Східноєвропейськийуніверситет
економікита менеджменту
Реферат
натему:«Визначення, види та структура процентнихставок. Основні види ризиків»
Виконала:
студентка V курсу
групи ЗМФЗ – 41
Дідаш Марина
Анатоліївна
зал. кн. № 501
Перевірила:
викладач курсу «Ринок фінансових послуг»
Шульга Ірина Петрівна
2008-2009
План
1. Визначення і видипроцентних ставок.
2. Структура процентнихставок.
3. Поняття і основні видиризиків.
4. Основні видифінансових ризиків
5. Список використаної літератури.
1 Визначення і види процентних ставок
Процентна ставка є доходом інвестора від вкладення коштів навизначені цілі і визначений період часу в майбутньому. Процентна ставка —це ціна, яку сплачують інвестору за залучені грошові кошти. Для інвестора вонавідображає дохідність його інвестицій, а для позичальника — витрати, які вінмає понести у зв'язку із залученням коштів. Вільні кошти можуть вкладатисьінвестором у підприємницьку діяльність або в купівлю цінних паперів. При виборібудь-якого із способів вкладення коштів власник намагатиметься компенсуватиупущені можливості, що передбачаються іншими варіантами інвестицій. Якщоінвестор займається підприємницькою діяльністю, то у міру розширеннявиробництва збільшується вартість його майна. Якщо вважати, що середні темпиприросту виробництва відображують темпи зростання економіки в цілому,альтернативні вкладання коштів мають компенсувати інвестору упущені можливостівід економічного зростання.
Розрізняють номінальну та реальну процентні ставки.
Реальна процентна ставка відображає очікуванітемпи зростання економіки за визначений період часу і реальний дохід інвесторана вкладені кошти. (Для країн з розвиненою ринковою економікою реальні темпизростання становлять 2,5—4% за винятком нетривалих періодів стрімкогоекономічного зростання.)
Номінальна процентна ставка відображає в грошовомувираженні дохід, отриманий з однієї грошової одиниці капіталовкладень. Вонаперебуває під впливом попиту та пропозиції і виражає абсолютну плату завикористання коштів. Реальна процентна ставка дорівнює номінальній процентнійставці за вирахуванням темпів інфляції. Якщо, наприклад, інвестор вклав коштипід 10% річних, а рівень інфляції за рік становить 4,5%, то реальна дохідністьінвестицій за цей рік становитиме 10 — 4,5 = 5,5% при номінальній дохідності10%.
Реальнапроцентна ставка на визначений період у майбутньому невідома на початок періодуй оцінюється на основі рівня очікуваного економічного зростання за даний періодта з врахуванням ризиків.
2Структура процентних ставок
Дохідність будь-якого активу, що перебуває в обігу на ринку,насамперед відображає його ризиковість та загальний стан ринку. На ефективнодіючих ринках більш ризикові активи забезпечують, як правило, вищу дохідність.Якщо фінансовий ринок перебуває в стадії формування, він не завжди гарантуєвстановлення таких ринкових цін на активи, які відповідали б їх ризиковості. Втаких випадках на ринку можуть бути в обігу активи одного рівня дохідності, алерізного ступеня ризику.
При цьому на будь-якому фінансовому ринку є в обігу активи, якізабезпечують інвесторам мінімальний дохід і при цьому вважаються безризиковими.Це короткострокові державні боргові зобов'язання: казначейські векселі,облігації внутрішньої державної позики таін. Вони забезпечують досить невисокийпорівняно з іншими інвестиціями рівень доходу, але є високоліквідними активами,які гарантують отримання доходу на рівні і в терміни, передбачені умовамивипуску. Реальна дохідність короткострокових цінних паперів знаходиться нарівні 2—4%. Середньо- та довгострокові державні папери вважаються більшризиковими і характеризуються переважно вищим рівнем дохідності.
Номінальний дохід може бути різним залежно від інфляційнихочікувань у державі. Там, де інфляція становить 2—4% на рік, дохідністьдержавних цінних паперів знаходиться на рівні 5—7%. При високих рівнях інфляціїдохідність державних цінних паперів може досягати десятків процентів.Наприклад, дохідність облігацій внутрішньої державної позики України в 1995 р.становила 90%.
Оскільки при розрахунку процентних ставок за державними ціннимипаперами використовуються очікувані чи прогнозовані рівні інфляції, на часвиплати процентів такі папери можуть мати реальну дохідність, яка дорівнюєнулю, або приносити збитки. Схематично залежність рівня доходу за різнимифінансовими активами від ступеня їх ризиковості показано на рис. Крива 1відображає дохідність фінансових активів, які перебувають у обігу на фінансовихринках, що знаходяться в стадії формування, а крива 2 — на розвиненихфінансових ринках.
/>
Рис.Залежність рівня доходу за фінансовими активамивід ступеня їх ризиковості
На розвинених фінансових ринках існують ефективні механізмивстановлення дохідності активу на рівні, що відповідає ступеню йогоризиковості. А саме, дохідність будь-якого фінансового активу визначаєтьсядохідністю безризикового активу та премією за ризики, характерні для такогоактиву.
Іншими словами, будь-яка процентна ставка kна ринку є сумоюбез-ризикової, або безпечної, процентної ставки kбта премії заризик kр:
k= kб+ kр.
Безризикова процентна ставка — це номінальна процентна ставка закороткостроковими державними цінними паперами, яка є, в свою чергу, сумою двохскладових — реальної процентної ставки kота поправки наінфляцію kі:
kб= kо+ kі
Складова к{розраховується на основіпрогнозованих рівнів інфляції, і тому у разі нестабільної економічної таполітичної ситуації в країні може суттєво відрізнятись від реальних темпівінфляції. Наприклад, на початку року були емітовані 12-місячні державніоблігації з купонними виплатами на рівні: kб= kо+ kі= 24%, де kо= 4% — запланованареальна дохідність облігацій і kі = 20% —прогнозований рівень інфляції на рік. Якщо реальний рівень інфляції за рікстановив 27%, купонні виплати наприкінці року в обсязі 24% нетільки не принесуть доходу власнику облігацій, а й не збережуть інвестованікошти від інфляції.
Цей приклад свідчить про те, що в умовах нестабільної економічноїситуації та нерозвиненого фінансового ринку державні облігації не можутьвідігравати таку роль, як на розвинених фінансових ринках. Так, на розвиненихринках, де рівні інфляції невисокі і більш прогнозовані, короткостроковідержавні цінні папери є високонадійними, високоліквідними активами, рівеньдоходу за якими є основою для формування ринкових процентних ставок.
В Україні, де фінансовий ринок перебуває в стадії розвитку,основою для формування ринкових процентних ставок, орієнтиром ціни на грошівиступають ставки рефінансування та облікова ставка Національного банкуУкраїни.
Ставка рефінансування — це виражена у процентахплата за кредити, що надаються комерційним банкам.
Облікова ставка НБУ, що є найнижчоюсеред ставок рефінансування, — це виражена у процентах плата, яку береНаціональний банк України за рефінансування комерційних банків через купівлювекселів до настання строку платежу за ними і утримує з номінальної сумивекселя.
Складова процентної ставки kрвідображає ризикінвестування в конкретний фінансовий актив і є сумою трьох складових
kр= kл+ kп+ kч,
де kл— премія за ризикліквідності; kп— премія за ризикнеплатежу; kч — премія за ризик, пов'язаний з терміномобігу даного фінансового активу.
Розглянемо докладніше ці складові. Всі вони відображають ступіньнепевності в отриманні доходу за фінансовим активом, а саме ступінь непевностів отриманні доходу від володіння даним фінансовим активом та доходу від продажуйого на ринку. Премія за ризик ліквідності kлвідображає ризикнеотримання доходу від продажу фінансового активу і є платою за те, що данийактив не можна буде швидко і без втрат продати на ринку, тобто швидко і безвтрат перетворити на готівку. Чим більш ліквідним є актив, тим менша премія заризик ліквідності в загальній величині процентної ставки.
У межах одного фінансового ринку більш ліквідними є державні цінніпапери та облігації і акції відомих корпорацій. Такі папери перебувають вобігу, як правило, на біржах та в позабіржових торговельних системах високогорівня. Цінні папери нових компаній, які потрапляють до рук інвесторів черезприватне розміщення, є ризиковими як з погляду їх ліквідності, так і з поглядувчасного отримання доходу запланованого рівня.
Дохід від володіння активом складається з регулярних періодичнихпроцентних чи дивідендних виплат та суми, отриманої при його погашенні. Чимбільша міра непевності в отриманні даних виплат за активом, тим більшою будепремія kпза ризикнеплатежу. Ризик неплатежу відображає ризики несвоєчасної сплати доходу(процентів чи основної суми боргу), сплати доходу не в повному обсязі абоповної його несплати. З цього погляду привілейовані акції є більш ризиковими,ніж облігації, а прості акції — більш ризикованими, ніж привілейовані. Власникиоблігацій є кредиторами підприємства-емітента. Зобов'язання за облігаціями щодовиплати процентів та суми основного боргу виконуються емітентом у першу чергу.Після цього задовольняються вимоги власників привілейованих акцій, а потімвласників простих акцій. Чим більшим є ризик несплати за фінансовим активом,тим більшою буде відповідна премія за ризик, а отже, загальна дохідністьактиву.
Премія за ризик, пов'язаний з терміном обігу фінансового активу,як правило, збільшується із його збільшенням. Більший період часу пов'язаний збільшою невизначеністю, а отже, більшим ризиком, тому спрогнозувати майбутнюситуацію на ринку чи майбутні процентні ставки тим важче, чим більший термінпрогнозу.
Номінальні процентні ставки і номінальна дохідність довгостроковихзобов'язань часто не відповідають майбутнім ринковим процентним ставкам.Реальна дохідність боргових зобов'язань, як правило, відповідає ринковій. Так,дохідність боргового зобов'язання з плаваючою ставкою завжди відповідаєринковій, оскільки змінюється відповідно до ринкової кон'юнктури. Дохідністьактиву з фіксованим доходом відповідає ринковій лише при продажу його на ринкуоскільки коригується зміною його ринкової вартості. Володіння активом зфіксованим доходом забезпечує дохідність вищу за ринкову, при падінні процентнихставок на ринку і нижчу за ринкову при зростанні процентних ставок.
Зі збільшенням терміну обігу фінансового активу зростає іневизначеність, пов'язана з ліквідністю цього активу та своєчасним отриманнямдоходу по ньому. Тому можна вважати, що величина kч— це премія заризики, пов'язані з майбутньою зміною процентних ставок на ринку, зі змінами вліквідності та в певності отримання доходу за таким фінансовим активом.
Залежність між доходом при погашенні та строком погашенняборгового зобов'язання показано на рис. Крива 1 графічно зображує нормальнузалежність між терміном погашення зобов'язання та його дохідністю. Чим більшийтермін обігу боргового зобов'язання, тим більшою є ставка доходу за ним, щовідповідає стабільній ситуації на фінансовому ринку. Крива 2 відображуєобернену залежність між дохідністю та терміном обігу активу, при якійкороткострокові фінансові активи мають вищу дохідність, ніж довгострокові. Таказалежність може спостерігатись у періоди кризових явищ в економіці.Горизонтальна пряма 3 означає незалежність процентних ставок від термінівпогашення боргових зобов'язань і трапляється досить рідко в періодиневизначеності в економіці.
/>
Рис.Залежність між доходами при погашенні татерміном погашення боргового зобов'язання
Існує залежність між очікуваннями ринку щодо змін процентнихставок у майбутньому та поточною формою кривої дохідності. Так, нормальназалежність між дохідністю та терміном погашення фінансового активу можесвідчити про підвищувальні тенденції щодо ринкових процентних ставок. Зробившиприпущення про те, що коротко- та довгострокові інвестиції мають забезпечуватиінвестору однаковий рівень доходу, можна оцінити майбутні зміни в ринковихпроцентних ставках.
3 Поняття і основні види ризиків
Поняття ризику характеризує невизначеність настання певних подій умайбутньому, а ступінь ризику відображає міру цієї невизначеності. Комерційнийризик характеризує невизначеність в успішній реалізації стратегій фірмита в досягненні цілей фірми. Цей ризик включає в себе ризики, пов'язані змайновим становищем підприємства, його виробничою та фінансовою діяльністю.Комерційний ризик характеризує загрозу настання таких подій, які будутьпротидіяти успішній діяльності фірми.
Деякі несприятливі для бізнесу події можуть бути малоймовірними імати зовнішній характер, наприклад пожежа, землетрус, погіршення політичної чиекономічної ситуації. Таких подій важко уникнути, а отже, важко уникнути чисуттєво знизити рівень відповідних їм ризиків.
Розглянемо основну частину комерційних ризиків, а саме фінансовіризики, які пов'язані з невизначеністю майбутніх фінансових результатівдіяльності підприємства, або, іншими словами, з прийняттям фінансових рішень вумовах невизначеності.
Фінансовий ризик — це ризик не отриматизадовільний фінансовий результат. Оскільки прибуток є основним фінансовимрезультатом будь-якої підприємницької діяльності, фінансовий ризик можна трактуватияк невизначеність в отриманні майбутніх прибутків. Це не лише ризик отриматиприбуток від фінансової діяльності, менший від запланованого, чи зазнатизбитків. Це також ризик не використати сприятливу ситуацію на ринку, тобторизик упущених можливостей.
Фінансові ризики є основними в діяльності фінансових інститутів іпосідають чільне місце в діяльності підприємницьких структур. Основними видамифінансової діяльності є залучення грошових коштів та інвестування їх уфінансові активи. Непередбачуваність процентних ставок та валютних курсіввпливає як на вартість фінансування, так і на дохідність інвестицій. І якщо длясуб'єктів господарювання інвестування коштів пов'язано зі створенням більш-меншстабільного за структурою портфеля цінних паперів, для фінансових посередниківзалучені на ринку кошти використовуються як для здійснення торгівлі фінансовимиресурсами, так і для надання іншим суб'єктам ринку фінансових послуг, а такождля проведення різноманітних фінансових операцій.
Фінансові ризики насамперед пов'язані зі змінами на фінансовомуринку та змінами в економіці. (Це можуть бути зміни процентних ставок, валютнихкурсів, зміни в діяльності галузей господарства чи в діяльності конкретнихпозичальників.) До фінансових ризиків відносять кредитний, процентний,валютний, галузевий ризики, ризик ліквідності та структури капіталу, операційніризики (ризики невиконання угоди партнерами), а також ризик країни. Різні видиризиків можуть посилювати або нейтралізувати один одного.
Ефективна стратегія поведінки в умовах ризику дає змогу суб'єктамфінансового ринку успішно здійснювати свою діяльність і досягати поставленихцілей з найменшими втратами. Така стратегія, яку можна назвати стратегієюуправління ризиком, полягає у: виявленні схильності до ризиків; аналізі ризиківта їх оцінюванні; виборі методів управління ризиком; застосуванні вибранихметодів; здійсненні фінансового контролю.
До основних методів управління ризиком належать:
• ухилення від ризику;
• зниження рівня ризику;
• поглинання та фінансування ризику;
• передача ризику іншій особі.
Ці методи можна використовувати як незалежно, так і в комплексі.
Метод ухилення від ризикузастосовують у томувипадку, коли реалізація певного проекту може призвести до неприйнятних длясуб'єкта господарювання наслідків і коли можна відмовитись від реалізаціїпроекту. До способів ухилення від ризику можна віднести припинення операцій зсуб'єктами, що знаходяться в країнах з дуже нестабільною економічною таполітичною ситуацією, в регіонах з екстремальними погодними умовами.
До методів зниження ризикуналежать раннєвиявлення процесів, що можуть призвести до збитків, обмеження розмірів можливихвтрат тощо.
Поглинання ризикуможе бути якчастковим, так і повним. Метод полягає у визнанні втрат і їх прямому чинепрямому фінансуванні за рахунок внутрішніх або зовнішніх джерел. Поглинанняризику, часткове чи повне, завжди є навмисним. Джерелами прямого фінансування єспеціальні фонди чи резерви, які створюються підприємницькими структурами тафінансовими інститутами. До непрямого фінансування належать страхові поліси,придбані даним суб'єктом ринку. Купуючи страховий поліс, підприємство тим самимчастково фінансує свої можливі майбутні втрати.
Методами передачі ризикуіншим суб'єктамринку є передача ризику страховим компаніям з допомогою укладання страховогополісу, фінансовим посередникам з допомогою укладання різного роду строковихугод (хеджування), гарантам при укладанні кредитних угод та ін.
У багатьох випадках методи управління ризиком застосовуютьсяпослідовно. Якщо деякі чинники ризику усунені, рівень ризику зниженийдоступними засобами до певного рівня, частина ризику поглинута, досліджуєтьсяможливість передачі ризику, що залишився, іншим суб'єктам ринку. Найбільшефективними і поширеними засобами передачі основних видів фінансових ризиків єстрокові угоди, а саме: фінансові форварди, ф'ючерси, свопи та опціони.Основною причиною появи їх на ринку була потреба в ефективному управлінніфінансовими ризиками — процентним та валютним.
Основним в оцінюванні ризику є обчислення певних числовиххарактеристик і в кінцевому підсумку кількісна оцінка ризику. На сьогодніметоди аналізу та оцінювання ризику базуються на поняттях і методах теоріїймовірності, оскільки саме поняття ризику тісно пов'язане з ймовірністюнастання чи ненастання певної події в майбутньому.
Ймовірність характеризує міру невизначеності в настанні певноїподії в майбутньому. Вона позначається Р і приймає значення від 0 до 1.Ймовірність настання певної події дорівнює 1, коли ця подія безсумнівновідбудеться, і 0, коли настання події неможливе. Можна сказати, що існуєзначний ризик настання події, якщо ймовірність настання цієї події незначна.Фінансовий актив можна вважати високоризиковим, якщо ймовірність отриманнядоходу за ним та його ліквідність незначні.
4 Основні види фінансових ризиків
Кредитний ризик — це ризик несплатипозичальником основного боргу та процентів за ним. Кредитний ризик можнавизначити як невпевненість кредитора в тому, що боржник матиме змогу і бажаннявиконати свої зобов'язання щодо умов та термінів кредитної угоди. Боржник можез незалежних від нього зовнішніх умов (економічних, політичних) не забезпечитивідповідного грошового потоку в майбутньому. Може також існувати невпевненістьу майбутній вартості та якості застави під кредит. Можуть статися зміни вділовій репутації позичальника. В цілому кредитний ризик залежить відпараметрів позики та позичальника. Приймаючи рішення про надання позики,кредитор повинен оцінити ризики, що виникнуть при наданні позики даномупозичальнику. Під кредитний ризик переважно підпадають ті суб'єкти ринку, щозаймаються кредитуванням, та ті, що інвестують кошти в боргові зобов'язання.
Процентний ризик відображає невизначеність, пов'язану зрівнем майбутніх процентних ставок. Причому це не лише невизначеністьмайбутнього рівня процентних ставок, а й невизначеність, пов'язана з напрямом,швидкістю руху процентних ставок, їх мінливістю.
Валютним ризиком називають ризик можливих втрат від змінивартості іноземної валюти щодо національної. До основних типів валютних ризиківналежать економічний, бухгалтерський та операційний ризики.
Економічний ризик відображає впливекономічних умов іншої країни на вартість активів, виражених у валюті цієїкраїни. На величину економічного ризику впливають зміни в економічній,політичній ситуації в країні, валютна політика, що проводиться урядом, рівеньінфляції тощо.
Операційний ризик — це ризик несприятливихзмін валютного курсу за період до часу проведення запланованої валютноїоперації. Цей тип валютного ризику вважається досить легким і ефективноуправляється за допомогою інструментів строкового ринку: ф'ючерсів, форвардів,опціонів, свопів.
Бухгалтерський ризик — це ризик зміниоблікової вартості активів чи пасивів при зміні валютних курсів при тому, що віноземній валюті їх вартість залишається незмінною.
Процентний та валютний ризики суттєво впливають на дохідністьактивів та вартість фінансування. Ці ризики трансформуються в протилежністратегії залежно від того, процес фінансування чи інвестування коштів здійснюєучасник ринку. Для позичальників, що залучають кошти на ринку, валютний тапроцентний ризики — це ризик зростання курсу валюти чи ризик зростання ринковихпроцентних ставок, що може призвести до збільшення вартості фінансування тазбільшення величини боргу. Управління валютним та процентним ризиком для такихучасників ринку буде виражатись у страхуванні від ризику зростання валютногокурсу чи ризику зростання процентних ставок. Для інвесторів валютний тапроцентний ризики — це ризики падіння валютних курсів чи падіння ринковихпроцентних ставок, які можуть призвести до зниження дохідності інвестицій,зменшення обсягу інвестицій та величини грошових потоків від інвестицій унаціональній валюті/Управління валютним та процентним ризиком для інвесторівполягатиме в страхуванні від падіння валютних курсів та процентних ставок наринку.
Ефективним механізмом управління валютним та процентним ризиком єхеджування строковими контрактами. Залежно від специфіки діяльності учасникаринку існують коротко-, середньо- та довгострокові потреби в управлінніризиками. На різних часових періодах найефективнішими виявляються різні видистрокових угод. На коротко- та середньостроковому періодах найбільш ефективнимидля управління ризиками є опціонні та форвардні угоди — «кеп», флор",«колар», про форвардні процентні ставки, валютні форварди та ін. Надовгостроковому періоді найвищу/ефективність мають угоди «своп»різного виду.
Ризик країни, який часто включають до основних фінансовихризиків, є сукупністю політичного, економічного та трансфертного ризиків, Церизик, пов'язаний з дійсними та очікуваними політичними й^кономічними умовами вкраїні та впливом цих умов на здатність уряду країни, окремих корпорацій тафізичних осіб виконувати зобов'язання за зовнішнім боргом. Для оцінюванняризику країни використовують такі показники:
а) коефіцієнт обслуговування боргу, що розраховується якспіввідношення коштів, які витрачаються щороку країною-позичальником наобслуговування зовнішнього боргу, та валових доходів від експорту;
б) відношення резервної позиції в Міжнародному валютномуфонді до обсягу імпорту;
в) відношення міжнародних резервів (золота, валюти) до обсягуімпорту;
г) відношення обсягу експорту до валового національногопродукту;
д) рівень інфляції.
Міжнародними організаціями та фінансовими інститутамирозробляються рейтинги економічного, політичного та трансфертного ризиків, наоснові яких розраховують рейтинги країн, що виступають позичальниками наміжнародному фінансовому ринку. Опис рейтингу економічного ризику включає оцінкутаких показників, як спроможність погашати заборгованість, рівень зовнішньогоборгу ^ступінь диверсифікації економіки, рівень залежності країни від іноземнихпозик, що використовуються для фінансування дефіциту бюджету, темпи тастабільність економічного зростання, рівень інфляції.
Визначення рейтингу політичного ризику ґрунтується на оцінціпоточної політичної ситуації в країні, а також на оцінці можливих несприятливихзмін у політичній ситуації в коротко-, середньо- та довгостроковій перспективі.Крім того, оцінюється ставлення країни до погашення зовнішнього боргу в даниймомент і в майбутньому. Рейтинг трансфертного ризику встановлюється на основіоцінки адекватності міжнародних резервів, внутрішнього валютного контролю вкраїні, контролю за рухом капіталів, а також з урахуванням рейтингуекономічного ризику.
Найважливішезначення оцінка ризику країни має для тих, хто виступає кредитором наміжнародному фінансовому ринку, а також для країн-позичальників. Для кредиторівзнання кредитних рейтингів країн дає можливість генерувати стратегіїкредитування, що відповідають рівням ризику країн-позичальників. Длякраїн-позичальників присвоєння рейтингу відкриває відповідні можливості щодозалучення коштів на міжнародному фінансовому ринку.
Ризик ліквідності пов'язують як з характеристиками окремогоактиву, так і з можливостями суб'єктів фінансового ринку. Проте в будь-якомувипадку — це ризик того, що не зможуть бути вчасно задоволені потреби інвестора— власника активу чи юридичної особи — суб'єкта ринку в готівкових коштах.
Ризик ліквідності активу — це ризик того, що визначений актив незможе бути швидко проданий за його ринкову або близьку до неї ціну. Дляфінансового активу ступінь цього ризику знаходить відображення у величиніпроцентної ставки, що характеризує дохідність активу. Як правило, ліквідніактиви мають досить розвинений вторинний ринок, який характеризуєтьсястабільністю цін і гарантує швидке перетворення даних активів у готівку.
Ризик ліквідності щодо до суб'єкта ринку — корпорації — це ризиктого, що остання не зможе вчасно отримати готівкові кошти, щоб розрахуватись засвоїми зобов'язаннями. Це означає, що у суб'єкта господарювання завжди маютьбути активи, які можуть бути перетворені на готівку за задовільною ціною впотрібній кількості й у необхідний момент часу. Потреби в ліквідностікорпорації повністю визначаються структурою її пасивів.
Література
1.Шелудько В.М. Фінансовий ринок. — К.: Знання, 2008
2.Боринець СЯ. Міжнародні фінанси. — К.:Знання-Прес, 2007.
3.Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок. — К.: Каравела,2006.
4.Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансовихпослуг: теорія і практика. — К.: ЦУЛ, 2002.