Вдосконалення міжнародних розрахунків ВАТ "Коломийське АТП"

ВСТУП
Розвитокзовнішньоекономічної діяльності в Україні пов’язаний з докорінною зміною їхформ і методів, які використовувалися раніше. Десятки тисяч підприємств,незалежно від їх приналежності до державного чи приватного секторів,організаційної форми, розмірів майна, сфери діяльності, складу власності, маютьможливість активної участі у міжнародному економічному співробітництві.
Проте цейпозитивний процес має суттєві недоліки, що об'єктивно стримують широкомасштабнета економічно вигідне залучення до світової торгівлі вітчизняних підприємств.Один з таких недоліків — відсутність необхідного досвіду і знань про умови таособливості діяльності на міжнародному ринку. Попередній досвід та підходивиявились не лише бездієвими в умовах економічної системи побудованої назаконах ринку, але інколи і шкідливими, такими що відволікають увагу відвирішальних елементів, ускладнюють взаєморозуміння і взаємодію з іноземнимипартнерами.
Ключове місцесеред проблем, що перешкоджають інтенсифікації і оптимізації міжнародноїторгівлі, займають міжнародні розрахункові операції. Будучи складним по своїйсуті, вони вимагають конкретних знань в галузях міжнародного права,особливостях банківського обслуговування операцій, існуючих методах страхуваннявалютних ризиків, форми розрахунків тощо. Незнання і недооцінка будь-якого звищеперелічених елементів призводить до значних втрат фінансових ресурсів, аінколи і до повної неможливості отримання підприємством вже оплаченої продукціїчи коштів за експортовані власні товари.
У магістерськійроботі показується можливість вдосконалення міжнародних розрахунків ВАТ«Коломийське АТП». З цією метою вивчається структура вартості міжнароднихперевезень, доходів, проводиться аналізу собівартості рейсу і облік витрат,пов’язаний з його здійсненням., що дозволяє встановити, за рахунок яких статейі в якій мірі можуть бути раціоналізовані розрахунки для того, щоб зменшитикредиторську заборгованість підприємства.
Метою цього проекту є дослідити і вдосконалити міжнароднірозрахунки у діяльності підприємства.
Об’єкт дослідження у роботі – форми міжнароднихрозрахунків, які здійснює підприємство. На сьогодні підприємство працює восновному на внутрішніх автомобільних перевезеннях, а з 2005 року розпочалоздійснювати пасажирські перевезення на міжнародному маршруті. Міжнароднірозрахунки підприємство здійснює при обслуговуванні транспортних засобів, привідправленні автобусів за кордон, у розрахунках з іноземними постачальниками.
Предмет дослідження у роботі – сфера діяльностіпідприємства, що стосується міжнародних автоперевезень та оплати наданихіноземними контрагентами послуг. Вдосконалення предмета дослідження дасть змогупокращити роботу підприємства і досягти кращих показників його діяльності.
Для досягнення мети роботи треба виконати такі завдання,які послідовно вирішуються у роботі:
1) дослідититеоретичні доробки з питань міжнародних розрахунків підприємств;
2) вивчитинормативну базу, яка регулює здійснення міжнародних розрахунків підприємств;
3) дослідити іпроаналізувати сьогоднішню ситуацію на ВАТ „Коломийське АТП” у сфері здійсненнязовнішньоекономічної діяльності, дослідити показники, які є її результатами івиявити резерви для їх покращення;
4) запропонуватизаходи для вдосконалення міжнародних розрахунків у ВАТ„Коломийське АТП”;
5) розробитимеханізм реалізації запропонованих заходів та показати їх вплив на результуючіекономічні показники діяльності організації.
Робота складається з трьох розділів – теоретичної,аналітико-дослідницької та проектно-рекомендаційної частин.
Теоретична частина містить аналіз літературних джерел тадумок різних авторів стосовно сутності міжнародних розрахунків підприємств,висвітлено проблемні місця у здійсненні такої діяльності, які можутьперешкоджати ефективному розвитку фірми; запропоновано рекомендаційний захід,який дасть змогу покращити стан міжнародних розрахунків підприємства і знизитийого кредиторську заборгованість на 4,87%.

Розділ1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1.1 Огляд наукової та навчально-методичної літератури за проблемою здійснення міжнародних розрахунківдіяльності підприємства
 
1.1.1 Поняттята організація валютних операції на підприємствах
Питаннярегулювання валютних операції має глобальне народногосподарське значення. Адженедоотриманні нашими підприємствами валютні кошти і товари негативно впливаютьна стан платіжного балансу України, що створює необхідність використаннядодаткових джерел погашення сальдо. Крім того, держава як власник частинипідприємств, що є суб'єктами міжнародних операцій, змушена підтримати своїпідприємства, у випадку суттєвих фінансово-економічних втрат, через наданняпільгових кредитів чи субсидій. Такі фінансові “ін’єкції” проводять здержавного бюджету України, а отже скорочуються витрати на іншісоціально-економічні важливі цілі.
В існуючійпрактиці українських підприємств валютні операції пов’язані переважно зотриманням коштів та купівлею продукції на умовах передоплати чи акредитива. Цезумовлено перш за все бажанням гарантувати отримання коштів і продукції уміжнародних торгівельних операціях. Проте маючи таку очевидну перевагу нашіпідприємства відчувають втрати щодо обсягів зовнішньої торгівлі, оскільки длязарубіжних партнерів деколи невигідно і обтяжливо застосовувати лише ці двіформи розрахунків. Водночас, існує реальна можливість гарантування платежу іпоставок через різноманітні допоміжні засоби. Це: страхування валютних ризиків,форма платежу, визначення різних валют ціни і платежу, умови розрахунку, засобиплатежу тощо.
Використовуючивищеперелічені елементи, які поширені в практиці діяльності іноземних кампаній,українська сторона розширює коло партнерів і в той час отримає тверді гарантіївиконання умов контракту.
Валютні операції являютьсобою систему організації і регулювання платежів по грошовим вимогам ізобов’язанням, що виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності міждержавами, організаціями і громадянами, які перебувають на території різнихкраїн. Основними посередниками в валютних операціях виступають банки, якізабезпечують міждержавний рух грошових засобів своїх клієнтів — учасниківзовнішньоекономічної діяльності на основі кореспондентських рахунків. Переважначастина міжнародних платежів проводиться шляхом безготівкових розрахунків.
На стан валютних операціїкомплексно впливають наступні фактори: стан на товарних і грошових ринках,степінь використання і ефективність державного регулювання, регулюванняміждержавних потоків товарів, послуг і капіталів, відмінності в темпах інфляціїв окремих країнах, стан платіжних балансів, а також умови зовнішньоекономічнихконтрактів, міжнародні правила та звичаї, особливості банківської практики,валютне законодавство і т.п.[3.25-27]
Суб’єктами валютних операції є експортери, імпортери і банки.Вони вступають в взаємовідносини пов’язані з рухом товарно-розпорядчихдокументів і операційним оформленням платежів. Валютні операції регулюються міжнародними правовиминормами. Суттєву роль відіграють банківські традиції і правила.
Валютні операції здійснюються через кореспондентськівідносини банків різних країн шляхом безготівкових міжнародних розрахунків. Прицьому застосовують практику рахунків “лоро” і “ностро”.
Велике значення в практиці валютних операції відіграють валютно-фінансові умовизовнішньоекономічних контрактів. Вони включають настанні поняття: ціна валюти іспосіб її визначення; валюта платежу; курс перерахунку валюти ціни в валютуплатежу (при їх неспівпадінні); валютні обумовлення, які застраховують відризику валютних втрат на випадок зміни курсу валют; умови розрахунків(готівковий платіж чи в кредит); форма розрахунків (інкасо, банківськийпереказ, відкритий рахунок, акредитив); засоби платежу (векселі, чеки і т.п.). [8.36-39]
Правильність визначеннявалютно-фінансових умов при заключенні контракту дозволяє забезпечитисвоєчасність отримання платежу, оплату всієї суми контракту, котра булапередбачена в момент укладання контракту. Неправильний вибір окремих умов можепризвести до певних втрат.
При укладанні контрактів слідзвернути увагу на мінімізацію валютного ризику, що виникає у зв’язку зколиванням курсів валют. З цією метою змінюються захисні обумовлення, а такожпроводяться форвардні операції, валютні опціони, ускладнюються ф’ючерсні угоди.Необхідно забезпечити точне виконання умов контракту, підвищення рентабельностіоперацій, прискорення обіговості засобів.
Валюта ціни (валюта контракту) — валюта, в якій виражена ціна товару в контракті. Як правило, в якості валютиціни вибирають найстабільнішу в момент укладання угоди валюту (або набір валют- валютний “кошик”).
Валюта платежу — валюта, в якійпроходить оплата контракту (або погашення кредиту, якщо у контракті передбаченойого застосування). Валюта платежу може не співпадати з валютою ціни, особливопри здійсненні операцій по клірингу чи при встановленні контрактних цін утрадиційних валютах (в торгівлі біржовими товарами, на аукціонах і т.п.). Принеспівпадінні з валютою платежу валюта ціни є формою страхування ризику зміникурсу валюти платежу, так як при падінні курсу останньої ціна одиниці товарузалишається незмінною. [6.35-42]
Вибір умов валютних операції залежить від країни контрагента,кон’юнктури товарного ринку, характеру товару, торгових звичаїв, наявностіміжурядових угод, які регламентують окремі валютно-фінансові умови, діючих міжнароднихдоговорів, традицій в сфері розрахунків у зовнішній торгівлі.
Курс перерахунку валюти ціни у валютуплатежу визначається по поточному ринковому курсу на день платежу чи передуючудату.
Валютні операції можуть проводитися як за готівку такі в кредит. Під готівковими розрахунками розуміють повну оплату товару до часучи в момент переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядженняпокупця. Під розрахунком в кредит (з відстрочкою платежу) розуміють комерційнийкредит (кредит експортера імпортеру або видача авансів імпортером експортеру).Оплата товарів за рахунок банківського кредиту не розглядається яквідтермінування платежу, так як покупці розраховуються з постачальникамиготівкою, але за рахунок отриманих від банку чи інших кредитних інститутівкредитів.[12.65-68]
Готівкові розрахунки доцільніші приекспортних операціях оскільки вони дозволяють швидко залучити в обіг валютнувиручку, що підвищує ефективність операції. По імпорту слід користуватисякомерційними кредитами (з урахуванням умов його надання), хоча за умов інфляціїв країні доцільно здійснювати форвадні закупки валюти платежу. Комерційнийкредит є однією з важливих умов посилення конкурентної боротьби на товарнихринках. Умови комерційного кредиту обумовлюються при укладанні контракту зврахуванням особливостей валютного законодавства країн-контрагентів.
Комерційний кредит надається у двохформах — вексельній і по відкритому рахунку.
Вексельний кредит оформляєтьсястроковою траттою. Експортер, відвантаживши товар, виписує на імпортерастрокову тратту і передає її разом з товаророзпорядчими документами у свійбанк. Імпортер отримує у своєму банку документи лише після акцепта тратти.Векселі, виписані на термін до одного року залишаються в банку імпортера, натермін понад один рік — передаються в банк експортера.[10.41-48]
Кредит по відкритому рахунку. Вконтракті обумовлюють умови кредиту — суму основного боргу, процент, загальнусуму платежу, строки погашення і графік платежів. Після настання строку платежубанк іноземного покупця переводить суму зобов'язань і проценти банку кредиторабез надання будь-яких додаткових документів експортерам.
Кредитом покривають, як правило,80-90% вартості угоди.
У таблиці 1.1 наведенопереваги та недоліки здійснення різних форм міжнародних розрахунків
Таблиця 1.1 — Переваги танедоліки основних міжнародних розрахунківУмови оплати Ознаки Переваги Недоліки Попередня оплата/аванс Імпортер платить ще до відвантаження товару Експортер отримує свої гроші негайно і не несе ризику Імпортер несе повний ризик, тому що отримує товар після оплати, навантаження на ліквідність Оплата проти документарного акредитива Імпортер відкриває акредитив через свій банк Експортер отримує платіжну обіцянку банку імпортера Виникають банківські витрати. Відсутній огляд товару перед оплатою Оплата проти документів Документи знаходяться у банку імпортера. Видача документів при оплаті Експортер отримує свої гроші при передачі товару, імпортер отримує товар негайно при оплаті Імпортер платить без огляду товару. Виникають витрати Документи проти акцепту При отриманні документів імпортер повинен акцептувати вексель Імпортер отримує товар до оплати, йому надається кредит Обмежується ліквідність експортера. За кордоном – чуже право, вищі витрати Оплата після отримання товару Експортер постачає товар і після цього отримує гроші Імпортер виключає свій ризик, тому що при оплаті вже володіє товаром Експортер не знає, чи отримає свої гроші і коли. Навантаження на ліквідність Оплата з відстрочкою платежу Імпортер платить після отримання товару і закінчення певного терміну Імпортер виключає свій ризик, тому що при оплаті вже володіє товаром, який вже, можливо, проданий Експортер не знає, чи отримає свої гроші і коли. Бере участь у фінансуванні запасів імпортера

1.1.2 Страхування валютнихризиків при здійсненні валютних операції
Валютні ризики виникають приекспортно-імпортних операціях і при реалізації товарів у кредит в зв’язку зізміною курсу іноземних валют щодо національної або з падінням її покупноїздатності пов’язаним з погіршенням торгівлі.
Падіння курсу валюти платежу приекспорті призводить до зменшення суми національної валюти при обміні виручкипорівняно з обумовленою на момент заключення угоди сумою. Зміна покупноїздатності валюти призводить до зміни цін. З їх підвищенням експортеру потрібнозаплатити більшу суму, з їх зниженням — меншу.
В найбільшій степені валютним ризикампідлягає експорт і імпорт готових виробів, особливо машин і обладнання.
Для мінімізації валютних ризиків вміжнародній практиці застосовують: валютні обумовлення (захисні та індексні);хеджування ризиків (укладання строкових валютних угод, проведення форвадних таопціонних операцій).
Захисні обумовлення застосовують длямінімізації валютних ризиків. Розрізняють двостронні обумовлення, які захищаютьінтереси покупця і продавця, і одностронні обумовлення. Перші передбачаютьперерахунок сум платежу за умов зміни курсу валюти платежу і використовуються уторгівлі з розвинутими країнами та країнами, що розвиваються. Другі використовуютьсяв основному у відносинах з розвинутими країнами, і на основі цих обумовлень увипадку зміни валютного курсу перераховується сума платежу.
В практиці розрахунків застосовуютьдва види валютних обумовлень: одновалютна і мультивалютна. Перша змінюється приспівпадінні валюти ціни і платежу, яка ставиться в залежності до курсубудь-якої другої валюти.
Другий вид обумовлення коректує сумугрошових зобов’язань залежно від зміни середньоарефметичного курсу кількохвалют.
Індексне обумовлення використовуютьдля захисту від падіння покупної здатності валют. В цьому випадку сума платежузмінюється залежно від руху індексу цін (загального чи по окремим товарнимгрупам). Використовують також “плаваючі ціни”, тобто зміна ціни товару і сумиплатежу паралельно до руху ринкових цін на даний товар.
В банківський практиці застосовуютьрізні методи страхування ризиків шляхом створення зустрічних вимог ізобов’язань в національній валюті. Найрозповсюдженішим методом є укладанняфорвардних контрактів. При їх здійсненні проводиться покупка однієї валити покурсу “спот” (поточний курс готівкових валютних угод) і одночасний продаждругої валюти по курсу “форвард”, який, як правило, відрізняється від курсу“спот”. Можлива також форвардна покупка однієї валюти і одночасний продаждругої по курсу “спот”. [8.54-59]
Курс “спот” відрізняється від курсу“форвард” на величину премії, якщо перший нижче ніж другий, чи на величинудисконта — якщо перший вище ніж другий.
Валютні опціони забезпечують великугнучкість при операціях і/чи фінансовими інструментами та мінімізують степіньвалютного ризику. При купівлі опціона за певну величину премії одна особа(банк, фірма чи фізична особа) надає іншій особі право купити (опціон “кол”) чипродати (опціон “пут”) валюту по узгодженню курсу в будь-який день на протязівизначеного періоду або взагалі відмовитися від угоди без відшкодуваннязбитків. На відміну від форвадних операцій, що дозволяють фінансувати обміннийкурс валюти по планованій валютній трансакції (“в майбутньому”), валютний опціондає його покупцю також право вибору між виконанням угоди чи відмовою відвиконання зобов’язань при обставинах, обумовлених договором.

1.1.3 Форми валютних операціїна підприемствах
В практиці української та зарубіжнихкомпаній застосовуються такі форми розрахунків:
Акредитивна форма.
Інкасована форма.
Банківський переказ.
Акредитивна форма. Акредитив, щовикористовується в розрахунках по комерційним операціям учасниківзовнішньоекономічних угод, являє собою одностороннє, умовне грошовезобов’язання банку, що видається ним за дорученням клієнта-наказодавачаакредитиву (імпортера). Акредитив відкривається на користь бенефіціара(експортера). Контрактом передбачається, що банк-емітент акредитиву повиненздійснити платіж (негайно чи з відтермінуванням) або акцептувати траттибенефіціара і оплатити їх своєчасно. Банк-емітент може уповноважити інший банкздійснити такий платіж, акцепт чи негоціацію тартт бенефіціара за умов наданняїм документів, передбачених в акредитиві, і при виконанні решти умов акредитиву.
Акредитиви бувають відзивними іневідзивними, перевідними (трансферабельними) і револьверними, покритими інепокритими (напідтвердженими).
Згідно нових “Уніфікованих правил ізвичаїв по документарним акредитивам” (редакція 1993 р.) банк-емітент має правовиставлення акредитиву не лише на прохання і на основі інструкцій клієнта(заявника), але і від власного імені, на власний розсуд (стаття 2).
До переліку видів виконанняакредитивного зобов’язання додається право уповноваження банком-емітентоміншого банка негоціювати (п.”ІІІ” ст.2). Під негоціацією розуміють облік (чиоплата) векселя і/чи документів уповноваженим до негоціації банком. Простаперевірка документів без врахування (обліку) не є негаціацією (п.”ІІІ” ст.10).
Всі акредитиви повинні чітко вказувати,чи є вони відзивними або невідзивними. У випадку відсутності такої вказівки,акредитив буде вважатися невідзивним (п.”с” ст.6).
Згідно Правил детальнорегламентується процедура внесення змін до акредитиву. Згідно з нею умовиакредитива залишаються дійсними для бенефіціара, доки бенефіціар не повідомитьпро прийняття ним змін банку, що авізував ці зміни.
При цьому бініфіціар повинен уписьмовій формі акцептувати чи відмовитися від змін. Якщо ж він не зможе датитак письмове підтвердження і пред'являє документи вказаному банку чибанку-емітенту, які відповідають акредитиву, а не змінам, то таке представленнядокументів вважатиметься акцептом таких змін і з даного моменту змінивключаються в акредитив (п.“ІІІ” ст.9). Часткове прийняття змін, що містяться втакому авізуванні змін, не допускається і немає сили (п.IV ст.9).
Термін для перевірки документів іприйняття рішення про їх прийняття чи повернення, а також для повідомленнявідповідного рішення особі, надавшій документ встановлюється в межах семи (7)днів (банківських) від дня наступного після прийняття документації (п. “В”ст.13).
Уніфіковані правила редакції 1993 р.вміщують чіткий перелік вимог по кожному виду транспортних документів:морському океанському коносаменту (ст.23): морський транспорт накладний(ст.24); коносаменту чартерного перевезення (ст.25); документу по змішаномуперевезенню (ст.26); документу перевезення повітряним транспортом (ст.27), атакож автомобільних, залізничних чи внутрішніх транспортних документів (ст.28)і документів про відправлення товарів поштою (ст.29).
В банківській практиці використовуютьпокриті і непокриті акредитиви.
Покритими вважаються акредитиви, привиставленні яких банк-емітент попередньо надає у розпорядження виконуючогобанку валютні кошти (покриття) на суму акредитива протягом терміну дії зобов'язаньбанка-емітента з умовою можливості їх використання по акредитиву. Валютнепокриття може забезпечуватися шляхом: кредитування сумою акредитивакореспондентського рахунку виконуючого банка в банку-емітенті чи другому банку;надання виконуючому банку права списати всю суму акредитива з існуючого у ньогорахунку банка-емітента в момент отримання акредитива на виконання; відриттябанком-емітентом у виконуючому банку депозитів покриття чи страхових депозитів.
Платіж по непокритих акредитивахздійснюється на користь бенефіціара після отримання банком компенсації відбанка емітента чи підтверджуючого банка.[6.78-85]
Інкасова форма. При проведенніінкасових операцій уповноважені банком керуються Уніфікованими правилами поінкасо (в подальшому — Уніфіковані правила чи Правила), розроблені ізатверджені Міжнародною Торговою Палатою.
Інкасо являє собою розрахунковубанківську операцію, при якій банк-ремітент, що діє у строгій відповідності хінструкціями свого клієнта (довірителя), приймає на себе зобов’язання здійснитиоперації з наданими довірителем документами з метою отримання від імпортераакцепта і/чи платежу, або видачі комерційних документів проти акцепту і/чиплатежу, або видачі документів на інших умовах в залежності від випадку. Длявиконання інструкцій довірителя банк-емітент, як правило, користуєтьсяпослугами інших банків (інкасуючих банків). Інкасуючим банком, згідно Правил, єбудь-який банк, який не є банком-ремітентом і приймає участь в операціїінкасового доручення. Таким чином, можна передбачити, що інкасуючий банк можебути як спочатку вказаний довірителем, так і вибраний банком-ремітентом чиіншими інкасуючими банками в країні платежу чи акцепта.
Інкасуючий банк, який безпосередньонадає (представляє) документи платнику, називається представляючим банком.Банки, які користуються послугами інших банків для виконання інструкційдовірителя, роблять це за рахунок і на ризик останнього. Довірительзобов’язаний також надати компенсацію банкам по всім зобов’язанням, якіпокладаються на них зарубіжними законами і звичаями.
Будь-які документи, що відсилаютьсяна інкасо повинні супроводжуватися інкасовим дорученням, в якому наводятьсяповні і детальні інструкції.
Банкам, що приймають участь вінкасових розрахунках, дозволяється діяти лише у відповідності з цимиінструкціями і Уніфікованими правилами.
Крім загальних обов’язків діятидобросовісно і проявляти розумну турботу (ст.1 Правил), важливим обов’язкамбанків є обов’язок переконатися в тому, що отримані ним документи по зовнішнімознакам відповідають тим, які переличені в інкасовому дорученні. У випадкувідсутності будь-якого документа банк повинен негайно повідомити сторону, відякої було отримане інкасове доручення. Інших зобов’язань щодо перевіркидокументів банки не мають (ст.2 Правил).
Згідно положень Уніфікованих правил,банки, що приймаються участь в інкасації, не несуть ніяких зобов’язань і жодноївідповідальності за наслідки, що виникають через затримку і/чи втрат по дорозібудь-яких повідомлень, листів або документів, чи за затримку, викривлення абоінші помилки, що виникають при передачі каблограм, телеграм, телексів чи приповідомленні через електронні системи, чи за помилки в перекладі і трактуваннітехнічних термінів.
Згідност.6 Уніфікованих правил товари не повинні відправлятися безпосередньо наадресу банка чи на консигнацію банку без попередньої згоди на це зі сторонитакого банка.Закон України “Про власність” від26.03.91 р. спрямований на реалізацію Декларації про державний суверенітетУкраїни Метою цього Закону є забезпечення вільного економічного самовизначеннягромадян, використання природного, економічного, науково-технічного та культурногопотенціалів республіки для підвищення рівня життя її народу.
Інкасо може бути чистим ідокументраним.
Чисте інкасо — це інкасо фінансовихдокументів (перевідних і простих векселів, чеків, платіжних розписок і іншихподібних документів, які використовуються для отримання платежів), коли вони несупроводжуються комерційними документами. До комерційних документів відносятьрахунки, транспортні і страхові документи, документи про право власності ібудь-які інші документи, що не є фінансовими.
Документраним називається інкасофінансових документів, що супроводжуються комерційними документами, а такожінкасо лише комерційних документів.
Банківські перекази. Банківськіперекази проводяться за допомогою платіжних доручень, адресованих одним банкоміншому, а також за допомогою банківських чеків чи інших платіжних документів.
Платіжне доручення являє собою наказ банка, адресованийсвоєму кореспонденту про виплату визначеної суми на прохання і за рахунокперевододавача іноземному отримувачу (бенефіціару) з вказанням способукомпесації цієї суми банку-платнику. Платіжні доручення направляються банкамиодин одному поштою, по телеграфу (телексу) або з використаннямтелетрансмісійного зв’язку.
Згідно з законом України “Пропідприємництво” від 26.02.91 р., підприємці мають право без обмежень прийматирішення і здійснювати самостійно бу-яку діяльність, що не суперечить чинномузаконодавству. Загальним для всіх ці категорій користувачів звітноїінформації є прагнення розібратися у вже зроблених операціях.
Перевагою розрахунків платіжнимидорученнями є те, що вони виступають універсальною формою розрахунків ізастосовуються при розрахунках по товарним і нетоварним операціям, для оплатиотриманого товару і попередньої оплати, авансів. В цій формі закладенаможливість максимального зближення моментів відвантаження товару і його оплати,якщо доручення негайно передано до банку для перерахунку коштів. Одначе, прицих розрахунках немає відповідної гарантії оплати.
Різновидом виступають розрахункиплатіжними дорученнями акцептованими банком. Доручення акцептуються банком заумов депонування платником доручення по окремому балансовому рахунку.Акцептоване доручення може бути прийнято до виконання лише в повній сумі. [11.45-55]
Розрахунки акцептованими платіжнимидорученнями гарантують платіж, проте можливим є сповільнення оборотностігрошових коштів через необхідність попереднього депонування коштів.
Крім цього, існує можливістьрозрахунків за допомогою чеків. Чек — це безумовний письмовий наказ чекодавцяустанові банку здійснити платіж вказаної суми чекоотримачу.
Для проведення розрахунків чекамиплатник повинен придбати чекову книжку з певною кількістю чеків (10, 20, 25 чи50). Розрахунки чеками пов’язані з депонуванням коштів платника на окремомурахунку; тому банк видає йому чекову книжку лише за умови наявності коштів нарозрахунковому рахунку в сумі, достатній для депонування.
Для проведення платежу, платниквипускає чек на певну суму в розрахунковій грошовій одиниці, яка діє в країніна момент встановлення суми платежу за отриманий товар, і передає йогоотримувачу платежу. Отримувач платежу здає отриманий чек в обслуговуючий йогобанк, який відсилає чек (після перевірки) в банк-платника для оплати.
Переваги розрахунків чеками:
можливість максимального наближенняплатежу до моменту отримання товару;
гарантія своєчасного отриманняплатежу отримувачем або за рахунок заброньованих коштів в сумі ліміту, або зарахунок коштів банку;
прискорення оборотності коштів врозрахунках за рахунок швидкого оформлення розрахунків і надходження платежу.
До недоліків цієї форми розрахунківвідносять:
тривалий термін дії чек (10 днів), щодозволяє регулювати термін його пред’явлення і може викликати сповільненняоборотності коштів.
1.1.4 Гарантійні операції банків всистемі валютних операціїпідприємств
Банківські гарантії є складовою частиноюміжнародних розрахунків. Вони виконують функцію гарантування платежу зазовнішньоекономічним контрактом. Банківські гарантії є присутніми при різнихформах проведення міжнародних розрахунків (акредитив, інкасо і т.п.).Українські банки можуть забезпечувати у гарантованій формі виконаннязобов’язання українських, іноземних і міжнародних розрахункових операцій.Гарантійні операції проводяться банком за дорученням і за рахунок українських,іноземних та міжнародних організацій при наданні ними відповідногозабезпечення. Уповноважені банки можуть видавати наступні гарантії поекспортним і імпортним операціям зовнішньоекономічних та інших господарських ібюджетних організацій:[16.89-102]
платіжні гарантії — в забезпеченнявиконання платіжних зобов’язань імпортерів (принципалів) перед експортерами(бенефіціарами);
договірні гарантії (тенедерні,повернення авансу та інших платежів, відповідного виконання контракту) — взабезпечення зобов’язань українських експортерів перед іноземними імпортерамичи замовниками.
1.2 Оцінказаконодавчої та нормативно-довідкової бази для здійснення міжнароднихрозрахунків підприємства
Діяльність суб’єктів господарювання, в тому числізовнішньоекономічна, обов’язково регулюється нормативними актами. Основнимзаконом, який регулює в Україні цю діяльність є Закон України “Прозовнішньоекономічну діяльність” (далі – Закон про ЗЕД). У статті 1 цього законудається визначення, що зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб’єктівгосподарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарськоїдіяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як натериторії України, так і за її межами [ 22, ст.1].
Підприємство, яке є об’єктом дослідження у даній роботі,займається імпортною діяльністю. У статті 1 Закону про ЗЕД дається такожвизначення, що таке імпорт: імпорт товарів – це купівля (в тому числі з оплатоюв негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності віноземних суб’єктів господарської діяльності з ввезенням або без ввезення їх натериторію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власногоспоживання установами і організаціями України за її межами [ 23, ст.1].
Підприємство, яке займається зовнішньоекономічноюдіяльністю, повинно бути суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності. Згідно зістаттею 3 Закону про ЗЕД таким суб’єктом є юридичні особи, зареєстровані яктакі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України(підприємства, організації, об’єднання всіх видів, асоціації, спілки,консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми,кредитно-фінансові установи, міжнароджні об’єднання та інші), в тому числіособи, майно та капітал яких є повністю власністю іноземних суб’єктівгосподарської діяльності. Підприємство, діяльність якого досліджується у ційроботі є дочірнім підприємством, яке повністю належить іноземній фірмі.
Існує спеціальнийПорядок обліку суб’єктів ЗЕД, згідно з яким фірма повинна стати на облік вмитному органі, в зоні діяльності якого вона знаходиться. Це робиться для того,щоб могти проводити митне оформлення вантажів [25, п.2.1]. Як записано в пункті 2.1 Порядку обліку суб’єктівЗЕД, оформлення на митниці відбувається за поданням двох примірників Обліковоїкартки суб’єкта ЗЕД, що заповнена друкарським способом.
Для розрахунку з бюджетом, іншими контрагентами, суб’єктгосподарювання, який є юридичною особою, повинен мати рахунки в установі банку.Підприємствам можуть відкриватись рахунки як у національній валюті, так і віноземній. Порядок відкриття рахунків викладений у Інструкції про порядоквідкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті,затвердженій Постановою НБУ.
Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”регулює порядок купівлі резидентом іноземної валюти для оплати товарів, наданихнерезидентом. Спочаткурезидент подає до установи банку заявку на купівлю інвалюти, яку банк приймає іпри наявності коштів на рахунку фірми, зобов’язаний виконати. У статті 3 цього Законуговориться, що резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банкидля забезпечення виконання своїх зобов’язань перед нерезидентами, зобов’язаніздійснювати перерахунок таких сум протягом 5 робочих днів з дня зарахуваннятаких сум на валютні рахунки резидентів [32, ст. 3]. Якщо резидент порушив обумовленітерміни, то валюта продається уповноваженим банком протягом 5 робочих днів наміжбанківському валютному ринку України [32, ст. 5].
Отже, знаведеного вище, можна сказати, що нормативно-правова база діяльностіпідприємства є достатньою для нормального його функціонування і підприємстводотримується у своїй діяльності встановлених законом рамок і обмежень.
Крім того,здійснення міжнародних
-           інкасовихрозрахунків регламентується Уніфікованими правилами по інкасо, затвердженихМіжнародною промисловою палатою МТП;
-           акредитивнихрозрахунків — Уніфікованими правилами та звичаями по документарних акредитивах,також виданих МТП.
Якщо стандартизованіпроцедури не використовуються, то можуть бути застосовані такі платіжні угоди:
-           попередняоплата (завдаток);
-           авансовийплатіж або під час поставки;
-           чистийплатіж;
-           оплата звідстроченим терміном платежу.

РОЗДІЛ2. Аналітико-дослідницька частина
2.1 Загальна характеристикадіяльності ВАТ “Коломийське АТП”
ВАТ „Коломийськеавтотранспортне підприємство” засноване в 1947 році. На підприємстві було 10машин, 2 автобуси і 8 вантажних машин. З часом воно поповнювалося машинамиГАЗ-51, ЗІЛ-150, ГАЗ-93, автобусами ПАЗ-651, ЛАЗ-695Б, ГАЗ-21.
Підприємствообслуговує вантажними і пасажирськими перевезеннями місто Коломию, навколишнірайони і здійснює міжміські, міжобласні, міжнародні перевезення. В 1995 роціпідприємство було приватизовано. Теперішня назва підприємства ВАТ ”КоломийськеАТП”. Вданий час на балансі підприємства є 81 автобус, 6 легкових машин і 1вантажний. Територія становить 7,2 гектара. На території є ремонтна база длятехнічного обслуговування і ремонту рухомого складу, і також знаходитьсяавтозаправочна станція.
Метою діяльностітовариства є одержання прибутків від фінансово-господарської діяльності ізадоволення на їх основі інтересів акціонерів, а також економічних і соціальнихінтересів трудового колективу товариства.
Товариство єюридичною особою з дня його державної реєстрації. Воно здійснює свою діяльністьвідповідно до чинного законодавства України та його статуту. Майно товаристваскладається з основних засобів, оборотних коштів і цінностей.
Товариство євласником:
– майна,переданого йому Засновником у власність;
– доходів відосновної діяльності та інших видів послуг.
ВАТ ”КоломийськеАТП” має право у встановленому чинним законодавством порядку:
– випускати цінніпапери;
– засновуватиоб’єднання та брати участь в об’єднаннях з іншими суб’єктами підприємницькоїдіяльності;
– створювати натериторії України свої філії, представництва, дочірні підприємства.
ВАТ ”Коломийськеавтотранспортне підприємство” засноване у відповідальності з рішенням від 30. 11. 95 року регіонального відділеннядержавного майна України по Івано-Франківській області, шляхом перетвореннядержавного підприємства „Коломийське автотранспортне підприємство 12639” увідкрите акціонерне товариство.
Місцезнаходженнятовариства: Україна 78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, проспектМ. Грушевського,94.
У ВАТ”Коломийське АТП” нараховується 134 одиниці пасажирського транспорту і 1одиниця вантажного. Організацією роботи пасажирського і вантажного транспортузаймається відділ експлуатації. Головною метою управління автотранспортнимпідприємством являється забезпечення ефективного використання всіхтехніко-технологічних, соціальних, організаційних, економічних ресурсів.Основною функцією автомобільного транспорту являються вантажні і пасажирськіперевезення.
Автобусніперевезення бувають:
– приміські –зв’язують «примісто» з містом;
– міські –характеризуються невеликою відстанню маршруту;
– міжміські –характеризуються великою довжиною.
Предметомдіяльності товариства є:
1) організаціяперевезень вантажів згідно замовлень і договірних зобов’язань;
2) організаціяпроцесу перевезень пасажирів в міському, приміському, міжміському, міжнародномусполученнях;
3) надання послугремонту автомобілів та агрегатів;
4)зовнішньоекономічна діяльність;
5) організація тавиконання туристично-екскурсійних перевезень;
6) організаціягромадського харчування.
Управліннятовариством здійснюють: загальні збори акціонерів; вищий орган товариства;правління товариства і ревізійна комісія.
Вищим органомтовариства є загальні збори акціонерів.
Правліннятовариства складається з п’яти членів. До складу правління входять:
·   ГоловаПравління;
·   Першийзаступник Голови Правління;
·   Головнийекономіст;
·   Начальникмайстерні;
·   Головнийбухгалтер.
Метою діяльностітовариства є одержання прибутків від фінансово-господарської діяльності і задоволенняна їх основі інтересів акціонерів, а також економічних і соціальних інтересівтрудового колективу товариства.
Доходитранспортного підприємства формуються з коштів, отриманих за перевезеннявантажів, пасажирів, багажу, пошти, за надані вантажовідправникам і пасажирамдодаткові послуги з перевезень.
Доходи відперевезень враховуються за джерелами надходження: від перевезень вантажів, відперевезень багажу, пасажирських перевезень тощо.
Загальні доходитранспортного підприємства включають, крім того, доходи від здачі в орендурухомого складу та іншої діяльності, супутньої перевезенням.
Продукцієютранспортного підприємства є обсяг перевезень в умовно натуральному абовартісному вираженні. Обсяг виконаних перевезень у вартісному вираженні єобсягом реалізації або доходами підприємства за період.
ВАТ «КоломийськеАТП» здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності,а також веде статистичну звітність.
Товариствосамостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, вступаючи при цьому увідносини з різними підприємствами, організаціями та іншими юридичними іфізичними особами іноземних країн у відповідності з метою та предметом своєїдіяльності. В процесі здійснення ЗЕД товариство користується повним обсягомправ юридичної особи у відповідності з чинним законодавством України тастатутом.
Статутний фондстановить 660500 гривень. Статутний фонд розділений на 2642000 штук простихіменних акцій номінальною вартістю 0,25 гривень кожна. Розмір статутного фондуможе бути збільшений шляхом збільшення номінальної вартості випущених акцій.Зменшення статутного фонду приймається за рішенням загальних зборів і запогодженням з кредиторами товариства.
Колективнийдоговір укладається на основі чинного Законодавства, прийнятих сторонамизобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічнихвідносин і узгодження інтересів працівників підприємства.
Колективнийдоговір укладається, як двостороннє зобов'язання між адміністрацією в особіГолови правлінняВАТ «Коломийське АТП» Атаманова Миколи Павловича ітрудовим колективом в особі профспілкового комітету і його голови – МельничукаМиколи Михайловича. Трудовий колектив визнає профспілковий комітет, як єдинийорган, що представляє його інтереси у вирішенні економічних. соціальних і трудовихпитаньі надає йому свої повноваження у веденні колективних переговорів щодоукладання і підписання колективного договору.
Колективнийдоговір вступив в силу з травня 2005 року і діє до часу укладання новогодоговору.
Сторони визнаютьюридичне значення і правовий характер теперішнього договору і зобов'язуютьсяйого виконувати.
Сторонизобов'язуються вирішувати розбіжності в показниках договору шляхом переговорів.
Підведенняпідсумків виконання колективного договору проводиться на протязі року.
Протягом діїколективного договору кожна із сторін може вносити зміни до окремих положень договору в установленомупорядку.
Організаціяпрактичної господарської діяльності проводиться у відповідності до Статутупідприємства і чинного Законодавства і є виключним правом Правління АТ.
Профспілковийкомітет має право втручатися в господарську та іншу діяльність тільки увипадку, передбаченому Законодавством. Правління підприємства несевідповідальність за організацію і результати фінансово-господарської діяльностіпідприємства реалізацію за рахунок одержаних прибутків соціально-економічнихінтересів членів трудового колективу.
Адміністраціяпроводить роботу по розширенню пасажирської сітки для перевезення пасажирів вміському, приміському, міжміському і міжнародному сполученні.
Для перевезеннянародногосподарських вантажів адміністрація проводить заключення договорів зорганізаціями і підприємствами-замовниками вантажного транспорту, а також зразовими замовниками.
При наявностіприбутку, що залишається у розпорядженні підприємства, розприділення йогопроводиться у відповідності до Статуту підприємства.
Вищим органомакціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах маютьправо брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власникамияких зони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть ічлени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники),які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількостіголосів, яку має кожний учасник. Реєстрація акціонерів (їх представників), якіприбули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстромакціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерноготовариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору. Цей реєстрпідписується головою та секретарем зборів.
Реєстраціяакціонерів — власників акцій на пред'явника здійснюється на підставіпред'явлення ними цих акцій (сертифікатів акцій) або виписок з рахунку у ціннихпаперах. Право участі у загальних зборах акціонерів мають особи, які євласниками акцій на день проведення загальних зборів (крім випадку проведенняустановчих зборів).
Передачаакціонером своїх повноважень іншій особі здійснюється відповідно дозаконодавства. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборахакціонерів може бути посвідчена реєстратором або правлінням акціонерноготовариства.
Акціонери, яківолодіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, та/або Державна комісіяз цінних паперів та фондового ринку можуть призначати своїх представників дляконтролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах, про що вонидо початку реєстрації письмово повідомляють виконавчий орган акціонерноготовариства.
До компетенціїзагальних зборів належить:
а) визначенняосновних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планівта звітів про їх виконання; б) внесення змін до статуту товариства;
в)обрання тавідкликання членів ради акціонерного товариства (спостережної ради);
г)обрання та відкликаннячленів виконавчого органу та ревізійної комісії;
д)затвердженнярічних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірніпідприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядкурозподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів),визначення порядку покриття збитків;
є) створення,реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв,затвердження їх статутів та положень;
є) винесеннярішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органівуправління товариства;
ж)затвердженняправил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначенняорганізаційної структури товариства;
з)вирішенняпитання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;
и) визначенняумов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніхпідприємств, філій та представництв;
і) затвердженнядоговорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану н статуті товариства;
ї) прийняттярішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційноїкомісії, затвердження ліквідаційного балансу;
й) прийняттярішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересівакціонерів у випадках, передбачених законом. (Частину п'яту статті 41 доповненопунктом «й» згідно із Законом N 3107-ІУ від 17.11.2005)
Повноваження,передбачені пунктами «б», «д», "є", "ї"«й», належать до виключно» компетенції загальних зборів акціонерів іне можуть бути передані іншим органам товариства. (Частина шоста статті 41 іззмінами, внесеними згідно із Законом N 3107-ІУ від 17.11.2005)
Статутомтовариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й іншіпитання.
Загальні зборивизнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що маютьвідповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів.
Протоколзагальних зборів акціонерів підписується головою і секретарем зборів і непізніш як через три робочих дні після закінчення зборів передається виконавчомуоргану акціонерного товариства. (Стаття 41 в редакції Закону N 769/97-ВР від23.12.97)
На підприємствівстановлена почасова форма оплати праці. Удосконалення форм і систем оплатипраці працівникам проводиться адміністрацією по узгодженню з профспілковимкомітетом. Основна заробітна плата працівника залежить від результатів йогопраці, визначається тарифними ставками, посадовими окладами і надбавками урозмірах передбачених чинним Законодавством.
На основітарифікації робіт, а також тарифної системи, що передбачена галузевою тарифноюугодою встановлені конкретні розміри тарифних ставок, місячних окладівпрацівникам. Тарифні ставки по розрядах визначаються на основі тарифної сітки,що встановлює співвідношення коефіцієнтів в оплаті до першого роз рядувідповідної кваліфікаційної категорії.
Заробітна платапрацівника підприємства, при умові відробки місячного балансу робочого часу неможе бути нижча місячної ставки, але не нижче мінімального розміру заробітноїплати.
Встановленаробітнику відповідно з кваліфікацією тарифна ставка визначає рівеньгарантованого йому заробітку за виключенням переводу на нижчеоплачувану роботу,внаслідок грубих порушень трудової, транспортної та фінансової дисципліни.Заробітну плату виплачувати працівникам регулярно в робочі дні не рідше двохразів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.Положення по оплаті праці додається.
Працівникам, якіпроходять перекваліфікацію, підвищують свій професійний рівень по направленнюпідприємства за весь час навчання виплачується середній заробіток.
Робота посумісництву дозволяється працівнику тільки за його згодою. Розмір доплативстановлюється по домовленості між адміністрацією і працівником.
Оплата праці потарифних ставках для ремонтних працівників, зайнятих на роботах з шкідливимиумовами праці проводиться відповідно з галузевим положенням по оцінці умовпраці на робочих місцях. Перелік професій з шкідливими умовами праці ірозмірами доплат додається.
Зміни в оплатіпраці підлягають перегляду на підставі підвищення цін, розміру мінімальноїзаробітної плати на основі Постанов Кабінету Міністрів, Верховної Ради України.
Втрата частинизаробітної плати, яка пов’язана з порушенням термінів її виплати. компенсуєтьсяпрацівникам згідно з чинним законодавством.
Нарахуваннязаробітної плати працівникам підприємства проводиться механізованим способом наЕОМ. Працівникам щомісячно видаються розрахункові карточки з розміромнарахованої їм заробітної плати, її складу та проведених відрахувань.
Дляремонтно-допоміжних робітників, керівників спеціалістів, і службовціввстановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.Продовжність щоденної робочої зміни визначається правилами внутрішньоготрудового розпорядку або графіками змінності затвердженими адміністрацією таузгодженими з профспілковим комітетом. В разі важкого фінансового стану впідприємстві надається право Правлінню встановлювати скорочений баланс робочогочасу.
Робочий час і часвідпочинку водіїв визначається згідно графіків роботи. Для водіїв допускаєтьсясумарний облік робочого часу.
Підготовчо-заключнийчас встановлюється для водіїв у розмірі 18 хвилин в зміну для проходженняпередрейсового медичного огляду. Цей час включається в робочий час водія.
При роботі двохводіїв на міжнародних перевезеннях пасажирів, встановлюється тривалістьробочого часу в розмірі 50 відсотків від нарядного часу на маршруті (згідноположення про робочий час і час відпочинку водіїв, затвердженого наказомМіністерством транспорту України від 17 січня 2002 року № 18).
Людина зістотного соціального, тобто такого, існування яке можливе лише за умовиперебування в середовищі інших людей. Соціальне середовище людини глобальне іохоплює соціальних мас, певний прошарок суспільства, а також колектив, у якомулюдина працює. Основні соціальні контакти і взаємовідносини людини складаютьсяу трудовому колективі, де працівник проводить більшу частину свого життя іформується як особистість.
Таким чином, ВАТ«Коломийське АТП» постає в суспільстві не тільки як виробничо – економічналанка, але і як соціальний фактор. В трудовому колективі організаціявідбувається формування працівників як особистостей: реалізуються їх знання,здібності, воля, характери, шліфуються наявні і кристалізуються нові якості їхособистостей. Тут реалізуються також соціальні відносини, системавзаємозв’язків і співробітництва між людьми. Практика роботи показує, що чимміцніший і змістовніший зв’язок між членами колективу, тим яскравішепроявляються індивідуальні особливості кожного члена колективу і тим успішнішеколектив в цілому вирішує виробничі та інші проблеми.
При управлінніпрацівниками менеджер вирішує цілий ряд завдань: удосконалення планування іподілу праці, методів праці, їх охорони, постановка завдань, контроль, наданнядопомоги, організація заробітної плати і мотивація працівників.
Управління –складний і динамічний процес, керований і здійснюваний людьми для досягненняпоставленої мети.
Успіх управлінняперсоналом визначається за основними чинниками:
1.        Здатністькерівництва чітко визначити, яка поведінка працівників потрібна для досягненняйого стратегій;
2.        Наявністьефективних управлінських важелів для спрямування працівників на бажануповедінку.
Кадрова політика– система правил і норм, які покликані провести кадровий потенціал увідповідність до стратегії розвитку підприємства.
Розрізняютьнаступні типи кадрової політики:
1.        Пасивна
2.        Реактивна
3.        Превентивна
4.        Активна
Керівництво підприємствавідслідковує симптоми негативних явищ, здійснює діагностику виникненняконфліктних ситуацій, виявляє причини кризових явищ у сфері управлінняперсоналом, володіє ситуацією та оперативно докладає зусиль для локалізаціїкризи.
Роблячи висновокз цього, я можу впевнено підтвердити, що на ВАТ «Коломийське АТП»застосовується реактивна і активна кадрова політика.
Розробкаефективної кадрової політики на підприємстві вживає наступні аспекти:
1. Створення концепцій управлінняперсоналом, вироблення загальних принципів кадрової політики на підприємстві таїї першочергові пріоритети;
2. Розробка напрямків організаційноштатної політики, що включає формування структури штатного розпису, створеннякадрового резерву;
3. Визначення принципів фінансовоїполітики в сфері персоналу, яка б забезпечувала функціонування ефективноїсистеми стимулювання праці.
4. Формування напрямків розвиткуперсоналу, включаючи програми розвитку, адаптації, перенавчання кадровогоросту, підвищення кваліфікації.
5. Створення системи оцінки персоналу.
Підприємствозалучає потрібні для досягнення її цілей людські ресурси, тобто здійснює підбірі поділ співробітників. Здійснює оцінку участі кожного із працівників удосягненні існуючих підприємством цілей. Винагороджує своїх співробітників.
Ефективністьвиробничо – господарських та управлінських процесів в кінцевому рахункувизначається не тільки цілими, вірно визначеними плановими орієнтирами чиякісно розробленими рішеннями та обґрунтованими діями по їх виконанню, а йзалежить від людей, які втілюють у життя цілі соціально – економічної системи,реалізують плани та виконують прийняті рішення, ту чи іншу роботу. Однак примусовевиконання їх має певні межі, як правило, визначені системної організаціїспільної праці та контролю за її здійсненню.
У ВАТ«Коломийське АТП» при перевезенні пасажирів чи якогось вантажу – водій змаршруту привозить подорожню документацію, в якій зафіксована величинареалізації пасажирських квитків, і інші витрати. Документи здаються в касупідприємства, реєструються, а потім поступають в бухгалтерію для обробки інакопичення. На основі первинного обліку проводяться розрахунки,взаєморозрахунки з іноземними державами і банками.
Формоюорганізації складових елементів підприємства як системи, є структурауправління, що відображає його форму, тобто будова, устрій управління, спосібйого внутрішньої організації, зв'язків елементів підприємства між собою що дозволяютьвиявити необхідні функції управління.
Організаційнаструктура підприємства створена для досягнення організаційних цілей і в мірузміни цих цілей, або умов їхньої реалізації (стан зовнішнього середовища), можеі повинна перетерплювати зміни з метою недопущення зниження ефективностіорганізації. Структура управління відображає об'єктивно складні відносини вграницях певної виробничої системи, що визначає склад, взаємодію іпідпорядкованість складових її елементів з розподілом по вертикалі функцій, обов'язків,прав і відповідальності. Управлінський персонал підрозділяється на лінійний, щозабезпечує безпосереднє управління підприємством, і функціональний, що робитьдопомога лінійним службам і керівникам на основі здійснення певнихорганізаційних зв'язків. Характер цих зв'язків, між виробничими іфункціональними підрозділами, визначає відповідний тип організаційної структуриуправління.
На рисунку 2.1наведено організаційну структуру автотранспортного підприємства.

/>
Рис 2.1 — Організаційна структураавтотранспортного підприємства
2.2 Дослідження економічних показників діяльності ВАТ“Коломийське АТП”, їх динаміки та тенденцій
Найважливішоюстороною діяльності підприємства є забезпечення грошових надходжень підприємства,які потрібні для відшкодування витрат виробництва і обігу, своєчасноговиконання фінансових зобов’язань перед державою, банками та іншими суб’єктамигосподарювання, формування доходу і прибутку.
Вхідні грошовіпотоки підприємства за джерелами поділяються на внутрішні та зовнішні. Довнутрішніх відносяться кошти, які надходять з будь-яких джерел на самомупідприємстві. До зовнішніх джерел належать кошти за рахунок ресурсів, якімобілізуються на фінансовому ринку.
Внутрішні грошовінадходження включають:
·         Виручкувід реалізації послуг;
·         Виручкувід іншої реалізації;
·         Доходивід фінансово-інвестиційної діяльності;
·         Доходивід інших позареалізаційних операцій;
За умов ринковоїекономіки існують вільні, фіксовані і регульовані ціни. На “Коломийському АТП”застосовуються вільні та фіксовані ціни. Фіксовані ціни встановлюються адміністративно(державою), переважно на послуги першої необхідності і на послуги, якімонопольно надаються державою.
На рівень цін,які встановлені на підприємстві впливають: якість і споживчі властивості,строки реалізації послуг, попит і пропозиція на ринку. На даному етапі якість іспоживчі властивості послуг ВАТ “Коломийському АТП” відповідають світовимстандартам, що дає змогу реалізовувати послуги не тільки на території України,але і за її межами.
Для визначенняефективності зроблених витрат за звітний період на ВАТ “Коломийському АТП”здійснюється калькулювання собівартості наданих послуг. До того ж прикалькулюванні доцільно порівняти здійснені витрати у звітному періоді звитратами минулого періоду, та якщо є різниця, то це повинно бути обґрунтованоу пояснювальній записці.
Під часкалькулювання проводиться перевірка обґрунтованості витрат, уточнюються обсягинаданих послуг. При визначенні калькуляції необхідно спочатку визначити виднаданих послуг, при чому спочатку визначається загальна сума затрат на паливо,також визначаються аналогічно суми фонду оплати праці, відрахування насоціальні заходи, витрати на обслуговування основних засобів, на обслуговуваннявиробництва, амортизація, адміністративні витрати тощо. Останнім крокомрозрахунку калькуляції є визначення загальної собівартості у повній сумі.
Виходячи з фактичного звіту „Про фінансові результати” за 2005 – 2006 роки зробимо аналізвитрат на реалізаціюпослуг. Результати подані у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1 — Аналіз витрат на реалізацію послуг наВАТ “Коломийське АТП” за 2005-2006 роки Вид витрат Сума, тис. грн. Питома вага, % Відхи-лення, тис. грн. Темп росту % 2005 2006 2005 2006 1.Матеріальні витрати, в т.ч. 1286,8 1155,9 50,76 43,46 -131 89,82 2. Фонд оплати праці 531,7 678,1 20,97 25,5 146,4 128 3. Відрахування на соціальні заходи 198,7 254,3 7,8 9,7 55,6 128 4. Амортизація 167,8 149,2 6,6 5,6 -18,6 88,91 5. Інші витрати 350,4 422,1 13,87 15,74 71,7 120 Всього: 2535,5 2659,6 100 100 124,1 10,9
Як бачимо звищенаведеної таблиці найбільша питома вага належить таким витратам як“Матеріальні витрати”: у 2005 році – 50,76%, у 2006 році – 43,46%. Другою завеличиною є стаття “ Фонд оплати праці ” – 20,97 і 25,5% відповідно. Наступноюза величиною є сума інших витрат – 13,87 і 15,74 % відповідно. Достатньовисокою є питома вага статті на амортизацію – 6,6 і 5,6 %. Взагалі, як видно заналізу, структура витрат залишилась практично незмінною, спостерігаються лишенезначні зміни.
Шляхамипідвищення обсягів реалізації послуг можна назвати наступні: по-перше, цезбільшення кількості нових маршрутів, підвищення продуктивності праціробітників, за рахунок впровадження нових технологій; також необхідно достатньоуваги приділяти маркетинговій діяльності підприємства, а саме пошук споживачів,клієнтів за найвигідніших умов купівлі, розширення ринків збуту послуг.
Що стосуєтьсяшляхів зниження витрат, то такими є:
–         покращенняорганізації виробництва, праці і управління, а саме поліпшення організаціїобслуговування виробництва; поліпшення організації праці, зменшення витрат науправління виробництвом;
–         пошукпостачальників, які пропонують сировину, матеріали, паливо, газ тощо занайнижчими цінами;
–         зниженняпозавиробничих витрат тощо.
Фінансовийконтроль за витратами на виробництво та реалізацію послуг проводятьбезпосередньо працівники фінансового відділу. В кінці звітного періодупроводяться перевірки за обґрунтованим витрачанням грошових коштів контрольно –ревізійним бюро та бюро внутрішнього аудиту головної бухгалтерії. Виявленінедоліки відображаються в бухгалтерському і податковому обліку, затверджуютьсязаходи з усунення виявлених недоліків.
Інформаціявідносно руху грошових коштів наведено у формі №3 “Звіт про рух грошовихкоштів” (Додаток Д). Зміст і форма звіту, вимоги до розкриття його статейрегламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 4 „Звіт прорух грошових коштів”. Даний звіт може бути представлений прямим та непрямимметодом. При використанні прямого методу для визначення чистої зміни у грошовихкоштах у звіті наводяться послідовно всі статті надходжень та витрат, різницяяких показує приріст або зменшення грошових коштів. Непрямий метод передбачаєвідображення у звіті чистого прибутку або збитку, який шляхом коригуваньдоводиться до грошових коштів, це стосується відображення інформації в сферіопераційної діяльності. Рух коштів в результаті інвестиційної та фінансовоїдіяльності при цьому методі відображається прямим шляхом.
Вхідні потоки відопераційної діяльності – це виручка від реалізації, виручка від надання послугтощо, при цьому вихідні потоки – це сплата постачальникам, заробітна платаробітникам (витрати, що формують собівартість), податки, проценти за кредит
Вхідними потокамивід інвестиційної діяльності є прибуток від реалізації фінансових інвестицій,необоротних активів, майнових комплексів, отримані відсотки, дивіденди тощо.Вихідні потоки від інвестиційної діяльності – це придбання фінансовихінвестицій, необоротних активів та майнових комплексів, надання позик.
Що стосуєтьсявхідних потоків від фінансової діяльності, то такими є: надходження власногокапіталу, отримання кредитів, інші надходження; вихідні потоки – сплатадивідендів, викуп власних акцій, погашення облігацій, погашення кредитів тощо.
Діяльністьпідприємства вважається ефективною у разі перевищення находжень над видатками.Тому ефективною є операційна діяльність.
Таким чином,вхідні грошові потоки підприємства поділяються на внутрішні та зовнішні. Причому внутрішніми потоками ВАТ “Коломийському АТП” є виручка від реалізаціїпослуг. Найбільша частка внутрішніх грошових надходжень підприємства припадаєна виручку від реалізації. Виручка від реалізації залежить від обсягів продажу,а також від встановлених цін. Ціни ВАТ “Коломийському АТП” встановлює взалежності від якості продукції, її споживчих властивостей, попиту і пропозиціїна ринку тощо. Для визначення ефективності затрат на ВАТ “Коломийському АТП”здійснюється калькулювання собівартості одиниці продукції, найбільша питомавага належить матеріальним витратам. Фінансовий контроль за витратами навиробництво та реалізацію послуг проводять начальники певних структурнихпідрозділів, а також працівники фінансового відділу. Виходячи з аналізу складувхідних та вихідних потоків ВАТ “Коломийському АТП” можна зробити висновки, щонайбільшу частку в надходженні коштів підприємство отримало від операційноїдіяльності – 174,1тис.грн. у 2005 році і 73,7тис.грн. в 2006 році.
Порядок оподаткування ВАТ “Коломийське АТП” здійснюєтьсязгідно чинного законодавства, насамперед Закону України “Про системуоподаткування” від 25.06.91 № 1251-ХІІ, а також на загальних підставах.
Підприємство сплачує наступні податки та обов’язкові платежі:податок на прибуток, податок на додану вартість, прибутковий податок згромадян, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, збір зазабруднення навколишнього середовища, збір на обов’язкове державне пенсійнестрахування, збір до фонду зайнятості, відрахування на страхування від нещаснихвипадків.
Згідно Закону України “Про систему оподаткування” з вищеперелічених податків і зборів, що сплачує ВАТ “ Коломийське АТП” всі єзагальнодержавними.
Серед прямих податків слід приділити увагу податку наприбуток. При цьому об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхомзменшення скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витратплатника та суму амортизаційних відрахувань. Обчислення оподаткованого прибуткупокладено на бюро розрахунків з бюджетом, працівники якого керуються ЗакономУкраїни “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Слід відмітити, що валовий дохід підприємства – це загальнасума доходів його від всіх видів діяльності, одержаних протягом звітногоперіоду у будь – якій його формі як на території України, так і за її межами.Виключенням з валових доходів є суми акцизного збору і податку на доданувартість, які отримані підприємством при формуванні ціни продажу послуг. Валовівитрати – це сума будь – яких витрат платника протягом звітного періоду у будь– якій формі.
 У 2005 році ВАТ „Коломийське АТП” сплатило до бюджетуподаток на прибуток у розмірі – 49,1 тис. грн. Податок, що підлягає сплаті добюджету зменшується на вартість придбаних торгових патентів та суму сплаченихпротягом звітного періоду авансових внесків. Протягом звітного періоду до 20числа другого і третього місяця кварталу відповідно за перший та другий місяцісплачуються авансові внески, виходячи із очікуваного розміру оподаткованогоприбутку. По закінченні кварталу, виходячи із фактичного розміру об’єктаоподаткування визначається фактична сума податку на прибуток, якаспівставляється із сумою сплачених авансових внесків і визначається сальдорозрахунків з бюджетом. Кінцева сплата податку здійснюється протягом 10 днів зкінцевого строку подання декларації. Зайве сплачені суми авансових внесківзараховуються в рахунок майбутніх платежів по податку на прибуток.
Серед непрямих податків ВАТ “ Коломийське АТП” сплачує лишеПДВ. Сума цього податку розраховується як різниця між податковим зобов’язаннямта податковим кредитом. Якщо різниця від’ємна, то бюджет відшкодовує сумупереплати або зараховує в наступні податкові періоди. У 2005 році ВАТ„Коломийське АТП” сплатило 748,4 тис. грн. ПДВ, а у 2006 році – 846,1 тис.грн., ці суми відображені у декларації з ПДВ, а також у „Звіті про фінансовірезультати”. Термін подання декларації по даному податку до 20 числа місяцянаступного за звітним. Сплата податку здійснюється протягом 10 днів з кінцевогостроку подання декларації.
Серед відрахувань у цільові централізовані фонди слідприділити увагу збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, збору наобов’язкове державне соціальне страхування. Збір на обов’язкове державнепенсійне страхування підприємство сплачує за ставкою 33,2 %, при цьому об’єктомоподаткування є фактичні витрати на оплату праці. Законодавчо встановленірозміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування:
–         у зв’язку зтимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням тапохованням – 2,9 % суми фактичних витрат на оплату праці;
–         назагальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – 2,1%суми фактичних витрат на оплату праці.
Штрафні санкції застосовуються ДПІ до підприємства на основівище вказаного Закону. Так, в разі, якщо платник податку не подає податковудекларацію в строки, передбачені законодавством, то до нього застосовуєтьсяштраф в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне такенеподання чи затримку; в разі коли по результатах документальних перевіроквстановлено заниження суми податкового зобов’язання і контролюючий органсамостійно донараховує суму податкового зобов’язання, передбачено штраф – 5% відсуми недоплати за кожний з податкових періодів.
До шляхів зниження податкового тиску слід віднести своєчаснута в повному обсязі проплату всіх податків та зборів з метою запобіганняутворенню заборгованості, по якій нараховується пеня.
Таким чином, порядок оподаткування ВАТ „Коломийське АТП”здійснюється згідно чинного законодавства. Підприємство сплачує наступніподатки та обов’язкові платежі: податок на прибуток, податок на доданувартість, прибутковий податок з громадян, плата за землю, податок з власниківтранспортних засобів, збір за забруднення навколишнього середовища, збір на обов’язковедержавне пенсійне страхування, збір до фонду зайнятості, відрахування настрахування від нещасних випадків. З метою уникнення штрафних санкційпідприємство повинно своєчасно і у повному розмірі розрахуватись по своїмподаткам і зборам.
Наступним етапомоцінки фінансово-господарської діяльності є оцінка власного капіталу таплатоспроможності підприємства.
Власний капітал єголовним індикатором кредитоспроможності підприємства, підставою для визначенняфінансової незалежності, фінансової стійкості та стабільності підприємства.Складовими власного капіталу є статутний капітал, резервний фонд, додатковийкапітал, інший додатковий капітал, нерозподілений прибуток (непокритізбитки).Інформація про власний капітал підприємства знаходиться в І та ІІ розділахпасиву балансу.
Статутний капітал – залишковий інтерес в активахпідприємства, в межах якого засновники матеріально відповідальні передкредиторами. Тому зменшення статутного фонду за наявності заперечень кредиторівне допускається. Статутний фонд акціонерного товариства поділяється на певнукількість акцій однієї й тієї є номінальної вартості. Формування статутногофонду регулюється Законом України “Про господарські товариства” від 19.09.1991№ 1576-XII. Згідно цього Закону розмір статутного фонду відкритого акціонерноготовариства не може бути меншим суми еквівалентної 1250 мінімальним зарплатам.
Акціонерне товариство має право збільшувати статутнийфонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижченомінальної. Збільшення статутного фонду відбувається наступними методами:шляхом підвищення номінальної вартості акцій або розміщення додаткових акцій впорядку, передбаченому законодавством та статутом підприємства; обмін облігаційна акції товариства. Джерелами збільшення статутного капіталу є додатковівнески акціонерів і учасників, реінвестування дивідендів, індексація основнихфондів. Зменшення статутного фонду здійснюється шляхом зменшення номінальноївартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їхвласників з метою анулювання цих акцій.
Додатковийкапітал поділяється на два види: по-перше, безпосередньо додатковий, а саме –це сума коштів, яку отримує підприємство як результат емісії цінних паперів уразі перевищення ринкової ціни акцій над номінальною; по-друге, іншийдодатковий капітал – сума приросту майна підприємства, яка виникла в результатіпереоцінки (індексації) активів.
Резервний капіталформується за рахунок відрахувань з чистого прибутку з метою страхування відфорс-мажорних обставин. За Законом України “Про господарські товариства”резервний капітал має складати не менше, ніж 15% статутного капіталу, длядосягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу, розмір щорічнихвідрахувань повинен бути не менше 5% суми чистого прибутку на рік. За Закономрезервний капітал є джерелом коштів тільки для покриття збитків.
Відмітимо, що з 2000 року підприємства повинні складати форму№4 “Звіт про власний капітал”. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №5“Звіт про власний капітал” визначає зміст і форму звіту, а також вимоги дорозкриття його статей. Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформаціїпро зміни у складі власного капіталу.
Проаналізуємо на основі даних форми №4 “Звіт про власнийкапітал”і „Баланс ” за 2005-2006 роки, динаміку та структуру власного капіталу. Результати аналізу наведено утаблиці 2.2.

Таблиця 2.2 — Аналіз динаміки і структуривласного капіталу ВАТ “ Коломийське АТП” за 2005-2006 рр.Показник Сума, тис. грн. Питома вага, % Відхи-лення, тис. грн. Темп росту% 2005 2006 2005 2006 1. Статутний капітал 660,5 660,5 37,8 39,2 0,00 100,00 2. Інший додатковий  капітал 2787,7 2787,7 159,6 166 0,00 100,00 3. Непокритий збиток -1701,6 -1767,2 -97,4 -105,2 65,6 103,9 Всього 1746,6 1681 100,00 100,00 65,6 101,3
Як видно з таблиці 2.2 із складових власного капіталу на ВАТ „Коломийське АТП” за період2005-2006 роки були лише статутний капітал, інший додатковий капітал танепокритий збиток. За результатами аналізу інший додатковий капітал займаєнайбільшу питому вагу, а саме 159,6 % у 2005 році і 166 – у 2006 році. Надругому місці за величиною знаходиться статутний капітал – 37,8 та 39,2%відповідно у 2005 та 2006 році.
Прибутковість — доходність, окупність вкладених затрат і використаного майна, кінцевийрезультат діяльності підприємства. Вона характеризується кількістю отриманоюприбутку на одиницю відповідних складових процесу виробництва або сукупнихзатрат підприємства.
Сума отриманогоприбутку — показник, який найбільш повно характеризує результативність роботипідприємства, рівень його доходності.
Прибуток, хоч і єрезультатом діяльності підприємства, але характеризує рівень ефективностіроботи, вкладених затрат, використаного майна. Тому в практиці господарюваннядля більш повної оцінки ефективності роботи підприємства, вкладених затрат,використання майна застосовується відносний показник — рентабельність.
Рентабельність — це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівеньприбутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва абосукупних витрат підприємства.
У практицігосподарювання обраховуються такі показники рентабельності: рентабельністьпослуг; рентабельність продажу; рентабельність виробничих фондів;рентабельність власного капіталу та ін.
Наступним крокоманалізу є розрахунок показника рентабельності власного капіталу, якийхарактеризує частку чистого прибутку, що припадає на 1 грн. власного капіталу:
на 2006 рік: />.
Як бачимо із розрахунків коефіцієнт рентабельності власногокапіталу на кінець 2006 року становив 0,92%, причиною чого є те, що чистийприбуток зростав швидшими темпами, ніж власний капітал.
Рентабельністьпослуг (всієї або окремих її видів), а також виробництва загалом можнарозраховувати за формулою:
Р = П / С * 100,
де Р — рівеньрентабельність послуг, %;
П — прибуток відреалізації послуг грн;
С — собівартістьнаданої послуги (всієї або окремих видів), грн.
Р2005= (4926,6/3566,9)*100%= 138,3%
Р2006= (5478,1/4132,3)*100% = 132,5%
Отже, ми бачимо,що рентабельність продукції є змінною, тобто як за попередній період вонастановила 138,3 %,а за звітній — вона становила 132,5 %. Тобто воназменшилась на 5,8 %.
Таким чином, власний капітал є головним індикатором платоспроможності.Його складовими є статутний капітал, резервний фонд, додатковий капітал, іншийдодатковий капітал, нерозподілений прибуток (непокриті збитки).
Досліджуваним показником діяльності підприємства, якийпотрібно вдосконалити є валовий дохід. Нижче у таблицях 2.3-2.4 наведенодинаміку валового доходу за півріччями 2005-2006 років, тому що підприємствоздійснює зовнішньоекономічну діяльність з 2005 року.
Таблиця 2.3 — Фінансові показники автомобільних перевезень ВАТ „Коломийське АТП” у 2005 р, грн.Фінансові показники за 2005 рік, грн. Всього Вантажні автомобілі Легкові таксомотори Автобуси погодинні Автобуси маршрутні Доходи 4759835 5627 1470 193880 4558858 Податок на додану вартість 793306 938 245 32313 662327 Витрати 4079197 7736 39 160105 3911317 Прибутки/Збитки -15185 -3047 1186 1462 -14786
Таблиця 2.4 — Фінансові показники автомобільних перевезень ВАТ „Коломийське АТП” у 2006 р, грн.Фінансові показники за 2006 рік, грн. Всього Вантажні автомобілі Легкові таксомотори Автобуси погодинні Автобуси маршрутні Доходи 4832611 6522 1820 202156 4622113 Податок на додану вартість 863111 1087 303 33693 650352 Витрати 4079197 8835 562 173200 3954128 Прибутки/Збитки 10451 -3400 955 -4737 17633
Як видно з таблиць, загальний дохід фірми від наданнятранспортних послуг зростає. Якщо у 2005 році підприємство мало збитковірезультати, то у 2006 воно вже вийшло на прибуток у розмірі 10451 грн., щосвідчить про позитивну тенденцію. Найбільшу частку в структурі валового доходузаймають маршрутні автобусні перевезення. Частка їх у 2005 році склала 95,6%, ав 2006 знизилась до 89%, але разом з тим зросла частка міжнароднихавтомобільних перевезень. Частка витрат на маршрутні перевезення у сумізагальних витрат зросла з 95,8% до 96,5%. Проте у структурі маршрутнихперевезень збільшились міжнародні перевезення.
Отже, найбільший дохід підприємству приносятьмаршрутні автобусні перевезення, тому надалі досліджуватимуться івдосконалюватимуться саме вони. Підприємство здійснює маршрутні перевезеннятрьох видів – міські, приміські, міжміські та міжнародні.
У таблиці 2.5 наведено піврічні дані фінансовихпоказників про маршрутні автобусні перевезення підприємства за 2005-2006 роки.
Таблиця 2.5 — Фінансові показники маршрутних автобусних перевезень ВАТ „Коломийське АТП”за півріччями 2005-2006 рр., грн. 2005 рік 2006 рік І ІІ І ІІ Доходи 2157269 2401589 2256111 2366002 Податок на додану вартість 359544,8 302782 376018,5 274334 Витрати 1845320 2065997 1956222 1997906 Прибутки/Збитки -47595,83 32809,83 -76129,5 93762,5
Як видно з табл. 2.5 і в другому кварталі 2005 і 2006років підприємство отримувало прибуток, щоправда 2005 рік у підсумку бувзбитковим, а вже 2006 – з прибутком у 17 тис. грн.
На рисунку 2.2 наведено загальну динаміку доходівпідприємства у 2005-2006 роках.

/>
Рис. 2.2 — Динаміка валового доходу за маршрутніперевезення ВАТ „Коломийське АТП” у півріччях 2005-2006 рр.
На рисунку 2.3 наведено лінію тенденції показника валовогодоходу підприємства. Зважаючи на малий ряд даних і невисоке значеннякоефіцієнта варіації не можна стверджувати про саме таку динаміку вмайбутньому. Автомобільні перевезення тяжіють до сезонних коливань, коли удругому півріччі вони зростають, тому потрібно дослідити структуру маршрутнихавтомобільних перевезень та виділити тенденції зміни міжнароднихавтоперевезень.
/>
Рис. 2.3 — Динаміка валового доходу за маршрутніперевезення ВАТ „Коломийське АТП” у півріччях 2005-2006рр

Як видно з попередніх даних, динаміка валового доходу відздійснення основної діяльності підприємством є позитивною. У таблицях 2.6, 2.7 наведено дані про структуру обсягів діяльності та структуруміжнародних розрахунків у загальному розрізі відповідно доходів і витрат у2005-2006 рр.
Таблиця 2.6 — Структура міжнародних розрахунків узагальному розрізі доходів у 2005-2006 рр.Структура доходів Вид діяльності 2005 2006 гривні % гривні % Перевезення Вантажні 5627 0,12 6522 0,13 Таксомоторні 1470 0,03 1820 0,04 Автобусні погодинні 193880 4,07 202156 4,18 Автобусні міські 359373 7,55 357441 7,40 Автобусні приміські 2075505 43,60 2183501 45,18 Автобусні міжміські 1558734 32,75 1328445 27,49 Автобусніміжнародні 565246 11,88 752726 15,58 Всього 4759835 100,00 4832611 100,00
Таблиця 2.7 — Структура міжнародних розрахунків узагальному розрізі витрат у 2005-2006 рр.Структура витрат Вид діяльності 2005 2006 гривні % гривні % Перевезення Вантажні 7736 0,16 8835 0,21 Таксомоторні 39 0,00 562 0,01 Автобусні погодинні 160105 3,36 173200 3,58 Автобусні міські 512567 10,77 434954 9,00 Автобусні приміські 1585001 33,30 1700275 35,18 Автобусні міжміські 1330211 27,95 1225780 25,36 Автобусніміжнародні 483538 10,16 593119 12,27 Всього 4079197 100,00 4136725 100,00

Результуючимпоказником, який потрібно покращити, є кредиторська заборгованість. Це кошти,які належать іншим одиницям господарювання, але якими певний час користуєтьсяпідприємство, через те, що вже їх або отримало, або не настав строк сплати.

Розділ 3. пРОЕКТНО-Рекомендаційна частина
3.1 Логічно-структурна схемадосягнення зростання валового доходу ВАТ “Коломийське АТП”
Коломийське АТПздійснює перевезення вантажів, у тому числі міжнародні. Як видно з таблиць2.7-2.8, підприємство дуже неефективно використовує вантажні перевезення,особливо міжнародні. Тому як рекомендаційний захід для вдосконаленняміжнародних розрахунків, підприємство може підписати контракт з російськоюстороною на перевезення вантажу. Перевезення здійснюються протягом трьохмісяців, причому Коломийське АТП надає відстрочку платежу строком на 3 місяці,тобто комерційний кредит російській стороні. Проте надання послуг зпісляоплатою створює для підприємства навантаження на його оборотні кошти.Такими чином воно фінансує свого контрагента.
Аналіз практикипроведення міжнародних розрахунків по експортно-імпортних операціях наКоломийському АТП показав, що на підприємстві не використовуються можливостістрокового валютного ринку України. Оплата за відвантажену продукцію робитьсяшляхом простого банківського переказу. Така ситуація призводить до затримкинадходження коштів на підприємство у зв’язку з технічними проблемами ізростання спонтанної дебіторської заборгованості.
Тому підприємстводля надання послуг російській стороні може скористатися факторинговою операцією.У результаті операції сплачується певний відсоток обслуговуючому банкові, якийфактично фінансує свого клієнта. А російський контрагент має в свою чергувідтер мінування платежу.
Використаннняфакторингової операції дасть можливість підприємству отримати виграш відзниження курсу національної валюти протягом часу дії послуги. Цей виграш будеодержаний завдяки різниці в курсах. Тобто фактично це будуть поза операційнідоходи підприємства, за рахунок яких він зможе повернути певні простроченіплатежі і знизити таким чином свою кредиторську заборгованість. А самрекомендований захід покращить стан міжнародних розрахунків фірми.
На рисунку 3.1наведено логічно-структурну схему досягнення очікуваного показника зниженнякредиторської заборгованості на 4,87%.
На кінець 2006року вона становила 62,8 тис. грн. Очікуване зниження її становитиме 3058 грн.:
Зкз =62800*4,87/100% = 3058 грн.
3.2 Характеристика заходу
Розглядаючиекономіки західних країн, можна побачити, що строковий ринок покликанийнасамперед підтримувати макроекономічну рівновагу та стабілізувати фінансовийстан суб’єктів господарської діяльності в умовах зміни коньюнктури ринку. Вінскладається з таких основних сегментів, як форвардний та ф’ючерсний ринки,ринки опціонів та своп — контрактів. Вітчизняна строкова торгівля фактичнопредставлена тільки ф’ючерсним валютним ринком, оскільки з форвардами таопціонами проводяться лише окремі операції, а своп — контрактів не укладаютьузагалі.
Обсяги строковоїторгівлі в Україні мінімальні, спреди дуже широкі, вибір похідних фінансовихінструментів обмежений. Термін “ ринок строкових угод ” у нашій країні можназастосовувати лише умовно, маючи на увазі перш за все ф’ючерсну торгівлю тапам’ятаючи про те, що даний сегмент фінансового ринку тільки — но починаєформуватися.
У світовійпрактиці зародження строкової торгівлі пов’язане з появою насамперед їїпозабіржової форми — форвардних контрактів. Оскільки збагатитися, спекулюючи напозабіржовому строковому ринку, досить проблематично, основною метою укладеннябільшості таких угод стало хеджування.
Спочатку наф’ючерсних біржах переважали контракти з торгівлі товарними активами. Такийринок виник і розвивався з нагальної потреби усунути протиріччя між циклічністюколивань ринкової конь’юнктури та необхідністю забезпечити стабільністьфінансового стану суб’єктів господарювання. Спекулятивна складова за таких умоввідходила на другий план.
Біржова торгівляф’ючерсами стала своєрідним “ вінцем “ розвитку строкового ринку, якийвідповідає високому рівню ринкової економіки. Звісно, у цьому контексті проУкраїну не йдеться.
Ф’ючерсні біржірозвинулися найперше у тих країнах, де в різних інвестиційних фондах табанківських системах були акумульовані величезні фінансові ресурси. Високийрівень інформаційних технологій та лібералізація фінансового сектора економікисприяли швидкому поширенню та популяризації деривативів.
На відміну відзахідного, вітчизняний строковий ринок одразу почав формуватися як біржовий.Проведені у 1994 році на Придніпровській товарній біржі (м. Дніпропетровськ)перші торги валютними ф’ючерсами проходили зовсім не так, як узвичаєно світовоюпрактикою роботи з деривативами.
Згодом ф’ючерснуторгівлю було організовано на Київській універсальній біржі (КУБ), а з грудня 2002року — на строковій секції УМВБ. Результати торгівлі покажемо графічно на рисунках 3.1 та 3.2.

/>
Рис 3.1 — Обсяги торгівлі ф’ючерснимиконтрактами на Київській універсальній біржі
/>
Рис 3.2 — Результати роботи строкової секції Української міжбанківської валютної біржі
Як видно зграфіків, жодна із спроб не стала настільки успішною, щоб ф’ючерсний ринокперетворився у високоліквідний.
Такі ринки у розвинутихкраїнах організовували з метою створення незалежних умов для проведенняоперацій хеджування цінових ризиків. Як наголошував М.Е. Стрейт, “історіярозвитку індивідуальних ф’ючерсних ринків не знає випадків, коли б мотивиспекуляції, а не бажання уникнути комерційних ризиків, були рушійною силоювідкриття таких ринків”.
Практикоюдоведено, що ринки, на яких переважають спекулянти (трейдери), не можуть довгоіснувати — вони приречені. На відміну від хеджерів, трейдери не маютьбалансових позицій, за рахунок яких можна було б компенсувати збитки заф’ючерсами (позабалансова позиція). Трейдери беруть на себе ризик хеджерів,сподіваючись отримати винагороду за це у вигляді прибутків у вигляді прибутківза відкритими ф’ючерсними позиціями. Хеджери, навпаки прагнуть уникнутиризиків, пов’язаних із зміною ціни базисного активу, і згодні за це платити,тобто змиритися з недоодерженням прибутків. Тому на ф’ючерсних біржахвідбувається вільне переливання капіталів від хеджерів до трейдерів, без чогопроведення спекулятивних операцій втратило б сенс.
В умовахекономічної кризи, перерозподілу власності та політичної нестабільностіспекулятивні тенденції охопили всю сферу економічної діяльності. Сучаснастратегії бізнесу з об’єктивних і суб’єктивних причин не націлена наналагодження цивілізованих відносин, тому й потенційних хеджерів небагато…Спеціалісти, які ще недавно не підозрювали про існування строкового ринку,дістали змогу випробувати свої сили на біржових торгах та набути практичнихнавичок роботи на біржі. Можна сподіватись, що згодом ці учасники торгівстануть кваліфікованими консультантами з питань хеджування ризиків навнутрішньому ринку, а новостворені фінансові інститути — центрами строковогоринку України.
Щодо перспективрозвитку строкового сегмента фінансового ринку в Україні, то він, на мою думку,безумовно розвиватиметься. І якщо і виникатимуть питання стосовно того, чипотрібен внутрішній строковий ринок за успішної діяльності багатьох стабільнихміжнародних центрів торгівлі деривативами, відповідь на нього буде ствердною — хедж потрібен усім.
Отже,необхідність формування в Україні ринку деривативів як невід’ємної складовоїрозвинутого фінансового ринку не викликає сумнівів. Але для його успішногофункціонування необхідні такі об’єктивні передумови:
1. Строковийринок справді отримає поштовх до розвитку, коли на нього в масовому порядкуприйдуть хеджери, а спекулятивні мотиви матимуть підпорядкований характер.Найбільшими хеджерами є підприємства, тому нарощування обсягів випускуконкурентоспроможної продукції та активніша зовнішньоекономічна діяльністьобумовлять об’єктивну потребу в проведенні операцій хеджування цінових ризиків.Створити строковий ринок можуть лише банки. Він значно розширює спектрбанківських продуктів та послуг. Можливостями, наданими строковим ринком,комерційні банки можуть скористатись як для проведення власних операцій, так ідля виконання посередницьких функцій між клієнтами та ринком, що сприятимепідвищенню банківських доходів.
2.Строковий ринокє надбудовою над спотовим, тому останній має бути добре розвинутим — тодіефективніше функціонуватиме ринок деривативів. Необхідною умовою успішногорозвитку будь-якого ринку є економічна та політична стабільність. Нині вУкраїні відсутні серйозні пеердумови для економічної стабілізації, оскількирішення у сфері економіки часто тісно пов’язані з політикою, а ризики змінизаконодавства, правил оподаткування та валютного регулювання значноперевищуюють прийнятий рівень. За таких умов функцію макроекономічноїстабілізації, яка в класичній економічній теорії та практиці розвинутих країнвідведена строковому ринку, вітчизняний ринок деривативів виконуватинеспроможний. У результаті внутрішній фінансовий ринок, включаючи й строковий,нагадує гру на удачу в казино.
3. Не створившиінфраструктури строкового ринку, яка б відповідала цивілізованим стандартам тапідкріплювалась адекватною законодавчою базою, не варто розраховувати напрогрес у цьому сегменті. Змінити становище можуть владні та державніструктури, рішучими діями підтримуючи ринок деривативів. Як показала практиказусилля, окремих груп, спрямовані на організацію ф’ючерсної торгівлі, виявилисянедостатніми: високої ліквідності контрактів забезпечити не вдалося, а безцього їх функціонування втрачає сенс.
Дуже важливою уцьому питанні є позиція Національного банку України. В даний час тут створюютьметодичну базу проведення строкових операцій та порядку їх обліку. Відповідніпроекти розіслано комерційним банкам для ознайомлення. На жаль, фінансова кризане дала змогу завершити цю справу — оскільки на перший план виступилинагальніші проблеми, а строкову торгівлю було призупинено. Але той факт, щоформування теоретичних основ строкового ринку розпочато, вселяє надію.
4. Навітчизняному ринку операції з деривативами залишаються екзотичним видомдіяльності, особливо з точки зору підприємств, тому інформація про можливості,які надає хеджування, потребує популяризації та поширення. У процесі роботи надПодатковим кодексом та Законом “Про бухгалтерський облік” мають бутисформульовані методичні основи хеджування ризиків, розроблено порядокбухгалтерського обліку та оподаткування операцій із деривативами для всіхсуб’єктів господарювання.
Залишаєтьсясподіватися, що вже найближчим часом ці проблеми будуть вирішені і внутрішнійстроковий ринок розвиватиметься за цивілізованими стандартами.
Об’єктивнанеобхідність розвитку ринку ф’ючерсних контрактів в Україні існує давно. Засвоїм призначенням строковий ринок має слугувати механізмом страхуванняфінансових ризиків в умовах нестабільної економічної конь’юнктури.Функціонування цього ринку дає змогу суб’єктам господарювання максимальномінімізувати свої ризики. Приваблює також тим, що пропонує високоприбутковіінструменти інвестування вільних коштів. Особливо важливого значення це набуваєза умови портфельного підходу до інвестування.
Строковий ринок — молодий сегмент ринкової економіки, який динамічно розвивається, маєвідлагоджену організаційну інфраструктуру. Торгівля строковими контрактамиконцентрується переважно у великих міжнародних фінансових центрах, зокрема напровідних світових біржах Америки, Європи та Азії. Річні обсяги операцій нацьому ринку обчислюються у сотнях мільярдів доларів.
Строковий ринокУкраїни розвивається дуже повільно і має багато недоліків. Власне кажучиповноцінного ф’ючерсного ринку в країні взагалі не існує, хоч і було кількаспроб його започаткувати. Першою такою спробою можна вважати організаціюторгівлі ф’ючерсними контрактами на Українській фондовій біржі. Проте риноктоді так і не запрацював — переважали сумніви щодо його доцільності.
Однак розвитокподій на фінансових ринках України свідчив, що робота з деривативами вкрайнеобхідна. Цього разу вже фахівці Української міжбанківської валютної біржізробили спробу організувати в себе торгівлю ф’ючерсними контрактами. З кінцягрудня ринок почав функціонувати. Нині на біржі проходять торги ф’ючерснимиконтрактами з різними строками виконання на курс гривні відносно долара США,німецької марки і російського рубля. Торгівля контрактами здійснюється безпостачання базового активу. В подальшому передбачається запровадити контракти зпостачанням, а також використати нові базові активи, такі як облігаціївнутрішньої державної позики, процентні ставки, фондові індекси.
Розрахунковимцентром і гарантом виконання угод, які укладаються в секції строкового ринкуУМВБ, є банк “Кліринговий Дім”. Саме він відкриває маржеві рахунки учасниківторгів, робить перерахунок позицій наприкінці кожного торгового дня таперераховує суму виграшу з рахунку сторони, яка програла, на рахунок сторони,яка виграла.
Згідно зправилами торгів на цьому ринку можуть працювати як юридичні особи зі статусомчленів секції строкового ринку, так і фізичні — індивідуальні торговці. Застаном на 26 лютого 1999 року членами секції були 16 банків і компаній, у томучислі такі, як Credit Lyjnnais Ukraine Bank, Кредитний інвестиційний банк,Перший інвестиційний банк, Укркредитбанк. Із першого дня участь у торгах береЛьвівська філія УМВБ. Нині ведеться робота щодо залучення доторгово-клірингової системи філій у Харкові і Дніпропетровську.
На превеликийжаль, функціонування ринку строкових контрактів на УМВБ із точністю до навпакиповторює досвід роботи ф’ючерсного майданчика Київської універсальноі біржі:якщо на КУБ працювали здебільшого дрібні спекулянти, то на УМВБ укладаються восновному хеджингові угоди, Причому, внаслідок низької ліквідності ф’ючерсногоринку у його операторів виникає спокуса маніпулювати цінами контрактів, Біржівже довелося мати справу з подібною практикою, отож вжито певних заходів щодоїї запобігання — таких зокрема, як перегляд цін відкритгя, лімітів зміни ціни ізміни розрахункової ціни в доларових контрактаx.
Зазначимо, щоУМВБ докладає багато зусиль для розвитку ринку строкових контрактів. Однакцього замало — необхідно вирішити низку питань, пов’язаних із його регулюваннямна державному рівні, по-перше, активній роботі на ринку строкових контрактівперешкоджає відсутність обгрунтованої законодавчої бази, яка б відповідалареальній економічній ситуації в Україні та загальноприйнятим у світовійпрактиці поняттям і регулятивним механізмам, що діють на ринку деривативів, — починаючи від самого тлумачення ф’ючерсного контракту до вирішення проблемдержмита і оподаткування (нині прибуток, який обкладається податком, незменшується на суму від’ємної варіаційноі маржі), Розроблені Державною комісієюіз цінних паперів та фондового ринку закони і положення часом суперечать яксамій суті строкового ринку, так і одне одному.
По-друге, досі невирішено питання бухгалтерського обліку операцій із ф’ючерсними контрактами таіншими похідними фінансовими інструментами, В основі проблеми — нерозуміннятого, що при обліку ф’ючерсів без постачання базового активу не потрібновідкривати і враховувати валютну позицію.
Значного імпульсурозвиткові ринку ф’ючерсів могла б надати співпраця Національного банкуУкраїни, Державної комісії із цінних паперів та фондового ринку, податковихорганів, фахівців бірж у розробці моделей функціонування строкового ринку вцілому, його структури і взаємодії складових, можливих форм і засобіврегулювання.
Звичайно,вирішення перелічених проблем іще не гарантує швидкого приходу на ринок усіхйого суб’єктів. Адже для того, щоб він запрацював, необхідні певні об’єктивніумови, які в Україні ще не склалися, Наявність традиційних джерел прибутків,таких як операції з валютою, надання кредитів, проведення депозитних операційтощо, не стимулює укрїінські банки до розширення спектра послуг. Тим більше, щоробота на біржовому строковому ринку потребує відволікання значних коштів підпочаткову маржу, Але ті ж депозитні, кредитні і форвадні операції, не кажучивже про експортно-імпортні, можуть бути успішно захеджовані від кон’юнктурнихзмін через валютні ф’ючерси, Навіть при тому, що «Кліринговий Дім»поки що застосовує «грубу» систему маржування за повними ставкамипочаткової маржі, а не за спредовими, як це робиться у світі, і не нараховуєщоденних відсотків за депозитними вкладами, за умови грамотної роботи операторана строковому ринку прибутковість за такими операціями може досягати 100% за кількамісяців, особливо якщо проводити арбітражні операції. Саме через доларовіф’ючерси можуть бути захеджовані ризики, пов’язані з можливою несприятливоюзміною курсу гривні щодо долара США на час отримання виплат як за ОВДП, так іза єврооблігаціями.
Крім того,потенційні учасники ще не усвідомлюють таких принципових моментів:
відсутністьфорвардного ринку не є перешкодою для розвитку строкових операцій, аорганізація ринку форвардів і свопів (та підвищення їхньої ліквідності) лишерозширить спектр фінансових інструментів і дасть змогу заробляти гроші шляхомпроведення арбітражних операцій на міжбанківському і біржовому ринках, становленняі розвиток біржового ринку деривативів може відбуватися не лише за участіНаціонального банку Ук-раїни. Існує чимало великих операторів, спроможнихзадовольняти крупні заявки клієнтів. Цих операторів треба лише залучити дороботи на ринку;
проблемупідвищення ліквідності строкового ринку можна вирішити, лише беручи участь уторгах. Тільки так удасться розірвати замкнуте коло: не торгують, тому що неманеобхідних обсягів.
Зазначимо, щобільшість потенційних учасників не бере участі у торгівлі строковимиконтрактами через слабку інформаційну підтримку ринку, відсутність практичногодосвіду у використанні ф’ючерсів як інструментів хеджування, В Украініпрактично немає фахівців із досвідом торгівлі ф’ючерсами на міжнародних ринках.Курси з підготовки таких фахівців проводяться на УМВБ. Їх могли би пройти нелише трейдери ринку, а й вищі категорії службовців, відповідальних заформування фінансового портфеля організації.
Водночас розвитокринку строкових контрактів залежить не тільки від фінансових установ. До певноїміри їхня поведінка зумовлена стагнацією виробничої сфери і відсутністюінтересу в головних на поточний момент учасників ринку — підприємств тааграрних структур, які здійснюють експортно-імпортні операції. Адже саме вонипотребують хеджування ризиків, Звичайно, в часи гіперінфляцї в Україні і різкихколивань курсу валют потреба у ринку строкових контрактів була дуже великою,Але існує вона і сьогодні, незважаючи на те, що курсові коливання впродовж двохостанніх років були незначними, Необхідність хеджування ризиків обумовленанерозвинутістю і слабкою кон’юнктурою національного ринку, ціновими коливаннямиі кризовими ситуаціями на міжнародних фінансових ринках,
В Україні пікторгівлі валютними контрактами припадає на кінець 1996 — першу половину 2001 року,коли Національний банк України проводив заходи щодо стабілізації валютногокурсу. Зрозуміло, що в умовах жорсткої монетарної політики великих курсовихстрибків бути не могло, тож інтерес до торгівлі постійно знижувався. У зв`язкуіз цим на біржі почали запроваджувати контракти, базовим активом для якихслугують державні облігації. Головною перевагою використання цього видуф’ючерсних контрактів є те, що в інвесторів з’являється можливість виборуоптимальної стратегії роботи на ринку внутрішніх запозичень, а також плануваннярентабельності таких операцій.
Крім того, наУМВБ розробляються специфікації контрактів, основу яких становитимуть кредитній депозитні ставки. Проблема страхування процентних ризиків залишається доситьактуальною, оскільки волатильність на цих ринках значно перевищує волатильністьна валютному ринку. Так, від початку минулого року до жовтня, коли відбувалосязниження ставки рефінансування, депозитні ставки знизились у середньому з 34 до16%, а з листопада 1997 року і дотепер, у процесі підвищення ставки рефінансуваннядо41%, депозитні ставки зросли до 28%. При зростанні облікової ставки негайнопідвищуються кредитні, а при її зменшенні — відразу знижуються депозитні. Томув хеджуванні процентних ризиків зацікавлені як кредитори, так і позичальники. Валютніоперації банків пов’язані з купівлею — продажем валюти за власні кошти та назамовлення клієнтів.
Проведеннявалютних опціонів безпосередньо пов’язано із купівлею банком валюти за власнікошти. Дана ситуація пов’язана із підвищеним ризиком втрат від несприятливоїзміни валютного курсу.
Для того, щоббанк міг застрахуватися від можливих втрат, я пропоную використовувати методикуприйняття рішень щодо купівлі — продажу валюти на основі обчислення плиннихсередніх.
За даноюметодикою точки перетину плинних різних порядків є точками можливої купівлі абопродажу валюти.
Економічні передумови попиту на кредитив іноземній валюті зі сторони субєктів господарювання.
Кредити в іноземній валюті євизначальною складовою кредитного портфелю банку. Насамперед даний фактсвідчить про наявність попиту на кредити в іноземній валюті. Існує два чинники,які стимулюють субєктів господарювання отримувати кредити в іноземній валюті:
Низькі, в порівнянні з кредитами внаціональній валюті, процентні ставки;
Оплата по міжнародних контрактах.
Проте існують і стримуючі фактори.Перш за все це девальвація гривні, в результаті якої втрати від курсовихрізниць можуть значно перевищувати еконмію від зниження процентної ставки.
Крім того, можливі додаткові витратиу випадку отримання кредиту для розрахунків в Україні, оскільки в даномувипадку потрібно продати отриману валюту на валютному ринку, або у випадкувідсутності експортної виручки при поверненні кредиту і сплаті процентів взв’язку з купівлею валюти. Вплив даного фактору оберненопропорційний термінукредитування
Ідеальним варіантом звичайно євипадок коли кредит в іноземній валюті отримується для оплати імпортногоконтракту і підприємство має експортну виручку. Вигода позичальника відзастосування нижчої процентної ставки становить:
Сг.е.*T*і гр. — Сг.е.*T*і в. = Сг.е.*T*(і гр -ів.) (1), де
Сг.е – Сума кредиту в гривневому еквіваленті;
T – термін кредитування в роках (при терміні, який не виражається в цілихроках Т=t/12, де t –термін в місяцях)
і гр. – річна процентна ставка за користування кредитом унаціональній валюті;
і в – річна процентна ставка за користування кредитом уіноземній валюті;
Набагато привабливіше в аналізованому періоді булокредитування у німецьких марках і євро – при процентній ставці 20% реальніставки з врахуванням девальвації гривні становили 39,74% і 40,18% річнихвідповідно. А враховуючи те, що євро пропонувалося банком під 18% річних,реальна процентна ставка за кредитами у євро становила 38,02% річних.
Безпосередній вплив на вибір валюти кредиту для позичальникамає розмір витрат на купівлю / продаж іноземної валюти. При цьому вплив можебути як позитивний, так і негативний. Визначальними факторами в даному випадкує об’єкт кредитування і ринок збуту продукції позичальника, від комбінації якихможна виділити чотири групи позичальників (рис.3.4).
Таблиця 3.1 — Групування позичальників за об’єктами кредитування і ринками збут
Ринок Збуту
Об’єкт
Кредиту Збут продукції на внутрішньому ринку Наявність експорту продукції в розмірах співрозмірних з сумою кредиту. Кредит отримано для розрахунків з резидентами А Б Кредит отримано для плати контракту на імпорт продукції В Г
Дамо характеристику кожній з груп:
А. Підприємства даної групи не здійснюютьзовнішньоекономічної діяльності. Отримані у іноземній валюті кредитні коштибудуть направлені на продаж. Погашення кредиту буде здійснюватися за рахуноквалютних коштів, придбаних за гривню на валютному ринку. Отже при кредитуваннів іноземній валюті позичальники даної групи нестимуть значні витрати пов’язаніз продажем / купівлею іноземної валюти.
Б, В Для даної групи конвертаційні витрати існуватимутьнезалежно від того в якій валюті – іноземній чи національній воникредитуватимуться. Отже рішення про валюту кредитування не залежить від витратна купівлю/продаж іноземної валюти.
Г. В даному випадку кредитування в іноземній валюті дозволитьуникнути додаткових витрат, пов’язаних з купівлею і продажем валюти.
Сила впливу згаданих витрат напряму залежить від термінукредитування, оскільки при більшому терміні кредитування одні і ті ж витратирівномірно розподіляються на більший період часу.
Підсумовуючи вищесказане на вибір позичальником валютикредитування впливають наступні фактори (рис 3.3):
/>Рис 3.3 — Вибір валюти кредитування для підприємств
Важливим фактором, який впливає на ефективність кредитуванняв іноземній валюті є вірне визначення процентної ставки. Завищення процентноїставки неодмінно призводить до скорочення попиту на кредити зі сторони субєктівгосподарювання. Як результат утворюється надлишок ресурсів, які розміщуються внизькодоходні активи. З іншої сторони заниження процентної ставки не дозволяєбанку відшкодувати витрати понесені на кредитування і отримати прибуток, щопризведе до занепаду банку.
Вартість валютних ресурсів для кожного конкретного банкузалежить від вартості кожної складової кредитних ресурсів і їх співвідношення.
/>
ці — вартість виду ресурсів;
рі – питома вага кожного виду ресурсів в загальній їх сумі.
При розрахунку вартості ресурсів сформованих за рахуноквалютних депозитів необхідно враховувати необхідність резервування коштів вгривні на кореспондентському рахунку в Національному банк. На сьогодні нормарезервування складає 16%. А це означає, що вартість даної групи ресурсів зростеще на 4-5% річних.
Облікова ставка Національного банку впливає на процентнуставку по валютних кредитах опосередковано, оскільки гривневі кредити єальтернативою валютним, і співвідношення між процентами за гривневі і валютніресурси визначають попиту на кожен з них.
При оцінці впливу інфляційних процесів на процентну ставку покредитах в іноземній валюті необхідно виділити з індексу інфляції, частину якапов’язана з девальвацією національної валюти. Тобто на рівень процентної ставкив іноземній валюті впливає лише зростання рівня цін в валютному еквіваленті.
Кредитування як правило є лише однією з послуг яку надаєтьсяклієнту. Тому зважаючи на те, який характер співпраці між банком іпозичальником банк може йти на зниження процентної ставки, оскільки втрати відзниження будуть компенсовані додатковими доходами від інших операцій (комісіїза конвертацію, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо).
У випадку якщо норми прибутку від валютного кредитуваннянижча від норми прибутку по інших активних операціях банк буде схильний допереміщення ресурсів в більш прибуткові активи. Це неодмінно призведе допадіння пропозиції валютних кредитів і вирівнювання норми прибутку.
На практиці як правило ставка по кредитах встановлюється заметодом вартість ресурсів + маржа.
З метою максимального задоволення інтересів клієнта банкипоряд з традиційними кредитами як альтернатива пропонуються кредитні лінії.Суть даного продукту полягає в тому, що з моменту відкриття кредитної лініїпозичальник може в будь який момент отримати кредит на суму в межахвстановленого ліміту.
Даний продукт має ряд позитивних і негативних моментів як длябанку, так і для позичальника.
У випадку, якщо підприємство мало б відкриту кредитну лініюпогашення заборгованості по ній, і подальше отримання нового кредиту в її межах,вимагало б лише підписання додаткової угоди.
Крім того, більшість підприємств має циклічну потребу вкредитних коштах з коротким циклом (1-3 місяця) Оформлення кредиту під коженцикл трудомістке і фінансово неефективне.
При отриманні кредиту на рік підприємство визначаючинеобхідну суму кредиту повинно орієнтуватися на максимальну потребу в оборотніхкоштах. Проте на протязі року будуть періоди часу, коли підприємству не лишебуде достатньо власних коштів, але й буде їх надлишок. Тобто, підприємство немаючи потреби в кредитних коштах, змушене буде користуватися ними і сплачуватипроценти, що може негативно вплинути на його фінансовий стан.
Вищезгаданих додаткових витрат підприємство може уникнути,якщо підприємство замість звичайного кредиту буде користуватися кредитноюлінією. В даному випадку підприємство буде отримувати кошти по мірі потреби, авивільнені оборотні кошти направляти на погашення кредитної лінії. Це дозволитьбільш ефективно використовувати кредитні кошти.
В той же час банк при використанні позичальником кредитноїлінії зіштовхується з рядом додаткових проблем.
По-перше часто підприємства звертаючись з клопотанням прокредитну лінію, керуються принципом “на всяк випадок”. Тобто як правило їмдостатньо власних оборотніх коштів, проте з метою забезпечити собі у випадкунепередбаченої ситуації термінове отримання кредитних коштів. Банк же маючизобов’язання по кредитній лінії змушений резервувати валютні кошти на випадоквимоги. При активному використанні кредитної лінії розрахунок комісії занедовикористання кредитної лінії дуже трудомісткий, і її варто замінити накомісію за адміністрування, яка встановлюється або в грошових одиницях вмісяць, або в процентах від ліміту кредитної лінії. На базі методики А.І. Шереметарозробляємо рейтингову оцінку ВАТ „Коломийське АТП” з врахуваннямзовнішньоекономічної діяльності. Враховуючи то, що Коломийське АТП назовнішньоекономічному ринку працює 2 роки наведемо порівняльну рейтинговуоцінку по показниках.
Показник тривалості використання кредиту характеризує середнєчисло днів користування позичковим капіталом і є зворотньою величиноюобіговості кредиту, тобто чим менша довготривалість користування позикою, тимменше позичкових засобів необхідно для одного і того ж обсягу виробництва.
Показник кількості оборотів кредиту визначають шляхом діленнязагальної суми наданих позичок, що підлягають погашенню, на середній їхзалишок. Економічний зміст цього показника свідчить про кількість оборотів,здійснених кредитом у період, за який розраховується ефективність.
Серед методичних інструментів поширеним є застосуваннявідносних показників, або коефіцієнтний метод. Внаслідок відсутність єдиногопідходу до визначення ефективності кредитної діяльності комерційного банкунемає узагальнюючого показника оцінки доходності кредитних операцій. Напрактиці банки самі визначають підходи і критерії щодо оцінки своєї діяльності.Перелік найбільш поширених коефіцієнтів, які характеризують ефективністькредитних операцій в іноземній валюті та методику їх розрахунку наведено втаблиці
Таблиця 3.2№ п/п Назва коефіцієнта Методика розрахунку коефіцієнта 1. Коефіцієнт використання депозитів
Середня заборгованість по кредитах в іноземній валюті
Середні залишки по всіх валютних депозитах 2. Коефіцієнт доходності кредитних операцій
Доходи від надання валютних кредитів
Середні залишки по валютних кредитах 3. Коефіцієнт збитковості кредитних операцій
Збитки від списання валютних кредитів.
Середня заборгованість по кредитах в іноземній валюті 4. Коефіцієнт оборотності кредиту
Сума до погашення короткострокових валютних кредитах
Середні залишки по кредитах 5. Питома вага несвоєчасно повернутих кредитів
Сума несвоєчасно повернутих кредитів
Загальна сума погашених кредитів 6. Чистий спред (% отримані: кредити — % сплачені: депозити) * 100%
До числа важливих показників, на підставі яких можна датиоцінку кредитної діяльності банку, відноситься коефіцієнт співвідношеннякредитів і депозитів, який показує процент від загального обсягу депозитів,який показує процент від загального обсягу депозитів, розміщених у кредити.Світовий досвід банківської діяльності свідчить, що коефіцієнт вищий за 75%,говорить про агресивну кредитну політику банку, а рівень у 45-65% — про йогонестійке фінансове становище, коли банк не користується довірою у клієнтів.Коефіцієнт не відображає ймовірності погашення боргу позичальником
Ще однією задачею кредитного менеджменту є прогнозуванняймовірності появи збитків від надання кредиту та обгрунтування засобівпопередження ризику.
Виходячи зі специфіки кредитного менеджменту, яка обумовленадоговірними відносинами і тим, що при наданні позички, при оформленні кредитноїугоди передбачається довіра і взаємовигідність. Тому наступне завданнякредитного менеджменту – максимальне задоволення потреб клієнта, дотриманняінтересів кредитора і позичальника.
Метою тактики і стратегії кредитного менеджменту є розширеннята зміцнення позицій на кредитному ринку, що в кінцевому результаті повинносприяти прибутковості банківської установи. З точки зору кредитування освоєнняринку означає активне використання залучених банком коштів через кредитуваннясуб’єктів підприємницької діяльності. Початковим етапом зусиль є маркетинговідослідження щодо бажаного складу позичкового портфелю і галузей потенційногобізнесу банку, мета яких – передбачити попит на банківський кредит зурахуванням бажаного стану кредитного портфелю.
Проводиться дослідження факторів зовнішнього середовища (станекономіки, прогнозована кон’юктура окремих сегментів ринку капіталів) іпрогнозується їх розвиток, що дозволяє оцінити кредитну привабливість окремихгалузей економіки, регіонів та сегментів фінансового ринку з позиціїефективності здійснення кредитної діяльності банку.
3.3 Обгрунтуванняідеї заходу
Кредиторськазаборгованість збільшує оборотні активи підприємства. У таблиці 3.3 наведеноструктуру кредиторської заборгованості Коломийського АТП як одного з показниківгосподарської діяльності підприємства.
Таблиця 3.3 — Структуракредиторської заборгованості Коломийського АТП та її динамікаСтруктура кредиторської заборгованості, тис грн Статті 2003 2004 2005 2006 За товари, роботи, послуги 5,4 14,1 54,9 62,8 з одержаних авансів 1,1 - - - з бюджетом 4,8 66,2 50 59,4 з позабюджетних платежів - - - - зі страхування 6,4 15,3 15 18,3 з оплати плати 9,5 31,6 32,8 37,2 з учасниками - - - - інші зобов'язання 2,2 9,7 48 61 Всього 29,4 136,9 200,7 238,7 Приріст, % - 365,6 46,6 18,9
Як видно зтаблиці динаміка кредиторської заборгованості позитивна, а це погано. Протетемпи приросту заборгованості зменшились протягом 4 років, що є позитивноютенденцією. У наступному розділі буде проведено розробку заходу з вдосконаленняміжнародних розрахунків, які дадуть змогу знизити кредиторську заборгованість.
3.4 Обгрунтуванняпроектних рекомендацій
Аналіз діяльностіВАТ „Коломийське АТП” и за ряд років показує значне зростання обсягів експортно-імпортнихоперацій підприємства у 2003-2006 рр. У 2004 підприємство не здійснюваловзагалі зовнішньоекономічних операцій в 2005 р. питома вага експорту в воловійвиручці підприємства становила 11% а в 2006 р. вже майже 16% Активізаціязовнішньоекономічної діяльності Коломийське АТП у 2005-2006р.р. пояснюється,тим що саме в ці роки підприємство освоїло новий напрямок діяльності. Так у 2006Коломийське АТП заключило договори на транспортні перевезення в Росію назагальну суму 43200 дол., а також ведуться переговори з польськими партнерами.
Аналіз практикипроведення міжнародних розрахунків по експортно-імпортних операціях на КоломийськеАТП показав, що на підприємстві не використовуються можливості строковоговалютного ринку України. Оплата за надані послуги робиться шляхом простогобанківського переказу. Така ситуація призводить до затримки надходження коштівна підприємство у зв’язку з технічними проблемами і зростання спонтанноїдебіторської заборгованості. Так період обороту грошових засобів ВАТ у 2005 р.збільшився у порівнянні з 2004 р на 12 дн., з 2006 р. на 21 день, з періодобороту дебіторської заборгованості у 2006 р. зріс у порівнянні з 2005 р. на 25дн., з 2004 р. на 30 дн. Такий стан речей свідчить про деяку спонтанністьпроведення експортних операція на підприємстві, що може негативно вплинути нафінансові результати діяльності підприємства. Також аналіз окремих угодукладених Коломийське АТП за кордон показав, що на підприємстві також не існуєєдиного підходу щодо визначення валютно-фінансових умов контрактів. Зважаючи напрогнозне зростання питомої ваги експортних та імпортних операцій в основнійдіяльності Коломийське АТП в якості основних напрямів вдосконалення було обрановалютно-фінансові умови реалізації міжнародних розрахункових операцій. Середних:
ü  цінавалюти і спосіб її визначення;
ü  валютаплатежу;
ü  курсперерахунку валюти ціни в валюту платежу;
ü  валютніобумовлення, що страхують від ризику валютних втрат на випадок коливаньвалютних курсів;
ü  умовирозрахунків;
ü  формарозрахунків;
ü  засобиплатежу.
В умовахконкуренції яка існує на ринку Польщі та Росії при умові розширення своєїдіяльності Коломийське АТП зіштовхнеться з проблемою надання відстрочки платежусвоїм клієнтам (комерційний кредит). Тому перспективними напрямкамивдосконалення здійснення валютних операцій є на мою думку саме визначення формпроведення розрахунків при експортно-імпортних операціях.
Іншимперспективним напрямком удосконалення предмету дослідження стають таким чиномоптимізація системи міжнародних міжбанківських розрахунків та взаємодії усистемі “банк — клієнт”. Обравши у якості обслуговуючого банка АКБ “Аваль” (поштово-пенсійнийакціонерний банк) ми спробуємо удосконалити систему валютних операцій даногобанку та його взаємовідносини з Коломийське АТП
Зважаючи навикладене, ми пропонуємо удосконалити валютні операції ТзОВ “Плес” за такиминапрямками:
1. Удосконаленнявалютно-фінансових умов організації валютних операцій на Коломийське АТП потаких напрямках:
2. Експортнадіяльність;
4. Удосконаленнясистеми проведення міжнародних розрахунків у АКБ “Аваль”;
5. Пошук шляхівпокращання взаємодії у системі “банк — клієнт”.
Реалізаціянамічених заходів Коломийське АТП дозволить:
ü  збільшитивалові доходи у 2007 на 43200 дол, реалізації укладених зовнішньоекономічнихугод, збільшення обсягів реалізації продукції Коломийське АТП за кордондозволить підвищити рентабельність активів ВАТ завдяки вищій маржі прибутку поекспортній продукції. Також цьому сприятиме проведення переоцінки основних таоборотних активів підприємства з метою виявлення надлишковихтоварно-матеріальних запасів і окремих основних активів невиробничогопризначення по яких можлива передача їх у фінансову оренду;
ü  проведенняінвентаризації майна Коломийське АТП крім виявлення надлишковихтоварно-матеріальних запасів і основних фондів використання яких на підприємствіє сумнівним, дозволить оцінити склад нематеріальних активів і виявити окремінематеріальні активи які підлягають переоцінці або списанню.
Здійснюючивалютні розрахункові операції по імпорту перед кожним підприємством і зокремаперед Коломийське АТП постає питання страхування валютних ризиків, відповідь наяке дозволить організувати процес міжнародних розрахунків без втрат дляпідприємства.
Страхуваннявалютних ризиків може проводитися низкою способів розглянутих у теоретичнійчастині проекту. З усіх можливих варіантів доцільним буде використатистрахування за допомогою форвардних операцій. Це зумовлено:
1.  відносно кращим розвиткомфорвардного ринку (ринку форвардних контрактів) ніж ринку ф’ючерсних іопціонних контрактів;
2.  бажанням підприємстваотримати реальний товар (валюту) за форвардним контрактом, а не лише хеджуванняризику;
3.  можливість отриманняспекулятивного доходу при правильному прогнозі динаміки руху валютних курсів
При експортнихрозрахунках заключення форвардного контракту на валюту необхідно при наданніімпортеру відстрочки платежу.
Економічний ефектвід укладання форвардної угоди можна показати на прикладі поставки пластмасовоїтари у Росію на суму 1186000 російських рублях. Валюта платежу — російськийрубль. Продаж здійснюється 1-ого червня, а платіж 1-ого липня одного року.Обмінні курси російського рубля до гривні на 1-ше червня: курс “спат” 1 RUR = 0,18-0,19 грн. Особливістюфорвардних угод з “плаваючими” валютами є те, що курсові ціни по форварднихопераціях носять договірний характер; по строкових угодах з російським рублемтрьохмісячний курс “форвард” становить 0,2-0,3 RUR дисконту.
Якщо брахунок-фактура були б виписані в гривнях, то сума її повинна б дорівнювати
/>
Однак принаявності рахунку-фактури в російських рублях експортер може укластиодномісячний форвардний валютний контракт на продаж 186000 RUR банку по курсу 3,00 RUR за 1 грн. щоб отримати
/>
Це на 1252,8 дол.більше, ніж експортер отримав би виписавши рахунок-фактуру в гривнях.
Водночас, якщо бпередбачалось знецінення гривні щодо долара чи іншої іноземної валютиукраїнський експортер зможе отримати спекулятивний прибуток виписуючирахунок-фактуру в іноземній валюті, але не заключаючи форвардної угоди.
Доцільністьзаключення або незаключення форвардної угоди, а також розподіл прибутків ізбитків при різних валютних курсах зображено на рис. 3.4.
Як зазначалось утеоретичній частині даного проекту міжнародні розрахунки можуть проводитися удвох формах: за готівку; в кредит.
Для експортноїдіяльності зручнішим є використання умови готівкової оплати поставки. Цедозволяє швидко залучити в обіг валютну виручку, що в свою чергу підвищуєефективність розрахункової операції.
/>
Рис. 3.4 — Форвардний контракт як засіб страхування валютних ризиків у міжнароднихрозрахункових операціях Коломийське АТП
При готівковоїоплаті (незалежно від форми платежу) розрахунок за поставку проходить до часучи в момент переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядженняпокупця. Тобто, при використанні передоплати чи акредитиву, як форм платежу,підприємство отримує гроші безпосередньо з поставкою товару. В той же час,надаючи комерційний кредит, підприємство втрачає на строк кредиту конкретнігрошові суми, а отже не отримує по них прибутку.
Економічний ефектвід використання готівкової оплати порівняно з комерційним кредитом дляекспортера обчислюється виходячи з депозитних ставок комерційних банків тастроків відстрочення платежу.
Різні комерційнібанки пропонують різні умови депонування коштів підприємств. Для КоломийськеАТП” оптимальним було б розміщення валютних коштів (надлишкових) на депозитнихвкладах з максимальною процентною ставкою. Таким чином, підприємство отримало бнайвищий дохід на власні кошти. Така ситуація була можливою аж до початку 1997року, коли підприємством України дозволялось розміщення власних коштів укількох банках. Проте, згідно інструкцій НБУ (вступила в дію з грудня 1996року), усім підприємствам України дозволено мати рахунки (як у національнійвалюті так і в іноземній валюті) лише в одному банку.
Обслуговуючимбанком Коломийське АТП є АКБ “Аваль”.
Виходячи з цихдепозитних ставок для угоди вартістю 43200 $ (сума угод в Росію в $) прямийвиграш від проведення готівкової оплати покупки становитиме залежно від термінуокупності поступної суми (див. таблицю 3.4).
Таблиця 3.4 — Виграшекспортера при отриманні ним готівкового платежу за контрактомТермін комерційного кредиту Процент по депозиту Сума виграшу (USD) 1 місяць 6% 259 3 місяці 9% 972 6 місяців 12% 380 9 місяців %15 711 1 рік %18 1138,5

Як бачимо,використання готівкового платежу порівняно до видачі комерційного кредиту,дозволяє експортеру отримати значний фінансовий ефект.
Водночас, гостраконкурентна боротьба на товарних ринках вимагає від експортера гнучкості увизначенні умов платежу. Для того щоб отримати контракт, експортер інколизмушений йти на укладання угоди на умовах надання комерційного кредитупокупцеві. В цій ситуації для підприємства-експортера необхідно визначити вконтракті умови надання комерційного кредиту (збільшення суми платежу,черговість виплат тощо).
Одним із засобівнадання комерційного кредиту і уникнення збитків для експортера є використаннядокументарного акредитиву як форми платежу та векселів як засобу платежу.
Документарніакредитиви використовуються в міжнародних розрахунках не лише тому, що вони єбезпечним методом платежу для експортера, але й тому, що вони можутьзабезпечувати короткострокове фінансування експортером шляхом використаннястрокових векселів або фінансування перед відвантаженням. Акредитиви дозволяютьекспортеру надати іноземному покупцю кредит на певний строк і в той же часотримати платіж після пред’явлення документів згідно умов акредитиву.
Акредитивну формурозрахунків доцільно застосовувати лише за умов вимоги з боку імпортера прозабезпечення гарантій платежу та надання короткострокового комерційногокредиту. В іншому випадку для експортера ефективнішим з точки зору затрат тачасу проходження виступає банківський переказ. Банківський переказ є фінансоворентабельнішим порівняно з акредитивною формою розрахунку, оскільки при йогопроведенні відсутні витрати пов’язані з відкриттям, авізуванням,підтвердженням, зміною, прийняттям і перевіркою документів і т.п. Водночас,проводячи розрахунки на умовах банківського переказу, але з використаннямкомерційного кредиту, експортер втрачає значні суми пов’язані з відстрочкоюплатежу. Ці витрати можна уникнути використовуючи так звані “акцептні акредитиви”.
Термін “акцептніакредитиви” використовується для опису документарних акредитивів, колибенефіціар (в нашому випадку Коломийське АТП виписує строкові векселі набанк-емітент ви виконуючий банк (наприклад, авізуючий банк). Банк акцептує цівекселі і повертає їх бенефіціару, який може обліковувати їх для отриманнянегайного платежу.
Облік(зараховування) векселів дає експортеру негайні грошові кошти. Оскількибенефіціар (експортер) не повинен розраховуватися з банком-емітентом негайно,то таке фінансування, що надається експортеру, є одночасно і фінансуваннямпокупцю, оскільки банки перекривають “часовий проміжок” між платежем експортеруі оплатою зі сторони покупця.
Вищенаведеніописи “акцептного акредитиву” дають суттєвий фінансовий результат для підприємства-експортера.Так, Коломийське АТП” за умовами контракту підприємство терпить значні збиткипри відермінуванні платежу (наданні комерційного кредиту покупцеві). Данізбитки можуть частково бути компенсовані покупцем. Проте така ситуація вимагаєдодаткових витрат зі сторони імпортера, що може негативно вплинути на йогобажання підписати контракт. Крім того, підприємство-експортер може відчутинагальну потребу в коштах, що змусить його взяти кредит в банку і потягне засобою ще зайві витрати.
Для контракту напоставку продукції оплата якого буде проводитись у формі готівкового платежу звідстрочкою у 3 місяці і сумою поставки 43200 $ уявні втрати від отриманнявідтермінованого в часі платежу становили 972 $ США. Ця сума впливає зпроцентної ставки по тримісячному депозиту в американських доларах дляюридичних осіб.
/>
Використовуючи“акцептні акредитиви” з подальшим проведення факторингової операції КоломийськеАТП не несе жодних витрат і водночас отримує негайний платіж (поступленнякоштів).
Підписавшиконтракт з імпортером на вищезазаначених умовах бенефіціар виписує строковівекселі на банк-емітент або виконуючий банк. Юанк акцептує ці векселі іповертає бенефіціару. Строк оплати векселів встановл.ється згідно домовленостісторін контракту на термін комерційного кредиту (в нашому випадку 30 днів).
Схема організації“акцептного акредитиву” зображена на рис. 2
Таким чином,експортер на сьомому кроці (див. рис. 2) отримав акцептований вексель зтерміном оплати через 3 місяці. Він може розпорядитися ним у два способи:
1 — провести зарахування (облік)векселя до терміну настання оплати за ним;
2 — отримати платіж пред’явившивексель до оплати у зазначений у векселі термін.
Для експортера (КоломийськеАТП)другий спосіб є неефективним, оскільки він аналогічний наданню комерційногокредиту і призводить до втрат описаних вище.
Щодо першогоспособу, то зарахування (облік) векселя доцільно провести за факторинговоюугодою між Коломийське АТП та АКБ “Аваль”.
Факторинговаоперація полягає в наданні кредиту під боргові вимоги експортера чи зобов’язанняплатника. Основна ціль факторингу — забезпечити експортеру своєчасну оплатувідвантаженої продукції. Факторингові послуги надаються банками своїм клієнтаму зв’язку з їх розрахунково-платіжним обслуговуванням.
Для проведенняфакторингової операції підприємство-експортер (ТзОВ Коломийське АТП заключає зфактором (факторингові відділення банку або спеціалізовані фірми, які єзвичайно дочірніми компаніями банків) договір про факторингове обслуговування,за яким воно уступає право отримання платежу за своїми борговими зобов’язаннямина певних умовах. Для укладання договору фактор детально вивчає економічнийфінансовий стан підприємства, сферу його діяльності, характер зв’язків і т.п.Це необхідно для визначення, наскільки обгрунтовано підприємство надаєвідстрочку платежів своїм споживачам і наскільки великим є ризик йогокредитування. З врахуванням цих оцінок встановлюється доцільність, а такожумови і вартість факторингового обслуговування.
Виходячи звисокої кредитоздатності Коломийське АТП його репутації як добросовісногопартнера та довготривалих стосунків з банком “АКБ “Аваль”, а також закцептованості векселів банком-емітентом, можна сподіватися на високий рівеньоплати розрахункових документів, низьку ставку процента за кредит і розміркомісійної винагороди фактору.
Різні банкипо-різному визначають розмір плати за здійснення операції через факторинговівідділи. Так, установи Промінвестбанку періодично розраховують для кожногопідприємства розмір плати, виходячи з процентної ставки за кредит і фактичноїобіговості грошових коштів факторингу по конкретному підприємству.
Методикавизначення плати за проведення розрахунків через факторинг в системі АКБ“Аваль” відрізняється певними особливостями. Постачальник оплачує банку запослуги по факторингу 0,3-0,5% суми платежу, а також процентну ставку закористування кредитними ресурсами банка. Ця ставка визначається за наступноюформулою:
/>, де
/> - процентна ставка завикористання кредитними ресурсами банка;
/> - процентна ставка завикористання банківського кредиту, збільшеня на кілька пунктів за ризик несвоєчасногоповернення коштів платником факторинговому відділу банка;
/> - середній терміндокументуобороту по рахункам з покупцям, прийнятий по факторингу.
Середній термін документообороту по факторингувизначається наступним чином: сума строків нормального документообігу (термінпоступлення платежу на рахунок постачальника з врахуванням часу акцепта вимог,або повідомлення про причини неоплати) з покупцями поділена на кількістьпокупців.
Плата зарозрахункову операцію становить у нашому випадку:
/>
Як бачимоекономічний ефект становить 612 $ (972$ -360$). Він обчислений, як різниця міжсумою втрат для експортера при використанні ним комерційного кредиту і платежучерез банківський переказ та вартістю факторингових послуг при розрахунках поформі “акцептований акредитив”.
Результатомпропозицій по оптимізації міжнародних розрахунків Коломийське АТП сталоотримання (заощадження) конкретних сум валютних коштів. Економічний ефект віднововведень по експортним розрахунковим операціям наведено у таблиці.
Таблиця 3.5 — Економічнийефект від оптимізації міжнародних розрахунків по експорту на ВАТ „КоломийськеАТП”запропоноване нововведення вартість контракту економічний ефект в % від суми контракту форвадний контракт терміном 3 міс. 118600 RUR 612дол. 1,4% готівкова оплата 43200USD поставки порівняно з наданням комерційного кредиту терміном на: 1 міс………………….. 259 0,4 % 3 міс………………….. 972 2,25 % 6 міс………………….. 1380 6,0 % 9 міс………………….. 2711 USD 11,2 % надання комерційного кредиту на умовах акцептного акредитиву з факторинговим зарахуванням векселів 43200 USD (термін кредиту 3 місяці) 972 USD 1,4 %

Проводячиміжнародні розрахункові операції по імпорту перед кожним підприємством, ізокрема перед ВАТ „Коломийське АТП” постає ряд першочергових питань, відповідіна які дозволять оптимізувати процес міжнародних розрахунків найкращим чином..
Середній розмірплатежу по проведенню телеграфного переказу становить 10 USD; по системі SWIFT — 20-30 USD.
4. Страхування валютних ризиків — не проводиться.
Значно ширшіможливості економії на проведенні міжнародних розрахунків виникають у випадкунадання експортером комерційного кредиту нашому покупцеві.
Так, заключившидоговір на поставку поліуретану та поліпропелену з Польщі, ТзОВ “Плес” отримало3-місячну відстрочку платежу. Сума контракту: 3000 USD. Форма розрахунків — акцептнийакредитив. Метод розрахунків — платіж за допомогою банківської тратти.
Отримавшивідстрочку платежу ВАТ „Коломийське АТП” має змогу застрахуватися від валютногоризику придбавши форвардний контракт терміном виконання через 3 місяці.
Якщо обміннікурси USD до гривні на даний моментчасу становлять:
курс “спот”USD 5,38-5,45
тримісячний курсфарворд0.25
Як бачимо при падінні курсуукраїнської гривні щодо долара виграш покупця форвардного контракту становить1500 грн. Ця сума отримана виходячи з наступних обчислень:
—   длякупівлі 13000$ на даний момент по форвардному контракту необхідно:
/>
—   наприкінцітретього місяця цю ж суму валюти можна купити на “спот” ринку за
/>
Отже економічнийефект від придбання контракту становить 210 грн.
Водночас,підприємство може використати додаткові арбітражні можливості, що відкриваютьсяна валютному ринку.
Арбітражніможливості обчислюються виходячи з рівня теоретичної ціни (майбутньої ціни на“спот” ринку). Якщо />, де /> — теоретична ціна, /> - фактична ціна, тоарбітражер (підприємство) придбає форвардний контракт, візьме в кредит базовийактив і реалізує його на спотовому ринку та інвестує грошові кошти під процентбез ризику на період дії контракту. По закінченню строку контракту він отримаєбазовий актив, заплативши ціну />, поверне його кредитору зпроцентами. Прибуток арбітражера складе:
/>, де
/> - арбітражний прибуток;
/> - включає в себеарбітражний прибуток і суму кредиту з процентами.
Дана операціяфактично аналогічна описаній вище, проте в останньому випадку у підприємствавідсутні кошти на даний момент і воно проводить купівлю форвардного контрактуза рахунок кредиту в банку.
У випадку, якщо />, арбітражеруслід продати форвардний контракт, взяти кредит і купити базовий актив. Принастанні дати закінчення контракту арбітражер поставить базовий актив, отримаєсуму і поверне кредит. Його прибуток складе:
/>, де
/> - включає в себе сумукредиту з процентами.
Як бачимо,арбітражний прибуток, який може отримати підприємство залежить від розмірупроцентів по кредитам і депозитам. Між ними існує деяка різниця (процент закредитами вищий ніж процент по депозитам). Тому перед проведенням арбітражноїоперації по страхуванню ризиків в міжнародних розрахунках слід визначити верхнюі нижню межі теоретичної ціни (так званий арбітражний коридор).
Нижній рівеньціни визначається за формулою:
/>, де
/> - процент без ризику погривневим вкладам;
/> - процент по валютномукредиту;
/> - ціна спот долара.
Також слід чіткообумовити, що платники та комерційні банки повинні самостійно нараховувати вобов’язковому порядку пеню за несплачену суму і подавати банку доручення на їїперерахування при наявності коштів на рахунку.
Згідно існуючогоштатного розкладу на ВАТ „Коломийське АТП”проведенням міжнародних розрахунківзаймаються дві особи: головний бухгалтер ВАТ „Коломийське АТП”- та йогопомічник. Під безпосереднім керівництвом головного бухгалтера перебуваєорганізація і проведення розрахунків ВАТ „Коломийське АТП”з зарубіжнимипартнерами. Він приймає участь і розробляє розділи зовнішньоекономічнихконтрактів пов’язаних з оплатою продукції та організації платежів міжсторонами.
На даному етапірозвитку експортно-імпортних операцій ВАТ „Коломийське АТП” існуючий штат єдостатнім для виконання усіх завдань, що стосуються організації міжнароднихрозрахунків.
Єдині затратиполягають у інстилюванні програмного пакету у комп’ютерну мережу ВАТ„Коломийське АТП” та вартістю програмного пакету. Орієнтовно дані видаткистановлять 400-500 грн.
Система проста вроботі та обслуговуванні і отже не потребує додаткової штатної одиниці.
Крім того,підприємство отримає додатковий ефект пов’язаний з прискоренням руху платіжнихдокументів, а отже зможе ефективніше оперувати власними коштами (в тому числі івалютними).
Впровадженнясистеми електронних платежів важливе також з точки зору виконання наміченихзаходів по удосконаленню експортно-імпортних розрахункових операцій підприємства.Операції на валютному ринку, організації акредитивного платежу і т.п. вимагаютьоперативності зв’язку підприємства з банком.
Залежно відкількості банків-кореспондентів, які випадають з розрахунково-платіжногообороту, чистий економічний ефект для платежу у сумі 3000 USD наведений у таблиці 3.6.
Таблиця 3.6 — Економічнийефект скорочення кількості банків-кореспондентів у системі проходження платежуміж АКБ “Аваль” та банком-отримувачем (платником)скорочення кількості банків-кореспондентів (одиниць) сума платежу (USD) зменшення вартості проходження платежу (USD) у % до суми платежу на один банк-кореспондент 3000 6 0,2 на два банки-кореспондента 3000 12 0,4 на три банки-кореспондента 3000 18 0,6
У таблиці 3.6 наведеноекономічний ефект від скорочення кількості банків – кореспондентів у системіпроходження платежу між АКБ “Аваль” та банком – отримувачем.

3.5 Економічнаоцінка ефективності впровадження заходу
Виконанняконтракту на суму 43200 дол дозволить збільшити валовий дохід фірми на
Вд = 43200*5 =216000 грн.
Економія наумовно-постійних витратах:
% УПВ = 29,2%
Супв =0,292*4079197 = 1191125 грн
% зростаннявалового доходу:
%ВД =216000/4832611*100% = 5,29%
Економія УПВ =1191125*0,0529 = 63071 грн (Дужка УПВ)
При умовідострокової інкасації суми на яку партнери з Росії виписали вексель (42300 дол.)плата банку за послуги складатиме 1800грн..
Від ризику зміникурсу російського рубля по відношенню до грнивні ВАТ може застрахуватиськупивши форвардний контракт на поставку американських доларів через 3 місяці.
Рентабельністьфірми = 15%
Додатковийприбуток, який отримає фірма = 43200*5,0*0,15 = 32400 грн. прибутку відреалізації
Неопераційнівитрати по ці й угоді – це витрати на оплату послуг банку у випадку достроковоїінкасації, шляхом факторінгової операції, їх величина становить 360 дол. або 1800грн. Отже прибуток який одержить підприємство від зростання валових доходівстановитиме 32400-1800 грн. = 30600 грн.
Витрати на паливоскладуть = 17000*28/100*3,6 = 17136 грн
Витрати наАмортизацію = 273125*0,4*25/100*0,034= 3600 грн
Витрати назаробітну плату = 17000/100*(42+350)*0,396 = 5452 грн.
Нарахування у ПФ= 5452*0,32 = 1744 грн
Нарахування насоцстрахування = 5452*0,029 = 158 грн.
Нарахування навипадок безробіття = 5452*0,025 = 136 грн
ТО і ПР = 10% відсуми витрат на паливо = 0,1*17136 = 1714 грн
Передбачається допроведення переговорів за використання факс і факсимільного зв’язку витратити – 35 хв… При вартостіоднієї хвилини міжнародного зв’язку 0,8грн. витрати на послуги зв’язку складуть28 грн.
Покупка трьохмісячного форвардного контракту на продаж RUR по курсу 3,00 RUR за 1 грн. при фактичних затратах 43200грн. дозволить одержати. Прибуток від реалізації курсових різниць:
Кр =972*5,0-360*5,0 = 3050 грн.
Розміркредиторської заборгованості у 2006р = 62800 грн.
Отриманоюкурсовою різницею можна буде скоротити її на 3050 грн.
Відсотокскорочення кредиторської заборгованості:
%Скз =3050/62800*100% = 4,89%.
У результатівпровадження заходу кредиторська заборгованість знизиться на 4,87%, що і булопоставленим завданням.
Результатипроектних рішень наведені у таблиці 3.7.
Таблиця 3.7 — Економічнірезультати проектних рішеньЕкономічні результати проектних рішень /> Показники за 2006-2007роки /> № з/п Показники економічного зростання Фактична величина показників Зміна показників внаслідок впровадження проектного рішення /> Використання факторингової операції для здійснення транспортного перевезення /> 1 Валовий дохід, тис.грн. 4832,611 216000 /> 2 Балансовий прибуток, тис. грн 10,451 32,40 /> 3 Активи, тис.грн. 1332,3 1335,9 /> 4 Власний капітал, тис.грн. 660,5 - /> 5 Кредиторська заборгованість, тис.грн. 62,8 4,5 /> 6 Рентабельність вл. капіталу,% 1,58 1,58 /> 7 Рентабельність активів, % 0,78 0,78 /> 8 Рентабельність виготовл продукції,% 15 1,06 /> 9 Капіталовіддача реаліз.продукції,% 3,63 161,69 /> 10 Повна СВ продукції, тис.грн 4079,197 -21,4 /> 11 Умовно-постійні витрати в структурі повної собівартості, % 29,7 /> 12
Економія (втрата) коштів за елементами витрат з врахуванням зміни обсягів виробництва продукції, тис.грн. 41,6 /> о12,1 />
А) Матеріальні витрати /> Сировина і матеріали 2,3 /> купівельні н-фабрикати і комплектуючі /> паливо та енергія 17,136 /> поточний ремонт 1,7 /> запасні частини 1,03 /> допоміжні та інші матеріали /> мито /> брокерські платежі />
Б) Витрати на оплату праці /> заробітна плата за окладами і тарифами 5,45 /> премії та заохочення /> компенсаційні заходи /> оплата відпусток /> інші витрати на оплату праці />
В) Відрахування на соціальні заходи 2,02 /> відрахування на пенсійне забезпечення 1,74 /> відрахування насоціальне страхування 0,15 /> страхові внески на випадок безробіття 0,13 /> відрахування на індивідуальне страхування />
Г) Амортизація 3,6 /> основних засобів 3,6 /> нематеріальних активів /> інших необоротних активів />
Д) Інші операційні витрати /> відрядження 5,71 /> оренду /> послуги зв'язку 0,028 /> митні послуги /> дозвіл на проїзд /> інші витрати 0,4 /> 12,2
Економія (втрата) коштів на адміністративних витратах /> загальні та корпоративні витрати /> витрати на утримання адмін-управлінського персоналу /> інші витрати 5,32 /> 12,3
Економія (втрата) коштів на збутових витратах /> витрати на пакувальні матеріали і ремонт тари /> оплата праці та комісійні продавцям /> витрати на маркетинг /> інші витрати /> 12,4
Економія (втрата) коштів на інших операційних витратах /> витрати на дослідження та розробки /> собівартість реалізованої валюти -3,05 /> визнані штрафи і пені /> безнадійні борги /> 13
Інші показники />
ВИСНОВКИ
У роботідосліджувались та вдосконалювались міжнародні розрахунки у діяльності ВАТ„Коломийське АТП”, яке на сьогодні займається наданням транспортних послуг якна національному, так і на міжнародному ринках автомобільних перевезень.
Підприємствозаймається пасажирськими та вантажними перевезеннями. Дане підприємство єсереднім підприємством, яке здійснює досить значні обсяги внутрішніх перевезеньі лише недавно вийшло на міжнародний рівень – здійснює пасажирські перевезенняв Республіку Польща, а також в Росію.
Роботаскладається з трьох розділів. У першому проведено огляд літературних джерел затемою вдосконалення міжнародних розрахунків. Він показав, що підприємствам, якіздійснюють міжнародні автомобільні перевезення потрібно враховувати їхспецифіку та особливості, оскільки надання міжнародних транспортних послугздійснюється на території інших держав.
Предметомдослідження і вдосконалення є міжнародні розрахунки ВАТ „Коломийське АТП”. Вонопрацює на міжнародному ринку з 2005 року. У роботі висвітлено зміни нафінансові показники діяльності підприємства надання експортних послуг.
У третій частиніпропонується і обґрунтовується доцільність впровадження такого заходу –використання факторингової послуги на виконання рейсів у Росію протягом 3місяців з оплатою по закінченні терміну. Запропонований контракт є доситьвартісним, тому відмовлятися від нього не варто, але і фінансові можливостіпідприємства не дозволяють йому відтермінувати платежі. Тому воно скористалосьпослугою свого банку. Поза операційна різниця на курсових різницях дала можливістьотримати додатково 3050 грн, які спрямуються на погашення кредиторськоїзаборгованості на 4,87%.
Рекомендаційнийзахід також дає можливість збільшити виторг підприємства, рентабельність,підвищити продуктивність використання транспортного парку. Виходячи з того, щозаданого значення економічного показника досягнуто, можна вважати, що завдання,поставлені перед проектантом виконані.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.        АленичевВ.В., Аленичева Т.Д. Страхование валютных рисков, банковских и экспортныхкоммерческих кредитов. – М.: ИСТ-Сервис, 1994.
2.        БалабановИ.Т. Валютные операции. – М.: Финансы и статистика, 1998.
3.        Банковскоедело: Учебник / Под. Ред. В.Н. Колесникова, Л.П. Кроливецкой. – М.: Финансы истатистика, 2001.
4.        БариновВ.Т. Справочная книга инспектора валютных операций коммерческих банков. – М.:МЕНАТЕП-ИНФОРМ, 1995.
5.        БурлакГ.Н., Кузнецова О.И. Техника валютных операций: Учеб. Пособие. – М.: Финстатинформ,1998.
6.        ГолубовичА.Д., Кулагин М.В., Миримская О.М.Валютные операции в коммерческих банках. – М.: МЕНАТЕП-ИНФОРМ, 2002.
7.        Брейли Р., МайерсС. Принципы корпоративных финансов: Пер. с англ. – М., 1997.
8.        Дегтярева О.И.Внешнеэкономическая деятельность: Учеб. Пособие для вузов. – М., 2001г.
9.        КириченкоО.А. Банківський менеджмент. – К., 1999 р.
10.      ШалашовВ.П., шалашова Н.Т. Новое в валютном регулировании и учете валютных операций. –М.: 1996.
11.      Моринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини:Підручник. – 3-є вид… – К.: Товариство „Знання”, 2001 – 306 с.
12.      Золотов А.Ф. Международныевалютно-кредитные отношения. – К.: МАУП, 2007 р.
13.      Ковалев В.В.«Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчётности»- М.: Финансы и статистика, 2007г. – 432 с.
14.      КрейнинаМ.Н. «Финансовое состояние предприятия. Методы оценки».- М..: ИКЦ «Дис», 1997г — 224с.
15.      Мних Є.В.«Аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльностіпідприємства» Київ, НМК ВО 1993 рік.
16.      МоляковД.С. «Финансы предприятий отраслей народного хозяйства». — М.: ФиС,1996.
17.      Міжнароднірозрахунки та валютні операції: Навч. Посібник за ред Савлука М.І… – К.: КНЕУ,2002 р. – 392 с.
18.      Скоун Т.«Управленческий учет».- М.: Издательство ЮНИТИ, 1997.
19.      Стоянов Е.А.,Стоянова Е.С. «Экспертная диагностика и аудит финансово-хозяйственногоположения предприятия». — М.: Перспектива, 2007.
20.      РуденкоЛ.В. Організація міжнародних кредитно-розрахункових операцій у банках:Посібник. – К.: ВЦ „Академія”, 2002 р. – 376 с.
21.      ПетрашкоЛ.П. Валютні операції: Навч посібник.-.К.: КНЕУ, 2007. – 204 с.
22.      КирєєвВ.А., Рибальченко В.П. Валютне регулювання в Україні сьогодні //Вісник НБУ. –2007. — №2. – с.13-15.
23.      Наказ ДМСУ “Про затвердження порядку веденняобліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах” від31.05.96р № 237.
24.      ІнструкціяНБУ “Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній таіноземній валютах” від 12.11.03 № 492.
25.      ЗаконУкраїни “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994р. N 185/94-ВР зі змінами N 1454-IV від 05.02.2007 р.
26.      ПостановаКабінету Міністрів України, Національного банку України “Про заходи щодозабезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контролю“ від 26.12.95 р. N 1044.
27.      ІнструкціяНБУ „Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті” від18.12.1998 р.
28.      Зміни до„Інструкції про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківськихметалів, платіжних документів і платіжних карток через митний кордон України” №283 від 12.07.2000.
29.      ПостановаПравління НБУ „Про затвердження Положення про відкриття та функціонування вуповноважених банках України рахунків банків-респондентів в іноземній валюті тагривнях” № 118 від 18.12.1998.
30.      ПостановаПравління НБУ „Щодо функціонування режимів рахунків в іноземній валютірезидентів і нерезиденті України” № 11/1151 від 25.07. 1996.
31.      ПостановаПравління НБУ „Про затвердження Інструкції про відкриття про відкриття банкамирахунків у національній та іноземній валюті” № 118 від 18.12.1998.
32.      ПостановаПравління НБУ „Про затвердження Порядку встановлення та використання офіційногообмінного курсу гривні щодо іноземних валют” № 336 від 04.02.2003.
33.      Лист НБУта ДПА „Про контроль за купівлею та розрахунками резидентів і нерезидентів” 19010/2943від 16.12.1999.
34.      ПостановаНБУ „Про порядок видачі ліцензій на здійснення банківських операцій”№13-112/2252 від 24.09.1998.
35.      ПостановаПравління НБУ № 38від 12.02.2007 „ Про затвердження правил використанняготівкової іноземної валюти на території України”.
36.      ІнструкціяНБУ “Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній таіноземній валютах” від 12.11.03 № 492 з доповненнями від 11.03.2007 № 114.
37.      Зміни доПостанови Правління НБУ „Щодо функціонування режимів рахунків в іноземнійвалюті резидентів і нерезиденті України” № 11/1151 від 25.07. 1996 від 23.05.2007.
38.      Зміни доПостанови Правління НБУ „Про затвердження Положення про відкриття та функціонуванняв уповноважених банках України рахунків банків-респондентів в іноземній валютіта гривнях” № 118 від 18.12.1998 від 24.05.2007.