Ціноутворення

Завданняна контрольну роботу.
 
4.Які складові включає ціна? Охарактеризуйте кожну з цих складових. 14.Класифікаціяцін за строком дії
30.Основні види ринкових цін
42.Кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт, її склад
48.СНіП IV-4-84, їх склад і призначення
56. Витратина тимчасові будівлі і споруди, порядок їх визначення та призначення
67.Договірні (контрактні) ціни у будівництві, їх склад і застосування
85.Тарифи на комунальні послуги, їх особливості
 88.Планування цін на продукцію в бізнес планах
Література

Питання4. Які складові включає ціна? Охарактеризуйте кожну з цих складових.
 Ціна — грошове вираження вартості товару, Економічнакатегорія за допомогою якої виміряється кількість уречевленої і живої праці навиробництво товару суспільно необхідним робочим часом.
Визначення ціни — справа важлива. Підприємство повинне нетільки зробити, але і збути товар з вигодою для себе, відшкодувати витрати іотримати прибуток. Ціна служить вихідним моментом у плануванні фінансовоїдіяльності підприємства. Завищення ціни приводить до того, що фірма можевиявитися за бортом ринку, заниження ж неминуче приведе до банкрутства.Бізнесмени, що не володіють логікою і діалектикою ціноутворення, виявляютьсянеспроможними конкурентами. Ціноутворення — один з найважливіших елементівпрограми маркетингу. Ціна в кінцевому рахунку відбиває, наскільки правильнобула розроблена й успішно була реалізована ця програма. Якщо товар реалізуєтьсяза наміченою ціною, це свідчить про успіх, якщо ж споживач відмовляєтьсякупувати продукцію за цією ціною, це невдача. Через ціну реалізуються основнірезультати діяльності фірми і, отже, вона визначає ефективність цієїдіяльності.
Ціноутворення — достатньо складний процес, через те, що ціна- багатофакторне явище. Вона може робити рух у визначених границях. Мінімальнийрівень ціни визначається витратами на виробництво і реалізацію продукції.
Ціна повинна відшкодовувати валові витрати виробництва івитрати обігу і забезпечити деякий прибуток. Максимальна границя ціни задаєтьсяпопитом.
Ціноутворення по витратах. [Л — 8]
Даний спосіб широко розповсюджений у зв'язку з тим, що віндосить нескладний для малих підприємств. Визначається вартість виготовлення,закупівель матеріалів для виробництва, додаються всі інші витрати і установленавеличина прибутку. У результаті обчислень виходить ціна товару.
Типовим прикладом ціноутворення по витратах є роздрібнаторгівля. Ціна тут визначається в такий спосіб: до величини засобів, витраченихна закупівлю додається визначений відсоток на покриття інших витрат, відсотокприбутку (плюс відповідний відсоток для виплати ПДВ, якщо даний податокстягується).
Спеціальний відсоток додається до закупівельної ціни дляпокриття часу обігу товару чи послуги (такий час одержав назву оборотністьзапасів). Чим нижче цей показник, тим більше часу потрібно для того, щоброзпродати всі запаси зі складу, і тим самим нижче стає відсоток прибутку. Приторгівлі швидкопсувними товарами, можливо обернути весь обсяг запасів кількаразів у продовж тижня.
Ціноутворення по витратах на промислові товари іноді дужеприблизно, причому для одержання ціни, що покриває прибуток досить додати 1-2%.У деяких компаніях свій відсоток нараховується на кожнім етапі діяльності:закупівлі, виробництві, маркетинговій діяльності і т.д. [Л — 7]
Такий поліпшений метод визначення ціни необхідний дляконтролю за витратами і прибутком і встановлення більш точної ціни, приймаючидо уваги конкуренцію на ринку. Було вирішено дотримувати методу розрахунку повитратах і розраховувати реальні витрати при визначенні ціни в міру росту числавироблених товарів.
Приведемо ряд факторів, що впливають на кінцевий розмір цінина ту чи іншу продукцію, тобто всі складові ціни. [Л — 3]
Вартість матеріалів — тут задається фактична вартістьматеріалів, необхідних для виробництва одиниці товару.
Придбані деталі — у цій статті враховується вартістьпридбаних для виготовлення виробу матеріалів (наприклад ручок, петель, гвинтів,скла і т.п.).
Збереження матеріалів і деталей — збереження матеріалів,компонентів, що комплектують частин, придбаних деталей вимагає складськоїплощі. І цей складський простір повинен окупатися за рахунок ціни товару.
Праця — вартість праці, яка потрібна для виготовлення одиницітовару, повинна бути ретельно перелічена.
Це особливо важливо при розширенні виробництва і найманні більшоїкількості працівників для виробництва.
Збереження готової продукції — на складі зберігаються нетільки вихідні матеріали, але і готова продукція доти, поки вона не будереалізована. Вартість збереження готової продукції звичайно вище, ніж вихіднихматеріалів, тому що необхідні кращі умови, а також більше простору в зв'язку згроміздким упакуванням.
Адміністративні витрати — у невеликих компаніях загальнеадміністрування на початковому етапі часто здійснюється власником, членами йогородини і т.п. З розвитком справи адміністративна діяльність поступовопереходить у компетенцію людей, що займаються цим професійно й одержують за цегроші.
З найперших днів варто включити в ціну розумні витрати пороботі, зв'язаної з бізнесом.
Менеджмент — якщо не враховувати витрати по менеджменту увартості товару, то доходи компанії можуть різко упасти.
Витрати по збуту — збут продукції завжди складає проблему. Івін дуже важливий для підприємства тому що якщо вироблені товари не знайдутьпокупця, то бізнес стане невигідним, або, простіше говорячи, прогорить.
Тому не можна забувати про збутові витрати і варто включати вцінову відомість їхній у реальному розмірі.
Реклама — у ціну товару необхідно включати і націнку зарекламу. У ціновій відомості націнка складає визначений відсоток від цінитовару.
Непередбачені витрати — при розрахунку витрат по будь-якомуметоду, рекомендується виділяти рядок на непередбачені витрати, куди будутьвключатися витрати, що не підходять не під одну позицію даної ціновоївідомості.
При необхідності прийняття способу розрахунку цін по витратахдля даного товару, розробляється стандартна величина різниці між ціною ісобівартістю.
Така величина повинна розраховуватися наприклад у випадку,коли є товар, що складається з постійної і перемінної частин.
Збираються дані по витратах і підраховується розмір націнкина собівартість, необхідний для покриття усіх витрат.
 У такий спосіб можна вивести досить зручну формулу длявизначення ціни.
2. Питання 14. Класифікаціяцін за строком дії.
У залежності від ряду економічних ознак усі ціникласифікуються по видах і підвидам – у залежності від галузей, щообслуговуються ними, і сфер економіки, у залежності від території дії, відпорядку відшкодування споживачем транспортних витрат по доставці вантажів,ступінь волі цін від впливу держави при їхньому визначенні, у залежності відступеня новизни товару, у залежності від терміну дії, ціни обслуговуючізовнішньоторговельний обіг і використовувані в обліку і статистиці й інші. [Л — 5]
На товари, реалізовані на ринку відносно тривалий час,установлюються наступні види цін.
Змінна ціна – установлюється майже в прямій залежності відспіввідношення попиту та пропозиції і поступово знижується в міру насиченняринку (особливо оптова ціна, а роздрібна ціна може бути дещо стабільною). Такийпідхід до встановлення ціни застосовується найчастіше на вироби масовогопопиту. Тут тісно взаємодіють ціни й обсяги випуску товару.
Довгострокова ціна – установлюється на товари масовогопопиту. Вона не піддана змінам протягом тривалого часу. Однак у залежності відгосподарської кон«юктури можуть вноситься зміни у вироби (зменшаться їхнійрозмір, незначно погіршуватися якість) при збереженні ціни.
Сезонні ціни — закупівельні і роздрібні ціни на деякісільськогосподарські продукти (овочі, фрукти), реалізовані в різний час року(по сезонах).
Тимчасові оптові ціни — оптові ціни, дію яких обмеженовизначеним терміном, установлюється на продукцію вперше освоювану навідповідному виробництві.
Тимчасові роздрібні ціни — роздрібні ціни, дію яких обмеженояк правило до 6 місяців. Дані ціни встановлюються на окремі види товарів якіуперше надходять у роздрібну торгівлю. [Л — 8]
Ціни споживчого сегмента – установлюються на приблизно тісамі види товарів і послуг, реалізованих різним соціальним групам населення знеоднаковим рівнем доходів (можуть установлюватися, наприклад, на різнімодифікації легкових автомобілів, на авіаквитки). Головне тут установитиправильне співвідношення цін на різні вироби і послуги.
Єдині оптові ціни — оптові ціни, які встановлюються наоднакові види промислової продукції — засоби виробництва і предмети споживання.Ціни, що регулюються урядом, міністерствами.
Поточні ціни — ціни і тарифи, що діють в даний період.Підрозділяються на оптові ціни, закупівельні, роздрібні ціни, а так само ціни ірозцінки в будівництві, тарифи і ціни на послуги транспорту й іншихорганізацій.
Гнучка ціна – ціна, що швидко реагує на зміну співвідношенняпопиту та пропозиції на ринку. Застосування її виправдане, якщо можливі сильніколивання попиту та пропозиції у відносно короткий термін: зниження цін докінця дня при продажі деяких продуктів харчування (свіжа риба, квіти і т.д.).
Переважна ціна – передбачає певне зниження цін на товарипідприємством, що займає домінуюче положення (частка ринку 70-80%) на ринку іможе забезпечити значне зниження витрат виробництва за рахунок збільшенняобсягів випуску й економії на витратах по реалізації товарів.
3. Питання 30. Основні видиринкових цін.
Важливо підкреслити, що при ціні рівноваги встановлюєтьсярівність не покупок і продажів — така рівність існує при будь-якій ціні. Приціні рівноваги кількість продукції, у межах якої споживачі мають намірпродовжувати робити закупівлі, буде відповідати тій кількості продукції, щовиробники мають намір продовжувати поставляти на ринок. Тільки при такій цінібуде відсутня тенденція до підвищення або зниження ціни. Але це лише частковарівновага на одиничному ринку. Треба враховувати, що ціни на ринку знаходятьсяв постійному русі внаслідок змін у пропозиції та попиті товарів.
У такий спосіб ринкова ціна — це ціна товару, що складаєтьсяпід дією попиту та пропозиції, по якій здійснюється купівля-продаж товарів.
Розглянемо основні типи цін:
Виробнича ціна = сума усіх виробничих витрат фірми +очікуваний прибуток.
Оптова ціна — це ціна, по якій продають товар великимиоптовими партіями компаніям, що займаються роздрібною торгівлею. Складаєтьсявона з ціни виробника плюс виробничі і маркетингові витрати оптовика і йогоприбуток.
Роздрібна ціна — це ціна по який, продаж ведеться окремими,невеликими партіями вроздріб. Складається вона з оптової ціни плюсуправлінські, маркетингові і виробничі витрати фірми і її прибуток.
Базисну ціну використовують для визначення сорту чи якостітовару. Її погоджують на переговорах між продавцем і покупцем, і вона є основоюдля визначення ціни фактично поставленого товару, коли властивості останньоговідрізняються від обговорених у контракті.
У тих випадках, коли товари виготовляють з урахуваннямспецифіки покупця, практикують договірні ціни — установлюються за згодоюсторін, що беруть участь в обміні товару (вільна). На відміну від нашоїсьогоднішньої практики, ці ціни вигідні, а не руйнівні для покупців. [Л — 7]
Світова ціна визначається в залежності від виду товару: поодним (звичайно сировинним) — рівнем цін країн-експортерів абокраїн-імпортерів, по іншим — цінами бірж, аукціонів, а по готових виробах — цінами товарів ведучих у світі фірм, що спеціалізуються на виробництві йекспорті продукції даного виду.
Номінальна ціна публікується в прейскурантах, довідниках,біржових котируваннях.
Змінна ціна встановлюється договором у залежності від деякихумов (біржового котирування, інфляції і т.д.) на певну дату (наприклад,постачання товарів покупцю, фактичного одержання товару і т.д.); нерідко вона єринковою на дану дату.
Довідкова ціна (особливі види — номінальна, прейскурантна)звичайно відбиває рівень фактично укладених угод за деякий минулий період(тиждень, місяць) і використовується в переговорах для установлення вихідноїціни; найчастіше застосовують при терміновому продажі невеликих партій товарів,при великих партіях до неї застосовують ті або інші знижки. Довідкові цінирегулярно публікують спеціалізовані видання ООН.
Закупівельні ціни – це ціни (оптові), по яких реалізуєтьсясільськогосподарська продукція сільськогосподарськими підприємствами, фермерамиі населенням. На практиці закупівельні ціни для господарств трансформуються всередні ціни фактичної реалізації, у яких враховані ціни і кількість продукції,проданої по різних каналах реалізації (заготівельним організаціям, на ринку).[Л — 6]
Тарифи транспорту і зв'язку складаються з декількох видів:тарифи залізничного транспорту, тарифи морського транспорту, тарифиавтотранспорту й ін., і містять у собі вартість перевезень як населення, так івантажів.
4. Питання 42. Кошториснавартість будівельно-монтажних робіт, її склад.
Вартість будівництва — витрати, виражені в грошовій формі набудівництво нових, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючихвиробничих і невиробничих будинків і споруд.
Зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва підприємств,будинків, споруд або їхніх черг є документами, що визначають кошторисний лімітзасобів, необхідних для повного завершення будівництва всіх об'єктів,передбачених проектом (робочим проектом). Затверджений у встановленому порядкузведений кошторисний розрахунок вартості будівництва служить підставою дляпланування капітальних вкладень і відкриття фінансування будівництва.Відповідно до діючого порядком планування капітальних вкладень зведенікошторисні розрахунки вартості будівництва складаються і затверджуються окремона виробниче і невиробниче будівництво. Кошторисна вартість будівництвапідприємств, будинків і споруд, визначена зведеними кошторисними розрахунками,повинна відповідати або бути нижче розрахункової вартості, передбаченої в техніко-економічнихобґрунтуваннях (ТЕО) або в затверджених у складі п'ятилітніх планів перелікахбудівництв, що знову починаються, і переліках діючих підприємств і споруд,намічуваних до реконструкції і розширення. Визначена в зведених кошториснихрозрахунках вартість будівництва черг не повинна перевищувати встановлену врозрахунку вартості будівництва на повний розвиток підприємства, будинку абоспоруди. [Л — 9]
При визначенні кошторисної вартості будівництва до монтажнихробіт відносяться наступні:
складання й установка в проектне положення на місці постійноїексплуатації (включаючи перевірку й індивідуальний іспит) усіх видівустаткування, у тому числі компресорних машин, насосів, вентиляторів,електротехнічних установок, електричних печей, приладів, засобів автоматизаціїй обчислювальної техніки;
прокладка ліній електропостачання і мереж до електросиловихустановок, приєднання до електричних мереж і підготовка до здачі підналагодження електричних машин;
прокладка технологічних трубопроводів і пристрій підводок доустаткування води, повітря, пару, охолоджуючих і інших рідин в обсягах,передбачених збірниками розцінок на монтаж устаткування;
інші роботи, передбачені в збірниках розцінок на монтажустаткування, у тому числі демонтаж устаткування, установок, машин і пристроїв,здійснюваний при реконструкції і технічному переозброєнні діючих підприємств,будинків і споруд.
Зведений кошторисний розрахунок вартості до проекту (робочомупроекту) на будівництво підприємства, будинку, споруди або його чергискладається за формою, установлюваної Держбудом СРСР, зараз уже державними іприватними будівельними організаціями. У нього включаються окремими рядкамипідсумки по всіх об'єктних кошторисах (без сум на покриття лімітованих витрат),об'єктним кошторисним розрахункам і кошторисним розрахункам на окремі видивитрат. Позиції зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництвапідприємств, будинків і споруд повинні мати посилання на номер зазначенихкошторисних документів. Кошторисна вартість кожного об'єкта, передбаченогопроектом (робочим проектом), розподіляється по графах, що позначає кошториснувартість „будівельних робіт“, „устаткування, меблів іінвентарю“, „інших витрат“ і „загальна кошториснавартість“.
Вартість нормативної умовно-чистої продукції в зведеному кошторисномурозрахунку вартості будівництва не вказується.
За підсумком зведеного кошторисного розрахунку вартостібудівництва вказуються: [Л — 9]
а) поворотні суми, що враховують вартість:
матеріалів і деталей, одержуваних від розбирання тимчасовихбудинків і споруд, у розмірі 15% кошторисної вартості тимчасових будинків іспоруд (з частиною вартості що амортизується) незалежно від терміну здійсненнябудівництва;
матеріалів і деталей, одержуваних від розбирання конструкцій,зносу і переносу будинків і споруд, у розмірі, обумовленому з розрахунку;
меблів, устаткування й інвентарю, придбаних для меблюванняжитлових і службових приміщень для іноземного персоналу, що здійснює шефмонтажустаткування;
матеріалів, одержуваних у порядку побіжного видобутку;
поворотні суми, що наводяться за підсумком зведеногокошторисного розрахунку, складаються з підсумків поворотних сум, показаних вякості довідки в об'єктних (локальних) кошторисах;
б) сумарна (за підсумками об'єктних і локальних кошторисів)балансова (залишкова) вартість устаткування, демонтованого переставляється вмежах діючого реконструйованого підприємства, що технічно переозброюються; в)дані про пайову участь підприємств і організацій у будівництві об'єктівзагального користування або загально-вузлових об'єктів.
г) різниця між кошторисною вартістю переносних (зновубудуючих) об'єктів і балансовою вартістю (з урахуванням зносу) об'єктів, щозносяться, при наявності узгодження між зацікавленими сторонами про доцільністьпереносу будинків і споруд на нове місце або про будівництво нових будинків іспоруд;
д) підсумкові дані про розподіл загальної кошторисноївартості будівництва мікрорайону або комплексу житлових і суспільних будинківпо напрямках капітальних вкладень у випадку, коли в складі цього будівництвапередбачені убудовані, прибудовані або окремо коштують будинки і споруди, щовідносяться до різних напрямків капітальних вкладень (торгівля і суспільнехарчування, підприємства побутового обслуговування, комунального господарства йін.). Кошторисна вартість спорудженні, пристроїв і окремих робіт, загальних длявсіх об'єктів, що входять до складу мікрорайону або комплексу, розподіляється:
вартість внутріквартальних (двірських) мереж водопостачання,каналізації, тепло- і енергопостачання й ін. — пропорційно потреби об'єктів;
вартість робіт із благоустрою й озеленення території — пропорційно площам ділянок;
інша вартість — пропорційно загальної площі об'єктів.
Розрахунок розподілу засобів по напрямках капітальнихвкладень повинний бути наведений у складі пояснювальної записки до зведеногорозрахунку вартості будівництва.
5. Питання 48. Будівельні норми та правила (СНіП) IV-4-84, їхсклад та призначення.
Правила визначення кошторисних цін на матеріали, вироби іконструкції і кошторисні ціни на перевезення вантажів для будівництва.
Кошторисні ціни на матеріали для будівництва складаютьсяфранко-приоб»єктний склад будівельного майданчика і на встановлену одиницювиміру включають наступні елементи вартості: а) оптову ціну; б)  вартість тари,упакування і реквізиту; в)  націнки постачальницько-збутових організацій; г)вартість транспортування і вантажно-розвантажувальних робіт; д)заготівельно-складські витрати. У якості приоб"єктного складу привизначенні кошторисної вартості будівництва приймається передбачена проектоморганізації будівництва: для матеріалів відкритого збереження — площадка,використовувана для їхнього розміщення на території будівництва об'єкта(будинку, спорудження); для інших матеріалів — склад (місце складування) їх дляданого об'єкта (будинку, споруди). Вартість доставки матеріалів відприоб"єктного складу до робочої зони враховується в складі елементнихкошторисних норм на будівельні конструкції і роботи і розцінок на монтажустаткування. У випадку, коли елементні кошторисні норми на будівельні конструкціїі роботи передбачають доставку окремих матеріалів від яких-небудь іншихпунктів, вартість їхнього перевезення від постачальників у складі кошториснихцін повинна визначатися до цих пунктів. [Л — 9]
Кошторисні ціни на матеріали призначені для визначеннякошторисної вартості будівельно-монтажних робіт. Ці ціни застосовуються прирозробці одиничних розцінок на будівельні конструкції і роботи, розцінок намонтаж устаткування, прейскурантів на будівництво будинків і споруд, укрупненихкошторисних норм на будинки і споруди, укрупнених кошторисних норм наконструкції і види робіт і інших кошторисних нормативів, а також при складаннікошторисної документації на будівництво підприємств, будинків і споруд. Недопускається використання кошторисних цін на матеріали для інших цілей,зокрема, для виробничого планування і списання витрат на матеріали навиробництво будівельно-монтажних робіт.
Матеріали, на які розробляються кошторисні ціни,підрозділяються на дві основні групи: місцеві і привізні. До місцевих матеріаліввідносяться: залізобетонні і бетонні вироби, бетон і розчин, будівельна цегла(керамічна, силікатна і ін.), камінь (бутовий, бруковий, туфовий і ін.), щебінь(кам'яний, цегельний, туфовий і ін.), гравій, пісок (річковий, гірський,жужільний і ін.), матеріали для дорожніх робіт (асфальтобетонні суміші,брущатка, плити для тротуарів, бордюр і ін.), рослинна земля, дерева, вода ідеякі інші. До привізного відносяться інші матеріали, використовувані в процесівиконання будівельних і монтажних робіт.
На місцеві матеріали розробляються для:
v неспеціалізованогобудівництва — кошторисні ціни загально-галузевого призначення, установлювані запринципом зональних кошторисних цін, як правило, окремо для умовпромислово-цивільного будівництва і будівництва в сільській місцевості;
v спеціалізованогобудівництва (у тому числі лінійного) — відомчі кошторисні ціни; окремих великихбудівництв, по яких умови постачання місцевих матеріалів не врахованівідповідно в кошторисних цінах загально-галузевого призначення і відомчихкошторисних цін, — будівельні кошторисні ціни.
Розробка кошторисних цін на матеріали повинна вироблятися внаступному порядку.
На першому етапі розробки визначаються вихідні дані про умовиі відстані перевезення матеріалів (потреба в матеріалах, джерела її покриття,балансові розрахунки виробництва і споживання матеріалів у відповідних районах,транспортні схеми постачання матеріалів з обліком раціонально сформованих умові відстаней їхнього перевезення). Для привізних матеріалів умови і відстаніперевезення визначаються по областях, краям, автономним республікам і союзнимреспублікам, що не мають обласного розподілу, на основі даних відповіднихтериторіальних органів, міністерств і відомств. По методах визначеннятранспортних схем привізні матеріали варто підрозділити на три основні групи:
 I — матеріали, що поставляються територіальними органами;
II — матеріали, що поставляються підприємствами будівельних іспеціалізованих міністерств;
III — матеріали, використовувані в спеціалізованому будівництві.
На другому етапі розробки варто виконати розрахункикошторисних цін на матеріали по визначенню розмірів транспортних витратвідповідно до установленої форми типової калькуляції: при складанні кошториснихцін на привізні матеріали — по областях, краям, автономним республікам, союзнимреспублікам, що не мають обласного розподілу; при складанні відповідних видівкошторисних цін на місцеві матеріали (кошторисні ціни загально-галузевогопризначення, відомчі кошторисні ціни, будівельні кошторисні ціни) — побудівельних кущах, кущам (районам) спеціалізованого будівництва, окремимвеликим будівництвам.
На третьому етапі розробки кошторисних цін на матеріалиповинні бути визначені кошторисні ціни відповідно до установленої форми типовоїкалькуляції. Розробці кошторисних цін повинне передувати виконання розрахунківпо встановленню територіальних районів, по яких варто встановлювати кошторисніціни на привізні матеріали, і зон (районів), по яких варто встановлюватикошторисні ціни на місцеві матеріали (крім будівельних кошторисних цін).Номенклатура матеріалів, для яких повинні розроблятися кошторисні ціни,приймається відповідно до усереднених технічних характеристик. Технічніхарактеристики матеріалів визначені шляхом усереднення параметрів і споживчихвластивостей окремих видів матеріалів, що входять у групу, або на основіспецифікованих характеристик матеріалів-представників, передбачених елементнимикошторисними нормами на будівельні конструкції і роботи. За матеріалами, на якізазначені технічні характеристики в елементних кошторисних нормах на будівельніконструкції і роботи не приведені, і, унаслідок цього, відсутні відповідні данів довідковому додатку до дійсної глави, номенклатура матеріалів при складаннікошторисних цін повинна встановлюватися проектними інститутами з використаннямпрейскурантів оптових цін, затверджених у встановленому порядку.[Л — 9]
На четвертому етапі розробки кошторисних цін на матеріалиповинні бути складений збірник середніх районних кошторисних цін на привізніматеріали і збірник кошторисних цін на місцеві матеріали.
6. Питання 56. Витрати на тимчасові будинки і споруди,порядок їх визначення і призначення.
Дійсні кошторисні нормизастосовуються для визначення розмірів засобів, що передбачаються в зведенихкошторисних розрахунках будівництв для зведення титульних тимчасових будинків іспоруджень. На кожен вид будівництва розроблений норматив, у складі якоговиділена норма на будівництво тимчасових будинків і спорудсоціально-культурно-побутового призначення. [Л — 9]
1. Кошториснінорми виражені у відсотках від кошторисної вартості будівельно-монтажних робіті застосовуються в залежності від виду будівництва підприємств, будинків абоспоруд, установлюваного найменуванням проекту. Диференціювати кошторисні нормипо питомій вазі того або іншого виду будівництва в обсязі будівельно-монтажнихробіт будівництва не слід. У випадку, якщо проектом передбачається спорудженняводопроводу і каналізації двома способами — відкритим методом і методом щитовоїпроходки, норми витрат на будівництво тимчасових будинків і споруджень вартоприймати на обсяги робіт, виконувані способом щитової проходки по п.34«Колекторні тунелі», а на обсяги робіт, виконувані відкритимспособом, — по відповідним пунктах збірника: п.39 «Зовнішні мережіводопроводу, каналізації, тепло- і газопостачання в межах міста», або жп.49 «Магістральні трубопроводи поза містами водопостачання іканалізації».
2. Увипадках, коли для здійснення будівництва залучаються кілька генеральнихпідрядчиків, кошторисні норми повинні застосовуватися: на обсяг робіт,виконуваний генеральним підрядчиком, що будує основні об'єкти — відповіднанорма без коректування; на обсяг робіт, виконуваний іншими генеральнимипідрядчиками, що будують під'їзні залізні й автомобільні дороги, ТЕЦ, лініїелектропередачі і т.п. — відповідна норма з коефіцієнтом 0,8.
3. Застосуваннякошторисних норм у зведених кошторисних розрахунках на розширення діючихпідприємств, будинків і споруд або будівництво наступних черг, нових цехів,виробництв і комунікацій на території діючих підприємств або площадках, щопримикають до неї, виробляється з коефіцієнтом 0,8.
4. Кошти длявідшкодування витрат будівельно-монтажних організацій, пов'язані з будівництвомі устаткуванням будинків і споруд для розміщення й обслуговування військово-будівельнихчастин, спрямованих на будівництво народногосподарських об'єктів, включаються вглаву 8 «Тимчасові будинки і споруди» зведеного кошторисногорозрахунку в розмірах, обумовлених по нормах, установленим Міністерствомоборони СРСР за узгодженням з Держбудом СРСР.
5. Кошторисні норми враховують будівництво повного комплексутимчасових будинків і споруд, необхідних для виробництва будівельно-монтажнихробіт, а також для обслуговування працівників будівництва, у межах будівельногомайданчика з урахуванням можливості пристосування і використання для нестатківбудівництва існуючих і знову встановлюваних будинків і споруджень постійноготипу. У випадку, якщо проектом не передбачається спорудження постійних залізнихі автомобільних доріг, інженерних комунікацій, що можуть бути використані вперіод будівництва, то вартість зведення необхідних тимчасових під'їзних дорігі інших комунікацій для забезпечення будівництва електроенергією, водою, тепломі т.п. визначається додатково в залежності від довжини комунікацій (від пунктупримикання джерела одержання до будівельного майданчика), їхніх конструкцій,установлених проектом організації будівництва, по відповідним кошториснихнормативах. [Л — 9]
«Тимчасові будинки і споруди» включаються в коштина зведення титульних тимчасових будинків і споруджень, необхідних длязабезпечення виробничих нестатків будівництв, а також для розміщення йобслуговування працівників будівництва. Порядок визначення розміру засобів, щовключаються в графи 4 і 5 зведеного кошторисного розрахунку вартостібудівництва, приведений у главі СНіП IV-9-84 «Правила розробки ізастосування кошторисних норм витрат на будівництво тимчасових будинків іспоруд».
7. Питання 67. Договірні (контрактні) ціни у будівництві, їхсклад і застосування.
Для визначення вартості будівництва рекомендуєтьсявикористовувати діючу кошторисно-нормативну (нормативно-інформаційну) базу,розроблювальну, що вводиться в дію й уточнювальну у встановленому порядку.
Вартість будівництва в кошторисній документації замовникарекомендується приводити в двох рівнях цін: у базисному (постійному) рівні,обумовленому на основі діючих кошторисних норм і цін; у поточному абопрогнозному рівні, обумовленому на основі цін, що склалися вчасно до складаннякошторисів прогнозованих до періоду здійснення будівництва.
 До складу кошторисної документації проектів будівництвавключається також пояснювальна записка, у якій наводяться дані, щохарактеризують застосовану кошторисно-нормативну (нормативно-інформаційну)базу, рівень цін і інші данні, що відрізняють умови даного будівництва.
 На основі поточного (прогнозного) рівня вартості,визначеного в складі кошторисної документації, замовники і підрядчики формуютьвільні (договірні) ціни на будівельну продукцію. Ці ціни можуть бути відкритими,тобто що уточнюються у відповідності з умовами договору (контракту) у ходібудівництва, або твердими (остаточними). У результаті спільного рішеннязамовника і підрядної будівельно-монтажної організації оформляється протокол(відомість) вільної (договірної) ціни на будівельну продукцію за відповідноюформою.
При складанні кошторисної документації, як правило,використовується ресурсний (ресурсно-індексний) метод, при якому кошториснавартість будівництва визначається на основі даних проектних матеріалів пропотрібні ресурси (робочій силі, будівельних машинах, матеріалах і конструкціях)і поточних (прогнозних) цінах на ці ресурси.
У зведеному кошторисному розрахунку окремим рядкомпередбачається резерв коштів на непередбачені роботи і витрати, обчислювальнийвід загальної кошторисної вартості (у поточному рівні цін) у залежності відступеня пророблення і новизни проектних рішень. Для будівництв, здійснюваних зарахунок капітальних вкладень, що фінансуються з державного бюджету, розміррезерву не повинний перевищувати трьох відсотків по об'єктах виробничогопризначення і двох відсотків по об'єктах соціальної сфери. [Л — 9]
Додаткові кошти на відшкодування витрат, що виявилися післязатвердження проектної документації в зв'язку з уведенням по рішеннях
Уряду підвищувальних коефіцієнтів, пільг, компенсацій і ін.,варто включати в зведений кошторисний розрахунок окремим рядком, з наступноюзміною підсумкових показників вартості будівництва і затвердженням зробленихуточнень інстанцією, що затвердила проектну документацію.
8. Питання 85.Тарифи накомунальні послуги, їх особливості.
Сьогодні існуєряд питань, які не стосуються механізму та порядку розрахунку цін на комунальніпослуги, однак вони мають вплив на розмір тарифів, від них залежить можливістьїх зменшення. Вирішення цих питань також може сприяти полегшенню доступупідприємств до джерел капіталу. До цих питань можна віднести наступні, хоча цейперелік не є вичерпним:
· Можливостізменшення тарифів за рахунок практики податкових пільг на капітальні інвестиції.Застосування таких механізмів стало більш актуальним після прийняття БюджетногоКодексу України, в якому визначено, що податок на прибуток комунальнихпідприємств є доходом місцевих бюджетів і не враховується при визначеннірозмірів міжбюджетних трансфертів.
· Розглядможливостей зменшення втрат коштів, які несе підприємство через неузгодженістьв національному законодавстві механізмів розрахунків за електроенергію (газ),які визначені першочерговими, та оплатою податків, наприклад ПДВ.
· Розробкамеханізмів регулювання, метою яких є зменшення політичного впливу напідприємства галузі при здійсненні регулювання цін на комунальні послуги.Наприклад, розробка положення про інформацію, яка подається регулятивномуоргану при затвердженні нових тарифів або положення з переліком документів,необхідних для оприлюднення інформації про тарифи тощо.
· Необхідністьпоновлення практики нарахування пені за невчасну оплату населенням за послуги.
З метою упорядкування оплати житлово-комунальних послуггромадянами, які мають відповідні пільги, Кабінет Міністрів України постановляє[Л- 2]:
1. Встановити, що громадянам, які відповідно до законодавствамають пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, з 1 серпня 1996 р.зазначені пільги надаються в межах таких норм:
 а) споживання електричної енергії на комунально-побутовіпотреби:
у сільських і міських населених пунктах (крім будинків, якіобладнано електричними плитами і електроопалювальними установками) — у розмірі75 кВтг на сім’ю з однієї — двох осіб на місяць і додатково 15 кВтг на кожногоіншого члена сім’ї, але не більш як 150 кВтг на місяць;
у сільських і міських населених пунктах у будинках, якіобладнано стаціонарними електричними плитами, — у розмірі 100 кВтг на сім’ю зоднієї — двох осіб на місяць і додатково 25 кВтг на кожного іншого члена сім’ї,але не більш як 200 кВтг на місяць;
у сільських і міських населених пунктах у будинках,обладнаних електроопалювальними установками, — 28 кВтг на 1 кв. метр опалюваноїплощі на місяць в опалювальний період із розрахунку 21 кв. метр опалюваноїплощі на одну особу і додатково 10,5 кв. метра на сім’ю, але не більшезагального розміру опалюваної площі;
б) споживання природного газу для побутових потреб: у разівикористання на опалення житла у розмірі 21 кв. метра опалюваної площі на однуособу і додатково 10,5 кв. метра на сім’ю — 11 куб. метрів природного газу на 1кв. метр площі в опалювальний період; у разі користування газовою плитою занаявності централізованого гарячого водопостачання — 9,8 куб. метра на однуособу на місяць;
у разі користування газовою плитою за відсутностіцентралізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача — 18,3 куб.метра на одну особу на місяць;
у разі користування газовою плитою та водонагрівачем — 23,6куб. метра на одну особу на місяць;
в) плати за користування житлом — 21 кв. метр загальної площіна одну особу і додатково 10,5 кв. метра на сім’ю;
г) плати за користування тепловою енергією для опалення житла— 21 кв. метр опалюваної площі на одну особу і додатково 10,5 кв. метра насім’ю.
Застосування тарифів, диференційованих за періодами часу.[Л — 4]
При наявності окремого обліку споживання електроенергії заперіодами часу розрахунки з населенням та населеними пунктами проводяться:
За двозонними тарифами, диференційованими за періодами часу:
— 0,6 тарифу в години нічного мінімального навантаженняенергосистеми (з 23 години до 7 години);
— повний тариф в інші години доби.
За тризонними тарифами, диференційованими за періодами часу:
— 1,5 тарифу в години максимального навантаженняенергосистеми (з 8 години до 11 години і з 20 години до 22 години);
— повний тариф в напівпіковий період (з 7 години до 8 години,з 11 години до 20 години, з 22 години до 23 години);
— 0,6 тарифу в години нічного мінімального навантаження енергосистеми(з 23 години до 7 години).
Порядок застосуваннятарифів на електроенергію, що відпускається на побутові потреби населенняУкраїни:/>Затвердженопостановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики Українивід 9 грудня 1997 р. №1133.
Сьогодні на Рівненщині діють такі тарифи (відповідно доінформації управління житлового господарства станом на 1 лютого 2001 року) :
· Квартирнаплата (без ліфта) за м.кв. — 0,24
· Квартирнаплата (з ліфтом) за м.кв. — 0,30
· Квартирнаплата (житлова площа перевищує санітарну норму) без ліфта за м.кв. — 0,252
· Квартирнаплата (житлова площа перевищує санітарну норму) з ліфтом за м.кв. — 0,315
· Водопостачанням.куб. — 0,72
· Водовідведенням.куб. — 0,46
· Опаленням.кв. — 0,82
· Гарячавода (по лічильнику) — м.куб. — 2,69
· Гарячавода (без лічильника) на одну людину — 8,20
· Газ принаявності централізованого газопостачання на одну людину — 1,86
· Газ принаявності газових колонок на одну людину — 4,48
· Газ принаявності індивідуального опалювального котла м.куб — 2,09
· Газ принаявності котла на опалення при перевищенні санітарної норми м.куб — 2,73
· Газ принаявності лічильника — м.куб — 0,175
Вносячи зміни до Закону України «Про ціни іціноутворення», Верховна Рада України заборонила підвищення цін і тарифівна житлово-комунальні послуги та послуги громадського транспорту, що надаютьсягромадянам України (частина друга статті 5), та визначила, що оплата за ці видипослуг здійснюється за цінами і тарифами, встановленими відповідно КабінетомМіністрів України, Національною комісією з питань регулювання електроенергетикиУкраїни, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, за станомна 1 червня 1998 року (пункт 2 розділу II «Прикінцеві положення»).Здійснивши безпосереднє регулювання цін і тарифів, Верховна Рада України, посуті, втрутилась у сферу повноважень відповідних органів виконавчої владиАвтономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування і в такий спосібпорушила принцип поділу державної влади, що суперечить статтям 6, 19, 116, 137,143 Конституції України. [Л — 2]
9. Питання 88. Планування цін на продукцію в бізнес планах.
Звичайно ж, в умовах швидко мінливої економіко-політичноїситуації в країні важко однозначно визначити тип ринку, на який ми виходимо,але найбільш близький він до олігополії.
Перед нами стоїть задача дістати максимальний прибуток, але зтим розрахунком, щоб ціна товару була прийнятної для наших споживачів, і вонине пішли б від нас до наших конкурентів. Тому, з огляду на поставлену задачу,ми будемо визначати ціну методом «середньої витрати плюс прибуток»,але не будемо також забувати про рівень поточних цін.
Для розрахунку собівартості продукції необхідно визначити усівитрати, що мають місце в процесі виробництва. Витрата коштів будевикористовуватись на придбання сировини і допоміжних матеріалів, виплатизаробітної плати основним виробничим робітникам, оплату за енергоносії, а таксамо на додаткові витрати, зв'язані з організацією і здійсненням діяльностіпідприємства. [Л — 6]
Дотримуючи загальної методики розрахунку ціни, при їївизначенні будемо слідувати наступному плану:
1. Постановка задачі ціноутворення;
2. Визначення попиту;
3. Прогноз витрат;
4. Аналіз цін і товарів конкурентів;
5. Вибір методу ціноутворення;
6. Встановлення остаточної ціни.
Нашою задачею буде наступне:
З однієї сторони ми, звичайно, хочемо отримувати максимальнийприбуток, з іншої сторони ми не хочемо залучати на наш сегмент ринку конкурентіві втрачати клієнтуру. Виходячи з цього, при визначенні ціни, будемовикористовувати метод «середньої витрати плюс прибуток», але також небудемо забувати про ціни конкурентів.
Не менш важливе і складне питання про ціни, що входить упланування бізнес-плану. Він по праву є одним із ключових у маркетинговихпрограмах, тому що правильна цінова політика забезпечує запланований рівеньдоходів і прибули, прискорює оборотність, позитивно впливає наконкурентоспроможність і в той же час виступає своєрідним гарантом страхуваннякомерційного ризику. Звідси виникає необхідність оперативної інформації проціни, їх динаміку, нормах державного регулювання, обмеженнях і інших, вхідних уце коло, аспектах фінансової діяльності. У ряді випадках уже на стадіїдержавної реєстрації підприємства доцільно створити зразковий розрахунокрентабельності і прогноз цін у складі техніко-економічного обґрунтуваннядіяльності підприємства. Тому робота з визначення і зміни цін на продукцію абопослуги підприємства повинна споконвічно включатися в план маркетингу вув'язуванні з бізнес-планом. Вона також вимагає глибоких спеціальних знань, а вдеяких випадках і створення спеціальної служби.[Л — 6]
Планування цін на продукцію підприємства в бізнес-планахздійснюють з урахуванням нижчеподаних факторів:
v Якийрівень цін?
v Яка ціназ урахуванням проведення маркетингових заходів, згаданих раніше?
v Якийрівень цін у порівнянні з конкурентами?
v Чиіснують рівні інтервенції цін?
v Чипроводяться які-небудь спеціальні заходи, пов'язані з ціноутворенням?
v Чипропонується спеціальна ціна для посередника (роздрібна знижка чи фіксованаціна)?
v Чи існуєяка-небудь система знижок (наприклад, по кількості або сезонності покупок)?
v Чивикористовуються бонуси, надані клієнтам для досягнення визначеного рівнярічного обороту?
v Якаполітика диференціації цін?
v Якіспеціальні умови оплати?
v Якаконкуренція серед посередників?

Література,що була використана у роботі.
 
1. ЗаконУкраїни “Про ціни і ціноутворення” – www.rada.com.ua
2. Провстановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міськихрад щодо регулювання цін (тарифів). Постанова Кабінету Міністрів №1548 від 25грудня 1996 року.
3. ДерябинА.А., Салимжанов И.К. Цена – инструмент управления экономикой.–М. 1985
4. КальникВ. Про ціни і тарифи на енергоносії та житлово-комунальні послуги длянаселення. Урядовий кур'єр. (www.uamedia.visti.net)
5. КозловаК.Б., Энтов Р.М. Теория цены.-М., 1972.
6. Маркетинг.Под редакцией академика А.Н. Романова.- М., 1995.
7. Смеян Ю.Ціни та ціноутворення. Галицькі контракти. (www.kontrakty.com.ua)
8. ЦацулинА.Н. Цены и ценообразование в системе маркетинга. Учебное пособие. Издание2-е.- М., 1998.
9. Интернет-сайт“Ваш дом” (www.vashdom.ru )