Товарна біржа.Ринок цінних паперів.

Зміст
 
Вступ
Глава 1. Товарна біржа як особливий об’єкт господарювання
1.1. Біржа, її суть функції і права
1.2. Організація товарної біржі, її створення і порядок реєстрації
1.3. Біржовий товар
1.4. Біржові угоди і біржові операції на товарній біржі
Глава 2. Ринок цінних паперів, фондові біржі та їх роль в господарськійдіяльності
2.1. Ринок цінних паперів, його структура і класифікація
2.2. Фондова біржа, її суть ознаки й операції
2.3. Цінні папери їх поняття, види і класифікація
Висновки
Список використаної літератури
 

Вступ
 
Ефективне функціонування сучасного ринку знаходиться в прямій залежностівід постійно змінної ринкової середи. Одним з головних елементів є ринковаінфраструктура, яка являє собою систему підприємств і організацій, забезпечуючирух товарів, послуг, грошей, цінних паперів і т.п. До таких закладів відносятьтоварні та фондові біржі.
Найбільш масштабнішим завданням економічної активності держави в слабкомунестабільному ринковому господарстві України є діяльність по стабілізаціїекономічного розвитку суспільства. Формою її реалізації виступає фактичнийобраз діяльності держави, перетворений в економічну політику, яка охоплює усісфери економічних відносин в країні. Одним із найважливіших напрямків їїдіяльності є регулювання збалансованості попиту і пропозиції на національномуринку України.
Мета курсової роботи — найбільш ширше розкриття теми правовогорегулювання фондової та товарної бірж, бо існують деякі актуальні проблеми,пов’язані з регулюванням ринка. Їх корені — у відсутності сильної, розвиненоїнормативної бази, та інших проблемах, які посилюються на складній, іноді провокуючесуперечливій  політико-соціальній атмосфері нашого молодого демократичногосуспільства, яке знаходиться під гнітом напівкримінальної ситуації політичнихподій сьогодення, що підсилюється кризою державної влади. Важливість науковоїрозробки теми була помічена спеціалістами вчасно, тому мені було цікавопрацювати з достатньою кількістю теоретичного матеріалу, представленого в підручникахгосподарського права для вищих начальних закладів, а особливо хочу виділититаких авторів: «Правове й организаційно-економічне регулювання господарськоїдіяльності» за ред. Жука Л. А. та «Господарське право»: Навч. посібник / Л.А.Жук, І.Л. Жук, О.К. Неживець.
При підготовці курсової роботи мою увагу захопив світовий досвід,накопичений промислово-розвиненими країнами у процесі становлення і розвиткуфондової та товарної бірж як одного з найважливіших сегментів національногоринку. Була зроблена спроба розглянути аспекти діяльності бірж, їх сутність,значення, складові та їх місце в національному господарстві.
        

Глава 1.ТОВАРНА БІРЖА ЯК ОСОБЛИВИЙ ОБ'ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ
1.1. Біржа, її суть, функції і права
 
Ефективне функціонування сучасного ринку знахо­диться в прямій залежностівід постійного відтворен­ня ринкового середовища. Важливим його елементом сринкова інфраструктура, які являє собою систему підприємств і організацій, щозабезпечують рух това­рів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили.До таких установ належать товарна і фондова біржі.
Біржа — це постійно діючий ринок масових вза­ємозамінних товарів (ціннихпаперів, перевезень), що передбачає свободу товарного виробництва, кон­куренціїі цін.
Виникнення біржового співтовариства у нас пов'я­зано з необхідністюпевної централізації операцій об­міну. Формування ринкових відносин посилилороль одного з елементів інфраструктури ринку — бірж.
Поява біржі пов'язана розвитком таких форм оп­тового ринку, як базари(локальний ринок), ярмар­ки й аукціони.
Локальний ринок — ринок, властивий даному місцю, що не виходить за визначенімежі.
Ярмарок — великий торг, якому характерні такі ознаки: організовуєтьсяперіодично, але, як правил, в одному і тому ж місці; гласність проведенняторгів; покупцем виступає посередник, а не кінце­вий споживач.
Аукціон — публічна торгівля товарами або май­ном у попередньообумовленому місці, угода на аукціоні викладена в письмовій або усній формі,але з покупцем, який запропонував найбільшу ціну.
Біржа — вища форма оптового ринку, що також має специфічні риси:
· наявністьпевної системи постійно діючих органів і правил. Це дозволяє вважати біржуорганізова­ним оптовим ринком;
· біржовіторги відбуваються без пред'явлення тих товарно-матеріальних цінностей, що єпредметом біржової угоди;
регулярність поновлення торгів;
· біржа єбарометром цін, на ній у результаті сфор­мованого співвідношення пропозиції тапопиту формуються реальні ринкові рівноважні ціни;
· біржа —об'єднання торговців і біржових посеред­ників, які спільно оплачують витратищодо організації торгів, установлюють правила торгівлі, ви­значають санкції заїх порушення;
•   абсолютна більшість бірж — це неприбуткові ор­ганізації, члени біржіотримують вигоду не від її функціонування, а від участі в торгах.
Основне завдання біржі — не постачання економі­ки сировиною, капіталом, валютою, аорганізація, упорядкування, уніфікація ринків сировини, капіталу і валюти.
Біржа (від лат. слова — гаманець) — установа, в якій здійснюєтьсякупівля-продаж цінних паперів, валюти, масових товарів, що продаються застандар­тами або зразками.
Біржа має організаційну, економічну і юридичну основу.
Біржа, з погляду організаційної основи — це добре обладнане ринковемісце, надане брокерам і диле­рам, тобто професіоналам біржової справи.
З економічної точки зору — це організований у визначеному місці,регулярно діючий за встановле­ними правилами оптовий ринок, на якому відбува­єтьсяторгівля цінними паперами, оптова торгівля за зразками і стандартами, задоговорами і контрак­тами на їхнє постачання в майбутньому, а також продажвалюти і рідкісноземельних металів за ціна­ми, офіційно встановленими на основіпопиту та пропозиції.
З юридичного боку біржа с юридичною особою, що володіє відособлениммайном вона може бути позивачем і відповідачем у суді, господарському (третей­ському)державному суді.
Згідно з Законом України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року, товарнабіржа — організація, що поєднує юридичних і фізичних осіб, які займаютьсявиробничою, комерційною й іншими вида­ми діяльності з метою надання послуг приукладанні біржових угод, установлення товарних цін, попиту та пропозиціїтоварів, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з нимторговельних операцій.
Товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги вукладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін,вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельнимопераціям, яка є юридичною особою, діє на засадах самоврядування ігосподарської самостійності, має відокремлене майно, самостійний баланс,рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням.
Товарна біржа створюється на основі добровільного об'єднання зацікавленихсуб'єктів господарювання. Засновниками і членами товарної біржі не можуть бутиоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні ікомуналь­ні підприємства, установи та організації, що повніс­тю або частковоутримуються за рахунок Державно­го бюджету України або місцевих бюджетів.
Заснування товарної біржі здійснюється шляхом укладення засновникамиугоди, яка визначає поря­док її створення, склад засновників, їх обов'язки,
розмір і строки сплати пайових, вступних та періодич­них внесків.Засновники сплачують пайовий внесок.
Товарна біржа діє на підставі статуту, що затверджується засновникамибіржі і не може займатися комерційним посередництвом, не має на меті одержанняприбутку і здійснює свою діяльність за принципами рівноправності учасниківбіржових торгів, публічного проведення біржових торгів, застосування вільних(ринкових) цін. На початку 90-х років у країнах, де функціонує ринок,нараховувалося близько 50 товарних бірж із загальним оборотом понад 10трильйонів доларів, що складає 25% їх валового національного продукту. На нихреалізується продукція понад 60 найменувань. У країнах з розвинутою ринковоюекономі­кою товарні біржі здебільшого функціонують як без­прибуткові асоціації,звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Головними статтями їхдоходу є: засновницькі, пайові внески і відрахування організацій, що утворюютьбіржу; доходи від надання послуг членам біржі й інших організацій.
Товарна біржа України діє на основі самоврядування, господарськоїсамостійності, є юридичною особою, має своє майно, самостійний баланс, власнірозрахункові, валютний та інші рахунки в банках, печатку зі своїмнайменуванням.
Товарні біржі України не займаються комерцій­ним посередництвом, неотримують прибуток. Метою їх діяльності є надання послуг від свого імені.
Регламентується діяльність товарної біржі Законом України «Про товарнубіржу», чинним законодавством України, статутом біржі, правилами бір­жовоїторгівлі і біржовим арбітражем. Закон України «Про товарну біржу» спрямованийна врегулювання відношень щодо створення і діяльності товар­них бірж, біржовоїторгівлі і забезпечення правових гарантій діяльності на товарних біржах.
Функції товарної біржі:
• організація ринку сировини за допомогою біржо­вого механізму. Біржастворює необхідні умови учасникам біржових торгів у їх проведенні;
· регулюванняоптового товарообігу на основі рин­кових законів;
· забезпеченняконцентрації попиту та пропозиції в єдиному місці;
· товаропровіднафункція, тобто купівля і продаж реального товару;
· здійсненнякваліфікованого посередництва між продавцями і покупцями товарів;
· зближенняпродавців і покупців у просторі і часі;
· формуванняі регулювання біржових цін. Біржова ціна встановлюється в процесі їїкотирування, що розглядається як найбільш важлива функція бір­жі.
Котирування цін — це реєстрація біржових цін за біржовими правилами з їхнаступною публі­кацією;
· стабілізаціяцін на біржовий товар через механізм біржової спекуляції або гри на підвищенняі зни­ження цін;
· виробленнятоварних стандартів, установлення со­ртів, реєстрація марок фірм, допущених добіржо­вої торгівлі;
· арбітражнадіяльність — врегулювання всіляких суперечок і розбіжностей між сторонами —учас­никами біржової торгівлі;
· біржовестрахування учасників бірж, торгівлі (хеджування) від несприятливих коливаньцін;
· інформаційнадіяльність — біржа здійснює збір і обробку ринкової інформації, є інформаційнимцентром ринку щодо виробництва біржового това­ру, динаміки попиту на товар, цінна біржових та інших ринках;
•  боротьба з проявами монополізму на товарному ринку.
Згідно з викладеними функціями товарні біржі діють за певними принципами,користуються права­ми і мають установлені законом зобов'язання.
Товарна біржа мас право (ст. 280 ГКУ):
•  встановлювати згідно з чинним законодавством
пісні правили біржової торгівлі і біржового арбіт­ражу, що є обов'язковими длявсіх учасників торгів;
•  створювати підрозділи біржі і затверджувати по­ложення про них;
· розроблятиз урахуванням державних стандартів власні стандарти і типові контракти;
· зупинитина якийсь час біржову торгівлю, якщо ціни біржових договорів протягом днявідхиля­ються більше, ніж на визначену біржовим коміте­том (радою біржі)величину;
· встановлювативступні і періодичні внески для членів біржі, плату за послуги, надані біржею,інші грошові збори;
· встановлюватиі стягувати згідно із статутом біржі плату за реєстрацію договорів на біржі,штрафи й інші санкції за порушення статуту біржі і біржо­вих правил;
· створюватиарбітражні комісії для вирішення спо­рів щодо торговельних договорів;
· укладатиміжбіржові договори з іншими біржами, мати своїх представників на них, у томучислі на біржах, розміщених за межами України;
· вносити вдержавні органи пропозиції з питань, що стосуються біржової діяльності;
· видаватибіржові бюлетені, довідники й інші інформаційні і рекламні видання;
· здійснюватиінші функції, передбачені статутом біржі.
Товарна біржа зобов'язана:
· створюватиумови для проведення біржової торгівлі;
· регулюватибіржові операції;
· регулюватиціни на товари, що допускаються до обігу на біржі;
· надаватичленам і відвідувачам біржі організацій­ні, інформаційні та інші послуги;
•        забезпечувати збір, обробку і розповсюдження інформації, щостосується кон'юнктури ринку.
Стаття 4 Закону України «Про товарну біржу» визначає обов'язкицієї організації: створення необхідних умов для біржової торгівлі, регулюваннябіржових операцій, регулювання цін на підставі співвідношення пропозиції тапопиту на товари, що обертаються на біржі. Також біржа зобов'язана надаватиорганізаційні й інші послуги членам і відвідувачам біржі, здійснювати збір,обробку і поширення інформації, пов'язаної з кон'юнктурою ринку.
Правовий режим Правил біржової торгівлі регулює стаття 17 Закону «Протоварну біржу». Правила біржової торгівлі розробляються згідно з чиннимзаконодавством і є основним документом, що регла­ментує порядок здійсненнябіржових операцій, ведення біржової торгівлі і вирішення суперечливих питань.Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами членів товарноїбіржі або орга­ном, ними уповноваженим.
Правила біржової торгівлі визначають: термін і місце проведення біржовихоперацій; склад учасни­ків біржових торгів і сукупність вимог, що пред'яв­ляютьсядо них; порядок здійснення і реєстрації бір­жових операцій; порядок визначенняі розмір плати за користування послугами біржі; відповідальність учасників іпрацівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржовоїторгівлі; інші положення, встановлені органами управління біржі.
Правила біржової торгівлі розробляються відпо­відно до законодавства і єосновним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій,ведення біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань, якізатверджуються загальними зборами товарної біржі або органом, ними уповно­важеним.
Біржовими торгами є торги, що публічно і гласно проводяться вторговельних залах біржі за участі членів біржі по товарах, допущених дореалізації на біржі в порядку, встановленому правилами біржової торгівлі.
Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі абоброкерам громадянам, зареєст­рованим на біржі відповідно до її статуту для вико­наннядоручень членів біржі, яких вони представля­ють, щодо здійснення біржовихоперацій.
На товарній біржі забороняються: купівля-продаж товарів і контрактів зметою впливу на динаміку цін (тобто навмисна їх скупка) як однією особоюбезпосередньо, так і через підставних осіб; які-не-будь узгодження дійучасників біржової торгівлі з метою зміни або фіксації поточних біржових цін;по­ширення неправдивих відомостей, що можуть приз­вести до штучної зміникон'юнктури.
Не підлягає розголошенню зміст біржового дого­вору (за виняткомнайменування товару, кількості, ціни, місця і терміну виконання). Ця інформаціяможе бути надана тільки при письмовому запиті су­дам, органам прокуратури,служби безпеки, госпо­дарського суду й аудиторським організаціям у ви­падках,передбачених законодавством України.
1.2. Організація товарної біржі, її створення і порядокреєстрації.
 
Товарні біржі в Україні створюються на основі принципів рівноправностіучасників біржових тор­гів, застосування вільних ринкових цін, публічногопроведення біржових торгів. Товарна біржа в Украї­ні не має права займатисякомерційним посеред­ництвом і тому не є прибутковою організацією, а їїорганізаційно-правовою формою є товариство з обме­женою відповідальністю.
Створення товарної біржі аналогічне схемі ство­рення товариства, але з урахуваннямбіржових особ­ливостей:
· товарнабіржа створюється на основі добровільно­го об'єднання зацікавлених юридичних іфізичних осіб, яким це не заборонено чинним законодав­ством;
· засновникамиі членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади і управління, ата­кож державні установи, що знаходяться на дер­жавному бюджеті;
· створеннятоварної біржі здійснюється шляхом укладання засновниками договору, що визначаєпорядок і принципи її створення, склад зарровни ків, їхні обов'язки, розмір ітерміни сплати пайо­вих, вступних внесків.
· Товарнабіржа діє на підставі статуту, що затвер­джується засновниками біржі.
У статутітоварної біржі визначається:
· найменуванняі місцезнаходження біржі;
· складзасновників;
· предмет імета діяльності біржі;
· видифондів, що створюються біржею, їхні роз­міри;
· органиуправління біржею, порядок їх створення і компетенція, організаційна структурабіржі;
· порядокприйняття в члени біржі і припинення членства;
· права йобов'язки членів біржі перед третіми осо­бами, а також членів біржі передбіржею і біржі перед її членами;
· порядок іумови застосування санкцій;
· майновавідповідальність членів біржі;
· порядокприпинення біржі.
· Державнареєстрація товарної біржі здійснюється в порядку, установленому дляпідприємств.
· Членамибіржі є:засновники, а також прийняті в її склад згідно зі статутом вітчизняні йіноземні юридичні і фізичні особи. Членство на біржі надає право торгувати в їїзалі.
· Членибіржі можуть голосувати на зборах і на різ­них біржових виборах, брати участь уроботі коміте­тів. Крім цього, члени біржі проходять програми навчання іперепідготовки, одержують біржову інформацію і можуть користуватисябібліотечним та інформаційним центрами. Організація вважається прийнятою вчлени біржі, якщо за це проголосувала кваліфікована більшість засновників, ібільшість підприємств і організацій претендентів. Голосуван­ня проводитьсяпісля оцінки фінансового стану пре­тендента. Члени біржі зобов'язані зробитивступний внесок, але звільняються від усіх загальних зборів, стягнутих зучасників біржових торгів. Для полег­шення своєї роботи членам біржі надаєтьсяправо наймати  службовців,  яким дозволяється доступ  у торговельний зал уякості клерків або посильних. Розрізняють дві категорії членів біржі:
· Повнічлени — ізправом на участь у біржових торгах у всіх секціях біржі і на визначену установ­чимидокументами біржі кількість голосів на загаль­них зборах біржі і на загальнихзборах членів секцій біржі.
· Неповнічлени — ізправом на участь у біржо­вих торгах у відповідній секції і на визначену уста­новчимидокументами біржі кількість голосів на за­гальних зборах біржі і на загальнихзборах членів секцій біржі.
· У деякихбіржах існує інститут відвідувачі. Вони поділяються на постійних і разових.Постійні відві­дувачі вносять річну плату за вхід на біржу, разо­ві — за кожневідвідування.
· Органиуправління біржівключають три основ­них рівні, що відповідають широті кожного з них.
· Вищиморганом є загальні збори учасників — чле­нів біржі, що є деякою мірою законодавчиморганом.
· Виконавчіфункції виконує біржовий комітет, що володіє правом контролювати діяльністьінших служб, розробляти головні напрямки діяльності бір­жі, встановлювати ікоректувати правила біржової торгівлі.
· Поточнеуправління і контроль за діяльністю бір­жі здійснює контрольно-ревізійнакомісія, компе­тенція і повноваження якої регулюється статутом товарної біржі.
· Політикабіржі проводиться в життя комітетами, що складаються з членів біржі,призначаються ра­дою директорів. Члени комітетів працюють без від­повідноїплати. Вони вносять рекомендації і допома­гають раді директорів, а такожвиконують конкретні обов'язки щодо функціонування біржі.
· Числокомітетів не постійне і коливається від 8 до 40. Основними є 5 комітетів, які єпрактично на коленій біржі.
Котирувальний комітет — робочий орган, голо­вним завданням якого є підготовка іпублікація бір­жових котирувань і аналізу руху цін.
Спостережний комітет розглядає суперечки і ви­носить рішення з дисциплінарнихпитань, які йому передає комітет з ділової етики.
Комітет із прийому нових членів — розглядає всі звернення про вступ учлени біржі. Рекомендації ко­мітету подаються раді директорів, яка вирішує пи­танняпро прийняття кандидата в члени біржі.
Основною операційною ланкою на біржі є брокер­ська контора.
Завдання брокерських контор — забезпечення біржової торгівлі в біржовомузалі. Як правило, бро­керська контора може бути створена тільки за наяв­ностімісця повного члена біржі, що може бути куп­лене на періодично проведенихадміністрацією біржі тендерних торгах. На одне місце повного учасника може бутистворена тільки одна брокерська контора, що, у свою чергу, може безкоштовноакредитувати певне число брокерів. Додаткові брокери і їхні по­мічникиакредитуються за певну плату.
Брокерська контора має право укладати договори про брокерське обслуговування зклієнтами, а також діяти від свого імені і за свій рахунок.
Під час роботи з клієнтом брокерська контора від­криває в одній зрозрахункових фірм своєї біржі ра­хунок для роботи з цим клієнтом. Домовляючисьіз брокером про проведення угод певного виду, клієнт видає йому доручення.
Доручення бувають таких видів:
· купити або  продати  товар  за  поточною біржовою ціною;
· купитиабо продати товар за ціною не вище зада­ної;
· купитиабо продати товар у момент, коли ціна на нього досягне визначеного (граничного)значення;
· купитиабо продати товар на розсуд брокера. Успішна діяльність товарних біржзнаходиться в прямій залежності від брокерських контор. Брокериодержують дохід здебільшого не від членства на бір­жі, а від власноїпосередницької діяльності — чим більше брокер провів угод, тим більший одержитьприбуток.
 
1.3. Біржовий товар
 
До біржових товарів належать товари масового ви­робництва, щомають якісну однорідність, відзнача­ються порівнянністю якісних характеристикпротягом тривалих періодів часу і взаємозамінністю партій. Це дозволяє веститоргівлю або за описом якості або за зразками. Перелік біржових товарів, щореалізуються, визначається правилами кожної конкретної біржі.
Вимоги до біржових товарів:
1.  Товар повинен бути масовим івипускатися в досить великому обсязі (велике число виробників і велике числопокупців). Це дає змогу визначити по­пит та пропозицію. Вироби одиничноговиробника, унікальні за манерою виконання, не можуть бути об'єктом біржовоготоргу.
2.  Товар повинен бути легкостандартизований (зй якістю, умовами зберігання, транспортування) для продажубез перегляду — за зразками або технічни­ми описами. У практиці біржової справистандарти­зація становить головну ознаку біржового товару.
3.  Товар на біржі продається абокупується в суво­ро визначених розмірах. Ці розміри називаються біржовимиодиницями, партіями, лотами, що відпо­відають або місткості транспортнихзасобів, або міс­цю, обсягові і вазі. Партія або лот повинні бути кратнимибіржовій одиниці.
Об'єктами біржової торгівлі нині є приблизно 70 видів товарів. їх можна об'єднатив такі групи і підгрупи:
1.  Сільськогосподарські і лісові товари та продук­ти їх переробки:
· зернові(пшениця, кукурудза, овес, ячмінь, жито);
· насінняолійних рослин (лляне, бавовняне насін­ня, соя, боби, соєва олія);
· живітварини і м'ясо (велика рогата худоба, свині, окости);
· текстильнітовари (бавовна, джут, вовна, шовк, пряжа, льон);
· харчосмаковітовари (цукор, кава, какао-боби, рослинні олії, картопля, перець, яйця, арахіс,концентрат апельсинового соку).
2.  Лісові товари (пиломатеріали,фанера, нату­ральний каучук);
3.  Кольорові і дорогоцінніметали (мідь, олово, цинк, свинець, нікель, алюміній, срібло, золото, платина).
4.  Нафта і нафтопродукти.
Номенклатура біржового товару з роками міняєть­ся. Так, останнім часомбіржовими товарами стали продукти нафтопереробки: бензин, дизельне паливо,мазут, а також такі нові товари, як нікель, алюмі­ній, дорогоцінні метали,концентрат апельсинового соку, фанера, картопля тощо.
1.4. Біржові угоди і біржові операції на товарній біржі
 
Залежно від місця здійснення існують біржові і позабіржові угоди. Згідноіз Законом України «Про товарну біржу» біржовою угодою визнається угода, щовідповідає сукупності таких умов:
· якщо вонаявляє собою купівлю-продаж, поста­чання й обмін товарів, допущених до обертанняна товарній біржі;
· якщо їїучасниками є члени біржі;
· якщо вонапред'явлена до реєстрації і зареєстрова­на на біржі не пізніше наступного заздійсненням угоди дня.
Розглянемо докладніше кожен вид біржових угод.
1.      Угоди з реальним товаром передбачають купів­лю або продажконкретної партії зробленого або в процесі виробництва в конкретному періодітовару. Розвиток біржової торгівлі починався саме з угод з реальним товаром,метою яких було дійсне поста­чання реально існуючого товару. Еволюція біржовоїторгівлі виробила своєрідний біржовий механізм, що дозволяє укладати угоди підчас відсутності това­ру на товар, що буде виготовлений у майбутньому і реальнепостачання якого буде здійснюватися не на біржовому, а на так званому наявному(реальному) ринку. Особливістю угод з реальним товаром є те, що її предметомможе бути будь-який товар, допу­щений до обігу на біржі, у будь-якій кількості,якос­ті, з будь-якими базисними умовами постачання і формами розрахунку.
Залежно від терміну постачання товару угоди з реальним товаром поділяютьсяна:
· Угоди з негайнимпостачанням (до 15 днів). Це угоди типу «спот» або «кеш». Метою угод зкорот­ким терміном постачання є фізичний перехід то­вару від продавця допокупця на умовах, обумов­лених у договорі купівлі-продажу.
· Угода типу«форвард» (на термін до 6 місяців) — взаємна передача прав і обов'язківстосовно реаль­ного товару з відстроченим терміном постачання. Вона полягає втому, що організація-продавець зо­бов'язується поставити (передати у власність)за­куплені товари організації-покупцеві в термін, обумовлений у договорі. Усвою чергу, організація-покупець зобов'язується прийняти і оплатити придбанийтовар за встановленими договором умо­вами і цінами. Ліквідація такої угодиздійснюєть­ся шляхом постачання реального товару, але не негайно, а протягом 6місяців. Характерне вста­новлення ціни не в момент проведення біржових торгів,а згодом, з ініціативи покупця або продав­ця (онкольна угода). Відмінною рисоютермінових угод є те, що момент виконання зобов'язань (угод) не збігається змоментом їхнього виконання. Крім того, об'єктом таких угод може виступати як на­явнийтовар, так і товар, що буде виготовлений до терміну, встановленого договором.
З розвитком ринкових відносин форвардні угоди повинні стати основнимвидом угод. Переважний їх розвиток пояснюється тим, що великі партії товаруможуть бути реалізовані лише за допомогою угод че­рез якийсь визначений термін.Згідно з теорією мар­кетингу виробництво орієнтується на виявлений по­пит.Термінові, або форвардні, угоди стають тією формою господарських відносин, задопомогою якої можуть бути здійснені великі економічні операції.
За умовами ознайомлення з товаром угоди мо­жуть бути укладені:
· безпопереднього ознайомлення;
· на основіпопереднього огляду всієї партії або ок­ремих його зразків;
· на основістандартів і технічних умов.
За характером біржових цін розрізняють угоди з реальним товаром, що укладаються:
· за ціною,що склалася в процесі біржової сесії (біржового дня);
· за ціною,установленою згодом (форвардні онколь­ні угоди).
Залежно від умов здійснення угод у нашій біржо­вій практиці виділяютьтакі їх види:
•  Бартерні біржові угоди — це угода на товаро­обмінні угоди з передачеюправа власності на товар без платежу грішми (натуральний обмін), тобто угоди,при яких «товар» обмінюється на «товар».
Ці угоди суперечать суті біржової торгівлі й в Україні на більшостітоварних бірж вони заборо­нені, їх недоліки полягають у такому: пропускнаспроможність бірж різко знижується; практично відсутній обмін інформацією міждрібними біржа­ми, що приводить до величезних розбіжностей за ціна­ми на тісамі види товарів; істотна частка доходів від продажу не надходитьбезпосереднім товарови­робникам тощо.
· Угоди зособливими умовами — це угоди, під час укладання яких брокер повинен виконатипевні доручення клієнта. Найчастіше при угодах з умо­вою клієнт дає дорученняпродати реальний товар на умовах одночасної закупівлі для нього іншогореального товару. При цьому брокер має право відмовитися від такого доручення.Якщо ж умова (доручення) прийнята, але не виконана стосовно купівлі іншоготовару, то брокер позбавляється права на винагороду за угоду з умовою.
· Угоди зкредитом, що являють собою угоду між брокером і клієнтом, за якою брокерзобов'язуєть­ся в обмін на товар, запропонований клієнтом, на­дати йому товар,який його цікавить. З цією уго­дою брокер звертається в банк, де одержує кредитна здійснення угоди. Використовуючи кредит, брокер купує на торгах товар, щоцікавить клієн­та, після цього одержує той товар, що пропонував­ся клієнтомспочатку. Отриманий товар, як прави­ло, дефіцитний, брокер самостійно продаєйого на біржі і повертає кредит банкові.
Угода з кредитом дає змогу законно здійснювати бартерні операції. Гроші вцьому випадку для клієн­та фактично втрачають функцію засобу платежу і служатьлише мірою вартості.
Процес тривалого розвитку біржової торгівлі при­вів до використання набіржі угод без реального то­вару, які нині поділяються на ф'ючерсні й опціонні.
2.      Ф'ючерсні угоди передбачають купівлю або про­даж не реального товару, аконтрактів на товар на майбутній період. Це період до одного року, але надеяких біржах установлена межа до п'яти років. Метою здійснення ф'ючерсних угодє здійснення біржо­вих спекуляцій, пов'язаних з динамікою цін, тобторезультатом ф'ючерсної угоди с сплата або одержан­ня різниці між ціноюконтракту в день його укла­дання й у день виконання.
Відмінною рисою ф'ючерсної угоди є те, що об'єк­том виступає не товар, абіржовий контракт, що пе­редбачає купівлю-продаж суворо погодженої кіль­костітовару встановленого сорту (марки) з мінімаль­но допустимими відхиленнями, щопоставляється на визначених умовах оплати транспортних засобів. Ф'ючерсні угодиукладають за стандартами ще не виготовленого товару. Контракти за ф'ючерснимиугодами багаторазово укладаються і ліквідуються доти, поки не надійде термінпостачання або зазна­чений товаровиробником термін продажу.
Обороти за ф'ючерсними угодами, як правило, у багато разів перевищуютьреальні обсяги постачань. Цей факт вказує не тільки на розвиток спекуляції, алеі на пожвавлення обміну, що є однією з умов розвитку біржової торгівлі.
Угода з продажу ф'ючерсного контракту однієї із сторін обов'язковореєструється розрахунковою па­латою біржі. Порядок і умови укладання ф'ючерс­нихугод визначаються окремим положенням, яке затверджується біржовою радоюконкретної біржі.
Серед переваг, що мають ф'ючерсні контракти, можна виділити поліпшенняпланування, вигоду, надійність, конфіденційність, швидкість, гнучкість,ліквідність проведення угоди і можливість арбіт­ражу.
3.      Опціонніугоди. Сам принцип опціонних угод відомий дуже давно, але застосування йогов біржо­вій торгівлі майже завжди було обмеженим. Нині цей процес широковикористовується в біржовій торгівлі. Опціонні угоди (угоди з премією) передба­чаютькупівлю права або продаж зобов'язання укласти біржовий контракт на певну кількістьтова­ру за заздалегідь визначеною ціною, у межах вста­новленого періоду. Вобмін на одержання такого права покупець опціону сплачує його продавцевівизначену суму (премію). Ціною опціону є розмір пре­мії продавцеві опціону.
Розрізняють кілька видів опціонних угод:
•        простий опціон (прості угоди з премією). При цих
угодах сторона — платник премії, одержує так зва­не право відступного, тобтоконтрагент, за сплату раніше встановленої суми відступає від виконання
договору у випадку його невигідності, або втрачає визначену суму у випадкувиконання договору.
Опціони в цьому випадку можуть бути на продаж або купівлю.
Опціон на купівлю надає право, але не зобов'я­зує купити певний ф'ючерснийконтракт, товар або нетоварну цінність за вказаною ціною.
Опціон на продаж надає право, але не зобов'я­зує продати певний ф'ючерснийконтракт або цін­ність за вказаною ціною.
•        подвійний опціон (подвійні угоди з премією) — цедоговори, у яких платник премії одержує право на вибір між позицією покупця іпозицією продавця, а також право (якщо на це є згода його контраген­тів)відступитися від угоди.
Оскільки права платника премії збільшуються при таких угодах вдвічіпорівняно з його правами в простих угодах, то величина премії встановлюєтьсятакож подвійна. Ця премія може враховуватися як величина, окрема від суми угодиабо ж включатися в суму угоди.
При обліку подвійної премії у вартості товару ос­тання, як сума угоди накупівлю, збільшується і, навпаки, як сума угоди на продаж, зменшується нарозмір цієї премії.
•        складний опціон (складні угоди з премією) — це договори, щоявляють собою поєднання двох про­тилежних угод із премією, що укладаються од­нієюі тією ж брокерською фірмою з двома інши­ми учасниками біржової торгівлі.Залежно від то­го, чи є дана брокерська фірма, що укладає угоду, її платникомабо одержувачем, угода набирає дво­їстого характеру: у першому випадку правовідходу від угод належить даній брокерській фірмі; у другому — право відходуналежить її контраген­там.
•         кратний опціон (кратні угоди з премією) — це до­говори, прияких один з контрагентів одержує право (за визначену премію на користь іншоїсто­рони) збільшити в кілька разів кількість товару, що підлягає передачі абоприйому.
Кратність виражається в тому, що більша кількість товару повинна знаходитисяв кратному відношенні до обов'язкового (твердого) мінімуму, тобто перевер­шуватийого в два, три, чотири і т. д. рази в межах максимуму, установленогодоговором.
Премія враховується в сумі угоди, що збільшуєть­ся при продажі, алевиплачується у випадку відмови контрагента, який володіє правом на збільшеннякількості, що підлягає передачі або прийому товару. Премія виплачується тількиза неприйняту або пере­дану кількість товару.
Укладання тих або інших видів угод підлягає пев­ним цілям здійснення біржовихоперацій, які учас­ники біржі проводять на торгах.
Базовими операціями на товарній біржі є:
1. Купівля і продаж реальних товарів,необхідних для здійснення виробничого і торговельного процесу на окремихпідприємствах. Цей вид біржових опера­цій дає змогу виробникові реалізувати, аспоживаче­ві придбати необхідний товар. У процесі цих опера­цій виробниквиступає як продавець своєї готової продукції, а споживач — як покупецьконкретної партії товару, обумовленої індивідуальними кількіс­ними і якіснимипараметрами.
2. Операції хеджування, тобтострахування ціно­вого ризику. Ф'ючерсні угоди звичайно використо­вуються длястрахування — хеджування від можли­вих втрат у випадку зміни ринкових цінпри укла­данні угод на реальний товар. Принцип страхування тут побудований натому, що якщо в угоді одна сто­рона втрачає як продавець реального товару, товона виграє як покупець ф'ючерсів на ту ж кількість то­вару, і навпаки. Затехнікою здійснення хеджування розрізняють два основних типи:
1) хеджування купівлею являє собою біржову опера­цію, у процесі якої продавецьреального товару, уклавши форвардну угоду на його продаж, одно­часно здійснюєкупівлю ф'ючерсних контрактів на аналогічну кількість товару.
2) хеджування продажем являє собою біржову опе­рацію, у процесі якої покупецьреального товару, уклавши форвардну угоду на його купівлю, одно­часно здійснюєпродаж ф'ючерсних контрактів на аналогічну кількість товару.
Механізм хеджування ґрунтується на тому, що змі­на ринкових цін наф'ючерси однакові за своїми роз­мірами і напрямком. Насправді ці ціни не завждиод­накові, однак межі їхніх коливань приблизно ті самі. Різниця між ціною наконтракт реального товару і ці­ною на ф'ючерсний контракт називається базисом.Оскільки всі контракти стандартизовані, то не вини­кає потреби перевірятинадійність протилежної сто­рони. Ліквідність дозволяє продати товар за фіксова­ноюціною незалежно від її зміни в майбутньому. Крім того, хеджування може бутиздійснене за допо­могою особливого виду біржових операцій — опціону.
3. Біржові спекуляції. Хоча обсяг операцій хеджу­вання неухильно зростаєі вони продовжують скла­дати економічну основу ф'ючерсної біржової торгів­лі, востанні роки більш високими темпами збільшу­ється обсяг спекулятивних угод.
Біржові спекуляції на різниці в цінах являють со­бою найскладніший видбіржових операцій і здій­снюються з єдиною метою — отримання прибутку зколивань цін на товар. Сам товар учасників таких операцій не цікавить — вони непов'язані безпосе­редньо з виробництвом, переробкою, реалізацією реаль­ноготовару.
Біржові спекуляції вимагають, як правило, здійснення двох видів біржовихугод — спочатку на купівлю, а потім на продаж реального товару або ф'ючерснихконтрактів.  Фінансовий результат такої операції (розмір прибутку або збитку)визна­чається зрештою тим, наскільки ціна продажу буде відрізнятися від ціникупівлі. При цьому варто враховувати одне біржове правило — на суму при­бутку,який отримується одними учасниками бір­жових спекуляцій, несуть фінансовівтрати інші їх учасники.
Різноманіття форм біржових операцій, постійне удосконалення практикибіржової торгівлі створю­ють основу для ефектнішого функціонування ринко­вогомеханізму і збалансування ринку.

Глава 2. РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ, ФОНДОВІ БІРЖІ ТА ЇХ РОЛЬ В
     ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Ринок цінних паперів, його структура і класифікація
 
В умовах становлення ринкової економіки складо­вою частиною фінансовоїсистеми України, особли­вим сегментом фінансового ринку є ринок цінних паперів,куди банки, держава, населення, підприєм­ства, установи вкладають свій капітал.
Фондовий ринок — чуйний барометр стану еконо­міки. Основними завданнямиринку цінних паперів є становлення і закріплення відносин власності, аголовними учасниками цього ринку — комерційні банки, метою яких є одержанняприбутку.
Перш ніж перейти до розгляду цінних паперів, необхідно з'ясувати, що такефіктивний капітал, оскільки саме рух фіктивного капіталу і є основоюфункціонування фондового ринку. Виникнення фік­тивного капіталу пов'язано звідокремленням позич­кового капіталу й утворенням кредитної системи.Відокремлення фіктивного капіталу від реального відбулося на базі позичковогокапіталу, у руках яко­го залишається титул власності, а реально розпоря­джаєтьсяцим капіталом функціонуючий підпри­ємець. Тим самим фіктивний капіталвиявляється у формі титулу власності, здатного вступати в оборот і, більшетого, здатного обертатися відносно неза­лежно під руху дійсного капіталу.Реально фіктив­ний капітал передує процесові концентрації і цен­тралізаціїкапіталу, розподілу і перерозподілу при­бутку, а також перерозподілунаціонального доходу через систему державних фінансів.
Приватизація й акціонування приватної власнос­ті, розвиток підприємництваі кредитних інститутів приводять до поглибленого розвитку грошових і кре­дитнихвідносин. З'являється особливий сектор господарювання, який пов'язаний зоборотом цінні паперів — фінансовий ринок, що вимагає не тільки правовогорегулювання обороту цінних паперів, а і виникнення організації, яка бзабезпечувала щ оборот. Такою організацією є фондова біржа.
Фінансовий ринок умовно можна поділити на ринок банківських позичок іринок цінних паперів, і ринок цінних паперів доповнює систему банківськогокредиту і взаємодіє з нею. Комерційний банк рідко видає позички на довгийтермін. Цінні папери дають можливість одержати гроші на довгий період (надесятиліття — облігації) або в безстрокове користування (акції). Завдання ринкуцінних паперів полягають у тому, щоб забезпечити більш повне швидке переливаннязаощаджень за ціною, як влаштовує обидві сторони. Для цього потрібні біржі іфункціонуючі на ринку цінних паперів посередники.
Торговці цінними паперами мають право здійснювати (ст. 356 ГКУ) такі видипосередницької діяльності:
· виконанняза дорученням, від імені та за рахунок емітента обов'язків з організаціїпередплати за цінні папери або їх реалізації іншим способом;
· купівлю-продажцінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, задорученням і за рахунок іншої особи;
· купівлю-продажцінних паперів, що здійснюється: торговцем цінними паперами від свого імені таза свій рахунок.
Законом можуть передбачатися також інші виді посередницької діяльності зцінними паперами (діяльність з управління цінними паперами тощо).
Фондова біржа — це організований ринок цінних паперів, що функціонує наоснові офіційно зареєстрованих правил ведення торгівлі, де угода про розміщенняі купівлю-продаж цінних паперів здійснюється обмеженою кількістю біржовихпосередників. Ор­ганізаціями або підприємствами, що випускають і оборот грошіабо цінні папери, (емітентами) на ринку цінних паперів, виступають приватнінаціональні, державні національні, приватні і державні іноземні організації.
Для забезпечення організації функціонування ринку цінних паперівутворюється фондова біржа — акціонерне товариство, яке зосереджує попит і про­позиціюцінних паперів, сприяє формуванню їх бір­жового курсу та здійснює своюдіяльність відповідно до цього Кодексу, інших законів, а також статуту і правилфондової біржі. Вона створюється засновни­ками — торговцями цінними паперами впорядку, встановленому законом, і її діяльність спрямовуєть­ся виключно наорганізацію укладання угод купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних.Фондова біржа не може здійснювати операції з цінними папе­рами від власногоімені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.
Фондовий ринок поділяється на первинний і вто­ринний. Первинний ринокпоєднує фазу констру­ювання нового випуску цінних паперів і їх первиннерозміщення. Первинний ринок цінних паперів ви­значається як відносини, щоскладаються при емісії (для інвестиційних цінних паперів) або при укла­данніцивільно-правових угод між особами, які бе­руть на себе зобов'язання щодо іншихцінних паперів, і першими інвесторами, професійними учасниками ринку ціннихпаперів, а також їх представниками.
Первинний ринок — це ринок, на якому прода­ються вперше випущені цінніпапери, де емітентами можуть бути держава, кредитно-фінансові установи,підприємства, компанії тощо.
Найважливішою рисою первинного ринку є повне розкриття інформації дляінвесторів, що дає змогу зробити обґрунтований вибір цінного паперу длявкладення коштів. Уся діяльність на первинному ринку служить для розкриттяінформації і підготов­ки проспекту емісії, його реєстрації і контролю з бо­кудержавних органів.
Основними формами первинного ринку цінних паперів є приватне розміщення іпублічна пропози­ція.
Приватне розміщення характеризується прода­жем (обміном) цінних паперів обмеженійкількості заздалегідь відомих інвесторів без публічної пропо­зиції і продажу.
Публічна пропозиція — це розміщення цінних паперів при їх первинній емісії шляхомпублічних оголошень і продажу необмеженій кількості інвесто­рів. Співвідношенняміж публічною пропозицією і приватним розміщенням постійно змінюється і зале­житьвід типу фінансування, який обирають підпри­ємства в тій або іншій економіці,від структурних перетворень, що проводить уряд, та інших факторів.
Під вторинним фондовим ринком мають на увазі відносини, що складаютьсяпри обертанні раніше емітованих на первинному ринку цінних паперів. Основувторинного ринку складають операції, що оформляють перерозподіл сфер впливувкладень іно­земних інвесторів, а також окремої спекулятивної операції.
Найважливіша риса вторинного ринку — це його ліквідність, тобтоможливість успішної і великої торгівлі, здатність поглинати значні обсягицінних паперів у короткий час, при невеликих коливаннях курсів і низькихвитратах на реалізацію.
Вторинний ринок цінних паперів поділяється на організований (біржовий)ринок і неорганізований (позабіржовий або «вуличний») ринок.
Організований, або біржовий, ринок вичерпуєть­ся поняттям фондової біржіяк особливого, інституціонально організованого ринку, на якому оберта­ютьсяцінні папери найбільш високої якості, і опера­ції на якому працюють професійніучасники ринку цінних паперів.
Основними нормативними актами, що регулюють ринок цінних паперів,є:
• Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів наУкраїні» від ЗО жовтня 1996 р. Цей Закон визначає правові основи здійсненнядержавного регулювання ринку цінних паперів і державного контролю за випуском іобертанням цінних паперів в Україні.
· ЗаконУкраїни «Про цінні напори і фондову бір­жу» від 18 червня 1991 р. визначаєумови і поря­док випуску цінних паперів, а також регулює по­середницькудіяльність в організації обертання цінних паперів.
· ЗаконУкраїни «Про Національну депозитарну си­стему й особливості електронногообертання цін­них паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р., який визначаєправові основи обертання цінних паперів у національній депозитарній системі йособливості електронного обертання цінних папе­рів в Україні.
· Різніпостанови Кабінету Міністрів, інструкції і накази Міністерства фінансівУкраїни, рішення державної комісії з цінних паперів. Наприклад, ПостановаКабінету Міністрів «Про виготовлення бланків цінних паперів і документівстрогої звіт­ності» від 27 серпня 1997 р., Постанова Кабінету Міністрів «Прозабезпечення діяльності Держав­ної комісії з цінних паперів» від 4 серпня 1997р., Наказ Міністерства фінансів України «Про поря­док видачі дозволу наздійснення діяльності по ви­пуску і обертанню цінних паперів як винятковоїдіяльності» від ЗО вересня 1991 р. та ін. Суб'єктами ринку цінних паперів є:
· емітенти— юридичніособи, що випускають цін­ні папери, які повинні дотримуватися усіх вказі­вок танормативних і законодавчих актів щодо ви­пуску, продажу, реєстрації ціннихпаперів;
· інвестори— фізичні іюридичні особи, що купу­ють цінні папери від свого імені, накопичують їх,підвищують вартість і отримують прибуток;
· учасникиринку цінних паперів — юридичні і фі­зичні особи (дилери, брокери), якіфункціонують на основі дозволів, ліцензій, доручень, що вида­ються увстановленому порядку.
Залежно від застосовуваних технологій торгівлі можна виділити такі ринки:стихійний, дилерський, аукціонний.
На стихійному ринку правила укладання угод, ви­моги до цінних паперів іучасників не встановлені, торгівля здійснюється довільно у приватному кон­тактіпродавця і покупця.
Аукціонні ринки характеризуються публічними гласними торгами з відкритимзмаганням покупців і продавців у визначенні цінових і інших умов угод щодоцінних паперів, при наявності механізму зістав­лення заявок на купівлю, продажі встановлення задо­вольняючих один одного заявок, які можуть служити підставоюдля укладання угод. Аукціонні ринки по­діляються на: простий, голландський іподвійний.
Простий аукціонний ринок — ринок, на якому конкурують тільки покупці, прямаконкуренція продавців відсутня. Перед початком торгів, на під­ставі заявок накупівлю і продаж, складається віль­ний котирувальний лист. Аукціон відбуваєтьсяшля­хом публічного послідовного оголошення списку пропозицій, за кожною з якихпроводиться гласне змагання покупців шляхом призначення нових цін. Простийаукціон лежить в основі діяльності біль­шості бірж і фондових відділів товарнихбірж, часто використовується для організації позабіржових аук­ціонів ціннихпаперів, що проводяться інвестицій­ними інститутами.
При голландському аукціоні відбувається попе­реднє нагромадження заявок покупців,що заочно розглядаються емітентом або посередником, який працює в йогоінтересах. Установлюється єдина ці­на, яка дорівнює найнижчій ціні в заявках накупів­лю, що дозволяє продати весь випуск. Усі заявки на купівлю, представленіза цінами вище офіційних, задовольняються за офіційною ціною. За такою схе­моюпроводяться аукціони казначейських векселів у СІЛА.
Подвійні аукціонні ринки — на таких ринках між собою конкурують іпродавці, і покупці. Ринок цін включає онкольні і безперервні аукціонні ринки.
На онкольних ринках до початку торгів накопичу­ються заявки на купівлю іпродаж, що потім ранжируються за ціновими пропозиціями, послідовністюнадходження і кількістю. Заявки і пропозиції, що збігаються,  порівнюються, установлюється певний курс, за яким можна задовольнити найбільшу кіль­кістьзаявок на купівлю і пропозицій на продаж. Та­кі ринки широко використовуютьсяна Заході в ор­ганізації подвійного режиму роботи фондових бірж. Подібні ринкипочали функціонувати в Україні, на­приклад, у діяльності валютної біржі.
За схемою безперервних аукціонних ринків орга­нізована робота найбільшихфондових бірж на Захо­ді. У період торгів на такому ринку виникає безпе­рервнийпотік заявок на купівлю і пропозицій про продаж, що реєструються спеціальноуповноважени­ми особами, які зводять між собою всі доручення продавців іпокупців. Заявки, що знову надходять, порівнюються з зареєстрованими раніше і,якщо во­ни збігаються, то задовольняються в порядку надхо­дження, а приодночасному надходженні викону­ються найбільші за сумою надходження. Безперерв­нийаукціонний ринок можливий лише при значних обсягах щоденної пропозиції ціннихпаперів (понад 10000 лотів щодня).
На цих дилерських ринках продавці привселюдно повідомляють проціни пропозиції і порядок доступу до місць купівлі цінних паперів. Покупці, якізгодні з ціновими пропозиціями й іншими умовами інвесту­вання, заявляють просвої наміри і набувають цінні папери. Продавці зобов'язані укладати угоди за ці­нами,які вони оголосили. Прямої відкритої конку­ренції між продавцями або міжпокупцями немає.
Дилерські ринки використовуються при первин­ному розміщенні ціннихпаперів і в тендерних про­позиціях (публічній пропозиції вагомого інвесторащодо купівлі цінних паперів).
Ринок цінних паперів є частиною фінансового ринку й в умовах розвинутоїринкової економіки ви­конує ряд найважливіших макро— і мікроекономічнихфункцій. Можна виділити такі основні функції ринку цінних паперів:
1. Ринок цінних паперів виконує роль регулю­вальника інвестиційнихпотоків, що забезпечує оп­тимальну для суспільства структуру використанняресурсів. Саме через цей ринок здійснюється основ на частина процесу вкладаннякапіталів у галузі, що забезпечують найбільшу рентабельність вкладень.
2.  Ринок цінних паперів забезпечуємасовий ха­рактер інвестиційного процесу, даючи змогу будь-яким економічнимагентам, які мають вільні грошо­ві кошти, здійснювати інвестиції у виробництвошляхом придбання цінних паперів. Концентрація обороту цінних паперів нафондових біржах або в професійних посередників дозволяє інвесторові по­легшитипроцедуру здійснення інвестицій.
3.  Ринок цінних паперів дуже чуйнореагує на змі­ни, що відбуваються або очікуються в політичній,соціально-економічній, зовнішньоекономічній і іншій сферах життя суспільства.
4. За допомогою цінних паперів реалізуються принципи демократизму вуправлінні економікою на мікрорівні, коли рішення приймається шляхомголосування власників акцій, причому один голос до­рівнює одній акції, тому,чим більше акцій, тим більший вплив має той або інший співвласник на
прийняття управлінських рішень.
5.  Через купівлю-продаж цінних паперівокремих підприємств держава реалізує свою структурну полі­тику, здобуваючиакції «потрібних» підприємств і роблячи, таким чином, інвестиції у виробництва,важливі з погляду розвитку суспільства взагалі.
6.  Ринок цінних паперів є важливимінструмен­том державних цінних паперів, за допомогою якого держава впливає нагрошову масу і, отже, на розши­рення або скорочення рівня ВНП.
2.2. Фондова біржа, її суть, ознаки й операції
Фондова біржа являє собою організаційно оформ­лений, постійно діючийринок, на якому здійснюєть­ся торгівля цінними паперами. Фондова біржа — цеспеціальна організація, що поєднує професійних учасників ринку цінних паперів водному приміщен­ні для проведення торгів, створює умови для кон­центраціїпопиту та пропозиції і збільшення ринку.
Концентрація означає, що всім торговцям цінними паперами дається доступдо всіх пропозицій купівлі-продажу, які на даний момент є на ринку. І все-такиміж торговцями йде конкурентна боротьба за ту або іншу пропозицію.
Біржа суворо стежить за тим, щоб ніхто з продав­ців або покупців не мігдиктувати ціни. Нарешті, всі угоди укладаються методом відкритого торгу і закожною з них надається повна інформація. Спочат­ку вона надходить на електроннетабло біржі, а по­тім публікується в пресі.
Фондова біржа виступає в якості торговельного, професійного і технічногоядра ринку цінних папе­рів.
Усього у світі близько 150 фондових бірж, най­більшими з яких єНью-Йоркська, Лондонська, То­кійська, Франкфуртська, Тайванська, Сеульська,Цюріхська, Паризька і Гонконгська.
У міжнародній практиці існують різні організа­ційно-правові форми бірж.Серед них:
· неприбутковакорпорація (Нью-Йоркська біржа);
· неприбуткова  членська   організація   (Токійська біржа);
· товариствоз  обмеженою відповідальністю (Лон­донська і Сіднейська біржі);
· напівдержавнаорганізація (Франкфуртська біржа).
В Україні прийнятий і діє ряд нормативних актів, які заклали основу дляфункціонування цінних па­перів. Одним з головних нормативних актів, що ре­гулюютьвзаємини між всіма учасниками, є Закон України «Про цінні папери і фондовубіржу».
Фондова біржа — організація, що створюється без мсти одержання прибутку ізаймається винятково ор­ганізацією укладання угод купівлі і продажу ціннихпаперів. Вона не може здійснювати операції з цінни­ми паперами від власногоімені і за дорученням клі­єнтів, а також виконувати функції депозитарію.
Фондова біржа створюється у формі акціонерного товариства, що зосереджуєпопит та пропозицію цін­них паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу іздійснює свою діяльність згідно з вказаним зако­ном, іншими актамизаконодавства України, стату­том і правилом фондової біржі.
Фондова біржа створюється не менше як 20 заснов­никами — торговцямицінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійноїдіяльності з цінними паперами за умови внесення ними в статутний фонд не меншеяк 10000 неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян.
Фондові біржі України ґрунтуються на безприбут­кових засадах і повиннідіяти на принципах ліквід­ності, тобто вільного перетворення цінних паперів угроші без фінансових втрат для власника, стабіль­ності ринку, широкої гласностіі довіри. Усе це до­зволяє їй виконувати такі функції:
· залученнягрошових сум для інвестицій у вироб­ничу і соціальну сферу;
· перерозподіл капіталів  між різними галузями і підприємствами;
· акумуляція  вільних   заощаджень   представників різних прошарків населення;
· створенняумов для розвитку в країні підприєм­ницької діяльності;
· створенняпостійно діючого ринку;
· підтримкапрофесіоналізму торговельних і фінан­сових посередників;
· індикаціястану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку.
Усі зазначені функції фондова біржа може викону­вати тільки прирозвинутому ринку цінних паперів. Варто зауважити, що в Україні функціонуютьтакі організатори торгівлі цінними паперами: Українська фондова біржа (УФБ),Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ), Українська міжбанківська валютнабіржа (УМВБ), Донецька фондова біржа (ДФБ), При­дніпровська фондова біржа(ПФБ), Позабіржова фон­дова торговельна система (ПФТС), Південноукраїн­ськаторгово-інформаційна система (м. Миколаїв).
Першою виникла УФБ. Перші торги на ній відбу­лися 6 лютого 1992 р. Нинівідкрито 25 її філій по всій Україні.З 1995р. її конкурентамистали КМФБ, УМВБ, ДФБі ПФТС.
На УФБ згідно з чинним законодавством можуть випускатися і бути в обігуяк державні, так і недер­жавні цінні папери, укладатися касові угоди й угоди натермін.
Основними ознаками фондової біржі є:
1) фондова біржа — централізований ринок з фіксо­ваним місцемторгівлі, тобто наявністю торговельної площадки;
2)  процедура добору найкращих товарів(цінних паперів), що відповідають визначеним вимогам (фі­нансова стійкість івеликі розміри емітента, масо­вість цінного паперу як однорідного істандартного товару, масовість попиту тощо);
3) існування процедури добору кращихоператорів ринку як членів біржі;
4) наявність тимчасового регламентуторгівлі цін­ними паперами і стандартними торговельними про­цедурами;
5) централізація реєстрації угод ірозрахунків по них;
6) встановлення офіційних (біржових)котирувань;
7) нагляд за членами біржі (з позиції їхфінансової стійкості, безпечного ведення бізнесу і дотримання етики фондовогоринку).
Фондова біржа отримує права юридичної особи від дня її реєстраціїДержавною комісією з цінних папе­рів і фондового ринку.
Статут і правила фондової біржі затверджуються її вищим органом. Устатуті фондової біржі містять­ся такі дані:
· найменуванняі місцезнаходження фондової біржі і засновників;
· розмірстатутного фонду;
· умови іпорядок прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі;
· права йобов'язки членів фондової біржі;
· організаційнаструктура фондової біржі;
· компетенціяі порядок створення керівних органів;
· порядок іумови відвідування фондової біржі;
· порядок іумови застосування санкцій, установле­них фондовою біржею;
· порядокприпинення діяльності фондової біржі.
У статуті можуть передбачатися інші положення стосовно створення ідіяльності фондової біржі. Правила фондової біржі повинні передбачати:
· видиугод, які укладаються на фондовій біржі;
· порядокторгівлі на фондовій біржі;
· умовидопуску цінних паперів на фондову біржу;
· умови і порядокпідписки на цінні папери, що ко­тируються на фондовій біржі;
· порядокформування цін, біржового курсу і їх публікації;
· перелікцінних паперів, що котируються на фон­довій біржі;
· обов'язкичленів фондової біржі щодо ведення об­ліку й інформації, внутрішній розпорядокроботи комісій фондової біржі, порядок їх діяльності;
· системуінформаційного забезпечення фондової біржі;
· видипослуг, надані фондовою біржею, розмір пла­ти за них;
· правилаведення розрахунків на фондовій біржі тощо.
Позначення «фондова біржа» або таке, у якому міститься вираз «фондовабіржа», може використо­вувати у своєму фірмовому найменуванні або рекла­мітільки та організація, яка створена в порядку, визначеному статтею 34 ЗаконуУкраїни «Про цінні папери і фондову біржу».
Особливістю державного регулювання роботи бір­жі є те, що Міністерствофінансів призначає своїх представників, уповноважених стежити за дотриман­нямположень статуту і правил фондової біржі і які мають право брати участь уроботі її керівних орга­нів. Така практика має місце в країнах з розвинутоюекономікою: наприклад, в Англії, США функціо­нують державні комісії знагляду за фондовими бір­жами. Уряд має намір йти на визнання правонаступництвастосовно цінних паперів і здійснювати ком­пенсацію втрат від їхзнецінювання.
Закон передбачає також особливі умови припи­нення діяльності фондовоїбіржі. Одним з них є ви­никнення ситуації, коли в біржі залишається менше 10членів і протягом 6 місяців у її склад не будуть прийняті нові члени. У такийспосіб законодавство намагається не допустити виникнення монополістів у сферіфондового ринку.
На фондовій біржі здійснюються певні операції й угоди, що поділяються накасові і термінові.
За касовими операціями відбувається негайний розрахунок і оформлення.
Найбільш цікаві операції на термін, оскільки во­ни мають завждиспекулятивний характер, тому в деяких країнах подібні угоди заборонені.
Угоди з преміями передбачають, що одна із сторін має право відмовитисявід своїх зобов'язань, а в ре­зультаті платить «відступні» іншій стороні.
Продаж без покриття в термін полягає в наступно­му: гравець бере в боргпевну кількість акцій з вида­чею боргового зобов'язання. Потім продає їх за бір­жовимкурсом, а через термін, очікуючи зниження курсу, він купує їх знову за низькоюціною і повер­тає власникові, одержавши свій дохід.
Організаційна структура фондових бірж відобра­жає виконувані біржамифункції, що в узагальнено­му виді виглядає таким чином.
Вищий орган фондової біржі складається з Кон­сультативної Ради (апаратпорадників) і Виконавчо­го органу фондової біржі, що містить апарат фондо­воїбіржі, який складається з таких підрозділів:
· організаціяринку — встановлення правил торгів­лі й організації діяльності ринку, допускнових членів на біржу, виключення членів, допуск на ринок цінних паперів(листинг);
· поточнеуправління біржовим ринком — організа­ція поточної роботи ринку (трейдинг);
· організаціяі нагляд за поточною роботою обліково-операцій­них, клірингових і депозитарнихсистем; збір, аналіз і поширення поточної біржової інформації; організація інагляд за поточною роботою ринків окремих видів цінних паперів (ф'ючерсні йопціонні секції тощо);
· нагляд застаном ринку — контроль стану і тен­денцій розвитку біржового ринку, зовнішнєспосте­реження й оцінка фінансово-господарського стано­вища компаній-членівфондової біржі, дисциплі­нарне спостереження й адміністративні санкції;
· зовнішнізв'язки і послуги — міжнародні зв'язки; зв'язки з громадськістю; послугипубліці, компаніям-емітентам, компаніям-членам фондової біржі.
· розвиток— маркетинг і управління стратегічним розвитком; розробка нових технологічних йінфор­маційних систем для торговельної, обліково-адміністративної йінформаційної діяльності фондової біржі.
Поряд з торгівлею цінними паперами на фондовій біржі існує позабіржовийринок, що охоплює ринок операцій з цінними паперами, який функціонує позафондовою біржею.
Через цей ринок проходить більшість первинних розміщень і торгівляпаперами гіршої якості (порів­няно з зареєстрованими на біржі).
Разом з тим, існують перехідні форми, так звані «прибіржові» ринки, щорозмивають чітку межу між біржовими і позабіржовими ринками, — це «другі»,«треті», «рівнобіжні» ринки, які створю­ються фондовими біржами і знаходятьсяпід їх регу­люючим впливом. Як правило, подібні ринки мають більш низькі вимогидо якості цінних паперів, міс­тять у собі акції малих і середніх компаній,підтри­муючи при цьому регулярність торгівлі, котируван­ня і єдність правил.
Виникнення цих ринків було обумовлене прагнен­ням фондових бірж розширитисвій ринок, а також бажанням створити упорядкований, регульова­ний ринок ціннихпаперів для фінансування невели­ких і середніх компаній, що є носіями найбільшсу­часних технологій. З іншого боку, з позабіржового обороту виникаютьорганізовані системи торгівлі цінними паперами, що мають комп'ютерну основу йаналоги територіально розподіленої електронної біржі. Прикладом можуть бутипозабіржові систе­ми Національної асоціації інвестиційних лідерів (США): НАСДАК— Система автоматичного котиру­вання Національної асоціації інвестиційнихлідерів, НМСК — Цінні папери національного ринку, а також Канадська системапозабіржової торгівлі, Система автоматичного котирування при Сінгапурській фон­довійбіржі та ін.
Нині ринок цінних паперів в Україні знаходиться в стадії формування ірозвитку. Поки ще не існує чіткої системи розміщення цінних паперів як длявітчизняних, так і для іноземних фізичних і юри­дичних осіб, немає чіткого іповного правового за­безпечення функціонування національного ринку ціннихпаперів, достовірного і докладного інформа­ційного забезпечення, захисту відпідробки цінних паперів та ін.
Подальший розвиток українського фондового рин­ку стримується рядомоб'єктивних і суб'єктивних факторів, основними з яких є такі:
· кризаукраїнської економіки, інфляція, відсут­ність твердої національної грошовоїодиниці;
· відставанняіснуючої законодавчої і нормативно-правової бази функціонування фондового ринкуі розвитку властивих йому реальних процесів (як приклад можна згадати ситуацію,що склалася з трастами й іншими фінансовими посередниками);
· недостатністьдержавного регулювання національ­ного ринку цінних паперів;
· слабкийрозвиток первинного ринку цінних папе­рів, невелика кількість операцій зпохідними від цінних паперів;
· відсутністьгарантій щодо операцій з цінними папе­рами, недовіра населення і йогопсихологічна не­підготовленість до операцій на фондовому ринку;
· зубожіннябільшої частини населення, його низь­ка купівельна спроможність, що заважаєпояві масового приватного інвестора;
· відсутністьгарантій держави щодо захисту грошо­вих заощаджень населення, у тому числі й уцін­них паперах.
2.3. Цінні папери, їх поняття, види і класифікація
 
У Законі України «Про цінні папери і фондову біржу» (ст. 1) вказується,що цінні папери — це гро­шові документи, що засвідчують право володіння абовідносини позики, визначають взаємини між особою, що їх випустила, і їхвласником, що перед­бачають виплату доходу у вигляді дивіденду або від­сотка, атакож можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цихдокументів, іншим особам.Цінним папером є документ, що засвідчує з дотри­маннямустановленої форми й обов'язкових реквізи­тів майнові права, здійснення абопередача яких можливі тільки при його пред'явленні.
Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника.
В іменних цінних паперах вказується прізвище, ім'я, по батьковівласника і його власник має право на всі ті умови, що передбачаються в них.Іншим особам передаються вони шляхом повного індоса­менту (передатним записом,що завіряє перехід прав за цінним папером до іншої особи).
Цінні папери на пред'явника можуть свідчити право власника лише при пред'явленніцінного па­перу. Вони вільно обертаються, є засобом платежу, розрахунку,кредиту — досить лише пред'явити цін­ний папір як документ для здійсненняпевних опе­рацій.
Цінні папери з фіксованим доходом — це боргові зобов'язання, в якихемітент зобов'язується викона­ти відповідні дії. Як правило, це обігова виплатагрошової суми і процентної винагороди. Існують та­кі різновиди цінних паперів зфіксованим доходом:
· державна  позика   (позика   уряду   на   створення спеціальних фондів);
· комунальнапозика (для збалансування держав­них фінансів місцевих органів управління);
· комунальні облігації  і  заставні  листи  (іпотечні банки дають довгострокові кредити підзаставу земельних ділянок або під боргове зобов'язання то­вариств);
· промисловаоблігація (боргові зобов'язання з фік­сованим доходом промислової компанії).
Відновлення загублених іменних цінних паперів проводиться державнимиорганами, підприємства­ми, установами й організаціями, що випустили ці папери.Наступність цінних паперів здійснюється згідно з цивільним законодавствомУкраїни.
Як реальний капітал цінні папери не мають ніякої реальної вартості, їхціна або курс визначаються від­повідно до доходів у вигляді дивідендів поакціях або відсотків по облігаціях, а також у вигляді вели­чини позичковоговідсотка. Курс цінних паперів на біржі визначається пропозицією та попитом наних. Через фондову біржу здійснюється розміщення акцій, облігацій переважновеликими банками.
Згідно з законодавством на Україні можуть ви­пускатися такі види ціннихпаперів:
0  акції;
1  облігації внутрішніх і зовнішніхдержавних по­зик;
· облігаціїмісцевих позик;
· облігаціїпідприємств;
· казначейськізобов'язання;
· ощаднісертифікати;
· інвестиційнісертифікати;
· векселі;
· приватизаційніпапери.
Розглянемо більш докладно види цінних паперів.
Акція — у статутному фонді акціонерного това­риства підтверджує членствов акціонерному това­ристві і право на участь в управлінні ним, надає пра­во їївласникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участьу розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Як правило, акції зберігаються у брокерів або в спеціалізованих конторах.Власник має тільки свід­чення про кількість акцій. Розрізняють звичайні іпривілейовані акції.
Акції можуть бути іменними і на пред'явника, привілейованими і простими.
Прості або звичайні акції надають право власни­кові на один голос на зборах акціонерів.Крім цього, власник звичайної акції має право на одержання частини чистогоприбутку у вигляді дивідендів. При ліквідації акціонерного товариства йогопретензія на власність є останньою. Він одержує те, що залиша­ється післясплати боргів і розрахунків із привілейо­ваними акціонерами.
Громадяни вправі бути власниками, як правило, іменних акцій. Обертання іменноїакції фіксується в книзі реєстрації акцій, яка ведеться товариством. У нійповинні бути внесені відомості про кожну іменну акцію, включаючи ім'я власника,час при­дбання акції, а також кількість таких акцій у кож­ного з акціонерів.
Акції на пред'явника реєструється в книзі за за­гальною кількістю.
Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, атакож на пріори­тетну участь у розподілі майна акціонерного това­риства увипадку його ліквідації. Власники привіле­йованих акцій не мають права братиучасть в управ­лінні акціонерним товариством, якщо інше не пе­редбачене йогостатутом.
Привілейовані акції можуть випускатися з фіксо­ваним у відсотках до їхномінальної вартості щоріч­но виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендівпроводиться в розмірі, зазначеному в акції, неза­лежно від розміру отриманоготовариством прибутку у відповідному році. У тому випадку, коли прибутоквідповідного року є недостатній, виплата дивідендів за привілейованими акціямипроводиться за раху­нок резервного фонду.
Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10відсотків статутного фонду акціонерного товариства.
Існують також акції номінальні і безномінальні, вітчизняні й іноземні,платні і преміальні, вільного й обмеженого обертання.
Номінальна і безномінальна акція. У традицій­ному контексті номінальнаакція являє собою цін­ний папір, на бланку якої зазначена її номінальнавартість. На бланку ж безномінальної акції номі­нальна вартість не вказується.
Вітчизняні й іноземні акції. Вітчизняними ак­ціями с ті, котрі випущені і с в обігуна території держави, де здійснена державна реєстрація емітен­та. Стосовноінших держав, на території яких будуть укладені угоди з приводу акцій даногоемітента, во­ни є іноземними. У 1997—1998 рр. Комісія з цінних паперів прийняларяд положень, що регламентують рух як вітчизняних, так і іноземних акцій натери­торії України і за її межами.
Платні акції продаються у власність інвесторів-емітентів безпосередньо або черезпосередників. Емі­тент здійснює продаж акцій при їх випуску. Інвес­тор,отримуючи акції, сплачує їхню вартість,
Безкоштовні (преміальні) акції. З метою збіль­шення статутного фондуемітент може здійснювати додаткові випуски акцій. Акції додаткового випускутакож можуть продаватися або акціонерами, або но­вими інвесторами. Буваютьвипадки, коли емітент приймає рішення про капіталізацію частини свогонакопиченого з роками нерозподіленого прибутку. При цьому засобинерозподіленого прибутку пере­творюються в засоби статутного фонду і зарахову­ютьсяяк оплата акцій додаткового випуску. У свою чергу акції додаткового випускубезкоштовно пере­даються емітентом у власність акціонерів пропор­ційнокількості належних їм акцій.
Акції вільного й обмеженого обертання. У за­кордонній політиці регулюванняринків цінних па­перів немає єдиного кількісного критерію, на основі якогоможна було б чітко стверджувати, що певні акції є акціями вільного обертання.Це пов'язано з питанням визначення відкритого і закритого випу­сків акцій. Колиемітент пропонує свої акції до про­дажу всім потенційним інвесторам, а неякійсь пев­ній групі, то такий випуск вважається відкритим. Якщо ж емітентпродає свої акції певним і відомим йому інвесторам, то такий випуск називаєтьсяза­критим.
Незалежно від форми і виду акція повинна місти­ти такі реквізити: фірмованазва акціонерного това­риства і його місцезнаходження, найменування цін­ногопаперу — «акція», її порядковий номер, дату випуску, вид акції і її номінальнувартість, ім'я власника (для іменної акції), розмір статутного фон­дуакціонерного товариства на день випуску акцій, а також кількість акцій, щовипускаються, термін виплати дивідендів і підпис голови правління ак­ціонерноготовариства, печатка.
Власник акції має право на частину прибутку ак­ціонерного товариства(дивіденди), на участь в управ­лінні товариством (крім власника привілейованоїакції), а також інші права, передбачені законодавчи­ми актами України, а такожСтатутом акціонерного товариства.
Акція є неподільною, а у випадку, коли одна і та ж акція належитьдекільком особам, усі вони визна­ються одним власником акції і можутьздійснювати свої права через одного з них або через спільного представника.
Випуск акцій акціонерним товариством здійсню­ється за рішеннямзасновників у розмірі його статут­ного фонду або на усю вартість майнадержавного підприємства (у випадку перетворення його в акціонер­не товариство).Додатковий випуск акцій можливий у тому випадку, коли попередні випуски акційбули зареєстровані і всі раніше випущені акції цілком оплачені за вартістю ненижче номінальної.
Дивіденди по акціях виплачуються один раз на рік за підсумкамикалендарного року в порядку, пе­редбаченому статутом акціонерного товариства,за рахунок прибутку, що залишається в його розпоря­дженні після сплативстановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет і відсотків побанківському кредиту.
Облігація — цінний папір, що завіряє внесення її власником коштів іпідтверджує зобов'язання від­шкодувати йому номінальну вартість цього цінногопаперу в передбачений у ньому термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо іншене передбачене умовами випуску). Облігації усіх видів поширюють­ся середпідприємств і громадян на добровільних за­садах.
Випускаються облігації внутрішніх і місцевих по­зик, облігаціїпідприємств.
Облігації підприємств випускаються підприєм­ствами всіх передбачених законом формвласності, об'єднаннями підприємств, акціонерними й іншими товариствами і недають їх власникам права на участь в управлінні.
Умови випуску і поширення облігацій підпри­ємств визначаються ЗакономУкраїни «Про цінні па­пери і фондову біржу», іншими актами законодав­стваУкраїни і статутом емітента.
Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процентними ібезпроцентними (цільо­вими), що вільно обертаються або з обмеженим ко­ломобертання.
За термінами погашення позики поділяються на: короткострокові, абопоточні (до одного року), середньострокові (1—5 років), довгострокові(понад 5 років).
Облігації внутрішніх і місцевих позик випуска­ються на пред'явника.
Обов'язковим реквізитом цільових облігацій є за­значення товару (послуг),під який вони випуска­ються.
Облігації підприємств повинні мати такі реквізи­ти: найменування цінногопаперу — «облігація», фірмове найменування і місцезнаходження емітентаоблігацій; фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації);номінальну вартість обліга­ції; терміни погашення, розмір і терміни виплативідсотків (для процентних облігацій); місце і дату випуску, а також серію іномер облігації; підпис ке­рівника емітента, печатка емітента.
Крім основної частини, до облігації може додава­тися купонний лист навиплату відсотків.
Рішення про випуск облігацій внутрішніх і місцевих  позик  приймається відповідно  Кабінетом  Мі­ністрів України і місцевих Рад.
Облігації усіх видів придбаваються громадянами тільки за рахунок їхособистих коштів. Підприєм­ства придбавають облігації усіх видів за рахуноккоштів, що надходять у їхні розпорядження після сплати податків і відсотків побанківському кредиту.
Дохід за облігаціями усіх видів виплачується від­повідно до умов їхньоговипуску. Дохід за облігаці­ями цільових позик (безпроцентними облігаціями) невиплачується. Власникові такої облігації надається право на придбаннявідповідних товарів або послуг, під які випущено позики.
Облігації зовнішніх державних позик України — цінні папери, що розміщуються наміжнародному й іноземному фондовому ринках і підтверджують зо­бов'язанняУкраїни відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість звиплатою до­ходу відповідно до умов випуску облігацій. Ці облі­гаціїоплачуються тільки в конвертованій іноземній валюті.
На облігаційний ринок країни виходять емітенти трьох категорій: держава вособі тих або інших орга­нів центральної чи місцевої влади, представникиприватного бізнесу, іноземні позичальники. Статус емітента тим вище, чим меншеризик його бан­крутства. Держава не може збанкрутувати, і тому її облігаціївважаються «еталоном надійності».
Держава може взяти гроші в борг у центральному банку або в населення, щоведе або до емісії, або до збільшення їхньої кількості в населення, що загро­жуєінфляцією.
Операції, пов'язані з розміщенням і погашенням облігацій, проводятьсячерез установу НБУ, а також через комерційні банки.
В останні роки в Україні стала поширюватися практика проведеннямуніципальних позик для за­безпечення потреб місцевих бюджетів: будівництва іутримання ряду об'єктів, функціонування яких має велике значення для даної місцевості(міста). Ба­жаючи скоріше вирішити проблему наповнення доходної частинибюджетів і орієнтуючись на багатий досвід розвинутих країн, міські влади сталиемітува­ти власні облігації.
Казначейські зобов'язання — вид цінних паперів на пред'явника, щопоширюються тільки на добро­вільних засадах серед населення, вони свідчать провкладення коштів власником у бюджет і надають право на одержання фінансовогодоходу.
Бувають такі види казначейських зобов'язань:
· довгострокові      від 5 до 10 років;
· середньострокові— від 1 до 5 років;
· короткострокові— до одного року.
Казначейські зобов'язання випускаються за рі­шенням Міністерства фінансівУкраїни (коротко­строкові казначейські зобов'язання) або Кабінетом МіністрівУкраїни (довгострокові і середньострокові казначейські зобов'язання). Такийцінний папір свідчить про те, що її власник вніс у бюджет країни певну сумукоштів і має праведна одержання фінан­сового доходу. Вона випускається з метоюусунення дефіциту бюджету.
Порядок визначення продажної вартості казна­чейських зобов'язаньустановлюється Міністерством фінансів України виходячи з часу купівлі. Грошівід реалізації казначейських зобов'язань йдуть на по­криття поточних витратдержавного бюджету.
Ощадний сертифікат — письмове свідчення банку про депонування коштів, щосвідчить про право вкладника на одержання після закінчення встанов­леноготерміну депозиту і відсотків по ньому.
Ощадні сертифікати повинні мати такі реквізити: найменування цінногопаперу — «ощадний сертифі­кат», назва банку, що випустив сертифікат, і йогомісцезнаходження; порядковий номер сертифіката, дату випуску, суму депозиту,термін вилучення внеску (для термінового сертифіката), назва або ім'я власникасертифіката (для іменного сертифіката); підпис керівника банку або іншої уповноваженоїна це особи, печатка банку.
Ощадні сертифікати бувають іменні і на пред'явника, під певний відсотокна термін, і до запитання. Доходи від ощадних сертифікатів виплачуються при їхпред'явленню в банк, що їх випустив.
У випадку, коли власник сертифіката вимагає повер­нення депонованихзасобів за терміновим сертифіка­том раніше обумовленого в ньому терміну, тойому виплачується знижений відсоток, рівень якого ви­значається на договірнихумовах при внесенні депо­зиту.
Вексель — цінний папір, що свідчить безумовне грошове зобов'язаннявекселедавця виплатити після настання терміну визначену суму грошей власниковівекселя (векселедержателеві). У країнах з розвину­тою ринковою економікоювексель застосовується досить широко, сумлінно і надійно виконує функціїкредиту, засобу платежу і є об'єктом різних угод. Існують такі види векселів:
· простий —це нічим не обумовлена обіцянка борж­ника сплатити зазначену суму з зазначеннямтер­міну і місця оплати, виписується і підписується боржником;
· перекладний(тратта) — передбачає сплату визначе­ної суми грошей третій особі, якійвекселедавець дає вказівку оплати цієї суми векселедержателеві;
· банківський— його виставляє банк країни інозем­ним банкам;
· комерційний— видається під заставу товарів при здійсненні торговельної угоди;
· ціннісний— його випускає держава для покриття своїх витрат;
· депонований— видається на забезпечення кредиту;
· дружній —вексель з гарантійним підписом тре­тьої особи.
Порядок випуску і обертання векселів визначаєть­ся Кабінетом МіністрівУкраїни.
Приватизаційні папери — це особливий вид дер­жавних цінних паперів, щопідтверджують право власника на безкоштовне одержання в процесі при­ватизаціїчастини державного майна державних під­приємств, державного житлового і земельногофондів. Приватизаційні папери можуть бути тільки іменними, не підлягаютьпродажу, вільному обер­танню, дивіденди на них не нараховуються.
Інвестиційний сертифікат — це частка в спеціаль­ному фонді цінних паперів(інвестиційному фонді), яким керує інвестиційна компанія. Інвестиційний фондможе бути складений за різними принципа­ми — може включати тільки акції великихкомпа­ній або тільки облігації. Основною метою формуван­ня такого фонду ємінімізація курсових дивідендів і відповідних процентних ризиків на основіширокої диференціації внесків і виплат власникам інвести­ційних сертифікатівмаксимальних доходів.
У сфері діяльності сучасних фондових бірж з'яв­ляється ряд нових ціннихпаперів, причиною чого в основному є необхідність удосконалення організа­ційноїструктури фондових ринків. До цих нових цінних паперів відносяться конвертованіакції й облігації, ф'ючерси, опціони.
Ф'ючерси — це стандартні строкові контракти, укладені між продавцем(емітентом) і покупцем на здійснення купівлі-продажу відповідного цінногопаперу за заздалегідь зафіксованою ціною.
Опціони — відрізняються від ф'ючерсів тим, що вони передбачають право, ане зобов'язання прове­дення тієї або іншої операції, якою керує покупецьопціону. Він обмежує вплив на свої активи і пасиви негативного руху ринковихпоказників сумою, спла­ченою за контракт.
Одним з різновидів опціонів с варранти, що нада­ють право їх власниковіна придбання відповідних фондових цінностей. їх відрізняє від опціонів більшдовгий термін, а також факт, що опціон, природно, випускається на існуючийактив.
В останні роки варранти все частіше випускають­ся з облігаціями, щозробило останні більш приваб­ливими в очах інвесторів. Купуючи облігацію, влас­никфактично видає кредит, який повинен принести прибуток, достатній для сплативідсотків і диві­дендів.
Конвертовані облігації відрізняються  від облігацій з варрантами тим, щоїх власник не може прода­ти право одержання акції за фіксованою ціною на ринкуокремо від облігацій.

Висновок
 
Створення біржових інститутів виступає необхід­ною умовою функціонуванняринкового механізму. Організаційно відродження бірж було частково під­готовленесистемою аукціонної торгівлі виробничи­ми ресурсами, яка набула розвитку у1989—1990 ро­ках. Криза планового матеріально-технічного поста­чання призвеладо появи натурального обміну. Тому в умовах економічного хаосу перші біржіорієнтува­лися на організацію бартерних обмінів.
Радянська економіка протягом багатьох десяти­літь була економікоюдефіциту, тобто грошовий по­пит постійно перевищував товарну пропозицію якзасобів виробництва, так і предметів споживання. Надлишок грошових доходівчерез фінансово-кре­дитну систему перетворювався в нагромадження ве­ликихфінансових засобів у формі не використовува­них фондів розвитку виробництва.Підприємства, одержавши свободу у використанні цих засобів, шу­кали можливістьїх застосування. Поява біржових структур обумовлена можливістю вкладення над­лишковихресурсів. Виникли великі біржові струк­тури, сформувалися регіональні, обласні,міські, ра­йонні біржові комплекси.
Скоротилося число біржових угод, зменшилася кількість товарних бірж.Біржа перестала бути єдиним і неповторним символом ринку, вона поступововідмовляється від невластивих для неї угод з наяв­ним товаром. Відбуваєтьсястановлення ф'ючерсного ринку, біржі стали продавати суто біржові товари.Створення єдиних біржових просторів на основі угод, що укладаються між біржамипро спільні торги, ста­ло важливим внеском у ринкову економіку країни.
Відмітною рисою великих українських бірж завжди була їх універсальність.Кількість бірж, аукціонний принцип торгівлі, біржовий бартер, продаж одинич­нихабо дрібносерійних партій товарів і послуг — ос­новні риси, властиві тількибіржовій системі Украї­ни, пов'язані з незвичайною економічною ситуацією вкраїні, що склалася на сьогоднішній день.
Зараз в Україні біржі вже пройшли ряд етапів: відродження, швидкий ріст,спад біржової активнос­ті, реорганізація бірж (цей етап передбачає вижи­вання вринкових умовах).
Відродження біржової діяльності відбувалося за відсутності відповідноїзаконодавчої бази, і лише 10 грудня 1991 року був прийнятий Закон України «Протоварну біржу», що передбачає контроль дер­жавних органів за діяльністю бірж.Прийняття Гос­подарського кодексу України (ст. 278—282) допов­нило рядомположень про функціонування товарно-біржової діяльності.
Регулювання біржової діяльності — певне упоряд­кування роботи біржі,укладання біржових угод на основі встановлених правил і вимог.
Основною тенденцією розвитку біржі є рух від ре­ального товару доф'ючерсної форми торгівлі. У зв'язку з тим, що ф'ючерсні біржі — це своєрід­ніфінансові інститути, що обслуговують торгівлю, однією з визначальних умов їхрозвитку є стан ва­лютно-фінансової системи, а також наявність доста­тніхфінансових ресурсів. Як правило, ф'ючерсні біржі створюються в провіднихфінансових центрах, де є широкі можливості для фінансування торгівлі іспекуляції біржовими товарами, які при активній ф'ючерсній торгівлі є зручнимиоб'єктами заставних операцій.
Незважаючи на багато проблем, з якими зіткнувся нині український фондовийринок, слід зазначити, що це молодий, динамічний і перспективний ринок. Вінрозвивається на основі позитивних процесів, що відбуваються в нашій економіці:масового випуску цінних паперів у зв'язку з приватизацією держав­нихпідприємств, швидкого створення нових комер­ційних утворень і холдинговихструктур, що залуча­ють засоби на акціонерній основі тощо. Крім того, ринокцінних паперів відіграє важливу роль у систе­мі перерозподілу фінансовихресурсів держави, а та­кож він необхідний для нормального функціонуван­няринкової економіки. Тому відновлення і регулю­вання розвитку фондового ринку єодним з першо­чергових завдань, що стоять перед урядом, для вирі­шення якихнеобхідне прийняття довгострокової державної програми розвитку і регулюванняфондо­вого ринку і строгий контроль за її виконанням.

Список використаної літератури:
 
1. КонституціяУкраїни — К.,1996 р.
2. Господарськийкодекс України від 16 січня 2003 р.
3. Цивільнийкодекс України від 16 січня 2003 р.
4. ЗаконУкраїни від 18.06.1991 р. «Про цінні папери і фондову біржу» // ВВР України. — 1991. — № 38. — Ст. 508.
5. ЗаконУкраїни від 19.09.1991 р. «Про господарські товари­ства» // ВВР України. — 1991. — № 49. — Ст. 682.
6. ЗаконУкраїни від 10 грудня 1991 р. «Про товарну біржу» // ВВР України. — 1992. — №10. — Ст. 139.
7. ЗаконУкраїни від 30 жовтня 1996 р. «Про державне регулю­вання ринку цінних паперів вУкраїні» // ВВР України. — 1996. —-№ 51. -Ст. 292.
8. ЗаконУкраїни від 10 грудня 1997 р. «Про Національну депозитарну систему йособливості обертання  цінних паперів в Україні» // ВВР України. — 1991. —-№10. -Ст. 292.
9. УказПрезидента України від 27.02.1995 р. «Про участь Україн­ської фондової біржі вприватизаційних процесах» // Комп'ютер­на база даних «Ліга: Закон».
10. Положенняпро реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем і регулюванняїх діяльності: Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів тафондового рин­ку від 11.11.1997 р. № 46 (в редакції рішення ДКЦПФР від 22 січня1998 р. № 19) // Збірник законодавства з підприєм­ницького права України /Укладачі І. М. Грушинський, І. І. Ціка­ло. — К.: Атіка/2000. — С. 1024-1035.
11. РішенняДержавної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 15.01.1998 р. № 2«Щодо приведення організаційно-правової форми Української міжбанківськоївалютної біржі у відповідність з вимогами чинного законодавства» // Збірникзаконодавства з підприємницького прана України / Укладачі І. М. Грушинсь­кий,1. І. Цікало. — К.: Атіка, 2000. — С. 1035-1036.
12. Господарськеправо: Навч. посібник / Л.А. Жук, І.Л. Жук, О.К. Неживець. — К.: Кондор, 2003.- 400с.
13. Правове йорганизаційно-економічне регулювання господарської діяльності / За ред. проф. Л.А. Жука .- К.: Кондор 2002. — 348 с.