ДИПЛОМНА РОБОТА
«Управління податковими платежами на туристичномупідприємстві” (на прикладі туристичної фірми ТОВ “Сєнтоза-Тур”)
ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОПОДАТКУВАННЯВ УКРАЇНІ
1.1 Сутність податкової системи, принципи та методи оподаткування
1.2 Характеристика податків та їх класифікація
1.3. Особливості оподаткування суб’єктів малого підприємництва
Розділ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ПОДАТКОВОГОНАВАНТАЖЕННЯ НА ТУРИСТИЧНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «СЄНТОЗА-ТУР»
2.1 Загальнахарактеристика туристичного підприємства ТОВ «Сєнтоза-Тур»
2.2 Аналіз податків,що сплачує туристичне підприємство ТОВ «Сєнтоза-Тур» та їх частки у доході
2.3 Порівняльнахарактеристика загальної системи оподаткування зі спрощеною на туристичномупідприємстві ТОВ «Сєнтоза-Тур»
Розділ 3. ОПТИМІЗАЦІЯ СПЛАТИ ПОДАТКІВ НАТУРИСТИЧНОМУ ПІДПРИЄМСТВІТОВ «СЄНТОЗА-ТУР»
3.1 Основні напрямкиоптимізації податкових платежів на туристичному підприємстві ТОВ «Сєнтоза-Тур».Розробка платіжного календаря
3.2 Обгрунтування та пропозиції щодооптимізації сплати податків на туристичному підприємстві ТОВ «Сєнтоза-Тур»
3.3 Перспектива реалізації пропозиційдипломного проекта в системі оподаткування малого бізнесу проектів ПодатковогоКодексу України
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Кожнаконкретна податкова система є відображенням податкової політики, якапроводиться державою. Податкова система — це сукупність податків, зборів, іншихобов`язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, якідіють у встановленому законом порядку. Сутність, структура і роль системиоподаткування визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави,яка проводить її в країні самостійно, виходячи із завданьсоціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, атакож і відповідальність, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування,держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.
Актуальністьтеми дипломного дослідження полягає в податковій специфічності умов формуваннягрошових потоків при наданні послуг туристичного бізнесу (внутрішнього,виїзного та в’їзного), дляякого характерні як агентські, так і ділеровські форми посередницькоїдіяльності фірм-резидентів України по наданню послуг туристичного бізнесурезидентам та нерезидентам України.
Враховуючиособливості зовнішньоекономічних та посередницьких схем надання послугтуристичного бізнесу потребують оптимізації застосовуємі системи оподаткування(загальна, спрощена чи фіксований податок) з метою мінімізації податковогонавантаження на дохід підприємства.
Об'єктомдослідження є підприємство – туристичний оператор ТОВ «Сєнтоза-Тур»(Дніпропетровськ, Київ).
Предметомдослідження рівень та структура оподаткування туристичного оператора ТО«Ѻнтоза-Тур» та пошук способів зниження податкової загрузки на діяльністьпідприємства.
Представленаробота складається із трьох частин. У першій розглянуті теоретичні питанняоподаткування підприємств в Україні. У другому розділі проведена економічнадіагностика діяльності туроператора ТОВ «Сєнтоза-Тур» та аналіз рівня іструктури податкового навантаження на фінансові результати його діяльності. Утретьому розділі проаналізований можливий шляз зниження податкової загрузки натуроператора ТОВ «Сентоза-Тур» при застосуванні спрощенної системиоподаткування у вигляді єдиного податку.
Методидосліджень: проведення горизонтального (індексно-хронологічного) тавертикального (структурно-хронологічного) аналізу балансу та фінансовоїзвітності підприємства, аналіз фінансових коефіцієнтів, структурний аналіздинаміки та структури податків.
Інформаційно-методологічнабаза досліджень — фінансово-статистичні щорічні документи ТОВ «Сєнтоза-Тур» за2004-2007 роки та поквартально-помісячні податкові декларації підприємстваї за2004 – 2007 роки.
Практичнацінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в необхідностіпри впровадженні системи спрощенного оподаткування для підприємств туристичногобізнесу в Проекті Податкового Кодексу України введення поняття «чистий валовийдохід» малого підприємства з врахуванням рівня валових витрат, що дозволитьадаптувати особливості грошових потоків в діяльності підприємств туристичногобізнесу (особливо виїзного) до розрахункових схем спрощеної системиоподаткування.
РОЗДІЛ 1ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ
1.1 Сутність податкової системи, принципи та методи оподаткування
Податки,як особлива сфера виробничих відносин, є своєрідною економічною категорією.Податки виражають реально існуючі грошові відносини, які проявляються під часвикористання частини національного доходу на загально-державні потреби. Сьогодні Українавибудовує свою податкову систему, орієнтуючись на найрозвиненіші країни світу.Адже податкова система є найважливішою основою економічної системи кожноїрозвиненої країни. З одного боку вона забезпечує фінансову базу держави, а зіншого – виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини.Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членамисуспільства.
Сутністьподатків полягає в обов’язковому перерозподілі національного доходу з метоюформування державних фінансових фондів. Особливістю податків є їх примусовий,обов’язковий характер, який не потребує зустрічної індивідуальної оплатності збоку держави.
Доосновних термінів сучасної системи оподаткування в Україні відносяться [44, с.14]:
1.Податок (збір, внесок до державного цільового фонду) – в Україні цеобов’язковий платіж до бюджетів різних рівнів або державних цільових фондів, щоздійснюються в порядку і на умовах, визначених законодавством України щодооподаткування.
2.Суб`єкт, або платник податків, зборів та обов’язкових платежів – це особи, наяких Конституцією України та податковим законодавством покладено обов’язки:
а)сплачувати податки, збори та обов’язкові платежі;
б)нараховувати, утримувати та перераховувати податки, збори та обов’язковіплатежі до бюджетів і до державних цільових фондів.
Платникподатків може визнаватись суб’єктом оподаткування одним або декількомаподатками, зборами та обов’язковими платежами в залежності від діяльності, якувін провадить, володіння майном або інших обставин, у разі наявності якихвиникають податкові зобов’язання.
Суб’єктомоподаткування може визнаватись й особа, на яку відповідно до податковогозаконодавства України покладено обов’язки щодо нарахування податків, зборів таобов’язкових платежів, утримання їх з платника та перерахування до бюджету.
Суб’єктамиоподаткування або платниками податків, зборів та обов’язкових платежів єюридичні або фізичні особи, міжнародні об’єднання та організації, яківідповідно до чинного податкового законодавства безпосередньо зобов’язанінараховувати, утримувати та сплачувати податки, збори та інші обов’язковіплатежі.
Податковезаконодавство завжди розпочинається з визначення суб’єктів оподаткування абоплатників податків, зборів та обов’язкових платежів, оскільки необхідно чіткознати, хто повинен платити той чи інший вид платежу до бюджету чи до державногоцільового фонду та хто несе перед державою відповідальність за несплату абонесвоєчасну сплату цього платежу.
3.Об`єкт оподаткування – юридично обумовлений факт або подія, після настання якиху суб’єкта виникає обов’язок сплатити податок; з економічної точки зоруоб’єктом оподаткування можуть виступати доход, прибуток, майно, грошовийкапітал або розмір споживання.
Коженподаток, збір та обов’язковий платіж має самостійний об’єкт оподаткування, якийвизначається чинним податковим законодавством. Об’єкт оподаткування повиненбути стабільним, чітко визначеним, мати безпосереднє відношення до платникаподатку.
4.Предмет оподаткування – фізична, якісна характеристика об’єкту, яка виступаєеквівалентом об’єкту з метою оподаткування.
5.Одиниця оподаткування – це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об`єктаоподаткування. Фізичний вимір досить точно відображає об`єкт оподаткування.
6.Податкова ставка – законодавчо установлений розмір податку на одиницюоподаткування. Існують такі підходи до встановлення податкових ставок:
— універсальний ( для всіх платників встановлюється єдина податкова ставка);
— диференційований (для різних платників існують різні рівні ставок).
Запобудовою ставки бувають:
— тверді( встановлюються у грошовому виразі на одиницю оподаткування в натуральномуобчисленні):
а)фіксовані – встановлені конкретних сум;
б)відносні – визначені відносно до певної величини (наприклад., у процентах домінімальної заробітної плати).
— процентні ставки встановлюються щодо об’єкта оподаткування, який має грошовийвираз. Вони поділяються на три види:
а)пропорційні ставки, які не залежать від розміру об`єкта оподаткування;
б)прогресивні ставки розмір яких зростає разом в міру збільшення обсягів об`єктаоподаткування:;
в)регресивні ставки, на відміну від прогресивних, зменшуються в міру зростанняоб`єкта оподаткування.
7.Податкова квота – це частка податку платника, яка може бути визначена як вабсолютному розмірі й у відносному виразі. Значення податкової квоти полягає втому, що вона характеризує рівень оподаткування.
8.Податковий оклад — остаточна сума, що підлягає сплаті до бюджету; в більшостіподатків визначається як добуток бази оподаткування на ставку оподаткування.
9.Джерело сплати податку – фінансовий фонд суб’єкта оподаткування, за рахунокякого відбувається сплата податку. Як правило, джерелом можуть виступатиприбуток, валовий доход, чистий доход фізичної особи тощо.
10.Податкова пільга – законодавчо закріплене повне або часткове звільнення відсплати податків. зборів та інших обов’язкових платежів.
Оскількиподатки мають ознаки фінансових відносин (перерозподіл коштів та формуванняфондів), можна розрізнити такі основні функції податків як категорії фінансів:
1.Фіскальна – основне призначення полягає в мобілізації та накопиченні коштів вдержавних фондах.
2.Розподільча (соціальна) — одним із призначень податків є розподіл суспільнихдоходів з боку більш сплатоспроможних верств населення та суб’єктівгосподарювання на користь малозабезпечених; за рахунок виробничих галузейнаціональної економіки на користь суб’єктів невиробничої сфери тощо.
Завдякицій функції підтримується соціальна рівновага та забезпечується відноснарівномірність доходів різних верств громадян.
3.Регулююча функція – податки як інструмент примусового вилучення частини доходівсуспільства здатні суттєво впливати на стан національної економіки. Позитивнийвплив дозволяє говорити про стимулюючу роль податків, негативний – продестимулюючу роль оподаткування. Важливість урахування в державній економічнійполітиці цієї функції була доведена новим економічним курсом Ф.Д. Рузвельта вроки Великої Депресії 1920-30-х рр.
4.Контрольна функція – допоміжна функція, яка полягає в контролі за допомогоюподатків за джерелами і обсягами доходів суспільства та напрямками їхвикористання.
Класифікаціяподатків як економічної категорії проводиться:
— заформою оподаткування;
— заекономічним змістом об’єкта оподаткування;
— взалежності від рівня державних структур, які їх встановлюють;
— заспособом їх стягнення (в залежності від територіального рівня);
— взалежності від способів встановлення ставок оподаткування;
— взалежності від встановленого порядку використання;
— засуб’єктом оподаткування.
Історично,за формою оподаткування податки поділяються на прямі і непрямі. Критеріємтакого поділу стала теоретична можливість перекладання обов’язку сплати податкуна іншу особу — на споживача продукції.
Пряміподатки встановлюються відносно платників. Їх розмір залежить від розміру об’єктаоподаткування. Кінцевим платником прямих податків є той, хто одержує дохід,володіє майном. До прямих податків належать всі прибуткові та майнові податки.Вони встановлюються на дохід або майно платника податків і сприяють такомурозподілу податкового тягаря, при якому більше податків платить той, хто маєбільш високі доходи та більше майна. Такий принцип оподаткування більшістьекономістів вважає справедливим. У розвинених країнах світу, таких, як США,Японія, Великобританія, ФРН, прямі податки становлять близько40–90 відсотків в загальній сумі податкових надходжень [59, с.43].
Непряміподатки встановлюються на окремі товари, роботи, послуги і включаються до їхціни. Кінцевими платниками непрямих податків є споживачі товарів, робіт іпослуг, а самі податки включаються у вигляді надбавки до ціни на ці товари,роботи й послуги. Непрямі податки ще називають податками на споживання.Оскількиплатниками непрямих податків є споживачі продукції, і самі податки включаютьсядо ціни товарів, робіт і послуг, то їх розмір для окремого платника податкупрямо не залежить від одержаних ним доходів або наявного у нього майна.
Донепрямих податків традиційно належать такі податки, як податок з обороту(суми)споживання, податок на додану вартість, акцизний збір, мито.
За економічнимзмістом об’єкта оподаткування всі непрямі податки відносяться до податків наспоживання, які сплачуються не при одержанні доходів (прибутку), а при їхвикористанні.
Взалежності від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяютьсяна загальнодержавні та місцеві.
Реалізаціяфункцій податку безпосередньо зв'язана з тими принципами, що у ньому закладеніі реалізуються в конкретному виді податку. Принципи податку реалізуються через конкретніпрояви, що характеризують особливості цього специфічного механізму [58, с.34]:
1. Однократність обкладання.Це означає, що той самий об'єкт може обкладатися податком одного виду тількиодин раз за визначений період (податковий період);
2. Універсалізація податку.Цей принцип припускає незалежність податкового тиску від форм власностіплатника, рівний підхід до умов оподатковування будь-яких суб'єктів. Також цейпринцип формує умови рівного відрахування будь-якої частини об'єкта незалежно відджерел його одержання, тобто всі платники зобов'язані відчисляти рівну частку доходівзгідно своєї діяльності;
3.Індивідуальна безплатність. В основі цієї ознаки податку закладений односпрямованийрух засобів від платника до держави.
4.Безумовний характер. Ця ознака податку є продовженням попереднього ознаки йозначає сплату податку, не зв'язану ні з якими зустрічними діями, привілеями з бокудержави.
5.Нецільовий характер податкового платежу. Ця ознака означає надходження його у фонди,акумульовані державою і використовувані на задоволення державних потреб.
6.Обов'язковий характер. Ця ознака податку припускає неможливість законноговідхилення від його сплати. Обов'язковий характер податкового вилученнязабезпечує нагромадження засобів дохідної частини бюджету. Це лежить в основізакріплення на конституційному рівні сплати податків як обов'язку громадян.
7.Безповоротний характер. Ця ознака податку не вимагає особливих коментарів, хочасутність цього принципу полягає в тім, що в остаточному підсумку платникодержує віддачу від внесених їм податків, коли держава реалізує суспільніпотреби в який зацікавлені суспільство і кожен його індивід, і в цьому змістіподатки як би повертаються до платника.
До важливихелементів податку відноситься:
Ставкаподатку - величина податкових нарахувань на одиницю об'єкта податку (грошоваодиниця доходів, одиниця земельної площі, одиниця виміру товару і т.п.).Податкові ставки можна класифікувати по декількох принципах [65, с.37]:
а). По встановленню податкового тиску на платника:
1. Базова(основна) ставка — ставка, що не враховує особливостей чи платника видудіяльності, що полегшують чи підсилюючих податковий тягар і, відповідно, що збільшуютьчи зменшують податкову ставку.
2.Знижена ставка — що припускає визначені особливості платника і скорочуєподатковий тягар на нього (найчастіше її застосування можна розглядати як податковупільгу).
3.Підвищена ставка — враховуюча специфічну форму чи діяльності одержання доходів іперевищуюча основну, базову ставку.
б). По методу встановлення ставки податку:
1.Абсолютні (тверді) ставки — ставки податку, при яких розмір податку у твердійфіксованій величині визначається на кожну одиницю оподатковування.
2.Відносні — ставки податку, при яких розмір податку встановлюється у визначеномуспіввідношенні до одиниці обкладання. Характер співвідношення ставки податку й одиниціобкладання дозволяє виділити кілька підвидів відносних ставок:
— відносно-процентні — ставка податку встановлюється у відсотках від одиниціоподатковування;
— відносно-кратні — співвідношення розміру податку й одиниці оподатковування встановлюєтьсяу величинах, кратних визначеному показнику (наприклад, законодавчо встановленимна даний момент мінімальній платі або неоподатковуваному мінімуму доходів);
— відносно-грошові — ставка податку, що установлює визначену грошову суму начастину оподатковуваного об'єкта.
в). По змісту:
1.Маргінальні — ставки податку, що безпосередньо зазначені в нормативному акті,що закріплює даний вид податку, і застосовуються до окремих податкових розрядів(маржам), окремим частинам доходу. Подібні ставки припускають як би східчастеоподатковування, при якому визначена процентна ставка встановлюється для обкладанняоб'єкта від одного рівня до іншого; з переходом на інший рівень (ступінь) використовуєтьсяінша ставка (наприклад, прибутковий податок з фізичних осіб).
2.Фактична ставка — виступає як відношення сплаченого податку до податкової бази.
3.Економічна ставка — відношення сплаченого податку до всього отриманого доходу. Самеданий вид ставок найбільше повно розкриває особливості податкової політики.
г). По формуванню стимулів для платника:
1.Стимулююча — податкова ставка, що створює в платника потребу в збільшеннірезультатів діяльності, що приводить до зростання доходів, майна і т.п.
2.Обмежувальна — ставка оподатковування, при якій формуються визначені фактори,що стимулюють платника здійснювати діяльність у незмінних масштабах, щозапобігає подальший чи розвиток нові вкладення.
3.Заборонна — податкова ставка, встановлююча чіткі обмеження і робляча абсурдним,неефективної будь-які дії, при яких змінюється оподатковуваний об'єкт іздійснюється перехід до іншої ставки.
Важливе значення має питання про способи побудови податковихставок. У залежності від співвідношення, що встановлюється між ставкою податку ідоходу, оподатковування можна підрозділити на:
1.Рівне оподатковування — це метод оподатковування, при якому рівна сума податку встановлюєтьсядля кожного платника податків. Подібний метод характерний в основному дляцільових податків.
2.Прогресивне оподатковування — метод оподатковування, при якому ставка податкузростає при росту розмірів об'єкта оподатковування.
3.Пропорційне оподатковування — метод оподатковування, при якому встановлюєтьсястабільна ставка, незалежно від збільшення об'єкта оподатковування. З ростомбази оподатковування сума податку зростає пропорційно їй при єдиному відсоткуподаткової ставки.
4.Регресивне оподатковування — метод, при якому ставка оподатковуваннязменшується при росту податкової бази. У даному випадку вага податковихвилучень назад пропорційна збільшенню оподатковуваного об'єкта.
5.Змішане оподатковування — припускає сполучення окремих елементів вищевказаних методівоподатковування.
Податковасистема припускає дії, що забезпечують сплату податків, до них відносятьсяспособи сплати податків.
Спосібсплати податку характеризує особливість реалізації платником податків обов'язкупо перерахуванню засобів у чи бюджет спеціальні фонди. Існують три основнихспособи сплати податку:
1)кадастровий — спосіб сплати податків, в основі якого лежить перерахування сумивідповідно до визначеної шкали, заснованої на визначеному виді майна. Застосовуєтьсяпри численні і стягуванні прямих реальних доходів.
2)деклараційний — спосіб реалізації платником податків обов'язку по сплаті податкуна основі подачі в податкові органи офіційної заяви (декларації) про отриманідоходи за визначений період і свої податкові зобов'язання.
3)попередній — спосіб, застосовуваний в основному при безготівковому утриманні і складаєтьсяв тім, що податки утримуються з джерела доходу.
1.2 Характеристика податків та їх класифікація
В Україні,згідно Закону України “Про систему оподаткування” [7] стягуються наступні види податків та зборів:
— загальнодержавні непрямі податки;
— загальнодержавні прямі податки;
— загальнодержавні збори;
— місцеві пряміподатки;
— місцевізбори
Дозагальнодержавних непрямих податківвідносятся наступні податки [7]:
- податок на додану вартість;
- акцизний збір;
- ввізне та вивізне мито;
Дозагальнодержавних прямих податків відносятся наступні податки [7]:
— податок наприбуток підприємств;
— єдинийподаток;
— фіксованийсільськогосподарський податок;
— податок здоходів фізичних осіб;
— плата заторговий патент;
— податок звласників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
— податок напромисел;
— державнемито;
— рентніплатежі;
— податок наземлю.
ЗгідноЗакону України «Про систему оподаткування» для наповнення державних бюджетнихта позабюджетних фондів передбачені наступні державні обов’язкові збори, якіпрактично відраховуються більшістю підприємств [7]:
— збір за спеціальне використанняприродних ресурсів;
— збір за забруднення навколишньогоприродного середовища;
— збір на обов'язкове державне пенсійнета соціальне страхування;
— збір на розвиток виноградарства,садівництва і хмелярства;
— збір за використання радіочастотногоресурсу України;
— збір у вигляді цільової надбавки додіючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії,виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
— збір у вигляді цільової надбавки до ТОВвердженоготарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
Податковимзаконодавством України передбачено такі види прямих місцевих податків [7]:
— податок зреклами;
— комунальнийподаток.
Вдипломній роботі основна увага приділяється наступним податкам та зборам, якіхарактерні для оподаткування діяльності підприємств — туристичних операторів:
а)непрямий податок на додану вартість;
б)непрямі ввізне та вивізне мито на супутні туристичні послуги;
в)прямий податок на прибуток підприємства чи прямий єдиний податок;
г)прямий податок з доходів фізичних осіб;
д)державні збори пенсійного та соціального страхування;
е)прямий місцевий податок – комунальний збір;
1)Податок на прибуток підприємств
Податокна прибуток підприємств (Corporate ProfitTax) – загальнодержавний прямий податок,що стягується з прибутку юридичних осіб згідно Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств” [9].
Платникамиподатку на прибуток підприємств є:
— юридичніособи-резиденти України, які здійнюють діяльність, спрямовану на отриманняприбутку і на території України, і за її межами;
— філії,відділення та інші відокремлені підрозділи юридичних осіб–резидентів України,що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такийплатник податку, територіальної громади;
— фізичні іюридичні особи–нерезиденти, які отримують доходи з джерел їх походження зУкраїни;
— постійніпредставництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження зУкраїни або виконують агентські (представницькі) функції стосовно такихнерезидентів або їхніх засновників.
Об'єктоподаткування податком на прибуток підприємств – прибуток, який визначаєтьсячерез зменшення сум скоригованого валового доходу на суму валових витратплатника податку і суму амортизаційних відрахувань.
Валовийдоход – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності,отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальнійабо нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі,виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Валовівитрати виробництва та обігу (далі — валові витрати) – це сума будь-яких витратплатника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання увласній господарській діяльності.
Підтерміном „амортизація“ основних фондів і нематеріальних активів слідрозуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення абополіпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах нормамортизаційних відрахувань [9].Ставкаоподаткування податком на прибуток визначається cтаттею 10 “Ставкаподатку” [9]:— Прибутокплатників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремоїфізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єктаоподаткування.