Фінансові аспекти використання та амортизації основних засобів таінших необоротних активів
Ефективністьвиробничо-господарської діяльності підприємства залежить від структури таінтенсивності використання його основних засобів. Тому важливим напрямомфінансової роботи на підприємстві є обґрунтування і вибір оптимальних джерелфінансування придбання та експлуатації основних засобів підприємства,оцінювання показників ефективності їх використання, формування ефективноїамортизаційної та інвестиційної політики.
Капітал підприємствахарактеризує загальну вартість коштів (у грошовій, матеріальній інематеріальній формах), інвестованих у формування його активів.
Ефективністьфункціонування підприємства значною мірою залежить від структури його капіталу.
Оборотний капітал —частина капіталу підприємства, що інвестована в його оборотні активи (грошовікошти та їх еквіваленти, інші активи, призначені для реалізації чи споживанняпротягом періоду, що не перевищує один рік).
Основний капітал —частина капіталу, що інвестована вусі види його необоротних активів.
Необоротні активи — цеактиви підприємства, термін експлуатації або погашення яких перевищує один рік(365 днів). До необоротних активів належать основні засоби, інші необоротніматеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції,інші необоротні активи.
Основні засоби — цематеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесівиробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншимособам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій,очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більший ніж одинрік (або ніж один операційний цикл) і вартість одиниці яких перевищує певну(встановлену на підприємстві) суму.
До інших необоротнихматеріальних активів належать: бібліотечні фонди, малоцінні необоротніматеріальні активи, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарнатара, предмети прокату, інші необоротні матеріальні активи.
Нематеріальні активипідприємства — цєлржяяяржтуяшії природними ресурсами, права користуваннямайном, права на знаки для товарів і послуг, права на об'єкти промисловоївласності, авторські та суміжні з ними права, гудвіл, інші нематеріальніактиви.
Довгострокові фінансовіінвестиції — це фінансові інвестиції підприємства на період понад один рік, атакож усі фінансові інвестиції, які не можуть бути вільно реалізованіпідприємством у будь-який момент часу.
До інших необоротнихактивів належать:
капітальні інвестиції вбудівництво, у придбання (виготовлення) основних засобів та інших необоротнихактивів, а також у придбання (створення) нематеріальних активів;
довгострокова дебіторськазаборгованість (за майно, що передане у фінансову оренду, довгострокові векселіодержані, інша дебіторська заборгованість);
відстрочені податковіактиви; негативний гудвіл, інші не оборотні активи.
Основні засоби та іншінеоборотні активи зараховують на баланс (записують у бухгалтерському балансі)за їх початковою вартістю (собівартістю). У процесі експлуатації основні засобита інші необоротні активи оцінюють за їх справедливою (ринковою абопереоціненою), залишковою (балансовою) і ліквідаційною вартістю.
Початкова вартість — цеісторична (фактична) собівартість необоротних активів, що дорівнює сумігрошових коштів або справедливій вартості інших активів, сплачених (переданих),витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Початкова вартістьоб'єкта основних засобів та інших необоротних матеріальних активів складаєтьсяіз:
суми, яку сплачуєпідприємство постачальникові активів або підрядникові за виконання будівельно-монтажнихробіт, пов'язаних зі створенням необоротного активу, без непрямих податків;
суми реєстраційнихзборів, державного мита та екологічних платежів, які необхідно сплатити узв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів та інших необоротнихматеріальних активів;
суми ввізного мита (приімпорті необоротних активів);
суми непрямих податків узв'язку з придбанням (створенням) основних засобів та інших необоротнихматеріальних активів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
витрат, пов'язаних зістрахуванням ризиків доставки основних засобів та інших необоротнихматеріальних активів;
витрат на установку,монтаж, налагодження та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із доведеннямосновних засобів та інших необоротних матеріальних активів до стану, придатногодля використання.
Початкова вартістьнематеріального активу, придбаного підприємством, складається з ціни (вартості)придбання (окрім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що непідлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із йогопридбанням і доведенням до стану, придатного для використання за призначенням.
Собівартість фінансовоїінвестиції включає ціну її придбання, комісійні винагороди, мито, податки,збори, обов'язкові платежі та інші витрати, безпосередньо пов'язані зпридбанням фінансової інвестиції.
Справедлива вартістьнеоборотного активу — це сума, за якою може бути здійснений обмін активу врезультаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.Визначення справедливої вартості активів регулюється Положенням (стандартом)бухгалтерського обліку № 19 «Об'єднання підприємств». Справедлива вартістьнеоборотного активу становить його ринкову або відновлювальну (переоцінену)вартість на певну дату.
Переоцінену вартістьнеоборотних активів обчислюють множенням їх балансової вартості на коефіцієнтіндексації.
Залишкова (балансова)вартість необоротних активів — це різниця між початковою або переоціненоювартістю необоротних активів і сумою їх зношення.
Ліквідаційна вартістьнеоборотних активів — це сума коштів або вартість інших активів, якупідприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активівпісля закінчення терміну їх корисного використання (експлуатації), завирахуванням витрат, пов'язаних з їх продажем чи ліквідацією.
Необоротні актививикористовують в основній (основне і допоміжне виробництво), операційній,фінансовій та інвестиційній діяльності підприємства. Найважливішою складовоюнеоборотних активів виробничого підприємства є основні засоби.
Основні засобикласифікують за такими ознаками:
а) за участю увиробничому процесі:
виробничі основні засоби(основні засоби, що використовуються в основній діяльності) — основні засоби,які беруть безпосередню участь у виробництві продукції, виконанні робіт інаданні послуг;
невиробничі основнізасоби — які не беруть безпосередньої участі у виробництві продукції, виконанніробіт чи наданні послуг (об'єкти соціально-культурного і побутовогопризначення, житлові будинки, гуртожитки);
б) за призначенням:
земельні ділянки;
капітальні витрати наполіпшення земель;
будинки, споруди тапередавальні пристрої;
машини та обладнання;
транспортні засоби;
інструменти, прилади,інвентар (меблі);
робоча і продуктивнахудоба;
багаторічні насадження;
інші основні засоби;
в) за ставкаминарахування амортизації з метою оподаткування:
основні засоби першоїгрупи — будівлі, споруди, передавальні пристрої;
основні засоби другоїгрупи — автомобільний транспорт, меблі, офісне обладнання,електронно-обчислювальні машини та інше обладнання для автоматизованої обробкиінформації, побутові прилади, інструменти, телефони, мікрофони, рації;
основні засоби третьоїгрупи — робочі машини, устаткування і всі інші основні засоби, які не входятьдо перших двох груп;
г) за належністюпідприємству:
власні основні засоби;
залучені основні засоби(наприклад, орендовані);
д) за формою участів підприємницькій діяльності:
активна частина основнихзасобів (машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади);
пасивна частина основнихзасобів (будинки, споруди, господарський інвентар, земельні ділянки).
Частка вартості окремихгруп основних засобів у загальній вартості основних засобів підприємствахарактеризує їх структуру.
Амортизація — цесистемний розподіл вартості необоротних активів, яка амортизується, протягомтерміну їх корисного використання. Вартість необоротних активів, якаамортизується, обчислюють як різницю між їх початковою (переоціненою) таліквідаційною вартістю.
Амортизаційнівідрахування — це специфічний вид фінансових ресурсів. З одного боку,амортизаційні відрахування — це витрати підприємства, оскільки їх суму,нараховану на виробничі необоротні активи, включають до собівартості продукції,робіт, послуг. Водночас, у складі виторгу (доходу) від реалізації продукції сумуамортизаційних відрахувань розглядають як цільовий фонд, складову фінансовихресурсів, призначених для відтворення зношених у процесі виробництванеоборотних матеріальних і нематеріальних активів.
Згідно з чиннимзаконодавством виділяють дві групи методів обчислення амортизації основнихзасобів підприємства. До першої групи належать фінансові методи нарахуванняамортизації, які використовують у фінансовому обліку та фінансовій звітності.До другої групи належать методи нарахування амортизації основних засобів, якізастосовують у податковому обліку під час обчислення об'єкта оподаткуванняподатком на прибуток і заповнення декларації про прибуток підприємства. Порядокнарахування амортизації основних засобів у фінансовому обліку регулюєтьсяПоложенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби».Нарахування ж амортизації у податковому обліку регламентується Законом України«Про оподаткування прибутку підприємств» (№ 283/97 — ВР) від 22 травня 1997року. Підприємства мають право у фінансовому обліку та у фінансовій звітностізастосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковимзаконодавством. Амортизацію основних засобів підприємства у фінансовому облікунараховують за такими методами:
прямолінійний метод;
метод зменшення залишковоївартості;
метод прискореногозменшення залишкової вартості;
кумулятивний метод;
виробничий метод.
Амортизацію основнихзасобів згідно з податковим законодавством можна нараховувати:
звичайним (податковим)методом за встановленими ставками для кожної групи основних засобів;
методом прискореноїамортизації.
У фінансовому облікуамортизації підлягають усі основні засоби, крім землі.
Термін корисноговикористання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядають у випадкахзміни очікуваних економічних вигід відйого використання. При цьому амортизаціюоб'єкта основних засобів нараховують, виходячи з нового терміну корисноговикористання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни терміну йогокорисного використання.
Метод амортизаціїобирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отриманняекономічних вигід від використання об'єкта основних засобів.
Нарахування амортизаціїза новим методом розпочинають із місяця, наступного за місяцем прийняттярішення про зміну методу амортизації. Амортизацію нараховують щомісяця шляхомділення річної суми амортизації на 12.
Нарахування амортизаціїпочинається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобівстав придатним для корисного використання, і припиняють, починаючи з місяця,наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів з експлуатації.
Підприємство можеіндексувати початкову вартість та суму зношеності (амортизації) основнихзасобів.
У фінансовому облікупереоцінку здійснюють у тих випадках, коли залишкова вартість об'єкта основнихзасобів більш як на 10 відсотків відрізняється від їх справедливої вартості надату складання балансу. Індекс переоцінки (дооцінки чи уцінки) визначаєтьсяділенням справедливої вартості об'єкта основних засобів на його залишкову вартість.
Підприємство можезастосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів,передбачені податковим законодавством.
Згідно зі Законом «Прооподаткування прибутку підприємств» обчислюють суму амортизації основнихзасобів, на яку зменшується об'єкт оподаткування податку на прибутокпідприємства.
Суму амортизаційнихвідрахувань розраховують щокварталу за формулою:
Ар = Бі хНа/ 100,
де Бі — балансовавартість окремого і-го об'єкта основних засобів першої групи або балансовавартість /-тої (другої та третьої) групи основних засобів на початок звітногокварталу.
У податковому облікуамортизацію нараховують за кожним окремим об'єктом основних засобів першоїгрупи до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта розміру 100неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкову вартість такого об'єктавідносять до валових витрат відповідного податкового періоду. Амортизаціюосновних засобів другої і третьої груп нараховують доти, доки балансовавартість групи основних засобів загалом не буде дорівнювати нулю.
Використаємо данінаведеного вище прикладу для обчислення суми амортизаційних відрахуваньзвичайним методом згідно з податковим законодавством. Припустімо, під часексплуатації капітального ремонту і модернізації верстата не проводили.
Підприємства мають правоприймати рішення про застосування (для податкових розрахунків) прискореноїамортизації основних засобів третьої групи (крім тих випадків, колипідприємства випускають продукцію, ціну на яку регулює держава або яка ємонопольною). Застосовуючи метод прискореної амортизації основних засобів,річну суму амортизаційних відрахувань (Ар) обчислюють за нормами амортизації(На) до початкової вартості об'єкта основних засобів (Вп) за формулою:
Ар = Впх На/ 100.
Законом України «Прооподаткування прибутку підприємств» встановлено такі норми прискореноїамортизації основних засобів за роками експлуатації:
Перший рік — 15%;
Другий рік — 30%;
Третій рік — 20%;
Четвертий рік — 15%;
П'ятий рік — 10%;
Шостий рік — 5%;
Сьомий рік — 5%.
Згідно з податковимзаконодавством підприємства мають право здійснювати щорічну індексаціюбалансової вартості груп основних засобів та нематеріальних активів.
Амортизацію іншихнеоборотних матеріальних активів нараховують за такими ж методами, якізастосовуються для нарахування амортизації об'єктів основних засобів.
Амортизацію малоціннихнеоборотних матеріальних активів і бібліотечних фондів можна нараховувати одниміз двох методів:
50% вартості у першиймісяць їх експлуатації і 50% у місяці
списання активів ізбалансу;
100% вартості у першиймісяць експлуатації.
Зношеність (амортизацію)нематеріальних активів нараховують протягом терміну їх корисного використання,який встановлюється підприємством самостійно, але не більше ніж 20 років.
Обчислення сумиамортизаційних відрахувань здійснюють за методами, які використовують дляосновних засобів.
Метод амортизаціїнематеріального активу підприємство обирає самостійно, виходячи з умовотримання майбутніх економічних вигід. Якщо такі умови визначити неможливо, тоамортизацію нараховують із застосуванням прямолінійного методу.
Для розрахунку сумиамортизації нематеріальних активів їх ліквідаційна вартість зазвичайприрівнюється до 0.
Згідно з податковимзаконодавством зношеність (амортизацію) нематеріальних активів нараховують запрямолінійним методом, виходячи з терміну їх корисного використання, але небільше ніж 10 років безперервної експлуатації.
Коштом амортизаційнихвідрахувань фінансують витрати на придбання основних засобів, інших необоротнихматеріальних активів, нематеріальних активів, їх самостійне виготовлення длявласних потреб, витрати на їх оновлення, реконструкцію, дообладнання тощо.
Первинною основоюстворення необоротних активів підприємства є його статутний капітал. Статутнийкапітал (фонд) формують засновники (держава або фізичні чи юридичні особи),вкладаючи в підприємство грошові кошти або передаючи йому нематеріальні іматеріальні активи. Це дає змогу сформувати початкові основні засоби та іншінеоборотні активи підприємства. У процесі функціонування і розвиткупідприємство оновлює і збільшує обсяги своїх необоротних активів.