Вступ
Один невідомий філософ так висловився про гроші: «Справді, це найзагадковішийінструмент із усіх винайдених людиною. Немає нічого простішого, ніж користуватисяним, і нічого складнішого, ніж зрозуміти, як він діє. Ніхто не може гарантувати,що ми управляємо ним, а не він нами».
Розуміння дії будь-якої економічної категорії необхідно розпочинати з дослідженняісторії її розвитку.
Обмін продукту на продукт, без посередництва грошей,наражається навеличезні перешкоди. Усі неминучі труднощі обміну продуктуна продукт і приводять до того, що за більш-менш розвинутого обміну об'єктивно виникаютьгроші. Перші згадки про появу грошей постійно оновлюватимуться новими фактами археологічногопоходження і уточнюватимуться, доки існує інтерес людей до цієї проблеми. Тому визначатиконкретний час виникнення грошей на Землі було б недалекоглядним.Але можна стверджувати напевно, що гроші виникали на різних територіях у різні часив безпосередній залежності від рівня розвитку цивілізації та, насамперед, торгівлі.Мало є таких речей, які десь не ставали б за гроші. У Новій Гвінеї як гроші використовувалирабів, у Норвегії — сушену рибу, в Ефіопії — сіль. У Центральній Африці за грошібули різні тканини. У народів, які перебували на нижчому щаблі розвитку, грішмичасто було намисто.
З-посеред прикрас єодна група товарів, яка найбільш придатна для ролі міжнародних грошей, — це дорогоцінніметали. Адже ми спостерігаємо, що в цілому світі поступово, без угод і погодженьокремих народів і держав, грішми ставали шляхетні метали: золото і срібло. Між різноманітнимитоварами точилася, так би мовити, боротьба за існування в ролі грошей, і переможцямиз цієї боротьби вийшли золото і срібло.
Основною причиною перемогизолота і срібла над іншими товарами в боротьбі за право бути грішми є їхні властивості.Насамперед, усі ці метали, а головне золото, придатні для вимірювання ціни товару:адже те, чим міряють ціну будь-якого товару, не повинно змінюватись у своїй величині.Звісно, ціна золота теж коливається в часовому вимірі, але в значно меншому діапазоні,ніж ціна інших товарів, і є стабільнішою.
Еволюційна концепціяїхнього виникнення мала опонентів, які вважали, що гроші з'явилися на основі декретівчи інших актів держави (раціоналістична теорія), однак на сьогодні більшістю вченихвизнано, що гроші виникли в результаті обміну. Але роль держави у цьому процесі- не остання. Яскравим свідченням регулюючої ролі держави є декрет Каноби про порядокгрошового обігу в Ольвії (IV ст. до н. е.), де вказувалося, які саме гроші повиннівикористовуватися під час торгівлі на території держави. [3, 18с.]
Форму монети грошітеж прибирають завдяки участі держави. Форма грошей була різноманітною. Так, у Мексиціце були зливки міді у вигляді літери «Т»; в Індокитаї грошима були товстімідні прути; в Північній Америці — свинцеві кульки; в Африці — залізячки, схожіна підкову. В Ольвії використовувалися гроші з бронзи у формі дельфінів і наконечниківстріл. Але, кінець кінцем, запанувала форма кружка, для чого були певні підстави.Треба було, щоби справжня вага монети відповідала тій вазі, яка задекларована емітентом.Через це монеті слід було надати такої форми, за якої вона найменше стиралася бипід час користування. А такою формою є саме коло. Так, перші монети, що відповідалиосновним описаним атрибутам, з'явились у Лідії — на узбережжі Малої Азії в VII ст.до н. е. НаприкінціVII — на початку VI ст. до н. е. вже багато грецьких міст карбували свої монети.Для карбування використовувалися золото, срібло і природний сплав цих металів — електр.
Але металеві гроші самі є продуктом нелегкої праці, крім того, їх пересилання також вимагаєзначних зусиль. Оскільки металеві гроші — дуже дорогий засіб обігу і суспільствозмушене витрачати значну частину своєї праці на створення і утримання монет, виниклапотреба їхнього здешевлення. Ще кращою ідеєю було створення таких грошей, які малиб умовний характер і не вимагали би значних витрат на їхнє виготовлення. У цьомуй полягав змістпаперових грошей, які повинні заступати в обігу металеві гроші. Таку ідею можнабуло вирішити лише за участі держави, котра найбільше зацікавлена у зменшенні витратна виробництво й регулювання грошового обігу.
Перші паперові гроші з'явилися в Китаї у VIII ст. Зроблені у формі чотирикутних пластинок, вонимістили різноманітні знаки й печатки. Ці білети мали різну купівельну спроможність і підстрахом смертної кари були обов'язкові до приймання. [1, 10-16с.]
1. Особливості розвитку грошей на українських землях в епоху античності
Історія грошового обігу на українських землях відображає загальні закономірностівиникнення і розвитку грошового господарства епохи античності, насамперед стародавніхГреції в Риму. Одначе, разом із загальними тенденціями, їй характерні свої особливості,зумовлені такими обставинами:
по-перше, виникнення перших грошей відносять до міст-колоній у ПівнічномуПричорномор'ї, що були сформовані під впливом давньогрецької держави,а згодом потрапили під владу Риму;
по-друге, на українських землях не було єдиного державного формування, якездійснювало б єдину грошову;
по-третє, спостерігалися значні відмінності в розвиткові південних і північних територійукраїнських земель, що не сприяло забезпеченню стабільності грошового господарства.
Розвиток обміну привів до потреби в грошах, в ролі яких використовуватисядавньогрецькі монети, серед яких першочергове значення мали малоазійські кізикіни.Зростання торгівлі й ремесла в українських містах, їхня незалежність сприяли формуваннюв них автономних грошових систем. Власні гроші почали випускати Ольвія, Боспор,Німфей, Пантікапей, Херсонес. Відомості про функціонування грошового господарствау цих містах почали з'являтись у XIX ст. [6, 23с.]
Одним із перших дослідників грошового обігу Ольвії був А.С. Уваров (1828-1884), який прагнув поєднатиантикварно-нумізматичний аналіз монет із виявленням особливостей грошового обігу.Значно вагоміший внесок у дослідження грошового господарства Ольвії зробив А.Л. Бертьє-Делагард (1842-1920). Він одним із першихпочав досліджувати складну монетну метрологію античного світу, розробив методикувизначення ваги окремих номіналів ї прослідкував зміни ваговихнорм і монетнихсистем давніх міст Північною Причорномор'я. Історії грошового обігу в ПівнічномуПричорномор'ї присвячували свої праці такі вчені, як В.А. Анохін та П.Й. Каришковський.Особливі здобутки належать П.Й. Каришковському, який розвинув і поглибив періодизаціюгрошового обігу на південноукраїнських землях з урахуванням особливостей та відмінностейвід класичної періодизації античного грошового обігу.
Історії грошових системна південноукраїнських землях не має чітко відокремлених у хронологічному планіетапів. Тобто, вона вважається умовною. У ранній період функція вимірників вартості належала кізикінам. Про це свідчатьархеологічні знахідки та письмові джерела, на першому місці з яких стоїть ольвійськийДекрет про грошовий обіг. Із цього документа видно, що в 30-х pp. IV ст. до н. е.ольвіополіти намагалися надати основні функції грошей срібній монеті власного карбування.Але, як свідчать подальші події, ці функції перейняли золоті статери Філіппа, Александраі Лісімаха. Цей період можна розподілити на етапи залежно від рівня розвитку монетноїсправи та обігу. Так, перший період переділяють на два етапи:
1) архаїчний, що охопив час обігу стріло — і дельфіноподібних грошових зливківіз бронзи. Стрілоподібні гроші перебували в обігу до початку V ст. до н. е., а дельфіноподібні- до початку IV ст. до н. е.;
2) пізньоархаїчний (класичний), який розпочався литтям круглих повноціннихасів, після чого у першій половині IV ст. до н. е. карбувалися різноманітні срібніта мідні монети.
Другий період історії грошей на південноукраїнських землях називався елліністичнимі характеризувався відносною стабільністю грошового обігу, коли карбувалося багатосрібних монет, а мідні зберігали стійкість типів і стабільність ваги (III ст. дон. е. — І ст. н. е.). Цей період переділяють на три етапи:
1) ранньоелліністичний (перша половина III ст. до н. е.) — розквіт монетногомистецтва Українського Причорномор'я, особливо Ольвії;
2) етап кризи (друга половина III — перша половина II ст. до н. е.), яка виражаласьу припиненні карбування срібних монет, зниженні монетної майстерності, зменшенніваги розмінної монети. Цей процес супроводжувався також збільшенням типів розміннихмонет і використанням їх надкарбування і перекарбування;
3) пізньоелліністичний етап (друга половина II ст. до н. е.~ перша половинаІ ст. до н. е.).Цей етап пов'язаний із завоюванням Ольвії скіфами та пануванням понтійського царяМитридата VI Євпатора. До моменту опанування Ольвією розпочалися налагодження істабілізація грошового господарства, але це тривало недовго.
Після цього настав римський період у грошовому обігу Українського Причорномор'я.У цьому третьому періоді, пов'язаному із розширенням економічних і політичних зв'язківОльвії з Римською імперією, вирізняють два основні етапи:
1) псевдоавтономний — час правління імператорів із династі Флавіїв та Антоніїв;
2) провінційний — епоха Северів.
Такий критерій виокремлення етапів розвитку грошових систем пов'язаний, насамперед,із достатністю письмових джерел про грошовий обіг та використання в основному нумізматичногоматеріалу, який втілював у собі політику правлячих імператорів. [9, 43с.]1.1 Гроші Київської Русі
Київська Русь — першаукраїнська держава. Про це свідчить величезна кількість історичних,археологічних, лінгвістичних, етнографічних, антропологічних даних. Розвиток і функціонуваннядержави великою мірою визначалися товарно-грошовими відносинами, станом внутрішньоїта зовнішньої торгівлі. Це, своєю чергою, великою мірою залежало від ефективностіта якості грошово-кредитної системи, яка була необхідним елементом товарної економікита економічно-торгівельних відносин з іншими державами.
Усе це в сукупностістимулювало появу і розвиток національної валюти у вигляді гривні, виникнення якоїбуло об'єктивною необхідністю. Цей факт фіксують дослідники давньоукраїнської господарськоїісторії. Незважаючи на це, грошова система, кредитні відносини, зародження банківництвав Київській Русі досі належно не вивчені, що створювало певнітруднощі в розкритті окресленої проблеми. [10, 56 с.]1.2 Вплив іноземнихгрошових систем на формування грошового обігу в Давньоруській державі
Генеза і розвиток грошейна українських теренах пов'язані з торговельною діяльністю населення, яке заселялопростори, вельми сприятливі в геополітичному аспекті для економічнихконтактів з народами півдня, півночі, заходу і сходу. Збереглись археологічні йписемні свідчення про те, що на землях теперішньої України, відбувалася торгівлянайрізноманітніших народів і племен.
Варто згадати, що одниміз перших, хто схарактеризував призначення грошей, був мудрець античності з Подніпров'яАнахарсій. Коли його спитали, навіщо еллінам гроші, він відповів: для рахунку. Цейфакт — одне зі свідчень глибоких традицій у тлумаченні грошей і грошового обігу,який прибирав різних форм і монетного обслуговування у процесі розвитку товарно-грошовихвідносин.
Натуральні розрахунки поступово витручувалися грошовими одиницями. Так, ученівважають, що арабські дирхеми майже два століття користувалися довірою у слов'ян-українців.
Дирхем — срібна арабська монета,запроваджена наприкінці VII ст. (близько 692-696 pp.). Початкова маса дирхема — 3,9 г, вартість — 1/10 динара. Згідно з каноном ісламу на монеті не було зображень.Ці монети часто називали куфічними — від особливого виду письма, яке виникло в містахаль-Куфі та аль-Басра наприкінці VII ст. [2, 246с.]
У давньоукраїнських письмових пам'ятках дирхеми згадувались як куни і ногати.Карбований з особливо високопробного срібла дирхем називався ногатою (від араб,добрий, повноцінний). Звичайний дирхем мав назву куна. Ця назва пов'язана з давньоукраїнськоюміновою практикою, коли цінні шкурки куниць виконували роль грошейі срібна монета куна була еквівалентом шкури куниці. Обрізана арабська монета булаеквівалентом частини куни і називалася різаною. Найдрібнішою платіжною одиницеюбула виверіщя (векша, білка). Вона відповідала виправленій шкурі білки-вивірки інайменшим частинам дирхемів.
Багато дослідників вважає, що на початку XI ст. вичерпалися поклади срібла в арабських країнахі це стало причиною псування дирхемів. Криза срібла спричинилася до появи білоннихта мідних монет. Подальша еволюція дирхемів вийшла за хронологічні межі їх обігуна українських землях, оскільки в Україні-Русі виникла своя грошова національнаодиниця. [5, 154с.]
2. Виникнення та еволюція гривні
В основі грошової системи Київської Русі лежала гривня, її назва, як гадаютьдослідники, походить від прикраси із золота чи срібла у вигляді обруча, яку носилина шиї (на загривку). За іншою версією, гривня спершу означала голову худоби (гриву),що виконувала роль еквівалента в процесі обміну. Ця версія не позбавлена сенсу.Вона акцентує увагу на генетичності розвитку грошової одиниці, в ролі якої тривалийчас виступала худоба. Перехід від натуральних грошей до карбованих грошових одиницьбув закономірним та об'єктивним процесом, що відбувався не тільки в Давній Україні,а й в інших країнах.
Гривня мала кілька значень. Лічильна гривня кун становила певну кількістьмонет, вагова (гривня срібла) містила точну вагу срібла, а монетна була конкретнимзливком срібла певної встановленої форми і ваги.
Аналіз Руської Правди дозволив дослідникам зробити висновок, що в X-XI ст.вага гривні залежала від ваги арабського дирхема, який називався куною і важив 2,73 г. Отже, вагова ( 68,22 г) і лічильна гривні дорівнювали 20 ногатам (3,41 г), 25 кунам та 50 різаним (1,36 г). Крім того, найдрібніші грошові одиниці вивериці (векші) складали1/3 різаної. У наступному столітті загальноруська грошова система переділилася напівденну (засновану на візантійській літрі) й північну, в основі якої лежав західноєвропейськийденарій. З наступної редакції Руської Правди видно, що в XII ст. гривня, що складала 51 г, відповідала 20 ногатам, 50 кунам.
Після припинення недовгочасного карбування давньоукраїнських монет (злотниківі срібляників) та скорочення надходження закордонних монет грошима у Київській Русіслужили великі нерозмінні зливки — монетні гривні. Сировиною для їх виготовленнябули чужоземні монети. Згодом, коли ввезення останніх на територію Київської Русіприпинилося, почався «безмонетний» період. У той час, коли дрібну торгівлюобслуговували завезені в минулому чужоземні монети, шиферні прясла, скляні намистини,ножі, цвяхи, шкурки тварин, основними засобами платежу й накопичення стали самегривні — зливки срібла. Відомо кілька типів гривень, названих за місцем їхнього виготовлення чи знахідок,серед яких є київські, новгородські, литовські, татарські.
Гривні всіх типів відливалисьу відкритих формах. Ознакою цього для київських зливків був невеликий горбик налицевому боці. Крім того, гривня була вкрита невеликими тріснутими пухирцями, щосвідчить про вигоряння під час плавлення домішок у сріблі.
На півночі гривні виготовлялисьу формі бруска. За місцем першої знахідки та виготовлення вони дістали назву новгородських. На відмінувід київських вони важили близько 204 г, що складало половину каролінзького фунта. На новгородських гривнях траплялисявидряпані імена, що могли означати осіб, на замовлення яких вони вироблялися.
Подальша еволюція грошових знаків в Україні-Русі пов'язана з появою слова«денги», яке має татарське походження: від танґа (дзвінкий) або тумґа(тавро на товарі, з якого сплачено мито). Воно могло з'явитися не раніше серединиXIII ст., тобто після монголо-татарського знищення Давньоукраїнської держави з центрому Києві. Очевидно, тому термін «денги» закріпився в російській мові йторговельно-обмінній практиці Московщини.
Отже, грошово-монетна система Давньої України була доволі складною та динамічною.Вона відповідала тогочасним потребам товарно-грошового обігу, економічним цінностямі уявленням населення, яке нерідко більше довіряло традиційним хутровим засобамоцінки та обміну, ніж металевим монетам. З цим було пов'язане мінливе співвідношеннярізних монетних одиниць у товарно-грошовому обігу, що поступово звільнявся від натурально-монетного вигляду. [11, 29с.]
2.1 Гроші Галицько-Волинської Русі
Першими монетами, що почали масово надходити на територію Галицької Русі таВолині ще на початку XIV ст., були найбільш поширені в той час у Центральній Європіпразькі гроші. їх карбування почалося за часів правління чеського князя ВацлаваII і тривало до 20-х років XV ст. Надалі вони використовувалися для монетної лічби.
Поряд із празькими грошима в XIV ст. на території Галицької Русі в обігу восновному перебували напівгроші та денарії, карбовані у Львові. Останні обслуговуваливнутрішню міську торгівлю як дрібна розмінна монета. Внаслідок того, що ні польська,ні литовська влади не забороняли обіг на своїх територіях іноземних монет, на ринкуперебували татарські, угорські, італійські, молдавські, гірейські та генуезько-кримськімонети. Наприкінці XIV — на початкуXV ст. на українських землях з'явилися золоті монети: італійські флорини та угорськідукати.
Грошові розрахунки проводилися в копах, гривнях, польських злотих і рублях,а також у реальних монетах: грошах, напівгрошах та ін. Дуже поширеним було використанняу монетній лічбі мішаного способу та системи доплат, яка прирівнювала різноманітнімонети.
Після об'єднання Польської та Литовської держав у Річ Посполиту зросла необхідністьуніфікації монетарних систем. Багато уваги в перебігу грошової реформи 1578-1580pp. було приділено стабілізації грошової валюти та утриманню ціни золотих і срібнихмонет. Польські та литовські монети зрівнялися метрологічно, тобто виготовлялисяз однакового металу та мали однакові вартість і вагу.
Перша письмова згадка про руські напівгроші, виготовлені у Львові, датується1356 р. Ці монети карбувалися за володарювання Казимира Великого, Владислава Опольськогота Людовіка Угорського. Крім того, вони ввели в обіг мідні денарії. Владислав Ягай-лоруські напівгроші поступово замінив львівськими та припинив карбування мідних монет.
Срібні монети київського князя Володимира Ольгердовича (1362-1394 pp.) переділялися на сім груп, які різнилися зображеннямий метрологічними ознаками. Характерною особливістю цих монет було поєднання в зображенніна них східних мотивів поряд із церквою — символом християнства. [4, 46с.]2.2 Гроші доби козацтва
У середовищі українського козацтва великі платежі обслуговувалися дукатами і талерами західноєвропейського походження. Золоті монети використовувалися також для нагородження війська як ордени чи медалі. В обігу були польські півторагрошовики, орти, шеляги, шостаки та ін. Торговельні зв'язки козаків із татарами й турками привели до появи наринку піастрів, башликів, акче і парів.
Козацькі гетьмани, прагнучи створитимогутню Українську державу, робилипевні кроки щодо стабілізації фінансовоїсистеми. Зокрема, Б. Хмельницький багато уваги приділяв бюджетній та податковій політиці. Водночас історичні джерела переконують, що, попри деякі натяки, цей гетьман не карбував власних монет. Не зміг цього зробити й І. Виговський, хоча мав юридичні підстави.
П. Дорошенко, будучи гетьманом Правобережної України, карбувавнаслідування турецьких, татарських і польських монет. Найбільших успіхів у створеннівласної грошової одиниці досягнув і Самойлович.
На території Московськоїдержави обіг іноземних монет було заборонено. Російські монархи прагнули якнайшвидшепоширити свої монети на українські землі. Перші заходи в цьому напрямку були здійснені царемОлексієм Михайловичем. Його грошова реформа, яка передбачала заміну срібних копійокміцними, призвела до масових зловживань і Мідного бунту.
Успішнішою виявиласягрошова реформа Петра І. З її проведенням в обіг надійшла великакількість номіналів, які обслуговували всі види торгівлі. Поступово населення призвичаїлося,що сто міднихкопійок складають вартість одного срібного рубля. Тож Росіяоднією з перших запровадила десятковий принцип у своїй грошовій системі.
У XVII ст. відновилася діяльністьЛьвівського монетного двору, на якому далі вироблялися польські монети. [7, 59с.]2.3 Гроші України у складі Російської Імперії
Українські землі що перебували у складі Російськоїімперії, цілковито підпадали під царську владу. Внаслідок цього українці були позбавлені будь-якоїможливості самостійно творити свою долю. Це поширювалося на всі сфери господарськогожиття і, зокрема, на фінансово-кредитні відносини. Тому будь-яка економічна реформа,що здійснювалася російським урядом, безпосередньо поширювалася на ту частину українськихземель, що перебували у складі Російської імперії. Така ситуація тривала до першоїсвітової війни.
Елементами грошового господарства на території українських земель, що входилидо складу Російської імперії середини XVIII — початку XX ст., були металева й паперовагрошові системи. Металева грошова система була представлена у грошовому обігу золотими,срібними, мідними й платиновими монетами, а паперова — асигнаціями, депозитнимибілетами, кредитними білетами, державними кредитними білетами й депозитними квитанціями.
Першими паперовими грошима на території Російської імперії вважаються асигнаціїКатерини II. У грошовий обіг вони надійшли 1769 р. їх емісію здійснювали спеціальностворені асигнаційні банки: Московський та Петербурзький.
Грошова реформа, проведена міністром фінансів Є.Ф. Канкріном, установила пануванняв державі срібного монометалізму. Із січня 1840 р. головним платіжним засобом ставсрібний рубль.
Зростаючі емісії паперових грошей протягом історії їх існування на покриттяздебільшого воєнних витрат призвели до того, що паперові гроші, позбавлені будь-якогозабезпечення, швидко знецінювалися, втрачаючи купівельну спроможність.
Міністр фінансів С.Ю. Вітте здійснив грошову реформу, результатом якої сталовведення в Російській імперії твердої валюти — золотого рубля. Проведена реформавстановила в державі золотовалютний стандарт із банкнотним обігом. [8, 114с.]2.4 Гроші УНР
Кінець другого десятиліттяXX ст. на наших землях характеризувався безперервною боротьбою за незалежність.Швидко чергувалася влада, переходячи від одного угруповання до іншого. Внутрішніпротиріччя та зовнішні вороги не сприяли ефективному функціонуванню грошово-банківськоїсистеми. Але за будь-якого уряду значна увага приділялася випускові власних грошейта функціонуванню українських банків. Однак наприкінці квітня у грошовій системі почалася стабілізація, банки отрималиможливість обслуговувати як державні, так і господарські потреби. Себто, було створеноумови для відновлення й формування українських банківських установ комерційногохарактеру і насамперед для розвитку кооперації.
Так, у жовтні 1917 р. почав діяти Південно-Російський, а після створення УНР- Український народний кооперативнийбанк, його акціонерний капітал, якийз 1 млн крб. під час заснування зріс до 25 млн наприкінці 1919 р., належав кооперативамі кооперативним союзам. Цей банк було створено для врегулювання фінансів українськоїкооперації, фінансової та організаційної підтримки кооперативного виробництва ізбуту, залучення капіталів із грошового ринку України та з-за кордону. Українбанкнадавав коротко — і довгострокові кредити, проводив операції з векселями, приймавдепозити і здійснював перекази грошових сум. З установленням радянської влади згрудня 1920 р. він був ліквідований, а його майно передано в розпорядження споживчоїкооперації. [7, 132с.]
Таблиця 2.1 — Грошові знаки, випущені урядом Центральної РадиНазва Номінал Дата емісії Місце Обсяг (млн крб.] Державний кредитовий білет 100 крб 5.01.1918 р. Київ 53,25 Знаки Державної скарбниці
25 крб.
50 крб. 6.04.1918 р. Київ 100,0 Розмінні марки 10 шагів 20 шагів 30 шагів 40 шагів 50 шагів 18.04.1918 р. Київ 60,0
2.5 Гроші України у складі СРСР
На західноукраїнськихземлях, розділених між різними державами, основу грошового обігу складали національні валюти цих країн.Так, у Галичині, яка до 1939 р. перебувала у складі Польщі,розрахунки спершу проводились у польських марках, а 1924 р, їх заступили злоті, сотимичастинами яких були гроші. Тоді жвиник новий емісійний інститут — Банк Польський.
У перші роки радянськоївлади на ринку оберталася величезна кількість грошових знаків: царські, думські,приватні та міські гроші, облігації державних позик і купони до них. Але був такожперіод воєнного комунізму, коли вважалося, що гроші вже не потрібні. Згодом від цього абсурдуоговталися. У 1922-1924 pp. було проведено грошову реформу, протягом якої відбулися дві деномінації,що мали на меті зменшити грошову масу.
Масове знецінення радзнаків,які випускалися мірою потреби, привело до вилучення їх з обігу. Грошова системаСРСР перед початком Великої Вітчизняної війни складалася з банківських і казначейськихбілетів та розмінних монет, розміри емісії яких суворо регламентувалися і залежаливід золотовалютних резервів країни. Монополію на їхню емісію мав Державний банк.
Під час другої світовоївійни на окупованих територіях німецький уряд використовував білети імперських кредитнихкас і грошовізнаки, емітовані спеціально створеними для цього емісійними банками. Номінали останніхвиражалися в національних грошових одиницях завойованих держав. Наприкінці війнибуло введено розрахункові знаки німецьких збройних сил, які могли використовуватисялише військовиками і підлягали обміну на окупаційні чи місцеві гроші.
Під час грошової реформи1947 р. старі грошові знаки вилучалися з обігу за курсом 10 до 1. Крім того, булопереоцінено вклади на суму більше 3000 руб. в ощадних касах і Державному банку,а також обмінено довоєнні облігації (за деякими винятками) на облігації нової двопроцентноїпозики. Скасування карткової системи привело до масового голоду Конфіскаційний характергрошової реформи і слабка поінформованість народних мас зробили її непопулярною.
Новинкою на радянському просторі були введені урядом УРСР картки споживача- листи з купонами. Вони видавалися громадянам республіки разом з рублевою готівкоюі так само мали використовуватися для здійснення покупок у магазинах. Така практикастворювала незручності для грошового обігу, але мала на меті захистити споживчийринок та інтереси населення. Купони діяли на території України від 1 листопада 1990р. по 10 січня 1992 р. [8, 212с.]
3. Гроші України після 1991 р.
У 1991 р. коли на карті світуз'явилися п'ятнадцятьнезалежних держав, утворених на території колишнього СРСР, почався новий етап у розвитку грошей в Україні. У тяжких умовах зміни економічного ладу поставаласамостійна грошово-кредитна система, творці якої намагалися зберегти вікові традиції та адаптувати їх до нових суспільнихі господарських реалій. На основіУказу Президента «Про реформу грошової системи України» від 7 листопада1992 р. єдиним законним засобом платежу став український карбованець, представленийу готівковому обігу купоном НБУ. Усі активи й пасиви було переоцінено в нову валютуза співвідношенням 1 до 1 без обмежень по сумах коштів. Таким чином Україна вийшлаз рублевої зони.
Перша ювілейна монета України, зроблена з мельхіору, присвячувалася 50-річчюПеремоги у Великій Вітчизняній війні. За 10 років існування НБУ ввів в обіг 117пам'ятних та ювілейних монет 86 найменувань, виготовлених із золота, срібла та іншихметалів. Вони дістали визнання у світових нумізматичних колах.
В Україні створено завершений цикл виробництва грошей, що його забезпечуютьБанкнотно-монетний двір НБУ та фабрика банкнотного паперу в Малині (Житомирськаобласть). Вони обладнані надсучасним устаткуванням і випускають продукцію високоїякості.
2 вересня 1996 р. в Україні розпочалася грошова реформа, яка ввела в життянаціональну грошову одиницю — гривню та її розмінну монету копійку що стало завершальниметапом створення цілісної грошової системи держави.
За період проведення грошової реформи в готівковий обіг було випущено паперовігрошові знаки номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень та розміннімонети номіналами 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок.22 серпня 2001 р. цей перелік бувдоповнений двісті-гривневою банкнотою. [11, 68с.]
Висновки
Ринкова економіка не може існувати без грошей. У більшості країн раніше рольгрошей виконували дорогоцінні метали. Перевага грошей полягає у тому, що вони гарнозберігаються і здатні ділитися на дуже дрібні частини. Великацінність в маленькому обсязі — полегшення їх зберігання і транспортування.
В даний час грошима є папери і монети (грошові знаки), що випускаються Центральнимбанком будь-якої держави. Ніякої самостійної цінності в господарстві грошові знакина відміну від грошових товарів і дорогоцінних металів не мають. Цінність їм додаєлише авторитет держави котра їх віпускає. Згідно із законом, який діє в кожній країні,грошові знаки обов'язкові для прийому на її території в якості плати за товари іпослуги.
Гроші також можуть купуватися і продаватися на ринку, як і будь-який іншийтовар.
Гроші являють собою загальний еквівалент, який виступає в якості реальногозв'язку господарюючих суб'єктів у рамках національного ринку. Їх еволюція зовнівиступає у вигляді переходу від одного типу загального еквівалента до іншого, щозумовлено еволюцією ринкових відносин.
У багатьох високорозвинених країнах грошові знаки доживають свої останніроки. Якщо в країні добре розвинена банківська система, уряд користується довіроюу населення, немає ніякої необхідності носити з собою купи паперових грошей і монет.Можна перейти на безготівковий розрахунок. Це у багато разів зручніше і практичніше.Люди можуть приходити в магазин з пластиковою платівкою в кишені, і купувати скількизавгодно товарів, якщо звичайно дозволяє рахунок, можуть подзвонити і замовити товарипо телефону або через Internet. Майже всі великі операції проводятьсяза безготівковим розрахунком.
Але такий вид розрахунку може бути перспективним тільки при стабільній економіці,розвиненій банківській системі та абсолютному довірі населення державі. Якщо хоч один з цих компонентів не виконується, повний перехід на безготівковусистему просто неможливий. На жаль, у нашій країні не виконується жодна умова. Отже, поки не буде довіри до уряду, не буде розвинена банківськасистема і не стабілізується економіка, цей вид розрахунку вкрай не перспективний.
У наш час гроші для багатьох стали сенсом життя. Дуже багато людей витрачаютьвесь свій час на заробляння грошей, жертвуючи своєю сім'єю, рідними, особистим життям.
Автори підручника«Економікс» використовували у своїй книзі чудову фразу, яка коротко іясно характеризує гроші:
«Деньги заколдовывают людей. Из-за них они мучаются, для них они трудятся.Они придумывают наиболее искусные способы потратить их. Деньги — единственный товар,который нельзя использовать иначе, кроме как освободиться от них. Они не накормятвас, не оденут, не дадут приюта и не развлекут до тех пор, пока вы не истратитеили не инвестируете их. Люди почти все сделают для денег, и деньги почти все сделаютдля людей. Деньги — это пленительная, повторяющаяся, меняющая маски загадка».
Література
1. Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред. М.І. Савлука.- К. 2002
2. Енциклопедіябанківської справи України. — К., 2001.
3. Злупко С. Основи історії економічної теорії. -Л., 2001.
4. Краузе С В. Монети та грошовий обіг Галичини. — Коломия, 2000.
5. КузьмінВ.В., Зикова О.П., Історія грошей. — К., 2006.
6. Общая теория денег и кредита: Учебник для вузов/Подред. академ. РАЕН Е.Ф. Жукова. — 3 изд., перераб. и доп. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001.- 243с.
7. Плецький СФ. Грошовий обіг в Україні козацької доби. — У кн.: Українське козацтво: мала енциклопедія.- К.; Запоріжжя, 2002.
8. Скоморович І.Г., Реверчук С.К., Малик Я.Й. Історіягрошей і банківництва: Підручник / За аг. ред. д-ра ек. наук, проф. С.К. Реверчука.- К.: Атіка, 2004. — 340с.
9. СкржинськаМ. Обмін валюти у давньогрецьких містахПівнічного Причорномор'я (на території України) // Українська нумізматика. — 2001.-№ 1.
10. Швець В. Каталог українських грошей від 1917 року.- Л., 2000.
11. Ющенко В., Панченко В. Історія української гривні.- К., 1999.