Пропозиція грошей та попит на гроші

ЗМІСТ
Вступ
1. Теоретичні аспекти організаціїгрошового обігу в Україні
1.1 Регламентація основних принципів організаціїгрошового обігу
1.2 Види та функції грошей
1.3 Грошові агрегати
2. Пропозиція грошей та попит нагроші
2.1 Мультиплікативне розширеннядепозитів
2.2 Модель пропозиції грошей
2.3 Попит на гроші: ефекти доходів, цінта процентних ставок
2.3.1 Трансакційний попит на гроші
2.3.2 Попит на гроші як на актив
2.3.3 Сукупний попит на гроші
3. Рівновага на грошовому ринку
4. Пропозиції щодо вдосконалення роботи, пов`язаної зорганізацією грошового обігу в Україні
Висновок
Список використаної літератури

Вступ
Завданняформування оптимальної схеми і конкретних механізмів регулювання грошової масив обігу є сьогодні надзвичайно актуальним. Старі випробувані монетарні інструменти- касовий і кредитний плани вже не придатні для ринкових умов.
Сучаснанаціональна грошова система України має перехідний характер. Вона перебуває устадії становлення і переходу до розвинених грошових структур ринкового типу. Вперспективі система управління сукупним грошовим оборотом в Україні маєвідповідати міжнародним стандартам і вимогам.
Класичнамонетарна теорія виходить із того, що в умовах розвиненої ринкової економікидіє автоматичний механізм саморегуляції попиту і пропозиції грошей. Ідеться профункцію захисних стабілізаторів, які автоматично спрямовують розвиток грошовоїсистеми в напрямку встановлення рівноваги. Звісно, мова йдеться про розвитоклише відповідної тенденції. У дійсності абсолютна рівновага попиту тапропозиції ніколи не досягається. Та річ не в цьому. Важливо зрозуміти, що увипадках, коли існує недостатність грошей або їх надлишок, грошова системавключає власні важелі саморегулювання, які діють у напрямку відповідноговрівноваження монетарного ринку.
У структуріврівноваження попиту і пропозиції грошей винятково важлива роль належить такомусаморегуляторові монетарного ринку, як швидкість обігу грошей
Удосконаленнягрошового обігу — скорочення періодів між видачею платні, широке використаннякредитних карток, електронного зв`язку, який прискорює здійснення платежів — все це приводить до збільшення швидкості обігу грошей. Це відчутно здешевлюєсистему обігу грошей, робить її мобільнішою та ефективнішою. У випадкузменшення кількості грошей, що обслуговує певну величину ВНП, швидкість обігукожної грошової одиниці має зрости. Недостатність грошової маси, необхідної дляобслуговування обігу товарів і послуг, компенсується прискоренням V. Важливозвернути увагу і на те, що таке прискорення здійснюється автоматично методомсаморегулювання.
За останні роки векономіці і банківській системі нашої країни відбулися радикальні зміни,обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності іпереходом до розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки, що характеризуютьсязокрема:
- формуваннядворівневої банківської системи;
- створеннявласної грошової системи;
- проведеннягрошової реформи із запровадженням у готівковий обіг національної грошовоїодиниці — гривні;
- конституційнимвизначенням основної функції Національного банку України — забезпеченнястабільності національної грошової одиниці;
- подоланнягіперінфляційних процесів в економіці країни і досягненням фінансовоїстабілізації на основі виваженого застосування механізмів монетарної політики.
Існуюча економічнасистема не стимулює залучення готівки у банківську систему та зберіганнязаощаджень населення на вкладах.
Необхідністьраціоналізації платіжної системи вимагає, з одного боку, відмови відадміністративного регулювання готівкового обігу і повної лібералізації операційз готівкою, а з другого — суттєвого їх скорочення на користь безготівкових формрозрахунків, таких, як платіжні картки, чеки тощо.
Метою написанняроботи стало визначення проблемних питань рівноваги грошового ринку, рольгрошового обігу в платіжній системі країни.

1.Теоретичні аспекти організації грошового обігу в Україні
 
1.1Регламентація основних принципів організації грошового обігу
Грошовий обігздійснюється в двох формах: готівкової і безготівкової [26; с.53].Готівково-грошовий оборот включає рух всієї готівково-грошової маси за певнийперіод часу між населенням і юридичними особами, між фізичними особами, міжюридичними особами, між населенням і державними органами, між юридичнимиособами і державними органами.
Готівково-грошовийрух здійснюється за допомогою різних видів грошей: банкнот, металевих монет,інших кредитних інструментів (векселів, чеків, кредитних карток). Емісіюготівки здійснює Національний банк. Він випускає готівку в обіг і вилучає її,якщо вона прийшла в непридатність, а також замінює гроші на нові зразки купюр імонет.
Готівкавикористовується:
— для кругообігутоварів і послуг;
— для розрахунківне пов`язаних безпосередньо з рухом товарів і послуг, а саме: розрахунків повиплаті заробітної плати, премій, пенсій; по виплаті страхових відшкодувань задоговорами страхування; при оплаті цінних паперів і виплат по них прибутку; поплатежах населення за комунальні послуги і інше.
Механізмиздійснення готівкових операцій регулюються певною законодавчою і нормативною базою.Основними документами, що регламентують порядок використання готівки увітчизняній економіці, є: «Порядок ведення касових операцій у народномугосподарстві України» (затверджено постановою Правління Національногобанку України N 21 від 2 лютого 2005 р.), Інструкція N 4 «Про організаціюроботи з готівкового обігу установами банків України» (затвердженопостановою Правління Національного банку України N 149 від 20 червня 2005 р.).Вони визначають єдині підходи до ведення касових операцій, порядок приймання івидавання готівки з кас підприємств та організацій із застосуванням необхіднихкасових документів для оформлення цих операцій (прибуткові та видаткові ордери,касові книги тощо), передбачають забезпечення схоронності цінностей, здійсненняконтролю за дотриманням касової дисципліни, встановлюють відповідальністьсуб`єктів господарювання за її порушення тощо.
Указані документирегламентують також основні принципи організації обороту готівки суб`єктамигосподарювання:
— обов`язковістьдля всіх підприємств і організацій зберігання власних грошових коштів убанківських установах;
— вільнеодержання всіма клієнтами готівки з власних банківських рахунків без подання обгрунтовувальнихдокументів;
— здійсненнярозрахунків як у безготівковому порядку, так і в готівковій формі;
— обмеженнярозмірів готівки, що перебуває в касах підприємств через установлення їмлімітів залишку готівки в касі;
— можливістьвикористання касового виторгу (поточних надходжень).
Організаціяобороту готівкових коштів передбачає також забезпечення постійного дотриманняправил приймання, схоронності і використання готівки господарством.Підприємства, установи, організації та фізичні особи — суб`єкти підприємницькоїдіяльності, які мають поточні рахунки в установах комерційних банків, повиннізберігати на них свої вільні кошти.
Зберігання коштівпідприємств і організацій у банківських установах створює передумови дляконцентрації готівкових коштів у банківській сфері, забезпечення їх ефективноговикористання в обороті, гарантування їх схоронності, сприяє більшійоперативності у задоволенні потреб суб`єктів господарювання в готівці дляздійснення їхніх чергових платежів та запобігання зловживанням під часвитрачання готівки.
Готівково-грошовийобіг — це сукупність платежів, що здійснюються готівкою [24; с. 41]. В ринковійекономіці сфера готівково-грошового обігу є обмежена. Навпаки, для кризовоїекономіки характерним є розширення сфери використання готівки, яка обслуговує восновному тіньовий господарський оборот.
У нинішніхкризових умовах вирішального значення набувають заходи, спрямовані наскорочення готівкового обігу, а також встановлення фінансових санкцій запорушення діючих правил ведення операцій з готівкою. Всі такі заходи носятьантиінфляційну спрямованість.
Господарськісуб`єкти мають здійснювати переважну більшість платежів із банківських рахунківу безготівковій формі. При цьому підприємства і організації, що одержуютьготівково-грошову виручку, зобов`язані здавати гроші в установи банків.
Готівка може бутиодержана з установ банків підприємствами для розрахунків з населенням: наоплату праці, для грошових виплат та заохочень, купівлі-продажу цінних паперів,виплати дивідендів (процентів), інших виплат населенню, що не входять до складукоштів, спрямованих на споживання, допомогу, компенсації, гонорари, стипендії,пенсії, витрати на відрядження, закупівлю сільгосппродукції та продуктів її переробки,тваринницької та рослинницької сировини, дикорослих плодів і ягід, лікарськихрослин, макулатури, склотари, брухту, на страхові відшкодування населенню уразі настання страхових випадків, ломбардам, що здійснюють виключно ломбардніоперації, у розмірах згідно з чинними нормативними актами.
Суспільнийрозподіл праці і розвиток товарного виробництва є об'єктивною основою грошовогообігу. Створення загальнонаціональних і світових ринків при капіталізмі далоновий поштовх подальшому розширенню грошового обороту. Гроші обслуговують обмінсукупного суспільного продукту, в тому числі кругообіг капіталу, обіг товарів інадання послуг, рух позикового і фіктивного капіталу і прибутків різнихсоціальних груп.
Початкуруху грошей передує їх концентрація у суб'єктів. Вони накопичуються в гаманцяхнаселення, в касах юридичних осіб, на рахунках в кредитних установах, вскарбниці держави. Щоб зародився рух грошей, необхідне виникнення потреби вгрошах у однієї з двох сторін. Попит на гроші виникає при здійсненні операцій,гроші потрібні для обігу, платежів за товари і послуги. Їх об'єм визначаєтьсяномінальним валовим внутрішнім продуктом. Чим більше загальна грошова вартістьтоварів і послуг, тим більше потрібно грошей для здійснення операцій. Попит нагроші пред'являють і для накопичення, яке виступає в різних формах: внески вкредитних установах, цінних паперах, офіційних державних запасах. [24; с.5]
За останніроки в економіці і банківській системі нашої країни відбулися радикальні зміни,обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності іпереходом до розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки, щохарактеризуються зокрема:
— формування дворівневої банківської системи;
— створення власної грошової системи;
— проведення грошової реформи із запроводженням у готівковий обіг національноїгрошової одиниці — гривні;
— конституційним визначенням основної функції Національного банку України — забезпечення стабільності національної грошової одиниці;
— подолання гіперінфляційних процесів в економіці країни і досягненням фінансовоїстабілізації на основі виваженого застосування механізмів монетарної політики.[32; с.3]
Функціонуванняв нових умовах національної грошової системи, створення якої було започаткованоз уведенням українського карбованця, вимагає вдосконалення організаціїгрошового обігу (як складової частини загальної платіжної системи країни) зприведенням його у відповідність до потреб ринкової економіки.
Готівкатрадиційно посідає важливе місце у платіжній системі країни і відіграє значнуроль у здійсненні населенням готівкових платежів для обслуговування своїхпотреб.
Переважначастина населення використовує готівку як основний засіб платежу. При цьомуслід враховувати, що рівень грошових доходів населення невисокий, характервиплат є нерегулярним, а середня вартість закупок у торгівлі — незначною. Зацих умов практично повністю зупинилося зростання безготівкових перерахувань заробітноїплати та доходів за здану сільгосппродукцію на рахунки громадям за вкладами.
ЕкономікуУкраїни, як і інших постсоціалістичних країн, характеризує висока питома вагаготівки у загальній грошовій масі (близько 50 відсотків; порівняно з початком 2002року вона зросла майже у 3,5 раза).
Створенняринкового середовища в країні та відповідно різке збільшення чисельностісуб`єктів господарювання, особливо у сфері торгівлі та платних послуг, а такожекономічна криза, загострення інфляційних процесів у 2002-2005 роках ізнецінення заощаджень населення, що викликало певну недовіру до банківськоїсистеми і безготівкових платежів, зумовили збільшення готівкових розрахунківсуб`єктів господарювання між собою та з населенням, а відтак — зростанняпотреби в готівці. [23; с.24]
Питомавага безготівкових перерахувань на вклади у загальній сумі грошових доходівнаселення знизилася порівняно із 1980 — ми роками у 2 — 2,5 раза. Обсягрозрахунків чеками за товари і послуги у загальному офіційному обсязітоварообороту становить лише 0,2 відсотка.
Існуючаекономічна система не стимулює залучення готівки у банківську систему тазберігання заощаджень населення на вкладах.
Необхідністьраціоналізації платіжної системи вимагає, з одного боку, відмови відадміністративного регулювання готівкового обігу і повної лібералізації операційз готівкою, а з другого — суттєвого їх скоротчення на користь безготівковихформ розрахунків, таких, як платіжні картки, чеки тощо.

1.2Види та функції грошей
У сучасній теоріїгроші визначаються з функціональної точки зору.
Символічні, або декретні гроші – засобиобміну, що являють собою певні форми боргових зобов’язань держави і не маютьвласної невід’ємної цінності (готівкові гроші). Вартість таких грошей перевищуєвитрати на їхнє виробництво та цінність при альтернативному використанні(наприклад, як товару) і визначається їхньою здатністю обмінюватися на товарита послуги як зараз, так і в майбутньому. Монопольне право емісії готівковихгрошей законодавче закріплене за державою (центральним банком), тому символічнігроші є державними грошима. Використання символічних грошей підпорядкованепевним вимогам: необхідне суспільне визнання таких грошей; державна правовагарантія обігу символічних грошей; здатність держави підтримувати відноснустабільність купівельної спроможності символічних грошей.Купівельнаспроможність грошей— це кількість товарів та послуг, які можнапридбати за грошову одиницю.
Кредитні, абодепозитні гроші— засоби обміну, які являють собою боргові зобов'язання депозитних інститутів(безготівкові гроші). Як і символічні гроші, вони не мають внутрішньоївартості. Вартість депозитних грошей визначається їхньою купівельноюспроможністю. Кредитні гроші є приватними грошима — їхню основу складаютьтрансакційні депозити комерційних банків.Депозити— цегрошові кошти, вкладені в комерційні банки у готівковій чи безготівковій формідля зберігання на визначених умовах. Будь-який депозит є борговим зобов'язаннямбанку, яке він має сплатити за вимогою вкладника.Трансакційні (чекові)депозити є засобами обміну, оскільки кошти з цих депозитів вкладникимають право без попередження банку переказати іншим особам у вигляді платежівза придбані товари і послуги. Такі платежі здійснюються за допомогою чеків абоаналогічних розрахункових інструментів.
В економіці грошівиконують певні функції, а саме:
• засобуобігу— як засібобігу гроші є посередником при обміні товарів та послуг;
• рахунковоїодиниці—засобу кількісного виміру та порівняння відносних вартостей товарів на ринку;
• засобузбереження вартості— засобу накопичення купівельної спроможності, яка може бутивикористана на купівлю товарів у майбутньому;
• засобуплатежу—засобу відкладених платежів, які повинні здійснитися у майбутньому, при сплатіборгових зобов'язань, і величина яких встановлюється в грошовій формі.
 
1.3Грошові агрегати
Сукупністьзагальноприйнятих засобів платежу, що випущені банківською системою іобертаються в економіці, має назвугрошової маси. Для кількісноговиміру грошової маси використовується показник рівня ліквідності активів.
Підліквідністюрозуміють здатність фінансового активу бути безумовним і нічим не обмеженимзасобом платежу без зміни його номінальної вартості. Ступінь ліквідностіактивів визначається трансакційними витратами — тим, наскільки швидко і зякими мінімальними збитками, порівняно з величиною їхньої грошової оцінки, одніфінансові активи можна обміняти на інші. Чим більшими є трансакційні витратиобміну активу на гроші, тим нижчим буде рівень ліквідності даного активу. Увідповідності з рівнем їхньої ліквідності, фінансові активи групуються вгрошові агрегати (за принципом від абсолютно ліквідних до найменш ліквідних).
Грошовіагрегати— цеособливе поєднання ліквідних фінансових активів, які є альтернативнимивимірниками обсягу та структури грошової маси. Склад і кількість застосовуванихагрегатів визначається насамперед особливостями фінансової системи і різнитьсязалежно від країни.
АГРЕГАТ М1містить: готівкові гроші в обігу;трансакційні (чекові) депозити, у тому числі — вклади до запитання танау-рахунки; дорожні чеки. Готівкові гроші в обігу охоплюють суму монет ібанкнот, яку небанківські економічні агенти тримають поза банками. Готівковігроші і чекові вклади, які є власністю держави (уряду), центрального банку абодепозитних інститутів, в агрегат М1 не входять. Агрегат М1акцентує увагу на функції грошей як засобу обігу — це гроші, які безпосередньовикористовуються для обслуговування угод в економіці.М1 відповідаєбазовому визначенню грошейі являє собою пропозицію грошей увузькому визначенні.
Іншівисоколіквідні фінансові активи утворюють квазігроші. Вони не функціонуютьбезпосередньо як засоби платежу і є предметом певних обмежень з боку банків наїх обмін за вимогою вкладників і на строк платежу. Але квазігроші можуть швидкоі без ризику значних фінансових втрат перетворюватися в готівкові гроші аботрансакційні депозити. Вони є складовою частиною грошових агрегатів М2 іМЗ.
АГРЕГАТ М2— це гроші М1 «плюс»заощаджувальні депозити; невеликі строкові депозити; одноденні угоди про зворотнийвикуп; одноденні позички в євродоларах; акціонерні рахунки домогосподарств увзаємних фондах грошового ринку; депозитні рахунки грошового ринку. Агрегат М2охоплює активи, які є ліквідними засобами накопичення купівельної спроможності,і являє собою пропозицію грошей в широкому визначенні. Гроші М2 єнайближчими субститутами грошей у вузькому визначенні. При перетворенні грошей М2в гроші М1 виникають збитки, пов'язані з втратою доходу (процента) на ціфінансові активи.
АГРЕГАТ МЗ— це гроші М2, а такождепозитні сертифікати, строкові угоди про зворотний викуп, строкові позички уєвродоларах, акціонерні рахунки інституціональних інвесторів у взаємних фондахгрошового ринку.
АГРЕГАТ L містить гроші МЗ«плюс» банківські акцепти; комерційні папери; казначейські векселі;заощаджувальні облігації Казначейства.
Аґреґати МЗта L складають фінансові активи, які можуть використовуватись якінвестиції, і тому вони найдалі перебувають від коштів трансакційного характеру— грошей М1. Особливістю цих фінансових активів є те, що збитки, яківиникають при їхньому перетворенні у гроші М1, можуть приймати двіформи: по-перше, втрата доходу на ці фінансові активи; по-друге, зміна(зменшення) ринкової ціни цих активів. Структура і розміщення грошової масизалежить від таких факторів, як розвиненість фінансової системи країни,схильність населення до поточного споживання і заощадження доходів в інститутахфінансової системи, структура депозитів і ліквідних активів (інструментів)фінансового ринку, рівень прибутковості та оподаткування ліквідних фінансовихінструментів, рівень життя та ступінь багатства населення тощо. Тому вперехідних економіках структура грошової маси значно відрізняється від їїструктури в розвинутих країнах.
Згіднокласифікації, що використовується в Україні, грошові агрегати визначаютьсятаким чином:
АГРЕГАТ М1:
1) гроші позабанками (С);
2) кошти нарозрахункових і поточних рахунках (D).
 АГРЕГАТ М2 =М1 +....
1) строковідепозити;
2) кошти нарахунках капітальних вкладень підприємств та організацій;
3) коштиДержстраху;
4) валютнізаощадження.
АГРЕГАТ МЗ=М2+ коштиклієнтів за трастовими операціями банків.
Незалежно відїхньої структури, грошові аґреґати різняться між собою ступенем ліквідності,швидкістю обігу, функціональною роллю в економіці, участю в інфляції.

2Пропозиція грошей та попит на гроші
 
2.1Мультиплікативне розширення депозитів
 
Пропозиціягрошей(МS) містить в собі готівку поза банківською системою (С) і чековідепозити (D), тобто МS=С+D. Фактично — це агрегат М1,де готівкові гроші означають зобов'язання центрального банку, а чековідепозити — зобов'язання комерційних банків.
Існує декількаможливих джерел створення нових депозитів у системі комерційних банків:
• вкладеннянебанківським сектором готівкових грошових коштів у комерційні банки;
• купівлякомерційними банками або центральним банком державних цінних паперів у фірм танаселення;
• купівлябанківською системою іноземної валюти у небанківського сектора;
• наданнякомерційними банками позичок небанківському сектору економіки.
Куплені цінніпапери та іноземна валюта сплачуються банками шляхом збільшення депозитівпродавця на суму угоди. Надання позичок також супроводжується зростаннямдепозитів.
Сума коштів, щовнесені як депозити на банківські рахунки і не видані як кредити, тобтоприступні для забезпечення вимог вкладників у будь-який час, складаєфактичніабозагальні резерви комерційного банку (ТR). Система, заякої банк володіє резервами, що дорівнюють його депозитам, є системою100%банківського резервування. За такої системи комерційні банки не можутьвпливати на рівень пропозиції грошей, але можуть змінювати її структуру,приймаючи вклади. Система, за якої вартість банківських резервів менша, ніжзагальна сума банківських депозитів, має назвучасткового банківськогорезервування. Сучасна банківська система базується на частковомурезервуванні депозитів. Це означає, що всі комерційні банки повинні матимінімальніобов'язкові резерви(R) пропорційно до сумивідкритих депозитів.Норма обов'язкового резервування, або резервні вимоги— встановлені законом вимоги до рівня резервів проти зобов'язанькомерційного банку по внесках, — є відношенням суми обов'язкових резервів досуми залучених депозитів: r = R/D. Обов'язкові резерви скорочуютьсяпропорційно скороченню депозитів. Величина, на яку фактичні резерви банкуперевищують його обов'язкові резерви, називаєтьсянадлишковими резервами:Е = ТR – R..
За системичасткового резервування комерційні банки здатні створювати гроші, збільшуючипропозицію грошей за рахунок кредитування економіки. Спроможність окремогокомерційного банку створювати гроші визначається розміром його надлишковихрезервів. Система комерційних банків у цілому може надати позики в обсязі, якийу декілька разів перевищує її початкові надлишкові резерви.
Припустімо, щорезервні вимоги дорівнюють 10% (r=0,1), а початковий депозит банку Астановить 100 грошових одиниць. Тоді 10 одиниць банк повинен тримати якобов'язковий резерв, а 90 — його надлишкові резерви. Якщо банк Л надасть 90одиниць у позику, то він збільшить пропозицію грошей на 90, і тепер вона будедорівнювати 100+90=190. Вкладникам належить 100 одиниць депозитів, а 90грошових одиниць перебуває у позичальників. Якщо ці 90 одиниць знову опиняться,скажімо, у банку В у вигляді депозитів, процес поновиться: 10%, тобто 9одиниць, банк В залишить у резервах, а на суму 81 надасть позики,збільшуючи пропозицію грошей ще на 81 одиницю. Третій банк, С, кудиможна покласти ці гроші, додасть іще 72,9 одиниць до пропозиції грошей. Такимчином, на кожному етапі зазначеного процесу кожен новий вклад і кожна новапозика збільшують пропозицію грошей.
Якщо процеспродовжиться до використання останньої грошової одиниці, то у загальномувигляді пропозицію грошей можна показати як МS = (1/r)*D, де r—норма обов'язкового резервування, D- початковий депозит. Коефіцієнт 1/rмає назву простого депозитного мультиплікатора, або банківськогомультиплікатора.
Простийдепозитний мультиплікатор(m=1/r) визначає максимальну кількість нових депозитних грошей, щостворюється однією грошовою одиницею надлишкових резервів при заданому рівнінорми обов'язкового резервування. Максимальне розширення депозитів — збільшеннягрошей на чекових рахунках — визначається як добуток простого депозитногомультиплікатора і надлишкових резервів: ΔD = т*Е. Зменшеннязагальної кількості банківських резервів призводить до мультиплікативногоскорочення депозитів. Збільшення резервних вимог також скорочує обсягбезготівкової грошової маси.
Таким чином,внаслідок банківського кредитування кількість грошей в економіці зростає.Процес емісії платіжних засобів у межах системи комерційних банків називаєтьсякредитною мультиплікацією, або мультиплікативним створенням депозитів.Кредитна мультиплікація визначає максимальний рівень кредитної експансії навнутрішньому ринку і, відповідно, максимальний обсяг грошової маси, щовипускається банківською системою в обіг при певному рівні резервних вимог.
 
2.2Модель пропозиції грошей
Загальніша модельпропозиції грошей враховує роль центрального банку, поведінку комерційнихбанків і можливий відтік частини грошових коштів з депозитів банківськоїсистеми в готівку. Вона містить ряд нових змінних.
Грошовабаза (резервні гроші) складається з банківських резервів та з готівкових грошей,які є в обігу поза банками: В=С+ТR. Готівка поза банками єбезпосередньою частиною пропозиції грошей, тоді як банківські резерви впливаютьна здатність банків створювати нові депозити, збільшуючи пропозицію грошей.Оскільки грошовій базі властивий мультиплікативний вплив на пропозицію грошей,її ще називають грошима активної або підвищеної сили.
Коефіцієнтдепонування грошей характеризує структуру зберігання населенням ліквіднихкоштів у вигляді їхнього розподілу між готівковими грошима (С) і коштами напоточних (чекових) депозитах (D). Коефіцієнт депонування — це відношення попитуна готівку до депозитів: сr=С/D.
Нормафактичного резервування депозитів визначається відношенням загальних резервівкомерційних банків до депозитів: rr=ТR/D. При системі частковогорезервування рівень фактичного резервуванім (rr) залежить від нормиобов'язкових резервів та від розміру надлишкових резервів: rr=(R+Е)/D.
Отже, пропозиціягрошей є функцією трьох екзогенних змінних: сr, rr, В.
Враховуючи, щообсяг готівки поза банками визначається сумою депозитів та коефіцієнтом депонування:С=сr*D, а загальні резерви — сумою депозитів та нормою фактичногорезервування: ТR = rr*D, пропозицію грошей можна визначити як:
МS=cr*D+D= D*(сr+1),
а грошову базуяк:
В=сr*D+rr*D=D*(сr+rr).
Звідси випливає,що
 
D =В/(сr+rr), а МS=В*(сr+1.)/ (сr+rr).

З цього рівняння видно, щообсяг пропозиції грошей перебуває у прямій залежності від обсягу грошової бази(В) і в оберненій залежності — від коефіцієнта депонування (сr) та нормирезервування (rr). Коефіцієнт пропорційності між пропозицією грошей і грошовоюбазою одержав назвугрошового мультиплікатора, абомультиплікаторагрошової бази(m):
 
т=(сr+1)/(сr+rr).
Грошовиймультиплікатор визначає відношення пропозиції грошей до грошової бази, а такожсуму, на яку збільшується пропозиція грошей при збільшенні грошової бази наодну грошову одиницю. Оскільки сr>0, а 01. Збільшеннякоефіцієнта депонування і норми резервування зменшує грошовий мультиплікатор.
Центральний банквизначає пропозицію грошей насамперед через грошову базу, величина якої можеконтролюватися центральним банком. Збільшення або зменшення грошової бази, усвою чергу, супроводжується мультиплікативним розширенням або, відповідно,скороченням пропозиції грошей комерційними банками. Таким чином, зміни обсягупропозиції грошей в економіці, викликані змінами грошової бази, відбуваються удва етапи:
• зміни угрошовій базі, які включають зміну зобов'язань центрального банку переднаселенням (зміни у величині готівки в обігу поза банками) та перед системоюкомерційних банків (зміни у величині резервів комерційних банків);
•мультиплікативна зміна пропозиції грошей в системі комерційних банків.

2.3Попит на гроші: ефекти доходів, цін та процентних ставок
Основа сучасноїгрошової теорії — так званий портфельний підхід(теорія портфельноговибору), який розглядає економічного агента у певний момент часу, коливін володіє певним фондом багатства (портфелем активів) і приймає рішення щодойого розподілу між різними видами активів з метою максимізувати прибуток імінімізувати ризик. Портфель складається з різноманітних активів — акції,облігації, нерухомість, гроші та ін. Попит на гроші визначаєтьсятим, яку частку портфеля своїх активів економічний агент прагне тримати уліквідній формі, тобто у вигляді грошей.
Для спрощення подальшогоаналізу попиту на гроші припустімо, що портфель складається лише з двохактивів: облігацій та грошей.
В цілому попит нагроші формується як попит на гроші для операцій (трансакційний попит) та длянакопичення купівельної спроможності (попит на гроші як на актив).
 
2.3.1Трансакційний попит на гроші
Трансакційний(операційний) попит на гроші являє собою попит на гроші для обслуговування всіх видівугод в економіці. Зв'язок між сумою грошей і загальним обсягом операцій векономіці відображений у рівнянні кількісної теорії грошей, яке ємакроекономічним рівнянням обміну: М*V=Р*V, де М — кількістьгрошей в обігу, V — швидкість обігу грошей, Р — рівень цін, V— обсяг випуску у реальному вираженні. Добуток Р*V є ціновою оцінкоювипущеної продукції, що задає попит на гроші для операцій. Добуток М*V — цекількість грошей, які мають бути сплачені при купівлі виробленої продукції. Ізрівняння обміну випливає рівняння попиту на гроші: М'd=(Р*V)/V.

/>
Мал..1Трансакційний попит на гроші.
Рівняння показує,що трансакційний попит на гроші залежить від таких факторів, як абсолютнийрівень цін, рівень реального доходу, швидкість обігу грошей. Підвищення цін ізростання реального обсягу виробництва підвищують попит на гроші, зростанняшвидкості обігу грошей, навпаки, зменшує транс-акційний попит. Якщо швидкістьобігу грошей та рівень обсягу випуску у реальному вираженні стабільні, токількість грошей, необхідних для обслуговування угод в економіці, змінюєтьсяпропорційно рівневі цін.
Номінальнийпопит на гроші відображає ту кількість грошей, яку економічні суб'єкти хотіли б мати дляфінансування ділових операцій. З економічної точки зору, доцільніше розглядатиреальний (скоригований на рівень інфляції) попит на гроші, який визначається зурахуванням їхньої купівельної спроможності — реальної вартості грошей.Реальнігрошові залишки,абореальні грошові запаси вимірюють тойобсяг товарів та послуг, який можна придбати за певну номінальну кількістьгрошей /> Величина /> отримала назву «реальнихгрошових запасів».
Проста фракційний попитпропорційний реальному доходові, або />, де k =1/V. Реальний попит на гроші позитивно пов'язаний із рівнем економічноїактивності. Якщо зростає реальний доход, а отже, і обсяг запланованих танепередбачених операцій, то підвищується реальний попит на гроші, і навпаки.
На графіку,зокрема, показано, як змінюється трансакційний попит на гроші під впливом зміниВВП: зростання ВВП збільшує попит на гроші і зсуває лінію попиту праворуч, інавпаки, зменшення ВВП зсуває лінію попиту на гроші ліворуч, тобто попитзменшується (мал. 1).
 
2.3.2Попит на гроші як на актив
Попит нагроші як на актив— кількість грошей, яку економічні агенти прагнуть зберігати уформі заощаджень, тобто це бажана кількість фінансових активів у грошовійформі. Перевагою володіння грошима є їхня ліквідність. Недоліком володіннягрошима як активом у порівнянні з іншими фінансовими активами (в нашому випадку— облігаціями) є те, що гроші не дають доходу у вигляді процента. Володіючигрошима, доводиться жертвувати доходом у вигляді номінальної процентної ставки.
Номінальнапроцентна ставка — ставка процента, виражена в грошах за поточним курсом (без поправки наінфляцію). Номінальна процентна ставка являє собоюальтернативні витратиабо альтернативну вартість зберігання грошей. Чим вища процентнаставка, тим більше потенційного доходу втрачає економічний агент, якийнакопичує гроші. Зростання процентної ставки змушує економічних агентівперерозподіляти портфель активів — змінювати його структуру: зменшувати запасгрошей і, відповідно, збільшувати запас облігацій. Тому підвищення процентноїставки зменшує попит на гроші.
Функція попитуна гроші як актив відображає обернену залежність величини попиту на реальні грошовізалишки з боку активів від динаміки номінальної ставки процента: ./>. Графічна інтерпретаціяданої залежності подана на мал. 2.

/>Мал.2. Графік функції попиту на гроші як наактив
Реальнуальтернативну вартість зберігання грошей визначає реальна ставка процента (r) — номінальна процентна ставка, щоскоригована на рівень інфляції. Ця корекція ведеться відносно очікуваного темпуінфляції, оскільки фактичний майбутній рівень її невідомий.
З урахуваннямочікуваної інфляції, функція попиту на гроші як на актив може бутизаписана таким чином:
/>
Якщо реальнапроцентна ставка падає, то реальний попит на гроші зростає, оскількизменшується реальна альтернативна вартість зберігання грошей. Чим вищийочікуваний темп інфляції, тим нижчим буде рівень реального попиту на гроші,оскільки лише в цьому випадку зменшується зумовлена інфляцією втратакупівельної спроможності грошей.
 
2.3.3 Сукупний попит на гроші
Сукупнийпопит на гроші— це загальна кількість грошей, яку економічні агенти бажаютьмати для фінансування операцій та у формі активів, тобто сума трансакційногопопиту на гроші і попиту на гроші як на актив.
/>
Мал. 3. Графік функції сукупного попиту на гроші.
В неявномувигляді функція сукупного попиту на гроші може бути записана такимчином:
/>
де i та Y є незалежними змінними функціїпопиту. Змінна доходу (Y) відображає співвідношення між грошовою масою і обсягом тихоперацій, які необхідно профінансувати. Змінна процентної ставки (і)відбиває ступінь переваги грошових коштів відносно інших фінансових активів.
Проста лінійнафункція реального попиту на гроші має вигляд:
/>
де коефіцієнти k та h відбивають чутливість (еластичність)попиту на гроші до доходу та процентної ставки відповідно.
Крива сукупногопопиту на гроші має назву «кривої переваги ліквідності». Згідноз функцією сукупного попиту на гроші, збільшення/зменшення рівня доходусупроводжується зростанням/падінням попиту на гроші на величину k*ΔY, що на графіку відображається зсувом кривої попиту. При кожному даномурівні доходу величина реального попиту на гроші буде падати, якщо ставкапроцента зростатиме, що на графіку відображається рухом вздовж кривої попиту(мал. 3).
При надто високійпроцентній ставці попит на гроші зменшується до мінімального, необхідного дляпроведення операцій в економіці, рівня — трансакційного попиту на гроші. Інавпаки, при дуже низькому рівні процента попит на гроші цілковито еластичнийпо процентній ставці. У цьому випадку альтернативні витрати зберігання грошейнаближаються до нуля, і тому кожна запропонована кількість грошейкористуватиметься попитом. Економічна ситуація, за якої процентна ставкаперебуває на такому низькому рівні, коли доход від облігацій не компенсуєпов'язані з ними ризики і тому економічні агенти прагнуть тримати все своєбагатство у формі грошей, тобто попит на гроші не має обмежень з боку ставкипроцента, отримала назву«пастки ліквідності» (на мал.3цій ситуації відповідає r0).

3. Рівновага на грошовомуринку
Попит іпропозицію грошей пов'язуємодель грошового ринку. Згідно зкороткостроковою моделлю грошового ринку, пропозиція грошей, доход і рівень цінє екзогенними змінними. Пропозиція грошей контролюється центральним банком іфіксована на рівні МS. У короткостроковому періоді рівень цін не змінюється, томуномінальні та реальні змінні моделі збігаються: />. Такимчином, реальна пропозиція грошей фіксована на рівні /> і награфіку показана вертикальною лінією.Альтернативну вартість грошей вимірює ставка процента по такому фінансовомуактиву, як облігації. Попит на гроші L(r)єспадною функцією процентної ставки (r) для даного рівня доходу (Y).
/>
Мал. 4. Рівновагана грошовому ринку.
 
Рівновагагрошового ринку досягається в точці, де попит на гроші дорівнює їхній пропозиції.
Умова рівновагимає вигляд:
/>
Точці рівновагигрошового ринку відповідає рівноважна процентна ставка i*. Модельгрошового ринку показує, що існує лише єдина ставка, за якої попит на гроші іпропозиція грошей збігаються (мал.4).
На практиці нагрошовому ринку постійно виникають коливання. Вони бувають двох типів:
• коливання,пов'язані з початковою нерівновагою грошового ринку;
• коливання,пов'язані зі зміною
рівноваги.
Розглянемомеханізми, які врівноважують грошовий ринок в одному й другому випадках.
Якщопроцентна ставка не відповідає рівноважному рівневі, корекція ситуації нагрошовому ринку з метою досягнення рівноваги відбувається за допомогоюпроцентної ставки, зміна рівня якої змушує економічних агентів змінюватиструктуру портфеля своїх активів.
/>
Мал.5.Встановлення рівноваги в умовах неврівноваженого грошового ринку.
При низькомурівні процентноїставки (rr*) виникає надлишковий попит на гроші,який усувається економічними агентами за допомогою продажу облігацій.Колективний продаж облігацій спричиняє збільшення пропозиції облігацій на ринкуі, таким чином, падіння їхньої ринкової ціни. Оскільки зниження ринкової ціниоблігацій супроводжується зростанням процентної ставки, то зміна структурипортфеля триватиме доти, поки бажаний рівень зберігання грошей не відповідатимепропозиції грошей при процентній ставці r = r*.
При зависокомурівні процентної ставки (r>r*) висока альтернативна вартість зберігання грошей зменшуєпопит на гроші, і тому, навпаки, виникає надлишкова пропозиція грошей, якавикористовується економічними агентами на купівлю облігацій. Підвищений попитна облігації веде до зростання їхньої ринкової ціни. Спричинене зростаннямринкової ціни облігацій зниження процентної ставки триватиме доти, доки припроцентній ставці r = r* попит на гроші не відповідатимекількості грошей, що пропонується банківською системою.
Графічнезображення встановлення рівноваги в умовах неврівноваженого грошового ринкупоказано на мал. 5.
Коливаннярівноважних значень процентної ставки пов'язані зі змінами екзогенних змінних грошовогоринку: рівня доходу та пропозиції грошей. Зростання рівня доходу підвищує попитна гроші та рівноважну процентну ставку. Підвищення пропозиції грошей, навпаки,спричиняє її зниження. При зміні рівноважної процентної ставки процесурівноваження грошового ринку відбувається таким чином.
Підвищенняпропозиції грошей /> призводить дотого, що в початковому положенні рівноваги виникає надлишкова пропозиціягрошей.
/>
Мал. 6. Зростання пропозиції грошей та встановленнянової рівноваги на грошовому ринку
Цей тимчасовийнадлишок грошей усувається економічними агентами за рахунок підвищення попитуна облігації. Купівля облігацій, яка супроводжується зростанням їхньої ринковоїціни, триває до тих пір, поки процентна ставка не відповідатиме новій, нижчійрівноважній ставці процента. Підвищення пропозиції грошей />, яке відбувається вситуації «пастки ліквідності», не спричиняє зниження процентноїставки внаслідок мінімальної альтернативної вартості зберігання грошей.
Зростання доходу(Y2>Y1 ) в умовах незмінної пропозиції грошей /> підвищує попит на гроші і, такимчином, спричиняє появу надлишкового попиту на гроші в початковому положенні рівноваги. Надлишковий попит нагроші задовольняється економічними агентами за допомогою продажу облігацій абопозичок у комерційних банків. Збільшення попиту на позики сприятиме зростаннюпроцентної ставки. Аналогічно, і продаж облігацій триватиме доти, докипроцентна ставка не зросте до рівня, що відповідає новій рівновазі.
/>
Мал..7. Зростання доходу та встановлення новоїрівноваги на грошовому ринку.
Графічно коливанню рівноважних значень процентноїставки відповідають зсуви, відповідно, кривих попиту на гроші та пропозиціїгрошей (мал. 6 та 7).

4.Пропозиції щодо вдосконалення роботи, пов`язаної з організацією грошового обігув Україні
В умовах переходуна ринкові засади існуюча система управління готівковим обігом в цілому єцентралізованою та адміністративною. Зокрема, складання прогнозів касовихоборотів (починаючи від суб`єктів господарювання і закінчуючи Національнимбанком України) є трудомістким і тривалим процесом, кількість показників тавідповідних розрахунків досить значна, недостатньо аналізується стан і динамікаготівкового обігу в регіонах у зв`язку з економічною ситуацією, яка тамсклалася. Більш чіткою має бути взаємодія з Банкнотно-монетним двором привидачі йому замовлень на виробництво грошових білетів на основі відповіднихпрогнозних розрахунків.
Істотнимфактором, що негативно впливає на розвиток грошового обігу, є недосконалістьзаконодавчої і нормативної бази, якою регулюється більшість етапів обігу. Вустановленому порядку мають бути розроблені нові або вдосконалені законодавчіта нормативні документи, які б створили необхідну нормативно-правову базуцілеспрямованого впровадження в практику концептуальних положень щодо створенняефективної системи управління обігом у країні.
Реформуваннясистеми організації обігу в країні має ґрунтуватися на таких основнихзаконодавчих документах: закони України «Про Національний банкУкраїни», «Про банки і банківську діяльність», «Проздійснення платежів на території України та порядок забезпечення податковихзобов`язань», «Про застосування електронних контрольно-касовихапаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сферіторгівлі, громадського харчування та послуг».
Також мають бути розробленівідповідні нормативні акти Національного банку України, зокрема інструкції:" Про порядок здійснення установами комерційних банків касовихоперацій", «З організації емісійно-касової роботи в установахНаціонального банку України», «З визначення платності національноївалюти та валюти іноземних держав», «Про порядок експертизи банкнотнаціональної та іноземної валюти у банківській системі України»,«Щодо організації обробки банкнот на автоматизованих системах» тощо;уточнені Інструкції НБУ N 4 «Про організацію роботи з готівкового обігуустановами банків України», «Порядок ведення касових операцій ународному господарстві України», «Порядок організаціїрозрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і взаємовідносиниз цього питання між установами Національного банку України та комерційнимибанками», ряд інших документів.
Потребуютьнормативно-правового врегулювання такі питання, як:
— правилавизначення зношеної готівки в банківській системі України, порядок їх обробки,знищення та утилізації;
— правилавиявлення фальшивих банкнот у грошовому обігу України; законодавче визначенняпорядку організації роботи з фальшивими грошима;
— порядок обробкиі формування готівки підприємствами позабанківської сфери при її здаванні добанківських установ;
— порядоквідшкодування сум при виявленні у процесі контрольних перевірок недостач танеякісних грошових білетів у вкладеннях Банкнотно-монетного двору;
— порядоквиконання комерційними банками депозитних операцій та операцій із прийманнякомунальних платежів від населення;
— порядокорганізації зберігання цінностей у депозитаріях установ комерційних банків.
Вдосконаленняроботи пов`язаної з організацією роботи з обігу в Україні слід проводити затакими напрямками:
- Прогнозуваннягрошової емісії та потреби в готівці:
Головна метапрогнозування готівкової маси — визначення на підставі основних напрямівгрошово-кредитної політики і показників соціально-економічного розвитку країнинеобхідного для нормального та безперебійного функціонування економіки обсягуготівки.
Цілямипрогнозування є:
— визначення загальногопопиту на готівку з метою забезпечення необхідного рівня ліквідності у країні;
— встановленнярозміру та джерел надходження готівки;
— визначеннярозміру та напрямів видач готівки з кас банків;
— економічнеобґрунтування розмірів емісії або вилучення готівки з обігу.
Вдосконаленняпорядку складання прогнозів емісії готівки повинно здійснюватися у напрямі:
— підвищення роліаналізу динаміки показників готівкового обігу в ув`язці з показниками, щохарактеризують економічний стан країни;
— підвищеннявідповідальності регіональних управлінь щодо обґрунтування прогнознихрозрахунків готівкової емісії, що пов`язане з розширенням повноважень і їхсамостійності в питаннях управління готівковим обігом у регіоні;
— надання праврегіональним управлінням НБУ та комерційним банкам вирішувати питання щодопереліку показників, які необхідно одержувати від клієнтів для здійсненняпрогнозних розрахунків готівкової емісії;
— скороченняетапів розглядання та узгодження прогнозів готівкової емісії (скасуванняпрактики затвердження та доведення прогнозних розрахунків до регіональнихуправлінь НБУ і комерційних банків).
Метапрогнозування готівкової емісії — визначення необхідних обсягів виробництвабанкнот і монет на Банкнотно-монетному дворі НБУ. Воно здійснюється в кількаетапів:
— на першомуетапі визначається необхідний обсяг емісії готівки як у цілому в Україні, так ів розрізі областей;
         — надругому етапі визначається потреба у випуску готівки на заміну зношених банкнотта загальна потреба у випуску банкнот за номіналами;
         — натретьому етапі (з урахуванням наявних запасів готівки у резервних фондах)визначається кількість банкнот і монет за номіналами, яку необхідно замовитидля виробництва грошей на Банкнотно-монетному дворі.
- Виробництвогрошових знаків.
Виробництвогрошових знаків національної валюти — гривні здійснюється на основі повноготехнологічного циклу на відповідних виробничих потужностях Банкнотно-монетногодвору НБУ із застосуванням прогресивних технологій і сучасного обладнання.
- Організаціяготівкового обігу.
У позабанківськійсфері політика Національного банку України з питань готівкового обігу маєспрямовуватися в першу чергу на:
— забезпеченняоптимальної кількості та структури грошових знаків в обігу та своєчасневилучення з обігу зношених, пошкоджених та підробних банкнот і монет;
— проведеннягнучкої, виваженої політики щодо організації готівкових розрахунків дляактивізації підприємницької діяльності;
— постійноздійснювати аналіз руху готівки у значних сумах за рахунками клієнтіввиключаючи можливість проведення сумнівних і некоректних операцій;
— надання правакомерційним банкам самостійно встановлювати тарифи на розрахунково-касовеобслуговування клієнтів без обмеження їх граничного рівня;
— поступовупередачу функцій контролю за дотриманням суб`єктами господарювання касовоїдисципліни органам Державної податкової адміністрації;
— скороченняготівкових розрахунків на основі розширення обсягів безготівкових платежівнаселення в сфері торгівлі, послуг шляхом створення національної системимасових електронних платежів, використання розрахункових чеків, векселів,акредитивів тощо та здійснення соціальних виплат населенню через установибанків;
— сприянняавтоматизації та механізації касових операцій, здійснюваних суб`єктамигосподарювання в торгівлі та інших сферах обслуговування;
— розробленняефективних санкцій за порушення суб`єктами господарювання правил готівковогообігу та застосування дійових економічних важелів для запобігання таких порушень.

Висновок
Завданняформування оптимальної схеми і конкретних механізмів регулювання грошової масив обігу є сьогодні надзвичайно актуальним. Старі випробувані монетарніінструменти — касовий і кредитний плани вже не придатні для ринкових умов.
Сучаснанаціональна грошова система України має перехідний характер. Вона перебуває устадії становлення і переходу до розвинених грошових структур ринкового типу. Вперспективі система управління сукупним грошовим оборотом в Україні маєвідповідати міжнародним стандартам і вимогам.
Класичнамонетарна теорія виходить із того, що в умовах розвиненої ринкової економікидіє автоматичний механізм саморегуляції попиту і пропозиції грошей. Ідеться профункцію захисних стабілізаторів, які автоматично спрямовують розвиток грошовоїсистеми в напрямку встановлення рівноваги. Звісно, мова йдеться про розвитоклише відповідної тенденції. У дійсності абсолютна рівновага попиту тапропозиції ніколи не досягається. Та річ не в цьому. Важливо зрозуміти, що увипадках, коли існує недостатність грошей або їх надлишок, грошова системавключає власні важелі саморегулювання, які діють у напрямку відповідноговрівноваження монетарного ринку. [31,60]
Уструктурі врівноваження попиту і пропозиції грошей винятково важлива рольналежить такому саморегуляторові монетарного ринку, як швидкість обігу грошей (V).
Показник V характеризуєшвидкість обігу однієї грошової одиниці. Він показує, скільки в середньомуразів на рік певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів і послуг.Виходячи з кількісного рівняння І.Фішера (Мs = PY/V) можнавизначити V як співвідношення PY/Ms

PY
V=-------
Ms
Через цюформулу показник швидкості грошей розраховується в банківській статистиці якспіввідношення номінальної величини ВВП (PY) до М0 абодо М1.
Теоріягрошей виходить із того, що швидкість обігу грошей є змінною величиною, нарозміри якої впливають декілька чинників. Вважається, що показник V є оберненопропорційною величиною до пропозиції грошей і прямо пропорційною ставцівідсотка.
Удосконаленнягрошового обігу — скорочення періодів між видачею платні, широке використаннякредитних карток, електронного зв`язку, який прискорює здійснення платежів — все це приводить до збільшення швидкості обігу грошей. Це відчутно здешевлюєсистему обігу грошей, робить її мобільнішою та ефективнішою. У випадкузменшення кількості грошей, що обслуговує певну величину ВНП, швидкість обігукожної грошової одиниці має зрости. Недостатність грошової маси, необхідної дляобслуговування обігу товарів і послуг, компенсується прискоренням V. Важливозвернути увагу і на те, що таке прискорення здійснюється автоматично методомсаморегулювання.

Списоквикористаної літератури
 
1. Закон України «Про банки табанківську діяльність» ухвалений Верховною Радою України 20.03.91.
2. Закон України «ПроНаціональний банк України» ухвалений Верховною Радою України 20.05.99.
3. Постанова Правління НБУ " від11.05.99 р. N 225 «Про Положення про регіональне управління НБУ».
4. Постанова Правління Національногобанку України від 30.06.95 р. N 166 «Про Порядок організаціїрозрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і відносин зцього питання між установами Національного банку України та комерційнимибанками».
5. Постанова Правління Національногобанку України від 31.03.99 р. N 150 «Про затвердження змін та доповнень доПорядку організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банкамиклієнтів і відносин з цього питання між установами Національного банку Українита комерційними банками».
6. Постанова Правління Національногобанку України від 29.10.2007 N 357 «Про створення сучасних технологічнихпроцесів обробки готівки та вдосконалення системи управління готівковим обігомв Україні».
7. Постанова Правління Національногобанку України від 02.02.2005 N 21 «Про Порядок ведення касових операцій ународному господарстві України» .8. Інструкція з організації емісійнокасової роботи в установах банків України (затверджено постановою ПравлінняНаціонального банку України N 129 від 7 липня 2004 р.).
9. Інструкція N 4 «Проорганізацію роботи з готівкового обігу установами банків України»(затверджено постановою Правління Національного банку України N 149 від 20червня 2005 р.).
10. Концепція організації готівковогообігу в Україні. // Вісник Національного банку України 2008р. N 6 с 48-53.
11. Сучасні банківські технології усфері готівкового обігу: етапи становлення та перспективи розвитку.// ВісникНаціонального банку України 2009р. N 12 с 3-6.
12… Бюлетень Національного банку України2008 N1 с. 10, 36-37.
13. Бюлетень Національного банку України2008 N 2 с.10-11
14. Бюлетень Національного банкуУкраїни 2008 N 3 с. 4-10
15. Бюлетень Національного банку України2008 N 3 с.11-12
16. Бюлетень Національного банкуУкраїни 2008 N 4 с.10-14
17. Бюлетень Національного банку України2008 N 5, с. 9-12
18. Бюлетень Національного банку України2008 N 6, с. 7-10
19. Бюлетень Національного банку України2008 N 7, с. 12-13
20. Бюлетень Національного банку України2008 N 10, с. 17-21
21. Бюлетень Національного банку України2008 N 11, с. 11-12
22. Бюлетень Національного банкуУкраїни 2000 N 1 с. 17-19.
23. Голуб А., Семенюк Л., СмовженкоТ. Гроші Кредит Банки. Львів. «Центр Європи» 2007. с. 24-26.
24. Гальчинський А. Теорія грошей.К., «Основи» 2006. с.80-86.
25 Деньги Кредит Банки под ред. О.И.Лаврушина, М. Финансы и статистика. 2008. с.15-36.
26. Лагутін В.Д. Гроші та грошовийобіг. Навчальний посібник. К., «Знання» 2008. с. 20-35.
27. Общая теория денег и кредита подред. Е.Ф.Жукова, М.,«Юнити». 2005. с. 99-102.
28. Поляков В.П., Московников Л.А.Основы денежного обращения и кредита М., Инфра-М. 2007. с. 6-20.
29. Науменкова С.В. Проблемысбалансированности денежного рынка Украины. К., «Наукова думка». 2007.с. 12.
30. Національний банк ігрошово-кредитна політика. Підручник під ред. А.М. Мороза. К., 2009. с.57-71.
31. СавлукМ.І., Мороз А.М. Гроші та кредит К.,«Либідь» 2002. с.46-71
32. Сучаснібанківські технології у сфері готівкового обігу: етапи становлення таперспективи розвитку.// Вісник Національного банку України 2009р. N 12 с 3-6.