Корпоративний інвестиційний фонд (КІФ)
· Це фонд,який створюється у формі відкритого акціонерного товариства та залучає коштиінвесторів шляхом випуску та продажу акцій*.
· Такийфонд є юридичною особою, а його засновниками можуть виступати як фізичні так іюридичні особи.
· Діяльністьцього фонду базується на Статуті, Регламенті*, Інвестиційній декларації* та Проспекті емісії*акцій.
· Свідоцтвомучасті у такому фонді є володіння його акціями, які дають право інвесторамотримувати дохід, брати участь у зборах та Спостережній раді, де приймаютьсярішення відносно діяльності фонду, зміни його керівництва, додаткової емісіїакцій, тощо.
Пайовий інвестиційний фонд (ПІФ)
· Це фонд,який становить собою суму коштів вкладників, залучених до фонду (ІСІ) шляхомвипуску та продажу інвестиційних сертифікатів*.
· Пайовийфонд не є юридичною особою. Він створюється та знаходиться в управлінні Компанії з управління активами* (КУА).
· Основнідокументи ПІФу — Регламент*, Інвестиційнадекларація* та Проспект емісії* інвестиційнихсертифікатів.
· Свідоцтвомучасті у фонді є володіння його інвестиційними сертифікатами, що дають правоінвесторам отримувати дохід, приймати участь в Спостережній раді фонду наумовах, передбачених Регламентом фонду.Що таке інститути спільного інвестування (ІСІ)?
Першийінвестиційний фонд у світі було створено у серпні 1822 р. у Бельгії, черезкілька десятиліть у Швейцарії і Франції. Як масове явище вони почалирозвиватися лише після другої світової війни, поступово складаючи конкуренціюбанкам та іншим фінансовим інститутам. Найбільшого поширення інвестиційні фондинабули у Великобританії і США. Нині більше половини американськихдомогосподарств є вкладниками того чи іншого інвестиційного фонду.
ВУкраїні класичні з точки зору їхньої природи та функцій, інвестиційні фондипочали створюватись після прийняття Закону «Про інститути спільногоінвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (2001 р.).
Інститути спільного інвестування (ІСІ) — це нова для українськогоінвестора можливість вкладення своїх заощаджень з метою їхнього примноження.ІСІ – це інвестиційні фонди, в яких акумулюються кошти інвесторів дляподальшого отримання прибутку через вкладення їх у цінні папери іншихемітентів, корпоративні права та нерухомість.
ВУкраїні до ІСІ належать пайові та корпоративні інвестиційні фонди.
Пайові інвестиційні фонди (ПІФ) — це активи, що належатьінвесторам на правах спільної часткової власності та перебувають в управліннікомпанії з управління активами (КУА) і обліковуються окремо від результатів їїгосподарської діяльності.
Пайовий інвестиційний фонд:
• Неє юридичною особою, створюється КУА шляхом продажу (розміщення) інвесторамвипущених нею інвестиційних сертифікатів Фонду;
• Припідписанні договорів купівлі або продажу активів фонду, КУА діє від свогоімені;
• КУАведе облік результатів діяльності фонду окремо від власної господарськоїдіяльності та інших ІСІ;
• Мінімальнийобсяг активів — 1 250 мінімальних заробітних плат (на 01.10.2007 р. — 575000 грн.).
Корпоративні інвестиційні фонди (КІФ) — це юридичні особи, якістворюються у формі відкритого акціонерного товариства, і проводять діяльністьвиключно із спільного інвестування.
Корпоративний інвестиційний фонд:
• Юридичнаособа у формі відкритого акціонерного товариства (ВАТ); • Статутний капіталфонду формується за рахунок грошових коштів, державних цінних паперів та ціннихпаперів інших емітентів, допущених до торгів на фондовій біржі аботоргово-інформаційній системі та об’єктів нерухомості, збільшення статутногокапіталу здійснюється виключно за рахунок грошових коштів;
• Неменше 70% середньорічної вартості активів повинно інвестуватися у цінні папери;
• Можевипускати і розміщувати (бути емітентом) тільки акції, може залучати кредити(позики), обсяг яких не перевищує 10% вартості активів фонду, і лише для викупурозміщених акцій фонду
• Управлінняфондом (відповідно, його активами) здійснює КУА на підставі договору, органи управлінняфонду (такі, як у ВАТ) – загальні збори акціонерів та наглядова (спостережна)рада
Залежно від порядку здійснення діяльності ІСІ поділяються натри типи:
Відкриті – цінні папери такого фондупродаються та купуються інвесторами у будь-який час.
Інтервальні – цінні папери такого фонду можутьбути продані інвестору у будь-який час, а їхній викуп здійснюється на вимогуінвестора лише впродовж обумовленого у проспекті емісії терміну (інтервалу).Згідно закону такий інтервал повинен бути оголошений хоча б раз на рік
Закриті – цінні папери такого фондурозміщуються у терміни, визначені проспектом емісії, вільно обертаються наринку цінних паперів. Викупити цінні папери такого фонду можна після закінченнятерміну дії. Фонд зобов’язаний викупити свої цінні папери після закінченнятерміну дії Фонду.
ІСІ можуть бути строковими або безстроковими.
Строковий ІСІ – створюється на певний строк,зазначений у проспекті емісії цінних паперів цього ІСІ, після закінчення якогоІСІ припиняє свою діяльність.
Безстроковий ІСІ – створюється на невизначений строк.
ІСІзакритого типу може бути лише строковим.
ІСІ також поділяються на два види:
Диверсифіковані ІСІ – інвестиційні фонди, активи якихможна інвестувати в обмежене коло інструментів ринку капіталів, відповідно довстановлених законодавством нормативів.
Недиверсифіковані ІСІ – інвестиційні фонди, щодо яких неіснує жорстких вимог диверсифікації активів. Вони можуть здійснювати інвестиціїу цінні папери, об’єкти нерухомості, корпоративні права, тощо.
Відкриті та інтервальні ІСІ – можуть бути лише диверсифікованими.
Існуютьще венчурні інвестиційні фонди — це корпоративні або пайові недиверсифіковані інвестиційні фонди, активи якихбільше, ніж на 50 % можуть складатися з корпоративних прав і цінних паперів,які не торгуються на фондових біржах. Ці фонди здійснюють виключно приватнерозміщення емітованих ними цінних паперів, і провадять досить ризиковануінвестиційну стратегію, зокрема в інноваційні проекти.
Фізичні особи не можуть бути учасниками венчурних КІФта ПІФ, а також, недиверсифікованих ПІФ.
Проблеми та шляхи розвитку інститутів спільного інвестування
ЗаконУкраїни «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративніінвестиційні фонди)», прийнятий у квітні 2001 р., створив необхідні умови длярозвитку в Україні інститутів спільного інвестування і компаній з управлінняактивами (КУА). Сьогодні ми вже на власному досвіді можемо переконатися, що ІСІ( інститути спільного інвестування) є ефективним інструментом акумуляціїзначних коштів з їх наступним інвестуванням у фінансові інструменти йінвестиційні проекти, пов’язані з розвитком конкретних підприємств.
Темпистворення та розвитку в Україні інвестиційних фондів, у тому числі фондів зпублічною пропозицією, а також недержавних пенсійних фондів дозволяютьговорити про реальну появу класу інституційних інвесторів, що незабаром не лишестануть сильними гравцями на фондовому ринку, а й зможуть значно впливати нарозвиток корпоративного управління, корпоративної культури, організованогоринку цінних паперів, ринку внутрішніх державних запозичень, а такожстимулювати появу нових фінансових інструментів. УАІБ ( Українська Асоціаціяінвестиційного бізнесу), як саморегулівна організація компаній з управлінняактивами єдина за СРО (саморегулівної організації), якій держава делегувалачастину своїх регуляторних функцій, визначає своєю метою максимальне сприяннястановленню та розвитку цього вкрай необхідного Україні виду інвестиційногобізнесу.
Індустріяспільного інвестування завдяки своїй високій дохідності, перевагам воподаткуванні, зниженні ризиків за рахунок диверсифікації активів тапрофесійному управлінні інвестиційними ресурсами набула значного розвитку вміжнародному фінансовому просторі, що дозволило провідним країнам світу зарахунок цих інституцій мобілізувати внутрішні ресурси для активізаціїінвестиційного процесу.
Однієюз поточних проблем вітчизняних ІСІ є поки що низький рівень диверсифікаціїактивів. Переважна частина накопичень знаходиться на банківських депозитах.Крім того, низькою залишається довіра населення до цих інститутів, що вимагаєпроведення широкої роз`яснювальної роботи та демонстрації позитивних прикладівдіяльності ІСІ.
Методи тарезультати
ВУкраїні до ІСІ належать пайові та корпоративні інвестиційні фонди.
Пайовіінвестиційні фонди (ПІФ) – це активи, що належать інвесторам на правах спільноїчасткової власності та перебувають в управлінні компанії з управління активамиі обліковуються окремо від результатів її господарської діяльності.
Корпоративніінвестиційні фонди (КІФ) – це юридичні особи, які створюються у формівідкритого акціонерного товариства, і проводять діяльність виключно ізспільного інвестування.
Залежновід порядку здійснення діяльності ІСІ поділяються на три типи:
1.Відкриті — цінні папери такого фонду продаються та купуються інвесторами убудь-який час.
2.Інтервальні — цінні папери такого фонду можуть бути продані інвестору убудь-який час, а їхній викуп здійснюється на вимогу інвестора лише впродовжобумовленого у проспекті емісії терміну (інтервалу). Згідно закону такийінтервал повинен бути оголошений хоча б раз на рік.
3.Закриті — цінні папери такого фонду розміщуються у терміни, визначеніпроспектом емісії, вільно обертаються на ринку цінних паперів. Викупити цінніпапери такого фонду можна після закінчення терміну дії.
ІСІможуть бути строковими або безстроковими. Строковий ІСІ — створюється на певнийстрок, зазначений у проспекті емісії цінних паперів цього ІСІ, після закінченняякого ІСІ припиняє свою діяльність. Безстроковий ІСІ — створюється на невизначенийстрок. ІСІ закритого типу може бути лише строковим. Розрізняють диверсифікованіі недиверсифіковані ІСІ. Диверсифіковані — інвестиційні фонди, активи якихможна інвестувати в обмежене коло інструментів ринку капіталів, відповідно довстановлених законодавством нормативів. Недиверсифіковані ІСІ — інвестиційніфонди, щодо яких не існує жорстких вимог диверсифікації активів. Вони можутьздійснювати інвестиції у цінні папери, об'єкти нерухомості, корпоративні права,тощо. Відкриті та інтервальні ІСІ — можуть бути лише диверсифікованими. Існуютьще венчурні інвестиційні фонди — це корпоративні або пайові недиверсифікованіінвестиційні фонди, активи яких більше, ніж на 50 % можуть складатися зкорпоративних прав і цінних паперів, які не торгуються на фондових біржах. Ціфонди здійснюють виключно приватне розміщення емітованих ними цінних паперів, іпроводять досить ризиковану інвестиційну стратегію, зокрема в інноваційніпроекти.
ІСІв Україні розвиваються повільно через слабку зацікавленість населення у виходіна фондовий ринок. Формально ІСІ готові до роботи, але відсутність інвесторівзупиняє їх розвиток. Між тим, загальновизнаним є той факт, що ІСІ відіграютьзначну роль у системі громадського контролю над корпоративним управлінням, чогосьогодні так не вистачає Україні. Крім того ІСІ мають наступні переваги:
— інвестування у фонди не вимагає великих початкових інвестицій;
— інвестування у фонди дозволяє при невеликих вкладеннях досягти широкоїдиверсифікації портфеля по різних емітентах, секторах економіки та активах;
— управління фондами здійснюють досвідчені професійні фінансові аналітики,кваліфікацію яких підтверджують сертифікати ДКЦПФР;
— при інвестуванні у фонди не вимагається професійних знань для досягнення успіхуна ринку цінних паперів;
— прибутковість фондів, при мінімальних ризиках, перевищує процентні ставки побанківських депозитах;
— досягається стратегія колективного інвестування, за рахунок укрупнення коштіввід різних інвесторів, з можливістю виходу на високорентабельні ринки, які, якправило, закриті для приватних інвесторів;
— зростає ліквідність інвестицій, тому що паї фондів завжди можуть бути проданісамому фонду згідно зі встановленою системою їх викупу;
— має місце збільшення доходів інвесторів за рахунок пільгового оподаткуванняфондів;
— створюється ефективна система захисту прав інвесторів, яка забезпечуєтьсяорганізаційною структурою фондів, спирається на довготривалий термін їх роботи(в основному 25 років) і систему контролю з боку держави, а функції управління,зберігання та обліку коштів Фонду розділені між незалежними одна від одноїструктурами — Компанією з управління активами, спеціалізованими Депозитарієм таРеєстратором, діяльність яких ліцензується та регулюється ДКЦПФР. В цілому ж усвіті нині нараховують понад 50 000 інвестиційних фондів, доступних дляміжнародних інвесторів. Основні принципи їхньої діяльності, незважаючи наособливості законодавства кожної окремої країни, досить подібні. Всі вониакумулюють кошти клієнтів, продаючи їм свої частки, акції або паї, а потім розміщуютьїх на фінансовому ринку з метою приросту загальних активів і збільшеннявартості вкладень кожного учасника фонду. Дохід від таких вкладів інвесториотримують після продажу частки вартістю, що зросла, або ж в окремих випадках уформі дивідендів на акції фонду. У США спільні інвестиції нині у півтора разиперевищують депозитні вклади населення, у Франції — у 1,18 разів, у Польщі вонискладають майже 16 % від суми депозитів, в Росії — близько 3%, в Україні ж цейпоказник менший 1 %. Саме такі цифри свідчать про необхідність розбудовиорганізованого ринку цінних паперів, розвитку корпоративного управління,підвищення рівня корпоративної культури, розгортання широкої роз'яснювальноїдіяльності серед населення України, запровадження міжнародних норм та правилроботи (GІРS), а також проведення пенсійної реформи в Україні як передумовипідвищення рівня життя українського населення та економічного зростання країнив цілому. Для українського інвестора інститут спільного інвестування — це новаможливість вкладення своїх заощаджень з метою їх примноження, достойнаальтернатива звичним банківським депозитам, що захищають кошти від інфляції,проте не забезпечують значних прибутків.
Українадосить пізно включилася в процеси спільного інвестування, а умови, в яких відбуваєтьсястановлення ІСІ та НПФ, не завжди сприяють переходу кількісних показників уякісні. Внаслідок цього, хоча темпи створення інститутів спільногоінвестування, недержавних пенсійних фондів та компаній по управлінню їхактивами зростають досить високими темпами, але обсяги активів залучених черезінститути спільного інвестування залишаються дуже низькими, як і участьнаселення у цих процесах.
Слід зазначити, що у 2007р. на відчизняному фондовому ринку домінували позитивні тенденції. Індекс Фондової біржі ПФТС протягом року зріс на 135,4%. Такий результат став найвищим у Європі та другим у світі. Це було однією з основних передумов зростання вартості активів інститутів спільного інвестування, зокрема невенчурних ІСІ, які переважно інвестують у вітчизняні цінні папери.
Торіквартість активів усіх ІСІ зросла на 137,85% і за станом на початок 2008 р.дорівнювало 40 780,38 млн. грн. На початку 2007 р. цей показник становив 17 145,22млн. грн.
Структуравітчизняного ринку спільного інвестування за видами фондів за 1 півріччя 2008року наступна: 778 венчурних ІІІФ; 124 закриті не диверсифіковані КІФ; 51венчурний КІФ; 55 інтервальних ШФ; 36 закритих не диверсифікованих ШФ; 33відкриті ШФ; 9 закритих диверсифікованих ШФ.
Урегіональному аспекті як за кількістю КУА та ІСІ, так і за загальною вартістюактивів невенчурних фондів в їхньому управлінні, як і раніше, переважає м, Київта Київська область, де зосереджено 72% КУА і 71% фондів, активи яких складають81% від загального обсягу активів невенчурних ІСІ. Серед 38 КУА, створених у IIкварталі, ЗО зареєстровано у столиці та її області.
Другемісце посідає Дніпропетровська область (8% від загальної кількості ІСІ та 16%від загального обсягу активів ІСІ), а третє — Харківська (7% та 2% відповідно).
Незважаючина падіння фондового ринку вартість активів невенчурних фондів під управліннямКУА у II кварталі 2008 року зросла на 20,85% — до 4 789,4 млн. грн. Такезростання, в першу чергу, відбулося за рахунок закритих фондів, вартістьактивів яких збільшилася на 32,48% (1 млрд. грн.) і склала 4 083 млн. грн.
Усвою чергу, відкриті ІСІ продовжували зазнавати втрат. Загальна вартістьактивів під їх управлінням за II квартал зменшилася на 22,67% (129,8 млн. грн.)і на кінець червня склала 442,8 млн. грн. У порівняні з ними значно меншескорочувались активи інтервальних фондів — на 6,33% (17,8 млн. грн.). Урезультаті змінилося співвідношення різних видів фондів за вартістю активів.Зокрема, частка відкритих фондів зменшилися з 14,6 до 9,2%, інтервальних фондів- із 7,1 до 5,5%, а частка закритих фондів збільшилася із 78,3 до 85,3%. Слідтакож зазначити, що вартість чистих активів невенчурних фондів у 2 кварталізбільшилася на 15,7% — з 3 595,8 млн. грн. до 4 160,3 млн. грн.
Які раніше, відкриті та інтервальні фонди мають більш ліквідну структуру активіву порівнянні із закритими фондами. У цілому, структура активів різних видівфондів за станом на кінець II кварталу була наступною: 1) відкриті ІСІ: цінніпапери — 73,63%; грошові кошти -. 18,98%; інші активи — 7,39%; 2) інтервальніІСІ: цінні папери — 73,54%; грошові кошти та банківські депозити -24,7%; іншіактиви — 1,76%; 3) закриті ІСІ: цінні папери -60,94%; грошові кошти табанківські депозити — 9,09%; нерухомість — 0,14%; інші активи — 29,83%.
Найбільшпопулярними серед інститутів спільного інвестування є цінні папери промисловихпідприємств, об'єктів сировинного сектору, споживчого сектору, сферикомунальних послуг та фінансового сектору.
Слід зазначити,що тривання падіння фондового ринку у II кварталі 2008 року спричинило щебільші у порівнянні з І кварталом втрати дохідності ІСІ.
Найгіршірезультати продовжують демонструвати інтервальні фонди, дохідність яких заквітень-червень знизилася на 9,35%, а за перше півріччя — на 18,65%. Показникивідкритих ІСІ становили 5,97 і 9,24% відповідно. Найменших втрат зазнализакриті фонди, дохідність яких у П кварталі знизилася на 5,26%, а у першомупівріччі — на 5,07%. Для порівняння: дохідність від інвестування в нерухомістьу II кварталі становила 3,4%, а в першому півріччі 11,04%. При цьому дохідністьвід інвестування в золото у першому півріччі становила 4,77%, а в II кварталівона була від'ємною та дорівнювала 8,42%. Інфляція у квітні-червні склала 5,3%,а в першому півріччі -15,51%. Слід зауважити, що темпи розвитку вітчизнянихвідкритих та інтервальних фондів стримуються недосконалістю законодавства, якевизначає для КУА чіткі рамки інвестування, що обмежує маневр та гнучкістьінвестиційної стратегії. Це змушує значну кількість потенційних вкладниківвідкритих та інтервальних ІСІ інвестувати у закриті фонди, які не маютьподібних законодавчих обмежень.
Навідміну від розвинених країн світу, в Україні ринок недержавного пенсійногозабезпечення суттєво поступається ринку послуг інвестиційних фондів. Основноюпроблемою відставання є відсутність державної підтримки у розвитку третьогорівня пенсійної системи та зволікання із запуском другого Накопичувальногорівня, який би суттєво мобілізував діяльність НПФ.
Готовністьвітчизняного ринку недержавного пенсійного забезпечення до активної роботи зпенсійними внесками підтверджується створенням відповідної інфраструктуриринку, налагодженням механізму взаємодії між основними учасниками системи НПЗтощо.
Дляформування позитивного ставлення до ІСІ необхідно впроваджувати прозору тазрозумілу систему розкриття інформації, проводити порівняльний аналізрезультатів роботи з управління активами на єдиній методологічній основі.
Основнимистратегічними завданнями розвитку діяльності КУА, ІСІ та НПФ є: подальшевдосконалювання роботи зі збору та аналітичної обробки інформації продіяльність компаній і фондів, побудова системи моніторингу; популяризаціядіяльності інвестиційних і пенсійних фондів як інституційних інвесторів,здатних ефективно залучати і нарощувати кошти населення, що, у свою чергу, маєбути підкріплене створенням стандартів професійної діяльності у сферіінвестиційного бізнесу; вдосконалювання існуючого законодавства та розробканового.
Висновки
Підсумовуючивищенаведене, слід зазначити, що Україна пройшла перший етап становленняінститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів та компаній зуправління активами. Характерною особливістю цього етапу була досить високазацікавленість засновників у створенні вище означених інститутів на фоні такихчинників: недосконала законодавча база; відсутність достатньої кількостіпрофесіоналів — управляючих; наявність значних проблем на фондовому ринку,зокрема дуже низької частки організованого ринку, неякісної роботи бірж,слабкої захищеності власників цінних паперів, особливо портфельних інвесторівтощо; значні політичні ризики, пов'язані з діями уряду, його заявами прореприватизацію, виборами, невирішеними проблемами з енергоносіями, затримкоюреформ пенсійної системи, житлового та комунального господарства тощо; істотнескорочення темпів приватизації, особливо в частині, яка підживлювала фондовийринок; майже повна необізнаність населення з механізмами роботи інститутівспільного інвестування і недержавних пенсійних фондів, що поєднувалося зкритичним ставленням, яке склалося у населення після скандалів, пов'язаних іздіяльністю трастів.
Лишеоб'єднаними зусиллями держави та ринку можна подолати розрив між потребоюекономіки у спільному інвестуванні та переконати населення у можливостяхнадання йому якісних послуг з боку ІСІ, НПФ щодо збереження накопичень та їхзахисту від інфляції. Вкрай важливо на цьому етапі не допустити спроб вирішенняпроблем держави, зокрема бюджетних, за рахунок інвестиційних ресурсів НПФ таІСІ шляхом змушування їх вкладати значну частку своїх активів у державні цінніпапери з дохідністю нижче інфляції, і також не дозволити введення примусовогорейтингування та штучних вимог до наповнення портфелів ІСІ та НПФ ціннимипаперами, рейтингованими агентствами, яким не довіряє ринок.
Подальшийрозвиток ІСІ та НПФ пов'язаний з розбудовою організованого фондового ринку. Дотих пір поки він складатиме 3-4% загального обсягу торгів цінними паперамивідчуватиметься не тільки суттєвий голод на фінансові інструменти, а йпідвищені ризики для інвесторів.
Державаповинна підтримати розвиток інвестиційних фондів та недержавних пенсійнихфондів шляхом: перегляду Закону «Про інститути спільного інвестування (пайовіта корпоративні інвестиційні фонди)», щоб дозволити створювати інвестиційніфонди з субфондами та фонди, що інвестують в інші фонди; забезпеченняполітичної незалежності та фінансової автономії регуляторів; здійсненняповторного ліцензування ІСІ та НПФ, зосереджуючись на інформації про осіб, якімають повний контроль над ними; здійснення реформ! необхідних для удосконаленняінфраструктури ринку; розробки регуляторної бази для здійснення нагляду за ІСІта НПФ на основі оцінки ризиків; здійснення нагляду за корпоративнимуправлінням в ІСІ та НПФ.
РозвитокІСІ неможливий без широкого використання біржових технологій розміщення і обігуна вторинному ринку інвестиційних паїв. З упевненістю можна передбачити, щонайближчим часом на українському фондовому ринку з'являться різноманітні моделіПІФ біржового типу — пасивного управління з фіксованим інвестиційним портфелемна основі фондового індексу, а також ПІФ активного управління. Аналіз досвіду,в частині організації ІСІ, американського, європейського та російськогофондових ринків, надасть шанс для створення в Україні моделі ефективного,прозорого та надійного ринку нових фінансових інструментів, можливо, негіршого, ніж за кордоном. І справді, створювати новий сегмент ринку значнопростіше, ніж вдосконалювати вже діючі технології.
Такимчином, виникає можливість розвитку в системі банків України перспективногонапрямку діяльності. Адже в разі прийняття державними органами повного пакетанормативних документів до закону України «Про інститути спільного інвестування(пайові і корпоративні інвестиційні фонди)» виникне необхідність освоєннянового сегмента фінансового ринку, який дасть змогу отримувати додатковіприбутки та залучити нових клієнтів. А це можливо лише за умови створення всистемі банків України власних дочірніх ІСІ (фондів) та Компаній з управлінняактивами.
Література
1. С. Румянцев. Розвитокринку спільного інвестування / Цінні папери України.- 2008 р.- №19 – с. 16.
2. С. Румянцев. Світовийдосвід розвитку ІСІ / Цінні папери України. — 2006 р. — №29 — с.20,21
3. С. Румянцев. НПФ – відкулькості до якості / Цінні папери України -2008 р.- №20 — с.20,21.
4. С. Румянцев. Оцінкадіяльності НПФ: проблеми та завдання. – 2006 р. — №20. – с.19.
5. Р. Сіржук. Ринок кредитнихспілок: тенденції розвитку. – 2008 р. — №19. – с.17.
6. О. Філіповський, О.Філіповська. Пайові інвестиційні фонди: досвід Росії / Регіональна економіка. — 2005 р. — №3 — с. 2-7