Міністерствоосвіти і науки України
Дніпропетровськийнаціональний університет імені Олеся Гончара
Центрзаочної та вечірньої форм навчання
Кафедрафінансів
КУРСОВАРОБОТА
здисципліни «Фінанси»
натему
«Бюджетнийдефіцит: причини виникнення, наслідки, методи управління»
м. Дніпропетровськ
2010
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1Економічна сутність, форми та роль бюджетного дефіциту в економіці держави
1.1 Сутність, призначення таособливості формування державного бюджету в Україні
1.2 Сутність бюджетного дефіциту,його види та форми прояву
1.3 Причини виникнення дефіциту тайого вплив на економіку країни
1.4 Теоретичні підходи до управліннябюджетним дефіцитом
Розділ 2Аналіз впливу дефіцит/>у бюджету на економічний розвитокдержави
2.1 Вплив бюджетного дефіциту надержавну економіку
2.2 Особливості бюджетної тамонетарної політики України у 2007-2009 рр.
2.3 Аналіз динаміки дефіциту Державногобюджету України за 2007-2009 рр. та джерел його фінансування
2.4 Вплив бюджетного дефіциту нанаціональну безпеку держави
Розділ 3Удосконалення управління бюджетним дефіцитом в Україні
3.1 Можливості скорочення дефіцитудержавного бюджету в Україні
3.2 Пошук ефективних джерелфінансування бюджетного дефіциту в Україні
Висновки
Списоквикористаної літератури
Додатки
ВСТУП
Щоб здійснювати свої функції, державі необхідні фінансовіресурси, при чому перелік функцій держави в процесі історичного розвитку збільшується.Якщо при зародженні та становленні держави їй були притаманні суто політичніфункції (утримання армії, державного апарату управління і влади), то насучасному етапі переважна частина державних видатків, і видатків бюджетузокрема, пов’язана із здійсненням державою економічних і соціальних функцій — це видатки на державні інвестиції, на зовнішньоекономічну діяльність, насоціальні виплати населенню, на фінансування невиробничої сфери.
Попередній досвідпроведення ринкових реформ в Україні свідчить, що перебороти кризові явищатільки політичними методами неможливо. Потрібні чіткі економічні важелістабілізації економіки, до яких відносяться податки, кредит, ціни, тобтонеобхідна нова економічна політика.
Бюджетний дефіцитхарактеризується перевищенням видатків державного бюджету над його доходами.Реальністю сьогодення є те, що більшість розвинутих країн не можутьзбалансувати бюджети за доходами і видатками, а тому зводять його з дефіцитом.Зазначений факт зумовлює актуальність дослідження цих процесів в економіці,його впливу на та джерел його фінансування.
Основною метоюдослідження є комплексне теоретичне і практичне вивчення економічної природи ісутності дефіциту бюджету та його удосконалене управління. Відповідно до мети вроботі ставляться наступні завдання:
– визначитисутність бюджетного дефіциту, причини його виникнення та види;
– ознайомитисьз причинами виникнення дефіциту;
– ознайомитисьз теоретичними аспектами управління бюджетного дефіциту;
– дослідитивплив дефіциту бюджету на економіку;
– проаналізуватидинаміку дефіциту Державного бюджету України;
– визначити вплив бюджетного дефіциту на національнубезпеку;
– охарактеризуватиможливі джерела фінансування бюджетного дефіциту;
– визначитиможливості скорочення дефіциту державного бюджету;
Об’єктомдослідження курсової роботи є бюджетний дефіцит.
Предметомдослідження є методи оптимізації бюджетного дефіциту України.
Розділ 1
Економічна сутність, форми та роль бюджетного дефіциту в економіцідержави
1.1 Сутність,призначення та особливості формування державного бюджету в Україні
Державнийбюджет — система грошових відносин, яка виникає між державою, з одного боку, іпідприємствами, фірмами, організаціями та населенням, з іншого, з метоюформування та використання централізованого фонду грошових ресурсів длязадоволення суспільних потреб.[1, с. 73] У фінансовій теорії і практиці його розглядають з двохпозицій:
– за сутністюекономічної категорії;
– за матеріальнимвираженням цієї категорії.
Як об'єктивнаекономічна категорія бюджет відображає частину розподільних відносин, пов'язануз формуванням і використанням основного централізованого фонду грошових коштівдержави. Бюджетним відносинам властиві такі ознаки:
– розподільнийхарактер. За допомогою цих відносин здійснюються розподіл і перерозподіл ВВП танаціонального багатства країни з метою забезпечення держави таким обсягомбюджетних ресурсів, який вона потребує для повноцінного виконання своїхфункцій;
– вартісневираження відносин, тобто носієм бюджетних відносин виступають гроші;
– формування івикористання централізованого фонду грошових коштів держави, як кінцева метабюджетних відносин.
Основним джереломформування бюджету держави є ВВП. Держава як учасник розподільних процесіворганізовує розподіл і перерозподіл ВВП в інтересах усіх членів суспільства тасуб'єктів суспільного відтворення. Окрім ВВП джерелом основногоцентралізованого фонду є національне багатство, а також зовнішні надходження.
У цілому суб'єктамибюджетних відносин виступають, з одного боку, держава, з іншого — юридичні іфізичні особи; об'єктом — ВВП і національне багатство. Отже, бюджетнимивідносинами охоплюються всі юридичні особи, кожен громадянин держави і кожнадержавна структура, при цьому відносини можуть мати двосторонній абоодносторонній характер. Характер і масштаби участі держави у розподільнихпроцесах залежить від моделі фінансових відносин у суспільстві.
Таким чином, бюджет держави як об'єктивна економічнакатегорія — сукупність грошових відносин, пов'язаних з розподілом іперерозподілом ВВП і національного багатства, з метою формування і використанняосновного централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпеченнявиконання державою її функцій.
Економічна сутністьбюджету держави як економічної категорії не буде повною, якщо не розглянутифункції, які він виконує. Економічна думка останніх років така, що бюджет держави виконує дві функції —розподільну і контрольну.
Зміст розподільчоїфункції виявляється у розподілі ВВП, який є основним джерелом формуваннядержавного бюджету. Державний бюджет використовується для міжгалузевого ітериторіального перерозподілу фінансових ресурсів з урахуванням рівня розвиткуекономіки та культури на всій території.
Бюджетні відносинивиникають за такими напрямами грошових відносин:
– між державою іпідприємствами різних форм власності, організаціями й установами;
– між державою ігромадськими організаціями;
– між державою інаселенням;
– між іншимидержавами і міжнародними організаціями;
– між державою ірегіонами.
Контрольна функція даєзмогу знати, чи своєчасно й у повному обсязі фінансові ресурси надходять урозпорядження держави, як фактично складаються пропорції перерозподілубюджетних коштів, наскільки ефективно вони використовуються. Основу контрольноїфункції становить рух бюджетних коштів, який відображається в доходах івидатках бюджету.
Складовими державногобюджету є доходи і видатки. Кожна з цих складових бюджету поділена на двафонди: загальний і спеціальний. Залежно від співвідношення доходів і видатківбюджет може бути збалансованим, з дефіцитом або з профіцитом.
Дефіцит бюджету виникаєу разі перевищення видатків над доходами, а профіцит — у разі перевищеннядоходів над видатками. Збалансованим бюджет вважається за умови, коли обсягвитрат відповідає обсягу доходів на відповідний бюджетний період і держава можезіставляти обсяг своїх фінансових можливостей із витратами.
Поділ бюджету на двафонди запроваджено у 2000 р. Він визначається законом про Державний бюджетУкраїни на поточний рік. Поділ на два фонди пов'язаний із тим, що в складідержавного бюджету виокремлюється два основних напрями надходжень тавикористання коштів. Один має загальний (нецільовий) характер використаннякоштів, тобто вони використовуються на загальнодержавні цілі. Спеціальний фондмає як цільові надходження, так і заздалегідь визначені напрями використання.Витрати здійснюються тільки в межах визначених надходжень. Передача коштів міжзагальним і спеціальним фондом дозволяється тільки в межах бюджетних призначеньта шляхом внесення змін до закону про державний бюджет.
Проект закону проДержавний бюджет України розробляє Кабінет Міністрів України з урахуваннямбюджетної резолюції, схваленої Верховною Радою України. Міністр фінансівУкраїни відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України,визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, аналізуєвиконання бюджету в поточному бюджетному періоді, визначає загальний рівеньдоходів та видатків бюджету і дає оцінку обсягу фінансування бюджету дляскладання пропозицій проекту Державного бюджету України. [22, с.95]
Правовахарактеристика бюджету пов'язана з розглядом його як фінансового плану, щоявляє собою розпис доходів і видатків основного централізованого фонду грошовихкоштів держави. Правове регламентування бюджету здійснюється у загальних рисахголовним законом — Конституцією і деталізується у бюджетному законодавстві, якеохоплює три рівні. Перший — це законодавчий акт, що здійснює загальнерегламентування бюджету і бюджетних відносин. До 2001 р. в Україні таку рольвиконував Закон «Про бюджетну систему України», а нині — «Бюджетний кодексУкраїни». Він визначає засади формування бюджету і принципи побудови бюджетноїсистеми, її склад, розмежування доходів і видатків між бюджетами, регламентуєбюджетний процес та міжбюджетні відносини. Другий — ухвалення законів, щорегламентують окремі статті доходів і видатків. Стосовно формування доходівосновним є Закон України «Про систему оподаткування» і закони, якірегламентують стягнення окремих податків: «Про податок на додану вартість»,«Про акцизний збір», «Про податок на прибуток підприємств» та ін. Податковезаконодавство може бути систематизоване й у єдиному документі — податковомукодексі, проект якого розроблено і підготовлено до затвердження в Україні [7;с. 317 ]. Стосовно видатків таких прямих законів немає, але є закони, яківизначають основи і пріоритети фінансування, наприклад Закон України «Проосвіту». І нарешті, третій рівень — це щорічне прийняття закону про Державнийбюджет і відповідних рішень місцевих органів влади про місцеві бюджети.Прийняття цих актів являє собою законодавче затвердження бюджету як основногофінансового плану. [25, c. 76]
Призначення бюджету — забезпечити фінансовими ресурсамипотреби економічного й соціального розвитку на основі розподілу і перерозподілувалового внутрішнього продукту в державі. Таке забезпечення має своїособливості. Фінансові ресурси, сконцентровані в бюджеті, не є основнимджерелом розвитку економіки і соціальної сфери. На зазначені цілі спрямовуютьсянасамперед на власні ресурси й накопичення підприємницьких структур інаселення. Кошти, сконцентровані в бюджеті, виступають як елемент регулювання,стимулювання і гарантії фінансової системи держави. Держава впливає на розвитокекономіки шляхом прямої участі чи завдяки посередницькому регулюванню.Основними формами прямої участі є бюджетне фінансування конкретнихзагальнодержавних інвестиційних програм і кредитування за рахунок коштівбюджету.[36. c. 319]
Отже, бюджетдержави являє собою сукупність законодавчо регламентованих відносин міждержавою і юридичними та фізичними особами з приводу розподілу й перерозподілуВВП, а за певних умов — і національного багатства з метою формування івикористання централізованого фонду грошових коштів, призначеного длязабезпечення виконання державою її функцій.
1.2 Сутністьбюджетного дефіциту, його види та форми прояву
Бюджетний дефіцит має різні вияви,характеризується розмаїттям причин, чинників і наслідків.
Сучасна фінансова наука передбачаєкласифікацію бюджетного дефіциту за такими ознаками:
- строкомвиникнення;
- місцемвиникнення;
- формою вияву;
- причинамивиникнення;
- напрямамидефіцитного фінансування;
- критеріємвизначення складових;
- строком дії;
- зв'язком іздержавним боргом.
За строком виникнення розрізняютьплановий і звітний бюджетний дефіцит. Плановий дефіцит — затверджений у законіпро Державний бюджет України обсяг перевищення видатків над доходами. Звітнийбюджетний дефіцит — фактичний обсяг дефіциту відповідно до річного звіту провиконання Державного бюджету України.
За місцем виникнення бюджетнийдефіцит поділяється на зовнішній і внутрішній. Зовнішній дефіцит — різниця міжзовнішніми видатками та надходженнями від зовнішніх джерел. Внутрішній дефіцитхарактеризує перевищення обсягів загального дефіциту над зовнішнім.
За формою вияву розрізняютьвідкритий, прихований і квазіфіскальний бюджетний дефіцит. Відкритий дефіцит —офіційно затверджений стан бюджету у законі про Державний бюджет України наплановий рік чи у рішеннях сесій місцевих рад про відповідний місцевий бюджет.У цих документах не тільки фіксуються загальні обсяги дефіциту, а йконкретизуються джерела його фінансування. Прихований бюджетний дефіцит, навідміну від відкритого, офіційними документами не визнається. На практиці єкілька варіантів прихованого і напівприхованого дефіциту, пов'язаних зісвідомим завищенням планових обсягів доходів, включенням до складу доходівтаких джерел, які використовують не для фінансування планових видатків, а дляпокриття бюджетного дефіциту. [7, c. 205]
Квазіфіскальний (квазібюджетний)дефіцит — прихований дефіцит бюджету, обумовлений квазіфіскальною діяльністюдержави. Наявність прихованого і квазіфіскального дефіциту бюджету є негативнимі небезпечним для суспільства явищем, оскільки фальсифікує показники основногофінансового плану країни та можливості держави.
За причинами виникнення бюджетнийдефіцит буває вимушеним і невимушеним. Вимушений дефіцит пов'язаний ізнеобхідністю витрачати коштів більше, ніж їх можна мобілізувати. Він єнаслідком стихійних лих, епідемій, воєн, розрухи, економічної кризи,супроводжується дефіцитом фінансових ресурсів, якого уникнути неможливо.Невимушений бюджетний дефіцит (іноді його називають свідомим) виникає внаслідокпроведення неефективної фінансової політики та некваліфікованого керівництвафінансовою системою.
За напрямами дефіцитногофінансування розрізняють активний і пасивний бюджетний дефіцит. У ціломурізниця між цими видами дефіциту полягає у тому, що активний дефіцит дає змогупідштовхнути, активізувати подальший розвиток економіки і зростання капіталу, апасивний — підкоряється законам інфляції.
Виділяють трискладові частини бюджетного дефіциту:
– фактичнийбюджетний дефіцит
– структурнийбюджетний дефіцит
– циклічнийбюджетний дефіцит.
Якщо фактичнийдефіцит є зовнішнім проявом розбалансування дохідної і видаткової частинбюджету, то структурний і циклічний дефіцити є його внутрішніми складовими.
Фактичний дефіцитвідображає реальні доходи, витрати бюджету і дефіцит за визначений період.
Структурнийдефіцит — це дефіцит при умовах повного використання потенційних виробничихресурсів.
Циклічний дефіцит- це результат недонадходження бюджетних доходів в наслідок циклічних перепадівв економіці. У загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичнимі структурним дефіцитом [3,c. 44 ].
Характеризуючи взаємозв'язок міжцими видами, можна зробити висновок, що фактичний дефіцит є зовнішнім виявомрозбалансованості дохідної та видаткової частин бюджету, а структурний іциклічний — його внутрішніми складовими. Якщо фактичний дефіцит відображаєреальні доходи і видатки бюджету та дефіцит за відповідний рік, то структурний— дефіцит за умови повної або високої зайнятості потенціальних виробничих ітрудових ресурсів, а циклічний — результат недонадходження доходів бюджету внаслідокциклічних коливань в економіці. Існує тісний зв'язок зі структурним і фактичнимдефіцитом. Наприклад, коли уряд ставить за мету скоротити дефіцит бюджетушляхом підвищення ставок податків і зменшення видатків, то відповідно йзменшується структурний дефіцит. За збільшення державою соціальних виплатзростають структурні видатки і збільшується структурний дефіцит.
За строками дії бюджетний дефіцитподіляється на стійкий і тимчасовий. Стійкий дефіцит спостерігається удовгостроковому періоді, а тимчасовий — у короткостроковому. Тимчасовийдефіцит, як правило, пов'язаний з касовими розривами у бюджеті, зокрема знезбіганням строків здійснення видатків зі строками надходження доходів.Тимчасовий дефіцит ще називають касовим.
За зв'язком із державним боргом розрізняютьпервинний та операційний бюджетний дефіцит. Первинний дефіцит — різниця міжвеличиною дефіциту бюджету і виплатою відсотків за борг. Цей дефіцит дорівнюєрізниці між сумою трансфертів та державних закупівель товарів і послуг таподатковими надходженнями до бюджету за формулою:
Дефіцит = (державні закупівлітоварів і послуг бюджету + трансферти + виплати з обслуговування боргу) —податкові надходження.
У випадку випуску урядом державнихцінних паперів для фінансування первинного бюджетного дефіциту зростаютьосновна сума державного боргу і коефіцієнт його обслуговування.
Операційний дефіцит — дефіцитдержавного бюджету із вирахуванням інфляційної частини відсоткових платежів зобслуговування державного боргу.
У цілому основною причиноювиникнення бюджетного дефіциту є випередження темпів зростання бюджетнихвидатків порівняно зі зростанням доходів бюджету. Конкретні причини можнаоб'єднати у такі групи: об'єктивні (або вимушені), суб'єктивні (невимушені абосвідомі).
У результаті об'єктивних причин,пов'язаних з вимушеними діями держави виникає необхідність збільшувати видаткибюджету за відсутності необхідного обсягу доходів. До суб'єктивних причин,пов'язаних з невимушеними, свідомими діями держави, у результаті яких виникаєбюджетний дефіцит.
Якщо об'єктивні причини євимушеними, не залежать від бажання чи небажання держави і не свідчать пронизький рівень державного фінансового менеджменту, то суб'єктивні причинибезпосередньо пов'язані з неефективним державним фінансовим менеджментом і забажанням державної влади можуть бути усунені повністю. [36, c. 475-478]
Бюджетний дефіцит як фінансовеявище не є завжди поганим та негативним. В теперішніх умовах, у світі більшістьдержав мають державний дефіцит. За умов ідеального становища держави, дефіцит векономіці відсутній, що дозволяє оптимально зіставляти обсяг своїх доходіввідповідно до фінансових можливостей без шкоди для суспільства, але насправдіце буває дуже рідко тому-що ми часто зустрічаємося з економічними кризами.
1.3 Причинивиникнення бюджетного дефіциту та його вплив на економіку країни
Розглянемопричини виникнення державного бюджетного дефіциту ( Таблиця 1.1).
Таблиця 1.1-Причини виникнення дефіциту бюджетуЗагальні причини бюджетного дефіциту
Причини бюджетного дефіциту
в Україні (кінець XX — початок XXI ст.)
1) Виникнення надзвичайних обставин (війни, стихійні лиха, техногенні аварії).
2) Зміна економічного устрою.
3) Криза політичної системи.
4) Некомпетентність керівництва держави.
5) Незадовільна робота державних служб.
6) Необхідність здійснення крупних державних вкладень.
7)Надання безкоштовної допомоги іншим державам.
8)Структурна незбалансованість народного господарства.
9) Крупномасштабний оборот «тіньового» капіталу.
10) Недосконалість податкової системи.
11) Низька ефективність суспільного виробництва.
12) Нераціональна структура бюджетних витрат.
13) Великі витрати на отримання силових структур.
14) Неможливість одержання міжнародних кредитів.
15) Низький рівень життя населення.
Низький рівень соціального забезпечення.
1) Перехід від адміністративної економіки до ринкової.
2) Ліквідація наслідків авари на Чорнобильській атомній станції.
3) Неефективність податкової системи.
4) Висока питома вага збиткових підприємств.
5) Велика частка «тіньової» економіки.
6) Низький рівень життя більшої частини населення України.
7) Необгрунтовано великі витрати бюджетних коштів на фінансування деяких сфер (державного управління, законодавчої та виконавчої влади тощо)
Очевидно, щозменшення і повна ліквідація бюджетного дефіциту можуть бути забезпечені лишешляхом подолання причин, які його зумовлюють. Зрозуміло і те, що це справабагатьох років, протягом яких економіка буде функціонувати в умовах бюджетногодефіциту. Тому вплив його на державне господарство вимагає теоретичних досліджень.
Незважаючина очевидність того, що бюджетний дефіцит негативно впливає на економіку,зокрема, стимулює в ній інфляцію, є й протилежні позиції. Само по собііснування бюджетного дефіциту не справляє вирішального впливу на економіку, невідображається на доходах населення, якщо сильно розвинутий приватний сектор.Однак навіть у країнах із розвинутою економікою, основою економічної системияких саме і є високорозвинений недержавний сектор, існування державногодефіциту визнається гальмом економічного прогресу, не кажучи вже про йогонегативні соціальні наслідки.[37, c. 174]
Бюджетний дефіцитнегативно впливає на розвиток економіки, стимулюючи інфляційні процеси. Він єгальмом економічного росту держави, не говорячи вже про його негативний впливна соціальний розвиток держави. Однак у науковій літературі зустрічаютьсятвердження, що дефіцит бюджету може мати позитивний вплив на пожвавленняекономічного життя. З цим можна погодитися тільки частково тому що не самдефіцит може сприяти економічній активності, а джерела його фінансування. Українах, де добре розвинений ринок державних цінних паперів, величинабюджетного дефіциту має менш відчутний вплив на стан економіки в даномуперіоді, але його наявність обов'язково буде впливати на господарське життя вмайбутньому. Тому бездефіцитний бюджет — об'єктивна вимога економічногорозвитку держави.
Розрізняютьпоняття: стійкийдефіцит бюджету, що існує в довгостроковому періоді, і тимчасовий дефіцит,викликаний касовими розривами у виконанні бюджету або непередбаченими подіями іобставинами.Звичайно,не можна однозначно оцінювати негативні наслідки перевищення витрат наддоходами навіть одного обсягу, що зафіксовані в різних соціально-економічнихумовах. Крім того, для врахування впливу бюджетного дефіциту на економічнудинаміку важливо також брати до уваги його тривалість, стабільність тенденцій(зростання чи скорочення) тощо. Тому на нетривалий період можна і за нормальнихумов розвитку допустити певний бюджетний дефіцит, але лише тоді, коли завищенів порівнянні з доходами бюджетні витрати спрямовуються на економічні чисоціальні проекти, що, безумовно, забезпечить зростання (особливо шляхомекономії) продуктивності праці. Саме нарощування результатів виробництва,насамперед предметів споживання, і веде до скорочення бюджетного дефіциту.Негативний вплив на економіку, що зумовлюється дефіцитним фінансуваннямбюджетних витрат, безумовно провідна роль дефіциту в стимулюванні інфляційнихтенденцій зумовлюють постійну увагу до його витратної і доходної частин.Світова практика розрізняє два види бюджетного дефіциту: структурний, тобтотакий, що позначається певним базовим станом економіки, і циклічний, якийколивається під впливом економічної кон'юнктури в конкретний період.
В Україні, беручидо уваги, що економічний спад і інфляція є прямим наслідком кризового станувсього господарства, весь бюджетний дефіцит можна характеризувати якструктурний. Тому навіть за наявності на сучасному стані формування ринковихумов господарювання не слід було б покладатись на сили ринковогосаморегулювання в подоланні бюджетного дефіциту та інфляції. В цих обставинахвкрай необхідна політика уряду, спрямована на подолання вищенаведенихнегативних явищ. Це передбачає наявність чіткої і обгрунтованої концепціївиходу з кризового стану і розроблену у відповідності з нею бюджетну стратегію.[7, с. 361]
Головнимипричинами бюджетного дефіциту в Україні є: спад виробництва, зниженняефективності функціонування промисловості і сільського господарства, непродумана соціально-економічна політика держави.
1.4 Теоретичніпідходи до управління бюджетним дефіцитом
На відміну від класиків економічної теорії, які вважали, що головнимзавданням фінансової політики є досягнення і збереження бюджетної рівноваги,сучасні економісти переконані, що питання полягає не у
збалансуванні державного бюджету, а в тому, щоб бюджет балансувавекономіку. У такому контексті державна політика має бути направлена нарегулювання розмірів дефіциту бюджету і державного боргу, а відтак надзвичайноїваги набувають питання управління дефіцитним фінансуванням.
Розкриваючи питання управління дефіцитом бюджету слід наголосити що, цейпроцес триває як на стадії складання, розгляду, затвердження бюджету, так і підчас його виконання. Управління бюджетним дефіцитом передбачає, перш за все,визначення його абсолютних і відносних показників та розробку методології їхрозрахунку, а також вибір і оптимізацію джерел фінансування дефіциту бюджету, йшляхів його подолання.
Визначення абсолютного розміру дефіциту бюджету безпосередньо пов’язане ізструктурою бюджетної класифікації і методикою обліку грошових операцій уряду.Їх формування сьогодні відбувається на основі міжнародних стандартів –методологічно-статистичних положень у сфері державних фінансів, розробленихОрганізацією об’єднаних націй (ООН), Організацією економічного співробітництваі розвитку (ОЕСР), Європейським співтовариством (ЄС) та Міжнародним валютнимфондом [34, c. 752].
Метод визначення дефіциту бюджету розроблений МВФ ґрунтується на такзваній борговій концепції дефіциту, або концепції потреб у запозиченнях. Воснові цієї методики, яка дає можливість зіставляти показники різних країн,лежить аналітичне групування бюджетних операцій за трьома категоріями: доходи ігранти, видатки (у тому числі і трансферти) і кредитування за вирахуваннямпогашення та фінансування. Абсолютний розмір дефіциту бюджету при цьомувизначається як перевищення суми бюджетних видатків і чистого кредитування наддоходами бюджету [34, c. 746].:
Бюджетний дефіцит / профіцит = Поточні і капітальні видатки +Кредитування мінус погашення – Доходи – Гранти
Сьогодні дедалі більшого значення набуває Система національних рахунків(СНР) – сукупність норм організації статистики державних фінансів країн –членів ЄС. В основі побудови цієї методики лежить функціональне групуванняекономічних суб’єктів, а не належних їм фондів. Дефіцит при цьому визначаєтьсяяк чисті запозичення сектору державного управління [34, 753]. :
Чисте кредитування (+) / Чисті запозичення ( –) = Загальна сума ресурсівсектору державного управління – Загальна сума видатків сектору державногоуправління
Таким чином, визначення абсолютних і відносних показників дефіцитубюджету, їх відображення у статистиці державних фінансів на сьогодні єбезумовно важливою проблемою. Її актуальність в Україні зумовлюється посиленнямінтеграційних процесів та необхідністю уніфікації вітчизняного законодавствавідповідно до вимог європейського і світового співтовариства. Одночасно,надзвичайного загострення набувають інші проблеми, пов’язані із дефіцитомбюджету, а саме – оптимізація джерел його покриття та пошук шляхів подолання.
Бюджет за своєю формою є планом, щорічних доходів та видатків державиякий розробляється урядом на наступний бюджетний період і затверджений законом.Складаючи бюджет, уряд використовує діючу законодавчу та нормативну базу.Опираючись на соціально-економічну доктрину держави прогнозуються, витрати нанаступний бюджетний період. Під ці прогнозні витрати вишукуються плановідоходи. Ті, в свою чергу, виступають основою для здійснення планових витрат.
Планові витрати дорівнюватимуть, прогнозним тільки в тому випадку якщопланові доходи відповідатимуть прогнозним витратам. У випадку, коли плановідоходи є меншими прогнозних витрат, держава постає перед проблемою:збалансувати бюджет або ж затвердити його з перевищенням видаткової частини наддохідною, тобто з дефіцитом.
Складність державної політики врівноваження бюджету полягає в тому, щовона у більшості випадків суперечить філософії суспільних інтересів стосовнодержавних фінансових ресурсів, коли кожен суб’єкт прагне отримати якомогабільше бюджетних асигнувань і при цьому сплатити якомога менше податків додержавної казни.
Проблема збалансування бюджету, на перший погляд, начебто, не складна –варто скоротити видаткову частину, якщо надходження недостатні і баланс будедосягнутий. Проте у реальному житті — згортати фінансування державних програмне тільки складно, а інколи й недоцільно. Наприклад, з економічної точки зоруне можна скорочувати видатки на капітальні чи інноваційні проекти, з політичноїточки зору – на соціальні програми, екологію, озброєння.
Досить незначна кількість видатків бюджету залежить від рішень, прийнятиху поточному році. Більша ж їх частина необхідна для виконання ранішезатверджених програм, як-то: допомоги учасникам військових дій та інвалідам,участі у довгострокових міжнародних проектах тощо. Окрім того, хоч існуваннязахищених статей видатків бюджету і скорочує можливості варіювання фіскальноїполітики, ці видатки (виплати з безробіття, субсидії сільському господарству)часто стають стабілізаторами економічного становища в країні.
Можливий й інший варіант – збільшити податкові надходження. Мова йде,зокрема, про рівень агрегованої податкової ставки або норми оподаткування вкраїні. Від її розмірів залежать як обсяги доходів бюджету так, і динамікареального продукту.
Питання пошуку оптимальної ставки оподаткування постало давно.Теоретичним вирішенням проблеми стали розрахунки американського економіста А.Лаффера, які втілилися у теорію названу на його честь. За допомогою кривоїЛаффера (рис. 1.1), що є основою цієї теорії, доведено, що коли висотаподаткових ставок сягає певного критичного рівня, подальше підвищення нормиоподаткування (t) спричинятиме не збільшення, а навпаки – зменшення податковихнадходжень (T).
/>
Рисунок 1.1 – Крива Лаффера [8]
Графік показує, що найбільші надходження до бюджету будуть за середніхподаткових ставок (точка М), а надто-високі чи низькі податкові ставкизменшують ці надходження (у точках А і В податкові надходження однакові, хочставки різні). Саме встановлення цих низьких і частіше надвисоких нормоподаткування приводить до зниження надходжень до бюджету, а отже потенційновпливає на збільшення дефіциту.
Отже, підвищення податків має свої межі, а практика встановлення високихнорм оподаткування засвідчує свою неефективність. Платники податківпогоджуються сплачувати податки еквівалентні усередненим ставкам. Їх підвищенняспонукатиме платників до ухилення від оподаткування, призведе до зростання доходівтіньової економіки, згортання легального бізнесу, а заодно й до скороченняподаткової бази.
Але у цієї теорії є велика проблема. Ефекту від зниження податків слідочікувати занадто довго, а результат потрібен уже зараз. Таким чином, політиказниження податків у контексті збалансування бюджету може розглядатися радше удовгостроковому періоді, ніж бути моментальним вирішенням проблеми.
Теоретично можливі три варіанти фінансування бюджетного дефіциту:
– продаждержавних активів;
– додатковаемісія;
– державнізапозичення.
Широкомасштабна приватизація –найчастіше невід’ємний атрибут перехідного періоду. Вона проводиться з метоюоптимізації розмірів державного й приватного секторів економіки і не можерозглядатись як постійний ресурс для додаткових видатків, оскільки платежі прицьому
здійснюються раз і назавжди. Враховуючи це, такі надходження, на нашу
думку, варто відносити саме до категорії фінансування бюджету, а не додоходів. Зважаючи на свою обмеженість цей метод не є універсальним.
У ситуації, коли уряд хоче профінансувати ту чи іншу програму, але черездефіцит бюджетних ресурсів йому це не вдається, він може застосувати додатковуемісію. За ініціативою центрального банку запускається механізм друкуваннянічим не забезпечених грошей, що вирішує проблему дефіциту коштів. Цей методпокриття дефіциту є мабуть найпростішим, але приховує у собі небезпеку.Додаткова емісія збільшує пропозицію грошей в обігу, що порушує пропорції,описані рівнянням Фішера (MV=PQ, де M – пропозиція грошей; V – швидкість обігугрошей; P – середні ціни; Q – пропозиція продукту) [26, c.192].
У короткостроковому періоді ні швидкість обігу грошей, ні динамікапродукту не можуть компенсувати приріст грошової маси. Тому найоперативніше уцьому випадку реагують ціни, зростання яких відвернути практично не можливо.Так запускається механізм інфляції. Ця, обставина змусила більшість країнвключаючи й Україну, на законодавчому рівні заборонити емісію як джерелофінансування бюджетного дефіциту.
Проблем з неконтрольованою інфляцією вдається уникнути, використовуючи,як метод покриття дефіциту бюджету, державні запозичення. Окрім того,держкредит розширює фінансові можливості, держави, є ефективним інструментомвилучення зайвих коштів з обороту, психологічно не викликає опору, на відміну відпідвищення податків. Але поряд з цим, він перетворює позики, взяті власнеурядом, у національний борг. Витісняється частина приватних інвестицій.Державний бюджет обтяжується видатками на обслуговування боргу, а критичні йогорозміри загрожують державі дефолтом. Державний кредит дає змогу будь-колизалучити кошти для фінансування додаткових програм. Але при цьому у суспільства“породжується оманливе почуття благополуччя, уважання себе багатшими, ніж це єнасправді” [35,c. 198].
Проблеми дефіцитної незбалансованості бюджету змушують сьогодні більшістькраїн вживати кардинальних заходів з її подолання. Обмеженість державноїполітики зі скорочення бюджетних витрат і стимулювання додаткових надходжень,змушує уряди й парламенти багатьох країн встановлювати законодавчі норми, які бобмежували або забороняли бюджетну незбалансованість. Законодавчі контролюючінорми дефіцитного фінансування існують сьогодні і в об’єднаній Європі.Фіскально-бюджетні правила й обмеження, викладені в Маастрихтському договорі таПакті про стабільність і зростання, змушують національні уряди країн – учасницьЄС дотримуватись збалансованої бюджетної позиції. Ними також обмежено розміридержавного боргу на рівні 60% ВВП та бюджетного дефіциту – 3% ВВП [34,c. 761].
Отже слід зазначити що світ сьогодні рухається у напрямку посиленнязаконодавчого контролю над бюджетом.
В результаті дослідження теоретичних і методологічних засад управліннябюджетним дефіцитом ми дійшли до висновку, що цей процес спрямований навирішення ряду гострих соціально-економічних та фінансових проблем. Серед нихключовими вважаємо питання визначення абсолютного розміру дефіциту і виборуоптимальних методів його покриття.
Розділ 2
Аналіз впливу дефіциту бюджету на економічний розвиток держави
2.1 Впливбюджетного дефіциту на економіку
Відповіднодо сучасної економічної теорії бюджетний дефіцит є одним із важливихінструментів державного регулювання економічної активності. За умовфінансово-економічної кризи відсутність заходів із стимулювання сукупногопопиту, у тому числі через дефіцит бюджету, у значній мірі може підвищитициклічні коливання економіки.
Штучнеобмеження дефіциту бюджету в умовах кризи вимагатиме або скорочення важливихвидатків по забезпеченню соціальних стандартів та здійсненню державних інвестицій,або посилення податкового тиску. Разом з цим, неконтрольоване збільшеннядефіциту бюджету може призвести до порушення макроекономічної стабільності, якає необхідною умовою економічного розвитку. Тому бюджетний дефіцит, визначенийна економічно безпечному рівні, є однією із рушійних сил розвитку економіки, щодозволяє здійснювати державні інвестиції та забезпечувати необхідний рівеньспоживання в соціальній сфері. Уряд в умовах кризи проводить виважену борговуполітику, здійснює заходи по стабілізації економіки України.
Формуваннядефіцитного бюджету на наступний рік зумовлюється наступним: втрати надходженьбюджету від прийнятих в кінці 2008 року та протягом 2009 року Верховною РадоюУкраїни антикризових законів, які надають податкові преференції в різнихгалузях економіки (зокрема для промисловості, сільськогосподарськихтоваровиробників, банків та інших фінансових установ тощо). Так, за попереднімирозрахунками, втрати доходів зведеного бюджету у 2009 році додатково складутьблизько 7 млрд. гривень (Довідково: у 2008 році втрати доходу зведеного бюджетувід податкових пільг складали близько 17,8 млрд. гривень); необхідністьфінансування видатків розвитку, зокрема збільшення Стабілізаційного фонду,видатки якого спрямовуються на такі важливі напрямки, як підготовка допроведення ЄВРО-2012, соціально-економічний розвиток регіонів, підтримкаагропромислового комплексу, вугільної галузі, інвестиційні проекти напідприємствах авіабудування, оборонно-промислового комплексу, машинобудування,реалізацію інвестиційних та інноваційних проектів з енергозбереження вжитлово-комунальному господарстві; необхідність покриття тимчасових касовихрозривів місцевих бюджетів, позабюджетних фондів, зокрема Пенсійного фонду (зурахуванням скасування операцій з купівлі-продажу валюти).[29]
Необхіднонаголосити, що такий дефіцит залишається на економічно безпечному рівні і восновному буде спрямований на здійснення інвестиційних видатків і буде матиреальні неемісійні джерела покриття (запозичення, приватизація). При цьому, вумовах фінансово-економічної кризи більшість країн Європи та СНД плануютьдефіцит своїх бюджетів більше 5 відсотків ВВП.
Проблеми,пов'язані зі стабілізацією нашої економіки, зачіпають передусім ті питання, щовідображають стан виробництва. З огляду на це важливим, досить значним внеском,особливо у фінансову стабілізацію, є та робота, яка провадиться у бюджетнійсфері. У ринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регулюваннясоціально-економічних процесів. Надходження до бюджету безпосередньо залежатьвід стану виробництва. У свою чергу можливість утримувати соціальну сферу,забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень добюджету.
Бюджетнийдефіцит має місце в разі виникнення розбіжності між доходною та видатковою частинамибюджету. Це сума, на яку передбачені (фактичні) річні видатки перевищуютьзаплановані (фактичні) надходження до бюджету.[27]
Бюджетнийдефіцит та невиконання доходної частини усіх бюджетів викликано рядомоб'єктивних та суб'єктивних причин:
1)недосконалістю фінансового та податкового законодавства з питань організаціїсправляння платежів і забезпечення наповнюваності бюджетів усіх рівнів. Обсяги«тіньового» сектора економіки коливаються в межах 50 % ВВП. З цієїпричини бюджети усіх рівнів недоотримують щорічно понад 10 млрд. грн.;
2)недостатнім контролем з боку держави щодо руху готівки та наявністюнеконтрольованих потоків готівки поза банківськими установами, що призводить доухиляння від оподаткування понад третини платників податків;
3) спадомвиробництва ВВП. Втрати доходів бюджету з цієї причини становлять близько 1млрд. грн.;
4)погіршенням розрахунково-платіжної дисципліни та зростанням заборгованостіпідприємств перед бюджетом. Недонадходження до бюджету з цього приводустановлять 5 млрд. грн.;
5)зростанням обсягів бартерних операцій, що призводить до щорічних втрат доходівбюджету в розмірі 1,5-2 млрд. грн.[29]
Зметою розв'язання цих проблем та врегулювання засад боргової політики ВерховнаРада прийняла у першому читанні Закон України «Про Державний борг».Зокрема, цим законом визначаються основні поняття, порядок утворення,обслуговування та погашення державного боргу, принципи управління борговимизобов'язаннями та контроль за ними. У Бюджетному кодексі встановлені норми щододефіциту та профіциту бюджетів, джерел покриття дефіциту бюджетів, умовздійснення запозичень та надання гарантій щодо виконання боргових зобов'язань,а також граничного обсягу державного боргу. В умовах ринкової економіки дефіцитможе бути корисним у випадку, коли при спаді виробництва держава витрачаєбільше грошей, ніж одержує: він забезпечує збільшення попиту, в тому числікупівельної спроможності населення. Споживачі починають більше купувати,підприємці — більше продавати. Внаслідок цього зростають обсяги виробництва іскорочується безробіття.
Досліджуючичинники виникнення бюджетного дефіциту, можна зробити висновок, що в своїйсукупності вони провокують негативні явища в економіці. Так, спад виробництваведе до згортання кредитної діяльності банків, посилення податкового тиску,виникнення кризи неплатежів, зростання бартерних операцій і взаємозаліків,зменшення доходів бюджету та зростання його дефіциту і неможливості проведеннязаходів фінансової підтримки виробника, що ставить питання про відпрацюванняметодів погашення дефіциту бюджету [30].
Вумовах спаду виробництва, як свідчить світовий досвід, необхідне державневтручання в процес реформування економіки. Це втручання повинно забезпечуватирозвиток виробництва, впровадження наукомістких та ресурсозберігаючихтехнологій. Вирішення цих питань є складною проблемою і потребує великогопроміжку часу, що пройшли країни з ринковою економікою. Україна цього часу немає, що обумовлює цілу низку невирішених проблем, до яких належать: спадвиробництва, тяжкий фінансовий стан підприємств, криза неплатежів,ненадходження податків, доходів бюджету, дефіцит бюджету. Відомо, що зізростанням частки дефіциту бюджету у валовому внутрішньому продукті тадержавних витрат зменшуються темпи економічного зростання. Діюча система податківне підвищує фінансову стабільність, не робить пріоритетним розвитокпідприємств, не стимулює впровадження нових технологій.
2.2 Особливостібюджетної та монетарної політики України у 2007-2009 рр.
Монетарнаполітика в ринкових умовах є одним із найважливіших інструментів впливу державина перебіг економічних процесів. У той час, коли адміністративні важелірегулювання господарства зводяться до мінімуму, саме монетарна політикавиходить на перший план і має набувати вирішального значення у формуваннізакономірностей економічного розвитку.
За умовстабілізації темпів інфляції, на сьогодні, подальше проведення жорсткоїмонетарної політики може стати фактором гальмування економічного зростання. Цяпроблема постає з особливою гостротою з огляду на недостатню дієвість основнихтрьох класичних інструментів грошово-кредитного регулювання економіки: політикиобов'язкових резервів, операцій на відкритому ринку та політики обліковоїставки.
Валютно-курсоваполітика залишається головним інструментом реалізації монетарної політикиНаціонального банку. Тому гостро постає проблема правильного виборунайоптимальнішого цільового орієнтира монетарної політики, що передбачає діїцентрального банку з таргетування одного з таких трьох основнихмакроекономічних параметрів: грошової маси, рівня інфляції або валютного курсу.Це передбачає використання певного з режимів монетарної політики:
1. Монетарнетаргетування — спрямоване на підтримання заздалегідь визначеного рівня грошовоїмаси в обігу з метою забезпечення стабільного попиту на гроші з бокусуспільства;
2. Валютнетаргетування — передбачає підтримання стабільності обмінного курсу національноївалюти відносно певної іноземної валюти або кошика валют;
3. Інфляційнетаргетування — означає обрання певного рівня інфляції, який необхідноутримувати за допомогою засобів монетарної політики [23, c. 143].
Проте на сьогодніжоден з режимів в повній своїй формі не діє в країні, а лише в певних частковихпроявах. Спостерігаються обмежені можливості впливу грошово-кредитного регулюванняна перебіг відтворювального процесу та стан реального сектору господарствакраїни. Це пов'язано передусім із відсутністю або недостатністю базових,структурних реформ у реальному секторі, виявом чого є нездатність основної масипідприємств працювати в умовах гнучкої системи цін, пристосовуватися до умовконкурентного середовища та змін ринкової кон'юнктури.
Сучасна стратегіямонетарної політики Національного банку України попри збереження своєїгнучкості має бути спрямована на підтримання валютно-курсової стабільності якоснови ефективної організації грошового обігу в країні. А задля досягненняреального зростання виробництва й відповідно мінімізації рівня безробіттянеобхідно водночас зі структурними реформами поступово впроваджувати заходищодо лібералізації кредитних відносин центрального банку з комерційнимибанківськими установами з метою полегшення доступу суб'єктам господарювання докредитних ресурсів, що в загальному стимулюватиме економічне зростання.[10.c.31]
Отже, монетарнаполітика, визначаючи особливості функціонування грошової сфери економіки,активно впливає на діяльність усіх суб'єктів ринку в усіх галузях і секторахгосподарства. Однак лише в тому разі, якщо структурне реформування економікидосягне успіху, буде створено належні умови для реалізації потенціалугрошово-кредитного регулювання щодо його впливу на реальний сектор, причому нелише у плані підтримання цінової стабільності, а й стимулювання виробництва.
2.3 Аналіздинаміки дефіциту Державного бюджету України за 2007-2009 рр. та джерел йогофінансування
Дослідженнядефіциту Державного бюджету України є досить важливим фактором виявленняпозитивних та негативних чинників в національній економіці. Дослідженнядефіциту Державного бюджету дає можливість здійснення аналізу та контролю занадходженнями та видатками бюджету.
Длятого, щоб проаналізувати динаміку дефіциту бюджету та виявити основні причинийого виникнення необхідно здійснити комплексний аналіз доходів та видатківдержавного бюджету України.
Наоснові аналізу доходів та видатків державного бюджету України за 2007-2009роки, можна розрахувати дефіцит державного бюджету протягом даного періоду (табл. 2.1).
Таблиця2.1- Дефіцит Державного бюджету України у 2007-2009 роках.рік ВВП Доходи Видатки Дефіцит млн.грн млн.грн % до ВВП млн.грн % до ВВП млн.грн % до ВВП 2007 720731 165939 23,02 174254 24,18 8315 1,15 2008 949864 231723 24,4 241490 25,42 9767 1,03 2009 914720 225320 24,63 242357 26,5 17037 1,86
Дефіцитбюджету протягом 2007-2009 рр. значно зріс. У 2008 р. порівняно з 2007 р.дефіцит державного бюджету зріс на 17,5 % або 1452 млн. грн., і становив 9 767млн. грн., тобто 1,03 % до ВВП. У 2009 році порівняно з 2008 роком дефіцитдержавного бюджету значно зріс, а саме на 7270 млн. грн. тобто на 74 %, істановив 17037 млн. грн., 1,86 % до ВВП. Дана тенденція є безперечнонегативною, і свідчить про збільшення дефіциту державного бюджету, щопояснюється скороченням надходжень до державного бюджету. Однак, позитивнимзалишається той факт, що дефіцит державного бюджету не перевищив допустимогорівня у 3 % до ВВП.
ДефіцитДержавного бюджету України у ВВП поступово наближається до граничної межі – 3%. Дана тенденція пояснюється тим фактом, що відбувається скорочення надходженьдо державного бюджету як наслідок розгортання світової фінансової кризи, яканегативно впливає на економіку України.
Слідзазначити, що Міністерство фінансів подає дещо інші дані ніж Рахункова палатаУкраїни про виконання Державного бюджету України (табл. 2.2).
Таблиця2.2 — Динаміка дефіциту Державного бюджету України у 2007-2009 рр.рік ВВП Дефіцит Абсолютне відхилення Відносне відхилення млн. грн млн. грн % до ВВП млн. грн % 2007 720731 9842,9 1,37 6243,6 63,4 2008 948056 12502 1,32 2659,1 27,02 2009 912563 19872,8 2,18 7370,8 58,96
За данимиМіністерства фінансів України протягом 2007-2009 років дефіцит Державногобюджету України в 2007 році становив 9 842,9 млн. грн., тобто це більше ніж наодин мільярд гривень по відношенню до даних Рахункової палати України. У 2008році дефіцит бюджету збільшився на 2 659,1 млн. грн. і становив 12502 млн.грн., тобто 1,32 % до ВВП. За даними Міністерства фінансів України у 2009 роцідефіцит Державного бюджету України становив 19872,8 млн. грн. Слід відзначити,що в 2009 році відношення дефіциту до ВВП наблизилось до граничної межі у 3 % істановило 2,18 %.
Длявиявлення причин росту дефіциту Державного бюджету України необхідно здійснитикомплексний аналіз доходів та видатків Державного бюджету України протягом2007-2009 років та на основі аналізу виявити основні причини росту дефіцитудержавного бюджету України.
Наявністьдоходів державного бюджету є передумовою здійснення витрат та фінансуваннядержавних суб’єктів господарювання. Слід зазначити що у 2009 році в Українівперше за останні 11 років відбулося скорочення доходів Державного бюджетуУкраїни (табл. 2.3).
Таблиця2.3 — Доходи Державного бюджету України протягом 2007-2009 рр.рік 2007 2008 2009
Відносне
відхилення, % Показник
млн.
грн
частка,
%
млн.
грн
частка,
%
млн.
грн
частка,
%
2008/
2007
2009/
2008 Всього доходів 165939 100 231723 100 225320 100 39,64 -2,76 Податок на прибуток підприємств 33964 20,47 47456 20,48 32570 14,45 39,72 -31,37 ПДВ 59383 35,79 126023 54,39 119082 52,85 112,22 -5,51 Акцизний збір із вироблених на території України товарів 8990 5,42 10125 4,37 17585 7,8 12,63 73,68 Акцизний збір із ввезених на території України товарів 1496 0,9 2553 1,1 3690 1,64 70,66 44,54 Ввізне мито 9589 5,78 11933 5,15 6329 2,81 24,44 -46,96 Надходження від перевищення валових доходів над видатками НБУ 4258 2,57 8334 3,6 5063 2,25 95,73 -39,25 Рентна плата 2278 1,37 10329 4,46 7705 3,42 353,42 -25,4 Офіційні трансферти 4456 2,69 7837 3,38 7769 3,45 75,88 -0,87
Згіднотаблиці 2.3 можна зробити висновок, що протягом 2008 року порівняно з 2007роком відбулося збільшення доходів державного бюджету по всіх статтях. Податокна прибуток підприємств у 2007 році в загальній структурі доходів становив20,47 %, тобто 33964 млн. грн., у 2008 році даний показник зріс на 39,72 % істановив 47 456 млн. грн., проте в 2009 році відбулося різке зниження даногопоказника як в структурі доходів, так і порівняно з попереднім роком, тобтодоходи від податку на прибуток підприємств скоротились на 31,37 % і становили32570 млн. грн. Дана ситуація зумовлена тим фактом, що значна кількістьпідприємств скоротила обсяг реалізації продукції, тому підприємства невзмозісплачувати податки в повному обсязі, у зв’язку з цим підприємствавикористовують ряд податкових пільг (податковий кредит, звільнення від сплатиподатку, відстрочка платежу та ін.), також значна кількість підприємств сталибанкрутами, що призвело до зменшення надходжень з податку на прибутокпідприємств до державного бюджету.
Слідзазначити, що найбільшу частку доходів протягом досліджуваного періоду в структурідоходів державного бюджету України становив податок на додану вартість. В 2007році ПДВ становив 59383 млн. грн., в 2008 році даний показник значно зріс істановив 126 023 млн. грн., тобто більше як 54,39 % всіх доходів бюджету. В2009 році доходи Державного бюджету України за рахунок ПДВ знизились на 5,51 %і становили 119 082 млн. грн.
Протягом2007-2009 роках відбувалось стрімке зростання доходів від акцизного збору ізвироблених на території України та із ввезених на територію України товарів. У2007 році акцизний збір із вироблених на території України товарів становив8990 млн. грн., тобто займав 5,42 % в структурі доходів бюджету. Протягом 2008року даний показник зріс на 12,63 % і дорівнював 10125 млн. грн., займаючи вструктурі доходів 4,37 %, проте найбільший ріст акцизного збору спостерігався у2009 році, коли цей показник зріс на 73,68 % порівняно з 2008 роком, і становив17 585 млн. грн.
Аналогічнатенденція спостерігалась і на акцизний збір із товарів ввезених на територіюУкраїни. Дана ситуація, пояснюється значним зростанням ставок акцизного зборуна підакцизні товари, а саме на тютюнові вироби та алкогольні напої. Ставки натютюнові вироби протягом 2007-2009 років значно зросли. В 2007 році ставкаакцизного збору на сигарети з фільтром зросла від 11,5 грн. за 1000 штук до 13грн. З 1 вересня 2008 року було збільшено ставки акцизного збору на тютюновівироби: на сигарети без фільтра у 2,5 раза (з 5 до 12,5 грн. за 1000 шт.), насигарети з фільтром у 2,14 раза (з 14 до 30 грн. за 1000 шт.); у відсотках – у1,28 раза (з 12,5% до 16%). В 2009 році ставка акцизного збору на сигарети безфільтру становила 35 грн. за 1000 штук та 20 % від обороту реалізації, а насигарети з фільтром 60 грн. за 1000 штук [6].
У2009 році, порівняно з попереднім роком, спостерігалось скорочення надходженьвід рентної плати та офіційних трансфертів, що пояснюється кризовим становищемнаціональної економіки.
2.4 Впливбюджетного дефіциту на національну безпеку держави
Фінансова безпекає основним системоутворюючим чинником національної безпеки держави.
Результатомзабезпечення фінансової безпеки є стабільний розвиток фінансово-кредитноїсфери, і, як наслідок, економіки в цілому.
Проблемафінансової безпеки країни набула особливої гостроти. Вирішення цієї проблемиповинно базуватися на надійній та ефективній системі захисту національнихінтересів держави. Під фінансової безпекою слід розуміти захист національнихінтересів фінансово-кредитної сфери від впливу внутрішніх і зовнішніх загроз.При цьому важливого значення набуває проблема виявлення реальних загроз.
Основнимизагрозами економічній безпеці України у фінансовій сфері були: скороченнязолотовалютних резервів; погіршення ліквідності у банківській системі;недостатність внутрішніх джерел капіталізації; гальмування розвиткувітчизняного фондового ринку; знецінення національної валюти, погіршеннясуверенного рейтингу України та вітчизняних банків. У фінансовій сфері спостерігалосьподорожчання банківських кредитів; зниження рентабельності власного капіталубанківської системи внаслідок зростання збитків банків і проблемноїзаборгованості.
Стратегіяфінансової безпеки має бути орієнтована на розробку і послідовне здійсненнязаходів щодо закріплення і розвитку позитивних процесів і подолання негативнихтенденцій у сфері фінансових відносин. При цьому мають бути визначені найближчіцілі цієї стратегії та механізми їх реалізації. Державна стратегія фінансовоїбезпеки і комплексна державна фінансова політика перебувають у тісномувзаємозв’язку і взаємодії.
Розробка системинаціональної безпеки включає декілька основних напрямків — політичний,військовий, економічний, ідеологічний тощо. На жаль, ще не стала пануючою як взаконодавчих сферах, так і в суспільстві думка, що рівень бюджетного дефіцитуслід включити в сукупність оцінок національної безпеки.
Значною мірою цезумовлено тим, що при визначенні бюджетного дефіциту його розглядають лише якекономічну категорію. Однак він має вплив на всі аспекти життя суспільства, іне тільки на економіку, а й на політику. Тому важливо аналізувати політичнічинники створення системи збалансованого бюджету, що є актуальною проблемою врозвинутих країнах. Так, Президент США Білл Клінтон підтримав ідеюконституційної поправки і запропонував свій план збалансування бюджету країнидо 2005 року. Виступаючи 23 січня 1996 року перед обома палатами Конгресу ізщорічним посланням «Про становище країни», він ще раз висловив думку,що збалансований бюджет має привести до зниження податків, процентних ставок'.Це, звичайно, зміцнить економіку, а значить, і національну безпеку.[33, c.25]
В західнихкраїнах державний бюджет не лише забезпечує акумулювання коштів, необхідних дляфінансування державної машини, використовується не тільки для частковогоперерозподілу доходів з метою підтримання сприятливого соціального клімату вдержаві, але й не в меншій мірі для різноманітних форм впливу на економічні,соціальні, національні, регіональні процеси для здійснення верховною владоювідповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державноїбезпеки. В Україні остання функція державного бюджету не лише практично невикористовується, але й не розробляється теоретично. [33, c.24]
Бюджетна політикадержави, спрямована на забезпечення національної безпеки, має наступні основнівиміри:
– встановленнячастини валового внутрішнього продукту, яка перерозподіляється через державнийбюджет;
– співвідношенняміж основними статтями витрат державного бюджету;
– співвідношення між доходами і витратами держави.Для України зберігається кризовий економічний стан.
Пріоритетниминаціональними інтересами у фінансовій сфері є:
– посиленнявзаємозв’язку фінансово-бюджетної політики та основних напрямівсоціально-економічного розвитку держави й адміністративно-територіальниходиниць;
– забезпеченнябюджетної дієздатності держави;
– забезпеченнямонетарної та валютно-курсової стабільності;
– зміцненнябанківської системи, збільшення національних заощаджень із одночаснимпідвищенням рівня монетизації та капіталізації української економіки;
– зміцненнянаціонального інвестиційного потенціалу та підвищення інноваційної активностівітчизняних підприємств;
– реформуванняфінансового ринку та забезпечення незалежності національної економіки відкон’юнктури міжнародних фінансових ринків;
– мінімізаціявпливу світових фінансових криз на фінансову систему України;
– детінізація економіки тазалучення некримінальних капіталів в інвестиційні процеси.
Сучасна динаміка суспільних процесів в Україні й світізумовлює необхідність формування адекватної, ефективної та економічно виправданоїсистеми захисту національних інтересів та забезпечення національної (в томучислі економічної і фінансової) безпеки. Стратегічною метою політикинаціональної безпеки України є забезпечення державного суверенітету татериторіальної цілісності, національної єдності на основі демократичногопоступу суспільства і держави, дотримання прав і свобод людини й громадянина,створення умов для динамічного зростання економіки, забезпечення європейськихсоціальних стандартів і добробуту населення. Як зазначається у Стратегіїнаціональної безпеки України, забезпечення прийнятного рівня економічноїбезпеки не можливе без здійснення структурної перебудови і підвищенняконкурентоспроможності національної економіки. Для цього необхідно насампередполіпшити інвестиційний клімат, зокрема шляхом забезпечення дієвого захиступрава власності, удосконалення регуляторного і корпоративного законодавства,обмеження монополізму, розвитку фінансового і фондового ринків. Одним ізнайважливіших завдань у цьому контексті є реформування податкової системи,забезпечення спрямованості фіскальної політики держави на зменшення частки усіхскладових матеріальних витрат в економіці. Необхідно підвищити ефективністьвикористання державних коштів, забезпечити дієвий державний контроль за діяльністюсуб’єктів природних монополій, прозорість використання ними фінансовихресурсів, ефективність тарифної та регуляторної політики. Заходи економічноїполітики держави слід спрямовувати також на зміцнення фінансового станусуб’єктів господарювання, забезпечення зростання їх рентабельності такапіталізації [32, c 360].
Не менш важливо забезпечити подолання тінізаціїекономіки та припинення відпливу капіталів за кордон; збалансований розвитокбюджетної сфери; внутрішню і зовнішню захищеність національної валюти, їїстабільність, захист інтересів вкладників; здійснення виваженої політикивнутрішніх і зовнішніх запозичень.
Розділ 3
Удосконалення управління бюджетним дефіцитом в Україні
3.1 Можливостіскорочення дефіциту державного бюджету в Україні
Теоретично можна виділити чотири основних напрямки подолання дефіцитубюджету:
– збільшеннядохідної частини бюджету;
– скороченнявидаткової частини бюджету;
– здійсненнявнутрішніх і зовнішніх позик;
– проведеннягрошової і кредитної емісії..
Перший напрямок — збільшення дохідної частини бюджету — може бутипов'язаний з проведенням оптимальної податкової політики, яка б стимулювалавиробників до розвитку виробництва і збільшення його обсягів. Це станепередумовою збільшення національного доходу як основного джерела поповненнябюджетних ресурсів. Сюди ж варто віднести проведення реформи заробітної плати,зростання доходів основної частини населення, що прямо пов'язано іззаінтересованістю виробників у збільшенні випуску продукції, а також ізпідвищенням платоспроможного попиту населення і, як наслідок, зростаннямобсягів виробництва і бюджетних засобів за рахунок бюджетних відрахувань.
Другий напрямок — скорочення витрат державного бюджету. Сюди вартонасамперед віднести скорочення витрат на народне господарство, зменшення домінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Винятком повинні стати лишеокремі об'єкти інфраструктури, пріоритетні напрямки у структурі промисловоговиробництва, охорона навколишнього середовища, включаючи витрати, пов'язані зліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Витрати ж, пов'язані з проведенням інноваційної політики та подальшимрозвитком виробництва, повинні бути покладені переважно на самі підприємства,які для цього можуть використовувати частину амортизаційних відрахувань,частину прибутку, а також частину дивідендів і прибутку від операцій з ціннимипаперами, банківські кредити.
На сучасному етапі економічного розвитку скорочення видаткової частинибюджету може бути пов'язане з тимчасовим скороченням витрат на соціально-культурнізаходи (освіту, охорону здоров'я тощо) і зі скороченням витрат на управління.
Скорочення видаткової частини бюджету може бути досягнуте за рахунокзменшення усіх видів дотацій, субсидій. Мова йде насамперед про скороченнядотацій підприємствам-виробникам і переділу дотацій споживачам.
Третій напрямок скорочення дефіциту бюджету — здійснення внутрішніх ізовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування дефіциту, що склався. [3, c.174]
При виробленністратегії боротьби з бюджетним дефіцитом, на мою думку, необхідно керуватисянаступним:
I. Злом дляекономіки і фінансів країни є мниме усунення дефіциту бюджету шляхом чистоматематичних операцій, тому що в цьому випадку замість «лікування»економіки її хвороба переходить у приховані форми, боротися з якими набагатоважче;
II. Балансбюджету і навіть перевищення бюджетних доходів над витратами не слід розглядатияк невід'ємну рису здорової економіки, що динамічно розвивається. Світовийдосвід показує, що на окремих етапах розвитку суспільства, в умовах специфічнихдля кожної країни, бюджетний дефіцит цілком допустимий;
III. Величинабюджетного дефіциту, про що свідчить світовий досвід, не повинна перевищуватигранично припустимого розміри, обумовленого 2-3% ВВП.
IV. Дляпокриття бюджетного дефіциту можуть використовуватися різні форми державногокредиту (як внутрішнього, так і зовнішнього). Робота друкарського верстата, щоприводить до емісії, не обумовленої потребами товарообігу, повиннарозцінюватися як міра, що грубо порушує закони грошового обігу, а тому,неприпустима.
V. Дляподолання бюджетного дефіциту необхідно «лікування» самої економіки,тому що без забезпечення динамізму в її розвитку і реально відчутноїефективності неможливо домогтися фінансової стійкості країни, які б прогресивніфінансові міри ні застосовувалися при цьому.
Перерахованіпринципи повинні обов'язково реалізовуватися при розробці конкретної програмизаходів для зниження бюджетного дефіциту і керуванню їм.
Швидка ліквідаціябюджетного дефіциту, не підкріплена реальними кроками в напрямку стабілізаціїсамої економіки лише ускладнить і без того важку фінансову ситуацію в країні,створить непотрібні перешкоди на шляху гідного виходу з кризи.
У програмуконкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включити такіміри, що з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, аз іншого, сприяли скороченню державних витрат, наприклад:
– змінанапрямків інвестування бюджетних коштів у галузі державного господарства зметою значного підвищення фінансової віддачі від кожної бюджетної гривні;
– більшшироке використання фінансових пільг і санкцій, що дозволяють повнішевраховувати специфічні умови господарювання і стимулюючих зростання суспільноговиробництва;
– збереженняфінансування лише найважливіших соціальних програм; мораторій на прийняттянових соціальних програм, що вимагають значного фінансування;
– заборонаНБУ надавати кредити урядовим структурам оформлення заборгованості державнимицінними паперами.
У світовійпрактиці для зниження бюджетного дефіциту використовується така форма, якзалучення в країну іноземного капіталу. З його допомогою вирішуються відразукілька задач:
– скорочуютьсябюджетні витрати, призначені на фінансування капіталовкладень (а значитьзменшується розрив між доходами і витратами)
– розширюєтьсябаза для виробництва товарів і послуг;
– з'являєтьсяновий платник податків (отже, збільшуються дохідні надходження в бюджет);
– поліпшуєтьсястан платіжного балансу.
Розуміючивиняткову вигідність політики залучення в країну іноземного капіталу, усікраїни, включаючи і розвиті економіки, прагнуть заохочувати імпорт капіталу.
Розробка іпослідовна реалізація мір спрямованих на збільшення доходів бюджету іскорочення його розмірів, регулювання бюджетного дефіциту, цілеспрямованекерування його розміром у сукупності з іншими економічними антикризовимизаходами дозволить стабілізувати фінансове положення нашої країни.
Слідзазначити, що проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однією знайважливіших і найсуперечливіших фінансових проблем. Під час її обговореннянерідко розглядають досвід зарубіжних країн, економіка яких функціонуєнормально і за п'яти-, і за десятивідсоткових рівнів бюджетного дефіциту щодовалового внутрішнього продукту. Однак тут слід мати на увазі, які джерела фінансуваннядефіциту бюджету Існують у цих країнах, оскільки саме вибір джерел фінансуваннядефіциту бюджету, а не його розмір сам собою має принципове значення дляфункціонування економіки [27].
Зменшитидефіцит бюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості – прострочуванняплатежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищенняподатків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер.
Упрограму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включитиі послідовно проводити в життя такі заходи, що, з одного боку, стимулювали бприплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого боку — сприяли скороченнюдержавних витрат.
3.2 Пошукефективних джерел фінансування бюджетного дефіциту в Україні
Джерелами фінансування дефіциту бюджетівс внутрішні та зовнішні запозичення. Запозичення не можуть використовуватисядля забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за виняткомвипадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.
Право наздійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах і на умовах,передбачених законом про Державний бюджет України, належить державі в особіМіністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.
При фінансуванні дефіцитубюджету за рахунок внутрішніх запозичень наслідки такої заборгованості залежатьвід економічної кон'юнктури і стану ринку праці і ринку капіталу. При наявностів населення вільних коштів і недостатності попиту на капітал з боку приватногосектора, високому рівні схованого безробіття, збільшення державних витрат, щофінансуються за рахунок внутрішніх запозичень, є чинником, який сприяєекономічному розвитку країни. У випадку, якщо уряд країни має можливістьпоширити серед населення і підприємств цінні урядові папери в розмірах,достатніх для покриття бюджетного дефіциту, означає, що збільшення державнихвитрат відбувається за рахунок скорочення особистого споживання. Такийперерозподіл напрямків використання валового продукту має переваги і непредставляє небезпеки для економічного становища країни. Однак результатиемпіричних досліджень учених показують, що в Україні зберігається низькаеластичність заощаджень по процентних ставках, а, отже, існує низькаімовірність збільшення добровільних заощаджень населення при бюджетному дефіциті.
Фінансуваннябюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх запозичень означає виникненняможливості здійснення додаткових державних видатків без обмеження поточногоспоживання та реальної інвестиційної діяльності приватного сектору. Разом зтим, повернення боргу і його обслуговування будуть відбуватися за рахунокмайбутнього виробництва, а це потребує в майбутньому відповідного збільшенняімпортованих товарів та послуг. Важливо при цьому мати на увазі, що прикредитному фінансуванні державних видатків відбувається перерозподіл у часіфінансових витрат, частина з яких прийдеться відшкодовувати майбутнімпоколінням. Це навантаження можливо перекладати дише в тому випадку, коли мовайде про видатки, ефект ви яких з'явиться через певний інтервал часу. [22 ,c. 207]
Існуваннябюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і, відеалі, збалансування доходів і витрат бюджету.
Конкретні заходидержави в цьому напрямку можуть бути різними, але в результаті усі вонизводяться до створення можливостей зростання доходів і скорочення витратбюджету. З цією метою необхідно:
– удосконалитиподаткову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень дляформування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов дляпідприємницької діяльності;
– посилитивідповідальність суб'єктів господарювання і їхніх керівників, зокрема особистомайнову і кримінальну, та дотримання вимог податкового законодавства,своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом і державними позабюджетнимифондами;
– удосконалитиінструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;
– забезпечитифінансову підтримку малого і середнього бізнесу шляхом розробки і виконанняцільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;
– ввеститвердий режим економії бюджетних коштів;
– перейтивід бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій,інвестиційних позик суб'єктам господарювання;
– ввестинауково обґрунтовану систему прогнозування показників, що беруться за основуформування доходів і витрат бюджету, використовувати при бюджетному плануваннінормативи бюджетної забезпеченості. [22, с. 209]
Як вже зазначалося раніше (у пункті1.4) також має місце варіант продажу державних активів. Приватизація крупнихпідприємств досить часто застосовується Україною, але платежі при цьомуздійснюються однократно.
Треба керуватися теоретичнимиосновами та підходами управління бюджетним дефіцитом, міркуваннями щодонаціональної безпеки задля фінансування бюджетного дефіциту. До самих же джерелтреба відноситися з остереженням та розрахунками наперед, так як кожні з нихмають як свої переваги так і недоліки.
ВИСНОВКИ
Дана курсоваробота була присвячена проблемі бюджетного дефіциту України та визначеннюможливих шляхів її вирішення.
У процесінаписання курсової роботи ми:
– визначилисутність бюджетного дефіциту, причини його виникнення та види;
– ознайомилисьз причинами виникнення дефіциту;
– ознайомилисьз теоретичними аспектами управління бюджетного дефіциту;
– дослідиливплив дефіциту бюджету на державнуекономіку;
– проаналізувалидинаміку дефіциту Державного бюджету України;
– визначили вплив бюджетного дефіциту на національнубезпеку;
– охарактеризувалиможливі джерела фінансування бюджетного дефіциту;
– визначилиможливості скорочення дефіциту державного бюджету;
Успішнефункціонування економіки будь-якої країни тісно пов'язане з оптимальнимзабезпеченням формування та виконання бюджету. Від успішного здійсненнябюджетного процесу залежить дієвість бюджетної політики, яка повинна позитивновпливати на економічну та фінансову стабільність та соціальний рівень життя у державі.
Основнимипричинами виникнення дефіциту державного бюджету в Україні є зниження обсягіввиробництва й скорочення доходів бюджету, низька податкова дисципліна,наявність значного тіньового сектора в економіці, надмірні державні витрати заокремими статтями бюджету. Ліквідація або значне зменшення зазначенихнегативних явищ є основними напрямками скорочення дефіциту державного бюджету вУкраїні.
Бюджетний дефіцитне можна однозначно відносити до розряду надзвичайних, катастрофічних подій, щей тому, що різним може бути якість, природа дефіциту. Дефіцит може бутипов’язаний з необхідністю здійснення великих державних вкладень в розвитокекономіки. У цьому випадку він відображає державне регулювання економічноїкон’юнктури, прагнення забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільноговиробництва.
Бюджетний дефіцитвимагає постійного пошуку шляхів його подолання, тобто збалансування доходів івитрат бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними,але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів таскорочення видатків бюджету.
Заразв Україні діє різноплановий монетарний устрій (визначається декілька цілейпроведення грошово-кредитної політики, які пов'язані з рівнем обмінного курсу,рівнем інфляції, обсягами окремих монетарних агрегатів). Реалізаціягрошово-кредитної політики забезпечується змішаним методом (частково звикористанням ринкових інструментів, частково — адміністративних).
Протягом2007-2009 рр. державний бюджет України не виконувався як за доходами, так і завидатками, що є чинником «хворої» економічної та політичної ситуації у країні.А для зменшення Державного бюджетного дефіциту потрібна стабільне зростанняекономічних показників та гнучкий стійкий курс політичних діянь уряду.
Можна виділити чотири основних напрямки подолання дефіциту бюджету:
— збільшення дохідної частини бюджету;
— скорочення видаткової частини бюджету;
— здійснення внутрішніх і зовнішніх позик;
Існує позитивнийвзаємозв'язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетнийдефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу у свою чергу потребуєдодаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетнийдефіцит.
Значні обсяги державного боргу, особливо зовнішнього, спричиняютьекономічну і політичну залежність держави від своїх кредиторів, що негативновпливає на національну небезпеку держави.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. ВороноваЛ.К. Бюджет державний [Текст] // Юридична енциклопедія. Т.1. А-Й. – К.: Вид-во„Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 1998. – 289 с.
2. Алісов Є.О Фінансове право [Текст]: Підручник / АлісовЄ.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С. Т.; Керівник авт. колективу і відп. ред. Л.К.Воронова. – Видання друге, виправлене та доповнене – X.: Фірма«Консум», 1999. – 496 с.
3. БазилевичВ.Д. Державні фінанси: Навч. посіб. [Текст] // В.Д. Базилевич, Л.О. Валастрик—К.: Атіка, 2002. —368 с.
4. БазилевичВ.Д. Макроекономіка: підручник [Текст] // В.Д Базилевич., К.С Базилевич. Заред. В.Д. Базилевича. — 2-ге вид., випр. — К.: Знання, 2005. — 851 с.
5. Бескид Й.М.Теоретичні підвалина дослідження суті державного бюджету України. [Текст] //Фінанси України. № 1. — 1998. — С. 16.
6. Бюджетнийдефіцит у 2009 році. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
7. ВасиликО.Д. Державні фінанси України [Текст]: Підручник.// О.Д. Василик, К.В. Павлюк—К.: НІОС, 2002. — 608 с.
8. Воронин Ю.В.: Управління державним боргом [Текст] // Економіст .-2006. — №1.- С. 14.
9. ГоробецьО.Г.: Державний борг України та його вплив на розподіл валового внутрішньогопродукту [Текст] // Актуальні проблеми економіки. – 2005. — №3.- С. 31
10. ГребенюкН.Ю. Основні віхи у формуванні та проведенні грошово-кредитної (монетарної)політики в Україні [Текст] // Вісник Національного банку України. — 2007. — №5.- С. 16
11. ГриньоваВ.М. Фінанси підприємств [Текст]: Навч. посіб. / В.М. Гриньова, В.О. Коюда. –К.: Знання-Прес, 2006. – 423 с.
12. Губар В.А.:Основні засади управління державним боргом, сформовані міжнародною практикою [Текст]// Вісник Національної академії державного управління. — 2004. — №3. – С. 7
13. ГубарВ.А.: Проблеми використання в Україні світового досвіду управління зовнішнімдержавним боргом [Текст] // Вісник Національної академії державного управління.- 2004. — №1. – С. 29-33.
14. Державнийбюджет-2008: стабільність і добробут [Електронний ресурс] // Міністерствофінансів України. -Режим доступу
15. ДержкомстатУкраїни– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Зведенібюджети України за 2007-2009 рр.
16. Джерелафінансування дефіциту бюджету//[Електронний ресурс] -Режим доступу
17. Динамікадефіциту Державного бюджету України у 2007-2009 роках [Електрон. ресурс]. — Режим доступу
18. Економічнаенциклопедія [Текст]: У 3 т. / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.:ВЦ «Академія», 2000. – Т.1 – 864 с.
19. ЗаконУкраїни “Про бюджетну систему України” № 253/95-ВР від 29.06.1995. [Текст] //Відомості ВРУ. — 1995. — № 26. С. 2
20. ЗаконУкраїни Про Державний бюджет України на 2009 рік (Відомості Верховної РадиУкраїни (ВВР), 2009, N 20, N 21-22, ст.269) [Електронний ресурс].- Режимдоступу
21. ЗражевськаН.В.: Механізм реструктуризації зовнішнього державного боргу [Текст] // ФінансиУкраїни.- 2005. — №9. С. 11.
22. Карлін М.І.Фінансова система України: навч. посіб. [Текст]– К.: Знання, 2007.– 324 с.
23. ЛютийІ.О. Грошово-кредитна політика в умовах перехідної економіки: Навч. посіб[Текст] // І.О. Лютий— К.: Артек, 1999. — 320 с.
24. Опарін В.М.Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. — 2-ге вид., доп. і перероб.[Текст] — К.: КНЕУ, 2002. — 240 с.
25. ПавловаА.А. Джерела фінансування бюджетного дефіциту [Текст] // Економіст. — 2008, — №1,- С. 76-80.
26. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжнихкраїн [Текст]: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 495 с.
27. ПетренкоІ.В. Бюджетний дефіцит в Україні та основні шляхи його подолання [Електроннийресурс]. – Режим доступу:
28. Пояснювальназаписка до звіту про виконання Державного бюджету України за 2009 рік.[Електронний ресурс] // Міністерство фінансів України.- Режим доступу
29. Реальныйбюджетный дефицит в 2009 г. // Сайт Український Фінансовий Сервер.[Електроннийресурс]. – Режим доступу:
30. РедінаН.І., Гордєєва Л.П.: Дефіцит бюджету й основні шляхи його подолання в Україні /Фінанси України, 2000 р. №5.
31. Сова О.Ю.: Сутність та види дефіциту державного бюджету [Текст] // Фінанси України. — 2005.- №9.
32. СтеченкоД.М. Державне регулювання економіки України [Текст]: Підручник. – К.: КНЕУ,2005. – 375 с.
33. СтукалоН.В. Деякі аспекти формування фінансової політики України в умовах глобалізації[Текст]// Фінанси України. — 2006. — № 1. — С. 24—30.
34. ФедосовВ.І. Бюджетний менеджмент: Підручник. [Текст] / В. Федосов, В. Опарін, Л.Сафоноватаін. — К.: КНЕУ, 2004. — 864 с.
35. Шоля І.В.Деякі проблеми виконання бюджету [Текст] // Казна.– 2006.– № 4–5.– С. 28–29.
36. Юрій С.І.Фінанси: підручник [Текст]. // С.І. Юрій, В.М. Федосов, Л.М. Алексеєнко та ін.;за ред. С… Юрія, В.М. Федосова. — К.: Знання, 2008. — 611 с.
37. Юрій С.І.Бюджетна система України [Текст]: Навчальний посібник // Юрій С.І., Бескид Й.М.— К.: НІОС. 2000 — с. 400.
Додаток А
Таблиця А.1. – Структура видатків заекономічною класифікацією у 2008–2009 рр.[33]
/>
Додаток Б
Таблиця Б.1.- Джерела фінансуваннябюджетного дефіциту в 2009 р. [34]
Млрд.
грн % ВВП Коментарі Використання казначейського рахунку 6,6 0,7 Рахунки Держказначейства в НБУ скоротилися з 7,7 млрд. грн. до 1,1 млрд.грн. Комерційні випуски ОВДП 18,8 2,0 Аукціони з ОВДП, що регулярно проводяться Міністерством фінансів Позики МВФ 37,2 4,0 Частина другого траншу і третій транш повністю направлені уряду Використання СДР 15,8 1,7 Україна отримала свою частку в глобальному розподілі СПЗ у розмірі USD 2 млрд. Рекапіталізація банків 19,6 2,1 Випуск ОВДП в капітал чотирьох держбанків (Київ, Родовід, Укргазбанк і Укрексімбанк) Рекапіталізація Нафтогазу 30,6 3,3 У два етапи: 18,6 млрд. грн і 12 млрд.грн. Викуп ОВДП у Нафтогазу (3,0) (1,0) Для оплати імпорту газу в жовтні і листопаді; за рахунок конвертації СДР «Широкий» дефіцит-2009 12,2 13,5 Офіційний дефіцит у 2009 р. 21,3 2,3
Додаток В
Таблиця В.1. — Джерела фінансування дефіциту бюджету. [40]1. Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування, а також вільний залишок бюджетних коштів із дотриманням умов, визначених цим Кодексом. (Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1086-IV від 10.07.2003) 2. Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, визначених законом про Державний бюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги. 3. Міністр фінансів України з урахуванням вимог частини другої цієї статті з метою економії коштів та ефективності їх використання має право вибрати кредитора, вид позики і валюту запозичення. 4. Витрати на погашення зобов’язань із боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов’язання та боргові зобов’язання Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, незалежно від обсягу коштів, передбачених на цю мету в законі про Державний бюджет України або рішенні про місцевий бюджет. 5. Якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачений в законі про Державний бюджет України на таку мету, Міністр фінансів України невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України невідкладно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджет України. 6. Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України.
Додаток Г
/>
Рисунок Д.1. — Валовий зовнішній борг України 2005-2009 рр.
Додаток Д
Таблиця Е.1.-Структура доходів загального фонду Державного бюджету України в 2004-2009 рр.
/>
Додаток Е
Таблиця Ж.1. — Видатки Державного бюджету України (у т.ч. загального фонду) за функціональноюкласифікацією
/>