КУРСОВА РОБОТА
НА ТЕМУ:
«РОЗВИТОК ІРОЗШИРЕННЯ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ»
Вступ
Розвитоктуризму відіграє важливу роль у вирішенні соціальних проблем держави. Вбагатьох країнах світу саме за рахунок туризму створюються нові робочі місця,підтримується високий рівень життя населення, створюються передумови дляполіпшення платіжного балансу країни. Розвиток сфери туризму сприяє підвищеннюрівня освіти, вдосконаленню системи медичного обслуговування населення,впровадженню нових засобів поширення інформації тощо. Туризм безпосередньовпливає на соціальне, культурне й економічне життя держави.
Убагатьох державах світу туризм розвивається як система, що дає всі можливостідля ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійнимицінностями даної країни і її народу, і дає прибуток у скарбницю. Не говорячивже про те, що ця система «годує» дуже багато фізичних і юридичних осіб, так чиінакше зв'язаних із наданням туристичних послуг.
Туризм– одна з найпопулярніших форм активного відпочинку планети. Щорічно десяткимільйонів людей подорожуючи знайомиться з багатствами і красотами, історичнимикультурними пам’ятками досягненнями в економіці будівництві різних країн інародів. Для багатьох країн (Швейцарія, Греція, Єгипет, Канада, США, Індонезіятощо) туризм дає величезні прибутки. В Україні туризму почали приділяти увагулише в останні роки.
Українамає значні можливості для динамічного розвитку туристської та рекреаційноїгалузі, розширення міжнародного співробітництва в цій сфері. Туристичний рух вУкраїні має давні історичні традиції. Після набуття Україною (1991 рік)незалежності, туристичний рух, і особливо його приватний сектор, почав активнорозвиватись. Розвиток в Україні туризму, який на сьогодні перетворився набагатостороннє явище, що поєднує економічні, соціальні, культурні та екологічніаспекти, має невичерпний потенціал для постійного прогресу, тісно поєднується збагатьма галузями економіки, що зумовлює його провідне місце усоціально-економічному житті країн і народів. Туризм – найдинамічніша галузь усвіті, чинник економічного та культурного розвитку, захисту навколишньогосередовища та історико-культурної спадщини, міжнародного взаєморозуміння, миру,дотримання прав людини та основних свобод без різниці у расі, статі, мові тарелігії. Туризм – економічне джерело створення нових робочих місць та отриманняприбутку, розвитку інфраструктури промисловості.
ВУкраїні з її багатою історичною спадщиною і безцінними рекреаційними ресурсамитуристичний бізнес розвивається з переважною орієнтацією на виїзд. Багатодіючих у нас туристичних фірм віддають перевагу перевезенням українців закордон у новомодні курорти Болгарії та до старовинних пам’яток історії Франції,Греції, і лише невелика їх частина працює на запрошення гостей в Україну. Усучасному світі в Україні з її економічними проблемами надходження грошей ізсфери туризму могла б стати стабільним джерелом прибутку.
Туризмв Україні, як галузь, як сектор економіки, сектор, що формує позитивний іміджкраїни, почав розвиватися на початку 90-х років. Створення Державного комітетуз туризму стало першою сторінкою в історії вітчизняної сфери надання туристичнихпослуг. Міжнародний досвід, врахування особливостей національної економіки таментальності українців допомогли науковцям, законодавцям та фахівцямтуристичної галузі наблизитися до цивілізованого рівня ведення цього бізнесу.
Метакурсової роботи полягає в дослідженні теоретичних і практичних аспектів сутності,змісту та особливостей розвитку туризму в Україні.
Досягнення цієї мети передбачає розв'язання такихдослідницьких завдань:
§обґрунтування розвитку туризму в Україні;
§дослідити формування туризму в Україні;
§визначити перспективи туризму України як засобу розвитку здоров'ята безпеки суспільства;
§дослідити сучасні підходи до розвитку туризму в Україні;
§дослідити розвиток перспективних видів туризму в Україні.
Об’єктомдослідження є публікації з тематики курсової роботи.
Предметомдослідження є розвиток туризму в Україні.
Загальнаметодика дослідження. Теоретичною та методологічною основою досліджень єдослідження вітчизняних і зарубіжних учених, офіційні видання України і Росії.Під час проведення досліджень і при обґрунтуванні їхніх результатіввикористовувались методи логічного узагальнення та системного підходу.
Теоретичната практична цінність роботи полягає у об’єднанні і узагальненні матеріаліврізних видань в одному документі та поглибленні власних знань стосовно предметудослідження.
Структураі обсяг роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, щооб’єднують 6 підрозділів, висновків та списку використаної літератури.Результати курсової роботи викладено на 30 сторінках. Список використаноїлітератури включає 17 найменувань.
Уджерельній базі дослідження можна виокремити кілька блоків:
а)законодавчі акти та нормативні документи;
б)електронні документи;
в)опубліковані документи та науково-методичні розробки;
г)спеціальні періодичні видання.
Длянаписання курсової роботи використовувалась вітчизняна література: Хвостенко С.«Туризм на Україні», Федорченко В.К., Дьорова Т.А. «Історія туризму вУкраїні», Тімець О. «Краєзнавство і туризм», Мальська М., Худо В., Цибух В.«Основи туристичного бізнесу» та зарубіжна література: Котлер Ф., Мейкенз Дж.,Маркетинг. Гостеприимство и туризм», які сформували науково-методичнийсвітогляди по предметній області цього дослідження.
1. Передумови та напрями розвитку туризму в Україні 1.1 ТуристичнаУкраїна
Українадивна по красі країна щедро обдарована природою, де кожен куточок по своємуунікальний: вікові ліси Полісся, гаї Полтавщини і Харківщини, сонячні пляжіЧорного й Азовського морів, незрівнянні вершини Карпат.
Сьогоднівона являє собою відмінне місце, де можна прекрасно провести свій вільний час,познайомитися з історією, культурою і самобутніми традиціями українськогонароду, оглянути церкви, архітектурні пам'ятники тисячолітньої давнини,побувати на численних курортах і в санаторіях.
Україна– одна з найбільших країн Східної Європи, розташована в басейні ріки Дніпро, щорозділяє країну на дві частини. Її загальна площа – 603,7 тис. кв. кілометрів,населення – близько 50 мільйонів. Україна межує на півночі з Білоруссю, напівночі і сході – з Російською Федерацією, на заході – з Польщею, Словаччиною,на південно-заході – з Угорщиною, Румунією і Молдовою. На півдні Українаомивається Чорним і Азовським морями. Довжина берегової лінії в границяхУкраїни – 1758 кілометрів (чорноморська – 1533 км, азовська – 225). [14 с. 10]
Рослиннийсвіт України нараховує близько 30 тисяч видів рослин, з яких понад 400 занесенів Червону книгу.
Заостаннє сторіччя рослинний світ випробував істотні антропогенні зміни. Природнарослинність збереглася на 20% території, переважно в лісах, на заповіднихтериторіях, схилах ярів і балок, лугах і пасовищах. Особливо сильно змінивсярослинний світ степової зони внаслідок збільшення її розораності більш ніж у 10разів.
Особливезначення для туризму мають ліси, що займають 14,3% території України (8,6 млн.га). За цими показниками Україна є однією із самих найбільш лісистих країнЄвропи. Однак лісистість різних територій нерівномірна і зменшується з заходу іпівночі на схід і південь. [8 с. 5]
Твариннийсвіт України багатий, нараховує понад 44 тисячі видів тварин. Він піддавсязначним змінам внаслідок антропогенного впливу, викликаного як прямими діямилюдини (полювання, риболовля, браконьєрство), так і змінами природних умов інавколишнього середовища.
Особливоважливим для розвитку визначених видів туризму є наявність і поширеністьмисливських тварин – копитних, хутряних, а також пернатої дичини. Узаповідно-мисливських господарствах, що є практично у всіх областях України,організовується полювання на лося, оленя, дикого кабана, зайця, лисицю, дикихгусаків, качок і т. п.
Попевним ознакам ландшафту на рівнинній частині території України виділяють 3географічні зони: змішаних лісів (Полісся), лісостепові і степові. Природнікомплекси Карпатських і Кримських гір також утворюють специфічніфізико-географічні області. Полісся знаходиться на півночі України в межахпівденної частини Поліської низовини і займає близько 20% території України.Полісся – найбільший нагромаджувач прісної води в Україні. Найбільшерекреаційне значення мають водні ресурси і ліси. Проте, на визначеній територіїрекреаційна діяльність обмежена внаслідок забруднення радіонуклідами післяаварії на Чорнобильської АЕС. Лісостеп займає близько 34% території країни.Важливе значення для туристичної діяльності мають рекреаційні лісові масивибіля великих міст і водойм. Лісостепова зона сприятлива для організації якактивного так і пасивного відпочинку. Степ займає південну і південно-східнучастину країни. У межах України це найбільша природна зона, її площа складаєблизько 49% території. У рекреаційній діяльності використовуються водойми,прибережні смуги, велике значення мають узбережжя Чорного й Азовського морів. УкраїнськіКарпати до складу цього природного комплексу входять кілька гірських хребтів,Передкарпатська горбиста рівнина (Прикарпаття) і Закарпатська низовина.Особливості природних умов власне Карпат визначаються гірським рельєфом,великою кількістю річок (найбільші – Дністер, Тиса, Прут, Черемош), гірськимилісами (40% території) і луговими полонинами (35% площі). Поширені дубові,дубово-грабові, смереково-букові, яворові ліси. Відомі води мінеральних джерелКарпат: «Нафтуся», «Лужанская», «Свалява», «Поляна Квасова» і ін. Чудовігірничо-лісові ландшафти, наявність мінеральних вод, стійкий сніговий покривузимку, м'який клімат – усе це створює прекрасні умови для розвитку оздоровчогоі спортивного туризму. Кримські гори простираються уздовж південного узбережжяКримського півострова на 180 км, ширина їх досягає 50 км. Кримськігори поділяються на 3 природно-географічні області: Передгірну, Головну гряду іПівденний берег Криму. Для туристичо-рекреаційної сфери найбільше значення маєПівденний берег Криму, ширина якого складає всього 10 км. Завдяки цілющомукліматові, мальовничим горам, теплому морю, екзотичній рослинності цей крайздавна вважається здравницею.
Натуристичній карті України виділяють сім регіонів, сприятливих для розвиткутуризму:
1.Карпатський (західний): Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецькаобласті;
2.Волинсько-Тернопільський (північно-західний або поліський): Волинська,Тернопільська, Хмельницька, Ровенська області;
3.Житомирсько-Вінницький (буферний): Житомирська, Вінницька області;
4.Київський (центральний): Чернігівська, Київська, Черкаська, Кіровоградськаобласті;
5.Харківський (північно-східний): Сумська, Полтавська, Харківська, Луганськаобласті;
6. Дніпровсько-Донецький(південно-східний): Дніпропетровська, Донецька, Запорізька області;
7.Причорноморський (південний): Одеська, Миколаївська, Херсонська області йАвтономна Республіка Крим.
Розвитоктуристичної діяльності в цих регіонах визначається наявністю багатихтуристичних ресурсів: природно-рекреаційними й історико-культурних укупі звідповідними соціально-економічними умовами.
Українаналежить до країн з високою інтенсивністю використання природних ресурсів, щообумовлені їхнім багатством і приступністю разом із постійно зростаючоюпотребою населення в рекреації. Важливу роль у розвитку туристичної й рекреаційноїдіяльності грають об'єкти природно-заповідного фонду – місця організаціїмасового відпочинку й екскурсій. В Україні створено 11 національних природнихпарків, 4 біосферних заповідники, 16 природних заповідників, численнідендропарки, пам'ятники садово-паркового мистецтва [14 с. 15]. Найбільшвідомими є Асканія-Нова (Херсонська область, кінець ХІХ в.), Шацькийнаціональний природний парк (Волинська область), дендрологічні парки – «Софієвка»(Черкаська область), «Олександрія» (Київська область), Тростянецький дендропарк(Чернігівська область), а також пам'ятники природи – Скелі Довбуша на Івано-франківщиніі Львівщині, Кам'яні Могили в Донецькій і Запорізькій областях, Великий каньйону Криму.
Більшніж 500 населених пунктів мають 900-літню історію, 4500 селам України – понад300 років. Історичні міста і села – наше національне багатство. В Україні 147тисяч пам'ятників культури, історії, археології, містобудування й архітектури,палацово-паркового мистецтва, а також понад 300 музеїв. Створено 7 національнихісторико-культурних заповідників. Найціннішими є пам'ятники епохи держави «КиївськаРусь» (ІХ-ХІІ ст.) – 80% пам'ятників цього періоду зосереджено саме натериторії України. Найвідоміші пам'ятники України – Києво-Печерська лавра,Софійський собор і історичний центр м. Львова – внесені в Список всесвітньоїспадщини ЮНЕСКО.
Багатуісторико-культурну спадщину являють собою Андріївська і Кирилівська церкви вКиєві; пам'ятники історії, зв'язані з історико-культурною спадщиноюзапорізького козацтва, а також періоду національно-визвольної боротьбиукраїнського народу 1648–1654 р. і другої світової війни; музеїархітектури і побуту під відкритим небом у Києві; Переяславі-Хмельницькому,Львові, Ужгороді, Чернівцях, Галичі; картинні галереї в Києві, Одесі, Феодосії,Львові, Харкові і т.п. Значний інтерес у багатьох туристів викликаютьпам'ятники архітектури різних епох і стилів: пам'ятники оборонної архітектури (міцностів Луцьку, Меджібожі, Кам'янець-Подільську, Хотині, Білгород-Дністровському,Ужгороді, Мукачевому; палацові комплекси в Криму, на Львівщині і Чернігівщині;пам'ятники дерев'яної культової і цивільної архітектури в Карпатах.1.2 Формування туризму в Україні
Туризмупродовж усієї історії свого економічного існування переконливо утримуєрепутацію специфічної сфери, яка динамічно розвивається у складі галузейобслуговування і посідає все більш помітне місце в світовій економіці запоказником швидкості обігу капіталу, кількістю зайнятих, обсягом експортупослуг, в якості джерела доходів для національних бюджетів. Рівень споживаннятуристичних послуг є одним з важливих індикаторів якості життя.
Процесприскореного розвитку туризму є результатом науково-технічного прогресу,зростання пізнавальних, оздоровчих потреб людей і необхідності в міжнароднихділових контактах. Наявність багатого історико-культурного іприродно-рекреаційного потенціалу дало багатьом країнам, окремі з яких навітьне відносяться до високорозвинених, завоювати серйозні позиції на світовомутуристичному ринку.
Матеріальноюосновою туризму в Україні та вагомою структурною складовою її економіки стаєрекреаційно-туристичний комплекс, для розвитку якого існують необхідні природніумови, історико-культурні, матеріальні та трудові ресурси.
ТериторіяУкраїни має унікальні передумови формування рекреаційно-туристичного комплексу.Це, насамперед, комплекс фізико-географічних, гідрологічних, структурно-геологічнихта інших параметрів, що й зумовило формування значної кількості багатьох видівприродних ресурсів. Наявність кількох природно-кліматичних зон та розташуванняв межах водозаборів трьох морів – Чорного, Азовського та Балтійського – сприялоформуванню різноманіття ґрунтово-рослинного покриву та гідрографічної мережі.
Найбільшцінними серед природних ресурсів, за оцінками Ради з вивчення продуктивних силУкраїни, є земельні та мінерально-сировинні. Але це не знижує значення водних,лісових, рекреаційних ресурсів, тваринного і рослинного світу у формуваннірекреаційно-туристичного комплексу держави.
Однак,наявні природно-рекреаційні ресурси ще не гарантують безумовний успіхформування ринку туристичної діяльності. В кінцевому рахунку визначальнимфактором є рівень соціально-економічного розвитку і, зокрема, туристичноїінфраструктури та належно сформованого економіко-правового механізму в країні.
Рекреаційно-туристичнийкомплекс України може розглядатися у двох аспектах: з однієї сторони, як міжгалузевийкомплекс у складі сфери послуг, де виникають і розвиваються економічнівідносини з виробництва, обміну та споживання рекреаційно-туристичногопродукту; з другої – як складова частина соціальної інфраструктури територійрізного рівня, що являє собою комплексну систему (мережу) підприємств ізакладів з виробництва, просування і реалізації рекреаційно-туристичних послуг.
Рекреаційно-туристичнийкомплекс виділяється ознаками самостійного об'єкта: спеціалізованоюматеріально-технічною базою; специфічними природно-антропогенними ресурсами;унікальністю продукування послуг і власною технологією обслуговування;формуванням принципово нової схеми міжгалузевого і територіального управління;суспільною значимістю, в тому числі економічною, соціальною, екологічною таполітичною. Практично, туризм є відправною точкою формування міжгалузевогорекреаційно-туристичного комплексу, складовими якого є підприємства, заклади таорганізації різних сфер економіки.
Розвитокрекреаційно-туристичного комплексу України є пріоритетним напрямкомнаціональної економіки і культури, важливим фактором підвищення міжнародногопрестижу країни, джерелом соціально-економічного розвитку регіонів, важливоюумовою збереження історико-культурної спадщини [7 с. 27].
Українадля формування ринку туристичної діяльності має всі об'єктивні передумови:особливості географічного положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатствоприродного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалів.Загальна площа придатних для туризму і відпочинку природних ландшафтівстановить 9,4 млн. га. На території нашої держави налічується понад 125 тис.пам'яток археології, архітектури, містобудування, працюють сотні музеїв. Крімтого, Україна розташована на перехресті шляхів між Європою та Азією: важливізалізничні та автомобільні магістралі, порти Чорного та Азовського морів,багатосторонні зв'язки з багатьма країнами тощо.
Державамає сприяти розвитку туризму, раціональному використанню та збереженнютуристичних ресурсів. Про ефективність заходів державного стимулювання туризмусвідчить той факт, що в останні чотири роки збільшувалась кількість нашихспіввітчизників, які відпочивали і оздоровлювались за туристичними путівками.
Нинірекреаційно-туристичний комплекс реалізує свої можливості на третину. Цезумовлено рядом причин, серед яких: невирішеність питань з приватизації земліта захисту приватного капіталу; недостатня державна підтримка суб'єктівдержавного підприємництва; відсутність системи регулювання зовнішньоекономічноїдіяльності у сфері послуг; недостатнє кадрове забезпечення сфери туризму тощо.
Покищо в українському туризмі переважають чисто комерційні започаткування, що невідповідають економічним можливостям держави: виїзний туризм супроводжуєтьсявивозом із України мільйонів доларів щорічно, що не компенсується в'їзнимтуризмом.
Наміжнародному ринку країнами активного туризму прийнято вважати такі, декількість іноземних туристів перевищує кількість виїздів власних громадян закордон. Перевищення доходів від іноземних туристів над видатками власнихгромадян за кордоном визначається як активний платіжний баланс з позитивнимсальдо. Отже, очевидно, що розвиток українського туризму має передбачатидоступність туристських послуг широким верствам населення, а також захистнаціональних інтересів України.
Причинанесприятливої ситуації на сьогоднішньому внутрішньому ринку туристичних послугв Україні зумовлена їх дефіцитом і низькою якістю. В умовах сьогодення небільше 8% працюючого населення можуть претендувати на послуги високої якості, втому числі і в туризмі [9 с. 8].
Нинімають місце ознаки пожвавлення формування внутрішнього туристичного ринку тарозвитку туристичної діяльності в Україні. Однак, сучасний туристичний ринокпотребує нового підходу до організації будь-якого виду туристичної діяльності,в тому числі екскурсійної.
Без сумніву,рекреаційно-туристичні ресурси України досить значні – різноманітні таунікальні природні ландшафти, велика культурна і духовна спадщина, традиційнагостинність. Однак, рекреаційно-туристичні ресурси країни не на належному рівніоблаштовані та в неповній мірі затребувані. Тому доцільно звернути увагу нарозробку і використання механізму туристичної ренти. Важливо знайти необхідніважелі впливу на туристичний ринок як з боку держави, так і з боку підприємців.Можна до певної міри стверджувати, що для стратегічного формування ринкутуристичних послуг в Україні є необхідні соціальні, економічні та історичніпередумови.
2. Перспективи розвитку туризму в Україні 2.1Перспективи туризму як засобу розвитку здоров'я та безпеки суспільства
Нарозвиток туризму в світі здійснюють вплив науково-технічний прогрес, підвищенняякості життя населення, збільшення тривалості вільного часу, відпусток,економічна і політична стабільність і ряд інших чинників.
Длярозвитку в'їзного туризму в Україні існують об'єктивні дуже сприятливіперспективи: відвертість для масового туризму, великий природний і культурнийпотенціал, привабливий, остаточно не поділений і дуже перспективний ринок.
Майбутнєперспективне розвитку туризму багато в чому залежать від політичноїстабільності в Україні та світі. Туризм може розвиватися тільки в мирнихумовах. Війни, депресії, спади в економіці та цивільні розбіжностіперешкоджають розвитку туризму. Страх туриста за свою безпеку – серйознийстримуючий чинник при виборі подорожі. Турист повинен бути упевнений в своїйбезпеці під час поїздки. Тому розвиток туризму спонукає державу розвивати сферуздоров«я та безпеки суспільства.
Десятиліттяглибоких змін і перетворень, що значно змінили політичні, соціально-економічніумови і духовне життя нашої країни запам'ятається тим, що визначена новасистема цінностей і покладено початок вироблення стратегії розвитку України вновому тисячолітті. Народжується нове, орієнтоване на здоров'я суспільство, якевимагає від кожної людини володіння сучасними знаннями, професійними навиками,культурою мирного існування.
Здоров'янаселення є ключовою проблемою нашої країни. її витоки лежать, практично, увсіх сферах життя і діяльності держави і найбільш яскраво виявляються вкризовому стані систем охорони здоров'я і соціального захисту населення,стрімкого зростання споживання алкоголю і наркотичних речовин. Наслідками цьогоглибокого системного процесу є різке скорочення народжуваності та середньоїтривалості життя, погіршення здоров'я людей, деформація демографічного ісоціального складу суспільства, підрив трудових ресурсів як основи розвиткувиробництва, ослаблення фундаментального осередку суспільства – родини. Такийрозвиток демографічних процесів обумовлює зниження етичного, духовного ітворчого потенціалу суспільства. Проте необхідно відзначити, що, не дивлячисьна серйозність вказаних проблем, фактично не зроблено жодних серйозних дій. Врезультаті, ми спостерігаємо розвиток процесу деградації та руйнування генофондународів України. Так, наші державні керівники по охороні здоров'я наводять даніпро те, що за останні п'ять років, зросло число насильницьких смертей – віднещасних випадків, отруєнь, травм – в 1,8 разу, від отруєнь алкоголем в 2,7разу. У доповідях про розвиток людського потенціалу в Україні за 2004 рікнаведені наступні факти: знижується кількість реєстрованих браків, зростаєкількість розлучень; зростає частка позашлюбних народжень; продовжуєзнижуватися чисельність населення; змінилася система цінностей і пріоритетівукраїнців (охорона здоров'я і, тим більше, здоровий спосіб життя займають однез останніх місць, наприклад, мати можливість забезпечити дітям хорошу освітувіддають перевагу 31,8%, проти 1,7% що віддають перевагу можливості вести здоровийспосіб життя) [9 с. 10].
Вцілях виходу з цієї складної ситуації, забезпечення національної безпеки,захисту культурної, духовно-етичної спадщини, історичних традицій і нормсуспільного життя нові доктрини здорового способу життя повинні включати такінайважливіші складові, як: освіченість, турботу про власне здоров'я, потребу втворчій праці, духовність і чисте навколишнє середовище. Саме розвитку цихцінностей, а особливо – поліпшенню здоров’я і безпеки суспільства сприяєрозвиток туризму.
Такимчином, здоровий спосіб життя представлений як цілісна система життєвихцінностей людини. При цьому фіксується активна життєва позиція суспільства по відношеннюдо свого здоров’я. Об'єднання зусиль суспільних і державних владних структурдають перші реальні результати – робота по формуванню здорового способу життяувійшла до повсякденного життя освітніх установ, трудових колективів. Намнеобхідно забезпечити збереження свого великого культурного надбання,історичної спадщини. Вирішенню цієї проблеми також сприяє туризм. Особливоїуваги вимагає пропаганда національних культур народів України і розповсюдженнядосвіду роботи з пропаганди діяльності творчих, громадських колективів дітей,молоді, національних общин на благо людини, народу і держави.
Українаособливо гостро усвідомлює значущість широкомасштабного підйому державних ісуспільних зусиль в питаннях зміцнення і збереження здоров'я населення, ітуризму як основи формування економічного і соціального потенціалу регіону.Різкий міграційний відтік, що почався в 90-х роках, помітно знизив чисельністьпрацездатного населення нашої держави. Сьогодні на території нашої державипроживає 47 млн. чоловік.
Здоровесередовище перебування – не лише могутнє джерело духовності народу, умовипродуктивності праці, але і найнадійніший природний захист генофонду народу відусіх дестабілізуючих чинників. Слід зазначити, що в нашій державі вже прийнятийряд законодавчих актів і програм у області охорони здоров'я населення. До нихвідносяться: Закон України: «Про санітарно-епідеміологічне благополуччянаселення», «Про якість і безпеку харчових продуктів», цільові програми:«Радіаційна безпека: моніторинг навколишнього середовища і здоров'я населення»,Державна екологічна політика та інші.
Однимз першочергових пріоритетів Державної екологічної політики є вживання державнихзаходів з охорони генофонду народів нашої держави. Робота в цьому напрямізаснована на концепції охорони генофонду народів України, розробленої іззалученням наукового потенціалу НАН України та інших державних інститутів.Виділені медико-генетичний, екологічний, інтелектуальний і соціальний аспектиохорони генофонду, як найбільш актуальні та перспективні в плані вживанняпрактичних заходів.
Наставчас кардинально змінити своє ставлення до здоров'я: кожна людина повинна саматворити своє здоров'я, а туризм сприяє виробленню непереборної потреби взміцненні та збереженні власного здоров'я як несучої конструкції здоровогосуспільства.
Закониі нормативні акти визначають, що гігієнічне виховання і навчання громадян,направлене на підвищення їх санітарної культури, профілактику захворювань,розповсюдження знань про здоровий спосіб життя, про охорону навколишнього середовища,є обов'язковим. Закони також визначають стратегію і систему заходів у областіпрофілактики інфекційних захворювань, на поліпшення якості та структурихарчування, як одного з основних чинників, що визначають здоров'я населеннятощо.2.2 Сучасні підходи до розвитку туризму в Україні
Стратегічноюметою розвитку туристської індустрії України є вихід її на світовий рівеньтуристських послуг. Основними передумовами для цього виступають: географічнеположення, наявність природного, історико-археологічного туристськогопотенціалу, політична стабільність та економічне зростання, конкурентоздатністьтуристських послуг. Якщо перші чотири умови в теперішній час у державізабезпечені, то дві останні гальмують входження національного туризму вміжнародний туристський простір.
Порівнюючисвітовий досвід в організації туризму з сьогоднішнім станом його в Україні,треба констатувати, що між ними існує значний розрив. Так в перші рокинезалежності, Україна стала в основному виїзною країною, що деформувалоструктуру і баланс туризму. Був продемонстрований у міжнародних відносинахновий феномен: при низькому ВВП на душу населення спостерігався виїзний масовийтуризм її громадян за кордон, щороку не менше 6 млн. чол., переважно зкомерційно-торгівельною метою. В той же період в Україну приїхало іноземнихтуристів: 620 тис. чол. – в 1994 році, 2,5 млн. чол. – в 1996 році. Такадеформація балансів туристських потоків спричинила значний відплив валютнихкоштів за кордон [17 с. 65].
В2001–2003 рр. намітились позитивні зрушення у збільшенні туристських потоківв'їзного туризму в Україні, що в свою чергу ставить більш високі вимоги доформування туристської інфраструктури (готельного і ресторанного господарства,транспорту, зв'язку тощо).
Так,кількість в'їзних туристів, які відвідали країну в 2001 р., становилаблизько 7 млн. чол., в 2002 р. – 10,5 млн., в 2003 р. – 12,5 млн. Втой же час треба відмітити, що виїзний туризм залишився досить значним, більшимза в'їзний і становив у 2001 р. – 14,8 млн. чол., в 2002 р. – 14,7млн. чол., в 2003 р. – 17,79 млн. чол. Така тенденція співвідношенняв'їзного і виїзного туризму в Україні не є позитивною в організації туризму [17 с. 68].
Усвітовій практиці туризм відіграє значну роль в забезпеченні розвиткусоціально-економічних процесів у країні та є важливим елементом її загальноїстратегії. Значна роль туризму полягає в розвитку зовнішньої діяльності – цеодин із напрямків участі України в міжнародному поділі праці, як факторрозвитку зовнішньої торгівлі, як один із елементів, що формують імідж держави уфінансових і політичних колах світу.
Якщорозглядати туризм як внутрішній фактор, він являє собою: джерело валютнихнадходжень до бюджету; засіб здійснення структурних зрушень в господарствікраїни за рахунок появи на ринку конкурентоспроможних послуг; залучення в обігіндиферентних ресурсів (природно-кліматичних, історико-археологічних,культурно-побутових та ін.); вирішення соціального питання розширення ринкуробочих місць і за рахунок цього зменшення безробіття в цілому та особливо врегіонах зі слабо розвинутою промисловістю.
Змінив житті світового суспільства, викликані соціально-економічними факторами ітехнічним прогресом у XX столітті, суттєво трансформували соціальний статуслюдини, тобто підвищився рівень життя, скоротився робочий час і зріс обсягвільного часу. Але в той же час і зросли психологічні навантаження на людськийорганізм, підвищилась інтенсивність ритму життя і праці, погіршився екологічнийстан навколишнього середовища. В таких неоднозначних умовах відбуваєтьсятрансформація людських ціннісних орієнтацій, зростає потреба у вільному часі таактивному відпочинку, що є невід'ємним елементом суспільного життя поряд зматеріальним благополуччям. Зважаючи на ці фактори, туризм є тією сфероюдіяльності, яка здатна частково задовольнити вище наведені потреби суспільства,і в той же час він є найбільш високорентабельною галуззю економіки в розвинутихкраїнах світу, оскільки представляє собою цілу індустрію, що включає в себеокрім готельно-ресторанного господарства, транспорту і зв'язку цілу системуінших галузей та сфер діяльності, що обслуговують туристську індустрію(торгівля, промисловість, соціальна інфраструктура, індустрія розваг тощо), щомають шанс розвиватись за рахунок туризму.
Нанаш погляд туризм в Україні повинен розглядатись Урядом, як один із важливихчинників стабільного і динамічного збільшення надходжень до бюджету, збільшенняВВП на душу населення, позитивного впливу на стан справ у багатьох сферахдіяльності, особливо це стосується в'їзного туризму, тому що на сьогодністворені принципово нові умови для розвитку туризму у зв'язку з відкритістютериторії України для відвідування іноземними туристами і прагненням країниінтегруватись у ЄС. Перші кроки в цьому напряму вже зроблені, оскількивирішується питання щодо безвізового в'їзду до України під час проведення «Євробачення-2005».Розглядається також питання про проведення в Україні та Польщі фінальноїчастини чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Підготовка до цих заходіввимагає вкладання бюджетних та інвестиційних коштів у розвиток інфраструктуриготельно-ресторанного бізнесу як в м. Києві, так і в Україні в цілому.
3. Розвиток перспективних видів туризму в Україні 3.1Стан та перспективи розвитку ділового та яхтового туризму в Україні
Останнімчасом в усьому світі прискореними темпами розвивається діловий туризм, оскількивін є найбільш прибутковим і має величезне значення для приймаючої країни зекономічної точки зору. Діловий туризм – це подорожі, що здійснюються з метоюучасті в конгресах, зборах, семінарах і інших важливих заходах. Залежно відмети ділові подорожі можуть включати зустрічі і конференції, торгові виставки іярмарки, а також подорожі (заохочувальні).
Якщокласифікувати зустрічі з урахуванням цілей індустрії ділового туризму, то можнавиділити наступні форми: конгрес (формальна зустріч делегатів, що звичайноналежать до певної сфери, для обговорення питань), конференція (формальнийобмін думками на зустрічі), самміт (та ж конференція за участю високихпосадовців), з’їзд (зустріч людей, що мають загальні цілі, наприклад збориделегатів політичних партій), симпозіум (захід, що супроводжується бесідами вневимушеній обстановці, або формальна зустріч, коли фахівці роблять короткіповідомлення на певну тему) і семінар (лекція, що супроводжується обміном думокучасників).
Звичайно,всі ці зустрічі можуть бути різноманітними, оскільки перед ними стоять і різнізавдання. Наприклад комерційні або некомерційні, короткі або довгострокові,численні або нечисленні. У міжнародній термінології організація зустрічей іконференцій носить назву «конгресова діяльність».
Поняттяділового туризму включає наступні види діяльності:
· ділові зустрічі,
· переговори,
· інсентив-заходи,
· конференції,
· виставки.
Вінфраструктурі ділового туризму одне з центральних місць займають готелі ібізнес-центри, при цьому ділові мандрівники потребують інших умов проживання іпослуг, які не потрібні «звичайним туристам».
Організаціяділових поїздок – дуже складна справа. Проте вже чимало українських фірмзаймаються цим бізнесом. Зростає їхній професіоналізм, напрацьовується досвід.Цей факт разом із зростанням міжнародних контактів вітчизняних бізнесменів даєнадію на повноцінний розвиток цього виду туризму вже в недалекому майбутньому.
Актуальністьпроблеми створення інфраструктури ділового туризму в Україні випливає з того,що вона буде значно сприяти всебічному розвитку міст зокрема і держави загалом.Сьогодні існує нагальна необхідність модернізації засобів розміщення дляділових відвідувачів України. Майже всі готелі, що мають в своєму розпорядженнісучасний рівень комфорту – найвищого бізнес-класу. За висновками дослідженняміжнародних ділових організацій столиця і інші міста України виявляються далеконе на висоті за якістю ділової інфраструктури. Менше 20% українських готелівсьогодні відповідають вимогам світових стандартів за рівнем комфорту [15].
Світоваіндустрія водного туризму і парусний спорт інтенсивно розвивається і сьогоднімає багато мільярдні обороти. Цей вид туризму особливо характерний для морськихі річкових міст. У всьому світі в приморських курортних і річкових містахіснують прекрасні яхт-клуби. Десятки крейсерських яхт борознять прибережні тарічкові води. Розташований в центральній частині України Київ має прекрасне івигідне географічне положення. М'який клімат, сприятливі природні умови іресурси Києва можуть бути привабливими як для туристів, так і для відпочиваючих.Всі ці чинники створили унікальні для регіону можливості для розвиткупрестижного у всьому світі яхтового і водного туризму. Виходячи з цього, слідвзяти до уваги важливість і перспективу подальшого розвитку яхтового туризму вКиєві та екологічну рівновагу підвищення економічного і культурного інтересукраїн Європи до України.
ВУкраїні відвіку займаються яхт-спортом. Яхтобудування та водний туризм, як ігонки на яхтах мають багаторічні традиції. У нових умовах настав час Українівирішити питання про створення наукової концепції розвитку сучасної індустріїяхтового туризму, яка б створювала сприятливі умови для розвитку туризму іпроцвітання культурної спадщини України. Дана концепція повинна включатистворення сучасних яхт-центрів для розвитку інфраструктури водного туризму,парусного спорту та яхтинг-індустрії, загальноприйнятих в міжнародній практиці.Створення елементів яхтового та яхт-клубного сервісу, розвиток українськогояхтового і малого суднобудування, створення сучасних яхт-клубів («марін») – спеціалізованихустанов (портів), що виконують завдання підвищення рівня обслуговування ісервісу в районах масового відпочинку на воді.
Намою думку, для розвитку такого специфічного виду бізнесу як яхт-туризмнеобхідно привернути компетентних фахівців, які докладуть всі зусилля длястворення могутнього центру яхтингу в Україні.3.2 Сільський туризм – перспективний напрямок розвитку туристськоїіндустрії України
Однимз напрямків усталеного розвитку туристської індустрії, що спрямований наохорону та розвиток української природи та культурно-історичної спадщини, насприяння міжетнічній толерантності та залучення людей до активної участі увирішенні власних фінансових проблем, сприяння працевлаштуванню безробітних, атакож подолання характерного для України сезонного характеру туристськогопродукту є розвиток сільського туризму. Україна має великі можливості,багатство ресурсів та всі передумови для його розвитку.
Тенденціїдо відродження інтересу до самобутньої народної культури, що виявляються востанні роки не лише в нашій країні, але і на Заході, мають не лишевраховуватися, але і братися за основу при розробці цього виду туризму. В йогооснову може бути покладений культурний та народно-етнографічний аспект.Розвиток сільського або «зеленого» туризму, який розглядається як формавідпочинку міського населення та як форма діяльності селян, що надаютьвідпочиваючим житло та харчування, дуже важливий для держави.
Становленняв Україні сільського туризму сприятиме підйому внутрішнього туризму, а такожпідйому життєвого рівня сільського населення, гармонізації соціального тагромадського життя, відродженню інтересу до рідної країни, вирішенню питаньзбереження історико-культурної спадщини і захисту навколишнього середовища.
На сьогоднієдиного поняття того, що таке сільський туризм не існує. Розглянемо наступнукласифікацію різних типів сільського туризму.
Сільськийтуризм включає подорож і транзитне переміщення через сільську місцевість намашині, велосипеді, човні, верхи, а також проживання в сільських будинках.Сільський туризм пов'язаний як з відвідуванням сільської місцевості, так і ззацікавленістю науково-дослідною діяльністю, з відвідуванням релігійних місць іцентрів (цей термін найбільш популярний у Франції). Аграрний туризм включаєвсе, що пов'язане із сільськогосподарською діяльністю, з певними подіями,святами, музеями, присвяченими виробництву сільськогосподарських продуктів і зтрадиціями та звичаями даного регіону (цей термін більш вузький, ніжпопередній, застосовується переважно в Голландії і Німеччині). Фермерськийтуризм включає усі форми туризму, безпосередньо пов'язані з певною фермою,незалежно від проживання, відвідування ферми проїздом із зупинкою в ній наобід, деяких розваг тощо.
Отже,можна узагальнити, сільський туризм – це туристська діяльність, що пов'язана ізсільським середовищем, сільським будинком і заняттями, що ставлять до центрууваги природу і людину. Сільський туризм відноситься до альтернативного абомаломасштабного туризму. Він є одним зі шляхів відходу від спустошливоїпрактики масового (індустріального) туризму, матеріальна база і туристськийпродукт якого характеризуються жорсткою стандартизованістю, та який цілкоморієнтований на економічні цілі й великою мірою нехтує екологічними, соціальнимиі моральними цінностями. Сільський туризм на відміну від масового не справляєшкідливого впливу на довкілля – природне та культурне і, у той же час, робитьістотний внесок у регіональний розвиток. Сільський туризм є одним із способівпереходу туристської індустрії до усталеного розвитку і переосмисленняприродних і культурних цінностей сучасного світу. Він дозволяє використовуватиіснуючий житловий фонд, скорочує інвестиційні витрати і запобігає надмірномувикористанню лісових і пасовищних площ. Низька щільність туристських потоків всільських регіонах дає можливість більш рівномірно розподілити туристськіоб'єкти на території, що лише на користь довкіллю, але й приносить додатковідоходи місцевому населенню.
Сільськийтуризм, як відпочинок у сільській місцевості, не лише данина моді, але йнеобхідність, внаслідок забруднення міського середовища, динамічного інапруженого ритму життя в містах, що, природньо, будить в людях бажання спокоюі самоти посеред чистого природного середовища. Він дає людині можливістьзвернутися до витоків народу, до древнього природного середовища і культурноїспадщини, що стали його колискою, а крім того, дозволяє задовольнити такіспецифічні захоплення, як вивчення історичної, культурної, етнографічної, атакож архітектурної спадщини, звичаїв та ремесел, що характерні для даногорегіону, ознайомлення з місцевим народним одягом, збирання фольклору, вивченнямісцевої мови або діалекту, аматорська фотографія, збір трав і мінералів.Особливо характерна для сільського туризму участь у сільськогосподарськихроботах – овочівництві, бджільництві, збиранні винограду, фруктів, трав тагрибів, квітництві. Характерно також і ознайомлення з місцевою кухнею. Головнуроль в сільському туризмі відіграє господар – він надає більшість послуг, забезпечуєдомашньою їжею, виконує функції селянина. Саме від нього туристи пізнаютьнародні ремесла, фольклор, побут і духовний світ місцевих жителів. Від уміння,культури, доброзичливості господаря залежить ступінь задоволеності туристіввідпочинком на селі. Слід також зазначити, що спеціалізована діяльність всільському туризмі може бути розділена на основну (проживання і харчування) ідопоміжну (все інше, що заповнює перебування туристів) [12 с. 53].
Доосновних видів рекреаційно-туристської діяльності в сільському середовищівідносяться наступні: дачний відпочинок і проживання в оригінальних чиадаптованих під автентичний стиль будівлях; агротуризм, здійснюваний як уселах, так і на вільних від забудови землях; спортивна рекреація – головнимчином полювання і риболовля; пізнавальний туризм – вивчення аграрної тематики інародної культури, а також природних визначних пам'яток, народних ремесел, природнихпам'яток тощо; рекреація, орієнтована на природу – походи наміченимимаршрутами, прогулянки, збирання рослин, плодів, грибів тощо.
Інтересдо сільського туризму в світі повсюдний. Разом з тим, кожна країна прагнестворити власну національну модель розвитку сільського туризму. Слід зазначити,що сільський туризм може розвиватися не скрізь, а лише в регіонах, не охопленихдіяльністю, що забруднює оточуюче середовище. Крім того, для розвиткусільського туризму в певному регіоні необхідне поєднання трьох елементів:первинні – природні і сільськогосподарські компоненти в регіоні (ці елементи,власне, і залучають туристів (наприклад, озера, придатні для купання); вторинні– все, що необхідно для проживання туристів у цьому регіоні (кемпінги,фермерські садиби, магазини); додаткові – все, що робить проживання туристівбільш зручним і комфортним. Крім того, слід зазначити, що культурні цінностісільського середовища (побут, духовний світ, фольклор тощо) не менш за природнесередовище залучають туристів.
Висновки
Укурсовій роботі наведене теоретичне узагальнення і дослідження розвитку тарозширення туризму в Україні.
Основнінаукові і практичні результати курсової роботи полягають у наступному:
1. Матеріальною основою туристичного ринку в Україні та вагомоюструктурною складовою її економіки стає рекреаційно-туристичний комплекс, длярозвитку якого існують необхідні природні умови, історико-культурні,матеріальні та трудові ресурси. Територія України має унікальні передумовиформування рекреаційно-туристичного комплексу. Це, насамперед, комплексфізико-географічних, гідрологічних, структурно-геологічних та інших параметрів,що й зумовило формування значної кількості багатьох видів природних ресурсів.
2. З метою перетворення України в туристичну державу світового рівнянеобхідно забезпечити чітку організацію самого туризму, створити і зміцнитиматеріально-технічну базу, залучити до неї досвідчені та кваліфіковані кадри.
3. До головних стратегічних напрямків розвитку рекреаційно-туристичногокомплексу і формування ринку туристичних послуг в Україні можна віднести:
- забезпеченнязагальнодержавної та регіональної підтримки туризму, залучення до його розвиткуяк
- державних, так іпідприємств інших форм власності, а також окремих громадян;
- – створеннярозвиненої туристичної інфраструктури з метою надання якісних і різноманітнихпослуг туристам;
- забезпеченняпріоритетності вітчизняного внутрішнього та іноземного (в'їзного) туризму наоснові використання туристичних ресурсів, національної історико-культурноїспадщини українського народу;
- – розвитокінформаційно-рекламної та маркетингової діяльності;
- – підготовка,перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів для потребрекреаційно-туристичної діяльності.
Ці таінші напрямки визначають орієнтири і пріоритети розвиткурекреаційно-туристичної діяльності в Україні. В її основу мають бути покладенірегіональні цільові програми та бізнес-плани.
4. Україна особливо гостро усвідомлює значущість широкомасштабногопідйому державних і суспільних зусиль в питаннях зміцнення і збереженняздоров'я населення, і туризму як основи формування економічного і соціальногопотенціалу регіону. Кожна людина повинна сама творити своє здоров'я, а туризмсприяє виробленню непереборної потреби в зміцненні та збереженні власногоздоров'я як несучої конструкції здорового суспільства.
5. Останнім часом в усьому світі прискореними темпами розвиваєтьсяділовий туризм, оскільки він є найбільш прибутковим і має величезне значеннядля приймаючої країни з економічної точки зору. Діловий туризм – це подорожі,що здійснюються з метою участі в конгресах, зборах, семінарах і інших важливихзаходах. Актуальність проблеми створення інфраструктури ділового туризму вУкраїні випливає з того, що вона буде значно сприяти всебічному розвитку містзокрема і держави загалом. Багато вітчизняних готелів в своїй рекламістверджують, що вони здатні надати всі послуги, необхідні діловим туристам.Сьогодні існує нагальна необхідність модернізації засобів розміщення дляділових відвідувачів України. Майже всі готелі, що мають в своєму розпорядженнісучасний рівень комфорту – найвищого бізнес-класу. За висновками дослідженняміжнародних ділових організацій столиця і інші міста України виявляються далеконе на висоті за якістю ділової інфраструктури. Менше 20% українських готелівсьогодні відповідають вимогам світових стандартів за рівнем комфорту.
6. В Україні відвіку займаються яхт-спортом. Яхтобудування та воднийтуризм, як і гонки на яхтах мають багаторічні традиції. У нових умовах наставчас Україні вирішити питання про створення наукової концепції розвитку сучасноїіндустрії яхтового туризму, яка б створювала сприятливі умови для розвиткутуризму і процвітання культурної спадщини України. Дана концепція повиннавключати створення сучасних яхт-центрів для розвитку інфраструктури водноготуризму, парусного спорту та яхтинг-індустрії, загальноприйнятих в міжнароднійпрактиці.
7. Одним з напрямків усталеного розвитку туристської індустрії, щоспрямований на охорону та розвиток української природи та культурно-історичноїспадщини, на сприяння міжетнічній толерантності та залучення людей до активноїучасті у вирішенні власних фінансових проблем, сприяння працевлаштуваннюбезробітних, а також подолання характерного для України сезонного характерутуристського продукту є розвиток сільського туризму. Україна має великіможливості, багатство ресурсів та всі передумови для його розвитку.
8. Створення в Україні високорентабельної сфери сільського туризму,здатної виробляти та реалізовувати якісний, конкурентоздатний в умовахміжнародного туристського ринку продукт, дозволить:
– збільшититуристський потенціал країни;
– зберегтита забезпечити раціональне використання культурно-історичних таприродно-рекреаційних ресурсів; – забезпечити доступність туристських ресурсівдля всіх шарів населення та максимально задовольнити потреби у туристськихпослугах;
– стимулюватизайнятість сільського населення;
– підвищитиефективність взаємодії державних та приватних структур в сфері сільськоготуризму;
– атакож сприятиме розвиткові малого та середнього підприємництва на селі, а отжебуде на користь державі.
Література
1. Закон України «Про туризм»: За станом на 20 січня 2003 р. /Верховна Рада України. – К.: Парламентське видавництво, 2003. – 20 с.
2. «Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року»:Указ Президента України // Сайт Президента України.
3. Агафонова Л., Агафонова О. Туризм, готельний та рестораннийбізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навч. посіб. длястуд. вищ. навч. закл. / Київський ун-т туризму, економіки і права. – К.:Знання України, 2002. – 352 с.
4. Бичко І. В. Українська культура: Історія і сучасність: Навч.посібник – Львів: Світ, 1994. – 326 с.
5. Вакуленко В., Валентюк І., Грибан В., Коротис С., Коротич С.,Кравченко Н. Туризм і охорона культурної спадщини: український та польськийдосвід / Українська Академія держ. управління при Президентові України Центрдосліджень адміністративної реформи / Ю. Лебединський (заг. ред.). – К.:К.І.С., 2003. – 176 с.
6. Вишневський В.І. Річки і водойми України. Стан івикористання: Монографія. – К.: Віпол, 2000. – 376 с.
7. Виноградська А.М. Зростання авторитету Українитуристичної // Український промисловець, 2000. – №4. – с. 26–31.
8. Генсірук С.А., Нижник М.С. Географія лісових ресурсівУкраїни. – Львів: Світ, 1995. – 123 с.
9. Головашенко О.В. Туризм як соціальне явище і йогорозвиток в Україні // Нова парадигма: Альманах наукових праць. Випуск 17.– Запоріжжя: Видавництво ЗДУ, 2000. – С. 6–10.
10. Головашенко О.В. Соціальні функції і види туризму вперехідному суспільстві // Нова парадигма: Альманах наукових праць. Випуск18. – Запоріжжя: Видавництво ЗДУ, 2000. – С. 23 – 27.
11. Котлер Ф., Мейкенз Дж., Маркетинг. Гостеприимство и туризм, Учебникдля вузов /пер. с англ. Под ред. Р.Б. Ноздревой – М.: ЮНИТИ, 1998.787 с.
12. Мальська М., Худо В., Цибух В. Основи туристичногобізнесу: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 272 с.
13. Правове регулювання туристичної діяльності в Україні: Станом на 1трав. 2002 р. / Київський ун-т туризму, економіки і права / В. Федорченко(ред.), Л. Малюга (упоряд.). – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 640 с.
14. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалуУкраїни. – К.: ВД «К-М Академія»; 1999. – 568 с.
15. Тімець О. Краєзнавство і туризм. – К.: Знання, 1999. – 120 с.
16. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні.– К.: «Вища школа», 2002 – 195c.
17. Хвостенко С. Туризм на Україні. – К.: «Здоров’я», 1976. – 120 с.