МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ
ІНСТИТУТ
Заочний факультет
Кафедрафінансів і банківської справиКУРСОВА РОБОТА
з дисципліни“Податкова система”
на тему:
Прямі податки та їхроль у формуванні доходів бюджету
Науковий керiвник:
Виконавець:
ЧЕРНIВЦI
2006
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І.ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ
1.1. Прямеоподаткування та його місце у податковій системі України
1.2. Ухиленнявід сплати прямих податків
РОЗДІЛ ІІ.ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ ВЗАЄМОВІДНОСИН ПІДПРИЄМСТВА З БЮДЖЕТОМ ПО СПЛАТІ ПРЯМИХПОДАТКІВ
2.1. Станоподаткування прибутку Чортківського хлібокомбінату
2.2. Порядокрозрахунку та сплати хлібокомбінатом інших прямих податків
РОЗДІЛ ІІІ.НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ
3.1. Світовийдосвід у сфері прямого оподаткування
3.2.Необхідність вдосконалення системи прямого оподаткування
ВИСНОВКИ ІПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Однією з причиннестабільності економіки України є недосконалість податкового законодавства.Високі податки є гальмом ринкових перетворень в країні, оскільки значна частинадоходів підприємств поглинається під тиском “податкового пресу”. Це в своючергу призводить до появи фактів ухилення від сплати податків суб’єктамигосподарювання або значного заниження оподатковуваних доходів.
Однією з складовихподаткової системи України є прямі податки, які відіграють важливу роль уформуванні дохідної частини бюджету.
Прямі податкивстановлюються безпосередньо щодо платників і їх розмір залежить від масштабівоподаткування, такий принцип оподаткування більшістю економістів вважаєтьсянайсправедливішим.
Але на жаль структураподаткової системи України підтверджує ту закономірність, згідно з якою вумовах низького рівня податкової культури, недосконалості фіскальногозаконодавства і роботи податкових служб прослідковується поступове зменшеннядолі прямих податків. В Україні чинником, що підсилює цю закономірність єпадіння реальних доходів.
Застосування податків,а зокрема прямих є одним з економічних методів керування і забезпеченнявзаємозв'язку загальнодержавних інтересів із комерційними інтересамипідприємців і підприємств, незалежно від відомчої підпорядкованості, формвласності й організаційно-правової форми підприємства. За допомогою податківвизначаються взаємовідносини підприємців, підприємств усіх форм власності здержавними і місцевими бюджетами, із банками, а також із вищестоящимиорганізаціями. За допомогою податків регулюється зовнішньоекономічнадіяльність, включаючи приплив іноземних інвестицій, формуєтьсягоспрозрахунковий прибуток і прибуток підприємства. За допомогою податківдержава одержує у своє розпорядження ресурси, необхідні для виконання своїхсуспільних функцій. За рахунок податків фінансуються також витрати посоціальному забезпеченню, що змінюють розподіл доходів. Система оподаткуваннявизначає кінцевий розподіл доходів в суспільстві.
Проблемам прямогооподаткування присвячена велика кількість публікацій як в наукових виданнях такі у періодичних, над ними працюють такі економісти як Василик О.Ю., ОпарінВ.М., Суторміна В.М., але нажаль при розгляді цієї проблеми не достатньоприділялося уваги визначенню оптимальності прямого оподаткування, що іпослужило причиною вибору даної теми наукового дослідження.
Метою даної дипломноїроботи є здійснення комплексного аналізу механізму прямого оподаткуваннясуб’єктів господарювання.
Курсова роботаскладається з трьох розділів. Перший розділ містить теоретичні засади прямогооподаткування, особливості і специфіку його розвитку в Україні.
У другому розділірозглядаються податкові відносини підприємства з бюджетом по сплаті прямихподатків, а також показується вплив прямих податків на фінансово-господарськудіяльність підприємства.
В третьому розділірозглядаються напрямки вдосконалення системи прямого оподаткування в контекстісвітового досвіду.
При написанні курсовоїроботи широко використовувалися законодавчі і нормативні акти, наукова іперіодична література з питань розвитку податкової системи в нашій країні, атакож практичні і статистичні матеріали в сфері оподаткування.
РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ
1.1. Пряме оподаткування та його місцеу податковій системі України
Податки існують улюдському суспільстві давно, але для народу немає більш важкої процедури, ніжсплата податків. Надмірно високі ставки податків – це завжди обов’язкова бідність,занепад господарства. Там, де великі податки, не може бути мови про волю ілюдську гідність, творчу працю, забезпечене майбутнє. Великі податки булипричиною багатьох конфліктів, кровопролитних війн, занепаду цілих цивілізацій.
Класифікація податківпроводиться за кількома ознаками: за формою оподаткування, за економічнимзмістом об’єкта оподаткування, залежно від рівня державних структур, які їхустановлюють, за способом стягнення.
За формоюоподаткування всі податки поділяються на дві групи:
1. Прямі.
2. Непрямі.
Прямі податкивстановлюються безпосередньо щодо платників і їх розмір залежить від масштабівоб’єкта оподаткування.
До непрямих податківвідносяться податки на товари і послуги, що сплачуються в ціні товару, абовключені в тариф. Власник товару чи послуг при їх реалізації отримує податковісуми, які перераховує державі. При непрямих податках об’єктом оподаткуванняявляється не дохід, а розхід, тобто непрямий податок добавляється до ціни натовар, який купує людина. З економічної точки зору, це найбільш несправедливіподатки, оскільки вони скорочують споживання, а це в свою чергу, веде доскорочення виробництва.
Непрямі податкибільш-менш терпимі, коли спостерігається підйом рівня життя народу. Але вонипредставляють собою подвійний гніт, коли рівень життя падає. І якщо дати їмоцінку з врахуванням стану виробництва і рівня життя населення, то вонипринесуть більше шкоди, чим спасіння для бюджету.
Прямі податкизручніші, їх простіше вирахувати, легше контролювати надходження, з їхдопомогою можна регулювати підприємницьку активність. Багато хто вважає, щовони справедливіші, залежать від величини доходу платників податку, в той час,коли непрямі податки однакові для всіх і тому означають підвищену долю втратдоходу для тих, у кого він менший.
За економічним змістомоб’єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи,споживання і майно. Податки на доходи стягуються з доходів фізичних таюридичних осіб.
Безпосереднімиоб’єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток абоваловий дохід підприємств. Податки на споживання стягуються не при отриманнідоходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків.Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна. На відмінувід податків на споживання, які сплачуються тільки один раз – при купівлі,податки на майно стягуються постійно, доки майно перебуває у власності.
Залежно від рівнядержавних структур, які встановлюють податки, вони поділяються назагальнодержавні та місцеві.
Загальнодержавніподатки встановлюють вищі органи влади. Їх стягнення є обов’язковим на всійтериторії країни, незалежно від того, до якого бюджету (державного чимісцевого) вони зараховуються. Згідно з їх розподілом між ланками бюджетноїсистеми загальнодержавні податки поділяють на три групи: доходи Державного(центрального) бюджету, доходи місцевих бюджетів і доходи, що розподіляютьсяміж Державним та місцевими бюджетами. Розподіл податків між ланками бюджетноїсистеми може мати нормативний характер, наперед установлений законодавчимиактами, а може відбуватись у формі бюджетного регулювання, коли відрахування домісцевих бюджетів проводяться за щорічними диференційованими нормативамизалежно від потреб того чи іншого місцевого бюджету.
Місцеві податкивстановлюються місцевими органами влади та управління. Можливі різні варіантивстановлення місцевих податків. По-перше, у вигляді надбавок дозагальнодержавних податків. Рівень надбавок визначають місцеві органивідповідно до встановлених обмежень.
По-друге, введеннямісцевих податків за переліком встановлюється вищими органами влади. Вибірподатків здійснюється місцевими органами. По-третє, можливе впровадженнямісцевих податків на розсуд місцевих органів без будь-яких обмежень з бокуцентральної влади.
За способом стягненнярозрізняють два види податків – розкладні й окладні. Розкладні податки спочаткувстановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потімцю суму розкладають на окремі частини по територіальних одиницях, а на низовомурівні – між платниками. Це історично перша форма стягнення податків. Окладніподатки передбачають встановлення спочатку ставок, а відтак і розміру податкудля кожного платника окремо. Загальна величина податку формується як сумаплатежів окремих платників.
Фіскальна функція єосновою у характеристиці сутності податків, вона визначає їхнє суспільнепризначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не простодостатньо податків, але головне – надійних. Податкові надходження мають бутипостійними і стабільними й рівномірно розподілятися в регіональному розрізі.
Податки, як ужезазначалося, характеризуються рухом вартості від юридичних і фізичних осіб додержави. Їх сплата приводить до зменшення доходів платника. Причому об’єктивнокожний платник зацікавлений сплатити якомога меншу суму, що може досягтись якза рахунок зменшення обсягів об’єкта оподаткування, так і вибору пільгових,щодо оподаткування умов діяльності. Таким чином в сутності кожного податкузакладена регулююча функція. Вона, як і фіскальна функція, характеризує їхсуспільне призначення. Суть регулюючої функції полягає у впливі податків нарізні сторони діяльності їх платників. Оскільки регулююча функція податків єоб’єктивним явищем, то вплив податків відбувається незалежно від волі держави,яка їх установлює. Разом з тим держава може свідомо використовувати їх з метоюрегулювання нових пропорцій у соціально-економічному житті суспільства. Алетака цілеспрямована політика можлива тільки завдяки об’єктивно властивійподаткам регулюючій функції.
Використання податків якфінансових регуляторів – дуже складна й тонка справа. Тут не може бутиголовного і другорядного – все головне. Іноді незначні деталі в оподаткуванніможуть докорінно змінити суть впливу податку: зробити його прямо протилежнимщодо передбачуваного.
Принцип сплатиподатків в залежності від платника породив систему прогресивного, пропорційногоі регресивного оподаткування. На практиці зустрічаються усі три видиоподаткування, соціальні наслідки яких зовсім протилежні.
Саме більшість податків частіше завсе розраховуються по прогресивній шкалі, тобто на перший погляд відповідаютьпринципу соціальної справедливості. Однак саме ці податки як правило стаютьпредметом політичної боротьби. По мірі вдосконалення і підвищення гнучкостіподаткової системи державні органи самі всі частіше надають окремим верствамнаселення податкові пільги в цілях поліпшення соціальної нерівності.
Часто податкові пільги надаютьсямалим і середнім підприємцям, особливо тим, які вперше починають самостійнусправу, фермерам, але ці по даткові пільги носять вже не тільки соціальний, алей регулюючий характер.
Реалізація функцій, які виконуютьподатки, зокрема й прямі, безпосередньо пов’язані з тими принципами, щозакладені в них.
Світовий досвід підтверджує, що існують різніфінансові способи мобілізації доходів держави. У найзагальнішому вигляді їхподіляють на податкові і неподаткові. Однак, на сучасному етапі найважливішуроль відіграє податкова діяльність.
Отже, в умовах перехідноїекономіки фіскальний і регулятивний потенціал податкової діяльності, на їхнюдумку, повною мірою можна використовувати у тому разі, коли воназдійснюватиметься на таких основних принципах як:
— наукова обґрунтованість політикидоходів;
— пріоритетність прямогооподаткування;
— активне використання податковихметодів регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки;
— інвестиційна і соціальнаспрямованість;
— диференційоване застосуванняподаткових ставок;
— надання податкових пільг тількина визначені цілі.1.2. Ухилення від сплати прямихподатків
Процес ринковихперетворень в Україні та становлення власної системи оподаткуваннясупроводжується таким негативним явищем, як ухилення від сплати податків.
В економічному планіце проблема державної ваги, оскільки саме податки забезпечують фінансову базудержави й виступають головним знаряддям реалізації її економічної політики. Анесплата їх призводить до тяжких наслідків – бюджетного дефіциту та гальмуванняекономічного розвитку держави.
У сучасній податковійтеорії й практиці розмежовується власне ухилення від сплати податків, тобтозменшення платниками податків своїх фіскальних обов’язків перед державоюзабороненими законом способами, на “обхід” податків, коли фіскальномусуб’єктові вдається повністю або частково уникнути оподаткування, не порушуючипри цьому діючих правових норм.
Отже, є два напрямкиухилення від податків: легальний і нелегальний, хоч їх можна аналізувати йсукупно, як інтегральне поняття. Для цього використовуються коефіцієнтподаткових розходжень та коефіцієнт оподаткування.
Перший коефіцієнтвираховується виходячи з масштабів ухилення, а також адміністративних затрат наутримання податкової служби. Другий обчислюється як відношення реальної сумизібраних податків до потенційно можливої їх суми за умови відсутності ухилення.В цілому коефіцієнт оподаткування оцінюється величиною в 92 – 94%, хоч є помітніколивання його значення за різними групами платників: трудові доходи за наймом– найвищий коефіцієнт, доходи від бізнесу, від нерухомого майна, від сільськогогосподарства – найнижчий коефіцієнт [18, 91].
Ухилення від сплатиподатків є протиправним діянням і карається в передбаченому законом порядку.Так, у 2004 році українські органи податкової поліції викрили 3464 кримінальнихпрояви ухилення від сплати податків, у 2001 р. – 5919; порушено 3293 кримінальнісправи у 2004р., а в 2005р. – 5682, викрито також 6265 інших злочинів,пов’язаних із незаконною діяльністю посадових осіб перевірених комерційнихструктур у 2004р., а в 2005р. – 6224. До бюджету донараховано у 2004р. 20,5млн. грн., у 2005р. – 368,7 млн. грн.
До кримінальноївідповідальності в 2005р. притягнуто понад 12,3 тис. осіб, із них 6,1 тис. –злісних неплатників податків (у 2003– 3,6 тис.), на яких до суду подано у 2005р.1771 кримінальну справу, в 2004. – 666 справ.
До бюджету донараховано726 млн. грн. Наведені дані свідчать, що хвиля податкової злочинності в нашійдержаві зростає й далі. Досліджуючи проблему легального скорочення розмірівподаткової платні, деякі автори оперують термінами “податкове планування”,“мінімізація податків” та “податкове маневрування”.
Основою податковогопланування є найповніше і найточніше застосування всіх дозволенихнормативно-правовими актами пільг, знання та вміле використання прогалин, які єв податковому законодавстві, облік позиції податкової адміністрації, а такожфінансової й інвестиційної політики держави. Формально такі дії не суперечатьзакону, а отже, й до осіб, які їх здійснюють, не можуть бути застосованібудь-які санкції.
Своєрідним способомухилення від сплати податків без порушення закону є мінімізація податковихвнесків. На думку А. Соколова, один із варіантів мінімізація податковихзобов’язань – непряме оподаткування. Основним класифікаційним критерієм прирозподілі податків на прямі і непрямі виступає можливість перекладанняподаткового тягаря – “таке викликане податком змінювання цін товарів та послугчи така ж зумовлена податком перешкода цьому змінюванню, при якому платникотримує можливість тією чи іншою мірою перенести тягар податку на інших осіб,тобто чи на своїх покупців (випадок прямого перекладання), чи на своїхпостачальників (випадок зворотного перекладання)” [27, 58].
Таким чином,остаточним платником прямих податків стає особа, яка безпосередньо отримуєдохід, володіє майном і т. ін., а непрямі податки сплачує споживач товару, наякого податок перекладається шляхом надбавок до ціни.
Підсумовуючи сказане,можна стверджувати, що ухилення від сплати та обхід податків – комплекснепоняття, якому властиві такі загальні риси:
— по-перше, вонизавдають серйозних збитків, одному з основоположників постулатів податковогоправа – принципу справедливого оподаткування, оскільки діють змогу уникнутиподаткового тягаря або значно зменшити його розміри, тоді як інші платникиподатку виконують свої фінансові обов’язки перед державою в повному обсязі. Цеособливо відчутно в ситуаціях, коли масштаб ухилення від оподаткування досягаєзначних розмірів і призводить до підвищення податкової ставки з метоюзабезпечення відповідного рівня державних доходів.
-по-друге, прагненняплатників податків уникнути оподаткування легальним або нелегальним шляхомзумовлене одними й тими ж причинами, але провідна роль серед них належитьекономічним факторам. За даними органів податкового контролю, фіскальнийсуб’єкт, що має добре економічне становище, зазвичай старається повністювиконати податкові обов’язки. А платник, який зазнає великих фінансовихтруднощів, нерідко вважає, що зможе розв’язати свої грошові проблеми завдякисамостійному зменшенню покладеного на нього податкового тягаря.
Очевидно, данаситуація пояснюється тим, що податок являє собою форму примусового вилученняприватної власності в скарбницю держави, тому цілком природна спроба фіскальнихсуб’єктів протидіяти податковим акціям публічної влади.
І, нарешті, складністьподаткової системи, незрозумілість законів та її постійне оновлення створюютьтехнічні передумови для податкового маневрування й здійснювання правопорушень уфіскальній сфері.
Ухилення від сплатиподатків як феномен, дуже поширений у ринковій системі господарювання ізаслуговує на найпильнішу увагу. Підприємці частково (а іноді й цілком)ухиляються від податкових зобов’язань, використовуючи незаконні методи, а саме:приховуючи свої доходи, перебільшують витрати на виробництво продукції,фабрикують податкові знижки, підкуповують податкових чиновників.
Однак у незаконномуухиленні від податків, здебільшого, немає необхідності, оскільки можна досягтицієї мети, діючи в межах закону. В цьому й полягає майстерність легальногоухилення від податків. Платник використовує закони з корисливою метою. Можнаухилитися від податків у зв’язку з наявністю у фіскальному законодавствілегальних “податкових лазівок та обновок”.
З юридичної точки зорутаке ухилення від сплати податків не є протиправним діянням. Джерела законнихформ ухилення знаходяться у павутиноподібній структурі сучасного бізнесу тагосподарських зв’язків, у величезній складності фіскального законодавства вумовах ринкової економіки. В інвесторів та доходоодержувачів з’являєтьсяможливість без формального порушення закону обійти податок, використавши діловіоперації та юридичні нюанси для ухилення від фіскального обов’язку. Діють ціспособи й на рівні національної економіки, й у масштабах світового ринку.
Існує безлічлегалізованих методів ухилення від сплати податків, в тому числі і прямих:
— штучне збільшеннявитрат виробництва;
— прискорене списанняамортизації;
— використаннятранснаціональними монополіями податкових “канікул”, “гаваней”, “сховищ”,“оазисів”, “системи опціонів”;
— дарування,застосування ліберальних правил списання “безнадійних боргів”;
— вкладання коштів воблігації місцевих органів влади, а також у благодійні і довірчі фонди.
Способи ухилення відподатків безперервно вдосконалюються, пристосовуються до умов економічногожиття, які постійно змінюються.
Найпоширенішими податковимипорушеннями є внески до фондів політичних партій, під виглядом ділових витрат,угоди з постачальниками в обхід податкових законів.
Податковимипорушеннями є також недодержання закону, яке полягає у зменшенні або збільшенніподатку, а також несвоєчасна сплата або недодержання переплаченої суми податківтільки через незнання законів і розпоряджень. Ще один вид податкових зловживань– приховування доходів, обман, втеча від податків. У таких випадках платникподатків або його представник свідомо зменшує податок, який підлягає сплаті,або несвоєчасно сплачує його. Приховування здійснюється, головним чином, черезподання неправильних декларацій про доходи або відкуп податкових чиновників.Втеча від податків може бути односторонньою (за участю тільки платникаподатків) або двосторонньою (при згоді або за допомогою корумпованогодержавного чиновника).
Отже перш за всепотрібно вдосконалювати податкову систему. Потрібно забезпечити існуваннязацікавленості та відповідальності сторін податкових відносин. Це зробитьмасове ухилення від сплати податків і неможливим і недоцільним.
РОЗДІЛ 2.ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ ВЗАЄМОВІДНОСИНПІДПРИЄМСТВА З БЮДЖЕТОМ ПО СПЛАТІ ПРЯМИХ ПОДАТКІВ
2.1. Стан оподаткування прибутку Чортківськогохлібокомбінату
Діюча на сьогоднішній день системаоподаткування має суто фіскальний характер і спрямована на максимальневилучення коштів підприємств, а це, в свою чергу, фактично позбавляєпідприємств прибутку – головної мотивації їхньої діяльності.
Загальновідомий тойфакт, що підприємства у процесі своєї діяльності отримують прибуток, частинуякого сплачують до бюджету у вигляді відповідного податку. Відповідно до цьоговсі підприємства поділяються на три групи. Перша група – це прибутковіпідприємства, які отримують прибуток і частину якого сплачують до бюджету увигляді податку на прибуток. Друга група це збиткові підприємства, які неотримують прибутку і не сплачують у бюджет суми відповідного платежу. І третягрупа це малі підприємства, які отримують прибуток і сплачують єдинийфіксований податок.
Чортківський хлібокомбінат, наоснові якого буде розглядатись другий розділ роботи відноситься до першої групипідприємств, які отримують прибуток, частину його сплачують в бюджет у виглядіподатку на прибуток.
Данепідприємство засноване в 1965 році. Кількість працюючих 70 чоловік.Рентабельність-10,5 %.Середньорічна вартість основних виробничих фондів -2600т. грн.
Продукціякомбінату реалізується в межах Тернопільської, Хмельницької, Львівської,Чернівецької області.
Комбінат, як і більшість іншихпідприємств в Україні зустрічається із значними проблемами. Але керівництво івесь колектив роблять усе можливе, щоб підприємство працювало.
На балансі підприємства числятьсяосновні фонди в сумі 6254,3 тис. грн. Залишкова вартість основних фондів 4050,3тис. грн., залишкова вартість активної частини основних фондів 3862,0 тис. грн.
Балансова вартість активноїчастини основних фондів 4065,0 тис. грн. Придбано за 2001 рік основних фондівактивної частини на 92 тис. грн. Показник фондовіддачі дорівнює 0,9. Таблиця2.1
Основні фонди Чортківськогохлібокомбінату в 2005 році. (тис. грн.)Показники Вартість основних виробничих фондів на 01.01.2005року Вартість основних виробничих фондів на 01.01.2006року Відхилення Основні фонди 6168,3 6254,3 86 Знос 2377,5 2204,0 -173,5 Процент зносу 38,54 35,24 -3,3
Позитивним моментом в діяльностіЧортківського хлібокомбінаті є те, що дане підприємство уже протягом трьохроків працює рентабельно. Отриманий прибуток дозволяє підприємству працюватибез збоїв, своєчасно виплачувати заробітну плату своїм працівникам, тим самимзабезпечувати надходження прямого податку з заробітної плати, платником якоговиступають працівники комбінату.
В свою чергу підприємство єплатником прямих податків до яких відносяться:
1. Податок на прибутокпідприємств;
2. Податок з власниківтранспортних засобів;
3. Земельний податок;
Податок на прибутокпідприємств, який займає найбільшу питому вагу серед прямих податків, які сплачуєкомбінат.
Оподаткування прибуткупідприємств здійснюється у відповідності до Закону України “Про внесення зміндо Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Відповідно об’єктомоподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованоговалового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку насуму амортизаційних відрахувань.
Як ми бачимо, важливезначення при визначенні оподаткованого прибутку має правильне визначеннявалових доходів і валових витрат.
Валові доходикомбінату – це загальна сума доходу від усіх видів діяльності отриманого абонарахованого протягом звітного періоду у грошових, матеріальних абонематеріальних формах на території України.
До складу валовихдоходів даного підприємства відносяться:
1. Доходи від продажутоварів, робіт, послуг;
2. Доходи від операцій зосновними фондами, нематеріальними активами;
3. Доходи у виглядібезповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів;
4. Інші доходи передбаченізаконодавством.
При обчисленні валовихдоходів із їх складу комбінат виключає: непрямі податки, восновному це ПДВ;
1. Сума коштів або вартістьмайна, отриманого як компенсація за примусове відчуження державою іншого майна;
2. Сума коштів надмірносплачених податків, які повертаються з бюджету;
3. Сума коштів, майнаотриманих підприємством за рішенням суду, як компенсація збитків внесеним данимпідприємством результатів порушення його прав та інтересів;
4. Сума доходів органіввиконавчої влади та органів місцевого самоврядування, доходи від наданнядержавних послуг, якщо доходи зараховуються на поточний рахунок певного бюджетута інші.
Як видно з таблиці2.2. хлібокомбінат отримав доходи від основної реалізації продукції в сумі18648 тис. грн., від операцій з продажу основних фондів – в сумі 52 тис. грн.,а також інші види доходів, що входять до складу оподаткування 1170 тис. грн.Загальний валовий дохід товариства одержаний у 2001 році склав 19874 тис. грн.
Таблиця 2.2
Валові доходи одержаніЧортківським хлібокомбінатом у 2005 році.
(тис. грн.) Показники Код рядка За звітний квартал Наростаючим підсумком з початку звітного року
1 2 3 4 1. Доходи від продажу товарів (робіт, послуг) 1 5233,0 18348,0 2. Доходи від операцій з цінними паперами, валютними цінностями. 2 3. Доходи від операцій з основни-ми фондами, нематеріальними активами та капітальний дохід, пов’язаний з видобутком корисних копалин. 3 126,0 352,0 4. Доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів. 4 - - 5. Доходи від врегулювання сумнівної безнадійної заборгованості. 5 6. Доходи від здійснення операцій лізингу (оренди). 6 - - 7. Доходи у вигляді пасивного прибутку, одержані за межами митної території України з урахуванням сплаченого податку. 7 - - 8. Інші види доходів, що входять до складу оподаткування. 8 17 1170 9. Сукупний валовий дохід 9 5377 19874
Розглянувши валовідоходи, які підприємство отримало за 2005рік слід зазначити, що значна частинадоходів, які отримує дане підприємство – це доходи від продажу товарів, якіскладають 18348 тис. грн., але тільки 9845 тис. грн. підприємство отрималоготівкою, інші ж 8503 тис. грн. – становлять товарообмінні операції, що єнегативним, тому, що даному підприємству як і кожному необхідна готівка длятого, розраховуватись з бюджетом, виплачувати заробітну плату працівникам ітаке інше. Інші доходи у сумі 352 тис. грн. – це кошти отримані від продажуіноземної валюти. Всі інші доходи, які отримало підприємство — це поверненісуми заборгованості за кредитними угодами, по яких минув термін позовноїдавності, а також суми, які не враховують в обчисленні валового доходуперіодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.
Таблиця 2.3
Валові доходи, якіотримав Чортківський хлібокомбінатпротягом 2003-2005років(тис. грн.)Валові доходи Роки Відхилення (+/-) 2003 2004 2005 від 2003 від 2004 18134 18946 19874 +1740 +992
Як видно з даноїтаблиці валові доходи комбінату у 2005 році становлять 19874 тис. грн., що на 1740тис. грн. більше ніж у 2003 році і на 932 тис. грн. більше ніж у 2004 році.
Ріст валових доходівпояснюється тим, що на підприємстві почали приділяти велике значення маркетинговійдіяльності, знайдено нові ринки збуту продукції, розширено виробничу діяльністьпо випіканню хлібобулочних виробів та виробництву макаронів, відкрито сіткуфірмових магазинів.
Валові витратикомбінату включають будь-які витрати у грошовій, матеріальній та нематеріальнійформах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, робіт, послуг, якіпридбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власнійгосподарській діяльності.
Таблиця 2.4
Валові витрати Чортківськогохлібокомбінату за 2003-2005 роки.
(тис. грн.)Валові витрати Роки Відхилення (+/-) 2003 2004 2005 від 2003 від 2004 16876 17322 17902 +1026 +580
Як видно з таблиці валовівитрати підприємства у 2005 році склали 17902 тис. грн., що на 1026 тис.грн. більше ніж у 2003 році і на 580 тис. грн. – ніж у 2004 році.
Такий ріст валовихвитрат пов’язаний перш за все із збільшенням витрат на придбання матеріальнихактивів, що пояснюється постійним ростом цін. Також, виробництво нових видівпродукції вимагає того, щоб виробник сповістив про це свого покупця, а це тягнеза собою витрати пов’язані з проведенням рекламних заходів без яких в даний часнеможливо обійтися, також для того, щоб виробляти якісну продукцію необхіднополіпшувати стан основних фондів, а це все тягне за собою витрати.
Прибуток визначений зметою оподаткування зменшується ще на суму амортизаційних відрахувань,нарахованих у звітному періоді.
Політика нарахуванняамортизації має свої особливості. Дотепер до кожного об’єкту, який числився упідприємства, нараховувалась амортизація виходячи з його балансової вартості їзатверджених норм. Ці норми затверджували в той період, коли орієнтувались нафізичний знос основних фондів і вони були розраховані на багато років чидесятиліть наперед. Сьогодні є основні фонди, які випущені десь у 60-х роках,абсолютно непродуктивні і не потрібні для виробництва, але вони не амортизовані.Фізичний знос, нарахований у ті роки, не вичерпався. Ця норма амортизації буланайбільш суттєвою перешкодою для пожвавлення інвестиційного процесу. Неможливовпровадити інвестиції, оскільки не накопичено коштів для цього процесу: вонилежать у колись закуплених основних фондів і не амортизованих до теперішньогочасу. Підприємства втратили можливість повертати витрачені кошти на придбанняосновних фондів, щоб зробити сьогодні зміну, оновлення чи введення новоїтехніки.
Це настількиперешкоджало економічній діяльності підприємств, що треба було негайно вводитизміни в систему нарахування амортизації. Цільового призначення амортизаційнівідрахування не мають. Для нарахування амортизації це абсолютно не потрібно.Потрібно мати вартість основних фондів як одну величину і тому введено поняття:балансова вартість групи основних фондів. Особливістю цього закону є те, щоамортизація в ньому розглядається як той же прибуток, але звільнений відоподаткування. Об’єктом оподаткування є валові доходи – валові витрати, а далі– амортизація нарахована згідно із статтями 8 і 9 закону.
За доходами тавитратами підприємство визначає прибуток для оподаткування, даний прибутокзменшується ще на суму нарахованої амортизації. Залишивши амортизацію в своємурозпорядженні, підприємство може повестися з нею абсолютно вільно: виплатитипремії, дивіденди, залишити в обігу як звичайні гроші.
Основні фондиподіляються на 3 основні групи. Враховуючи, що продуктивність, основних фондівнайкраща в перші роки, запропоновано найбільшу частину амортизації врахувати напротязі перших років їх роботи.
Визначення сумиамортизації до балансової вартості груп основних фондів.
Б (а) = [ Б (а-1) – А (а-1) +П (а-1) – В (а-1) ] ´ [ І (а-1) / 100 ] (2.1.)
Б(а-1) – балансовавартість окремих основних фондів на початок попереднього періоду.
А (а-1) – сумаамортизаційних відрахувань нарахована за попередній період.
П (а-1) – це витратина придбання і введення в експлуатацію фондів.
В (а-1) – вартістьвиведених з експлуатації основних фондів.
І (а-1) – індексінфляції у попередньому періоді.
Платники податку всіхформ власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартостігруп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації,визначається за формулою:
Кі = [ J (а-1) – 10 ]: 100 (2.2)де J (а-1) – індекс інфляції року, за результатами якогопроводиться індексація.
Сума донарахованої недоплати таштрафних санкцій сплачується платником податку самостійно в строки, згіднопроцедури, передбаченої законодавством.Таблиця 2.5Аналізнарахування сум податку на прибуток за 2003 – 2005 роки по Чортківськомухлібокомбінату. тис. грн.Показники 2003 2004 2005 Відхилення (+/-) від 2003 від 2005 1 2 3 4 5 6 1. Обсяг реалізації 12800 12180 14200 +1400 +2020 2. Податок на прибуток 450 434 331 -119 -103
З даної таблиці видно,що хлібокомбінатом у 2005 році нараховано і сплачено до бюджету податкуна прибуток в сумі 331 тис. грн. Це на 119 тис. грн. менше ніж в 2003році і на 103 тис. грн. менше ніж в 2005 році.
Як ми бачимо з наведених даних зкожним роком, починаючи з 2003 року, обсяг реалізованої продукціїзбільшується, а сума сплаченого податку на прибуток зменшується. Це пояснюєтьсяперш за все підвищенням собівартості продукції, тобто збільшення вартостісировини, яка необхідна для виробництва продукції, а відповідно до цього і збільшуєтьсяціна готової продукції, а це в свою чергу і призводить до зменшення прибутку,який отримує підприємство і податку на прибуток, який підприємство сплачує добюджету. 2.2. Порядок розрахунку та сплати хлібокомбінатом іншихпрямих податків
Чортківський хлібокомбінат крімподатку на прибуток є платником ще двох основних прямих податків, а саме:
- земельного податку;
- податку з власниківтранспортних засобів.
На балансі хлібокомбінатурахується земельна ділянка площею 22,8 га за яку сплачується земельний податок.
Плата за землю справляється увигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно відгрошової оцінки земель. Грошова оцінка землі – це капіталізований рентний дохідіз земельної ділянки. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів,сплачують земельний податок. За земельні ділянки надані в оренду справляєтьсяорендна плата.
Кошти від плати за землю, щонадходять на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів використовуютьсявиключно для таких цілей: — фінансування заходів щодо раціональноговикористання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів; — веденнядержавного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель; — створенняземельного інноваційного фонду; — відшкодування витрат власників землі іземлекористувачів, пов’язаних з господарюванням на землях гіршої якості; — економічного стимулювання власників землі і землекористувачів за поліпшенняякості земель, підвищення родючості ґрунтів і продуктивності земель лісовогофонду; — надання пільгових кредитів, часткового погашення позичок такомпенсації втрат доходів власників землі та землекористувачів внаслідоктимчасової консервації земель, порушених не з їх вини; — проведення земельноїреформи, а також для земельно-господарського устрою, розробки містобудівноїдокументації і розвитку інфраструктури населених пунктів. Кошти від земельногоподатку, що централізується, спрямовуються на розробку і виконання державнихпрограм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості ґрунтів,на відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов’язаних ізгосподарюванням на землях гіршої якості, охорону земельних ресурсів у комплексіз іншими природними заходами, розвиток загальнодержавної та регіональноїінфраструктури, ведення державного земельного кадастру, землеустрою,моніторингу земель, а також проведення земельної реформи.
Розмір земельного податку незалежить від результатів господарської діяльності землі та землекористувачів івстановлюється у вигляді платежів за одиницю земельної площі з розрахунку зарік.
Об’єктом плати за землю є земельнаділянка, яка перебуває у власності або користування, у тому числі на умовахоренди. Суб’єктами плати за землю – платником – є власник землі користувач, утому числі на умовах оренди.
Відповідно до цільовогопризначення всі землі України поділяються на:
- землісільськогосподарського призначення;
- землі населених пунктів;
- землі промисловості,транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення;
- землі природоохоронного,оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
- землі лісового фонду;
- землі водного фонду;
- землі запасу.
Згідно з цим розподілом Закономвстановлено різні ставки земельного податку, які визначаються у відсотках догрошової оцінки земель.
Законом передбачено ряд пільг посплаті земельного податку, відповідно до цього від земельного податкузвільняються:
1. заповідники, в томучислі історико-культурні, національні природні парки, регіональні ландшафтніпарки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам’ятки природи,заповідні урочища та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва;
2. вітчизняні досліднігосподарства науково-дослідних установ і навчальних закладівсільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;
3. органи державноївлади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установита організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету, спеціалізованісанаторії України для реабілітаційних хворих згідно з списком, затвердженимміністерством охорони здоров’я України, дитячі санаторно-курортні та оздоровчізаклади України, підприємства, об’єднання та організації товариств сліпих іглухих України, громадські організації інвалідів України та їх об’єднання;
4. вітчизняні закладикультури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, фізичноїкультури та спорту, спортивні споруди, що використовуються за цільовихпризначенням;
5. зареєстрованірелігійні та благодійні організації, що не займаються підприємницькоюдіяльністю.
Товариствокористується вищезазначеними по сплаті земельного податку. На балансіпідприємства рахуються: дитячий садок, дитячий оздоровчий табір “Дружба” табудинок культури, які попадають до переліку тих об’єктів, які звільняються відсплати земельного податку.
Підставою длянарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Юридичніособи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цимЗаконом, за встановленою формою, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютогоподають розрахунок державній податковій інспекції. Земельний податоксплачується рівними частинами власниками землі і землекористувачами –виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції до 15 серпня і до15 листопада, а всіма іншими платниками щоквартально до 15 числа наступного зазвітним кварталом місяця. Надмірно сплачені суми податку підлягають поверненнюплатнику за його письмовою заявою або за його бажанням зараховуються до сплатиподатку на наступний рік.
За несвоєчасну сплатуземельного податку справляється пеня у розмірі 0,3 відсотки недоїмки за кожнийдень прострочення. За порушення вимог цього закону платники України несутьвідповідальність, передбачену земельним кодексом України за Законом України“Про державну податкову службу”.
Таблиця 2.6
Розрахунок земельногоподатку за 2005 рік по Чортківському хлібокомбінату
Назва об’єктів Площа, га Ставка податку Сума податку
1 2 3 4 5 1. Землі сг. призначення 5 157,50 787,50 2. Основна територія 10,7 300 32100,00 3. Дитячий садок 1,101 - - 4. Очисні споруди 0,75 3000 2250,00 5. Житлові будинки 0,152 90 13,68 6. Дитячий оздоровчий табір “Дружба” 4,730 - - 7. Будинок культури 0,25 - - 8. Гуртожиток 0,063 90 5,67 9. Їдальня 0,06 3000 180,00 10 Площа 0,016 3000 48,00 Разом: 22,822 35384,85
Згідно з поданими доподаткової інспекції розрахунками земельного податку за 2001 рік хлібокомбінатмає в користуванні земельну ділянку під будівлями і спорудами площею 22,822 га, за яку нараховано земельного податку в сумі 7558,4 грн., який було сплачено рівнимичастинами в сумі 1889,6 до 15.04.00 року, до 15,07.01 року, до 15.10.01 року тадо 15.01.2002 року.
Таблиця 2.7
Аналіз земельногоподатку сплаченого Чортківським хлібокомбінатом за 2003 –2005 рокиЗемельний податок Роки Відхилення (+/-) 2003 2004 2005 від 2003 від 2005 12998,42 17692,425 35384,85 +22386,43 +17692,425
Підприємством у 2005 роцісплачено земельного податку в сумі 35384,85 грн., що на 17692,425 грн. більшеніж у 2004 році, і на 22386,43 грн. більше ніж у 2003році.
Постійне збільшеннясуми земельного податку пов’язано з зміною ставки даного податку, тому, щокожного року з прийняттям Закону “Про державний бюджет” постійно збільшуєтьсяставка даного податку.
Крім того, станом на01.01.06 р. на балансі даного підприємства рахується 35 транспортних засобів,тому воно і сплачує податок з власників транспортних засобів. Податок звласників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є одниміз джерел фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утриманняавтомобільних шляхів загального користування. Порядок справляння цього податкувизначається законом України “Про податок з власників транспортних засобів таінших самохідних машин і механізмів”, який введений в дію Постановою ВерховноїРади № 1964-12 від 11.12.91 р… Платниками цього податку є підприємства,установи та організації, які мають зареєстровані згідно з чинним законодавствомвласні транспортні засоби [3].
Об’єктом оподаткуванняє транспортні засоби, а саме: об’єм циліндра двигуна, потужність двигуна абодовжина корпусу судна.
Податок з власниківтранспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюєтьсяюридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобівстаном на 1 січня поточного року. Обчислення цього податку проводиться заставками встановленими виходячи з об’єму циліндра, або потужності двигунакожної марки транспортних засобів. Податок сплачується у валюті України ірозраховується за валютним курсом Національного банку на перший день кварталу,в якому здійснюється сплата податку і залишається незмінним протягом кварталу.
Перерахунки юридичнимиособами розміру податку у зв’язку з перереєстрацією транспортних засобів,визначених цим Законом, протягом даного року не проводяться.
У порядку і строки,визначені податковими органами, юридичні особи подають за місцем свогознаходження до державної податкової інспекції, але не пізніше 15 березня року,наступного за звітним, на основі бухгалтерського звіту розрахунки суми податкуза формою, затвердженою Головною державною податковою інспекцією України. Уразі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок звласників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вонизобов’язані сплатити податок не більш як за два попередніх роки.
Перерахуваннянеправильно сплаченого податку допускається не більш як за 2 попередніх роки.
У разі приховування(заниження) об’єктів оподаткування з юридичних осіб у доход відповідногобюджету податковими органами стягуються вся сума прихованого (заниження)податку і штраф у двократному розмірі тієї ж суми. Сума прихованого(заниженого) податку і штраф вносяться до відповідного бюджету за рахунокприбутку, що залишається в розпорядження підприємств.
За відсутністю облікуоб’єктів оподаткування або ведення цього обліку з порушенням встановленогопорядку, а також за неподання, несвоєчасне подання податковим органамрозрахунків та інших документів, необхідних для нарахування і сплати податку,юридичні особи сплачують до відповідного бюджету додатково 50 відсотківналежних сум податку.
Посадові особи, винніу приховуванні (неврахуванні) об’єктів оподаткування, а також у відсутностібухгалтерського обліку чи веденні його з порушенням встановленого порядку, унеподанні, несвоєчасному поданні або поданні не за встановленою формоюрозрахунків чи інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податку,притягуються до відповідальності відповідно до чинного законодавства. Недоїмкипо податку, а також суми штрафів, пеня стягується з платників податку згідно зчинним законодавством. Законом передбачено ряд пільг по сплаті земельногоподатку, але товариство не користується пільгами по сплаті податку з власниківтранспортних засобів.
Податок з визначенихвласників транспортних засобів, що сплачується за місцезнаходження юридичнихосіб, зараховується до бюджетів місцевого самоврядування. З цієї суми 90 %використовуються на покриття витрат з експлуатації та утримання автомобільнихдоріг, в тому числі підприємствами Української державної корпорації побудівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг, на проведенняприродоохоронних заходів на водоймищах, а 10 відсотків – для зміцненняматеріально-технічної бази органів, які здійснюють огляд цих транспортнихзасобів.
Таблиця 2.8.
Прямі податки сплаченіхлібокомбінатом за 2005 рік. Назва податку Сума У % до прибутку 1. Прибуток отриманий підприємством 1301000 100 % 2. Податок на прибуток 331000 30 % 3. Земельний податок 55384,85 3 % 4. Податок з власників транспортних засобів 4217,88 0,3 % 5. ВСЬОГО: 370602,73 33,3
З наведених даних мибачимо, що хлібокомбінат у 2005 році отримав прибуток у розмірі 130100 грн., зякого 33,3 % йде на сплату прямих податків і 66,7 % від одержаного прибуткузалишається, але крім прямих податків існують ще інші податки і збори, якихбіля десяти, і які підприємству теж потрібно сплатити, а ще й певна частина зодержаного прибутку, повинна залишитися у розпорядженні підприємства, та і цетільки при умові, що до підприємства не буде застосовано ніяких фінансовихсанкцій за порушення податкового законодавства за прострочення термінів сплатиі таке інше. Тож з цього можна зробити висновок, що підприємству не легко.
РОЗДІЛ 3.НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРЯМОГООПОДАТКУВАННЯ
3.1. Світовий досвід у сфері прямогооподаткування
Формування податковоїсистеми України потребує вивчення досвіду розвинутих країн, податкові системияких мають багатолітню історію. Вивчення світового досвіду супроводжується порівняннямподаткової системи України з податковими системами розвинутих країн, яке стаєпідставою для визначення шляхів удосконалення податкової системи України.
Однією з характеристиксучасних податкових систем розвинутих країн є співвідношення прямих і непрямихподатків. Це співвідношення має певні особливості у різних країнах. Так у США,Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки. У Франції – непрямі, якістановлять 67,9 відсотків. Італія і Німеччина мають досить урівноваженуструктуру.
Таблиця 3.1
Частка податковихнадходжень у країнах з ринковою економікою№ Країни Прямі податки, % Непрямі податки, % Інші податки, % 1 2 3 4 5 1. США 43,6 42,1 14,3 2. Англія 46,1 39,9 14,0 3. Німеччина 32,1 61,1 6,8 4. Франція 17,2 67,9 14,9 5. Італія 36,3 55,2 8,5 6. Канада 47,6 37,8 14,6 7. Японія 48,3 37,6 14,1
Еволюція структуриподаткових систем розвинутих країн та сучасна практика оподаткування свідчатьпро закономірну залежність співвідношення прямих і непрямих податків від такихчинників: життєвого рівня переважної частини населення; досконалості механізмустягнення податків, його здатності звести до мінімуму ухилення відоподаткування; рівня податкової культури; загальної орієнтації західнихсуспільств на соціальний компроміс, розв’язання найгостріших соціальнихпроблем, традицій оподаткування.
Переважання напочатку і в середині ХХ століття непрямих податків зумовлене низьким рівнемдоходів більшості населення, що об’єктивно обмежувало масштаби прямихподаткових надходжень, а також відносною простотою збирання непрямих податків,адже форма прямого оподаткування потребує складного механізму обліку платників,об’єкта оподаткування, механізму стягнення податків. прогрес в організаціїоподаткування, пов’язаний насамперед із комп’ютеризацією, впровадженнямавтоматизованої системи обробки фіскальної інформації, підвищив ефективністьпрямого оподаткування і створив сприятливі умови для його розвитку.
Наступним важливимаспектом структури податкових систем розвинутих країн є структура прямихподатків, яка характеризується певними закономірностями, а саме –співвідношення між податком на прибуток корпорацій і особистим прибутковимподатком.
В країнах ізрозвинутою ринковою економікою у створеному національному доході переважаютьіндивідуальні доходи. Тому частка особистого прибуткового податку значно вища.Податок на прибуток корпорацій не має великого фіскального значення. Йогопитома вага у податкових надходженнях більшості розвинутих країн порівнянонизька. Винятком можна вважати лише Японію, де податки на прибуток, щоутримуються на всіх бюджетних рівнях і під різною назвою, становлять 21,5 % івідрізняються від частки особистого прибуткового податку всього на 5,3процентного пункту [31, 82].
Але зупинимося наньому детальніше. Податок на прибуток корпорацій – це податок порівнянонедавнього походження. Він отримав поширення у зв’язку з розвитком формбізнесу, заснованих на практиці обмеженої відповідальності. Корпорацій нийподаток стягується з чистого прибутку компаній. Система оподаткування прибуткувизначається при умові подвійного оподаткування, тобто одночасного оподаткуванняприбутку на рівні компаній і на рівні акціонерів, які отримують дивіденди.Прибуток компаній може складатись з двох частин: нерозподілений і розподілений.В залежності від підходу до оподаткування цих компонентів прибутку, системаоподаткування поділяється на такі види:
1. Класична система,яка не передбачає послаблення подвійного оподаткування. Розподілений прибутоккомпаній оподатковується корпораційним прибутковим податком. Протягом багатьохроків ця система діє в США, Люксембурзі, Нідерландах і Швейцарії. Недавно їїприйняла Бельгія і Швеція.
2. Система зменшенняоподаткування прибутку на рівні компанії може функціонувати в двох варіантах:
- на основі різних ставок,при цьому розподілений прибуток оподатковується по більш низькій ставці. Цясистема використовується в Австрії, Німеччині, Японія і Португалії;
- на основі частковогозвільнення від оподаткування розподілений прибутку. Система діє в Фінляндії,Ісландії, Іспанії і Швеції.
3. Система зменшенняоподаткування прибутку на рівні акціонерів.
4. Система повногозвільнення від податку з розподілений прибутку:
- на рівні компанії ( вГреції);
- на рівні акціонерів (вАвстрії, Данії, Італії)
Наступною важливоюособливістю є принцип оподаткування чистого доходу чи прибутку. Для кожноговиду діяльності встановлені правила розрахунку чистого доходу. Зо основубереться валова виручка (дохід) підприємств, розраховане у відповідності зправилами, встановленими законом про компанії.
Фінансуванняпідприємств може здійснюватись двома шляхами: додатковим вкладенням капіталу(продаж акцій) та залученням кредитів. Другий шлях вибирають більше інвесторів,тому, що дивіденди обкладаються більш високими податками. Особливо вигідним дляінвесторів є фінансування у вигляді позики і кредитів, які здійснюються черезіноземні банки.
По-перше, проценти,які виплачуються по депозитам не обкладаються податками або існує пільга длявкладників, на такі проценти не поширюється обмеження процентної ставки повкладам. Крім цього, залучення іноземного банку дає можливість інвесторамухилитись від податкового контролю в своїй країні.
Дохід, який залишивсяпісля виключення з нього перерахованих відрахувань представляє чисту грошовувиручку підприємства. Із неї проводиться ще ряд вирахунків, які враховуютьсятільки для податкових розрахунків. Основне місце серед них займаютьвідрахування в амортизаційні фонди.
Крім амортизаційнихвідрахувань у витрати включаються відрахування на створення цілого ряду резервіві фондів і на обезцінення запасів, на сумнівних боржників, на майбутні витрати,всього до 15-20 видів таких відрахувань.
“Документальні”відрахування з оподаткованого доходу – поверх реально затрачених засобів інормального рівня амортизації являється основним видом податкових пільг. Крімвідрахувань податкові пільги включають також “кредитні” відстрочки і повнезвільнення від податків. Наступним видом пільг являється відстрочка сплатиподатків, як зазначалось вище. Деякі з них мають граничний термін – до 3-5років (наприклад відрахування частини прибутку в резервний фонд на новіінвестиції), інші мають невизначений строк. Важливість цього виду пільгзаключається в тому, що при сучасному рівні процентних ставок, які досягають12-14 %, відстрочка сплати податку на 5-7 років рівносильна для платникаподатку повному звільненню від податку.
Останнім видом пільгявляється повне звільнення доходу від податків. Наприклад, звільняються відподатків проценти, які виплачуються місцевим органам влади (в США); деякі видикомпаній (в Люксембурзі), компенсації за нанесений збиток.
Податковезаконодавство окремих країн, наприклад Канади і Бельгії, передбачає такожзниження ставки прибуткового податку для компаній оброблювальних галузей. УВеликобританії і Норвегії для доходів від добування нафти і газу встановленізавищені з базою ставки пропорційного податку [19, c. 287].
Така роль податку наприбуток корпорацій у більшості розвинутих країн, окрім зазначеної причини, щостворює можливість зменшення питомої ваги цього податку у податковихнадходженнях, зумовлена ще й іншими причинами. Зокрема визнанням західноютеорією та практикою жорсткого взаємозвязку між розміром податку на прибуток ійого впливом на виробничі стимули. Вважається, що обкладання прибутку податком,що перевищує 50 % його величини, негативно впливає на стимули доприватнопідприємницької виробничої діяльності. Оптимальним із так званогопоєднання фіскальних і стимулюючих завдань вважається податок, що не перевищуєтретини прибутку. Таке розуміння податку на прибуток викликало поступовескорочення його граничних ставок у процесі податкових реформ, а такожзастосування широкого спектра податкових пільг, про які говорилося раніше. Цесвідчило про використання податку на прибуток корпорацій не так у йогофіскальній, як у регулюючій ролі.
Також до прямихподатків у більшості розвинутих країн відноситься і земельний податок.Розглянемо як він діє на прикладі Німеччини.
Об’єктом оподаткуванняявляються: підприємства сільського і лісного господарства, земельні ділянки,які є у власності компаній і приватних осіб, а також будови, які знаходяться нацих ділянках.
Ставка земельногоподатку складається з двох частин: основної ставки, яка встановлюється дляокремих видів нерухомої власності і надбавки общини, які визначається узалежності від стану місцевих фінансів.
Відповідно дозаконодавства про земельний податок розрізняють 2 види цього податку:
земельний податок А(для підприємств сільського і міського господарства) і податок В (для земельнихділянок і будов компаній і приватних осіб). Розрізняють наступні ставкиподатку:
- для підприємств сільськогоі лісового господарства — 0,6 %;
- для незабудованих ділянокземлі – 0,35 %;
- для забудованих ділянокземлі – 0,35 %;
- для ділянок землі, якізаймає одна сім’я:
а) перші 75 тис. мароквартості будинку – 0,26 ;
б) залишок вартостібудинку – 0,35 %,
в) для ділянок землі,які займають дві сім’ї – 0,31 %.
Земельний податок зсільськогосподарських і промислових підприємств відповідно до законодавствадозволяється рахувати як витрати з прибутку, який підлягає оподаткуванню.Платіж являється обов’язковим і не залежить від фінансових результатів абодоходу приватної особи.
Від сплати земельногоподатку звільняються державні установи, церкви, заклади дошкільного виховання,лікарні, інтернати, а також земельні ділянки призначені для використання внаукових цілях.
Земельний податоксплачується, як правило, поквартально у формі авансових платежів на рівнапоступлень за минулий рік. Сума, яка підлягає сплаті визначається 1 раз у трироки, при змінах у нерухомій власності здійснюється перерахунок. Даний податок,як і у нас, великого фіскального значення не має.
Розглянувши системупрямого оподаткування розвинутих країн світу я побачила, що в ній переважаєприбутковий податок з громадян, а податок на прибуток на має такого важливогозначення у формуванні дохідної частини бюджету, а у нас – навпаки. Але заданого рівня життя переважної частини населення переважання податку на прибутокнад прибутковим податком з громадян є закономірністю. Але якщо розглянути це здругої сторони, то це свідчить про надмірний податковий тягар, який покладенийна підприємства України, що є неприроднім.
Так, згідно із ЗакономУкраїни “Про оподаткування прибутку підприємств” прибуток, що підлягаєоподаткуванню за ставкою 25 %, причому як розподілюваний, так і нерозподілюваний.
З огляду на це,доцільно скористатися досвідом корпоративного оподаткування Німеччини. Згідноіз законом Німеччини “Про корпоративний податок” базова ставка цього податкустановить 45 %. У разі розподілу прибутку компанія отримує податкову пільгу урозмірі 15 % суми розподілюваного прибутку, а отже ставка податку нарозподілюваний прибуток, відповідно зменшується до 30 %, що повною міроюнейтралізує негативний вплив подвійного оподаткування.
Але перш за все ніжвикористовувати теоретичну базу і практичний досвід країн Заходу, все це маєбути переусвідомлене й адаптовано до наших умов. Встановлення високого рівняоподаткування з метою вирішення передусім фіскальних завдань і поповненнябюджету може бути основою податкової стратегії на якийсь час, тому, що цезаважає створенню нових підприємницьких структур і призводить до масовихбанкрутств.
3.2. Необхідність вдосконалення системипрямого оподаткування
В період переходу доринкових відносин не викликає сумніву необхідність розгляду ситуації, щосклалася у сфері оподаткування підприємств.
Будь – які податки,зокрема й прямі, можуть здійснювати різноманітний вплив на господарськудіяльність суб’єктів господарювання. З одного боку вони можуть сприятирозширенню сфери діяльності підприємства та активізації його роботи, з іншого –можуть стримувати ділову активність та обмежувати поле дій [10, 251].
По-перше податки впливаютьна рівень структуру сукупного попиту, а через механізм ринкового попиту можутьсприяти виробництву, чи гальмувати його.
По-друге, розмірподатків визначає рівень оплати праці, так як від фонду оплати праці існуєцілий ряд відрахувань до бюджету, тобто оплата праці включається в податковіплатежі.
По-третє, від податківзалежить співвідношення між витратами виробництва і ціною товарів та послуг.Дане співвідношення є для підприємців визначальним в процесі використання абореалізації виробничих потужностей. Розмір податкових платежів визначаєкількість вільних коштів, які залишаються у розпорядженні підприємства, а отжецим самим визначає можливість підприємства по збільшенню виробничих запасів,розширенню виробництва, впровадженню нової техніки і технологій.
Податкова системаУкраїни є далекою від досконалої. В Україні діє понад 28 законів, які регулюютьпорядок обчислення і сплати податків, та велика кількість іншихнормативно-правових актів, які регулюють питання оподаткування. Податковасистема створила значні податкові навантаження на суб’єктів господарювання,призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникненнядодаткової потреби в кредитних ресурсах, які на сьогодні є досить обмеженими,оскільки у функціонуванні банківської системи, що повинна бути основнимкредитором та значним інвестором, також існують великі проблеми [13, c. 37].
З огляду на ценеобхідно проаналізувати Закон України “Про оприбуткування прибуткупідприємств”. Згідно з ним об’єктом оподаткування є прибуток, який визначаєтьсяшляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на сумувалових витрат платника податку на суму амортизаційних відрахувань і якийзмінює використання касового методу на принцип нарахування.
Валовий дохід прицьому визначається як загальна сума доходу платника податку від усіх видівдіяльності, отриманого або нарахованого протягом звітного періоду в грошовій,матеріальній або нематеріальній формах. На мій погляд, при нинішній проблемінеплатежів нарахований дохід далеко не завжди означає реальне надходженнякоштів, а право погасити безнадійну та сумнівну заборгованість шляхом зменшеннявалового доходу платники податку мають тільки при виконанні таких умов:
- затримка платежу повиннаперевищувати 30 днів від дати, обумовлена договором як дата рахунку;
- платник податку повинензвернутися до суду із заявою про стягнення заборгованості з боржника, Такимчином, хоч і має місце подальше відшкодування перенарахованих сум податку, алефактично – це механізм безплатного кредитування держави за рахунок обіговихкоштів підприємств.
У цілому основниминапрямками вдосконалення податкової політики в частині стимулювання підвищеннярівня забезпеченості підприємств обіговими коштами, на мій погляд, мають бути [33, c. 87]:
- звільнення відоподаткування частини прибутку, яка спрямовується на поповнення власнихобігових коштів;
- регламентуванняобов’язкового стимулювання частини прибутку, який залишається в розпорядженніпідприємств, на поповнення обігових коштів;
- максимально можливенаближення термінів податкових платежів до моменту отримання доходів.
Ще однією проблемою єте, що один з найголовніших прямих податків – податок на прибуток могли бплатити більшість нормально працюючих підприємств, але ним однаковооподатковується і дрібний підприємець, який не має не тільки власних основних,але й оборотних засобів, орендує приміщення і купує сировину за позичені коштипід великі відсотки, і оснащене свого часу державою потужне об’єднання. Всіпідприємства – і малі і великі, які отримують малий і великий прибуток,поставлені в однакові умови щодо оподаткування прибутку. Внаслідок цьогобільшість малих підприємств не мали змоги конкурувати з великими, не можутьзадовольняти всім вимогам фінансово-правових норм, які часто змінюються, і ледьживотіють, якщо не навчилися лавірувати між нормами фінансового права.
Більшість країн світуу своєму законодавстві стараються нейтралізувати негативний вплив подвійногооподаткування, а у нас згідно із Законом України “Про оподаткування прибуткупідприємств” прибуток підлягає оподаткуванню за ставкою 25 %, причому якрозподілений так і нерозподілений. Але з розподілюваного прибутку додатковостягується податок на дивіденди і тому сукупний рівень оподаткуваннярозподілюваного прибутку стає вищим ніж 25 %, а це негативно впливає на вибіршляхів фінансування інвестицій та використання прибутку і є однією з причинекономічної неефективності податкових заходів.
Діюча на сьогоднішнійдень система оподаткування має суто фіскальний характер і спрямована на максимальневилучення коштів підприємств. Це, в свою чергу, фактично позбавляє підприємствприбутку – головної мотивації їхньої діяльності. Необхідність розв’язанняневідкладних проблем бере гору над завданням щодо забезпечення економічногозростання, знецінення фінансового становища підприємств і перешкоджаєрозширенню податкової бази на перспективу [13, 211].
Високі ставки податківсправляють антистимулюючий вплив на підприємницьку діяльність. Співставившидолю прямих податків з прибутком, який отримало підприємство ми побачили, що33,3 % йде на їх сплату, а 66,7 % від одержаного прибутку залишається, але крімпрямих податків є ще й інші податки і збори, яких більше 10, та і це тільки приумові, що до підприємства не буде застосовано ніяких фінансових санкцій, і ще йпевна частина повинна залишитися у підприємства, яку він може використовуватина власний розсуд, можливо й на розширення виробництва.
Це все говорить нампро те, що для підприємств в Україні настали не найкращі часи.
Як ми знаємо,найбільш питому вагу серед прямих податків, які сплачують господарюючі суб’єктизаймає податок на прибуток. Якщо взяти бюджет на 2002 рік, то ми можемопобачити, що він займає одне з перших місць у формуванні дохідної частинибюджету. Важливою причиною високої частки податку на прибуток є особливістьподаткової політики в Україні, що проявляється у встановленні надмірногоподаткового тягаря на підприємства України.
Цей тягар надмірнийвнаслідок особливостей обліку фінансових результатів в Україні. За підрахункамиспеціалістів оподаткування прибутку, розраховане у відповідності з чинною вУкраїні методикою, дорівнювало 48-54-процентному оподаткуванню у відповідностіз моделлю запропонованого основами Світового податкового кодексу.
Таким чином, якщобільш питома вага на прибуток підприємств у порівнянні з особистим прибутковимподатком є неприродним, зумовленим надмірним податковим тягарем.
Вихід з цьогозамкнутого кола бачиться у введенні контролю держави за використаннямфінансових ресурсів, одержаних в результаті економії на податках. Інакше можнай не мати позитивного результату від зменшення податків. Очевидно, кошти, якізалишалися цим товаровиробникам внаслідок їх звільнення від податку на прибутоквикористовувалися на заходи за призначенням. На мою думку, зниження розмірівподатків слід почати з тих товаровиробників, які зможуть документально довестидержавним органам ефективність використання фінансових ресурсів, що залишаютьсяна підприємстві в разі сплати менших податків. Для решти суб’єктівпідприємництва повинен зберігатися існуючий механізм оподаткування.
Ефективним вкладаннямкошті, одержаних підприємствами в результаті зменшення податків, можна вважатиїх спрямування на інвестиційні та інноваційні проекти для розвитку власноговиробництва або в такі ж проекти регіонального чи загальнодержавного характеру.Зрозуміло, що в цьому разі йдеться не про будівництво виробничих приміщень, апро закупку нового обладнання, впровадження нових технологій, тощо. Виходячи знинішньої господарської ситуації виправданим є використання додатковихфінансових ресурсів, зекономлених від сплати знижених податків, на поповненняобігових коштів, а також на медичне страхування своїх працівників. Останнєможна пояснити необхідністю часткового звільнення бюджету від витрат на охоронуздоров’я і деякої компенсації цих витрат за рахунок доходів підприємств.
Використання коштів,одержаних за рахунок податкових знижок, по запропонованій ціні можеобумовлюватись певними вимогами з боку держави і нею регулюватися. Наприклад,спрямування всіх зекономлених від зменшення податку на прибуток коштів нарозвиток власного виробництва додатково може стимулюватися державою шляхомзбільшення податкових пільг, а на медичне страхування своїх працівників требадозволяти вкладати лише частину коштів. Під інвестиційні проекти слід вимагатирозроблення бізнес-плану.
Контроль завикористанням підприємствами зекономлених на податках коштів повинніздійснювати фінансові управління, КРУ та податкові адміністрації, оскільки сумазнижок податків є податковими пільгами на доходи товаровиробників, а названідержавні органи мають контролювати ефективне використання цих коштів. Привиявленні цими органами нецільового використання додаткових фінансовихресурсів, одержаних підприємством внаслідок зменшення податків на його доходи,вказані суми мають бути повернуті до бюджету, в тому числі й суми від доходівмайбутніх періодів, а підприємство – позбавлене на кілька років правакористуватися податковими пільгами [26, c. 6].
На нашу думку, в разівпровадження запропонованого варіанту зменшення розмірів оподаткування доходівукраїнських товаровиробників можна було б розв’язати проблему зниженняподаткового тиску на них і водночас забезпечити наповнення Державного бюджетунеобхідними коштами.
Однією з найважливішихпроблем є хиби в обчисленні сплаті податків, які є масовими.
Причин цього чимало,але основна з них – недостатність заходів щодо роз’яснення чинногозаконодавства через засоби масової інформації і безпосередньо серед платниківземельного податку шляхом проведення відповідних семінарів, узагальненнянайхарактерніших порушень і відкритого інформування юридичних і фізичних осібпро те, як уникнути тих чи інших похибок.
Досить високийзагальний рівень витрат оподаткування, недосконалість механізму справляннянайважливіших прямих податків привели, з одного боку до значних порушень ізловживань, масового ухилення від сплати податків, а з другого боку, вадичинної системи оподаткування, які стали однією з причин, сповільненняекономічного розвитку, спаду виробництва і зростання кількості збитковихпідприємств, яких нині в промисловості понад 50 % і 90 % у сільськомугосподарстві.
При постійномузбільшенні кількості складу фіскальних і контролюючих органів (незважаючи нареформи і зміни, які проводяться в структурі виконавчої влади) не працюютьповною мірою такі важливі принципи оподаткування, як загальність і рівність.Великі масштаби тіньової політики, відсутність податкової етики і культурипривели до формування значних грошових доходів, які оподатковуються і проходятьпоза бюджетом.
Для того, щобприпинити подальше зменшення долі прямих податків у податковій системі України,необхідно забезпечити ріст податкової бази, а цей процес достатньо тривалий ізалежить перш за все від росту ВВП.
Отже закономірне, а нештучне підвищення ролі прямих податків може бути забезпечене тільки внаслідокзагальної зміни економічної ситуації в країні, а саме економічного піднесення.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Однією з складовихподаткової системи України є прямі податки, які пройшли довгий і складний шляхформування і розвитку.
Слід зазначити те, щопрямі податки як і будь-які інші мають як свої переваги так і недоліки.Основними перевагами прямих податків є те, що вони сприяють такому розподілуподаткового тягаря, при якому більше платять ті члени суспільства, як вищідоходи, тоді, як непрямі податки однакові для всіх і тому означають підвищенудолю втрат доходу для тих, у кого він менший.
Також прямі податкизручніші, їх простіше вирахувати, за їх допомогою можна регулювати підприємницькуактивність. З точки зору проблем бюджетного дефіциту – прямі податки являютьсяодним з найбільш стабільніших і надійних видів бюджетних доходів, томупідвищення їх питомої ваги стабілізує дохідну частину бюджету.
Основним недолікомпрямих податків є їх високі ставки, що негативно впливають на будь-якепідприємство.
Високі ставки податківпрямо перешкоджають зусиллям підприємств щодо розвитку виробництва і підвищенняйого рентабельності, після сплати податків у підприємства не залишається коштівна оновлення та модернізацію основних засобів. А це все призводить добанкрутства платників податків, або значно більшою мірою, їх відхід до тіньовоїекономіки.
Якщо ж розглядатиструктуру прямих податків в Україні, то можна побачити, що на сьогоднішній деньвона характеризує переважання податку на прибуток, тоді як у розвинутихкраїнах світу це навпаки.
Це явище можнарозглядати з двох сторін. Якщо більш висока питома вага податку на прибутокпідприємств у порівнянні з особистим прибуткових податком, то ступіньпереважання податку на прибуток над прибуткових податком з громадян єнеприроднім, зумовленим надмірним податковим тягарем, який покладений напідприємства країни.
Виходячи з цього можнасказати, що діюча на сьогоднішній день податкова система – підриває національнуекономіку і фінансовий стан більшості господарюючих суб’єктів.
Зазначені вищепроблеми вказують на недосконалість та неефективність чинної податковоїсистеми. Звідси виникає необхідність проведення податкової реформи та створенняєдиного систематизованого законодавчого акту прямої дії, який охоплює всі безвиключення питання податкового права та відповідає адекватним засадамподаткової політики держави.
Створення новоїзаконодавчої бази у сфері оподаткування повинно віддзеркалювати традиції існуючоїподаткової системи та відповідати світовим тенденціям розвитку податковихсистем.
На основі проведеногодослідження можна запропонувати наступні напрямки проведення податкової реформив Україні:
1. Загальне спрощенняправової бази оподаткування, забезпечення зрозумілості норм основногозаконодавчого акту з оподаткування.
2. Зниження рівня податковогонавантаження на суб’єктів господарювання.
3. Створення умов дляздійснення підприємствами переоснащення основних фондів та оновленняматеріально-технічної бази.
4. Стимулювання здійсненняінвестицій, а також направлення коштів на інноваційну діяльність.
5. Скасування безпідставнихпільг.
6. Створення раціональноїподаткової системи, яка забезпечить збалансованість загальнодержавних іприватних інтересів, буде сприяти розвитку підприємництва та нарощуваннюнаціонального багатства України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України.
2. Закон України “Про платуза землю” – Відомості Верховної Ради, № 45, 1997 р., ст. 238.
3. Закон України “Про податокз власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” //Відомості Верховної Ради, № 15, 1997 р., ст. 117.
4. Закон України “Продержавний бюджет України на 2005р.”
5. Закон України “Продержавний бюджет України на 2004 р.” – Галицькі контракти”, № 13, 2004 р., ст.55.
6. “Податкове законодавствоУкраїни” – Київ, Парламентське видавництво, 1999.
7. Бабич Л., Бабчук Р.,Давивенко С., Остапенко А. Податкове реформування в Україні: напрямкиудосконалення // Економіка України, № 8, 2001 р., с. 9.
8. Баранова А.Г., Троняк А.Р.“Моделирование деятельности финансовыхорганов в части взаимоотношений с налогоплательщиками: Учебное пособие – Л.:Издательство ЛРЭИ, 1998 г., 34 с.
9. Василик О.Д.“Удосконалення податкової системи України” – Фінанси України, № 10, 1998 р.,ст. 37.
10. Василик О. “Податки всистемі регулювання доходів юридичних і фізичних осіб” – Економіка України, №4, 2000 р., с. 20-29.
11. Воронова Л.К. “Фінансовеправо”.: Фірма “Консул”, 1999, 496 с.
12. Германчук К.П. “Бюджет іподатки: спрощення системи, стимулювання для виробництва” – Голос України, 1997р., 3 жовтня, с. 3.
13. Діденко В.М., Прядко В.В.Курс лекцій “Фінанси”, Тернопіль, 1998 р.
14. Дулик Т.О. “Економічніаспекти проблеми ухилення від податків” – Фінанси України, № 12, 1999 р., ст.91.
15. Дернберг Р.А.Международное налогообложение – М.: Юнити, 2000 г., с. 375.
16. Златків Б. Податкам –стимулюючу роль // Економіка України, № 12, 2001 р., ст. 24.
17. Карлін М.І. Використаннятоваровиробниками коштів від зниження податків // Фінанси України, № 1, 1999р., с. 98-99.
18. Канаева А.Ф. Основы налоговойсистемы: Учебное пособие, 2000 г., с. 96.
19. Кириленко О.П. Класичнізасади оподаткування у вітчизняній системі // Фінанси України, № 11, 1999 р.,ст. 114 – 123.
20. Оренєва О.Г. “Впливподаткової політики на забезпеченість підприємств обіговими коштами” – ФінансиУкраїни, № 2, 1999 р, с. 115-118.
21. Лыков Л.Н. “От нормативовк налогообложению” М.: Наука, 2001 г., 112 с.
22. Луков В. “Роль держави уринковій економіці. Формування економічної політики” – Російський економічнийжурнал, № 9, 2001, ст. 129.
23. Ляшенко Ю.І. “Податковадіяльність держави в умовах ринкової трансформації економіки” – ФінансиУкраїни, № 12, 2000, ст. 121 – 126.
24. Онишко С. “Бюджетнийдефіцит і напрямки реформування національного оподаткування” – ЕкономікаУкраїни, 10 жовтня 2001р., ст. 86 – 90.
25. Педько А. “Податковаполітика та економічні інтереси” – Урядовий кур’єр, 2001 р., с. 6 – 7.
26. Сінчуков В. “Оптимальнасистема оподаткування” – Економіка України, № 3 (448), 2000 р., ст. 55.
27. Соколовська А.М.“Особливості проведення податкових реформ: світовий досвід і Україна” – ФінансиУкраїни, № 12, 2000 р., ст. 71 – 81.