Міністерствоосвіти і науки України
Національнийуніверситет водного господарства та природокористування
Кафедраекономічної теорії
РЕФЕРАТнатему:«Проблемаконвертованості гривні та шляхи її розв’язання»
Виконала:
студентка 4 курсу 1 групи
спеціальності «Облік і аудит»
Мацюпа М.Р.
Рівне – 2010
Зміст
Вступ
1. Механізмконвертованості валют
2. Значенняконвертованості валюти
3. Особливостіформування конвертованості гривні
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Найпоширенішим в економічній літературівизначенням конвертованості валюти є здатність валюти певної країни вільнообмінюватись на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби за діючимкурсом.
При такому спрощеному підході до поняттяконвертованості валюти майже повністю ігнорується її економічна сутність, і всяпроблема практично зводиться до звичайної технічної акції обміну. Подібнетрактування конверсії валюти породжує у свою чергу зовнішню видимість її легкоїреалізації.
Насправді ж досягнення і підтримкакраїною конвертованості своєї національної валюти — це досить складнаекономічна проблема, пов'язана з глибокими якісними змінами як у самійекономіці країни, так і в її економічних відносинах із зовнішнім світом. Саметому введення режиму конвертованості національної валюти вимагає від країнисерйозної підготовки і створення цілого комплексу економічних передумов.
Так, обов'язковою передумовоюконвертованості національної валюти є наявність у країні, яка хоче їїзапровадити, певних економічних і правових умов для прояву господарськоїсамостійності власника грошей. Іншою обов'язковою умовою є наявність ринковогогосподарства, за якого всі учасники економічного обміну діють самостійно насвій страх і ризик. При цьому ринкове господарство має бути достатньозбалансованим, конкурентоспроможним і відкритим, з незначними торговельнимивалютно-фінансовими обмеженнями або взагалі без них.
Все це можливе при переході економікикраїни до альтернативного вибору між внутрішнім і зовнішнім ринками, коливнутрішня економіка стає органічною частиною світової, а світова економіка —природним продовженням внутрішньої.
Після виборенняУкраїною незалежності надзвичайно зросла актуальність вивчення проблем,пов’язаних з валютою і валютно-фінансовою системою. Адже міцністьфінансово-валютної системи країни визначає її економічну незалежність. Крімтого, рівень інтеграції валютно-фінансової системи країни з міжнародноювалютно-фінансовою системою зумовлює ефективність існування різних формміжнародної торгівлі, а значить, без сумніву впливає на рівень економічногорозвитку будь-якої країни. Україна має платіжний засіб (грошову одиницю) –українську гривню, яка є валютою. В Україні є грошові знаки чужоземних держав,найпоширенішими з яких є американський долар. Ці знаки – теж валюта. Існують іінші види валюти. Режим функціонування всіх видів валюти в країні є також потужнимфактором її подальшого соціально-економічного розвитку. Ось чому питання валютиє завжди в полі зору провідних економістів-фінансистів держави.
1. Механізм конвертованостівалют
Конвертованість — гарантована здатність національної грошової одиниці обертатися. Вже процесвизначення вартості товару означає, що вона здатна вимірюватися грошима. Тобтотовар конвертується (обмінюється) на гроші, а гроші, в свою чергу,конвертуються на товар. Гроші також здатні конвертуватися на інші валюти. Тодій кажуть, що гроші мають властивість вільно конвертуватися на світовому ринкуна інші валюти. Обмін однієї національної валюти на інші відбувається навалютних біржах, у банках, спеціальних міняльних лавках та в іншихфінансово-кредитних закладах. Здатність тієї або іншої національної грошовоїодиниці вільно обертатися на інші валюти оцінюється висловом «вільнаконвертованість».
Конвертованість зекономічної точки зору означає свободу будь-якого підприємства чи особи братиучасть у зовнішньоекономічній діяльності, право вільно купувати, продавати абообмінювати національну валюту на іноземну за існуючими курсами без будь-якихобмежень чи прямого втручання держави. В даному розумінні конвертованістьозначає певний рівень розвитку продуктивних сил, такий стан економіки, якийжодним декретом створити не можна. Це — цілий механізм прямого зв'язкувнутрішнього ринку із світовим, з відповідною відкритістю економіки табагатогранністю торгівлі.
Практичноконвертованість грошей означає, що підприємства і фізичні особи отримуютьвільний доступ до іноземної валюти, що дає змогу купувати товари та послуги навнутрішньому та зовнішніх ринках. Відповідно іноземні юридичні та фізичніособи, маючи змогу обмінювати свої валюти на інші, можуть купувати товари чи послугинаціонального виробника [4]/
Конвертованістьнаціональних грошей є не просто вираженням їх вартості в іноземній валюті упроцесі обміну, а й посиленням взаємозв'язків внутрішнього ринку зі світовимчерез валютний паритет, валютний курс за максимальної свободи торгівлі, рухукапіталів, робочої сили. Здатність конвертуватися мають валюти країн звисокорозвинутою ринковою економікою, стійким грошовим механізмом та широкимизв'язками й ідентичністю умов національного ринку зі світовим.
Конвертованістьнаціональної валюти є вагомим чинником успішної інтеграції країни у міжнароднуекономіку, що, в свою чергу, позитивно впливає на розвиток внутрішнього ринку,стабілізацію економіки, загальне зростання добробуту населення. Особливогозначення набуває конвертованість національної валюти за переходу до ринковоїекономіки. Інвесторам конвертованість дає змогу вільно обирати найприбутковішіпроекти і створює сприятливі умови мобілізації та залучення коштів під них.Класичний золотий стандарт передбачав необмежене карбування повноціннихметалевих монет, їх обіг у внутрішньому грошовому обороті і розмін паперовихгрошей на золото за твердим паритетом.
Згідно зправилами МВФ, що стосуються й України як члена цієї організації, рівеньконвертованості може вважатися задовільним тоді, коли країна:
а) не прийняланіяких валютних обмежень на платежі за поточними операціями;
б) не зберігаєобмежень на короткострокові банківські й кредитні операції, платежі щодопогашення позик та відсотків по них;
в) не перешкоджаєздійсненню переказів прибутків за інвестиції та інші види капіталовкладень;
г) вільнореалізує процес грошових переказів некомерційного характеру.
Основнимикритеріями конвертованості є: по-перше, наявність всебічно розвиненого йдинамічно зростаючого внутрішнього ринку на основі конкурентних цін; по-друге,достатньо розвинений і диверсифікований рівень національного господарства впоєднанні з регулярними імпортними закупівлями. Тут рівень цін і затрат немають сильно відрізнятися від умов закордонних партнерів, тому що інакше імпортстане пригнічувати, а не доповнювати внутрішнє виробництво; по-третє,розширення виробничого потенціалу не лише має пов'язуватися з потребамивласного ринку, а й узгоджуватися з можливостями зовнішнього ринку. Коли жрівень експортного виробництва буде недостатнім, то це не забезпечить вільноїрівноваги платіжного балансу; по-четверте, наявність валютних резервів, якіпотрібні для підтримки стабільності міжнародних розрахунків за можливихтимчасових відхилень рівноваги платіжного балансу. Покриваючи розриви вплатежах, країна отримує необхідні можливості прийняти відповідні дії дляпокращення. ситуації. Важливим критерієм конвертованості є наявність стабільноїекономіки й проведення антиінфляційної політики. Конвертованість можна ввести ів умовах інфляції, але тоді знецінення національної валюти не повинновипереджати падіння вартості інших грошових одиниць, особливо тих, якимикористуються як міжнародним платіжним засобом. Окрім цього, номінальнезростання цін має компенсуватися номінальним зростанням доходів у країні.
Механізмконвертованості як складова частина економічної системи включає:
1. ринковий курс національноївалюти, що регулює і відображає попит та пропонування;
2. відсутність валютних обмеженьу поточних і фінансових операціях;
3. право резидентів володіти йрозпоряджатися іноземною валютою;
4. право нерезидентівздійснювати операції з національною валютою;
5. регулювання зв'язків ізсвітовим ринком, відповідну торгову, митну, а також валютну політику (режимвалютного курсу й форми його підтримання, валютний контроль);
6. регулювання ринкових відносині участь держави в економіці, грошово-кредитну та бюджетну політику [5].
Основна група західноєвропейських країнзмогла взяти на себе зобов'язання утримуватися від застосування торговельних іплатіжних обмежень за поточними комерційними операціями згідно зі СтатутомМіжнародного валютного фонду (стаття VII) лише в лютому 1961 p. Це ВеликаБританія, Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди, Швеція, Ірландія іЛюксембург. Тобто лише через 15 років після закінчення Другої світової війницим країнам вдалося відновити конвертованість своїх валют.
Інші держави підійшли до цього щепізніше. Японія, наприклад, запровадила конвертованість своєї валюти в 1964 p.,Данія — у 1967, Фінляндія — у 1979, Іспанія — у 1986, Туреччина — у 1990 p.Більшість національних валют досягли режиму вільної конвертованості лише запоточними комерційними операціями, зберігаючи різні обмеження на операції,пов'язані з закордонними інвестиціями та іншими міжнародними переміщеннямикапіталу.
2. Значення конвертованості валюти
Конвертованість валюти, органічнопов'язуючи внутрішній ринок зі світовим, дає можливість оперативно реагувати назміни міжнародної господарської кон'юнктури, що позитивно впливає наекономічний розвиток країни. В економіці країни, на яку поширює свій впливсвітовий ринок, відбуваються процеси пристосування і вирівнювання національнихумов виробництва зі світовими за всіма параметрами — затратами, цінами, якістю,технічним рівнем продукції і т. ін. Тільки такий режим може забезпечити повноюмірою реалізацію відомого ринкового принципу: «Продавати на найдорожчихринках і купувати на найдешевших», дає змогу найраціональнішевикористовувати засоби для інвестицій у світовому масштабі, а також одержувативигоди від міжнародного поділу праці.
За класифікацією форм конвертованості(оборотності) за видами та суб'єктами зовнішньоекономічних операцій розрізняютьвалюти вільно конвертовані, частково конвертовані і неконвертовані.
Вільно конвертованими валютами (ВКВ)є валюти країн, де немає ніяких обмежень як на поточні комерційні операції, такі на операції, пов'язані з рухом капіталів, а також на всі категоріївітчизняних (резидентів) й іноземних (нерезидентів) юридичних і фізичних осіб —власників цієї валюти. Валюти цих країн можуть обмінюватися на будь-якуіноземну валюту (долар США, євро).
Відображаючи станефективності всієї економіки, повна конвертованість позитивно впливає на їїрозвиток. Вона означає вільне пересування товарів, капіталів і праці, укладаннядовготермінових багатосторонніх торговельних угод, переваги узовнішньоекономічних розрахунках, пошук найвигідніших ринків збуту й закупівельнеобхідних товарів. Через конвертованість національної валюти здійснюється тискна виробника з боку зовнішніх конкурентів. Це змушує товаровиробників діятибільш ефективно, бути завжди конкурентоспроможними і технологічно кращезабезпеченими. Водночас конвертованість як ознака відкритості економіки здатнанегативно впливати ззовні на її стабільність.
Частково конвертовані валюти (ЧKB) —це валюти тих країн, які відмінили валютні обмеження не на всі валютні операціїабо тільки для нерезидентів. До них належать валюти більшостізахідноєвропейських країн.
До часткової(обмеженої) конвертованості провідні європейські країни перейшли лише в кінці50-х років, а в 1991р.вже 17 країн-членів МВФ із 152 (США, ФРН, Англія, Японія,Канада, Нідерланди, Австрія, Нова Зеландія, Сінгапур, Гонконг, Малайзія,арабські нафтодобувні країни) повністю відмінили обмеження, понад 60 країн в основномуліквідували обмеження в поточних операціях, а решта членів МВФ зобов'язалисяпросуватися до цього. До частково конверованих валют також належить українськагрошова одиниця – гривня.
Неконвертованими валютами (НКВ)є валюти, що повністю зберегли валютні обмеження на всі валютні операції як длярезидентів, так і нерезидентів. Це, як правило, валюти залежних і економічнослабо розвинених країн, які здебільшого прикріплені до валют колишніхметрополій.
Під час і після Другої світової війнивсі валюти, за винятком долара США, швейцарського франка та шведської крони,були не-конвертованими. Конвертованість валют фактично нейтралізуєобмежувальний вплив національних кордонів на міждержавний рух товарів, послугта переміщення капіталів. Експортеру, наприклад, забезпечується можливістьперетворити одержану виручку в національні гроші, а для імпортера черезмеханізм конвертованості здійснити обмін його національної валюти на іноземнізасоби платежу [4].
Залежно від місцеперебування суб'єкта,конвертованість може бути зовнішньою та внутрішньою.
При зовнішній конвертованості(оборотності) повна свобода обміну зароблених упевній країні грошей для закордонних розрахунків надається лише іноземнимфізичним і юридичним особам (нерезидентам), тоді як громадяни і юридичні особицієї країни (резиденти) такою свободою не володіють. Світовий досвід показує,що перехід до конвертованості, як правило, розпочинається із зовнішньоїоборотності. Річ у тім, що саме зовнішня конвертованість стимулює активністьіноземного капіталу, формує більш-менш стійкий міжнародний попит на валютупевної країни, зміцнює світовий престиж національної валюти, завдає меншеклопоту державі щодо правопорушень, оскільки кількість нерезидентів, порівняноз контингентом вітчизняних власників валюти, незначна.
За режиму внутрішньої конвертованостісвободою обміну національних грошей на іноземні валюти користуються лишерезиденти. Запровадження внутрішньої конвертованості вимагає від країни більшихзусиль, зокрема нагромадження валютних резервів, зближення структури цін навнутрішньому і світовому ринках тощо. Тому після її запровадження створюютьсянеобхідні умови для переходу до часткової та повної конвертованості [5].
Отже, шлях до запровадження повноїконверсії національної валюти лежить від зовнішньої до внутрішньої, кожна зяких є особливою формою часткової конвертованості національної валюти.3. Особливостіформування конвертованості гривні
Світова практика підтверджує, що потребав конвертованості національних валют виникає як закономірний наслідокінтенсивного розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, коли приймаються рішенняпро відкриття національної економіки світовому ринку для більш активноговикористання такого важливого фактора, як міжнародний поділ праці. Одержавшистатус конвертованої, деякі національні валюти можуть набувати властивостівиконувати зовнішні функції загального міжнародного платіжного і купівельногозасобу. Але такою властивістю володіють не просто конвертовані валюти, а лише резервні— грошові одиниці економічно сильних країн з могутнім фінансовимпотенціалом, з розвиненою і розгалуженою по всьому світу банківською системою,де резервна валюта може бути обернена на будь-який товар. Інші ж країни в цихвалютах створюють свої резерви. Нині налічується близько 70 конвертованих валют,а резервних — кілька: долар США, німецька марка, японська єна, англійський фунтстерлінгів, швейцарський франк та деякі інші. Водночас функцію світових грошейзначною мірою виконує лише одна валюта — долар США.
Конвертованість національної валюти ставитькраїну в якісно нові умови вільної багатосторонньої торгівлі й міжнародноїконкуренції. Економіка постійно відчуває на собі тиск світового ринку зарахунок коливання цін, валютних курсів, процентних ставок та інших елементівкон'юнктури під дією ринкових сил. Якщо до запровадження конвертованостітоваровиробники працювали на внутрішній ринок під захистом торговельних івалютних обмежень, то тепер вони можуть стати перед фактом зростання припливуконкурентоспроможних товарів з-за кордону. У цьому випадку країні необхіднобуде збільшувати обсяги виробництва, розширювати ринки збуту своєї продукціїдля покриття за рахунок доходів від експорту зрослих витрат з імпорту. Інакшережим конвертованості національної валюти може поставити під загрозу порушеннярівноваги платіжного балансу [3].
Щобконвертованість дала позитивні наслідки, потрібно мати чотири найважливішіпередумови:
а) реальнийвалютний курс;
б) достатнійрівень міжнародних ліквідних засобів;
в) здоровумакроекономічну політику, що забезпечує ліквідацію грошових надлишків;
г) економічнусистему, яка б створила підприємцям можливість вільно реагувати на цінові змінита усувати диспропорції.
Загалом для досягнення істинноїконвертованості необхідно дотримуватись, принаймні, двох умов: по-перше, мативнутрішній ринок товарів, послуг, валюти і капіталів, до якого мали б вільнийдоступ нерезиденти; по-друге, створити всі необхідні умови для виникненнязацікавленості в іноземних покупців до придбання гривні за іноземну валюту.
Важливимзавданням економічної політики України є не лише забезпечення стабільностінаціональної грошової одиниці (гривні), а й її конвертованості, що можливе заоптимального формування багатьох умов. Це насамперед збалансований товарнийринок, який задовольняє попит власників валюти у товарах і послугах кількіснота якісно; необхідні резерви товарів і грошей, в тому числі іноземних резервнихвалют (стабілізаційний фонд); юридичний та організаційно-технічний режимвільного обміну національної валюти на іноземні; розвинута і стабільнафінансово-кредитна система та система грошового обігу, які б відображализагальну економічну стійкість і мінімальну інфляцію, зумовлену емісією грошей;наявність потужного конкурентоспроможного експорту для підтримки національноївалюти за кордоном [2].
Безпосереднійпроцес становлення української валюти випливає з потреби впровадження гривні якскладової частини міжнародної валютної системи, як системи валютногорегулювання, контролю й підтримки резидентів на стадії, коли ще немає належноїдовіри до валютної стратегії держави.
Щодо конкретного питання проконвертованість української гривні, то всі названі об'єктивні закономірностіповною мірою притаманні й цій грошовій одиниці.
Співвідношенняукраїнських грошей та інших національних валют визначиться ринком у процесівільного плавання курсів та конкуренції. Україні потрібна така системаекономічних відносин, за якої підприємства постійно прагнутимуть більшезаробляти українських грошей, тому що вони матимуть вище забезпечення товарноюмасою, ніж інші валюти [1].
Нині наша гривняперебуває в статусі валюти, конвертованої за розрахунками (платежами) приміжнародних операціях. І це немало. Треба розуміти, що повна конвертованість —це відповідний рівень розвитку економіки. Між іншим, вступ до СОТ не потребує повноїлібералізації руху капіталу (за винятком прямих інвестицій).
Гривня є доситьмолодою валютою. 25 серпня 1996 року в засобах масової інформації булооголошено Указ Президента України Леоніда Кучми «Про грошову реформу вУкраїні». Безпосередньо виконання грошової реформи було покладене наНаціональний банк України, який тоді очолював Віктор Ющенко.
Відповідно доУказу Президента України грошова реформа в нашій державі проводилася 2—16вересня 1996 року. У перший же день реформи за встановленим курсом булоперераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії,кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян.Карбованцеві вклади населення було перераховано у гривні за курсом 100000карбованців за одну гривню без будь-яких обмежень і конфіскацій із вільним їхвикористанням у гривнях.
Протягом 15 днів— від 2 до 16 вересня 1996 року — в готівковому обігу одночасно вільновикористовувалися як гривні, так і карбованці з поступовим вилученням останніх.Після 16 вересня 1996 року приймання карбованців в усі види платежів булоприпинено і єдиним законним засобом платежу на території України з цьогомоменту стала гривня [6].
Першими крокамидо запровадження конвертованості гривні стали: рішення Національного банкуУкраїни про заборону на території України обігу іноземних валют; налагодженнярегулярних торгів на Українській міжбанківській валютній біржі таобов'язковість вільного продажу валютної виручки всіма експортерами заофіційним курсом; входження України до Світової торговельної організації, щовиникла на основі діяльності ГАТТ, та ін.
Особливістюформування конвертованості гривні є насамперед той факт, що в усіх нинішніхкраїнах відновлення конвертованості пов'язане з тими чи іншими причинами, щопозбавили національну валюту властивостей оберненості. Оскільки в Українівзагалі не було власної грошової одиниці, то потрібно спочатку побудуватиабсолютно новий власний український валютно-економічний механізм, який не маєнічого спільного з минулою системою унітарної радянської держави. Другоюособливістю е той факт, що економіка України лише розпочала відхід відкомандно-адміністративної системи, проте ще не стала вільноринковою ідемократичною. Третьою особливістю є проблема залежності України від енергоносіївта економічних і політичних чинників Росії.
Серйозноюперевагою конвертованості для України стала б можливість здійснення міжнароднихрозрахунків у національній грошовій одиниці. Це зняло б дуже багатозовнішньоекономічних проблем, особливо тих, що пов'язані з нееквівалентнимобміном української продукції за спекулятивно завищеним курсом долара. Реальноюстала б також спеціалізація відповідних галузей народного господарства Українина масштабному виробництві певних видів експертної продукції.
Для України перехід від курсового доінфляційного таргетування та запровадження повної конвертації гривні — цестратегічний напрямок курсової політики нашої держави. Реалізація цього шляхупотребує прискорення розвитку фінансової системи країни, державного пенсійногострахування, досягнення профіциту бюджету, незалежності внутрішніх цін відвалютного курсу та ряду інших умов. Терміни тут залежать від успішної роботиуряду та НБУ щодо вдосконалення ринкових механізмів [1].
Забезпеченняконвертованості гривні — процес поступовий і тривалий, тому що конвертованоювалюту робить саме високий рівень розвитку економіки країни.
Конвертованоювалюта стає не стихійно, а забезпечується державою завдяки значним зусиллям,спрямованим на досягнення товарно-грошової збалансованості, розвиток вільнихтоварних і валютних ринків, запровадження організаційно-правових основвалютного регулювання тощо. Ці зусилля повинні створити такі передумовизапровадження конвертованості валюти:
— зниженняінфляції до помірного рівня, за якого національні гроші починають задовільновиконувати всі функції, особливо функцію накопичення вартості. Інакше резидентибудуть постійно переводити свої заощадження у вільно конвертовану іноземнувалюту, що провокуватиме надмірний попит на цю валюту і знецінення національної;
— формуванняринкового механізму ціноутворення, за якого ціни будуть вільно реагувати назміни в попиті і пропозиції;
— лібералізаціязовнішньоекономічних відносин;
— накопиченнядостатнього золотовалютного резерву;
— відмова від широкомасштабногодатування цін на товари та послуги, створення рівних конкурентних умов на ринкудля всіх економічних суб'єктів.
Проблемаконвертованості української грошової одиниці нині з теоретичних дискусійпереросла у практику її впровадження. Провідними економічними аргументами тутстали: потреба контролювати всю національну територію; формувати з колишньогоімперського економічного простору власний народногосподарський комплекс;забезпечити нормальний процес відтворення; здійснити віковічні прагнення народудо добробуту й процвітання; розбудувати свою власну фінансово-кредитну систему,без якої економіка не може формально функціонувати. Є й політичні причини, щовказують на грошову повноцінну одиницю як на ознаку авторитетної держави. Ще йнині діють норми візантійського права, що визначають започаткування держави нез її проголошення, а з утворення власних грошей. За умов, коли ліквідованаБреттонвудська система й скасовано статус золота як засобу міждержавногорегулювання, більшість валют світу забезпечена товарами й державними ціннимипаперами. Тому для забезпечення стабільності української валюти найважливішим євиробництво високоякісних і конкурентоспроможних товарів особистого йвиробничого призначення.
Провіднимискладовими елементами проблеми впровадження конвертованої гривні є масштабзміни курсу по відношенню до іноземних валют, зміни масштабу цін і вартостей,вибір економічних показників і забезпечення внутрішньої конвертованості.Скажімо, щоб курс гривні був реальним, необхідно встановити його на основі паритетукупівельної здатності валют, який визначається комплексом таких факторів, якпопит і пропонування даної валюти на ринку, співвідношення національних рівнівцін тощо. Реальність курсу гривні забезпечить достовірність вартісних вимірів іправильність вибору того чи іншого напрямку в розвитку зовнішньоекономічнихзв'язків. Насамперед у забезпечення конкурентоспроможності національноговиробництва. Приміром, реальний курс вартості українського продовольчого кошикасереднього громадянина зіставляється з таким же набором кошика іншої країни.Лише на основі цього співвідношення можна встановити реальний курс і піднятизаробітну плату до світового рівня [2].
Звичайно, Українінасамперед слід розпочати диверсифікацію виробництва. Нав'язана їйспеціалізація й кооперація в масштабах Союзу розірвала виробничі й технологічнівзаємозв'язки всередині країни, нав'язала численні неефективні поставкисировини, напівфабрикатів й комплектуючих деталей, абсолютну більшість якихздатні виробляти підприємства України. Диверсифікація може різко збільшитивиробництво засобів виробництва та товарів народного споживання, акумулювативалютні надходження та встановити взаємовигідні зовнішньоекономічні зв'язки.
В таких умовахудосконалення виробництва й підвищення якості продукції за одночасного зниженнязатрат на її виготовлення порівняно з іншими країнами дасть можливістьрозраховувати на виробництво товарів, які або не виготовляються в світі, або жїх випускається мало. Зовнішні їхні покупці для забезпечення угод будутькупувати українські гроші для розширення своїх зв'язків з Україною.
Розвиватиметься ікредит грошових коштів та інші угоди, що приведуть до вільного обертанняукраїнських грошей на внутрішньому та зовнішньому ринках. Тобто черезконвертованість товарів буде досягнута і конвертованість української валюти.
Великої шкодизабезпеченню конвертованості гривні завдає позабанківська циркуляція в Українііноземної конвертованої валюти. Поза банками (в тіньовій економіці) обертаєтьсязначна маса і національних грошей.
Безпідставними єдомисли про дороговизну друкування національних валют Із світового досвідувідомо, що невигідно друкувати самим власні гроші лише тим країнам, в якихчисельність населення становить менше 4 млн. чоловік. Водночас збитково недрукувати власні гроші тим країнам, чисельність населення в яких становитьпонад 7 млн. чоловік… Багато інших джерел безкоштовного відпливу національногокапіталу можна назвати через те, що не існувало власної банківсько-грошовоїсистеми. Отже, Україна — надто велика держава і їй вигідно самій друкувативласні гроші та формувати національну базу друкування цінних паперів. Необов'язкове нині також золоте забезпечення української грошової одиниці.Конференція країн — членів МВФ відмінила статус золота як засобу міждержавноговалютного регулювання. Золото залишилося лише як резерв кредитних ресурсівбанків для погашення міждержавних зобов'язань; воно виступає як страховий фондпри проведенні дефляційних заходів і резерв ліквідних грошових ресурсів длячасткового забезпечення грошової одиниці. Тому більшість валют світузабезпечені державними паперами (облігаціями, векселями тощо) [2].
Отже, незалежнаУкраїна має достатні передумови для формування гарантованої оберненості своєїгрошової одиниці, яка буде спиратися на вигідне використання міжнародногоподілу праці, на формування таких виробничих відносин, які вигідно використаютьнаціональні риси українців — бережливість, працьовитість тощо. А це дасть змогудосягти й достатньо забезпеченого рівня життя, бо всі надбання народу залишатьсяна національній території, стануть основою піднесення рівня життя нинішніх таприйдешніх поколінь.
Висновок
Отже, конвертованість валюти, органічнопов'язуючи внутрішній ринок зі світовим, дає можливість оперативно реагувати назміни міжнародної господарської кон'юнктури, що позитивно впливає наекономічний розвиток країни. В економіці країни, на яку поширює свій впливсвітовий ринок, відбуваються процеси пристосування і вирівнювання національнихумов виробництва зі світовими за всіма параметрами — затратами, цінами, якістю,технічним рівнем продукції і т. ін.
Що стосується повної конвертованостіукраїнської грошової одиниці, то ми крок за кроком рухаємося у цьому напрямку.Тут поспішати не слід. Для повної конвертованості необхідні дві передумови: перша— сприятливий інвестиційний клімат, зокрема й для нерезидентів, і друга —надійна політична стабільність. ,
Сказане свідчить,що проблеми національної валюти повинні бути постійно в полі зору провіднихнауковців країни, фахівців високого гатунку з метою забезпечення в країніекономічної стабілізації, а надалі економічного зростання, без чого неможливезабезпечення національної, політичної, економічної, фінансової, екологічноїбезпеки України в світовому товаристві співдружності країн.
Стабільна національнавалюта держави – це ознаки її економічної і політичної стабільності, авторитетуу світі і благополуччя її громадян. Наша держава вже на початку свого існуваннязіткнулася з труднощами пов'язаними з утриманням стабільності своєї валюти. Мипережили гіперінфляцію, великі стрибки цін та обезцінення зароблених грошей.Вивчення та аналіз факторів що впливають на стабільність, вживання необхіднихзаходів повинне вивести національну економіку з кризи та забезпечити економічнезростання держави.
У ході розробкита реалізації стратегій економічної стабілізації в Україні не було врахованонакопиченого досвіду регулювання нестабільних економічних систем, відбулосянекритичне застосування теоретичної та практичної бази, надбаної розвиненимиекономіками і непридатної для перехідного періоду. У підготовці заходів щодовиходу економіки із трансформаційної кризи та переходу до економічногозростання необхідна переорієнтація методологічних засад економічної політики натеорії нестабільних економік. Джерелом практичного досвіду (з урахуваннямнеможливості його прямого некритичного запозичення) повинна виступати практикаполітики держави у нестабільних економічних системах.
Тимчасова грошовастабілізація, що хибно трактується в Україні як досягнення макроекономічноїстабільності, не містить передумов для економічного зростання через надтообмежене тлумачення. Залишаючи макроекономічну стабілізацію як стратегічну метуУкраїнської держави на нинішньому етапі, необхідно істотно розширити критеріїстабілізації, зрозуміти економічне зростання як одну з її невід'ємнихскладових.
Нерозвиненість тадеформованість структури економічної стратегії, непослідовність в її проведенніє головними чинниками тривалої трансформаційної кризи, що призвела до різкогопогіршення стану економічної безпеки держави. Критично важливими на даномуетапі реформ в Україні є чітке визначення стратегічної мети, напрямів, завданьта пріоритетів економічної стратегії держави, досягнення їхньої прозорості талегітимності, забезпечення наступності та науково виваженої послідовностіекономічної політики держави.
Інституційнийвакуум, що утворився в Україні після розпаду адміністративно-командної системи,стає на перешкоді встановленню ефективних систем мотивації, узгодженнюінтересів різних економічних суб'єктів та їхньому зосередженню на ціляхмакроекономічної стабілізації та економічного зростання, досягненню оптимальноїспрямованості економічної стратегії держави. Першочергового значення набуваєрозвиток широкої мережі інститутів, мета яких — узгодження приватнихекономічних стратегій та економічної стратегії держави, що відбиває реальнийвзаємозв'язок станів їхньої економічної безпеки; встановлення легальнихможливостей відкритого впливу економічних суб'єктів на розробку державноїстратегії; створення умов для формування ефективної структури власності векономіці України.
Основним ізметодів зміцнення української національної валюти повинна стати ефективнаурядова антиінфляційна політика, яка повинна виразитись в осмисленому і чіткопродуманому державному контролю та регулюванню цін, обмінного курсу та реальноїціни національної валюти.
Розв'язаннявказаних завдань реально сприятиме надійній стабілізації національної валютиУкраїни, стане запорукою політичної, економічної, фінансової, екологічноїбезпеки держави.
Список використаної літератури
1. АніловськаГ. Інтеграція України у світове господарство // Фінанси України. -2004. -№1.
2. ГребельникО.П., Романовський О.О. Основи зовнішньоекономічної діяльності. –К.: Деміург,2003.
3. КириченкоО.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. — 3-тє вид.,перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2002.
4. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. — К.: Либідь, 1998.
5. Рибалкін В. О.,. Хмелевський М. О, Віденко Т. І.,Прохоренко А. Г. та ін. Основи економічної теорії. К.: Видавничий центр «Академія», 2003.
6. http://uk.wikipedia.org/wiki/Історія_української_гривні.