Реферат
здисципліни “Гроші та кредит”
на тему
“ПЛАСТИКОВІКАРТКИ – СУЧАСНИЙ ПЛАТІЖНИЙ ІНСТРУМЕНТ”
ПЛАН
Вступ
1. Електроннігроші в платіжній системі держави
2. Безготівковірозрахунки, здійснювані за допомогою карток
Висновки
Література
ВСТУП
Гроші— одна з найдавніших економічних категорій. Вони відіграють важливу роль ужитті суспільства. Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку з точки зоруускладнення їх економічної сутності, підвищення суспільної ролі, а такожурізноманітнення форм. Залежно від економічного стану країни гроші втрачалиодну форму і набували іншої, що відповідала новим умовам. Однією зперспективних форм грошей є електронні гроші, які передбачають здійсненнярозрахунків за допомогою пластикових карток.
Метоюданого реферату є ознайомлення з такими категоріями, як «електронні гроші»,«пластикова картка», досвід їх впровадження в Україні і за кордоном, переваги інедоліки пластикових карток, їх види.
Завдання,поставлені для написання роботи:
- висвітленняпонять «електронні гроші», «пластикова картка»;
- дослідженнядосвіду впровадження пластикових карток;
- розглядпереваг і недоліків, видів пластикових карток та ін.
Теоретичнимзасадам вивчення пластикових карток як сучасного платіжного інструменту присвяченіпраці багатьох вчених, зокрема Басюк Н.Б., Бондарева О.В., Кочеткова В.Н. («Современнаясистема денежных расчетов»), Симовьяна С.В. («Банковские платежные карты, как средство предупреждения ипротиводействия легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем»), Єрохіної Н.А., МикитиноїО.Г. («Електронні гроші в платіжній системі держави») та інших. Тема достатньовивчена у літературних джерелах.
1.ЕЛЕКТРОННІ ГРОШІ В ПЛАТІЖНІЙ СИСТЕМІ ДЕРЖАВИ
Еволюціягрошей відбувалася у напрямі від товарної форми до паперової, і за нинішніхумов — до електронної. Паперові та електронні гроші — це замінники повноціннихзолотих чи срібних монет, а тому платоспроможність їх і усі інші властивостіповинні гарантуватися державою.
Нинівсі країни світу користуються так званими неповноцінними паперовими грошима.З'явилися вони понад 300 років тому. Електронним грошам усього 50 років.
Своєюпоявою паперові гроші зобов'язані прогресу суспільства у сфері товарноговиробництва. Їх важливою властивістю є економічність, портативність, подільність,ними можна забезпечити будь-які потреби обігу. Зі свого боку паперові грошісприяли інтенсифікації процесу товарного обігу. З їх появою темпи матеріальноговиробництва та обсяги надання послуг набагато збільшилися.
Однакрівень технологічного розвитку виробництва випередив сферу грошового обігу, інаприкінці XX століття треба було розв'язуватипроблему невідповідності форми грошей новим вимогам із боку суб'єктів ринку.
Засвоєю природою паперові гроші, як і металеві, мають обмежену рухливість, томуніякі нові методи й форми розрахунків не можуть радикально прискорити грошовийобіг. Отже, виникла необхідність використання нової форми грошей — електронної,що забезпечує таку швидкість грошового обігу, яка задовольняє потребиматеріального виробництва та інших суб'єктів ринку.
Електронні гроші — це замінники реальних повноцінних грошей, які існують увигляді електронних записів у спеціальних пристроях. Переказ грошових сум зарахунками у банках здійснюється автоматично за допомогою комп'ютерних систем таза безпосереднім розпорядженням власників.
Власникамелектронних грошей гарантується право постійно контролювати стан своїхрахунків, а також надається можливість перетворювати електронні гроші в іншуформу або цінність [4,134].
Історіярозвитку електронних грошей та їх обігу бере початок в Україні з 70-х років,коли були введені в експлуатацію обчислювальні метри для автоматизованогобухгалтерського обліку в установах Держбанку СРСР. Розпорядженням РадиМіністрів СРСР від 30 вересня 1960 року Держбанку та Державному комітетові завтоматизації і машинобудування було доручено розробити технічну документаціюдля впровадження системи автоматизації банківських операцій в установах банківМоскви починаючи з 1963 року. Від цього часу починається процес автоматизаціїбухобліку в банках і на підприємствах, створюються машинно-розрахунковістанції, а надалі — обчислювальні центри. Але від початку 80-х років сталоочевидним, що заходів з удосконалення лише бухгалтерського обліку недостатньо,аби запровадити прогресивні технології у сфері грошового обігу.
Напочатку 90-х років в Україні було започатковано двохрівневу банківську систему,з'явилися комерційні та кооперативні банки. Але технологія проведення операційу них не відповідала сучасним вимогам, особливо у сфері грошового обігу, розрахунківі платежів. Розрахунки між клієнтами банків проводилися за допомогою паперовихдокументів, іноді це тривало три тижні, інколи понад місяць (термін проходженняпоштових авізо становив від 7 до 20 днів) [2, 156].
Враховуючиважливість цієї проблеми, Національний банк України у 1992 році розробивКонцепцію електронного грошового обігу в Україні, яка розглядалася усімабанками та була затверджена Правлінням НБУ.
Першочерговимзавданням першого етапу реалізації зазначеної концепції було визначено розробкута впровадження системи електронних міжбанківських розрахунків, а на другомуетапі мала запрацювати система масових розрахунків населення з використаннямпластикових карток. Розробку системи міжбанківських розрахунків, яканазивається «Системою електронних платежів», або СЕП, здійснювавНаціональний банк України.
Юридичнимпідґрунтям для створення СЕП стали постанови Верховної Ради України «Пронорматив обігу платіжних документів в Україні» від 25.06.1993 року та«Про заходи щодо стабілізації соціально-економічного становища вУкраїні» від 23.12.1993 року. Нині шляхи, умови та порядок проведенняміжбанківських розрахунків регулюються за допомогою інструкції «Проміжбанківські розрахунки в Україні», затвердженої постановою Правління НБУ№ 621 від 27.12.1999 року.
Ужепонад 7 років система електронних платежів успішно виконує покладені на неїфункції вітчизняної платіжної системи. Упродовж цього часу спостерігаєтьсятенденція до зростання загального обсягу платежів. Якщо у 1994 році загальна кількістьвиконаних платежів становила 31 млн. трансакцій на загальну суму 48 млрд. грн.,то у 2000 році — відповідно 106 млн. трансакцій на 964 млрд. грн.
Перевагиелектронної системи платежів очевидні, але є й певні вади щодо їївикористання. Основна з них — централізація розрахунків у головних офісахкомерційних банків і у центральній розрахунковій палаті Нацбанку України, якірозташовані у Києві. Якщо в 1994 році за незалежним коррахунком, відкритим урегіональних розрахункових палатах, працювали 98% банківських установ, то напочаток 2001 року їхня кількість зменшилася до 17%. Отже, розрахунки міжсуб'єктами господарської діяльності, які розташовані в межах області, районуабо міста та обслуговуються в різних банках, здійснюються у м. Києві. З цієїпричини на кілька годин затримуються платежі між господарствами регіонів, щонегативно впливає на їх фінансовий стан.
Післятого, як за допомогою СЕП були розв'язані певні проблеми здійснення платежів наміжбанківському рівні, комерційні банки перейшли до наступного етапу впровадженняелектронних засобів — обслуговування юридичних осіб за системою «клієнт —банк». Ця система необхідна передусім клієнтам, які перебувають на значнійвідстані від банку, що їх обслуговує, або мають велику кількість платіжнихдокументів.
Створенів Україні нові платіжні системи зорієнтовані, в основному, на задоволенняпотреб держави, корпоративних клієнтів і самих банків. Щодо обслуговуваннянаселення за допомогою електронних грошей, то банківська система Українивідстає від світового рівня, що негативно позначається на стані грошового обігута його структурі. Питома вага готівкового обігу в країні становить майже 40%,а вартість підтримки Національним банком готівково-грошового обігу — не менш як120 млн. грн. щорічно. Отже, зменшення кількості готівки в обігу на 20—25% зарахунок впровадження пластикових карток може дати близько 25—30 млн. грн.економії державних коштів.
Уприскоренні розвитку процесу переходу до системи електронного обігу грошейповинне бути зацікавлене усе суспільство. Насамперед треба ухвалити закон, якийби визначив правовий статус електронних грошей, прирівняв ці гроші до будь-якихінших форм, виключаючи дискримінацію зазначеного платіжного засобу, установивби відповідальність за порушення у сфері електронних грошей та середовищі їхапробації. Необхідні суспільству й інші закони щодо регулювання взаємовідносинбанків і клієнтів з використання електронних грошей, встановлення заохочень тапільг для усіх учасників створення та поширення новітніх платіжних систем [4,134-146].
Великуроль при цьому відіграватимуть банки, які є основою для побудови системигрошового обігу та його регулювання. Тому всі банки повинні брати активнуучасть у впровадженні електронної системи розрахунків населення, створити новийтип банківського виробництва, який буде зорієнтований переважно на електроннуформу грошей, аби максимально задовольняти потреби кожної особи у цій сфері.
2. БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ, ЗДІЙСНЮВАНІ ЗА ДОПОМОГОЮ КАРТОК
Засобоммасових платежів населення за товари й послуги за допомогою електронної системигрошового обігу є використання пластикових карток. Пластикова картка — цезагальний термін, яким називають усі види карток, котрі можуть відрізнятисьтехнічними можливостями, призначенням та видами наданих послуг. Пластиковакартка — це ключ клієнта для отримання послуг, покупки товару за безготівковимрозрахунком або отримання своїх грошей, які зберігаються у банку.
ВУкраїні є три напрями впровадження платіжних карткових систем для розрахунківіз фізичними особами:
Ø міжнародні платіжні системи;
Ø внутрішні міжбанківські талокальні системи, впроваджені вітчизняними банками;
Ø Національнасистема масових електронних платежів (надалі — НСМЕП).
Зогляду на те, що вітчизняний ринок платіжних карток в Україні не розвинений,численні міжнародні платіжні організації прагнуть заповнити йогові своїмипластиковими картками. Розвиток платіжних карток в Україні бере свій початок ізвересня 1996 року, коли Приватбанк випустив першу вітчизняну картку міжнародноїсистемиVISA International. Повноправними членами міжнароднихплатіжних систем українські банки стали з 1997 року. Динаміка цього виду послугперевершила найсміливіші очікування.
Ниніу нашій країні 22 банки співпрацюють з системи VISA International та системи GUROY International і близько 50 банків діють на правахагентів. Емітовано понад мільйон карток, розгорнуто інфраструктуру прийому та обробкиплатежів за ними; до послуг власників карток понад 500 банкоматів і 10000пунктів електронного та ручного обслуговування.
Внутрішніміжбанківські платіжні системи нині лише на початковій стадії становлення. Вонизорганізовані за стандартами та правилами міжнародних систем, що гарантує надійністьїхньої роботи і бізнесу.
Внутрішнілокальні банківські платіжні системи дають клієнтам в основному лише доступ доїхніх рахунків, але сфера використання таких карток як платіжних обмежена [4, 138].
Кредитна(пластикова) картка є персоніфікованим платіжним засобом, призначеним для оплатитоварів, послуг, а також отримання готівки, Вона має розмір, визначений міжнароднимстандартом: 85* 54* 0,75 мм.
Всорокові роки в США почався розвиток платежів за допомогою таких карток, першоїпа яких була ресторанна кредитна картка DINERS CLUB, створена в Нью-Йорку в 1950 році.
Постійніклієнти ресторанів, що мають хорошу репутацію, могли одержати картку DINERS CLUB і пред’явити її в багатьохресторанах Нью-Йорка замість готівки. Оцінивши успіх DINERS CLUB, крупні американські компаніївипустили свої кредитні картки. Ними вже можна було користуватися не тільки вресторанах, але і в багатьох інших місцях (розрахунки за покупку товарів вмагазинах, оплата за телефонні послуги і т. д.) Перша пластикова кредитнакартка була випущена системою AMERICAN EXPRESS. З часом розвивалися старі системи і народжувалися нові.
Вданий час найбільшими кредитними системами є VISA — 50% світового ринку, EUROPAY (карти MASTER CARD і CIRRUS MAESTRO) — 30%, AMERICAN EXPRESS — 20%. На частки» DINERS CLUB доводиться 1,5% світовогоринку.
Розвитокбезготівкових розрахунків за допомогою кредитних карток викликаний, переважно,простотою у використовуванні цього засобу платежу для споживача.
ВСША картки користуються великою популярністю: того, хто її не має, вважають«негідним кредиту» [1, 6].
Дослідженняпоказали, що коли розплачуються кредитними картками, купують більшетоварів, ніж при оплаті готівкою.
Піонериплатіжних карток — компанії DINERS CLUB, AMERICAN EXPRESS змогли успішно розповсюдити їх завдяки ряду переваг:
1)за своїми розмірами кредитна картка значно менше чекової книжки;
2)кредитна картка зразу ж лягла використовуватися в міжнародному масштабі,оскільки вказані компанії забезпечили себе широкою мережею комерсантів, щоприймають їх картки;
3)можливість, в окремих випадках, забронювати або замовити щось по телефону, назвавши лише номер своєї картки, і користуватися певними пільгами укомерсантів, що входять в цю мережу.
Першимудосконаленням карток було їх «намагнічення». Щоб використовуватикартки в автоматах при видачі готівки і в автоматичних касах банків, на нихстали наносити закодовані магнітні доріжки. Інформація, що міститься на цихдоріжках, включає:
— банківські реквізити власникакартки, тобто адреса і код банку і відділення, а також номер його рахунку;
— пізнавальний запис, відповідний секретномуперсональному коду власника;
— термін дії картки;
/>— максимальну гумму, яку розташовує власник картки і яказменшується при кожному знятті грошей з рахунку.
Такимчином, за наявності достатньо хороших міжбанківських зв'язків власник карткиможе одержати наявні гроші у всіх автоматах свого банку і в більшості іншихбанків.
Напочатку 80-х років з'явилися картки з мікропроцесором. Мікропроцесорскладається з пристроїв, що запам'ятовують, для зберігання інформації іпроцесора, який сам по собі є комп'ютером і дозволяє обробляти інформацію, щоміститься в пристроях, що запам'ятовують. Картка з мікропроцесором має рядпереваг але порівнянню з магнітною. В найпростішому випадку — більший об'ємпам'яті (вся необхідна інформація з тримається в картці). Це збільшує швидкістьрозрахунків, зменшує вірогідність помилок, у момент розрахунків продавець іклієнт точно знають об'єм засобів на рахунку (перевитрата неможлива), карткипрактично неможливо підроблювати. Така картка дорожче магнітної, але має більшийтермін служби, система прочитування значно дешевше, велика пам'ять дозволяєзастосувати складний захист і додати картці багатофункціональність [6, 15].
Кредитні(пластикові) картки, що надаються їх власникам, випускаються в обіг банками,фінансовими, торговими і іншими компаніями, які забезпечують їх власниківшироким спектром фінансових послуг.
Широкепоширення набули:
1. Кредитнікартки (creditcards), які використовуютьсядля оплати різних видів товарів і послуг за рахунок кредиту, наданого клієнтубанком або спеціальною сервісною компанією (AMERICAN EXPRESS).
Оплатаза допомогою такої картки може проводитися в будь-якій точці, де є пристрій дляпідготовки торгового чека — сліпу, який платник підписує при покупці. Звичайнокредитні картки можуть використовуватися також для отримання готівки вбанківських автоматах.
2. Кредитнікартки, які використовуються для оплати певного виду послуг (або декількох взаємопов’язаних видів послуг) зарахунок кредиту, що фінансується в межах встановленого ліміту. Як правило,власник картки одержує певні пільги. Подібні картки можна назвати цільовими.Найбільш поширені картки, що дозволяють оплачувати рахунки в тисячах різнихготелів і ресторанів багатьох країн, картки оплати телефонних розмов, бензину,оренди машин. Існують також картки вживані для оплати товарів в певнихмагазинах.
3. Картки,що використовуються для гарантії чекових платежів (check guarantee cards). Вони видаються банком, де відкритийрахунок клієнта, і застосовуються для того, щоб уникнути отриманнянезабезпеченого чека або чека з підробленим підписом. Такі карткивикористовуються власниками Єврочеків і інших чеків, що застосовуються в деякихкраїнах.
4. Дебетовікартки (DebitCards), які використовуютьсядля оплати товарів і послуг, отримання готівки в банківських автоматах шляхомпрямого списання з рахунку клієнта (платника) необхідної суми грошей. Доступ дорахунку здійснюється через банківські автомати або спеціальні пристрої в торговихкрапках, які прочитують код клієнта, вказаний на магнітній смужці картки. Такікартки є найпростішими і універсальним замінником готівки. На відміну від інших кредитних карток, вони недозволяють оплачувати покупки за відсутності грошей на рахунку.
5.Картки для електронних банківських автоматів (Electronic Banking Machines-EBM або Automatic TeJJer Machines-ATM). Вони є різновидомдебетових карток і призначені для отримання готівки в банківських автоматах вмежах тих, що є на рахунку клієнта засобів і внесення готівки на рахунок клієнта [1, 9].
ВИСНОВКИ
Нинівсі країни світу користуються так званими неповноцінними паперовими грошима.З'явилися вони понад 300 років тому. Електронним грошам усього 50 років.
Електронні гроші — це замінники реальних повноцінних грошей, які існують увигляді електронних записів у спеціальних пристроях. Переказ грошових сум зарахунками у банках здійснюється автоматично за допомогою комп'ютерних систем таза безпосереднім розпорядженням власників.
Пластикова картка — це загальний термін, яким називають усі види карток, котріможуть відрізнятись технічними можливостями, призначенням та видами наданихпослуг.
ВУкраїні є три напрями впровадження платіжних карткових систем для розрахунківіз фізичними особами:
Ø міжнародні платіжні системи;
Ø внутрішні міжбанківські талокальні системи, впроваджені вітчизняними банками;
Ø Національнасистема масових електронних платежів.
Національнасистема масових електронних платежів для населення — це зручність безготівковихплатежів, швидке обслуговування, надійність зберігання грошей, можливістьвикористання банківського кредиту. Смарт-картка як інструмент цієї системихарактеризується тим, що в неї вмонтована мікросхема і вона здатна самостійнообробляти й запам'ятовувати зміну інформації, зокрема, визначати вільнийзалишок коштів на поточному рахунку чи залишок ліміту кредитної лінії напозичковому рахунку платника.
Повільневпровадження Національної системи електронних платежів стримує процесмодернізації грошового обігу. Тому перед нашим суспільством постало завдання-мінімум— не заважати цьому процесові і завдання-максимум — створити умови длянайбільшого сприяння.
Піонериплатіжних карток — компанії DINERS CLUB, AMERICAN EXPRESS змогли успішно розповсюдити їх завдяки ряду переваг:
1)за своїми розмірами кредитна картка значно менше чекової книжки;
2)кредитна картка зразу ж лягла використовуватися в міжнародному масштабі,оскільки вказані компанії забезпечили себе широкою мережею комерсантів, щоприймають їх картки;
3)можливість, в окремих випадках, забронювати або замовити щось по телефону, назвавши лише номер своєї картки, і користуватися певними пільгами укомерсантів, що входять в цю мережу.
Широкепоширення набули:
1. Кредитнікартки, які використовуються для оплати різних видів товарів і послуг зарахунок кредиту, наданого клієнту банком або спеціальною сервісною компанією.
2. Кредитнікартки, які використовуються для оплати певного виду послуг (або декількох взаємопов’язаних видів послуг) зарахунок кредиту, що фінансується в межах встановленого ліміту.
3. Картки,що використовуються для гарантії чекових платежів.
4. Дебетовікартки, які використовуються для оплати товарів і послуг, отримання готівки вбанківських автоматах шляхом прямого списання з рахунку клієнта (платника)необхідної суми грошей.
5.Картки для електронних банківських автоматів. Вони є різновидом дебетовихкарток і призначені для отримання готівки в банківських автоматах в межах тих,що є на рахунку клієнта засобів і внесення готівки на рахунок клієнта.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Басюк Н.Б.,Бондарева О.В., Кочетков В.Н. Современная система денежных расчетов. – К.:Украинско-Финский институт менеджмента и бизнеса, 1997. – 190 с.
2. Пластиковыекарты. 4-е издание, переработанное и дополненное. – М.: Издательская группа«БДЦ-пресс», 2002. – 576 с.
3. Симовьян С.В.Банковские платежные карты, как средство предупреждения и противодействиялегализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем: Монография. –Харьков: Изд-во Нац. ун. внутр. дел, 2003. – 240 с.
4. ЄрохінаН.А., Микитина О.Г. Електронні гроші в платіжній системі держави // ФінансиУкраїни. – 2002. — № 3. – С. 134-140.
5. РоманенкоЛ.Ф. Особливості використання українськими комерційними банками пластиковихкарток у зарплатних проектах // Фінанси України. – 2002. — № 6. – С. 105-107.
6. ХарченкоВ. Нове у використанні платіжних карток // Вісник НБУ. – 2005. — № 8. – С.15-17.