МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТІМЕНІ ВАДИМА ТЕТЬМАНА»
РЕФЕРАТ
Мислення як предмет логіки
Роботу виконала:
Студентка І курсу ОЕФ
Групи №2
Зарудна Владислава Ігорівна
Перевірив: Козлов Є.В.
КИЇВ 2010
План
1. Мислення як предметлогіки
2. Види мислення:
1) Правильне мислення
2) Неправильне мислення
3. Логічне мислення
4. Види логіки
1) Традиційна логіка
2) Сучасна логіка
3) Класична логіка
4) Некласична логіка
В спілкуванні, люди дуже часто почали використовуватитакий термін як «Логіка», але не в розумінні науки, а в якості людськогомислення. Відомі вирази як: «Жіноча логіка», «Чоловіча логіка»,«Немає логіки», «Логіка мислення» та інші, вживаються для доведенняабо спростування своєї чи іншої думки, підтвердження певних фактів. Така «Логіка»використовується для характеристики людського мислення.
Мислення — це особлива ідеальна діяльністьлюдини, яка виникає, формується, розвивається в суспільстві, коли людина перебуваєу певному соціокультурному середовищі і вступає в багатогранні відносини з природнимі соціальним світом, що її оточує.
Інакшими словами, мислення — розумовий процес людини, в ході якоговже з наявних знань формуються нові знання.
Висловлювання наведені вище називають засновками, а отримане шляхомосмислення — висновками. Щоб більш детально зрозуміти суть, розглянемо наступнийприклад:
/>
У цьому умовиводі, що виводиться з простих суджень, такі словаяк «Всі люди є смертні» та «Кай — людина» є засновками, а«Кай є смертним» — висновком.
Зазвичай, у спілкуванні люди опускають деякі засновки або висновки,але для того щоб логічно аналізувати мислення, його необхідно виявити в повномуобсязі, тобто знайти всі його складові.
Сутність мислення осягається в межах ряду наук — філософії, психології,кібернетиці тощо. У такій складовій частині філософії, як гносеологія (теорія пізнання),формуються наступні важливі положення про мислення.
ü Мислення і свідомість є функцією головного мозку і відображають процесита явища об’єктивного світу.
ü На відміну від форм чуттєвого пізнання мислення є опосередкованим і узагальненимвідображенням дійсності і здійснюється в логічних формах понять, суджень, умовиводів.
ü За допомогою мислення можна осягти такі сторони реального світу, які неможуть бути розкриті за допомогою форм чуттєвого пізнання.
ü Мислення не може існувати без мови, поза мовою. Без вираження думки в письмовомувигляді, у вигляді символів, слів мислення неможливо передати, а отже довідатисьпро існування його також є неможливим.
ü Критерієм правильності наших знань про дійсність є практика. Поряд з циміснують і узагальнені критерії: естетичний (краса), прагматичний (корисність), етичний,логічний і т.д.
Психологія також вивчає процес мислення індивіда. Закони, що вивчаютьсяпсихологією мислення, — це закони, в яких мислення є таким, яким воно визначаєтьсяусіма компонентами психіки індивіда. З позиції психології мислення нормальної людиниі марення божевільного розкривається таким, яким воно повинно бути, щоб не відхилитисьвід істини. Логіку не цікавить питання про те, хто мислить, а для психології цепитання є дуже важливим.
Мислення буває правильним і неправильним. У правильномумисленні висновок випливає із засновків із логічною необхідністю. Загальна схематакого мислення виражає логічний закон, у ньому дотримуються усі правила логіки.Мислити логічно правильно — це означає мислити у відповідності із правилами і законамилогіки.
Мислення, в якому допущені логічні помилки внаслідокнедотримання законів та правил логіки, називають неправильним. Логічні помилки упроцесі мислення можуть припускатися як ненавмисно (через незнання), так і навмисно,з метою введення в оману опонента, обґрунтування неправдивого твердження, якоїсьнісенітниці тощо. У першому випадку логічна помилка називається паралогізмом, удругому — софізмом. Відмінною рисою софізму є те, що він, будучи неправильним мисленням,видається за правильне.
Софізми відомі ще з давнини. Таким мисленням ширококористувалися у своїй практиці софісти. Саме від назви цих людей і походить назва«софізм». Так, ще з античних часів відомий софізм «Рогатий»:
/>
На перший погляд це мислення здається правильним,але в ньому допущена логічна помилка, яку людині, не знайомою з логікою важко пояснити.
Основним завданням логіки є аналіз правильних мислень.Фахівці з логіки прагнуть виявити та дослідити схеми таких мислень, визначити їхрізні типи та ін. Неправильні мислення в логіці аналізуються лише з точки зору тихпомилок, які в них допущено.
Слід зазначити, що логіка не займається визначеннямістинності та хибності засновків та висновків мислень. Але в логіці існує таке положення:якщо мислення побудоване правильно (відповідно до правил та законів логіки) і прицьому воно спирається на істинні засновки, то висновок такого мислення завжди будебезумовно істинним. В інших випадках істинність висновку не може бути гарантована.Так, якщо мислення побудоване неправильно, то, навіть незважаючи на те, що йогозасновки — істинні, висновок такого мислення може бути в одному випадку — істинним,а в другому — хибним.
Мислити логічно — цезначить мислити послідовно і точно, не допускаючи протиріч в своїх міркуваннях,вміти викривати логічні помилки. Ці якості мислення мають велике значення в будь-якійобласті наукової і практичної діяльності, в тому числі і в роботі економіста, якапотребує точності мислення, обґрунтованості висновків. Міркування, в якому відсутнястрога логіка, непослідовність і протиріччя, може стати причиною великого недолікув розрахунках. Мислення людини відбувається не хаотично, а підлягає певним логічнимзаконам. Під законом логіки розуміють внутрішній, необхідний, суттєвий звязок міждумками. Основними законами формальної логіки є: закон тотожності, закон достатньоїпідстави, закон суперечності, закон виключеного третього. Логікою називають і науку,яка досліджує впорядкованість людського мислення, його закони й форми, і відповіднунавчальну дисципліну. Розрізняють традиційну і сучасну логіку. Був час, коли чине головну відмінність між ними вбачали в тому, що перша зберігала в собі елементидіалектичної логіки (при цьому часто зверталися до логіки Арістотеля, зокрема дойого вчення про категорії). Проте переважна більшість фахівців вважає, що специфікасучасної формальної логіки полягає у використанні ідеї наведення доводів, подібнихдо обчислень у математиці, математичних методів, штучної мови тощо. Традиційна логіка- перший ступінь формальної логіки, тобто її «арифметика», в ній досліджуваніструктури думок і міркувань ще обтяжені змістом, оскільки виражені переважно засобамиприродної (національної) мови. Сучасна ж логіка (так звана математична чи символічна)- другий, вищий ступінь розвитку формальної логіки, своєрідна «алгебра»логіки. Вона застосовує математичні методи та спеціальний апарат символів і досліджуємислення з допомогою числення. А це відкриває дорогу до пізнання нових закономірностеймислення, з якими доводиться стикатися при побудові складних логічних конструкцій,зокрема в математиці, кібернетиці, теорії релейно-контактних систем, при проектуванні,в роботі електронно-обчислювальних машин, різноманітних автоматів і керуючих пристроїв.Розрізняють ще класичний і некласичний різновиди сучасної логіки. Одні вчені жорсткопротиставляють їх, інші — навпаки, розглядають як різні напрями і тенденції в їїрозвитку. Класична логіка, як і традиційна, кожному висловлюванню приписує лишеодне з двох істинних значень — істину або хибу. Цю логіку започаткували Г. Фрегеі Б. Рассел. Дати однозначне визначення поняття некласичної логіки нелегко. Критикакласичної логіки, що розпочалася на початку XX ст., спричинила виникнення новітніхрозділів сучасної логіки, які в сукупності складають так звану некласичну логіку.
Окремими розділами некласичної логіки являються:
· Алетична логіка — аналізує сенс термінів «необхідно»,«можливо», «випадково» та їх модифікації;
· Деонтична логіка — вивчає логічні зв'язки нормативнихвисловлювань, до складу яких входять терміни «дозволено», «обов'язково»,«заборонено» та їх різновиди;
· Епістемічна логіка — досліджує сенс термінів «доведено»,«спростовано», «знаю», «сумніваюся» та ін.;
· Логіка оцінок — вдається до термінів «добре»,«погано», «краще», «гірше», «байдуже»;
· Релевантна логіка — виділяє і систематизує тільки доречні(релевантні) принципи логіки, виключаючи всі інші, зокрема парадокси імплікації;
· Темпоральна (логіка часу) — досліджує логічні зв язкиміж висловлюваннями про минуле, сучасне, майбутнє.
Знання логіки дозволяє орієнтуватися в законахлогіки, які в свою чергу, будучи специфічними законами мислення, неодноразово пов’язанііз законами об’єктивного світу, погоджуються з ними. Закони логіки є знаряддям пізнаннядійсності, необхідною умовою точного, адекватного відображення мисленням зовнішньогосвіту. Щоб мислення приводило нас до істини, воно має відповідати вимогам формально-логічнихзаконів-закону тотожності, суперечливості, виключеного третього та достатньої підстави.
Порушення вимог законів логіки призводить до того,що мислення стає неправильним, нелогічним. А отже і висновок в міркуванні буде хибним.
Список використаної літератури
1. Артюнов В.Х., Кирик Д.П., Мішин В.М. Логіка: Навч.посібникдля економістів. — Вид.2-ге, допов, і перероб. — К.: КНЕУ, 2000.
2. Конверський А.С. Логіка. — К., 2000
3. Горський Д.П. Короткий словник з логіки. — Л., 2004
4. Руденко К.П. Логіка. — К., 2002
5. Тофтул М.Г. Логіка. — К., 2003