу 2 1 , а бронзові медалі виборола команда Норвегії, яка обійшла збірну Польщі 3 2 . Чергова довготривала перерва в проведенні Олімпійських iгop була через участь багатьох країн світу у Другій світовій війні. Наступна, XIV Олімпіада проводилася у

Лондоні через 12 років 1948р У фіналі команда Швеції перемогла югославів 3 1 , а бронзовими медалями була нагороджена команда Данії, яка виграла у господарів Олімпійського турніру з рахунком 5 3. В Хельсінкі 1952 р. переможцями XV Олімпіади стали угорці, які виграли у фіналі в команди Югославії 2 0 . Бронзові медалі завоювала команда Швеції, випередивши збірну

Федеративної Республіки Німеччини 2 0 . В Мельбурні у 1956 р. переможцем турніру була збірна команда Радянського Союзу, яка у фіналі поборола югославів, а бронзовими призерами - футболісти Болгарії. 1960 р. в Римі золоті олімпійські медалі завоювала команда Югославії, що у фінальній гpi перемогла датчан 3 1 . Бронзовими призерами стала збірна Угорщини, яка перемогла господарів

Олімпіади 2 1 . В Токіо у 1964 р. золоті медалі дістались збірній команді Угорщини в матчі з Чехословаччиною 2 1 , а бронзові - команді Німецької Демократичної Республіки. На ігpax XIX Олімпіади в Мексиці 1968 р. угорці повторили свій токійський успіх i здобули золоті медалі. Вони в фінальному матчі виграли у збірної Болгарії з рахунком 4 1.

В Мюнхені у 1972 р. перемогу на Олімпійських iгpax одержала збірна Польщі. У фінальному матчі вона поборола збірну Угорщини 2 1 . Бронзовими медалями тоді було нагороджено збірні команди Радянського Союзу та Німецької Демократичної Республіки, оскільки матч між ними за третє місце після додаткового часу закінчився з рахунком 2 2. У 1976 р. в

Монреалі на XXI Олімпійських iгpax володарями золотих медалей стали футболісти Німецької Демократичної Республіки. Вони у фінальній гpi випередили збірну Польщі 3 1 , а в матчі за бронзові медалі команда Радянського Союзу перемогла збірну Бразилії 2 0 . На ігpax XXII Олімпіади у Москві 1980 р. лідером Олімпійського турнipy виявилась збірна команда

Чехословаччини, яка у завершальному матчі здобула перемогу, вигравши у збірної команди Німецькоє Демократичної Республіки 1 0 . Бронзові медалі завоювали господарі поля. Вони перемогли збірну Югославії 2 0 . У 1984 р. у Лос-Анджелесі золоті медалі отримала збірна Франції, яка в останньому поєдинку виборола перемогу над командою Бразилії 2 0 , а в iгpi за бронзові медалі югослави взяли гору над

італійцями 2 1 . На XXIV Олімпіаді в Сеулі 1988 р. найбільший ycпiх мала команда Радянського Союзу, яка в останньому матчі виграла у збірної Бразилії 2 1 . В Барселоні 1992 р. золоті медалі дісталися господарям Олімпійських iгop, які у фіналі випередили команду Польщі з рахунком 3 2. У 1996 р. в Атланті на XXVI

Олімпійських iгpax у фінальному матчі нігерійці перемогли Аргентину з рахунком 3 2. Бронзовими медалями нагороджено команду Бразилії, яка перемогла португальців з рахунком 5 0. Вперше в icтopiї Олімпійських iгop було проведено турнір серед жіночих команд, Олімпійським чемпіоном стала команда США, яка перемогла китаянок з рахунком 2 1.

Бронзовими медалями нагороджено команду Норвегії, яка з рахунком 2 0 перемогла команду Бразилії. 1.3. Чемпіонати Європи з футболу Звернімо увагу, що Європейський союз футбольних асоціацій УЄФА почав проводити чемпіонати континенту серед національних збірних команд тільки з 1960 р. Перший чемпіонат Європи було розіграно у Франції. В Парижі в завершальному матчі зустрілись збірні команди

Радянського Союзу та Югославії. Перемогу, а отже i звания першого чемпіона Європи, здобули футболісти Радянського Союзу 1 0 . Другий чемпіонат континенту відбувся у 1964 р. в Іспанії. Тоді в останній гpi господарі поля перемогли збірну Радянського Союзу з рахунком 2 1. У фіналі чергового третьєго спортивного поєдинку в

Римі 1968 , де грали команди Італії та Югославії, перемогли італійці 2 0 . Фінал наступного чемпіонату відбувся в Бельгії 1972 . В Брюсселі зустріч між збірними командами ФРН та СРСР закінчилася з рахунком 3 0 на користь першої команди. Титул чемпіона континенту у 1976 р. в Югославії завоювала команда

Чехословаччини, яка перемогла в заключному матчі команду Федеративної Республіки Німеччини з рахунком 5 3 по одинадцятиметрових ударах. 1980 р. в Італії у турнірі краін Європи лідирували футболісти Федеративної Республіки Німеччини. Вони в останній гpi здобули перемогу над збірною Данії 2 1 . В 1984 р. у Франції в фіналі зустрілися збірні команди

Франції та Іспанії. 3 рахунком 2 0 перемогли французи. Переможцями змагань 1988 р. у Німеччині стали футболісти Голландії. У завершальній гpi вони побороли команду СРСР 2 0 . У фінальній зустрічі чемпіонату Європи 1992 р. у Швеції зустрілися національні збірні команди Данії та

Німеччини. Перемогли з рахунком 2 0 датські футболісти. У 1996 р. в Англії в фіналі чемпіонату зустрілися команди Німеччини та Чexiї. Перемогу з рахунком 2 1 здобули німецькі футболісти. Бронзовими медалями нагороджено футболістів Франції та Англії. ФІФА та УЄФА проводять чемпіонати світу та

європи ще i серед молодіжних та юнацьких національних збірних команд, а за останні роки - i чемпіонати Європи серед жіночих команд, континенту з мінi-футболу та багато інших цікавих турнірів. Отже організованим проведенням змагань на світовому i європейському рівнях охоплені практично вci вiковi категорії гравців, що свідчить про масовий розвиток футболу на вcix континентах, адже сьогодні членами

ФІФА є 192 країни та 7 асоційованих членів. 1.4. Розігріш Кубка чемпіонів країн Європи Piк Команди Рахонок 1957 Реал Мадрид - Стад Реймс Париж 4 3 1958 Реал Мадрид - Мілан Мілан 3 2 1959 Реал Мадрид - Стад Реймс Париж 2 0 1960 Реал Мадрид - Єйнтрахт Франкфурт 7 3 1961 Бенфіка Лісабон -

ФК Барселона Барселона 3 2 1962 Бенфіка Лісабон - Реал Мадрид 5 3 1963 Мілан Мілан - Бенфіка Лісабон 2 1 1964 Інтернаціональ Мілан - Реал Мадрид 3 1 1965 Інтернаціональ Мілан - Бенфіка Лісабон 1 0 1966 Реал Мадрід - Партизан Белград 2 1 1967 Селтік Глазго - Інтернаціональ Мілан 2 1 1968

Манчестер Юнайтед Манчестер - Бенфіка Лісабон 4 1 1969 Мілан Мілан - Аякс Амстердам 4 1 1970 Феєнорд Роттердам - Селтік Глазго 2 1 1971 Аякс Амстердам - Панатанаїкос Афіни 2 0 1972 Аякс Амстердам - Інтер Мілан 2 0 1973 Аякс Амстердам - Ювентус Торіно 1 0 1974 Баварія Мюнхен -

Атлетико Мадрид по 11 м 4 0 1975 Баварія Мюнхен - Лідс Юнайтед Лідс 2 0 1976 Баварія Мюнхен - Сент-Стьен Сент-Стьен 1 0 1977 Ліверпуль Ліверпуль - Борусія Дортмунд 3 1 1978 Ліверпуль Ліверпуль - Брюгге Брюссель 1 0 1979 Нотінгем Форест Нотінгем - Мальме Мальме 1 0 1980 Нотінгем Форест

Нотшгем - Гамбург Гамбург 1 0 1981 Ліверпуль Ліверпуль - Реал Мадрид 1 0 1982 Астон Вілла Лондон - Баварія Мюнхен 1 0 1983 Ювентус Topiно - Гамбург Гамбург 1 0 1984 Ліверпуль Ліверпуль - Рома Рим по 11 м 4 0 1985 Ювентус Topiно - Ліверпуль Ліверпуль 1 0 1986 Стяуа Бухарест -

Барселона Барселона по 11 м 2 0 1987 Порто Порту - Баварія Мюнхен 2 1 1988 Єйндховен Єйндховен - Бенфіка Лісабон по 11 м 6 5 1989 Мілан Мілан - Стяуа Бухарест 4 0 1990 Мілан Мілан - Бенфіка Лісабон 1 0 1991 Црвена Звезда Белград - Марсель Марсель по 11 м 5 3 1992 Барселона

Барселона - Сампдорія Генуя 1 0 1993 Олімпік Марсель - Мілан Мілан 1 0 1994 Мілан Мілан - Барселона Барселона 4 0 1995 Аякс Амстердам - Мілан Мілан 1 0 1996 Ювентус Турін - Аякс Амстердам по 1 1 м 4 0 1.5. Розігріши Кубка володарів Кубків країн Європи Рік Команди Рахунок 1961 Рейнджерс

Глазго - Фіорентіна Флоренція 0 2 1962 Атлетіко Мадрид - Фіорентіна Флоренція 3 0 1963 Тотенхем Хоте пур Тотенхем - Атлетико Мадрид 5 1 1964 Спортенг Лісабон - МТК Будапешт 1 0 1965 Вест Хем Юнайтед Лондон - ТСВ 1860 Мюнхен 2 0 1966 Борусія Дортмунд - Ліверпуль Ліверпуль 2 1 1967 Баварія

Мюнхен - Глазго Рейнджерес Глазго 1 0 1968 Мілан Мілан - Гамбург Гамбург 2 0 1969 Слован Братислава - Барселона Барселона 3 2 1970 Манчестер Сіті Манчестер - Гурнік 3абже 2 1 1971 Челсі Лондон - Реал Мадрид 2 1 1972 Глазго Рейнджерс Глазго - Динамо Москва 3 2 1973 Мілан Мілан - Лідс

Лідс 1 0 1974 Мілан Мілан - Магдебург Магдебург 0 2 1975 Динамо Київ - Ференцварош Будапешт 3 0 1976 Андерлехт Брюссель - Вес Хем Юнайтед Лондон 4 2 1977 Гамбург Гамбург - Андерлехт Брюссель 2 0 1978 Андерлехт Брюссель - Аустрія Ввдень 4 0 1979 Барселона Барселона - Фортуна

Дортмунд 4 3 1980 Валенсія Валенсія - Арсенал Лондон 5 4 1981 Динамо Тбілісі - Карл Цейс Єна 2 1 1982 Барселона Барселона - Стандарт Льєж 2 1 1983 Абердин Абердин - Реал Мадрид 2 1 1984 Ювентус Торіно - Порто Порту 2 1 1985 Євертон Англія - Рапід Відень 3 1 1986 Динамо Київ - Атлетико Мадрид 2 0 1987

Аякс Амстердам - Локомотив Лейпциг 1 2 1988 Аякс Амстердам - Мехелен Мехелен 2 0 1989 Барселона Барселона - Сампдорія Генуя 3 1 1990 Сампдорія Генуя - Андерлехт Брюссель 2 0 1991 Барселона Барселона - Манчестер Юнайтед Манчестер 1 2 1992 Вердер Бремен - Монако Монако 2 0 1993 Парма Парма -

Антверпен Антверпен 3 1 1994 Арсенал Лондон - Парма Парма 1 0 1995 Сарагоса Сарагоса - Арсенал Лондон 2 1 1996 Парі Сен-Жермен Париж - Рапід Відень 1 0 1.6. Розіграші Міжконтинентальних кубків Рік Команди Рахунок 1960 Реал Іспанія - Пеньяроль Уругвай 5 1, 0 0 1961 Пеньяроль

Уругвай - Бенфіка Португалія 5 0, 0 1, 2 1 1962 Сантос Бразилія - Бенфіка Португалія 3 2, 5 2 1963 Сантос Бразилія - Мілан Італія 4 2, 2 4, 1 0 1964 Інтер Італія - Індепендьєнте Аргентина 2 0, 0 0, 1 0 1965 Інтер Італія - Індепендьєнте Аргентина 3 0, 0 0 1966 Пеньяроль Уругвай -

Реал Іспанія 2 0, 2 0 1967 Ресінг Аргентина - Селтік Шотландія 2 1, 0 1, 1 0 1968 Естудіантес Аргентина - Манчестер Юнайтед Англія 1 0, 1 1 1969 Мілан Італія - Естудіантес Аргентина 3 0, 1 2 1970 Феєнорд Голланди - Естудіантес Аргентина 1 0, 2 2 1971 Насьональ Уругвай -

Панатанаікос Грещя 2 1, 1 1 1972 Аякс Голланд1я - Індепендьєнте Аргентина 3 0,1 1 1973 Індепендьєнте Аргентина - Ювентус Італія 1 0 1974 Атлетико Мадрид - Індепендьєнте Аргентина 2 0, 0 1 1975 Через відмову Баварії Німеччина розіграш не проводився 1976 Баварія

Німеччина - Крузейро Бразилія 2 0, 0 0 1977 Бока Хуніоре Аргентина - Борусія Німеччина 2 2, 3 0 1978 Через відмову Ліверпуля Англія розіграш не проводився 1979 Олімпія Парагвай - Мальме Швеція 2 1, 1 0 1980 Насіональ Уругвай - Нотингем Форест Англія 1 0 1981 Фламенго Бразилія -

Л1верпуль Англія 3 0 1982 Паньяроль Уругвай - Астон Вілла Англія 2 0 1983 Греміо Бразилія - Гамбург Німеччина 2 1 1984 Індепендьєнте Аргентина - Ліверпуль Англі1я 1 0 1985 Ювентус Італія - Архентінос Аргентина 2 2 по 11 м 4 2 1986 Рівер Плейнт Аргентина - Стяуа Румунія 1 0 1987 Порто

Португалія - Пеньяроль Уругвай 2 1 1988 Насіональ Уругвай - Ейндховен Голландія 2 2 по 11 м 7 6 1989 Мілан Італія - Атлетико Насіональ Колумбія 1 0 1990 Мілан Італія - Олімпія Парагвай 3 0 1991 Црвена Звезда Югославія - Коло-Коло Чилі 3 0 1992 Сан Паулу Бразилія - Барселона

Барселона 2 1 1993 Сан Паулу Бразилія - Мілан Італія 2 1 1994 Белее Сарсфивд Аргентина - М1лан Італія 2 0 1995 Аякс Голландія - Греміо Бразилія 0 0 по 11м 4 3 1996 Ювентус Італія - Рівер Плейт Аргентина 1 0 1.7. Розвиток футболу в Україні Спорт, і зокрема футбол, в Україні почав розвиватися ніхніше, ніж в країнах 3ахідної

Європи. Причиною вздставання було те, що територія України розподілялася між двома імперіями. Більша частина до 1917 р. входила до складу Російської імперії, а західні землі та Закарпаття - до австро-угорськоУ. 3 1918 р. Галичина відійшла до Польщі, а Закарпаття - до складу створеної після Першої світової війни Чехословацької республіки. Усі украінські землі були об еднані в

єдину державу в складі колишнього Радянського Союзу тільки у 1946 р а незалежною Україна стала в 1991 р. У книжці М.Балакіна та М.Михайлова Футбол України 1968 р. можна прочитати Щодо часу і місця зародження футболу на Україні досі немае одностайної думки. Але впевнено можно сказати, що ця спортивна гра розвивалась одночасно у Києвї, Харкові, Одесі, Миколаєві, Катеринославі,

Юзівці . Автори пишуть, що основоположниками одеського футболу були англійські службовці іноземних підприємств, які у 1878 р. и організували Одеський британський атлетичний клуб , який є першим футбольним гуртком в Україні, створеним іноземцями. Однак, справжнє визнання ця гра здобула в Одесі, починаючи з 1907 р. Футбол, вважають М.Балакін та

М.Михайлов, прийшов у Миколаїв і Київ одночасно, у 1901 р. Трохи пізніше в Харків, а на початку 1910 р. і в Донбас. Доречно відзначити, що в футбол тоді грали тільки іноземні службовці у Києві - чехи, в Одесі, Миколаєві - англійці та іноземні моряки з кораблів, які перебували у портах

України. Вони, маючи вільний час, організовували і проводили між собою футбольні матчі. Серед місцевого населения зацікавленості у грі в той час не було. Згадані автори, з відомих причин, не відносять до складу України Галичину та Закарпаття, оскльки вважають ці території такими, що приєднані до Украіни у 1939 та 1946 роках, хоча підкреслюють, що вона

є споконвічним українським краєм. А якщо це так, то слід відзначити, що тут футбол почав розвиватися трохи раніше, ніж на східній частині України. Документи свідчать, що перші тренування футболістів у Львові відбулися ще у 1894 р. Наприкінці XIX ст. львівське Товариство рухових ігор почало створювати групи молоді, серед яких особливу зацікавленість викликав футбол. Так, у Спортивній газеті 15 від 15 жовтня 1900 р. читаємо, що львівяни тоді вперше побачили

гру м ячем ногами. Це була зустріч двох учнівських команд четвертої гімназії. Вона тривала два тайми по 20 хвилин і закінчилась з рахунком 1 1. Відомо, що у Києві в 1901 р. розпочалися перші тренування футболістів. А 11 серпня 1901 р. газета Унг повідомила читачів, що через чотири дні, 15 серпня, відбудеться матч між командами Ужгорода та

Атлетичного клубу Будапешта. Місцевих футболістів представляли учні шкіл та гімназій. 3устріч закінчилася з рахунком 3 0 на користь команди Будапешта. Отже можна стверджувати, що джерела українського футболу беруть початок у Львові та Ужгороді. Важливо, що у Львові 1906 р. видавництво Сокіл українською мовою випустило книжку І.Боберського

Копаний м яч тираж 3 тис. примірників . Вона містила поради щодо техники, тактики, методики тренування, правил гри. А на сході країни тільки у 1909 р. з явився Футбол Л.Можарського. У 1908 р. в Україні вперше було видано правила гри з футболу. Чемпіонат з футболу у Львові офційно проводився з 1906 р. На заході України за короткий час було створено команди

Чарні 1904 , Легія 1905 , Погонь 1907 , Гасмонея 1908 , Україна 1911 . Всі вони, крім України , після Першої світової війни брали участь у чемпіонаті Польщі серед команд Вищої ліги. У цей період футбол бурхливо розвивається на Закарпатті. Тут команди різних міст активно проводять товариські зустрічі з футболістами Ніредьгази, Кошиць, Дебрецена, Шаторольоуйгеля тощо.

Досить згадати, що команда літаючих вчителів , так називали гравців Русі Ужгород , оскільки вони вилітали на свої матчі літаком, а згодом команда УАЦ Ужгород , брали участь в чемпіонатах Чехословаччини та Угорщини серед команд Вищої ліги, МШЄ Мукачево грала в першій лізі. Закарпатський футбол взагалі дав багато всесвітньо відомих гравців, серед них

Д.Товт, М.Михаліна, Ю.Лавер, М.Коман, І.Мозер, В.Турянчик, Й.Сабо, Ф.Медвідь, С.Решко, Й.Беца, І.Яремчук, В.Рац та інші. В різних збірних командах колишнього Радянського Союзу вони брали участь у чемпіонатах світу, Олімпійських іграх, Кубкових турнірах країн Європи тощо. Як свідчать довідники, на сході

України особливо бурхливого розвитку футбол набув з 1912 р. Спершу створилися футбольні команди в Одесі 1910 , Києві 1911 , Харкові 1912 , Миколаєві 1915 , 3 явилися вони і в Юзівці, Краматорську, Херсоні, Єлисаветграді, Вознесенському, Катеринославі. Футбольні матчі відбувалися в Полтаві,

Сімферополі, Чернігові, Лозовій та інших містах України. Водночас самостійні розіграші проводили так звані дикі , тобто не зареєстровані команди Києва, Харкова, Одеси. 1913 р. у Києві відбулася Перша всеросійська олімпіада. Хоча в її програмі футболу не було, учасники змагань все таки побачили показові матчі. Команди Одеси, Києва, Харкова і міст Донбасу з 1912 р об еднавшись в ліги, почали проводити регулярні

змагання в два етапи - восени та навесні. Пріоритет серед команд півдня України надійно утримували футболісти Одеси, які брали участь і в фіналі першості Росії 1912 і у1913 р. вони стали чемпіонами Росії, завдавши поразки у фіналі команді Петербурга 4 2 , а у 1914 р. провели три міжнародні матчі з кращим футбольним клубом Туреччини Фенер - Бахче , де у двох перемогли, а один закінчився з нічійним

рахунокм. Змагання на Кубок і першість Україна проводила з 1922 р. Її збірна - переможець другого Всеросійського свята фізкультури 1924 , де вона обійшла команди Закавказзя та РСФСР. А незабаром у товариських матчах завдала поразок і збірним командам - Москви та СРСР. У Харкові створено висококласну команду Штурм , у Києві 3алізничник , в Одесі Местран та інші.

Бурхливо розвивався футбол у 1935 р. у Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську. Тоді збірна України зустрілася в Парижі з футболістами професіонального клубу Ред Стар Олімпіл і обійшла суперника з рахунком 6 1. 3 1936 р. у вищій лізі чемпіонатів Радянського Союзу брала участь команда Динамо Київ

і за всю історію школи не покидала її, а в довоєнні роки вона стала тринадцятикратним чемпіоном і девятиразовим володарем Кубка Радянського Союзу, Суперкубка Європи 1975 , дворазовим - Кубка володарів Кубків країн Європи 1975, 1986 . Про високий рівень українського футболу свідчить і те, що у вищій лізі Радянського Союзу в різний час виступали команди

Динамо Київ , Шахтер Донецьк , Карпати Львів , Зоря Луганськ , Дніпро Дніпропетровськ , Металіст Харків , Таврія Сімферополь , СКА Одеса , Чорноморець Одеса , Металург 3апоріжжя , а в першій лізі - команди Ужгорода, Івано-Франківська, Львова, Чернівців та ін. Більшість

із них досягли високих спортивних успіхів. Зокрема чемпіонами і призерами Радянського Союзу були фугболісти Динамо Київ , 3орі Луганськ , Дніпра Дніпропетровськ , Чорноморця Одеси . Володарями Кубка - динамівці Києва, футболісти Шахтаря Донецьк , Карпат Львів , Металіст Харків .

Усі вони успішно виступали в Європейських кубкових турнірах. Протягом багатьох років у міжнародних змаганнях чемпіонатах Європи, світу, Олімпійських іграх основу національних збірних команд складали футболісти українських клубів. Досить згадати всесвітньо відомі прізвища таких гравців як Ю.Воинов, В.Мунтян, В.Пузач, В.Веремєєв, І.Біланов,

В.Серебряников, В.Банников, В.Колотов, О.Блохін, Л.Буряк, А.Коньков та інші. Сьогодні ними пишаеться український футбол. Згадаймо, О.Блохін 1975 та І.Біланов 1986 були визнані кращими футболістами Європи і нагороджені золотими м ячами, а О. Протасов у 1984 р. став володарем срібної бутси Європи 1984 , яку вручали кращим бомбардирам. Після проголошення

Верховною Радою незалежності України 1991 , Федерація футболу України як повноправний член увійшла до УЄФА і ФІФА, що дало змогу національним збірним командам брати участь у чемпіонатах світу, Європи, Олімпійських іграх і Європейських кубкових турнірах. Весною 1992 р. проводився Перший незалежний чемпіонат України серед команд вищої, першої, другое перехідних ліг, а також колективів

фізкультури. Титул першого переможця вибороли футболісти Таври Сімферополь . Тепер такі змагання в Україні відбуваються восени та навесні. Чемпіонат України проводиться і серед юнацьких команд молодшого та старшого віку. Створено і юнацьку національну збірну команду України. Такі найважливіші етапи розвитку національного футболу, одного з найбільш популярних серед населения

України видів спорту. Розділ 2 Правила гри у футбол 2.1. Еволюція правил гри у футбол В Італії вже в середині минулого століття грали у футбол, дотримуючись правил, де визначалася кількість гравців, передбачалася зміна воріт гравцями під час змагання тощо. На початку розвитку футболу в Англії в різних навчальних закладах існували свої правила гри, що надзвичайно ускладнювало міжшкільні футбольні зв язки, а під час змагань

між командами виникали непорозуміння та всілякі інші небажані явища. Щоб позбутися цього, в 1848 р. представники шкіл провели конференцію, на якій було затверджено перші правила гри. Їх назвали кембріджськими . Подальші зміни і поправки до правил гри вносилися вже після створення Футбольного Союзу Англії у 1863 р . Сучасні розміри воріт визнали у 1866 р а через п ять років у 1871

р. гравцям крім воротаря, в межах штрафного майданчика було заборонено грати руками. Кутові удари впровадили у 1873 р а 1875 р. мотузок, що з єднував бічні стойки воріт, заменили поперечиною після першого тайму команди мінялися ворітьми. Визначальним в еволюції правил виявився 1877 р. Власне, тоді було встановлено кількісний склад гравців на полі 11 чоловік і тривалість гри 90 хвилин . Користуватися свистком під час гри судді почали з 1878

р. У 1882 р. в Манчестері відбулася зустріч представників Англії, Шотландії, Уельсу та Ірландії, тоді і було створено комісію з правил гри. Відтоді саме вона і вносить зміни та поправки до них. З часом правила удосконалювалися. Так, у 1890 р. на ворота вперше почали прикріплювати сітку, а ще через рік ввели правило про виконання штрафних ударів, судді на полі стали допомагати судді на лінії.

У 1895 - 1899рр. визначили товщину поперечини та бічних стояків воріт 12 см , розміри поля, а також встановили, які дії гравців на полі слід розглядати як грубу гру. Розміри, форма воротарського и штрафного майданчиків, всі інші лінії, що стосуються розмітки футбольного поля, правилами було передбачено тільки у 1902 р. Правило положения поза грою на власти половині поля відмінили у 1907 р а в 1920 р

і під час подачі кутового удару. Досить важливе уточнения в правило положения поза грою внесли в 1925 р що призвело до заміни популярної в той час класичної тактичной системи на систему трьох захисників. М яч, забитий у ворота безпосередньо з кутового удару, почали зараховувати з 1927- 1929 рр. Сектор подачі кутового удару вперше з явився у 1937 р. У наступні роки істотні зміни до правил гри не вносилися, крім обмежень рухів воротаря чотирма кроками

і заборони ловити м яч, поданий ногою гравцем власноі команди руками в межах штрафного майданчика ці зміни внесені з метою усунення подовженої тривалості часу гри, зниження темпу тощо . 2.2. Поле для гри у футбол правило І Ігри у футбол проводяться на полях, що мають розміри 90 - 120м завдовжки 160 - 90м завширшки. А для міжнародних змагань відповідно - 100 - 110 м і 64 - 75 м. Ширина ліній розмітки, як

і товщина стояків та поперечини воріт 12 см. На кутах поля і на з єднанні бічних ліній з лінією центру поля на відстані 1 м від бічної лінії ставлять прапорці, що мають висоту 1,5 м і розміри полотна 40 х 30 см. Від внутрішнього боку стояків воріт в правий і лівий бік на відстані 5,5 м і вглиб поля на 5,5 м накреслюють лінії, які з єднані лінією паралельною воротам

і утворюють прямокутник, що визначає межі воротарського майданчика. Лінія, проведена паралельно воротам, має довжину 18,56 м. У такий самий спосіб визначаються і межі штрафного майданчика, тільки тут від стояків по лінії воріт, як і вглиб поля, відстань буде 16,5 м. Позначки цих ліній з єднуються паралельною воротам лінією. Довжина лінії штрафного майданчика -

40, 56 м. Від центру лінії воріт в глиб поля на відстані 11 м позначають місце, з якого виконують одинадцятиметровий штрафний удар. Від цієї позначки на відстані 9,15 м накреслюють дугу, яка з єднуеться з лінією штрафного майданчика. Від позначки центру поля викреслюють центральне коло радіусом 9,15 м. Посередині лінії воріт на однаковій відстані від кутових прапорців встановлюються ворота завширшки 7,32 м і висотою 2,44 м вимірюють від лінії воріт до нижнього краю поперечини .

На воротах прикріплюється сітка, так щоб м яч не міг проскочити у незакріплені частини. Сітка мусить бути натягнутою і не заважати рухам воротаря. Бічні стояки і поперечина воріт робляться з дерева або металу і можуть мати квадратну, округлу або овальну форму. Сітки виготовляються із звичайного або нейлонового мотузка.

За лініями воріт передбачено місця для фотографів, кореспондентів, які під час матчу перетинати заборонено 2 м від кутових прапорців, 3,5 м від точок з єднання ліній воротарського майданчика з лінією воріт і 6 м за бічними стояками воріт . Усі перешкоди, канави тощо, котрі знаходяться ближче 3 м від бічних ліній поля і ближче 6 м від лінії воріт, мусять бути закритими, щоб гравці не остерігались одержати пошкодження або травми. Рішення про стан поля і його придатність до проведения змагань приймає суддя

матчу а в іграх професійної ліги - суддя та інспектор безпосередньо перед початком гри. Місця для запасних гравців повинні бути відділені від глядачів. На всіх змаганнях обов язкова присутність лікаря або особи, яка могла б надати першу медичну допомогу. Кожне футбольне поле, де проводяться змагання, має приймати комісія, до складу якої входить представник колегії суддів. Копію акту про готовность поля до змагань зберігають господарі поля.

2.3. М яч правило II М яч має кулясту форму. Виготовлясться зі шкіри або замінників - безпечних для гравців матеріалів. Окружність м яча 68 - 70 см, маса 410 - 450 г. Тиск повітря в м ячі в межах 0,6 - 1,1 атмосфер. М ячі на гру забезпечує команда-господар поля і замінити їх під час змагання можна тільки зі згоди судді. М ячів має бути стільки, скільки потрібно для проведения

гри. 2.4. Учасники змагань правило III У складі кожноі команди бере участь у грі не більше 11 і не менше 7 гравців. Один з них - воротар. Цей склад можна поповнювати під час гри, якщо він був неповний, про що слід повідомити суддю. Прізвище гравця, який вийшов на поле, мусить бути внесене до протоколу змагань. Якщо замену гравців проведено під час перерви, то перед початком другого тайму капітан або представник команди має сповістити про це суддю. Якщо запасний гравець вийде на поле без дозволу судді

і торкнеться м яча рукою, той зобов язаний зупинити змагання, вивести такого гравця з поля, а гру продовжити спірним м ячем з місця, де відбулося порушення правил. Кількість замін гравців під час гри зумовлюється положениям змагань. Запасний гравець не може вийти на поле без згоди судді і доки поле не покине гравець, якого замінили. Заміни відбуваються тільки під час перерв у грі.

Запасний гравець, що виходить на поле, перетинає бічну лінію в центрі поля. Допускається гравець на поле лише з дозволу судді. Запасні гравці потрапляють під юрисдикцію судді навіть тоді, коли не беруть участі в грі. Кожна команда має капітана, який узгоджує із суддею питания, що стосуються змагань, тільки під час перерв у грі. Перед грою заповнюється протокол, куди заносяться прізвища гравців згідно

із заявочним листом. Футболісти, які не пройшли лікарського огляду, до ігор не допускаються прізвища яких у заявці не завірені підписом і печаткою лікаря . 2.5. Одяг футболита правило IV Одяг гравця складається із футболки у воротаря із светра , трусів, гетрів, щитків і бутс. На ньому не може бути жодних предметів, які б завдали травм

іншим. Певні вимоги ставляться до взуття. У сучасному взутті шипи влиті в подошву або вкручуються в неї, що дає можливість міняти їх залежно від погоди. Суддя до початку гри або під час замін перевіряє стан взуття гравців і, якщо виявить порушення, не дозволяє вийти на поле. Одяг воротаря за кольором відрізняється від одягу гравців обох команд.

Якщо є певна схожесть, воротар замінює светр. Так само чинять і гравці коли колір футболок у команд однаковий. В такому разі змінити футболки мусять господарі поля. Футболістам не дозволяється грати без футболок або з опущеними гетрами. На футболках, на спині гравця, мають бути номери висотою 25 см, шириною 12 см, товщина паска 2 см, які за кольором відрізняються від кольору футболок.

Номери гравців, які виходять на гру, від 1 до 11, запасних - від 12 і т.д вони відповідають запису в протоколі змагань. Якщо гравець порушив правила щодо одягу, суддя не допускає його до гри привівши одяг у відповідність до вимог, гравець може знову вийти на поле тільки з дозволу судді, коли гра зупинена. 2.6. Суддя правило V Змагання проводить суддя, повноваження якого розпочинаються відтоді, як він вийшов

на поле. Рішення судді, що стосуються гри, є остаточними. Його обов язки 1. Чітко виконувати всі параграфи правил гри. 2. Не застосовувати покарання на користь тих, що винні. 3. Стежити за часом гри, а після закінчення матчу заповнити протокол. 4. Зупиняти гру, якщо порушено правила, зупиняти або закінчувати й після закінчення часу, за несприятливих

атмосферних умов, у разі втручання глядачів, в інших важливих випадках, зафіксованих у правилах і положениях. 5. Стежити, щоб під час гри на футбольному полі сторонні особи були тільки в окремих випадках. 6. Зупиняти гру лише у випадках одержання гравцем травми і на час надання йому допомоги або винесення з поля. Повернути гравця на поле можна тільки тоді, коли гра зупинена.

7. Попереджати або усувати з поля гравців, які неспортивно поводять себе діють дуже грубо або вживають нецензурні вислови щодо суддів, глядачів, суперників, партнерів по команді. 8. Попереджати гравця, який б є по м ячу після свистка судді. 9. Стежити, щоб м яч відповідав вимогам правил гри. Гравець, який одночасно зробив два порушення, карається за важчу провину.

Судді не слід допускати, щоб тренери під час гри робили зауваження або підказували гравцям, керували грою. Одяг судді сорочка, гетри, труси або короткі штани і бутси. Якщо його одяг не чітко відрізняється від одягу одшієї з команд, господарі поля мусять подбати про його заміну, він має відрізнятися від одягу гравців, принаймні за кольором. Суддя виносить покарання гравцям тільки за навмисні порушення правил гри.

Безперервні свистки за неістотні порушення правил гри дратують футболістів, створюють поганий настрій. Під час гри суддя на полі взаємодіє з асистентами судді. Суддя зобов язаний прибути на місце змагань за 1 годину до початку гри, щоб визначити придатшсть поля до гри перевірити склади команд відібрати м ячі для гри перевірити листи-заявки, карточки футболістів вони подаються судді до початку матчу перевірити взуття та екіпіровку футболістів зреагувати на зауваження

керівників команд обговорити проведения гри з асистентами судді. Будь-які незадоволення, заперечення щодо матчу вносяться до протоколу змагань і підписуються керівником або тренером команди. Суддя, який розпочав матч, доводить його до кінця. Заміна судді під час гри можлива тільки в неочікуваних випадках скажімо, погіршення стану здоров я . Якщо суддя з якихось причин не прибув на змагання, його замінює один

із асистентів на лінії або один із присутніх на стадіоні суддів, який допущений Федерацією футболу до обслуговування ігор такого рівня. Після закінчення матчу суддя оформляє протокол змагань, де фіксується 1. Назва змагань чемпіонат, Кубок, турнір тощо . 2. Дата, час і місце проведения змагань. 3. Прізвища судді на полі та асистентів суддів.

4. Назви команд та їх склади. 5. Рахунок змагань - кінцевий та після першого тайму. Якщо матч закінчився внічию, то вказується рахунок і пишеться Нічия . 6. Атмосферні умови, за яких проводився матч, а також стан поля і забезпечення порядку під час гри і після неї. 7. Заміна гравців команда, прізвище, номер і час заміни .

8. Попередження і усунення з поля назва команди, прізвище гравця, номер, час і причина . Протокол підписують судді та представники команд. Суддя не має права дискутувати з гравцями щодо проведения матчу або проявляти навмисну симпатію до тої чи іншої команди. По полю суддя пересувається так, щоб мати постійний зоровий контакт з асистентами судді і не заважати гравцям. Суддя зобов язаний припинити матч у випадках, коли 1.

Команда не одягнута в однакову форму. 2. Команда покинула поле. 3. Усунутий гравець не покидає поле. 4. М яч непридатний для гри і не замінений іншим. 5. Немає можливості відремонтувати пошкоджені ворота. 6. Глядачі вийшли на поле і не покидають його. 7. Поле непридатне для гри. 8. Настала темінь, і за таких умов продовжувати гру неможливо, а штучного освітлення

немає. Якщо є небезпека, що може загрожувати суддям або команді з боку глядачів, громадський порядок забезпечують господарі поля. Якщо небезпека загрожуе тільки суддям, то охорону забезпечують, крім офіційних органів, і гравці обох команд. 2.7. Асистенти судді правило VI Асистенти судді на лінії сигналізують яскравим жовтим, червоним тощо прапорцем 30 х 40 см , коли м яч перебуває поза грою, яка із команд мусить вводити його в гру укиданням

із-за бічної лінії, стежать за правильністю вибивання м яча від воріт, контролюють заміну гравців. Вони допомагають судді на полі проводити матч, підтримуючи з ним зоровий контакт. Сигнали асистентів суддів мусять бути чіткими і ясними. Якщо суддя на полі дасть знати, що бачить сигнал асистента судді, той одразу ж опускає прапорець. Асистенти судді на лінії пересуваються за бічними лініями поля так, щоб не перешкоджати гравцям.

Вони можуть увійти до поля тільки під час перерви або у відповідних випадках. Їхне завдання - стежити за правильністю замін гравців, які здійснюються тільки тоді, коли гра припинена. Асистенти судді привертають до себе увагу судді на полі шляхом підняття прапорця вгору, тримаючи його за держак обома руками над головою. Крім того, вони стежать за подіями на полі, особливо за положениям поза грою, взяттям воріт тощо. Якщо на матч асистенти судді не прибули,

їх заміняють місцеві судді, допущені Федерацією футболу до обслуговування ігор такого рангу. В такому випадку суддя на полі інформує асистентів судді про іхні дії. 2.8. Тривалість гри правило VII У дорослих футболістів гра триває 90 хв. 2 х 45 хв , у юнаків 80 хв 2 х 40 хв , у молодших юнаків 60 хв 2 х 30 хв . Якщо під час гри були вимушені перерви, суддя може продовжити час кожного тайму за

їх рахунок. Перерва між таймами триває 5 хв. Непередбачені перерви у грі зумовлені виходом на поле глядачів усуненням глядачів із-за воріт виносом з поля травмованого гравця або наданням йому медичної допомоги на полі непередбаченими атмосферними явищами пошкодженням воріт, сітки, прапорців тощо, поправкою лінії воріт між стояками виходом на поле гравця, якого було усунуто заменами гравців травмами гравців поправкою одягу гравців під час гри заміною непридатного для гри м яча перешкодами, які чинять гравці під час

виконання вільних, штрафних, кутових ударів пошкодженням освітлення тощо. Виконання 11-метрового штрафного удару відбуваеться навіть тоді, коли час змагання вже закінчився, а порушення правил гри мало місце на останніх секундах матчу. В таких випадках забитий м яч зараховується. Після закінчення гри футболісти обох команд вишиковуються з обох боків центральної лінії поля. Капітани дякують суддям

і суперникам за проведений матч і покидають поле. Коли ж не дотримано ритуалу після закшчення матчу, суддя фіксує це в протоколі та рапорті змагання. Якщо під час гри, щоб виявити переможця, потрібний додатковий час, футболистам надається перерва не більше 15 хвилин. Перед початком додаткового часу суддя повторно проводить жеребкування для вибору командами сторін поля як на початку гри . Між першою та другою частинами додаткового часу перерва не передбачаеться, як

і перед можливим пробиттям 11-метрових штрафних ударів, призначених для виявлення переможця, якщо і додатковий час закінчився безрезультатно. 2.9. Початок гри правило VIII Перед початком гри суддя, використовуючи монету, проводить жеребкування. Капітан, який виграв жеребкування, вибирає сторону поля або право першого удару. М яч, установлений на позначці центр поля , за свистком судді вводиться в гру ударом, спрямованим в

бік поля суперників, які в цей час перебувають на свой половині поля, за межами центрального кола. Гравці іншої команди розміщуються на своїй половині поля. Вважається, що м яч у грі, тільки після того, як його торкнувся партнер по команді. Доти гравці команди, які мають право першого удару, не переступають лінії середини поля, а суперники - лінії центрального кола. Гравець, який розпочинає матч, може повернути м яч на свою половину поля

тільки тоді, коли його торкнувся інший гравець будь-якої команди. Так само розігрується м яч з центра поля і після забитого гола, і на початку другого тайму, але командою, котра не починала гри в першому таймі. Якщо вже на початку гри буде виявлено порушення правил, удар по м ячу повторюється. Якщо ж гравець торкнувся м яча двічі, тоді призначається вільний удар.

Коли порушення зафіксовано в межах воротарського майданчика суперників, м яч вводиться в гру з тієї половини воротарського майданчика, де мало місце порушення правил. Коли гра припинена і порушень правил не було, потрібно ввести м яч у гру вкиданням спірного м яча в тому місщ, де він був під час припинення гри. Після вкидання спірного м яча він вважаеться у грі після торкання землі. Якщо під час вкидання суддею спірного м яча він покине межі поля, не торкнувшись будь-

якого із гравців, то вкидання слід повторити. Якщо сталося повторне порушення правил гри на початку матчу одним і тим самим гравцем, його попереджають, а потім і усувають з поля. Щоправда, в такій ситуації, на початку гри, гравця-порушника можна замінити іншим. Коли гравець відмовляється розпочати гру, суддя мусить оголосити про закінчення матчу. Спірний м яч розігруєе суддя. Він тримає його на висоті пояса, а гравці розташовуються довольно, але

так, щоб не перешкоджати вкиданню спірного м яча. М яч суддя вкидає у гру без свистка. Спірний м яч призначається у випадках 1. Травми гравця без порушення правил гри. 2. Виходу сторонніх осіб на поле під час гри. 3. Усунення глядачів з поля із-за бічних ліній і із-за воріт. 4. Пошкодження воріт, прапорців або м яча. 5. Короткочасних атмосферних явищ. 6. Однакових одночасних порушень гравцями обох команд.

7. Пошкодження освітлення стадіону. Перед початком матчу суддя свистком викликає команди на поле. Якщо в складі не менше семи спортсменов не виходять на поле у відповадному одязі, суддя вдруге подає сигнал свистком. Коли ж команди і тоді не вийдуть на поле, подаеться третій сигнал про закінчення гри. Навмисне зневажання судді перед початком гри зобов язує його відмовитися від її проведения. Символічний початок гри сторонньою особою може мати місце тільки в товариських

іграх після погодження з организаторами матчу. 2.10. М яч у грі і поза грою правило IX Коли м яч, що відскочив від стояка воріт, поперечини, кутового прапорця, судді, асистента судді, залишається в межах поля, він вважаеться у грі. А поза грою - якщо своєю окружністю цілком перетне 6ічну лінію або лінію воріт. Лінії, якими обмежене поле, входять до його розмірів.

Гра, зупинена свистком судді, не може продовжуватися доти, доки він не дасть повторний свисток. 2.11. М яч, забитий у ворота правило X М яч вважаеться забитим тільки тоді, коли всіею своею окружністю він перетне лінію воріт між двома стояками, пад поперечиною, а гравець атакуючої команди не торкнувся його рукою. Виграє команда, яка за час матчу забила більше м ячів. Якщо під час гри жодній із команд забити м яч не вдалося або обидві команди забили однакову кількість

м ячів, вважаеться, що матч заканчився внічию.М яч, спрямований у ворота і затриманий сторонньою особою, яка участі у грі не бере, до у ваги не береться. Суддя визнае гол забитим і у випадках, коли гравець команди, яка захищалася, застосовував недозволені прийоми, а м яч все-таки лінію воріт перетнув, що фіксуе тільки суддя. М яч забивають безпосередньо з початкового удару, удару від воріт, штрафного удару, з подачі кутового.

Гол не зараховуеться, якщо забитий безпосередньо з вільного удару, вкинутий із-за бічної лінії. Не зараховуеться 1 тоді, коли м яч перед лінією воріт втратив форму, передбачену правилом II. 2.12. Положення поза грою правило XI Гравець вважаеться в положенні поза грою, якщо під час передачі м яча партнером перебуває ближче до лінії воріт, ніж м яч, крім випадків 1. Двое суперників опинилися ближче до власної лінії воріт, ніж гравець, якому адресована передача.

2. Гравець перебуває на власній половині поля. 3. М яч потрапив до гравця від суперника. 4. М яч переданий гравцеві безпосередньо ударом від воріт. 5. Під час подачі кутового. 6. Під час вкидання м яча з-за бічної лінії. 7. Під час вкидання спорного м яча. Команда, гравець якої займае положения поза грою, не караеться, якщо, на думку суддів, він не впливав на гру, не перешкоджав суперникові та не намагався скористатися

цією позицією. Гравець, що перебувае поза грою, караеться вільним ударом. 2.13. Неспортивна поведшка і недозволена гра правило XII Порушення правил вважається навмисним, коли гравець 1. Ударить або намагається вдарити суперника. 2. Підставляє або намагається підставити ногу, нахиляється попереду або позаду суперника, щоб збити його з ніг 3.

Стрибає на суперника. 4. Затримує або штовхає суперника. 5. Зупиняє, передає, ударяє м яч рукою в межах власного штрафного майданчика крім воротаря . За згадану вище неспортивну поведінку та недозволену гру спортсмен карається суддею штрафним ударом з місця порушення правил. Вільним ударом гравець карається за те, що 1. Грає небезпечно намагається ногою вибити м яч із рук воротаря суперників .

2. Атакує суперника правильно плечем в плече , але не з метою заволодіти м ячем, який в той час перебуває на недосяжній відстані понад 2 м . 3. Навмисно перешкоджає супернику, наприклад, перебігає між ним і м ячем без наміру заволодіти м ячем. 4. Атакує воротаря, який тримає м яч в руках або перешкоджає діям суперника, перебуваючи за межами штрафного майданчика. 5. Як воротар з м ячем в руках зробить понад чотири кроки або впустить м яч на землю

і ловить його, затримуючи гру. Футболіст грає грубо, якщо навмисне травмуе суперника або мае намір це зробити. Атака підкатом , виконана з різних боків, вважаеться правильною, коли бутс гравця, торкнувшись землі, зіткнувся безпосередньо з м ячем. За неправильно виконаний підкат гравець карається штрафним ударом. Атака тулубом проведена правильно, якщо виконана а плечем в плече б не неочікуваним і не небезпечним способом в на ігровій відстані не понад 2 м від м яча г з наміром заволодіти м ячем.

Атака проведена правильно, якщо хоча б одна нога нападаючого гравця контактує із землею. Можна атакувати, штовхаючи плечем в лопатку суперника, якщо той затупив м яч, поверну вшися до атакуючого спиною. Випадкове зіткнення м яча з рукою не карається. Використання рук для прикриття обличчя та інших вразливих місць тіла від сильно і неочікувано пробитих м ячів з близької відстані, від яких ухилитися неможливо, вважаеться ненавмисною

грою. Некоректною є навмисна гра рукою з метою припинити атаку суперника, вона карається попередженням, а у випадку зриву голевої ситуації - усуненням з поля. Коли головна мета гравця заволодіти м ячем, а вибр способу гри загрозливий для суперника або и самого гравця, вважають, що він грае небезпечно. Ризикованою с і така гра, коли суперник перебуває на відстані до 2 м від м яча, але а ногу підносить дуже високо вище

стегна суперника б дуже низько нахиляє голову нижче стегна суперника в виконує удар ножицями , коли поруч перебуває суперник г під час стрибка виносить ногу вбік суперника д занабто високо піднімає коліно е м яч атакує прямою ногою вперед є вибиває або намагається вибити м яч з рук воротаря ногою чи головою ж виставленою ногою заважає воротареві вибити м яч. В межах штрафного майданчика воротаря атакують так, як

і всіх інших гравців, а в межах воротарського майданчика - тільки тоді, коли він тримае м яч в руках, а його ноги - на землі тобто, коли ще не цілком оволодів м ячем . Гравці, які не відходять на встановлену від м яча відстань під час пробиття вільних, штрафних ударів, одержують попередження жовту картку . Неспортивною поведінкою гравця на полі є 1.Відмова виконати початковий удар, відновити гру або пробити штрафний удар.

2. Повторно неправильно виконаний початковий удар або відновлення гри після свистка судді. 3. Відмова воротаря захищати ворота під час пробиття штрафного удару. 4. Затримка м яча або кидання в гравця будь-які предмети. 5. Навмисне неправильне виконання удару. 6. Воротар з м ячем в руках робить білыпе чотирьох кроків або випустив м яч на землю і ловить його повторно, після ловлі затримує м яч в руках понад 5-6 с, за

що повинен бути покараним вільним ударом з місця порушення. Гравця усуваюуть з поля, якщо він 1. Після попередження повторно зробив порушення, яке карається новим попередженням. 2. Самовільно покинув поле, демонструючи незадоволення рішенням судді. 3. Бурхливо протестує проти рішень судді, використовуючи вульгарні вислови. 4. Навмисне ударяє або намагається вдарити суперника чи партнера по команді.

Гравець усувається з поля й за інші дії, які суддя кваліфікує як неспортивну поведінку. Гравцеві, якого усувають з поля, суддя показує червону картку. Якщо той не покидав поля, суддя припиняє змагання. Покараний гравець не може брати участі в наступних іграх, поки його поведінку не розгляне колектив та

Федерація футболу, яка дискваліфіковує винуватця на передбачений положенням змагань термін. Щоб не користуватися правилом на користь винного, суддя карні санкції може застосувати після закінчення ігрового епізоду. 2.14. Вільний та штрафний удари правило XIII Вільний удар Вільний удар здійснюється з місця порушення правил гри. Гол, забитий з вільного удару, зараховується тільки тоді, коли м яч потрапляє у ворота після дотику

іншого гравця будь-якої команди. Гравець, який виконував удар, не має права торкнутися м яча вдруге, доки того не зробить інший футболіст. Якщо вільний удар пробивається зі штрафного майданчика, то всі гравці команди суперника мають перебувати за його межами і на відстані не ближче, ніж 9,15 м від м яча. М яч вважається у грі, коли покине межі штрафного майданчика. Якщо ці вимоги гравцями порушуються, удар потрібно повторити.

Коли вільний удар виконується з-за штрафного майданчика, гравці команди, яка захищається, зобов язані перебувати від м яча на відстані не ближче, ніж 9,15м. Під час виконання вільного удару нерухомий м яч розігрується через іншого гравця будь-якої команди. Вільний удар із воротарського майданчика пробивають довільно, з будь-якого місця тіеї половини, де гравець провинився. Про виконання вільного удару суддя сигналізує піднявши

руку вгору і тримаючи її доти, доки не буде здійснено удар та інший гравець не торкнеться м яча або доки м яч не вийде за межі поля. Якщо гравці команди, до якого спрямовано вільний удар, не відходять від м яча на встановлену правилами гри відстань, вони мають бути покарані. Вільний удар виконується за провину, зроблену гравцем, коли м яч перебуває у грі. Однак бувають випадки, коли м яч десь в

іншому місці. Суддя може дозволити здійснити вільний удар і без свистка. Невикористана вимога відстані від м яча не може бути причиною повторення удару. Коли гравець вимагає відсунути гравців суперника на відстань вимог правил гри, це мусить зробити суддя і тільки після того дати дозвіл на виконання удару. Якщо гравці команди, яка захищається, не відходять на встановлену відстань, суддя попереджає одного

із них за неспортивну поведінку, а удар повторюють. Коли гравець пробиває вільний удар з-поза меж штрафного майданчика в свої ворота, тоді призначається кутовий удар якщо до м яча ніхто не доторкнувся , а коли такого удару по воротах завдає футболист команди суперників, м яч вводиться в гру ударом від воріт. Штрафний удар М яч, забитий безпосередньо у ворота покараної команди при штрафному ударі, зараховується.

Під час виконання гравцем штрафного удару зі свого штрафного майданчика, всі гравці протилежної команди мають бути за межами цього майданчика на відстані 9,15м від м яча доти, доки м яч не покине його межі. Після удару м яч увійде в гру після того, як опиниться за межами штрафного майданчика. Воротар не може торкатися м яча руками, якщо до нього останнім доторкнувся гравець команди, до якої наложить воротар. Якщо м яч безпосередньо після штрафного удару не покине межі штрафного майданчика,

удар повторюється. Якщо штрафний удар виконується з-поза меж штрафного майданчика, всі гравці протилежної команди мусять перебувати на відстані 9,15м від м яча доти, доки він увійде у гру. Такої відстані не дотримуються тільки у випадках, якщо доводиться розташовуватися на лінії між стояками . Якщо будь-хто із гравців протилежної команди увійде до штрафного майданчика до удару або опиниться ближче до м яча, ніж 9,15 м, суддя затримує виконання удару доти, доки всі умови цього правила не будуть

виконані. Під час виконання штрафного удару м яч лежить нерухомо. Гравець, виконавши удар, не торкається його повторно доти, доки цього не зробить хтось інший. Визначаючи місце виконання штрафного удару, дотримуються таких умов 1. Будь-який штрафний удар, призначений за порушення, скоені гравцями команди, яка атакувала в межах воротарського майданчика, виконується з будь-якого Місця тієї половини воротарського майданчика, де мало місце порушення.

2. Якщо гравець, виконуючи штрафний удар, торкнється м яча повторно раніше від інших гравців, то протилежна команда здобуде право на виконання вільного удару з місця, де відбувся повторний дотик. 3. Гравець, який навмисне не відходить на визначену відстань під час виконання штрафного удару, одержує попередження, а якщо неодноразово допускає це порушення - усувасться з поля. Будь-яка спроба завадити виконанню штрафного удару сприймається суддею як недисциплінована поведінка

як і вистрибування, розмахування руками, щоб відвернути увагу суперника , за що порушник одержує попередження. 2.15. 11-метровий штрафний удар правило XIV Якщо футболіст порушив правила гри в межах свого штрафного майданчика, команда суперників дістає право на виконання 11-метрового удару. Всі гравці, крім воротаря, і той, що виконує удар з 11-метровоУ позначки, перебувають за межами штрафного майданчика на відстані 9,15м від м яча. Воротар до

і під час удару може пересуватися по лінії воріт між бічними стояками . Удар спрямовано вперед, але можна і розіграти м яч з одним із партнерів, тільки не назад або вбік. М яч, забитий у ворота безпосередньо із штрафного удару, зараховується. Для виконання 11-метрового штрафного удару час першої чи другої половини гри подовжується. Якщо 11-метровий удар виконується за подовженого часу в першій або другій половині

і м яч після торкання воротарем руками влітає у ворота, гол зараховується. За кожне порушення цих правил гри футболістами команди, що захищається, а гол не забито, удар повторюється. Коли ці правила порушує гравець команди, що атакує, крім виконавця удару, забитий гол не зараховується, а удар повторюється. Коли виконувати удар перешкоджають гравці команди суперників, його повторюють. Якщо після подачі свистка суддя виявив будь-які порушення правил в розташуванні гравців, він дає можливість

виконати удар. Залежно від того, забито гол чи ні, суддя вирішує, чи порушення мало місце з боку гравця команди, що атакуе або захищається, зараховує гол або призначає повторне виконання удару. Під час виконання штрафного удару воротар стоїть обличчям до поля, м яч нерухомий. Суддя має бачити, хто із гравців здійснюватиме удар. У випадках передачі м яча назад під час виконання 11-метрового удару суддя попереджає гравця, а гру

поновлюють вільним ударом гравці команди-суперниці. Перед виконанням 11-метрового штрафного удару, воротаря можна замінити польовим гравцем, але про це слід повідомити суддю, а гравець, який заступатиме воротаря мусить змінити одяг. Якщо воротар відмовляється захищати ворота під час 11-метрового штрафного удару, суддя його попереджає, а після повторної відмови усуває з поля. Іншого воротаря замисть того, якого усунуто з поля призначає

капітан команди. Коли ж призначений капітаном гравець відмовляється захищати ворота, суддя оголошує закінчення гри. Під час виконання штрафних ударів з-поза меж штрафного майданчика всі гравці команди, яка захищається, розташовуються на відстані 9,15 від м яча. 2.16. Укидання м яча в гру з-за бічної лінії поля правило XV М яч уводиться в гру вкиданням із-за бічної лінії у випадках, коли він перегнув бічну лінію по землі

або в повітрі. Якщо останнім м яча торкнувся футболіст команди, яка захищалась, то вводитиме м яч у гру із-за бічної лінії гравець атакуючої команди і навпаки. М яч уводиться в гру з місця, де він перетнув бічну лінію. М яч укидають обома руками, замахнувшись з-за голови. Вважаеться, що він у грі лише тоді, коли опиниться в межах поля.

Гравець, який його кидав, може грати ним тільки після передачі іншого гравця своії команди або команди суперника . Вкидають м яч у гру стоячи обличчям до поля. М яч, укинутий із-за бічної лінії безпосередньо у ворота, не зараховується. Правила гри дозволяють укидати м яч із-за бічної лнії з місця

і з розгону, але з відстані, що не перевищує 1 м від лінії. Гравцям у полі заборонено перешкоджати футболістові, який укидає м яч у гру. Якщо після вкидання м яч торкнувся землі перед бічною лінією і вкотився в поле, вкидання слід повторити, а коли після вкидання з-за бічної лінії м яч влетить у власні ворота і ніхто його не торкнувся, гра відновлюється пробиваниям кутового удару.

У випадках, коли м яч із-за бічної лінії влетить у ворота суперника, він уводиться в гру ударом від воріт. 2.17. Удар від воріт правило XVI Якщо м яч повною своєю окружністю по землі або в повітрі перетне лінію воріт, крім лінії між двома стояками і поперечиною воріт, а останнім його торкнеться гравець команди, що атакує, суддя дає команду ввести його в гру ударом від воріт, який виконує будь-хто із гравців команди, що захищається. М яч для удару від воріт ставиться довільно на будь-яке місце воротарського

майданчика незалежно від того, з якого боку воріт м яч перетнув лінію воріт . Після удару від воріт, м яч вважаеться у грі тільки після того, як покине межі штрафного майданчика. Якщо це правило порушено, удар повторюється. Гравець, який виконує удар від воріт, може торкнутися м яча повторно тільки після дотику його іншим гравцем команди. Під час удару від воріт ніхто із гравців команди, що атакує, не може перебувати в межах штрафного майданчика.

Коли ж гравець команди, яка виконує удар від воріт, торкнеться м яча в межах штрафного майданчика, суддя дає команду повторити вільний удар. Трапляється, що після удару від воріт м яч знову поверне в межі штрафного майданчика і один із гравців, крім воротаря, упіймає його руками, суддя призначає 11-метровий штарфний удар, але вже не за повторне торкання м яча, а за гру руками. Якщо після удару від воріт м яч перетне лінію воріт за межами штрафного майданчика, призначається кутовий

удар. 2.18. Кутовий удар правило XVII Якщо м яч повною своєю окружністю по землі або в повітрі перетне лінію воріт за винятком площі, окресленої боковими стояками і поперечиною воріт, після того, як останнім його торкнеться гравець команди, яка обороняється, суддя призначає кутовий удар, що виконує один із гравців команди, яка атакує з місця кутового удару тієї половини лінії воріт, яку перетнув м яч справа або зліва від воріт .

М яч, забитий безпосередньо з кутового удару, зараховується. Під час виконання кутового удару всі гравці команди, яка захищається, перебувають на відстані 9,15 м від м яча. Кутовий удар завдається по нерухомому м ячу. Ставиться він на будь-яке місце в секторі подачі. Якщо після удару м яч по землі або в повітрі перетне лінію воріт

і знову повернеться на поле, гра припиняється і призначається удар від воріт. Правила виконання серії штрафних 11-метрових ударів під час визначення переможця у грі, що з додатковим часом закінчилася внічию. Якщо проведений матч з додатковим часом закінчився внічию, суддя призначає серію штрафних 11-метрових ударів. За допомогою монети суддя проводить жеребкування і команда, капітан якої виграв, перша завдає удар.

Команди виконують по п ять ударів почергово один удар завдає одна команда, наступний - друга . Якщо результат і надалі залишається нічийним, гравці продовжують пробивати 11 -метрові удари в тій самій послідовності, доки якась із команд не матиме переваги в забитих м ячах після однакової кількості виконаних ударів, що і робить її переможцем. 3дійснюють 11-метрові удари тільки футболісти, які брали участь у грі перебували на полі і не були замінені під час матчу .

Травмованого воротаря заступає запасний, якщо команда не вичерпала ліміту замін. Кожен окремий удар завдає інший футболіст. Коли усі гравці виконали по одному удару, а рахунок залишився нічийний, кожен з них робить те саме вдруге. Всі гравці, крім воротарів і того, хто здійснює удар, мусять перебувати в центральному колі поля. У випадку пошкодження електроосвітлення до закінчення ударів, рахунок матчу може визначатися шляхом

проведения жеребкування монетою. Вище викладено тільки основні положения кожного правила гри, але якщо у читача з явиться бажання вивчити їх глибше і докладніше, щоб одержати звания професійного судді, пропонуємо користуватися Правилами гри та універсальним керівництвом для суддів 1994 , затвердженими Міжнародною радою Футбольних асоціацій. Список літератури 1. Барсук О.Л Кудрейко А.И. Страницы футбольной летописи

Минск Полымя, 1987 155с. 2. Воскресенский Б.М Кулибабенко С. И. Футбол в фалеристике, датах и событиях К. Молодь, 1990 215с. 3. Вихров К. Л. Знакомство с футболом К. Реклама, 1983 81с. 4. Все о футболе Справочник Сост. Лебедев Л.Г М. Сов. спрорт, 1990 237с. 5. Кожухов

В.А. Футбол Буклет К. Вища шк 1984 65с. 6. Соломонко В.В. та ін. Футбол Підручник для студ. вузів фіз. виховання і спорту К. Олимп. лит 1997 286с. іл.