Самостійнаробота №3
здисципліни «Філософія»
натему:
Християнськафілософія періоду середньовіччя. Західноєвропейська філософія Нового часу
Виконала:
студентка 2-го курсу
Кривий Ріг
2008 р.
План
1. Розкрийте філософськийсмисл суперечки між номіналістами і реалістами в епоху Середньовіччя.
2. Чи можна вважатиемпіричний метод дослідження Ф.Бекона і дедуктивний метод Р.Декартауніверсальними? Чому?
3. На яке питання розвиткувідповідає закон єдності і боротьби протилежностей? Покажіть його дію.
1. Розкрийте філософський смисл суперечки міжноміналістами і реалістами в епоху Середньовіччя.
Однією зцентральних проблем схоластичної філософії є дискусія про універсалії (загальніпоняття). У відповідності з тим, як тлумачилосмя питання про існуванняуніверсалій, середньовічна філософія репрезентована двома основними напрямами — номіналізмом і реалізмом.
Номіналізм (відлат. nomen — ім’я, назва) -напрям, який вважав, що реально існують лишепоодинокі реальні речі, а загальні поняття є тільки назви або імена.Найвидатнішими представниками є Росцелін, Дуне Скот, оккам.
Представникиреалізму, продовжуючи лінію Платона, твердили, що загальні поняття(універсалії) є не відображенням предметів і явищ, а існують реально як певнідуховні сутності поза одиночними речами і незалежно від них і складаютьсубстанцію речей. Раніше існує, наприклад, ідея людини як загального поняття, апотім — її породження — одтничні люди. Представники — Еріуген, АнсельмКентерберійський. Догмат триєдності Бога — один із основних у християнськомувіровченні. Зміст його — Бог єдиний у трьох особах: Отець, Син і Дух Святий.Номіналізм мав тенденцію заперечувати реальність Божественної єдності, а томубув небезпечним для основної догми християнської церкви.
2. Чи можна вважати емпіричний метод дослідженняФ.Бекона і дедуктивний метод Р.Декарта універсальними?
Засновникомемпіризму був англійський філософ Френсіс Бекон (1561—1626. Головне завданняфілософії Ф.Бекон визначає як пізнання природи і оволодіння її силами, а дляцього необхідно розробити відповідний метод, який би найкоротшим шляхом вів доістини, правильно орієнтував пізнавальну і практичну діяльність людини,максимально збільшуючи її ефективність. Метою пізнання, підкреслює Бекон, єзбагачення життя справжніми відкриттями і влада людини над силами природи;об'єктом пізнання є природа, а основними методами — індукція та експеримент.
Будучизасновником методології емпіричного рівня наукового пізнання, Бекон виступає якпроти схоластичної, абстрактно спекулятивної методології, так і проти вузькогоемпіризму. Свою позицію він пояснює за допомогою алегоричного зображення трьохможливих шляхів пізнання.
Перший — це шляхпавука, тобто спроба людського розуму виводити істини з самого себе. Цей шлях єуособленням абстрактного раціоналізму.
Другий шлях —шлях мурахи, що уособлює однобічний емпіризм, який зводить пізнання донагромадження голих фактів. Третім є справжній шлях науки — шлях бджоли. Якбджола переробляє нектар у дорогоцінну речовину — мед, так і справжнійнауковець перетворює емпіричні факти за допомогою раціональних методів у науковуістину.
Метод, задопомогою якого відбувається сходження від одиничних фактів, окремихспостережень до теоретичних узагальнень, є методом наукової індукції. Саме йогоБекон вважає справжнім методом наукового пізнання природи.
Основоположникомпротилежного раціоналістичного напрямку був французький філософ Рене Декарт,латинізоване ім'я — Ренатус Картезіус (1596—1650).
Суть свогодедуктивного методу Декарт сформулював у відомих чотирьох правилах. У першомуйдеться про вихідний пункт наукового пізнання — визначення принципів або начал.За істинні, згідно з цим правилом, можна вважати лише ті положення, які невикликають ніякого сумніву і не потребують доведення, істинність яких длярозуму самоочевидна. Піддавай усе сумніву!
У другому правиліформулюється вимога аналітичного вивчення природних явищ. Кожну складнупроблему слід ділити на простіші і робити це доти, доки не прийдемо до ясних таочевидних речей. Третє правило вимагає «дотримуватись певного порядкумислення», який полягає в тому, щоб починати з найпростіших і доступнихдля пізнання предметів і поступово сходити до складніших і важчих.
Таке сходження,за Декартом, є процесом опосередкованого дедуктивного виведення, що спираєтьсяна інтуїцію. Отже, засадними елементами раціоналістичного методу Декарта єдедукція та інтуїція. Четверте правило орієнтує на досягнення повноти знання,на послідовність та ретельність дедуктивного виведення і вимагає повногопереліку, детального огляду всіх ланок. Розум, озброєний дедуктивним методом,здатний пізнати найглибші основи світу і не може мати, на думку Декарта,перешкод у послідовному сходженні до істини.
3. На яке питання розвитку відповідає закон єдності іборотьби протилежностей? Покажіть його дію.
Даний законвказує на джерело руху, джерело розвитку предметів, процесів і явищ. Згідно зним найважливішою умовою, що породжує розвиток, є діалектична суперечність.Виходячи з її всезагального характеру, всі предмети, процеси, явища суперечливі(тотожні і нетотожні собі). Це означає, що вони складаються з однієї чи більшепар протилежностей, полярних начал (плюс і мінус, притягування івідштовхування, асиміляція і дисиміляція, ворогуючі сторони у війні, гуманне іантигуманне, прекрасне і потворне, істина й омана та ін.). Вони не лишевзаємовиключають, але й передбачають, взаємообумовлюють одна одну.
Варто наголоситий на тому, що закон єдності й боротьби протилежностей є законом, у силу якоговсім речам, процесам і явищам (системам) притаманні внутрішні суперечності, яківиступають джерелом їх змін і розвитку. Він проявляється в усіх сферахматеріальної й духовної дійсності (природі, суспільстві та пізнанні), виконуєважливі методологічні функції, підкреслюючи, що всі предмети, процеси і явищаслід розглядати в їх саморусі.
Для цьогонеобхідно:
· розкриватиїх в усій складності й суперечливості (єдності протилежно діючих сил ітенденцій);
· досліджувативсі етапи розвитку протиріч, їх розгортання (перехід від етапу до етапу),накреслювати шляхи та методи їх розв'язання;
· умітивиділити типи протиріч, що дозволить глибше дослідити специфіку предмета ізнайти оптимальні шляхи та методи їх розв'язання.
Філософськийсловник з теми: «Християнська філософія періоду середньовіччя.Західноєвропейська філософія нового часу»
Апріоризм – втеорії пізнання знання, що наявні в свідомості й передують досвіду
Дедукція –логічний метод, за яким на основі загального істинного твердження виводитьсянове істинне твердження, що стосується окремих предметів та їх сукупностей
Емпіризм – напряму теорії пізнання, що надає перевагу чуттєвому досвіду перед теоретичнимидослідженнями та узагальненнями
Категоричнийімператив – категорія філософії І. Канта, що позначає належну поведінку людини,відповідно до свободи волі й загальних вимог
Індукція –логічна операція, форма умовиводу, в якому на основі знання про окреме робитьсявисновок про загальне
Номіналізм –напрям у середньовічній схоластичній філософії, що визнавав первинними одиничніречі, а загальні поняття – їх “іменами”
Пантеїзм –філософське вчення, що ототожнює Бога і світ, розчиняє Бога у світі (природі)
Патристика –термін, яким позначають сукупність філософсько-теологічних дисциплінхристиянських мислителів (отців церкви) 2-8 ст.
Реалізм – усередньовічній філософії напрям, що грунтувався на визнанні того, що загальніпоняття є реальними духовними сутностями і субстанціями речей
Раціоналізм –філософський напрям, що вважає розум єдиним джерелом і критерієм пізнання
Субстанція –незмінна основа всього існуючого, протилежна всьому мінливому й випадковому;матерія, природа
Схоластика – типсередньовічної релігійної філософії, що відзначалася поєднанням догматичнихтверджень з раціональною, логічною проблематикою
Списоквикористаної літератури
1. НадольнийЯ.І. Філософія. Підручник. – К., 2000.
2. Енциклопедіяз філософії. – М., 1994.
3. Історіясвітової культури. – К., 1993.
4. «Філософія»В.А. Канке, Москва «Логос» 1998.
5. «Основифілософії» В.Ф. Шаповалов, Москва «Гранд» 2000.
6. Філософія.Під ред. Л.Г. Кононовича, Г.И. Медведєва, Ростов-на-Дону «Фенікс» 1998.
7. БольшаковА. В. Основи філософії знань. М., Знання 2004.