Аналіз ефективності використання основних фондів напідприємствах харчової промисловості (на прикладі ЗАТ „Фудс Компані” ).
ПЛАН
Вступ. 3
Розділ 1. Техніко-економічна характеристика підприємства. 5
1.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства. 5
1.2 Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства. 10
1.3 Діагностика банкрутства підприємства. 15
1.4 Економічна сутність основних фондів. 28
Розділ 2. Аналіз ефективності використання основних фондівЗАТ „Фудс Компані” 32
2.1 Аналіз основних показників ефективності використання виробничих фондів підприємства. 32
2.2 Резерви підвищення ефективності використовуванняосновних засобів харчової галузі промисловості 39
Висновки. 48
Список використаної літератури. 50
Додатки. 52Вступ
Однією з найбільш важливих проблем сучасної економікиУкраїни є відновлення нормального відтворювального процесу в усіх його ланках,у тому числі на підприємствах харчової промисловості. В умовах гострогодефіциту інвестиційних ресурсів перед підприємствами постає першочерговезавдання підвищення ефективності використання основних фондів, як важливогоматеріального елементу виробництва, що в значній мірі визначає їх потенціал.Проблемі підвищення ефективності використання основних фондів, основногокапіталу, виробничих потужностей підприємств завжди приділялася значна увага збоку учених-економістів, практиків, особливо на стадії індустріального розвиткувиробництва, коли їх технічний рівень перетворився на один з найважливішихфакторів, який зумовлює економічні результати господарської діяльностіпідприємства, забезпечує конкурентоспроможність продукції на ринку.
Серед зарубіжних ученихзначний внесок у розробку теорії капіталу і практики підвищення ефективностівідтворення та використання основного капіталу зробили А. Сміт,Д. Рікардо, Ж.Сей, К. Маркс, А. Маршалл, А. Картер, Дж. Кендрік. Сучаснатехнологічна версія науково-технічного прогресу в русліінституціонально-еволюційної економічної теорії пов’язана з працями Д. Норта,Й. Шумпетера, М. Кондратьєва, Р. Коуза, Н. Нельсона, С. Вінтера,О. Тоффлера, Г. Хакена, Г. Менша, І. Пригожина, П.Нійкампа, Л. Абалкіна, Д. Львова, С. Глазьєва. Великий внесок в дослідженнявказаної проблеми залишили економісти, що працювали в умовах плановоїекономіки, – В. Кудров, Я. Кваша,В. Красовський, К. Вальтух, Т. Хачатуров. Проблема ефективноговикористання основних фондів і виробничих потужностей підприємств займаєчільне місце в дослідженнях таких українських економістів, як М. Герасимчук,І. Лукінов, Б. Кваснюк, М. Чумаченко, А. Чухно, А. Золотарьов, В.Клочко, Г. Одинцова, П. Орлов, М. Хохлов, І. Волик, І. Швець таінших.
Основна мета даноїроботи полягає у дослідженні ефективності використання основних фондів напідприємствах харчової промисловості.
Поставлена мета обумовиланеобхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:
· розглянути економічнусутність основних фондів підприємства
· дослідити особливостідіяльності діючого підприємства харчової промисловості;
· проаналізувати ефективністьвикористання основних фондів досліджуваного підприємства.
Хронологічними рамкамидослідження є три квартали 2006 року.
Об`єкт дослідження – ефективність виробництва на підприємствах харчової промисловості у сучасних умовах.
Предмет дослідження –аналіз ефективності використанняосновних фондів і виробничих потужностей підприємства харчової промисловості.
Курсова робота складається ізвступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовується актуальністьобраної теми, визначаються мета, завдання, об’єкт та предмет дослідження.
Основна частина присвяченадослідженню поставленої проблеми. У висновках сформульовано основні результатидослідження.
Розділ1. Техніко-економічна характеристика підприємства1.1Організаційно-економічна характеристика підприємства
ЗАТ «Фудс Компані» було створено 19 липня 1995року у формі закритого акціонерного товариства. Код за ЄДРПОУ 23389489.
Номер свідоцтва про державну реєстрацію ЗАТ – 23389489.
Юридична адреса підприємства: 04119, м. Київ, вул.Пирогова, 17
Основні види діяльності – виробництво глазурованих сирківпід торговою маркою „Умка”, переробка молока та виробництво масла і згущеногомолока.
Організаційну структуру підприємства наведено на рис. 1.1.
/>
Найвищим керівним органом підприємства є загальні збориакціонерів, які обирають генерального директора ЗАТ. Генеральний директорпризначає фінансового та виконавчого директора, в обов’язки яких входитьпоточне управління фінансовим та виробничим сектором підприємства.
У додатках В і Г наведено порівняльний аналітичний балансЗАТ „Фудс Компані”. Розглянемо його докладніше.
Проаналізувавши порівняльний аналітичний баланс за триостанні роки, можна виявити як позитивне, так і негативне у фінансовому станіпідприємства:
Позитивне:
· за аналізований період майно підприємствазбільшилось на 474,93 тис. грн. або 17,22%, проте слід відмітити, що данезбільшення відбулося у 2 кв. – 3 кв. 2006р., а за період 1 кв. – 2 кв.спостерігалося зменшення майна підприємства на 108,00 тис. грн. або на 3,92%;
· збільшення майна відбулося за рахунок збільшеннянеоборотних активів на 93,10 тис. грн. або на 58,89%, оборотних активів на381,84 тис. грн… або на 14,69% та збільшення запасів на 627,21 тис. грн. абона 56,21%;
· збільшення запасів на 56,21% в даному випадку можнарозглядати як позитивну тенденцію, так як наряду з ними на 122,00% збільшиласьвиручка підприємства, що свідчить про значне збільшення реалізації продукціїпідприємства;
· за аналізований період відбулося збільшеннявласного капіталу підприємства на 33,76 тис. грн. або 17,46% та статутногокапіталу на 32,49 тис. грн. або на 17,32%;
· на 189,94 тис. грн. або 7,41% зменшиласькредиторська заборгованість підприємства.
Негативне:
· дебіторська заборгованість збільшилась на 245,08тис. грн. або на 35,42%, а також враховуючи, що питома вага дебіторськоїзаборгованості у оборотних активах складала у 3 кв. 2006 р. 31,40% (принормативному значенні 10-20%) то це є вкрай негативним показником який свідчитьпро не виважену політику підприємства стосовно власних дебіторів;
· за період з 1 кв. по 3 кв. кошти підприємствазменшились на 498,03 тис. грн. або 67,38%, що негативно позначилось напоказниках ліквідності підприємства (зокрема на коефіцієнті абсолютноїліквідності який у 3 кв. 2006р. склав 0,08 пунктів при нормативному значенні0,20 – 0,35 пунктів).
Розглянемо детальніше середовище, в якому діє аналізованепідприємство. Середовище будь-якої організації прийнято розглядати, як складовуз трьох сфер: загальної (чи макрооточення), робочої (чибезпосереднього оточення) і внутрішнє середовище. Макрооточення створюєзагальні умови існування організації в зовнішнім середовищі. У цій частиніаналізу розглядаються політико-правові, техніко-економічні, соціокультурні,екологічні і подібні фактори. Вивчення робочого середовища припускає аналіз тихскладових зовнішнього оточення, з якими організація знаходиться в безпосереднійвзаємодії, це: покупці, постачальники, конкуренти, кредитори, акціонери. Аналізвнутрішнього середовища спрямований на визначення потенціалу організації і, якправило, проводиться по наступним основних напрямках: маркетинг, виробництво,НІОКР, фінанси, персонал, структура управління.
Існує кілька методів оцінки умов діяльності підприємства.Одними з найбільш розповсюджених і визнаних методів є Свот-аналіз (від SWOT — по початкових буквах англійських слів: сила (strength), слабість (weakness),можливості (opportunіtіes), погрози (threats)), і Степ-аналізи(від STEP — по початкових буквах англійських слів: соціальні (socіal),технічні (technіcal), економічні (economіc), політичні (polіtіcal)фактори). Розглянемо методику проведення аналізу зовнішнього середовища наоснові Свот-аналізу, як більш відомого.
Свот-аналіз, як інструмент оцінки середовища функціонуванняпідприємства, складається з двох частин. Його перша частина спрямована навивчення зовнішніх можливостей (позитивні моменти) і погроз (негативнімоменти), що можуть виникнути для підприємства в сьогоденні і майбутньому. Тутвиявляються стратегічні альтернативи. Друга частина пов'язана з дослідженнямсильних і слабких сторін підприємства. Тут оцінюється потенціал підприємства.Іншими словами, Свот-аналіз дозволяє провести комплексне вивчення зовнішнього івнутрішнього стану господарюючого суб'єкта. Складемо матрицю СВОТ – аналізудля ЗАТ „Фудс Компані” (див. табл. 1.1).
Таблиця 1.1
СВОТ – аналіз ЗАТ „Фудс Компані”
Сильні сторони
Слабкі сторони Наявність кваліфікованого персоналу, що має досвід роботи в даній області Наявність старого, зношеного устаткування на підприємстві Накопичений багаторічний досвід роботи на ринку виробництва меблів Можливі неузгодженість по термінах при одночасній реалізації проекту і покупці нового цеху Гарні ділові зв'язки зі споживачами продукції і постачальниками матеріалів і комплектуючих Відсутність джерел фінансування Низька трудомісткість виробництва Труднощі в організації збуту великого обсягу продукції Завойована частка регіонального ринку виробництва меблів (3%) Існуюча низька ефективність процесу відвантаження споживачам продукції Зручне місце розташування підприємства Нечітко оформлені умови договору Близькість до транспортних магістралей Затягування термінів партнерами при постачаннях устаткування Забезпеченість виробництва всіма необхідними комунікаціями Наявність виробничих потужностей, що дозволяють підтримати нове виробництво за рахунок існуючого устаткування Висока якість продукції, що відповідає європейському рівню Активна маркетингова політика Наявність лідера проекту й управлінської команди Висока маржинальна рентабельність виробництва продукції на новому технологічному обладнанні
Зовнішні сприятливі можливості
Зовнішні погрози підприємству Попит на меблі в Україні, країнах СНД і у світі досить високий і має стійку тенденцію до збільшення Зниження грошової складової в розрахунках зі споживачами продукції Позитивна тенденція зростання виробництва меблевої галузі в Україні Зниження загальної платоспроможності підприємств Сформований імідж підприємства у споживачів продукції Затримка росту інвестиційної активності Підтримка з боку міських органів влади дій підприємства по збільшенню обсягів виробництва продукції Нестабільна політична ситуація Становлення ринкових відносин в Україні Нестабільність господарського, податкового, банківського й іншого законодавств в Україні Бажання закордонних постачальників устаткування сприяти залученню інвестицій для модернізації заводу Зміна податкового законодавства і знецінення гривні Бажання закордонних фірм поставляти устаткування на український ринок Недосконалість законодавства Зниження кредитної процентної ставки Бажання закордонних фірм поставляти меблі на український ринок
1.2Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства
Розглянемо докладніше фінансовий стан підприємства.Фінансовий стан визначає місце підприємства в економічному середовищі танаскільки ефективними і без ризиковими можуть бути ділові відносини з нимкомерційних банків, постачальників, потенційних інвесторів і позичальників таін. Для підприємства, як і для його партнерів, становить інтерес не тількифактичний стан справ, тобто те, що було, а й очікуваний фінансовий стан.
Порядз якісною ознакою „стійкий фінансовий стан” та бездоганною репутацієюпідприємства необхідно мати науково обґрунтовану кількісну узагальнюючу оцінкуфінансового стану підприємства. В Україні розроблена й діє Методикаінтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, щозатверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств таорганізацій від 23.02.98. Інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одномупоказнику багато різних за змістом і назвою, одиницями вимірювання, вагомістю таіншими характеристиками чинників фінансового стану. Весь подальший аналізфінансового стану буде базуватися саме на рекомендаціях даної Методики.
Однієюз найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансовастійкість. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежностіпідприємства щодо володіння своїм майном і його використання.
Відповіднодо забезпеченості запасів можливими варіантами фінансування можливі чотири типифінансової стійкості.
1.Абсолютна стійкість – для забезпечення запасів (З) достатньо власнихобігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована: З .
2.Нормальна стійкість – для забезпечення запасів крім власних обіговихкоштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована:З .
3.Нестійкий фінансовий стан – для забезпечення запасів крім власнихобігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткостроковікредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити: З.
4.Кризовий фінансовий стан – для забезпечення запасів не вистачає„нормальних” джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство: З >ВОК + КД + КК.
Утаблиці 1.2 проведено розрахунок фінансової стійкості для ЗАТ „Фудс Компані”.
Таблиця 1.2
Аналіз фінансової стійкості ЗАТ „Фудс Компані”№ п/п Показник 2006 р. 1 кв. 2 кв. 3 кв. а 1 2 3 4 1 Власний капітал 193,40 186,20 227,16 2 Необоротні активи 158,10 205,90 251,20 3 Власні обігові кошти (р.1-р.2) 35,30 -19,70 -24,03 4 Довгострокові зобов’язання 0,00 0,00 0,00 5 Наявність власних і довгострокових джерел покриття запасів (р.3 + р.4) 35,30 -19,70 -24,03 6 Короткострокові кредити та позики 0,00 517,30 631,11 7 Загальний розмір основних джерел покриття запасів (р.5+р.6) 35,30 497,60 607,07 8 Запаси 1115,80 1428,70 53,92 9 Надлишок або нестача власних обігових коштів (р.3-р.8) -1080,50 -1448,40 -77,95 10 Надлишок або нестача власних коштів і довгострокових кредитів і позик (р.5-р.8) -1080,50 -1448,40 -77,95 11 Надлишок або нестача основних джерел покриття запасів (р.7-р.8) -1080,50 -931,10 553,15 12 Тип фінансової стійкості кризовий кризовий нестійкий
Такимчином, як свідчать дані таблиці 1.3, у 3 кв. 2006р. фінансова стійкістьпідприємства дещо покращилась у порівнянні з попередніми періодами і типфінансової стійкості підприємства змінився з кризового на нестійкий.
Розглянемодокладніше показники фінансової стійкості підприємства (табл. 1.3).
Таблиця 1.3
Показники фінансової стійкості ЗАТ „Фудс Компані”№ п/п Показник Формула для розрахунку 2006 р. 1 кв. 2 кв. 3 кв. 1 2 3 4 5 6 1 Маневреність робочого капіталу Запаси / Робочий капітал 31,61 -2,05 -72,52 2 Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) Власний капітал / Пасиви 0,07 0,07 0,07 3 Коефіцієнт фінансової стабільності Позиковий капітал / Пасиви 0,08 0,08 0,08 4 Коефіцієнт фінансової стійкості Власний капітал + довгострокові зобов’язання / Пасиви 0,07 0,07 0,07
Розглянемо докладніше кожен з показників, що наведені утаблиці 1.4. Показник маневреності робочого капіталу характеризує часткузапасів у власних обігових коштах. Напрямок позитивних змін даного показника –зменшення, що ми і спостерігаємо у аналізованого підприємства.
Коефіцієнтфінансової незалежності характеризує можливість підприємства виконуватизовнішні зобов’язання за рахунок власних активів. Його нормативне значенняповинно бути більше або дорівнювати 0,5. Як бачимо протягом аналізованогоперіоду цей показник є незмінним і його значення суттєво менше нормативного, щосвідчить про недостачу у підприємства власних активів для покриття зовнішніхзобов’язань.
Коефіцієнтфінансової стабільності показує можливість забезпечити заборгованість власнимикоштами. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансовустабільність підприємства. Нормативне значення показника повинно бути більшеодиниці. В нашому випадку його значення складає лише 0,08.
Коефіцієнтфінансової стійкості характеризує частку стабільних джерел фінансування у їхзагальному обсязі. Він має бути в межах 0,85-0,90. У аналізованого підприємствайого значення становить 0,07, що не відповідає нормативному.
Порядз абсолютними показниками фінансової стійкості доцільно розрахувати сукупністьвідносних аналітичних показників – коефіцієнтів ліквідності (табл. 1.4).
Таблиця 1.4
Показники оцінювання ліквідності активів ЗАТ „ФудсКомпані”№ п/п Показник Формула для розрахунку 2006 р. 1 кв. 2 кв. 3 кв. 1 2 3 4 5 6 1 Коефіцієнт покриття Поточні активи / Поточні пасиви 1,01 0,99 0,99 2 Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості Дебіторська заборгованість / Кредиторська заборгованість 0,27 0,40 0,40 3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності Кошти / Поточні пасиви 0,29 0,08 0,08
Коефіцієнт покриття характеризує достатність обіговихкоштів для погашення боргів протягом року. При значенні коефіцієнта менше 1підприємство має неліквідний баланс. Як бачимо, значення цього показника дляЗАТ „Фудс Компані” практично відповідає нормативному.
Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторськоїзаборгованості показує здатність підприємства розрахуватися з кредиторами зарахунок дебіторів протягом року. Рекомендоване значення цього показника 1.Розраховане значення для аналізованого підприємства свідчить про не виваженуполітику стосовно власних дебіторів.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує готовністьпідприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. Нормативнезначення цього показника знаходиться в межах 0,20 – 0,35. У 1 кв. значенняцього коефіцієнта відповідало нормативному, проте в подальшому, внаслідокрізкого скорочення грошових коштів у підприємства, значення коефіцієнтастановили 0,08 для 2 кв. та 3 кв., що є значно меншим за нормативне. Протеймовірність того, що всі кредитори забажають відразу отримати борг відпідприємства є досить низькою.
1.3Діагностика банкрутствапідприємства
Невід'ємною рисою підприємництва в ринковій економіці єризик, пов'язаний з можливістю банкрутства підприємства. Ризик поширюється нетільки на особу чи фірму, що понесли збитки як результат своєї господарськоїдіяльності, але і на осіб, що надали їм засоби в тій чи іншій формі (черезкупівлю акцій, комерційний чи грошовий кредит і т.п.).
Очевидно, не викликає сумнівів той факт, що, чим раніш будевиявлена тенденція, що веде підприємство до банкрутства, і, відповідно, чимраніш будуть початі визначені процедури по порятунку підприємства, тим більшеімовірність виходу компанії з кризи. Отже, виникає питання про визначенняпоказників, здатних прогнозувати розвиток подій на ранніх стадіях.
У той час як інститут банкрутства давно і з успіхом працюєза рубежем, у нашій країні ця проблема стала актуальної тільки порівнянонедавно. Оскільки система, що існувала, не допускала банкрутств, те іпрогнозувати було нічого.
Питанням прогнозування неплатоспроможності завжди займалисяяк академічні кола, так і бізнес-консультанти. Тому, можна говорити як протеоретичний, так і практичному підході до проблеми.
Перші досвіди по оцінці стану компанії були початі ще вдев'ятнадцятому столітті. Показник кредитоспроможності був, мабуть, першимпоказником, що застосовувався для подібних цілей. Особливо активними в ційобласті були купці, будучи особливо зацікавленими, у визначенні потенційноїплатоспроможності своїх клієнтів. У 1826 році побачив світло перший дайджесткомпаній, що відмовилися платити за своїми обов'язками, згодом відомий як StubbsGazette.
Однак тільки в двадцятому столітті фінансові й економічніпоказники стали широко використовуватися, причому не тільки для прогнозуваннябанкрутства, як такого, але і для прогнозування різних фінансових утруднень.
Таким чином, до дійсного моменту існує більш сотні різнимробіт, присвячених прогнозуванню банкрутства підприємства. Однак, практично усівідомі автору роботи були виконані на заході (в основному в США). Відповіднопитання про їхню застосовність в українських умовах як і раніше залишаєтьсявідкритим.
Також слід зазначити, накопичений досвід показує, що моделіпрогнозування банкрутства, як правило, складаються з різних коефіцієнтів здеякими вагами. Причому, які саме коефіцієнти входять у модель, визначаєтьсяабо на основі статистичних, або експертних оцінок.
Таким чином, на нинішньому етапі розвитку українськоїекономіки виявлення несприятливих тенденцій розвитку підприємства,прогнозування банкрутства здобувають першорядне значення. Так, в Українірозроблена і діє Методика проведення поглибленого аналізуфінансово-господарського стану неплатоспроможності підприємств та організацій,затверджена наказом Агентства з питань запобіганні банкрутству підприємств таорганізацій від 27 червня 1997 [8].
Основним завданням аналізу є оцінка результатівгосподарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів,які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства,прийняття рішення про визначення підприємства платоспроможним9неплатоспроможним) та подання пропозиції щодо доцільності внесення цьогопідприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств і організацій.
Дослідження методами мультиплікативного дискримінантногоаналізу зв’язку між значеннями показників фінансового стану і подальшої долі(розквіту чи занепаду) підприємств дали змогу отримати регресивні рівняння дляпрогнозування ймовірності банкрутства.
Найпоширенішими нині методи діагностики банкрутствазапропонував у 1968 р. відомий західний економіст Е. Альтман – Z – моделі [21].За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства (індекс Z) визначаєтьсякоефіцієнтом покриття Кп і коефіцієнтом автономії (фінансовоїнезалежності) Кавт за формулою:
Z = — 0,3877 – 1,0736 * Кп + 0,0579 * Кавт
Дляпідприємств, у яких Z = 0, імовірність банкрутства становить 50%. Від’ємнізначення Z свідчать про зменшення ймовірності банкрутства. Якщо Z>0, тоймовірність банкрутства перевищує 50% і підвищується зі збільшенням Z.
Цямодель проста, не потребує великого обсягу вихідної інформації, але недостатньоточно прогнозує ймовірність банкрутства. Похибка ∆ Z = /> 0,65.
Заданими фінансової звітності ЗАТ „Фудс Компані” розрахуємо індекс Z дляаналізованого підприємства станом на 3 кв. 2006 року:
Z = -0,3877 – 1,0736 * 0,99 + 0,0579 * 0,07 = -0,3877 – 1,062864 +0,004053 = -1,45462
Отже,ймовірність банкрутства для підприємства не перевищує 50%.
Длятого щоб прогноз був точніший, у західній практиці фінансового аналізузастосовують п’ятифакторну модель визначення індексу Z:
Z = 3,3*К1 + 1,0*К2 + 0,6*К3 + 1,4*К4+ 1,2*К5
де
К1= />;
К2= />;
К3=/>;
К4=/>
К5=/>.
Критичнезначення Z = 2,675. Із цим значенням порівнюється розрахункове значення Z дляконкретного підприємства. Якщо Z 2,675, це свідчить про сталий фінансовийстан підприємства.
Незважаючина привабливість методики, за допомогою якої можна просто отримати кількіснухарактеристику такого складного поняття, як банкрутство, застосування індексуістотно обмежується вимогою мати ринкову оцінку власного капіталу К3.Це можливо лише для великих корпорацій, акції яких вільно котируються нафондових біржах. Враховуючи недостатню розвиненість фондового ринку в Україні,звертання переважної більшості українських підприємств до індексу Альтмана буденекоректним.
Українськіпідприємства можуть застосовувати тест, запропонований Е.Альтманом у 1983р.[19].
Z83 = 3,107*К1 + 0,995*К2 + 0,42*К13+ 0,847*К4 + 0,717*К5
деК13 = />.
Граничнезначення індексу Z83 дорівнюватиме 1,23. Якщо Z83 1,23, це свідчить про сталий фінансовий стан підприємства.
Розрахуємоіндекс Z83 для ЗАТ „Фудс Компані” за 3 кв. 2006 року:
Z83 = 3,107* 0,01083 + 0,995* 3,82945 + 0,42* 0,15144 +0,847* 0,00057 + 0,717* (-0,0074) = 3,94791
Якбачимо індекс свідчить про сталий фінансовий стан досліджуваного підприємства.
Кріміндексу Альтмана у зарубіжних країнах використовують показник діагностикиплатоспроможності Конана і Гольдера:
Z = 0,16х1 – 0,22 х2 + 0,87 х3 + 0,10х4 – 0,24 х5,
де
х1= />;
х2= />;
х3= />
х4= />;
х5= />.
Наведенірівняння були отримані методами кореляційного аналізу статистичної вибіркиданих щодо 95 малих і середніх промислових підприємств. Наведемо вірогідностізатримки платежів для різних значень Z (табл. 1.5).
Таблиця 1.5
Вірогідність затримки платежів для різних значень ZЗначення Z +0,210 +0,480 +0,002 -0,026 -0,068 -0,087 -0,107 -0,131 -0,164 Вірогідність затримки платежів, % 100 90 80 70 50 40 30 20 10
Розрахуємопоказник діагностики платоспроможності Конана і Гольдера для ЗАТ „Фудс Компані”за 3 кв. 2006 року:
Z = 0,16* 0,36446– 0,22 * 0,07027 + 0,87 * 0,00315 + 0,10 *0,05399 – 0,24 * 0,02333 = 0,04539
Згідноданого показника вірогідність затримки платежів для ЗАТ „Фудс Компані” складає80%, проте цей показник не використовується у вітчизняній практиці аналізуфінансового стану тому, що він враховує специфіки української економіки і йогозначення не є об’єктивним.
Узарубіжній практиці фінансового аналізу відомі також тести на ймовірністьбанкрутства Лису (Zл) та Таффлера (ZТ).
Zл = 0,063х1 + 0,092х2 + 0,057х3+ 0,001х4,
де
х1= />;
х2= />;
х3= />
х4= />.
Граничнезначення Zл = 0,037. При Zл > 0,037– підприємство маєдобрі довгострокові перспективи, при Zл
Розрахуємопоказник Лису для ЗАТ „Фудс Компані” за 2003 рік:
Zл = 0,063* 0,92229 + 0,092* 0,00758 + 0,057* 0,00057 +0,001* 0,15144 = 0,05899
Такимчином, за показником Лису підприємство має добрі довгострокові перспективи.
ZТ = 0,03х1 + 0,13х2 + 0,18х3+ 0,16х4,
х1= />;
х2= />;
х3= />
х4= />.
ЯкщоZТ > 0,3 – підприємство має добрі довгострокові перспективи, приZТ
Розрахуємопоказник Таффлера для ЗАТ „Фудс Компані” за 3 кв. 2006 року:
ZТ = 0,03* 0,0388 + 0,13* 0,9223 + 0,18* 0,1952 + 0,16*3,8294 = 0,7689
ТестТаффлера також свідчить про добрий фінансовий стан підприємства.
Таким чином, можна зробити висновок, що об'єктивні труднощів одержанні відповідної інформації роблять створення дієвої моделіпрогнозування банкрутства на підставі статистичних даних в Україніпроблематичним.
Однак, наявність великої кількості робіт, виконаних у руслірозглянутої проблеми, дозволяє нам зовсім по-особливому підійти до побудовисвоєї моделі. Ми можемо розглядати всіх працювавших до нас у цій областідослідників як експертів.
Користаючись цим накопиченим колективним досвідом, мизможемо і відібрати показники, що найбільше часто зустрічалися в аналогічнихмоделях, і визначити ваги, з якими ці показники повинні входити в модель.
Робота припускає 2 кроки.
Усі показники можна розділити на 5 груп:
(1) показники ліквідності
(2) показники рентабельності
(3) показники структури балансу
(4) показники оборотності
(5) інші показники
Визначаються порівняльні ваги різних груп показників,виходячи з частоти їхнього включення в моделі різних дослідників. Тут миприпускаємо, що кожен дослідник до нас уключав той чи інший показник у своїмоделі, керуючись своїми уявленнями про його значимість. Чим більше дослідниківуключали даний показник у свою модель, тим, отже, більше значимість цьогопоказника, тим більшу питому вагу він повинний мати.
Спочатку, як уже вказувалося, ми визначимо ваги окремихгруп показників із зазначених 5 груп. Далі при зважуванні показників їх доситькласифікувати по зазначеним 5 групам, привласнити кожному показнику відповіднувагу і трансформувати його так, щоб сума ваг дорівнювала 100.
Проблема виникне, якщо в модель включаються два чи більшпоказники з однієї групи. Ми вважаємо, що їхня сумарна вага повинна дорівнювативазі групи, а їхні частки ваги визначаються або, виходячи з їхніх відносних вагу групі, або з розумінь дослідника.
Аналіз показав, що в різних роботах зустрічається всього 45показників. Причому по зазначених групах вони розподіляються в такий спосіб(табл.1.6)
Таблиця 1.6
Аналіз показників для моделі прогнозуваннябанкрутстваГрупа показників Кількість показників Частка показників групи показники ліквідності 36 29% показники рентабельності 23 19% показники структури балансу 32 26% показники оборотності 16 13% інші показники 16 13% Разом 123 100%
Таким чином, показник, що відноситься до групи показниківліквідності, ввійде в будь-яку систему показників з вагою 29%. Якщо ж цихпоказників буде два чи більше, те ця величина і буде їхньою сумарною вагою.
Дана універсальна система зважування показників може бутивикористана для зважування будь-яких показників, використовуваних для прогнозуваннянеплатоспроможності підприємства.
Однак, користаючись тією же ідеєю, можна спробуватипобудувати свою модель стосовно до українських умов. Для цього ми відберемопоказники, що найбільше часто зустрічаються в моделях інших дослідників, додамоїм ваги відповідно до того, що було описано вище, а потім уточнимо модель іперевіримо її «розділові» здібності на матеріалах українськихпідприємств.
У таблиці 3.3 представлені ті ж показники, тільки тепервони розміщені в порядку убування їхньої зустрічальності в моделі. В останньомустовпчику зустрічальність показана наростаючим підсумком.
Як бачимо з таблиці, на перші 5 показників приходиться 37%сумарної зустрічальності, а на перші 10 показників — уже 55%. Причому 10-мпоказником є відношення грошового потоку до короткострокової заборгованості.
Таблиця 1.7
Аналіз зустрічальності показниківГрупа Назва Кількість Частка Частка наростаючим підсумком 1 Коефіцієнт покриття 12 10% 10% 1 Робочий капітал до активів 10 8% 18% 3 Чиста вартість власного капіталу до загальної величини заборгованості 9 7% 25% 2 Рентабельність продажів 7 6% 31% 2 Рентабельність власного капіталу 7 6% 37% 2 Рентабельність активів 6 5% 41% 4 Коефіцієнт оборотності активів 6 5% 46% 3 Власний капітал до загальної величини капіталу 4 3% 50% 5 Тенденція прибутковості 4 3% 53% 1 Грошовий потік до заборгованості 3 2% 55%
Вісім показників дають 50% сумарної зустрічальності.Представляється, що на основі 8 показників і варто будувати модель. Можливо,серед них є зайві, однак ці зайві будуть «відсічені» у результатіперевірки всієї системи на мультіколлинеарність. Як виняток в якості восьмогопоказника візьмемо не відношення власного капіталу до загальної величиникапіталу підприємства, а відношення грошового потоку до короткостроковоїзаборгованості. На наш погляд, цей показник є надзвичайно важливим, а йоговідносна непопулярність, на наш погляд, обумовлена деякими труднощами водержанні відповідних даних з одного боку, і порівняльною новизною самогопоказника з іншого.
У результаті в модель спочатку включаються наступніпоказники:
· Коефіцієнт покриття
· Відношення робочого капіталу до активів. Підробочим капіталом розуміється різниця між оборотними активами ікороткостроковими зобов'язаннями.
· Відношення чистої вартості власного капіталу дозагальної величини заборгованості
· Рентабельність продажів
· Рентабельність власного капіталу
· Рентабельність активів
· Коефіцієнт оборотності активів
· Відношення грошового потоку до короткостроковоїзаборгованості
На основі даних по 17 українських підприємствах різнихгалузей промисловості розрахуємо значення зазначених вище коефіцієнтів. З цихпідприємств 6 класифіковані як банкрути, 11 — як благополучні.
Для того, щоб оцінити наскільки сильно розрізняються ціпоказники в благополучних підприємств і підприємств-банкрутів побудуємо довірчіінтервали з рівнем значимості 95% (табл.1.8).
Таблиця 1.8
Аналіз показників по групам підприємств Середнє значення Стандартне відхилення Довірчий інтервал (5%) Мінімальне значення Максимальне значення
НЕБАНКРУТИ Коефіцієнт покриття 2,00 1,26 0,36 1,64 2,37 Робочий капітал до активів 0,12 0,14 0,04 0,08 0,16 Чиста вартість ВК до загальної величини заборгованості 5,23 5,65 1,63 3,60 6,87 Рентабельність продажів 0,21 0,17 0,05 0,16 0,27 Рентабельність ВК 0,32 0,43 0,13 0,19 0,45 Рентабельність активів 0,19 0,20 0,06 0,13 0,26 Коефіцієнт оборотності активів 0,89 0,65 0,20 0,69 1,09 Грошовий потік до заборгованості 1,28 1,57 0,77 0,51 2,06
БАНКРУТИ Коефіцієнт покриття 0,70 0,29 0,10 0,60 0,80 Робочий капітал до активів -0,27 0,27 0,10 -0,36 -0,17 Чиста вартість ВК до загальної величини заборгованості 2,39 4,60 1,59 0,80 3,99 Рентабельність продажів -0,07 0,20 0,07 -0,14 0,01 Рентабельність ВК -0,06 -0,06 0,25 0,10 0,04 Рентабельність активів -0,03 0,10 0,04 -0,07 0,00 Коефіцієнт оборотності активів 0,63 0,49 0,18 0,44 0,81 Грошовий потік до заборгованості 0,03 0,15 0,09 -0,06 0,11
Довірчий інтервал являє собою інтервал, усередині якого зімовірністю 95% знаходиться значення аналізованих показників. Пояснимо наприкладі коефіцієнта покриття. Отриманий довірчий інтервал означає, що зімовірністю 95% коефіцієнт покриття в підприємства-небанкрута може прийматизначення від 1,64 до 2,37, у той час як з тією же імовірністю цей показник упідприємства-банкрута може приймати значення від 0,60 до 0,80. Як бачимо,інтервали не тільки не перетинаються, але і відстоять досить далеко один відодного, що говорить про гарну «розділову» здатності даного показника.
За даним критерієм показники «Відношення чистоївартості власного капіталу до загальної величини заборгованості» і«Коефіцієнт оборотності активів» не можуть служити надійнимипоказниками при оцінці платоспроможності підприємства. У першого з них довірчі інтерваливиявилися занадто широкі й у результаті перетнулися (3,60 і 6,87 длянебанкрутів і 0,8 і 3,99 для банкрутів). У другого показника довірчі інтервалибули не настільки широкі, але, проте, також перетнулися (0,69 і 1,09; 0,44 і0,81).
Для того, щоб переконатися в тім, що всі показники,включені нами в розгляд, дійсно необхідні в моделі, проведемо кореляційнийаналіз їхньої взаємозалежності. Результати розрахунку представлені в таблиці 1.9(сильно корелюють показники виділені жирними).
Таблиця 1.9
Аналіз кореляції показниківКОРЕЛЯЦІЯ ОА/КЗ РК/А П/В П/ВК П/А ДП/З
Коефіцієнт покриття
Х
0,70 0,53 0,34 0,57 0,64
Робочий капітал до активів
0,70
Х
0,74 0,60 0,71 0,50
Рентабельність продажів 0,53
0,74
Х 0,56 0,75 0,62
Рентабельність ВК 0,34 0,60
0,56
Х
0,83 0,41
Рентабельність активів 0,57 0,71 0,75
0,83
Х
0,73
Грошовий потік до заборгованості 0,64 0,50 0,62 0,41
0,73
Х
На основі таблиці видно, що рентабельність активівзнаходиться в тісному зв'язку з показниками робочого капіталу до активів,рентабельністю продажів, рентабельністю власного капіталу і грошовим потоком дозаборгованості. Робочий капітал, крім рентабельності активів, корелює зкоефіцієнтом покриття і рентабельністю продажів.
Включати в модель тісно пов'язані один з одним показникинедоцільно. Таким чином, варто розглянути 3 моделі.
Кожну з даних моделей, формують наступні показники:
Модель№1:
· Робочий капітал до активів
· Рентабельність власного капіталу
· Грошовий потік до заборгованості
Модель№2:
· Коефіцієнт покриття
· Рентабельність активів
Модель№3:
· Коефіцієнт покриття
· Рентабельність продажів
· Рентабельність власного капіталу
· Грошовий потік до заборгованості
Таким чином, одержимо наступні моделі:
Модель№1=0,47К1+0,14К2+0,39К3
Модель№2=0,62К4+0,38К5
Модель№3=0,49К4+0,12К2+0,19К6+0,19К3,
Де
К1 — Робочий капітал до активу
К2 — Рентабельність власного капіталу
К3 — Грошовий потік до заборгованості
К4 — Коефіцієнт покриття
К5 — Рентабельність активів
К6 — Рентабельність продажів
Для визначення критичних значень моделей розрахуємо кожну зних для розглянутих підприємстві і побудуємо довірчі інтервали з рівнем помилки5%.
Отриманірезультати представлені в таблиці 1.10.
Таблиця 1.10
Критичні значення моделейМодель Благополучні Банкрути Зона невизначеності I 0,08-0,16 (-0,20)-(-0,08) (-0,08)-0,08 II 1,07-1,54 0,35-0,49 0,49-1,07 III 0,92-1,36 0,25-0,38 0,38-0,92
Аналіз даних моделей на підставі даних розглянутихпідприємств показав, що найменшу помилку має модель №3. Проведемо за даноюмоделлю прогноз фінансового стану для ЗАТ „Фудс Компані” станом на 2003 рік:
М3 = 0,49*0,99+0,12*0,01+0,19*0,001+0,19*0,20199 = 0,5254
Отриманірезультати свідчать, що підприємство належить до зони невизначеності іфінансовий стан підприємства можна визначити як нестійкий, що підтверджуєрезультати отримані вище.
Отже,базуючись на проведених дослідженнях можна зробити висновок, що для українськихпідприємств застосування „західних” показників неплатоспроможності ібанкрутства є небажаним, так як вони не враховуються специфіку вітчизняногоекономічного середовища і відповідно не ілюструють реальну картину фінансовогостану вітчизняних підприємств. 1.4 Економічна сутністьосновних фондів
Будь-який процес праці включає два основних компонент:засоби виробництва, які у свою чергу діляться на предмет праці і засоби праці,робоча сила. Засоби праці в економіці прийнято називати основними засобами абоосновними фондами підприємства.
Основні засоби (фонди) — тачастина виробничих фондів, яка бере участь в процесі виробництва тривалий час,зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься напродукт, що виготовляється, поступово, по частинах, у міру використовування[1] .
Основні виробничі засоби (фонди)- матеріально-технічна базасуспільного виробництва. Від їх об'єму залежать виробнича потужністьпідприємства і значною мірою рівень технічного озброєння праці. Накопиченняосновних засобів і підвищення технічної озброєнності праці збагатили процеспраці, додають праці творчий характер, підвищують культурно-технічний рівеньсуспільства.
По діючій видовій класифікації основні виробничі засобиділяться на наступні групи:
1. Будівлі, в яких відбуваються процеси основних,допоміжних і підсобних виробництв; адміністративні будівлі; господарськібудови. У вартість цих об'єктів окрім вартості будівельної частини включаєтьсяі вартість систем опалювання, водопроводу, електроарматури, вентиляційнихпристроїв і ін.
2. Споруди – інженерно — будівельні об'єкти, якінеобхідні для здійснення процесу виробництва: дороги, естакади, тунелі, мости іін.
3. Передавальні пристрої — водопровідна і електричнасіть; тепломережа, газові сіті, проводи, тобто об'єкти, що здійснюють передачурізних видів енергії з машин-двигунів до робочих машин.
4. Машини і устаткування:
· силові машини і устаткування, включаючі всі видиенергетичних
· агрегатів і двигунів;
· робочі машини і устаткування, які безпосередньовпливають на предмет праці або його переміщення в процесі створення продукції;
· вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої ілабораторне устаткування, призначене для вимірювань, регулювання виробничихпроцесів, проведення випробувань і досліджень;
· обчислювальна техніка: електронно-обчислювальні,управляючі аналогові машини, а також машини і пристрої, вживані для управліннявиробництвом і технологічними процесами;
· устаткування, які не віднесені до перерахованихпідгруп.
5. Транспортні засоби — що належить підприємствам,пересувний склад залізниць, водний і автомобільний транспорт,а також внутрішньо заводські транспортні засоби: автокари,вагонетки, візки і ін.
6. Інструменти і пристосування, що служать більше рокуі що коштують більш однієї тисячі гривень за штуку. Інструменти і інвентар,що служать менше року або що коштують дешевше за одну тисячу гривень за штуку,відносяться до оборотних коштів як МШП.
7. Виробничий інвентар і обладнання, призначені длязберігання матеріалів, інструментів і полегшення праці, — верстаки, стелажі, столи, контейнери і ін.
8. Господарський інвентар — предмети конторського ігосподарського призначення (меблі, шафи, розмножувальні апарати, предмети, щоне згоряють протипожежного призначення і ін.).
9. Багаторічні насадження.
10. Капітальні витрати на поліпшення земель (безспоруд).
11. Інші основні засоби[2]
Співвідношення окремих груп основних засобів в їхзагальному об'ємі представляє видову (виробничу) структуру основних засобів.
Основні виробничі засоби прийнято ділити на дві частини: активнуі пасивну частину. До активної частини основних засобів відносять тізасоби, які беруть безпосередню участь у виробничому процесі (машини іустаткування). До пасивної ж частини основних засобів відносять ті засоби, якізабезпечують нормальне функціонування виробничого процесу. В середньому повиробництву активна частина основних засобів складає 60%, а пасивна частина–40% від всього складу основних засобів. Найважливішими чинниками, яківпливають на структуру основних виробничих засобів є: характер продукції, щовипускається, об'єм випуску продукції, рівень автоматизації і механізації,рівень спеціалізації і кооперації, кліматичні і географічні умови розташуванняпідприємств.
Крім того, всі основні засоби діляться на основні виробничізасоби і основні невиробничі засоби. До основних виробничих засобів відносятьзасоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі (машини,устаткування, верстати і ін.) або створюють умови для виробничого процесу(виробничі будівлі, трубопроводи і ін.). До основних невиробничих засобів(фондів) відносяться житлові будинки, дитячі і інші об'єктикультурно-побутового обслуговування, які знаходяться на балансі підприємства.На відміну від виробничих засобів вони не беруть участь в процесі виробництваі не переносять своєї вартості на продукт, бо він не проводиться. Не дивлячисьна те, невиробничі основні засоби не роблять безпосереднього впливу на об'ємвиробництва, зростання продуктивності праці, постійне збільшення цих засобівнерозривно пов'язано з поліпшенням добробуту працівників підприємства іпідвищенням матеріального і культурного рівня їх життя, що кінець кінцемпозначається на результатах діяльності підприємства.
Основні засоби прийнято також класифікувати по наступнихознаках[3]:
1. По приналежності:
· власні засоби (що знаходяться на балансі підприємства);
· орендовані (тимчасове використовування за платню,лізинг основних засобів);
2. По характеру участі в процесі виробництва:
· діючі;
· що знаходяться в запасі або консервації;
3. За тривалістю експлуатації виділяють наступнівікові групи:
· до 5 років;
· 6-11 років;
· 11-20 років;
· понад 20 років.
Вікова структура, зокрема використовується для планування івідновлення, тобто для відтворювання основних засобів.
4. По технічній придатності:
· придатне устаткування;
· устаткування, що вимагає капітального ремонту;
· устаткування, яке потрібно списати.
Отже, підведемо невеликий висновок. Основні засобипідприємства є засобами праці, які беруть участь у виробництві, не втрачаючисвоєї первинної форми, і переносять свою вартість на готову продукцію у виглядіамортизаційних відрахувань. Основні засоби діляться на виробничі і невиробничі,на активну і пасивну частини.
Для того, щоб оцінити ефективність використовуванняосновних засобів підприємства, необхідно підрахувати так звані показникивикористовування основних засобів. Ці показники адекватно відображають ступіньвикористовування основних засобів. Але, для того, щоб оцінити використовуванняосновних засобів, окрім розрахунку показників, необхідно ретельнопроаналізувати ці показники і виявити ті чинники, які вплинули на їх значення.Аналіз ефективності використання основних фондів, на прикладі підприємствахарчової промисловості, наведено у наступному розділі.
Розділ 2. Аналізефективності використання основних фондів ЗАТ „Фудс Компані”2.1 Аналіз основнихпоказників ефективності використання виробничих фондів підприємства
Факторнамодель рентабельності виробничих фондів може бути подана так:
/>,
де /> - рентабельністьпродукції;
/> - витрати на 1 грн. продукції заповною собівартістю;
/>, />, /> - частка відповідно зарплати, вартостіматеріалів та амортизації у реалізованій продукції V;
ОВФ, ОбВФ – середня за період вартість виробничих фондіввідповідно основних та оборотних;
/> - фондомісткість продукції заосновними виробничими фондами;
/> - коефіцієнт закріплення обіговихкоштів.
Кількісну оцінку впливу окремих чинників на рівеньрентабельності виробничих фондів визначають методом ланцюгових підстановок абоінтегральним методом оцінювання впливу чинників.
Проведемоаналіз впливу чинників на рівень рентабельність виробничих фондів ЗАТ „ФудсКомпані”. Вихідні дані та розрахункові показники наведені в табл. 2.1.
Рівеньрентабельності виробничих фондів за 3 кв. 2006р. становить 26,29%, а за 1 кв.2006р. – 22,49%, тобто рентабельність збільшилась на 3,8 пункти.
Таблиця 2.1
Вихідні дані для факторного аналізу рентабельності виробничих фондівЗАТ „Фудс Компані”№ п/п Показник 2006 р. 1 кв. 3 кв. 1 Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн. 2650 2400 2 Середньорічна вартість оборотних виробничих фондів, тис. грн. 1915 1900 3 Середньорічна вартість виробничих фондів, тис. грн. 4565 4300 4 Коефіцієнт фондомісткості продукції, коп… на 1 грн. 26,50 26,18 5 Коефіцієнт закріплення обігових коштів, коп… на 1 грн. 19,15 20,73 6 Рентабельність реалізованої продукції, коп. на 1 грн. 12,0 10,55 7 Рентабельність виробничих фондів, коп. на 1 грн. 26,29 22,49
Вплив чинників на зміну рівня рентабельності розраховуютьметодом ланцюгових підстановок.
1. Збільшення частки прибутку на 1 грн. реалізованоїпродукції спричинило підвищення рівня рентабельності на 3,09 пункти (25,58 –22,49), де 25,58 = 12: (26,18 + 20,73) х 100%.
Інакше кажучи, визначаємо, на скільки пунктів змінився брівень рентабельності фондів, якби вони використовувались з ефективністюпопереднього періоду. Тим самим виокремлюємо вплив прибутку реалізованоїпродукції.
2. Збільшення фондомісткості, або зменшення фондовіддачіосновних виробничих фондів, призвело до зниження рентабельності фондів на 0,17пункти (25,41 – 25,58), де 25,41 = 12: (26,5 + 20,73) х 100%.
У цьому разі виключається вплив коефіцієнта закріпленняобігових коштів, оскільки в розрахунку він береться на рівні попередньогоперіоду.
3. Зменшення коефіцієнта закріплення оборотних виробничих фондів,тобто прискорення їх оборотності, спричинило підвищення рентабельностівиробничих фондів на 0,88 пункти (26,29 – 25,41).
Таким чином, рентабельність фондів за наведеними чинникамизагалом підвищилася на 3,8 пункти (3,09 – 0,17 + 0,88), що відповідає загальнійзміні рентабельності фондів за звітний період порівняно з попереднім.
У таблиці 2.2 наведено основні показники, якіхарактеризують майновий стан підприємства.
Частка коштів інвестованих в основні засоби збільшилась на0,02 пункта. Як свідчить коефіцієнт зносу основних засобів майно підприємствазношене на 50% і темпи оновлення майна падають (коефіцієнт оновлення у 2003році зменшився на 0,08 пунктів).
Таблиця 2.2
Показники оцінювання майнового стану ЗАТ „Фудс Компані”№ п/п Показник Формула для розрахунку 2006 р. 1 кв. 2 кв. 3 кв. 1 2 3 4 5 6 1 Частка основних засобів в активах Залишкова варість ОЗ / Активи 0,05 0,07 0,07 2 Коефіцієнт зносу основних засобів Знос ОЗ / Первісна вартість ОЗ 0,47 0,50 0,50 3 Коефіцієнт оновлення основних засобів Збільшення за звітний період первісної вартості ОЗ / Первісна вартість ОЗ х 0,26 0,18
Розглянемо показникиділової активності підприємства, які характеризують ефективність використанняосновних фондів підприємства. (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Показники оцінювання ділової активності ЗАТ „Фудс Компані”№ п/п Показник Формула для розрахунку 2006 р. 1 кв. 2 кв. 3 кв. 1 2 3 4 5 6 1 Фондовіддача Чиста виручка / Основні виробничі фонди 49,13 61,72 56,61 2 Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти) Чиста виручка / Обігові кошти 3,65 3,44 4,21 3 Період одного обороту обігових коштів (днів) 360 / Коефіцієнт оборот. обігових коштів 98,50 104,78 85,49 4 Коефіцієнт оборотності запасів (обороти) Собівартість / Середні запаси 5,82 7,45 6,65 5 Період одного обороту запасів (днів) 360 / Коеф. обор. запасів 61,86 48,31 54,11 6 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (обороти) Чиста виручка / Середня дебіторська заборгованість 127,78 212,66 147,22 7 Період погашення дебіторської заборгованості (днів) 360/Коеф. обор. деб. заб. 2,82 1,69 2,45 8 Період погашення кредиторської заборгованості (днів) Середня кредиторська заборгованість * 360 / Собівартість реалізації 105,27 111,02 92,09
Розглянемокожен з наведених показників окремо:
1. фондовіддача – показуєскільки виручки припадає на одиницю основних фондів. Як бачимо, цей показникмає тенденцію до збільшення (хоча у 3 кв. фондовіддача була менша ніж у 2 кв.,проте в порівнянні з 1 кв. вона зросла), що є позитивною тенденцією і свідчитьпро збільшення ефективності використання основних фондів підприємства;
2. період одного обороту обігових коштів – визначає середній період від витрачання коштів для виробництвапродукції до отримання коштів за реалізовану продукцію. Цей показник у 2002році збільшився (з 99 днів у 2001 році) до 105 днів, проте у 2003 роціспостерігається його найнижче значення – 86 днів. Зменшення цього показникасвідчить про більш ефективне використання обігових коштів на підприємстві;
3. період одного обороту запасів – це період, протягом якого запаси трансформуються в кошти. Мінімальнезначення цього показника спостерігалося у 2002 році (48 днів), у 2003 році віндещо збільшився і становив 54 дні, проте це є менш ніж у 2001 році (62 дні);
4. показники періоду погашення дебіторської такредиторської заборгованості свідчать про те, щопідприємство набагато більше часу користується по суті безкоштовним кредитом збоку власних кредиторів ніж сама кредитує (безкоштовно) інші підприємства.Також в обох випадках спостерігається стала позитивна тенденція до зниженняданих показників.
На завершення аналізу розглянемо основні показникирентабельності підприємства (табл. 2.4).
Таблиця2.4
Аналізпоказників рентабельності ЗАТ „Фудс Компані”№ п/п Показник Формула для розрахунку 2006 р. 1 кв. 2 кв. 3 кв. 1 2 3 4 5 6 1 Рентабельність капіталу (активів) Чистий прибуток / Активи 0,03 0,03 0,01 2 Рентабельність власного капіталу Чистий прибуток / Власний капітал 0,48 0,46 0,01 3 Рентабельність реалізації Чистий прибуток / Виручка 0,12 0,11 0,11 4 Рентабельність реалізованої продукції Прибуток від операційної діяльності / Виручка 0,12 0,11 0,11 5 Період окупності капіталу Активи / Чистий прибуток 29,95 31,17 108,15
З наведених даних слід відмітити, що в основному показникирентабельності не перетерпіли суттєвих змін за аналізований період окрімрентабельності власного капіталу, яка суттєво знизилась і періоду окупностікапіталу, що суттєво зріс, що є негативними тенденціями. Це можна пояснититим, що збільшенням темпів величини власного капіталу підприємства є більшимніж збільшенням темпів чистого прибутку підприємства.
Таким чином, провівши аналіз фінансового стану ЗАТ „ФудсКомпані” можна зробити наступні висновки:
· основні засоби є сильно зношеними і оновленняфондів практично не відбувається;
· фінансова стійкість підприємства є незадовільною,хоча і спостерігається тенденція до його покращення;
· показники ліквідності підприємства свідчать пронеліквідний баланс підприємства;
· показники ділової активності свідчать пронарощування підприємством випуску основної продукції і мають позитивнутенденцію до покращення.
2.2Резерви підвищення ефективності використовування основних засобів харчовоїгалузі промисловості
На закінчення аналізу ефективностівикористовування основних фондів розглянемо резерви збільшення випускупродукції і фондовіддачі підприємств харчової галузі. Ними можуть бути введенняв дію не встановленого устаткування, заміна і модернізація його, скороченняцілоденних і внутрішньозмінних простоїв, більш інтенсивне використовуванняосновних фондів, впровадження заходів НТП. При визначенні поточних іперспективних резервів замість планового рівня показників чинників враховуєтьсяможливий їх рівень.
Резерви збільшення випуску продукції за рахунок введення вдію нового устаткування визначають множенням додаткової його кількості нафактичну величину середньорічного вироблення або на фактичну величину всіхчинників, які формують її рівень.
Скорочення цілоденних простоївустаткування приводить до збільшення середньої кількості відпрацьованих днівкожною його одиниці за рік. Цей приріст необхідно помножити на можливукількість одиниць устаткування і фактичне середньоденне вироблення одиниці.
Щоб підрахувати резерв збільшеннявипуску продукції за рахунок кращої організації виробництва, необхідно можливийприріст останнього помножити на можливу кількість днів роботи всього паркуустаткування і на фактичне змінне виробництво.
За рахунок скорочення внутрішньозмінних простоївзбільшується середня тривалість зміни, а отже і випуск продукції. Длявизначення величини цього резерву слідує можливий приріст середньої тривалостізміни помножити на фактичний рівень середньочасового вироблення устаткування іна можливу кількість відпрацьованих змін всім його парком[4].
Для визначення резерву збільшення випуску продукції зарахунок підвищення середньочасового виробництва устаткування необхідно спочаткувиявити можливості зростання останнього за рахунок його модернізації, більшінтенсивного використовування, упровадження заходів НТП і т.д. Потім виявленийрезерв підвищення середньочасового виробництва треба помножити на можливукількість годин роботи устаткування.
Резерви зростання фондовіддачі - це збільшення об'єму виробництва продукціїі скорочення середньорічних залишків основних виробничих фондів (ОВФ):
/>
де — резерв зростання фондовіддачі;
/>,-/> відповідно можливий іфактичний рівень фондовіддачі;
/> - резерв збільшеннявиробництва продукції;
ОВФд – додаткова сума основних виробничих фондів, необхіднадля освоєння резервів збільшення випуску продукції;
/> - резерв скорочення середніхзалишків основних виробничих фондів за рахунок реалізації і здачі в орендунепотрібних і списання непридатних[5].
Слід зазначити, що в умовах науково-технічного прогресузначне збільшення фондовіддачі ускладнено швидкою зміною устаткування,потребуючого в освоєнні, а також збільшенням капітальних вкладень, щонаправляються на поліпшення умов праці, охорону природи і т.п. Чинники, щопідвищують фондовіддачу, показані на рис. 2.1
Однією з найважливіших задач розвиткувиробництва є забезпечення виробництва перш за все за рахунок підвищення йогоефективності і більш повного використовування внутрішньогосподарчих резервів.Для цього необхідно більш раціонально використовуватиосновні фонди і виробничі потужності.
/>
Рис. 2.1 Чинники зростанняфондовіддачі
Збільшення об'ємів виробництва в харчовій галузідосягається за рахунок:
1. введення в дію основних фондів і виробничих потужностей;
2. поліпшення використовування діючих основних фондів і виробничихпотужностей.
Приріст основних фондів і виробничих потужностей харчовоїпромисловості, її галузей і підприємств досягається завдяки новому будівництву,а також реконструкції і розширенню діючих підприємств.
Реконструкція і розширення діючих фабрик, будучи джереломзбільшення основних фондів і виробничих потужностей підприємств, одночаснодозволяють краще використовувати в харчовій промисловості виробничий апарат.
Вирішальну частину приросту продукції в цілому попромисловості одержують з діючих основних фондів і виробничих потужностей, якіу декілька разів перевищують нові фонди і потужності, які щорічно вводяться.
Однією з найважливіших задач підвищення ефективностівикористовування капітальних вкладень і основних фондів є своєчасне введення вексплуатацію нових основних фондів і виробничих потужностей, швидке їхосвоєння. Скорочення термінів введення в експлуатацію нових фабрик дозволяєшвидше отримати потрібну для народного господарства продукцію з технічнодосконаліших основних фондів, прискорити їх оборот і тим самим уповільнитинастання морального зносу основних фондів підприємств, підвищити ефективністьсуспільного виробництва в цілому.
Поліпшення використовування діючих основних фондів івиробничих потужностей промислових підприємств, у тому числі знов введених вексплуатацію, може бути досягнуто завдяки:
1. підвищенню інтенсивності використовуваннявиробничих потужностей і основних фондів;
2. підвищенню екстенсивності їх навантаження. Більшінтенсивне використовування виробничих потужностей і основних фондівдосягається перш за все за рахунок технічного вдосконалення останніх[6].
Практика підприємств харчової галузі показує, що тут йдепроцес збільшення одиничної потужності устаткування:
· у верстатах, машинах і агрегатах зміцнюютьсянайвідповідальніші деталі і вузли;
· підвищуються основні параметри виробничих процесів;
· механізуються і автоматизуються не тільки основнівиробничі процеси і операції, але і допоміжні і транспортні операції, нерідкостримуючі нормальний хід виробництва і використовування устаткування; застарілімашини модернізуються і замінюються новими, досконалішими.
Інтенсивність використовування виробничих потужностей іосновних фондів підвищується також шляхом вдосконалення технологічних процесів;організації безперервно-потокового виробництва на базі оптимальної концентраціївиробництва однорідної продукції; вибору сировини, його підготовки довиробництва відповідно до вимог заданої технології і якості продукції, що випускається;ліквідації штурмівщини і забезпечення рівномірної, ритмічної роботипідприємств, цехів і виробничих ділянок, проведення ряду інших заходів, щодозволяють підвищити швидкість обробки предметів праці і забезпечити збільшеннявиробництва продукції в одиницю часу, на одиницю устаткування або на 1 кв. мвиробничої площі.
Важливим напрямом поліпшення використовування устаткуванняє підвищення змінності використовування устаткування. Вирішуючи задачупідвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування, необхідно перш за всемати на увазі, що основне устаткування на багатьох підприємствахвикористовується не повністю головним чином через дефіцит робочої сили.
Ступінь використання виробничних потужностей є одним зважливих показників ефективності використання основних фондів. Проте приконстатації зв'язку цих категорій часто не враховується факт перехідностікатегорій, звужується діапазон дослідження проблем використання основнихфондів. Для виробничого процесу важливим є спосіб поєднання необхідних факторіввиробництва. Вихідне становище поєднаних факторів виробництва породжує якіснонове явище, яке не зводиться до утворюючих факторів – економічну категоріювиробничої потужності. Вона знаходить своє відображення у динамічній єдності тапротиріччі особистих і натурально-речових факторів виробництва[7].
В умовах реформування економіки категорія «виробничапотужність» насичується ринковим змістом, мотиви її руху включають ринковіцільові настанови, а пропорції поєднання особистих і натурально-речовихфакторів визначаються не тільки технологічною доцільністю, а, й знаходяться підсильним впливом вимог, які висуваються споживачами. Вищевикладене зумовилонеобхідність уведення нового поняття – «ефективна виробнича потужністьпідприємства». Ефективна виробнича потужність підприємства – цемаксимально можливий обсяг продукції, який може бути вироблений підприємством іреалізований на ринку споживачу при визначеному рівні цін. Діюче підприємствоздатне активно реагувати на зміни ринкових умов у короткостроковому періоді врамках визначеної зони – О1О 2. Її межі можнавстановлювати, виходячи з графіка беззбитковості підприємства і його виробничоїможливості (рис.2.2).
На графіку беззбиткової роботи обсяг випуску продукції Qбвизначається зовнішніми для підприємства ринковими умовами реалізації продукціїта внутрішніми факторами, що зумовлюють величину постійних, змінних і сумарнихвитрат на одиницю товару. Точка М – це фокус, у якому збігаються зовнішні тавнутрішні параметри господарської діяльності підприємства і який служитьвихідною точкою реалізації ефективної виробничої потужності. Рух за графікомуправо означає поліпшення використання ефективної виробничої потужності:зростають обсяги виробництва та прибуток[8].
Цей рух при сприятливій ринковій кон'юнктурі можевідбуватися лише до визначеної межі – виробничої можливості підприємства (Qм),обумовленої його наявними виробничими ресурсами. В ефективній виробничійпотужності підприємства, яка відображає кінцеві результати формування івикористання економічного потенціалу підприємства, пересікаються траєкторіїруху трьох її важливих складових: виробничої потужності підприємства яксукупності складових її факторів, ринкових умов придбання підприємствомнеобхідних ресурсів (умови «на вході»), ринкових умов реалізаціївиробленої продукції (умови «на виході»). Реалізація ефективноївиробничої потужності підприємства на ринку відбувається згідно із закономпропозиції: чим вище ринковий рівень цін на продукцію підприємства, тим більшеефективна виробнича потужність. Але існує і такий рівень цін на продукціюпідприємства, нижче за який не забезпечується одержання прибутку, і тоді стаєнеможливим нормальний хід відтворювального процесу, руйнується виробничийпотенціал підприємства./> />
Радикальні зміни зовнішніх івнутрішніх умов виробництва, таких, як технічна модернізація, вдосконалюваннясистем організації та управління, впровадження високих технологій, застосуваннябільш дійових систем стимулювання праці, підвищення якості продукції приводитьдо розширення ефективної виробничої потужності. Звуження ефективної виробничої потужності підприємства призводить дозменшення його кон'юнктурних можливостей і є прямим наслідком різкогоподорожчання матеріальних ресурсів, збільшення банківських процентних ставок,незбалансованого зростання заробітної плати і непосильного податкового тягаря.Уведення в економічну теорію поняття «ефективна виробнича потужністьпідприємства», подальше поглиблення його змісту, розкриття йоговзаємозв'язку з категоріями, що відображають господарську діяльність підприємству ринкових умовах – все це має важливе методологічне значення для дослідженняшляхів підвищення ефективності використання виробничих потужностей і основнихфондів промислових підприємств у перехідній економіці[9].
В умовах швидко мінливогоспоживчого попиту, тенденцій гнучкості виробництва і проведення диверсифікаціїдля забезпечення конкурентоспроможності підприємств потрібне знаходженняоптимального співвідношення номенклатури продукції, що випускається, та обсягівїї реалізації з виробничою потужністю. У зв'язку з цим постачає задачаформування оптимальної виробничої програми підприємства, що найбільше повнозадовольняє попит і забезпечує максимальний прибуток від реалізації продукції.У роботі запропоновано визначати оптимальну виробничу програму підприємства задопомогою математичної моделі нелінійного програмування.
Математична постановка даноїзадачі припускає, що цільова функція приймається як прибуток підприємства відреалізації продукції (Ζ):
/>, (1)
де Cj – ціназа кожною позицією номенклатури, грн.;
хj – обсяг випуску j-ої продукції, j = 1…n, шт.;
Sj – фактична собівартість j-ої одиниці продукції, грн./од.
Оптимальна програмавизначається з урахуванням обмежень за використанням фонду часу роботиобладнання за формулою (2) та обмежень за сировинними ресурсами за формулою(3). Система обмежень у найбільш загальному випадку визначається такимиспіввідношеннями:
/>, (2)
деtuj –норма часу роботи обладнання групи u за j-ою одиницею продукції,нормо-годин;
u – видгрупи обладнання;
Фu– дійсний фонд часу роботи обладнання групи u, год.;
k –кількість груп обладнання.
/> , (3)
деaij–норма витрачання i-го виду сировини (матеріалів) за j-оюодиницею продукції, кг.;
Аi – установлена кількість i-го виду сировини (матеріалів), кг.;
p –кількість видів сировини (матеріалів)[10].
Використання даноїматематичної моделі дозволяє підприємствам харчової промисловості проводити розрахунок оптимальної виробничої програми, яка забезпечує максимальнийприбуток шляхом визначення оптимальних цін та обсягу випуску продукції,задовольняє попит та, в кінцевому підсумку, реалізує основні положення, щомістяться у запропонованому понятті «ефективнавиробнича потужність підприємства».Висновки
Інтенсивний шлях використовування основних фондів діючихпідприємств включає технічне їх переозброєння, підвищення темпів оновленняосновних фондів. Досвід роботи харчової галузі промисловості показує, що швидкетехнічною переоснащення діючих фабрик і заводів особливо важливо для тихпідприємств, де має місце більш значний знос основних фондів.
Поліпшення екстенсивноговикористовування основних фондів припускає, з одного боку, збільшення часуроботи діючого устаткування в календарний період (протягом зміни, доби, місяця,кварталу, року) і з другого боку, збільшення кількості і питомої ваги діючогоустаткування у складі всього устаткування, що є на підприємстві і в йоговиробничій ланці.
Збільшення часу роботи устаткування досягається за рахунок:
1. постійної підтримки пропорційності між виробничимипотужностями окремих груп устаткування на кожній виробничій ділянці, між цехамипідприємства в цілому, між окремими виробництвами усередині харчової галузіпромисловості, між темпами і пропорціями розвитку галузей промисловості івсього народного господарства;
2. поліпшення догляду за основними фондами, дотриманняпередбаченої технології виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці,що сприяє правильній експлуатації устаткування, недопущенню простоїв і аварій,здійсненню своєчасного і якісного ремонту, що скорочує простої устаткування времонті і збільшуючого міжремонтний період;
3. проведення заходів, що підвищують питому вагу основнихвиробничих операцій у витратах робочого часу, скорочення сезонності в роботіпідприємств ряду галузей промисловості, підвищення змінності роботипідприємств.
Відомо, що на підприємствах окрім діючих технологічнихліній, машин і агрегатів частина устаткування знаходиться в ремонті і резерві,а частина — на складі. Своєчасний монтаж невстановленого устаткування, а такожвведення в дію всього встановленого устаткування за винятком частини, щознаходиться в плановому резерві і ремонті, значно покращує використовуванняосновних фондів.
Підвищення рівня використання основних фондів у реалізаціївиробничого потенціалу підприємств можливе шляхом проведення реінжинірингубізнес-процесів. Запропоновані методичні підходи та розроблена проектна схемапершого етапу реінжинірингу бізнес-процесів включають цілі, критичні чинникиуспіху і ключові бізнес-процеси. Це дозволяє здійснювати відбір найбільшважливих бізнес-процесів для наступних етапів проекту реінжинірингу в напрямкупідвищення ефективного використання основних фондів та виробничих потужностейна промисловому підприємстві.
Список використаноїлітератури
1. Господарськийкодекс України. Господарський процесуальний кодекс України. Офіційні тексти/Міністерство юстицій України. – Львів: „Новий світ-2000”, 2005.
2. Закон України «Про підприємства в Україні» // www.rada.gov.ua – офіційний сервер Верховної радиУкраїни
3. МСБО 16 — Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку«Основні засоби».
4. ПСБО № 7 — Наказ Мінфіну «Про затвердженняПоложення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби“ від27.05.2000 р. № 92.
5. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Київ: Атіка, 2002, 480 с.
6. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основиекономічних знань. Київ: Вища школа, 2002, 543 с.
7. Горобинская М.В. Диффузия технологическихнововведений – форма обновления активной части основных фондов предприятий// Вісник ХДЕУ. – 2001. – № 4 (20). – С.61-65.
8. Горобинская М.В. Эффективная производственнаямощность предприятия как катего-рия рыночной экономики // Вісник ХДЕУ. – 2001.– №1 (17). – С.57-60.
9. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств.Київ: Знання-Прес, 2004, 424 с.
10. Должанський М.І., Должанський А.М. Бухгалтерськийоблік в Україні з використанням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.Львів: Львівський банківський інститут НБУ, 2003, 494 с.
11. Егоршин А.А., Горобинская М.В. Определениеоптимальной производственной про-граммы предприятия с учетом функции спроса //Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системиУкраїни: Зб. наук. ст. – Харків: Основа, 2001. – С.271-272.
12. Єщенко П.С., Палкін Ю.I. Сучасна економіка. Київ:Вища школа, 2005, 327 с.
13. Зубковський В.М. Економіка підприємства. Київ:Видавництво Європейського університету, 2000, 64 с.
14. Зятковський І.В. Фінанси підприємств. Київ:Кондор, 2003, 364 с.
15. Карпінський Б.А., Герасименко О.В. Фінансовасистема. Київ: „Центр навчальної літератури“, 2003, 184 с.
16. Кольцова С.Д., Горобинская М.В. Влияние методовучета основных фондов на инве-стиционный потенциал предприятия // ВестникХарьковского государственного университета. Сер. „Проблемы регулированиярыночных отношений в Украине“, 401’97. – Харьков: Основа, 1997. –С.141-144.
17. Крайник О.П., Барвінська Є.С. Економікапідприємства. Львів: Національний ун-т „Львівська політехніка“, 2003, 208 с.
18. Михайлов М.Г., Мельник О.А., Теслюк В.М.Національні стандарти в бухгалтерському обліку. Питання використання. Київ:Вища освіта, 2002, 400 с.
19. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000.Київ: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів , 2000, 1272 с.
20. Хохлов Н.П., Горобинская М.В. Реинжиниринг какконцепция и организационный фактор снижения фондоемкости производства // ВісникХДЕУ. – 2000. – №2 (14). – С.54-56.
Додатки