Теорія справедливості ДжонаРоулза
ЗМІСТ
Вступ
Розділ І Джон Роулз – великий борець за теорію справедливості
Розділ ІІ Принципи справедливості
2.1 Інститути справедливого суспільства
2.2 Два принциписправедливості і проблема стабільності
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Джон Роулз (1921-2002) вважається одним з найбільш видатних представників англо-американської політичноїфілософії. Зачавши свої дослідження в області філософії з вивчення проблемлогіки і мови, Роулз незабаром звернувся до розгляду фундаментальних питаньетики і філософії політики. Пошук підстав справедливого суспільства іпостановки проблеми обгрунтування моралі, виходячи з поняття раціональності,стали головною темою його найбільш відомих робіт, таких як «Теоріясправедливості» (1971) і «Політичний лібералізм» (1993).
У першій половині XX ст., в період становлення аналітичної філософії,традиції соціальної і політичної думки, втілені в працях Арістотеля, Гоббса,Юма, Руссо, Канта і Гегеля, опинилися поза колом інтересів більшостідослідників-аналітиків. Так, представники логічного позитивізму (а саме цейнапрям превалював на ранніх етапах розвитку аналітичної філософії) зосередилиосновну увагу на концептуальному аналізі значення і вживання мовних виразівобмеживши дослідження в області етики і політичної філософії вивченнямспецифічних особливостей буденної мови.
Актуальність темидля України підсилюється очевидною кризою відсутності морально-етичнихпринципів та об’єктивною потребою реструктуризації партійної системи, зокрема,на основі еволюції уявлень щодо справедливості.
Мета роботи полягає в з’ясуванні причин та особливостей створення Джоном Роулзом теорії справедливості, визначення структури тапрактичності даної теорії по відношенню до сучасного суспільства.
Об’єктом дослідження є сама теоріясправедливості, її принципи та структурні компоненти.
Предмет дослідження – становлення і розвиток теорії Джона Роулза.
Методидослідження. Важливу роль відіграли компоненти загальнонаукової методології, зокрема– системно-аналітичного підходу, зміст якого полягає у виявленні необхідного тадостатнього набору характеристик, що відрізняють не лише досліджуваний об’єктзагалом, а й окремі його компоненти та складові. Дослідження ґрунтується навикористанні методів компаративного і структурно-функціонального аналізу, щодають змогу вивчити особливості поетапного створення теорії Роулза. Привиконанні роботи одним з методів дослідження був історичний метод, оскільки мирозглядали теорію справедливості і в контексті її коріння. Також був використаний соціологічний метод, задопомогою якого ми з’ясовували можливий вплив теорії на соціум.
Ступінь наукової розробки. Привиконанні роботи нами було опрацьовано сорок наукових праць, більшість з якихмають вітчизняне походження. Опрацьована нами література стосується не лишевиключно аналізу теорії Джона Роулза але і інших розробок щодо питаньсправедливості та інших моральних положень у політиці.
Книга американського філософа Джона Роулза, яка була впершеопублікована в 1971 р. стала одним з найвідоміших і впливовіших філософських здобутківна англомовному світі останніх десятиліть XX століття. У ній представленонайбільш ясне і точне формулювання принципів, які мають бути покладені в основусправедливого соціального устрою. Автор розглядає центральні ідеї і цілі своєїконцепції, названої їм «справедливість як чесність», як основифілософської концепції конституційної демократії, і як життєздатну альтернативудоктринам, раніше домінуючим в західній філософській традиції — класичномуутилітаризму і інтуїтивізму. Книга має яскраво виражений міждисциплінарнийхарактер — вона написана на стику політичної філософії, політичної економії,соціології, етики, із залученням засобів сучасної аналітичної філософії, теоріїігор і рішень. Книга склала цілу епоху в етичних і правових дослідженнях істала стандартним навчальним посібником для американських і західноєвропейськихуніверситетів. Вона буде корисна філософам, соціологам, політологам,економістам, юристам, студентам і аспірантам відповідних спеціальностей, атакож всім зацікавленим читачам.
Бауман З. Індивідуалізоване суспільство. У цій книзі розглядаютьсяхарактерні риси того типу суспільства, яке виникло на Заході в останнідесятиліття і до якого приєднується тепер Росія та Україна, хай і з деякоюзатримкою, що виникла, втім, не по провині самих народів. Це суспільство несхоже ні на яке з тих, що відомі нам з минулого. Воно не схоже і на суспільствоепохи модерну, описане майже у всіх традиційних підручниках соціології; і вжезвичайно воно не схоже на передовані модерну суспільства від якох майже стороків тому Росія та Україна зачала свій власний шлях модернізації. Книгапередусім цікава характеристикою сучасного Західного суспільства.
Філософія права Гегеля одна з найбільш знаменитих робіт увсій історії правової, політичної і соціальної думки. Вона помітно виділяєтьсянавіть в історичній лаві такої класичної праці по політичній і правовійфілософії, як «Держава» і «Закон» Платона, «Політика» Арістотеля, «Про державу»і «Про закони» Цицерона, «Государ» Макіавеллі, «Левіафан» Гоббса, «Політичнийтрактат» Спінози, «Про дух законів» Монтеськьє, «О суспільному договорі» Руссо,«Метафізичні початки вчення про право» Канта, «Основи природного права» Фіхте ітак далі — аж до сучасності — історична доля цього гегелівського здобуткупереконливо продемонструвала його величезне значення. І тому ми не моглиоминути її стороною при дослідженні проблем справедливості.
Жан Жак Руссо. Про Суспільний договір, або Принципиполітичного Права. Цей невеликий трактат витягнутий з широкої праці, яку Жан Жак Руссо колись зробив, нерозрахувавши своїх сил, і давно вже залишив. З різних уривків, які можна було витягувати з того, що було написано, пропоновані в книзі найбільш значні, і, якздається найбільш гідні уваги публіки.
Капустін Б.Г. Моральний вибір у політиці. Книга присвяченадослідженню ролі, яку мораль грає в політиці. На противагу моралізаторському,оцінному підходу до політичного життя, дане дослідження фокусується на тому,яке значення має мораль для діяльності суб'єктів політики. Форми, варіанти, наслідкивключення моралі в політику розглядують в історико-філософському, теоретичномуі практичному планах. Центральне місце в книзі займають проблеми співвідношеннянасильства і не насильства, морального боргу і політичної доцільності, непокоривладі і етичній відповідальності. Вказані теми розкриваються в широкомуконтексті класичної і сучасної філософської, політичної і етичної думки. Структура курсової роботи.Структурно робота складається з вступу, 2-х основних розділів, висновків та списку використаних джерел.
У першому розділі «Джон Роулз – великий борець за теорію справедливості»,описується поетапне становлення теорії, та її основні структурні елементи. Другий розділ «Принципи справедливості» розділений тематично на три підрозділи,основна увага тут призначена двом принципам справедливості Роулза, їхструктурі, їх реальності щодо сучасного світу.
Розділ ІДжон Роулз – великий борець за теоріюсправедливості
У період 1960-хроків погляди філософів були все більш направлені на дослідження та вирішеннясоціально-політичних проблем. Такими насущними проблемами того часу булимолодіжні бунти, такий у травні 1968 року привів до відставки уряду Де Голя уФранції, расові хвилювання, що в 60-ті роки захлиснули Сполучені Штати Америки таФранцію. Тривала В’єтнамська війна, скептицизм по відношенню до держави, і якнаслідок підйом популярності соціалістичної системи. Ідея соціалістичного таекономічного лібералізму постійно критикувалась, а ліберальна філософіяпереживала самий важкий період за все ХХ сторіччя. Однак, в 1971-му роціз’явилась людина, що виступила на захист цих ідеологій. Нею став президентАмериканської асоціації політичних та соціальних філософів Джон Роулз, аінструментом цього захисту стала його книга «Теорія справедливості».
Сам Джон Роулз народився 21 лютого 1921 року в місті Балтимор СполученихШтатів Америки. 1950-му році він отримав ступінь доктора філософії уПрінгстонському університеті. Його докторська дисертація була пресвяченапитанням моральної цінності особистості. В період з 1952-1953 роки вінотримував престижну стипендію Фулбрайта, що була призначена для розвиткуміжнародної освіти і дозволяла американським студентам проходити навчання тастажування за кордоном. Роулз стажувався в Оксфордському університеті. Післястажування він повернувся в Сполучені Штати і працював у Корнельськомууніверситеті. В 1957-му році в « Журналі філософії » Роулз публікує своюневеличку статтю обсягом всього в 9 сторінок під назвою «Справедливість якчесність». На тлі тієї концепції утилітаризму, що домінувала в цей час в етиці,ідеї Роулза, висловлені ним в 1958 р. в статті «Справедливість як чесність» («Justice as Fairness»), не лише поставили під сумнівосновні положення цієї концепції, але й також стали спробою відродити традиціюполітичної думки, що спирається на фундаментальні принципи моральної філософії.Ця низка статей на тему соціальної справедливості принесли Роулзу популярністьсеред професіоналів задовго до публікації знаменитої «Теорії справедливості»,що швидко придбала популярність серед широкого кола читачів і викликала більшедискусій і коментарів, ніж будь-яка інша книга в області соціальних і політичнихнаук, надрукована після другої світової війни.
Хоча саме в «Теорії справедливості» дається найбільш розгорнутий іцілісний виклад та обгрунтування морально-політичної концепції Роулза, все ж неслід розглядати його теорію як статичну, а тим більш сприймати її висновки, якостаточні. Теорія Роулза виступає у вигляді свого роду рухливої конструкції,основа якої багато в чому залишається незмінною, містячи в собі ідею проособисту недоторканість, що спирається на справедливість. На думку РобертаВольфа, вихід статті «Справедливість якчесність» позначив собою перший етап в розвитку роулзовської концепції, другим жеетапом можна визначити статтю «Дистрибутивна справедливість» («Distributive Justice»), що вийшла в 1967 р., а третім — вже згадувану «Теоріюсправедливості». Звичайно, це ділення дослідницької діяльності Роулза на етапиє досить умовним і зачіпає розвиток його теорії тільки до початку 70-х рр., алена наш погляд, саме такий «дискретний» підхід до вивчення роулзовської ідейсприяє не лише глибшому осмисленню деяких фундаментальних положень «Теоріїсправедливості», але також дає можливість прослідити хід авторської думки ізрозуміти причини, що привели його до тих або інших висновків. У даній частиніроботи ми розглянемо деякі важливі аспекти і характерні особливості становленняконцепції Роулза.
Розглядаючи поетапне становлення роулзовської концепції, можна виділититри різні моделі, характерні для різних стадій її розвитку. Перша модель, безсумніву складає основу його теорії, якраз викладена у статті «Справедливістьяк чесність». Побудову цієї моделі Роулз починає із зауваження, що предметомйого розгляду є виключно соціальна справедливість, тобто справедливістьінститутів та практик, в діяльності яких приймають участь його гравці, яких Роулзпозначає як «особи» (або «личности» — persons).[1, c. 29]. Роулз також вводить термін «практика» для позначення будь-якогороду діяльності, здійснюваної згідно встановленій системі правил і яка має чіткуструктуру. Даний термін має достатньо широке вживання, позначаючи різнісоціальні інститути наприклад: системи законодавства, судочинства, інститутсім'ї, тощо, так і всілякі ігри, ритуали, обрядові дії. Таким чином, на першомуетапі Роулз розглядає справедливість на мікроекономічному рівні. На його думку,фундаментальним для справедливості являється поняття чесності — ідея, щогрунтується, на принципі взаємного обмеження свободи, сформульованому відомим теоретикомправа та філософом Хартом. Роулз детально описує те, якими саме якостямиволодіють його гравці в умовах передбачуваної торгівельної гри. По-перше, вони раціональні,тобто виступають як раціональні суб'єкти, що діють відповідно до своїхінтересів і здатні передбачити і оцінити наслідки своїх дій. По-друге, їхінтереси і потреби такі, що єдиною можливою формою взаємодії між ними являєтьсяспівпраця заради досягнення цих інтересів і реалізації потреб. Зображеннягравців абсолютно рівними по силі і здібностям виключає будь-яке домінуванняодного над іншим. Саме тому логічноможливими умовами існування для роулзовських гравців являється ситуація торгівельної гри. Щеодна межа, що характеризує їх істотним чином, полягає у відсутності у них в тійчи іншій мірі відчуття заздрощів.
Обдумавши суперечності першої моделі і взявши до уваги критичнеобговорення його ідей в літературі, Роулз робить другу спробу обгрунтувати своюконцепцію справедливості, і в статті «Дистрибутивна справедливість» 1967 рокупредставляє її нову модель, зробивши два значні нововведення. По-перше Роулзвинаходить спеціальний аналітичний інструмент, який він називає «завісою незнання».Сенс цього нововведення полягає в тому, що гравці повинні абстрагуватись відособливостей свого природного і суспільного положення, а також від якого-небудьзнання про інших гравців і суспільство взагалі. На думку Роулза, дане обмеженняаналогічно тому, яке в чистій геометрії приймається для вимоги абстрагуватисявід конкретних характеристик розглядуваної фігури, і що при доведенні теоремислід брати до уваги тільки деякі з її математичних (що ідеалізуються)властивостей. Інше нововведення, здійснюване Роулзом полягає в переформулюванніцентрального принципу його концепції, який з цих пір називається «Принципомдиференціації». Замінивши в початковому визначенні принципу фразу «другийпринцип допускає нерівність, тільки якщо вона є вигідною для всіх» на фразу «якщо вона максимізує очікування найменш забезпеченого члена суспільства»,[3, c. 37]. Роулз перетворює принцип наадекватний критерій оцінки різних практик, що характеризуються нерівністю, атакож здійсненням вибору між ними. «Теорію справедливості» Роулз представляєуже як третю модель своєї концепціїсправедливості, в якій він допрацьовує недоліки попередньої. Крім того, в«Теорії справедливості» Роулз поширює дію «принципу диференціації» на всесуспільство в цілому. Таким чином, на третьому етапі розвитку своєї концепціїРоулз визначає справедливість як властивість добре організованого суспільства,що містить в собі всі аспекти його морального добробуту. На елементарному рівніце поняття добре організованого суспільства є узагальненням однієї зпроцедурних імплікацій первинної торгівельної гри, але з появою завіси незнаннявихідна позиція втрачає свій початковий характер. Позначаючи предметом розглядусуспільство в цілому, Роулз застосовує «принцип диференціації» до його«основної структури».[4, c. 56].
Розглядаючи«Теорію справедливості» ми мусимо дати визначення самої справедливості.Справедливість – це поняття про належне, що містить в собі вимогу відповідностідіяння та воздаяння. Зокрема, відповідність прав та обов’язків праці,винагороди, заслуг та їх визнання, злочину та кари. Відсутність належноївідповідності між цими сутностями буде оцінюватись як несправедливість.Справедливість являє собою найважливішу категорію соціально-філософської думки,нормативно-правової та політичної свідомості. Проблему справедливості піднімалитакі мислителі як Спенсер та Локк. Ще з часів Арістотеля прийнято виділяти дватипи справедливості: дистрибутивна ( розділяюча або воздаюча ) та комутативна (зрівнююча або направляюча ). Свою теорію Роулз грунтував на теорії суспільногодоговору. Згідно цієї теорії, вільні громадяни в природному суспільствізаключають один з одним договір, в якому йдеться про принципи суспільноговлаштування, а при необхідності про делегування повноважень по забезпеченнюкорисних функцій спеціально створеному органу – державі. Обґрунтовуючи своюконцепцію, Джон Роулз пропонує нам розглянути певну гіпотетичну ситуацію, якувін називає вихідним положенням ( the originalposition ). У це вихідне положеннявін поміщає раціональних, рівних та вільних людей, що призвані обрати принциписправедливого устрою суспільства, у відповідності з якими їм в подальшомудоведеться жити. Згода учасників цієї модельованої ситуації чесно і відповідновиконувати всі спільно обрані та створені правила, дало причину длявикористання Роулзом назви « Справедливість як чесність ». Однак, данамодельована ситуація є виключно гіпотетичною та теоретичною. Адже, в реальноіснуючому суспільстві неможливо домовитись про справедливість, так як коженчлен суспільного договору, знаючи свої великі можливості, буде відстоювативигідні виключно йому принципи справедливості. Наприклад, особи, які досягнулизначні успіхи у своєму житті при виборі принципів справедливості, будутьнамагатись зберегти свій status quo. Особи, що від природи наділені певнимиталантами, скоріш за все будучи членами суспільного договору виберуть принципирівності та меритократії ( тобто принцип управління, згідно з яким керівніпосади повинні займати найбільш здібні люди, незалежно від їх соціального таекономічного походження ), згідно з цими принципами всі члени суспільствапоставлені в початково рівні соціальні умови, при яких вони починають свійжиттєвий шлях. Однак, при цьому ж вершини досягнуть лише найкращі з них,завдяки своїм здібностям, упорності та енергії.
Але вплив, що падаєна долю випадковими, незалежними подіями не можна признати справедливими.Людина не повинна піддаватися дискримінації, в залежності від її соціальногопоходження – по признакам статі, раси або ж соціальної групи. Більшістьнеупереджених людей буде вважати не справедливим, якщо певні блага або жположення у суспільстві будуть розподілятись в залежності з вище зазначенимипринципами. Роулз пише, що людина в момент свого народження отримує розподіленіне лише соціальні признаки, а й природні якості – здоров’я, рівень інтелекту,фізичні та розумові вади або ж переваги.[21, c. 28]. Отже, національність абородовід не є в діапазоні вільного вибору людини, так само ж і не є вільнимвибором наявність фізичної чи розумової вродженої вади. Несправедливо, якщопевна особа добивається успіху завдяки своїм природнім здібностям, наприклад, геніальноюпам’яттю або ж абсолютним звуком. І навпаки, несправедливо, якщо через проблемузі здоров’ям певна особа не може досягнути бажаного визнання. Відповідно ціхарактеристики також повинні нівелюватись у справедливому суспільстві. Тобтоконцепція меритократії буде являтись не справедливою. [21. c. 29].
Згідно Роулзу, люди у вихідному положенні мають перебувати під вуаллю невідомості, тобто вониповинні бути позбавлені знань про своє конкретне майбутнє соціального положенняв конструйованому суспільстві. Більш того, вони повинні бути позбавлені такожінформації про своє походження, освіту, професію, національність, стать, вік,фізичні та розумові здібності, таланти тощо. Лише в такому випадку на їх вибірне буде впливати егоїстичний мотив зробити себе кращими за інших. Таке вихідне положеннянагадує розділ святкового торта, коли розділяючий не знає, який саме кусокторта дістанеться йому, і тому намагається кожен кусок різати посправедливості. Роулз пише, що члени його моделі суспільства діють так, ніби їхмісце в майбутньому суспільстві визначали їх самі злі вороги. В подібномустановищі діяли творці американської конституції, які написавши її разом, незнали хто ж з них буде обраним президентом. Крім того, на думку Роулза, членисуспільного договору позбавлені щастя (благ). Єдине про що повідомлені учасникидоговору, то це про існування первинних благ, тобто тих фундаментальних благ,які кожна раціональна людина, незалежно від її конкретних спрямувань тасуспільного положення, хотіла би мати в тій чи іншій формі.[44, c. 67] Первинні блага можуть бутисоціальними, наприклад, основні людські права та свобода, можливості, доходи,багатство. Ці блага підпадають справедливому розподілу за допомогою соціальнихпринципів та інститутів. Доступ саме до цих благ будуть намагатись забезпечитисобі люди, що перебуватимуть у вихідній ситуації під вуаллю невідомості. Такожіснують природні блага – здоров’я, енергія, інтелект та уява, які неперебувають під контролем суспільства, хоч і в значній мірі впливають на нього.[37, c. 36].
Роулз видвигаєдві умови розуміння справедливості:
1) визначаєтьсяаргументацією того, що сама справедливість повинна бути вихідною категорією дляетичної побудови. У підтримку цієї умови Роулз демонструє перевагу етичноїтеорії, побудованої на пріоритеті категорії справедливості над теорією,побудованою на пріоритеті категорій благ;
2) роз’яснюєтьсячерез уявлення про вільний вибір та стан незнання.
Згідно Роулза,категорія справедливості співвідноситься з категорією чесності. Однак, длярозуміння цієї категорії ми спочатку повинні ознайомитись з поняттям «суб’єктсправедливості». Роулз називає його базисною структурою суспільства та розумієпід цим способи, яким основні соціальні інститути розділяють права, обов’язкита соціальні переваги. При цьому інститути розуміються Роулзом, і як закони, іяк реально існуючі відносини, що існують з допомогою даних законів. Виходячи зцього ми розуміємо, що справа йде не про абстрактну справедливість, а просправедливість, яку можна реалізувати в сучасному суспільстві, що має певнітехнології виробництва та способи взаємодії людей. Згідно з Роулзом, відеальному вихідному стані людина не вирішує питання про те, що було бсправедливо для первісного суспільства, а робить вибір, який задовольнить всіху суспільстві сучасних технологій. Під час розроблення своєї теорії, Роулзуважно аналізує гедоністичну та інші телеологічні концепції. Основною йогоціллю при дослідженні цих концепцій стало питання про цілісність особистості.Також він розглядав питання про пріоритети в тих чи інших життєйських благах. Зйого точки зору, подібних пріоритетів може бути настільки багато, що при їхспівставленні нема жодної надії дійти до певного конценсуса, тому Роулзвиводить це питання за рамки публічної моралі. Виходячи з цього, концепціясправедливості, як основа для правил публічної моралі та основа для цілейдіяльності державних інститутів повинна бути побудована без зв’язку з різнимипланами індивідуальної життєдіяльності, і має бути первинною до технологічнихконцепцій. Роулз говорить, що «теорія справедливості» являє собою повнеобертання традиційної точки зору, в якій моральні принципи розглядаються якзасіб досягнення благ, які були первинними по відношенню до принципів. Щодо «Теоріїсправедливості як чесності», то навпаки, первинними являються принципи. Роулззазначає, що не можливо скласти будь-яке уявлення про щастя через переліченнянахилів.[37, c. 38].
Розділ ІІПринципи справедливості
Роулз вважає, що учасники гіпотетичного договору виберуть наступнуспільну концепцію справедливості: «Всі первинні суспільні блага — свобода іможливості, доходи і багатства, а також умови самоповаги — мають бутирозподілені порівну, якщо тільки нерівний розподіл яких-небудь, або всіх цихблаг не служить благу найменш процвітаючої частки суспільства».[36, c. 47]. Із спільної концепції далівиводяться два конкретніші принципи справедливості.
Перший принцип. Кожен індивід повинен володіти рівним правом відносноспільної системи рівних основних свобод, співвідношуваних зі свободою всіх.
Другий принцип. Соціальні і економічні нерівності мають бути організованітаким чином, щоб вони одночасно:
(а) служили благу найменш процвітаючої частки суспільства у відповідностіз принципом справедливих заощаджень;
(б) позиції і посади, відкриті для всіх при умові чесної рівностіможливостей.[36, c. 55].
Роулз пропонує також два правила пріоритету. Перше правило пріоритетустверджує, що перший принцип справедливості має лексичний пріоритет впорівнянні з другим. Це означає, що він має бути задоволений раніше, ніждругий. Друге правило пріоритету встановлює пріоритет між двома часткамидругого принципу. Принцип чесної рівності можливостей (б) має пріоритет впорівнянні з принципом відмінності (а). Перший означає, що свобода не може бутикуплена ціною добробуту. Свобода може бути обмежена тільки в ім'я самоїсвободи. Наприклад, свобода преси може бути обмежена для того, щоб добитисянеупередженого суду.[2, c. 35].
Розкриваючи суть другого принципу справедливості, Роулзформулює можливі позиції, що роз'яснюють сенс використовуваних ним понять:«рівно відкритий для всіх» і «переваги для всіх». Вонипредставлені у наступному вигляді:
Переваги для всіх
Рівно відкритий
Принцип ефективності
Принцип відмінності
Рівність як кар'єра, відкриті талантам
Система природної свободи
Природна аристократія
Рівність як рівність чесних можливостей
Ліберальна рівність
Демократична рівність
У рядку «рівно відкритий» обговорюються перевагирізних способів доступу до соціальних благ. У рядку «переваги длявсіх» відповідно до початково сформульованих положень теорії,обговорюються переваги від нерівності в розподілі благ. Нерівність, проте,береться не просто як факт соціального життя, а як певна властивість,закономірна з наступними принципами організації деякої системи, що піддаєтьсятеоретичному аналізу. Тому для віддзеркалення нерівності поряд з принципомвідмінності (по соціальному статусу) береться також принцип ефективності. Вінвідображає принципово важливу сторону організації обміну благами, не допускаєпорушення рівноваги, що означало б в даному випадку, що в роботі системивідбувається деякий збій. Цей принцип Роулз формулює використовуючи поняттяоптимальності Парето. Він отримує наступне вираження: «розподіл товарівсеред індивідів ефективний, якщо не існує такого перерозподілу цих товарів,який покращує умови, принаймні, одного з індивідів без погіршення умов іншого.Організація продукції ефективна, якщо немає такого способу її зміни, при якійзбільшення виробництва одного з товарів не супроводжувалось би зменшеннямвиробництва іншого товару. Якби ми зуміли виробити більшу кількість одноготовару без одночасного зменшення іншого, більша кількість товару могла б бутивикористана для поліпшення умов одних людей без погіршення умов інших».[13, c. 102].
Даний принцип показує, що система є стійкою і її не можнадовільно змінювати не переходячи до іншої системи, причому при подібномупереході не можна чекати задоволення всіх очікувань. Наприклад, рабство такріпацтво є ефективними методами. Ці системи не можна змінити не порушившичиїхось очікувань. Скажімо, звільнивши селян, не можна вважати, що очікуванняпоміщиків не будуть обмежені. Але ефективність не є гарантом справедливості.Роулз говорить про те, що може існувати безліч ефективних базисних структур,але завдання ж полягає в тому, щоб відібрати з них ті, які є ще йсправедливими, тобто побудувати систему розподілу основних благ на базіпоєднання різних принципів.
Розбираючи суть концепції демократичної рівності, Роулздетально розбирає принцип відмінності. Він намагається сформулювати його утакому вигляді, який дозволяє підтвердити початкові положення його теорії,тобто визначити можливі соціальні нерівності так, щоб їх теоретично погодилисяприйняти всі. «Згідно принципу відмінності, — говорить Роулз, — нерівністьможе бути виправдана тільки в тому випадку, якщо відмінності в очікуванняхслужать перевагам репрезентативної людини, що знаходиться в гіршому положенні,і в цьому випадку репрезентативною людиною є некваліфікований робітник».[37,c. 40].
Практично це може виглядати таким чином: якщо в результатінерівності (необхідної для нормального економічного життя) погіршуєтьсяположення самого бідного класу, то доходи мають бути обкладені податками іперерозподілені на користь незаможних в плані соціальної підтримки створення умовдля розвитку у незаможних осіб нових здібностей, що дозволяють включити їх всуспільне виробництво на вигідніших для них і для суспільства умовах. Такимчином, в договорі опиняються зацікавленими всі.
Значить, перед нами в цілому три, а не два принципи справедливості,оскільки другий принцип складається з двох часток. Сам Роулз дає всім цимпринципам цілком певні назви. Перший — принцип рівної свободи. Другий — принципчесної рівності можливостей. Перший принцип представляється найбільш безперечним,він передбачає, що основні права і свободи мають бути розподілені рівно, і єпохідним найліберальнішої культури і рівного громадянства. Кожен має бутиоднаково взятий до уваги при визначенні основних напрямів суспільної політики.Сюди ж входить ідея рівності перед законом і те, що визначені законом обмеженнясвободи повинні рівним чином поширюватися на всіх. Саме цю ідею свободирозвивав Руссо, і саме вона була упроваджена в свідомість Французькоюреволюцією. Інша справа, практичне втілення цієї ідеї. Проголосивши політичнурівність, сучасні держави нерідко позбавляли права голосу жінок і чорношкірих.У Америці, не дивлячись на демократичну конституцію, навіть зберігалосярабство, а потім сегрегація. Встановлення норми дійсно рівного громадянства, анайголовніше — його фактичне здійснення було результатом важкої боротьби заправа, яку аж ніяк не можна вважати за закінчену, хоча рівне громадянство івважається на Заході за щось абсолютно очевидне. «Основні свободи громадян — цепо-перше, наближенні політичні свободи (право вибирати і бути вибраним насуспільні посади); свобода голосу і свобода зборів; свобода совісті і свободадумки; особиста свобода і свобода мати особисту власність; свобода віддовільного арешту і затримання, що витікає з концепту влади закону. Всі цісвободи, відповідно до першого принципу, мають бути рівними, оскільки громадянисправедливого суспільства повинні володіти однаковими основними правами».[37, c. 45].
Єдиним обмеженням цих свобод може бути тільки свобода інших. Затверджуючице, Роулз не приносить ніякої нормативної новизни в ліберальну теорію. Першийпринцип справедливості, як спільний ліберальний принцип, не заперечуватимуть ніутилітаристи, ні послідовники Локка. Відповідно до другого принципу, посади івлада мають бути відкриті для всіх в умовах чесної рівності можливостей, кар'єримають бути відкриті для талантів. Це не що інше, як втілення ідеї Руссо щодотого, що обставини народження не повинні впливати на життєві шанси.Необхідність рівності шансів представляється всім досить очевидною річчю. Алетут виникає проблема, якої немає з політичною рівністю. Не зовсім ясно, що самепотрібно для забезпечення рівності шансів. Украй праві зводять рівність шансіввинятково до політичної рівності. Вони вважають, що рівність шансів має місце будь-де,коли немає ніяких законів і правил, що забороняють людям змагатися за посади івладу. Але джерело нерівності шансів полягає не лише в політичних і легальнихактах. Навіть за наявності політичної рівності, нерівність в багатстві і владі такожсильно впливає на наші життєві шанси. Тоді виникла ідея, що окрім усуненнязаконодавчої бази нерівності шансів, ще й необхідно усунути і інші обставини.Роулз називає це чесною рівністю можливостей. Він вважає, що обставининародження не повинні впливати на шанси досягнення успіху. Практично цеозначає, що уряд повинен надавати можливості освіти для малозабезпечених дітей.Це означає також реальний конкурс під час вступу на роботу і занятті посад. АлеРоулз відкидає ще радикальніший заклик про квоти для всіх соціальних шарів.Головна ідея Роулза полягає в тому, щоб нейтралізувати, за допомогоюперерозподілу благ, вплив на шанси людини самого факту його соціальногочленства. Роулз, проте, не показує, яким чином слід ідентифікувати ті групи,яким не мають бути надані ні дуже хороші, ні дуже погані шанси в змаганні запосади і владу. В усякому разі, це не повинно бути расове походження або стать.Так само соціальна відмінність в багатстві, доходах, політичному положенні неповинно впливати на шанси людини в здобуванні освіти, доходів і влади.
Друга частка другого принципу називається «Принципом відмінності», якийстверджує, що всі нерівності в розподілі первинних благ, які не можуть бутиврегульовані за допомогою першої частки, повинні мати місце тільки за тієїумови, що вони служать поліпшенню шансів найменш процвітаючих членівсуспільства або, точніше, «репрезентативного члена» найменш процвітаючої групи.Тільки таке положення справ може служити виправданням нерівності. Цю ідею Роулзрозділяє з утилітаристами. Ліберальний утилітаризм також висуває вимогуфактично матеріальної рівності, відступ від якого може бути виправданим тількиспільною користю нерівності. Утилітаристи вважають, що нерівність може матимісце, якщо нерівний розподіл збільшує спільну або середню користь суспільствав цілому. Роулз же говорить не про суспільство в цілому, а про користь тих, хтонайменш досягають успіху. Ця обставина дозволяє висунути проти Роулзазвинувачення в прихованому утилітаризмі, своєрідному утилітаризмі користі щодонайменш досягаючих успіхів. Але на відміну від утилітаристів, яких цікавитьтільки спільний результат розподілу, Роулза цікавить також і те, хто самеотримує переваги.[14, c. 67].
Висновки: Джон Роулс вважає що спаведливість повинна бути у всьому, вінстверджує що повинен бути бути преросподіл певних благ які служать, поліпшеннюшансів, менш процвітаючих членів суспільства. Рівність в благі в багатстві і владі. Обставини народження не повинні впливати на досягнення успіху, всіповинні бути рівними, уряд повинен забеспечувати можливості освіти, навітьдля малозабеспечиних дітей.Головна ідея Роулса полягеє в тому, щобнетралізувати, за допомогую переросподілу благ, вплив на шагси людини йогосоціального членства.Так само в багатстві, в зв’язках, в доходах, в політичному положенні неповинновпливати на шанси людини в доходах та політичній владі.
2.1 Інститути справедливого суспільства
У другій частці «Теорії справедливості» предметом дослідження стаєможливість втілення двох принципів справедливості в діяльності суспільнихінститутів. Проблематика при цьому стає дуже широкою: свобода совісті і правовадержава, справедливість розподілу матеріальних благ і справедливість увідносинах між поколіннями, громадянський обов'язок і громадянська непокора,політична терпимість і свобода совісті. У цій частині автор спускається з висотфілософських абстракцій на рівень політології, теорії права і економіки.Головна мета, яку переслідує Роулз, полягає в доказі, що його принципи є непорожньою абстракцією, а робочою гіпотезою. На основі цих принципів цілкомможливо створити працюючі інститути основної структури суспільства. Інститути,які проголошує Роулз, — це традиційні інститути конституційної ліберальноїдемократії, оскільки саме ці інститути витікають з двох принципівсправедливості. Цей процес поступової кристалізації справедливих інститутівпротікає в чотири прийоми. В результаті яких з'являються: справедлива політичнаконституція, справедливий економічний устрій, а також механізми по подоланнюнесправедливості у цьому недосконалому світі. У міру поступового просування відступеня до ступеня, завіса незнання поступово підводиться і учасникигіпотетичної конвенції набувають все більш широких знань відносно суспільства ісамих себе до тих пір, поки після четвертого ступеня ця завіса не спадаєзовсім.
Після того, як основні принципи справедливості вибрані, про що йшла мовавище, настає черга другого ступеня — побудови справедливої політичноїконституції, що закріплює основні права і свободи. На цьому ступені учасники конвенціївже знають прийняті раніше принципу справедливості. Вони також отримуютьінформацію про найбільш спільні факти свого власного суспільства. Справедливаконституція передбачає широку свободу, яка не визначатиметься ніякими перфекціоністськими принципами і, в основі якої нележатиме ніякий релігійний ідеал. Це, зокрема означає, що «уряд не має ніправа, ні обовязку виконувати свої власні побажання або побажання більшостіщодо питань моралі і релігії». [4, c. 45]. Те ж саме слід сказати відносно ідеї. У цьомусуспільстві не може бути спільної національної ідеї. Роль ідеї граєсправедливість. У певних випадках уряд може обмежити свободу, але тільки накористь самої свободи і виходячи з необхідності підтримки безпеки. Це означає,що свобода совісті не може бути обмежена ні за яких обставин. Зокрема, принципитолерантності зобов'язані діяти навіть відносно не толерантних особистостей.Принцип рівного громадянства передбачає, що громадяни дістають можливістьвільної участі в політичному процесі. З цією метою знадобиться розділення владиа також заборон і противаг, що направлені проти можливих зловживань влади,знадобиться і біль про права як гарантія їх збереження. Справедлива політичнаконституція це та, яка обмежує владу уряду, але залишає йому повноваженняпідтримувати закон.
Висновки: Роулс спрямовує ідею спарведливого суспільства, побудовасправедливої, політичної конструкції, що закріплює за собою прово та свободулюдини. В праведливій конструкції Роулса, є передбаченням широкої свободи, воснові якої не буде лежати ніякий релігійний ідеал. Це означає що уряд не маєправа ні обов’язку виконувати побажання більшості щодо питань релігії таморалі. В цьому суспільстві не може бути спільної національної ідеї. Свобода совісті не може бути обмежена, громадяни дістають можливість вільноїучасті в політичному житті.
2.2 Два принциписправедливості і проблема стабільності
Добре організованесуспільство — це суспільство, яке задовольняє наступні основні умови: «… всівизнають і знають, що інші визнають одні й ті ж самі принципи справедливості, іосновні суспільні інститути в основному задовольняють, що загальновідомо, цимпринципам». Роулз вважає, що його принципи справедливості мають всі шансистворити суспільну рівновагу. Але сама головна перевага його принципів полягає в тому, що такесуспільство набуває більшу стабільність, ніж інші різновиди ліберальнихсуспільств, наприклад, утилітаризму. Роулз зробивспеціальні теоретичні зусилля з вивчення умов стабільності суспільноїконструкції, яку він сам створив. «Справедливіпорядки можуть виявитися виведеними з стану рівноваги з тієї причини, що чеснівчинки можуть представляти собою далеко не найкращу відповідь на вчинки інших. Длятого, щоб забезпечити стабільність, люди повинні мати почуття справедливостіабо турботу про обділених ними, а краще і те й інше разом. У разі, якщо ціпочуття досить сильні і здатні подолати спокусу порушення правил, справедливасхема співпраці стає працездатною. Слідування обовязкуі виконання обов'язків відтепер сприймається усіма, як правильна відповідь надії інших. До цього висновку приводить раціональний життєвий план, заснованийна почутті справедливості».[36, c. 95]. У «Теорії справедливості» Роулз поставив завдання довести триосновних положення:
1. Товаристводвох принципів справедливості являє собою благо в собі, воно вже є реалізацієюконцепції блага;
2. Втілення двохпринципів справедливості народжує сильне почуття суспільної справедливості увідповідь, яке виступає як потужний фактор стабільності;
3. Принципи справедливостіне суперечать, а навпаки, сприяють індивідуальним концепціям блага членів цьоготовариства.[21, c. 31].
З цією метою він наводить три докази:
1. Принциписправедливості мають публічний характер, вони будуть згуртовувати людей,завдяки цьому доповнюючи зв'язки на рівні почуттів, інституційними зв'язками. Втрата почуттясправедливості означала б нанесення шкоди громаді і, отже, нашим друзям іблизьким, тобто шкоди нашому ж благу. З огляду назакони моральної психології, ми зробимо всі зусилля, щоб це не сталось;
2.Оскільки подібне товариство являє благо в собі, то участь у справах цьоготовариства буде представляти собою благо в тому сенсі, що дає можливістьнайбільш повної реалізації наших здібностей і талантів. Більше того, участь у подібному суспільстві даєможливість куди більш повного розкриття наших здібностей, враховуючи, щовідкривається простір для вільної кооперації з іншими членами суспільства;
3.Справедливі вчинки самі по собі є саме тим, що ми можемо прагнути робити «якрівні і вільні раціональні істоти». Товариство двох принципів відкриває небувалийпростір для цього кантіанського устремління, якщо раптом таке виявиться, то будерозглядатися як одна з можливих цілей.
Таким чином, деонтологія Роулза, хоча іпідпорядковує благо належному, але благо не тільки не страждає, але скорішенавіть виграє від цього підпорядкування. Подібна деонтологія ненакладає ніяких обмежень на розумні концепції блага, саме суспільство стаєблагом у собі, і народжується почуття справедливості, поряд з прагненням до блага,що виступає як потужний стабілізуючий чинник.
Висновки: Роулс зробив зусилля з вивченням конструкції умов і стабільності
Суспільства якувін сам створив. Для того, щоб забезпечити стабільність, люди повинні мати почуттясправедливості або турботу про обділених ними, а краще і те й інше разом. Більше того, участь у подібному суспільстві даєможливість куди більш повного розкриття здібностей, враховуючи, щовідкривається простір для вільної кооперації з іншими членами суспільства.
Висновки
1. При виконанні роботи нами булоопрацьовано більше сорока наукових праць, більшість з яких мають вітчизняне походження. Опрацьована намилітература стосується не лише виключно аналізу теорії Джона Роулза, але й іншихрозробок щодо питань справедливості та інших моральних положень у політиці.
2. В даному розділі ми по-перше, акцентуємо увагу на тривалому періоді розробки теоріїсправедливості, що почався у 1957-му році публікацією в « Журналі філософії »своєї маленької статі під назвою «Справедливість як чесність». Ми визначаємотри етапи формування теорії. Перший з 1958 по 1967 р., у цей час Роулз ставитьпід сумнів основні положення концепції утилітаризму, що домінувала в цей час ветиці, але й також робить спробу відродити традицію політичної думки, що спираєтьсяна фундаментальні принципи моральної філософії. Другим же етапом можнавизначити статтю «Дистрибутивна справедливість» («Distributive Justice»), що вийшла в 1967 р., в цій статі Роулз аналізує свої діїу попередньому етапі, виправляє основні помилки. І третім – стає вже згадувана«Теорія справедливості», яку він видає в 1971р. Таким чином, Роулз витратив навиконання роботи 13 років. Ми розглядаємо три поетапні моделі теорії івизначаємо їх недоліки. Також ми розглянули основні принципи та концепції, якіРоулз використав у роботі.
3. Миструктурно розглядаємо два принципи справедливості. Перший принцип: коженіндивід повинен володіти рівним правом відносно спільної системи рівнихосновних свобод, співвідношуваних зі свободою всіх. Другий принцип: соціальні іекономічні нерівності мають бути організовані таким чином, щоб вони одночаснослужили благу найменш процвітаючої частки суспільства у відповідності зпринципом справедливих заощаджень, позиції і посади, які є відкриті для всіхпри умові чесної рівності можливостей. Також ми розглядаємо два правилапріоритету. Перше правило пріоритету стверджує, що перший принципсправедливості має лексичний пріоритет в порівнянні з другим. Це означає, щовін має бути задоволений раніше, ніж другий. Друге правило пріоритетувстановлює пріоритет між двома частками другого принципу. Принцип чесноїрівності можливостей має пріоритет в порівнянні з принципом відмінності. Першийозначає, що свобода не може бути куплена ціною добробуту. Свобода може бутиобмежена тільки в ім'я самої свободи. Роулз доводить нам те, що його принципижиттєздатні висловлюючи тридокази:
— оскільки подібне товариствоявляє благо в собі, участь у справах цього товариства буде представляти собоюблаго в тому сенсі, що дає можливість найбільш повної реалізації нашихздібностей і талантів. Більше того, участь у подібному суспільстві даєможливість куди більш повного розкриття наших здібностей, враховуючи щовідкривається простір для вільної кооперації з другими членами суспільства;
— справедливі вчинки самі пособі є саме тим, що ми можемо прагнути робити «як рівні і вільні раціональніістоти».
4. Мирозглядаємо критику теорії Роулза і намагаємось визначити її недоліки тапереваги. Докази цих наших думок можуть бути приведені в декількох тезах:
· По своїхінтуїтивних підставах «теорія справедливості як чесності» близька цінностямсоціалізму, що відповідає її статусу як неоліберальної теорії. Однією з цихпідстав є переконання в необхідності неухильного дотримання суспільнимиінститутами загальнозначущих та загальноприйнятих принципів справедливості. Алена відміну від наукового соціалізму, з його міфічним принципом розподілу попраці, принципи Роулза теоретично обґрунтовані і можуть задовольнятинайвимогливіші нормативні та наукові вимоги;
· ТеоріяРоулза, на відміну від утилітаризму, дає надійні гарантії від авторитаризму ітоталітаризму, бо перший з його принципів передбачає рівність відносно основнихправ і свобод, які ні за яких обставин не можуть бути принесені в жертвубудь-яким би то не було економічним і соціальним придбанням суспільства;
· ТеоріяРоулза не є ригористичною і не накладає дуже жорстких вимог до індивідів, недивлячись на свій деонтологічний характер. Жорсткі вимогисправедливості покладаються на владу багатих. Особливістю «теорії справедливості»є її «конгруентність», тобто збіг теорії належного і теорії блага, а такожпідвищена увага до проблеми індивідуального блага;
· ТеоріяРоулза здатна задовольнити сакральну потребу індивіда і суспільства. Їїпринципи і пафос досить піднесені і навіть комунітарні (чого не можна сказатипро багато інших ліберальних теорій справедливості), що цілком відповідає духунашого народу, який просто не зможе змиритися із життям в ім'я власногоегоїстичного інтересу. Теорія Роулза не нав'язує егоїстичної поведінки. Вонапередбачає індивідуальну автономію, але рекомендує цивільні чесноти;
· ТеоріяРоулза є вкрай гуманною. Її принципи передбачають необхідність спеціальнихпрограм, направлених на відшкодування незаслуженої нерівності як результатусліпої гри природного і суспільного випадку. Всяке множення добробуту окремихпредставників суспільства можливо і допустимо лише в тому випадку, якщорезультатом цього множення є покращення якості існування всіх і особливонайменш процвітаючих членів суспільства;
· Нарешті,«теорія справедливості як чесності» має ту безперечну перевагу, що може знайтисобі гарячих прихильників в лавах української бюрократії. Принциписправедливості Роулза передбачають необхідність значного державного регулюваннястосунків розподілу і вельми сильної соціальної політики. Ця обставина не можене додати нашому «загальному стану» настільки необхідне для його існуванняетичне виправдання, яке воно нині безуспішно намагається знайти в «національнійідеї».
Через все перераховане, особливо останнього, теорія Роулза має чималийпотенціал як теорія справедливості для України.
Список використаної літератури
1. Алексеева Т.А.Справедливость: морально-политическая философия Д.Роулза, // М., 1992. c. 120
2. Алексеева Т. А. ДжонРоулз и его теория справедливости// Вопросы философии. 1994. № 10. С.26-37.
3. Алексеева Т.А. Справедливость как политическаяконцепция: Очерк современных западных дискуссий. // М.: Московский общественныйнаучный фонд. 2001. c. 150
4. Апресян Р.Г., Гусейнов А.А., Прокофьев А.В.Проблема справедливости в глобальной перспективе // Диалог культур вглобализирующемся мире: мировоззренческие основания и ценностные приоритеты /Отв. ред. В.С. Степнин, А.А. Гусейнов. // М.: Наука, 2005. c. 220
5. Бауман З. Индивидуализированное общество. // М.:Логос, 2002. С. 220.
6. Бентам И. Введение воснования нравственности и законодательства. // М., 1998, с.193.
7. Бердяев Н.А. Философиянеравенства. // М., 1990.c.245
8. Гегель Г.В.Ф. О научных способах исследованияестественного права, его месте в практической философии и его отношении к наукео позитивном праве // Политические произведения. М.: Наука, 1978. c. 315
9. Гегель Г.В.Ф. Философия права. // М.: Мысль,1990. c.345
10. Гоббс Т. Левиафан. // Соч. в 2-х т. Т. 2. М.:Мысль, 1989.
11. Гречко П.К. Эксплуатация:социально-антропологический анализ // Вестник МГУ (серия 7. Философия), 1992, №5. C. 16-33
12. Гусейнов А.А. Великие моралисты. // М.:Республика, 1995. c.150
13. Гусейнов А.А. Философия, мораль, политика // М.:ИКЦ «Академкнига», 2002. c. 198
14. Гусейнов А.А. История этических учений. Под ред.М.: Гардарики, 2003. c. 190
15. Дубко Е.Л. Политическая этика. // М.:Академический проект, Трикста, 2005. c. 313
16. Кант И. К вечному миру. Философский проект. //.Собр. Соч. в 8 т. Т. 7. М.: ЧОРО, 1994.
17. Кант И. Идея всеобщей истории вовсемирно-гражданском плане. // Собр. Соч. в 8 т. Т. 8. // М.: ЧОРО, 1994.
18. Капустин Б.Г. Моральный выбор в политике. // М.:КДУ: Изд-во МГУ, 2004. c.290
19. Кашников Б.Н. Либеральные теории справедливости иполитическая практика России. // Великий Новгород: НовГУ-НовМИОН, 2004. c. 340
20. Кузьмина А.В.Нравственные аспекты моральной концепции справедливого общества иморально-политическая философия Джона Роулса, // М., 1998. c. 120
21. Литвиненко, Н. Концепциясправедливости Джона Ролза //Логос. —2006. — № 1. — С. 26—34.
22. Локк Дж. Два трактата о правлении. // Соч. в 3-зт. Т. 3. М.: Мысль, 1988.
23. Макхиджани А. Отглобального капитализма к экономической справедливости // Новосибирск, 2000. c.230
24. Мур Джон. Принципы этики// М., 2000. c.350
25. Назарчук А.В. Этика глобализирующегосяобщества. // М.: Директмедиа Паблишинг, 2002. c.198