ЗМІСТ
Вступ
РОЗДІЛ 1. Функції грошової системи країни
РОЗДІЛ 2. Структура грошової системи
2.1 Національний банк: роль у виконанніфункцій грошової системи
2.2 Комерційні банки у функціонуванні грошовоїсистеми
РОЗДІЛ 3. Грошова система України
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Виконання грошимасвоїх функцій та їх розвиток породжує грошові системи, що зазнають якісних зміну процесі еволюції товарного виробництва. Закономірністю цього процесу єпоступова заміна повноцінних грошей(золота і срібла) паперовими і кредитними.Могутність будь-якої країни нині значною мірою залежить від стабільностікредитно-паперових грошей. Внаслідок глибокої економічної кризи в Україні,певною мірою зумовленої порушенням законів грошового обігу, виникла інфляція інавіть гіперінфляція. Це призвело до катастрофічного зниження життєвого рівнянаселення, посилення деформації економічної системи
Критичний станекономіки, у тому числі грошового обігу нашої країни, породжує безліч пропозиційпо виправленню сформованої ситуації, і в першу чергу, по частині поліпшеннягрошового господарства. І це цілком природно, тому що ринкова економіка – цегрошова економіка, і без наведення порядку в сфері грошових відносин домогтисястійкого економічного росту неможливо. Спектр пропонованих удосконалень дужеширокий: від приватних виправлень до радикальних змін. Слід зазначити, щоісторія грошей в Україні дійсно дуже цікава і містить чимало повчального, адеякі дані можуть становити практичний інтерес і для сьогоднішнього часу. Що жпредставляє із себе грошова система нашої країни, і які методи можуть бутизапропоновані для її удосконалення?
РОЗДІЛ 1
Функціїгрошової системи країни
Грошова система —це форма організації грошового обороту в країні, установлена загальнодержавнимизаконами. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та іншівимоги, що регламентують відносини між суб’єктами грошового обороту. Враховуючинадзвичайно важливу роль грошових відносин в економічному житті суспільства, вусіх країнах, незалежно від їх устрою, формування грошових систем здійснюютьцентральні органи влади. Місцеві органи влади, навіть у країнах з федеративнимустроєм, по суті усунені не тільки від формування грошових систем, а й відконтролю за функціонуванням їх окремих елементів.
З огляду на те, що організація грошового оборотуздійснюється за участі банків, а забезпечення нормального функціонуваннякредитних грошей є одним з основних завдань банківської системи, грошовасистема формується і функціонує на базі банківської системи і може розглядатисяяк складова останньої. Тому в багатьох країнах правові норми, що формуютьгрошову систему, визначаються безпосередньо в банківському законодавстві,насамперед у законах, що регламентують діяльність центральних банків. Більшетого, відповідно до цих законів центральним банкам надаються широкіповноваження з регулювання грошового обороту. Тому є всі підстави вважатицентральний банк інституційним центром грошової системи. Йому належитьвирішальна роль у забезпеченні ефективного функціонування грошової системикраїни.
За сфероюохоплення економічних відносин грошова система — явище надзвичайно широке,адекватне всьому грошовому обороту. Усі грошові потоки, незалежно від сфериекономіки, яку вони обслуговують, та форми, в якій здійснюються, є об’єктамирегулятивного впливу грошової системи. Тому є підстави для виділення в складі грошовоїсистеми окремих, відносно самостійних підсистем:
— системибезготівкових розрахунків;
— валютноїсистеми;
— системиготівкового обігу.
Кожна із названихпідсистем має свій особливий об’єкт регулятивного впливу, який обмежуєтьсяпевною формою чи сферою грошового обороту.
Оскільки грошовасистема кожної країни визначається її внутрішнім законодавством, саме явищегрошової системи постає на поверхні як суто національне. Кожна держава формуєсвою власну грошову систему, намагаючись надати їй повну незалежність таздатність протистояти зовнішнім впливам, коли вони загрожують інтересамнаціональної економіки. Наявність такої суверенної грошової системи є однією зключових ознак політичної та економічної самостійності держави.
Особливопереконливо національно-державна обумовленість грошових систем проявилася вперіод становлення незалежних країн, що виникли на терені колишнього СРСР.Кожна з них, проголосивши свою політичну незалежність, по суті, одночаснозаявила про вихід з єдиного рублевого простору, який регулювався іншою державою— Російською Федерацією, та про створення власних грошей та грошової системи.Однією з перших серед цих країн стала на шлях побудови власної грошової системиУкраїна.
Національно-державнаобумовленість та призначення грошової системи повинні враховуватися урядамикраїн, коли вони приймають рішення про реконструкцію своїх грошових систем унапрямі їх об’єднання. Таке об’єднання неминуче означає втрату істотногозахисного механізму для національної економіки, яким є грошова система. Відмовавід такого механізму економічно можлива лише за умови, що ці країни маютьоднакові за рівнем розвитку і структурою економіки та високо демократичніполітичні устрої. Інакше виникне загроза втрат як для економічно слабких, так іекономічно сильних країн, що об’єднуються. Про це переконливо свідчать великітруднощі, з якими зіткнулися країни — члени ЄС у спробі об’єднати свої грошовісистеми в одну з єдиною валютою — євро. Усвідомивши значні загрози відоб’єднання грошових систем країн з різним рівнем економічного розвитку танеможливість у визначені строки (1999 р.) ліквідувати ці відмінності,керівництво ЄС вирішило, що допустити до об’єднаної грошової системи можнатільки деякі країни-члени, котрі мають найменші відмінності в економічному тафінансовому становищі.
Загальнонаціональнепризначення та особлива місія грошової системи у функціонуванні державизумовлюють важливу роль історичного чинника, традицій, національнихособливостей, економічного розвитку країни в її формуванні. Це проявляється не тількив зовнішньому вигляді грошових знаків та монет, а й у більш складних івідповідальних елементах грошової системи, таких як масштаб цін, купюрністьгрошових знаків, організація розрахунків тощо. Завдяки цьому грошова системакожної країни має свої специфічні ознаки, які відрізняють її від грошовихсистем інших країн, забезпечують їм імунітет проти зовнішнього втручання.
Разом з тим угрошових системах різних країн є багато спільного. Це виявляється насамперед уоднотипності методів регулювання грошових потоків та маси грошей в обігу,ідентичності інструментів регулювання грошового ринку тощо. Ця спільністьдеяких рис грошових систем різних країн зумовлена однотипністю їх економічнихсистем, побудованих на ринкових засадах. Коли економічний розвиток забезпечивдостатні умови для демонетизації золота, країни з ринковою економікою доситьодностайно відмовилися від системи золотого монометалізму і запровадили грошовісистеми, що базуються на кредитних грошах. Нині ці країни так само дружнозапроваджують у своїх грошових системах обіг електронних грошей у виглядіплатежів на основі сучасних електронних технологій.
РОЗДІЛ 2
Структурагрошової системи
Безперервний рухтоварів і послуг, який відбувається в економіці, опосередковується відповіднимрухом грошей. Грошовий обіг — це сукупність усіх грошових платежів тарозрахунків, що обслуговують відносини еквівалентного обміну.
Грошовий обігподіляється на дві взаємопов'язані частини: сферу безготівкового та сферуготівкового обігу. Грошовий обіг у цілому перебуває в складному взаємозв'язку зтоварним, який є тут вихідним, базовим. Саме заради здійснення обміну товарівісторично і логічно виникли гроші.
Грошовий обігз'явився одночасно з виникненням грошей, тобто у період розкладупервіснообщинного ладу. В умовах рабовласницького та феодального устроїврозширенню грошового обігу перешкоджали панування натурального господарства таобмеженість товарних зв'язків. Значного розвитку грошовий обіг набув прикапіталізмі, коли сформувалися національні та світові товарні ринки (XVI-XVIIст.), хоча окремі їх елементи з'явилися значно раніше.
Саме в той часгрошовий обіг складається у систему. Це було зумовлено тим, що у періодутвердження капіталізму виникла об'єктивна необхідність зведення різнихелементів грошового обігу в систему для побудови єдиної, стабільної таеластичної грошової системи. Національна буржуазія для успішного веденняторговельних операцій була заінтересована в єдиній грошовій одиниці зістабільним масштабом. Із розвитком капіталізму та його кредитної системиз'являються банкноти. Для обслуговування дрібного товарообігу та розмінуповноцінних монет і банкнот виникла потреба в розмінних монетах. Усе цепотребувало впорядкування грошового обігу, регулювання його законодавчиминормами. Буржуазна держава була саме тим органом, який міг забезпечити такерегулювання.
Під впливомісторичних особливостей формування та розвитку товарно-грошових відносин,національних традицій тощо грошові системи у кожній окремій країні мають певніособливості.
Грошова системамістить низку елементів, їх визначає законодавство кожної країни. Загальнимидля грошових систем усіх без винятку країн є такі елементи:
— найменуваннягрошової одиниці та її частин;
— масштаб цін;
— види грошовихзнаків, що мають законну платіжну силу;
— порядокготівкового та безготівкового обігу;
— інституція, яказдійснює грошово-кредитне та валютне регулювання;
— елементинаціональної валютної системи.
Грошова одиницявстановлюється законодавством кожної країни з урахуванням історичнихособливостей її розвитку та національних традицій. Так, назва грошової одиниціCША — долар — походить від слова «талер» — назва старовинної срібноїмонети, яку в Середньовіччі карбували в Чехії. Іспанські срібні долари поряд ізанглійськими фунтами стерлінгів до кінця XVIII ст. обслуговували грошовий обігСША. Назва англійської валюти — фунт стерлінгів — первісно відповідала ваговомувмісту грошової одиниці, тобто фунт стерлінгів містив фунт срібла. Назвагрошової одиниці України — гривня. Таку назву мала грошова одиниця КиївськоїРусі — високорозвинутої держави Європи.
Грошова одиниця єлічильною одиницею, тобто масштабом цін усіх товарів. Масштаб цін — це технічнафункція грошей, спосіб вираження вартості (ціни) товарів у грошових одиницях.Масштаб цін установлюється і змінюється у законодавчому порядку. При металевомугрошовому обігу масштаб цін являє собою вагову кількість металу, прийняту вданій країні за грошову одиницю. Ямайською валютною реформою 1976-1978 pp. булоофіційно скасовано золотий вміст грошових одиниць. Нині масштаб цін складаєтьсястихійно та використовується для порівняння вартостей товарів через їх ціни.
Для державиневигідно мати дрібний масштаб, за якого ціни товарів визначаються великимисумами грошей з багатьма нулями. Тому іноді проводяться часткові грошовіреформи, пов'язані з укрупненням масштабу цін — деномінацією. Наприклад, у 1996р. деномінація була здійснена в Україні, у 1960р. — у Франції та ін.
Види грошовихзнаків, що застосовуються в національній грошовій системі кожної країни,визначаються відповідними юридичними актами і мають статус законного платіжногозасобу на її території. До них належать: банківські білети (банкноти),казначейські білети та розмінна монета (білонна), яка використовується длязручності обслуговування роздрібного товарообороту. Питання про види грошовихзнаків та структуру грошового обігу вирішує кожна країна самостійно (якщо вонане входить до валютного угруповання).
У сучасних умовахосновним компонентом грошової маси є не готівкові, а безготівкові гроші, тобтозалишки на рахунках у банках. Звідси надзвичайно важливою є регламентаціябезготівкового обігу, що охоплює визначення сфер готівкових та безготівковихрозрахунків, форм розрахунків, порядку платежів тощо. У країнах з перехідноюекономікою, де в структурі грошового обігу питома вага готівки є значною,регламентація готівкового обігу є обов'язковою.
У більшості країнорганом, який здійснює грошово-кредитне і валютне регулювання є центральнийемісійний банк (в Україні — Національний банк України, в США — Федеральна резервнасистема (ФРС)).
Складовоюнаціональної грошової системи країни є національна валютна система, хоч вона євідносно самостійною. Національна валютна система — це форма організаціїекономічних зв'язків країни, з допомогою яких здійснюються міжнароднірозрахунки, утворюються та використовуються валютні ресурси країни. Національнавалютна система охоплює такі елементи:
— національнавалюта — грошова одиниця держави. Вона існує як у готівковій формі (банкноти,монети), так і в безготівковій (залишки на банківських рахунках), її емітентамиє комерційні та центральні банки. У післявоєнний період головними формамисвітових грошей стали резервні валюти та міжнародні грошові одиниці — СПЗ таЕКЮ.
— валютнийпаритет як основа валютного курсу;
— режим курсунаціональної валюти.
Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн.Вона базується на їх об'єктивному співвідношенні, що складається в процесівиробництва та обміну. За класифікацією МВФ, нині у світі існують п'ятьосновних типів валютних режимів:
— курс,фіксований щодо однієї валюти;
— курс,фіксований щодо кошика валют;
— курс ізобмеженою гнучкістю;
— курс ізкерованою гнучкістю;
— незалежноплаваючий курс.
Останній режиммають валюти 45-ти країн світу. В умовах плаваючого курсу центральний банкповністю не відмовляється від регулювання валютного курсу в певному інтерваліза рахунок валютних інтервенцій. Для держав з перехідною економікою, зокремадля України, сьогодні найдоцільніше застосовувати режим з керованою гнучкістю.Щоправда, за цієї умови найважливіше утриматись в межах довгострокового трендукурсу, бо помилки центрального банку відносно рівноважного тренду, а потімспроби вирівняти помилкову динаміку курсу з допомогою значних за обсягамивалютних інтервенцій можуть викликати масову спекуляцію валютою;
— організаціявалютного ринку;
— національніоргани, що обслуговують і регулюють валютні відносини країни;
— умови обмінунаціональної валюти на золото (до Ямайської валютної реформи 1976-1978 pp.) таінші валюти;
— конвертованістьвалюти. Чим більше валютних обмежень використовується в країні, тим меншеконвертованою є її валюта. Відсутність валютних обмежень означає вільнуконвертованість валют.
Національнавалютна система є органічною частиною системи грошових відносин окремих держав,її функціонування регулюється національним законодавством кожної країни. Наоснові такого законодавства встановлюється механізм взаємодії національних ісвітових грошей, спосіб їх конвертованості, регулювання валютного курсу,формування та використання міжнародної ліквідності, золото-валютних запасів,кредитних ресурсів тощо. Інфраструктуру національних валютних систем складаютьбанківські та небанківські кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальніоргани валютного контролю, інші державні та приватні інституції.
2.1 Національний банк: роль у виконанні функцій грошовоїсистеми
Національний банкУкраїни – найважливіша ланка всієї банківської системи держави. На відміну відбагатьох інших відомств, які постали на ґрунті колишніх республіканських чисоюзних, НБУ являє собою принципово нову структуру. З’явившись відразу ж післяпроголошення незалежності, він став однією з її вагомих ознак.
“ Національнийбанк є емісійним центром держави, проводить єдину державну політику в сферігрошового обігу, кредиту, валютного регулювання, створенні та зміцненнінаціональної грошової системи. Національний банк координує діяльністьбанківської системи в цілому і здійснює нагляд за діяльністю банків такредитних установ, проводить їх державну реєстрацію, ліцензування банківськихоперацій ”
НБУ забезпечує накопичення та зберіганнязолотовалютних запасів та резервів держави, здійснює з ними операції. Вінорганізує міжбанківські розрахунки на базі Центральної розрахункової палати.
Діяльність НБУ взаємопов`язана з економічним розвиткомУкраїни. Найважливішою метою НБУ є створення грошово-кредитних механізмів,спроможних забезпечити стабільність гривні – національної грошової одиниці.
НБУ робитьчималий внесок у формування фінансового ринку та ринку цінних паперів. Вінстворює умови для об`єктивного курсоутворення, захисту національної валюти тастабілізації гривні.
Про важливість діяльності центральних банків для всієїнаціональної економіки свідчить досвід, накопичений центральними банками увисокорозвинених країнах. Взагалі, поява центральних банків – явище порівнянонещодавнє. “ Банк Англії і Банк Швеції, найстаріші з центральних банків, булизасновані наприкінці ХVII ст., а Федеральна резервна система (Fed) –центральний банк Сполучених Штатів – тільки в 1913 р.”
В Україні ж НБУвиник 1991 року за умов розкладу платіжної системи і відсутності грошовоїготівки, позаяк гроші друкувалися в Росіі. Тоді треба було відірватибезготівкову систему платежів від Росіі, щоби уникнути перекачування грошовихкоштів, створити засоби обігу – т.зв. купоно-карбованці. Так чи інакше НБУвиконав ці завдання, заклавши підвалини формування національної грошовоїсистеми в Україні.
СтатусНаціонального банку України визначається насамперед Конституцією України таЗаконом України «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 року.Національному банку присвячено розділ ІІ даного Закону.
Згідно зі ст.99Конституції «забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцієюцентрального банку держави – Національного банку України».
Ст. 100 Основногозакону передбачає: “ Рада Національного банку України розробляє основні засадигрошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Правовийстатус Ради Національного банку України визначається законом ”.
Банківськасистема є однією з підсистем фінансової системи України. Банківська системаУкраїни є дворівневою і складається з НБУ та комерційних банків. НБУ разом зісвоїми філіями становить перший рівень банківської системи.
Згідно статті 6Закону «Про банки і банківську діяльність» «Національний банк України (…) євласністю України, юридичною особою. Його статут затверджується ПрезидієюВерховної Ради України». НБУ є підзвітним Верховній Раді. У відповідності дост. 93 Конституції України та ст. 7 вищезгаданого Закону НБУ має правозаконодавчої ініціативи.
Ст.85, п.18Конституції України відносить до повноважень Верховної Ради України«призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банкуУкраїни за поданням Президента України; призначення та звільнення половинискладу Ради Національного банку України».
За ст. 8 Закону«Про банки і банківську систему» НБУ є:
— центральнимбанком України, який проводить єдину державну політику в сфері грошового обігу,кредиту та забезпечення стабільності національної грошової одиниці;
— емісійним центром;
— валютним органом;
— органом банківськогонагляду;
— банком банків;
— державним банком;
— організаторомміжбанківських розрахунків.
Грошова системаУкраїни функціонує відповідно до закону про Національний банк України.Офіційною грошовою одиницею (валютою) є гривня. Співвідношення між гривнею ізолотом Законом не встановлено. Офіційний курс гривні до іноземних грошовиходиниць визначається НБУ і публікується в пресі. Фіксований масштаб цінвідсутній. Видами грошей, що мають законну платіжну силу, є банкноти і металевімонети, що забезпечуються всіма активами Національного банку. Крім готівкифункціонують і безготівкові гроші (у виді засобів на рахунках у кредитнихустановах). Виключним правом емісії готівки, організації і їхнього обертання івилучення володіє НБУ. На Національний банк України покладені такі обов'язки:
— прогнозування й організаціявиробництва, перевезення і збереження банкнот і монет, а також створення їхніхрезервних фондів;
— установлення правилзбереження, перевезення й інкасації готівки для кредитних організацій;
— визначення ознакплатоспроможності грошових знаків і порядку заміни і знищення ушкоджених;
— розробка порядку веденнякасових операцій для кредитних організацій;
— визначення правил, форми,термінів і стандартів здійснення безготівкових розрахунків;
— ліцензування розрахунковихсистем кредитних установ.
З метою регулювання економіки НБУ залучає такіінструменти: ставки облікового відсотка; норми обов'язкових резервів кредитнихустанов; операції на відкритому ринку; здійснює регламентацію економічнихнормативів для кредитних заснувань.
Для здійсненнякасового обслуговування кредитних заснувань, à також інших юридичнихосіб, на території України створюються розрахунково-касові центри притериторіальних головних управліннях НБУ. Ці центри формують оборотну касу поприйомі і видачі готівки, à також резервні фонди грошових банківськихквитків і монет.
Резервні фонди являють собою запаси не випущених вобіг банкнот і монет у сховищах НБУ і мають важливе значення для організації іцентралізованого регулювання касових ресурсів. Залишок готівки в оборотній касілімітується і при перевищенні ліміту надлишки грошей передаються з оборотноїкаси в резервні фонди. Об'єктивна потреба в резервних фондах обумовленанеобхідністю: задоволення потреб економіки в готівці; відновлення грошової масив обігу в зв'язку з приходом у негодність окремих банкнот; підтримкиобов'язкового покупюрного складу грошової маси в цілому по країні і регіонам;скорочення витрат на перевезення і збереження грошових знаків. Готівка випускаютьсяв обіг на основі емісійного дозволу — документа, що дає право НБУ підкріплюватиоборотну касу за рахунок резервних фондів грошових банкнот і монет
Згідно ст. 15Закону “ Про банки і банківську діяльність ” “ Національний банк разом зкомерційними банками здійснює обслуговування державного боргу, виконуючиоперації, пов`язані з розміщенням державних позик, їх погашенням та виплатоюпроцентів по них ”.
НБУ є єдинимзберігачем державного золотовалютного запасу, дорогоцінних металів ідорогоцінних каменів.
НБУ взаємодіє зКабінетом міністрів України з питань грошово-кредитної політики, сприяєреалізації економічних програм уряду, якщо це не суперечить забезпеченнюстабільності валюти України.
“ Національнийбанк і Уряд України проводять взаємні консультації щодо дій, які нимиплануються, з питань термінів випуску цінних паперів, погашення державногоборгу з урахуванням їх впливу на стан банківської системи, а також пріоритетівєдиної державної грошово-кредитної політики ”
2.2 Комерційнібанки у функціонуванні грошової системи
Банки являютьсобою невід'ємну рису сучасного грошового господарства, їх діяльність тіснопов'язана з потребами відтворення. Знаходячись в центрі економічного життя,обслуговуючи інтереси виробників, банки опосередковують зв'язки міжпромисловістю і торгівлею, сільським господарством та населенням. Виникнувши якальтернатива державним банківським структурам, комерційні банки стали, по суті,першою сферою економіки, де реально йде її демонополізація, поступово починаєдіяти конкуренція, гроші й кредит набувають ринкового змісту. Завдякиопераціям, які здійснюють комерційні банки вони є невід'ємною і основноючастиною сучасного грошового господарства.
Комерцiйнi банки— головна ланка дворівневої банківської системи. Систематичне виконаннязазначених нижче функцій і створює той фундамент, на якому базується роботабанку і банківської системи в цілому. І хоч виконання кожного виду операційсконцентровано в спеціальних відділах банка, вони переплітаються між собою,створюючи потужну базу розвитку фінансової системи країни:
— управліннягрошовим обігом;
— забезпеченняплатіжного механізму;
— акумуляціязаощаджень;
— наданнякредиту;
— фінансування зовнішньоїторгiвлi;
— довiрчiоперації
— зберіганняцінностей;
— консультуванняi надання iнформацi
Банк можездійснювати операції, передбачені Законом «Про банки і банківськудіяльність», Стаття 3, Статутом банку.
Сьогоднікомерційний банк може запропонувати клієнту до 200 видів різноманітнихбанківських продуктів і послуг. Широка диверсифікація операцій дозволяє банкамзберігати клієнтів і залишатися рентабельними навіть при надто несприятливійгосподарської кон’юнктурі. Але далеко не всі банківські операції повсякденноприсутні і використовуються в практиці конкретного банківського закладу(наприклад, виконання міжнародних розрахунків чи трастові операції ). Але єпевний базовий набір, без якого банк не може існувати і нормальнофункціонувати. До таких операцій, що конструюють діяльність банка відносять :
— прийом вкладiв(депозитiв) вiд юридичних i фiзичних осiб.
— відкриття таведення поточних рахункiв і банкiв кореспондентів, переказ грошових коштiв зцих рахункiв за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштiв на них.
— розміщеннязалучених коштiв від свого iменi, на власних умовах та на власний ризик.
Систематичневиконання зазначених функцій і створює той фундамент, на якому базується роботабанка. Вони володіють унікальною спроможністю створювати засоби платежу, щовикористовуються в господарстві для організації товарного обігу і розрахунків.
Спроможністькомерційних банків збільшувати і зменшувати депозити і грошову масу широковикористовується центральним банком, який через систему обов'язкових резервівуправляє динамікою кредиту.
Крім виконаннябазових функцій, банки пропонують клієнтам безліч інших фінансових послуг:
1. Операцiї звалютними цiнностями.
2. Емісію власнихцiнних паперiв.
3. Організаціюкупiвлi та продажу цiнних паперiв за дорученням клiєнтiв.
4. Операцi наринку цiнних паперiв вiд свого iменi (включаючи андеррайтинг).
5. Наданнягарантій доручень та iнших зобов’язань вiд третiх осiб, якi передбачають хвиконання у грошовiй форми.
б. Придбанняправа вимоги на виконання зобов’язань у грошовiй формi за поставленi товари чинаданні послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийомплатежiв (факторинг).
7. Лiзинг.
8. Послуги звідповідального зберiгання та надання в оренду сейфів для зберiгання цiнностейі документiв.
9. Випуск,купівлю, продаж, обслуговування чекiв, векселiв та інших оборотних платіжнихiнструментiв.
10. Випускбанкiвських платіжних карток i здiйснення операцiй з використанням цих карток.
11. Наданняконсультаційних та інформаційних послуг щодо їх операцiй.
Операцїiприймання вкладів (депозитiв) вiд юридичних i фiзичних осiб, вiдкриття таведення поточних рахункiв, розміщення залучених коштів належать виключно добанкiвських операцiй, здійснювати якi в сукупностi дозволяється тількиюридичним особам, що мають банківську лiцензiю. Iншi юридичнi особи мають правоздiйснювати тiльки двi останні операцiї на пiдставi ліцензії на здійсненняокремих банкiвських операцiй, а iншi операції та угоди, передбаченi цiєюстаттею, можуть здiйснювати у порядку, визначеному законами України.
За умовиотримання письмового дозволу Нацiонального банку України банки також маютьправо на такi операцiї.
1. Здійсненняiнвестицiй у статутнi фонди та акцiї iнших юридичних осiб.
2. Здійсненнявипуску, обігу, погашення державно та iншої грошової лотереї.
3. Перевезеннявалютних цiнностей та інкасацію коштiв.
4. Операцii задорученням клiєнтiв або вiд свого iменi:
• з інструментамигрошового ринку;
• зінструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках з
фiнансовими ф’ючерсамита опцiонами.
5. Довірчеуправлiння коштами та цінними паперами за договорами з
юридичними тафiзичними особами.
б. Депозитарнудiяльнiсть i дiяльнiсть iз ведення реєстрів власників iменних цінних паперiв.
Комерцiйнi банкисамостiйно встановлюють відсоткові ставки та комiсiйну винагороду за своїоперацiй.
Однією з важливихфункцій банку є посередництво в кредиті, яка здійснюється шляхом перерозподілукоштів, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів підприємств ігрошових доходів приватних осіб. Головним критерієм перерозподілу ресурсіввиступає прибутковість їх використання позичальником. Плата за віддані йотримані в борг засоби формується під впливом попиту та пропозиції. Урезультаті досягається вільне переміщення фінансових ресурсів у господарстві,що відповідає ринковому типу відносин.
Значенняпосередницької функції комерційних банків для успішного розвитку ринковоїекономіки полягає в тому, що вони зменшують ступінь ризику і невизначеності векономічній системі. Банки залучають засоби, що можуть бути віддані в позичку,відповідно до потреб позичальників і на основі широкої диверсифікованості своїхактивів знижують сукупні ризики власників грошей, розміщених у банку.
Друганайважливіша функція комерційних банків — стимулювання нагромаджень угосподарстві. Адже виступаючи на фінансовому ринку з попитом на кредитніресурси, банки повинні не тільки максимально мобілізувати наявні в господарствізаощадження, а й формувати ефективні стимули до нагромадження засобів, що всвою чергу формуються на основі гнучкої депозитної політики комерційних банків.Створенню гарантій надійності розміщення накопичених ресурсів служитьформування фонду страхування активів банківських установ, депозитів укомерційних банках.
Поряд зістрахуванням депозитів важливе значення для вкладників має доступністьінформації про діяльність банків і про ті гарантії їми надані.
Третя функціябанків — посередництво в платежах між окремими самостійними суб'єктами.Платіжний механізм — структура економіки, що здійснює «обмін речовин»у господарській системі. Методи платежу поділяються на готівкові ібезготівкові. У великому обороті домінують безготівкові платежі і розрахунки.Існує велика розмаїтість видів безготівкових розрахунків: переказний вексель,банківська тратта, простий вексель, чек. Комп'ютерна революція мала великийвплив на характер і технологію грошових розрахунків. Розвиток одержали двісистеми автоматизованих розрахунків: «роздрібні» системи електроннихрозрахунків і міжбанківські системи перекладу засобів.У США в даний часмається чотири системи роздрібних платежів: автоматичні розрахункові палати, щовиконують функції розрахункових палат, але паперові носії замінені магнітними,на яких вони мають формат, зручний для швидкісної обробки на ЕОМ; банківські автомати,які дозволяють виконувати операції:
— зняття грошей зпоточного чи ощадного рахунків в банку;
— одержанняпозики в межах відкритого ліміту;
— депонуваннягрошей на рахунку з одержанням депозитної квитанції;
— одержанняінформації про стан рахунка клієнта в банку;
— переказ коштівз одного рахунку на іншій;
— обмін іноземнихбанкнот на місцеву валюту;
— термінали вторгових точках, щоб здійснювати оплату повсякденних покупок;
— банківськеобслуговування вдома — перспективний елемент розрахунків — комплекс послуг понаданню клієнтам банку фінансової інформації, а також здійсненню з їхініціативи банківських угод з передачею інформації за наявності персональногокомп'ютера. Також банки володіють унікальною спроможністю створювати засобиплатежу, що використовуються в господарстві для організації товарного обігу ірозрахунків. Спроможність комерційних банків збільшувати і зменшувати депозитиі грошову масу широко використовується центральним банком, який через системуобов'язкових резервів управляє динамікою кредиту.
У зв'язку зформуванням фондового ринку добре розвивається посередництво в операціях зцінними паперами. Банки мають право виступати як інвестиційні інститути, щоможуть здійснювати діяльність на ринку цінних паперів як посередника;інвестиційного консультанта; інвестиційної компанії й інвестиційного фонду.Виступаючи у ролі фінансового брокера, банки виконують посередницькі функціїпри купівлі-продажі цінних паперів за рахунок і з дорученням клієнта.
Інвестиційнийпортфель банку контролюється законом. Це означає, що держава встановлює нормувідсотка, відповідно до якої визначена частина (до 90%) повинна складатися зцінних паперів держави, інша — часток підприємств. Банки купують тількивисококласні папери відповідно до оцінки кредитними агентствами зв'язаного зними ризику.
Як інвестиційнийконсультант банк робить консультаційні послуги своїм клієнтам із приводувипуску і обертання цінних паперів. Якщо банк бере на себе роль інвестиційноїкомпанії, то він займається організацією випуску цінних паперів і видачеюгарантій по їх розміщенню на користь третьої особи; купівлею-продажем ціннихпаперів від свого імені і за свій рахунок, у тому числі шляхом котируванняцінних паперів, тобто повідомляє на визначені цінні папери «цінипродавця» і «ціни покупця», по яких він зобов'язується їхпродавати і купувати. Лізинг і факторинг — форма фінансування довгостроковоїоренди дорогого устаткування. Відповідно до договору про лізинг орендар одержуєв довгострокове користування устаткування за умови внесення періодичнихплатежів власнику устаткування. Ставки по лізинги розраховуються виходячи звитрат виробництва, відсотків, податків.
Факторинг.Банк-фактор купує вимоги якої-небудь компанії і потім сам одержує платежі поних. В операції факторингу є три учасники: фактор, первісний кредитор іборжник, що одержує від клієнта товари з відстрочкою платежу. Фактор веде всюбухгалтерію, бере на себе обов'язки по попередженню боржника про платежі,виконує інкасацію вимог, а також несе весь ризик, пов'язаний з повним і своєчаснимнадходженням платежів. Витрати клієнта складаються з комісійного і факторськогозбору, що складається з відсотків за наданий аванс і прибутків авансовоїкомпанії.
Трастовіоперації. Багато банків приймають на себе функції довіреного обличчя і виконуютьу цій ролі різноманітні операції для своїх індивідуальних і корпоративнихклієнтів. Деякі банки не виконують ніяких інших функцій, крім трастової. Є триосновні категорії трастових послуг для фізичних осіб:
— розпорядженнямайном після смерті власника;
— керуваннямайном на довірчій основі і піклування;
— агентськіфункції;
Вирішальну роль вфункціонуванні системи відіграють комерційні банки в трансформаційній функції.Вона включає декілька напрямків:
— трансформаціюризиків: банки можуть звести ризики своїх вкладникiв та акцiонерiв до мінімумуза допомогою диверсифікації активних операцiй; створення резервiв;диверсифiкацiї % ставок в залежностi вiд ризиковостi кредитiв; страхуваннядепозитiв тощо;
— трансформаціюстрокiв: мобiлiзація значних обсягів короткострокових коштiв i їх поповнення, зчого банки одержують можливість їх частину спрямовувати в довгострокові позичкита iншi довготривалi активи;
— трансформаціюкапiталу: мобiлiзуючи великi обсяги дрiбних вкладiв, банки одержують можливiстьакумулювати великi маси капiталу для реалiзацii масштабних проектiв;
— просторовутрансформацію: акумулювання ресурсів з багатьох регiонiв i з iнших країн,спрямувуючи на фiнансування проектів одного регіону, однієї країни, одногооб’єкту, що полегшує балансування попиту i пропозиції на грошовому ринку убудь-якому мiсцi свiтового ринку.
Однією з важливихфункцiй банкiв є їх здатнiсть “робити гроші” — розширювати кредитнi ресурсинародного господарства. Банки називають “фабриками кредиту”. Надаючи позичкупiд борговi зобов’язання своїх клiєнтiв (забезпеченi товарно-матерiальнимицiнностями, що не є грiшими) банк зараховує їх на рахунок позичальників і тимстворює можливiсть надходження в обiг нових сум грошей. Отже дуже важлива рольв економiцi країни належить кожному окремому банку, а ще важливіша рольналежить всiй банкiвськiй системi.
РОЗДІЛ 3
Грошовасистема України
СтановленняУкраїни як незалежної, суверенної держави обумовило необхідність створеннявласної грошової системи, яка забезпечувала б можливість українським владнимструктурам самостійно керувати грошовим оборотом та грошовим ринком в інтересахрозвитку національної економіки. Організаційно-правові засади створеннягрошової системи України були закладені в Законі України «Про банк» ібанківську діяльність", ухваленому Верховною Радою України 20 березня 1991р. Цим законом Національному банку України надавалося монопольне правоздійснювати емісію грошей на території України та організовувати їх обіг,забезпечувати стабільність грошей, проводити єдину грошово-кредитну політикутощо. Це означало, що ніякі інші органи нашої країни, а тим більше інших країн,не мали права втручатися в цю сферу. Відтак оборот грошей на нашій територіїставав підвладним виключно органам української держави .
Перші практичнікроки щодо створення власної грошової системи були зроблені після виходуУкраїни зі складу СРСР, коли 10 січня 1992 р. були запроваджені українськікупоно-карбованці багаторазового користування як доповнення до рублевоїгрошової маси. Тобто в обороті одночасно опинилися два види валюти — попереднірублі, емісія яких перейшла від союзного уряду до Російської Федерації, такупоно-карбованці, право емісії яких було закріплено за НБУ. Весь безготівковийоборот продовжував обслуговуватися виключно попередньою, тепер уже російською,валютою — рублями.
Паралельневикористання в 1992 р. двох валют — старої і нової — зумовлювалося рядомобставин:
— Центральнийбанк РФ ще з вересня 1991 р. перестав надсилати в Україну рублеву готівку, щоспровокувало значні ускладнення в забезпеченні потреб обороту в готівці;
— на межі1991-1992 pp. Україна вслід за Росією стала на шлях лібералізації цін,унаслідок чого середній рівень їх зріс майже десятикратно, що значно збільшилопопит на готівку, якої Україна не могла отримати від Росії;
— Україна не малав той час власної бази для виготовлення грошових знаків, а фінансове становищедержави не давало змоги зразу замовити за кордоном достатню масу грошей, щобшвидко замінити ними старі гроші.
З огляду на ціобставини Україна, ще будучи в складі Союзу, почала готувати свої грошовізнаки. Але статус союзної республіки не дозволяв їй мати власні гроші, і урядпішов по шляху випуску допоміжних (до рубля) знаків — купонів, які, завизначенням, можуть бути тільки паралельними грошима.
Поступове,виважене запровадження нових грошей поряд зі старими відкривало можливістьуникнути обвального переповнення ними каналів обороту, не допустити швидкогознецінення, забезпечити їм певні конкурентні переваги порівняно з рублем. Томуспочатку купоно-карбованець котувався навіть вище від рубля. Наявність вобороті України рубля як російської валюти провокувала її накопичення івикористання на російському ринку для закупівлі потрібних Україні сировинних таенергетичних ресурсів. Ці обставини давали підстави думати, що Україні вигідномати дві валюти, і багато хто пропонував усіляко затягувати паралельний обігрубля і купоно-карбованця.
Проте паралельнийобіг рубля і купоно-карбованця не приніс Україні очікуваних позитивнихнаслідків. Навпаки, досить швидко виявилися значні недоліки двовалютної системигрошового обороту. Вона істотно ускладнювала управління внутрішнім готівковимобігом, організацію внутрішніх безготівкових розрахунків та зовнішніхрозрахунків, насамперед з Російською Федерацією. Незабаром купоно-карбованецьвтратив свої початкові переваги перед рублем і став швидко знецінюватися.Виникли помітні перебої у внутрішніх і зовнішніх платежах.
Конкретнимичинниками, що ускладнювали стан грошового обороту на початку запровадженнякупоно-карбованця, були:
1. Обвальний спадвиробництва під впливом лібералізації цін та розриву попередніх господарськихзв'язків, скорочення державного замовлення. Тільки за січень 1992 р. обсягпромислового виробництва скоротився на 19,8%, у тому числі товарів широкоговжитку — на 28,1%, продуктів харчування — на 41,2%. Роздрібний товарообігзнизився на 61%. Усе це скорочувало попит на гроші, і частина наявних в оборотігрошей виявилася зайвою, провокуючи зростання цін.
2. Вільневикористання російського рубля на внутрішньому ринку України сприяло широкомувідпливу товарів за межі України, підриву товарної основи внутрішньогогрошового обігу. Тому уряд України змушений був перевести весь готівковий обігна карбованцеву валюту і вилучити з нього рублеву валюту. Цей крок забезпечувавповний контроль НБУ за сферою готівкового обороту. Проте він відкривав широкіможливості для використання емісії грошей для покриття фінансових потреб уряду,які в той час зростали надзвичайно швидко, що стало одним із головних чинниківрозкручування в Україні гіперінфляції.
3. З ініціативиРФ у середині 1992 р. у рублевій зоні була запроваджена система взаємозалікучерез кореспондентські рахунки, відкриті в розрахунковому центрі приЦентральному банку РФ. Унаслідок цього платежі між країнами рублевої зони буливзяті під контроль Центральним банком РФ. Рубль втратив свій статус єдиноїгрошової одиниці, виникло кілька рублів — російський, український, білоруськийтощо. Курс українського рубля щодо російського став швидко падати. Українавтратила будь-які переваги від використання в безготівковому обороті іншоївалюти- рубля.
Повнезапровадження карбованця в готівкову сферу при обслуговуванні безготівковогообороту виключно рублем призвело до механічного розриву єдиного грошовогообороту на дві відокремлені частини. Перехід грошей із однієї частини в іншувимагав обміну їх за валютним курсом. Виникла спотворена ситуація, за якоївалютний курс грошей при використанні їх у готівковому та безготівковомуоборотах роздвоївся. Це сприяло розвитку масових фінансових спекуляцій,пов'язаних з переведенням грошей з однієї форми обороту в іншу, відпливугрошових капіталів з України за кордон, зокрема в Росію.
Щоб послабитинегативні наслідки паралельного обігу двох валют, Президент України указом«Про реформу грошової системи України» від 12 листопада 1992 р.запровадив купоно-карбованець у сферу безготівкового обороту і вилучив з ньогорублеві гроші. Нові гроші були названі «український карбованець»,дістали статус тимчасових національних грошей і стали єдиним на територіїУкраїни засобом платежу. Український карбованець як тимчасові гроші взяв насебе левову частку фінансових негараздів перехідного періоду і виконав цим своюісторично-жертовну місію. На ньому методом спроб і помилок будуваласянаціональна грошова система України. Уведенням у загальний оборот українськогокарбованця завершився перший етап формування національної грошової системиУкраїни.
На другому етапіНаціональний банк України, спираючись на норми Закону України «Про банки ібанківську діяльність» (1991 p.), відпрацьовував окремі елементи таорганізацію функціонування грошової системи. До основних напрямів та найбільшвідчутних результатів розвитку грошової системи на цьому етапі можна віднести:
1. Розбудовувласного емісійного механізму, який включає:
— створенняБанкнотно-монетного двору НБУ, що має повний цикл високоякісного виробництвапаперових грошей та монети;
— розробленнядизайну, установлення номіналу, платіжних ознак, забезпечення системи захистугрошових знаків та монет;
— розробленняправил випуску в обіг, зберігання, інкасації, вилучення з обігу готівки,ведення касових операцій тощо.
2. Формуваннямеханізму регулювання НБУ пропозиції грошей, завданням якого є:
— відпрацюваннямеханізму централізованого регулювання банківськими резервами;
— запровадженнямеханізму рефінансування комерційних банків;
— розвитокоперацій на відкритому ринку.
3. Розробленняметодики та методології грошово-кредитної політики НБУ, накопичення досвідупрактичного застосування інструментів грошово-кредитної політики, розмежуваннясфер застосування фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики.
4. Розбудованаціональної платіжної системи, що охоплює: — створення системи електроннихплатежів на міжбанківсь-
кому рівні;
— розробленняметодичних та інструктивних документів щодо організації безготівковихрозрахунків на міжгосподарському рівні;
— розробленняметодичних та організаційних засад створення електронної системи масовихплатежів.
5. Формуваннямеханізму валютного регулювання, який включає:
— розвитокінфраструктури валютного ринку та формування методичних та організаційних засадздійснення операцій на ньому;
— порядокрегулювання валютного курсу;
— створеннямеханізму формування та використання золотовалютних резервів;
— формуваннязвітності щодо платіжного балансу країни, здійснення його аналізу тапрогнозування.
6. Розроблення тавипробування на практиці спеціальних заходів з подолання гіперінфляції тарегулювання інфляції.
Перелічені заходидали можливість сформувати протягом 1993 — 1996 pp. правові та організаційніоснови національної грошової системи ринкового типу, яка спроможна булазабезпечити належне управління грошовим оборотом відповідно до потреб економікикраїни.
Новій ситуації,що склалася в управлінні грошовим оборотом, не відповідав статус тимчасовоївалюти, що зберігався за українським карбованцем. Тимчасові гроші не можутьналежним чином виконувати одну з найважливіших функцій — функцію нагромадження.Це підриває інтереси економічних суб'єктів до накопичення грошей як джерелаінвестування, стримує економічне зростання, знижує ефективність антиінфляційноїполітики, зміцнення державних фінансів. У зв'язку з цим особливої гостротинабуло питання запровадження в оборот постійної грошової одиниці — гривні. 25серпня 1996 р. Президент України підписав Указ «Про грошову реформу вУкраїні», згідно з яким з 2 по 16 вересня 1996 р. з обороту був вилученийукраїнський карбованець і введена постійна грошова одиниця — гривня та її сотачастина — копійка. Цим закінчився другий етап розбудови грошової системи Україниі розпочався третій.
На третьому етапівідбувається подальше вдосконалення механізмів та інструментів грошовоїсистеми, що були розроблені на попередньому етапі. Важливою віхою тут сталоприйняття Верховною Радою України в травні 1999 р. Закону «Про Національнийбанк України». Хоча в цьому законі безпосередньо про грошову систему моване йде, проте ті функції НБУ, які становлять основу грошової системи, знайшлишироке відображення. Це, зокрема, розділ IV «Грошово-кредитнаполітика», розділ V «Управління готівковим грошовим обігом»,розділ VIII «Діяльність Національного банку щодо операцій з валютнимицінностями». У них чітко виписані права та обов'язки НБУ щодо забезпеченнястабільності національних грошей, регулювання грошового обороту, визначеніметоди та інструменти грошово-кредитної політики та інші види діяльності НБУ,що формують грошову систему країни.
Висновки
В процесінаписання даної роботи ми дійшли деяких висновків. Отже, грошова система — цеформа організації грошового обороту в країні, встановлена загальнодержавнимизаконами. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та іншівимоги, що регламентують відносини між суб'єктами грошового обороту. Враховуючинадзвичайно важливу роль грошових відносин в економічному житті суспільства,всі держави, незалежно від їхнього устрою, доручають формування грошових системцентральним органам влади. Грошова система формується і функціонує на базібанківської системи і може розглядатися як її складова. Грошова система єнадзвичайно важливим елементом стабільності та ефективності економіки в цілому,адже вона організовує грошовий обіг в державі.
Грошова системазабезпечує правову та організаційну базу для розроблення та реалізаціїгрошово-кредитної політики в країні. З цього погляду її можна розглядати якпродукт функціонування грошової системи. Тому успішна реалізація цілеймонетарної політики є одночасно свідченням ефективного функціонування грошовоїсистеми. І навпаки, не можна вважати ефективною грошову систему, якщо в країніпроводиться не досить виважена монетарна політика, що не забезпечує надійногорегулювання грошової маси (пропозиції грошей) і належної стабільності грошей.
За даними втаблиці ми спостерігаємо, що готівкові гроші в обігу кожного року зростають. Близько третини грошової маси вУкраїні припадає на готівкові гроші, причому має місце тенденція зростанняцього грошового агрегату (МО).
Збільшеннякількості готівкових грошей, які обслуговують населення, а в сучасних умовах доних часто звертаються юридичні особи, викликає нестачу грошей у держави.Перехід грошей з безготівкового обігу в готівковий – результат жорсткоїфінансової політики, який призведе до розширення ухилень від сплати податків.Крім того, скорочення безготівкового обороту свідчить про зниження здатностідержави впливати на реальні господарські процеси.
Обсяг операційНБУ на відкритому ринку в період 2002-2008рр. поступово зростає. Але в умовахскладної макроекономічної ситуації та впливу світової фінансової кризигрошово-кредитна політика в 2008 р. була спрямована на виконання основноїфункції Національного банку України – забезпечення стабільності національноїгрошової одиниці. В результаті обсяг операцій НБУ на відкритому ринку значнозбільшився (у порівнянні 2007 року з 2008 зріс на 29.1%). А обсяг офіційних валютнихрезервів навпаки, на період економічної кризи 2008-2009рр. – зменшився. Вже насічень 2009р. обсяг офіційних резервів становив 28млрд.дол.США.
Наведені втабличці данні свідчать, що регулятивні дії НБУ активізувалися з метоюнедопущення інфляції.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Гроші та кредит: Підручник/ За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002. — Розд. 12.
2. Банківські операції:Підручник / За ред. А. М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2002. — Розд. 1, 2.
3. Шіллер Р. І. Фін
ансова стійкість комерційного банку та шляхиїї зміцнення. — К.: Наукова думка, 1998.
4. 12 Шамова І. В. Грошово-кредитнісистеми зарубіжних країн: Навч. Посібник (2 розділ)
5. Банковские опеpации. // ЧастьII. // Учетно-ссудные опеpации и агентские услуги. // Учебное пособие. // Подpед. Лавpушина О.И. — М.: ИНФРА-М,1996. – 208 c.
6. Гроші.Фінанси. Кредит: Навчально-методичний посібник / м.м. Александрова, С. О. Маслова. — к.: ЦУЛ, 2002. – 336 с.
7. Нац. банкі грошово-кредитна політика: Підручник / За ред… А. М. Мороза, М. Ф. Пуховкіної. – К.: КНЕУ,1999.-368 c.
8. Фінансовийринок: Навчальний посібник / В. М. Шелудько. — К.: знання – Прес, 2002.-535с
9. Основиекономічних знань: Запитання і відповіді / Худож. Оформ. В. М. Штогрина. К.: — Феміна, 1996.- 272 с.
10. Юридичнаенциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред) та ін… – К.: «Укр.енцикл.», 998. – т. 1: А-Г. 672 с.
11. Эдвин Дж.Долан. “Микроэкономика” С. — П. 1994г.
12. Лексик В.Кредит и банки: Пер. с. нем. Р. и Ф. Михалевских. – М.; Перспектива, 1994 –118с.
13. www.uristua.com
14. www.bank.gov.ua
15. www.ukrstat.gov.ua
16. studentam.net.ua
17. www.minfin.gov.ua