Зміст
1.Податкова система Королівства Іспанії
2.Міжнародне співробітництво з відмиванням «брудних» грошей: становленнянормативно–правових основ
Списоквикористаних джерел
1. Податкова система Королівства Іспанії
Податкова політика Королівства Іспанія суттєво змінилась у70-х роках ХХ століття, після проведення податкових реформ 1977 та 1984–1985років. Основна їх мета — реорганізація податкової служби держави для спрощенняпроцедури сплати податків, поліпшення обліку платників, посилення боротьби зподатковими злочинами. Для цього були проведені такі організаційні заходи:
— введено ідентифікаційні номери для всіх платниківподатків — як для юридичних, так й для фізичних осіб;
— введено податкові етикетки, де міститься вся інформаціяпро платника податку: ідентифікаційний номер, всі види податків, які маєсплачувати платник, терміни сплати. Ці етикетки юридичним особам видаються приреєстрації, а фізичним відправляються поштою;
— обов’язкове подання податкової декларації разом ізподатковими етикетками;
— введено податкові вектори й пам’ятки, в яких визначаютьсяподатки та терміни їх сплати;
— встановлено тісне співробітництво з банківськимиустановами та структурами;
— змінено організаційну структуру управління податками іподаткову службу загалом.
Зміна організаційної структури податкової служби активнопочалася в 1992 році, коли з міністерства економіки та фінансів було виділеноподаткове управління і на його базі створено податкове агентство. Основнимийого функціями стали:
— організація податкової служби, податкових органів тапланування їх діяльності;
— контроль за виконанням податкового законодавства;
— матеріально-технічне забезпечення регіональних,провінціальних та муніципальних податкових управлінь.
Основними завданнями податкового агентства були:
— зменшення непрямих податків та непрямого податковоготягаря, утворення системи допомоги платникам податків та розширення інформаційногообслуговування платників і податкова допомога за телефоном, створення бази данихз питань та відповідей, скорочення термінів відповідей на запитання та зверненнягромадян;
— укріплення режиму об’єктивної оцінки модулями.Здебільшого вони були призначені для роботи з невеликими підприємствами, щобспростити процедуру сплати податків та підвищити ефективність їх стягнення;
— перевірка та контроль за виконанням податкових обов’язківта боротьба зі злочинами.
Щоб досягти цієї мети, було визначено два типа контролю:
– суспільний контроль, який базується на інформаційній базій складається з перевірок річних декларацій за прибутковим податком,розрахунків податку на додану вартість, періодичних перевірок інших деклараційплатника податку;
– поточний контроль податкових інспекторів;
– ефективність стягнення податків, основне завдання якого —примусове стягнення податковим агентством заборгованості, яка не була сплаченадобровільно, і прийняття різних заходів для її повернення;
– сфера митниць та особистих податків. Після створення ЄвропейськогоСоюзу між країнами-членами були знищені і податкові кордони. Створення єдиноговнутрішнього ринку змінило і функції митниць та напрямки особистих податків.Втім, з’явилася необхідність зміцнення зовнішніх кордонів та посилення боротьбиз шахрайством.
Основним завданням податкового агентства є розширення податковоїбази держави, введення нових податкових, митних платежів та зборів,удосконалення старих податків та забезпечення їх сплати відповідно до чинногозаконодавства або укладених міжнародних угод, насамперед між державами —членами Європейського Союзу. Крім того, податкове агентство щорічно затверджуєрічний план податкових платежів, обов’язковий для всієї податкової служби.
Організація податкової служби Іспанії створена на основітрьох рівнів бюджету: державного, регіонального, місцевого (муніципального).Кожний з них має свої джерела одержання доходів.
Державний бюджет складається на 47 % з прямих податків, зяких 38 % становить прибутковий податок з фізичних осіб, 8 % — податок зкомпаній, а також податок на майно фізичних осіб, і на 40 % — з непрямих, середяких найбільшу питому вагу мають податок на додану вартість — 25 % і спеціальніподатки, акцизи та мито.
Найбільшу питому вагу серед платників податків — фізичних осібмає прибутковий податок. Дохід платника визначається з різних джерел.
По-перше, це заробітна плата найманих працівників, пенсії,допомога по безробіттю, доходи від капіталу, підприємницької діяльності,професійна діяльність, приріст майна. При обчисленні оподатковуваного доходу зцієї суми відраховується:
– допомога у зв’язку із звільненням;
– допомога у зв’язку з хворобою;
– виграші та премії;
– відрахування на соціальне страхування;
– профспілкові внески;
– витрати у встановленому розмірі на кожну дитину;
– утримання батьків, якщо їм більш ніж 65 років і вонипроживають в сім’ї платника;
– внески на благодійні цілі;
– розмір вкладень на підприємницьку діяльність;
Зменшується також оподатковуваний дохід на 15 % на витратина ліки, якщо є документи, що підтверджують це.
По-друге, це чистий дохід від використання рухомого танерухомого капіталу. Є три способи обчислення доходу.
1. Пряма оцінка, коли дохід визначається як різниця міждоходами та витратами.
2. Оцінка з використанням коефіцієнтів. Для цього необхідназгода платника. Чистий дохід визначається як різниця між загальною сумоюдоходів та витратами, розмір яких обчислюється за допомогою законодавчо встановленихкоефіцієнтів витрат. При визначенні доходів цим способом загальний обсяг неповинен перевищувати визначену суму і на підприємстві має працювати не більш як12 осіб.
3. Оцінка за допомогою індексів та модулів. Для розрахункуцим способом також необхідна згода платника. Оцінка проводиться з урахуваннямрізних чинників: чисельності найманих працівників, кількості електроенергії,яка споживається, потужності автотранспорту тощо. Максимальний рівень оборотутакож встановлюється державою.
При збільшенні вартості майна дохід розраховується якрізниці між вартістю придбаного та реалізованого майна за певний період.
При цьому обчислюються доходи від майна, яке не буловикористане протягом цього періоду в професійній діяльності (якщо є відповіднідокументи).
Кожний платник податку в кінці фінансового року заповнюєдекларацію про доходи. З 1989 року використовуються, за бажанням платника, дватипа декларації: індивідуальна та сімейна. Декларація про доходи подається до20 червня наступного року. Причому податок може сплачуватися у два етапи:
– 60 % податку;
– 40 % податку не пізніше 5 листопада.
Ставка встановлюється залежно від розміру доходу.
Серед податків з юридичних осіб найбільшу питому вагу маєподаток з корпорацій. Базою оподаткування є прибуток від реалізації товарів,виконаних робіт, наданих послуг, а також від приросту або зменшення майна.Ставка податку становить 35 % для більшості підприємств, 26 % — длякооперативів. Встановлено подвійне оподаткування дивідендів. З метою стимулюванняінвестицій у країну встановлюються знижки на інвестиції:
– в основний капітал — 5 %;
– у кінопромисловість — 25 %;
– у культуру, освіту, професійну підготовку, на створенняробочих місць — 10%.
Декларація про сплату зазначеного податку подається до 1липня року, що настає за звітним.
Податок на додану вартість. Основною причиною його введенняв 1986 році був вступ Іспанії до Європейського Економічного Співтовариства.
Платниками податку є всі підприємницькі структури, а також професійнадіяльність фізичних осіб. Ним оподатковується тільки внутрішній оборот, тобтона експортні операції ПДВ не розповсюджується.
У 1994 році встановлені три ставки оподаткування:
– 4 % — на продовольчі товари широкого вжитку (хліб,молочні продукти, яйця, фрукти, овочі, зерно), а також деякі непродовольчітовари: книги, газети, ліки, машини для інвалідів, муніципальне житло;
– 7 % — на продукти харчування та продовольчі товари, якіне належать до першої групи, житло для малозабезпечених, готельні, транспортніта перекладацькі послуги, білети в театри, кіно, на виставки, спортивні заходитощо;
– 16 % — усі інші товари, вироби та послуги.
Від сплати податку звільняються заклади освіти, медичніпослуги в лікарнях, фінансові та банківські операції, страхова справа, деякі операціїз нерухомістю. Не сплачується ПДВ з товару, придбаного без зазначеного податку.Всі дані мають бути підтверджені бухгалтерськими документами. Якщо сума ПДВперевищує певну суму, то обов’язково проводиться документальна перевірка.
ПДВ сплачується щоквартально до 20 числа місяця, що настаєза звітним кварталом. В Іспанії встановлені досить жорсткі санкції за недотриманнятермінів сплати податків:
– за затримку сплати до 3 місяців — 10 % розміру податку;
– за затримку сплати до 6 місяців — 50 %;
– за затримку сплати на термін понад 6 місяців — 100 %.
Повернення податку відбувається за останньою річною декларацієюпротягом шести місяців. При шахраюванні, фальсифікації рахунків тощо можутьзастосовуватись кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі строкомна шість років або штрафні санкції у розмірі до 600 %.
Акцизи. Набір підакцизних товарів такий, як й в іншихкраїнах: алкогольні напої, тютюнові вироби, пальне, автомобілі.
На регіональному рівні встановлюються податки, якісплачуються в місцеві бюджети.
1. Податок на нерухомість. Об’єктом оподаткуваннявиступають земельні ділянки, будівлі в межах муніципального округу. Оцінка майназдійснюється Кадастровим управлінням.
2. Податок на економічну діяльність. Платниками податку єюридичні та фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю. По суті,це податок на одержання дозволу на право здійснення діяльності та їїдоцільності для регіону. Від нього залежить й ставка оподаткування. Податоксплачується один раз на рік.
3. Податок на зростаючу вартість земельної ділянкисплачується при зміні власника земельної ділянки або у разі передачі ділянки іншійособі. Ним оподатковується зміна кадастрової вартості земельної ділянки заперіод від придбання до продажу її іншому власнику.
4. Податок з механічних автотранспортних засобів сплачують тількивласники таких засобів. Ставка залежить від потужності двигуна.
5. Податок за надання послуг, які не мають індивідуальногохарактеру. Ставки оподаткування встановлює щорічно відповідне міністерство напідставі особливого каталогу. Об’єктом оподаткування є вивіз сміття,будівництво споруд загального призначення тощо.
6. Спеціальні податки дають змогу компенсувати вартістьпослуг. Вони мають індивідуальний характер, але виконуються централізовано.Наприклад, асфальтування шляхів для мешканців прилеглих будинків.
Оподаткування в Іспанії має певні особливості. Країнаподіляється на три групи.
Перша група має найбільші права у сфері оподаткування. Тут можнасамостійно встановлювати різні податки, які потім надходять як в регіональні,так й в місцеві бюджети. До цієї групи належать Країна Басків та Наварра.
Друга група регіонів наділена правами регулювання ставок податків.
Третя група не має ніяких прав.
У Іспанії існує досить чітка система перевірок податковимислужбами підприємств. У країні розроблено й чітко дотримується державний пландокументальних перевірок із встановленням конкретних дат. На регіональномурівні самостійно визначається 25 % загальної кількості перевірок відпередбачених загальним державним планом.
Важливе значення це має в умовах ринкової економіки,нестабільної економічної ситуації, коли підприємства знаходяться на різних циклахекономічного розвитку.
Персонал податкової служби поділяється на дві категорії.Нижчий рівень — податкові агенти. Їм необхідно мати середню освіту за фахом, івони виконують менш кваліфіковану роботу — збір інформації, заповненняособливих бланків для одержання відомостей від платників, ведуть усю технічну,кур’єрську роботу, можуть виконувати особливі завдання з перевірки певногофакту або іншу роботу.
Податковий інспектор виконує більш кваліфіковану роботу,приймає рішення за результатами документальних перевірок, має право на зниженняштрафних санкцій.
При проведені податкової політики значна увага приділяєтьсярозширенню інвестицій в державу, боротьбі з безробіттям та підтримці малого тасереднього бізнесу.
Так, при високих податкових ставках для нових інвестицій тавиробництв встановлюються досить суттєві пільги. Знижується база оподаткуванняна 5 % суми нових інвестицій. Якщо підприємство інвестує в нові технології аборозробку нових видів виробів та товарів, то база оподаткування зменшується на20 %. Підприємства або фізичні особи — експортери продукції одержують особливіпільги для компенсації витрат на освоєння нових ринків та відкриття філій закордоном.
Для вирішення проблеми безробіття підприємствам, які створюютьнові робочі місця або використовують працю інвалідів та осіб, старших 45 років,надаються прямі субсидії з бюджету.
Особливі пільги надаються підприємствам малого тасереднього бізнесу.
Податкова політика, яка проводиться, дала змогу Іспанії всучасних умовах стати однією з найпривабливіших країн Західної Європи.
Великі корпорації та концерни з інших країн відкриваютьсвої підприємства в Іспанії, хоча рівень освіти та кваліфікації в цих країнах приблизнооднаковий.
2. Міжнародне співробітництво з відмиванням «брудних»грошей: становлення нормативно–правових основ
У міжнародному праві визначення легалізації (відмивання)доходів від злочинної діяльності було наведено у Віденській конвенції ООН проборотьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин 19грудня 1988 року. Згідно зі ст. 3 цієї Конвенції під легалізацією (відмиванням)доходів від злочинної діяльності слід розуміти:
· “конверсію”, або переведення власності, якщовідомо, що така власність отримана внаслідок будь-якого правопорушення абоправопорушення, пов’язаного з обігом наркотичних засобів, або внаслідок участів такому правопорушенні чи правопорушеннях з метою приховування або утаюваннянезаконного джерела власності, або з метою надання допомоги будь-якій особі,яка бере участь у вчиненні такого правопорушення чи правопорушень, із тим, щобвона могла ухилитися від відповідальності за свої дії;
· приховування або утаювання справжнього характеру,джерела, місцезнаходження, способу розпорядження, переміщення, справжніх правстосовно власності або її належності, якщо відомо, що така власність одержанавнаслідок правопорушення або правопорушень, пов’язаних із незаконним обігомнаркотичних засобів, або внаслідок участі в такому правопорушенні абоправопорушеннях;
· придбання, володіння або використання майна, якщо вперіод його отримання було відомо, що таке майно отримано в результатіправопорушення або в результаті участі в такому правопорушенні або в правопорушеннях;
· участь, співучасть або вступ в злочинну змову зметою здійснення будь-якого правопорушення або правопорушень, наведених вище,замах на здійснення такого правопорушення або правопорушень, а такожпособництво, підбурювання, сприяння або консультування при їх скоєнні.
Із середини 1980 року міжнародна спільнота розпочалаактивну боротьбу з відмиванням коштів кримінального походження. До цьогоспонукало зростання злочинності, пов’язаної з незаконним обігом наркотиків,торгівлею зброєю, збільшення кількості терористичних випадків, активнимінвестуванням капіталів сумнівного походження в економіку деяких держав, у томучислі тих, які розвиваються стабільно.
З огляду на актуальність проблем, пов’язаних із відмиваннямзлочинно набутих коштів, на зустрічі керівників країн “Великої сімки” у Парижіу 1989 році було створено Групу з розробки фінансових заходів боротьби звідмиванням коштів, отриманих злочинним шляхом (далі — FATF).
FATF — міждержавний орган, що розробляє політику боротьби злегалізацією коштів, набутих злочинним шляхом, та сприяє її виконанню нанаціональному і міжнародному рівні. До FATF входять 29 країн-учасниць:Австралія, Австрія, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Великобританія, Греція,Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Гонконг (Китай),Люксембург, Мексика, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія,Португалія, Сінгапур, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Фінляндія, Франція,Швейцарія, Швеція та Японія та дві регіональні організації: Європейська комісіята Рада співробітництва країн Перської затоки. FATF здійснює співробітництво зіншими міжнародними організаціями, що працюють в цій сфері, такими як ВідділООН по контролю за наркотиками і запобіганню злочинності, Рада Європи,Азіатсько-тихоокеанська група боротьби з відмиванням коштів і Цільова групафінансових дій країн Карибського басейну. Секретаріат FATF міститься вОрганізації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).
Діяльність FATF спрямовано на виконання таких завдань:
· поширення інформації про заходи у сфері боротьби звідмиванням грошей на всіх континентах і у всіх регіонах світу;
· здійснення моніторингу реалізації Сорокарекомендацій у країнах – членах FATF;
· огляд тенденцій у сфері відмивання грошей тавідповідних контрзаходів (проведення “типологічних досліджень” з метоювиявлення нових схем відмивання коштів) тощо.
Основне завдання FATF – забезпечити прийняття всімафінансовими центрами міжнародних стандартів у сфері запобігання, виявлення іпритягнення до відповідальності за відмивання грошей. На виконання цьогозавдання FATF були розроблені Сорок рекомендацій, які є міжнароднимистандартами і становлять базову структуру спрямованих проти відмивання коштівзаходів, що мають застосовуватися на загальносвітовому рівні. Сорокрекомендацій визначають загальні принципи дій, які мають знайти своєвідображення у національних законодавствах країн з наступних питань:кримінальна відповідальність, здійснення правосуддя, застосування заходівадміністративного та цивільного примусу, діяльність фінансової системи, питанняміжнародного співробітництва тощо. У них наголошується на необхідностіпосилення національних правових дій, спрямованих на протидію відмиванню грошей,підвищення ролі фінансово-банківської системи в цій справі та розширенняміжнародної співпраці. Хоча рекомендації не є міжнародною конвенцією,обов’язковою до виконання, багато країн світу взяли на себе зобов’язанняборотися з відмиванням грошей шляхом реалізації їх на практиці.
Першорядного значення FATF надає аналізу світовихфінансових потоків, діяльності банківських і фінансових систем та методіввідмивання грошей, прагнучи виявити слабкі місця у боротьбі із цим явищем. Вонапостійно здійснює моніторинг та аналіз як стану боротьби країн – членів FATF звідмиванням коштів, так і процесів приведення у відповідність до рекомендаційFATF законодавств певних країн, що висловили свою підтримку загальносвітовоїборотьби з відмиванням “брудних” коштів. У разі негативних висновків зарезультатами такого аналізу FATF має право застосовувати певні “заходи впливу”,що можуть виражатися у направленні попереджень окремій країні, внесенні країнидо “чорного списку” (списку країн, що не співпрацюють з FATF з питань боротьбиз відмиванням коштів), аж до застосування рекомендацій щодо обмеженняспівробітництва з країнами-порушниками. Наслідком застосування таких санкційможуть бути обмеження та зупинення розрахунків, блокування коштів накореспондентських рахунках банків та рахунках підприємств, закриття цихрахунків тощо.
Весь світ дійшов згоди, що боротьба з відмиванням грошей,набутих злочинним шляхом, у банківському секторі економіки – справа винятковоїваги. Щоб запобігти легалізації “брудних” грошей, вдаються до різних методів ізасобів. Зокрема, розробляють і приймають відповідні закони та підзаконні акти,директиви міжнародних економічних союзів, провідні світові банки встановлюютьспеціальні правила, а органи виконавчої влади запроваджують відповідні системиконтролю, надають рекомендації стосовно конкретних напрямів боротьби із цимявищем та ін.
Рекомендації FATF як один з базових документів, якимкеруються країни та фінансові установи всього світу при здійсненні заходів щодозапобігання проведенню легалізації коштів, передбачають необхідність:
· визначення країнами переліку та ознак операцій,пов’язаних з легалізацією отриманих злочинним шляхом коштів, з урахуваннямнаведених у рекомендаціях принципів;
· запровадження правил ідентифікації клієнтів тамоніторингу інформації;
· створення в країнах уповноважених органів,відповідальних за боротьбу з легалізацією “брудних” коштів;
· тісної співпраці фінансових установ з компетентнимиорганами з питань протидії відмиванню коштів тощо.
Кожна країна, користуючись зазначеними рекомендаціями,розробляє та впроваджує власну систему та заходи боротьби з легалізацією злочиннихкоштів. Розглянемо докладніше міжнародний досвід у цій сфері.
США. У рекомендаціяхМіністерства фінансів США пропонується ретельно досліджувати на “підозрілість”всі доступні факти стосовно угод на суми від 10 тисяч доларів США. Особливуобережність пропонується проявляти щодо трансакцій і банківських стосунків,якщо є сумніви щодо ідентифікації клієнтів, трансакцій, що здійснюються заучастю третіх країн тощо. За даними закордонних періодичних видань великі банкиСША значно збільшили витрати на технології аналізу даних про грошові трансфертина предмет фіксування підозрілої діяльності.
Італія. Чинне законодавствоІталії зобов’язує банки та інші посередницькі структури вести детальнудокументацію щодо валютних операцій резидентів, аби не пропустити спробивідмивання коштів.
Ірландія. В ІрландіїКримінальний юридичний акт (1994 рік) зобов’язує всі фінансові інститутивимагати від нових клієнтів, які здійснюватимуть великі трансакції,документального підтвердження походження грошей.
Кіпр. Стратегія банків Кіпрубазується на принципі “знай свого клієнта” і спрямована на виявлення осіб, якімають кілька довірчих рахунків, не сумісних із формою їх бізнесу, або рахунків,на які надходять депозити від значної кількості різних приватних адресатів, атакож тих клієнтів, які намагаються відкрити рахунок на велику суму навіть наневигідних умовах. Згідно із цією стратегією банкірам слід знати походженнякоштів, історію всіх відкритих у банку рахунків, періодичність звернень клієнтадо банку.
Греція. Законодавством Греціїпередбачається ідентифікація клієнтів у разі укладення контрактів, відкриттярахунків, найму сейфів, кредитування під заставу; водночас ідентифікації непотребують страхові операції на незначні суми і терміни та пов’язані зпенсійним страхуванням.
Швейцарія. У 1991 роціФедеральна банківська комісія Швейцарії заборонила (за винятком надзвичайнихвипадків) відкривати анонімні рахунки та позбавила розпорядників майна праваприховувати при відкритті рахунків справжні імена своїх клієнтів.
Австрія. В Австрії – єдиній уЄвропейському Союзі державі, яка дозволяла вести анонімні банківські рахунки –під тиском FATF розроблено програму їх поетапного скасування.
Бельгія. Фінансові органиБельгії, суворо контролюючи переміщення грошей, обов’язково перевіряють всіугоди на суму понад 10 тисяч євро.
Литва. Відповідно до ЗаконуЛитви “Про запобігання відмиванню грошей” (січень 1998 року) банки та іншікредитні установи, страхові компанії, митниця, пошта, нотаріуси, ломбарди,спецслужби країни надають податковій поліції відомості про осіб, щопідозрюються у відмиванні коштів, про всі операції на суму понад 50 тисяч літів(16,9 тисяч доларів США), а також про обмін валюти на суму понад 10 тисяч літів(3,4 тисяч доларів США). Прийнятий литовським Сеймом Закон “Про запобіганнялегалізації коштів, здобутих злочинним шляхом” (грудень 1997 року) міститьознаки, за допомогою яких виявляються злочинні кошти, і перелік фінансовихоперацій, що підлягають особливому контролю, а також визначає мінімальну суму,починаючи з якої необхідна обов’язкова ідентифікація клієнта – 10 тисяч літів(17,7 тисяч доларів США).
Російська Федерація. Згідно зФедеральним законом Російської Федерації від 7 серпня 2001 року № 115-ФЗ “Опротиводействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем”операції, сума яких дорівнює або перевищує 600 тисяч російських рублів (19,5тисяч доларів США) та мають визначені цим законом ознаки сумнівності,підлягають обов’язковому контролю, що є заходом протидії легалізації отриманихзлочинним шляхом доходів.
Україна. Обов’язковомуфінансовому моніторингу підлягають фінансові операції, сума яких дорівнює чиперевищує 80 тисяч гривень та які мають одну або більше ознак, визначенихЗаконом України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,отриманих злочинним шляхом”. Крім того, згідно із Законом України “Про банки ібанківську діяльність” українські банки зобов’язані ідентифікувати клієнтів, щоздійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищуєеквівалент 50 тисяч гривень.
Польща. Польські банкірипередусім контролюють операції з великими сумами готівки (особливо якщо ранішеподібні суми за рахунком не проходили), надходження значних переказів із країн,відомих як виробники наркотиків або підозрюються у причетності до тероризмутощо. Підвищену увагу приділяють клієнтам, що мають значні суми на рахунках укількох банках і переказують їх у треті країни.
Франція. Згідно із законом,прийнятим у Франції у 1996 році, кошти, отримані у результаті злочинних дій,вважаються незаконними, а всі операції з ними – відмиванням “брудних” грошей,що є кримінальним злочином. У такий спосіб уряд країни підтвердив своє бажаннясприяти на фінансовому і банківському рівні боротьбі з наркобізнесом,організованою злочинністю, шахрайствами з податками, порушеннями митних правил.У Франції також розглядається питання поширення поняття “брудних” грошей накошти від діяльності міжнародних злочинних організацій.
Директивою Європейського Союзу від 19 червня 1991 рокувизначено, що вимоги з ідентифікації клієнтів поширюються також на будь-якіоперації на суми, що перевищують встановлену законодавством певної країни межу.Зазначимо, що у міжнародній практиці обмеження встановлюється в середньому відсуми у 10 тисяч доларів США.
У більшості країн відмивання грошей визнане злочином, щотягне за собою кримінальну відповідальність. Цей момент чітко зафіксований вамериканських законах і законах багатьох інших країн. Більш того, у законахпевних країн прямо вказується, що розгляду такого роду справ повиненвіддаватися пріоритет у порівнянні з іншими питаннями.
В Україні відповідальність за легалізацію (відмивання)доходів, одержаних злочинним шляхом, передбачена Кримінальним Кодексом Українита карається позбавленням волі на строк від 3 до 15 років з конфіскацією майна,застосуванням додаткових санкцій тощо.
Тобто можна сказати, що в Україні відповідальність залегалізацію злочинних коштів та неповідомлення або незаконне розголошенняінформації про осіб, що здійснюють сумнівні (підозрілі) операції, є однією ізнайбільш суворих у світі.
Майже у всіх країнах створені спеціальні організації, щозаймаються питаннями боротьби з відмиванням грошей. У США це – Департамент зпосилення боротьби з фінансовими злочинами, що створений при Міністерствіфінансів США; у Канаді – Центр аналізу фінансових операцій, в Японії –Японський офіс фінансової розвідки, у Греції – Спеціальний комітет з боротьби звідмиванням грошей, в Аргентині – Комітет з фінансової інформації, в Бразилії –Рада з контролю за фінансовою діяльністю. У Мексиці існують дві спеціальніорганізації – Генеральний директорат для розслідування трансакцій і Агентство зборотьби з відмиванням грошей. Проблемою відмивання коштів у фінансовихустановах Бельгії займається створений при Міністерстві фінансів і юстиціїСектор обробки фінансової інформації, який аналізує підозрілі операції, а такожповідомлення поліцейських, митних та інших державних органів, а у разінеобхідності перевірки інформації призупиняє підозрілі операції.
Список використаних джерел
1.Закон України «Про запобігання та протидію леалізації (відмиванню)доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28 листопада 2002 року.
2.Михайлов В.И. Противодействие легализации доходов от преступной деятельности:Правовое регулирование, уголовная ответственность, оперативно-розыскныемероприятия и международное сотрудничество.- СПб: Юридический центр Пресс,2002.
3.Апель А., Гунько В., Соколов И. Обналичивание и оффшорный бизнес в схемах. — СПб: Питер, 2002.
4.Литвиненко Я.В., Якушик І.Д. Податкові системи зарубіжних країн: Навч. посіб. —К.: МАУП, 2004.
5.О.М. Мозговий, Т.Є. Оболенська, Т.В. Мусієць: Міжнародні фінанси. Навч. посіб.— К.: КНЕУ, 2005.