МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
КОНТРОЛЬНАРОБОТА
ЗІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ
«Інформатизаціяфінансового ринку»
ПЛАН ВИКОНАННЯРОБОТИ
1. КАРТКОВІ СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОННОГО ГРОШОВОГООБІГУ
2. АВТОМАТИЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ДЕПОЗИТАМИ ТАКРЕДИТАМИ
3. АВТОМАТИЗАЦІЯ ОБІГУ ТА РЕГУЛЮВАННЯВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
1. КАРТКОВІСИСТЕМИ ЕЛЕКТРОННОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ
Інформаційні системи
Відповідно до статті 40Закону України «Про Національний банк України» з метою нормативної підтримкипілотного проекту НСМЕП НБУ у квітні 2000 р. затвердив Тимчасове положення проНСМЕП. При цьому враховувалися Закони України «Про банки і банківськудіяльність», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Положення пропорядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням», іншізаконодавчі акти України та нормативно-правові акти НБУ.
До складу НСМЕПвходять: платіжна організація, члени і учасники платіжної системи.
Платіжною організацієюНСМЕП на етапі впровадження та функціонування пілотного проекту є НБУ. Загальнеуправління НСМЕП здійснює Рада платіжної організації. Вона виконує такіфункції: вирішує питання прийняття до НСМЕП нових і виключення діючих членів;установлює ліміти НСМЕП для кожного платіжного інструменту; установлюєзагальносистемні комісії; приймає стратегічні рішення щодо подальшого розвиткуНСМЕП; виконує арбітражні функції в межах НСМЕП.
Після завершенняпілотного проекту керівництво платіжною системою здійснюватиме нова платіжнаорганізація, що буде створена за ініціативи членів НСМЕП як юридична особа. Достворення цієї юридичної особи платіжною організацією НСМЕП є НБУ.
Членами НСМЕП можутьбути банки, які одержали банківську ліцензію НБУ та уклали договір з Платіжноюорганізацією про вступ до НСМЕП.
Учасниками НСМЕП єюридичні або фізичні особи — суб’єкти відносин, що виникають при здійсненнірозрахункових операцій за допомогою платіжних карток НСМЕП (розрахунковий банк,Головний процесінговий центр (ГПЦ), Регіональний процесінговий центр (РПЦ),держателі платіжних карток, підприємства торгівлі та послуг, банки — члениНСМЕП. Функції розрахункового банку НСМЕП виконує Операційне управління НБУ.
Платіжна організаціявизначає організації — учасниці НСМЕП, яким надається право виконувати функціїпроцесінгових центрів, і наділяє їх відповідними повноваженнями. Оперативнекерування НСМЕП у межах повноважень, визначених платіжною організацією, виконуєГПЦ. РПЦ управляє частиною НСМЕП, яка перебуває в нього на обслуговуванні(підприємства торгівлі та послуг, банки).
ГПЦ через своїпідрозділи (центри генерації ключової інформації, системної ініціалізації тасистемної персоналізації) виконує також функції управління системними ключамита системної підготовки карток для подальшої їх емісії в банках.
Взаємозв’язки міжучасниками НСМЕП будуються на договірних засадах.
На етапі впровадженнята функціонування пілотного проекту допускається укладення банками з платіжноюорганізацією одного загального договору, якщо платіжна організація,розрахунковий банк, Головний процесінговий центр є однією юридичною особою.
Під час роботи в НСМЕПбанки укладають такі договори:
з фізичними таюридичними особами — про відкриття рахунків, видачу карток та умови здійсненняоперацій за ними;
з підприємствамиторгівлі та сфери послуг — про обслуговування платіжних карток НСМЕП (у разівиконання банками функцій еквайра зіншими банками (агентами) щодо емісії або еквайрингу платіжних карток НСМЕП.
Розрахунки в НСМЕПвідбуваються з використанням автоматизованої карткової системи (АКС),терміналів, банкоматів, електронних контрольно-касових апаратів (ЕККА),комп’ютерно-касових систем (ККС), які відповідають вимогам НСМЕП. Банкисамостійно купують програмно-технічні комплекси, що мають відповідні свідоцтва.
Для вступу в НСМЕП банкнадає до платіжної організації заяву і копію банківської ліцензії, виданої НБУ.
Після позитивного рішенняз боку платіжної організації банк укладає договори:
з платіжноюорганізацією — про вступ до НСМЕП;
з розрахунковим банком— про проведення взаєморозрахунків у НСМЕП;
з головним або зрегіональним процесінговими центрами — про обслуговування розрахунківплатіжними картками в НСМЕП. Після цього ГПЦ вносить інформацію про новогочлена НСМЕП у власну базу даних. Банки м. Києва та Київської області укладаютьцей договір з ГПЦ.
Після включення доНСМЕП банк самостійно проводить емісію платіжних карток і розширює мережуеквайрингу (у разі потреби збільшує кількість терміналів і банкоматів).
Картки, щовикористовуються в НСМЕП, поділяються на дві групи — платіжні та службові.
Платіжні карткипризначені для здійснення їх держателями таких операцій:
платежів за товари тапослуги;
одержання готівки;
проведення операційзавантаження;
перерахування коштів звідповідного рахунка (карткового або рахунка завантаження) на певний рахунокодержувача коштів;
одержання інформації щодостану рахунків (у тому числі виписок з рахунків).
Службові картки залежновід їх призначення поділяються на такі типи:
модулі безпекитерміналів;
трансфертні;
картки доступу.
Модулі безпекитерміналів зберігають системні кріптографічні ключі, проводять перевірку таавторизацію платіжних карток для операцій у режимі офф-лайн, накопичуютьінформацію про платежі, що здійснені за допомогою електронного гаманця,забезпечують захист зв’язку з банком чи процесінговим центром в он-лайн режимі,авторизують службові картки.
Трансфертні карткивикористовуються для передавання інформації з торговельного терміналу в еквайрчи процесінговий центр та передавання службової інформації від них уторговельний термінал, якщо термінал не може забезпечити зв’язку іншим шляхом.
Картки доступупризначені для розмежування прав доступу окремих осіб до торговельних ібанківських терміналів, а також функцій НСМЕП. У свою чергу, за правами доступукартки поділяються на такі типи:
картки доступуторговця;
картки доступупрацівників банку та процесінгових центрів;
картки доступусервісних службовців.
Платіжні картки можутьбути особистими та корпоративними. Держателем особистої платіжної картки єфізична особа, а корпоративної — довірча особа юридичної особи.
Емісія платіжних картоку банку відбувається у три етапи: персоналізація, персоніфікація та видачакартки клієнту. При емісії платіжних карток у банку-емітенті відкривають (абопов’язують з емітованою карткою вже відкриті) один або кілька рахунків:
рахунок завантаження;
чековий картрахунок дляелектронного чека;
консолідований рахунокгаманців.
Перші два рахункивідкриваються кожному клієнту окремо, а консолідований рахунок гаманціввідкривається перед початком емісії платіжних карток для всіх клієнтів.
У НСМЕПвикористовуються платіжні картки з такими платіжними документами, як електроннийгаманець та електронний чек.
Платіж та отриманняготівки електронним гаманцем виконуються на автономному терміналі (без он-лайнзв’язку з банком) шляхом списання суми платежу з балансу гаманця та занесенняїї в термінал (торговельний або банківський) у вигляді одиночних трансакцій(для операцій видачі готівки та адресного платежу) або в термінальний модульбезпеки (для операцій платежу) для подальшого відправлення через еквайра доемітента, де відбувається списання коштів з консолідованого рахунка електроннихгаманців.
Платіж електроннимчеком (отримання готівки) виконується на автономному терміналі (без он-лайнзв’язку з банком) шляхом списання з суми платежу з балансу чека та занесення їїв термінал у вигляді одиночних трансакцій для подальшого відправлення черезеквайра до емітента, де відбувається списання коштів з карткового рахункаелектронного чека держателя картки.
За допомогоюелектронного гаманця та електронного чека виконуються такі офф-лайноперації:
оплата товарів танадання послуг;
одержання готівки;
адресний платіж;
відновленнянезавершеного платежу;
блокування платіжноїкартки;
перегляд залишку коштівна картці;
перегляд журналуплатежів;
перегляд журналузавантажень.
До он-лайн операцій іззастосуванням персоніфікованого електронного гаманця та електронного чеканалежать такі операції:
перегляд стану рахунказавантаження;
завантаження платіжноїкартки з рахунка завантаження;
завантаження готівкою;
платіж з рахунказавантаження;
одержання готівки зрахунка завантаження.
За допомогоюелектронного неперсоніфікованого гаманця в режимі он-лайн здійснюються тількиоперації завантаження його готівкою.
Усі офф-лайн та он-лайноперації з платіжними інструментами можуть проводитись у будь-якому банку —члені НСМЕП за наявності відповідного устаткування.
Для зменшення ризиківчленів та учасників НСМЕП та забезпечення ефективного використання банкамизалучених коштів у НСМЕП передбачені відповідні ліміти. Величина всіх картковихлімітів визначається платіжною організацією та повідомляється членам НСМЕП.
Взаєморозрахунки вНСМЕП здійснюються за кліринговою схемою. Виняток становлять лише адресніплатежі, виконані за допомогою платіжних карток. Після завершення сеансівпоточного дня регіональні процесінгові центри розраховують нетто-позиції кожногоз банків регіону, звіряють з нетто-позиціями, що розраховуються самими банками,і передають їх до Головного процесінгового центру, який уводить і вивіряєкліринг, формуючи остаточні нетто-позиції членів НСМЕП окремо за електроннимгаманцем, електронним чеком і комісійними.
Ці дані передаються дорозрахункового банку, який об’єднує клірингові нетто-позиції в одну для кожногобанку і через систему електронних платежів НБУ (СЕП) проводить дебетуваннятранзитних і, відповідно, кореспондентських рахунків банків (згідно з умовамидоговору з банком — членом НСМЕП, що мають дебетову клірингову позицію) і післяцього кредитує банки, що мають кредитову позицію. Усі розрахунки міжбанківськими установами — членами НСМЕП виконуються лише в банківські дні вСЕП.
Для зменшення ризиківневиконання зобов’язань у разі неплатоспроможності емітентів або еквайрів уНСМЕП створюється й постійно підтримується страховий фонд.
У разі недостатностікоштів страхового фонду з метою проведення своєчасних розрахунків члени НСМЕПможуть укладати з НБУ кредитні договори щодо їх рефінансування.
2. АВТОМАТИЗАЦІЯУПРАВЛІННЯ ДЕПОЗИТАМИ ТА КРЕДИТАМИ
Кредитні та депозитніоперації є основними видами діяльності комерційних банків, а для деяких із нихці операції стали головним джерелом доходів. Тому вдосконаленню кредитних та депозитнихоперацій банки приділяють значну увагу, упроваджуючи комп’ютерні технології дляавтоматизації функцій управління кредитами та депозитами, така автоматизація напрактиці здійснюється в різних формах, на базі різних апаратних і програмнихзасобів. Створюються, зокрема, системи, які не лише обробляють інформацію, а йпідтримують управлінські рішення, що значною мірою знижує трудомісткістьоблікових робіт, підвищує вірогідність зведень та якість рішень, що приймаються.
Технології виконаннякредитних і депозитних операцій за змістом, послідовністю виконання таспособами формування даних взаємоблизькі, тому їх доцільно розглядати в єдиномуциклі технологічних процесів автоматизованої обробки даних. Але ці операції щеслабо структуровані, недостатньо формалізовані і важко піддаютьсяавтоматизації. Тому в підсистемі управління кредитами та депозитами частозастосовують інтерактивний режим виконання комп’ютерних технологій. Для цієїпідсистеми характерна також неоднорідність завдань, зумовлена складністюпредметної області. Адже банк працює з різними кредитами та депозитами, тобтойдеться про різні терміни, призначення, способи надання та погашення і т. ін.Проте практичний досвід показує, що всю сукупність функцій управління кредитамита депозитами з метою їх автоматизації можна об’єднати в типові комплекси:прогнозування й планування, облік і контроль, аналіз і регулювання. Кожний ізцих комплексів виконується на відповідній стадії технології обробки інформаціїза допомогою закріплених апаратних і програмних засобів, тобто на виділенихАРМ.
Розглянемоавтоматизовані функції підсистеми управління кредитами та депозитами застадіями технології.
Прогнозування йпланування.
1. Визначення стратегіїкредитування та депозитної політики.
2. Формування портфелязаявок за кредитами та депозитами.
3. Розрахуноккредитоспроможності клієнтів.
4. Оцінка ризику підчас кредитування.
5. Плануваннярентабельності операцій.
6. Складання угод прокредит і депозитний вклад.
7. Складання плану-графікукредитування.
8. Складанняплану-графіку виплати процентів за кредитами та депозитами.
9. Складанняплану-графіку погашення кредитів.
10. Розрахунок резервівза кредитами та депозитами.
Облік і контроль.
1. Відкриття рахунку.
2. Облік операцій за кредитнимирахунками.
3. Нарахуванняпроцентів.
4. Контроль завиконанням угод.
Аналіз і регулювання.
1. Формування звітів.
2. Аналіз, підтриманнярішень.
Зауважимо, що наведенийперелік функцій управління кредитами та депозитами на практиці автоматизованийрізною мірою, причому найменше автоматизовано визначення стратегіїкредитно-депозитної політики. Ці функції, а також формування портфеля заявокналежать до класу завдань стратегічного маркетингу. Кожне таке завданнярозв’язується не для кожного кредиту окремо, а загалом для процесу кредитуванняна певний період. Розв’язування формується з урахуванням економічної ситуації імає якісний характер (наприклад, перевагу надавати тим чи іншим кредитам абопевним типам клієнтів). Для автоматизації цієї функції доцільно застосовуватитипові пакети програм статистичного аналізу даних (STATISTICA, статистичні функціїEXSEL). Перспективним є напрямок розв’язування цих задач з використаннямсистеми підтримання та прийняття рішень.
На решті стадій технології обробки інформації автоматизуютьсяфункції, що пов’язані з конкретними кредитами чи депозитами. Розглянемотехнологічні процеси для найтиповіших функцій.
Автоматизаціярозрахунку кредитоспроможності позичальника полягає у визначенні показників, щохарактеризують акуратність останнього щодо розрахунків за раніше отриманимикредитами, його поточний фінансовий стан і перспективи змін, а також спроможністьу разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативнуконверсію активів у ліквідні кошти.
Методика визначення показників кредитоспроможності полягаєось у чому. Згідно з даними бухгалтерської та статистичної звітності клієнтаобчислюють значення відповідних коефіцієнтів і порівнюють їх із нормативними.На підставі такого порівняння видаються рекомендації про можливість наданнякредиту. Якщо потрібний глибший аналіз, вивчається поточна виробнича діяльністьклієнта, беруться до уваги звітні дані за більший проміжок часу і обчислюютьсядодаткові показники.
Вхідна інформація для обчислень вибирається з документів,що надійшли від клієнта, нормативно-довідкових БД і БД поточної інформації, щомістяться на АРМ кредитного відділу. Від клієнта надходять такі документи: заява на кредит, статутпідприємства, установчий договір, реєстраційне посвідчення, баланспідприємства, звіт про фінансові результати. На підставі цих документівстворюються масиви «Баланс підприємства» і «Фінансові результати», в якихфіксуються всі потрібні для обчислень показники. Нормативно-довідковуінформацію для встановлення кредитоспроможності беруть із довідника клієнтів,довідника статей балансу, довідника статей фінансового звіту, довідниканормативних показників і методичних рекомендацій НБУ з визначеннякредитоспроможності, а також архівних файлів, де містяться відомості про всі виданібанком кредити.
Використовуючи інформацію зі згаданих щойно БД, на АРМкредитного відділу за допомогою спеціального пакета програм обчислюютьпоказники кредитоспроможності позичальника. Згідно з діючими нормативнимиактами кредитоспроможність позичальника встановлюється за такими показниками,як прострочена заборгованість за позикою; непогашені борги та коефіцієнти —незалежності, фінансової стабільності, маневрування, інвестування, покриття балансу;ефективність використання власних засобів, використання фінансових ресурсів,платоспроможність, ліквідність, рентабельність. Щоразу перелік показниківзадається через меню. Розглянемо, як обчислюють деякі показники.
Коефіцієнт фінансовоїстабільності р-го підприємства на дату h:
/>,
де Zpr— пасив балансу, що відображає джерела власних та прирівняних до них коштівпідприємства; /> — довгостроковіпозичені кошти; /> — підсумокактиву балансу.
Коефіцієнт використанняфінансових ресурсів р-м підприємством на дату h:
/>,
де /> — балансовий прибутокпідприємства.
Коефіцієнтплатоспроможності р-го підприємства на дату h:
/>,
де /> — запаси та витратипідприємства показані в 2-му розділі активу балансу на дату h:
/> —сума 3-го розділу активу балансу;
/> —загальна сума активу балансу.
Коефіцієнт абсолютноїмиттєвої ліквідності для р-го підприємства на дату h:
/>,
де /> — значення рядка балансу«Каса»; /> — розрахунковий рахунок; /> — валютний рахунок; /> — інші грошові кошти; /> — сума за 1-м розділомпасиву балансу; /> — сума за 2-м розділомпасиву балансу.
Рентабельність власноїпродукції:
/>,
де /> — балансовий прибуток,вибирається з масиву фінансових результатів; /> —виручка від реалізації продукції (фінансові результати).
Результати обчисленьвидаються на екран в разі потреби до друку за формами таких вихіднихповідомлень: показники взаємостосунків позичальника з банком, показники дляаналізу кредитоспроможності позичальника, проранжований перелік клієнтів.
Показники взаємодії збанком формуються на базі масивів балансу та кредитних операцій. З масивубалансу вибираються значення рядків останнього, що характеризують непогашені встрок кредити, а з масиву кредитних операцій — інформація про виконання договірнихзобов’язань клієнта за попередній період.
Для аналізукредитоспроможності позичальника до відповідного вихідного документа заносятьсятакі відомості: назва та код клієнта-позичальника; назва та значення показниківкредитоспроможності; абсолютне та відносне відхилення розрахункового показникавід нормативного (або того, що характеризує попередній період); дата, на якускладається документ. У разі потреби може бути обчислена рейтингова оцінкафінансового становища кожного з позичальників, котрі зробили заявку на кредит.Цей показник видається за формою документа «Проранжований перелік клієнтів».Вихідні документи використовують фахівці кредитного відділу та керівництвобанку для аналізу кредитоспроможності та прийняття рішення щодо укладення угодина видачу кредиту.
Автоматизаціярозрахунків під час оцінювання ризику банку у процесі кредитування здійснюєтьсяза допомогою спеціального пакета програм АРМ статистичної звітності, якийпередано Національним банком України до всіх комерційних банків. Цей пакет міститьметодику розрахунку нормативів ризику, передбачених для визначення Інструкцієюпро порядок регулювання й аналізу діяльності комерційних банків (максимальнийрозмір кредиту на одного позичальника; норматив великих кредитних ризиків,норматив максимального розміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих одномуінсайдеру; норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій іпоручительств, наданих інсайдерам; норматив максимального розміру наданихміжбанківських позик; норматив максимального розміру отриманих міжбанківськихпозик). Через меню задається перелік нормативів для розрахунків (виконуються назадану дату).
Вхідна інформація для розрахунків вибирається з масиву, сформованогопід час складання бухгалтерського балансу банку, а також масиву нормативів, дезафіксовано граничні розміри останніх, і масивів-довідників, в яких приведенийперелік показників і форм звітності.
Норматив ризикувизначається за наведеними далі алгоритмами.
Норматив максимальногорозміру ризику на одного позичальника, значення якого не має перевищувати 25%:
/>,
де Зс —сукупна заборгованість за позичками, міжбанківськими кредитами та врахованимивекселями одного позичальника (за 100% узято суму позабалансових зобов’язань,виданих щодо цього позичальника); К — капітал банку.
Норматив «великікредитні ризики», максимальне значення якого не має перевищувати 8-кратнийрозмір капіталу банку:
НВ = Ск / К,
де Ск —сукупний розмір великих кредитів, наданих комерційним банком.
Норматив максимальногорозміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих одному інсайдеру, що не маєперевищувати 5%:
/>,
де Рк1 —сукупний розмір наданих банком позик, поручительств, урахованих векселів.
Норматив максимальногосукупного розміру кредитів гарантій і поручительств, наданих інсайдером,значення якого не має перевищувати 40%:
/>,
деРК — сума розмірів наданих банком позик (у тому числі міжбанківських),поручительств, урахованих векселів.
Норматив максимальногорозміру наданих міжбанківських позик, що не має перевищувати 200%:
/>,
де МБн — загальна суманаданих комерційним банком міжбанківських позик.
Результатиавтоматизованого розрахунку нормативів ризику утворюють відповідний масив івидаються для аналізу за формою вихідного повідомлення, де наведено дату, наяку здійснюється розрахунок; назву нормативного показника; обчислене танормативне значення показника, а також відхилення першого із цих значень віддругого. Працівники кредитного відділу використовують вихідні повідомлення дляаналізу ступеня ризику та прийняття з приводу видачі кредиту остаточногорішення.
Крім нормативів ризику,які розраховуються згідно з методикою НБУ, банки в разі оформлення кредитуможуть глибше досліджувати ризик. Для автоматизації розрахунку розширенихпоказників у кредитному відділі має бути сформований спеціальний пакет програм.
Автоматизація веденнякредитних і депозитних угод полягає у виконанні таких процесів: заведення новихугод, огляд списку угод, редагування окремих записів, вилучення окремих угод.
Заведення нової угодизводиться до послідовного заповнення тексту, тобто таких полів файла угод:номер угоди, код валюти, реєстраційний номер і назва клієнта банку, видкредиту, дати початку і закінчення дії угоди, сума угоди, процентна ставка, типособового рахунку, номер особового рахунку до угоди і статус угоди. У системірозрізняють 6 статусів: чорновик, умовний, виконуючий (має хоча б однебухгалтерське проведення), пролонгований, закінчений, архівний.
Список угод оглядаютьчерез екранну форму документа, куди викликаються записи з файла угод іззаданими користувачем ознаками (номер угоди, реєстраційний номер та назваклієнта і т.ін.). Для огляду можуть викликатись окремі записи або їхні масиви.Під час огляду не можна вносити зміни до полів. Для цього використовуєтьсяспеціальна процедура «редагування».
Редагування виконуєтьсяза типовою схемою обробки даних файла угод. Коригувати поля можна лише тихзаписів угод, для яких зафіксований статус чорновика. Для коригування угод, щомають інший статус, використовуються спеціальні процедури, наприкладпролонгація, вилучення.
Процедура «пролонгації»можлива лише щодо тих угод, в яких наступає закінчення терміну дії. Вибір цієїпроцедури дозволяє вивести на екран інформацію про дату погашення останньоїчастини кредиту, дату виплати нарахованих процентів, дату останнього платежу заугодою. Користувачем вводиться дата пролонгації, дата, до якої продовженотермін дії угоди, після чого угода набуває статусу виконуваної.
Оформлюючи депозитні таміжбанківські кредитні угоди, у відповідних полях фіксують вид депозиту чиміжбанківського кредиту, код і назву вкладника чи номер МФО та назву банку.Решту полів файла угод лишають без змістових змін для всіх типів угод. Кожнаугода характеризується статичними і динамічними параметрами. До статичнихпараметрів належать сума угоди, термін дії угоди, клієнт, джерела фінансування,група ризику, санкції в разі заборгованості. Динамічними параметрами, щовизначають поточний стан угоди на задану дату, є процентна ставка, характеристикастану угоди, рахунок угоди, періодичність нарахування процентів такореспондентські рахунки під час нарахування останніх. У процесі «життя» угодиможе змінюватись її стан.
Завершується першастадія технології автоматизованого управління кредитами та депозитами(прогнозування й планування) складанням планів-графіків кредитування,планів-графіків виплати процентів за кредитами та депозитами, а також графіківпогашення кредитів.
На другій стадіїкомп’ютерних технологій управління кредитами та депозитами виконують комплексизавдань з відкриття кредитних і депозитних рахунків; обліку банківськихоперацій, що фіксуються на них; обчислення процентів за кредитними тадепозитними операціями; контролю за виконанням договірних відносин між банком іклієнтом.
Після укладання угоди,тобто оформлення всіх необхідних документів, здійснюють організаційні йтехнологічні процедури з відкриття рахунку. Для виконання технологічнихпроцедур такого типу у програмному комплексі є спеціальна підпрограма «Особовірахунки за угодою». Технологія її виконання така сама, як і в разі відкриттярозрахункового рахунку.
Автоматизація облікуоперації на кредитних і депозитних рахунках виконується за типовою схемоюобробки вхідних документів. Вхідними документами під час відображення нарахунках кредитних і депозитних операцій слугують розпорядження чи меморіальніордери на зарахування коштів на рахунок, а також прибуткові і видатковідокументи.
Першою операцією втехнології обробки вхідних повідомлень є ручне введення документів операціоністомчерез екранні шаблони. Під час такого введення здійснюється логічний(програмний) контроль інформації, записуваної в поля вхідного файла. В окремихпакетах ОДБ передбачене повторне введення документів уже іншим виконавцем урежимі «Контрольний ввід». Коли на екрані з’являється повідомлення «Документзнайдено» (воно означає, що вхідне повідомлення записане в базу даних безпомилок), інформація передається на наступну операцію — оплату документа, тобтозапис (або їх сукупність) заноситься до файла платіжних документів дня — господарськаоперація відображується на бухгалтерських рахунках. Основну БД організованотак, що можна на задану дату визначити рух коштів і використати відповідніпоказники для обчислення процентів за депозитами та кредитами.
Нарахування процентівза депозитами та кредитами здійснюється спеціальним програмним модулем щодовсіх клієнтів або за вказаними рахунками. Програма дає змогу на початкурозрахунку змінити через екранну заставку процентну ставку. Результатиобчислень записуються у спеціальний файл, з якого інформація після огляду наекрані записується в основну БД або видається на друк для оформленнявідповідних документів.
Контроль виконання угодза кредитами та депозитами здійснюють спеціальними програмними засобами і запускаютьза допомогою екранного меню, де зазначаються функції персонального і груповогоконтролю за угодами.
Персональний контрольозначає, що на екран після вказаних типу та номера угоди видається зміст угоди(перелік необхідних фахівцеві реквізитів) і дані з кредитних рахунків: сумизалишку та руху коштів, відомості щодо нарахування та виплати сум запроцентами.
Груповий контроль закредитами та депозитами здійснюється на підставі фактичних даних, сформованихна екрані, а при потребі — на підставі виданих до друку таблиць. Перелік такихтаблиць задається в меню, і користувач вказує, які таблиці слід складати. У нихнаводяться суми та процентні ставки за кредитами та депозитами у межах дня,обороти за окремими позичковими рахунками протягом зазначеного періоду,кількість угод, суму і процентні ставки за кредити — окремо за депозитами таміжбанківськими кредитами. Щодо трьох останніх документів задається період абодата, на яку складається документ. Крім наведених за допомогою засобів EXCEL можутьбути сформовані й інші документи, коли підготовлено робочий масив з необхіднимиданими на базі файла угод і файла, що відображує операції на кредитних ідепозитних рахунках.
На третій стадіїкомп’ютерних технологій управління кредитами та депозитами формуються звіти, складаютьсяаналітичні таблиці, а також обчислюються прогнозні показники, використовуванідля підтримки та прийняття рішень.
Формування звітів закредитами та депозитами здійснюється автоматично на підставі баз данихоперативної інформації, що сформовані пакетом програм ОДБ. Для цьоговикористовується пакет програм АРМ зі статистичної звітності. В екранному менюцього пакета задається перелік звітів, які слід складати на задану дату. Цетакі звітні файли:
· 03— дані про суми й процентні ставки за кредитами та депозитами (щоденно);
· 04— дані про суми та процентні ставки за кредитами (щомісячно);
· 05— дані про суми та процентні ставки за депозитами (щомісячно);
· 16— дані про заборгованість за пролонгованими, простроченими та сумнівнимикредитами;
· іншіфайли.
Зазначені файлипередаються до Регіонального управління НБУ, де використовуються для складаннязвітів, які передаються на верхній рівень інформаційної системи НБУ.
Складання аналітичнихтаблиць здійснюється на АРМ спеціалістів кредитного та депозитного відділівбанку. Режим передбачає виконання технології обробки інформації в два етапи.Попередньо готуються дані та задаються такі поля: тип договору, повний чискорочений склад вхідної інформації, період (часові межі) інформації — двідати, що вказують на періодичність. При підготовці вхідних даних необхідновибрати варіант технології їх формування (використовувати базові дані запопередній період чи враховувати зміни).
Коли закінченопідготовку інформації, система переходить до другого етапу — режиму обчисленняпоказників для складання таблиць чи графіків.
Аналітичні таблиці можуть змінюватися, задаватися користувачем.У них наводяться договірні, реальні та прогнозні значення показників. Договірнізначення задаються умовами угоди, а реальні відображають дію угоди на заданудату. Прогнозні характеристики обчислюють окремо за допомогою спеціальнихпакетів програм під назвою — «Прогноз кредиту». Аналітичні таблиці можутьвідбивати динаміку змін тих чи інших показників, що дає змогу прогнозувати дії,а також приймати рішення. Для прийняття рішень фахівці та керівники звертаютьсядо системи із запитами, на які формуються відповіді за допомогою спеціальнихпакетів програм чи мови маніпулювання даними.
3. Автоматизація обліку тарегулювання валютних операцій
Валютні операціївідіграють важливу роль у діяльності банківських установ. Вони здійснюються в«Укрексімбанку», у комерційних банках та їх філіях, на міжбанківській валютнійбіржі та в інших фінансових установах. Контролюють і регулюють операції з валютоюструктурні підрозділи НБУ. Щоб підвищити ефективність роботи зазначенихпідрозділів і оперативність обліку валюти, уникнути помилок, а також мати змогудіставати необхідну інформацію для контролю та приймати рішення під часрегулювання валютних операцій, у ІБС виокремлюють підсистему «Валюта». З їїдопомогою облік операцій з іноземною валютою можна організувати так, що закожним кодом валюти та кожним клієнтом відкривається окремий особовий рахунок.За вільно конвертованими валютами клієнтам банку може бути відкрито одинмультивалютний рахунок.
Важливою особливістю зазначеної підсистеми є те, що одночасноіз занесенням до регістрів бухгалтерського обліку валютних документіввідображається проведення за рахунками гривневого покриття в національній валютізгідно з курсом на початок операційного дня. Це дозволяє на будь-який часотримати консолідований баланс, що включає суми на рахунках гривневого покриттяяк еквівалент валютних коштів, що перебувають у банку.
На практиці існують два підходи до організації автоматизованогообліку валютних операцій. Перший полягає в тому, що валютні операціїобліковуються протягом дня за допомогою окремого програмного комплексу ОДБ, анаприкінці дня формується консолідований баланс. Другий, прогресивніший підхідозначає, що рух коштів у національній та іноземній валютах обліковується задопомогою одного ОДБ. Згідно із цим підходом обробляють інформацію вбанківських системах розвинених країн. У такому разі в пакеті ОДБ усі програмиз обслуговування особових рахунків і формування звітності працюють дляпідрахування національної та іноземної валюти. Технологію використання такихпрограм наведено в підрозд. 4.1. Крім того, в ІБС є ряд засобів, які призначенівиключно для роботи з іноземною валютою. Вони здебільшого підпорядковані вієрархії меню пакета ОДБ пункту «Валютні операції», куди входять такі підпункти:
· нормативно-довідковаінформація щодо валюти;
· введення,оплата, пошук і редагування валютних документів;
· автоматизаціяобліку операцій в обмінних пунктах;
· котирування(переоцінювання залишків на валютних рахунках у разі зміни курсів валют);
· нарахуванняпроцентів за валютою;
· засобидля інсталяції та спеціальні регламенти за валютними операціями;
· нагромадженняданих і формування вихідних форм за валютою.
Зазначені функції в ІБСвиконуються з допомогою таких автоматизованих робочих місць: АРМ операціоніста,АРМ технолога чи адміністратора БД, АРМ касира, АРМ бухгалтера, АРМ спеціаліставалютного відділу, АРМ керівників. Залежно від організаційної структури банкудля кожного АРМ компонується конкретний набір функцій.
Зауважимо, що на окреміАРМ можуть виводитися завдання обробки даних про валюту, які не введені доголовного меню. Наприклад, на АРМ фахівця валютного відділу виконуютьсязавдання визначення попиту (та пропозиції) на валюту і т.ін. В ієрархії менюфункції наводяться в тій послідовності, в якій найчастіше до них звертаються, авивчати їх доцільно в послідовності, яку закладено в технології виконання.
Першим етапом втехнології є налагодження керуючих параметрів підсистеми, виконуване длявстановлення режимів роботи в підсистемі «Валюта». Початкове значенняпараметрів завантажується в БД під час установлення програмних модулів.
У разі закритого ОДпараметри змінюються через меню за ієрархією (ланцюжком) «Підсистема «Валюта» ®«Параметри системи» ® «Налагодження системи». Перелік і змістпараметрів визначає розробник системи. Сукупність параметрів можна розбити натри групи.
Першу групу становлятькоди валют для консолідованого балансу; перелік балансових рахунків, за якимине слід виконувати котирування; назва файла для вводу курсів валют; назва файладля вводу залишків на валютних рахунках і т.ін.
Другу групу утворюютьпараметри спеціальних регламентів щодо валюти, які визначають відповідність міжрахунками, використовуваними для виконання проводок з відображення валютнихоперацій на бухгалтерських рахунках.
Третя група — цепараметри для складання валютних документів, таких,як валютні виписки, валютний баланс та інші форми бухгалтерської і статистичноїзвітності.
Нормативно-довідковаінформація щодо валюти вводиться, коригується і видається користувачеві черезпункт меню «Довідник валют», котрий надає доступ до довідників валют, країн,курсів валют, банків, які працюють з валютою, платників і одержувачів коштів уформаті S.W.I.F.T.,клієнтів, відкритих валютних особових рахунків, банківських операцій,балансових рахунків і т.ін. Технологія формування й підтримання зазначенихдовідників аналогічна застосовуваній під час обліку національної валюти.
Автоматизація облікуоперацій в пунктах обміну валюти здійснюється за допомогою комп’ютера абокасового апарата. Останній спосіб не є перспективним, тому розглянемокомп’ютерну технологію обробки даних у пунктах обміну валюти. Полягає вона втому, що організується АРМ касира, перед упровадженням якого в пунктах обмінувалюти налагоджується відповідна система. Перше входження до неї відбувається звикористанням паролів адміністратора та податкового інспектора зазамовчуванням. Далі вводять загальну інформацію фіскальної пам’яті та робочіпараметри через пункт головного меню «Податковий інспектор» (підпункт «Загальніпараметри»).
Загальну інформацію фіскальної пам’яті становлять заводськийномер комп’ютера, заводський номер нагромаджувача на жорсткому диску, датазанесення номерів, реєстраційний номер комп’ютерної системи, дата реєстрації.Робочими параметрами системи є назва уповноваженого банку, номер і назваобмінного пункту, адреса обмінного пункту, дата початку роботи пункту. Надалікоригування наведених параметрів можливе після входження в систему через парольподаткового інспектора. Під час налагодження вводять також низку пусковихпараметрів, граничний розмір комісійних винагород і водночас формують довідникивалют, підзвітних осіб, номери довідок та інкасаторських сумок. Коли системуналагоджено, касир може виконувати належні операції. Він входить до пунктуголовного меню «Операційний день», де в таблиці наведено перелік його функцій,зокрема відкриття операційного дня, введення курсів валют, авансування,підкріплення касира та інкасація валюти, обмінні операції, закриттяопераційного дня. Основною процедурою є обмінні операції: купівля та продажвалюти або обмін купюр. На моніторі касир вибирає вид операції, код валюти івводить суму. Після цього на екран виводяться сума й назва валюти, що її касирунеобхідно прийняти або видати. На принтері друкується довідка для клієнта.
Закінчивши роботу, касир закриває операційний день обмінногопункту і формує звіт через відповідний пункт меню. До розділу звітів входятьреєстр проданої валюти, реєстр купленої валюти, реєстр обміну валюти, реєстрнеобмінних операцій (авансування, інкасації, підкріплення та передаваннявалюти), звіт касира, курс купівлі/продажу валюти. Уся звітна інформаціязаписується в архів, звіт касира роздруковується і передається до банку.
Ввід, оплату, пошук ікоригування валютних документів виконують засобами ОДБ. Вводить валютнідокументи відповідальний виконавець із пункту меню «Підсистема «Валюта» («Ввідвалютних документів»). Відповідна програма забезпечує виконання таких процедур:ввід і вхідний контроль валютних документів, установлення початкового статусудокумента, запис документа в БД, друкування реєстру валютних документів.
Процедура «Оплата»валютних документів здійснюється технологом системи. Перед оплатою документатехнолог може продивитись його реквізити та додаткову службову інформацію. Врезультаті виконання процедури «Оплати» змінюються залишки на валютних рахункахв масиві «Сальдо». При оплаті виконується проведення як в іноземній, так і внаціональній валюті.
Пошук і коригуванняелектронних валютних документів здійснює відповідальний виконавець чи технологсистеми. Якщо документ коригується до виконання з ним процедури «Оплата», тотаке коригування полягає лише в зміні реквізитів документа, а коли змінюєтьсязміст документа, з яким уже виконано процедуру «Оплата», то постає потребазмінити залишки на рахунках, скоригувавши основний оперативний масив за валютоюта масив «Сальдо».
Котирування залишків навалютних рахунках виконується в разі зміни облікового курсу НБУ. Тодіпереоцінюється лише гривневий еквівалент іноземної валюти, а сума на валютнихрахунках лишається незмінною. Алгоритм розрахунку сум у національній валюті підчас котирування грунтується на зіставленні суми, обчисленої за поточним курсомвалюти, з фактичним залишком у національній валюті на даному рахунку.Бухгалтерське проведення складається на різницю цих сум. До алгоритму включенотакож процедури округлення сум. У процесі виконання котирування формуютьсязаписи за рахунками прибутків або збитків, на які заносяться фінансові результати.Результати обробки даних не лише записуються у файли, а й формуються увідомості котирування.
Нагромадження даних,формування вихідних (звітних) форм є найважливішим етапом технологійавтоматизованого обліку й регулювання валютних операцій.
Нагромадження даних провалютні операції здійснюється протягом дня у БД обмінних пунктів, у файлахоперативної інформації, що формуються пакетом програм ОДБ у філіях чи головнихбанках. На підставі цих даних можна отримати відповіді на запити, а такожаналітичні таблиці про поточний стан обігу валютних коштів, залишки коштів навалютних рахунках клієнтів та інші зведення. Наприкінці робочого дня, колизакрито пакет «Операційний день банку», оперативна інформація надходить доархівної БД і формуються бухгалтерські та статистичні зведення й звіти. Цідокументи охоплюють інформацію за день або за деякий інший календарний період.Вони поділяються на внутрішні і зовнішні.
Внутрішні вихіднідокументи формуються на моніторах АРМ фахівців та керівників і при потребіроздруковуються. До таких документів належать зведення про купівлю/продажвалюти, інформація про рух і залишки коштів на валютних рахунках, реєстрордерів валютного відділу, відомості про валютні ресурси тощо. Ці документивикористовуються для аналізу валютних операцій і прийняття управлінськихрішень.
Зовнішні вихіднідокументи передають клієнтам НБУ, податковій інспекції та іншим державним структурам.Вони спочатку видаються на монітор фахівців для аналізу, а далі надсилаються довідповідних структур у вигляді виписок з валютних рахунків для клієнтів,звітних файлів для НБУ чи звітних паперових документів для податковоїадміністрації.
Виписки з валютнихособових рахунків клієнтів формують щодня у двох примірниках, один з якихпередається клієнтові, а другий залишається в банку як архівний документ. Кожнавиписка включає такі реквізити: назва банку; дата і час формування звіту; номерособового рахунку; назва організації (власника коштів); назва і код валюти;курс цієї валюти; вхідний залишок; обороти й сальдо на рахунку в іноземній інаціональній валюті; проведені документи (вид операції); МФО кореспондента;особовий рахунок кореспондента; номер документа; сума за документом в іноземнійі національній валюті.
Виписка за валютними особовими рахунками формується в кількохрежимах. Так, у режимі «Виконавець» формуються виписки для кожного виконавця зазакріпленими за ним рахунками. У режимі «Клієнт» видаються виписки за всіма чизазначеними клієнтами. У режимі «Банк-Клієнт» формуються виписки, якінадсилаються клієнтам по каналах зв’язку. Виписки можуть формуватися запопередній операційний день, на зазначену дату чи будь-який період.
Особливу групу вихідних документів становлять пробний баланс,баланс, оборотно-сальдова відомість у валюті, консолідований баланс. Балансформується за поточний день за вказаним кодом валюти чи за всіма валютами. Усісуми у звіті наводяться в національній та іноземній валютах. Протягом дня (підкінець) формується пробний баланс для попереднього аналізу. Остаточний варіантбалансу складається після закриття операційного дня. Усі пакети ОДБ, щовикористовуються у банках, дають змогу складати баланс за поточний день, балансна задану дату, баланс за вказаний період.
Зауважимо, щокомп’ютерні системи дозволяють формувати на монітор сальдовий іоборотно-сальдовий баланс, який на практиці часто називають оборотно-сальдовоювідомістю.
Заключною процедуроюпроцесу обробки даних засобами пакета ОБД є складання консолідованого балансу.Спочатку складається пробний консолідований баланс для оперативного аналізуінформації, а після закриття операційного дня видається остаточна формаконсолідованого балансу. Баланс формується за всіма валютними рахунками так, щосуми перераховуються в одну валюту, код якої необхідно вказати у вхіднихпараметрах режиму.
Для обліку валютнихоперацій і формування відповідних вихідних документів використовуються АРМ:
операціоніста валютноговідділу — ведуться валютні рахунки клієнтів, рахунки підзвітних осіб (касирівпунктів обміну валюти), проводяться експортно-імпортні операції, контролюєтьсярозподільний рахунок і т.ін.;
технолога валютноговідділу — виконуються операції зі встановлення курсів валют, переоцінюваннявалют, передачі на оплату всіх введених бухгалтерських документів, проведеннязмін залишків на рахунках та операції із закриття ОДБ;
операціоніста ОДБ —функції, аналогічні тим, які виконує операціоніст валютного відділу (їмпідпорядковані спільні рахунки, що їх вони безпосередньо контролюють).
формування звітності ідрукування вихідних форм — складається баланс, оборотно-сальдова відомість,меморіальні ордери за особовими рахунками клієнтів. За допомогою пакета «АРМстатистична звітність» формуються звітні файли, а саме: 01 — дані про залишкина рахунках (щоденний); 39 — дані про курс та обсяги операцій з іноземноювалютою (щоденний); 40 — дані про рух коштів на кореспондентських рахункахіноземних банків в Україні (щоденний) та інші звітні файли.
Сформовані звітні файли — щоденні і ті, що характеризують валютніоперації за місяць, квартал і рік, — передаються засобами електронної пошти доРегіонального управління НБУ, а після узагальнення — до валютного управлінняцентрального апарату НБУ, де за їх даними аналізуються та регулюються валютніоперації.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Єрьоміна Н.В. Банківськіінформаційні системи. – КНЕУ, 2000
2. Рогач І.Ф., Сендзюк М.А.,Антонюк В.А. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах. – К: КНЕУ,1999
3. Чайковський Я.І. Платіжнісистеми: Навч. посібн. – Тернопіль: Карт-бланш, 2006
4. УсоскинВ.М. Банковские пластиковые карточки – М.: ИПЦ ВАЗАР- ФЕРРО, 1995