Бюджетна політика України: стан та перспективи

Зміст
Вступ
1. Теоретико-методологічні засади формування бюджетної політики держави
2.Бюджетна політика України: оцінка, стан та її ефективність
3. Шляхи вдосконалення та перспективи розвитку бюджетноїполітики України в сучасних умовах розвитку
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Зі становленням України незалежною країною однієюз першочергових завдань постало вирішення проблеми формування ефективної державноїбюджетної політики і особливо правильного вибору в її складі пріоритетів соціально-економічногорозвитку. За часи незалежності України вироблено певні організаційно-правові засадиі методичні підходи до формування державної бюджетної політики: щороку приймаєтьсязакон про державний бюджет, який став основним фінансовим планом держави, прийнятоБюджетний кодекс України, котрий за своїм змістом є фактично бюджетною конституцієюУкраїни і вирішив багато питань, пов’язаних зі становленням і поступовим покращеннямбюджетної системи і бюджетного процесу, зроблено певні кроки на шляху бюджетноїдецентралізації.
У покращенні бюджетного процесу і бюджетної системиУкраїни приймали участь всі гілки влади: законодавча, виконавча і судова. Значнимє науковий доробок українських вчених, які багато в чому сприяли вирішенню проблемрозробки ефективної бюджетної політики. Це, насамперед, Бабич Л.М., Бескид Й.М.,Буковинський С.А., Булгакова С.О., Василик О.Д., Гальчинський А.С., Геєць В.М.,Єрмошенко М.М., Кириленко О.П., Кравченко В.І., Луніна І.О., Міщенко В.І., НауменковаС.В., Огонь Ц.Г., Опарін В.Н., Павлюк К.В., Пасічник Ю.В., Полозенко Д.В., РадіоноваІ.Ф., Сало І.В., Соколовська А.М., Жовтяк Є.Д., Юрій С.І. В їх роботах запропоновановирішення багатьох проблем удосконалення бюджетного процесу і бюджетної системив Україні. Однак вирішення проблеми формування ефективної державної бюджетної політикизалишається некомплексним.
Об’єктом курсової роботи є процес формування державноїбюджетної політики.
бюджетна політика україна
Предмет дослідження — розробка і обґрунтуваннямеханізму формування державної політики в Україні з врахуванням зарубіжного досвіду.
Метою курсової роботи є розробка теоретичних іметодичних положень і засад механізму формування державної бюджетної політики вУкраїні.
1. Згідно з поставленою метою в роботі було визначено наступнізадачі:
2. обґрунтувати в теоретичному аспекті засади функціонуваннябюджетної політики країни;
3. визначити і обґрунтувати основні реалізації бюджетноїполітики;
4. дослідити практику формування державної бюджетної політикив Україні;
5. визначити пріоритети державної бюджетної політики Україниу перехідний період;
6. визначити засади удосконалення та перспективи розвиткубюджетної політики держави.
Дослідження проводилося з використанням діалектичногометоду пізнання, логічного і історичного методів, порівняльного аналізу, економіко-статистичногометоду, методу аналізу і синтезу.
Інформаційну базу дослідження становили законодавчіта нормативно-правові акти з питань бюджетної політики. При написанні роботи проаналізованомонографії та статті вітчизняних і зарубіжних авторів з питань бюджетного регулювання.
Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів,висновку та списку використаних джерел, який містить 31 положення.
1. Теоретико-методологічні засади формуваннябюджетної політики держави
Бюджетна політика є складовою економічної політикидержави та фінансової політики. Основа бюджетної політики — розроблення напряміввикористання бюджету відповідно до засад соціально-економічного розвитку суспільства.У процесі такого розроблення держава визначає конкретні форми, методи і види організаціїбюджетних відносин. Практична реалізація бюджетної політики полягає у сукупностізаходів довгострокового (стратегічного) та короткострокового (тактичного) характеру,які здійснює держава через бюджетну систему. Отже, в узагальнено Бюджетну політикуслід розглядати з позиції як соціально-політичного, так і макроекономічного ефекту.Саме такий підхід визначає й дає змогу побачити основні суперечності бюджетної політики,а отже, дати об'єктивну оцінку механізму функціонування бюджетної системи у країні.
Соціально-політичний ефект бюджетної політики проявляєтьсяу пріоритетності реалізації економічних інтересів окремих соціальних груп населення,а також тих політичних партій, які узагальнюють інтереси цих груп та перебуваютьпри владі або йдуть до неї. Сутність цього явища в сучасних суспільно-політичнихсистемах полягає в тому, що уряд країни повинен через бюджет підтримувати прихильністьтієї частини електорату, завдяки якій він прийшов до влади, та намагатися подовжититермін каденції. Перебуваючи при владі, будь-який уряд є заручником такої ситуації,а тому бюджетна політика до певної міри завжди суперечитиме об'єктивним умовам макроекономічноїситуації у країні.
Важливою умовою ефективності бюджетної політикиє її законодавче й організаційно-правове забезпечення. В бюджетному процесі, а отжей у бюджетній політиці, повинен реалізовуватися пріоритет економічної доцільності,тобто макроекономічного ефекту над соціально-політичним ефектом.
Політика (від грец. politika) — це управління державоючи суспільна діяльність, спрямована на захист соціальних або групових інтересів,завоювання та укріплення державної влади; завдання держави та засоби, шляхи їх досягнення.Якщо переформулювати це визначення щодо бюджету, то державна бюджетна політика- це діяльність у сфері управління бюджетом, що спрямовується на досягнення державнихцілей. Цілі держави залежать від великої кількості чинників. Важливим чинником єте, що цілі бюджетної політики визначаються цілями держави. Розглянемо існуючі альтернативніваріанти визначення терміна «бюджетна політика» [21, С.14].
Згідно з визначенням Н.П. Граціонової, «бюджетнаполітика — це сукупність рішень, що приймаються органами законодавчої (представницької)та виконавчої влади, пов’язаних з визначенням основних напрямків розвитку бюджетнихвідносин і виробленням конкретних шляхів їх використання в інтересах громадян, суспільствата держави» [8, С.132].
Т.М. Ковальова та С.В. Барулін вважають, що бюджетнаполітика як організаційно-фінансова категорія "… являє собою систему заходіві дій органів влади в сфері управління бюджетним процесом на основі розвитку бюджетнихвідносин у складі загальної економічної політики, спрямованої на реалізацію всіхфункцій бюджету з метою досягнення певного на даному етапі економічного і соціальногоефекту.
В Україні термін, а відповідно й сутність бюджетноїполітики законодавчо визначаються статтею 10 Господарського кодексу України, згідноз якою бюджетна політика — це політика, спрямована на оптимізацію та раціоналізаціюформування доходів і використання державних фінансових ресурсів, підвищення ефективностідержавних інвестицій у народне господарство, узгодження загальнодержавних і місцевихінтересів у сфері міжбюджетних відносин, регулювання державного боргу та забезпеченнясоціальної справедливості при перерозподілі національного доходу [7]. Стаття 33Бюджетного кодексу України визначає основні напрями бюджетної політики на наступнийбюджетний період. У ній розписується порядок формування бюджетної політики, її затвердження,цілі і складові, що визначають бюджетний процес у цілому [4].
Сутність бюджетної політики й основні її напрямизображені на рис.1.1 і 1.2.
/>
Рис.1.1 Сутність бюджетної політики [6, С.85]
Теоретична концептуалізація бюджетної політикиполягає у тому, що ця політика є категорією надбудови. Вона обумовлюється економічнимивідносинами, економічним базисом, безпосередньо пов'язана з економікою. Співвідношеннямміж базисом і надбудовою визначаються відмінності і взаємозв'язок таких понять,як бюджет і бюджетна політика. Бюджет як об'єктивна економічна категорія і частинаекономічних відносин є елементом базису, тоді як бюджетна політика, як і політикавзагалі, становить надбудову.
Бюджетні відносини є основою бюджетної політики,визначають її зміст. Ці відносини об'єктивні, не залежать від свідомості; бюджетнаполітика є формою свідомої діяльності людей. Таким чином, бюджетна політика не можезмінювати зміст бюджетних відносин [3].
Бюджетна політика тісно пов'язана з економікою.Так, політика може впливати на економіку як позитивно, так і негативно. У зв'язкуз цим держава, формуючи бюджетну політику, зобов'язана дотримуватись таких основнихумов: урахування вимог всіх об'єктивних економічних законів і закономірностей розвиткусуспільства; вивчення і врахування попереднього досвіду господарського, фінансовогоі бюджетного розвитку; вивчення і врахування досвіду інших країн; врахування конкретногоетапу розвитку суспільства, особливостей внутрішньої та міжнародної обстановки;дотримання комплексного підходу до розроблення і реалізації заходів бюджетної політики,політики у галузі фінансів, ціноутворення, кредиту, заробітної плати тощо.
/>
Рис.1.2 Основні напрями бюджетної політики на сучасномуетапі [17, С.178]
На практиці бюджетна політика потребує правовогооформлення. Держава визначає методи, обсяги та форми формування бюджетного фонду,відображає їх у законодавчих і нормативних актах. Фінансовий апарат держави, органимісцевого самоврядування на основі чинного законодавства розробляють і видають нормативнідокументи, які дають можливість встановити єдині у державі правила формування івикористання коштів бюджетного фонду держави. Від якості та повноти правового регулюваннязалежить успішність проведення бюджетної політики.
Зміст бюджетної політики полягає у визначенні курсу,завдань і напрямів діяльності держави у сфері формування і використання коштів бюджетногофонду. Відповідно до змісту вітчизняною фінансовою наукою сформульовані найважливішізавдання бюджетної політики [29, С.254]:
розроблення науково обґрунтованої концепції розвиткубюджету як важливого інструменту регулювання соціально-економічних процесів. Цяконцепція формується на основі вивчення потреб сучасного стану суспільного розвитку,всебічного аналізу стану розвитку економіки і соціальної сфери глобальних тенденційсоціально-економічного розвитку та стратегічних пріоритетів держави;
визначення основних напрямів мобілізації й використаннябюджетних ресурсів на перспективу і поточний період; при цьому виходять із шляхівдосягнення поставлених цілей, передбачених економічною політикою, враховуючи зовнішніі внутрішні чинники, можливості зростання бюджетних ресурсів;
здійснення практичних дій, спрямованих на досягненняпоставлених цілей.
Завдання бюджетної політики як сукупності заходівдержави щодо організації та використання бюджетних відносин для забезпечення соціально-економічногорозвитку полягають у реалізації основної мети — забезпечення належного життєвогорівня населення відповідно до соціальних стандартів. Ця мета досягається шляхомоптимізації розподілу валового внутрішнього продукту між галузями економіки, територіями,соціальними групами.
На бюджетну політику впливають внутрішні і зовнішнічинники. До зовнішніх чинників відносять залежність держави від економічних взаємовідносинз іншими державами, експертних можливостей самих держав, її інтеграції зі світовимиекономічними системами. Внутрішніми чинниками вважають стан розвитку економіки,соціальної сфери, організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці, станрозвитку кредитування тощо.
Бюджетна політика має об'єктивне і суб'єктивненачала. Об'єктивне начало полягає у тому, що ця політика функціонує у реальних економічнихпроцесах, зумовлених об'єктивними економічними відносинами. Суб'єкт політики неможе обійтися без бюджетної політики, її уникнути. Тому під час формування політикисуб'єкт має детально ознайомитися з характером розподільних процесів, освоїти їхніособливості, розробити віртуальну модель політики, яка базувалася б на об'єктивнихпроцесах. Без такої роботи практичні заходи бюджетної політики будуть неефективнимиабо шкідливими [22, С.3].
Суб'єктивне начало бюджетної політики полягає урозробленні конкретних пріоритетів, напрямів, завдань і засобів реалізації бюджетнихвідносин на практиці. Об'єктивне та суб'єктивне начала є, з одного боку, важливимивзаємопов'язаними складовими єдиної бюджетної політики, а з іншого — самостійнимиелементами, перший з яких функціонує у базисі, а другий — у надбудові. Ігноруванняцих складових може мати негативні наслідки як для суб'єкта, так і для суспільствав цілому.
Залежно від періоду і характеру завдань, що вирішуються,бюджетну політику ділять на бюджету стратегію та бюджетну тактику.
Бюджетна стратегія — тривалий курс бюджетної політики,розрахований на перспективу, що передбачає вирішення глобальних завдань, визначенихекономічною стратегією. Такий курс передбачає прогнозування світових тенденцій розвиткубюджетного механізму, формування концепції створення і використання бюджетних ресурсів,окреслення принципів організації бюджетних відносин. Таким чином, бюджетна стратегія- цілісна система дій держави, спрямована на реалізацію мети, завдань та пріоритетівтривалого курсу бюджетної політики, розрахованого на тривалу перспективу, що передбачаєвирішення глобальних завдань, визначених економічною стратегією. Бюджетна стратегіямає бути складовою економічної стратегії і корелювати з політичною, соціальною,гуманітарною, військовою та іншими стратегіями держави.
Метою стратегії має бути забезпечення відповіднихцілей держави, незважаючи на втручання з боку зовнішніх сил чи обставин. В іншомувипадку стратегія може бути зведена до конкретного плану дій або послідовності їхньоговиконання, що не дасть можливості такий документ назвати стратегічним.
Розроблення бюджетної стратегії — складний творчийпроцес. Він має включати такі складові: можливість бюджетної системи (визначенняреалістичності завдань і відповідності наявних ресурсів); врахування та встановленняособливостей внутрішніх і зовнішніх зв'язків між елементами системи (визначеннядійсних причинно-наслідкових зв'язків і резервів); визначення наявних загроз здійсненнюбюджетної стратегії та об'єктивних її обмежень.
Якщо бюджетна стратегія пов'язана з вирішеннямперспективних завдань, то бюджетна тактика охоплює переважно поточні питання і спрямованана вирішення завдань конкретного етапу розвитку суспільства шляхом своєчасної зміниспособів організації бюджетних взаємовідносин, переорієнтації бюджетного механізму,перерозподілу фінансових ресурсів.
Бюджетна тактика — форма реалізації бюджетної стратегії,комплекс адаптивних заходів впливу держави на стан функціонування конкретних бюджетнихвзаємовідносин з метою надання їм параметрів, визначених завданнями бюджетної стратегії.Головною функціональною характеристикою та критеріальною ознакою тактики є самеадаптивність. Межі та орієнтири такої адаптивності задаються стратегією [31].
Якщо стратегія формується, як правило, під впливомполітичних та ідеологічних засад, то тактика безпосередньо залежить від дій державиі може мати самостійний характер. У такому випадку тактика гальмує бюджетну стратегіюабо обмежує її, спричинює неузгодженість у діях окремих інститутів державної влади,державного управління та місцевого самоврядування.
Тактичні дії держави відображаються у бюджетномузаконодавстві, нормативних актах Кабінету Міністрів України, інших органів державноївиконавчої влади та місцевого самоврядування, щорічних бюджетах, бюджетних програмах(короткострокових). Такі нормативні акти й документи конкретизують зміст бюджетноїполітики та механізм її реалізації. Тактичні дії мають бути гнучкими відповіднодо зміни поточних соціально-економічних умов і завдань.
У цілому бюджетна стратегія в діалектичній єдностіз бюджетною тактикою становить бюджетну політику держави. Таким чином, бюджетнаполітика держави — діяльність органів державної влади, державного управління тамісцевого самоврядування з визначення стратегічної мети, напрямів, завдань і пріоритетіврозвитку бюджетних відносин, засобів бюджетної тактики для їхнього досягнення, атакож застосування цих засобів.
Бюджетна політика, як всяка державна, включає адміністративно-правовій економічні інструменти механізму реалізації і впливу на ефективність перерозподілуй використання фінансових ресурсів держави. При цьому слід зауважити, що бюджетнаполітика реалізується через законодавчий процес, а тому виділяти суто адміністративно-правовічи економічні інструменти в її механізмі ми не маємо підстав. До того ж кожен ізцих інструментів має не лише законодавче, інституційне й адміністративне забезпеченнята супровід, а й економічні наслідки, тобто опосередковано впливає на економічнуповедінку суб'єктів бюджетних відносин [21, С.16].
До адміністративно-правових інструментів ми зараховуємоті законодавчо визначені норми, які регламентують перерозподіл грошових доходівгромадян і суб'єктів підприємницької діяльності, а також фінансування видатків черезбюджетний механізм. Як правило, ці норми в більшості країн стандартизовані на довгостроковийперіод чинною законодавчою базою та якщо й підлягають корекції, то тільки післяпевної процедури суспільного обговорення й узгодження. Адміністративно-правові інструментипов'язані з реалізацією суспільно-політичної складової бюджетної політики, вонименш динамічні, а їх завдання полягає передусім у забезпеченні стабільності й узгодженостівзаємовідносин держави й окремих соціальних груп населення.
Виділення й обґрунтування економічних інструментівмеханізму бюджетної політики базується на ефективності використання самого бюджетногомеханізму стосовно тих змін, які пов'язані з динамікою макроекономічної ситуації,тобто застосування тих чи інших економічних інструментів зумовлюється циклічністюекономічного розвитку, кон'юнктурою ринку, а отже, адаптацією бюджетної політикидержави до тенденцій і закономірностей його розвитку.
Цей підхід дає змогу виділити такі основні економічніінструменти бюджетної політики:
1) оптимізація структури доходів бюджету;
2) оптимізація структури видатків бюджету;
3) зміна політики міжбюджетних відносин;
4) дефіцит бюджету й державний кредит. Даний інструментарійзгідно з чинним законодавством може щорічно застосовуватися при формуванні й реалізаціїбюджетного процесу, адаптуючи бюджетну політику до реальної економічної ситуаціїу країні. Таким чином, бюджетну політику можна використовувати як ефективний механізмвпливу на макроекономічні процеси в цілому.
До основних засад проведення бюджетної політикив Україні належать: збільшення обсягу грошових надходжень до доходів бюджету; скороченнявзаємозаліків та інших негрошових витрат; оптимізація видатків державного бюджету;обмеження зростання державного боргу; скорочення дефіциту державного бюджету; зміцненнямісцевих бюджетів та ін. Організація та ефективність проведення такої політики впливаютьна інфляційні процеси, валютний курс, обсяги і напрями використання кредитних ресурсів,залучення іноземних капіталів, державний борг, розвиток окремих галузей економіки,фінансування підприємницької діяльності та ін.2. Бюджетна політика України: оцінка,стан та її ефективність
За останні роки (2004-2010) бюджетна політика вУкраїні під впливом політичних та організаційних чинників зазнала значних змін.При цьому вона не відзначалася стабільністю та послідовністю. Зміни у складі урядовихкоманд призводили не тільки до запровадження різних важелів її реалізації. Суттєвікорективи вносилися також у визначення цілей та пріоритетів бюджетної політики.Це стало основою різноспрямованого її впливу на розвиток економіки та розв'язаннясоціальних проблем в Україні.
За цей період відзначалося зниження результативностібюджетної політики, передусім у сфері розвитку економіки. Мало місце різке погіршенняпоказників економічної динаміки. Намагання розв'язати гострі соціальні проблемишляхом істотного збільшення обсягів перерозподілу ресурсів через державний бюджетбез забезпечення реального підґрунтя для досягнення цієї мети не дало очікуваногорезультату. Натомість У здійсненні бюджетної політики стали активніше використовуватисяадміністративні важелі; значно загострилися проблеми фінансового розвитку місцевогосамоврядування; знизилася ефективність міжбюджетного регулювання. Наслідком сталопогіршення не лише економічного, а й соціального розвитку країни: темпи зростанняВВП скоротилися в 4,65 разу й досягли рівня вдвічі меншого, ніж у країнах ЄС, спостерігалосяпідвищення номінального обмінного курсу гривні, зріс індекс споживчих цін, значнозбільшилося податкове навантаження, погіршилася ситуація й у сфері інвестиційноїдіяльності. Результатом стало зниження темпів приросту реальних доходів населення[15].
Слід наголосити, що такі зміни супроводжувалисязменшенням прямого й гарантованого державного боргу, а також підвищенням пенсійнихвитрат і зарплати в державному секторі економіки. Проте скорочення боргу за умовістотного зменшення приросту ВВП і погіршення багатьох інших ключових показниківрозвитку країни навряд чи можна віднести до позитивних результатів. А що стосуєтьсяпенсійних витрат та заробітної плати в державному секторі економіки, то зростанняцих показників значною мірою було нівельовано ростом споживчих цін та ревальвацієюкурсу гривні.
За таких умов постало питання переорієнтації бюджетноїполітики на нові цілі та пріоритети. Уряд підкреслив необхідність переходу від моделіекономічного розвитку орієнтованого на стимулювання споживання, до моделі стимулюванняінвестиційної активності й розвитку вітчизняного виробництва. Для цього, на йогопереконання, слід проводити активну політику підтримки національного виробника,вітчизняного експорту й розвитку імпортозамінного виробництва [13].
За допомогою бюджетноїполітики здійснюється цільове спрямування коштів. Важливою складовою бюджетної політикиє здійснення збалансованих міжбюджетних відносин. Слід зазначити що саме ефективнопобудовані міжбюджетні відносини впливають на темпи економічного зростання, що єдосить актуальним на сьогоднішній день.
Ефективність бюджетноїполітики слід оцінювати за ступенем виконання нею належних функцій. З огляду наце, ефективність бюджетної політики на сьогодні розглядається, по-перше, з точкизору виконання державного бюджету, по-друге — з точки зору впливу на соціально-економічнуситуацію в країні [17, С.178].
Підсумки 2009 рокузасвідчили, що розвиток економіки України відкинуто на чотири роки назад — реальнепадіння ВВП було одним з найвищих у світі та становило «мінус» 14,8 відсотка.Обсяги промислового виробництва скоротились на 21,9 відсотка до рівня нижче, ніжна кінець 2004 року. Фінансовий результат (сальдо) підприємств від звичайної діяльностідо оподаткування у 2009 році вперше за всю історію статистичних спостережень Українибув негативним та становив «мінус» 42,4 млрд. гривень. Реальна заробітнаплата скоротилася на 9,2 відсотка, чого не спостерігалось з 2000 року, а заборгованістьіз заробітної плати зросла на 23,9 відсотка. Рівень безробіття населення зріс більшеніж на третину до 8,8 відсотка. Скорочення доходів населення на тлі падіння довіридо банків призвело до відтоку депозитних коштів з банківської системи — у квітні2009 року обсяг депозитів зменшився на 45,8 млрд. грн. порівняно з кінцем 2008 року,а в цілому за 2009 рік — на 30 млрд. гривень. Готівковий курс гривні до долара СШАдевальвував більш ніж вдвічі (з 4,46 гривень за долар США у травні 2008 року до9,93 гривень за долар США у грудні 2008 року), при цьому середньорічний офіційнийкурс гривні до долара США у 2009 році девальвував на 47,8 відсотка. Міжнародні валютнірезерви за 2009 рік скоротилися на 5 млрд. дол. США та у лютому 2010 року були доведенідо мінімуму — 24,1 млрд. доларів США [23].
2009 рік був однимз найневдаліших бюджетних років за часи незалежної України — фінансова криза танепрофесійність попереднього Уряду призвели до того, що розпис доходів Державногобюджету України у 2009 році був недовиконаний на 45,6 млрд. грн., або на 17,9%,надходження порівняно із 2008 роком скоротились на 22,0 млрд. грн., або на 9,5 відсотка.В 2009 році реальний дефіцит державних фінансів (з урахуванням дефіциту зведеногобюджету, рекапіталізації банків, поповнення статутних фондів НАК «НафтогазУкраїни», незаконного вилучення обігових коштів підприємств через фіскальнусистему, недофінансування інвестиційних програм, боргу вугільних підприємств передПенсійним фондом, відволікання коштів місцевих бюджетів з єдиного казначейськогорахунка для надання позичок Пенсійному фонду та інших складових прихованого дефіциту)сягнув 169,2 млрд. грн., або 18,5 відсотка ВВП. Залишок коштів на єдиному казначейськомурахунку станом на 1 січня 2010 року становив 1,1 млрд. гривень.
Починаючи з квітня-травня2010 року, відновились тенденції до економічного зростання та стабілізації економічноїситуації після кризових років. Обсяги промислового виробництва у 2010 році зрослина 11 відсотків, що є найвищим показником з 2004 року.
Реалізація новим урядомантиінфляційних заходів, вчасне усунення дисбалансів на продовольчих ринках, виваженістьбюджетної та монетарної політики дали змогу стабілізувати цінову ситуацію. У 2010році вперше за останні сім років було досягнуто однозначного значення показникаінфляції — 9,1 відсотка і це при тому, що вже за перший квартал попередники залишилиу спадок 4,7 відсотка інфляції.
Підвищення підприємницькоїактивності, активна державна політика щодо повернення на експортні ринки, отриманнязнижки на імпортований природний газ забезпечили високий позитивний фінансовий результатвід звичайної діяльності підприємств. Зростання прибутків підприємств за січень-листопад2010 року становило 43,6 відсотка.
Пожвавлення виробництва,поліпшення ситуації на ринку праці та виконання всіх запланованих соціальних видатківбюджету сприяло реальному зростанню доходів населення. Реальна заробітна плата збільшиласяна 10,2 відсотка, що дало змогу перевищити її докризовий рівень. Одночасно зменшивсярівень заборгованості із заробітної плати (на 17,3 відсотка) та рівень безробіттянаселення. Приріст обсягу депозитів досягнув рівня 2007-2008 років та становив 86,1млрд. гривень [15].
З метою створення стимулівдля подальшого розвитку реального сектору економіки Національний банк України в2010 році тричі знижував облікову ставку (з 10 серпня 2010 року її було встановленона рівні 7,75 відсотка річних, що є найнижчим рівнем з 2004 року). Міжнародні валютнірезерви у 2010 році зросли на 8,1 млрд. дол. США до 34,6 млрд. доларів США.
В результаті зростанняекономіки, наведення порядку в адмініструванні податків та удосконалення окремихнорм оподаткування у 2010 році надходження до державного бюджету збільшилися на22,6%, в тому числі до загального фонду на 32,5% порівняно з 2009 роком (без врахуванняпогашення простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ, утвореної попереднімУрядом у 2008-2009 роках, у сумі 16,4 млрд. гривень). Всього до Державного бюджетуУкраїни у 2010 році, без врахування погашення простроченої заборгованості з відшкодуванняПДВ, надійшло 257051,1 млн. грн., у тому числі до загального фонду — 207472,7 млн.гривень.
Рівень виконання плановогопоказника, затвердженого Верховною Радою України (без врахування погашення заборгованостіз відшкодування ПДВ минулих періодів), дорівнював 100,8 відсотка, проти 85,5 відсоткау 2009 році.
Власні надходженнябюджетних установ до спеціального фонду державного бюджету в 2010 році дорівнювали22078,6 млн. грн., порівняно із 2009 роком надходження з цього джерела зросли на7,4% (або на 1513,4 млн. гривень).
Виконання державногобюджету за видатками у 2010 році здійснювалося відповідно до Закону України«Про Державний бюджет України на 2010 рік», на основі принципів програмно-цільовогометоду та було спрямовано на реалізацію місії бюджету та досягнення встановленихцілей.
З метою досягненнясистеми цінностей, що була покладена в основу бюджету 2010 року, під час виконаннябюджету за видатками було посилено соціальний захист громадян через підвищення соціальнихстандартів, які профінансовані у повному обсязі, забезпечено підтримку стійкогоекономічного зростання шляхом збільшення капітальних видатків та реалізації інфраструктурнихпроектів.
За економічною класифікацієюстатей видатків найбільш значне зростання у 2010 році зафіксоване за [15]:
· видатками на виплату процентів (доходу за зобов’язаннями)- на 68% до 16639,5 млн. грн., що пояснюється різким збільшення державного боргупопереднім Урядом;
· видатками на оплату комунальних послуг та енергоносіїв- на 34,2% до 4164,3 млн. грн., що пов’язано зі зростання цін на енергоносії черезневигідні газові угоди, підписані попереднім Урядом;
· видатками на виплату пенсій і допомог — на 33,3% до66074,0 млн. грн., що стало наслідком реалізації політики нового Уряду щодо підвищеннясоціальних гарантій;
· видатками на поточні трансферти органам державного управлінняінших рівнів — на 21,9% до 75362,9 млн. грн., що пов’язано із пріоритетною увагоюнового Уряду до розвитку регіонів;
· видатками на дослідження і розробки, видатками державного(регіонального) значення — на 19% до 28078,4 млн. грн.;
· капітальними видатками — більш як вдвічі до 21057,1млн. грн., що пояснюється політикою нового Уряду щодо переходу до інноваційно-інвестиційноїмоделі розвитку та значною мірою пов’язано із надолуженням відставання від графікапідготовки до Євро-2012, допущеного попереднім Урядом.
Що стосується виконанняДержавного бюджету та за останні роки динаміка недовиконання (дефіциту) постійнозбільшується, що можна побачити з таблиці 2.1.
Таблиця 2.1. Динаміка дефіциту бюджету України, 2004 — 2010рр., % від ВВП [20] Рік 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 % від ВВП 2,9 1,8 0,7 1,4 2,6 3,1 5,6
Як бачимо з таблиці,на сьогоднішній день показник дефіциту держбюджету є найвищим починаючи з 2004 року,де він становив 2,9%.
Слід зазначити, щоефективність бюджетної політики характеризується низкою показників, таких як: динамікаВВП і обсягу виробництва, рівень цін, динаміка валютного курсу, рівень зайнятості.На жаль поліпшення цих показників в останні роки не є характерним для України, щоговорить про неефективну бюджетну політику уряду.
В цілому, в Україні за попередньою оцінкою Держкомстатувідбулося зростання ВВП на 4,2 відсотка порівняно з 2009 роком (падіння у 2009 роцістановило 14,8 відсотка), що видно з рис.2.1 [23].
В цілому у 2010 році в Україні, основною причиноювідновлення економічного зростання, крім фактору низької бази, було покращення зовнішньоекономічноїкон’юнктури та розширення внутрішнього попиту.
/>
Рис.2.1 Внески сукупного внутрішнього, зовнішньогопопиту та імпорту до приросту ВВП у 2005-2010 роках, відсоткові пункти [23]
 
Джерело: Держкомстат
Однак, зростання сукупного внутрішнього попитувідбувалось в основному за рахунок зростання споживчого попиту, в той час як інвестиційнийпопит залишався обмеженим.
Проводячи міжнародні порівняння ВВП слід зазначити,що Україна потрапила до групи країн світу, в яких у 2010 році відбувалось відновленняекономічного зростання (табл.2.1.).
Так, за даними Євростату у 2010 році ВВП ЄС-27збільшився на 1,8 відсотка порівняно з 2009 роком. Зафіксоване зростання свідчитьпро поступовий вихід із рецесії, якому сприяла проведена економічна політика урядамиєвропейських країн.
Таблиця2.2. Індекси фізичного обсягу ВВП по окремих країнах світу, у відсотках порівняноз попереднім рокомКраїна 2005 2006 2007 2008 2009 2010 Швеція 3,2 4,3 3,3 -0,6 -5,3 5,5 Україна 2,7 7,3 7,9 2,3 -14,8 4,2 Японія 1,9 2,0 2,4 -1,2 -6,3 3,9 Польща 3,6 6,2 6,8 5,1 1,7 3,8 Німеччина 0,8 3,4 2,7 1,0 -4,7 3,6 Фінляндія 2,9 4,4 5,3 0,9 -8,2 3,1 США 3,1 2,7 1,9 0,0 -2,6 2,8 Швейцарія 2,6 3,6 3,6 1,9 -1,9 2,6 Данія 2,4 3,4 1,6 -1,1 -5,2 2,1 ЄС-27 2,0 3,2 3,0 0,5 -4,2 1,8 Нідерланди 2,0 3,4 3,9 1,9 -3,9 1,7 Литва 7,8 7,8 9,8 2,9 -14,7 1,3 Великобританія 2,2 2,8 2,7 -0,1 -4,9 1,3 Словенія 4,5 5,9 6,9 3,7 -8,1 1,2 Норвегія 2,7 2,3 2,7 0,8 -1,4 0,4 Іспанія 3,6 4,0 3,6 0,9 -3,7 -0,1 Румунія 4,2 7,9 6,3 7,3 -7,1 -1,3 Ісландія 7,5 4,6 6,0 1,4 -6,9 -3,5
Джерело: Eurostat, Держкомстат
В той же час, залишились країни, у яких за підсумками2010 року спостерігалися рецесійні процеси в економіці. Наприклад, падіння ВВП вІсландії становило 3,5 відсотка, Румунії — 1,3 відсотка, Іспанії — 0,1 відсотка.
Що стосується валютного ринку, то тут в січні спостерігаласявідносна стабільність гривні, чому сприяло перевищення надходжень іноземної валютинад переказами від нерезидентів. Протягом місяця Національний банк згладжував коливаннякурсу гривні на міжбанківському валютному ринку за допомогою проведення інтервенційз купівлі-продажу іноземної валюти — позитивне місячне сальдо інтервенцій склало255,5 млн. дол. США (у грудні 2010 року «мінус» 613,1 млн. дол. США)(рис.2.2.).
/>
Рис.2.2 Динаміка офіційного курсу гривні до долараСША та інтервенції НБУ у 2008 — 2011р. [23]
Стратегічна ефективністьбюджетної політики залежить від того, яким чином вона пов’язана з іншими складовимиекономічної політики, а насамперед — з грошово-кредитною політикою. На сьогоднігрошово-кредитна політика в Україні спрямована на забезпечення соціальних виплат,в таких умовах її ефективність різко знижується через загрозу ажіотажного зростанняінфляційних очікувань. При оцінці ефективності бюджетної політики також використовуютьфіскальну ефективність бюджетної політики.
Тому, невідкладнимизавданнями для урядів є здійснення додаткових заходів, що мають забезпечити істотнерозширення фінансової бази, насамперед — за рахунок прискорення темпів виробництвата використання сприятливої внутрішньої і зовнішньоекономічної кон’юнктури, поглибленнябюджетної реформи. Критерієм ефективності бюджетної реформи має стати конструктивнийвплив бюджетів на реалізацію базових завдань економічних та соціальних перетвореньяк у середньостроковій, так і довгостроковій перспективі. Відповідно до світовоїпрактики бюджет має стати основним інструментом економічної політики. Насамперед,він має сприяти підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної економіки, зміцненнюполітичної та соціальної стабільності у країні.
 3. Шляхи вдосконалення та перспективирозвитку бюджетної політики України в сучасних умовах розвитку
Досягнення головної мети бюджетної політики передбачаєзбільшення реальних доходів громадян, поліпшення якості товарів і послуг, що надаютьсянаселенню, створення належних умов для здобуття освіти, охорони здоров’я, підвищеннякультури, захисту конституційних прав, охорони навколишнього природного середовищата ін. Для розв’язання таких завдань потрібно забезпечити поступальний розвитокпідприємницької діяльності, прискорення економічного зростання, досягнення повноїзайнятості, стримування інфляції, активізацію інвестиційної діяльності тощо.
Зрозуміло, що бюджетна політика не спроможна розв’язативсі перелічені проблеми. Тому основними напрямами бюджетної політики держави насучасному етапі є [3]:
· створення соціально — орієнтованої ринкової економіки;
· стабілізація економічного середовища як передумови розвиткубізнесу;
· досягнення довготривалого економічного зростання;
· підвищення життєвого рівня населення.
Нині в Україні одним із надзвичайно важливих завданьу галузі бюджетної політики є не допущення подальшого зниження рівня життя найменшзабезпечених і найуразливіших верств населення. Держава має гарантувати, що життєвийрівень населення не впаде нижче від прожиткового мінімуму. В умовах дефіциту коштівдля забезпечення потреб у соціальній сфері необхідне жорстке нормування розподілунаявних у державі фінансових ресурсі, що має ґрунтуватися на об’єктивній системіпоказників державних соціальних стандартів і соціальних норм, розрахованих з оглядуна мінімальні потреби та можливості суспільства на конкретному етапі розвитку.
Важливим завданням бюджетної політики у сфері розвиткуекономіки є створення умов для активізації інвестиційної активності. Це стосується,насамперед, збільшення обсягу інвестиційної діяльності держави, а також недержавнихвітчизняних та зарубіжних інвесторів. Ще одне завдання, яке потребує вирішення,- запровадження в Україні середньострокового бюджетного планування, що дасть змогускладати реальніші плани інвестиційної діяльності держави з розподілом за ними відповіднихресурсів для повного забезпечення їх реалізації. Розробка та прийняття таких планівє переходом до вищого ступеня бюджетного планування, тому вона потребує детальногообґрунтування та узгодження середньострокових планів із поточними [6, С.87].
Від виваженого вибору напрямів розвитку бюджетноїполітики значною мірою залежить загальний соціально — економічний розвиток держави.
Політика діяльності держави на міжнародних фінансовихринках повинна формуватися з урахуванням пріоритетності необхідності погашення зовнішньогодержавного боргу, а не залучення нових запозичень. Усі види довгострокових позикорганів державної влади, включаючи запозичення на ринку державних цінних паперіві єврооблігацій, повинні направлятися на збільшення інвестицій, тим самим має бутистворена основа для повного і своєчасного обслуговування державного зовнішньогоборгу. В свою чергу доцільно щоб розмір внутрішніх запозичень визначався виходячиз оптимального варіанту запозичень на зовнішньому ринку і з урахуванням необхідностізменшення навантаження на внутрішній фінансовий ринок з метою спрямовування вільнихкоштів суб'єктів господарювання в реальний сектор і створення умов для активізаціїінвестиційного процесу.
Перехід на якісно новий рівень управління видаткамидержавного бюджету передбачає підвищення ефективності витрат бюджетних коштів, оптимізаціюбюджетних дотацій та субвенцій, підвищення соціальної спрямованості видатків. Томубюджетна політика в області видатків повинна здійснюватися з урахуванням подальшоїоптимізації бюджетних асигнувань. Обов'язковою є реалізація принципу пріоритетностінапрямків соціально-економічного розвитку, тому державні ресурси повинні спрямовуватисяу пріоритетні галузі, від яких залежить соціальна захищеність населення, національнабезпека, реалізація структурних перетворень. Важливо при цьому, щоб державні інвестиціїспрямовувалися на підтримку перспективних напрямків, здатних забезпечити переорієнтаціювітчизняної промисловості із сировинної на високотехнологічну. За цих умов витратибюджету в цілому сприятимуть реалізації структурних перетворень щодо [10, С.26]:
· реформування соціальної сфери, яка включає проведенняпенсійної реформи, модернізацію освіти, а також перетворення в системі охорони здоров'ята у сфері культури;
· реформування армії і правоохоронних органів;
· модернізації економіки шляхом створення сприятливогоінвестиційного і підприємницького клімату, проведення стимулюючої економічне зростаннямакроекономічної політики, а також здійснення структурної перебудови економіки;
· формування цивілізованого ринку нерухомості;
· здійснення реформи природних монополій.
Проведення скоординованої економічної і фінансовоїполітики Уряду і місцевих органів влади, а також посилення централізації в прийняттірішень з державних фінансів дозволить підвищити керованість і ефективність фінансовихпотоків, що перерозподілятимуться через зведений бюджет.
З огляду на це міжбюджетні відносини будуватимутьсяв напрямку забезпечення єдиної, спрямованої на підвищення збалансованості бюджетівз урахуванням змін щодо адміністративно-територіального устрою державної бюджетноїполітики через:
· безумовне дотримання положень законодавства, виконанняугод, що укладаються між державою і суб'єктами місцевого самоврядування;
· недопущення нарощування бюджетної кредиторської заборгованості;
· посилення бюджетного адміністрування власних доходівбюджетних установ;
· якісне удосконалення казначейської системи виконаннябюджетів, передусім місцевого самоврядування.
Посилення ролі бюджетного планування повинне відбуватисьшляхом розробки середньострокових бюджетних планів, узгоджених з завданнями державнихцільових програм та стратегічних річних планів діяльності органів виконавчої владиза окремими напрямками. Усі бюджетні програми повинні виконуватись в рамках бюджетнихпризначень головних розпорядників бюджетних коштів.
Посилення ролі державного фінансового контролюза повнотою надходження і цільовим характером витрат бюджетних коштів передбачаєвведення порядку обов'язкової публікації звітів про виконання бюджетів усіх рівніві забезпечення відкритості процедур розміщення державних замовлень. Для реалізаціїпоставленої задачі продовжиться розвиток органів Державного казначейства і контрольно-ревізійноїслужби України. Водночас має бути запроваджений жорсткий контроль державних фінансів,який відповідав би принципам і нормам фінансового контролю в країнах ЄС [13].
Для посилення державного регулювання бюджетноїполітики слід створити окремий закон який би регламентував засади формування єдиноїбюджетної політики держави.
Застосування таких засобів здійснюється відповіднодо етапів формування бюджетної політики, що регламентуються Бюджетним кодексом.Технологія ж бюджетної політики повинна знайти своє відображення в окремому законодавчомудокументі на зразок закону і мати свої витоки в концепції економічного і соціальногорозвитку держави. Поки що такого комплексного документу, в якому б визначалась економічнастратегія України з урахуванням основних перспективних напрямків розвитку фінансовихвідносин в системі зведеного бюджету, як основної ланки державних фінансів, не розроблено[18, С.356].
На сьогодні основним завданням уряду є стимулюванняінвестиційної активності підприємців і населення, створення сприятливих умов длязародження нового бізнесу й активізації грошових доходів через фінансово-кредитнийринок. У цей період особливо важливо об'єднати цілі бюджетної, фіскальної і грошово-кредитноїполітики з ідеологією і пріоритетами соціально-економічної політики держави. Нанашу думку, дієвість цього підходу, а відповідно й ефективність бюджетної політики,залежатиме від виконання таких умов:
1) централізація й відповідальність влади, що даєзмогу виключити політичний популізм як чинник прийняття й реалізації, можливо, непопулярних,але необхідних заходів щодо економії всіх бюджетних витрат, їх реструктуризаціїз позицій досягнення макроекономічного ефекту;
2) законодавче закріплення програми виходу із кризита отримання урядом від суспільства, політичних партій, опозиції лага довіри наперіод подолання кризових явищ;
3) прийняття до реалізації науково обґрунтованої,з реальними довгостроковими загальнодержавними проектами, стратегії соціально-економічногорозвитку країни та бюджетної стратегії;
4) оптимізація структури доходів і видатків державногобюджету, обсягів дефіциту державного бюджету й державного кредиту з позицій реалізаціїнаслідків економічної кризи та водночас цільових проектів і пріоритетів бюджетноїстратегії;
5) розроблення механізму системи дієвого фінансовогоконтролю та персональної відповідальності за цільовий характер і ефективність використаннябюджетних коштів.
Ефективність соціально-економічної, бюджетної політикив Україні в умовах загострення політичних суперечностей в першу чергу залежить відполітичної волі керівництва країни, усвідомлення пріоритетності загальнодержавних,загальнонаціональних інтересів і створення ефективного механізму їх реалізації черезіснуючі інститути фінансової системи, наявності відповідного правового поля й відповідальностікожного урядовця насамперед перед громадянами України. На сьогодні нам необхіднопередусім подолати період політичного хаосу й безвідповідальності, зберегти та зміцнитидержавність. Саме такий підхід повинен бути визначальним у процесі подолання суперечностейу реалізації бюджетної політики держави.
Висновки
В результаті проведеного дослідження ми прийшлидо наступних висновків:
1) Бюджетна політикає ключовим інструментом фінансування інвестицій в технічні, інституційні інновації,в людський капітал, що значно підвищує конкурентоспроможність національної економіки;
2) бюджетна політикамає забезпечувати комплекс позитивних факторів, які сприяють поліпшенню параметрівринкової діяльності, інноваційній активності, товарній диверсифікації на міжнароднихринках, зрештою глобальній ринковій експансії;
3) важливим виміромконкурентоспроможності є формування за допомогою бюджетних важелів соціального профілюінформаційної економіки, класу інноваторів, широких верств соціуму, які заінтересованів інноваціях та які формують попит на інновації;
4) за сучасних умовфункція перерозподілу ВВП через бюджет набуває цілковито нового значення. Фіскальнуполітику слід орієнтувати на стимулювання підприємницької активності та пошук новихформ державно-приватного партнерства в інвестуванні транспорту, інфраструктури тощо.Антикризові механізми повинні передбачати створення стабілізаційного фонду для підтримкифінансової стійкості економіки, скорочення витрат, в тому числі соціальних, поточноїзбалансованості бюджетів усіх рівнів;
5) в Україні посилилисьнегативні тенденції непослідовності в розробці та реалізації бюджетної політики,про що свідчать значні відхилення фактичних бюджетних показників від запланованих,незважаючи на їх коригування до чотирьох разів на рік, а також переважне спрямуваннябюджетних видатків на поточні цілі та низький рівень інвестиційної активності держави;
6) бюджет України неповністю виконує функцію фінансового забезпечення цілей соціально-економічного розвиткукраїни, що мають стратегічний характер та спрямовані на зміцнення конкурентних перевагдержави;
7) головним в подальшомуреформуванні бюджетної політики буде укріплення законодавчої бази про державнийбюджет. Надійні правові норми повинні регламентувати формування i витрачання бюджетнихкоштів, бюджетний процес має відбуватися виключно згідно з бюджетними законами.У наповненні бюджету мають брати участь всі суб’єкти господарської діяльності, адержавні фінанси — орієнтуватися на виконання як фіскальної функції, так і стимулюючоїта регулюючої.
Список використаних джерел
1. Алексєєв І.В., Ярошевич Н.Б., Чушак-Голобородько А.М.Бюджетна система: Навч. посіб. — К.: «Хай — Тек Прес», 2007. — 368 с.
2. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії. Вступдо фінансової науки / За наук. ред.В.М. Федосова. — К.: Либідь, 2000. — 654 с.
3. Бойко З., Юрій С. Основні напрями бюджетної політикита перспективи її розвитку // Економіка України. — 2008. — №39 (2854).
4. Бюджетний Кодекс України вiд 08.07.2010 № 2456-VI.[Електронний ресурс] — Режим доступу: zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=2456-17
5. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. — К.: НІОС.- 2000. — с.416.
6. Величко О.В. Бюджетна політика та особливості її формуванняв умовах нестабільності соціально-економічного розвитку. // Економічний вісник Донбасу.- 2010 — №1 (19) с.83-87.
7. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003№ 1798-ХІІ // ВВР. — 2003. — № 18
8. Грационова Н.П. Совершенствование механизмов формированияэффективной бюджетной политики региона // Проблемы совершенствования бюджетной политикирегионов и муниципалитетов России и стран Северной Европы: Материалы Пятой ежегод.междунар. науч-практ. конф. — Петрозаводск, 2005. — Кн.1. — 246 с.
9. Дем’янишин В.Г. Теоретична коцептуалізаціябюджету держави // Актуальні проблеми економіки. — 2007. — № 9. — С.3-11.
10. Дем’янюк А.В. Фіскальний федералізмта проблеми збалансованості бюджетів / А.В. Дем’янюк // Фінанси України. — 2005.- № 10. — С.23-28.
11. Державна фінансова політика тапрогнозування доходів бюджету України / М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко, Т.І. Єфименкота ін. — К.: НДФІ, 2004. — 712 с.
12. Державний бюджет і ефективністьекономіки / А.А. Чухно — К.: НДФІ, 2006, випуск 2 (35). — С.26-32.
13. Жибер Т. Бюджетна політика України // Фінанси України.- 2009. — №8.
14. Закон України «Про Державний бюджет на 2011 рік»[Електронний ресурс] — Режим доступу: zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=2857-17
15. Інформація Міністерства фінансів України щодо виконанняДержавного бюджету України за 2010 рік. [Електронний ресурс] — Режим доступу: www.minfin.gov.ua/control/publish/article/main? art_id=285530&cat_id=285529
16. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР зі змінамита доповненнями. [Електронний ресурс] — Режим доступу: zakon1. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=254%EA%2F96%2D%E2%F0
17. Костишина О. Бюджетна політика України: стан та перспективирозвитку // Економічний аналіз. — 2008. — №3. — С.177-179
18. Кульчинський М., Ванькович Д., Заплатинський М. Вдосконаленнябюджетної політики України в умовах застосування програмно-цільового методу адмініструваннядержавних видатків. // Формування ринкової економіки в Україні. — 2009. — № 19.с.352-357.
19. Лисяк Л.В., Чугунов І.Я. Бюджена система в інстутиційномусередовищі суспільства // Фінанси України. — 2009. — №11. — С.3-11
20. Любич А., Харазішвілі Ю. Про взаємозв’язок дефіцитубюджету та макроекономічних показників в Україні // Економіка України. — 2008 — №5.
21. Лютий І.О. Теоретико-методологічні засади бюджетноїполітики держави // Фінанси України — 2009 р. — № 12 — С.13-19
22. Лютий І.О., Демиденко Л.М. Формування бюджетної політикиекономічного зростання. // Фінанси України. — 2006. — №10. — С.3;
23. Місячний макроекономічний огляд // Департамент макроекономіки.- 2011. — № 2 (63);
24. Павлюк К.В. Бюджет і бюджетнийпроцес в умовах транзитивної економіки України: Монографія. — К.: НДФІ, 2006.
25. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжнихкраїн: Навч. посібник. — К.: Знання-Прес, 2002. — 495 с.
26. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Основнінапрямки бюджетної політики на 2011рік» від 04.06.2010 року №2318-VI. [Електроннийресурс] — Режим доступу: zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=2318-17
27. Постанова Кабінету Міністрів України «Про схваленняДекларації цілей та завдань бюджету на 2011 рік (Бюджетної декларації)» від19.04.2010 року №315. [Електронний ресурс] — Режим доступу: zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=315-2010-%EF
28. Програма економічних реформ на 2010-2014рр. [Електроннийресурс] — Режим доступу: www.dt.ua/img/st_img/2010/800/Programa_reform_FINAL_1. pdf
29. Фещенко А.В., Проноза П.В., Кузьминчук Н.В. Бюджетнасистема України. Навч. пос. — К.: «Кондор», 2008. — 440 с.
30. Юнаків Р.А. Підсумки виконання державного бюджету України/ Р.А. Юнаків // Всеукраїнське видання «Казна». — 2008. — №4 — 5 (79).- С.5.
31. Юрій С.І., Федоров В.М. Фінанси. Підручник за ред. ЮріяС.І., Федорова В.М. — К.: «Знання», 2008. — 611 с.