Реферат на темуНепрямі податки та їх класифікація
ВСТУП Актуальність теми. В умовах переходу України доринкових методів господарювання змінюються функціїподаткової системи і податкової політики в цілому. Існують різні погляди нароль податків у державі з економікою перехідного періоду. Проте, жодна країнасвіту не досягла економічної могутності, не створивши стабільної податковоїсистеми.Система оподаткування в Україні почала формуватися1991 р. Її головні принципи і підходи закладено в Законі України “Про системуоподаткування”, але з часом вона постійно змінюється – вносяться доповнення,уточнення, поправки. Правові норми, що регулюють відношення, пов’язані іззбором, розподілом і використанням податкових надходжень в Україні,відображають усі зміни державної фінансової політики, спрямованої на подоланнякризи і створення ефективної ринковоїВихідним положенням для поняття сутності податків єрозуміння того, що податки є найважливішою і найдавнішою формою фінансовихвідносин між державою і членами суспільства. Поява податків зумовлена виникненнямдержави і виконанням державою суспільно необхідних функцій. За економічнимзмістом податки – це фінансові відносини між державою і платниками податків зметою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів,необхідних для виконання державою її функцій.
Непрямі податки та їхкласифікаціяТрадиційно структура, до якої входять усі видиподатків, побудована з прямих та непрямих податків. Такий розподіл було взятофінансовою наукою з практики ХУІ ст., що в свою чергу обумовлено існуваннямдеяких ознак. Хоча існують і інші ознаки, за якими класифікуються податки, насцікавить саме ця, оскільки вона найбільшою мірою пов’язана із впливом податківна економіку.Коли вчені почали з’ясовувати, що ж лежить в основірозподілу податків, то виявилось, що дуже важко встановити ознаки такогорозподілу. У фінансовій науці розподіл на прямі та непрямі податки впершезроблено Д.Люкком у кінці ХУІІ ст… В основу розподілу було покладено ознакуперекладності податків. Після визначення основного положення, що всякийподаток, з кого б він не стягувався, в кінці кінців припадає на землевласника,Люкк встановив, що податкам, які припадають на землю не прямо, слід надатиперевагу податкам, які стягуються безпосередньо з землевласника [27, с.119].Таким чином, поземельний податок – це прямий податок, інші податки – ценепрямі. Фізіократи підтвердили та поглибили цей розподіл, виходячи з того, щоодин лише доход землевласника дійсно чистий доход, з якого сплачуються усіподатки [27, с.119].А.Сміт вважав, що доходи отримуються не тільки зземлі, а й з капіталу та праці. Розширення поняття доходу, що належалобезпосередньо оподаткувати, дозволило А.Сміту включити податки напідприємницький прибуток та заробітну плату, які він вважав такими, щоперекладаються, в прямі податки. Він визначив непрямі податки як податки, якіприпадають на витрати [30, с.36].Таким чином, прямими податками вважати ті, якізбираються з платників, що повинні нести їх, а непрямі податки – ті, що падаютьна осіб, які перекладають їх на інших.На нашу думку саме теоретична можливість перекладанняподатків є важливою, так як на практиці межу між прямими та непрямими податкамиважко було провести раніше і ще складніше це зробити в сучасних податковихсистемах.Іншим способом розподілу податків на прямі та непрямістало прийняте розмежування їх по способу оподаткування та стягнення.Запропонована А.Вагнером, так звана адміністративно-технічна класифікація,базується саме на такому способі. Прямі податки побудовані на основі явищ таознак постійного характеру і тому завчасно визначених (володіння абокористування майном). Вони стягуються за особистими, що періодично складаються,списками платників на підставі кадастру і в певні строки. непрямі податкивиходять із змінних явищ, окремих дій, фактів, як, наприклад, з різних актівспоживання, угод, послуг, що оподатковуються на підставі певних тарифів.Про подібну класифікацію говорив Гофман: “Я володіюземлею і на мене падає прямий податок – поземельний, я палю тютюн, тобтоздійснюю дію і плачу податок непрямий” [39, с.41].І знову ж таки, ця класифікація не може бути визнанаоб’єктивною. Ознака, за якою проведено розмежування, має достатньо зовнішній,адміністративно-технічний характер. Як у непрямих податках для суб’єктаоподаткування встановлюються строки внесків, так і у прямих. Розміри і термінисплати непрямих податків є невизначеними лише для носіїв цих податків у випадкуїх повної перекладності. І останнє, ця класифікація припускає різне тлумаченняі не може включати в себе всі види оподаткування. Зокрема, мито оподатковуєпостійний факт – володіння товаром і дію – перевезення через кордон.
Схема 1.Система оподаткування в Україні представлена таким чином
/> /> /> /> /> /> /> /> />
У пошуках кращої класифікації наука називала прямимоподаткування майна, непрямим – оподаткування вчинків, розрізняла податки навиробництво та податки на споживання. Оподаткування певного джерела буловіднесено до прямих податків, оподаткування на підставі обліку загальноїплатоспроможності особи – до непрямих. Тобто, при безпосередньому встановленніплатоспроможності стягуються прямі податки, при опосередкованому – непрямі.Таким чином, протягом довгого часу існувала великакількість поглядів, ідей, концепцій щодо розподілу податків. Не зважаючи накритику, традиційна класифікація податків на прямі та непрямі продовжуєіснувати. Як образно зазначив Рошер, “про пряме і непряме оподаткування можнаговорити так же спокійно, як у наці говорять про схід та захід сонця” [32,с.124].Податкові системи свідчать, що непряме оподаткуваннявпливає на дискреційний дохід та напрямки його використання і за своїмхарактером аналогічні дії прямих податків. Однак, воно характеризується інизкою переваг у порівнянні з прямим, оскільки забезпечує анонімність(стягнення податку зв’язано з рухом товарів та послуг, а не доходів); часреалізації і сплати практично співпадає.Як зазначають дослідники: “Особливого поширення вЄвропі податок на додану вартість набув в 50-их роках ХХ ст. Навряд чи можнастверджувати, що він однаково інтенсивно почав використовуватися в усіх країнах(наприклад, в Австрії і Швейцарії він не використовується до цього часу). У СШАі Канаді так і не змогли знайти переконливих аргументів на користь цьогоподатку, його вважають як такий, що протирічить Конституції США” [11, с. 5].Розрізняють дві основні групи непрямих податків, якізалежать від характеру торговельної діяльності. Внутрішня торгівля пов’язана звикористанням акцизів. Зовнішня торгівля характеризується встановленням митнихподатків на товари, що експортуються та імпортуються.Акцизи – податки на предмети масового споживання, яківиробляються і реалізуються в межах країни, а також на призначені длявнутрішнього споживання товари іноземного виробництва. Акцизи встановлюються увигляді надбавки до ринкової ціни.Залежно від охоплення товарів оподаткуванням акцизиподіляються на специфічні й універсальні. Специфічні акцизи встановлюютьсяна окремі види товарів. Саме вони виникли спочатку і протягом довгого часузалишались основним видом непрямих податків. У процесі розвитку специфічнихакцизів виникали різні форми обкладання: по площі посіву сировини, з якоївиготовляються підакцизний продукт, по продуктивності знарядь виробництвапідакцизного товару; по сировині або напівфабрикату (солод в акцизі пива); поготовому продукту.Перші три системи оподаткування приводять донерівномірності обкладання, оскільки податки встановлюються, виходячи зсереднього виходу готової підакцизної продукції з одиниці площі, з одиницісировини, з середньої продуктивності. Це призвело до поступового зникненняперших трьох форм і з кінця ХІХ ст. домінуючою стала четверта.Встановлення специфічних акцизів на різні групитоварів має певні протиріччя. Довгий час об’єктом оподаткування специфічнимиакцизами були предмети першої необхідності. Оподаткування цих товарівзабезпечувало швидкість, стабільність і рівномірність надходжень, аджескорочення споживання цих товарів відбувається в останню чергу. Але сильнарегресивність таких податків зумовила поступове виключення предметів першоїнеобхідності з кола підакцизних товарів. З іншого боку, встановлення більшвисоких акцизів лише на товари розкошу звужує сферу застосування специфічнихакцизів.На сьогоднішній день у більшості країн світуспецифічними акцизами оподатковуються саме предмети не першої необхідності, алешироко оподатковуються акцизами, наприклад, алкогольні та тютюнові вироби.Постійне розширення асортименту товарів широкоговикористання, які оподатковувались акцизом, обмежувало розвиток акцизів успецифічній формі. тому економічно вигідніше було переходити до загальногонепрямого оподаткування. Це привело до виникнення універсальних акцизів.Універсальний акциз – непрямий податок, якийвстановлюється державою у вигляді надбавки до загального обороту реалізованихтоварів за єдиною чи кількома ставками. Поширення універсальних акцизівзумовлене їх властивостями. Широка база оподаткування забезпечує стійкінадходження до бюджету, які не залежать від змін в уподобаних споживачів таасортименті реалізованих товарів.Досліджуючи використання універсальних акцизів вісторичному аспекті можна виділити три основні його форми: податок на продаж,податок з обороту, податок на додану вартість. При перших двох формахоподаткування, як правило, відбувається на всіх стадіях виробництва іреалізації, тобто воно є багаторазовим. Така система оподаткування маєкумулятивний характер. Саме кумулятивний характер податку з обороту є йогоголовним недоліком. У зв’язку з цим стали використовувати таку формууніверсального акцизу, як податок на додану вартість. Його принципова різницяполягає в тому, що він не поширюється на додану вартість, яка вже була ранішоподаткована.У наш час податок на додану вартість визнаєтьсябагатьма фінансовими експертами в якості найбільш досконалого та перспективноготехнічно з точки зору розширення сфери його дії.Розрізняють три альтернативні форми оподаткуваннядоданої вартості: продуктова, доходна, споживча. Споживча – найбільш популярнаформа податку на додану вартість. У випадку її застосування підприємствудозволяється повне вирахування вартості придбаних машин та обладнання. Такимчином, оподатковується тільки споживання.Споживча форма податку на додану вартість вважаєтьсясамою досконалою. На відміну від продуктової та доходної форм, вона більшсприятлива для інвестування та економічного зростання.У сучасних умовах податок на додану вартість поряд ізподатком на прибуток і прибутковим податком з громадян є одним ізнайпоширеніших у світі. В цілому він нескладний в обчисленні, забезпечує сталінадходження, оскільки додана вартість – досить стабільний показник.При стягнені непрямих податків виникаютьправовідносини, в яких беруть участь три суб’єкти: суб’єкт податку, носійподатку і податковий орган.Суб’єкт податку – це виробник або продавець, який відповідно законувступає в якості юридичного платника податку, тобто сплачує до бюджету сумуподатку від реалізованого товару або наданих послуг. Його можна кваліфікуватияк збирача податків.Носій податку – це фізична або юридична особа, кінцевий споживачтовару, в ціні якого міститься непрямий податок. Купуючи товари, споживачфактично стає платником податку. Таким чином податок перекладається з суб’єктана носія податку.Перекладання податків – це наслідок введення непрямогооподаткування, включення податків до цін товарів, що реалізуються (послуги, щонадаються), внаслідок чого тягар податку несуть не суб’єкти, а споживачітоварів.Формально непрямі податки стягуються за пропорційнимиставками (тарифами). Кожен фактичний платник податку сплачує при придбаннітовару однакову суму податку, незалежно від отримуваного доходу. Але за своєюсутністю непрямі податки регресивні, так, чим вищий дохід, тим менша питомавага цих податків у доході споживача і навпаки, чим нижчий дохід, тим більшапитома вага цих податків. Виходячи з цього, непрямі податки соціальнонесправедливі.Непрямі податки, так як і всі інші мають свої перевагий недоліки.Переваги непрямих податків пов’язані насамперед з їхзначенням у формуванні доходів державного бюджету. Однак це зовсім не означає,що вони не виконують регулюючої функції. При вмілому використанні непряміподатки можуть бути дієвими фінансовими інструментами регулювання економіки:непрямим податкам властиве швидке надходження, відбулась реалізація –проводиться перерахування податку на додану вартість і акцизного збору нарахунки бюджету; споживання більш-менш рівномірне в територіальному розрізі, атому непрямі податки знімають напругу в міжрегіональному розподілі доходів;стимулюють державу до забезпечення відповідних умов для розвитку виробництва ісфери послуг, адже чим більший обсяг реалізації, тим більші надходження добюджету; при вмілому застосуванні непрямих податків держава може регулюватипроцес споживання, стимулюючи його в одних напрямках і стримуючи в інших.Таким чином, широке розповсюдження непрямих податківбуло зумовлено перш за все фіскальними вигодами податків на споживання.М.Н.Соболєв говорить про три сторони фіскальних вигод таке; “Ці податки,оскільки вони припадають на предмети широкого споживання, завжди дужеприбуткові для держави. Їх прибутковість спирається саме на їх великеспоживання” [31, с.124-125].Третя сторона фіскальних вигод пов’язана з тим, щонепрямі податки, входять до ціни товарів, купованих споживачем тоді, коли в нихє гроші в кишені, не можуть супроводжуватись недоїмками, як це відбувається зподатками на виробництво (прямі податки).Але об’єктивний підхід вимагає і розгляду їхнедоліків. при цьому слід пам’ятати, що як переваги, так і недоліки не є чимосьвічним та раз і назавжди зафіксованим. Та що було перевагою в одних умовах,може бути недоліком в інших, і навпаки.Перший недолік непрямих податків полягає в їхзворотній пропорційності платоспроможності споживачів, іншими словами – в їхрегресивному характері. По-друге, непрямі податки відрізняються тим, щовимагають великих витрат на стягування. необхідно утримувати великий персоналдля нагляду за виробництвом оподаткованих товарів, щоб товари не з’явилися наринку без оподаткування. Митні податки вимагають утримання цілої гвардії митноїварти для над зору за тим, щоб не провозились та не проносились контрабанднітовари.І, по-третє, стягування непрямих податків протирічитьінтересам підприємців. Вони (податки споживання) змушують фінансові відомствавтручатися до способів виробництва та обміну. Для того, щоб з успіхом стягуватиподатки, доводиться у різних відношеннях обмежувати обов’язковими правиламивиробництво та продаж, зачіпаючи деколи саму техніку виробництва.Вплив непрямих податків на промисловість заслуговуєособливої уваги. Хоча на перший погляд при встановленні непрямих податківдержава переслідує фіскальні інтереси, все ж таки, розмірами оподаткування таформами стягнення вона значно впливає на розвиток промисловості, яказнаходиться безпосередньо у зв’язку з непрямим оподаткуванням. Результатинепрямого оподаткування відносно обмежують виробництво, в особливості мале тасереднє, сприяючи монополізації або зосередженню підакцизних виробництв у рукахвласників великих капіталів. Непрямі податки за звичаєм складають значнучастину витрат виробництва оподаткованого товару, перевищуючи нерідко усі іншівитрати. Тому, при деякій ціні, яка встановилась на товар, що належитьоподаткувати непрямим податком, зміна розміру оподаткування може легко зробитивиробництво даного виду товару доцільним там, де воно було недоцільно, танедоцільним там, де воно було прибутковим. Теж саме можна сказати і про умовистягнення та контролю, які можуть у деяких випадках завдати значної фінансовоїшкоди малим підприємствам, якщо виконання їх можливе тільки для великоговиробництва. Таким чином, якщо для кінцевого платника – для споживачівоподаткованого предмету непрямі податки можуть бути менш обтяжливими, товиробники можуть не тільки сильно постраждати, але й розоритися при введеннінового непрямого податку, збільшення його розміру або зміни форми стягнення.Підсумовуючи всі “за” і “проти” непрямих податків,Л.В.Хомський пише, що “непрямі податки не можуть бути віднесеними до ряду такихформ, які, пануючи у фінансовій системі, відповідали б основними вимогамраціональних податків” [38, с.149].
непрямийподаток