Міністерствоосвіти і науки України
ВНЗ Відкритийміжнародний університет розвитку людини
«Україна»
Дубенськафілія
БродівськийЛЦДН
Курсоваробота
Спрощена системаоподаткування суб’єктів малого підприємництва
зПодаткової системи
Виконавець:
СтудентΙΙ курсу
ГрупиФ-5
Спеціальність:
«Фінанси»
ОліярчукВ. В.
Перевірив:
–––––––––––––––––
––– ––––––––2009 р.
Броди-2009
Зміст
Розділ 1 — Система оподаткування суб’єктів малогобізнесу
1.1 Оподаткування фізичних осіб
1.2 Оподаткування юридичних осіб (загальна і спрощенасистема)
Розділ 2 — Спрощена система оподаткування суб’єктівмалого підприємництва
2.1 Розробка і впровадження спрощеної системиоподаткування суб’єктів малого підприємництва
2.2. Особливості бухгалтерського і фінансового облікуза умов застосування спрощеної системи оподаткування
2.3. Переваги і недоліки альтернативних способівоподаткування малих підприємств
Розділ 3 — Використання спрощеної системи на сучасномуетапі розвитку ринкової економіки
3.1 Переваги і недоліки використання спрощеної системиоподаткування
3.2 Міжнародний досвід використання спрощеної системиоподаткування
3.3 Пропозиції щодо вдосконалення спрощеної системиоподаткування
Висновки
Список використаної літератури та інші інформаційніджерела
Вступ
Чинна система оподаткування в Україні створює значне податковенавантаження на суб’єктівмалого підприємництва. Введення в Україні спрощеної системи оподаткування суб’єктівмалого підприємництва ще не забезпечило необхідних зрушень в їх розвитку. У тойже час, продовжується формування значного тіньового сектора економіки, в томучислі і за рахунок суб’єктівмалого підприємництва, що призводить до масового ухилення від оподаткування.
Отже, є необхідність всебічного комплексного дослідження питань,пов’язаних із впливом системиоподаткування на діяльність суб’єктівмалого підприємництва, та стимулювання його розвитку.
У курсові роботі зроблена спроба комплексно дослідити оподаткуваннясуб’єктів малогопідприємництва в сучасних умовах ринкових відносин України та визначити основнішляхи його удосконалення.
Метою курсової роботи єнауково–теоретичне та практичнеобґрунтування удосконалення оподаткування суб’єктівмалого підприємництва як інструмента регулювання їх діяльності, направленого напідвищення ефективності.
Відповідно до зазначеної мети у роботі визначені наступні задачі:
– розглянути сутність оподаткування в умовах ринкової економіки,його теоретичні основи, функції та види податків, принципи оподаткування, етапирозвитку податкової системи в Україні, регулювання за допомогою податківпідприємницької діяльності;
– дослідити еволюцію малих підприємств за формами власності,галузями економіки і регіонами та їх роль у формуванні доходів бюджету;
– провести аналіз оподаткування малих підприємств та приватнихпідприємців в Україні за спрощеною системою, з’ясуватиособливості оподаткування за різними видами податків, переваги її надтрадиційною системою, тенденції розвитку;
– встановити переваги спрощеної системи оподаткування та методичніпідходи до оцінки її ефективності;
– обґрунтувати вимоги до контролю за діяльністю суб’єктівмалого підприємництва як інструменту стимулювання ефективності їх роботи тарозробити пропозиції щодо його організації на принципово новій основі;
– розробити пропозиції щодо удосконалення оподаткування суб’єктівмалого підприємництва за спрощеною системою, направленою на підвищенняефективності їх діяльності.
Об’єктом системи оподаткування єсучасна практика податкового регулюваннядіяльності суб’єктів малогопідприємництва в умовах трансформації економіки.
Предметом дослідженняє фінансовівідносини, що виникають між державою та суб’єктамималого підприємництва з приводу залучення податкових платежів до бюджету заспрощеною системою.
Розділ1. Система оподаткування суб’єктів малого бізнесу
1.1Оподаткування фізичних осіб
Прибутковийподаток з громадян стягувався безпосередньо з доходів платників — фізичнихосіб. В економічно розвинутих країнах цей вид податку відіграє суттєву роль уформуванні доходів бюджету. В Україні питома вага цього податку в обсязідоходів незначна, що є наслідком відповідних пропорцій розподілу ВВП на фондзаробітної плати і прибуток. До переваг цього податку відносять його соціальнусправедливість, оскільки він ставить рівень оподаткування в пряму залежністьвід обсягу доходу платників. Крім того, за допомогою прогресивних ставок іпільг в оподаткуванні можна зменшувати податковий тягар для малозабезпеченихверств населення і посилювати для осіб з високими доходами. А недоліком єзначні можливості для платників у заниженні оподатковуваного доходу і вухиленні від сплати податку. Особливо це стосується оподаткування доходів відпідприємницької діяльності.
Платникамиприбуткового податку в Україні є фізичні особи незалежно від віку,громадянства, статі, раси, національності, сімейного, соціального й майновогостану, приналежності до громадських організацій та політичних партій, ставленнядо релігії. Це громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства- як ті, що постійно проживають (не менше ніж 183 дні у календарному році), такі ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.
Отже, згідноЗакону України „Про податок з доходів фізичних осіб ” платниками податку є:
– резидент, якийотримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземнідоходи;
– нерезидент,який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.
Не є платникомподатку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з територіїУкраїни і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовахвзаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого наданаВерховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо відздійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнароднимдоговором іншої діяльності.
Якщо платникподатку помирає або визнається судом померлим чи безвісно відсутнім, то податокза останній податковий період справляється з активів такого платника податку(нарахованих на його користь доходів) при відкритті спадщини, з урахуваннямобмежень, встановлених законом.
Об'єктомоподаткування резидента є:
– загальниймісячний оподатковуваний дохід;
– чистий річнийоподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річногооподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;
– доходи зджерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їхвиплаті;
– іноземнідоходи.
Об'єктомоподаткування нерезидента є:
– загальниймісячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
– загальнийрічний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
– доходи зджерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їхвиплаті.
При нарахуваннідоходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, чия вартість євираженою в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, такавартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національногобанку України, діючим на момент одержання таких доходів.
При нарахуваннідоходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається якнарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійногофонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціальногострахування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманоїособи.
Загальний річнийоподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуванихдоходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такогозвітного року. До складу загального місячного оподатковуваного доходувключаються:
– доходи увигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені)платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;
– доходи відпродажу об'єктів прав інтелектуальної (промислової) власності; доходи у виглядісум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування аборозпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва,літератури або іншими нематеріальними активами) (далі — роялті), у тому числіодержувані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;
– сума (вартість)подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами статті Закону;
– дохід віднадання майна в оренду або суборенду:
– оподатковуванийдохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходівпопередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періодіплатником податку або нарахований податковим органом згідно із законом;
– дохід,отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме увигляді:
– дохід у виглядіпроцентів, дивідендів та роялті, виграшів, призів;
– інвестиційнийприбуток;
– дохід у виглядівартості успадкованого майна;
– сума надмірувитрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт тане повернутих у встановлені законодавством строки.
У такому жпорядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів,отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих увстановлений строк.
Якщо особа, яканараховує доходи у формах, відмінних від грошової, є платником податку наприбуток підприємств за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 ЗаконуУкраїни «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР), то доїї валових витрат включається сума, розрахована згідно з цим пунктом.
Така сама сума єбазою для нарахування збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондівзагальнообов'язкового державного соціального страхування.
До складузагального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку невключаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковійдекларації): сума державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій абодотацій, компенсацій, винагород та страхових виплат, які отримуються платникомподатку відповідно з бюджетів, Пенсійного фонду України та фондівзагальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом,сума державних премій України або державних стипендій України, сума пенсій,отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно іззаконом, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами таінше. [9, с 125]
Не підлягаєоподаткуванню та включенню до складу загального місячного або річногооподатковуваного доходу платника податку благодійна, у тому числі гуманітарна,допомога (далі — благодійна допомога), яка надходить на його користь у виглядікоштів або майна (безоплатно виконаної роботи, наданої послуги) та відповідаєвимогам, визначеним цим пунктом.
Для цілейоподаткування благодійна допомога поділяється на цільову та нецільовублагодійну допомогу. Цільовою є благодійна допомога, яка надається підвизначені умови та напрями її витрачання, а нецільовою вважається допомога, яканадається без встановлення таких умов або напрямів.
Фізичні особи, яківідповідають критеріям платників єдиного податку мають право перейти наспрощену систему оподаткування, обліку та звітності виключно на добровільнихзасадах один раз протягом календарного року з початку будь якого кварталу.Новостворені підприємці можуть перейти на єдиний податок з того кварталу, вякому здійснена державна реєстрація, подавши заяву при постановці на облік.
Підставою для переходу наєдиний податок є заява, яку він подає у письмовій формі до органу державноїподаткової служби. Строк подання заяви – такий же, як і для юридичних осіб – непізніше ніж за 15 календарних днів до початку кварталу, з якого він обираєоподаткування доходів за спрощеною системою.[9, с234]
У заяві, крім об’єктивноїінформації про громадянина – підприємця, зазначаються відомості про: видидіяльності, які будуть здійснюватися в роботі за спрощеною системоюоподаткування; місце здійснення підприємницької діяльності; обсяг виручки відреалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з початку календарного року. Увипадку, коли перехід на єдиний податок здійснюється з початку року, товказується розмір виручки за попередній рік; чисельність працівників, з якимиукладено трудові угоди, що передбачають оплату їх праці не нижче мінімального розмірузаробітної плати на день складання заяви.
При подачі заявиодночасно подається квитанція про сплату податку не менш, ніж за календарниймісяць.
Орган державноїподаткової служби за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницькоїдіяльності – фізичної особи – за наявності платіжного документа про сплатуєдиного податку зобов’язаний протягом десяти робочих днів після отримання заявибезоплатно видати Свідоцтво або надати письмову мотивовану відмову. На кожногонайманого робітника видаються Довідки про трудові відносини фізичної особи згромадянином-підприємцем. Свідоцтво може бути видане на той термін, щовказується громадянином – підприємцем в заяві, але в межах календарного року.
Відповідно до діючогозаконодавства, Свідоцтво, а також Довідка про трудові відносини фізичної особиз платником єдиного податку повинні знаходитися на робочому місці платника абонайманого працівника та пред’являтися представникам контролюючих органів, якімають відповідні функціональні повноваження на здійснення перевірки.[5, с 456]
У випадку коли фізичнаособа – суб’єкт малого підприємництва – здійснює декілька видів підприємницькоїдіяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, неюпридбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищуєвстановленої максимальної ставки. Це правило застосовується незалежно від того,де здійснюється ця підприємницька діяльність: в межахадміністративно-територіальної одиниці чи на всій території України.
Податковий облік уфізичних осіб має певну специфіку, яка визначається відсутністю прямого зв’язкукінцевих результатів діяльності підприємця з розміром його податковихзобов’язань. Внаслідок цього інформація податкового обліку та звітностіфізичної особи може бути використана лише для контролю за дотриманням нимвстановлених обмежень щодо виду діяльності, обсягів виручки від реалізаціїпродукції (товарів, робіт, послуг) та кількості найманих працівників.
Для визначеннярезультатів власної підприємницької діяльності платник єдиного податкувикористовує Книгу обліку доходів і витрат, записи в якій ведуться на підставіхронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій.
Статтею 4 Указу передбачено,що форма книги обліку доходів та витрат, які підлягають оподаткуваннювідповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малогопідприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку тазвітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
Виходячи з цієїнорми, ДПАУ рекомендувало використовувати для визначення результатів власноїпідприємницької діяльності Книгу обліку доходів і витрат. Записи в Книгу заносяться в порядкуздійснення операцій, тобто в хронологічному порядку, причому періодичністьздійснення цих записів (щодня, раз на тиждень і т.п.) чинними нормативнимидокументами не встановлена, хоча на практиці податківці вимагають заповнюватиїї щоденно.
У Книзізазначаються: період обліку, кількість виготовленої продукції, витрати навиробництво, кількість проданої продукції, ціна продажу продукції, сума виручкита доходу, чистий доход.
Суми виручки відреалізації і витрат відображаються в Книзі обліку доходів і витрат платникаєдиного податку тільки в сумарному вираженні, без позначення кількіснихпоказників та найменувань.
Суб'єктпідприємницької діяльності – фізична особа має складати Звіт суб’єктупідприємницької діяльності – фізичної особи.
У Звітізазначають: вид підприємницької діяльності; фактична чисельність працівників;сума фактично сплаченого єдиного податку, обсяг виручки від реалізації товарівробіт наростаючим підсумком.
Для платників єдиногоподатку – фізичних осіб – встановлений квартальний податковий період, якийодночасно є й звітним періодом. Тобто періодичність подання звітності – одинквартал. Звіт представляється в органи державної податкової служби протягомп’яти днів після закінчення звітного періоду.
Цей термін затвердженийДПАУ. Указом він не визначений, до того ж він явно суперечить загальнимпринципам подання податкових декларацій, встановленим Законом України “Пропорядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державнимицільовими фондами”, відповідно до ст. 4.1.4 якого квартальному податковомуперіоду відповідає 40-денний термін подання податкової декларації.
Спрощена системаоподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малогопідприємництва:
– фізичних осіб, які здійснюютьпідприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинахз якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб таобсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік неперевищує 500 тис. гривень;
– юридичних осіб — суб'єктівпідприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та формивласності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) зарік не перевищує 1 млн. гривень.
Не можуть перейтина спрощену систему оподаткування: довірчі товариства, страхові компанії,банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи; СПД занаявності у їх статутному фонді понад 25% внесків, що належать юридичним особам- учасникам, які не є суб'єктами малого підприємництва; спільні підприємства.
Ставка єдиногоподатку для суб'єктів малого підприємництва — фізичних осіб встановлюєтьсямісцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльностіі не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі колиплатник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використаннямнайманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї,ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Суб'єктпідприємницької діяльності — фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняєтьсявід обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільовихфондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, якіперебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.
Суб'єктпідприємницької діяльності — фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця непізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державногоказначейства України.
Суб'єктпідприємницької діяльності — фізична особа має вести Книгу обліку доходів івитрат та складати Звіт СПД — фізичної особи. У Книзі зазначаються: період обліку, кількістьвиготовленої продукції, витрати на виробництво, кількість проданої продукції,ціна продажу продукції, сума виручки та доходу, чистий доход.
У Звіті зазначають: видпідприємницької діяльності, фактична чисельність працівників, сума фактичносплаченого єдиного податку, обсяг виручки від реалізації ТРП наростаючимпідсумком.
Об'єктом оподаткуванняюридичних осіб — СПД є здійснення підприємницької діяльності. Базоюоподаткування є визначена виручка від реалізації продукції без урахуванняакцизу. Суб'єкт підприємницької діяльності — юридична особа, який перейшов наспрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну знаступних ставок єдиного податку:
– 6 відсотків сумивиручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахуванняакцизного збору у разі сплати податку на додану вартість;
– 10 відсотків сумивиручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за виняткомакцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиногоподатку.
Суб'єкти підприємницькоїдіяльності — юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначействаУкраїни.
Для переходу на спрощенусистему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подаєписьмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державноїреєстрації. Суб'єкт малого підприємництва — юридична особа обов'язковозазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано.
Заява подається непізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду(кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежівза попередній звітний (податковий) період.
Перехід на спрощенусистему оподаткування за єдиним податком можливий лише за умови сплати всіхвстановлених податків і обов'язкових платежів, термін сплати яких настав надату подання заяви. Податкова інспекція протягом 10 днів безплатно видаєСвідоцтво про право сплати єдиного податку.
Рішення про перехід наспрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте небільше одного разу за календарний рік. Орган державної податкової службизобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про правосплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.[3, с231]
Відмову від застосуванняспрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до ранішевстановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можутьздійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) уразі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби непізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового)періоду (кварталу).
За результатамигосподарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єктималого підприємництва — юридичні особи подають до органу державної податковоїслужби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом,розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання нимиєдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на доданувартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітнийперіод з позначкою банку про зарахування коштів.
У разі порушення вимогплатник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування,обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Суб'єкт малогопідприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видівподатків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крімвипадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдинимподатком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств;
податку на доходи фізичнихосіб (для фізичних осіб — суб'єктів малого підприємництва) плати (податку) заземлю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду дляздійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи тасоціального захисту населення;
збору на обов'язковесоціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію,ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійнестрахування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сферипослуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;
внесків до Державногофонду сприяння зайнятості населення;
плати за патенти згідно.
Підприємство, що перейшлона спрощену систему оподаткування крім єдиного податку сплачує: ПДВ (дляплатників єдиного податку за ставкою 6%); акцизний збір; мито; державне мито;податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин імеханізмів; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; збір зазабруднення навколишнього середовища; місцеві податки і збори (за виняткомкомунального податку, збору на видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівліта сфери послуг); рентні платежі.
За результатамигосподарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єктималого підприємництва — юридичні особи подають до органу державної податковоїслужби до 20-го числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом,розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання нимиєдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на доданувартість, а також платіжні доручення про сплату єдиного податку за звітнийперіод з відміткою банку про зарахування коштів.
При поданні звітності дооргану державної податкової служби суб'єкт малого підприємництва повинен матипри собі Свідоцтво про право сплати єдиного податку.
Книга обліку доходів івитрат повинна бути прошнурована та мати пронумеровані сторінки. На останнійсторінці вказується кількість сторінок, що є в Книзі, запис про це завіряєтьсяпідписом керівника, печаткою суб'єкта малого підприємництва та печаткою органудержавної податкової служби, де зареєстрований суб'єкт малого підприємництва. Якщо сторінки в Книзі обліку доходів і витрат закінчилися, тосуб'єкт малого підприємництва повинен завести нову Книгу обліку доходів івитрат, при цьому дата першого запису в новій Книзі повинна припадати на день,наступний за останнім днем запису, зробленим у Книзі, яка велась раніше.
Фіксованийсільськогосподарський податок — це податок, який справляється з одиниціземельної площі. Базою оподаткування є грошова оцінка загальної земельної площісільгоспугідь. Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахуноктаких податків і зборів:податку на прибутокпідприємств; плати (податку) за землю; податку з власників транспортних засобівта інших самохідних машин і механізмів; комунального податку; збору загеологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збору доФонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильськоїкатастрофи та соціального захисту населення; збору на обов'язкове соціальнестрахування; збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утриманняавтомобільних доріг загального користування України; збору на обов'язковедержавне пенсійне страхування; плати за придбання торгового патенту наздійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне використання природнихресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).
Платникамифіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємстварізних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські таінші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою тазбутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізаціїсільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробкиза попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 відсотків загальної сумивалового доходу підприємства.
1.2Оподаткування юридичних осіб (загальна і спрощена система)
Перехідна спрощену систему оподаткування для юридичних осіб – суб’єктівпідприємницької діяльності – можливий з будь-якого податкового періоду, а дляєдиного податку тривалість податкового періоду дорівнює кварталу. Таким чином,протягом року існує чотири дати, з яких можна перейти на спрощену системуоподаткування: 1 січня, 1 квітня, 1 липня і 1 жовтня.
Рішення проперехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийнятене більше одного разу за календарний рік.
Для переходу наспрощену систему оподаткування суб'єкт малого підприємництва подає письмовузаяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.Суб'єкт малого підприємництва — юридична особа обов'язково зазначає, яку ставкуєдиного податку ним обрано.
Зареєстрованів установленому порядку новостворені суб’єкти підприємницької діяльності маютьправо перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з тогокварталу, в якому здійснено їх державну реєстрацію. Новостворені тазареєстровані платники єдиного податку сплачують його за повний місяць, з якогорозпочали діяльність.
З метою переходуна єдиний податок, юридична особа подає письмову заяву встановленого зразка дооргану державної податкової служби за місцем реєстрації із зазначенням ставкиподатку. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступногозвітного (податкового) періоду (кварталу). Перехід на спрощену системуоподаткування за єдиним податком можливий лише за умови сплати всіхвстановлених податків і обов'язкових платежів, термін сплати яких настав надату подання заяви.
Тісуб’єкти малого підприємництва, які вже застосовують спрощену системуоподаткування, щорічно подовжують свій статус, подаючи відповідну заяву в органдержавної податкової служби за місцем реєстрації.
Органдержавної податкової служби протягом 10 днів з моменту подання заяви має видатиСвідоцтво про право сплати єдиного податку, а в разі негативного результатуплатнику надається вмотивоване рішення щодо відмови у його видачі в письмовійформі. Строк дії Свідоцтва – 1 рік. Тобто, останнім днем подання заяви припереході на єдиний податок з І кварталу є 16 грудня попереднього року, з ІІкварталу – 16 березня, з ІІІ кварталу – 15 червня і з ІV кварталу – 15 вересня.
Строкдії Свідоцтва – 1 рік (в межах календарного року). Після закінчення строку дії,Свідоцтво необхідно повернути до відповідного органу податкової служби,незалежно яке рішення прийняв суб’єкт малого підприємництва: далі сплачувати чивідмовитися від сплати єдиного податку.
Відмову відзастосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і поверненнядо раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництваможуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду(кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податковоїслужби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного(податкового) періоду (кварталу).
Поверненняна звичайну систему оподаткування може здійснюватися за ініціативою платникаабо у зв’язку із порушенням законодавчих вимог до платників єдиного податку.
Впершому випадку підставою для скасування статусу платника єдиного податку єзаява про відмову від спрощеної системи оподаткування, яка подається в строки,встановлені для заяви на застосування єдиного податку, але форма цієї заявинормативними актами не регламентована.
Вдругому випадку перехід на звичайну систему оподаткування є своєрідною санкцієюза порушення вимог, встановлених для платників єдиного податку. Так, підставоюдля обов’язкового повернення на звичайну систему оподаткування може бути:перевищення граничного обсягу виручки від реалізації, здійснення бартерноїоперації, тощо.
Будь-якеповернення зі спрощеної системи оподаткування може бути здійснене тільки зпочатку календарного кварталу, наступного за прийняттям відповідного рішенняабо порушення умов застосування спрощеної системи. Тобто при зміні системиоподаткування (незалежно від напряму цієї зміни) має дотримуватися принципнезмінності умов оподаткування протягом квартального податкового періоду.
Суб'єкти малогопідприємництва – юридичні особи, які застосовують спрощену системуоподаткування, обліку та звітності, зобов'язані вести Книгу обліку доходів івитрат суб'єкта малого підприємництва – юридичної особи, в якій у хронологічнійпослідовності на підставі первинних документів здійснюються записи прооперації, що відбулися у звітному (податковому) періоді [28].
Книгаобліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності — фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно іззаконодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у томучислі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами,які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних)(надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видівпідприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на доданувартість.[3, с 576]
Прошнурованаі пронумерована книга реєструється в органі державної податкової служби замісцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Дооргану реєстрації подається належним чином оформлений примірник книги разом іззаявою про її реєстрацію, у якій зазначаються:
–найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код — для юридичної особи;
–прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, місце проживання, ідентифікаційнийномер платника податків та інших обов'язкових платежів — для фізичної особи;
–номер та дата видачі суб'єкту підприємницької діяльності свідоцтва про сплатуєдиного податку або номер, дата видачі та термін дії пільгового торговогопатенту.
Книгареєструється безоплатно протягом двох робочих днів з дати подання зазначенихдокументів. На титульному аркуші книги зазначаються загальна кількістьсторінок, відомості про орган реєстрації, дата реєстрації та номер запису вжурналі обліку зареєстрованих книг. Ці відомості засвідчуються підписомпосадової особи, яка провела реєстрацію, та скріплюються печаткою органуреєстрації.
Суб'єктомпідприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номерзапису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і абоотриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітнаплата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу(надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) — зпідсумком за день.
Книгазберігається у суб'єкта підприємницької діяльності протягом 3 років післявиконання останнього запису.
У графі 1відображається № операції.
У графі 2відображається дата та номер банківського або касового документа.
У графі 3«Сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)»відображається сума доходів, отриманих від виробництва та продажу продукції(товарів, робіт, послуг).
У графі 4«Сума виручки від реалізації основних фондів» відображається різницяміж сумою, отриманою від реалізації цих основних фондів, та їх залишковоювартістю на момент продажу.
У графі 5«Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації»відображаються суми, фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності нарозрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій (фінансовийрезультат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношуваних предметів,матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у виглядібезповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минувстрок позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподатковані уджерела виплати.
У графі 6«Загальна сума виручки та позареалізаційних доходів» відображаютьсявсі надходження, отримані на розрахунковий (поточний) рахунок та в касусуб'єктом малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг),майна, включаючи основні фонди, які належать суб'єкту малого підприємництва йреалізовані у звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи тавиручка від іншої реалізації
У графах 3, 4, 5,6 не включаються до складу виручки (доходу) суми акцизного збору.
У графі 7«Загальна сума витрат, здійснених у зв'язку з веденням господарськоїдіяльності» відображається фактична сума витрат, проведених зрозрахункового (поточного) рахунку та каси підприємства, у зв'язку з продажемпродукції (товарів, робіт, послуг), здійсненням фінансових операцій, а такожвід іншої діяльності.
Суб'єкт малогопідприємництва щомісячно підбиває підсумки з 3 до 7 граф наростаючим підсумкомз початку року.
На останнійсторінці вказується кількість сторінок, що є в Книзі, запис про це завіряєтьсяпідписом керівника, печаткою суб'єкта малого підприємництва та печаткою органудержавної податкової служби, де зареєстрований суб'єкт малого підприємництва.
Якщо сторінки вКнизі обліку доходів і витрат закінчилися, то суб'єкт малого підприємництваповинен завести нову Книгу обліку доходів і витрат, при цьому дата першогозапису в новій Книзі повинна припадати на день, наступний за останнім днемзапису, зробленим у Книзі, яка велась раніше.
З точки зоруметодології справляння єдиного податку виникають сумніви щодо доцільностіведення податкового обліку юридичних осіб – суб’єктів малого підприємництва –саме в тій формі, що затверджує Державна податкова адміністрація України .
По-перше,позареалізаційні доходи не передбачені в базі оподаткування, а виручка відіншої реалізації надходить на банківський рахунок або в касу платника єдиногоподатку і повинна враховуватися в графі 3 Книги обліку доходів та витрат. Тобтографи Книги не відбивають встановлений законодавством порядок формування базиоподаткування, а ретельне виконання Порядку заповнення Книги призведе доподвійного обліку (в графі 6) частини виручки від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг).
Дотого ж будь які нормативні акти або рекомендації щодо порядку відображення вКнизі витрат, здійснених у зв'язку з веденням господарської діяльності, доцього часу відсутні. Специфіка єдиного податку не дозволяє застосовувати вцьому випадку методику ведення обліку витрат, що застосовується в оподаткуванніприбутку або в прибутковому податку з громадян. Внаслідок цього, не будепомилкою віднесення до витрат суб’єкта малого підприємництва витрат подвійногопризначення у випадку невиконання спеціальних вимог (наприклад, витрати нарекламу або на професійну підготовку та перепідготовку кадрів можуть включатисяу витрати підприємства без будь яких обмежень).
Щеодне питання, що стосується обліку витрат полягає в тому, що на платниківєдиного податку не поширюється дія норм Закону України “Про оподаткуванняприбутку підприємств”, а термін «господарська діяльність», з якою мають бутизв’язані ці витрати, визначений в ст. 1 цього законодавчого акту (хочапрактичне його застосування виходить далеко за межі податку на прибутокпідприємств).[1, с345]
КрімКниги обліку доходів та витрат суб'єкт малого підприємництва — юридична особазобов'язана вести ще й касову книгу.
За результатамигосподарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єктималого підприємництва — юридичні особи подають до органу державної податковоїслужби до 20-го числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом,розрахунки про сплату єдиного податку [29], акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжнідоручення про сплату єдиного податку за звітний період з відміткою банку прозарахування коштів.
Урядку 1 «Середньооблікова чисельність працюючих» відображаєтьсясередньооблікова чисельність працюючих для суб'єктів малого підприємництва, якавизначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіхйого працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та засумісництвом, а також працівників представництв, філіалів, відділень та іншихвідособлених підрозділів.
Урядку 2 «Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) безурахування акцизного збору» відображається сума коштів, отриманих нарозрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва.
Урядку 3 «Виручка від реалізації основних фондів» відображаєтьсявиручка, отримана суб'єктом малого підприємництва, у разі здійснення операцій зпродажу основних фондів, яка визначається як різниця між сумою, отриманою відреалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.
Урядку 4 «Усього виручка від реалізації» відображається загальна сумакоштів, отримана на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малогопідприємництва з урахуванням коштів, отриманих від реалізації основних фондів.
У рядку 5 «Сума єдиного податку за ставкою ( )»відображається сума єдиного податку, яку необхідно сплатити не пізніше 20 числамісяця, що настає за звітним (податковим) періодом, за ставкою, самостійновибраною платником податку, відповідно до чинного законодавства України.
Урядку 6 «Внески, нараховані на суму дивідендів» відображається сумавнесків, які платник єдиного податку зобов'язаний при виплаті дивідендівнараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується єдиний податок,за правилами, установленими підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України«Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями).
У рядку 7 «Сума самостійно виявлених помилок зарезультатами минулих податкових періодів» відображається сума заниженогоподаткового зобов'язання (з позитивним значенням) або сума завищеногоподаткового зобов'язання (з від'ємним значенням), самостійно нарахованаплатником єдиного податку у зв'язку з виправленням помилки.
У рядку 8 «Податкові зобов'язання до сплати»відображається скоригована (виправлена) сума податкового зобов'язання, якунеобхідно сплатити платнику єдиного податку за звітний податковий період зурахуванням суми самостійно виявленої помилки за результатами минулихподаткових періодів.
У рядку 9 «Сума штрафу, самостійно нарахована узв'язку з виправленням помилки» відображається сума штрафу, самостійнонарахованого платником єдиного податку
Показники, відображені у рядках 1-9, заповнюються в графах3-6 поквартально із збереженням даних за минулі звітні періоди (квартали). Уграфі 7 відображається сума показників, зазначених у графах 3-6.
У нижній частині Розрахунку за результатами камеральноїперевірки службова особа ДПІ (ДПА) робить відмітку про виявлені або невиявленіпорушення (помилки) і в разі виявлення порушень складає відповідний акт.
Строки поданняподаткової звітності та перерахування податку, встановлені Указом [14] невідповідають загальним правилам встановлення таких строків За Законом України“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетам тадержавними цільовими фондами” [12].
При поданнізвітності до податкових органів суб'єкт малого підприємництва повинен мати присобі Свідоцтво про право сплати єдиного податку.
Розділ2 — Спрощена система оподаткування суб’єктів малого підприємництва
2.1Розробка і впровадження спрощеної системи оподаткування суб’єктів малогопідприємництва
У разі, коли узвітному періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарськоїпродукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 50 %загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки у наступномузвітному періоді на загальних підставах.
До платників фіксованогосільськогосподарського податку належать також власники земельних ділянок таземлекористувачі, в тому числі орендарі, які виробляють товарнусільськогосподарську продукцію, крім власників та землекористувачів земельнихділянок, переданих для ведення особистого підсобного господарства, будівництвата обслуговування жилого будинку, господарських будівель (присадибна ділянка),садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіннята випасання худоби.
Об'єктомоподаткування є площа сільськогосподарських угідь, переданихсільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому укористування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, яківикористовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами длярозведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставкахта водосховищах). Ставка фіксованого податку з 1 гектара сільгоспугідьвстановлюється у % до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995року, відповідно до Методики, затвердженої КМУ, в таких розмірах:
для ріллі, сіножатей тапасовищ — 0,5; для багаторічних насаджень — 0,3;
для земель водного фонду,які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствамидля розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах, — 1,5 %грошової оцінки одиниці площі ріллі по областях та АРК.
Платники податкувизначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік упорядку і розмірах, передбачених цим Законом, і подають розрахунок органудержавної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютогопоточного року. Нарахування фіксованого сільськогосподарськогоподатку здійснюється до 20 числа кожного місяця звітного року, починаючи злютого.
Сплата податкупроводиться щомісячно до 20 числа наступного місяця у розмірі третини сумиподатку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у такихрозмірах: у I кварталі — 10 %; у II кварталі — 10 %; у III кварталі — 50 %; уIV кварталі — 30 %. Платники податку визначають суму податку на поточний рік упорядку і розмірах, передбачених Законом України «Про фіксованийсільськогосподарський податок», і подають загальний розрахунок фіксованогоподатку на всю площу земельної ділянки органу ДПС за місцем своєї реєстрації до1 лютого поточного року.
У той же термін платникподатку подає розрахунок фіксованого податку окремо по кожній земельній ділянціоргану ДПС за місцем розташування такої земельної ділянки. Платники фіксованогосільськогоспподатку перераховують кошти на окремий рахунок відділенняДержказначейства в районі за місцем розташування земельної ділянки. Суминарахованого (внесеного) фіксованого сільськогоспподатку включаються до складуВВ платника фіксованого сільськогосподарського податку.
2.2 Особливостібухгалтерського і фінансового обліку за умов застосування спрощеної системиоподаткування
Для переходу наспрощену систему оподаткування суб'єкт малого підприємництва подає письмовузаяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.
3аява подаєтьсяне пізніше, ніж за 15 днів до початку наступною звітного (податкового) періоду(кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежівза попередній звітний (податковий) період.
Суб'єкт малогопідприємництва- юридична особа для податкового обліку зобов'язана вестикнигу обліку доходів та витрат (табл. 1) та касову книгу.
Таблиця 1. Книгаобліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва№ з/п Дата та номер банківсько-го або касового документа Сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), грн. Сума виручки від реалізації основних фондів, грн. Позареалі-заційні доходи та виручка від іншої реалізації, грн. Загальна сума виручки та позареалі-заційних доходів, грн. (гр.3+гр.4+гр.5) Загальна сума витрат, здійснених у зв’язку з веденням господарської діяльності, грн. 1 2 3 4 5 6 7
Разом з тим,підприємства зобов'язані вести бухгалтерський облік з вимогами стосовнодокументального оформлення господарських операцій.
Визначення сумиєдиного податку суб'єктом малого підприємництва здійснюється за наступнимрозрахунком.
Таблиця. 2. Розрахунок,сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва (ставка податку 10відсотків виручки), (тис. грн.)Показники Код рядка Розмір показника Середньооблікова чисельність працівників, чол. 01 25 Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору 02 115 Виручка від реалізації основних фондів 03 5 Усього виручка від реалізації (рядок 02 + рядок 03) 04 120 Нараховано єдиного податку за ставкою 6 % (10 %) (рядок 04 х 6(10)/100) 05 12 Фактично сплачено єдиного податку за ставкою 6 % (10 %) (за даними платниками) 06 10 Підлягає до сплати за ставкою 6 % (10 %) (за даними платника) (рядок 05 – рядок 06) 07 2
Суб'єкт малогопідприємництва може відмовитися від застосування спрощеної системи іповернутися до загальної системи оподаткування.
Спрощена системаоподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва можезастосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності,передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.[5, с228]
Перехід України до ринкових відносин, значні перетворення усистемі господарювання, зміни відносин власності, управлінні господарськимипроцесами тощо. Вони не могли не торкнутися і бухгалтерського обліку як системивпорядкованого узагальнення інформації про господарську діяльність, стан і рухмайна та зобов’язань підприємств.
Єдинасистема бухгалтерського обліку поділяється на: системи фінансового, податковогота управлінського, кожний з яких має свою специфіку та різну мету (табл. 3).
Таблиця 3. Відмінні характеристикифінансового, управлінського і податкового обліку.Порівняльна характе-ристика Фінансовий облік Управлінський облік Податковий облік Основні користувачі інформації Особи і організації як всередині, так і поза господарською одиницею Різні рівні керівництва Контролюючі органи податкової адміністрації Система запису Система подвійного запису Не обмежений системою подвійного запису: використовується будь-яка система Можливе використання системи подвійного запису або будь-яка інша форма Свобода вибору Обмежений принципами ведення бухгалтерського обліку Ніяких обмежень, крім вартості, єдиний критерій —придатність Обмежений правилами ведення податкового обліку Основний об’єкт обліку Господарська одиниця в цілому Різні структурні підрозділи господарської одиниці (центри витрат і відповідальності) Господарська одиниця в цілому Часовий аспект Націленість на минуле Націленість на майбутнє Націленість на минуле Частота складання звітності Періодично на регулярній основі В залежності від потреби може складатися і на нерегулярній основі Періодично на регулярній основі Ступінь надійності Вимагає об’єктивності: історичний за природою Суттєво залежить від цілей планування Вимагає точності: залежить від норм податкового законодавства
Фінансовий облік – збір даних на рахунках бухгалтерськогообліку, для складання фінансової звітності, виявлення фінансових результатів зазвітний період.
На основі фінансового обліку ведеться управлінський облік,тобто облік витрат виробництва, контроль за ними, прогнозування прибутку.Управлінський облік є основою фінансового менеджменту на підприємстві. Йогорезультати призначені для внутрішнього користування.
Податковий облікпризначений для визначення розміру податкових зобов’язань платника податків.Податковий облік організовують в такому порядку, щоб задовольнити потребиуправління і служби податкового менеджменту в інформації щодо формуванняоподаткованої бази підприємства від усіх видів діяльності.
Об’єктами фінансовогообліку є господарські процеси, в результаті яких змінюються активи,зобов’язання і капітал підприємства. Об’єктом податкового обліку є господарськіоперації платника податків і зборів, що відображають виникнення чи змінуоб’єкту оподаткування.[5, с 455]
Предметомфінансового обліку є господарські засоби за їх складом і розміщенням, джерелаутворення та їх цільове призначення, господарські процеси, що відбуваються врезультаті виробництва продукції, витрати та результати господарськоїдіяльності в цілому.
Податковийоблік має дещо вужчий предмет, оскільки господарські засоби фігурують тут вякості об'єкта лише тією мірою, в якій вони пов'язані з визначенням базиоподаткування.
Найбільшвсеохоплюючою є система фінансового обліку, тому в ній застосовуються всіелементи методу загальної системи бухгалтерського обліку – рахунки, подвійнийзапис, документацію, інвентаризацію, оцінку, калькуляцію. Підсистемаподаткового обліку охоплює значно вужче коло об'єктів.
Документаціяв системі податкового обліку обмежується первинними документами, податковиминакладними, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, реєстрамиобліку валових доходів і витрат. Інвентаризація власне у податковому обліку незастосовується, хоч її не можна ігнорувати при визначенні приросту (убутку)товарів, інших виробничих запасів. Але здебільшого уточнення залишківтоварно-матеріальних цінностей (ТМЦ) за даними інвентаризації проводять уфінансовому обліку.
Якщоподатковий облік ведуть позасистемно, шляхом вибірки даних, тут не застосовуютьсятакі елементи методу бухгалтерського обліку як рахунки і подвійний записоперацій, що до речі, властиве інколи управлінському обліку в окремих країнах.В Україні як фінансовий, так і управлінський облік (а на великих підприємствахце доцільно і щодо податкового обліку) ведуть у системі кореспонденції рахунківподвійним записом.
Убухгалтерському обліку до його поділу на фінансовий і управлінський, а тепер уних застосовуються всі види вимірників – натуральні, трудові, умовні тагрошові, то у податковому обліку використовується грошовий та натуральнийвимірник.
Податковийі фінансовий облік відрізняються як за первинними документами (податкованакладна – у податковому обліку і товарно-транспортна накладна – у фінансовомуобліку), так і за обліковими реєстрами (реєстр податкових накладних, реєстриобліку валових витрат та валових доходів, аналогів яким у фінансовому облікувзагалі немає), звітними документами, податкові форми яких набагато численніші,ніж у фінансовій звітності, термінами подання звітності, які у податковійсистемі більш оперативні у порівнянні з фінансовою. Зокрема, податковазвітність є місячною, квартальною і річною, у той час як фінансова – лишеквартальною і річною. Тут доречно зазначити, що у жодній країні ЄвропейськогоСоюзу на підприємства не покладається обов'язок щоквартального складанняфінансової звітності. Правилом є складання річної фінансової звітності.Додаткові обов'язки покладаються лише на ті підприємства, акції якихкотируються на біржі, та на банківські установи.
Утой же час документи податкової звітності виконують функції первиннихдокументів фінансового обліку, оскільки для складання деяких форм податковоїзвітності дані фінансового обліку – лише вихідна інформаційна база, а потім ціж самі форми податкової звітності є основою для записів у аналітичних реєстрахфінансового обліку.
Так,розрахунок плати за землю складається на основі акта на право власності(користування) на землю, а потім цей же розрахунок використовують для записів уреєстрах фінансового обліку. Аналогічно використовують розрахунок податку звласників транспортних засобів та інших самохідних машин, основою для складанняякого є інвентарні картки з обліку основних засобів, розрахунок плати заспеціальне використання водних ресурсів, складений за інформацією про наявністьспоживачів води, норми споживання води та ставки плати.
2.3Переваги і недоліки альтернативних способів оподаткування малих підприємств
На думку багатьохфахівців, основними напрямками дальшого розвитку малого підприємництва в Українів найближчій перспективі є: формування належної законодавчої бази, сприятливоїдля розвитку малого бізнесу; вдосконалення фінансово-кредитної підтримки; забезпеченняматеріально-технічних та інноваційних умов розвитку малих підприємств;інформаційне та кадрове забезпечення бізнесу; стимулювання зовнішньоекономічноїдіяльності суб'єктів малого підприємництва. Формування відповідної законодавчоїбази розвитку малого підприємництва передбачає, насамперед, встановленняправових гарантій для забезпечення свободи і захисту приватної власності;розробку дійових законодавчо-нормативних актів, спрямованих на стимулюваннямалого бізнесу; усунення правових суперечностей і скасування положень, щогальмують розвиток приватної ініціативи. Сьогодні найактуальнішими проблемами єрозробка нових та вдосконалення діючих законодавчо-нормативних документів зпитань визначення чітких підходів до власності та форм її захисту; створеннясприятливішого податкового, інвестиційного, інноваційного та цінового режимівдля суб'єктів малого підприємництва; упорядкування механізмів державногорегулювання та контролю підприємницької діяльності.
Важливимфактором, який позитивно вплине на формування фінансового забезпечення малогопідприємництва – це застосування різних форм забезпечення гарантій поверненняпозикових коштів підприємницьким структурам. Механізм державного гарантуваннякредитів для малого підприємництва базується переважно на авторитеті держави,як безперечно платоспроможного та відповідального гаранта позик. Я вважаю, що державаповинна також залучати недержавне гарантування – це комерційними організаціями,банками, приватними фінансовими установами, іноземними інвесторами,товариствами взаємного гарантування, громадськими організаціями тощо. Тобто,підсумовуючи вищесказане існують проблеми, які перешкоджають повноцінномурозвиткові малого бізнесу. Однією з найголовніших перешкод більшої частинипідприємництва є проблема пошуку та отримання фінансових ресурсів.
Фінансово –кредитна допомога малому підприємництву повинна формуватися за такимипринципами:
1. Стимулюваннякомерційних банків та інших фінансових небанківських установ до надання позик ірозширення послуг фірмам шляхом звільнення від оподаткування коштів, щоспрямовуються у фонд кредитів малому підприємництву, надання державних гарантійповернення позики;
2. Переорієнтаціябюджетних коштів, спрямованих на фінансово – кредитну підтримку малого секторуекономіки, з прямого забезпечення фінансовими ресурсами на формування фондівдля надання послуг із метою стимулювання процесу кредитування малого бізнесу;
3. Активізаціяпроцесу створення та діяльності недержавних гарантій, страхових умов дляобслуговування малого бізнесу через створення відповідних мотиваційнихмеханізмів зацікавленості в цій діяльності з наданням пільгових умов дляїхнього функціонування;
4. Ефективневикористання іноземної допомоги й активне виявлення своєї позиції увзаємовідносинах із міжнародними фінансовими організаціями;
5. Сприянняпроцесу самоорганізації суб’єктів малого підприємництва у розв’язанні своїхфінансово – кредитних проблем за допомогою створення установ взаємногофінансування та гарантування.
Держава такожповинна сприяти формуванню інфраструктури підтримки малого бізнесу,організовувати державну підготовку та перепідготовку, підвищення кваліфікаціїкадрів для суб’єктів цього виду підприємництва. Це повинно бути забезпеченошляхом створення та забезпечення діяльності бізнес – центрів, бізнес –інкубаторів тощо. У всіх областях необхідно, щоб формувалися інформаційні банкиданих стану та розвитку малого бізнесу, ділових пропозицій іноземних фірм іпотенційних інвесторів щодо розвитку підприємництва. Необхідно створюватиінженерні центри, технопарки, центри соціального партнерства, та інші ланкиінфраструктури, які є необхідні для розвитку малого бізнесу. Позитивним було бякщо таких інформаційних центрів як „Сегмент” було більше. Це пояснюється тим,що мала фірма не може успішно розвиватися без створення успішної системиінформаційного обслуговування. Головним завданням таких фірм має бути:забезпечення доступу підприємців до інформації. Це може бути правова,маркетингова, науково – технологічна, комерційна інформація. Щодо кадровогозабезпечення доцільно використовувати налагодження контактів з навчальнимизакладами, налагоджувати мережу центрів перепідготовки. На сьогодні ця проблемане є одною з основних, бо існують багато центрів та закладів, які займаютьсянавчанням, підвищенням кваліфікації підприємців.
Одним із значущихнапрямів розвитку малого бізнесу є матеріально – технічна та інноваційнапідтримка. Забезпечення сприятливих умов та інноваційного клімату для розвиткумалих підприємств повинно передбачати розробку та впровадження механізмупередачі малим фірмам виробничих площ та виробничих потужностей, у тому числі йтих що вивільняється у процесі ліквідації або реорганізації підприємств –банкрутів, формування розвинутого ринку нерухомості, розробку механізмупередачі малим підприємствам нових технологій, а також обладнання, якенеобхідне для здійснення бізнесу, на пільгових умовах, розширення сфери наданняробіт і поставок для державних потреб, сприяння забезпеченню їх матеріально –технічними та іншими ресурсами з боку державних структур. Необхідно фінансовопідтримувати ті фірми, які здійснюють інноваційну діяльність, впроваджують новітехнології та інноваційні проекти, за рахунок Державного інноваційного фонду.Держава має сприяти створенню регіональних інноваційних фондів, надаватидопомогу у проведенні наукових досліджень, у впровадженні прогресивнихтехнологій, сприяти пошуку замовників та виконавців інноваційних проектів длямалого бізнесу.
Виняткововажливою проблемою є питання поліпшення доступу до зовнішніх джерелфінансування, створення сприятливих умов для залучення іноземного капіталу всфері малого підприємництва, що передбачає створення та підтримку регіональнихбізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, технопарків тощо, формування сіткифінансово-кредитних установ, інвестиційних та інноваційних фондів.
Взагалі розвитокмалого підприємництва — важлива економічно-політична проблема, розв'язання якоїпотребує цілісної системної методології розвитку малого підприємництва з точкизору як бюджету і податків, так і ставлення держави до малого бізнесу. Початокдійсного піднесення в розвитку малого підприємництва в цілому є неминучим, протевоно значною мірою де термінуватиметься реальним піднесенням та пожвавленнямрозвитку всієї економічної системи України.
Розділ3 — Використання спрощеної системи на сучасному етапі розвитку ринковоїекономіки:
3.1Переваги і недоліки використання спрощеної системи оподаткування
У разі ухваленняВерховною Радою України законопроекту «Про спрощену систему оподаткування,обліку і звітності суб'єктів малого бізнесу» відбудеться триразовезбільшення ставок єдиного податку для фізичних осіб — підприємців. Так вважаютьчлени Українського союзу промисловців і підприємців, а також учасникиАнтикризової ради громадських об'єднань, які зібралися сьогодні у Києві дляспільного розширеного засідання, передає кореспондент.
Учасники засіданнязвернулися до громадськості зі спеціальною заявою. У ній зокрема, ідеться:«У момент загострення економічної кризи і невизначеності перспективподальшого розвитку ситуації, всі зусилля держави повинні бути спрямовані нанедопущення охолодження економіки, підтримку її реального сектора. Але замістьцього центральна і місцева влада у дві руки з дивовижною наполегливістю інедалекоглядністю підсилюють фіскальний тиск на підприємництво, роблять всеможливе, щоб вичавити останні соки з ослабленого бізнесу».
Таким тиском, надумку учасників сьогоднішнього засідання, служать проекти законів «Проставки акцизного збору на тютюнові вироби», «Про спрощену системуоподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого бізнесу». Ухваленняпершого документа приведе до скорочення об'ємів виробництва у більше ніж увічі,згортанню інвестиційних програм, масовому звільненню працівників. Аналогічнінаслідки, до речі, можливі й у разі ухвалення законів про зміну акцизів наалкогольні напої, нафтопродукти, у разі перегляду положень про місцеві податкиі збори, а також деяких інших видів податків. Наприклад, збільшення ставокоподаткування на землю в 3-12 разів, як передбачається вже внесеним допарламенту відповідним законопроектом, помітно ударить по великихпідприємствах, що займають велику територію. На межі зупинки опиняться сотнізаводів.
Питання реформиєдиного податку також викликають стурбованість. Як випливає із заяви членівУСПП і Антикризової ради громадських об'єднань, зміна підходів до визначенняєдиного податку в контексті загального удосконалення системи оподаткування,безперечно, актуальна. «Але в умовах фінансово-економічної кризи такі»новації" матимуть тільки негативні наслідки і призведуть дотінізації підприємницької діяльності, розширять можливості длязловживань".
З 1998 року в парламентіперебуває на розгляді проект Закону України “Про спрощену системуоподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.Запропонована в ньому модель спрощеної системи оподаткування фактично інтегруєтри режими оподаткування малого підприємництва: фіксований податок, єдинийподаток та спеціальний патент. При цьому, широко враховується досвідзастосування всіх зазначених режимів й виправляються недоліки, виявлені під часїх застосуванні. В законопроекті дотримується рівність організаційно-правовихформ, підтримується послідовність можливого переходу від одного до іншого рівнясистеми з відповідним поступовим зростанням обсягів обліку.
Пропонується двіформи спрощеного оподаткування: патентна та відсоткова. Загалом, всю системуумовно можна поділити на три рівні, кожному з яких відповідає певний суб’єктспрощеної системи і застосовується одна з двох її форм.
Перший рівень — це найдрібніші суб’єкти підприємницької діяльності — самозайняті фізичні особи,що не використовують працю найманих працівників та здійснюють діяльність всфері торгівлі або надання платних послуг населенню, тобто працюють накінцевого споживача. Це практично те підприємництво, що перебуває ще напочатковою етапі і є, по суті, боротьбою з бідністю. До таких суб’єктів ставлятьсянайменші вимоги й тут фактично відсутній облік. Їм пропонується застосовуватипатентну форму, тобто вони мають щомісячно сплачувати фіксовану суму, якавстановлюється місцевою радою в межах від 0,2 до 1,5 мінімальних заробітнихплат.
Другий рівень — це суб’єкти малого підприємництва (як фізичні так і юридичні особи), обсягвиручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) яких не перевищуємежі 10000 мінімальних зарплат. Вони також працюють на кінцевого споживача(торгівля, громадське харчування, громадські послуги). Їхня діяльністьпов’язана з готівкою, облік та контроль за обліком якої є обтяжливим інеефективним. Тому їм також пропонується патентна форма, тобто сплатафіксованих сум, визначених місцевою радою за місцем розташування точки торгівліабо надання послуг. Такий варіант зберігає мотивацію до легалізації, якупроголошує ДПАУ, та мотивацію місцевих органів влади до створення напідпорядкованій їм території сприятливих умов для діяльності таких суб’єктівпідприємництва. При цьому, до них має бути застосовано досить простий облік(лише підсумок за день), який підтверджує відповідність суб’єкта критеріямобсягу реалізації.
Третій рівень — це суб’єкти малого підприємництва (як фізичні, так і юридичні особи), обсягвиручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) яких не перевищуємежі 20000 мінімальних зарплат. Для таких суб’єктів пропонується застосуватибільш гнучку — відсоткову форму спрощеної системи, в якій за базу оподаткуваннябереться обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Отже,вимоги щодо обліку реалізації зростають.
Запропонована взаконопроекті спрощена система оподаткування для суб’єктів малогопідприємництва забезпечує “вертикальну” рівність оподаткування, тобто ті умови,за яких рівень податкового навантаження чітко відповідатиме можливостямсплатити податки. Проект Закону України “Про спрощену систему оподаткування,обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” було розроблено з метоюзаконодавчого врегулювання питань застосування спрощеної системи оподаткування,які сьогодні регулюються нормами Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727“Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малогопідприємництва” (із змінами та доповненнями) .
3.2Міжнародний досвід використання спрощеної системи оподаткування
Для забезпеченнябільшого вдосконалення системи оподаткування України, потрібно запозичуватидосвід інших країн, система оподаткування яких повною мірою сприяє розвиткумалого бізнесу. Зокрема,для розвитку підприємництва в Республіці Казахстан запроваджено спеціальнийподатковий режим для суб’єктів малого бізнесу, сутність якого полягає успрощеному порядку обчислення, оплати та подання податкової звітності.
Перевагою спеціальногоподаткового режиму на підставі спрощеної декларації є її простота. Будь-якийплатник податку може самостійно визначити свої податкові зобов’язання шляхомвикористання залежно від рівня доходу ставки податку. Ставки податку, щозастосовує Республіка Казахстан наведені у таблиці 2.
Ставки податку уРеспубліці Казахстан.[9, с432]
Крім того, сума податківза спрощеною декларацією може зменшитися на 1,5 % за кожного робітника, якщосередньомісячна заробітна плата перевищує її мінімальний розмір, встановлений вреспубліці. Таким чином, потрібно зазначити, що спрощеній системі оподаткуваннямалого бізнесу приділяється значна увага як у нашій країні, так і за кордоном.У деяких країнах, окрім спрощеної системи оподаткування, вводяться додатковіумови зменшення суми сплати податків. Це здебільшого сприяє відмові відтіньової господарської діяльності, що дає змогу збільшити розміри податковихнадходжень до бюджету.
Стосовно рівняоподаткування прибутку, який залежить від методології визначенняоподатковуваного прибутку і встановленої ставки, можна зазначити, що вінперебуває у загальноприйнятих у світі межах. Більше того, після впровадженняостаннього закону про податок на прибуток підприємств, який регламентує переліквалових доходів і валових витрат, але практично не нормує їх, підприємства маютьдосить широкі можливості у «виведенні» необхідного їм фінансового результату.Тому не може бути й мови про високий рівень оподаткування прибутку. Інша річ,коригування прибутку при визначенні його оподатковуваної суми, які націлені наперекриття можливих каналів ухилення від оподаткування та нераціональноговикористання коштів. Проблема навіть не у сумах коригування, а у тому, що дляцього потрібен додатковий (крім фінансового) податковий облік, який вимагаєсуттєвих витрат на його ведення та повністю суперечить одному з головнихпринципів оподаткування — зручності для платника. У цілому порядок визначенняоподатковуваного прибутку надзвичайно ускладнений і подальше вдосконаленнямеханізму оподаткування пов’язане насамперед із його спрощенням.
Чинна ставка податку — 30%, теж досить помірна. Для порівняння, в переважній більшості європейськихкраїн вона вища: в Італії — 53 %, Німеччині — 45 %, Великій Британії і Франції— 33 %, і тільки в окремих, але дуже багатих країнах нижча: у Швейцарії — 10 %,Норвегії — 21 %, Швеції — 28 %. Тому загальне зниження ставки податку наприбуток до рівня 20—25 %, яке передбачається проектом Податкового кодексуУкраїни, в умовах надзвичайно низького, як було показано вище, податковогозабезпечення бюджету навряд чи прийнятне з позицій збалансуванняіндивідуальних, корпоративних (підприємств у цілому) та суспільних інтересів удержаві. Подібний підхід навряд чи обґрунтований і з позицій фінансовоїстратегії економічного зростання. Потрібне не стільки зниження рівняоподаткування — він і так невисокий, скільки пільговий режим оподаткування усфері інвестиційної діяльності та створення додаткових робочих місць. При цьомудоцільно також розглянути питання про запровадження прогресивної шкали ставок зподатку на прибуток підприємств за схемою їх зниження відносно незначнихобсягів прибутку до рівня 10—15 %. Такий підхід сприятиме також зниженню цін натовари і послуги, оскільки за зменшеної ставки податку компенсуватимутьсявтрати чистого прибутку від подібного зниження цін і тарифів.
Поступове зниження роліподатку на прибуток підприємств у формуванні доходів бюджету повинновідбуватись паралельно із підвищенням ролі особистого прибуткового податку зарахунок поступових змін у структурі ВВП і національного доходу, спрямованих,відповідно до політики доходів, на підвищення питомої ваги і маси заробітноїплати. Подібна тенденція структурних зрушень у податковій системі Українинабула в останні роки чітко визначеного і стабільного характеру і маєпідтримуватись усіма засобами фінансової політики.
Прибутковий податок згромадян справляється з фізичних осіб — громадян України, що мають самостійнеджерело доходів у країні та за її межами, а також з іноземних громадян і осіббез громадянства з доходів, отриманих в Україні. На відміну від інших видівподатків, прибутковий податок із громадян стягувався й в умовах соціалізму.Робітниками та службовцями він сплачувався за єдиною ставкою — 13 %, особами,що мали приватну практику і займались різноманітними промислами — запідвищеними прогресивними ставками. Особливо жорстко оподатковувалися служителіцеркви — максимальна ставка становила 80 %.
Об’єктом оподаткування єсукупний річний дохід платника, що включає доходи від роботи за наймом (заосновним і не основним місцем роботи), від підприємницької діяльності й іншівиди доходів. Установлено прогресивну ступінчасту шкалу ставок, в основу якоїпокладено неоподатковуваний мінімум (сьогодні він становить 17 грн на місяць,тобто біля 3 дол. США). З доходу від 1-го до 5-ти неоподатковуваних мінімумівподаток сплачується за ставкою 10 %, в інтервалі від 5 до 10-тинеоподатковуваних мінімумів — 15 %, від 10 до 60 — 20 %, від 60 до 100 — 30 %та із суми, що перевищує 100 неоподатковуваних мінімумів, стягується податок заставкою 40 %.
Як бачимо, існуюча шкаластавок має нічим не обґрунтований стрибкоподібний характер. Спочатку вонастрімко зростає, потім у тривалому інтервалі є стабільною і, нарешті, зновубільш прискорено зростає. Пояснити подібні коливання жодними принципамиоподаткування неможливо. Цілком очевидно, що у разі застосування прогресивноїшкали ставок прогресія має бути, по-перше, плавною і, по-друге, менш стрімкою,адже навряд чи виправдане існуюче співвідношення 4: 1 між максимальною імінімальною ставками.
У цілому проблема виборувиду ставок з прибуткового податку з громадян — пропорційні чи прогресивні — єдоволі актуальною, особливо після відновлення у Росії єдиної пропорційноїставки на тому рівні, що існував у радянські часи — 13 %. Вирішувати цюпроблему слід тільки з огляду на рівень диференціації доходів громадян. Взагаліпідставою для використання прогресивної шкали ставок є істотна диференціаціядоходів у суспільстві. При цьому, з одного боку, чим вища ця диференціація, тимбільшою має бути і прогресія, але, з іншого боку, вона обмежена тим, що особи звисокими доходами, як правило, — найбільш продуктивна частина суспільства, і їхнадмірне оподаткування веде до уповільнення темпів еконо-мічного розвитку.
Зважаючи на те, що вумовах перехідної економіки рівень диференціації доходів громадян в Українідосить високий, науково обґрунтованим і виправданим буде використанняпрогресивної шкали ставок. Але її побудова має здійснюватись не від низькихдоходів до високих, а навпаки. Вважаємо цілком виправданим установлення длявисоких доходів ставки прибуткового податку з громадян на рівні на 5—10процентних пунктів нижче, ніж з податку на прибуток підприємств, тобто врозмірі 20—25 %. Для осіб із середніми доходами і ставки мають бути насередньому рівні — біля 15 %. Стосовно ж осіб з низькими доходами необхідновстановити пільгові ставки 5 і 10 %. Водночас повне звільнення відоподаткування, на нашу думку, невиправдане, оскільки кожний громадянинкористується суспільними благами і має брати посильну участь у їх фінансуванні.
Порядок сплати податкузалежить від характеру одержуваних доходів. Доходи від роботи за наймом наосновному місці роботи мають постійний характер і тому оподатковуютьсящомісяця. Наприкінці року провадиться перерахунок за сукупним річним доходом.Доходи не за місцем основної роботи (за сумісництвом, за контрактом, трудовоюугодою і т.п.) оподатковуються за єдиною ставкою 20 % у момент їх виплати. Напочатку наступного року (до 1-го квітня) особи, що мають доходи не за місцемосновної роботи, подають у податкову інспекцію декларацію про доходи, напідставі якої визначається сукупний річний дохід і сума податку, що підлягає досплати з нього. Ця сума порівнюється з уже сплаченим податком і визначаєтьсясальдо розрахунків — доплата або повернення.
Доходи відпідприємницької діяльності (без створення юридичної особи) оподатковуються абоза декларацією платника про отримані доходи, або у вигляді фіксованого податкушляхом придбання патенту. Платник сам вибирає спосіб сплати податку. Ставкифіксованого податку залежать від дохідності того або іншого виду діяльності івстановлюються в межах від 20 до 100 грн на місяць. Сплата податку у разіподання декларації провадиться спочатку протягом року щокварталу авансовимиплатежами, а потім за річною декларацією про фактично отримані доходи робитьсяперерахунок.
Охарактеризований порядокрозрахунків доволі ускладнений і далеко не завжди справедливий. Декларуваннядоходів потребує багато витрат як з боку податкової служби, так і платників(насамперед втрата часу). Фіскальна ефективність декларування практичновідсутня. Крім того, далеко не всі громадяни, які мають це робити, декларуютьсвої доходи, що порушує принцип обов’язковості в оподаткуванні. Доцільніше булоб або взагалі відмовитись від декларування, установивши для доходів, отриманихне за місцем основної роботи, середню (чи трохи вище середньої) ставку, абоперерахування за сукупним річним доходом здійснювати без декларацій на підставіотриманих даних про виплати доходів (з упровадженням ідентифікаційних номерівце не викликає особливих технічних труднощів).
Упровадження фіксованогоподатку для осіб, що ведуть підприємницьку діяльність без створення юридичноїособи, було, безумовно, прогресивним явищем. Однак ставки податку недостатньообґрунтовані і зумовлюють порушення справедливості і рівності в оподаткуванні.Так, з доходу на рівні 1000 грн на місяць особи, що працюють за наймом,сплачують біля 200 грн прибуткового податку. Для осіб, що ведуть підприємницькудіяльність, такий дохід — цілком звичайне явище, але з нього буде заплачено фіксованогоподатку не більше 100 грн на місяць. При зростанні розміру доходів розрив будезбільшуватись, оскільки ставки фіксованого податку обмежені.
У цілому проблемиприбуткового оподаткування громадян у сучасних умовах полягають у надмірновисокому його рівні для осіб, що працюють за наймом і мають офіційні доходи.Вони, по суті, доплачують за тих, хто приховує доходи. Це пов’язано як іздоволі високим рівнем ставок, так і з абсолютно незрозумілим розміромнеоподатковуваного мінімуму, що приблизно в 20 разів менший офіційногопрожиткового мінімуму. Тобто проблема навіть не у високих ставках, а в їхзастосуванні до дуже незначних розмірів доходів. Безумовно, в умовах, щосклалися, взяти за неоподатковуваний мінімум прожитковий мінімум неможливо(так, середня заробітна плата у 2000 р. становила 311 грн на місяць, що більшеніж на 100 грн менше прожиткового мінімуму). За таких умов чисельністьплатників податків стане дуже обмеженою. Очевидно, за базу побудови шкалиставок слід взяти мінімальну заробітну плату, зробивши її і неоподатковуваниммінімумом. Можливо, це і не зовсім правильно (як можна оподатковувати те, щопотрібне для забезпечення проживання), але набагато обґрунтованіше, ніж нинішні17 грн на місяць.
Високий рівеньприбуткового оподаткування громадян визначається також тим, що він маєіндивідуальний характер і не враховує сімейного стану платника податку.Доцільно передбачити для громадян можливість вибору порядку сплати по-датку —за індивідуальним, чи сукупним сімейним доходом (у розрахунку на одного членасім’ї), що посилить справедливість в оподаткуванні, і водночас сприятимезміцненню статусу інституту сім’ї у суспільстві.
І, нарешті, коротко щепро одну групу проблем, пов’язану з пільгами. На даний час в їх наданніпереважають певні заслуги чи статус платника, що аж ніяк не вписується відеологію прибуткового оподаткування. На нашу думку, пільги мають надаватисьзалежно від можливостей окремих громадян в отриманні доходу (наприклад,інвалідам) та з урахуванням додаткових витрат платника, які мають соціальнийхарактер (на утримання тих же інвалідів, дітей, непрацездатних тощо).
Щодо двох інших видівпрямих податків, які відіграють значно меншу роль у податковій системі, іпроблеми набагато простіші.
Податок із власниківтранспортних засобів сплачують юридичні і фізичні особи. З автотранспортнихзасобів податок стягується за ставками в євро зі 100 см3 об’єму двигуна. Прицьому розмір ставок диференційований залежно від об’єму двигуна — чим вінбільший, тим вищі ставки. За водними видами транспорту ставки встановлені на 1 см довжини корпусу. Фізичні особи сплачують податок щорічно, а юридичні — щомісяця.
Податок із власниківтранспортних засобів може використовуватись як податок на багатих і як цільоведжерело фінансування відповідних витрат на утримання дорожньої та водноїінфраструктури. В Україні переважає перший підхід, що, по суті, зафіксовано усамій назві податку — «з власників». Взагалі стосовно власників транспортнихзасобів установлено досить багато високих податків, зборів, і навіть поборів —мито, акцизний збір, збір (причому в даному разі саме збір, а не внески) доПенсійного фонду, платежі за реєстрацію, технічний огляд, медичний огляд та ін.Водночас побудова ставок цього податку не враховує вартості транспортнихзасобів, яка, крім об’єму двигуна, відображає багато інших якісних параметрів.Тобто, хоча насамперед оподатковуються власники, механізм оподаткуванняпобудований відносно технічних характеристик самих транспортних засобів.
Вважаємо, що данийподаток має бути трансформований у «податок на транспортні засоби» на основічіткого встановлення його цільового призначення і застосування. Оскількикористування транспортними засобами має переважно регіональний характер,доцільно повністю перевести його до сфери місцевого оподаткування, а не тількизараховувати його надходження у місцеві бюджети, як це робиться нині.
3.3Пропозиції щодо вдосконалення спрощеної системи оподаткування
Простота тапрозорість правил оподаткування, процедур обліку та контролю, їхня доступністьдля людей без фахових знань у бухгалтерії дали змогу багатьом українцям відчутиможливості особистої економічної незалежності й досягти певного рівнясамозабезпечення.
Слід відзначити,що з кожним роком спостерігається тенденція до зростання основних показниківдіяльності суб’єктів спрощеної системи оподаткування, що позитивно позначаєтьсяна динаміці надходжень до бюджету.
Сьогодні понад40% від загальної кількості суб’єктів малого підприємництва обрали спрощенусистему. З 1999 до 2007 року кількість платників єдиного податку збільшиласьмайже в 12 разів, а надходження до бюджету від його сплати зросли в 14 разів.Суб’єкти підприємництва-спрощенці забезпечують роботою 1,5 млн громадян.
Проте, за часіснування цієї системи оподаткування в Україні відбулися значні зміни взаконодавстві та економіці. Верховна Рада прийняла низку законів, норми якихвнесли суттєві зміни в порядок сплати спрощенцями внесків назагальнообов’язкове пенсійне страхування, створили проблему подвійногооподаткування та відчутне фінансове навантаження, особливо на фізичнихосіб-підприємців.
Тим часом, нормиУказу Президента від 1998 року не змінювалися. Зокрема, протягом десяти роківграничний обсяг доходу від реалізації продукції та розміри ставок єдиногоподатку не змінювалися, незважаючи на те що в економіці країни постійновідбувається зростання таких показників, як індекс інфляції, мінімальназаробітна плата, споживчі ціни тощо.
Так, середнійрівень індексу інфляції за період з січня 1998 до січня 2008 року сягнув112,95%. У 1998 році мінімальна заробітна плата була на рівні 45 грн. Напочаток 2008 року вона становить 515 грн, тобто збільшилась в 11,4 рази.Законодавством України передбачено й подальше зростання мінімальної заробітноїплати (тільки протягом 2008 року вона зросте з 515 до 605 грн).
Отже,встановлений у 1998 році Указом Президента України граничний обсяг виручки відреалізації та розміри ставок єдиного податку на сьогодні є економічноневиправданими.
Безумовно,неприпустимим є те, що спрощена система оподаткування, яка мала на метіпідтримку самозайнятого населення та підприємців-початківців, використовуєтьсявеликим та середнім бізнесом для зменшення своїх податкових зобов’язань.
Але не вартозабувати про те, що в основі зловживань спрощеною системою оподаткування лежитьскладність та обтяжливість загальної системи. Це спонукає окремих суб’єктівгосподарювання шукати шляхи зменшення сум податкових зобов’язань. Високефінансове навантаження на підприємців (податки, соціальні й пенсійні внески,збори тощо) призводить до низьких темпів зростання їхньої діяльності, тінізаціїекономічних процесів, зниження конкурентоспроможності як на внутрішніх, так ізовнішніх ринках. Нарікати слід в першу чергу не на „мінімізаторів”, а нагроміздку та фіскально-орієнтовану систему оподаткування.
Тому викликаєзанепокоєння позиція деяких органів виконавчої влади щодо ліквідації спрощеноїсистеми оподаткування або застосування її лише до самозайнятих осіб (безнайманих працівників). Такий підхід був би доречним лише для окремих видів діяльностідля запобігання мінімізації чи ухиленню від сплати податків. І при цьому неслід забувати, що при застосуванні загальної системи оподаткування подібнісхеми уникнення оподаткування можуть виникнути ще з більшою вірогідністю і внабагато більших масштабах.
На основі аналізупрактики застосування спрощеної системи оподаткування Держкомпідприємництворозробило стратегічні напрями її реформування, виходячи з наступних принципів:запобігання зловживанням спрощеною системою оподаткування з метою мінімізаціїсплати податків великим бізнесом; ведення з єдиного податку деяких видівдіяльності, які є високорентабельними або доходи від яких є пасивними.
На сьогодніспрощена система оподаткування не застосовується до виробників імпортерів таекспортерів підакцизних товарів та торгівців ними, виробниківпаливно-мастильних матеріалів, представників грального бізнесу, підприємців,зайнятих у сфері обміну валют тощо.
Варто такожобмежити застосування єдиного податку й для суб’єктів підприємницькоїдіяльності, які займаються наданням в оренду земельних ділянок, житлових танежитлових приміщень або їх частин, загальна площа яких перевищує 150 кв.метрів, видобутком та реалізацією корисних копалин (крім корисних копалинмісцевого значення), фінансовими послугами, послугами в сфері страхування,аудиторською та рекламною діяльністю, оптовим продажем, у тому числі й черезмережу Інтернет, перепродажем антикваріату, проведенням торгів та аукціонівтощо.
Недоцільнозастосувати спрощену систему й до суб’єктів господарювання, які працюютьвиключно за кордоном. При цьому слід зберегти діючі норми щодозовнішньоекономічних операцій (ввезення продукції або її вивезення з митноїтериторії України), коли незалежно від обраного способу оподаткування всісуб’єкти господарювання сплачують податки й обов’язкові платежі на загальнихумовах.
Запровадженняобов’язкового обліку доходів та витрат підприємців та автоматичне визначеннябазою оподаткування доходу, а не обсягу виручки від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг) уможливить ухилення від сплати податків.
Актуальним є йвстановлення відповідальності суб’єктів-спрощенців у разі перевищення нимивизначеного граничного обсягу доходу шляхом запровадження відсоткових ставокдля оподаткування суми такого перевищення. Ця норма повинна стосуватися якфізичних, так і юридичних осіб.
Динамікаінфляційних процесів у національній економіці та зростання доходів найманихпрацівників актуалізують питання перегляду показників граничного обсягу відреалізації продукції (доходу) та розміри ставок єдиного податку.
Так граничнийобсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) варто збільшитидля фізичних осіб з 500 тис. до 1 млн грн, а для юридичних – з 1 до 3 млн грн.
Розміри ставокєдиного податку для фізичних осіб доцільно встановити в межах від 60 до 300грн. А для юридичних осіб, у зв’язку зі збільшенням навантаження в частинісплати пенсійних та страхових платежів, зменшити існуючий розмір ставок до 3 та5%.
Для фізичних осібтакож логічно було б передбачити, що в разі перевищення обсягу доходу в розмірі300 тис. грн, підприємець має сплачувати один відсоток із суми перевищення. Цедозволить встановити соціальну справедливість у частині сплати податків.
Для уникненняспекуляцій навколо спрощеної системи оподаткування та вирішення проблемнихпитань Держкомпідприємництво вважає за необхідне прийняти найближчим часомзакон про спрощену систему оподаткування.
У подальшому цейдокумент повинен стати окремою главою Податкового кодексу України.
Висновки
Доведено, що наоснові аналізу ринку України, розвитку малого бізнесу можна зробити висновок,що формування підтримки підприємництва повинне відбуватися на основних двохрівнях – це державному та регіональному. На державному рівні повиннівизначатися мінімально необхідні нормативи функціонування ринку малогопідприємництва, його загальні межі.
Сьогодні провіднуроль у створенні ефективного недержавного сектора відіграє малий бізнес. Самемалі і середні підприємства, різні комерційні структури, що належать до сферималого бізнесу, беруть на себе ризик і працюють згідно з новими вимогами, щоставляться до ефективності. Створення широкої мережі малих підприємств у всіх галузяхгосподарства сприятиме демонополізації та розвитку конкуренції. Але такийбажаний розвиток сектора малого бізнесу наштовхується на безліч перепон.
Розвиток малогобізнесу для держави є вигідним багатьма чинниками, для прикладу: формуваннямсереднього класу, ростом економічної активності населення, створенням новихробочих місць, розробкою нововведень та ін.
Держава повинназабезпечити спрощення законодавства, визначити права та обов’язки суб’єктівмалого підприємництва, межі втручання місцевих органів у діяльність фірми. Крімвикористання нормативів прямої дії для функціонування суб’єктів малого бізнесучерез митну, податкову, грошово-кредитну, зовнішньоекономічну систему, а такожза допомогою інших заходів макроекономічного характеру. У цьому процесі рольдержави є вирішальною.
Сучаснеукраїнське законодавство не зовсім всестороннє регулює систему оподаткування,але воно не стоїть на місці — постійно розвивається і вдосконалюється.Приймаються нові нормативні акти, що повинні ще більш детально регулювати всівиникаючі у цій сфері правовідносини, обговорюється проект Податкового кодексу,основного нормативно-правового акту, що буде регулювати сферу оподаткування.
Ст.92 КонституціїУкраїни зазначає, що виключно законами України встановлюється системаоподаткування, податки та збори. Це означає, що інші органи державної влади неможуть вирішувати дані питання. Вищезазначена конституційне положення знайшлосвоє закріплення в Законі України «Про систему оподаткування». Відповідно дост.1 цього Закону ставки, механізм справляння податків і зборів, за виняткомособливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу наелектричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можутьвстановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів прооподаткування.
Таким чином,порядок застосування спрощеної системи оподаткування має визначатися виключно увідповідному законі. Однак на сьогоднішній день відповідного закону неприйнято. Правове регулювання оподаткування суб’єктів малого підприємництва заспрощеною системою здійснюється Указом Президента України «Про спрощену системуоподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», а такожнаказами, листами та роз’ясненнями Державної податкової адміністрації України.Зазначені нормативні акти не чітко регламентують порядок застосування спрощеноїсистеми оподаткування, що спричиняє проблеми при застосуванні їхніх положень напрактиці.
Щодо стимулюванняі підтримки малого підприємництва. Згідно з п.1.8 Закону «Про податок з доходівфізичних осіб» фізична особа, яка зареєструвалася як суб’єкт підприємницькоїдіяльності та надає послуги іншій особі (виконує роботи на її користь) у межахцивільно-правового договору, прирівнюється до найманої особи з відповіднимоподаткуванням отриманих нею доходів як заробітньої плати, якщо умови такогоцивільно-правового договору передбачають надання таких послуг (робіт) напостійній та регулярній основі протягом більш ніж одного місячного податковогоперіоду та або отримання всіх видів вигод, винагород та понесення всіх ризиків,пов’язаних з таким наданням чи ненаданням, такою іншою особою – замовникомпослуг (робіт).»
Це означає, що,коли якась особа виплачує кошти приватному підприємцю за надані їй послуги чивиконані на її користь роботи, вона повинна утримати з цих коштів 13% податку,крім того, що цей підприємець, який, наприклад, працює за спрощено. Системоюоподаткування, повинен сплачувати ще й єдиний податок. Отже, маємо класичнийприклад подвійного оподаткування.
Списоквикористаної літератури та інші інформаційні джерела
1. Закон України «Про підтримку малогопідприємництва» від 19.10.2000р. №2063-ІІІ
2. Закон України «Про Національну програму сприяннярозвитку малого підприємництва» від 21.12.2000р. №2157-ІІІ
3. Закон України про оподаткування прибутку підприємств” (вредакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР) / В кн. Основиподаткового законодавства. Збірка основних законодавчих актів. /Укладачі ІвановЮ. Б., Карпов Л. М. – 2-ге вид., перероб. та доп. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2005. – С.94 – 174.
4. Закон України “Про податок на додану вартість” від 3грудня 1997 року № 168/97 (зі змінами і доповненнями) / В кн. Основиподаткового законодавства. Збірка основних законодавчих актів. /Укладачі ІвановЮ. Б., Карпов Л. М. – 2-ге вид., перероб. та доп. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2005. – С.174 – 218.
5. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансовузвітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIY //Офіційний вісник України. –1999. – N 33. – Ст. 1706.
6. Закон України «Про внесення змін до Закону України»Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких іншихзаконодавчих актів України від 25.03.2005 р. № 2505-IV // В кн. Основи податкового законодавства. Збірка основнихзаконодавчих актів. /Укладачі Іванов Ю. Б., Карпов Л. М. – 2-ге вид., перероб.та доп. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2005. – С. 219 – 221.
7. Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” від22 травня 2003 р., № 889-ІV. / В кн. Основи податкового законодавства. Збіркаосновних законодавчих актів. /Укладачі Іванов Ю. Б., Карпов Л. М. – 2-ге вид.,перероб. та доп. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2005. – С. 227 – 278.
8. Закон України «Про державнупідтримку малого підприємництва» від 19 жовтня 2000 р. № 2063-III //Урядовий кур'єр. – 2000. – 22 листопада.
9. Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р.,№1251-XII / В кн. Основи податкового законодавства. Збіркаосновних законодавчих актів. /Укладачі Іванов Ю. Б., Карпов Л. М. – 2-ге вид.,перероб. та доп. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2005. – С. 5 – 14.
10. Указ Президента України «Про внесення змін доУказу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727/98 „Про спрощенусистему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малогопідприємництва“ від 28 червня 1999 р. № 746/99 // Урядовий кур'єр. – 1999.– 13 липня.
11. Наказ Міністерства фінансів України „Прозатвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерськомуобліку“ від 24.05.1995 р. № 88 // www.liga.kiev.ua.
12. Наказ Державної податкової адміністрації України»Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства таПорядку її складання" від 29.03.2003 р. № 143 // Офіційний вісник України.– 2003. – N 15. – Ст. 680.
13.Наказ Державної податкової адміністрації України “Про внесення змін до формиКниги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва — юридичної особита Порядку її ведення” від 12.10.1999 р., №554. // www.liga.kiev.ua
14. Буряк П.Ю., Маринець В.П. «Податкове стимулюваннярозвитку малого бізнесу в Україні»// Фінанси України. – 1999р. — №6.с.95-98
15. Дуб Л. «Питання розвитку малого бізнесу вУкраїні»//Вісник Української Академії державного управління при ПрезидентіУкраїни. – 2000.- №2. –с.162-168
16. Микитюк О.І. «Фінансове забезпечення розвиткумалих підприємств»// Фінанси України. – 1999р. — №6. – с.55-61
17. Іванов Ю. Б. Операції з платниками єдиного податку: податковийоблік та податкові наслідки // В зб. “Операції з нестандартними контрагентами”.– Бухгалтерія. – 2003. – Вип. 8. – С. 94 – 111.
18. Копил В. Взаємозв’язок податкового та бухгалтерськогообліку // Вісник податкової служби України. – 2002. – №32. – С. 12 – 15.
19. Крисоватий А. І. Податкова система:Навч.посібник / А. І. Крисоватий, О. М. Десятнюк. – Тернопіль: Карт-бланш,2004. – 332 с.
20. Лень В.С., Гливенко В.В., БочокМ.П., Іванов Л.П. Бухгалтерська звітність. Підручник за редакцією Леня В.С. –Чернігів: ЧДТУ, 2002. – 359 с.