КУРСОВА РОБОТА
Тема
«Податкова система України, їїструктура і призначення»
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ
1.1 Ознаки,призначення, функції та економічна сутність податків
1.2 Структура та принципипобудови податкової системи
1.3 Досвідформування податкових систем в ринкових країнах світу
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
2.1 Сучасна податкова система України
2.2 Динаміка та структураподаткових надходжень до Державного та Зведеного бюджетів України в 1992 – 2005роках
2.3 Розрахункистатистичних показників співвідношення прямих та непрямих податків приформуванні доходів Державного бюджету України
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИУКРАЇНИ
3.1 Реформуванняподаткової системи України
3.2 Оптимізаціясистеми оподаткування України
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Кожна конкретна податкова система є відображенням податковоїполітики, яка проводиться державою. Податкова система — це сукупність податків,зборів, інших обов`язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільовихфондів, які діють у встановленому законом порядку. Сутність, структура і рольсистеми оподаткування визначаються податковою політикою, що є виключним правомдержави, яка проводить її в країні самостійно, виходячи із завданьсоціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, атакож і відповідальність, які виступають невід'ємною частиною системиоподаткування, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарствав країні.
Важливу роль у формуванні ефективної податкової політикиналежить обґрунтуванню оптимальних принципів оподаткування. А.Сміт сформулювавчотири фундаментальні принципи або «закони», що стали класичними іпридатні для будь-якої економічної системи[1]: перший — підданідержави повинні брати участь в утримуванні уряду відповідно до свого доходу,яким вони користуються під захистом держави; другий — податок який зобов'язанасплачувати кожна окрема особа має бути точно визначений (строк оплати, спосібплатежу, сума платежу); третій — податок повинен стягуватися в той час і такимспособом, які найзручніші для платника; четвертий — податок має бутирозроблений таким чином, щоб він стягував з народу як найменше грошей понад те,що необхідно для формування державного бюджету.
Суспільне призначення податків проявляється в їх функціях. Їхдві – «фіскальна» й «економічна»[2].
Вся історія податковоїполітики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. При цьомудержава не може задовольнятися лише загальними пропорціями розподілу ВВП. Вонаповинна враховувати інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства.Іншими словами, податкова політика повинна влаштовувати і державу, і платниківподатків[3].
Предмет та об’єкт досліджень курсової роботи: податкова система Українита державне регулювання економіки за допомогою фіскальної бюджетно-податковоїполітики.
Мета досліджень курсової роботи: дослідження теоретичну сутності податкової системи, їїфункцій в державі, шляхи впливу на ВВП(валовий внутрішній продукт), а такожпроблеми розвитку національної податкової системи в перехідній ринковійекономіці України.
Актуальність результатів досліджень курсової роботи: Отримані результатисвідчать про фактичні тенденції європейського напрямку розвитку системиоподаткування в Україні з переважною долею непрямих податків на споживання, прицьому найбільш динамічно розвиваються специфічні акцизи на окремі товарнігрупи(акцизний збір та мито) та знижується доля універсального акцизу назагальний перелік товарних груп та послуг(податок на додану вартість). Такимчином податкова система України наближується до оподаткування споживання, а невиробництва (тобто до відміни податку на прибуток підприємства, як проміжноголанцюга доходів кінцевого споживача).
Інформаційнезабезпечення: статистичні дані доходної частиниДержавного бюджету України в 1992 – 2005 роках.
Методологічне забезпечення: структурування податкових надходжень за реєстрами бюджетної класифікації,аналітична обробка та групування показників в динаміці
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОДАТКОВОЇСИСТЕМИ
1.1 Ознаки, призначення, функції та економічнасутність податків
Податки, як особлива сфера виробничих відносин, є своєрідною економічноюкатегорією. Податки виражають реально існуючі грошові відносини, якіпроявляються під час використання частини національного доходу назагальнодержавні потреби.
До основних термінівсучасної системи оподаткування відносяться:
1. Податок (збір,внесок до державного цільового фонду) – це обов’язковий платіж до бюджетіврізних рівнів або державних цільових фондів, що здійснюються в порядку і наумовах, визначених законодавством щодо оподаткування.
2. Суб`єкт, або платникподатків, зборів та обов’язкових платежів – це особи, на яких Конституцією таподатковим законодавством покладено обов’язки:
а) сплачуватиподатки, збори та обов’язкові платежі;
б) нараховувати,утримувати та перераховувати податки, збори та обов’язкові платежі до бюджетіві до державних цільових фондів.
Платник податківможе визнаватись суб’єктом оподаткування одним або декількома податками,зборами та обов’язковими платежами в залежності від діяльності, яку він провадить,володіння майном або інших обставин, у разі наявності яких виникають податковізобов’язання.
Суб’єктомоподаткування може визнаватись й особа, на яку відповідно до податковогозаконодавства покладено обов’язки щодо нарахування по-датків, зборів та обов’язковихплатежів, утримання їх з платника та перерахування до бюджету.
Суб’єктамиоподаткування або платниками податків, зборів та обов’язкових платежів єюридичні або фізичні особи, міжнародні об’єднання та організації, яківідповідно до чинного податкового законодавства безпосередньо зобов’язанінараховувати, утримувати та сплачувати податки, збори та інші обов’язковіплатежі.
Податковезаконодавство завжди розпочинається з визначення суб’єктів оподаткування абоплатників податків, зборів та обов’язкових платежів, оскільки необхідно чіткознати, хто повинен платити той чи інший вид платежу до бюджету чи до державногоцільового фонду та хто несе перед державою відповідальність за несплату абонесвоєчасну сплату цього платежу.
3. Об`єктоподаткування – юридично обумовлений факт або подія, після настання яких усуб’єкта виникає обов’язок сплатити податок; з економічної точки зору об’єктомоподаткування можуть виступати доход, прибуток, майно, грошовий капітал аборозмір споживання.
Кожен податок, збірта обов’язковий платіж має самостійний об’єкт оподаткування, який визначаєтьсячинним податковим законодавством. Об’єкт оподаткування повинен бути стабільним,чітко визначеним, мати безпосереднє відношення до платника податку.
4. Предметоподаткування – фізична, якісна характеристика об’єкту, яка виступаєеквівалентом об’єкту з метою оподаткування.
5. Одиницяоподаткування – це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об`єктаоподаткування. Фізичний вимір досить точно відображає об`єкт оподаткування.
6. Податкова ставка –законодавчо установлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують такіпідходи до встановлення податкових ставок:
— універсальний (для всіх платників встановлюється єдина податкова ставка);
— диференційований(для різних платників існують різні рівні ставок).
За побудовою ставкибувають:
— тверді (встановлюються у грошовому виразі на одиницю оподаткування в натуральномуобчисленні):
а) фіксовані –встановлені конкретних сум;
б) відносні –визначені відносно до певної величини (наприклад., у процентах до мінімальноїзаробітної плати).
— процентні ставкивстановлюються щодо об’єкта оподаткування, який має грошовий вираз. Вониподіляються на три види:
а) пропорційніставки, які не залежать від розміру об`єкта оподаткування;
б) прогресивні ставкирозмір яких зростає разом в міру збільшення обсягів об`єкта оподаткування:;
в) регресивніставки, на відміну від прогресивних, зменшуються в міру зростання об`єктаоподаткування.
7. Податкова квота –це частка податку платника, яка може бути визначена як в абсолютному розмірі йу відносному виразі. Значення податкової квоти полягає в тому, що вонахарактеризує рівень оподаткування.
8. Податковий оклад — остаточна сума, що підлягає сплаті до бюджету; в більшості податківвизначається як добуток бази оподаткування на ставку оподаткування.
9. Джерело сплатиподатку – фінансовий фонд суб’єкта оподаткування, за рахунок якого відбуваєтьсясплата податку. Як правило, джерелом можуть виступати прибуток, валовий доход,чистий доход фізичної особи тощо.
10. Податкова пільга– законодавчо закріплене повне або часткове звільнення від сплати податків.зборів та інших обов’язкових платежів.
Оскільки податкимають ознаки фінансових відносин (перерозподіл коштів та формування фондів),можна розрізнити такі основні функції податків як категорії фінансів:
1. Фіскальна – основнепризначення полягає в мобілізації та накопиченні коштів в державних фондах.
2. Розподільча(соціальна) — одним із призначень податків є розподіл сус-пільнихдоходів з боку більш платоспроможних верств населення та суб’єктівгосподарювання на користь малозабезпечених; за рахунок виробничих галузейнаціональної економіки на користь суб’єктів невиробничої сфери тощо. Завдякицій функції підтримується соціальна рівновага та забезпечується відносна рівномірністьдоходів різних верств громадян.
3. Регулююча функція – податки якінструмент примусового вилучення частини доходів суспільства здатні суттєвовпливати на стан національної економіки. Позитивний вплив дозволяє говорити простимулюючу роль податків, негативний – про дестимулюючу роль оподаткування.Важливість урахування в державній економічній політиці цієї функції буладоведена новим економічним курсом Ф.Д.Рузвельта в роки Великої Депресії1920-30-х рр.
4. Контрольнафункція – допоміжна функція, яка полягає в контролі за допомогоюподатків за джерелами і обсягами доходів суспільства та напрямками їхвикористання.
Класифікаціяподатків як економічної категорії проводиться:
— за формоюоподаткування;
— за економічним змістом об’єкта оподаткування;
— в залежності від рівня державних структур, які їх встановлюють;
— за способом їх стягнення (в залежності від територіального рівня);
— в залежності від способів встановлення ставок оподаткування;
— в залежності від встановленого порядку використання;
— за суб’єктом оподаткування.
Історично, за формоюоподаткування податки поділяються на прямі і непрямі. Критерієм такого поділустала теоретична можливість перекладання обов’язку сплати податку на іншу особу— на споживача продукції. Критерій перекладання податку на споживача длявизнання цього податку прямим чи непрямим є загальноприйнятим, але неточним,оскільки при певних умовах прямі податки також можуть бути перекладені наспоживача продукції через механізм ціноутворення.
Прямі податкивстановлюються відносно платників. Їх розмір залежить від розміру об’єктаоподаткування. Кінцевим платником прямих податків є той, хто одержує дохід,володіє майном. До прямих податків належать всі прибуткові та майнові податки.Вони встановлюються на дохід або майно платника податків і сприяють такомурозподілу податкового тягаря, при якому більше податків платить той, хто маєбільш високі доходи та більше майна. Такий принцип оподаткування більшістьекономістів вважає справедливим. У розвинених країнах світу, таких, як США,Японія, Великобританія, ФРН, прямі податки становлять близько40–90 відсотків в загальній сумі податкових надходжень.
Непрямі податкивстановлюються на окремі товари, роботи, послуги і включаються до їх ціни.Кінцевими платниками непрямих податків є споживачі товарів, робіт і послуг, асамі податки включаються у вигляді надбавки до ціни на ці товари, роботи йпослуги. Непрямі податки ще називають податками на споживання. Оскількиплатниками непрямих податків є споживачі продукції, і самі податки включаютьсядо ціни товарів, робіт і послуг, то їх розмір для окремого платника податкупрямо не залежить від одержаних ним доходів або наявного у нього майна.
До непрямих податківтрадиційно належать такі податки, як податок з обороту(суми) споживання,податок на додану вартість, акцизний збір, мито.
Незважаючи накритику з боку багатьох економістів, непрямі податки доволі широковикористовуються в усьому світі, оскільки при відносно простому механізмі їхстягнення вони забезпечують стабільні й суттєві доходи держави та ухилитися відїх сплати важко. Крім того, психологічно ці податки сприймаються платникамилегше, ніж прямі, адже вони приховані у ціні товару, роботи, послуги. Томуплатник податку в момент його сплати не завжди усвідомлює, що сплачує податок державі.
За економічнимзмістом об’єкта оподаткування всі непрямі податки відносяться до податків наспоживання, які сплачуються не при одержанні доходів (прибутку), а при їхвикористанні.
Реалізація функцій податку безпосередньо зв'язана з тими принципами, що уньому закладені і реалізуються в конкретному виді податку. Принципи податку реалізуютьсячерез конкретні прояви, що характеризують особливості цього специфічногомеханізму:
1. Однократність обкладання. Цеозначає, що той самий об'єкт може обкладатися податком одного виду тільки один разза визначений період (податковий період);
2. Універсалізація податку. Цейпринцип припускає незалежність податкового тиску від форм власності платника, рівнийпідхід до умов оподатковування будь-яких суб'єктів. Також цей принцип формує умовирівного відрахування будь-якої частини об'єкта незалежно від джерел його одержання,тобто всі платники зобов'язані відчисляти рівну частку доходів згідно своєїдіяльності;
3. Індивідуальна безплатність. В основі цієї ознаки податку закладений односпрямованийрух засобів від платника до держави. При цьому платник не одержує (на першийпогляд) чогось замість, це не означає виникнення зустрічних обов'язків держави.Дані засоби (кожного платника) направляються на задоволення суспільних нестатків.
4. Безумовний характер. Ця ознака податку є продовженням попередньогоознаки й означає сплату податку, не зв'язану ні з якими зустрічними діями, привілеямиз боку держави. Останні дві ознаки найбільше чітко характеризують сутністьподатку і виділяють його із системи інших платежів.
5. Нецільовий характер податкового платежу. Ця ознака означає надходженняйого у фонди, акумульовані державою і використовувані на задоволення державнихпотреб.
6. Обов'язковий характер. Ця ознака податку припускає неможливістьзаконного відхилення від його сплати. Обов'язковий характер податковоговилучення забезпечує нагромадження засобів дохідної частини бюджету. Це лежитьв основі закріплення на конституційному рівні сплати податків як обов'язкугромадян.
7. Безповоротний характер. Ця ознака податку не вимагає особливихкоментарів, хоча сутність цього принципу полягає в тім, що в остаточномупідсумку платник одержує віддачу від внесених їм податків, коли державареалізує суспільні потреби в який зацікавлені суспільство і кожен його індивід,і в цьому змісті податки як би повертаються до платника.
До важливих елементів податку відноситься:
Ставка податку - величина податкових нарахувань на одиницю об'єктаподатку (грошова одиниця доходів, одиниця земельної площі, одиниця вимірутовару і т.п.).Податкові ставки можна класифікувати по декількох принципах:
а). По встановленню податкового тиску наплатника:
1. Базова (основна) ставка — ставка, що не враховуєособливостей чи платника виду діяльності, що полегшують чи підсилюючихподатковий тягар і, відповідно, що збільшують чи зменшують податкову ставку.
2. Знижена ставка — що припускає визначені особливості платника і скорочуєподатковий тягар на нього (найчастіше її застосування можна розглядати як податковупільгу).
3. Підвищена ставка — враховуюча специфічну форму чи діяльності одержаннядоходів і перевищуюча основну, базову ставку.
б). По методу встановлення ставки податку:
1. Абсолютні (тверді) ставки — ставки податку, при яких розмір податку у твердійфіксованій величині визначається на кожну одиницю оподатковування.
2. Відносні — ставки податку, при яких розмір податку встановлюється у визначеномуспіввідношенні до одиниці обкладання. Характер співвідношення ставки податку й одиниціобкладання дозволяє виділити кілька підвидів відносних ставок:
— відносно-процентні — ставка податку встановлюється у відсотках від одиниціоподатковування;
— відносно-кратні — співвідношення розміру податку й одиниці оподатковуваннявстановлюється у величинах, кратних визначеному показнику (наприклад, законодавчовстановленим на даний момент мінімальній платі або неоподатковуваному мінімуму доходів);
— відносно-грошові — ставка податку, що установлює визначену грошову сумуна частину оподатковуваного об'єкта.
в). По змісту:
1. Маргінальні — ставки податку, що безпосередньо зазначені в нормативномуакті, що закріплює даний вид податку, і застосовуються до окремих податкових розрядів(маржам), окремим частинам доходу. Подібні ставки припускають як би східчасте оподатковування,при якому визначена процентна ставка встановлюється для обкладання об'єкта від одногорівня до іншого; з переходом на інший рівень (ступінь) використовується інша ставка(наприклад, прибутковий податок з фізичних осіб).
2. Фактична ставка — виступає як відношення сплаченого податку до податковоїбази.
3. Економічна ставка — відношення сплаченого податку до всього отриманогодоходу. Саме даний вид ставок найбільше повно розкриває особливості податкової політики.
г). По формуванню стимулів для платника:
1. Стимулююча — податкова ставка, що створює в платника потребу в збільшеннірезультатів діяльності, що приводить до зростання доходів, майна і т.п.
2. Обмежувальна — ставка оподатковування, при якій формуються визначені фактори,що стимулюють платника здійснювати діяльність у незмінних масштабах, що запобігаєподальший чи розвиток нові вкладення.
3. Заборонна — податкова ставка, яка встановлює чіткі обмеження і робить абсурдними,неефективними будь-які дії, при яких змінюється оподаткову-ваний об'єкт і здійснюєтьсяперехід до іншої ставки.
Важливе значення має питання про способипобудови податкових ставок. У залежності від співвідношення, що встановлюється міжставкою податку і доходу, оподатковування можна підрозділити на:
1. Рівне оподатковування — це метод оподатковування, при якому рівна сумаподатку встановлюється для кожного платника податків. Подібний метод характернийв основному для цільових податків.
2. Прогресивне оподатковування — метод оподатковування, при якому ставка податкузростає при росту розмірів об'єкта оподатковування.
3. Пропорційне оподатковування — метод оподатковування, при якому встановлюєтьсястабільна ставка, незалежно від збільшення об'єкта оподатковування. З ростом базиоподатковування сума податку зростає пропорційно їй при єдиному відсотку податковоїставки.
4. Регресивне оподатковування — метод, при якому ставка оподатковування зменшуєтьсяпри росту податкової бази. У даному випадку вага податкових вилучень назад пропорційназбільшенню оподатковуваного об'єкта.
5. Змішане оподатковування — припускає сполучення окремих елементів вищевказанихметодів оподатковування.
Податкова система припускає дії, що забезпечують сплату податків, до них відносятьсяспособи сплати податків.
Спосіб сплати податку характеризує особливість реалізації платником податківобов'язку по перерахуванню засобів у чи бюджет спеціальні фонди. Існують три основнихспособи сплати податку:
1) кадастровий — спосіб сплати податків, в основі якого лежить перерахуваннясуми відповідно до визначеної шкали, заснованої на визначеному виді майна. Застосовуєтьсяпри численні і стягуванні прямих реальних доходів.
2) деклараційний — спосіб реалізації платником податків обов'язку по сплатіподатку на основі подачі в податкові органи офіційної заяви (декларації) про отриманідоходи за визначений період і свої податкові зобов'язання.
3) попередній — спосіб, застосовуваний в основному при безготівковому утриманніі складається в тім, що податки утримуються з джерела доходу.
1.2 Структура та принципи побудовиподаткової системи
Кожна держава для забезпечення виконання своїх функцій повинна мати відповіднікошти, які концентруються в бюджеті. Джерелами формування цих коштів можуть виступати:
— по-перше, власні доходи держави, котрі вона отримує відвиробничої та інших форм діяльності або у вигляді надходжень платежів за ресурси;
— по-друге, податки, які сплачують юридичні і фізичні особи із своїх доходів.Співвідношення між указаними джереламивизначається рівнем розвитку державної і приватної власності. Основним методом формуваннядоходів держави при провідній ролі приватної і колективних форм власності є податки,що і визначає їх місце в ринковій економіці. Отже податки – це не тільки метод формуваннябюджету, це й найефективніший інструмент непрямого регулювання економічних процесів.Державне регулювання економіки через використання податкових важелів за наших умовповинно бути спрямоване на забезпечення і підтримку збалансованого економічногозростання, ефективне використання ресурсів, стимулювання інвестиційної й підприємницькоїактивності.
До вихідних принципів податкової політикиналежать: фіскальна і економічна ефективність та соціальна справедливість.
Принцип фіскальної ефективності передбачаєнаступні елементи: достатність доходів, мінімізацію видатків на збирання доходіві запобігання ухиленню від сплати платежів до бюджету, еластичність (або гнучкість)податкової системи, рівномірне розподілення податків між адміністративно-територіальнимиодиницями.
Принцип економічної ефективності в процесіформування податкової системи має неоднозначне трактування. Податкові відносинивиникають на стадії перерозподілу національного доходу і через податкову політикудержава втручається у відносини перерозподілу. Отже, податкова політика впливаєна економічні процеси, незалежно від волі держави. Цей вплив можна назвати пасивним.Поки доходи які збирала держава не займали значної питомої ваги в обсягі ВВП, впливподаткової політики на відтворювальний процес був незначним. Але при подальшомузростанні питомої ваги податків в обсязі ВВП виникає необхідність стягувати необхіднікошти найбільш раціональним шляхом, тобто приводячі до мінімуму негативні наслідкидля розвитку економіки.
Податкова політика – це діяльність державиу сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податківі податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави. Метою податковоїполітики мають стати: розкріпачення сил ринку, подолання спаду виробництва, стабілізаціяекономіки. Формуючи свою податкову політику, держава шляхом збільшення або скороченнямаси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів,звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населенняможе сприяти зростанню чи спаду господарської активності, створенню необхідної кон’юнктурина ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, формуванню збалансованоїсоціальної політики. Використовуючи ті чи інші податкові пільги, держава регулюєпропорції як у економічній структурі виробництва й обігу, так і у розвитку продуктивнихсил.
Можливе також податкове регулювання ступеняконцентрації виробництва. Ставка податку набуває характеру нормативу ефективностіі цим самим перешкоджає концентрації виробництва, яка не забезпечує суттєвого (понаднормативного)зростання ефективності виробництва.
Податкова політика ведеться виходячи зпевних принципів, що відображають її завдання. Основними принципами податкової політикиє соціальна справедливість, рівнонапруженість, економічна ефективність, стабільністьта гнучкість.(Табл. 1.1.)
Таблиця 1.1.
Податкова політики та її основні принципи№ п/п Принцип Сутність Що передбачає До чого приводить порушення принципу 1. Принцип соціальної справед-ливості Система оподаткування враховує всі фактори діяльності фізичних та юридичних осіб. Сприймається через скорочення реальних доходів конкретних платників внаслідок сплати податків і податкових платежів; повернення до конкретних платників частини номінальних доходів, перерозподілених із допомогою податків через бюджет у вигляді суспільних благ (національна безпека, правопорядок, охорона здоров’я, освіта, благоустрій та інші трансфертні платежі) Поступове встановлення оптимальної структури податкової системи, яка має максимально задовільняти всі верстви населення. Напруженість в суспільстві, труднощі в економіці, негаразди у духовній сфері 2. Принцип рівно-напруже-ності Зобов’язання перед бюджетом установлюються для всіх платників згідно з їхними можливостями і результатами діяльності. Забезпечення рівноцінних початкових умов для всіх платників податків. (установлення єдиних для всіх платників ста-вок, їх диферен-ціація) Напруженість в суспільстві 3. Принцип економіч-ної ефектив-ності Забезпечення повноти і своєчасності сплати податків, мінімальність витрат пов’язаних з обліком платників і збіранням податків, порівняно з надходженнями від цих податків, використання податків як фінансових інструментів Скорочення витрат на стягування податку. Не раціональна система оподаткування 4. Принцип стабіль-ності Податкова політика повинна неодмінно дотримуватися визначених на певний час орієнтиров у розвитку суспільства, змінюватись поступово, еволюційним шляхом Всі суб’єкти фінан-сових відносин повинні мати сталі інтереси і виходячи з них вести перпективну фінансову політику Неврівнонапруженість і невпев-неність у фінан-совій діяльності підприємств. 5. Принцип гнучкості Необхідність зміни прийомів оподаткування при певних соціально-економічних змінах у суспільстві, методів та форм державного регулювання економіки. Податкова політика повинна легко адаптуватися до інших соціально-політичних і економічних потреб. Не ефективна податкова система
Принцип соціальної справедливості означає,що держава встановлює таку систему оподаткування, яка враховує всі фактори діяльностіфізичних та юридичних осіб – доходи і споживання, майно і приріст грошового капіталу,ресурсну забезпеченість і видачу вкладених коштів та ін. Така система, за виняткомокремих випадків, не може бути надмірно жорстокою для одних чи безмежно ліберальноюдля інших. Основою реалізації цього принципу є встановлені орієнтири соціальноїполітики. Вони виступають первинним явищем, а податкова політика – вторинним. Якщоці орієнтири встановлені невірно, то й податкова політика не може бути справедливою.
Суть критерію соціальної справедливостіщодо встановлення рівня оподаткування необхідно сприймати в двох аспектах: скороченняреальних доходів конкретних платників внаслідок сплати податків і податкових платежів;повернення до конкретних платників частини номінальних доходів, перерозподіленихіз допомогою податків через бюджет у вигляді суспільних благ (національна безпека,правопорядок, охорона здоров’я, освіта, благоустрій та інші трансфертні платежі).
Принцип соціальної справедливості реалізуєтьсяне через пошук і впровадження найбільш “справедливого” податку, а шляхом поступовоговстановлення оптимальної структури податкової системи, яка має максимально задовільнятивсі верстви населення. Порушення принципу соціальної справедливості в податковійполітиці неминуче призводить до напруженості в суспільстві, до труднощів в економіці,до негараздів у духовній сфері.
Принцип рівнонапруженості щільно пов’язанийз принципом соціальної справедливості. Рівнонапруженість означає, що зобов’язанняперед бюджетом установлюються для всіх платників згідно з їхними можливостями ірезультатами діяльності.
Рівнонапруженість досягається різними способами:в одних випадках шляхом установлення єдиних для всіх платників ставок, в інших — за допомогою їх диференціації. Головне – забезпечення рівноцінних початкових умовдля всіх платників податків.
Принцип економічної ефективності має двааспекти. Перший, який відображає фіскальну функцію податків, полягає в ефективностістягнення самих податків. Ця ефективність передбачає: забезпечення повноти і своєчасностісплати податків, мінімальність витрат пов’язаних з обліком платників і збираннямподатків, порівняно з надходженнями від цих податків.
Другий аспект відображає регулюючу функціюподатків і характеризує використання податків як фінансових інструментів. При цьомувсі податки поділяються на дві групи. Одну становлять ті податки, в які закладенарегулююча дія, другу – ті, які виконують регулюючу функцію в обмеженій формі абобезпосередньо. Зрозуміло, що принцип економічної ефективності стосується тількитих податків, які наділяються регулюючим впливом при їх створенні.
При цьому слід зазначити, що регулюючафункція податків не завжди діє автоматично. Саме тому податкова політика повинназабезпечити вплив податків на економічну ефективність. Якщо це завдання не виконується,необхідно або коригувати механізм стягнення тих чи інших податків, або констатуватинепридатність діючих податків.
Принцип стабільності означає, що податковаполітика повинна неодмінно дотримуватися визначених на певний час орієнтирів у розвиткусуспільства, змінюватись поступово, еволюційним шляхом. Стабільність податковоїполітики, по-перше, дає змогу всім суб’єктам фінансових відносин мати сталі інтересиі виходячи з них вести перспективну фінансову політику. Коли податкова політиказмінюється щороку, то це призводить до неврівнонапруженості і невпевненості у фінансовійдіяльності підприємств. Не про яке нормальне фінансове планування в таких умовахне може бути й мови. По-друге, стабільність податкової політики забезпечує високийрівень податкової роботи, оскільки податкова служба також повинна мати певний часна освоєння механізму стягнення того чи іншого податку.
У реальному суспільно-економічному життікритерії фіскальної достатності, економічної ефективності та соціальної справедливостівзаємопов’язані, взаємозалежні й не можуть існувати відокремлено.
Важливе місце у здійсненні оптимальноїподаткової політики відводиться критерію стабільності, який передбачає незмінністьправового регламентування стягнення податків і зборів протягом певного податковогоперіоду.
Здійснюючі податкову політику, слід враховуватипринцип гнучкості. Він передбачає необхідність зміни прийомів при певних соціально-економічнихзмінах у суспільстві, методів та форм державного регулювання економіки, зокремаі в сфері податків. Причому гнучкість податкової політики забезпечується насампередчерез поступову зміну податкової системи. Така податкова політика і легше сприймаєтьсянаселенням, і приносить більше користі. Податкова реформа призводиться при дуженегайній необхідності.
Принципи стабільності і гнучкості в податковійполітиці перебувають в
діалектичній протилежності, і держава має забезпечувати оптимальнеспіввідношення між ними. Не може бути ідеальної системи оподаткування для всіх часіві країн. Однак не можна і безперервно змінювати податкову політику. І та, й іншакрайність призводять до негативних результатів.
1.3 Досвід формування податкових систем вринкових країнах світу
Формування системи оподаткування Українипотребує вивчення досвіду розвинутих країн, податкові системи яких мають багаторічнуісторію. Досвід нашої країни з даних питань дуже обмежен, тому що в умовах адміністративно-командногосоціалізма відносини між державою і підприємством базувались на прямому вилученнізначної частини їх доходів в бюджет у вигляді різного рода платежів.
Для визначення шляхів удосконалення системиоподаткування України потрібно досконало вивчити основні риси сучасної податковоїсистеми розвинутих країн, їх еволюцію та причини.
Найбільший внесок в теорію оподаткуванняздійснил шотландський економіст і філософ Адам Сміт (1723-1790). Він підкреслив,що податки для того, хто їх сплачує – признак ні рабства, а свободи.
В 1776 р. вийшла його книга “Дослідженняпро природу і причини багатства народів”. В неї він сформолював принципи оподаткуваннясвого часу, але вони діють і нині. До них відносятся чотири основних принципа:
1. принципсправедливості, що затверджує рівномірність розподілу між громадянами пропорційноїх прибуткам;
2. принципвизначеності, що вимагає, щоб сума, спосіб і час платежу були зазделегідь відоміплатнику;
3. принципзручності передбачає, що податок повинен сплачуватись у такий час і спосіб, що єнайзручнішими для платника.
4. принципекономії, що полягає в скороченні витрат стягування податку, в раціоналізації системиоподаткування.
На кожному етапі соціально-економічногорозвитку принципи оподаткування модіфікувалися в залежності від цілей і функцій,які покладалися на податкову систему. Так, А. Вагнер виділяє вже дев’ять принципівформування податкової системи, розділених на чотири категорії:
1. Фінансовіпринципи (достатність і дінамічність);
2. Народногосподарськіпринципи (вибір джерел і видів податків);
3. Принциписправедливості (загальність і рівномірність);
4. Принципуправління системою податків (визначеність, зручність і економічність стягування).
Сучасні принципи оподаткування відображаютьреалії економічного і політичного стану держав і перебувають в наступному:
1. Рівеньподаткової ставки повинен встановлюватися з урахуванням можливостей платника податків,тобто рівня прибутків. Принцип цей дотримується далеко не завжди, деякі податки в багатьохкраїнах розраховують пропорційно.
2. Оподаткуванняприбутків повинно носити однократний характер.
3. Обов’язковістьсплати податків. Податкова системане повинна визивати у платника сумнівів необхідності платежу.
4. Системаі процедура виплати податків повинні бути зрозумілими і зручними для платників ідля економічних установ, що збирають податки.
5. Податковасистема повинна бути гнучкою і легко адаптуватися до змінних соціально-політичнихі економічних потреб.
6. Податковасистема повинна забезпечувати перерозподіл ВВП і бути ефективним інститутом державноїекономічної політики.
Але в різних країнах підхід до цієї проблемивідрізняється один від одного:
1. Сучаснимподатковим системам характерна значна доля надходжень бюджетів в ВНП. На початок90-х р. вона складала: в США – 30%, Японії – 31, Англії – 37, Канаді – 37, Німеччині– 38, Італії – 40, Франції – 44, Норвегії 48, Данії – 52, Швеції – 61%. Різницяв загальному рівні оподаткування різних країн демонструє існування зв’язку між долеюподаткових надходжень в ВНП та моделлю ринкової економіки, її масштабами та формамидержавного регулювання.
Найменьші маштаби перерозподілу державоюВНП характерні для амеріканського варіанту ліберальної ринкової економіки та японськоїмоделі. В США це обумовлено використанням податкової політики як засобу державногорегулювання економічних процесів і насамперед як засіб створення сприятливих умовдля діяльності промислових підприємств – а це потребує низького рівня податковоготиску.
В Японії невелика доля податків в ВНП являєнаслідком того, що податкова політика як метод державного регулювання грає вториннуроль. Головна роль належить іншим методам – державному програмуванню, прямої державноїпідтримки окремих галузей та підприємств.
Найбільш висока доля податкових надходженьв ВНП характерна для шведського варіанту соціалізма, з присутнім втручанням державиале не в виробництво, а в відносини розподілу. Це обумовлює необхідність аккумулюванняв руках держави значної частини ВНП з її подальшим використанням на соціальні потреби.
Більшості країн, в тому числі з соціальноорієнтованою економікой характерне помірне оподаткування, яке оптимально об’єднуєдві мети: створення сприятливого климату для господарської діяльності (ця мета визначаєверхню межу оподаткування) і ефективне рішення соціальних питань – мета нижньоїмежи оподаткування.
2. Головноюхарактеристикою сучасних податкових систем розвинутих країн являє їх структура.Співвідношення прямих і непрямих податків у різних країнах має свої особливості:
- прямі податки переважають у Голландії, Данії,Люксембурзі, Канаді, Новій Зеландії, Швейцарії, Австрії, США, Японії; підвищенняїх ролі відбулося у Великобританії, Німеччині, Фінляндії, Канаді, Японії та США;
- непрямі податки переважають у Норвегії, Франції,Австралії, Італіі, Ірландії, Греції, Іспанії; зростання їх ролі відбулося в Австралії,Італії та особливо в Швеції;
- відносно урівноваженою структурою прямих і непрямихподатків характеризуються Норвегія, Італія, Фінляндія і Швеція (Табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Частка податкових надходжень у країнахіз ринковою економікою, %Країни Особистий прибутковий податок Податок на прибуток Внески на соціальне страхування Податок на споживання Акцизи Інші податки Робітників і службовців Підприємців США 35,8 7,3 11,6 16,6 7,6 6,8 14,3 Англія 28,9 11,0 6,6 10,6 16,6 12,3 14 Німеччина 27,4 4,7 15,9 18,8 17,0 9,4 6,8 Франція 11,8 5,4 13,3 27,3 18,8 8,5 14,9 Італія 26,3 10,0 6,3 23,6 14,7 10,6 8,5 Канада 40,8 6,8 4,3 9,7 13,9 9,9 14,6 Японія 26,8 21,5 10,9 15,2 4,2 7,3 14,1 /> /> /> /> /> /> /> /> />
Як вважають економісти, на основі еволюціїподаткових систем різних країн співвідношення прямих та непрямих податків залежитьвід досконалості механізму стягнення податків; здатності податкових систем звестидо мінімуму ухилення від оподаткування; рівня податкової культури; традицій оподаткування;загальної орієнтації на соціальний компроміс, розв’язання найгостріших соціальнихпроблем.
Загальні тенденції в оподаткуванні реалізуютьсяще в одному напрямі – із зростанням рівня податкових надходжень частка непрямихподатків знижується.
Основний фактор, що визначає співвідношенняміж прямими та непрямими податками, — це життєвий рівень переважної частини населення.Низький рівень об’єктивно обмежує масштаби податкових надходжень із доходів юридичнихі фізичних осіб.
Водночас існує й інший фактор – національніособливості окремих країн, що зумовлюють наявність різних стереотипів щодо тих чиінших податків. Так, у групі розвинутих країн чітко виділяються ті, де частка непрямихподатків у загальних податкових надходженнях перебуває у межах 28-35% (Японія, США,Канада), й ті, де ці величини сягають 45-55% (Англія, Німеччина, Італія, Франція).
Отже, можна дати висновок, що співвідношенняміж прямими та непрямими податками різне не лише у розвинутих країнах і країнах,що розвиваються, а й також у деяких країнах, які входять до тієї чи іншої групи.
Зміна співвідношення між прямими і непрямимиподатками на користь перших стала також наслідком зростання орієнтованості західнихсуспільств на соціальний компроміс, що спричинило підпорядкування податкових системпринципу соціальної справедливості. Реалізація цього принципу потребує встановленняоптимальної структури податкової системи, отже, і оптимального співвідношення міжпрямими і непрямими податками. Адже прямі податки ставлять рівень оподаткуванняв пряму залежність від рівня доходів, вважаються справедливішими, ніж непрямі, оскількиостанні не тільки не залежать від розміру доходів, а й мають регресивний характер.Розвиток прямого оподаткування з високими прогресивними ставками, властивими податковимсистемам західних країн у 50-60х роках, дав змогу перекласти основний тягар податківна заможні верстви населення і використати акумульовані державою фінансові ресурсидля реалізації соціальних програм, державних замовлень капіталовкладень.
Розглянуті вище фактори спричинили еволюціюструктури податкових систем розвинутих країн у напрямі зростання ролі прямих податків.Що ж до відмінностей у масштабах використання непрямих податків у сучасних розвинутихкраїнах, то вони зумовлені іншими причинами, зокрема традиціями використання цихподатків. Так, федеральний устрій Німеччини та рівень економічного розвитку забезпечуютьбільш-менш рівномірний процес споживання в усіх землях, тому фіскальна ефективністьнепрямих податків, особливо їх використання для збалансування місцевих бюджетів,тут досить значна.
Соціально-економічна політика у Франціїта Італії спрямована, з одного боку, на стимулювання за допомогою податків господарськоїдіяльності, що зумовлює використання широкого спектра податкових пільг для корпорацій(у США в ході реформи податкової системи у 1986 році більшість пільг було скасовано),а з другого – на розв’язання соціальних проблем. Знову ж таки за допомогою пільгщодо особистого прибуткового оподаткування (у Франції цей податок сплачують лише52% платників) держава регулює певні соціальні процеси. Оскільки значна частинавитрат перекладається на приватні та державні компанії, вони мають подвійний впливна співвідношення прямих і непрямих податків. По-перше, внески на соціальне забезпечення,що збирають із підприємців, належать до непрямих податків, збільшуючи їхню частину.По-друге, ці внески відносяться на витрати виробництва та обігу, впливаючи на прибутки,що оподатковуються, і зменшуючи їхню частку в податкових надходженнях.
Практика оподаткування у більшості країнсвіту щодо системи “прямі-непрямі податки” свідчить, що в ній існують два найважливішихподатки: прибутковий, в основі якого лежить прогресивне оподаткування громадян таюридичних осіб за сукупністю всіх доходів з усіх джерел як усередині країни, такі за кордоном (прямий податок), і податок на додану вартість (непрямий податок).
Найважливішим питанням теорії і практики оподатковування є питання про податковумежу і її кількісне вираження.
Обґрунтуванням цьому служить так називаний ефект Лаффера — залежність міжзначеннями податкових ставок і обсягом надходжень податків:
/>Рівень надходження А
/>/>/>податків Ra
/>/> Rв В
/>
0% Pa Pв 100%
Ставка податку, % Рис. 1.1 Основнівузли для аналізу кривої Лаффера
— ставка податку дорівнює нулю: надходжень у бюджет немає;
— ставка податку дорівнює 100%: надходжень у бюджет також немає.
— крапка А: при якомусь значенні Ра досягається максимум надходжень у бюджет,Ра — оптимальний рівень ставки податку, Ra — максимальна сума податкових надходженьу бюджет.
Якщо ставка податку буде збільшуватися в порівнянні з Ра, то відбудеться незбільшення, а зменшення суми податкових надходжень у бюджет, тобто Rв
РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИУКРАЇНИ
2.1 Сучасна податкова система України
У 90-ті р.р. минулогостоліття Україна була вимушена практично з нуля будувати власну систему оподаткування.Така система мала одночасно як відповідати вимогам ринкової системи економічногорегулювання, так і виходити зі специфічних рис трансформаційних процесів, які здійснювалисяв українській економіці. Недосконалість нормативних актів у сфері оподаткування,часто – некритичне копіювання досвіду розвинених країн, невпинне загострення трансформаційноїкризи призвели до формування в Україні складної, заплутаної, суперечливої та неефективноїподаткової системи. Історія розвитку системи оподаткування свідчить про те, що податкиможуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів різних рівнів, а й інструментомрегулювання тих чи інших соціально-економічних процесів — перерозподілу доходівміж членами суспільства, стимулювання окремих видів господарської діяльності таобмеження розвитку інших тощо. Свідоме використання державою податків для досягненняпевної мети проходить у рамках її податкової політики. Стратегія проведення податковоїполітики в Україні повинна спиратись на грунтовну теоретичну базу, максимально враховувативідмінність перехідного стану економіки держави.
Вся історія податковоїполітики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. При цьому державане може задовольнятися лише загальними пропорціями розподілу ВВП. Вона повинна враховуватиінтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства. Іншими словами, податковаполітика повинна влаштовувати і державу, і платників податків[4].
Станом на початок 2006 року в Україні справляються:
— загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);
— місцеві податки і збори (обов'язкові платежі);
а). До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):
1) податок на додану вартість;
2) акцизний збір;
3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуютьсядо бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;
4) податок на доходи фізичних осіб;
5) мито;
6) державне мито;
7) податок на нерухоме майно (нерухомість);
8) плата (податок) за землю;
9) рентні платежі;
10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
11) податок на промисел;
12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;
14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;
17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
20) фіксований сільськогосподарський податок;
21) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
23) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордонУкраїни;
24) збір за використання радіочастотного ресурсу України;
25) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний,спеціальний);
26) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та тепловуенергію.
Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються ВерховноюРадою України і справляються на всій території України.
б). До місцевих податків належать:
1) податок з реклами;
2) комунальний податок.
в). До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:
2) збір за припаркування автотранспорту;
3) ринковий збір;
4) збір за видачу ордера на квартиру;
5) курортний збір;
6) збір за участь у бігах на іподромі;
7) збір за виграш на бігах на іподромі;
8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;
9) збір за право використання місцевої символіки;
10) збір за право проведення кіно- і телезйомок;
11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;
12) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямуєза кордон;
13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
14) збір з власників собак.
На рис.2.1 наведена існуюча структура оподаткування юридичних та фізичнихосіб в Україні, розроблена самостійно на основі робіт [10], [29] з врахуванням змінв законодавстві станом на 1 січня 2006 року. В табл. 2.1 наведена коротка характеристикаподатків та зборів.
/>
Таблиця 2.1
Основні характеристики податків в податковій системі України№ Вид податку чи збору Об‘єкт оподаткування Ставки
Адресність
платежу -1- -2- -3- -4- -5- 1. ПДВ Операції з продажу, ввезення та вивезення товарів, робіт, послуг 20%, 0% Держбюджет — 100% 2. Акцизний збір Обороти з реалізації підакцизних товарів (продукції) та митна вартість товарів (продукції), які імпортуються Згідно переліку Держбюджет 100% (за винятком акцизного збору, що сплачується платниками Криму та 80% вітчизняних нафтопродуктів і транспорту) з розподілом по окремим видам продукції 3.
Податок
на прибуток,
дивіденди (дохід), нараховані на акції
(частки, паї) госптовариств, які є у державній власності та у власності відповідної територіальної громади
Прибуток
Окремі ставки :
-доход від страх. діяльності
-доход від страх.життя
-доход по договорам довгострокового страх.життя (з особливостями п.п.7.2.4 -6%)
-інші доходи страх.
-доход від страх. ризиків
-доход отриманий нерезидентом з джерелом їх походження з України
-доходи нерезидентів від фрахту
-виплати нерезиденту за надання рекламних послуг
-доходи від ігрового бізнесу
-25%
-3 %
-3 %
-0 %
-25%
-15%
-6%
-
20%
30 %
В повному обсязі в державний бюджет України (крім підприємств комунальної власності, які перараховують прибуток до місцевих бюджетів).
В повному обсязі в державний бюджет України (крім дивідендів нарахованих на акції госптовариств, які є у власності
відповідної територіальної громади 4. Податок з доходів фізичних осіб Особисті доходи громадян — 13 %
Загальний фонд бюджету області — 100%
Крім податку, що утримується з грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовців, та з ФОП в інозем. валюті працівників закордонних дипломат. установ 5. Плата за землю землі с/х призначення, землі на-селених пунктів
Індексація до грошової оцінки земель с/г призначення на 2006 р. :
-для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1
-для багаторічн. Насаджень –0,03
— для населених пунктів — 1% від грошової оцінки; грошова оцінка земель яких не проведена, застосовують
ставки збільшені
в 3,03 раза Загальний фонд бюджету області — 100% 6. Держмито за дії, вчинені в інтересах юр. осіб і громадян та видачу документів, що мають юридичне значення За встановлени-ми ставками від здійснення дій В місцеві бюджети, крім мита, яке зараховується в держбюджет згідно ст.6 Декрету (з позовних заяв, які подаються до арбітражного суду і інш.) 7.
Рентна плата за нафту, що видобувається в Україні
рентна плата за газ, та газовий конденсат що видобувається в
Україні включається до бази оподаткув.при визначені ПДВ; до оптов. ціни на нафту і газ
з 01.01.
2006 р.
Рентна плата
за 1 тн нафти –
160 грн;
і 30,6 грн.
за 1000 куб.м. природн. газу;
газовий конден-сат – 104,04 грн.
за 1 тону Держбюджет — 100% 8.
Податок з
власників
транспортних
засобів
З 100 см3 об‘єму циліндрів двигуна;
з 1 квт потужності
або 100 см довжини В грн.
У разі реєстрації трансп. засобів на території обласного центру:
спецфонд обласного бюджету – 30%
спецфонд міського бюджету – 70%
У разі реєстрації трансп. засобів на території
міст, селищ та сільських місцевостей:
спецфонд обласного бюджету – 50%
спецфонд міських, селищних та сільських бюджетів – 50%
Спецфонд обласного бюджету –
100 % 9. Податок на промисел Сумарна вартість товарів за ринковими цінами
10% від вартості товару- на 3 дні,
20% від вартості- на 7 днів Загальний фонд бюджету області — 100% 10. Збір на геологороз-відувальні роботи, виконані за раху-нок держбюджету Корисні копалини В % від вартості видобутої сировини Спеціальний фонд держбюджету України -100% 11. Збір за спецви-користання лісових ресурсів державно-го значення
-встановлені такси
-орендна плата чи доход, одержаний від реаліз.лісових ресурсів за встанов-леними таксами, виходячи з лімітів використання Загальний фонд Держбюджету — 100% 12.
Збір за спеціальне використання водних ресурсів
загальнодержавно-го значення та збір
за користування водами для потреб
гідроенергетики і водного транспорту Водні ресурси
4,79коп/
куб.м. з поверхне-вих водних об‘єктів
р.Дніпро;
7,31-р.Інгулець;
7,06коп/куб.м. підземні води (з урахуванням відповідних коефіцієнтів)
Загальний фонд Державного бюджету -
100 % 13. Платежі за кори-стування надрами загальнодержавно-го значення Корисні копалини
відповідно до базових нормати-вів плати
(з урахув. відпов.коефіц.)
Загальний фонд Державного бюджету -
100 % 14. Місцеві податки і збори Згідно законодавства по рішенню органів місцевого самоврядування
по видам податків в межах розмірів, затверд… місцев.
радами Загальний фонд бюджету області — 100% 15.
Внески на загаль-нообов‘язкове дер-жавне соц. страху-вання у зв»язку з тимчасовою втра-тою працездатності
та витратами зу-мовленими народ-
женням та похован-
ням
Для юридичних осіб:
Фонд оплати праці + компенс. виплати
крім виплат по ПКМУ № 697 від 18.05.98 р. Для фізичних осіб :
Фонд оплати праці + компенс. виплати
крім виплат по ПКМУ № 697 від 18.05.98 р.
2,9%
0,5% Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – 100 % 16.
Збір на обов‘язкове пенсійне страху-
вання
о окремих операціях
Фонд на оплату праці (осн.+додатк..+компенс., та зао-хочувальні виплати у т.ч в натур. за викл. виплат, які не оподатковуються прибутковим податком
-якщо з/плата не нараховується, то з мінімальної
— фіз. Особи, що працюють у т.ч. і на умовах труд. договорів
— юр. та фіз. особи з купівлі-продажу безготівкової валюти
-юр та фіз. особи при відчуж. легков. автом., крім інвалід. і спадкоєм.
-суб. підпр. діяльн… з торгівлі ювелір. вироб. із золота
(крім обручок), платини і дорогоцін. каміння
-з надання послуг стільникового зв‘язку
-з операцій купівлі-продажу нерухомого майна — 1 %
32 %
1 % до
150 грн.
з\пл.
вище 150
грн.- 2%
з різниці
1,5 %
-3%
-5%-
-6%
— 1 %
Пенсійний фонд -100%
Спеціальний фонд Державного бюджету -
100 % 17.
Страхові
внески на
загальнообов»язко-
ве державне соц.
страхування на випадок безробіття
Для юридичних осіб:
-Фонд оплати праці (осн.+додатк..+компенс. виплати за викл. виплат, які не оподатковуються прибутковим податком
-якщо з/плата не
нараховується, то
з мінімальної Для фізичних осіб :
-осн. з/пл.+додатк. .+ком-пенс. виплати за викл. виплат, які не оподатковуються прибутковим податком
1,9 %
0,5 %
Фонд загальнообов‘язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття — 100 % 18. Страхові внески на загальнообов‘яз-кове держ. соц. страх. від нещасного випадку на виробництві та проф. захворювання У відсотках до суми факт. витрат на оплату праці (осн.+додатк..+компенс. виплати, які оподатковуються прибутковим податком -для добровільно застрахованих- у % до мінімальної з/пл
-Страхові тарифи, диференційовані
по групах галузей економіки (видах робіт) залежно від класупрофес.ризику виробництва встановлених
Законом для бюджетних установ- 0,2 від ФОП Фонд соціального страхування від нещасних випадківна виробництві та професійних захворювань України –100 % 19. Фіксований сільськогосподарський податок Площа сільськогосподарських угідь, переданих сільгосп-виробнику у власність або у користування в т.ч. на умовах оренди
Відсотки до грошової оцінки сільгоспугідь: для ріллі, сіножаті та пасовищ-0,5для багаторіч-них насаджень -0,3 у таких розмірах :І кв-л — 10%
ІІ кв-л — 10%
ІІІ кв-л — 50%
ІУ кв-л — 30%
Держказначейство у районах-100% з по-дальшим розподілом :
-Місцевий бюджет — 30%,
-Обов‘язкове державне пенсійне страхування — 68%
-Обов‘язкове соціальне страхування — 2% 20 Єдиний податок для суб‘єктів малого бізнесу
обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, пос-луг) :
-юр.осіб- не перевищує 1 млн. грн.
-фіз. Осіб
до 500 тис.грн
чисельність :
-юр. особи – не перевищує 50 осіб
-фіз. особи-СПД –не перевищує 10 осіб
для :
юр. осіб — 6%
10%; фіз. Осіб не менше 20 грн. та не більше 200 грн.
юр. осіб :
-загальний фонд. місц. бюджетів -43% (з 2002 р.)
-Пенс. Фонд — 42%
-обов. соцстрах. — 15%
фіз. осіб :
-місц. бюджет-43%
-Пенс. Фонд — 42%
-обов. соцстрах. — 15% 21. Збір на розвиток виноградарства садівництва і хмелярства Виручка одержана на кожному етапі реалізації у оптово -роздрібній торговельній мережі алкогольних напоїв та пиво. 1% 100% до загального фонду держбюджету 22. Збір за забруд-нення навко-лишнього природного середовища
обсяг забруднених
речовин та відходів;
обсяг використаного пального
Згідно
розрахунку
— спеціального фонду держбюджету України — 30%,
-спецфонд місцевих бюджетів – 70 % 23.
Единий збір, який справляється у пунктах пропуску через держ. кордон і складається із зборів: митний, санітарний, ветеринарний, фітосанітарний, радіологічний та екологічний, а також плати за проїзд транспорт-них засоб. та інш. самохідних
машин і механізм. автодор. Укр.
Одноразово при транзиті, ввезенні або вивезенні вантажу за єдиним платіжним доку-ментом незалежно від кількості та найменування вантажу щодо :
-вантажної партії;
-вантажу в одному дорожному транспортному засобі;
-вантажу в одному
залізн. вагоні, якщо вантаж становить одну вантажну партію; вантажу у великовантажн. контейн., якщо цей вантаж становить одну вантажну партію. Ставки затверджуються ПКМУ у ЄВРО, стягуються у нац. валюті за офіційним курсом НБУ на день сплати збору 100% до загального фонду держбюджету України. 24.
Збір за використання ра-діочастотного ресурсу
України Радіочастотні ресурси України
Не частіше 1
разу на рік КМУ визначає:
-ставки одноразового платежу за видачу ліцензій щомісячних зборів
Загальний фонд
Держбюджету України – 100% 25. Збір за проведення гастрольних заходів Виручка від реалізації білетів на гастрольні заходи 3 % від виручки від реалізації білетів на гастрольні заходи 70 % до спеціального фонду держбюджету України 30% — спеціального фонду місцевого бюджету
2.2 Динаміка та структура податкових надходжень до Державного та Зведеногобюджетів України в 1992 – 2005 роках
В табл. А.1 – А.3 Додатку А та табл.Б.1 –Б.2 Додатку Б наведені результатистатистичної обробки динаміки статей доходної та витратної частин Зведеного та Державногобюджетів України за 1992 – 2005 роки.
На рис. 2.2 наведена укрупнена структура надходжень Державного бюджету Україниза 2003 -2005 роки, з якого видно, що податкові надходження є основни-ми бюджетоутворюючимипотоками держбюджету України.
/>
Рис.2.2 Динаміка укрупненої структури надходжень Державного бюджету Україниу 2003 – 2005 роках
На рис. Б.1 – Б.4 Додатку Б наведені результатианалізу детальних структур статей надходження коштів до Державного бюджету Україниу 2002 2005 роках.
Як видно з аналізу графіків рис. 2.3 – податкові надходження займають практичнопостійну долю 70% в структурі надходжень держбюджету України, з врахуванням перебудовидержбюджету – 2005 з різким підняттям доходної частини відносно прийнятого рівняу грудні 2004 року
/>
Рис.2.3 Динаміка процентної укрупненої структури надходжень Державного бюджетуУкраїни у 2003 – 2005 роках
Як видно з графіків рис.2.4 у 2004 році відносний рівень базових індексівприросту податкових та неподаткових надходжень становить 22 – 23 % відносно рівня2003 року, а у 2005 році (після корегування показників держбюджету) рівень базовихіндексів податкових надходжень становить 99 –105% відносно рівня 2003 року, тобтоприріст у 2005 році закладений в три рази вище рівня приросту за 2004 рік.
/>
Рис.2.4 Динаміка приросту основних статей доходної частини Держбюджету Україниу 2004 –2005 роках відносно рівня 2003 року
Проведений аналіз показує,що податкова система України поєднала в собі принципи двох податкових систем, найбільшхарактерних для світової практики — європейської й американської. Якщо в американськійсистемі переважає прямий прибутковий принцип оподатковування (оподаткування в моментотримання доходів), в європейській – непряме обкладення обороту у формі податкуна додану вартість(оподаткування в момент споживчого витрачання раніше отриманихдоходів). Жорсткість української податкової системи визначена еклектичним поєднаннямобох зазначених систем з базовою метою — ліквідації дефіцитності бюджету.
Зміни в податковій структуріУкраїни, що відбувалися протягом 1992 1999 рр., були, якщо не досить істотними,то відчутними. В цілому можна відокремити три періоди 1992 — 1993 рр., 1994 — 1996рр., і період починаючи з 1996 року. Два перших роки переважання непрямого оподаткуваннянад прямим було очевидним у 1992 році — 54,8% проти 43,8% і в 1993 році — 53,7%проти 45%. У наступні три роки ситуація змінилась у 1994р частка прямих податківсягнула 52,8% (проти 45,2% — непрямих.), у 1995 році відповідно, 55,5% (проти 41,7%- непрямих) і в 1996 році — 52,5% (проти 42,7% — непрямих). З 1996 року, хоча йзбереглося переважання прямих податків, воно було вже незначним — 47,3% проти 44,1%.У 1998 році зменшилась питома вага і прямих (46,3%) і непрямих (40,7%) податківза рахунок долі неподаткових надходжень в результаті активізації процесів стратегічноїприватизації державної власності.
Дослідження, проведенів курсовій роботі, фіксують висновок, що при формуванні доходів Державного бюджетуз 2002 року найбільшу роль відіграють податкові надходження від непрямих податків.
Так сумарна доля основнихтрьох непрямих податків (податок на додану вартість, акцизний збір та мито) в доходахДержавного бюджету України в 2002 – 2005 роках становить :
— 2002 рік – 40,83 %;- 2003 рік – 38,81 %; 2004 рік – 45,82 %;
- 2005 рік – 47,0 %.
2.3 Розрахунки статистичних показників співвідношення прямих та непрямих податківпри формуванні доходів Державного бюджету України
В таблицях А.1- А.2 Додатку А та на графіках рис.2.5 — 2.10 наведені результатистатистичної обробки структури доходної частини Державного бюджету України [6],[7], [8], [9], [25] в частині структуризації долі прямих, непрямих податків та їхдинаміки.
На рис.2.5 наведені динамічні ряди відносних показників доходів до Зведеногобюджету України та його структурних частин (прямі податки, непрямі податки, іншінадходження) в % від поточного валового внутрішнього продукту за 1994 – 2003 роки.
/>
Рис.2.5 Динамічні ряди відносних показників доходів до Зведеного бюджету Українита його структурних частин за 1994 -2003 роки
На рис.2.6 – 2.8 наведені результати побудови статистичних рядів динамікипоказників непрямих податків в формуванні бюджету України./>Рис.2.6 Динаміка питомої ваги статейнепрямих податків в доходній частині Зведеного бюджету України за 1992 — 2002 роки/>Рис.2.7 Динамікапитомої ваги груп непрямих податків в доходній частині Державного бюджету Україниза 2002 — 2004 роки
/>
Рис.2.8 Динаміка питомої ваги статей окремих непрямихподатків в доходній частині Державного бюджету України за 2002 — 2004 роки
Дослідження, проведені в курсовій роботі, фіксують висновок, що при формуваннідоходів Державного бюджету з 1999 року найбільшу роль відіграють податкові надходженнявід непрямих податків.
Так сумарна доля основнихтрьох непрямих податків (податок на додану вартість, акцизний збір та мито) в доходахДержавного бюджету України в 2002 – 2005 роках становить (рис.2.6 –2.8):
— 2002 рік – 40,83 %;
— 2003 рік – 38,81 %;
- 2004 рік – 45,82 %;
- 2005 рік — 47,0 %
При цьому дослідженнядинаміки перерозподілу структури непрямих податків в доходній частині ДержбюджетуУкраїни показує, що :
— доля ПДВ поступовознизилась з 35% (1997) до 29%(2004), та знов зросла до 32% у 2005 році;
— доля внутрішніх акцизівзросла з 4 %(1997) до 9%(2004) та знизилась до 7% у 2005 році;
— доля акцизів на імпортстабільна та становить близько 0,9 -1%;
— доля ввізного митана імпорт зросла з 4,0%(2002) до 6%(2005);
— доля вивізного митана експорт зросла з 0,1%(2002) до 1,2%(2005);
Таким чином, структуранепрямих податків в Україні має тенденцію розвитку у напрямку збільшення специфічнихакцизів на обмежену групу споживачів товарів та зниження податкового тиску універсальнимиакцизами на масові групи споживачів
На графіках рис.2.9 -2.10 наведені результати регресійно-кореляційних розрахунківз автоматичним прогнозуванням, виконані в автоматичному режимі в електронних таблицяхEXCEL -2000.
Як видно з результатів розрахунків (прогноз на + 2 роки):
а) регресійне поліноміальне рівняння регресії для відносного рівня доходівзведеного бюджету України в % від ВВП описує статистичний процес:
Рівняння нелінійної регресії y=0,41х2 — 1641x.
Коефіцієнт детермінації дорівнює 0,942.
Сила зв’язка – сильна (більше 0,75).
Напрямок зв’язку в часі – додатній до 2000 року та прямий з 2001 року.
Прогноз на 2 наступних роки — зростання
б) регресійне поліноміальне рівняння регресії для долі прямих податків в %від поточного ВВП статистичний процес
Рівняння нелінійної регресії y= -0,0097x3 + 58,1х2-116418х+8000000
Коефіцієнт детермінації дорівнює 0,972.
Сила зв’язка – сильна (більше 0,75).
Напрямок зв’язку – додатній до 2000 року та прямий з 2001 року
Прогноз на 2 наступних роки — зростання.
в) регресійне поліноміальне рівняння регресії для долі непрямих податків в% від поточного ВВП статистичний процес
Рівняння нелінійної регресії y= 0,0617x2 -247,3х+247559
Коефіцієнт детермінації дорівнює 0,7588.
Сила зв’язка – сильна (більше 0,75).
Напрямок зв’язку – додатній до 2000 року та стагнаційний з 2001 року
Прогноз на 2 наступних роки – стагнація (стабілізація рівня).
В табл.2.1 наведені розрахункові показники для статистичного аналізу індекснихрядів доходів зведеного бюджету України (рис.2.11).
/>Рис.2.9 Регресійний аналіз тренду структурнихчастин прямих та непрямих податків в доходах зведеного бюджету України (в % до поточногоВВП України)
/>
Рис.2.10 Регресійний аналіз тренду доходів зведеного бюджету України в % допоточного значення ВВП України
/>
Рис.2.11 Базові (до рівня 1993 року) та ланцюгові індекси рядів динаміки доходівдо зведеного бюджету України та податкових надходжень у 1994 – 2003 роках
Таблиця 2.1
Розрахункові показники для статистичного аналізу індексних рядів доходів зведеногобюджету України
/>
Як показують результати аналізу показників статистичних рядів динаміки – рівеньреальних відносних доходів зведеного бюджету (в % до рівня ВВП) має тенденцію досистематичного падіння у 1994 – 2001 роках, тобто податкова система України працювалав ці роки неефективно.
Таким чином, застосування статистичних методів прогнозування з використаннямрегресійно креляційних моделей обробки фактичниху групованих статистичних даних, проведено в курсовій роботі, дозволяє з високимступенем вірогідності зробити наступні прогнози :
а) доля прямих доходних податків в структурі доходів зведеного бюджету Україниу 2004 -2005 буде нелінійно зростати ;
б) доля непрямих податків в структурі доходів зведеного бюджету України у2004 – 2005 роках стабілізується з тенденцією до невеликого зростання;
в) структурна доля доходів державного бюджету в % від ВВП з рівня мінімуму– 25 — 26 % у 1999 – 2001 роках буде зростати до рівня 35 % у 2005 році
Як показують результати аналізу показників статистичних рядів динаміки – рівеньреальних відносних доходів зведеного бюджету (в % до рівня ВВП) має тенденцію досистематичного падіння у 1994 – 2001 роках, тобто податкова система України працюваланеефективно, з 2002 року є позитивні зміни.
РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТА УДОСКОНАЛЕННЯПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
3.1 Реформування податкової системи України
Досвід країн із ринковоюекономікою дає безпосередні підстави стверджувати, що сучасні податкові системине є нейтральними щодо забезпечення структурних змін та інноваційного розвитку національнихекономік. Податкові інструменти виступають одним з елементів механізмів економічногостимулювання інноваційного розвитку та структурних змін.
Відносно норм існуючогоЗакону України «Про податок на додану вартість» в проекті Податкового Кодексу пропонуютьсянаступні принципові новації — ставки податку встановлюються від бази оподаткуванняу таких розмірах:
а) 17 процентів, з яких 15 процентів — для формування доходів бюджету та 2проценти — для формування бюджету розвитку;
б) нульова ставка.
Зауважимо, що ставки податку на додану вартість становлять: у Данії – 25 відсотків,Австрії та Росії – 20, Бельгії – 19, Франції – 18,6, Великобританії 17,5 відсотка.Таким чином, ставка податку на додану вартість у розмірі 17 відсотків, запропонованаурядом у проекті Кодексу, також одна з найнижчих у Європі.
Відносно норм існуючого Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в проекті Податкового Кодексу пропонуються наступні принципові відмінності та новації:1. Зменшено суттєворозмір ставки податку та податковий період, який замість кварталу встановлений – річним :
Прибуток платника податку оподатковується за ставкою 20 процентів до об'єктаоподаткування ( в 2005 рівень податку – 25 %).
Податковий період — звітний (податковий) рік. Цей період, розпочинається 1січня поточного року і закінчується 31 грудня поточного року.
2. Впроваджені міжнародні норми дат збільшення валових доходів та валовихвитрат, при цьому валові доходи враховуються за методом нарахування, а валові витратитільки за період врахування отриманих валових доходів.
Враховуючи прийняті законодавчіакти про зниження ставки прямого податку на прибуток з 30% до 25% та прийняття єдиноїзниженої ставки на прибуткове оподаткування доходів фізичних осіб 13%, природнімє вето у 2004 році на прийняте законодавче рішення про зниження ставки непрямогоподатку ПДВ з 20% до 17 – 15 % (нижня границя рівня ПДВ в Європейському Союзі) доприйняття законів про введення додаткового прямого оподаткування майнових прав навласність (нерухомість, грошові вклади та інше).
Найбільшу питому вагусеред непрямих податкових надходжень має ПДВ, який найчастіше піддається критиці.Його взагалі пропонують відмінити або замінити податком з продажу та податком зобігу, непрямими податками, які супроводжуються кумулятивним ефектом. Зниження ставкиобкладення ПДВ дещо зменшить податковий тиск на споживання, але не приведе до зменшенняцін на товари та послуги. Український ринок у таких випадках надто інертний і прикладомцьому є зменшення акцизних ставок .
У країнах ЄС рекомендованоставку ПДВ не нижче 14 — 20% щодо головних груп товарів. Найвищі ставки ПДВ у Даніїта Швеції — 25%, найнижчі — в Люксембурзі 15%, у ФРН та Іспанії 16%. У Японії, якане входить до ЄС, -3%, а в США взагалі не ввели цей податок. Хоча ПДВ відноситьсядо універсальних акцизів, кількість ставок у різних країнах різна: в Росії — три,Італії — п'ять, у більшості країн, як і в Україні, дві ставки.
При розрахунку суми ПДВ,що сплачується до бюджету, застосовується сальдовий метод (різниця між податковимзобов'язанням та податковим кредитом) — найбільш поширений у світовій практиці.На жаль при визначенні бази оподаткування до доданої вартості входять інші непряміподатки: акцизний збір, мито. Таким чином, при розрахунку ПДВ податок нараховуєтьсяна податок, що порушує принцип оподаткування. Іншим суттєвим недоліком, є застосуванняпільгової нульової ставки суб'єктами господарювання, які експортують товари. Цестворює можливість фірмам-посередникам, не сплачуючи ПДВ, отримувати бюджетне відшкодування.Немає змін у правилах застосуванні нульової ставки і в проекті Податкового кодексу,що продовжує створювати цьому історично прогресивному податку імідж «найбільш кримінальногов Україні».
Для реалізації стимулюючоїфункції податкової системи, її реформування, з огляду на викладене, має ґрунтуватисьна засадах:
— спрощення податковоїсистеми шляхом розумного скорочення кількості податків та перенесення їх на більшпрозору та зручну для платника податкову базу, скасування податків (зборів, обов’язковихплатежів), витрати на адміністрування яких перевищують доходи від їхнього стягнення;
— звільнення від оподаткування прибутку, який інвестується в межах України;
— обґрунтованого зниження рівня податкового навантаження на суб’єктів оподаткування;
— трансформації механізму «транзитного» ПДВ;
— збереження економічно обґрунтованих пільг для стимулювання обмеженого колапріоритетних галузей та видів діяльності.
З метою подолання значнихдиспропорцій, які вносить до бюджетну податкових відносин наростання заборгованостіз відшкодування ПДВ, можливо виділити декілька варіантів розв’язання проблеми:
— проведення взаємозалікузобов’язань із повернення ПДВ коштом податкових зобов’язань платника ПДВ;
— проведення взаємозаліку зобов’язань із повернення ПДВ коштом податковихзобов’язань кредиторів платника ПДВ;
— списання та реструктуризація боргу уряду з відшкодування ПДВ пропорційнодо списання та реструктуризації боргу платників податків перед бюджетом.
3.2 Оптимізація системи оподаткування України
Чинна податкова системапотребує якісного реформування. Таке реформ кування має здійснюватися цілеспрямовано,системно, відкрито, виважено за складовими і поступово у часі. Це потрібно аби відбулосявирішення спектру цільових задач системного реформування. До них треба віднести:забезпечення результативності змін; залучення до процесу всіх суб’єктів відносин;базування на інтересах громадянського суспільства і всіх громадян України; забезпеченняадекватного і прогнозованого реагування суб’єктів сплати податків на зміни, що запроваджуються,їх прилаштування до нових вимог.
Окрім того, процес трансформаціїне може допустити будь-якого, навіть тимчасового зменшення ресурсів державно-фінансовогоперерозподілу, оскільки це може стати політичною причиною зупинки нововведень. Такийпідхід вимагає розробки збалансованої, взаємоузгодженої, послідовно й динамічновиконуваної стратегії реформування податкової системи.
Існую декілька концепційщодо шляхів реформування сучасної податкової системи. Докладніше зупинимось на двохвдалих: це «Концепція реформування податкової системи України» підготовлена робочоюгрупою Секретаріату Президента України і випливаючи з неї програма реформи Центрусоціально-економічних досліджень CASE Україна (одного з консультантів в розробціКонцепції).
Оскільки друга лише доповнюєі уточнює першу, до того ж виглядає більш правильною, зробимо порівняння цих програм,беручи за основу другу.
Ідеальна податкова системаповинна мати декілька чітких економічних рис. Загалом ідеальна податкова системає економічно нейтральною: вона не створює ніяких спотворень, стимулів або перешкоддля здійснення різних видів діяльності. Часом уряд використовує податкову системущоб стимулювати економічне зростання чи перешкоджати використанню певних ресурсів.
Однак, ці функції не є основнимифункціями податкової системи і вони, за звичай, застосовуються тоді, коли потенціалінших методів повністю вичерпаний. Хоча уряд уже зробив ряд важливих і успішнихкроків у реформуванні податкової системи, вона все ще залишається обтяжливою, спотворюючою,несправедливою та дорогою для утримання. Крім цього, податкова система України виконуєнизку функцій, які не є звичними для податкової системи будь-якої розвиненої країни.Зокрема, можна спостерігати такі дві виразні риси – карну та, так звану, стимулюючу.
«На нашу думку податковасистема може виконувати лише одну роль – фіскальну — роль збору податків для бюджету.Така податкова система є дешевшою в утриманні, вона не спотворює стимулів працювати,заощаджувати та інвестувати, а також є справедливою по відношенню до кожного учасникасистеми. Податкова система не може і не повинна компенсувати чи розв’язувати недолікисудової системи, проблеми з дотриманнями контрактів, недотримання законів, поганупродуктивність у стратегічних секторах, тощо». Останні роки реформ дають чималоприкладів того, як податкова система пристосовувалася для вирішення питань простроченоїзаборгованості між підприємствами, недотримання контрактів та недієвої судової системи.
Слід наголосити, що реформуванняподаткової системи неможливе без відповідних змін бюджетної політики з метою збалансуваннядохідної та видаткової частин зведеного бюджету та соціальних фондів. Якщо зміниставок податків призводить до зменшення надходжень, то необхідно адекватно відкоригувативидаткові програми.
Структура податкової системи.
В першому півріччі 2005року через бюджет та різні соціальні фонди перерозподілялося понад 47% ВВП. Якщоуряду і надалі вдасться розширити податкову базу, в першу чергу за рахунок руйнуваннялегальних схем мінімізації податкових зобов’язань (наприклад, у банківській системі,на ряді підприємств металургії), то потенційно в умовах незмінного набору діючихподатків та податкових ставок більше ніж кожна друга гривня має бути перерозподіленачерез зведений бюджет або один із соціальних фондів. Такий високий рівень фіскальногонавантаження на ВВП мають лише деякі розвинуті країни ЄС (наприклад, Данія та Швеція).
Водночас для перехіднихекономік такий рівень є неприйнятним, оскільки позбавляє підприємств стимулів таресурсів для інвестиційної діяльності. «На нашу думку, фіскальне навантаження наекономіку України не повинно перевищувати 35%-37% ВВП – рівень, характерний длябільшості розвинутих країн». Однак оскільки у короткостроковій перспективі досягнутитаких показників неможливо, пропонується встановити такі орієнтири на найближчі5 років: частка доданої вартості, що перерозподіляється через зведений бюджет неповинна перевищувати 27% (рівень 2004 року), а через соціальні фонди – не більше14%. Тому протягом наступних п’яти років необхідно забезпечити зменшення співвідношеннядоходів зведеного бюджету до ВВП на 1%-1,5% щорічно. Бажано, щоб номінальні доходибюджету протягом кількох наступних років зростали на рівні темпів інфляції. Однак,оскільки політично складно забезпечити таке рішення, можна встановити як орієнтирреальне зростання доходів бюджету на рівні не більше ніж 1/3 темпів зростання реальногоВВП. При досягненні співвідношення на рівні 27% доходи бюджету та соціальних фондівнеобхідно закладати на рівні зростання номінального ВВП. Діючий набір податків ізборів немає сенсу переглядати протягом наступних кількох років. Доцільним є лишезапровадження податку на нерухомість.
Податок на додану вартість.
В країнах з перехідною економікоюнепрямі податки (ПДВ та акциз) відіграють важливу роль у забезпеченні надходженьдо бюджету. Адже можливості ухилення від їх сплати значно менші ніж для прямих податків.Натомість на прямі податки найбільшою мірою покладаються країни з розвинутими інститутамиподаткової системи та високою податковою культурою. Потрібно пам’ятати, що від зниженняставок непрямих податків найбільшою мірою виграють виробники, а не споживачі. Лишена конкурентних ринках зниження ставок ПДВ призведе до зменшення ціни товарів тапослуг. Натомість в багатьох секторах економіки зменшення ставок ПДВ сприятиме зростаннюрентабельності підприємств, які будуть залишати у своєму розпорядженні кошти, щораніше йшли на сплату ПДВ. Позитивним моментом таких змін є зменшення вхідного порогадля входження нових підприємств на ринок (entry level), оскільки вища рентабельністьдозволить новим підприємствам інвестувати більші обсяги коштів у розширення виробництва.Це, у свою чергу, має призвести до розвитку конкурентного середовища на ринках товарівта послуг. Встановлення ставки ПДВ у розмірі 12% (як це пропонується у Концепції)суперечить нормативним актам Європейського союзу. Мінімальна ставка ПДВ у країнахЄС не може бути нижчою ніж 15%. Тому зважаючи на прагнення України інтегруватисядо європейського співтовариства, необхідно враховувати ці вимоги. Доцільність застосуваннязменшених або нульових ставок податку на додану вартість є достатньо спірною. Використаннязнижених (нульових) ставок запроваджується, як правило, з метою здешевлення рядусоціальних товарів та послуг для населення. Однак, як вже зазначалося, зниженняставок ПДВ не обов’язково призводить до здешевлення товарів. Окрім того, зменшенняподаткових ставок призводить до зменшення податкових платежів усіх соціальних груп,а не лише найбідніших. Запроваджуючи нульові ставки ПДВ на товари та послуги, потрібнопам’ятати, що відповідно до норм Світової організації торгівлі ці ж самі зниженіставки потрібно буде застосовувати і щодо імпортованої продукції. Ця вимога є елементомзабезпечення «національного режиму» – одного із ключових принципів СОТ. Тому такадопомога національному виробнику, що автоматично поширюватиметься і на іноземнихпостачальників буде дорого коштувати бюджету. У цьому зв’язку слід наголосити, щотеперішній порядок сплати ПДВ сільгоспвиробниками необхідно буде переглянути з метоюприведення законодавства до вимог угод СОТ.
Податок на прибуток підприємств
Перший етап реформи податкуна прибуток відбувся у 2004 році, коли було зменшено ставку податку із 30% до 25%.Вже наступного року частка прибуткових підприємств, за даними Держкомстату збільшиласяна 7%. Я вважаю, що значною мірою це явище можна пояснити виходом бізнесу із тіні.Багато країн зменшують ставки податку на прибуток з тим, щоб зменшити стимули уникненнясплати податку.
Польща, Словаччина, Латвіята Литва нещодавно зменшили ставку до 19%, а Естонія, взагалі, відмінила податок.Однак досвід свідчить, що скасування податку на прибуток компаній можливе лише запевних умов. Адже скасування податку на прибуток компаній створює додаткові можливостіухилення від сплати податку на доходи фізичних осіб та податку на збільшення ринковоївартості капіталу. Тому податок на прибуток підприємств необхідно зменшити до рівняставки податку на доход фізичних осіб (до 15%). Заздалегідь оголошене та поступовезменшення ставок є кращим, аніж різке скорочення за один раз, оскільки в останньомувипадку велика ймовірність виникнення сумнівів щодо обґрунтованості та незворотностіурядової політики. Водночас основні зусилля необхідно докласти до спрощення адмініструванняподатку на прибуток та встановлення таких визначень у податковому законодавстві,які б відповідали тим, що існують в європейських країнах. Найбільші розходженняпроявляються в наступному: «Податкове законодавство України жорстко обмежує перелікдозволених витрат. Кращим підходом було би визначити перелік видатків, які для цілейподаткового обліку заборонено відносити на витрати, та дозволити усі інші» Поточнаамортизаційна політика підриває стимули робити інвестиції і потребує максимальноможливої лібералізації
Єдиний соціальний податок
«Ми погоджуємося щодо необхідностізаміни чотирьох обов’язкових соціальних платежів єдиним соціальним податком, ставкаякого поступово має зменшуватися. Ставка податку може відрізнятися залежно від секторуекономіки, в якому працює виробник. Право адміністрування такого податку можна закріпитиза Пенсійним фондом України, оскільки той має найбільш розгалужену мережу представництвпо Україні. Водночас надходження від єдиного соціального податку мають автоматичнота негайно розподілятися між усіма соціальними фондами у чітко визначених частках.Запровадження єдиного соціального податку має на меті полегшити процедуру розрахункуі сплати поточних соціальних платежів, а також призвести до економії часу суб’єктівпідприємництва. Ми погоджуємося, що зменшення ставок податку повинно відбуватисяпоступово, не більше ніж на 1,5-2% щороку. На нашу думку навряд чи ставка єдиногосоціального податку може бути меншою ніж 25% в довгостроковій перспективі. Щорокууряд має чітко відслідковувати динаміку зростання надходжень за рахунок детінізаціїфонду заробітної плати». Зменшення фіскального навантаження на фонд оплати праців проекті бюджету на 2006 рік є важливим кроком у цьому напрямку.
Оподаткування дивідендів,процентного доходу, доходу від зміни вартості капіталу
Дискусійним питанням в контекстізміни структури податків є оподаткування дивідендів, процентного доходу та доходувід зміни вартості капіталу. Взагалі, дивіденди, процентний дохід та капітальнірізниці є економічною винагородою від постачання капіталу в економіку, так самояк заробітна платня є винагородою від постачання праці та людського капіталу. Цілкомлогічним було б оподатковувати дивіденди, процентні доходи та капітальні різниці,які отримують домогосподарства, за такими ж ставками, що оподатковується доходифізичних осіб. З іншого боку, існує ризик значного падіння накопичення заощадженьфінансовим сектором. Наприкінці 2004 року середня відсоткова ставка за строковимидепозитами складала близько 11%, тоді як рівень інфляції був 12,3%, що дає негативніреальні ставки.
Оподаткування процентнихдоходів однозначно погіршить ситуацію. Саме тому потрібно помірно оподатковуватипроцентні доходи і бажано відкласти впровадження податку до часу, коли інфляціястане контрольованою та низькою. Оподаткування капітальних різниць та дивідендівнеобхідно гармонізувати з оподаткуванням процентних доходів, щоб фіскальна політикане спотворювала ринковий розподіл капіталу між банківським сектором, фондовим ринкомта іншими фінансовими посередниками.
Впровадження податку нанерухомість/будівлі та споруди
Податок на нерухомість/будівлі та споруди є досить привабливим, оскільки він сприяє ефективному використаннюжитлових та комерційних приміщень. Цей податок — у тому чи іншому вигляді – є майжеу кожній країні світу та визначається як річний відсоток від ринкової вартості власності.Незважаючи на простоту концепції, податок є одним із найскладніших в адмініструванні,так як важко визначити «ринкову вартість» і ще важче визначити та оцінити її напрактиці. Попри усі труднощі перехідні країни, зокрема Польща, Естонія, Чехія, Словаччината Росія, ввели цей податок і вже мають значні надходження з цього джерела. Наприклад,в Росії цей податок приносить близько 9% від усіх надходжень до державного бюджету.
Впровадження податку нанерухомість/будівлі та споруди повинно компенсувати втрати надходжень від зменшенняподатку на прибуток. Вирішенням проблеми з визначенням ринкової вартості може бути,наприклад, визначення податкового зобов’язання залежно від, наприклад, a) площіспоруди/нерухомості, b) розташування в Україні, c) розташування в межах міста. Подібніправила є прозорими і тому їх легко застосовувати для прийняття рішень, вони майжене дають бюрократам свободи діяти на власний розсуд і, що найважливіше, податоктоді можна легко адмініструвати. Податок повинні сплачувати підприємства, установи,організації усіх видів, які мають у власності нерухомість/будівлі та споруди, атакож домогосподарства, що володіють нерухомістю — без будь-яких винятків. Податкипотрібно обліковувати та сплачувати раз на рік. Щодо домогосподарств, то було бдоцільним визначити базу оподаткування як площу наявної нерухомості, що перевищуєпевний поріг. А власне поріг можна визначити як кількість членів сім'ї, які проживаютьу будівлі, помноженій на певне число – певний соціальний стандарт житлової площі.Окрім стимулу до ефективного використання власності, визначений таким методом податокна нерухомість має наступні привабливі риси:
• Він відносно простий тапрозорий в адмініструванні. Надходження від виконаних комерційних операцій можнапрослідкувати лише за документами, а відповідно ними можна легко маніпулювати, тодіяк нерухоме майно можна перевірити у будь-який момент
• У короткостроковій перспективітакий податок є фіксованим і найменше спотворює економічні стимули
• Ефективне оподаткуваннятіньової (неофіційної) діяльності, зменшується стимул до приховування прибутків
• Заохочує перерозподілфондів від менш ефективного до більш ефективного власника, що є надзвичайно важливимв Україні, зважаючи на непрозорий та часто неефективний розподіл власності в процесіприватизації
• Сприяє кращій оцінцівласних активів підприємствами
• Певною мірою може вилучатимонопольну ренту
• Забезпечує відносно стабільнінадходження до бюджету
Збільшення податку на землюта плати за використання природних ресурсів
Податок на землю та платуза використання природних ресурсів необхідно збільшити з метою врівноваження оподаткуваннякапіталу та ресурсів по відношенню до оподаткування праці. Багато в чому подібнідо податку на нерухомість, вони прості в адмініструванні та відносно менш спотворюючи.Більшість країн також передають повноваження з встановлення та збору цих податківдо місцевих адміністрацій, що може сприяти покращенню місцевого управління та, залежновід вибраної політики, сприятиме регіональному різноманіттю.
Збереження спрощеного оподаткуваннямалих підприємств
Спрощена система оподаткуваннявсе ще залишається предметом гострих політичних дебатів між Міністерством фінансів,Радою підприємців та декількома парламентськими групами. Міністерство фінансів вважає,що спрощена система оподаткування у тому вигляді, що є зараз, створює можливостідля ухилення від сплати податків. Трудові угоди оформляються, як контрактні стосунки,частішають випадки, коли великі підприємства діють як декілька малих підприємств,кожне з яких працює за спрощеною схемою оподаткування. Рада підприємців переконана,що скасування системи є серйозним погіршенням бізнес-клімату для малих підприємців,а намагання Міністерства фінансів встановити більш жорсткі правила спрощеного облікуі оподаткування завдають малим підприємцям шкоди, що більша за переваги, отриманівід примусу бізнес-структур, що працюють нечесно, дотримуватися законів.
Податкові стимули (звільненнявід сплати податків)
Секторальні пільги. «Мипропонуємо відмовитися від будь-яких секторальних податкових пільг. Досвід їх використаннясвідчить, що втрати добробуту від спотворення ринкової конкуренції та низьких надходженьдо бюджету значно перевищують здобутки, які отримують виробники в короткостроковомуперіоді. Окрім того, використання податкових пільг має дуже потужний негативнийефект у довгостроковій перспективі, оскільки такі преференції суттєво уповільнюютьструктурні реформи в економіці». Підприємства, що користуються пільгами як правилопозбавлені стимулів здійснювати реструктуризацію та модернізацію виробництва. Податковістимули в депресивних регіонах — в Україні донедавна діяли податкові пільги у вільнихекономічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку. Однак такі пільги спрямовувалисяв основному на підтримку поточної діяльності підприємств. ВЕЗ та ТПР встановлювалисячерез лобіювання в парламенті інтересів певних бізнес структур. Водночас ефективнасистема податкових стимулів може використовуватись як інструмент для розвитку виробництвав депресивних регіонах. Для цього, перша за все, необхідно чітко визначити регіони,які підпадають під категорію депресивних на основі об’єктивних критеріїв (наприклад,рівень безробіття, додана вартість на душу населення). По-друге будь які податковістимули можуть надаватися виключно для стимулювання інвестицій або створення робочихмісць у таких депресивних регіонах. Одним із варіантів таких податкових стимулівможе бути пільгова ставка єдиного соціального податку на фонд оплати праці. Запровадженнябудь — яких пільг для депресивних регіонів на даному етапі є невиправданим, цьомумає передувати розробка довгострокової стратегії подолання регіональних відмінностейв рівні розвитку.
ВИСНОВКИ
Податкова система Українипоєднала в собі принципи двох податкових систем, найбільш характерних для світовоїпрактики — європейської й американської. Якщо в американській системі переважаєпрямий прибутковий принцип оподатковування (оподаткування в момент отримання доходів),в європейській – непряме обкладення обороту у формі податку на додану вартість(оподаткуванняв момент споживчого витрачання раніше отриманих доходів). Жорсткість українськоїподаткової системи визначена еклектичним поєднанням обох зазначених систем з базовоюметою — ліквідації дефіцитності бюджету.
Зміни в податковій структуріУкраїни, що відбувалися протягом 1992 -1999 рр., були, якщо не досить істотними,то відчутними. В цілому можна відокремити три періоди 1992 — 1993 рр., 1994 — 1996рр., і період починаючи з 1996 року. Два перших роки переважання непрямого оподаткуваннянад прямим було очевидним у 1992 році — 54,8% проти 43,8% і в 1993 році — 53,7%проти 45%. У наступні три роки ситуація змінилась у 1994р частка прямих податківсягнула 52,8% (проти 45,2% — непрямих.), у 1995 році відповідно, 55,5% (проти 41,7%- непрямих) і в 1996 році — 52,5% (проти 42,7% — непрямих). З 1996 року, хоча йзбереглося переважання прямих податків, воно було вже незначним — 47,3% проти 44,1%.У 1998 році зменшилась питома вага і прямих (46,3%) і непрямих (40,7%) податківза рахунок долі неподаткових надходжень в результаті активізації процесів стратегічноїприватизації державної власності.
Дослідження, проведенів курсовій роботі, фіксують висновок, що при формуванні доходів Державного бюджетуз 2002 року найбільшу роль відіграють податкові надходження від непрямих податків,у 2004 – 2005 роках різко почала наростати доля прямих доходних податків.
Так сумарна доля основнихтрьох непрямих податків (податок на додану вартість, акцизний збір та мито) в доходахДержавного бюджету України в 2002 – 2005 роках становить:
— 2002 рік – 40,83 %;
— 2003 рік – 38,81 %;
- 2004 рік – 45,82 %;
- 2005 рік – 47,0 %.
Застосування статистичних методів прогнозування з використанням регресійно-кореляційнихмоделей обробки фактичних групованих статистичних даних, проведено в курсовій роботі,дозволяє з високим ступенем вірогідності зробити наступні прогнози :
а) доля прямих доходних податків в структурі доходів зведеного бюджету Україниу 2004 -2005 буде нелінійно зростати ;
б) доля непрямих податків в структурі доходів зведеного бюджету України у2004 – 2005 роках стабілізується з тенденцією до невеликого зростання;
в) структурна доля доходів державного бюджету в % від ВВП з рівня мінімуму– 25 — 26 % у 1999 – 2001 роках буде зростати до рівня 35 % у 2005 році
Як показують результати аналізу показників статистичних рядів динаміки – рівеньреальних відносних доходів зведеного бюджету (в % до рівня ВВП) має тенденцію досистематичного падіння у 1994 – 2001 роках, тобто податкова система України працюваланеефективно, з 2002 року є позитивні зміни.
Для реалізації стимулюючоїфункції податкової системи, її реформування, з огляду на викладене, має ґрунтуватисьна засадах:
— спрощення податковоїсистеми шляхом розумного скорочення кількості податків та перенесення їх на більшпрозору та зручну для платника податкову базу, скасування податків (зборів, обов’язковихплатежів), витрати на адміністрування яких перевищують доходи від їхнього стягнення;
— звільнення від оподаткування прибутку, який інвестується в межах України;
— обґрунтованого зниження рівня податкового навантаження на суб’єктів оподаткування;
— трансформації механізму «транзитного» ПДВ;
— збереження економічно обґрунтованих пільг для стимулювання обмеженого колапріоритетних галузей та видів діяльності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКСУКРАЇНИ // від 21 червня 2001 року N 2542 — III (Із змінами і доповненнями, внесенимиЗаконами України станом на 17 червня 2004 року N 1801-IV)
2. Закон України«Про систему оподаткування в Україні» // від 25.06.1991 N 1251-XII (із змінами станомна 5 червня 2003 року N 906-IV)
3. Закон України«Про оподаткування прибутку підприємств» // від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР(станом змін від 20 січня 2005 року N 2377-IV)4. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про податок на додану вартість» //від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР ( Із змінами і доповненнями, внесеними ЗаконамиУкраїни станом на 23 грудня 2004 року N 2287-IV)
5. ЗАКОН УКРАЇНИ«Про податок з доходів фізичних осіб» // від 22 травн 2003 року N 889-IV (Із змінамиі доповненнями, внесеними Законами України станом від 17 червня 2004 року N 1801-IV(З 1 січня 2005 року д цього Закону будуть внесені зміни згідно із Законом Українивід 15 червня 2004 року N 1781-IV та від 1 липня 2004 року N 1958-IV))6. ЗАКОН УКРАЇНИ Про Державний бюджет України на 2005 рік // від 23 грудня2004 року N 2285-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України ) 7. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2004 рік» // від 27 листопада2003 року N 1344-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станомвід 17 червня 2004 року N 1801-IV )8. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2003 рік» // від 2 грудня2002 року N 380-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 11грудня 2003 року N 1397-IV)9. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2002 рік» // від 20 грудня2001 року N 2905-III
10. Буряковский В.В.,Кармазин В.Я., Каламбет С.В., Водолазская О.А Налоги. — Днепропетровск, “Пороги”,1998.
11. Вашків П.Г.,Пастер П.І., Сторожук В.П., Ткач Є.І. Статистика підприємництва: Навч. посібник– К.: Слобожанщина, 1999.
12. Двірник В.М.Статистичне вивчення зв’язків соціально-економічних явищ: конспект лекцій. – Дніпропетровськ:ДАУБП, 1999.
13. Двірник В.М.Статистичні індекси в економічних дослідженнях. Дніпропетровськ: ДАУБП, 1998.
14. Задоя А.А., ПетруняЮ.Е. Основы экономической теории // Курс лекций, Днепропетровск, НГАУ, 1996.
15. Задоя А.О. Мікроекономіка.Курс лекцій. Київ: “Знання”, 2000.
16. Ефимова М.Р.,Ганченко О.И., Петрова Е.В. Практикум по общей теории
статистики: Учебноепособие. – Москва: Финансы и статистика, 2000.
17. Ефимова М.Р.,Петрова Е.В., Румянцев В.Н. и др. Общая теория статистики: Учебник. – Москва: Инфра-М,1998.
18. Концепція реформування податкової системиУкраїни (Підготовлено робочою групою Секретаріату Президента України у складі: В.Ланового,І.Акімової, М.Альперовича, Д.Боярчука, І.Голоднюк, Дубровського, М.Катеринчука,С.Кисельова, С.Ковалюка, Ляпіної, О.Пасхавера, М.Полудьоного, О.Рогозинського, А.Федоренка)Київ, вересень, 2005 р.
19. Мельник П. В.Розвиток податкової системи в перехідній економіці / Держ. подат. адміністрація України; Акад. ДПС України. — Ірпінь: Акад. ДПС України,2001.—355 с.
20. Мещерякова О.В.Податкові системи розвитих країн світу” — М, Фонд Правова культура, 1995 р.
21. Міжнародний центр перспективних досліджень.
22. Михасюк І., ЗалогаЗ., Мельник А., Крупка М. Державне регулювання
економіки, Київ,Ельга-Н, 2000.
23. Мокану Корнелія («Hunton&Williams»)Законодавство ЄС про податок на
додану вартістьВидавнича редакція Юстініан 2002 –2004
24. Налоговые системызарубежных стран: Учебник / под ред. В.Г. Князева, Д.Г. Черника – 2-е изд., перераб.и допол. –М.: Закон и право, 1997.
25. Подання ПрезидентаУкраїни до Верховної Ради – 200 Про внутрішнє та зовнішнє положення України в 2003році(статистичні таблиці) інформаційна система ЛІГА-ЗАКОН
26. Податковий кодекс України (основні положеннядоопрацьованого проекту) «Вісник податкової служби України», серпень 2000 р., №30, с. 31.
27. Пропозиції до концепції податкової реформи.
28. Радіонова І.Макроекономіка та економічна політика: Підручник для студентів економічних спеціальностейВНЗ – Київ: Таксон, 1996 – 238 с.
29. Савченко Л. А.,Цимбалюк А. В., Капіца В. А. та ін. Фінансово-правовий механізм формування дохідноїчастини бюджетів: Курс лекцій / Держ. подат. адміністрація України; Акад. ДПС України.— Ірпінь: Акад. ДПС України, 2002. — 356 с. 30. Савченко А. Г., Пухтаєвич Г.О, Тітьонко О.М. Макроекономіка.Київ, Либідь, 1999.
31. Социально-экономическаястатистика / под редакцией А.В.Головача – Киев, «Вища школа», 1991