Міністерство освіти та науки України
Житомирськийдержавний технологічний університет
Кафедраменеджменту
Контрольнаробота (Реферат)
зкурсу: «Методологія і організація наукових досліджень»
натему: «Суть, цілі, завдання фундаментальних наук»
Виконала: студенткаVI курсу
групи ЗМО-10 м
Карпінська Н.В.
зал. книжка №20107126
Перевірила:
КрушельницькаОльга Володимирівна
Житомир
2010
План
Вступ
Суть, цілі, завдання фундаментальнихнаук
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Наука пронизує буквально всі сферилюдської діяльності: як матеріальної, так і духовної. У виробництво науковогопродукту залучено величезні маси людей, численні наукові колективи, матеріальнізасоби. Робота в сфері науки має свої специфічні особливості. Сучаснийнауково-технічний прогрес –– дітище науки.
Освіта і наука тісно зв’язані,переплетені між собою. Продукти науки завжди були основою сучасної освіти. Інавпаки, науку творять високоосвічені, інтелектуально підготовлені для науковоїдіяльності члени суспільства. У період, коли наука все частіше стаєпродуктивною силою навчання науковим методам, знайомство з організацією наукистає необхідним елементом сучасної освіти.
Реферат на задану тему є доситьактуальним, зважаючи на вищенаведене. Структура реферату містить одне питання, якеумовно можна поділити на три частини. Перша частина присвячена поняттюфундаментальних наук, їх взаємозв'язку з прикладними та внутрішнійкласифікації. Наступна частина розкриває завдання фундаментальних наук та їхцілі. Остання, завершальна частина, присвячена аналізу сьогодення дляфундаментальних наук їх взаємозв'язку із результатами прикладних тафундаментальних досліджень. В цьому ж питанні проводиться класифікаціяфундаментальних досліджень.
Розглядаючи дану тему слід відзначититісний взаємозв'язок фундаментальних та прикладних наук. Мета останніх полягаєу застосуванні результатів, отриманих першими, при вирішенні пізнавальних ісоціально-практичних проблем. Задовгодо сьогоднішніх днів цю ситуацію передбачив великий натураліст, найбільшийорганізатор і дослідник науки Д. І. Менделєєв. Йому належать пророчі слова:«Намагаючись пізнати нескінченне, наука сама кінця не має і, будучивсесвітньою, у дійсності неминуче здобуває народний характер…»
Суть, цілі, завдання фундаментальних наук
Основноюознакою поділу наук на фундаментальні і прикладні є відношення окремої науки допізнавальної і практичної функцій науки вцілому, тобто ступінь, форма зв'язку зматеріальним виробництвом. Проте ознака ця, за якою пізнавальну і практичнуфункції науки приписують різним наукам, не може служити вичерпним критерієм привизначенні відмінності фундаментальних наук від прикладних.
Безумовно,фундаментальні науки вцілому пов'язані із завданнями матеріальноговиробництва більш опосередковано, і тому вони можуть бути більш віддалені відцих завдань, ніж науки прикладні. Але дані науки складаються з окремихдосліджень, і ці окремі дослідження можуть знаходитися в різних відносинах іззадачами матеріального виробництва. Тому деякі автори (А. Ф. Зотов, Дж. Уїрт,А. Либерман і ін.) вважають за краще говорити не про фундаментальні і прикладнінауки, а про фундаментальні і прикладні дослідження, вважаючи тим самим, щоносіями практичної і пізнавальної функцій в науці є саме дослідження, а ненауки як такі. Але, по-перше, далеко не всі дослідження, що не мають практичнихцілей, є фундаментальними. Можна привести достатню кількість прикладів«чистих» досліджень, які зовсім не мають фундаментального значення. Апо-друге, не всі дослідження, що ведуться в рамках якої-небудь фундаментальноїнауки, є фундаментальними дослідженнями. Виявлення якої-небудь раніше невідомоїкомети в Сонячній системі або нового, раніше не поміченого астероїда іподальший розрахунок їх орбіт є прикладами «чисто» науковихінтересів, але дослідження ці фундаментальними не є. В той же час наукаастрономія, в рамках якої ці дослідження проводяться, була і залишається наукоюфундаментальною.
Виявленнясеред небесних світил планет, відкриття Н. Коперником центрального положення внашій планетній системі Сонця і побудова ним геліоцентричної системи, законируху планет, встановлені Кеплером –– все це відкриття фундаментальногохарактеру. Вони здійснюються в астрономії і тепер.
Наукає фундаментальною, якщо вона постійно націлена на такі відкриття, якіпризводять до поповнення або зміни знань про природу, до правильного розумінняоточуючого нас світу і нас самих. Фундаментальними прийнято називатидослідження, завдяки яким досягається така мета, тобто поповнюється запас знаньпро основні природні процеси, відкриваються властивості і закономірності, якіраніше не були відомі і які в тій чи іншій мірі визначають картину світу(будучи в цьому значенні «базисними» для розуміння природи вцілому).Характерними прикладами таких досліджень в історії науки були теоретичні роботиДж. К. Максвелла по формулюванню законів електромагнетизму; формулювання А. Ейнштейномспеціальної і загальної теорії відносності.
Науковіпраці можна підрозділити на наступні вади: фундаментальні дослідження таприкладні дослідження.
Фундаментальнедослідження являє собою пошук за допомогоюекспериментальних і теоретичних методів нових закономірностей дійсності з метоюїхнього пізнання і практичноговикористання, фундаментальне дослідження звичайно не ставить яких-побудьпрактичних цілей прикладного характеру, їх задачею єпошук повою,незвіданого. Згідно з деякими даними тільки 5-10 % фундаментальних досліджень єрезультативними, але вони і забезпечують загальний науковий прогрес.
Фундаментальнідослідження нерідко називаються пошуковими і наголошується, що в процесі цихдосліджень відбувається не стільки вживання і модернізація спеціалізованихметодів, що існують, скільки розробка істотно нових. Фундаментальними знаннямивважають поволі старіючу частину наукової інформації. За кордономфундаментальну науку часто називають «чистою». Останнє знайшло своєзакріплення і в назвах наукових об'єднань: ІЮПАП –– Інтернаціональне об'єднаннячистої і прикладної фізики, ІЮПАК –– Інтернаціональне об'єднання чистої і прикладноїхімії і т.п. Походження терміну «чистий» дещо претензійне, практичнотут маються на увазі наукові дослідження, не залежні від практицизму імеркантильності. Поза сумнівом, що під фундаментальними дослідженнями мають наувазі ту гілку в наукових дослідженнях, яка безпосередньо не пов'язана зпрямими запитами виробництва і суспільної практики. Згідно з цим вважають, щофундаментальні дослідження розвиваються, перш за все, через внутрішню логікурозвитку науки.
Фундаментальнідослідження направлені, перш за все, на внутрішні потреби і інтереси науки, напідтримку її функціонування як єдиного цілого, і досягається це шляхом розробкиузагальнюючих ідей і методів пізнання, що характеризують глибинні підставибуття. Саме тому говорять про «чисту» науку, теоретичну науку, пропізнання заради пізнання.
Фундаментальнідослідження поділяються на вільні (чисті) іцілеспрямовані.
Вільні(чисті) дослідження, як правило, мають індивідуальнийхарактер і очолюються визнаним вченим — керівником роботи. Характерною особливістюцих досліджень є те, що вони наперед не визначають певних цілей, але в принципіспрямовані на отримання нових знань і більш глибоке розуміння навколишньогосвіту.
Цілеспрямованідослідження мають відношення до певного об'єкта іпроводяться з метою розширення знань про глибинні процеси і явища, щовідбуваються в природі, суспільстві, без урахування можливих галузей їхзастосування.
Прикладнедослідження проводиться відповідно до запланованоїпрограми і спрямоване на досягнення конкретної, заздалегідь визначеноїпрактичної мети. Базою для проведення прикладних досліджень є результатифундаментальних робіт. Але і навпаки, результати прикладних досліджень нерідковизначають проведення фундаментальних досліджень.
Цільприкладних досліджень –– поліпшення якості виробів, розробка нових матеріалів, технологічних процесівмашин або пристроїв, підвищення ефективності устаткування, зниженнясобівартості.
Історіянауки свідчить про те, що фундаментальні дослідження –– це не завждидослідження теоретичного характеру: ними можуть бути як теоретичні, так іекспериментальні роботи. Більш того, сучасні фундаментальні дослідженнявимагають все більшою мірою експериментального забезпечення, розвиткуекспериментальної бази. Проте вони у будь-якому випадку припускають або створеннянових теорій, що пояснюють результати досліджень, або «вписування»цих результатів у вже існуючі теорії з переробкою останніх. Фундаментальнідослідження вносять істотний внесок в створення картини світу, яка у міру їхрозвитку стає все більш повною і цілісною, так що її кожна риса, здобута такимидослідженнями, стає органічною, невід'ємною і необхідною складовою частиноюцього цілого. Через єдину задачу, що стоїть перед фундаментальними науками встворенні якнайповнішої і цілісної картини природи, з розвитком цих науквиявляється тісний зв'язок між ними як між окремими сторонами єдиного цілого,що є одним з найважливіших результатів інтелектуального прогресу людства.
Історіянауки достатньо багата на розробки фундаментальних напрямів дослідження. Дотаких відносяться: класична механіка –– як наука про основні властивості ізакономірності руху макротіл; термодинаміка –– як наука про початкові законитеплових процесів; електродинаміка –– як наука про електромагнітні процеси;квантова механіка –– як наука про основні закони будови і поведінкиматеріальних систем атомного масштабу; генетика –– як наука про загальні закониспадковості біологічних систем і ін. Вельми істотно, що розробка практичнокожної фундаментальної науки призводила до сплеску прикладних науковихдосліджень.
Отже,фундаментальна наука –– це не сукупність тільки одних фундаментальнихдосліджень, як і прикладна наука –– не сукупність лише досліджень прикладних.Прикладний характер можуть мати і окремі дослідження, які ведуться в рамках фундаментальноїнауки, і не кожне дослідження фундаментальних наук має фундаментальнийхарактер. Більш того, генеральна лінія розвитку сучасної науки така, щозіставлення «чистого» (фундаментального) і прикладного дослідженнявсе більш згладжується. Це твердження не означає, що відмінності міжприкладними і фундаментальними дослідженнями повністю ліквідовуються. Зв'язокміж фундаментальними і прикладними дослідженнями стає більш органічним, але«розчинення» одних досліджень в інших не відбувається. Тому можнавпевнено стверджувати, що при сучасному рівні розвитку наукового пізнанняфундаментальні дослідження можуть проводитися лише за наявності фундаментальноїнауки, а прикладна наука може вести тільки прикладні дослідження, хоча в ходіних і можуть бути одержані фундаментальні результати, пояснення яких можливе,проте, тільки на базі фундаментальної науки.
Сучасніуявлення про взаємозвязок фундаментальних та прикладних наук графічно зображенона рис.1.
/>
Рис. 1. Сучасні уявлення про взаємозв'язокфундаментальних та прикладних наук
Такимчином, фундаментальній науці доступні дослідження прикладного характеру. Більштого, результатами своїх специфічних (фундаментальних) досліджень вона готуєґрунт, базис для досліджень прикладного характеру. Розвиток досліджень в цьомувипадку набуває форму руху від абстрактного до конкретного. Характернимприкладом такого руху є логічний зв'язок задач фізики з геофізикою, геофізики зсейсмологією, сейсмології із задачами розвідки корисних копалин, а останніх ––із задачами технологічного процесу видобутку корисних копалин. Логіка переходувід абстрактного, фундаментального до конкретного, прикладного не викликаєсумніву: геофізика –– це фізика конкретного фізичного тіла (Землі); сейсмічніметоди –– це методи одного з розділів геофізики (сейсмології), гірська справа–– одна з конкретних областей вживання цих методів з метою практичноговикористання їх результатів. Саме ця логіка і визначила конкретний вихід наукиу виробництво, перетворення її в матеріальну силу.
Такимчином, можна стверджувати, що якщо без фундаментальної науки не можуть бутипоставлені фундаментальні дослідження, то без прикладних досліджень не можез'явитися прикладної науки, на базі якої функціонує сучасне виробництво. Іоскільки шлях прикладним дослідженням відкривають фундаментальні дослідження,зв'язок прикладної науки з фундаментальною є необхідним і органічним зв'язком.А її реалізація забезпечується тим, що в кожній фундаментальній науці є«гілка» наукових положень, принаймні потенційно звернених доприкладних задач. Сучасна фундаментальна наука вже не обмежуєтьсяконструюванням ідеальних прикладів явищ, що відбуваються в природі, а виявляємежі можливого в самій природі з метою використання цих можливостей.
Фундаментальнінауки в процесі пізнання прагнуть максимально глибоко зрозуміти природні явища,пізнати закони природи в найчистішому вигляді, незалежно від їх корисності абошкідливості для людини.
Фундаментальнідослідження ставлять перед собою завдання
1. пізнанняіснування,
2. пізнаннязакономірностей природного або суспільного об'єкту або процесу,
3. пізнанняметоду, за допомогою якого найкоротшим шляхом досягається найглибше пізнаннязгаданих закономірностей, відкривається людині «необхідність»об'єктивного світу.
Фундаментальнідослідження, що ведуться в рамках фундаментальних наук, називають «точкамиросту» організму науки. Руйнування цих точок росту не призводить дозагибелі організму науки вцілому, і тому таке руйнування спочатку може бути іне помічене, але розвиток науки через це незабаром припиниться. Навпаки,постійне стимулювання фундаментальних досліджень супроводжува-тиметьсябурхливим зростанням прикладних досліджень, бо фундаментальні дослідженняживлять фундаментальну науку новими ідеями, нові ідеї знаходитимуть своє місцев загальнотеоретичній частині прикладних наук, а останні стимулюватимутьпостановку багатьох прикладних задач. Цим і пояснюється необхідність в першучергу стимулювати розвиток фундаментальних наук, вкладати в дослідженняфундаментального характеру більше засобів, ніж в дослідження прикладних, ботільки в цьому випадку наука даватиме максимальну практичну віддачу.
Практичні наслідки окремихфундаментальних відкриттів можуть бути такі різноманітні, що передбачати їхнаперед виявляється неможливим, як неможливо негайно ж і оцінити їхефективність. Проміння лазерів знайшло своє ефективне вживання при обробцінайтвердіших металів і лікуванні сітківки людського ока. Успіхи фізики низькихтемператур відкрили шлях до вдосконалення технології зберігання і переробкипродуктів харчування. Тому об'єм фундаментальних знань неминуче повинен бутинабагато більшим, ніж знань, що використовуються безпосередньо на практиці,складати як би «запас міцності» прикладних знань. Всяке скороченняфундаментальних досліджень на догоду вузькому практицизму рано чи пізнопризведе до упущення якихось важливих, кардинальних можливостей, які відкриваєнаука для технічного прогресу, для становлення себе як продуктивної сили.
Прирозгляді дії фундаментальних наук на розвиток пізнання основна увага звичайнозвертається на радикальні революційні перетворення в базових моделях пізнання,стилів наукового мислення і наукових картин світу.
Фундаментальнінауки впливають на розвиток структури пізнання тим, що в їх основі лежитьрозробка базисних моделей буття. Моделі є базовими саме тому, що на їх основіможлива розробка більш конкретних і детальних моделей досліджуваних процесів.Ця «деталізація» і виражає прикладну гілку наукового пошуку. Базисна(базова) модель –– це початкові, первинні уявлення про принципи будови іфункціонування матерії і її фрагментів, що безпосередньо спираються на завданнявідповідних найпростіших закономірностей. У випадку класичної фізики початковабазова модель –– це найпростіші уявлення про атомістичну будову речовини плюсзакони руху окремого, індивідуального макротіла (закони механіки).
Розглядаючифункціонування фундаментальних наук, слід підкреслити, що дія фундаментальноїтеорії на розвиток пізнання не є просто процесом виведення нових наслідків зосновних постулатів теорії. Поняття і закони фундаментальної теорії служатьосновою для вибору напряму і обґрунтовування прикладних досліджень. Більш того,кожна фундаментальна наука спричиняла істотну дію на всю систему світоглядусвоєї епохи, на вироблення основних понять філософського мислення.Абсолютизація особливостей деяких фундаментальних наук історично призводиланавіть до появи цілих філософських напрямків. При аналізі дії фундаментальнихнаук на розвиток прикладних досліджень вельми важливо враховувати і зворотнізв'язки. Розширення прикладних наук не залишається непоміченим для самихфундаментальних наук. Навпаки, таке розширення стимулює і розробкуфундаментальних наук. Розробка нових фундаментальних наук на базі розвиткуприкладних досліджень породжує труднощі теоретико-пізнавального характеру.Звичайно, фундаментальні теорії мають масу додатків, і на якому з нихвідбудеться новий прорив в розвитку фундаментального знання, напередпередбачити надзвичайно важко.
Розвитокфундаментальних наук, як вже наголошувалося, прямо не пов'язаний із запитамипрактики, їх випереджаючий розвиток слугує необхідною передумовою розвиткунауково-технічного прогресу. У такому разі, постають вельми відповідальнізапитання –– які ж джерела, рушійні сили розвитку фундаментальних наук? Прирозгляді таких питань досить часто наголошується, що діями людини в цихвипадках керує її цікавість, внутрішньо властивий їй інтерес переступити межіневідомого. Можна сказати, що розвиток фундаментальних наук направлений нетільки на пізнання оточуючого світу, але і на задоволення однієї знайважливіших духовних потреб людини, потреби пізнання, в структуру якоївходить цікавість людини.
У побудові суспільства на знанняхнайважливіше значення мають фундаментальні науки, які утворюють саму основунаукового пізнання. Становлення нових досліджень фундаментального порядкузнаменує наукові революції і впливає на розвиток світогляду. На базіфундаментальних наук відбувається інтенсивний розквіт прикладних наук, розвитокяких безпосередньо замикається на розробці нової техніки і нових технологій. Взагальні процеси розвитку включаються питання вдосконалення соціальнихструктур. Нарешті, дана лінія розвитку замикається на розвитку людини, її потреб,здібностей, духовних і етичних якостей. Все вищесказане дозволяє затверджувати,що наука і, перш за все, фундаментальні дослідження, виступають як стратегічнийресурс розвитку суспільства. Фундаментальні науки є не лише джереломконцептуального розвитку, але і являють собою основу для синтезу знань.Відповідно, як іноді говорять, «як показник національного багатствавиступають не запаси сировини або цифри виробництва, а кількість здібних донаукової творчості людей». З огляду на вищесказане, без подальшихперетворень у фундаментальних дослідженнях і їх дії на різноманітні видижиттєдіяльності людини неможливо уявити успішну побудову суспільства,заснованого на знаннях.
Висновки
Класифікаціянаук має велике наукове значення. Спираючись на предметні і методичні зв'язкинаукових дисциплін та їх груп, класифікація сприяє спрямованому руху науки відемпіричного нагромадження знань до рівня теоретичного синтезу, системногопідходу до наукових проблем.
Захарактером спрямованості і безпосереднього відношення до практики наукиприйнято поділяти на фундаментальні і прикладні.
Завданнямфундаментальних наук є пізнання законів, що управляють поведінкою івзаємодією базисних структур природи і суспільства. Сфера проведенняфундаментальних досліджень включає багато галузей наук. До них належать:
¾ велика група фізико-технічних іматематичних наук (математика, ядерна фізика, фізика плазми, фізика низькихтемператур, кібернетика);
¾ хімія і біологія;
¾ велика група наук про Землю (геологія, геофізика,фізика атмосфери, води і суші);
¾ соціальні науки.
Фундаментальнідослідження поділяються на вільні (чисті) іцілеспрямовані.
Вільні(чисті) дослідження, як правило, мають індивідуальнийхарактер і очолюються визнаним вченим — керівником роботи. Характерноюособливістю цих досліджень є те, що вони наперед не визначають певних цілей,але в принципі спрямовані на отримання нових знань і більш глибоке розуміннянавколишнього світу.
Цілеспрямованідослідження мають відношення до певного об'єкта іпроводяться з метою розширення знань про глибинні процеси і явища, щовідбуваються в природі, суспільстві, без урахування можливих галузей їхзастосування.
Івільні і цілеспрямовані фундаментальні дослідження можуть бути пошуковими.
Фундаментальнінауки мають значну силу притягання, їх завдання знаходяться на межі між відомимі неочікуваним, у зв'язку з чим фундаментальні дослідження відрізняютьсяневизначеністю кінцевого результату. Оскільки дослідник, як правило, весь часстоїть на підступах до невідомого, вибір конкретних шляхів фундаментальних дослідженьчасто визначається інтуїцією, досвідом і внутрішньою логікою розвитку науки.
Усвою чергу, фундаментальні науки постійно відкриті для нових ідей і підходів, уних закладена здатність переглянути звичні уявлення про навколишній світ, і,якщо потрібно, відмовитися від них.
Список використаної літератури
1. Гришенко I.M., Григоренко О.М.,Борисейко В.О. Основи наукових досліджень: Навч. noci6.–– К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. –– 186 с
2. Єріна A. M., Захожай В. Б., Єрін Д. Л. Методологіянаукових досліджень: Навчальний посібник. –– Київ: Центр навчальної літератури,2004. –– 212 с.
3. Ковальчук В. В., Моїсеев Л.М. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник. — 4-е вид. перероб. iдопов. — К.: ВД «Професіонал», 2007. — 240 с.
КрушельницькаО.В. Методологія та організація наукових досліджень:Навчальний посібник. –– К.: Кондор, 2006. –– 206 с.
4. Романчиков B.I. Основи наукових досліджень.Навчальний пособник. –– К.: Центр учбової літератури, 2007. –– 254 с.
5. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організаціята методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. — 2-ге вид., перероб.i доп. — К.: Знання-Прес, 2002. — 295 с.
6. Сачков Ю. В. Фундаментальные науки какстратегический ресурс развития // Проблемы философии, 2007. –– № 3.