ПЛАН
ВСТУП
1.Особливості фінансування бюджетних установ та організацій в Україні
2.Практичне завдання
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Необхідність в існуваннідержавного бюджету обумовлюється природою держави, яка за своїм призначеннямпокликана виконувати загальносуспільні завдання і функції, а також об'єктивно існуючимзаконом вартості, існуванням товарно-грошових відносин та іншими факторами.
Бюджету в системідержавних фінансів належить центральне місце. Він, як система економічнихрозподільних відносин, охоплює фактично все суспільство, на відміну від іншихланок фінансової системи, які мають більш обмежене функціонування. Це пов’язаноз тим, що бюджет повинен забезпечити виконання державою її основних функцій –управління, оборони, регулювання економіки, соціальної.
Держававикористовує бюджет для здійснення територіального, внутрішнього іміжгалузевого розподілу і перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структурисуспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. В умовахформування ринкових відносин бюджетна система має надавати фінансову підтримкущодо роздержавлення і демонополізації галузей господарства, забезпеченнясоціального захисту населення.
В основу законодавства України занесене поняття бюджету як плану. В тойже час це фонд, з якого держава черпає свої фінансові ресурси для забезпеченнясвого функціонування.
Тому суть бюджету полягає не в тому, що це певна сума грошових коштів,які знаходяться на певному рахунку, а в тому, що він передбачає напрямиспрямування доходів на певні видатки, а сама по собі сума може бути лишезафіксованою в певний період величиною коштів, які надійшли і які вжевикористані.
Дана робота висвітлює особливостіфінансування бюджетних установ та організацій в Україні.
1.Особливості фінансуваннябюджетних установ та організацій в Україні
Бюджетне фінансуванняявляє собою безповоротний та безоплатний відпуск коштів з державного тамісцевих бюджетів на виконання загальнодержавних функцій і функціймуніципальних органів та забезпечення діяльності бюджетних установ таорганізацій. Кожнеокреме бюджетне підприємство, організація або установа отримує асигнування лишез одного бюджету. Саме це є одним зі специфічних принципів бюджетногофінансування поряд із загальними принципами здійснення видаткової політики.Винятком із загального правила є фінансування незапланованих заходів,пов'язаних із стихійним лихом, епідеміями, ліквідацією втрат від катастрофтощо. У такому разі кошти на покриття витрат виділяються як з місцевих, так і здержавного (зокрема, з Резервного фонду Кабінету Міністрів України) бюджетів.
Ще одним спеціальнимпринципом бюджетного фінансування є фінансування бюджетних установ на основівстановлених економічно і науково обґрунтованих нормативів, що встановлюютьсядля кожної сфери діяльності держави.
Розподіл установна ті, що фінансуються з державного бюджету, і ті, що отримують асигнування змісцевих бюджетів, здійснюється залежно від їх значимості та підпорядкування. Так, з державного бюджету отримуютьфінансування національні установи; підприємства, організації та заклади, щопідпорядковані безпосередньо міністерствам України, державним комітетам тавідомствам. Інші бюджетні установи фінансуються головним чином із відповіднихмісцевих бюджетів.
Відповідно до ст.86 Бюджетного кодексу України розмежування видів видатків між місцевимибюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуваннямкритеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосередньогоспоживача. З бюджетівсіл, селищ, міст та їх об'єднань здійснюються видатки на фінансування бюджетнихустанов та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальнихпослуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів.
З бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласногозначення, а також районних бюджетів здійснюються видатки на фінансуваннябюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальнихпослуг, гарантованих державою для всіх громадян України. У свою чергу видаткина фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державоюсоціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм,потреба в яких існує в усіх регіонах України, здійснюються з бюджету АвтономноїРеспубліки Крим та обласних бюджетів. Через бюджети міст Києва та Севастополяфінансуються усі три передбачені групи видатків.
У видаткових відносинахберуть участь щонайменше три суб'єкти. Владною стороною виступають Міністерствофінансів України, яке складає розпис видатків, і Державне казначейство, якедозволяє користуватися бюджетними призначеннями (асигнуваннями). Останнє можепоновлювати або припиняти фінансування бюджетних установ залежно від станудодержання фінансової дисципліни.
Посередником виступаєуповноважений банк, де відкрито єдиний казначейський, особовий та реєстраційнийрахунки бюджетної установи. Банк здійснює контроль за витрачанням готівки,порядком сплати податків і обов'язкових зборів, порядком списання коштів зрахунку. Третім учасником видаткових правовідносин є або розпорядник бюджетнихкоштів, або безпосередній отримувач бюджетних коштів. Жоден із суб'єктів не маєправа оперативної самостійності.
Розпорядники бюджетних коштівподіляються на головних та нижчого рівня. Головні розпорядники коштівДержавного бюджету України затверджуються Законом про Державний бюджет Українишляхом встановлення їм бюджетних призначень. Відповідно, головні розпорядникикоштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет.
Головними розпорядникамибюджетних коштів можуть бути виключно:
1) за бюджетнимипризначеннями, передбаченими Законом про Державний бюджет України, — органи,уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, КабінетомМіністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а такожміністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний СудУкраїни, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи таорганізації, які визначені Конституцією України або входять до складу КабінетуМіністрів України, в особі їх керівників;
2) за бюджетнимипризначеннями, передбаченими бюджетом Автономної Республіки Крим, — уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльністьВерховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів АвтономноїРеспубліки Крим, а також міністерства та інші органи влади АвтономноїРеспубліки Крим в особі їх керівників;
3) за бюджетнимипризначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами, — керівники місцевихдержавних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівникиголовних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурнихпідрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.
У межах встановленихповноважень головний розпорядник бюджетних коштів:
1) розробляє плансвоєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовимиактами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунокбюджетних коштів;
2) розробляє напідставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їхМіністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органові;
3) отримуєбюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджетУкраїни чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку дорозпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомостіпро обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;
4) затверджуєкошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше непередбачено законодавством;
5) здійснюєвнутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетнихкоштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням нимибюджетних коштів;
6) одержує звітипро використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня таодержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання нимибюджетних коштів.
У межахвстановлених бюджетних призначень головний розпорядник має можливістьперерозподіляти свої видатки з метою забезпечення їх пріоритетності як настадії формування проекту бюджету при підготовці бюджетного запиту, так і настадії виконання бюжету при складанні бюджетного розпису та у процесі поточноговиділення коштів.
Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня — це розпорядник, який у своїйдіяльності підпорядкований відповідному головному розпорядникові, розпорядниковівищого рівня, та/або діяльність якого координується через нього.
Розпорядники бюджетнихкоштів нижчого рівня поділяються на розпорядників коштів другого та третьогоступеня. Розпорядниками бюджетних коштів 2-го ступеня є бюджетні установи в особіїх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язаньта здійснення виплат з бюджету, на виконання функцій самої установи, яку вониочолюють, і на розподіл коштів для переказу розпорядникам 3-го ступеня табезпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.
Розпорядникамибюджетних коштів 3-го ступеня є бюджетні установи в особі їх керівників, якіуповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійсненнявиплат з бюджету, на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і нарозподіл коштів безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.
Враховуючиперсоналізацію відповідальності за порушення бюджетної дисципліни танеобхідність підвищення фінансового контролю за витрачанням коштів, Бюджетнимкодексом передбачено, що кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичніособи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів),надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів. Отже, одержувачі бюджетних коштів — це підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації,що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з бюджету якфінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконаннязагальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників.
Після отриманнякоштів із бюджету на свої рахунки головні розпорядники у встановленому порядкуперераховують кошти на поточні рахунки підвідомчих підприємств, організацій тазакладів — на рахунки розпорядників нижчого ступеня.
По бюджетах містрайонного підпорядкування, сільських та селищних бюджетах фінансуванняздійснюють відповідні виконавчі комітети органів місцевого самоврядування. Таким чином, у фінансуванні витрат збюджету беруть участь усі ланки бюджетної системи України. Аналізуючи видатковівідносини, доцільно згадати й правові форми, які застосовуються у регулюваннізазначеного інституту фінансового права. Зокрема, відносини в галузі видатківрегулюються актами, що поділяються на:
1) акти, нормияких регламентують фінансові відносини: Закон про Державний бюджет України,рішення про місцеві бюджети, постанови Кабінету Міністрів України, інструкціїМінфіну та Держказначейства;
2) актидодержання і виконання правових норм, за допомогою яких реалізуються права таобов'язки учасників видаткових відносин: кошториси, бюджетні доручення, ордера,грошові чеки, лімітні довідки тощо.
Кошторисно-бюджетнефінансування — це метод безповоротного, безоплатного відпуску грошових коштівна утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, наоснові відповідних фінансових планів — кошторисів бюджетних установ.
За кошторисно-бюджетнимметодом фінансується майже вся невиробнича сфера суспільства, що базується надержавній або комунальній (муніципальній) формі власності, тобто вся бюджетнасфера. Зокрема, на кошторисно-бюджетному фінансуванні перебувають установи таорганізації, що здійснюють державне управління, міжнародну діяльність,забезпечують національну оборону і правоохоронну діяльність та безпеку держави.За рахунок коштів бюджетів відповідного рівня утримуються установисоціально-культурної сфери: освіти, охорони здоров'я, соціального захисту тасоціального забезпечення, культури та мистецтва, фізичної культури та спортутощо. Переважно з місцевих бюджетів утримуються установи житлово-комунальногогосподарства.
Отже,забезпечення бюджетних установ грошовими ресурсами називаєтьсякошторисно-бюджетним фінансуванням, що являє собою систему науково таекономічно обґрунтованих заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів інапрямів використання фінансових ресурсів, а також визначення їх оптимальнихобсягів для кожного об'єкта, що утримується за рахунок бюджетних коштів.
Кошторисбюджетних установ є основним плановим документом, який надає повноваженнябюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсягі спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій тадосягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.
Здійсненнявидатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у межах затвердженихкошторисів доходів і видатків, планів асигнувань або планів використаннябюджетних коштів органами Державного казначейства проводиться черезреєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників бюджетних коштів. Такі рахунки відкриваються дляодержання коштів з бюджету і для повного обліку бюджетних коштів та контролю заїх використанням в органах Державного казначейства на кожний бюджетний рік. Позакінченні року рахунки закриваються, оскільки згідно з чинним законодавствомусі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетногоперіоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічнібюджетні призначення.
Для того, щобвідкрити рахунок у Казначействі, бюджетна установа повинна подати заяву провідкриття, підписану двома підписами (керівника і головного бухгалтера);довідку про внесення установи до Єдиного реєстру підприємств і організаційУкраїни із зазначенням ідентифікаційного номера установи; нотаріальнозасвідчену копію статуту (положення) організації; довідку про доведення дорозпорядника коштів обсягу асигнувань, передбачених в акті про бюджет напоточний період з розподілом їх за всіма підрозділами бюджетної класифікації;довідку про затвердження кошторису з поквартальним розподілом; картку зізразками підписів; звіт про виконання попереднього кошторису.
Реєстраційний рахуноквідкривається після письмового повідомлення про це розпорядника бюджетнихкоштів.
Органи Державногоказначейства укладають з розпорядниками коштів договори на здійснення рахунківі обслуговування таких осіб відповідно до встановлених лімітів. Кількістьреєстраційний рахунків для розпорядника бюджетних коштів залежить від ступенядеталізації контролю казначейства за використання бюджетних коштів відповідно добюджетної класифікації.
Підставою для здійснення видатків розпорядників бюджетних коштів є платіжнідоручення, підготовлені власниками рахунків, та документи, що підтверджуютьцільове спрямування коштів (рахунки, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортнінакладні, трудові угоди (контракти), договори на виконання робіт, активиконання робіт тощо). Порядок їх оформлення та подання до органів Державногоказначейства регламентується вимогами законодавства, що визначають порядокобліку зобов'язань, у межах яких розпорядник бюджетних коштів повинен сплатитипевну суму коштів виконавцеві. Платіжні доручення подаються до органівДержавного казначейства у двох примірниках або в кількості примірників,потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Термін їх діївстановлюється у межах 10 календарних днів з дня виписки. У межах встановленихповноважень казначейські органи визначають порядок та строки зберіганнярозрахункових документів згідно з чинним законодавством.
2.ПРАКТИЧНЕЗАВДАННЯ
Школа третьогоступеня, що має відповідну ліцензію Міністерства освіти та науки України,фінансується з бюджету і надає платні послуги з освіти, зокрема щодо підготовкиробітників різних професій.
Обгрунтуйте,посилаючись на чинне законодавство, чи звільняються від оподаткування податкомна додану вартість платні послуги з підготовки робітників різних професій.
Відповідь
Так, школа третього ступеня, що маєвідповідну ліцензію Міністерства освіти та науки України, фінансується збюджету і надає платні послуги з освіти, зокрема щодо підготовки робітниківрізних професій звільняється від оподаткування податком на додану вартість.
Так, підпунктом 5.1.3 пункту 5.1 статті5 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (зізмінами та доповненнями) визначено, що звільняються від оподаткування операціїз поставки послуг з виховання та освіти дітей дитячими музичними та художнімишколами, школами мистецтв, будинками культури; послуг з дошкільного виховання,початкової, середньої, професійно-технічної та вищої освіти закладами, якімають спеціальний дозвіл (ліцензію) на поставку таких послуг, незалежно від їхорганізаційно-правового статусу та форми власності, згідно з переліком такихпослуг, визначеним Кабінетом Міністрів України, а також послуг з розміщенняучнів або студентів в інтернатах або гуртожитках.
Постановою Кабінету Міністрів Українивід 8 червня 2005 р. N435 затвердженоперелік послуг з виховання та навчання, операції з надання яких звільняютьсявід обкладення податком на додану вартість. Пункт 3 цього переліку визначає: «послуги з усіх видівосвітньої діяльності, які надаються загальноосвітніми навчальними закладами I- IIIступеня»звільняютьсявід обкладення податком на додану вартість.
ВИСНОВКИ
Отже, формуванняефективної бюджетної системи — невід'ємна складова процесу розбудови ефективноїдержави, ринкової економіки і відкритого суспільства. Бюджетна політика разоміз грошово-кредитною політикою забезпечують найважливіші економічні функціїдержави:
- фінансовезабезпечення виконання державою своїх функцій;
- підтримкуфінансової стабільності та збалансованості в країні;
- забезпеченняфінансової цілісності держави;
- створеннястимулів для соціально-економічного розвитку.
Для виконаннясвоїх функцій державні органи на всіх рівнях управління повинні мати у своємурозпорядженні відповідні фінансові ресурси. З цією метою в державі створюєтьсярозгалужена мережа бюджетів, що забезпечують акумуляцію грошових коштіврегіонів для фінансування їх господарства, соціальної сфери, благоустрою, утриманнямісцевих органів законодавчої і виконавчої влади і ін.
Державний бюджет вiдiграє важливу роль в перерозподiлi ресурсiввiдповiдно до суспiльних iнтересiв. В умовах ринкової недостатностi для бiльшефективного розмiщення ресурсiв застосовується, як правило, високий ступiньперерозподiлу коштiв, у той час як в досконалiй ринковiй системi практикуєтьсязменшення рівня оподаткування підприємств, передача приватним інститутамфункцій соціального захисту.
За допомогою бюджетної полiтики здiйснюється цiльове спрямування коштiв,яке неможливе з точки зору мiркувань поточної економiчної ефективностi, але маєстратегiчне значення для суспiльства: витрати на державнi органи, оборону,соцiальний захист, науку i освiту, неприбутковi стратегiчно важливi виробництватощо. Сучасна держава, окрім виконання своїх безпосередніх владних тасоціальних функцій, несе на собі відповідальність за ефективне функціонуванняринкової економіки країни, що, зрештою, забезпечує національнуконкурентоспроможність.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон про податок на прибуток — ЗаконУкраїни «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. №283/97-ВР.
2. Закон про ПДВ — Закон України «Проподаток на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.
3. Бюджетний кодекс України:Закон України від 21 червня 2001 р. № 2542 – ІІІ// Голос України. – 2001. — 24липня.
4. Постанова Кабінету Міністрів “Про впровадження казначейськоїсистеми виконання державного бюджету” від 14.01.97 № 13 // Зібраннязаконодавства України. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України. –1997. — №1.
5. Постанова Кабінету Міністрів “Про затвердження Положення пропорядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконаннякошторисів доходів і видатків бюджетних установ та організацій” від 09.01.2000№17 // Зб. Урядових нормативних актів України. –2000. — № 13.
6. Матвеева В. Бюджетні організації: бухгалтерський облік іоподаткування. – Х.: Фактор, 2005. – 566 с.
7. Облік у бюджетних установах: Навч. посібник / За ред. О.А. Заїнчковського,Т.М. Сторожук. – Ірпінь, Академія ДПС України, 2002. – 535 с.
8. ОсипчукЛ. Виконання державногобюджету/Економіка/Фінанси. Право. — №11, 2008.-С.51-54.
9. Терещенко Ю.І. Фінансовеправо. К: Юридична книга, 2006. — 422с.